Фізична реабілітація при порушенні обміну речовин. Подагра

Размещено на http://www.allbest.ru/

Лекція № 2

“Фізична реабілітація при порушенні обміну речовин. Подагра”

Размещено на Allbest.ru

ПЛАН

І. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ПОРУШЕННЯ ОБМІНУ РЕЧОВИН

ІІ. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ЛФК ТА ФІЗІОТЕРАПІЇ ПРИ ПОРУШЕННІ ОБМІНУ РЕЧОВИН

ІІІ. ПОДАГРА

Ш.1 Етіологія та патогенез

Ш.2 Клінічна картина

Ш.3 Головні синдроми і симптоми

Ш.4 Діагностика

Ш.5 Особливості фізичної реабілітації

ЛІТЕРАТУРА

І. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ПОРУШЕННЯ ОБМІНУ РЕЧОВИН

Обмін речовин - це основоположний механізм роботи організму і коли відбувається порушення обміну речовин, організму доводиться несолодко, його відразу починають долати різні захворювання.

Порушення обміну речовин може відбуватися при змінах в роботі щитовидної залози, гіпофіза, статевих залоз і при загальному голодуванні. Порушується він і при неправильному харчуванні - надмірному, недостатньому або якісно неповноцінному. При цьому спостерігається збій в тонкій регуляції обміну речовин нервовою системою. Змінюється тонус окремих центрів мозку, порушуються швидкість вироблення енергії, і будівельних, накопичувальних процесів в організмі.

Найчастіше порушення обміну речовин стосується його ліпідної, жирової складової, коли жири перестають нормально перероблятися в печінці. Жирів, а саме холестерину і ліпопротеїдів низької щільності, в крові стає набагато більше, ніж треба, і вони починають відкладатися в запас, а також працюють над поразкою судин, що з часом призведе до хвороб серця і інсультів. А якщо ще жири у великій кількості надходять з їжею, то справа поступово ускладнюється. Ті з них, що ми отримуємо з великої кількості м'яса і молочних продуктів, пригнічують імунну систему і інші життєво важливі обмінні процеси.

Для організму людини неприродно споживати так багато жирів, як це робиться зараз, він потребує тільки в незамінних поліненасичених жирних кислотах, таких які містяться в рослинних оліях волоських горіхів, льняному, маслах з морських видів риб. Найоптимальнішим продуктом була і залишається оливкова олія, дія якої на обмін речовин в організмі повністю нейтральна.

Замість цього ми в десятки разів більше поглинаємо соняшникових та кукурудзяних масел, твердих насичених жирів, що і призводить до порушення обміну речовин. Це призводить до вироблення шкідливих простагландинів і шкідливих гормонів. А вони вже, в свою чергу, викликають такі проблеми, як атеросклероз, рак, розвиток тромбозів, алергії, астми і артритів (подагри у тому числі)!

Нормалізація харчування в цілому буде центральною точкою відновлення обміну речовин. Передбачається дотримання дієти з обмеженням вживання жирів тваринного походження, збільшенням вмісту поліненасичених жирних кислот, обмеження споживання легкозасвоюваних вуглеводів і загальне обмеження калорійності харчування.

ІІ. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ЛФК ТА ФІЗІОТЕРАПІЇ ПРИ ПОРУШЕННІ ОБМІНУ РЕЧОВИН

Але, крім повноцінного та збалансованого харчування для відновлення і нормалізації обміну речовин потрібно впливати на організм цілим комплексом заходів загальної дії: застосування фізіотерапевтичних процедур, медикаментів, фізичного навантаження, масажу, і багато іншого, при проведенні яких потрібно проявити наполегливість для досягнення кращого результату.

Названі розлади розвиваються при порушенні функції залоз внутрішньої секреції, нервової системи, неправильному харчуванні, інтоксикації організму і внаслідок інших причин. Істотне місце в патогенезі розладів обміну речовин займає також і пошкодження ферментативної системи організму. Активна фізична діяльність, регулярні заняття фізичною культурою і спортом відіграють важливу роль у підтримці нормального обміну речовин. Лікувальний вплив фізичних вправ при порушенні обміну речовин здійснюється в основному за механізмом трофічної дії. Фізичні вправи роблять тонізуючу дію на організм і нормалізують вплив на нервову й ендокринну регуляцію всіх трофічних процесів, сприяють відновленню нормальних моторно-вісцеральних рефлексів, що призводить до нормалізації порушеної функції.

