Санотипування: об’єктивна експертиза функціональної достатності організму в умовах спортивного удосконалення

У важкоатлетів ФДО найбільш напружена. Внесок виражено напружених станів близько 40%, збалансованих - всього біля 20%. За окремими системами найбільш збалансований стан за сенсомоторикою. Решта систем в тому або іншому ступені лімітується. У меншому ступені система зовнішнього дихання, в більшому - насосної функції міокарда, вегетативного забезпечення і метаболізму, в яких функціональна достатність лімітована за рахунок зниження внеску збалансованих і збільшення виражено напружених станів. За насосною функцією міокарда напруження формується за рахунок порушення механізмів переднавантаження серця, що виражається в порушенні провідності і збудливості передсердя і є достатньо характерним для статичних напружень. Розподіл внесків в гуморальному гомеостазі свідчить про його спрямованість в бік анаболізму, суто катаболічні зміни реєструються вкрай рідко (5% випадків), основний же внесок у напруження вносять змішані зрушення. Вегетативне забезпечення серця лімітується за рахунок підвищення тонусу симпатичного відділу ВНС.

У плавців напруження ФДО реєструється в 30% випадків яке формується за рахунок насосної функції міокарда і зовнішнього дихання, а також - вегетативного забезпечення серця. Внесок у напруження насосної функції серця формується: порушенням збудливості передсердя і міокарда, провідності через атріовентрикулярний вузол, причому реполяризація шлуночків не страждає; за зовнішнім диханням напруження формується із-за невідповідності ЖЄЛ і індекса Тіффно, перший з яких в 30% значно підвищений, а другий в такій же кількості випадків знижений.

У кікбоксерів рівень ФДО достатньо напружений і характеризується вираженим зменшенням збалансованих (у 2 рази) і підвищенням (у 2 рази) виражених напружень. Найбільше напружені: насосна функція міокарда (в 3 рази більше), зовнішнє дихання (в 1,5 рази більше) і вегетативне забезпечення серця (перерозподіл у бік переважання помірно напружених станів). За насосною функцією міокарда найбільше напруження вноситься за рахунок порушення атріовентрикулярної і внутрішньошлуночкової провідності, які значно прискорюються; за зовнішнім диханням за рахунок відносно низької ЖЄЛ, а за системою вегетативного забезпечення за рахунок розширення меж перехідних варіантів напруження загальної потужності і вегетативному тонусу.

Найбільш істотний внесок у напруження ФДО в усіх групах вносить система насосної функції міокарду, її напруження реєструється від 20% випадків (при заняттях бігом) до 42% випадків (при заняттях боксом). Другим за ступенем лімітування функціональної достатності організму є зовнішнє дихання (при плаванні, заняттях кікбоксингом і боксом). При інших спеціалізаціях напруження системи зовнішнього дихання формується за рахунок перерозподілу у бік помірно напружених станів, а найбільш збалансованим її стан визначається при заняттях бігом. Система вегетативного забезпечення серцевої діяльності найчастіше лімітує функціональну достатність організму при заняттях важкою атлетикою. При решті спеціалізацій визначається перерозподіл її показників у бік помірно напружених, що найяскравіше маніфестує при заняттях плаванням, коли за відсутності виражених напружень в даній системі, у 80% плавців відзначаються помірно виражені варіації показників вегетативного забезпечення функції серця. Параметри метаболізму найбільш напружені при заняттях важкою атлетикою і бігом. В першому випадку за рахунок перерозподілу у бік переважання змішаних гідролітично-синтетичних зрушень, в другому у бік виражених гідролітичних. Найбільш збалансованою є сенсомоторна система. Проте, при заняттях боксом і кікбоксингом відзначаються варіанти її вираженого напруження, які зв'язані з особливостями відповідних локомоцій при даних спеціалізаціях та найбільшою травматичністю.

Таким чином, реалізований нами поліфункціональний підхід до оцінки ФДО через побудову індивідуальних санотипів дозволяє достатньо експресно та інформативно виявляти системи, які лімітують тим або іншим чином функціональний стан організму в цілому.

Патерн дихання і вегетативне забезпечення кардіореспіраторної системи в річному тренувальному циклі, у спортсменів з обмеженими можливостями та впливу фізичного навантаження

В динаміці річного тренувального циклу були обстежені 35 спортсменів чоловічої статі високого класу (КМС, МС, МСМК), що займаються футболом.

На початку підготовчого періоду відзначається невідповідність вегетативного забезпечення спонтанного дихання і інших функцій. Значне переважання функціонально достатніх станів вегетативного забезпечення дихання реєструється на тлі практично нормологічного розподілу показників вегетативного забезпечення інших функцій з певним переважанням виражених відхилень, переважно у бік зниження, вегетативного забезпечення ДТ. Проведена рангова кореляція засвідчила відсутність взаємозв'язків між вегетативним забезпеченням спонтанного дихання і інших функцій (РСР - r = -0,024, з ТРСТ - r = -0,018, з ТРдТ - r = -0,024). Між вегетативним забезпеченням СР, СТ і ДТ відзначаються постійні позитивні взаємозв'язки, які коливаються в діапазоні від слабких до тісних (від 0,207 до 0,821).

Наприкінці підготовчого періоду вони змінюються. Тренувальне навантаження, спрямоване на розвиток витривалості, приводить до дестабілізації вегетативних взаємовідносин, що підтверджується частотою достатніх варіантів вегетативного забезпечення всіх систем і перерозподілом відносин між вегетативним забезпеченням СР і АТ. За першим достатні варіанти регуляції супроводжують збільшення частоти варіантів зниження вегетативного забезпечення, за другим - вегетативне забезпечення має тенденцію до підвищення. Рангова кореляція виявила зростання ролі вегетативного забезпечення дихання в вегетативній регуляції серцево-судинної системи, кореляційні зв'язки якого стають тіснішими і реєструються на рівні зворотної залежності з ТРСР - r =-0,313 та ТРСТ - r = -0,239. В жодному випадку ТРдих не корелювала з ТРдТ. Тобто необхідно відзначити, що йде формування характерних (жорстких) міжфункціональних взаємовідносин, пов'язаних з вегетативним забезпеченням даного виду роботи.

В передзмагальному періоді специфіка тренувального процесу змінюється в напрямку переважання техніко-тактичних занять з розвитком витривалості. В цьому періоді зменшується внесок функціонально достатніх станів вегетативного забезпечення, з переважним зниженням за всіма системами. Заслуговують на увагу варіанти дизрегуляції вегетативного забезпечення СТ, як в бік зниження (36,4% випадків), так і в бік значного підвищення (18,2% випадків). За даними рангової кореляції відзначаються найбільш тісні зв'язки вегетативного забезпечення дихання і інших систем: з ТРСР - r =-0,383, з ТРСТ - r = -0,384. Саме вегетативне забезпечення функції зовнішнього дихання в цьому періоді грає основну роль в підтримці ФДО, яка в цей період відзначається на рівні зміщення в бік перетренованості (за рахунок помірної функціональної ригідності вивчених функцій).

