Лейоміома матки при вагітності і після пологів (патогенез ускладнень, профілактика, лікування у вагітних та породіль)

Дуже важливо попередити надходження до організму новонароджених шкідливих речовин. Нами простежено вплив терапії на накопичення залишків хлорорганічних пестицидів у грудному молоці у породілей з лейоміомою матки і показано, що розроблена терапія сприяла зниженню концентрації хлорорганічних пестицидів в грудному молоці. Так, концентрація ГХЦГ становила 39,44±2,54 мг/л у жінок, які отримували розроблену терапію, і 62,22±3,24 мг/л у жінок, які отримували загальноприйняту терапію, р<0,05.

Проведена терапія при вагітності не сприяла значним змінам в кількісному складі субпопуляцій лімфоцитів. Лише при застосуванні загальноприйнятої терапії виявлено підвищення вмісту природних кілерів, що вважається несприятливим фактором для збереження вагітності.

Під впливом обох видів терапії змін в концентрації ФНП та його розчинних рецепторів не визначено. При порівнянні з даними у здорових вагітних відмічено підвищення концентрації розчинних рецепторів 2 типу. При обох методах лікування спостерігалось підвищення співвідношення sIgA/IgA і під впливом загальноприйнятої терапії визначалось підвищення співвідношення IgG/IgA в цервікальному слизу, що може свідчити про недостатню ефективність загальноприйнятої терапії.

Біоценоз піхви поліпшився під впливом розробленої терапії. Частота висіву стафілококу гемолітичного та золотистого знизилась з 22 до 15%, кишкової палички з 12 до 6%, грибів роду Кандіда з 46 до 16%. Дефіцит лактобактерій виявлено лише в 11% жінок. Поліпшення біоценозу піхви після загальноприйнятої терапії було менше виражене і концентрація лактобактерій суттєво не змінилась (Ig 4,2 KYO/мл).

Враховуючи отримані дані про порушення системи згортання крові у вагітних з лейоміомою матки, нами в терапію був включений препарат флебодія. Його застосування не сприяло зростанню рівня фібриногену (5,39±1,17 і 5,58±1,13г/л після лікування, р<0,05). Його позитивний ефект відмічено за рахунок того, що флебодія, зменшує венозний стаз, поліпшує лімфатичний дренаж, поліпшує мікроциркуляцію і таким чином впливає позитивно на стан матково-плацентарно-плодового кровотоку, зменшуючи прояви плацентарної недостатності.

Для лікування анемії у вагітних з лейоміомою матки призначався препарат „Тотема”, до складу якого входять мікроелементи, що відіграють важливу роль у кровотворній функції та антиоксидантній системі організму (залізо, мідь, марганець). Під впливом терапії достовірно підвищились концентрації сироваткового заліза, ЗЗСБ, марганцю. Церулоплазмін мав тенденцію до зменшення, що є також позитивним ефектом. При цьому рівні заліза і ЗЗСБ були достовірно вищими при призначенні рекомендованої терапії. Це слід вважати як позитивний наслідок терапії, тому що повноцінне функціонування ФПК потребує достатньої кількості заліза і загального вмісту трансферину в крові (ЗЗСБ).

Показники психоемоційного стану вагітних з лейоміомою матки під впливом терапії також змінювались. Слід відмітити, що під впливом обох видів терапії скарги жінок зменшились. Вже саме перебування вагітних в умовах стаціонару мало позитивний вплив. Було менше скарг на порушення сну, тривожність, неспокій. Поліпшились також і показники спеціальних досліджень.

Індекс стресостійкості під впливом обох видів терапії підвищувався, і був достовірно вищим у жінок, які отримували рекомендовану терапію (12,2 - у жінок І групи високий рівень і 18,2 - у жінок ІІ групи). Превалював при наявності лейоміоми матки помірний індекс, він був відповідно 44,7 і 48,5, у здорових -30, р<0,05.

За даними тесту Люшера також підвищувався відсоток „адаптивних” жінок і був більшим при одержанні жінками рекомендованої терапії (відповідно 53,8; 68,4 і у здорових 96,2%, р<0,05).

