Роль генетичних та середовищних факторів у розвитку патологічних станів на ранніх етапах онтогенезу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Науковий центр радіаційної медицини АМН України

УДК 575.16:616.98/.99-022-056.7:618.32/.33:616-053.31

Автореферат

РОЛЬ ГЕНЕТИЧНИХ ТА СЕРЕДОВИЩНИХ ФАКТОРІВ У РОЗВИТКУ ПАТОЛОГІЧНИХ СТАНІВ НА РАННІХ ЕТАПАХ ОНТОГЕНЕЗУ

Россоха Зоя Іванівна

03.00.15- генетика

Київ - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній медичній академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика (м.Київ), МОЗ України

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор, член- кор. АМН України

Горовенко Наталія Григорівна,

Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, завідувач кафедри медичної генетики

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор

Степанова Євгенія Іванівна,

Інститут клінічної радіології Наукового Центру радіаційної медицини АМН України, завідувач відділу радіаційної педіатрії, вродженої та спадкової патології

доктор медичних наук

Досенко Віктор Євгенович,

Інститут фізіології імені О.О. Богомольця НАН України, провідний науковий співробітник відділу експериментальної кардіології

Провідна установа: Івано-Франківський державний медичний університет, кафедра медичної біології та генетики

Захист відбудеться “21” червня 2007 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.562.02 в Науковому центрі радіаційної медицини АМН України (04050, м.Київ, вул. Мельникова, 53)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці наукового центру радіаційної медицини АМН України (04050, м.Київ, вул. Мельникова, 53)

Автореферат розісланий “19” травня 2007 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.В.Стефанович

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В останній час в Україні щорічно збільшується питома вага перинатальних захворювань новонароджених. Перинатальна патологія займає перше місце в структурі дитячої смертності, її рівень складає майже 40% (Гойда Н.Г., 2002; Шунько Є.Є., 2004;). Серед причин, що впливають на погіршення стану здоров'я новонароджених розглядають зростання антропогенного навантаження (Резніченко Ю.Г., 2004), прогресуюче зростання показників внутрішньоутробного інфікування (ВУІ), розповсюдженість якого не зменшилася за останнє десятиріччя (Знаменська Т.К. та співавт., 2006, Редько І.І. та співавт., 2006). Несприятливий перебіг внутрішньоутробного періоду сприяє зростанню частоти хронічної патології у дітей першого року життя, і в першу чергу найбільш поширеної патології - неврологічної (Мартинюк В.Ю. та співавт., 2007). Виникнення патологічних станів в антенатальному та неонатальному періодах пов'язують із дією різних екологічних чинників (Степанова Є.І. та співавт., 2002; Антипкін Ю.Г., 2005) та ВУІ, яке було запропоновано розглядати, як провідний пошкоджуючий зовнішньосередовищний фактор (Жадан І.А., 2005). На розвиток відхилень у нормальному стані внутрішньоутробного плода впливає також і плацентарна недостатність, індукторами розвитку якої можуть бути чинники біологічного, хімічного, радіаційного походження та ендогенні материнські метаболіти (Венцківський Б.М. та співавт., 2004; Сільченко В.П. та співавт., 2004).

У дослідженнях останніх років було показано вплив певних поліморфних варіантів генів GSTT1, GSTM1 глутатіон-S-трансфераз (GSTs), порушень процесів детоксикації на підвищення ризику розвитку мультифакторіальної патології (Brockmoller J. et al.,1998; Hayes J. et al., 2000; Баранов В.С., 2004). Поліморфні варіанти генів GSTs переважним чином досліджувались при затримці внутрішньоутробного розвитку (ЗВУР), пренатальній гіпотрофії (Wang X. et al., 2002; Sram R.J. et al., 2005), мультифакторіальних патологічних станах, які порушують адаптацію дитини починаючи із раннього неонатального періоду (Третьякова М.Б., 2005), вроджених вадах розвитку та передчасних пологах (Wang X. et al., 2001; Lammber E. et al., 2005). У деяких з цих досліджень була показана наявність асоціації певних поліморфних варіантів генів GSTT1, GSTM1 із розвитком патологічних станів. Відомо, що ферменти GSTs являються важливою ланкою антиоксидантного захисту клітинного рівня (Onaran I. et al., 2000; Hong Y. et al., 2001), їх наявність та функціональний стан можуть відігравати певну роль у виникненні перинатальної патології новонароджених, зокрема при гіпоксичних станах. Проте маловивченими залишаються питання щодо внеску спадкових факторів, а саме певних поліморфних варіантів генів GSTs у розвиток перинатальної патології новонароджених.

