Размещено на http://allbest.ru

Управління освіти і науки Чернівецької міської ради

Чернівецький ліцей № 3 медичного профілю

II Етап Всеукраїнської учнівської олімпіади з екології

Відділення: біології та хімії

Секція: медицини

Ознаки прояву артеріальної гіпертензії у людей різного віку

Роботу виконала:

Кузик Катерина Іванівна,

учениця 11 класу Чернівецького медичного ліцею №3

Науковий керівник:Курик К.В.

Чернівці - 2013

Вступ

Актуальність. Найбільш актуальною проблемою охорони здоров'я України є профілактика та лікування серцево-судинних захворювань, оскільки саме вони в найбільшій мірі визначають смертність населення. Медико-соціальне значення артеріальної гіпертензії зумовлене тісним зв'язком рівня артеріального тиску, починаючи з величин, що знаходяться в межах норми, з ризиком основних судинних ускладнень захворювання мозкового інсульту та інфаркту міокарда, а також серцевої недостатності і смерті від серцево-судинної патології.

Артеріальна гіпертензія - це проблема не лише осіб похилого віку, але дітей і підлітків. Однак, лікарями-педіатрами вона вивчена недостатньо. Можливо тому існує велика кількість помилкових, недостовірних тверджень і висновків, неперевірених і непідтверджених фактів, необґрунтованих гіпотез і концепцій щодо механізмів розвитку та перебігу артеріальної гіпертензії у дітей.

Мета дослідження: визначити ознаки артеріальної гіпертензії

Завдання:

1) оцінити поширеність і ознаки артеріальної гіпертензії серед людей різного віку;

Методи дослідження: теоретичні методи дослідження, методи математичної статистики.

Предмет дослідження: чинники прояву артеріальної гіпертензії.

РОЗДІЛ 1. ІСТОРІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ

1.1 Визначення артеріальної гіпертензії

Артеріальна гіпертензія (АГ), гіпертонія, гіпертонічна хвороба або високий кров'яний тиск - це хронічне захворювання серця, при якому підвищується системний артеріальний тиск. Ця хвороба є протилежною до артеріальної гіпотензії. Гіпертонія класифікується або як первинна (есенціальна) АГ, або як вторинна.

Близько 90-95% випадків відносяться до категорії “есенціальної (первинної) гіпертонії“, яка характеризується появою високого кров'яного тиску без будь-яких очевидних медичних причин.

Решта 5-10% (вторинна гіпертонія) випадків спричинені іншими хворобами, які впливають на нирки, артерії, серце або ендокринну систему.

Стійка гіпертензія є одним з головних чинників ризику розвитку інсульту, інфаркту міокарда, серцевої недостатності та артеріальної аневризми і є основною причиною хронічної ниркової недостатності. Навіть відносно помірне підвищення артеріального тиску крові призводить до скорочення тривалості життя.

Зміна способу життя та дотримання необхідної дієти може стати основним фактором контролю за артеріальним тиском і знизити ризик виникнення серйозних ускладнень для здоров'я.

Однак для багатьох пацієнтів, зміна способу життя виявляється неефективною або недостатньою, у такому випадку необхідним може бути медикаментозне лікування.

артеріальний гіпертензія серцевий інфаркт

1.2 Історія вивчення АГ

Деякі вчені зазначають, що праці Сушрута (шосте століття до нашої ери) є першою згадкою про симптоми характерні для гіпертонії. Інші схиляються до більш раннього опису, а саме 2600 до нашої ери.

Основне лікування для так званої “важкої хвороби імпульсу ” полягало в скороченні кількості крові у суб'єкта, шляхом секціонування вен або застосування п'явок. Відомі люди, такі як Жовтий імператор Китаю, Корнелій Цельс, Гален і Гіпократ були прихильниками таких методів лікування.

Наше сучасне розуміння гіпертонії почалося з роботи лікаря Вільяма Гарвея (1578-1657), який був першим, хто правильно описав системну циркуляцію крові, у своїй книзі “De MOTU Cordis”. Основа для вимірювання артеріального тиску була встановлена Стівеном Гейлсом у 1733 році.

Перший опис гіпертонії, як хвороби був зроблений Томасом Юнгом у 1808 році і спеціально доповнений Річардом Брайтом у 1836 році. Перше підвищення кров'яного тиску у пацієнта без захворювання нирок було зафіксовано Фредеріком Магомедом(1849-1884). До 1904 року, не було зазначено необхідності обмеження споживання натрію, в той час як рисова дієта стала популярною приблизно в 1940 році.

