Обґрунтування методів комплексного лікування скупченого положення зубів

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Відомо, що аномалії зубощелепної системи є однією з найбільш поширених патологій у дітей і провідне місце серед них має скупчене положення зубів (Алимский А.В., Алиева Р.К., 1999; Фліс П.С., Джарбуе Махмуд, 1999; Аюпова Ф.С., Ажмегова О.А., 2000; Безвушко Е.В., 2000; Беляев В.В. с соавт., 2000; Саям Сами Абдель-Фаттах, 2000; Алимский А.В., 2002; Tilander B., 2001). Встановлено, що тісне положення зубів в більшості випадків супроводжується захворюваннями пародонту, ураженням твердих тканин зубів, функціональними порушеннями зубощелепної системи та психоемоційними розладами пацієнтів (Ахмедов А.А., Гашимов Р.Т., 1974; Простакова Т.Б., Берлинков В.М., 1994; Вавилова Т.П., Коржукова М.В., 1997; Ахмат Мохаммед, 1999; Репужинский Й.М., 1999; Ashley F.R. et al., 1998). З іншого боку, ортодонтичне лікування тісного положення зубів з використанням ортодонтичної апаратури може мати негативний вплив на тканини пародонту, погіршувати стан гігієни ротової порожнини у дітей (Панкратова Н.В. с соавт., 1996; Сунцов В.Г. с соавт., 1999; Бугерчук О.В. із співавт., 2000; Головко Н.В., Аль Хатіб Шаді, 2004; Деньга О.В. с соавт., 2004). Можливість адаптації організму дітей до тривалого впливу такого негативного фактору залежить від функціонального стану стрес-реалізуючих процесів, які забезпечують неспецифічну резистентність організму (Акбари М.С соавт., 2004; Волик Н.А., 1998; Дєньга О.В., 2000, 2001). Очевидно, що при таких обставинах важливим є знання функціонального стану цих систем перед вибором методів загального і ортодонтичного лікування, аби розробити план індивідуального підходу, зважаючи на стан стрес-реалізуючих систем.

На цей час відомо, що до стрес-реалізуючих систем окрім симпатоадреналової і гіпоталамо-гіпофізарної відносяться і так звані "критичні системи", які визначають ендогенну резистентність організму до дії несприятливих факторів (Мащенко И.С., Титаренко Е.В., 1996; Попович З.Б., 1998; Костюшов В.В. із співавт., 1999; Шматко В.І. із співавт., 1999). Однією з них є система ПОЛ-АОС, яка підтримує в організмі прооксидантно-антиоксидантний гомеостаз, а також регулює надмірні кількості продуктів ПОЛ, які виступають в ролі медіаторів стресу (Воскресенський О.Н., Ткаченко Е.К., 1991; Величковский Б.Т., 2001;). Однак відомостей про дослідження особливостей функціонального стану системи ПОЛ-АОС у дітей з тісним положенням зубів у літературі не достатньо. Також відсутні дані, які б стосувались лікувально-профілактичних заходів з урахуванням стану цих систем перед і під час ортодонтичного лікування. Розробка цих питань, на наш погляд, має не тільки науково-медичне, а і соціальне значення, це і стало предметом дисертаційної роботи.

Мета дослідження - підвищення ефективності ортодонтичного лікування скупченого положення зубів у дітей шляхом розробки й застосування лікувально-профілактичного комплексу для усунення запальних процесів пародонту.

Для досягнення поставленої мети були сформульовані наступні завдання дослідження:

1. Вивчити частоту скупченого положення зубів у дітей м. Одеси віком 8-15 років.

2. Встановити роль передчасного видалення молочних зубів у формуванні скупченого положення постійних зубів.

3. Дослідити гігієнічний стан ротової порожнини та стан тканин пародонту у дітей зі скупченістю зубів.

4. Вивчити інтенсивність процесу ПОЛ і стан АОС у дітей 8-15 років з тісним положенням зубів за відповідними показниками в ротовій рідині та визначити залежність їх від наявності запальних захворювань пародонту.

5. Розробити комплекс лікувально-профілактичних заходів для попередження та усунення запальних захворювань пародонту при ортодонтичному лікуванні скупченості зубів у дітей.

1. Матеріали і методи досліджень

Епідеміологічне обстеження проведено у 1238 дітей м. Одеси віком 8-15 років з метою вивчення частоти зубощелепних аномалій та деформацій, ураження зубів і тканин пародонту, визначення гігієнічного стану порожнини рота у трьох вікових групах, згідно періодів, що відповідають станам формування прикусу: 8-10 років період змінного прикусу; 11-13 років період формування постійного прикусу; 14-15 років період постійного прикусу.

Клініко-лабораторні дослідження проведені у 60 дітей: 30 дітей основної групи (по 10 дітей кожної вікової групи), в якій проводили комплексне ортодонтичне лікування скупченості зубів, і 30 дітей групи порівняння, де проводили тільки ортодонтичне лікування. Дітям основної групи під час ортодонтичного лікування як загальноукріплюючий засіб призначали розторопшу плямисту, виробником якої є сумісна українсько-американська фірма "Шанс-Драгстор", за наступною схемою: 1 місяць до початку ортодонтичного лікування по 3,0 г розторопші плямистої 3 рази на день до їди; через 6 місяців після початку ортодонтичного лікування по 2,0 г розторопші плямистої 3 рази на день до їди 1 місяць; через 1 рік після початку ортодонтичного лікування по 2,0 г розторопші плямистої 3 рази на день до їди 1 місяць.