Відхилення в психічному стані у жінок з лейоміомою матки супроводжувалось і змінами вмісту стресорних гормонів. При обох видах терапії в пізні строки вагітності показники кортизолу і серотоніну наближались до норми. Зниження рівня серотоніну було більш виражено при отримуванні рекомендованої терапії. Концентрація катехоламінів в сечі була змінена. Під впливом рекомендованої терапії тільки норадреналін підвищувався, концентрація адреналіну була зменшена. Характер змін концентрації катехоламінів свідчить, що стан нейроендокринної регуляції потребує подальшої уваги.

Таким чином, розроблена терапія для вагітних з лейоміомою матки мала позитивний вплив на перебіг вагітності, пологів, стан плода і новонародженого.

Поряд з цим, вона сприяла покращенню гомеостазу, підвищувався місцевий імунітет, знизилось інфікування організму, нормалізувався рівень статевих гормонів та плацентарного лактогену в крові і обмін деяких мікроелементів, поліпшилась система згортання крові, збільшилось виведення з організму залишків хлорорганічних пестицидів.

Враховуючи, що післяпологовий період дуже важливий в житті жінки, а також наявність у жінок з лейоміомою матки під час вагітності ускладнень та змін параметрів гомеостазу, представляло інтерес вивчення віддалених наслідків пологів у жінок з лейоміомою матки і їх вплив на репродуктивну систему жінок. Тому, у 100 жінок з лейоміомою матки через 3, 6 та 12 місяців вивчено стан їх репродуктивної функції. Такі дослідження проводились вперше, в той же час, на нашу думку, були необхідні, в зв'язку з відсутністю систематичного контролю за станом здоров'я, зокрема ростом лейоматозних вузлів в перший рік після народження дитини. Жінки були розподілені на 2 групи: І група - 50 жінок, які отримували симптоматичну терапію або не лікувались взагалі, ІІ група - 50 жінок, які отримували рекомендовану нами терапію.

На протязі року більшість жінок почували себе добре. Не було некрозу вузлів або маткових кровотеч. Менструальна функція відновилась у 20% жінок через 3 місяці, у 32% - через 6 місяців і у решти жінок через рік і пізніше. У жінок, які не отримували розроблену терапію менструації відновились пізніше. Розроблена терапія та грудне вигодовування дитини сприяло більш швидкому зворотному розвитку змінених параметрів гомеостазу. У жінок, які отримували розроблений комплекс терапії, лактація зберігалась до 3 місяців у 54% жінок, до 6 місяців - у 95,9% і до 12 місяців у 53%. При симптоматичній терапії відповідно у 57,5%, 22,5% і 30%. Не годували груддю або годували до 1 місяця в І групі 14% жінок, в ІІ групі - 2%.

При дослідженні стану лейоматозних вузлів в перший рік після пологів за даними УЗД встановлено, що великі вузли (більше 5 см в діаметрі) прогресивно зменшувались: на 5-6 добу після пологів вони були 291,5±24,3, через 6 місяців - 176,1±12,5 і 156,3±10,4 - через рік, р<0,05. Об'єм невеликих вузлів впродовж першого року після пологів достовірно зменшувався в залежності від терапії. Так, через рік при симптоматичному лікуванні об'єм вузлів був 49,6±3,4 і при отриманні розробленої терапії - 27,3±2,1, (р<0,05), а по відношенню до показників на 5-6 добу після пологів (79,9±4,3) останнє ще більш доказово.

Всього у 82,6% обстежених жінок відбувалось прогресивне зменшення лейоматозних вузлів після пологів. Рецидивів захворювання після енуклеації вузлів в пологах (кесарів розтин) не було. Лише у однієї жінки через 6 місяців після пологів виявлено збільшення кількості дрібних вузлів. Процеси інволюції лейоматозних вузлів після пологів були більш виражені при інтрамуральній локалізації вузлів.

