Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський державний медичний університет

УДК: 616-005.-4-07-036.2:611-018.74:577.11:547.466:616

14.01.11 - кардіологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Гомоцистеїн та ендотеліальна дисфункція, їх корекція при ішемічній хворобі серця

Лисенко Марина Едуардівна

Харків - 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківському державному медичному університеті МОЗ України

Науковий керівник:

- доктор медичних наук, професор Біловол Олександр Миколайович, Харківський державний медичний університет МОЗ України, професор кафедри госпітальної терапії та клінічної фармакології

Офіційні опоненти:

- доктор медичних наук, професор Кравчун Павло Григорович, Харківський державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри госпітальної терапії;

- доктор медичних наук Єрмакович Ірина Іванівна, Державна установа "Інститут терапії ім. Л.Т. Малої АМН України", завідувач відділом популяційних досліджень, старший науковий співробітник.

Провідна установа:

- Національній науковий центр "Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска" АМН України, відділ атеросклерозу і хронічної ішемічної хвороби серця. м. Київ.

Захист відбудеться "20" квітня 2007 року об 11°° годині на засіданні спеціалізованої Вченої ради Д 64.600.04 при Харківському державному медичному університеті МОЗ України (61022, м. Харків, пр. Леніна 4; т. 7077323).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського державного медичного університету.

Автореферат розісланий "15" березня 2007 року

Вчений секретар спеціалізованої ради, к. мед. н., доцент Фролова Т.В.

Анотації

Лисенко М.Е. Гомоцистеїн та ендотеліальна дисфункція, їх корекція при ішемічній хворобі серця. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.11 - кардіологія. - Харківський державний медичний університет, Харків, 2007.

На підставі аналізу рівня гомоцистеїну (ГЦ) у хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) було зроблено висновок про те, що гіпергомоцистеїнемія (ГГЦ) може сприяти дисфункції ендотелію і прогресуванні атеросклеротичного ураження судин.

Були отримані дані про те, що застосування комплексного препарату "Біовіталь", який містить фолієву кислоту та вітаміни групи В, призводить до корекції рівня ГЦ у хворих на стенокардію напруги II-IV функціональних класів. Терапія амлодипіном супроводжувалась нормалізацією вазодилатаційної функції ендотелію периферійних судин, що відображається в зростанні вазоділатації на стимуляцію збільшенням кровообігу та у зниженні рівня вазоконстрикторного ЕТ-1. Морфометричні параметри серця, гемодинамічні характеристики, показники вуглеводного та ліпідного обміну на тлі терапії за період спостереження не змінювались.

Ключові слова: Хронічна ішемічна хвороба серця, атеросклероз, стабільна стенокардія, гомоцистеїн, фактори ризику атеросклерозу, корекція гіпергомоцистеїнемії, антиангінальна і антигіпертензивна терапія, ендотеліальна дисфункція.

Лысенко М.Э. Гомоцистеин и эндотелиальная дисфункция, их коррекция при ишемической болезни сердца. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.11 - кардиология. - Харьковский государственный медицинский университет, Харьков, 2007.

Обследовано 115 больных ИБС, страдающие ишемической болезнью сердца: стенокардией напряжения II, III и IV функциональных классов (ФК) и часть больных с сопутствующей гипертонической болезнью (ГБ). Контрольную группу составили 19 практически здоровых лиц, у которых диагноз ИБС исключен на основании комплекса клинико-инструментальных обследований.

По мнению автора, выявленное повышение уровня плазменного гомоцистеина (ГЦ) у больных ИБС (12,9±0,62) пкмоль/л), в сравнении со здоровыми лицами (8,9 ± 0,3) пкмоль/л; (p<0,05), наряду с увеличением вазоконстрикторной (уровень ЭТ-1 составлял в среднем (15,3±1,95) пкмоль/л; (p<0,05) и снижением вазорелаксантной (уровень цГМФ - (7,1±0,88) пкмоль/мл; (p<0,05) активности сосудистого тонуса свидетельствует о том, что гипергомоцистеинемия (ГГЦ) может усугублять дисфункцию эндотелия и атеросклеротическое поражение сосудов.

Исследованы особенности взаимосвязи липидного спектра и уровня ГЦ в плазме: выявлена корреляционная зависимость между уровнем ГЦ и повышением общего холестерина в сыворотке крови (г= 0, 41; р< 0,01). Между уровнем ГЦ и ХС ЛПВП, ХС ЛПНП, ХС ЛПОНП корреляционная зависимость отсутствовала.

Наиболее выраженные изменения функционального состояния эндотелия были выявлены при ГЛП IIа и IIб типов. При ГЛП IIа типа отмечалось значимое снижение цГМФ на 25,5 % (p<0,05) и повышение уровня ЕТ-1 на 34,5 % (р<0,05). ГЛП IIб типа характеризовалась достоверным уменьшением содержания цГМФ на 28,9 % (р<0,05), повышение концентрации ЕТ-1 носило характер тенденции.

Эндотелийзависимая вазодилатация плечевой артерии под воздействием стандартной терапии в сочетании с амлодипином нормализовалась у 82,8% больных стенокардией напряжения II и III ФК с сопутствующей артериальной гипертензией, что выражалось в увеличении диаметра плечевой артерии до 15,5%,

Были получены данные о том, что применение комплексного препарата "Биовиталь", который содержит фолиевую кислоту и витамины группы В приводит к коррекции уровня ГЦ у больных стенокардией напряжения II-IV ФК и может быть рекомендовано в качестве эффективного средства коррекции ГГЦ.

Ключевые слова: Хроническая ишемическая болезнь сердца, атеросклероз, стабильная стенокардия, гомоцистеин, факторы риска атеросклероза, коррекция гипергомоцистеинемии, антиангинальная и антигипертензивная терапия, эндотелиальная дисфункция, эндотелийзависимая вазодилатация плечевой артерии.

Lysenko M.E. Homocysisteine and endothelial dysfunction, their correction at ischemic heart disease . - The Manuscript.

Dissertation on gaining of scientific degree of candidate of medical sciences on speciality 14.01.11 - Cardiology. - The Kharkivґs State Medical University, of the Ministry of Health Care of the Ukraine, Kharkiv, 2007.

On the basis of analysis of homocysteine (Hc) level in patients with ischemic heart disease (IHD) was concluded that hyperhomosysteinemia can contribute endothelial dysfunction and athtrosclerotic vesel impairment. Data obtained show that the application of complex medication "Biovital", which contains folic acid and vitamins of the group B results in correction of Hc level in patients with angina pectoris of the II-IV functional classes. Therapy with amlodipin was accompanied by normalization of vasodilative function of endothelium of peripheral vessels that is represented in the growth of vasodilatation on stimulation by increased circulation and decline of ET-1 level. The morphometric parameters of the heart, hemodynamic descriptions, the indexes of carbohydrate and lipid exchange did not change on the background of therapy.

Key words: Ischemic heart disease, atherosclerosis, stable angina pectoris, homocysteine, risk factors of atherosclerosis, correction of hyperhomocysteinemia, antianginal and antihypertensive therapy, endothelial dysfunction.

Перелік умовних скорочень

АК - антагоністи кальцію

d - приріст діаметра плечової артерії після компресії, %.