В день гри вегетативне забезпечення в змагальному періоді найбільш збалансоване, має тенденцію до підвищення ТРСР і зниження ТРСТ. Варіанти міжсистемних кореляцій практично відповідають передсезонним, хоча ТРдих в цілому знижується, що свідчить про функціональну адаптацію вказаних систем до виконуваних навантажень.

Розподіли LF/HFСР, LFСТ/HFСТ, LFДТ/HFДТ і LFдих/HFдих в різні періоди тренувального циклу мають достатньо широкий діапазон розкиду в окремих системах, що свідчить про певну автономність їх регуляторних контурів. Найбільш збалансовані LF/HF (всіх систем) на початку сезону і перед грою, причому на початку сезону частота ейтонічних варіантів регуляції значно більша (від 45,2% до 62,2%). Перед грою внесок ейтонії складає від 35,1% до 45,7% при певному збільшенні парасимпатичної регуляції всіх систем (за СР - до 35,9%, СТ - до 30,7%, ДТ - до 24,4%, спонтанним диханням - до 29%). Такого сумарного внеску парасимпатичних варіантів регуляції не відзначається більше в жодному періоді тренувального циклу, що свідчить про значну роль парасимпатичного відділу ВНС в забезпеченні функціональної готовності організму до виконання навантаження.

В динаміці тренувального циклу відбуваються суттєві зміни в рівні функціонального стану системи зовнішнього дихання.

На початку сезону, наприкінці підготовчого і передзмагального періодів функціональна достатність системи зовнішнього дихання найбільш збалансована. А зміни рівня функціонального стану системи зовнішнього дихання, який вірогідно напружується в динаміці, пов'язуються з впливом тренувального процесу.

За ЧД на початку сезону, наприкінці підготовчого і передзмагального періодів суттєвих відмінностей не зареєстровано. ДО/Tвид, ДО/Tвд на протязі підготовчого і передзмагального періодів відрізняються зменшенням, що характеризує економізацію функції зовнішнього дихання, яка при умові тієї ж ЧД свідчить про збільшення кисневої ємності крові. Перед змаганнями спостерігається тенденція до зниження всіх параметрів - ЧД, ДО/Tвид, ДО/Tвд і Tвд/Tвид.

Ранговий розподіл показників системи зовнішнього дихання за параметрами патерна дихання в змагальному періоді характеризується значною варіативністю, що пов'язано зі зміною інтенсивності тренувальних і змагальних навантажень в мікроциклі. Це підтверджується вираженим напруженням зовнішнього дихання в перші дні після змагального навантаження (більш значного) і напередодні змагань (менш значного), що визначає дані показники як інформативні для інтерпретації рівнів відновлення після і готовності до виконання інтенсивного фізичного навантаження. Напруження зовнішнього дихання найбільше через 15 годин після змагань, до 3 доби майже повністю відповідає рівню, що спостерігався у день змагань. У наступні дні відзначене збільшення напруження, яке пов'язано з тренувальною підготовкою, і досягає максимуму до дня напередодні змагань. За всіма параметрами патерна спостерігається суттєвий перерозподіл за рангами. За ЧД, стан, який відзначався в день змагань, з певним зміщенням в бік зниження ЧД, уже через 15 годин після закінчення навантаження майже сягає вихідного рівня з певним перерозподілом в бік збільшення ЧД. Через 39 годин кількість випадків зі збільшеним ЧД не зменшується, а частота варіантів брадіпное навіть стає меншою. Наприкінці відновлення (3-я доба) внесок достатньої ЧД найбільший (64,5% випадків), а варіанти тахіпное зустрічаються найрідше, що дозволяє стверджувати про найбільш оптимальний рівень функціонування системи дихання саме в цей період. За 2 дні до гри спостерігається найбільший внесок варіантів вираженого брадіпное (19,4%), що характеризує функцію дихання в даний період як схильну до суперкомпенсації, за рівнем кисневої ємності крові.

Після виступу в змаганнях реєструється суттєве зміщення як в швидкісних параметрах патерна, так і в відношенні часових характеристик вдиху і видиху, які вірогідно зменшуються, що в умовах певного збільшення ЧД слід трактувати як компенсаторне поверхневе дихання із утрудненням бронхіальної прохідності. Вже через 39 годин внесок із тенденцією до поверхневого дихання із утрудненням бронхіальної прохідності значно зменшується, причому за останньою патерн дихання найбільш збалансований (в 75% випадків), що стає можливим тільки за умови збільшення швидкісних характеристик, які в даному періоді найбільші. На третю добу відновлення в умовах найбільш оптимальної ЧД значно переважають випадки зниження ДО/Твд і ДО/Твид, які слід розглядати як варіанти економізації функції зовнішнього дихання, що відповідає остаточному відновленню з певним порушенням бронхіальної прохідності.

Зареєстровані зміни ФДО, а також патерна дихання в динаміці тренувального циклу дозволили виділити показники функціонування організму, які можна застосовувати для оцінки рівня підготовленості спортсменів в поточному і етапному контролі.

Для визначення вегетативного забезпечення кардіореспіраторної системи у осіб з обмеженими можливостями були обстежені 24 спортсмена-баскетболіста на візках чоловічої статі у віці від 21 до 41 року, які з урахуванням травми були розподілені на три групи. До першої з них віднесені спортсмени, які мали високе ушкодження спинного мозку (на рівні 4-5 грудного сегмента спинного мозку) - 7 осіб, до другої - спортсмени, які мали ушкодження спинного мозку на рівні 8-10 грудного (10 осіб) і 1-2 поперекового сегментів спинного мозку, до третьої групи - спортсмени, які мали культю на рівні верхньої і нижньої третини гомілки (7 осіб).

Порівняно з популяційними даними розподіл ТРСР в 1-ій групі за збалансованими станами склав тільки 14%, найбільший - за помірно напруженими - 58%, а внесок виразно напружених станів був 28%. В 2-ій групі 60% - внесок збалансованих станів і 40% помірно напружених. В 3-ій групі - 58% склав внесок виражено напружених станів і 42% помірно напружених, а збалансовані взагалі не визначались. В 1-ій групі напруження даного показника визначалось зниженням параметра, а в 3-ій групі він був значно більшим абсолютних значень в популяції.

За ТРСТ найбільш збалансованим стан був у 3-ій групі. В 1-ій групі відзначаються більш, ніж в 2 рази частіше виражені напруження, в 2-ій групі при помірному перевищенні виражених зрушень в жодному випадку не відзначаються збалансовані показники.