Діагностику зубощелепних аномалій та деформацій проводили на основі клінічного обстеження хворих, яке включало збір анамнезу, зовнішній вигляд, огляд обличчя, його симетрію, пропорційність розвитку щелеп, положення губ, виразність носо-губних і підборідних згорток, тонус м'язів, а саме кругового мязу рота. Обстеження скронево-нижньощелепних суглобів проводилось шляхом зовнішньої і внутрішньої пальпації.

При огляді зубних рядів звертали увагу на форму зубного ряду, наявність дефектів останнього, форму зубів. Неправильне положення зубів визначали у відповідності до класифікації Д.А. Калвеліса. Визначали локалізацію і ступінь важкості скупченого положення зубів. Також оцінювали співвідношення перших постійних молярів і іклів верхньої й нижньої щелеп в сагітальному напрямку. Виявляли зсув середніх ліній верхнього і нижнього зубних рядів в положенні центральної оклюзії. Вид прикусу в сагітальній площині визначали згідно класифікації Енгля.

Стан тканин пародонту визначали за клінічними ознаками (розмір ясенних сосочків, їх форма, колір, наявність кровотечі під час зондування) та за допомогою проби Шиллера-Писарєва, пародонтальних індексів РМА і СРITN. Для оцінки гігієнічного стану порожнини рота використані індекси Silness-Loe, Stallard.

Усі діти були обстежені за однією схемою: при першому обстеженні, до ортодонтичного лікування; через 1 місяць від початку ортодонтичного лікування і призначення лікувально-профілактичного комплексу; через 6, 12 і 13 місяців від початку ортодонтичного лікування.

Біометричні дослідження виконані на 40 діагностичних моделях щелеп. При вивченні діагностичних моделей визначали аномалії розмірів зубів і зубних рядів, розташування зубів, форму зубних рядів, мезіальний нахил і зміщення верхніх і нижніх зубів. Виявляли порушення співвідношення зубних рядів у трьох взаємно перпендикулярних площинах. На діагностичних моделях визначали в міліметрах наступні розміри та їх співвідношення: мезіо-дистальні розміри коронок різців верхньої і нижньої щелепи та їх суми; мезіо-дистальні розміри коронок шести передніх зубів верхньої і нижньої щелепи та їх суми; довжину переднього відрізку верхньої і нижньої зубних дуг (за Коркхаузом); глибину різцевого перекриття; величину сагітальної щілини між центральними різцями верхньої і нижньої щелепи; відстань між горбиками іклів правої і лівої сторони на верхній і нижній щелепах; відстань між медіальними точками коронок іклів правої і лівої сторони на верхній і нижній щелепах; відношення суми мезіо-дистальних розмірів 12 постійних зубів нижньої щелепи до суми мезіо-дистальних розмірів12 постійних зубів верхньої щелепи у відсотках (за Воltоn); ширину зубного ряду за методом Пона; співвідношення різців верхньої і нижньої щелеп за індексом Тона; довжину зубних рядів за методом Нанце.

Рентгенологічні методи дослідження. На ортопантомограмах щелеп за розробленою методикою визначали наступні параметри: співвідношення коронок зачатків постійних зубів з коренем поряд розміщених постійних зубів; аномалію числа зубів (часткову адентію, кількість і розміщення надкомплектних зубів); кількість і розташування ретенованих зубів; напрямок прорізування зачатків постійних зубів і ступінь їх розташування; співпадання середньої лінії між центральними верхніми і нижніми різцями; взаємовідносини зубних рядів у вертикальному і мезіо-дистальному напрямках справа та зліва; корпусне зміщення сусідніх зубів або їх нахил, вертикальне переміщення зубів, розміщених на протилежному боці; тісне розташування постійних різців і іклів, що прорізались та їх зачатків; "віялоподібне" розміщення різців верхньої і нижньої щелепи; кути нахилу повздовжніх осей постійних зубів, що прорізались і їх зачатків по відношенню до площини, перпендикулярної середині площини обличчя; поява в процесі комплексного лікування проміжків між постійним зубами; ступінь формування коренів постійних зубів; місце, що займає третій моляр у ретромолярному просторі верхньої щелепи; кут між повздовжніми осями першого і третього постійних молярів верхньої і нижньої щелепи; симетричність розвитку нижньої та верхньої щелеп.

Біохімічними методами досліджень в ротовій рідині визначали: вміст дієнових конюгатів (ДК) і малонового діальдегіду (МДА) (Стальная И.Д., Гаришвили Т.Г., 1977), концентрацію аскорбінової кислоти (АК) (Федоров В.В., Енштейн М.М., 1974), активність каталази (Каролюк М.А. с соавт., 1988) і супероксиддисмутази (СОД) (Чевари С. с соавт., 1985). Визначення -токоферолу проводили за методом Еммері-Енгеля із застосуванням тонкошарової хроматографії.

Ортодонтичне лікування дітей з скупченим положенням зубів проводилось у відповідності до встановленого діагнозу і показів до використання ортодонтичних апаратів: в групі дітей 8-10 років використовували знімні ортодонтичні апарати механічної, функціональної та комбінованої дії. При виявлені 4 ступеня тісного положення зубів поєднували апаратурне лікування з серійним послідовним видаленням зубів за Хотцем (Hotz); в групі дітей 11-13 років використовувались як знімні, так і незнімні (брекет-системи) апарати. При виявлені 3-4 ступеня скупченості зубів проводили комплексне хірургічно-апаратурне лікування за показаннями видаляли перші премоляри і продовжували лікування незнімними апаратами; в групі дітей 14-15 років в основному використовувались незнімні апарати (брекет-сиситеми). За показами, при 3-4 ступенях скупченості, комбінували ортодонтичне лікування з видаленням перших премолярів.