Вивчення концентрації статевих гормонів в динаміці першого року після пологів показало, що через 3, 6 та 12 місяців після пологів у жінок була абсолютна та відносна гіперестрогенемія і гіпопрогестеронемія, що має потенціальну небезпеку щодо стимуляції росту лейоматозних вузлів. Всі випадки підвищення ангіогенезу вузлів (17,5% спостережень) супроводжувались найбільш вираженою гіперестрогенією. Розроблена терапія сприяла нормалізації концентрації естрогенів та прогестерону, а також їх співвідношення. Концентрація пролактину в крові була нижче ніж при вагітності, але перевищувала норму, що було пов'язано із наявністю лактації. Через рік після пологів у всіх жінок вона відповідала нормі, що репрезентувало відсутність або послаблення фізіологічної лактації у цей період. У жінок, які отримували розроблену терапію концентрація пролактину в крові у всі терміни обстеження була дещо нижчою. Такі зміни концентрації пролактину в крові могли сприяти гальмуванню росту лейоміоми та запобіганню рецидивів лейоматозних вузлів після консервативної міомектомії. Представляє інтерес оцінка гормональної забезпеченості окремих фаз менструального циклу за умов його відновлення після фізіологічної післяпологової аменореї. Таке дослідження було проведено через 6 і 12 місяців після пологів. Концентрація естрадіолу в крові в обидві фази циклу була достовірно вищою у жінок, які не отримували розробленої терапії, натомість концентрація прогестерону у них у другу фазу циклу була нижчою за показники здорових жінок контрольної групи та жінок на розробленій нами терапії. Підвищення рівня прогестерону у другу фазу циклу мало позитивне значення для гальмування естрогенних впливів на органи-мішені.

Слід підкреслити, що всі випадки активації ангіогенезу на периферії лейоміоми, які мали місце, супроводжувались особливо високими концентраціями естрогенів в крові, які досягали 8,5 нмоль/л в першу половину менструального циклу при нормі 0,5±0,15 та 1,2±0,03 нмоль/л в другу половину циклу при нормі 0,21±0,07, (р<0,05). Цей факт також підтверджує положення, що значна гіперестрогенія є стимулюючим фактором росту лейоміоми. В той же час, визначення в вузлах експресії рецепторів до гормонів показало превалювання рецепторів до прогестерону.

Вивчення мікрофлори статевих шляхів в перші дні пуерперію свідчить про 100% обсіменіння анаеробними та аеробними мікроорганізмами, в основному, e.Coli, st. aureus, Candida albicans, peptococus, peptostreptococus. Кількісні показники умовно-патогенної флори були незначними та не досягали діагностичного рівня (Ig 2,2-Ig 3,9 KYO/мл). Присутність умовно-патогенних мікроорганізмів відображує фізіологічний стан мікробіоценозу. У 78% жінок рівень контамінації піхви лактобацилами відповідав нормі (Ig 4,9- Ig 5,4 KYO/мл).

Через 6 місяців після пологів збільшилась частота виділеної умовно-патогенної мікрофлори. Лактобацили в нормальній концентрації були у 59% жінок. Через рік після пологів погіршились якісні та кількісні показники мікроекології статевих шляхів. Збільшилось обсіменіння піхви грам-позитивною флорою, яка має патогенні властивості (золотистий стафілокок, гемолітичний стафілокок). Збільшилась частота висіву грибів роду Кандіда. Кількісні показники висіву мікроорганізмів перевищували норму (Ig 3,0- Ig 5,2 KYO/мл), а кількість лактобацил знизилась до Ig 3,7 KYO/мл.

Проведене лікування сприяло зменшенню частоти висіву з піхви мікроорганізмів, суттєво зменшився висів грибів роду Кандіда, у 54% жінок відновилась контамінація статевих шляхів лактобактеріями. Після пологів не відмічено суттєвих змін субпопуляцій лімфоцитів. В той же час, мали місце зміни цитокінового статусу. Концентрація протизапальних Іл-4 та прозапальних Іл-6, Іл-8 інтерлейкінів через 3 місяці після пологів не відрізнялась від такої в контролі і не мала зв'язку з лікуванням. Через 6 і 12 місяців після пологів підвищувався рівень Іл-4 і знижувався рівень Іл-8 і були вище рівня здорових породіль. Це можна розглядати як показник дисбалансу про- і протизапальних захисних реакцій організму, на фоні якого виникає ризик розвитку запального процесу.

Через 3 і 6 місяців після пологів концентрація ФНП перевищувала норму, а розчинних рецепторів була в межі норми. Проведене лікування суттєво не впливало на ці показники. Через 12 місяців після пологів у жінок, за умов лікування, спостерігалась тенденція до нормалізації концентрації ФНП, рр55 та рр75/ФНП. Співвідношення рр55/ФНП нормалізувалось.

