Вікова фізіологія та валеологія

Размещено на http://www.allbest.ru/

I Рівень

1. Симпатична нервова система прискорює роботу серця. (а)

2. Всі молочні зуби прорізуються до 2 років. (б)

3. Найвищим відділом ЦНС є кора великих півкуль. (в)

4. На водно-сольовий обмін впливає альдостерон. (в)

5. «Лінзою» очного аналізатора є кришталик. (б)

6. Кістки тазу з'єднані між собою за рахунок хрящів. (в)

7. Вага дитини за перший рік життя потроюється. (б)

II Рівень

8. Як змінюється зріст дитини у віці від 3 до 10 років?

9. Що таке дихальний об'єм?

10. Чим відрізняється календарний вік від біологічного?

11. Які ви знаєте водорозчинні вітаміни? Чи існує ризик іх передозування? ріст дитина імунітет дихальний

8. Характерною особливістю процесу росту дитини є його нерівномірність. Різні частини тіла дитини ростуть неоднаково. Бурхливий ріст тіла в довжину на першому році життя пов'язаний із збільшенням маси тіла, а уповільнений ріст в наступні роки зумовлений активними процесами диференціювання органів, тканин і клітин.

Найбільш інтенсивно ростуть нижні кінцівки. Їх довжина за весь період росту збільшується в 5 разів, а верхніх кінцівок - у 4 рази, тулуба - у 3 рази, а висота голови - у 2 рази. Так у 6 років у дитини голова становить 1|6 довжини всього тіла.

Посилені періоди росту змінюються деякими його уповільненнями. Найбільш інтенсивно дитина росте у перший рік життя і в період статевого дозрівання. Початковий ріст (при народженні) до 5 років подвоюється, і потроюється до 15 років. У молодшому шкільному віці (6-10 років) довжина тіла збільшується на 4-5 см. в рік.

9.Дихальний об'єм (ДО) - об'єм повітря, який людина вдихає і видихає при спокійному диханні (до 500мл.).

Дихальний об'єм у такі вікові періоди:

1. 1 місяць - 30 мл.

2. 1 рік - 70 мл.

3. 6 років - 160 мл.

4. 10 років - 230 мл.

5. 14 років - 300 мл.

6. Дорослий -500 мл.

Належне значення дихального об'єму обчислюють за формулою:

НДО = 0,2ЧНЖЄЛ, де НДО - належний дихальний об'єм , НЖЄЛ ѕ належної життєвої ємкості легень. Дихальний об'єм зв'язаний з підтримкою певного рівня парціального тиску кисню і вуглекислоти в альвеолярному повітрі, забезпечуючи тим самим нормальну напругу цих газів в артеріальній крові (при відповідній частоті дихання).

Величина дихального об'єму зв'язана з частотою дихання: як правило глибоке дихання буває рідким , поверхневе - частим. Дихальний об'єм у стані спокою становить 300…500 мл, а частота дихань -- 12…18 за одну хвилину. Таким чином, легенева вентиляція, або хвилинний об'єм дихання дорівнює 5--8 л повітря. Під час роботи хвилинний об'єм дихання збільшується за рахунок зростання частоти дихань і збільшення дихального об'єму. Останній збільшується за рахунок резервного об'єму вдиху, тобто максимальної кількості повітря, яку можна вдихнути після спокійного вдиху. Резервний об'єм вдиху становить 1500…2000 мл.

Можливості збільшення дихального об'єму залежать від життєвої ємкості легень. Остання характеризується максимальною кількістю повітря, яку можна видихнути після максимального вдиху. Життєва ємкість легень у молодих чоловіків становить 3,5…4,8 л, у жінок -- 3…3,5 л. У тренованих людей ці показники значно вищі -- 5…7 л. Під час м'язової діяльності глибина дихання, як правило, не перевищує 30--40% життєвої ємкості легень.

10. Вік - тривалість періоду від моменту народження до теперішнього або будь-якого іншого моменту часу.

Календарний вік (хронологічний, паспортний) - період часу від моменту народження до теперішнього або будь-якого іншого моменту числення.

Біологічний вік, або Вік розвитку - модельне поняття, яке визначається як відповідність індивідуального морфофункціонального рівня деякої середньостатистичної норми даної популяції, що відбиває нерівномірність розвитку, зрілості і старіння різних фізіологічних систем і темп вікових змін адаптаційних можливостей організму. Біологічний вік може випереджати або відставати від хронологічного віку.

Введення поняття "біологічний вік" пояснюється тим, що календарний вік не є достатнім критерієм стану здоров'я і працездатності старіючої людини.

Біологічний вік - це досягнутий окремим індивідом рівень розвитку морфологічних структур і пов'язаних з ним функціональних явищ життєдіяльності організму, який визначається середнім хронологічним віком тієї групи, якій він відповідає за рівнем свого розвитку.

Формулювання поняття "біологічний вік" має велике значення, оскільки для багатьох практичних цілей важливе угруповання дітей не тільки за календарним (паспортним) віком, а за ступенем їх розвитку. У значної частини дітей біологічний і хронологічний (календарний) вік збігаються. Проте зустрічаються діти і підлітки, у яких біологічний вік випереджає хронологічний або відстає від нього.

Отже , хронологічний вік - це період (у роках, місяцях, днях), прожитий від дня народження до певного відлічуваного моменту. А біологічний вік - це сукупність анатомічних і фізіологічних особливостей організму, що відповідають віковим нормам для даної популяції. Він залежить від індивідуального темпу росту, розвитку і старіння організму. Різниця між хронологічним і біологічним віком на етапі дозрівання може сягати п'яти років, а на етапі старіння - до 20 років.