Отримані результати опрацьовані методом статистичної обробки матеріалу з використанням пакету програм "Primer Biostatistics" (США, 1994).

2. Результати досліджень та їх обговорення

В результаті обстеження 1238 дітей віком від 8 до 15 років встановлено, що розповсюдженість аномалій і деформацій зубощелепної системи складає 65,3 % (у 809 дітей). З віком поширеність ЗЩА зростає з 58,7 % в період змінного прикусу (233 дитини 8-10 років) до 74,8 % в період постійного прикусу (317 дітей 14-15 років).

Найчастіше серед всіх видів патології діагностували аномалії форми зубних рядів - 79,6 %, що пояснюється поєднанням даної аномалії з аномаліями зубів і прикусу. Серед аномалій прикусу найбільше було дітей з дистальним прикусом - 52,4 %, причому в змінному і в період формування постійного прикусу частота виявлення дистального прикусу знаходилась приблизно на одному рівні - 39,5 % і 43,8 % відповідно, тоді як в постійному прикусі вона зростає більш ніж на 20 % і становить 67,4 %.

На високому рівні знаходиться частота виявлення скупченості зубів - 50,6% (у 410 дітей), і при цьому спостерігається стала тенденція до зростання її з віком обстежених. Так, у дітей 8-10 років скупченість зубів виявлено у 21,8 % (51 дитина), в 11-13 років частота виявлення скупченості зубів збільшилась майже в 2,5 раз і склала 57,1 % (148 дітей), а в 14-15 років - в 3 рази - 66,5 % (211 дітей).

Тісне положення фронтальних зубів діагностовано в 50,6±2,2 % випадків. Скупчення зубів на нижній щелепі у дітей 8-10-річного віку виявлено в 19,3± 1,2 % випадків, на верхній щелепі тільки 6,8±1,2 %. З віком скупченість зубів на нижній щелепі зустрічається частіше. Поширеність скупченості на обох щелепах в різні вікові періоди коливається від 4,3±1,1 % до 9,2±1,2 % (табл. 1).

Таблиця 1. Частота скупченого положення зубів у дітей

В результаті дослідження ортопантомограм щелеп встановлено, що у дітей, які в анамнезі не мали передчасного видалення зубів, між правою і лівою частинами рентгенограми практично не існує різниці. Проте, на ортопантомограмах дітей з передчасно видаленими тимчасовими зубами виявлені відхилення у лінійних розмірах симетричних половин нижньої щелепи і зміни кутів нахилу зубів нижньої щелепи. Ці зміни найбільш різко проявляються в періоді змінного прикусу, але з віком їх виразність знижується, тоді як поширеність і вірогідність скупченого положення зубів зростає.

Результати біометричних вимірювань діагностичних моделей щелеп показали, що при скупченому положенні зубів у 95 % випадків спостерігається звуження зубних рядів (в групі порівняння 55 % дітей мали звуження зубних рядів), у 85 % вкорочення зубних рядів (в групі порівняння 10 %), сума ширини 12 зубів у 95 % вимірювань переважала над довжиною зубного ряду тоді, як у дітей без скупчення зубів у 90 % випадків переважає довжина зубного ряду в порівнянні з сумою мезіодистальних розмірів 12 зубів. Все це необхідно враховувати при плануванні ортодонтичного лікування.

Результати визначення стану тканин пародонту у дітей різних вікових груп зі скупченістю зубів наведені в табл. 2.

Таблиця 2. Стан тканин пародонту у дітей зі скупченим положенням зубів

Встановлена значна поширеність запальних захворювань пародонту у дітей зі скупченим положенням зубів - 73,16,5 %, що проявляються най частіше у вигляді хронічного катарального гінгівіту середнього і важкого ступеня (за індексом РМА > 50 %). Визначено також незадовільний стан гігієни ротової порожнини за індексом Silness-Loe у дітей 8-10 років (1,720,20) і 11-13 років (1,810,20) з тісним положенням зубів. Це потребує додаткових лікувально-профілактичних заходів під час ортодонтичного лікування.

Біохімічними дослідженнями ротової рідини визначені вікові особливості функціонального стану системи ПОЛ-АОС, що, як відомо, відображає особливості метаболічних змін в організмі. Так, встановлено, що ротова рідина дітей різного віку характеризується певним станом ПОЛ. У здорових дітей пубертатного віку 11-13 років в ротовій рідині спостерігається підвищення рівня МДА на 20 % і ДК - на 52,6 % при порівнянні з пре- і постпубертатним періодом, при цьому спостерігається достовірне зниження активності СОД і каталази (р<0,05). Таким чином, встановлено, що у дітей в пубертатний період спостерігається серйозне порушення рівноваги у фізіологічній системі ПОЛ-АОС із зсувом в сторону інтенсифікації пероксидаціі ліпідів на тлі виснаження ферментативної і неферментативної ланок антиоксидантного захисту. Для більш наглядної демонстрації порушень рівноваги ПОЛ-АОС в ротовій порожнині проведені розрахунки коефіцієнта відношення активності СОД до вмісту ДК в ротовій рідині (табл. 3).