У жінок, які не отримували розробленої терапії, через 12 місяців після пологів зберігався прозапальний характер порушень, що виражалося підвищенням концентрації ФНП та зниження співвідношення рр75/ФНП. Відомо, що цитокіни (Іл-8, ФНП) функціонують не тільки як медіатори імунної відповіді, а ще й як фактори росту і ангіогенезу, тому вони можуть стимулювати ріст лейоматозних вузлів. Застосування розробленої терапії мало благоприємний вплив на показники ФНП і його розчинних рецепторів. Показники місцевого імунітету у жінок з лейоміомою матки свідчать, що вже з 3 місяців після пологів формується нестача синтезу секреторного імуноглобуліну А (знижується співвідношення sIgA/IgA)і воно підвищується через 6 місяців, що вказує на послаблення протективних властивостей цервікального слизу і є фактором ризику розвитку хронічного запального процесу. Призначення розробленого комплексу терапії сприяло нормалізації імунологічних показників цервікального слизу через 12 місяців після пологів. У жінок з лейоміомою матки через 6 і 12 місяців після пологів спостерігається тенденція до стабілізації психоемоційного рівня, що проявляється в збільшенні кількості жінок з високим і помірним рівнем стресостійкості за рахунок психофізіологічної адаптації і нормалізації концентрації стрес-асоційованих гормонів (кортизол, пролактин). Протягом всього періоду спостереження (один рік) у жінок з лейоміомою матки мало місце порушення співвідношень міді та цинку, зниження концентрації кальцію в крові та підвищення концентрації фосфору, що свідчило про зниження резервних можливостей еритроцитів і ризик розвитку анемії. При призначенні розробленого комплексу терапії таких порушень не було. Таким чином, жінки з лейоміомою матки після пологів потребують систематичного медичного контролю та призначення лікувальних заходів, що сприяють покращенню стану здоров'я та збереженню їх репродуктивної функції.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукової проблеми щодо зниження частоти ускладнень під час вагітності, пологів та післяпологового періоду у жінок з лейоміомою матки; покращення показників гомеостазу вагітних, збереження і відновлення репродуктивного здоров'я жінок після пологів шляхом уточнення особливостей патогенезу розвитку лейоміоми матки та розробка патогенетично обґрунтованих методів прогнозування ускладнень і лікувально-профілактичних заходів для вагітних з лейоміомою матки і жінок з цією патологією після пологів.

1. В останні роки підвищилась частота лейоміоми матки у жінок молодого репродуктивного віку (у 52,1% до 35 років) і кількості вагітних з цією патологією. У вагітних з лейоміомою матки в анамнезі відмічається висока частота перенесених соматичних і гінекологічних запальних захворювань (в 2 рази частіше ніж у здорових), збільшення лейоматозних вузлів під час вагітності, висока частота ускладнень при вагітності і в пологах (загроза переривання вагітності у 63,1% жінок, прееклампсія - у 25%, плацентарна недостатність - у 66,7%, слабкість пологової діяльності - у 8%, маткові кровотечі - у 5%, кесарів розтин - у 33,3%) та порушення реабілітації репродуктивної функції після пологів.

2. У вагітних з лейоміомою матки порушується стан внутрішньоутробного плода, що проявляється змінами концентрації статевих гормонів (збільшення естрадіолу, зниження прогестерону), зменшення плацентарного лактогену і підвищення пролактину в крові, порушеннями материнсько-плацентарно-плодового кровотоку.

3. Морфологічні і гістохімічні дослідженні плацент у цих жінок свідчать про наявність в 66,7% плацентарної недостатності, яка проявляється змінами у всіх структурах плацентарного бар'єру, порушенням кровообігу, особливо, у ворсинах хоріону. Відмічена роль апоптозу в розвитку плацентарної недостатності, який більш виражений в синцитії та стромі ворсин, на що вказує виражена експресія антигену Fas (APO-1/CD₉₅) і зменшення експресії гену антиапоптотичного протеїну Bcl-2. Має місце також більш виражена експресія рецепторів до естрогенів (3 бали) ніж до прогестерону в ядрах синцитіо- і, особливо, цитотрофобласту (контроль (-2 бали)), що може бути ризиком розвитку проліферативних процесів.

4. У вагітних з лейоміомою матки має місце дисфункція плаценти та фетальної зони наднирників плода, підвищення вмісту загального та вільного естріолу, пролактину та ДЕА-С, зниження концентрації прогестерону і плацентарного лактогену. Це свідчить про розвиток плацентарної недостатності і гіпоксії плода, а також може сприяти стимуляції росту лейоматозних вузлів.