D - діаметр плечової артерії, см.

Smax - максимальна систолічна швидкість кровообігу, см/с.

ГХ - гіпертонічна хвороба

ГГЦ - гіпергомоцистеїнемія

ГЦ - гомоцистеїн, мкмоль/л.

ДАТ - діастолічний артеріальний тиск, мм.рт.ст.

ЕД - ендотеліальна дисфункція

ЕЗВД - ендотелійзалежна вазодилатація

ЕТ-1 - ендотелін-1, пмоль/л

ЗХС - загальний холестерин, ммоль/л

ІХС - ішемічна хвороба серця

КДО - кінцево-діастолічний об'єм, мл.

КДР - кінцево-діастолічний розмір, см.

КСО - кінцево-систолічний об'єм, мл.

КСР - кінцево-систолічний розмір, см.

ЛП - ліве передсердя

ПП - праве передсердя

РI - індекс пульсації

САТ - систолічний артеріальний тиск, мм.рт.ст.

ТГ - тригліцериди, ммоль/л

ТЗС - товщина задньої стінки лівого шлуночка, см.

ТМШП - товщина міжшлуночкової перетинки лівого шлуночка, см

ФВ - фракція викиду, %

ФК - функціональний клас

ХСЛПВЩ - холестерин ліпопротеїдів високої щільності, ммоль/л.

ХСЛПДНЩ - холестерин ліпопротеїдів дуже низької щільності, ммоль/л.

ХСЛПНЩ - холестерин ліпопротеїдів низької щільності, ммоль/л.

цГМФ - циклічний 3`-5` гуанозинмонофосфат, пмоль/мл

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Атеросклероз та ішемічна хвороба серця (ІХС) залишаються одними з найактуальніших клінічних проблем у сучасній медицині. На сьогоднішній день в Україні реєструються біля 50 тис. випадків інфаркту міокарда на рік, смертність від якого в 2-3 рази вище показників країн Європи та США (Коваленко В.М., 2006; Нетяженко В.З., 2005; Пархоменко О.М., 2004). Високий рівень захворюваності й смертності від ІХС з одного боку, і той факт, що приблизно в 50 % хворих на гострий інфаркт міокарда й нестабільну стенокардію не виявляється класичних серцево-судинних факторів ризику з іншого (Braunwald E., 1995), відзначають необхідність подальшого дослідницького пошуку нових факторів, що викликають атеросклеротичний процес і його прогресування.

Розробка концепції факторів ризику атеросклерозу, головна роль у створенні якої належить Фрамінгемському дослідженню, дозволила встановити основні з них: артеріальна гіпертонія, дисліпопротеїдемія, цукровий діабет, стать, вік, куріння. Ці фактори ризику, котрі можна назвати "основними", суттєво впливають на прогноз і перебіг захворювання і, відповідно, вимагають активної корекції. Існує ще багато факторів ризику, які також, в тому або іншому ступені, сприяють розвитку атеросклерозу і його ускладнень. Умовно їх можна назвати "новими" - ліпопротеїн, гіпергомоцистеїнемія (ГГЦ), іони заліза, депресія (Амосова К.М., 1996; Аронов Д.М., 2000; Сидоренко Г.І., Колядко М.Г., 2000; Баркаган Г.І., Костюченко Є.І., 2001; Волков В.І.,2001; Meleady R. et al., 1998). Роль подібних факторів ризику в атерогенезі менше визначена.

Останніми роками в полі уваги багатьох дослідників перебуває гомоцистеїн (ГЦ) - новий фактор ризику розвитку атеросклерозу й асоційованих з ним серцево-судинних захворювань. Перші роботи, що зв'язують рівень ГЦ у плазмі крові хворих із серцево-судинними захворюваннями, з'явилися в 1969 році, коли була відмічена поява тромболітичних ускладнень і судинних захворювань при гіпергомоцистеїнемії (K. McCully, 1969). При цьому, високий рівень ГЦ розглядався як причинний агент (G.J. Hankey, J.W. Eikeldom, 1999). Отримані дані дозволили авторам дослідження K.S. McCully, R.B. Wilson (2000) висунути гомоцистеїнову теорію атеросклерозу.

Сьогодні продовжується вивчення ролі ендотелію в регуляції судинного гомеостазу, що обумовлено здатністю ендотелію регулювати судинний тонус. Сформувалося уявлення про ендотеліальну дисфункцію (ЕД), оскільки вона відіграє провідну роль в патогенезі і клінічній маніфестації атеросклерозу (Celermajer D.S., Sorensen K.E. 1992; Ferrari R., Bachetti T, Agnoletti L. et al.1996; Ferrari R.. Bachetti Т., Agnoletti L. et al. 1998). Останніми роками формується концепція, згідно з якою ендотелій може забезпечувати потенційний зв'язок між ГГЦ і коронарними нападами при атеросклерозі (Lerman A., Hildebrand F.L. Jr., Margulies K.B.,1990). Механізм розвитку атеросклеротичного ураження судин при ГГЦ залишається остаточно не з`ясованим. Експериментальні дані засвідчують про те, що продукти аутоокислення ГЦ, які протікають з утворенням активних форм кисню, провокують формування атеросклеротичної бляшки шляхом пошкодження ендотелію, порушення цілісності судинної стінки і стимуляції процесів проліферації (Konnesky N., Malinow R., Tunick P.A.,1997). Незважаючи на те, що значення ГГЦ в генезі й прогресуванні атеросклерозу та тромбозу судин вже давно не викликає сумнівів, у вітчизняній літературі є лише окремі роботи з даної проблеми, основну частину становлять огляди (Мухін Н.А. і співавт., 2001; Андрушко І.І. і співавт., 2003). Майже немає публікацій, які містили б конкретні власні дані про частоту порушення цього амінокислотного обміну. Таким чином, представлена робота присвячена актуальній темі - вивченню рівня ГЦ у плазмі крові хворих на ІХС, і розробки ефективного засобу корекції ГГЦ, вивченню взаємозалежності між вмістом ендотеліна-1 (ЕТ-1), рівнем циклічного 3'-5'- гуанозинмонофосфату (цГМФ), ліпідним балансом крові й досліджуваним показником рівня ГЦ.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у межах науково-дослідної роботи кафедри внутрішніх хвороб, лікувальної фізкультури та спортивної медицини Харківського державного медичного університету "Клініко-біохімічні аспекти діагностики й лікування дисфункції міокарду, порушень коронарного кровообігу, аритмій у хворих ІХС із супутньою соматичною патологією" (№ 0104U002243 Держреєстрації), а також автор є співвиконавцем науково-дослідної роботи "Дослідження клінічних, гемодинамічних і нейрогуморальних ефектів лосартану та ірбесартану і розробка на цій основі диференційованих підходів до їхнього застосування" (№ 0101000149 Держреєстрації) відділу клінічної фармакології й фармакотерапії Інституту терапії AMH України на базі клініко-діагностичного відділення. В рамках науково-дослідної роботи автором була досліджна ендотелійзалежна вазодилатації (ЕЗВД) плечової артерії та рівень ЕТ-1у хворих на ІХС.

