Нормативно-правова база щодо захисту життя та здоров’я людини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Лекція № 1 «Нормативно-правова база щодо захисту життя та здоров'я людини»

Мета:

Ш Навчальна: ознайомитися з основними принципами дисципліни; вивчити основні положення Конституції України та інших нормативно-правових документів щодо захисту життя та здоров'я людини.

Ш Виховна: виховувати відношення до захисту життя та здоров'я людини як до найвищих цінностей людства.

Ш Розвивальна: розвиток почуття необхідності здорового способу життя.

Ш Практично-корисна: засвоєння обов'язку щодо необхідності міцного здоров'я.

Методи навчання: словесні (розповідь, бесіда)

Хід лекції. Важливу роль у збереженні здоров'я відіграє надання правильної і вчасної першої медичної допомоги.

Перша медична допомого - комплекс екстрених медичних заходів, які надають хворому або потерпілому на місці пригоди та під час доставляння в медичний заклад самим потерпілим чи особою, яка перебуває поруч . Перша медична допомога може бути різною, залежно від того хто її надає. Розрізняють такі види першої медичної допомоги:

1. Некваліфікована допомога, яка надається немедичним працівником в умовах, коли немає потрібних засобів та інструментів;

2. Кваліфікована (долікарська) допомога, яка надається медичним працівником або особами, пройшли спеціальну підготовку з надання долікарської допомоги;

3. Допомога, яку надає лікар, що має у своєму розпорядженні потрібні інструменти. Апарати, медикаменти, кров і кровозамінники тощо.

Першої медичної допомоги потребують особи, з якими трапився нещасний випадок або раптово виникли тяжкі, загрозливі для життя захворювання.

Нещасним випадком називається ушкодження органів людини або порушення їх функції при раптовій дії факторів навколишнього середовища.

Падіння з висоти часто супроводжується переломами кісток, сильний удар або невдалий стрибок закінчується вивихом або розтягненням зв'язок, поранення гострим предметом викликає сильну кровотечу. До уражень, зумовлених негативним впливом факторів навколишнього середовища, належать також опіки, відмороження, перегрівання організму в результаті теплового та сонячного ударів, ураження електричним струмом, утоплення, отруєння хімічними речовинами й лікарськими препаратами, укуси тварин тощо.

До гострих захворювань належать різні захворювання, для яких є характерною одна загальна риса - несподіваний, гострий вияв хвороби на тлі, як здається, повного здоров'я людини. Це захворювання черевної порожнини - проникаюча виразка шлунка, гострий апендицит, гостра кишкова непрохідність тощо, а також гострі інфекційні захворювання.

До гострих захворювань прирівнюють загострення й ускладнення хронічних захворювань: прояв первинної зупинки кровообігу, інфаркт міокарда, загрозливі порушення серцевого ритму. Приступи стенокардії, шлункова кровотеча в людини, яка тривалий час страждає виразковою хворобою шлунка або дванадцятипалої кишки, напад задухи у хворого на бронхіальну астму та ін.

Щоб уміти кваліфіковано надати першу медичну допомогу при нещасних випадках та гострих захворюваннях, люди мають добре знати основні ознаки різних невідкладних станів, добре уявляти, наскільки небезпечними для потерпілого можуть бути ці ушкодження і стани. Цим і пояснюється те, чому до програми навчання студентів вищих навчальних закладів введено курс «Основи медичних знань»

Перша медична (долікарська) допомога включає такі групи заходів:

1. Негайне припинення дії зовнішніх ушкоджуючих факторів (електричний струм, висока або низька температура, механічні здавлювання тощо) і надання допомоги потерпілому (витягування з води; винесення з палаючого приміщення або приміщення, де накопичились отрути, тощо).

2. Надання першої медичної допомоги потерпілому залежно від характеру й виду травми, нещасного випадку або гострого захворювання (зупинка кровотечі, накладання пов'язки на рану, штучна вентиляція легенів, непрямий масаж серця тощо.)

Ця група заходів включає надання безпосередньої медичної допомоги медперсоналом або особами, які мають хоч якесь уявлення про основні ознаки пошкоджень і засвоїли спеціальні прийоми першої медичної допомоги.

3. Швидка доставка (транспортування) хворого або потерпілого до лікувального закладу.

Велике значення в комплексі заходів першої медичної допомоги має швидке транспортування потерпілого в лікувальний заклад. Транспортування хворого або потерпілого потрібно здійснювати не тільки швидко, а й правильно, в положенні, найбільш безпечному для хворого, відповідно до характеру захворювання чи виду травми. Найзручніше для перевезення потерпілого використовувати спеціалізований транспорт (санітарну автомашину, санітарний літак).

Значення першої медичної допомоги важко переоцінити. Вчасно надана і правильно проведена медична допомога не тільки врятовує життя потерпілого, ай забезпечує подальше успішне лікування хвороби, або ушкодження, попереджує розвиток тяжких ускладнень (шок, нагноєння, загальне зараження крові)

Основним документом щодо захисту життя та здоров'я людини в Україні є Конституція України.

Відповідно до Конституції України, «охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічничних, медико-санітарних оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності. Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя. Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена».

Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» про правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров'я в Україні. Іншими нормативними документами, які забезпечують захист життя і здоров'я людини в Україні, є Закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України. Пригадаймо деякі з них.

Законодавство України про охорону здоров'я базується на Конституції України (28 червня 1996 року) і складається з Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», прийнятого 19 листопада 1992 р., та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини в галузі охорони здоров'я.