Фізичні вправи, тонізуючи ЦНС, підвищують і активність залоз внутрішньої секреції, активність ферментативних систем організму. Спеціально підбираючи фізичні вправи, можуть впливати переважно на жировий, вуглеводний або білковий обмін. Так, тривало виконувані вправи “на витривалість” збільшують енерговитрати організму за рахунок згорання вуглеводів і жирів; силові вправи впливають на білковий обмін і сприяють відновленню структур тканин, зокрема при дистрофіях, викликаних порушенням харчування і адинамією. Специфічне лікувальну дії фізичних вправ може проявлятися і за механізмом формування компенсацій. Наприклад, при цукровому діабеті знижується синтез глікогену в печінці, під впливом же м'язової діяльності збільшується утворення глікогену в м'язах і знижується вміст цукру в крові. Размещено на

Размещено на Allbest.ru,

ІІІ. ПОДАГРА

Ш.1 Етіологія та патогенез

Подагра - хронічне захворювання, пов`язане з нагромадженням у крові сечової кислоти і наступним відкладенням у тканинах мікрокристалів її натрієвої солі (уратів), що клінічно проявляється рецидивами гострого артриту та утворенням подагричних вузлів - тонусів. Подагра є найбільш відомим і поширеним захворюванням з групи дрібнокристалічних артритів, для яких характерно випадіння кристалів у синовіальну рідину, розвиток реактивних синовітів.

Подагра - гетерогенне за походженням захворювання, що характеризується відкладенням у різних тканинах організму кристалів уратів у формі сечової кислоти. В основі виникнення лежить нагромадження сечової кислоти і зменшення її виділення нирками, що приводить до підвищення концентрації сечової кислоти в крові (гіперурикемія). Клінічно подагра виявляється рецидивуючим гострим артритом і утворенням подагричних вузлів . Частіше захворювання зустрічається в чоловіків, однак останнім часом зростає поширеність захворювання серед жінок, з віком поширеність подагри збільшується. Для лікування використовуються препарати, які впливають на патогенетичний механізм захворювання, а також препарати для симптоматичного лікування.

На подагру страждають переважно чоловіки (95%) у віці старше 40 років. Подібна закономірність зумовлена особливостями гормонального статусу і різним станом пуринового обміну.

Головною біохімічною ознакою подагри є гіперурикемія - підвищення концентрації сечової кислоти в крові. Джерелом утворення сечової кислоти в організмі є пуринові з`єднання, що поступають з їжею, а також ті, що утворюються в організмі у процесі обміну нуклеотидів.

Гіперурікемія може бути наслідком ряду причин або надмірного утворення уратів, або недостатнього виведення їх нирками,або результатом того й іншого (змішаний тип).

Підвищене утворення сечової кислоти відбувається при надмірному введенні пуринів з їжею, збільшеному синтезі пуринів, посиленому катаболізмі нуклеотидів, поєднанні цих факторів. Механізм біосинтезу пуринів може пошкоджуватися на будь-якому рівні в ланцюгу ферментативних реакцій. Появі прихованих, генетично зумовлених ферментативних ефектів сприяють екзогенні фактори: переїдання, надмірне вживання продуктів, в яких містяться пуринові основи, зловживання алкоголем, переохолодження тощо. Має значення висока калорійність їжі в поєднанні з низькою фізичною активністю.

Фактори, що сприяють гіперурикемії:

- фактори, що зумовлюють підвищене утворення сечової кислоти: специфічні ферментні дефекти, зниження активності гіпоксантин-гуанін-фосфорибозил трансферази, підвищення активності фосфорибозил-пірофосфат-синтетази, посилення обміну нуклеопротеїнів, характер харчування;

- фактори, що сприяють сповільненню виведення сечової кислоти: порушення функції нирок і зменшення об`єму позаклітинної рідини, голодування і нагромадження кетонових з`єднань, артеріальна гіпертензія, мікседема тощо;

- Інші чинники ризику: раса, стать, вік, порушення ліпідного обміну, алкоголь.

Виділяють 3 фази патогенезу:

а) гіперурикемія і нагромадження уратів в організмі;

б) відкладення уратів у тканинах;

в) гостре подагричне запалення.

Гостре подагричне запалення розвивається внаслідок відкладення в порожнині суглоба уратових мікрокристалів. Фагоцитоз кристалів супроводжується вивільненням лізосомальних ферментів, внаслідок чого розвивається запалення. Кристали уратів також відкладаються в проміжку нирок і канальців, що приводить до розвитку подагричної нефропатії. Самостійне стихання запального процесу в суглобі при подагрі визначається здатністю фагоцитів перетравлювати кристали і виділяти низку протизапальних факторів.