Мета роботи і завдання дослідження. Підвищити ефективність лікування ІХС, діагностики і прогнозування її дестабілізації на основі вивчення патогенетичної значимості підвищення рівня ГЦ в плазмі крові і функціонального стану ендотелію.

Відповідно до поставленої мети визначені наступні завдання:

1. Визначити рівень ГЦ у плазмі крові при стабільній стенокардії напруги.

2. Розкрити взаємозалежності між вмістом ЕТ-1, рівнем цГМФ, ліпідним балансом крові й досліджуваним показником рівня ГЦ.

3. Вивчити можливість корекції ГГЦ за допомогою вітамінного комплексу "Біовіталь", що включає фолієву кислоту та вітаміни В 12, В 6, В 1, В 2.

4. Дослідити (ЕЗВД плечової артерії у хворих ІХС із супутньою гіпертонічною хворобою в динаміці лікування антагоністом кальцію дигідропіридинового ряду амлодипіном.

Об'єкт дослідження - ішемічна хвороба серця, стабільна стенокардія.

Предмет дослідження - ступінь ГГЦ, ендотеліальна дисфункція, ЕЗВД в динаміці лікування амлодипіном, обмін ліпідів, корекція ГГЦ за допомогою фолієвої кислоти і вітамінів групи В.

Методи дослідження - поставлені завдання вирішували за допомогою клінічних, біохімічних, інструментальних методів дослідження.

Наукова новизна отриманих результатів. Уперше вивчена особливість взаємозв'язку між рівнем ГЦ, вазокострикторними і вазодилататорними факторами ендотеліальної дисфункції (ЕТ-1 і цГМФ), рівнем холестерину при різних формах хронічної ІХС. Підвищення рівня плазмового гомоцистеїну у хворих на ІХС разом із збільшенням вазоконстрикторної і зниженням вазорелаксантної активності судинного тонусу свідчить про те, що ГГЦ може сприяти дисфункції ендотелію і прогресуванні атеросклеротичного ураження судин.

Було проведено порівняння тяжкості перебігу стенокардії з рівнем ГГЦ в плазмі крові. Виявлено підвищення рівня ГЦ у хворих на стабільну стенокардію напруги ІІ-ІV ФК, що вірогідно перевищувало показники здорових осіб (р < 0,05). Встановлене підвищення рівня ГЦ у хворих на стабільну стенокардію напруги ІІІ-ІV ФК у порівнянні зі стенокардією ІІ ФК носило характер тенденції (р=0,051).

Кореляційний аналіз виявив позитивний зв'язок між ГЦ і ЕТ-1 в групі пацієнтів з підвищенним рівнем плазмового ГЦ (більше 15 мкмоль/л) (г= 0,42; р < 0,01). гіпергомоцистеїнемія атеросклеротичний ендотелій

Встановлено підвищення концентрації ГЦ у плазмі пацієнтів більш молодого віку (41,3±6,5) років у порівнянні зі старшою віковою групою (58,6±6,2) років. У групі більш молодих пацієнтів виявлена негативна кореляційна залежність між віком і рівнем ГЦ (r= - 0,67, p<0,05).

Досліджено особливості взаємозв'язку ліпідного спектру та рівня ГЦ: виявлена кореляційна залежність між рівнем плазмового ГЦ і підвищенням загального холестерину (ЗХС) в сироватці крові (г= 0, 41, р< 0,01). Між рівнем ГЦ і холестерином ліпопротеїдів високої щільності (ХС ЛПВЩ), холестерином ліпопротеїдів низької щільності (ХС ЛПНЩ), холестерином ліпопротеїдів дуже низької щільності (ХС ЛПДНЩ) кореляційна залежність була відсутня.

Виявлено можливий механізм атерогенної дії ЕТ-1, пов'язаний з ушкодженням ендотелію при реактивній гіперемії плечової артерії. Прискорення кровообігу призводить до виникнення тиску на ендотеліальні клітини, їх деформації, активізації іонних каналів і, як наслідок, розширенню артерій. Показано, що у хворих з атеросклерозом ЕЗВД була нижче, ніж у здорових осіб. Під впливом терапії амлодипіном ЕЗВД плечової артерії нормалізується у 82,8% хворих на стабільну стенокардію II и III ФК із супутньою артеріальною гіпертензією, що проявляється в збільшенні лінійної та об'ємної швидкості кровообігу і діаметру плечової артерії.

Продемонстровано високу ефективність фолієвої кислоти, вітамінів В 6 і В 12, які входять до складу препарату "Біовіталь", в корекції ГГЦ при лікуванні ІХС, що може доводити доцільність використання препаратів цієї групи в комплексі антиішемічних і антиатеросклеротичних лікувальних засобів.

Практична значимість отриманих результатів. Для об'єктивізації характеру перебігу стенокардії й визначення прогнозу захворювання, доцільне включення в комплекс обстеження хворих ІХС визначення рівня ГЦ, ЕТ-1 і цГМФ, що сприятиме поліпшенню діагностики.

Метод доплерівського картирування кровообігу в плечовій артерії під час проби з реактивною гіперемією і паралельне дослідження рівня ЕТ-1 та цГМФ у плазмі хворих ІХС із супутньою артеріальною гіпертензією може бути використаний для оцінки вазодилатируючої функції ендотелію периферичних судин і достатності проведеної терапії.

На підставі отриманих результатів було доведено, що використання комбінації фолієвої кислоти в добовій дозі 1,5 мг, вітаміна В 6 в добовій дозі 1,5 мг і вітаміна В 12 в добовій дозі 3 мкг призводить до корекції ГГЦ у хворих на ІХС.

Встановлено, що використання антагоніста кальцію дигідропіридинового ряду амлодипіну є раціональним із клініко-патогенетичної точки зору методом корекції ендотеліальної дисфункції при ІХС з супутньою ГХ.

Особистий внесок здобувача. Особистий внесок дисертанта полягає в обгрунтуванні актуальності та доцільності проведення дослідної роботи в даному напрямку, виборі та формулюванні мети і завдань дослідження. Здійснено відбір хворих і забезпечене їхнє обстеження. Підбір диференційованої терапії і контроль за ефективністю лікування здійснювався за особистою участю автора: самостійно визначено рівень ГЦ імуноферментним методом; автор брала безпосередню участь у проведенні дослідження рівня ЕТ-1 й цГМФ, визначенні ліпідного спектру крові; самостійно проводила дослідження плечової артерії методом реактивної гіперемії в динаміці лікування амлодипіном. Створення бази даних, аналіз та обробка одержаних результатів, оформлення наукової роботи у вигляді дисертації зроблені автором самостійно. На підставі отриманих даних та їх аналізу підготовлено до друку наукові публікації у вигляді статей, тез наукових доповідей без використання ідей та результатів інших дослідників.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації повідомлені й обговорені на науково-практичних конференціях Інституту терапії ім. Л.Т. Малої АМН України (Харків, 2001-2005 р.), у тому числі: на Республіканській науковій конференції "Атеросклероз і атеротромбоз: патогенез, клініка, лікування" (Харків, 2003г); IV Всеукраїнській науково-практичній конференції "Нове в клінічній фармакології й фармакотерапії захворювань внутрішніх органів" (Харків, 2002 р.); Х Конгресі Міжнародної федерації українських лікарських товариств (Чернівці, 2004), VIII Міжнародному медичному конгресі студентів і молодих учених до 150-річчя від дня народження І.Я. Горбачевського (Тернопіль, 2004); Всеукраїнській науково-практичній конференції (з міжнародною участю) "Внесок молодих вчених у розвиток медичної науки і практики", яка присвячена пам?яті акад. Л.Т. Малої (Харків, 2006).