Таблиця 3. Співвідношення СОД/ДК в ротовій рідині дітей зі скупченим положенням зубів

Примітка. *Праворуч р<0,05 стосовно здорових дітей в межах однієї вікової групи; *ліворуч (угорі) р<0,05 стосовно 8-10-річних дітей в межах однієї патології; *ліворуч (унизу) р<0,05 стосовно 11-13-річних дітей в межах однієї патології.

У віковій групі здорових дітей 8-10 років коефіцієнт СОД/ДК склав 2,82± 0,16, у дітей пубертатного віку він у два рази нижче, а в постпубертатному періоді даний коефіцієнт знову збільшується - до 3,75±0,29. Це свідчить про те, що встановлена стабільна фізіологічна робота статевої системи сприяє нормалізації функціонального стану системи ПОЛ-АОС в ротовій порожнині.

Наявність скупченості зубів практично не впливає на показники ПОЛ-АОС в ротовій рідині всіх обстежених дітей. Вікова закономірність змін вмісту МДА, ДК, АК і б?-токоферолу, а також активності антиоксидантних ферментів СОД і каталази в ротовій рідині дітей із скупченням зубів мають такі ж особливості, як і у здорових дітей. А саме, визначається порушення функціонального стану системи ПОЛ-АОС в пубертатному віці і його оптимізація в постпубертатний період.

Найбільш виражені порушення визначаються в групі дітей з тісним положенням зубів і супутніми запальними захворюваннями пародонту. При скупченості зубів в поєднанні з катаральним гінгівітом зареєстрований спалах ПОЛ в ротовій порожнині дітей. При цьому, у дітей пубертатного віку даної групи показники ПОЛ в ротовій рідині найбільш високі. Так, якщо в ротовій рідині дітей 8-10 років вміст ДК і МДА збільшується в середньому в 1,7 рази, у дітей 14-15 років - в 1,4 рази, то у дітей під час статевого дозрівання (11-13 років) - в 2,1 рази.

Поєднана патологія у вигляді скупченості зубів і хронічного катарального гінгівіту сприяє також значному зниженню активності антиоксидантних ферментів в ротовій рідині дітей всіх вікових груп. При цьому найнижчі значення активності СОД (6,98±0,53 од/мл) і каталази (2,29±0,18 мккат/мл) зареєстровані у 11-13-річних дітей. Коефіцієнт СОД/ДК в ротовій рідині 8-10-річних дітей знижується в 2,9 рази, у дітей в пубертатному віці - в 3,2 рази, а в постпубертатному періоді - в 2,5 рази (табл. 3). Таким чином, можна відзначити, що максимальні зсуви в рівновазі ПОЛ-АОС зареєстровані в групі дітей 11-13 років зі скупченістю зубів і хронічним катаральним гінгівітом.

В даній групі дітей спостерігається також і значне зниження неферментативних антиоксидантів в ротовій рідині. Вміст аскорбінової кислоти в ротовій рідині зменшився в 2,5 рази у 8-10-річних дітей, в 3,1 рази - у 11-13 літніх і в 2,0 рази - у 14-15 літніх дітей. Одночасно з цим у ротовій рідині рівень б-токоферолу у 8-10 річних дітей знизився на 41,6 %, у 11-13 літніх - на 48,2 %, а у 14-15 літніх - всього на 32,9 %.

Проведене дослідження функціонального стану прооксидантно-антиоксидантної системи ротової порожнини у дітей різного віку дозволяє зробити висновок про відсутність істотних змін показників системи ПОЛ-АОС в ротовій рідині дітей з тісним положенням зубів. Проте, значні порушення прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу ротової порожнини сприяють розвитку й прогресуванню запальних захворювань пародонту, що підтверджується достовірним підвищенням рівня початкових (ДК) і кінцевих (МДА) продуктів пероксидації ліпідів з одночасним зниженням активності антиоксидантних ферментів (СОД і каталази) і неферментативної ланки антиоксидантного захисту (аскорбінової кислоти і б-токоферолу) в групі дітей с скупченістю зубів і хронічним катаральним гінгівітом.

Крім того, проведеними дослідженнями показано, що функціональні порушення в системі ПОЛ-АОС характерні для дітей в період інтенсивного статевого розвитку (11-13 років), коли в зв'язку із встановленням ендокринного статусу суттєво знижуються адаптаційні можливості організму, що, в свою чергу, відображається на показниках неспецифічної резистентності в ротовій порожнині. При цьому, необхідно підкреслити, що інтенсифікація ПОЛ і зниження функціональної активності АОС в пубертатному віці спостерігається як в ротовій порожнині здорових дітей, так і у дітей зі скупченістю зубів, та особливо у дітей з поєднаною патологією: скупченістю зубів і катаральним гінгівітом. Постпубертатний вік (14-15 років) в порівнянні з пре- і пубертатним характеризується високим рівнем активності ферментативної (СОД і каталаза) і неферментативної (аскорбінова кислота і б-токоферол) ланок антиоксидантної системи в ротовій порожнині, що свідчить про формування в цей віковий період сталих адаптаційних реакцій.