За TPДТ найбільш збалансований стан був у 2-ій групі. У 1-ій і 3-ій групах вони відрізнялись від таких в популяції, причому в 3-ій групі більш значно (у всіх випадках показники TPДТ знаходились в межах вираженого зрушення), що припускає порушення вегетативної регуляції ДТ у спортсменів-ампутантів. Розподіл показника ТРдих у всіх групах значно відрізнявся від популяційного. Очікувано високе відхилення цього показника відзначалось в 1-ій і 2-ій групах, де 72% і 75%, відповідно, випадків визначались як виражено напружені.

Аналіз LF/HFСР виявив, що тільки в 1-ій групі він зміщений у бік помірного напруження, в 2-ій і 3-ій групах цей показник збалансований. Тобто тільки в 1-ій групі вегетативна регуляція СР значно порушена. За LF/HFСТ найбільш істотними є відмінності в 3-ій групі, у яких тільки 33% випадків знаходяться в межах норми. У інших групах ці показники є збалансованими. За LF/HFДТ в жодному випадку не були визначені варіанти виражених відхилень регуляції ДТ. За LF/HFдих у всіх групах спостерігається виражене відхилення цих показників від популяційних. Причому в жодному з випадків не зареєстровані нормологічні значення.

Для визначення впливу фізичного навантаження на кардіореспіраторну систему спортсменів обстежені 10 кваліфікованих спортсменів чоловічої статі, що спеціалізуються у бігу на 1500 та 3000 м, до і після виконання тренувального навантаження.

За розподілом ЧСС до і після навантаження відзначено, що до навантаження у стайєрів порівняно з особами, які не займаються спортом, відзначається істотне зрушення у бік зменшення ЧСС; після фізичного навантаження - ЧСС природно збільшується.

За ТРСР у 80% обстежених показник знаходився у межах підвищеного, що свідчить про більші адаптаційні можливості синусового вузла серця. Після виконання фізичного навантаження ТРСР зменшується, а його модальні значення знижуються на 1 і 2 центилі, відповідно на 32% і 35%. Показники LF/HFСР у вихідному стані майже відповідають популяційним з певною помірною парасимпатикотонією. Після навантаження відзначається істотне зрушення розподілу у бік помірної і вираженої симпатикотонії, відповідно 48% і 10%.

ТРСТ у переважної більшості помірно (у 35%) і виражено (у 35%) знижена. TPДТ майже відповідає популяційному розподілу. Після навантаження розподіл змінюється, майже нагадуючи нормологічний з тенденцією до вираженого збільшення. Встановлено, що для LF/HFСТ характерним є зрушення до симпатикотонії, для LF/HFДТ - парасимпатикотонії, що характеризує особливості вегетативного тонусу у спортсменів, які тренують витривалість. Після фізичного навантаження, як для LF/HFСТ, так і для LF/HFДТ типовим є зрушення у бік симпатикотонії. При аналізі вегетативного забезпечення СР і АТ після навантаження встановлена диспропорція, яка виражається в зниженні варіабельності СР та збільшенні варіабельності СТ і ДТ.

Оцінка рівня функціональної достатності організму спортсменів за даними вегетативного забезпечення кардіореспіраторної системи

Для визначення рівня функціональної достатності організму (ФДО) нами розроблено систему оцінки за даними вегетативного забезпечення кардіореспіраторної системи. В її основу покладені залежності між ЧД і параметрами вегетативного забезпечення кардіореспіраторної системи. Аналізувались рангові відхилення показників, які визначались як збалансовані (при потраплянні показника в діапазон від 25 до 75 центиля), помірно напружені (діапазони від 5 до 25 і від 75 до 95 центилів) і виражено напружені (діапазони від 0 до 5 і від 95 до 100 центилів). Збалансовані показники оцінювались в 1 бал, помірно напружені - в 2 бали, виражено напружені - в 3 бали. Потім визначався рівень ФДО за даними вегетативного забезпечення кардіореспіраторної системи.

Збалансованим рівень ФДО спортсменів визначався в 53,3 %, помірно напруженим - в 36,7 % і виражено напруженим - в 10 % випадків. При визначенні систем, що мали основний внесок у напруження при різних рівнях ФДО, встановлено: при збалансованих станах внесок в напруження розподілився між всіма аналізованими системами - розкид виражених напружень в індивідуальних варіантах аналізу варіював від 2,5% за вегетативним тонусом ДТ до 6% за вегетативним забезпеченням СТ і ДТ. При цьому збалансованими були всі системи. При помірно напружених станах варіанти виражених напружень варіювали від 16,4% за вегетативним забезпеченням ДТ до 21,5 % за вегетативним тонусом ДТ і дихання. За окремими системами в жодному випадку збалансовані стани не відзначались. При виражено напружених станах найбільший внесок у напруження вносили системи вегетативного забезпечення ДТ, а також вегетативного тонусу СР і СТ. Залежно від рівня ФДО змінюються тривалості Р (с), PQ (с), QRS (с). Зі збільшенням напруження прискорюється процес деполяризації передсердь (Р, с) і уповільнюється час проведення збудження від передсердь до шлуночка (РQ, с), період електричного збудження шлуночків стає більш тривалим, що припускає залежність між рівнем ФДО і проведенням збудження по міокарду.

Тобто оптимальний або збалансований рівень ФДО визначає краще кровонаповнення передсердь, яке характеризується подовженням тривалості Р і збільшенням часу проведення імпульсу через атріовентрикулярний вузол та підвищення скоротливої ефективності міокарда шлуночків, що супроводжується певним укороченням QRS.

Оптимальна ТРСР з урахуванням ЧД складає 66,6±1,3 мс. Більш високі значення ТР свідчать про напруження вегетативного забезпечення та розвиток станів, пов'язаних з перенапруженням.

Зміни HFСР характеризується реципрокними взаєминами між HFа і HFn, тобто при одночасному підвищенні HFа і зменшенні HFn слід констатувати збільшення рівня напруження кардіореспіраторної системи і навпаки. Чітко визначається рівень ФДО за показником LF/HF, який має тенденцію, з урахуванням ЧД, при збільшенні напруження до підвищення, що свідчить про симпатикотонію.

Інформативними представляються дані про варіабельність АТ. Зміни ТРСТ свідчать про підвищення цього показника при погіршенні ФДО, тобто при збалансованому рівні параметри ТРСТ найменші, що припускає стійкість судинного тонусу. Аналогічні дані отримані для ТРДТ, які повністю пов'язані з ТРСТ, а їх збільшення є несприятливою ознакою, що приводить до нестабільності гемодинаміки. У спортсменів високого класу це може приводити до розвитку гіпер-, гіпо- і дистензивних станів, які значно лімітують можливості киснезабезпечення організму. Очікуваним було збільшення LF/HF для СТ і ДТ, з підвищенням рівня напруження ФДО.