В Україні дослідження впливу певних поліморфних варіантів генів GSTT1, GSTM1 на розвиток антенатальної патології плодів та перинатальної патології новонароджених не проводилися. Таким чином, результати проведених досліджень перинатальної патології стосувалися у більшості випадків аналізу впливу медико-біологічних чинників без урахування генетичної компоненти у виникненні патологічних станів. У зв'язку із цим стає очевидною актуальність вивчення генетичних факторів у виникненні перинатальної патології новонароджених, насамперед для оцінки ризику розвитку патологічних станів у новонароджених у ранньому неонатальному періоді.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дослідження проводили в межах наукової комплексної теми кафедри медичної генетики Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л.Шупика “Визначення ролі ендогенних та екзогенних факторів у виникненні та перебігу генної та хромосомної патології на різних етапах онтогенеза” (номер державної реєстрації 0101U000231, 2001-2005 р.р.).

Мета роботи: визначити роль генетичних та середовищних факторів у розвитку антенатальної патології плодів, перинатальної патології новонароджених для прогнозування ризику розвитку перинатальної патології у ранньому неонатальному періоді.

Задачі дослідження:

1. Дослідити частоту алельного поліморфізму генів GSTТ1, GSTМ1 у ембріонів, плодів та новонароджених.

2. Визначити частоту алельного поліморфізму генів GSTТ1, GSTМ1 у плодів з антенатальною патологією та новонароджених з перинатальною патологією, неонатальними синдромами.

3. Проаналізувати внесок медико-біологічних чинників у виникнення патологічних станів у плодів та новонароджених.

4. Оцінити вплив внутрішньоутробного інфікування у розвиток антенатальної патології плодів та перинатальної патології новонароджених.

5. Розробити спосіб прогнозування ризику розвитку перинатальної патології у новонароджених.

Об'єкт дослідження - антенатальна патологія плодів, перинатальна патологія новонароджених, алельний поліморфізм генів GSTТ1, GSTМ1, медико-біологічні фактори.

Предмет дослідження - асоціація поліморфних варіантів генів GSTТ1, GSTМ1 та медико-біологічних факторів з виникненням антенатальної патології плодів, перинатальної патології новонароджених.

Методи дослідження - клінічні, інструментальні, лабораторні, морфологічні, гістологічні, молекулярно-генетичні, статистичні.

Наукова новизна. Вперше в Україні визначено частоти алельного поліморфізму генів GSTТ1, GSTМ1 у ембріонів, плодів та новонароджених, а також встановлено роль поліморфних варіантів генів GSTs та їх поєднань у розвитку перинатальної патології новонароджених. Вперше з'ясовано, що нефункціональний алель гену GSTT1 асоційований із спадковою схильністю новонароджених до розвитку важкої перинатальної патології новонароджених, неонатальних синдромів (гіпоксично-ішемічного ураження ЦНС, респіраторного дистрес-синдрому, некротичного ентероколіту, неонатальної жовтяниці, інтранатальної асфіксії, внутрішньоутробного інфікування), підвищує ризик їх розвитку. Показано, що поєднання нефункціональних алелів GSTT1, GSTМ1 генів у новонароджених також асоційоване з розвитком у них важкої перинатальної патології та перерахованих неонатальних синдромів і значно підвищує ризик їх розвитку.

Вперше доведено роль генетичних факторів у розвитку ВУІ і визначено частоту ВУІ в пренатальному і антенатальному періодах розвитку, отримано нові дані про частоту латентних форм ВУІ у новонароджених. З'ясовано, що серед мертвонароджених та новонароджених з перинатальною патологією вірогідно підвищена частота ВУІ та асоційованих форм ВУІ. Встановлено провідні медико-біологічні фактори у виникненні важкої перинатальної патології і неонатальних синдромів у новонароджених.

Вперше запропоновано використання поліморфних варіантів генів GSTs у новонароджених для оцінки ризику розвитку важкої перинатальної патології та неонатальних синдромів у ранньому неонатальному періоді.

Практичне значення одержаних результатів. Проведено оцінку генетичних та медико-біологічних факторів ризику у виникненні патологічних станів на ранніх етапах онтогенезу та показано можливість визначення індивідуальної спадкової схильності у плодів та новонароджених до розвитку патологічних станів. Запропоновано спосіб прогнозування ризику розвитку важкої перинатальної патології та неонатальних синдромів в ранньому неонатальному періоді на основі визначення у новонароджених алельного поліморфізму генів GSTT1, GSTM1 та їх поєднання (отримано Патент України на корисну модель № 20551).