Публікації. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано 11 наукових праць, у тому числі: 4 статті у наукових фахових виданнях, рекомендованих ВАК України для публікації результатів дисертаційних досліджень (з них 2 - одноосібні), 7 тез доповідей на науково-практичних конференціях, з'їздах, конгресах.

Структура та обсяг роботи. Дисертація написана у традиційному стилі та складається зі вступу, огляду літератури, опису матеріалів та методів дослідження, трьох розділів власних досліджень з обговоренням одержаних даних, аналізу й узагальнення результатів, висновків і практичних рекомендацій, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 145 сторінок. Бібліографічний перелік вміщує 338 літературних джерел, 61 з них кирилицею, 277 латиницею, що складає 32 сторінки. Робота проілюстрована 14 таблицями і 9 малюнками.

Основний зміст роботи

Матеріали і методи дослідження. Для вирішення поставлених задач обстежено 115 хворих на ІХС (88 чоловіків і 27 жінок), які знаходилися на лікуванні у клініці Інституту терапії ім. Л.Т. Малої АМН України і 19 практично здорових (без клініко-інструментальних ознак атеросклерозу і ІХС) осіб, співставлених за віком та статтю із досліджуваними хворими, які склали контрольну групу. Переважна більшість обстежених була віком від 36 до 72 років (середній вік 56,4±0,8 років). Клінічним проявом ІХС була стабільна стенокардія напруги II, III і IV функціональних класів.

До критеріїв виключення відносили відсутність згоди пацієнта на участь у дослідженні, наявність нововиявленої блокади лівої ніжки пучка Гіса, клінічні прояви нестабільної гемодинаміки внаслідок гострої серцевої недостатності класу IV за класифікацією Killip, ознаки хронічної недостатності кровообігу III стадії за класифікацією NYHA. Пацієнтів з наявністю супутньої патології в стадії декомпенсації (підозрою на гостре порушення мозкового кровообігу, важкою печінковою та нирковою недостатністю, онкологічними захворюваннями) у дослідження не залучали.

Розподіл хворих за віковими групами проводився відповідно до робочої класифікації вікових періодів, прийнятої на Міжнародному симпозіумі з проблем геронтології (Київ, 1963р.): I група - до 44 років - 11 осіб (9,6 %); II група - від 45 до 59 років - 64 осіб (55,6 %); Ш група - 60 років і більше - 40 осіб (34,8 %). Серед виявлених факторів ризику ІХС найбільш часто зустрічалися: гіпертонічна хвороба (ГХ) - у 77 хворих (66,9 %), гіперліпідемія - у 59 (51,3 %), паління - у 49 (42,6%), обтяжена спадковість по серцево-судинних захворюваннях - у 58 пацієнтів (50,4%), надмірна вага - у 31 (26,9 %). На цукровий діабет II типу страждали 12 хворих (11,3 %).

На болі за грудиною скаржилися 96 пацієнтів (83,4 %). Болі носили нападоподібний характер і мали чіткий зв'язок з фізичним навантаженням. У 88 (76,5 %) хворих ірадіація болю була в ліву руку, плече, лопатку, шию; у 32 (27,8%) хворих - в нижню щелепу. У 64 хворих (55,6 %) в анамнезі мав місце інфаркт міокарда, з них у 12 - було 2 інфаркти.

Блідість шкіри спостерігалась у 66 (57,4%) хворих; ціаноз слизових оболонок - у 30 (26,%); розширення меж відносної серцевої тупості - у 91 (79,1%); ослаблення I тону на верхівці серця - у 39 (33,9%); акцент II тону на аорті - у 63 (54,8%); систолічнй шум на верхівці - у 17 (14,7%) хворих. За допомогою селективної коронароангіографії у 17 (14,8%) хворих був виявлений стеноз коронарних артерій.

Клінічна характеристика обстежених хворих наведена в таблиці 1.

Таблиця 1 Клінічна характеристика обстежених хворих

Характеристика	К-ть	%	Контр-роль	Стабільна стенокардія
				II ФК	III ФК	IVФК
Вік, роки (М±m)			54,2±4,1	50,6±1,7	56,9±1,4	57,8±1,9
Стать: чоловіків (n) жінок (n)	8827	76,523,5		265	4716	156
Всього	115			31	63	21
Гіпертонічна хвороба II ст - III ст (n)	77	66,9		22	41	14
Постінфарктний кардіосклероз	64	55,6		18	35	11
Гіперхолестеринемія	59	51,3		16	21	22
Гіпертригліцеридемія	52	45,2		18	20	14
Гіпоальфахолестеринемія	49	42,6		15	19	15
Підвищення ХСЛПНЩ	50	43,4		13	23	14
Ангіопатія сітківки	77	66,9		22	41	14
Цукровий діабет	12	11,3		4	5	3
Паління	49	42,6		11	25	13
Надмірна вага	58	50,4		12	29	17

В групі хворих стабільною стенокардією напруги II функціонального класу (II ФК) було 31 пацієнт (27%), середній вік - (50,6±1,7) років. Кількість ангінальних нападів сягала (17±5) на тиждень, використання нітрогліцерину - (7±3) таблетки на тиждень. В анамнезі у 18 (58 %) пацієнтів мав місце інфаркт міокарда. У 22 (70,9 %) - ГХ II і Ш стадії.

Група хворих стабільною стенокардією напруги Ш функціонального класу (Ш ФК) складалась з 63 осіб (54,7%), середній вік - (56,9±1,4) років. Кількість нападів сягала (7,0±2,7) на добу, у 24 хворих ангінальні болі виникали у спокої (2,3±0,9) нападів на добу. 35 пацієнтів (55%) перенесли в минулому інфаркт міокарда. 65,1 % (41) хворих страждали на ГХ II-III стадії.

У 21 хворого (18,3%) середній вік - (57,8±1,9) років) стабільною стенокардією напруги IV функціонального класу (IV ФК) ангінальні напади спостерігалися (11,5±3,7) раз на добу, з них - (5,1±2,1) у спокої. В минулому інфаркт міокарда перенесли 11 (52,4 %) хворих. Діагноз ГХ П - III ст. був у 14 (66,6%) хворих.

Клініко-інструментальне обстеження проведене з використанням електрокардіографії, рентгентелебачення органів грудної клітини з верифікацією кальцинозу коронарних артерій, двомірної ехокардіографії з ефектом Доплера, проби з дозованим фізичним навантаженням - велоергометрії (ВЕМ), добового моніторування артеріального тиску (АТ).