Зі зниженням ФДО зменшується ТРдих і ДО. Інформативними також є зміни ДО/Твд і ДО/Твид. За першим відзначається тісний зв'язок з рівнем ФДО. Нагадаємо, що саме за цим параметром в динаміці можливо оцінювати ступінь стомлення дихальних м'язів. ДО/Твид такої залежності з ФДО не має, що пояснюється пасивністю даного м'язового акту. Параметром, який підтверджує детермінуючу роль системи зовнішнього дихання у інтегральному напруженні, є хвилинна ЛВ, яка зі збільшенням напруження знижується. Це дозволяє розглядати показники паттерна спонтанного дихання як фізіологічні детермінанти рівня ФДО висококваліфікованих спортсменів.

За параметрами енергетичного забезпечення організму (за Душаніним) нами отримана залежність між рівнем ФДО та показниками аеробного метаболізму (АМЄ і МПК), які знижуються з погіршенням ФДО. Для показників анаеробного метаболізму (AНAMЄ) та креатинфосфатної і гліколітичної ємності залежностей не відзначено.

В цілому за рівнем ФДО чітко визначаються функціональні відхилення, які свідчать про рівень напруження в паттерні дихання, вегетативному забезпеченні організму і кардіоінтервалографії. Відносно чіткі дані про його інформативність в відношенні енергозабезпечення організму отримані тільки за даними киснезабезпечення організму. Тому доцільним було простежити зміни вегетативного забезпечення організму і патерну дихання в динаміці річного тренувального циклу.

З метою оцінки індивідуальної ФДО спортсменів у динаміці тренувального процесу опрацьовано спосіб оцінки з урахуванням варіантів відхилення параметрів вегетативної регуляції кардіореспіраторної системи згідно розроблених номограм. Для визначення ФДО спортсменів нами були охарактеризовані наступні варіанти:

1) максимально збалансована ФДО - свідчить про найвищий рівень функціональної готовності до виконання фізичних навантажень;

2) збалансована ФДО - свідчить про достатній рівень функціональної готовності (включає всі варіанти розподілу оцінок параметрів в межах помірних відхилень показників);

3) компенсована ФДО (виділяються варіанти, що свідчать про дизрегуляцію окремих досліджених функцій - або СР, або СТ та ДТ, або дихання) - свідчить про недостатню функціональну готовність, або напруження окремих систем (залежно від переважаючого напрямку зрушення); у першому випадку може бути критерієм розвитку втоми, у другому - розвитку тренованості;

4) розбалансована ФДО (виділяються варіанти, що свідчать про різноспрямоване перенапруження у трьох або чотирьох системах) - характерний для розвитку перенапруження, перетренованості;

5) передпатологічна (або декомпенсована) ФДО (виділяються варіанти, що свідчать про односпрямоване виражене відхилення у трьох та більше системах) - свідчить про розвиток перевтоми та прогнозує розвиток патології за найбільш ураженими системами.

Найбільш важливим було визначити системи, що лімітують та компенсують у динаміці річного тренувального циклу можливість спортивного удосконалення. Передпатологічний варіант оцінки ФДО був зареєстрований двічі. Вперше у передзмагальному (11), вдруге у змагальному (28) періоді (через 39 годин після змагань). З огляду на внесок окремих систем у погіршення ФДО встановлено, що у першому випадку лімітування відбувалось за рахунок вегетативного забезпечення СТ, його вегетативного тонусу та вегетативного тонусу ДТ, компенсувались дані зміни за рахунок помірного збільшення вегетативного забезпечення ДТ. У змагальному періоді основними лімітуючими системами були вегетативне забезпечення дихання, яке відзначалось виражено зниженим на тлі вираженого збільшення вегетативного забезпечення СР. При цьому вегетативний тонус означених функцій знаходився для дихання на рівні ейтонії, для СР - вираженої парасимпатикотонії. Вегетативне забезпечення СТ та ДТ у даному випадку компенсували ці зміни за рахунок помірного збільшення, а їх тонус знаходився на рівні помірної та вираженої парасимпатикотонії, відповідно.

Як приклад нами наведені варіанти динамічних змін ФДО у річному тренувальному циклі у спортсмена М., 29 років, майстра спорту України з футболу, який має спортивний стаж більше 15 років.

Варіанти розбалансованої ФДО зареєстровані у 25% випадків з них тричі у підготовчому періоді, одни раз у передзмагальному та тричі у змагальному. Важливим було встановлення систем, що лімітують та компенсують ФДО при розбалансуванні стану організму. На початку підготовчого періоду (2,3) лімітування ФДО відбувається за рахунок: різкого підвищення вегетативного забезпечення СР та вираженої парасимпатикотонії ДТ, компенсуючими визначались: помірне підвищення вегетативного забезпечення СТ, помірні симпатикотонія та парасимпатикотонія СТ та СР, відповідно. Наприкінці підготовчого періоду (9) лімітування відбувалось за рахунок: вираженої парасимпатикотонії за СР, СТ та ДТ, компенсувались ці зміни помірним підвищенням вегетативного тонусу дихання та вегетативного забезпечення СР та СТ. У передзмагальному періоді ФДО даного спортсмена лімітувалась виразною парасимпатикотонією СТ, компенсуючими були помірне підвищення вегетативного забезпечення СР, СТ, ДТ, зменшення вегетативного забезпечення дихання та помірна парасимпатикотонія СР, ДТ і дихання. У змагальному періоді (22, 24, 27) варіанти розбалансування різні. Наприклад, у першому випадку (22) лімітуючими є виражене зменшення вегетативного забезпечення СР, виражена симпатикотонія СТ та ДТ, а також виражена парасимпатикотонія дихання. Компенсували дані зміни помірні підвищення та зниження вегетативного забезпечення ДТ та дихання, відповідно, а також помірна симпатикотонія СР. У другому випадку (24) лімітуючими були виражене підвищення вегетативного забезпечення СТ та ДТ, а також виражена парасимпатикотонія СР та дихання. Компенсували ці зміни помірне зниження вегетативного забезпечення дихання та помірна симпатикотонія СТ. У третьому випадку (27) рівень ФДО лімітували виражене зниження вегетативного забезпечення дихання та виражена парасимпатикотонія СР та ДТ. Компенсуючими визначались помірне збільшення вегетативного забезпечення СР, СТ та помірна парасимпатикотонія СТ та дихання.

Таким чином, застосування санотипічної моделі оцінки ФДО дозволяє індивідуалізовано, у кожному конкретному випадку, визначати системи, що лімітують та компенсують загальну ФДО та використовувати її у динаміці річного тренувального циклу в межах поточного та оперативного контролю за рівнем функціональної готовності організму до виконання тренувальних та змагальних навантажень.