Дослідження, проведені в 1920-ті роки продемонстрували наслідки для соціальна гігієни і організації охорони здоров'я високого кров'яного тиску, який не лікується. В той час варіанти лікування були обмежені і смертність від злоякісної гіпертензії та її ускладнень була звичайним явищем.

Жертвою важкої гіпертензії, яка привела до крововиливу у мозок став Франклін Делано Рузвельт (1882-1945). Framingham Heart Study додав до епідеміологічного розуміння гіпертонії її зв'язок з хворобою коронарних артерій.

Національні інститути охорони здоров'я також виступили спонсорами інших досліджень населення, які додатково показали, що афро-американці мають вищий ризик появи гіпертонії і прояву її ускладнень.

Перед тим як фармакологічне лікування гіпертонії стало можливим, використовували три методи терапії, кожна з яких мала численні побічні ефекти: суворе обмеження натрію, симпатектомію (хірургічне видалення частини симпатичної нервової системи) та терапію пірогенами (ін'єкції речовин, які викликають лихоманку, побічно знижуючи артеріальний тиск).

Перший хімічно-синтезований засіб від гіпертонії, натрію тіоціанат, був використаний в 1900 році, проте він мав багато побічних ефектів і був непопулярним. Інші препарати були розроблені після

Другої світової війни, найпопулярнішими і досить ефективними препаратами стали: хлорид тетраметіламмоній та його похідні hexamethonium, гідралазин і резерпін. Згідно результатами рандомізованого контрольованого випробування спонсором якого виступив Департамент США у справах ветеранів, що вище зазначені препарати не мають відповідного достатнього ефекту, розвивають більше ускладнень, тому їх застосування повинно бути припинено на ранній стадії.

Ці дослідження спонукали кампанії громадської охорони здоров'я підвищити інформованість громадськості, щодо артеріальної гіпертензії та порадили вимірювати артеріальний тиск і не зволікати з лікуванням. Ці заходи, мабуть, вплинули принаймні на частину населення у якого спостерігалось 50%-е зменшення виникнення інсульту та ішемічної хвороби серця в період між 1972 і 1994 роками.

Прорив був досягнутий з відкриттям пероральних агентів, які добре переносилися організмом. Першим з них був хлортіазид, перший тіазид та перший вироблений антибіотик з сульфаніламідів, який став доступний для вживання у 1958 році. Він збільшував екскрецію солі, запобігаючи накопиченню рідини. У 1975 році премія Ласкера була присуджена команді, яка розробила хлортіазид. Британський лікар Джеймс Блек розробив бета-блокатори на початку 1960-х років.

Початково, вони використовувалися для лікування стенокардії, але виявилося, що вони понижують кров'яний тиск. Блек отримав премію Ласкера у 1976 році, а в 1988 роціНобелівську премію з фізіології і медицини саме за відкриття цього препарату.

Наступний клас виявлених антигіпертензивних препаратів - це антагоністи кальцію. Першим з них був верапаміл, похідний від папаверину, який першочергово вважався бета-блокатором і використовувався для лікування стенокардії, але згодом виявилося, що він має інший механізм дії і його почали застосовувати для зниження кров'яного тиску. Інгібітори АПФ були розроблені шляхом раціональної розробки лікарських препаратів. Ренін-ангіотензинова система, як відомо, відіграє важливу роль у регуляції кров'яного тиску, а зміїна отрута з Jararaca Bothrops може знизити кров'яний тиск шляхом пригнічення дії АПФ. У 1977 році був описаний каптоприл, пероральний активний агент. Це стало поштовхом для розвитку ряду інших інгібіторів АПФ.

1.3 Класифікація АГ

Артеріальний тиск, як правило, класифікується відповідно до значень систолічного Систолічний артеріальний тиск - це кров'яний тиск у судинах під час серцевого скорочення (систоли) і діастолічного Діастолічний артеріальний тиск - це тиск крові між ударами серця (у період розслаблення, діастоли). артеріального тиску.

Якщо при вимірюванні систолічного і діастолічного артеріального тиску його рівень виявися вищим від загально прийнятого рівня для відповідної вікової групи, то цей стан діагностується як предгіпертонічний або гіпертонічний.

Таблиця 1. Джерело: Американська асоціація серцевих захворювань (2003

Зміна тиску в лівому шлуночку (синя лінія) та аорті (червона лінія) протягом двох серцевих циклів (“удари серця”), які характеризують систолічний і діастолічний тиск.