5. У 85% вагітних з лейоміомою матки виявляється дисбіоз геніталій, що проявляється в наростанні показників контамінації слизової оболонки умовно-патогенною аеробною і анаеробною мікрофлорою (Ig 4,2- Ig 5,3) і в дефіциті нормальної мікрофлори (Ig 5,4- Ig 6,5 KYO/мл).

6. У вагітних з лейоміомою матки виявлено зміни показників імунологічної реактивності організму. Відмічено зниження місцевого імунітету статевих шляхів із гальмуванням синтезу секреторного IgA. Зміни цитокінового профілю (підвищення інтерлейкінів 4, 6 і 8 і фактору некрозу пухлин та його розчинних рецепторів) носять виражений характер і свідчать про запуск імунних механізмів системної запальної реакції, що має значення для уточнення патогенетичних механізмів появи і збільшення лейоматозних вузлів при вагітності та можливості розвитку невиношування вагітності.

7. У 85% вагітних з лейоміомою матки відмічено порушення психоемоційного стану з високим рівнем тривожності, зниженням стресостійкості, у 74% вагітних зміна психоемоційної адаптації. Зниження індексу стресостійкості має пряму кореляційну залежність із концентрацією плацентарного лактогену (r= +0,63)

8. У рості та розвитку лейоміоми матки при вагітності і в патогенезі її ускладнень (насамперед розвитку плацентарної недостатності) мають місце зміни концентрації в організмі статевих гормонів (гіперестрогенія, гіпопро-гестеронемія), інфікування організму (підвищення обсіменіння статевих шляхів, зниження місцевого імунітету, зміни цитокінів Іл-4, Іл-6, Іл-8, ФНП і його рецепторів, які приймають активну роль в запальних процесах), а також підвищення вмісту в крові шкідливих факторів довкілля (ХОП, мідь, кадмій), зменшення марганцю і хрому. Всі ці зміни в організмі сприяють зниженню його адаптаційних можливостей до вагітності. Перебіг вагітності і пологів також залежать від кількості вузлів та їх розташування на матці по відношенню до плаценти.

9. Для вагітних з лейоміомою матки розроблено критерії прогнозування можливості виношування вагітності в І триместрі та лікувально-профілактичні заходи для вагітних з лейоміомою матки, які включають призначення препаратів, нормалізуючих гормональний баланс організму, його психоемоційний стан, протиінфекційні та дезінтоксикаційні засоби.

10. Впровадження розроблених лікувально-профілактичних заходів сприяє покращенню змін показників гомеостазу (концентрація статевих гормонів наближається до норми, покращується материнсько-плацентарно-плодовий кровоток, поліпшуються показники імунітету та виведення з організму шкідливих речовин - ГХБ, ГХЦГ і ДДТ), зменшується частота ускладнень вагітності і пологів (загроза переривання вагітності на загальноприйнятій терапії була у 80,6±5,8%, на розробленій у 67,8±6,7%, загроза гіпоксії плода відповідно у 56,4±1,7% і 40,8±2,4%, плацентарна недостатність відповідно у 66,7 і 23,8% жінок).

11. У жінок з лейоміомою матки протягом першого року (через 3, 6 та 12 місяців) після пологів мають місце такі ж порушення гомеостазу, як і під час вагітності (дисбаланс статевих гормонів, обсіменіння статевих шляхів патогенною та умовно-патогенною мікрофлорою, зниження показників місцевого імунітету). У більшості жінок через 6 місяців нормалізується баланс статевих гормонів, показники місцевого імунітету і психоемоційного стану. Відмічена тенденція до зменшення вузлів та відсутність їх некрозу. Однак, обсіменіння статевих шляхів збільшується до 12 місяців після пологів. Відмічено також зв'язок покращення реабілітації репродуктивної функції і стану жінок з пролонгуванням лактації.

Розроблені лікувально-профілактичні заходи сприяють зниженню концентрації естрогенних гормонів в крові і рівня пролактину, зменшенню обсіменіння статевих шляхів, підвищенню показників імунітету, що сприяє гальмуванню росту пухлин і попереджає виникнення рецидивів лейоміоми матки.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Зміни адаптаційних реакцій у практично здорових вагітних у сучасних екологічних умовах // Буковинський медичний вісник.- 2000. - т.4.- №23.- С. 169-172. (Співавт.: Коломійцева А.Г., Діденко Л.В., Жабченко І.А., Черненко Т.С.- Аналіз результатів, підготовка статті до друку).