Діагноз ІХС встановлювали на підставі характерних анамнестичних і клінічних даних, а також результатів інструментальних і біохімічних методів дослідження. ЕКГ проводилося за стандартною методикою, проби з дозованим фізичним навантаженням - на велоергометрі фірми "Sеса-Cardiotest". Параметри внутрішньосерцевої гемодинаміки при ехокардіографії (в одно- і двомірних режимах) розраховувалися з використанням методики Teicholz L. (ударний об'єм, кінцевий діастолічний об'єм (КДО) та кінцевий систолічний об'єм (КСО) лівого шлуночка, фракція викиду (ФВ). Показники ліпідного спектру, плазмового гемостазу і печінкових проб визначалися в клінічній лабораторії Інституту терапії ім. Л.Т. Малої АМН України за стандартними методиками.

У 81 хворого на стабільну стенокардію напруги ІІ-ІV ФК досліджували концентрацію ГЦ в плазмі венозної крові методом імуноферментного аналізу з використанням стандартного набору тест-систем фірми "IBL" (Німеччина).

Загальний холестерин (ЗХС), тригліцериди (ТГ) і холестерин ліпопротеїдів високої щільності (ХС ЛПВЩ) визначали ферментативним методом. Рівні холестерину ліпопротеїдів дуже низької щільності (ХС ЛПДНЩ), холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ХС ЛПНЩ) обчислювали за формулами W.T. Friedewald (1972). Коефіцієнт атерогенності (КА) розраховували за формулою Клімова А.Н. (1984). Типували дісліпопротеідемію за D. S. Fredrickson (1965). Кількість ЕТ_1 у плазмі визначали імуноферментним методом на тест-системах за допомогою наборів реактивів фірми "DRG" (США) згідно з інструкцією.

Визначення концентрації цГМФ у плазмі крові проводили методом імуноферментного аналізу з використанням тест-систем фірми "Биоиммуноген" (Росія) згідно з інструкцією.

З метою вивчення ЕЗВД використовувався метод, заснований на оцінці його здатності викликати дилатацію судин у відповідь на прискорення кровообігу. Дослідження виконувалося за допомогою лінійного датчика 10 Мгц ультразвукової системи "Ultramark-8" (США). У початковому стані виміряли діаметр плечової артерії і швидкість кровообігу. Потім для отримання прискореного кровообігу навкруги плеча накладали манжету і накачували її до тиску, на 50 мм.рт.ст. перевищуючого систолічний артеріальний тиск (САТ). При цьому час оклюзії артерії складав 5 хвилин. Відразу після випуску повітря з манжети протягом перших 15 с виміряли швидкість кровообігу, а через 60-90 с - діаметр плечової артерії.

Отримані в результаті дослідження дані були оброблені на ЕОМ IBM PC 486DХ 100 за допомогою програми статистичної обробки даних у програмі Windows "STATISTICA" (StatSoft Inc, США). Використовувалася описова статистика (обчислення середньої величини M, середньоквадратичного відхилення , стандартної помилки середньої величини m, критерію достовірності Ст'юдента t, значення достовірності р).

З огляду на важливу роль фолієвої кислоти та вітамінів групи В в метаболізмі ГЦ, для корекції ГГЦ застосовували вітамінний комплекс "Біовіталь", що включає фолієву кислоту - 0,25 мг, вітаміни: В 12 - 0,50 мкг, В 6 - 0,25 мг, В 1 - 0,25 мг; В 2 - 0,25 мг, А - 500МЕ, С- 20 мг; сульфат заліза - 16 мг.

Лікування "Біовіталем" проводили в умовах стаціонару протягом 2-3 тижнів і надалі амбулаторно до одного місяця. Препарат призначали в дозі 2 драже 3 рази на добу.

Результати дослідження і їх обговорення. Вміст ГЦ у плазмі крові хворих ІХС складав (12,9±0,62) мкмоль/л, що вірогідно перевищувало контрольні показники у здорових осіб (8,9 ± 0,3) мкмоль/л; (p<0,05). Рівень плазмового ГЦ коливався у широких межах. Так, в 16,6% пацієнтів рівень плазмового ГЦ був помірковано підвищеним (до 10 мкмоль/л), в 33,1% - підвищеним (від 11 до 15 мкмоль/л) і в 50,3% - значно підвищеним (від 16 до 35 мкмоль/л). При цьому, чоловіків з підвищеним рівнем ГЦ у плазмі виявилося більше (63,7%), ніж жінок (22,1%), однак різниця між двома групами була невірогідна (p>0,05). Слід зазначити, що охарактеризувати зв'язок ГГЦ із статтю хворих ми не змогли через порівняно малу кількість жінок серед наших пацієнтів.

Було проведено порівняння тяжкості перебігу стенокардії з рівнем ГГЦ в плазмі крові. Так, в 27% хворих із стабільною стенокардією II ФК рівень ГЦ склав (13,2 0,7) мкмоль/л; у 54,7% хворих з III ФК - (14,10,6) мкмоль/л; у 18,3% хворих з IV ФК - (17,20,6) мкмоль/л, що вірогідно перевищувало показники здорових осіб (р < 0,05). Встановлене підвищення рівня ГЦ у хворих в залежності від ФК стенокардії напруги носило характер тенденції (р=0,051).

Виявлено підвищення концентрації ГЦ у плазмі пацієнтів більш молодого віку (41,3±6,5) років у порівнянні зі старшою віковою групою (58,6±6,2) років - (15,0±0,6) мкмоль/л проти (12,2±0,9) мкмоль/л (р<0,05). У групі більш молодих пацієнтів виявлена негативна кореляційна залежність між віком і рівнем ГЦ (r= - 0,67, p<0,05).

В залежності від рівня ГГЦ всі хворі, були розподілені на 2 групи: 1 група - хворі з початковим рівнем ГЦ менше 15 мкмоль/л (42 особи); 2 група - хворі з рівнем ГЦ вище 15 мкмоль/л (39 осіб).

Застосування препарату "Біовіталь" супроводжувалося вірогідним зниженням рівня ГЦ у всіх хворих. Так, у загальній групі пацієнтів рівень ГЦ знизився з (12,90,6) мкмоль/л до (11,760,2) мкмоль/л; (р0,001), в середньому на 14,6%. У хворих 1-ої групи рівень ГЦ знизився з (11,780,7) мкмоль/л до (9,60,5) мкмоль/л; (р<0,05). У хворих 2-ої групи з (18,50,3) мкмоль/л до (14,40,4) мкмоль/л; (р< 0,05).

В загальній групі цих хворих виявлено позитивну кореляційну залежність між рівнем ГЦ до лікування "Біовіталем" і після лікування (r = 0,612; р < 0,001). В першій групі (ГЦ менше 15 мкмоль/л) також виявлено позитивну кореляцію (r = 0,414; p < 0,01). У другій групі хворих (ГЦ більше 15 мкмоль/л) кореляційної залежності не виявлено. Це свідчить про те, що зниження рівня ГЦ плазми у хворих з первинно високим його рівнем під впливом лікування "Біовіталем" не досягає показників контрольної групи, у той час як у хворих з помірним підвищенням відбувалася нормалізація ГГЦ.