Гіпертонія має 3 стадії:

І стадія -- артеріальна гіпертензія за умови відсутності об'єктивних ознак уражень органів-мішеней;

II стадія -- наявність артеріальної гіпертензії та ознак ураження органів-мішеней: гіпертрофія лівого шлуночка за рентгенологічними та ЕКГ-даними або ехокардіографії, гіпертензивна ретинопатія за даними офтальмоскопії;

III стадія -- ураження нирок та інших органів.

У дітей та підлітків розвивається переважно І стадія артеріальної, гіпертензії, значно рідше -- II стадія.

Гіпертензія навантаження Гіпертензія навантаження - це надмірно високе підвищення артеріального тиску під час виконання фізичних вправ. При фізичному навантаженні  нормальне значення систолічного тиску повинно знаходитись у діпазоні від 200 до 230 мм рт. може вказувати на те, що людина знаходиться у зоні ризику розвитку гіпертонії у спокійному стані.

1.4 Ознаки і симптоми

АГ рідко виявляється через які-небудь симптоми; її виявляють, як правило, підчас обстеження, або при зверненні по медичну допомогу з приводу проблем зі здоров'ям, не пов'язаних з АГ.

Деякі люди з високим кров'яним тиском скаржаться на головний біль (особливо у потиличній частині голови і в першій половині дня), а також на млість, запаморочення, дзвін у вухах (дзижчання або шипіння у вухах), погіршення зору і епізоди непритомності.

Підчас медичного огляду АГ можна запідозрити при виявленні гіпертензивної ретинопатії підчас обстеження очного дна у задній частині ока за допомогою офтальмоскопії.

Традиційно тяжкість змін гіпертензивної ретинопатії оцінюється за шкалою від I до IV, хоча більш легкі види може бути важко відрізнити один від одного. Результати офтальмоскопії можуть також вказувати на те, як довго людина була гіпертоніком.

Розділ 2. АРТЕРІАЛЬНА ГІПЕРТЕНЗІЯ У ЛЮДЕЙ РІЗНОГО ВІКУ

2.1 Артеріальна гіпертензія у дітей та підлітків

Нормальний артеріальний тиск у дітей та підлітків порівняно нижче, ніж у дорослої людини.

Таблиця 2.

Це обумовлено тим, що у дітей стінки судин більш еластичні, капілярна мережа набагато більше, а тиск крові нижче. З віком артеріальний тиск збільшується. Гіпертонія часто характерна для підліткового віку. Це пов'язано з посиленою роботою серця. Як правило, підлітки дуже рідко скаржаться на погане самопочуття, пов'язане з гіпертонією.

Виявити відхилення може тільки лікар при проведенні обстеження. При цьому повинні бути враховані такі характеристики, як вік, стать, вага, ріст і спадковість. Малорухливий спосіб життя сприяє розвитку гіпертонічної хвороби, тому так необхідно вести активну фізичне життя, особливо в підлітковому віці (займатися спортом, більше гуляти, менше сидіти за комп'ютером). Дуже часто підліткові гіпертонія є наслідком надмірної ваги. Підлітки, що мають схильність до ожиріння, в майбутньому ризикують стати гіпертоніками.

2.2 Артеріальна гіпертензія у новонароджених

Гіпертензія у новонароджених є нечастим явищем і зустрічається приблизно у 0,2-3% новонароджених. Деякі ознаки і симптоми є особливо важливими у новонароджених і грудних дітей, а саме сповільнення розвитку, судоми, дратівливість, нестача енергії і утруднене дихання. У дітей, гіпертензія може викликати біль голови, втому, погіршення зору, кровотечі з носа та інші симптоми.

Навіть з вище наведеними клінічними симптомами, справжня причина появи артеріальної гіпертензії у дітей не відома. У дорослих, гіпертензія виявляється через несприятливі побічні ефекти, які вона викликає.

Однак, подібні ретельні дослідження дітей не проводилися, тому не можна остаточно пов'язати будь-який несприятливий вплив зі збільшенням кров'яного тиску. Таким чином, поширеність дитячої гіпертонії залишається невідомою через відсутність її наукового обґрунтування та об'єктивних досліджень, як б це підтверджували.

2.3 Артеріальна гіпертензія у дітей та підлітків

АГ зустрічається досить часто у дітей та підлітків (у 2-9% в залежності від віку, статі та етнічної приналежності) і пов'язана з довгостроковими ризиками нездоров'я. На даний час рекомендується вимірювати кров'яний тиск у дітей старше трьох років підчас кожного звичайного медичного огляду та профілактичних оглядів.