2. Перебіг вагітності та пологів, стан фетоплацентарного комплексу у жінок з доброякісними пухлинами матки // Актуальні питання перинатології, Буковинський медичний вісник.- 2001.- т 5, №2. - С.205-206. (Співавт.: Черненко Т.С., Яремко Г.Є., Гурська М.В., Жайворонок С.О.- набір матеріалу, підготовка до друку).

3. Лейоміома матки і вагітність // Вісник наукових досліджень. - 2002. - №2. -С.89-92. (Співавт.: Коломійцева А.Г., Діденко Л.В., Хомінська З.Б., Гурська М.В., Черненко Т.С.- формулювання висновків, статистична обробка обробка даних).

4. До питання про вивчення інфікування організму вагітних з лейоміомою // Вісник наукових досліджень. - 2002. - №2. - С.87-89. (Співавт.: Коломійцева А.Г., Діденко Л.В., Черненко Т.С., Жайворонок С.О.- аналіз даних, підготовка статті до друку).

5. Статеві стероїдні гормони як маркери перебігу гестаційного процесу у жінок із лейоміомою матки // Вісник Вінницького державного медичного університету. - 2003. -1/2.- С.278-279. (Співавт.: Коломійцева А.Г., Хомінська З.Б., Діденко Л.В.- збір первинного матеріалу, формулювання висновків).

6. Мікробіоценоз статевих шляхів та особливості локального імунітету у вагітних з лейоміомами // вісник наукових досліджень Тернопільської державної медичної академії. - 2003. - №1. -С.63-65. (Співавт.: Коломійцева А.Г., Діденко Л.В.- збір матеріалу, підготовка статті до друку).

7. Коррекция микробиоценозу половых путей у беременных с лейомиомами с использованием тержинана // Репродуктивное здоровье женщины. - 2003. -№ 2. - С. 17-22. (Співавт.: Коломійева А.Г., Діденко Л.В., Лисяна Т.А., Лисакова И.В.- аналіз даних, набір матеріалу).

8. Профілактика судинних розладів у вагітних з лейоміомою матки. // Клінічна фармація. - 2003. - Т. 7, № 3. - С. 82-85. ( Співавт.: Коломійцева А.Г., Діденко Л.В., Жабченко І.А., Бондаренко О.М.- обробка даних, підготовка до друку).

9. К вопросу об изучении состояния узлов и плаценты у беременных с лейомиомой матки. // Здоровье женщины - 2003 -№2/14. - С. 10-13. (Співавт. Коломийцева А.Г., Черненко Т.С., Яремко Г.Є.- формулювання висновків, підготовка до друку).

10. Фетоплацентарная недостаточность у беременных с лейомиомою и ее коррекция с применением Хофитола. // Репродуктивное здоровье женщины. - 2003. - №3 (15). - С. 19-22. (Співавт. Черненко Т.С., Жайворонок С.О., Лисакова І.В.- статистична обробка даних).

11. Некоторые особенности обмена железа и меди у беременных с лейомиомой матки. // Здоровье женщины.- 2004. - 2 (18).- С. 30-33. (Співавт. Коломийцева А.Г., Жабченко І.А., Диденко Л.В., Бондаренко О.М.- збір матеріалу, підготовка до друку).

12. Психоэмоциональное состояние бекременных с лейомиомой матки. // Здоровье женщины - 2004. - №4 (20). - С. 31-33.(Співавт. Коломийцева А.Г., Жайворонок С.О.- статистична обробка даних, оформлення роботи).

13. Осложнения беременности при лейомиоме матки // Международный медицинский журнал. - 2004. - № 1. - С. 91 - 94. (Співавт. Коломийцева А.Г., Диденко Л.В., Жабченко І.А., Гурська М.В.- основна ідея, формулювання висновків).

14. Вплив пектинопрофілактики на вміст шкідливих речовин довкілля в біологічних середовищах вагітних і породілей з лейоміомами // Здоровье женщины. - 2004. - № 1 (17). - С.27-31. (Співавт. Жабченко І.А., Демченко П.І., Демченко В.Ф.- збір матеріалу, статистична обробка даних).

15. Вирусное инфицирование беременных с лейомиомой и пути снижения его осложнений. // Здоровье женщины. - 2004. - №3 (19). - С.27-29. (Співавт. Диденко Л.В., Черненко Т.С., Бондаренко О.М.- узагальнення висновків, підготовка до друку).