Ш.2 Клінічна картина

1. Типовий гострий напад (класичний) - виникає частіше вночі серед повного здоров'я. Провокує жирна їжа; алкоголь, травми, переохолодження, тісне взуття, фізичне перевантаження. З`являються різкі болі у І-ому плесно фаланговому суглобі стопи, він набрякає, шкіра над ним червоніє, стає поступово бузково-багряною, гарячою на дотик; шкіра над суглобом блищить (а згодом лущиться), напружена, функціональна здатність вагомо порушена. Приступ триває до 10 днів. Поступово всі симптоми поволі регресують. Наступний напад виникає через деякий час.

2. Підгостра форма - може перебігати у вигляді моноатриту типової локалізації, проте з незначні болі.

3. Ревматоїдоподібний варіант характеризується ураженням дрібних суглобів кистей, променевозап'ясткових суглобів.

4. Псевдофлегмонозна форма проявляється моноартритом любої локалізації з різко вираженими запальними явищами у ділянці суглоба, високою температурою тіла, остудою, значним лейкоцитозом, тобто картина нагадує флегмону.

5. Малосимптомна форма - визначається незначний біль, іноді із змінами шкіри над суглобом. Діагноз підтверджується лише підвищеним рівнем сечової кислоти у крові.

6. Абортивна - більш притаманна жінкам, напад гострого артриту починається і регресує впродовж 2-3 годин.

7. Мігруюча - властиво виникнення гострих нападів подагричного артриту у різних (нетипових) суглобах.

Ш.3 Головні синдроми і симптоми

1. Хронічний подагричний артрит. Частіше уражаються суглоби ступень: з'являється дефігурація суглоба, обмеження рухомості. Суглоби деформуються за рахунок вузликових відкладень, кісткових розростань, підвивихів, контрактур тощо. Раніше всіх суглобів деструкції піддається І-й плеснофаланговий суглоб.

2. Тофуси. Утворюються при хронічній подагрі і її перебізі більше 5 років. Локалізуються частіше в ділянці міжфалангових суглобів, на розгинальних поверхнях, по краях вушних мушлей, у ділянці хрящової перетинки носа, на чолі, в районі Ахіллового сухожилля. Шкіра над ними витончується, стає блискучою. Розміри тофусів коливаються від 1-2 мм до 10-12 см в діаметрі. Вміст тофусів може розріджуватися і виділятися назовні через нориці, проте інфікування відбувається рідко (урати володіють бактерицидною дією). Частота виникнення тофусів прямо пропорційна тривалості хвороби.

3. Подагрична нефропатія. Нирки є одними з головних органів-мішеней при порушенні пуринового обміну. Частота ураження нирок у хворих на подагру коливається від 30% до 75%. Ураження нирок при подагрі об`єднують єдиним терміном “подагрична нирка”. Виділяють 3 варіанти ураження нирок при подагрі:

- інтерстиціальний нефрит;

- утворення каменів і формування сечокам`яної хвороби;

- гостра блокада нирок сечовою кислотою з розвитком гострої ниркової недостатності.

Ознаки подагричної нирки проявляються поступово і можуть тривалий час залишатися непоміченими через відсутність яскравих клінічних симптомів. Гіперурикемія, що виникає, деяких час компенсується збільшеною канальцевою секрецією. Компенсаторне зростання екскреції сечової кислоти нирками, з одного боку, певною мірою стримує прогресування подагри, а з іншого, сприяє розвитку нефропатії (порушення функцій нирок).

Найбільш частою ознакою ураження нирок при подагрі є помірно виражена протеїнурія( виділення білка з сечею) , яка відмічається у 20-24% хворих. На тлі уролітіазу може розвиватися вторинний пієлонефрит. Позасуглобові прояви подагри: вражаються м'язи, зв'язковий апарат (ахілліт), розвивається подагричний фарингіт та тонзиліт, подагра кісточок середнього вуха. Під час гострих нападів подагри відмічають гепатопатію, викликану утворенням подагричних вузлів в печінці, періодичні напади мігрені, алергічні прояви у виді екземи чи бронхоспастичного синдрому, подагричні флебіти.

Ш.4 Діагностика

Діагноз подагричного артриту може бути встановлений на підставі епідеміологічних критеріїв діагностики.

1. При хімічному або мікроскопічному виявленні кристалів сечової кислоти в синовіальній рідині або відкладенні уратів у тканинах.

2. При наявності двох або більш таких критеріїв:

чіткий анамнез і/або спостереження хоча б двох атак болючого припухання суглобів кінцівок (атаки, щонайменше, на ранніх стадіях, повинні починатися раптово із сильним болючим синдромом; протягом 1-2 тижнів повинна наставати повна клінічна ремісія);

чіткий анамнез і/або спостереження подагричної атаки з ураженням великого пальця ноги;

клінічно доведені тофуси; чіткий анамнез і/або спостереження швидкої реакції на колхицин, тобто зменшення об'єктивних ознак запалення протягом 48 годин після початку терапії.