Результати роботи впроваджені в практичну діяльність Українського медичного центру реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи МОЗ України, відділення недоношених та патології новонароджених Київської обласної дитячої лікарні, пологових відділень Центральної районної лікарні Обухівського району та Міського клінічного пологового будинку м. Полтави. Матеріали розробки використовуються в педагогічному процесі кафедри медичної генетики Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведено патентно-інформаційний пошук, проаналізовано літературу за обраною темою, розроблено основні теоретичні і практичні положення, визначено фактори ризику у розвитку антенатальної патології плодів і перинатальної патології новонароджених. Автором особисто відібрано групи для проведення дослідження, виконано молекулярно-генетичне дослідження поліморфних варіантів генів GSTT1, GSTM1, внутрішньоутробного інфікування, проаналізовано вплив медико-біологічних чинників у виникнення патологічних станів. Дисертантом самостійно було створено і заповнено карти обстеження мертвонароджених, новонароджених з перинатальною патологією та практично здорових новонароджених, проведено аналіз медичної документації, статистичну обробку одержаних результатів. Автором написані всі розділи дисертації, спільно з науковим керівником сформульовані висновки і практичні рекомендації. У спільних публікаціях з іншими авторами дисертанту належать частини, що стосуються теми дисертації.

Апробація результатів роботи. Основні положення роботи разом з висновками доповідались на II конгресі Української асоціації фахівців ультразвукової діагностики в перинатології, генетиці та гінекології “Плід як частина родини” (Харків, 2000), науково-практичній конференції “Профілактика, діагностика і корекція вроджених вад розвитку у новонароджених” (Київ, 2001), науково-практичній конференції “Актуальні питання педіатрії” (Київ, 2001), I та II Українському конгресі з клінічної генетики з міжнародною участю “Метаболічні спадкові захворювання” (Харків, 2003, 2005), міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні лабораторні методи дослідження спадкової патології” (Київ, 2004), міжнародній науково-практичній конференції “Генетика мультифакторіальної патології” (Київ, 2004), науково-практичній конференції “Стан і перспективи розвитку медичної генетики, алергології та клінічної імунології” (Трускавець, 2005), науково-практичній конференції з міжнародною участю “Генетичні аспекти діагностики та лікування в сучасній медицині” (Київ, 2006), 7th Balkan Meeting on Human Genetics (Scopje, 2006), науково-практичній конференції з міжнародною участю “Фізіологія і патологія новонароджених” (Київ, 2007), 17th European Congress of Clinical Microbiology and Infectious Diseases, 25th International Congress of Chemotherapy (Munich, 2007), науково-практичній конференції з міжнародною участю “Актуальні питання медичної генетики” (Київ, 2007).

Публікації. Основні положення роботи викладені в 20 друкованих працях, у тому числі в 9 статтях у фахових виданнях, 11 тезах доповідей конференцій.Одержано патент України на винахід корисної моделі.

Структура та обсяг дисертації: Дисертація викладена на 149 сторінках друкованого тексту, містить вступ, огляд літератури, 5 розділів власних досліджень, розділ аналізу результатів та їх обговорення, висновки, практичні рекомендації. Список використаної літератури містить 184 джерела, з них 64 роботи кирилицею, 120 - латиницею, що складає 18 сторінок. Дисертація містить 42 таблиці, 7 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Результати дослідження, їх аналіз та обговорення

При аналізі частот різних поліморфних варіантів генів GSTT1, GSTM1 (табл. 1) було показано, що у групі контролю частота розповсюдження генотипів GSTT1"-" та GSTМ1"-" становила 12,86% і 45,71%, а у групі порівняння частота цих генотипів складала 16,82% і 49,53% відповідно.

Таблиця 1

Розподіл алельних поліморфізмів генів GSTT1 і GSTM1 в основних групах, групі контролю та групі порівняння

Отримані частоти алельного поліморфізму генів GSTT1, GSTM1 суттєво не відрізнялись від частот описаних для європейської популяції (Garte S. et al., 2001) та для дорослих українців (Ебрахімі М., Горовенко Н.Г., 2006). У хворих з основних груп та мертвонароджених частота делеційного поліморфізму гену GSTT1 була вищою, ніж у групі контролю, вірогідно частота цього генотипу була підвищеною у хворих I групи (чІ=6.17,р<0.05), для яких ризик розвитку важкої перинатальної патології збільшувався при наявності GSTT1"-" генотипу (OR=2.893, 95%CI:1.2947-6.4644). Частоти алельного поліморфізму гену GSTM1 суттєво не відрізнялися між собою, за виключенням визначеного вірогідного підвищення частоти GSTМ1"-" генотипу у III групі (чІ=8.69,P<0.01).

Отримані нами дані щодо частот поєднання алелів генів (табл. 2) у осіб групи контролю та у групі порівняння суттєво не відрізнялися між собою. У хворих I групи було виявлено підвищення частоти поєднання алелів GSTT1"-" / GSTM1"-" (р<0.01) та показано зростання ризику розвитку важкої перинатальної патології (OR=7.0103, 95%CI:1.5858-30.9894). Аналогічне вірогідне підвищення частоти цього поєднання алелів було виявлено у хворих II групи (р<0.05), що свідчить про зростання відносного ризику розвитку перинатальної патології (OR=12.75, 95%CI:2.3515-69.1303), та у III групі (р<0.05). Тобто поєднання нефункціональних алелів генів обумовлює спадкову схильність плодів та новонароджених до розвитку патологічних станів.