Високий кров'яний тиск має бути підтверджений під час повторних відвідувань лікаря перед тим, як дитині поставлять діагноз "артеріальна гіпертензія". Артеріальний тиск підвищується з віком у дитинстві, й у дітей АГ визначається як середній систолічний або діастолічний артеріальний тиск, який підчас трьох або більше вимірювань дорівнював або перевищував 95-й процентиль для відповідної статі, віку та зросту дитини.

Предгіпертензія у дітей визначається як середній систолічний або діастолічний артеріальний тиск, що перевищує або дорівнює 90-му процентилю, але є меншим, ніж 95-й процентиль. У підлітків пропонується діагностувати та класифікувати гіпертензію та предгіпертензію за дорослими критеріями.

2.4 АГ у вагітних

Артеріальна гіпертензія (АГ) у вагітних і досі залишається однією з основних причин передчасних пологів, інвалідизації жінок, материнської смертності, а також дитячої перинатальної захворюваності та смертності. Так, за даними ВООЗ, з АГ пов'язано 20-33% випадків у структурі материнської смертності.

Підвищення артеріального тиску (АТ) - основний клінічний симптом гіпертонічної хвороби (ГХ) і різних варіантів симптоматичних гіпертензій, у т.ч. захворювань нирок, ендокринних залоз, гестозу та ін.

Діагноз АГ у вагітної встановлюють при підвищенні АТ до 140 та/або 90 мм рт. ст. і більше при двох окремих вимірюваннях з інтервалом не менше 4 год або при підвищенні АТ до 160/110 мм рт. ст. одноразово. Рівень тиску 140/90 мм рт. ст. вважається пограничною гіпертензією.

Важливу роль у розвитку ГХ відіграє спадковість, а також наявність тяжкої форми гестозу під час попередньої вагітності. Нефропатія вагітних III ступеня та еклампсія також можуть бути причиною виникнення в майбутньому патології нирок і вторинних гіпертензій.

У вагітних розрізняють дві групи станів, що супроводжуються підвищенням АТ: АГ, що існувала раніше, та АГ, зумовлена вагітністю.

2.5 АГ у дорослих

Артеріальна гіпертензія (АГ) в осіб віком понад 60--65 років -- важлива клінічна і соціальна проблема, оскільки зумовлює особливо вагоме збільшення ризику інсультів, застійної серцевої недостатності, інфаркту міокарда і раптової смерті.

ВИСНОВОК

Артеріальна гіпертензія (АГ) - хронічне захворювання, при якому головною діагностичною ознакою є стійке підвищення гідравлічного тиску у артеріальних судинах великого кола кровообігу. Підвищення артеріального тиску примушує серце працювати з більшим навантаженням через підвищений загальний периферичний судинний опір для забезпечення нормальної циркуляції крові у кровоносних судинах великого кола кровообігу. Для вимірювання артеріального тиску використовують два показники: систолічного та діастолічного тиску. Нормальний кров'яний тиск у стані спокою знаходиться в межах 100-139 мм рт.ст. систолічного тиску і 60-89 мм рт.ст. діастолічного тиску. Високий кров'яний тиск наявний, якщо він постійно перебуває на рівні 140/90 мм рт.ст. або вище.

АГ класифікується як первинна (ессенціальна) артеріальна гіпертензія або вторинна артеріальна гіпертензія. Приблизно 90-95% випадків АГ відносяться до категорії "первинної артеріальної гіпертензії", що означає високий кров'яний тиск без очевидної основної медичної причини. Інші захворювання, що впливають на нирки, артерії, серце або ендокринну систему, викликають 5-10% випадків АГ (вторинна артеріальна гіпертензія).

АГ є одним із основних факторів ризику інсульту, інфаркту міокарда (серцевих нападів), серцевої недостатності, аневризми артерій (наприклад, аневризми аорти), захворювання периферичних артерій і є частою причиною хронічного захворювання нирок. Навіть помірне підвищення артеріального тиску пов'язане зі зменшенням очікуваної тривалості життя.

Зміни режиму харчування та способу життя можуть поліпшити контроль артеріального тиску і знизити ризик ускладнень для здоров'я. Тим не менш, медикаментозне лікування часто буває необхідним для людей, для яких зміна способу життя є неефективною або недостатньою.

ДОДАТОК

Таблиця 1

Таблиця 2

Размещено на Allbest.ru