Реалізований підхід започатковує новий науковий напрямок, що передбачає побудову санотипів на підставі поліфункціональної діагностики організму спортсменів. На даному етапі застосування такого підходу дозволяє вирішити суттєву проблему об'єктивізації поліфункціональної оцінки стану організму спортсменів з визначенням систем, що лімітують та компенсують рівень функціональної достатності організму в умовах спортивного удосконалення при поточних та оперативних обстеженнях.



ВИСНОВКИ

Дослідження індивідуального санотипу шляхом встановлення функціональної достатності окремих систем та організму в цілому з використанням комплексу експресних поліфункціональних методів дозволило на різних етапах удосконалення спортсменів визначати системи, які лімітують та компенсують рівень ФДО, або призводять до розвитку передпатологічних станів - перевтоми та перенапруження, що відкриває новий напрямок наукових досліджень, а саме експресної поліфункціональної діагностики стану організму спортсменів, а на даному етапі вирішує проблему об'єктивізації лікарського контролю при поточних та оперативних обстеженнях спортсменів.

1. При визначенні критеріїв функціональної достатності кардіореспіраторної, сенсомоторної систем та гуморального метаболізму в умовах індивідуального розвитку встановлені межі вікових та статевих діапазонів розподілу для показників ЕКГ, варіабельності СР, варіабельності СТ та ДТ, барорефлексу, варіабельності спонтанного дихання, паттерну спонтанного дихання, системної гемодинаміки, ТЦР, часу ПЦУ, часу реалізації флексії та екстензії, КРП, помилки корекції флексії та екстензії, часу реакції на світловий та звуковий подразник, що мають певну вікову динаміку, а також макромолекулярних трансформацій у плазмі крові за даними ЛКС.

2. При визначенні критеріїв ФДО спортсменів встановлені особливості розподілів показників кардіореспіраторної та сенсомоторної систем, які в межах медіанного коридору найбільше відрізняються у порівнянні з показниками осіб, що не займаються спортом, за параметрами: ТР (мс) 49,6 - 85,0 та 32,7 - 55,9, HF (мс) 28,9 - 59,0 та 15,4 - 36,9, АТ сер (мм рт.ст) 73,7 - 84,1 та 86,7 - 101,0, ТРСТ (мм рт.ст) - 2,6 - 5,0 та 4,2 - 7,0, ТРДТ (мм рт.ст) - 1,8 - 3,5 та 2,7 - 4,5, LF/HFДT - 1,09 - 3,29 та 1,17 - 1,88, BRLFCT - 11,6 - 24,1 та 7,08 - 19,11, ТРдих (л/хв.) - 17,0 - 25,3 та 21,9 - 33,0, LF/HFдих - 0,024 - 0,151 та 0,018 - 0,106, ЧД (1/хв.) - 12,3 - 17,8 та 15,7 - 21,7, ТЦР (с) - 0,9 - 1,34 та 0,66 - 1,13, КРП (с) - 1,71 - 10,86 та 0,59 - 7,02, ЧРС - 0,11 - 0,14 та 0,15 - 0,17, відповідно, що свідчить про характерні для спортсменів фізіологічні відмінності.

3. При вивченні міжсистемних взаємовідносин серцево-судинної та дихальної систем у спортсменів встановлено, що ДО та ЧД суттєво впливають на параметри вегетативного забезпечення СР, СТ та ДТ, системної гемодинаміки та енергообміну; за параметрами ЧД встановлено, що вказані параметри відрізняються від нормологічних у діапазонах частоти дихання від 8 до 11 на хвилину та більше 19 на хвилину; за ДО візуалізувалися 3 діапазони - 100 - 300 мл, 300 - 600 мл та більше 600 мл, які характеризують певний тип дихання: 100-300 мл - переважно нижній, 300 - 600 мл - переважно середній та більший за 600 мл - переважно повний.

4. Отримана лінійна залежність між ДО/Твид та ЧД на всій ділянці вивченого діапазону частот, яка виражається рівнянням ДО/Твид = 0,0097*ЧД+0,1627 (R2=0,9327), між ДО/Твд та ЧД залежність має поліноміальний характер, відношення тривалості вдиху до тривалості видиху зі збільшенням ЧД виражається рівнянням Твд/Твид=-0,008*ЧД2+0,0257*ЧД+0,5083 (R2=0,944) та свідчить з одного боку про збільшення часу вдиху при зменшенні ОШ, з іншого боку про зменшення часу видиху при збереженні тенденції до підвищення ДО/Твид, що характеризує більш значну стомлюваність дихальної мускулатури при підвищенні ЧД.

5. Для кожного з діапазонів ЧД та ДО у стані спокою існують особливості вегетативного забезпечення СР, АТ, системної гемодинаміки та енергообміну: при ДО від 100 до 300 мл основний внесок у вегетативне забезпечення СР вносить парасимпатична гілка ВНС, а при ДО більшому за 600 мл симпатична; при ДО від 300 до 600 мл внесок симпатичної і парасимпатичної складових вегетативного забезпечення СР нерівномірний, однак співвідносний, що забезпечує при даному ДО ейтонічний вплив за LF/HF; причому при низьких значеннях ДО це відношення визначається низькими внесками як LF, так і HF; надсегментарні впливи за VLF на СР при різних ДО в цілому рівномірні при всіх ДО, однак найбільш суттєві при ДО більшому за 700 мл.

6. При різній ЧД варіабельність СР і СТ змінюється незлагоджено у всьому діапазоні дихання (від 8 до 24 на хв.); внесок LF-складової в регуляцію СР і СТ односпрямований при ЧД від 9 до 14 на хв.; при ЧД меншій 9 і більшій 22 на хв. внесок LF-складової в регуляцію СР і СТ різноспрямований; внесок HF-складової в регуляцію СР і СТ при ЧД від 8 до 10 дихань односпрямований з тенденцією до збільшення; при ЧД від 11 до 19 на хв. односпрямований з тенденцією до зниження; при ЧД більшій 19 на хв. має різноспрямовані тенденції.

7. Розроблені критерії поєднаної оцінки кардіореспіраторної системи при спонтанному диханні: рівень абсолютного зниження AТ (AТмін) на початку вдиху, час абсолютного зниження AТ (ТAТмін) на початку вдиху, рівень абсолютного підвищення ЧСС (ЧССмакс) на початку вдиху, час підвищення ЧСС (Тчссмакс) на початку вдиху, швидкість абсолютного зниження АТ (АТмін/TАТмін), швидкість підвищення ЧСС (ЧССмакс/TЧССмакс), різниця швидкостей змін АТ і ЧСС (ЧССмакс/TЧССмакс - АТмін/TАТмакс), різниця часу абсолютних змін АТ і ЧСС (TЧССмакс - TАТмакс), які характеризують гемодинамічні перебудови при спонтанному диханні. Встановлені межі медіанних значень та особливості їх у спортсменів, порівняно з особами, що не займаються спортом, найбільш характерними з яких є: TАТмін (с) - 1,4 -1,7 та 1,1 - 1,4, TЧССмакс (с) - 1,9 - 2,4 та 1,4 - 2,0, АТмін/TАТмін - -2,93 - - 1,32 та - 4,12 - - 2,06, Тчссмакс - 1,71 - 4,00 та 1,57 - 4,80, відповідно.