Відповідно до цього Закону кожна людина має природне невід'ємне і непорушне право на охорону здоров'я. Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров'я та збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров'я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту й відпочинку населення, розв'язання екологічних проблем, удосконалення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя.

Закон «Основи законодавства України про охорону здоров'я» визначає правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров'я в Україні, регулює суспільні відносини в цій галузі з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності й довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров'я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості.

Відповідно до «Основ законодавства України про охорону здоров'я» держава гарантує:

- створення сприятливих для здоров'я умов життя,

- медичну допомогу,

- лікарську таємницю,

- звільнення від роботи на період хвороби,

- охорону здоров'я матері і дитини,

- виплату допомоги через соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, народженням дитини і на час догляду за дитиною;

- забезпечує медичною допомогою вагітних жінок, новонароджених, дітей і підлітків;

- надає допомогу та пільги у здійсненні догляду за хворими дітьми і дітьми з дефектами фізичного та психічного розвитку;

- здійснює контроль за охороною здоров'я дітей у виховних і навчальних закладах, за трудовим і виробничим навчанням та умовами праці неповнолітніх.

Згідно з чинним законодавством держава розробляє та здійснює заходи

- медичного захисту і медичного забезпечення населення;

- забезпечує функціонування служби екстреної медичної допомоги,

- медичну евакуацію потерпілих від надзвичайних ситуацій до лікувальних закладів та утворення невоєнізованих медичних формувань цивільної оборони;

- здійснює державний санітарний нагляд за станом продовольства й харчової сировини;

- визначає гранично допустимі дози опромінення людини, зараження радіаційними та отруйними речовинами продовольства, харчової сировини та води як для мирного, так і для воєнного часу та ін.

Заходи медичного захисту населення в надзвичайних ситуаціях.

Закон України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» (8 червня 2000 року) визначає організаційні та правові основи захисту громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на території України, захисту об'єктів виробничого і соціального призначення, довкілля від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Цей Закон також визначає заходи медичного захисту населення в надзвичайних ситуаціях.

Заходи запобігання або зменшення ступеня ураження людей, своєчасного надання медичної допомоги потерпілим та їх лікування, забезпечення епідемічного благополуччя в зонах надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру мають передбачати:

* планування і використання наявних сил та засобів закладів охорони здоров'я незалежно від форм власності та господарювання;

* введення в дію Національного плану соціально-психологічних заходів при виникненні та ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

* розгортання в умовах надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру необхідної кількості лікувальних закладів;

* завчасне застосування профілактичних медичних препаратів і санітарно-епідеміологічних заходів;

* контроль за якістю харчових продуктів і продовольчої сировини, питної води і джерелами водопостачання;

* контроль за станом атмосферного повітря та опадів;

* завчасне створення та підготовку спеціальних медичних формувань;

* накопичення медичних засобів захисту, медичного та спеціальною майна і техніки;

* контроль за станом довкілля, санітарно-гігієнічною та епідемічною ситуацією;

* підготовку медичного персоналу та загальне медико-санітарне навчання населення.

Для надання безоплатної медичної допомоги потерпілим від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру громадянам, рятувальникам та особам, які беруть участь у ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, діє Державна служба медицини катастроф як особливий вид державних аварійно-рятувальних служб. Державна служба медицини катастроф складається з медичних сил і засобів та лікувальних закладів центрального і територіального рівнів незалежно від виду діяльності та галузевої належності, визначених центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я за погодженням зі спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, до компетенції якого віднесено питання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, з питань оборони, з питань внутрішніх справ, з питань транспорту. Координацію діяльності Державної служби медицини катастроф на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру здійснюють спеціальні комісії загальнодержавного (регіонального, місцевого, об'єктового) рівня, що утворюються згідно з цим Законом. Організаційно-методичне керівництво Державною службою медицини катастроф здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Положення про Державну службу медицини катастроф розробляється центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я та спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, до компетенції якого віднесено питання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, і затверджується Кабінетом Міністрів України.

Потерпілим, особливо дітям, а також рятувальникам аварійно-рятувальних служб, залученим до виконання аварійно-рятувальних робіт, лікарями підрозділів аварійно-рятувальних служб надається гарантоване забезпечення відповідним лікуванням та психологічним відновленням у санітарно-курортних закладах, при яких створено центри медико-психологічної реабілітації.

Центри медико-психологічної реабілітації створюються при діючих санітарно-курортних закладах. Перелік центрів медико-психологічної реабілітації, порядок проходження медико-психологічної реабілітації, положення про медико-психологічну реабілітацію, відповідність санітарно-курортних закладів вимогам медико-психологічної реабілітації щорічно визначаються у відповідних положеннях, що розробляються центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я та затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, до компетенції якого віднесено питання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

медична допомога здоров'я законодавство

Література:

1. Бака М. М., Квашньов Ю. О., Литвиненко А. О. Захист Вітчизни. Підручник для 10-11 кл.- К.: Вежа, 2006. - 448 с.

2. Валецька Р. О. Основи медичних знань. - Л.: Волинська книга, 2007.- 378 с.

3. Коденко Я. В. Основи медичних знань. Підручник для 10-11 кл.-К.: Арт -освіта, 2004.- 160 с.

4. Конституція України, 2005 р.

5. Законодавство України про соціальне забезпечення, 2004 р.

Размещено на Allbest.ru