На підставі вищевикладеного розроблено і запропоновано метод комплексного ортодонтичного лікування скупченості зубів, що полягає в призначенні під час апаратного лікування зубощелепної аномалії біологічно активної харчової добавки з розторопші плямистої, до складу якої входить сілімарін потужній природний антиоксидант, макро- і мікроелементи, незамінні амінокислоти та водо- й жиророзчинні вітаміни. Основною спрямованістю цього комплексу є підвищення неспецифічної резистентності організму дітей, нормалізація функціонального стану системи ПОЛ-АОС в порожнині рота в період підготовки пацієнтів до ортодонтичного лікування і в процесі проведення останнього для попередження розвитку запальних захворювань пародонту.

Результати проведених клінічних обстежень показали, що у дітей 8-10 років, яким разом з ортодонтичним лікуванням призначали розторопшу плямисту, значно покращився стан тканин пародонту та гігієни порожнини рота. Поширеність запального процесу за індексом РМА залишалась на рівні 28,6 %, зникла кровоточивість ясен, ступінь запалення зменшився з 1,67 балів до 1,0 бала (проба Ш-П), кількість зубного нальоту зменшилась майже в 4 рази - з 1,37 бали при першому обстежені до 0,3 бала (індекс Silness-Loe) через 13 місяців лікування, тоді як в групі порівняння, де проводилось тільки ортодонтичне лікування, практично ніяких змін не відбулось.

У дітей в період формування постійного прикусу (11-13 років) поширеність запального процесу в основній групі зменшилась з 64,4 % до 47,7 % (РМА), тоді як в групі порівняння збільшилась - з 65,7 % до 71,0 %. Симптом кровоточивості визначався у всіх дітей даної вікової групи. Проте в основній групі, де призначався запропонований комплекс, симптом кровоточивості за час лікування зменшився з 1,27 балів до 0,12 балів, а в групі порівняння зміни були незначні - з 1,32 балів до 1,12 балів. Визначення ступеня запального процесу (проба Ш-П) показало, що у дітей, яким призначався лікувально-профілактичний комплекс, він зменшується з 1,97 балів до 1,12 балів, тоді як в групі порівняння навіть дещо зростає - з 2,12 балів до 2,25 балів.

Гігієнічний стан ротової порожнини у дітей 11-13 річного віку, яким призначали розторопшу, за індексами Silness-Loe i Stallard значно покращився - зменшилась кількість зубного нальоту більше, як в 6 разів, і повністю припинилась кровоточивість, тоді як в групі порівняння кількість зубного нальоту практично не змінилась, хоча не виявлено симптому кровоточивості через 13 місяців лікування.

У дітей 14-15 років частота захворювань пародонту в основній групі зменшилась більше як в 4 рази - з 52,4 % до 12,3 % через 13 місяців лікування. В групі порівняння не виявлено суттєвих змін протягом всього часу лікування і індекс РМА коливається в межах 50,4 % - 56,0 %.

В основній групі дітей, які отримували розторопшу, за час лікування симптом кровоточивості зник повністю, а ступінь запалення ясен за пробою Шиллера-Писарєва зменшився з 1,37 балів до 1,0 балів, тоді як в групі порівняння кровоточивість виявлялась при всіх обстеженнях і знаходилась в межах 1,0 бала, а ступінь запалення навіть дещо зростає.

Визначення стану гігієни порожнини рота за індексами Silness-Loe i Stallard в групі порівняння, де проводилось тільки ортодонтичне лікування, показав, що зубна бляшка і зубний наліт був при кожному обстеженні і складав 0,12 балів - 0,87 балів. В основній групі, діти якої приймали розторопшу, зубний наліт був тільки при першому обстеженні.

Проведені біохімічні дослідження ротової рідини дітей із скупченням зубів, ускладненим катаральним гінгівітом, дозволили виявити цілу низку позитивних змін в ротовій рідині дітей, які на фоні базової терапії отримували регулярні курси розторопші. Вже через 1 місяць після курсу розторопші вміст МДА і ДК в ротовій рідині всіх вікових груп знизились до рівня значення у здорових дітей. При цьому концентрація МДА в ротовій рідині дітей групи порівняння незначно знизилась, але перевищувала рівень у здорових дітей, за виключенням вмісту ДК у 14-15 літніх.

Здатність адаптогена розторопші плямистої гальмувати і попереджати ПОЛ в ротовій порожнині проявлялась з різною ефективністю у дітей різного віку. Так, включення в базову терапію розторопші плямистої нормалізувало рівні ДК і МДА в ротовій рідині 8-10 річних дітей на короткий період, один місяць. У 11-13 літніх дітей призначення розторопші плямистої знижувало ці показники ПОЛ в ротовій рідині так само на один місяць, але при цьому вміст ДК не досягав рівня у здорових дітей. Найбільш виразне і пролонговане зниження продуктів ПОЛ під впливом розторопші плямистої відмічено в ротовій рідині 14-15 річних дітей. Курси використання адаптогена сприяли нормалізації рівня МДА і ДК в ротовій рідині на весь період спостереження, за винятком періоду дослідження, проведеного після ортодонтичного втручання.