8. Функціональними детермінантами зрушень у гомеостазі є: при спрямованості до анаболізму - погіршення функціональної достатності міокарда (провідності по передсердям і реполяризації міокарда), при спрямованості до катаболізму - погіршення функціональної достатності міокарда (атріовентрикулярної провідності, внутрішньосерцевої провідності), сенсомоторної функції (простої рухової реакції, КРП), функції дихання (за параметрами ЖЄЛ, МВЛ, індексом Тіффно), при змішаній спрямованості - в жодному з випадків не зареєстрований збалансований рівень ФДО, а найбільш напруженою є система дихання (за параметрами МВЛ і ЖЄЛ).

9. Найбільш істотно впливає на ФДО система підтримки насосної функції міокарда, напруження якої реєструється від 20% випадків (при заняттях бігом) до 42% випадків (при заняттях боксом), другою за ступенем напруження є система зовнішнього дихання (при плаванні, заняттях кікбоксингом і боксом), наступною - система вегетативного забезпечення СР (найчастіше вона функціонально напружена при заняттях важкою атлетикою), в системі гомеостазу найбільш виражене напруження відзначається при заняттях важкою атлетикою і бігом (в першому випадку за рахунок переважання змішаних гідролітично-синтетичних зрушень, в другому - виражених гідролітичних зрушень), найбільш збалансованою системою є сенсомоторна система, певне напруження якої відзначається тільки при заняттях боксом і кікбоксінгом.

10. Розроблено оцінку рівня ФДО, яка має детермінанти у насосній функції міокарду, підтримці АТ та енергозабезпеченні: збалансований рівень ФДО характеризується найкращим кровонаповненням передсердь (подовженням тривалості Р, мс) і уповільненням провідності через атріовентрикулярний вузол (збільшенням PQ, мс), підвищенням скоротливої ефективності міокарда шлуночків (зменшується QRS, мс); оптимальними значеннями варіабельності СР є 66,6±1,3 мс, а їх збільшення, або зменшення свідчить про погіршення ФДО, яке також супроводжується збільшенням HF, мс на тлі зменшення HFn, nu, збільшенням LF/HF, ТРСТ, ТРДТ, LF/HFСТ, LF/HFДТ, зменшенням ТРдих, ДО, л, ДО/Твид, л/с, ЛВ, л/хв., АМЄ, МПК та вираженим зменшенням ДО/Твд.

11. Дослідження параметрів патерну дихання та функціональної достатності серцево-судинної системи у динаміці річного тренувального циклу дозволило встановити, що найбільш інформативними для визначення стану функціональної готовності спортсменів є параметри ТР, ТРСТ, ТРДТ, ТРдих, LF/HF, LF/HFСТ, LF/HFДТ, LFдих/HFдих, а показники патерну спонтанного дихання можна розглядати як фізіологічні детермінанти рівня ФДО спортсменів в динаміці тренувального і змагального процесів. Аналіз спрямованості вегетативного тонусу засвідчив, що найбільш оптимальним стан кардіореспіраторної системи є при односпрямованій парасиматикотонії, яка спостерігається тільки у 3,9% випадків, при цьому найчастіше перед змаганнями.

12. При односпрямованих зрушеннях (зустрічаються у 1/6 випадків): у бік симпатикотонії основний внесок в напруження мають системи зовнішнього дихання і підтримки АТ; при ейтонії відзначається напруження з боку систем насосної функції міокарда і підтримки АТ; у бік парасимпатикотонії ФДО найбільш оптимальна.

13. Рівень ФДО та окремих систем спортсменів з травматичними ушкодженнями спинного мозку пов'язаний з рівнем його ураження та має функціональні детермінанти серед параметрів паттерну дихання, вегетативного забезпечення АТ, СР та гемодинаміки, які необхідно враховувати при організації лікувального, відновлювального та тренувального процесів у даної категорії осіб.

14. При різній спрямованості тренувального процесу є особливості вегетативного забезпечення серцево-судинної системи, які детерміновані параметрами патерну дихання та його вегетативного забезпечення. Найбільш характерними ознаками реакції організму на фізичне навантаження є зменшення ТРСР і помірне збільшення ТРСТ і ТРДТ, яке супроводжується вираженою симпатикотонічною регуляцією СР та помірно вираженою симпатикотонічною регуляцією СТ і ДТ.

15. У динаміці тренувального циклу при оперативних та поточних обстеженнях спортсменів інформативними є показники рівня ФДО, що свідчать про розвиток перенапруження та втоми при визначенні як розбалансовані та передпатологічні. За окремими параметрами найбільш інформативним є зниження ТРдих до рівня 0-5% зустрічності, підвищення ТРСТі ТРДТ до рівня 75-95% зустрічності та вище, а також ТРСР до рівня 0-5% зустрічності, які в сукупності свідчать про перевтому.

Практичні рекомендації

1. Для адекватної оцінки функціональної готовності спортсменів, що займаються різними видами спорту, в динаміці спортивного удосконалення з метою оптимального добору корегуючих, лікувальних, відновних та тренувальних заходів необхідно використовувати експресні поліфункціональні методи дослідження організму, які дозволяють повно охарактеризувати санотип та визначити рівень функціональної достатності кардіореспіраторної, сенсомоторної систем та системи гуморального гомеостазу.

2. Найбільш доцільним для дослідження кардіореспіраторної системи є застосування експресної спіроартеріокардіоритмографії, яка у одночасному режимі реєстрації у короткий термін (до 3 хв.) дозволяє визначити рівень функціонального напруження та міжсистемні зв'язки між окремими ланками респіраторної та серцево-судинної систем, а також їх вегетативним забезпеченням.

3. При застосуванні у якості інформативних критеріїв функціонального стану серцево-судинної системи показників варіабельності СР, АТ та дихання необхідно обов'язково враховувати параметри паттерну дихання, а саме ЧД та ДО, які мають поліноміальні та лінійні залежності з ними.