Таблиця 2

Розподіл поєднання алелів GSTT1, GSTM1 генів в основних групах, групі контролю та групі порівняння

У хворих I групи на відміну від новонароджених групи контролю була знижена частота поєднання алелів GSTT1"+"/GSTM1"-" (чІ =4.62,р<0.05), із зниженням ризику розвитку важкої патології, обумовленої поєднанням декількох неонатальних синдромів (OR=0.4806, 95%CI:0.2568-0.8994). У III групі спостерігалося істотне зменшення частоти поєднання алелів GSTT1"+"/GSTM1"+" (р<0.01), із зменшенням відносного ризику виникнення антенатальної патології (OR=0.1327, 95%CI:0.0395-0.4463).

Перебіг раннього неонатального періоду у хворих I групи був ускладненим клінічними проявами декількох неонатальних синдромів, у генезі яких розглядають також і гіпоксичні стани різного походження та тривалості. При аналізі частот алельного поліморфізму досліджуваних генів у новонароджених I групи в залежності від діагностованих неонатальних синдромів у порівнянні з групою контролю (табл. 3) було виявлено вірогідне підвищення частоти делеційного поліморфізму гену GSTT1 у хворих із ГІУ ЦНС, РДС, НЕК, неонатальною жовтяницею, із зростанням ризику їх розвитку (табл. 4). При аналізі частот алельного поліморфізму гену GSTM1 суттєвих відмінностей виявлено не було (табл. 3), наявність нефункціонального алелю гену GSTМ1 не впливала на розвиток перерахованих неонатальних синдромів.

Таблиця 3

Розподіл алельних поліморфізмів генів GSTT1 і GSTM1 у хворих I групи з неонатальними синдромами і новонароджених групи контролю

патологія плід ген новонароджений

Таблиця 4

Показники ризику розвитку неонатальних синдромів у новонароджених з GSTT1"-" генотипом

Однак у хворих I групи з перерахованими неонатальними синдромами було виявлено вірогідне підвищення частоти поєднання алелів GSTT1"-"/ GSTM1"-" у порівнянні з новонародженими групи контролю (табл. 5). Ризик виникнення неонатальних синдромів у новонароджених з двома нефункціональними алелями зростав більше ніж у 8 разів.

Таблиця 5

Показники ризику розвитку неонатальних синдромів у новонароджених з поєднанням алелів GSTT1"-" / GSTM1"-"

Частота поєднання алелів GSTT1"+" / GSTM1"-" була вірогідно меншою (чІ=4.00,р<0.05) у хворих із ГІУ ЦНС (27,27%) у порівнянні з новонародженими групи контролю (42,86%), чим і пояснюється зниження частоти цього поєднання у I основній групі, де у 94 % хворих діагностувалися клінічні ознаки ураження нервової системи. У хворих із РДС (рис. 2) була вірогідно знижена (ч2 =5.09,р<0.05) частота поєднання алелів GSTT1"+" / GSTM1"+" у порівнянні із хворими без РДС. Визначено зниження ризику розвитку РДС при наявності у новонароджених функціональних алелів генів GSTT1, GSTM1 (OR=0.3887, 95%CI:0.1809-0.8354).

Рис. 2. Розподіл поєднання алелів генів GSTT1 і GSTM1 у хворих I групи в залежності від наявності проявів РДС та у групі контролю

Серед хворих, у яких не розвинулися клінічні прояви РДС, була вірогідно зменшена частота поєднання алелів GSTT1"+"/ GSTM1"-" у порівнянні з групою контролю (ч2=5.41,р<0.05). Наявність цього поєднання алелів знижувала ризик одночасного розвитку ГІУ ЦНС, НЕК, неонатальної жовтяниці у новонародженого (OR=0.3333, 95%CI:0.1396-0.7959).

Відомо, що наслідком розвитку гіпоксичних станів різного генезу у плодів є насамперед виникнення різноманітних морфологічних змін в антенатальному періоді, проявами яких можуть бути ЗВУР за гіпотрофічним типом, морфо-функціональна незрілість при народженні, хронічна внутрішньоутробна гіпоксія (ХВУГ). У обстежених хворих I та II груп виявлено вірогідне (р<0.01) підвищення частоти ХВУГ у порівнянні з групою контролю (36,75%, 21,62% та 2,85% відповідно).