У хворих на стабільну стенокардію II ФК рівень ЕТ-1 становив (12,13±1,95) пмоль/л, на стабільну стенокардію III ФК - (15,71±2,01) пмоль/л, при стенокардії IV ФК- (18,08±0,93) пмоль/л, що вірогідно перевищувало показники групи контролю (8,32±1,75) пмоль/л; (р<0,05). При дослідженні зміни концентрації ЕТ-1 у плазмі крові в динаміці прогресування стабільної стенокардії виявлено вірогідне збільшення рівня ЕТ-1 у хворих з розгорнутою клінічною картиною стенокардії III і IV ФК у порівнянні з контрольною групою (р<0,001) і хворими стабільною стенокардією II ФК (р<0,05).

З метою з'ясування впливу вазоконстрикторів та вазодилататорів на ендотеліальну дисфункцію було проведене порівняння показників рівнів цГМФ і ЕТ-1 у хворих стабільною стенокардією (Рис.1).

Рис.1. Вміст цГМФ і ЕТ-1 у хворих на ІХС залежно від функціонального класу стабільної стенокардії напруги

При порівнянні вмісту цГМФ зі ступенем тяжкості клінічних проявів стабільної стенокардії відзначена стійка тенденція до зниження концентрації вазорелаксанта у міру зростання тяжкості захворювання. Так, у хворих на стабільну стенокардію II ФК, рівень цГМФ становив (7,39±0,88) пмоль/мл, що практично не відрізнялося від показників контрольної групи (8,14±0,79) пмоль/мл. У хворих з III і IV ФК стабільної стенокардії відзначався більш низький рівень цГМФ: 6,97±0,67 пмоль/мл і 6,71±0,73 пмоль/мл відповідно. Ці розбіжності носили вірогідний характер у порівнянні з контролем (р<0,05).

У пацієнтів з постінфарктним кардіосклерозом встановлено зниження рівня цГМФ до (6,92±0,91) пмоль/мл і збільшення концентрації ЕТ-1 до (16,25±1,95) пмоль/л.; (р< 0,05). В той же час, при порівнянні цих показників з показниками хворих без перенесеного в анамнезі інфаркту міокарда ці зміни були невірогідними для цГМФ і вірогідними для ЕТ-1. При порівнянні показників контрольної групи з показниками у хворих, що перенесли інфаркт міокарда, негативна динаміка в пониженні рівня цГМФ і підвищенні ЕТ-1 в плазмі була більш значимою, але вірогідним було тільки збільшення вмісту ЕТ-1 (р < 0,05).

Проведено вивчення механізмів гуморальної регуляції судинного тонусу в різних вікових групах. Зі збільшенням віку хворих концентрація ЕТ-1 у плазмі крові виявила тенденцію до зростання. Так, у групі хворих до 44 років рівень ЕТ-1 у плазмі крові становив (12,13±1,95) пмоль/л, тоді як у хворих 45-59 років - (14,7±1,01) пмоль/л; (р<0,05), а у хворих у віці 60 років і більше - (16,08±0,03) пмоль/л; (р<0,05).

Плазмові концентрації цГМФ з віком знижувалися, однак статистичний аналіз не виявив вірогідних відмінностей. Таким чином, з віком відбувається зрушення регуляторного співвідношення вазодилататори/вазоконстриктори у бік переваги останніх.

Проведений кореляційний аналіз виявив позитивний зв'язок між вмістом ГЦ і ЕТ-1 в групі пацієнтів з підвищенним рівнем плазмового ГЦ (більше 15 мкмоль/л) (г= 0,42; р < 0,01); між рівнем ГЦ і цГМФ кореляція була відсутня.

Було проведено порівняння ліпідного спектру крові і показників, що характеризують функціональний стан ендотелію. Отримані результати свідчать про те, що найбільш виражені зміни ендотеліальної дисфункції відбуваються при ГЛП IIа та IIб типів. При ГЛП IIа типу відзначалось зниження цГМФ на 25,5 % (6,02±0,78) пмоль/мл і підвищення рівня ЕТ-1 на 34,5 % (10,01±1,73) пмоль/л у порівнянні з нормоліпідемією (р<0,05). ГЛП IIб типу характеризувалася вірогідним зменшенням вмісту цГМФ на 28,9 % (5,99±0,69) пмоль/мл; (р<0,05), зростання концентрації ЕТ-1 (12,45±1,84) пмоль/л носило характер тенденції. При IV типі ГЛП плазмові концентрації цГМФ (7,79±0,81) пмоль/мл і ЕТ-1 (10,89±1,64) пмоль/л практично не відрізнялися від таких у хворих з нормальним ліпідним спектром крові.

Аналіз кореляційних залежностей при ГЛП IIа й IIб типів дозволив виявити позитивний зв'язок між вмістом ЕТ-1, з одного боку, і рівнем ЗХС і ХС ЛПНЩ з іншого, (г= 0,52; р < 0,05; r= 0,44, р <0,05, відповідно). У групі хворих із зазначеними типами ГЛП виявлена негативна кореляція між рівнем цГМФ і ХС ЛПНЩ (г= - 0,39, р< 0,05).

Досліджено особливості зв'язку ліпідного спектру і рівня ГЦ: виявлена кореляційна залежність між рівнем ГЦ і підвищенням загального холестерину в сироватці крові (г= 0,41; р<0,01). Між рівнем ГЦ і ХС ЛПВЩ, ХС ЛПНЩ, ХС ЛПДНЩ кореляційна залежність була відсутня.

Таким чином, порушення ліпідного обміну сприяють збільшенню дисбалансу між вазодилататорними і вазоконстрикторними субстанціями. Негативний вплив у значній мірі визначається підвищенням рівнів ЗХС і ХС ЛПНЩ. ТГ не чинять істотного впливу на співвідношення медіаторів, які регулюють судинний тонус. Підвищення активності цГМФ на тлі збільшення рівнів ХС ЛПВЩ, ймовірно, свідчить про те, що останні можуть впливати позитивно на процеси ендотелійзалежного розслаблення, сприяючи або підвищенню синтезу й вивільненню вазодилататорів, або їхньої стабілізації, не роблячи значимого впливу на вазоконстрикторні механізми.

У динаміці лікування відзначалося вірогідне зниження рівня ЕТ-1 в усіх групах хворих. Так, у загальній групі хворих, рівень ЕТ-1 у плазмі крові знизився з (12,34±1,55) пмоль/л до (5,07±0,83) пмоль/л; (p <0,001). У першій групі - з (12,13±3,34) пмоль/л до (4,35±0,64) пмоль/л; (p<0,001). У другій групі - з (15,72±2,01) пмоль/л до (5,50±1,27) пмоль/л; (p <0,05) відповідно. Аналізуючи отримані результати, слід зазначити, що зниження рівня ЕТ-1 в результаті комплексного застосування базової антиангінальної терапії з "Біовіталем" визначається в першу чергу застосуванням основної терапії.

При проведенні контрольних ВЕМ - тестів через 1 місяць лікування відзначено приблизно однакове збільшення як тривалості навантаження (у пацієнтів хворих на стабільну стенокардію II ФК з (5,99±0,5) хвилин до (6,96±0,54) хвилин; (р0,05); при стабільній стенокардії III ФК (з (4,73±0,42) хвилин до (4,59±0,5) хвилин; (р>0,05), так і об'єму роботи, яка виконана до досягнення порогового рівня - з (30,5±2,7) кДж до (35,3±3,1) кДж; (р 0,05) і з (17,6±2,5) кДж до (18,2±2,8) кДж відповідно (р 0,05).