16. Особенности маточно-плацентарно-плодового кровообращения у беременных с лейомиомой матки // Здоровье женщины. - 2004. - №1 (17). - С. 11-14. (Співавт.: Жабченко І.А., Коломійцева А.Г., Діденко Л.В., Яремко Г.Є., Дзюба О.М.- аналіз даних, підготовка до друку).

17. Вплив пектинопрофілактики на вміст шкідливих речовин довкілля в біологічних середовищах вагітних і породіль // Здоровье женщины. - 2004. -№1 (17). - С.27-31. (Співавт.: Жабченко І.А., Демченко В.Ф., Демченко П.І.- статистична обробка даних, підготовка до друку).

18. Особенности маточно-плацентарно-плодового кровообращения у беременных с лейомиомой матки // Здоровье женщины. -2004. -№ 1 (17).- С.11-15. (Співавт.: Коломийцева А.Г., Діденко Л.В., Жабченко І.А., Яремко Г.Є., Дзюба О.М.- аналіз даних, підготовка до друку).

19. Ведение беременности и родов у женщин с лейомиомой матки. // Репродуктивное здоровье женщины. - 2005.- №1 (21). - С. 7-10.

20. Особливості перебігу післяпологового періоду та стану вузлів жінок з лейоміомою матки. // Здоровье женщины.-2005.-№3 (23). - С.110-113. (Співавт. Діденко Л.В., Жабченко І.А., Яремко Г.Є.- основна ідея, обробка даних).

21. Корекція порушень кровообігу в системі „мати-плацента-плід” у вагітних з лейоміомами матки // Вісник наукових досліджень. - 2005. - №4. - С. 21-24. (Співавт. Жабченко І.А., Коломійцева А.Г., Яремко Г.Є.- оформлення роботи, підготовка до друку).

22. Особливості протиінфекційного імунітету цервікального слизу шийки матки та мікробіоценозу піхви у породілей з лейоміомою // Вісник наукових досліджень. -2006. -№2. - С.90-92. (Співавт.: Коломійцева А.Г., Буткова О.І., Діденко Л.В., Черненко Т.С., Лисяна Т.О., Бражук В.Д.- статистична обробка даних, оформлення роботи).

23. Особенности цитокинового статуса родильниц с лейомиомой матки. // Медико-социальные проблемы семьи. - 2006. - том. 11, №3. - С. 157-160.

24. Гормональний статус жінок з лейоміомою матки під час вагітності та після пологів.// Вісник наукових досліджень. - 2006. - №2- С. 92-95.

25. Стан локального імунітету цервікального слизу у жінок з лейоміомою матки під час вагітності та після пологів.// Репродуктивне здоров'я жінки. -2006.- №3 (28). - С. 150-153.

26. Використання препарату дуфастон при загрозі переривання вагітності у жінок з лейоміомою матки // Репродуктивное здоровье женщины. - 2006. - №4 (29). -С.100-104. (Співавт.: Коломійцева А.Г., Хомінська З.Б., Діденко Л.В.- статистична обробка даних, формулювання висновків).

27. Спосіб прогнозування невиношування вагітності у жінок з лейоміомою матки. Деклараційний патент на винахід № 63701А. Бюл. №1, від 15.01.2004. (Коломійцева А.Г., Н.Я. Скрипченко, Л.В. Діденко, З.Б. Хомінська).

28. Спосіб профілактики та лікування антропогенно зумовлених акушерських ускладнень у практично здорових вагітних. Деклараційний патент

№ 45916А. Бюл. “Промислова власність” №4, 15.04.2002. (Жабченко І.А., Коломійцева А.Г., Скрипченко Н.Я., Буткова О.І., Демченко В.Ф.)

29. Спосіб реабілітації репродуктивної функції жінок з лейоміомою матки після пологів. Деклараційний патент на корисну модель № 19539 Бюл. №12 від 15.12.2006. (Коломійцева А.Г., Хомінська З.Б., Скрипченко Н.Я., Діденко Л.В., Буткова О.І., Бондаренко О.М.).

30. Фактор некрозу пухлин у вагітних жінок з лейоміомою матки // Репродуктивное здоровье женщины. - №1 (30). - 2007. - С.141-143.

Размещено на Allbest.ru