ЗВУР за гіпотрофічним типом, яку розглядають не тільки як наслідок гіпоксичної фетопатії, але й як морфо-функціональний прояв пошкоджуючої дії шкідливих екзогенних чинників у I-II триместрах вагітності. У роботах Wang X. et al., 2001 та Zusterzeel P.L. et al., 2000 було показано, що поява ЗВУР у плодів під дією шкідливих чинників асоційована з наявністю як генотипу GSTT1"-", так і генотипу GSTM1"-". Було з'ясовано чинники розвитку затримки і показано, що ЗВУР у плодів в першому триместрі вагітності ініціюється і при помірному впливі факторів довкілля, наприклад невисокому забрудненні повітря, при наявності у плодів нефункціональних алелів генів GSTs (Sram R.J. et al., 2005). У нашому дослідженні визначено вірогідне підвищення частоти у хворих I групи із ЗВУР (ч2 =6.82,р<0.01) делеційного поліморфізму гену GSTT1 у порівнянні з групою контролю (табл. 6). Проте у хворих II групи із ЗВУР виявлено вірогідну асоціацію між розвитком затримки та GSTМ1"-" генотипом (р<0.05, OR=9.5, 95%CI:1.1274-80.0547). Відсутність інших відхилень у цих дітей могла бути пов'язана саме з наявністю функціонального алелю гену GSTТ1. У мертвонароджених (III група) із ЗВУР частота нефункціонального алелю гену GSTM1 була вищою ніж у групі контролю (р<0.05, OR=4.2792, 95 %CI:1.5563-11.7662).

Таблиця 6

Розподіл алельних поліморфізмів генів GSTT1 і GSTM1 у хворих із ЗВУР, мертвонароджених із ЗВУР та у групі контролю

Як видно з табл. 7, у хворих I групи із ЗВУР була вірогідно збільшена частота GSTM1"-" генотипу у порівнянні з хворими без ЗВУР (ч2 =3.77, р<0.05), що засвідчило про переважний вплив GSTM1"-" генотипу на появу ЗВУР в антенатальному періоді.

Таблиця 7

Розподіл алельних поліморфізмів генів GSTT1 і GSTM1 у хворих I групи в залежності від наявності ЗВУР та у групі контролю

У 3,8 % мертвонароджених із ЗВУР (III група) була вірогідно зменшена (р<0.001) частота поєднання генотипів GSTT1"+"/GSTM1"+" проти 44,28% у групі контролю, із зниженням ризику виникнення ЗВУР в антенатальному періоді (OR=0.0584, 95 % CI:0.0078-0.4391). В той же час у хворих I групи із ЗВУР була підвищена частота поєднання алелів GSTT1"-"/GSTM1"-" (р<0.01, OR=9.8421,95%CI:2.0721-46.7471) у порівнянні з новонародженими групи контролю (табл. 8) Тобто у хворих I групи при наявності нефункціональних алелів генів був підвищеним не тільки ризик виникнення патологічних синдромів в неонатальному періоді, як було показано вище, але й ризик появи ЗВУР в антенатальному періоді.

Таблиця 8

Розподіл поєднання алелів генів GSTT1 і GSTM1 у хворих I групи в залежності від наявності ЗВУР та у новонароджених групи контролю

Отримані результати свідчать про те, що у хворих з нефункціональними алелями генів GSTT1, GSTМ1 ризик зростання ЗВУР в перинатальному періоді ймовірно підвищувався за рахунок розвитку та поглиблення гіпоксичних станів у осіб з наявним нефункціональним алелем гену GSTT1. За даними окремих авторів у період загострення хронічних хвороб, у патогенезі яких також відмічають дисбаланс антиоксидантного захисту, у дітей шкільного віку зменшуються темпи росту (Капітонов В.Ф., 2005). Тобто показано асоціацію між генетично детермінованими змінами у біосинтезі GSTs і виникненням у плодів довготривалих гіпоксичних станів в антенатальному періоді.

Для вирішення питання, яким чином генетично детерміновані обмеження у біосинтезі GSTs впливають на виникнення короткотривалої гіпоксії, яка може розвиватися в пологах та погіршувати стан новонароджених, нами було проведено аналіз частот алельного поліморфізму генів GSTT1, GSTM1 у дітей II групи з інтранатальною асфіксією. У 10 (27,02%) новонароджених цієї групи було виявлено інтранатальну асфіксію, як єдине відхилення у перебігу перинатального періоду. У дітей з інтранатальною асфіксією була вірогідно збільшена частота нефункціонального алелю гену GSTT1 (р<0.05, OR=6.7778, 95 %CI:1.6325-28.14) на відміну від новонароджених групи контролю (50 % та 12,86% відповідно). При інтранатальній асфіксії також була підвищена частота поєднання алелів GSTT1”-”/GSTM1”-” (р<0.01, OR=15.5, CI 95 %: 1.8125-12.5487), яка складала 30% у дітей з цим патологічним станом у II групі, а у групі контролю частота поєднання нефункціональних алелів була 2,86%. Для новонароджених з поєднанням нефункціональних алелів генів GSTT1,GSTM1 ризик розвитку в пологах короткотривалих гіпоксичних станів підвищується, тобто декомпенсація антиоксидантного захисту та виникнення асфіксії в пологах є генетично детермінованим процесом, а не тільки наслідком дефіциту антиоксидантів.