До кінця першого місяця лікування у хворих була відзначена тенденція до зменшення розмірів лівого передсердя (ЛП) з (4,18±0,1) см до (3,96±0,1) см (р>0,05) за рахунок зменшення товщини міжшлуночкової перетинки (ТМШП) лівого шлуночка з (1,18±0,03) см до (0,98±0,1) см; (р 0,05) і товщини задньої стінки (ТЗС) лівого шлуночка з (1,19±0,02) см до (0,92±0,1) см; (р 0,05) за відсутності змін об'єму лівого шлуночку (ЛШ) в кінці періоду систоли і діастоли.

Тенденцію до зменшення розміру діастоли ЛП можна розцінити як непряму ознаку поліпшення функції діастоли ЛШ. Зменшення розмірів ЛШ до нормальних розмірів було досягнуте у 15 хворих (38,4%) із супутньою гіпертонічною хворобою. Функція скорочення лівого шлуночка істотно не змінилася, так величина фракції викиду (ФВ) до лікування становила (44,5±1,1)%, після лікування - (46,2±0,1)%.

Для дослідження оцінки стану периферійного кровообігу була відібрана група хворих ІХС із супутньою гіпертонічною хворобою. Дослідження проведене у 71 хворого (40 чоловіків і 31 жінка) з діагнозом ІХС: стабільна стенокардія напруги II і III ФК і супутньою гіпертонічною хворобою II-III ст. (класифікація ВООЗ). Переважна більшість обстежених була віком від 27 до 68 років. Тривалість захворювання коливалася від 2 до 16 років, у середньому (10,7±4,8) років.

Всі хворі, одержували базисну терапію, яка містила нітрати, бета-блокатори, інгібітори АПФ, статини, дезагреганти. У частини хворих антиішемічний і антигіпертензивній ефект терапії виявився недостатнім, тому їм був призначений додатково антагоніст кальцію амлодипін. Таким чином, хворі були поділені на 2 групи у такий спосіб: 1 група (30 осіб) отримувала базисну терапію; 2 група (41 особа) - базисну терапію та амлодипін. Препарат амлодипін призначали по 1 капс. (5 мг) усередину після їжї, з поступовим, при необхідності, збільшенням дози до 10 мг (2 капс.) на добу.

Відповідно до наших досліджень, показники середнього діаметра плечової артерії до компресії у паціентів 1 групи не розрізнялися між собою й становили до лікування (0,43±0,03) см; після лікування - (0,45±0,03) см. У відповідь на підвищення швидкості кровообігу після компресії плечової артерії була відмічена тенденція до збільшення діаметра плечової артерії до (0,46±0,03) см (р>0,05), а після місячного лікування - до (0,53±0,02) см (р>0,05).

У таблиці 2 наведені показники діаметра плечової артерії та швидкості кровообігу у хворих на ІХС із супутньою артеріальною гіпертензією в динаміці лікування амлодипіном.

Показники середнього діаметра плечової артерії у паціентів 2 групи до компресії також вірогідно не розрізнялися між собою й становили до лікування (0,42±0,03) см; після лікування - (0,45±0,02) см. У відповідь на підвищення швидкості кровообігу після компресії плечової артерії з (43,83±1,91) см/с до (44,08±2,81) см/с діаметр плечової артерії збільшився з (0,42±0,03) см до (0,47±0,02) см; (р<0,05). У цих же пацієнтів після місячного лікування амлодипіном діаметр плечової артерії збільшився з (0,45±0,02) см до (0,53±0,02) см; (р<0,05). Паралельно збільшилися показники лінійної з (52,27±3,03) см/с до (58,23±6,43) см/с; (р < 0,05) і об'ємної з (42,27±6,09) мл/хв до (51,45±4,85) мл/хв швидкості кровообігу (р<0,05). Поліпшення функції судинного ендотелію відображує зростання з (9,10±1,56)% до (15,81±1,97)% показника ?d, що характеризує вазодилатацію після 5-хвилинної компресії артерії (р<0,001). Підвищення еластичності судинної стінки також характеризує зниження після лікування з (8,13±0,32) до (7,03±0,34) показника PI, що відображає резистентність судини (р<0,05).

Таблиця 2. Показники діаметра плечової артерії та швидкості кровообігу у хворих на ІХС із супутньою артеріальною гіпертензією в динаміці лікування амлодипіном (Mm).

Показник (n=41)	До лікування	Після лікування
	До компресії	Після компресії	До компресії	Після компресії
Макс. систолічна швидкість кровообігу (Smax), (см/с)	43,83 1,91	44,082,81	52,273,03*	58,236,43*
Індекс пульсації (РI)	8,070,24	8,130,32	7,770,80	7,030,34*
Обє`мна швидкість кровообігу (мл/хв.)	31,102,91	39,763,11#	42,276,09	51,454,85*
Діаметр плечової артерії, D (см)	0,420,03	0,470,02#	0,450,02	0,530,02*#
Приріст діаметру плечевої артерії після компресії, d, (%)		9,11,56		15,811,97**

Примітка: # - р <0,05 - вірогідність змін у порівнянні з показниками до компресії; * - р <0,05. ** - p <0,001 - вірогідність змін у порівнянні з показниками до лікування.

Результати нашого дослідження показали, що у більшості хворих, що приймали амлодипін у дозі 5-10 мг на добу, мало місце вірогідне збільшення діаметра плечової артерії у відповідь на реактивну гіперемію. Так, у 82,8% хворих стенокардією напруги II і III ФК з артеріальною гіпертензією призначення амлодипіну на тлі стандартної терапії приводило до збільшення лінійної і об`ємної швидкості кровообігу та діаметра плечової артерії, тоді як у 17,2% дилатації не відбувалось взагалі. Також, у жодного хворого ми не відмічали конструкції судини.

Під впливом терапії амлодипіном САТ знизився з (165,5 8,7) мм.рт.ст. до (136,67,1) мм.рт.ст., тобто на 22% (р < 0,05), ДАТ - з (106,56,4) мм.рт.ст. до (91,67,2) мм.рт.ст., тобто на 14% (р<0,05).

Антиангінальний ефект амлодипіну був відзначений в 72,5% хворих. Кількість нападів стенокардії зменшилася на 62,2% (з 7,10,2) до (2,40,5) нападів на добу; (р<0,05). Потреба в нітрогліцерині знизилася на 45,2% з (8,22,2) до (4,51,2) табл. на тиждень; р < 0,05).

Таким чином, під час дослідження вирішені всі поставлені задачі, що дозволяє зробити визначені висновки.

Висновки

1. Підвищення рівня плазмового гомоцистеїну у хворих на ІХС (12,9±0,62 мкмоль/л) разом із збільшенням вазоконстрикторної (рівень ЕТ-1 складав в середньому (12,34±1,55) пмоль/л; (p<0,05) і зниженням вазорелаксантної (рівень цГМФ - (7,1±0,88) пмоль/мл; (p<0,05) активності судинного тонусу свідчить про те, що гіпергомоцистеїнемія може сприяти дисфункції ендотелію і прогресуванні атеросклеротичного ураження судин.