Рентгенівське дослідження не включене в список обов'язкових діагностичних досліджень, однак воно може показати тофусні відкладення кристалів і ушкодження кісткової тканини в результаті повторних запалень. Рентгенівське дослідження також може бути корисно для встановлення впливу хронічної подагри на суглоби.

Виявлення гіперурикемії недостатньо для встановлення діагнозу, тому що лише 10 % осіб з гіперурикемією страждають подагрою.

Діагностичні критерії подагри

І. Наявність характерних кристалічних уратів у суглобній рідині

ІІ. Наявність тофусів (доведених), що містять кристалічні урати, підтверджені хімічно або поляризаційною мікроскопією

ІІІ. Наявність 6 з 12 нижче представлених ознак:

- більш ніж одна гостра атака артриту в анамнезі;

- максимум запалення суглоба вже в першу добу;

- моноартикулярний характер артриту;

- гіперемія шкіри над ураженим суглобом;

- припухання або біль, локалізовані в І плюсне-фаланговому суглобі;

- однобічна поразка суглобів зводу стопи;

- вузлові утворення, що нагадують тофуси;

- гіперурикемія;

- однобічне ураження І плюснефалангового суглоба;

- асиметричне припухання ураженого суглоба;

- виявлення на рентгенограмах субкортикальних кист без ерозій;

- відсутність флори в суглобній рідині.

Комбінація з 6 і більш ознак підтверджує діагноз. Найбільш достовірні такі ознаки, як гострий або, рідше, підгострий артрит, виявлення кристалічних уратів у синовіальній рідині і наявність доведених тофусів. Кристали уратів мають вигляд паличок або тонких голок з обламаними або закругленими кінцями довжиною близько 10 мкм. Мікрокристали уратів у синовіальній рідині виявляються як вільно лежачими, так і в нейтрофілах.

Ш.5 Особливості фізичної реабілітації

Лікування і реабілітація хворих на подагру носить комплексний характер і включає в себе: раціональне харчування з обмеженим споживанням тваринних білків та продуктів, багатих пуринами, регулярні заняття ЛФК, масаж, фізіотерапевтичні процедури. Фізичні вправи в комплексному лікуванні сприяють активізації і нормалізації обміну речовин, посиленню діурезу, виведенню сечової кислоти з організму, стимуляції кровообігу в уражених суглобах, вони попереджають обмеження рухливості в них, відновлюється обсяг рухів у суглобах, сприяють урегулюванню діяльності ЦНС та ендокринної системи. У гострий період хвороби і під час нападів болів ЛФК не відображено, призначивши в підгострий період, після стихання болів, зниження температури і поліпшення самопочуття.

Задачі ЛФК:

- підвищити обсяг рухової активності і відновити працездатність хворого;

- поліпшити функцію опорно-рухового апарату загалом і відновити обсяг руху в уражених суглобах;

- вплинути на порушений обмін речовин і нормалізувати його;

- підвищити функцію органів дихання, зміцнити дихальну мускулатуру, збільшити рухливість грудної кліки і діафрагми;

- поліпшити функцію серцево-судинної системи, усилити скоротливу функцію міокарда.

У методиці ЛГ широко застосовують пасивні рухи в уражених суглобах, динамічні вправи для не вражених суглобів, поєднуючи при цьому напруга і розслаблення м'язових груп, а також дихальні вправи. Пізніше додаються активні вправи для уражених суглобів в полегшених умовах, застосовуються також вправи з предметами, механотерапія. Вправам повинен передувати масаж і фізіопроцедури, рекомендуються також ходьба, фізичні вправи у воді і заняття на тренажерах. Размещено на Allbest.ru

ЛІТЕРАТУРА

1. Дубровский В.И. Лечебная физическая культура. - М.: Гуманит. Изд. Центр ВЛАДОС, 1998. - 471 с.

2. Епифанов В.А. Лечебная физическая культура / Учебное пособие для вузов. - М.: Издат. дом “ГЭОТААМЕД», 2002. С. 382.

3. Спортивная медицина: Учебное пособие / Под ред. В.А. Епифанова. - М.: Изд. группа “ГЭОТАР Медиа», 2006. - С. 251-256.

4. Дидковский Н.А. Подагра: современный взгляд на этиопатогенез и новые перспективы в лечении.-М.: Клин геронтол, 2005; 426 с.

5. Мухін В.М., Магльований А.В., Магльована Г.П. Основи фізичної реабілітації. - Львів, 1999. - 144 с.

Размещено на Allbest.ru