При вивченні впливу перинатальних інфекцій на перебіг раннього неонатального періоду у новонароджених було показано, що важливим фактором у реалізації несприятливого впливу ВУІ були прооксидантний зсув та виснаження антиоксидантного потенціалу (І.С.Сміян та співавт., 2005). ВУІ у новонароджених розглядають не тільки як біологічний чинник, який суттєво впливає на розвиток патологічних станів. В той же час ВУІ являє собою неонатальний синдром, клінічні прояви якого не завжди відрізняються специфічністю за рахунок розвитку латентних чи асоційованих форм інфікування, а також перинатальної патології. Визначенню латентних форм ВУІ у хворих новонароджених приділяється недостатня увага, а у клінічно здорових новонароджених такі дослідження майже не проводилися. Частоти виявленого нами ВУІ у групі контролю (12,85%) та у групі порівняння (11,81%) суттєво не відрізнялися між собою (табл.. 9).

Таблиця 9

Частоти інфікування збудниками ВУІ у хворих основних груп, у групі мертвонароджених, у групі контролю та у групі порівняння

У мертвонароджених (III група) та у хворих I групи у порівнянні з групою контролю спостерігалося вірогідне підвищення частоти ВУІ (р<0.001), асоційованих форм ВУІ (р<0.001). Частоти інфікування збудниками Toxoplasma gondii (р<0.001), Chlamydia trachomatis (р<0.001), Mycoplasma hominis (р<0.001), Herpes simplex virus I /II типу (р<0.001) були суттєво підвищеними у мертвонароджених (III група) та у хворих I групи.

Для з'ясування питання яким чином генетичні фактори можуть впливати на розвиток пренатального інфікування нами було проведено аналіз частот алельного поліморфізму генів GSTT1, GSTM1 у інфікованих та неінфікованих ембріонів 6-8 тижнів гестації. У інфікованих ембріонів (47,05%) була високо вірогідно підвищена частота делеційного поліморфізму гену GSTT1 (ч2 =11.24, р<0.01, OR=6.963, 95 % CI: 2.2581-21.4706) на відміну від неінфікованих ембріонів (11,32%).

Проведений аналіз поєднань алельного поліморфізму генів GSTT1, GSTM1 у інфікованих та неінфікованих ембріонів 6-8 тижнів гестації показав, що частота поєднання функціональних алелів генів GSTT1 “+“/ GSTM1 “+“ була вірогідно знижена у інфікованих ембріонів (17,64%) при порівнянні з неінфікованими ембріонами (48,11%), із зменшенням ризику розвитку пренатального інфікування (ч2 =4.35,р<0.05, OR=0.2311, 95%CI:0.0627-0.8513).

При дослідженні і порівнянні частот алельного поліморфізму GSTT1, GSTM1 генів GSTs у хворих I групи та новонароджених групи контролю було встановлено суттєві відмінності у частотах алельного поліморфізму гену GSTT1. У 31,32% інфікованих новонароджених на відміну від 17,30% неінфікованих була вірогідно підвищена частота делеційного поліморфізму гену GSTT1 (ч2=4.59,р<0.05, OR=2.23, 95%CI:1.1217-4.4335). У 19,27% інфікованих новонароджених було визначено вірогідне підвищення частоти (р<0.01, OR=3.90, 95% CI:1.4517-10.4802) поєднання нефункціональних алелів на противагу неінфікованим, у яких це поєднання мало місце у 5,7% дітей.

При проведенні аналізу медико-біологічних факторів ризику не встановлено суттєвих відмінностей у перебігу вагітності, акушерсько-гінекологічному анамнезі, наявності екстрагенітальної патології у матерів дітей I, II груп, у матерів мертвонароджених (III група) та матерів новонароджених групи контролю. Суттєві відмінності стосувалися прееклампсії вагітних, частота якої була вірогідно вищою у матерів хворих I групи (р<0.01) при порівнянні із матерями дітей групи контролю (26,49% та 2,85% відповідно). У матерів мертвонароджених спостерігалося вірогідне (р<0.001) підвищення частоти хронічної плацентарної недостатності (80,55%) у порівнянні з групою контролю (24,28%), яка можливо й була причиною антенатальної загибелі плодів за рахунок погіршення трофічної і синтетичної функції ураженої плаценти. Виявлені відмінності стосувалися насамперед впливу медико-біологічних факторів на виникнення неонатальних синдромів у хворих I групи. У матерів хворих I групи з ВУІ була вірогідно підвищена (ч2 =7.28,р<0.01) частота ускладнень в акушерсько-гінекологічному анамнезі (56,75%) у порівнянні з матерями неінфікованих хворих I групи (27,90%). Ускладнення в акушерсько-гінекологічному анамнезі були також фактором ризику у розвитку неонатальних жовтяниць. Їх частота була вірогідно підвищеною (р<0.01) у матерів хворих із неонатальною жовтяницею (53,24 %) на відміну від матерів хворих без неонатальної жовтяниці (20,00 %). Результати нашого дослідження не суперечать даним Крюкова П.М. та співавт., 2005, які показали підвищення частоти неонатальної жовтяниці та РДС у ранньому неонатальному періоді у дітей від матерів зі звичним невиношуванням. Клінічні прояви неонатальної жовтяниці поєднувалися з РДС у 68 % хворих I групи. У 43,05 % хворих I групи з РДС на відміну від 17,7 % хворих без РДС була вірогідно підвищена частота морфо-функціональної незрілості (ч2=6.87,р<0.01). Підвищення частоти морфо-функціональної незрілості (р<0.01) також спостерігалося у хворих з неонатальною жовтяницею у порівнянні з хворими без проявів жовтяниці (42,85 % і 15 % відповідно).