2. Виявлено вірогідне збільшення рівня ЕТ-1 у хворих з розгорнутою клінічною картиною стенокардії (III і IV ФК) у порівнянні з контрольною групою (р<0,001) і хворими на стабільну стенокардію II ФК (р<0,05). Кореляційний аналіз виявив позитивний зв'язок ГЦ і ЕТ-1 в групі пацієнтів з високим плазмовим рівнем ГЦ (більше 15 мкмоль/л) і ЕТ-1 (г= 0,42; р < 0,01).

3. Досліджено особливості взаємозв'язку ліпідного спектру й рівня ГЦ: виявлена кореляційна залежність між рівнем ГЦ і підвищенням рівня загального холестерину в сироватці крові (г= 0, 41, р< 0,01). Між рівнем ГЦ і ХС ЛПВЩ, ХС ЛПНЩ, ХС ЛПДНЩ кореляційна залежність була відсутня.

4. Найбільш виражені зміни функціонального стану ендотелію відбуваються при ГЛП IIа та IIб типів. При ГЛП IIа типу відзначається вірогідне зниження цГМФ на 25,5 % (p<0,05) і підвищення рівня ЕТ-1 на 34,5 % (р<0,05). ГЛП IIб типу характеризувалася зменшенням змісту цГМФ на 28,9 % (р<0,05). Зростання концентрації ЕТ-1 носило характер тенденції.

5. У хворих на стабільну стенокардію II и III ФК із супутньою артеріальною гіпертензією призначення до стандартної терапії амлодипіну призводить до нормалізації ЕЗВД у 82,8% хворих, що проявляється в збільшенні діаметра плечової артерії з 8,7% до 15,8% і зниженні ЕТ-1 з (12,34±1,55) пмоль/л до (5,07±0,83) пмоль/л см; (р<0,001).

6. Застосування комплексної антиангінальної терапії в комбінації з вітамінами групи В та фолієвою кислотою в дозі 1,5 мг на добу супроводжується зниженням рівня ГЦ у хворих ІХС, в середньому на 14,6%, і може бути рекомендовано як ефективний засіб корекції гіпергомоцистеїнемії.

Практичні рекомендації

1. При обстеженні хворих ІХС для адекватної оцінки тяжкості перебігу й клінічної активності захворювання доцільно проводити визначення нового фактора ризику розвитку атеросклерозу - рівня ГЦ в плазмі крові.

2. З метою підвищення якості та своєчасної діагностики ураження периферійних судин у хворих на ІХС рекомендований вимір ендотелійзалежної вазодилатації плечової артерії й паралельне визначення рівня ЕТ-1 і цГМФ в сироватці крові.

3. Розпізнавання у хворих на ІХС гіпергомоцистеїнемії і включення в їх терапію комплексу фолієвої кислоти і вітамінів В 6, В 12 дозволяє підвищити ефективність лікування пацієнтів з атеросклеротичним ураженням кровоносних судин. Важливо підкреслити високу економічну ефективність такої терапії - одержання достатнього лікувального ефекту при невеликих матеріальних витратах.

Перелік наукових праць, опублікованих за темою дисертації

1. Лысенко М.Э. Коррекция гипергомоцистеинемии у больных ишемической болезнью сердца // Український терапевтичний журнал.- 2004.- №1.- С 69-73.

2. Лисенко М.Е., Рудик Ю.С., Кравченко І.Г., Ченчик Т.О. Роль препаратів фолієвої кислоти в корекції гіпергомоцистеїнемії у хворих на ішемічну хворобу серця // Клінічна фармація.- 2004.-Том 8, № 4.- С. 11-14.

Автором зроблено відбір відповідних груп хворих, аналіз отриманих даних, статистичну обробку, підготовку статті до друку.

3. Лысенко М.Э. Функциональное состояние эндотелия и особенности липидного спектра крови при ишемической болезни сердца // Український терапевтичний журнал.- 2006.- №2.- С. 21-24.

4. Беловол А.Н., Лысенко М.Э. Антагонист кальция третьего поколения амлодипин в лечении больных ИБС с сопутствующей артериальной гипертензией: клинические эффекты, эндотелийзависимая вазодилатация // Врачебная практика.-2006.- № 5 .- С.77-81.

Автор приймала участь у підборі та аналізі клінічного матеріалу, проводила статистичну обробку отриманих результатів, підготувала матеріал до друку.

5. Лысенко М.Э. Гипергомоцистеинемия как фактор риска ишемической болезни сердца // Від фундаментальних досліджень до прогресу в терапії: Матеріали науково-практичної конференції молодих вчених. -Харків, 2003.- С. 38-39.

6. Лысенко М.Э., Кравченко И.Г., Педан Н.В., Лозик Т.В. Опыт коррекции гипергомоцистеинемии у больных ишемической болезнью сердца препаратами фолиевой кислоты // Матеріали YII національного конгресу кардіологів України, Дніпропетровськ, 21-24 вересня 2004 року. - Дніпропетровськ, 2004.-С. 176.

Автором запропоновано ідею публікації, зроблено аналіз отриманих даних, статистичну обробку, підготовку матеріалів до друку.

7. Лисенко М.Е, Рудик Ю.С., Кравченко І.Г. Перспективи застосування препаратів фолієвої кислоти в корекції гіпергомоцистеїнемії у хворих на IХС // Матеріали Х конгресу Світової федерації українських лікарських товариств, Чернівці, 26-28 серпня 2004 року. -Чернівці-Київ-Чикаго, 2005.- С. 221-222.

Автором зроблено аналіз отриманих даних, статистична обробка, підготовка матеріалів до друку.

8. Лысенко М.Э. Биовиталь в коррекции гипергомоцистеинемии у больных ишемической болезнью сердца // Матеріали VIII міжнародного конгресу студентів і молодих вчених, присвяченого 150-річчю від дня народження І.Я.Горбачевського.- Тернопіль, 2004.- С.23.

9. Лысенко М.Э., Рудык Ю.С., Кравченко И.Г. Патогенетическое обоснование метода коррекции гипергомоцистеинемии у больных ИБС с помощью биовиталя // Ліки - людині. Сучасні аспекти фармакотерапії: Матеріали науково-практичної конференції, Харків, 18 березня 2004 року. -Харків, 2004.-С. 97-99.

Автор забезпечила обстеження хворих, зробила аналіз отриманих даних, підготувала матеріал до друку.

10. Лысенко М.Э., Рудык Ю.С., Кравченко И.Г., Педан Н.В. Эндотелиальная дисфункция и активность гомоцистеина крови при артериальной гипертензии // Терапевтичні читання: алгоритми сучасної діагностики та лікування внутрішніх хвороб: Матеріали науково-практичної конференції, присвяченої памЧяті акад. Л.Т. Малої, Харків, 21-22 квітня 2005 року.-Харків,2005.- С. 143.

Автором зроблено аналіз отриманих даних, статистична обробка, підготовка матеріалів до друку.

11. Лысенко М.Э. Эндотелиальная дисфункция и вариабельность сердечного ритма у больных ИБС // Вклад молодих вчених у розвиток науки і практики: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (з міжнародною участю), присвяченої памЧяті акад. Л.Т. Малої, Харків, 12 квітня 2006 року. - Харків, 2006.- С. 65 .

Размещено на Allbest.ru

...