4. Про виражене погіршення рівня ФДО спортсменів у динаміці оперативного та поточного контролю свідчить:

- за даними ЕКГ - одночасне зменшення тривалості Р (с), PQ (с) та збільшення QRS (с) відносно належних для конкретної ЧСС;

- за даними варіабельності СР - одночасне збільшення ТР (мс) при збільшенні HF (мс) та LF/HF, а також зменшенні HFn;

- за даними варіабельності АТ збільшення ТРСТ (мм рт. ст.) та ТРДТ (мм рт. ст.) при одночасному збільшенні LF/HFСТ та LF/HFДТ;

- за даними варіабельності дихання зменшення ТРдих;

- за даними дослідження патерну дихання зменшення легеневої вентиляції, ДО, об'ємних швидкостей вдиху та вдиху.

- за даними тестування з використанням методики D&K зменшення аеробної ємності та МПК.

5. Наприкінці підготовчого періоду показники вегетативного забезпечення кардіореспіраторної системи свідчать про підвищення напруження, яке визначається тенденцією до зменшення ТР та збільшення ТРСТ; за даними рангової кореляції між ТРдих та ТР і ТРСТ відзначаються негативні зв'язки, відповідно r = - 0,313 та r = - 0,239, що свідчить про підвищення ролі дихальної системи у формуванні функціональних систем у даному періоді та вимагає додаткового використання засобів та методів, спрямованих на тренування м'язів вдиху та видиху.

6. У передзмагальному періоді річного тренувального циклу рівень вегетативного забезпечення серцево-судинної системи (за ТР та ТРСТ) найбільш суттєво залежить від системи зовнішнього дихання (за ТРдих), зв'язок з якими стає більш тісним, відповідно r = - 0,383 та r = - 0,384, що свідчить про найбільш значну роль системи зовнішнього дихання у формування функціональної готовності організму, яке супроводжується неадекватним зниженням ТР та підвищенням ТРСТ, що вимагає відновлення функції дихання із застосуванням спеціальних вправ з керованим диханням.

7. У змагальному періоді (перед змаганнями) за ТР, ТРСТ та ТРдих відзначається стабілізація параметрів вегетативного забезпечення на рівні нормологічних значень, причому останній є визначальним щодо рівня функціональної готовності до змагальних навантажень.

8. За параметрами LF/HF, LF/HFСТ, LF/HFДТ та LF/HFдих, що свідчать про внесок вегетативних гілок у регуляцію функцій, найбільш збалансованим (ейтонічний варіант регуляції) є стан спортсменів на початку сезону (від 45,2% до 62,2%) та перед змаганнями (від 35,9% до 45,7%); у останньому випадку відзначається суттєве збільшення помірних парасимпатичних варіантів регуляції (від 24,4% до 35,9%), що дозволяє охарактеризувати помірну парасимпатикотонію як один з критеріїв функціональної готовності організму до виконання змагальних навантажень.

9. У динаміці мікроциклу інформативним критерієм функціональної готовності та відновлення організму після навантаження є рівень функціональної достатності респіраторної системи за патерном спонтанного дихання, який найбільш напружений наступної після змагань доби, через 39 годин він найбільш збалансований, що свідчить про можливість застосування даного параметру для оцінки відновлення організму після змагань. З огляду на окремі параметри, що визначають загальний рівень функціональної достатності респіраторної системи спортсменів, слід відзначити ЧД, ДО/Твд і ДО/Твид, які характеризують центральні (за ЧД) та периферичні (за ДО/Твд та ДО/Твид) механізми реалізації спонтанного дихання. Динаміку змін ЧД у мікроциклі слід пов'язувати з гуморальними механізмами управління дихальним центром, а ДО/Твд та ДО/Твид як маркерів стомлюваності дихальної мускулатури, тому зменшення об'ємних швидкостей при зменшенні ЧД є прогностично сприятливим та свідчить про достатню кисневу ємність крові, а при збільшенні ЧД - про зниження функціональної достатності респіраторної системи на фоні підвищеної стомлюваності дихальної мускулатури (в першу чергу м'язів вдиху - за ДО/Твд).

13. При лікарсько-педагогічному контролі за спортсменами інвалідами, які мають ураження спинного мозку, слід враховувати, що варіабельність функції кардіореспіраторної системи пов'язана з рівнем ураження спинного мозку за правилом: чим вище ураження, тим більш ригідний СР та більш варіабельні функції СТ та ДТ. Найбільш суттєві зміни у спортсменів-інвалідів відзначаються серед параметрів варіабельності та патерну зовнішнього дихання, які значно лімітуються за рахунок паралітичних змін дихальної мускулатури грудної клітини.



СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії

1. Романчук А.П., Бажора Ю.И., Комлевой А.М., Ланда С.Б. Взаимосвязь отдельных регуляторных процессов - основа экспертизы функциональной достаточности организма. В кн. “Педагогическая санология”/ Под. ред. Л.А. Носкина, В.Ф. Кривошеева, В.Р. Кучмы, А.Г. Румянцева, В.А. Носкина, Г.Д. Комарова, М.Ю. Карганова. - М.: МИОО, 2005. - С. 128-165.

Проведений аналіз кардіореспіраторних взаємодій у спортсменів.

2. Романчук А.П. Современные подходы к оценке кардиореспираторных взаимодействий у спортсменов. - Одесса: Астропринт, 2006. - 232 с.

Статті в журналах та збірках наукових праць

3. Романчук А.П., Перевощиков Ю.А. Динамика биохимических изменений у спортсменов в условиях многосуточного пробега // Вестник проблем биологии и медицины. - 2000. - № 5-6. - С.24-29.

Автором проведений аналіз дослідження біохімічних показників.

4. Романчук А.П. Результаты применения метода лазерной корреляционной спектроскопии в спорте // Теория и практика физической культуры. - 2002. - №1. - С.35-37.

5. Романчук А.П. Комплексная оценка межсистемных отношений функциональных реакций организма на физическую нагрузку // Теория и практика физической культуры. - 2002. - №4. - С. 51-54.

6. Романчук О.П., Бондарєв І.І. Можливості застосування комплексу саногенетичного моніторингу у медико-педагогічних спостереженнях за спортсменами // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання та спорту. - Харків: ХХПІ, 2002. - № 6. - С. 30-35.

Автором проведено збір матеріалу та обгрунтовано можливість застосування саногенетичного моніторингу.

7. Романчук А.П. Концептуальные предпосылки саногенетического мониторинга лиц, занимающихся физической культурой и спортом // Теория и практика физической культуры. - 2003. - №1. - С. 50-53.

8. Романчук О.П., Паненко А.В. До питання нормування результатів дослідження варіабельності артеріального тиску // Одеський медичний журнал. - 2003. - №2. - С. 66-67.

Автором проведені дослідження та розраховані нормативи варіабельності АТ.

9. Романчук О.П., Паненко А.В. Передумови та можливості практичного застосування комплексного дослідження функціонального стану організму пацієнтів під час санаторно-курортної реабілітації // Медична реабілітація, курортологія, фізіотерапія. - 2003. - №1. - С. 30-33.