Клінічні прояви НЕК та РДС поєднувалися у 65,81 % хворих I групи. У 47,76 % хворих з НЕК на відміну від 22 % хворих без цього синдрому було діагностовано вірогідне підвищення частоти ХВУГ (ч2 =7.10,р<0.01), а також вірогідне підвищення частоти ЗВУР (ч2=4.25,р<0.05), яка була визначена у 50,7% хворих з НЕК, а у хворих без НЕК - у 30%. У хворих з НЕК була суттєво р<0.05) підвищена частота асоційованих латентних форм ВУІ у порівнянні з хворими без клінічних проявів НЕК (35,82% і 16,00% відповідно).

Таким чином, у новонароджених із несприятливим перебігом внутрішньоутробного періоду та наявністю перинатальних факторів ризику (прееклампсії вагітності, ускладненого акушерсько-гінекологічного анамнезу у матерів, латентних форм внутрішньоутробного інфікування) необхідно визначати у ранньому неонатальному періоді поліморфні варіанти генів GSTT1, GSTM1 та їх поєднання для оцінки ризику розвитку перинатальної патології.

ВИСНОВКИ

У роботі здійснено теоретичне узагальнення та наведене нове вирішення наукового завдання щодо визначення ролі генетичних та середовищних факторів у розвитку патологічних станів на ранніх етапах онтогенезу, на підставі проведеного аналізу факторів ризику у виникненні антенатальної патології плодів і перинатальної патології новонароджених. Для прогнозування ризику розвитку перинатальної патології у новонароджених запропоновано проводити у них при наявності факторів перинатального ризику визначення алельного поліморфізму генів GSTT1, GSTM1.

1. Визначено частоти генотипів GSTT1"-" та GSTМ1"-" у медичних абортусів (6-12 тижнів гестації), які становлять 16,82% і 49,53% відповідно. У клінічно здорових новонароджених частоти нефункціональних варіантів генів GSTT1, GSTM1 складають 12,85% і 45,53% відповідно. Отримані у ембріонів і плодів (6-12 тижнів гестації) та новонароджених частоти суттєво не відрізняються між собою та від частот, описаних для популяції України і у різних популяціях білої раси.

2. Доведено, що у мертвонароджених розвиток антенатальної патології (ч2=8.69,р<0.01) та виникнення затримки внутрішньоутробного розвитку (р<0.05) асоційовані з наявністю у них GSTМ1 делеційного поліморфізму. Антенатальний розвиток затримки у хворих з важкою перинатальною патологією (ч2=3.77,р<0.05) асоційований із зростанням частоти GSTМ1"-" генотипу. У новонароджених із сприятливим перебігом раннього неонатального періоду затримка розвитку (р<0.05) асоційована із наявністю GSTМ1"-" генотипу. Ризик виникнення антенатальної патології (р<0.01) та затримки розвитку знижується при наявності у плодів поєднання алелів GSTT1"+"/ GSTМ1"+" (р<0.01).

3. Розвиток важкої перинатальної патології (ч2=6.17,р<0.05), гіпоксично-ішемічного ураження ЦНС (ч2=7.33,р<0.01), респіраторного дистрес-синдрому (ч2=8.16,р<0.01), некротичного ентероколіту (ч2=7.66,р<0.01), неонатальної жовтяниці (ч2=7.72,р<0.05), а також інтранатальної асфіксії (р<0.05) у новонароджених асоційований з наявністю у них GSTT1 делеційного поліморфізму. Поєднання нефункціональних алелів генів GSTs у новонароджених підвищує ризик виникнення важкої перинатальної патології (р<0.01), гіпоксично-ішемічного ураження ЦНС (р<0.05), респіраторного дистрес-синдрому (р<0.01), некротичного ентероколіту (р<0.01), неонатальної жовтяниці (р<0.01) та інтранатальної асфіксії. При поєднанні алелів GSTT1"+"/ GSTМ1"+" у новонароджених вірогідно знижується ризик розвитку респіраторного дистрес-синдрому (ч2=5.41,р<0.05). Ризик виникнення важкої перинатальної патології (ч2=4.62,р<0.05) вірогідно знижується у новонароджених з поєднанням алелів GSTT1"+"/ GSTМ1"-" .