Необхідно зазначити, що ортодонтичне лікування у всіх вікових групах провокувало спалах ПОЛ в ротовій рідині дітей. Але при цьому в групах, діти яких попередньо отримували курси розторопші плямистої, вміст МДА і ДК в ротовій рідині був достовірно нижчий, чим в группі порівняння. Так, через місяць після ортодонтичного лікування рівень МДА і ДК в ротовій рідині дітей груп порівняння перевищує нормальні значення в середньому в 2,6 раза, а в групах спостереження всього лише в 1,7 раза для МДА і в 1,9 раза для ДК. Як видно, в групах, діти яких отримували розторопшу, концентрація МДА і ДК збільшувалась в меншій мірі, що можна пояснити протекторною дією препарату. Найбільш стійкий ефект зниження інтенсивності ПОЛ під впливом розторопші плямистої відмічено у 14-15 річних дітей, у яких нормалізація рівня МДА і ДК відбувається зразу після першого курсу препарату і спостерігається на всіх наступних етапах дослідження. Проведені дослідження ротової рідини дітей свідчать про здатність розторопші гальмувати пероксидацію ліпідів і попереджати спалах ПОЛ в ротовій порожнині, який виникає внаслідок ортодонтичного втручання.

Застосування розторопші у дітей зі скупченням зубів і катаральним гінгівітом також сприяє підвищенню ферментативної активності в системі антиоксидантного захисту ротової порожнини. Проведення базової терапії гінгівіту в групі порівняння 8-10 літніх дітей збільшило активність СОД в ротовій рідині на 58,3 % (р<0,05). Додаткове призначення до базової терапії курсу розторопші плямистої сприяло більш виразному її підвищенню: на 67,2 %. Через місяць після ортодонтичного лікування встановлено зниження активності СОД, при цьому значення показника в групі дітей, які отримували розторопшу, достовірно перевищували контрольне значення (р<0,05). Це свідчить про антиоксидантну протекторну дію препарату розторопші. Стимулюючий вплив розторопші на СОД в ротовій рідині 8-10 літніх дітей із скупченням зубів і катаральним гінгівітом виявилось нестійким, і через рік після ортодонтичного лікування значення цього ферменту були однаково низькими, як в групі порівняння, так і в основній групі (р<0,05).

Дія розторопші на активність СОД в ротовій рідині дітей пубертатного віку виявилась менш виразною. При обстеженні через місяць після проведення базової терапії в групі порівняння 11-13 літніх дітей цей показник збільшився в 1,42 разу, а в групі, в якій отримували розторопшу - в 1,52 рази. Ортодоничне лікування привело до зниження активності СОД в ротовій рідині дітей обох груп, і на такому низькому рівні цей показник залишався до кінця дослідження з деякою перевагою в групі дітей, які отримували профілактичні курси розторопші.

Найбільш виразна антиоксидантна дія розторопші проявилась у дітей постпубертатного віку 14-15 років із скупченням зубів і катаральним гінгівітом. Введення в лікувальний комплекс розторопші сприяло збільшення активності СОД, яка на всіх термінах дослідження достовірно перевищувала значення в групах порівняння (р<0,05) і відповідала нормальному рівню навіть через місяць після ортодонтичного втручання.

Введення в комплекс лікувально-профілактичних заходів розторопші сприяло підвищенню і збереженню на високому рівні співвідношення СОД/ДК в ротовій рідині дітей із скупченням зубів і катаральним гінгівітом. Цей коефіцієнт найбільш показово відображає зсуви в рівновазі системи ПОЛ-АОС. Так, якщо в ротовій рідині 8-10- літніх дітей групи порівняння підвищення СОД/ДК не досягає нормальних значень, тоді як додаткове призначення курсів розторопші плямистої нормалізувало це співвідношення в ротовій рідині зразу після першого курсу адаптогену і через 6 місяців після ортодонтичного лікування. Не дивлячись на те, що у дітей в пубертатний період (11-13 років) застосування розторопші не привело до нормалізації СОД/ДК в ротовій рідині, цей показник на всіх етапах дослідження був в середньому в 1,6-2,2 рази вищим відповідних значень в ротовій рідині дітей контролю, яким проводили тільки базову терапію. Найбільш виразне підвищення коефіцієнта СОД/ДК під впливом розторопші встановлено в ротовій рідині 14-15 річних дітей. Цей показник в групі спостереження нормалізувався зразу після застосування першого курсу адаптогену. Потім, незважаючи на зниження СОД/ДК в ротовій порожнині дітей постпубертатного віку після ортодонтичного лікування, це співвідношення в групі, яка отримувала розторопшу, достовірно і в 1,8 рази перевищує контрольне значення (р< 0,05). На подальших етапах дослідження коефіцієнта СОД/ДК в ротовій рідині 14-15літніх дітей, яким призначали профілактичні курси розторопші, зберігався на рівні, який відповідає здоровим дітям.

Підтвердженням антиоксидантної дії розторопші є дослідження другого важливого ферменту АОС - каталази. Базова терапія гінгівіта у дітей 8-10 років збільшила активність каталази на 45,6 %, а введення в комплекс лікувальних заходів розторопші плямистої - на 116,6 %. Це збільшення активності каталази було недовготривалим і через рік після ортодонтичного лікування в ротовій рідині обох груп зареєстровані низькі значення активності каталази.

Під впливом розторопші активність каталази змінювалась і в ротовій рідині 11-13 літніх дітей. Цей показник після прийому розторопші збільшився в 1,5 рази, тоді, як у дітей групи порівняння - в 1,3 рази. На всіх подальших етапах обстеження активність каталази під впливом курсів розторопші плямистої, незважаючи на низьке значення в порівнянні із здоровим контролем (р<0,05), була достовірно високою по відношенню до відповідних показників в групі порівняння (р<0,05) на всіх етапах. Це підтверджує стимулюючий вплив харчової добавки розторопші плямистої на АОС ротової порожнини.