Автором апробоване комплексне дослідження функціонального стану.

10. Романчук О.П., Перевощиков Ю.О. Зміни гомеостазу в динаміці багатодобового пробігу // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання та спорту. - Харків: ХХПІ, 2003. - № 5. - С. 9-16.

Автором здійснений забір матеріалу, його вимірювання та попередній аналіз.

11. Романчук О.П., Паненко А.В. Вікові особливості варіабельності артеріального тиску у практично здорових осіб // Вісник морської медицини. - 2003. - №1. - С.59-62.

Автором проведені дослідження та уточнені нормативи варіабельності АТ.

12. Романчук О.П., Паненко А.В. Передумови застосування поєднаного дослідження варіабельності серцевого ритму, артеріального тиску та дихання на санаторно-курортному етапі реабілітації // Медична реабілітація, курортологія, фізіотерапія. - 2003. - №3. - С.39-42.

Автором впроваджене поліфункціональне дослідження організму.

13. Романчук О.П., Паненко А.В., Носкін Л.О. Індивідуальне санотипування як основа адресатних корекційно-реабілітаційних заходів // Одеський медичний журнал. - 2004. - №1. - С.65-68.

Автором проведений аналіз результатів та обгрунтована необхідність визначення санотипу при застосуванні реабілітаційних заходів.

14. Романчук О.П., Паненко А.В., Півоваров В.В. Сучасні поліфункціональні підходи об'єктивного відслідковування функціональної сполученості діяльності серцево-судинної та дихальної систем // Український журнал гематології та трансфузіології. - 2003. - №6. - С.41-44.

Автором розроблений підхід до поєднаного аналізу результатів поліфункціонального дослідження.

15. Романчук О.П. До питання дослідження енергетичних аспектів саногенезу в спорті та спортивній медицині // Вісник морської медицини. - 2004. - №1. - С.19-24.

16. Романчук О.П., Перевощиков Ю.О. До питання дослідження механізмів саногенезу у спорті // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання та спорту. - 2004. - ХХПІ, №19. - С. 53-58.

Автором обгрунтоване та проведене дослідження саногенезу у спортсменів.

17. Романчук О.П., Паненко А.В., Півоваров В.В. Принципи інтегральної оцінки рівнів функціональних напружень при експресному полісистемному саногенетичному моніторуванні пацієнтів багатопрофільного санаторію // Вісник фізіотерапії і курортології. - 2004. - №3. - С. 66-69.

Автором сформульовані принципи інтегральної оцінки функціональної достатності організму.

18. Романчук О.П., Паненко А.В. До питання дослідження вікових особливостей варіабельності дихання // Одеський медичний журнал. - 2004. - №5. - С. 63-66.

Автором проведені дослідження та розраховані нормативи варіабельності спонтанного дихання.

19. Романчук О.П., Шеремет Б.Г., Литвак Б.Д., Карганов М.Ю. Особливості саногенезу інвалідів-колясників, що займаються спортом // Вісник морської медицини. - 2004. - №2. - С. 15-18.

Автором проведені дослідження та аналіз отриманих результатів.

20. Романчук О.П., Паненко А.В., Носкін Л.О. Принципи оцінки функціонального стану організму за напруженням основних саногенетичних систем // Одеський медичний журнал. - 2005. - №2. - С. 95-99.

Автором уточнені принципи оцінки функціонального стану організму за критеріями напруженості окремих систем.

21. Романчук А.П. Особенности вегетативного обеспечения кардиореспираторной системы футболистов в годичном тренировочном цикле // Вестник спортивной науки. - 2005. - №1 (6). - С. 29-32.

22. Романчук О.П. Інформативність показників паттерну некерованого дихання висококваліфікованих спортсменів у динаміці тренувального мікроциклу // Медична реабілітація, курортологія, фізіотерапія. - 2005. - №2. - С. 30-32.

23. Романчук А.П. Вегетативная регуляция кардиореспираторной системы в динамике годичного тренировочного цикла // Теория и практика физической культуры. - 2005. - №6. - С. 42-45.

24. Романчук О.П. До питання оцінки активності вегетативної нервової системи у спортсменів // Медична реабілітація, курортологія, фізіотерапія. - 2005. -№4. - С. 31-34.

25. Романчук О.П. Дослідження механізмів вегетативної регуляції саногенезу у спортсменів // Вісник морської медицини. - 2005. - №1. - С. 7-11.

26. Романчук О.П. Інформативні показники паттерну некерованого дихання висококваліфікованих спортсменів у динаміці річного тренувального циклу // Вісник морської медицини. - 2005. - №4. - С. 16-20.

27. Романчук О.П., Браславський І.О., Перевощиков Ю.О. Поліфункціональні зміни у організмі кваліфікованих спортсменів-стайєрів після виконання тренувального навантаження // Слобожанський науково-спортивний вісник. - 2005. - №8. - С. 200-203.

Автором проведене дослідження та остаточний аналіз його результатів.

28. Романчук О.П. Особливості впливу некерованого дихання на частоту серцевих скорочень у висококваліфікованих спортсменів // Слобожанський науково-спортивний вісник. - 2005. - №8. - С. 191-194.

29. Романчук А.П. Роль частоты спонтанного дыхания в поддержании систолического давления (на примере обследования высококвалифи-цированных спортсменов) // Современные наукоёмкие технологии. - 2005. - №6. - С.49-52.

30. Романчук О.П. До питання дослідження залежності частотних і об'ємних параметрів зовнішнього дихання у висококваліфікованих спортсменів // Вісник морської медицини. - 2006. - №1-2. - С.15-21.

31. Романчук А.П., Овчарек А.М., Браславский И.А. Вегетативное обеспечение кардиореспираторной системы студентов, занимающихся различными видами спорта // Теория и практика физической культуры. - 2006. - №7. - С.48-50.

Автором проведене дослідження та остаточний аналіз його результатів.

32. Романчук А.П., Сорокин М.Ю. Особенности вегетативного обеспечения сердечно-сосудистой и дыхательной систем спортсменов-баскетболистов на колясках с различным уровнем поражения спинного мозга // Наука в олимпийском спорте. - 2006. - №1. - С.84-90.

Автором проведене дослідження та остаточний аналіз його результатів.

33. Романчук А.П. Кардиореспираторные взаимодействия у высококвалифи-цированных спортсменов // Научные труды НИИ физической культуры и спорта Республики Беларусь. - 2006. - Вып. 6. - С.403-408.

34. Романчук А.П., Овчарек А.М., Браславский И.А. Некоторые особенности вегетативного обеспечения кардиореспираторной системы студентов, занимающихся различными видами спорта // Научные труды НИИ физической культуры и спорта Республики Беларусь. - 2006. - Вып. 6. - С.408-412.

...