4. Визначено провідні медико-біологічні фактори ризику, які впливають на виникнення важкої перинатальної патології новонароджених - прееклампсія вагітних (р<0.01), внутрішньоутробна гіпоксія (р<0.01) та окремих неонатальних синдромів - респіраторного дистрес-синдрому (морфо-функціональна незрілість), неонатальної жовтяниці (морфо-функціональна незрілість, ускладнений акушерсько-гінекологічний анамнез у матерів), некротичного ентероколіту (внутрішньоутробна гіпоксія та затримка розвитку, асоційовані латентні форми внутрішньоутробного інфікування), внутрішньоутробного інфікування (ускладнений акушерсько-гінекологічний анамнез у матерів).

5. Встановлено вірогідне підвищення частоти внутрішньоутробного інфікування, асоційованого інфікування у мертвонароджених (р<0.001) та латентних, асоційованих форм внутрішньоутробного інфікування у хворих з важкою перинатальною патологією (р<0.001) у порівнянні з клінічно здоровими новонародженими. Розвиток внутрішньоутробного інфікування у ембріонів (ч2=11.24,р<0.01) та у новонароджених (ч2=4.35,р<0.05) асоційований з GSTT1"-" генотипом. Поєднання алелів GSTT1"+"/ GSTМ1"+" знижує ризик розвитку пренатального інфікування (ч2=4.35,р<0.05). Частота поєднання алелів GSTT1"-"/GSTМ1"-" (р<0.01) асоційована із розвитком латентних форм внутрішньоутробних інфекцій у новонароджених.

6. Запропоновано спосіб прогнозування ризику розвитку перинатальної патології у новонароджених, який полягає у визначенні у новонароджених з медико-біологічними факторами ризику алельного поліморфізму генів GSTT1, GSTM1.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. У новонароджених з перинатальними факторами ризику необхідно визначати алельний поліморфізм генів GSTT1, GSTM1 для прогнозування ймовірності розвитку патологічних станів у ранньому неонатальному періоді.

2. У новонароджених з перинатальними факторами ризику та наявністю делеційного поліморфізму гену GSTT1 чи поєднання делеційного поліморфізму генів GSTT1, GSTM1 необхідно вживати профілактичні заходи для попередження розвитку неонатальних синдромів (обмеження ентерального харчування, оксигенотерапія, антиоксидантні препарати, ентеросорбенти).

3. Необхідно проводити в ранньому неонатальному періоді у новонароджених від матерів з ускладненим акушерсько-гінекологічнним анамнезом та у новонароджених з нефункціональним алелем гену GSTT1 і поєднанням нефункціональних алелів генів GSTT1, GSTM1 діагностику латентних форм внутрішньоутробного інфікування для своєчасної профілактики і лікування.

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Россоха З.І., Подольська С.В., Горовенко Н.Г., Савчук Т.В., Чистякова М.Б., Жежера В.М., Савостікова Н.Л., Заяц О.Г. Метод полімеразної ланцюгової реакції в дослідженні інфікування плода при репродуктивних втратах //Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім.П.Л. Шупика.-2001.-випуск 10.-книга 2.-С.101-106.

2. Россоха З.І., Подольська С.В., Горовенко Н.Г., Савчук Т.В., Чистякова М.Б., Жежера В.М., Савостікова Н.Л., Заяц О.Г. Співставлення результатів молекулярно-генетичних та морфологічних досліджень при TORCH-інфікуванні у плодів та новонароджених //Вісник морфології.-2002.- №1.-С.110-112.

Особистий внесок здобувача - проведення молекулярно-генетичних досліджень, аналіз отриманих результатів, статистична обробка результатів, аналітична інтерпретація, написання і підготовка публікації до друку.

3. Россоха З.І., Подольська С.В., Вотякова І.А., Горовенко Н.Г. Дослідження делеційного поліморфізму глутатіонтрансфераз у тканинах TORCH-інфікованих та неінфікованих ембріонів, плодів //Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім.П.Л. Шупика.-2004.- випуск 13.- книга 5.-С.318-324.

Особистий внесок здобувача - проведення молекулярно-генетичних досліджень, аналіз отриманих результатів, статистична обробка результатів, аналітична інтерпретація, написання і підготовка публікації до друку.

4. Россоха З.І., Подольська С.В., Горовенко Н.Г., Жежера В.М., Чистякова М.Б., Савостікова Н.Л., Савчук Т.В., Вотякова І.А. Генетичні маркери підвищеної схильності плодів до виникнення патології в антенатальному періоді //Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім.П.Л.Шупика.-2005.- випу...