Пролонговану стимулюючу дію на активність каталази в ротовій рідині мали курси розторопші, які призначались дітям в пубертатному віці (14-15 років). Проведення першого курсу адаптогена на фоні базової терапії гінгівіту сприяло підвищенню цього показника на 100,6%, тоді як базова терапія - лише на 45,3 %. Подальше ортодонтичне лікування привело до незначного виснаження АОС в ротовій порожнині. Але, незважаючи на зменшення, активність каталази в ротовій рідині дітей після курсу розторопші була достовірно вища, ніж в групі порівняння після ортодонтичного втручання (р<0,05). Така закономірність зберігалась на всіх подальших етапах обстеження.

Необхідно відмітити, що стимулююча дія розторопші на антиоксидантні ферменти ротової рідини проявляється в залежності від віку в різній мірі: з найменшою активністю в пубертатному віці (11-13 років), трохи вище - в препубертатному (8-10 років), а найбільше і стабільно - в постпубертатному періоді (14-15 років).

Характер змін неферментативних показників АОС в ротовій рідині дітей, а саме концентрації аскорбінової кислоти і б-токоферолу, під впливом базової терапії і додаткового призначення розторопші були подібними. Після першого курсу розторопші плямистої в ротовій рідині 8-10 літніх дітей рівень обох показників підвищився в середньому в 1,85 рази, тоді як в групі порівняння - всього в 1,36 рази. Ортодонтичне втручання у дітей групи порівняння знизило рівень аскорбінової кислоти і б-токоферолу. Зареєстровано зменшення цих показників і в ротовій рідині дітей, які отримували розторопшу плямисту, але при цьому їх значення залишались на достовірно високому рівні по відношенню до групи порівняння (р<0,05). При аналізі ротової рідини дітей 8-10 років через 6 місяців і через рік від початку ортодонтичного лікування вміст неферментних антиоксидантів в групі порівняння і спостереження був на одному рівні. Це свідчить про нестабільний характер позитивного впливу розторопші на неферментну ланку АОС в ротовій порожнині дітей препубертатного віку.

Профілактичні курси розторопші підвищували рівень аскорбінової кислоти і б-токоферолу в ротовій рідині 11-13 літніх дітей із скупченням зубів і катаральним гінгівітом. Хоча концентрація антиоксидантів в ротовій рідині дітей, які приймали розторопшу, в більшості випадків була достовірно вища, ніж в групах порівняння (р< 0,05) на всіх етапах дослідження, одночасно з цим їх вміст було значно нижче рівня у здорових дітей (р<0,05).

Здатність до повного відновлення рівня аскорбінової кислоти і б?-токоферолу в ротовій рідині дітей зі скупченням зубів і катаральним гінгівітом розторопша плямиста показала при її призначенні 14-15 літнім підліткам. Так, ці показники збільшувались до рівня здорових дітей зразу після проведення першого курсу адаптогену. Ортодонтичне лікування дещо знизило концентрацію антиоксидантів в ротовій рідині. На подальших етапах дослідження вміст і б-токоферолу і аскорбінової кислоти в ротовій рідині дітей 14-15 років, які отримували розторопшу плямисту, підтримувалась на високому рівні, відповідно як у здорових дітей цієї ж вікової групи.

Проведені дослідження переконливо довели позитивну дію розторопші плямистої на прооксидантно-антиоксидантний статус ротової порожнини дітей різного віку зі скупченням зубів в поєднанні з катаральним гінгівітом. Спалах ПОЛ і виснаження АОС при катаральному гінгівіті являється фактором ризику для подальшого ортодонтичного лікування. Тому з метою корекції виявлених порушень, а також їх подальшого попередження, в комплексі заходів доцільно призначати адаптоген розторопшу.

Таким чином, позитивний характер впливу розторопші плямистої на прооксидантно-антиоксидантну систему ротової порожнини дітей при скупченості зубів дозволяє рекомендувати введення цього адаптогену в комплексну терапію хронічного катарального гінгівіту перед ортодонтичним лікуванням і на етапах його проведення. Дітям пубертатного віку в період ортодонтичного лікування необхідні додаткові заходи для попередження інтенсифікації пероксидації ліпідів, а також підвищення активності фізіологічної системи антиоксидантного захисту і неспецифічної резистентності.

Висновки

пародонт дієновий ротовий гінгівіт

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення актуального наукового завдання, пов'язаного з виявленням етіологічних факторів формування тісного положення зубів та обгрунтуванням схеми лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на підвищення неспецифічної резистентності організму, нормалізації функціонального стану системи ПОЛ-АОС в порожнині рота дітей з тісним положенням зубів і супутніми запальними захворюваннями пародонту.

1. Епідеміологічне обстеження 1238 дітей м. Одеси віком 8-15 років підтвердило тенденцію до зростання поширеності ЗЩА з віком: з 58,7±5,8 % в період змінного прикусу до 74,8±2,2% в період постійного прикусу. Найчастіше серед всіх видів ЗЩА діагностували аномалії форми зубних рядів (79,6±2,4 %), скупченість зубів виявлено у 50,6±2,2 % обстежених.

2. Біометричні вимірювання діагностичних моделей показали, що при скупченому розташуванні зубів звуження і зменшення довжини зубних рядів виявлено в 95 %, вкорочення переднього відділу - в 85 % випадків

3. У дітей всіх вікових груп зі скупченістю зубів виявлена висока частота захворювань пародонту (індекс РМА -74,1%) при незадовільному стані гігієни порожнини рота (індекс Silness-Loe - 1,81бали).

4. В групах дітей різного віку зі скупченістю зубів і хронічним катаральним гінгівітом визначено значне зниження активності антиоксидантних ферментів в ротовій рідині: активність СОД знижувалась від 11,4±1,05од/мл до 6,98±0,53 од/мл, а каталази - від 5,03±0,47 мккат/мл до 2,29±0,18 мккат/мл. Коефіцієнт співвідношення СОД/ДК в ротовій рідині дітей 8-10 років знизився в 2,9 рази, 11-13 років - в 3,2 рази, 14-15 років - в 2,5 рази.

5. Застосування лікувально-профілактичного комплексу, до складу якого входить розторопша плямиста, під час ортодонтичного лікування знижує поширеність запального процесу в пародонті за індексом РМА в середньому на 20-30 %, сприяє зникненню кровоточивості, зменшенню ступеня запалення до 1,0 бала за пробою Ш-П та кількості зубного нальоту (за індексом Silness-Loe) через 13 місяців лікування, тоді, як в групі порівняння, де проводилось тільки ортодонтичне лікування, зменшення симптомів запалення тканин пародонту не відбувалось.

6. У дітей із скупченістю зубів і хронічним катаральним гінгівітом через 1 місяць після курсу призначення розторопші плямистої вміст МДА і ДК в ротовій рідині дітей всіх вікових груп знизився до рівня значень у здорових дітей, що вказує на виражену антиоксидантну дію даного адаптогену.

7. Найбільше антиоксидантна дія розторопші плямистої проявилась у дітей постпубертатного віку 14-15 років із скупченістю зубів і хронічним катаральним гінгівітом. Введення в лікувальний комплекс розторопші плямистої сприяло збільшенню активності СОД, яка на всіх етапах дослідження достовірно перевищувала значення в групах порівняння (р<0,05) і відповідала нормальному рівню навіть через місяць після ортодонтичного втручання.

8. Застосування розторопші плямистої найбільш ефективно підвищує активність антиоксидантних ферментів СОД (з 11,2±0,96 до 18,1±1,56 од/хв.) і каталази (з 4,86±0,51 до 11,6±0,95 мккат/мл), а також рівень неферментних антиоксидантів аскорбінової кислоти (з 0,37±0,04 до 0,92±1,04 мг/100мл) і б-токоферолу (з 0,57±0,06 до 0,96±0,08 мг/100мл) в ротовій рідині дітей постпубертатного віку (14-15 років).

Практичні рекомендації.

1. Для вибору оптимальної тактики ортодонтичного лікування скупченого положення зубів доцільно використовувати біометричні вимірювання діагностичних моделей та аналіз ортопантомограм.

2. Рекомендувати при ортодонтичному лікуванні ЗЩА у дітей використовувати розторопшу плямисту для профілактики і лікування запальних захворювань пародонту за схемою:

- 1 місяць до початку ортодонтичного лікування по 3,0 г розторопші плямистої 3 рази на день до їди 1 місяць;

- через 6 місяців після початку ортодонтичного лікування по 2,0 г розторопші плямистої 3 рази на день до їди 1 місяць;

- через 1 рік після початку ортодонтичного лікування по 2,0 г розторопші плямистої 3 рази на день до їди 1 місяць.

Література

1. Ославский A.M., Радочина С.В., Руденко М.М. Влияние тесного положения зубов на состояние полости рта у детей и подростков // Вісник стоматології. _ 2000. - № 5. _ С. 113-114.

2. Мірчук Б.М., Ославський О.М. Стан гігієни порожнини рота і тканин пародонту при комплексному лікуванні дітей зі скупченням зубів // Вісник стоматології. - 2006. - № 3. - С. 70-74.

3. Ославський О.M. Активність супероксиддисмутази і каталази в сироватці крові і змішаній слині дітей та підлітків зі скупченим розташуванням зубів // Архів клінічної медицини. - 2004. - № 1 (4), додаток. - С. 54-56.

4. Ославський О.M. Стан прооксидантних процесів в сироватці крові та ротовій рідині у дітей зі скупченим положенням зубів // Вісник морської медицини. - 2004. - № 2 (25). - С. 32-35.

5. Руденко М.М., Радочіна С.В., Ославський О.М., Коновалов М.В. Особливості стану зубощелепної системи у школярів із патологією опорно-рухового апарату // Одеський медичний журнал. - 2001.- № 1 (63). - С. 27-30.

6. Деклараційний патент на корисну модель № 5678, Україна, МПК 7 А61С7/00. Спосіб діагностики симетричності верхньої та нижньої щелеп при скупченості зубів /Ославський О.М. - Заявка № 20040806377; Заяв. 02.08.2004; Опубл. 15.03.2005. - Бюл. № 3.

7. Ославський О.М., Бен Д.Х., Руденко М.М. Стан зубо-щелепної системи у школярів, хворих сколіозом, і вплив тісного розташування зубів на органи ротової порожнини // Актуальні проблеми ортодонтії: Матер. Першої міжнарод. Конф. _ Львів, 2000. - С. 50-57.

8. Ославський О.M. Клінічна характеристика скупченого положення зубів // Матер. 6-го Міжнародного медичного конгресу студентів та молодих учених. - Тернопіль, 2002. - С. 336.

Размещено на Allbest.ru