11. До водорозчинних відносяться вітаміни B₁(тіамін), B₂ (рибофлавін), B₃ (пантотенова кислота), В₅ (нікотинамід), B₆ (піридоксин), Вс (фолієва кислота), B₁₂ (ціанкобаламін), H (біотин), С (аскорбінова кислота) і P (біофлавоноїди, рутин, катехіни).

Водорозчинні вітаміни не розчиняються в жирах і багатьох органічних розчинниках, але добре розчиняються у воді, термолабільні, не стійкі до змін рН, не можуть депонуватися в тканинах. Є складовими частинами ферментів і безпосередніми учасниками більшості реакцій обміну речовин у всіх живих, організмах.

Характеристика деяких з них :

- Вітамін С сприяє кращому засвоєнню харчових речовин, бере участь у перетворенні інших вітамінів, впливає на білковий, вуглеводний, холестериновий обміни. Оптимальна доза вітаміну С за умови повноцінного харчування--70-100 мг. За повної чи часткової недостатності цього вітаміну в організмі може розвиватися С-гіповітаміноз (слабкість, сонливість, набрякання та кровотеча ясен) та С-авітаміноз (випадання зубів, набрякання суглобів, зниження протидії інфекціям). Це захворювання називається цингою. Особливо багато вітаміну С у чорноплідній горобині, шипшині, шпинаті, зелених волоських горіхах, чорній смородині, лимонах, апельсинах, мандаринах, солодкому стручковому перці, суницях, цибулі, салаті, зелені петрушки та кропу.

- Вітамін В1 (тіамін). При нестачі в їжі цього вітаміну відбувається неповне згорання вуглеводів, в крові накопичується піровиноградна та молочна кислоти, що призводить до розладу нервової системи. А при В1-авггамінозі розвивається захворювання бері-бері, яке супроводжується втратою апетиту, ваги, паралічем нижніх кінцівок. Потреба у вітаміні В, підвищується під час вагітності, фізичних і нервових перевантажень.

Водорозчинні вітаміни розчиняються у воді і не відкладаються у тілі. Зайва кількість виводиться разом із сечею, тому запас вітамінів має щодня поновлюватися при дотриманні збалансованої дієти, щоб забезпечити безперервне надходження їх в організм.

Водорозчинні вітаміни легко руйнуються чи вимиваються під час зберігання або приготування їжі, але, дотримуючись правильної процедури цих двох операцій, можна звести до мінімуму такі втрати. Свіжі овочі, фрукти й зелень слід тримати в холодильнику, використовувати воду, в якій варилися овочі, для приготування соусів і супів, запобігати дії прямих сонячних променів на молоко й зернові.

Водорозчинні вітаміни абсолютно не шкідливі, бо надлишок їх виводиться з організму. Але при передозуванні тіаміну виникає шум у вухах, запаморочення, нудота, висипання на шкірі, кропив'янка, свербіння. Може виникати навіть тіаміновий шок, що є проявом алергічної реакції на препарат. Добова потреба у вітаміні для дорослої людини 2-3 мг. При фізичній роботі, у дітей, у вагітних, в період годування груддю потреба у вітаміні зростає до 5-6 мг на добу.

III Рівень

12. Біологічне значення опорно-рухової системи.

13. Вегетативна нервова система.

14. Імунітет. Значення його для збереження здоров'я дитини.

12. Опорно-рухова система - комплекс структур який утворює каркас, надає форму організму, дає йому опору та забезпечує захист внутрішніх органів і можливість пересування в просторі. Вона складається з кісток, їх з'єднань і скелетних м'язів.

Скелет - сукупність твердих тканин в організмі, що слугують опорою тіла або окремих його частин та захищає від механічних пошкоджень.

Кістка - орган, основний елемент скелета хребетних.

М'язи - сукупність скоротливих органів руху людини, що забезпечують переміщення тіла та його частин в просторі. Вони беруть участь в обміні вуглеводів, так як запасають глікоген. В результаті їх роботи утворюється енергія.

Скелетні м'язи контролюють положення тіла в просторі, виконують функцію рівноваги.

М'яз - складова частина м'язової системи, що забезпечує виконання механічної роботи.

Функції рухового апарату:

1. Опорна - фіксація м'язів і внутрішніх органів;

2. Захисна -- захист життєво важливих органів ( головний і спинний мозок, серце та ін.);

3. Рухова -- забезпечення простих рухів, рухових дій (постави, локомоції, маніпуляції) та рухової діяльності;

4. Ресорна -- пом'якшення поштовхів та струсів;

5. Біологічна -- участь у забезпеченні життєво важливих процесів, таких як мінеральний обмін, кровообіг, кровотворення та інші.

Певні особливості опоно-рухової системи, що пов'язано з її трудовою діяльністю:

1. Тіло займає вертикальне положення і спирається тільки на нижні кінцівки.

2. Хребет має 4 вигини.

3. Грудна клітка розширена в боки і сплюснута.

4. Особлива будова рухів (кістки пальців рухомі, великий палець міститься напроти інших).

5. Пояс нижніх кінцівок (тазовий) розширений і має вигляд чаші.

6. Кістки нижніх кінцівок довші і міцніші від кісток рук, стопа ступінчаста.

7. Мозковий відділ розвинений порівняно з лицевим.

Отже, до системи органів руху відносять кістки (скелет), зв'язки, суглоби і м'язи. Кістки, зв'язки і суглоби є пасивними елементами органів руху. Активною частиною апарату руху є м'язи. Система органів руху - єдине ціле: кожна частина і орган формуються і функціонують в постійному зв'язку і взаємодії один з одним. Скелет служить опорою і захистом всього тіла і окремих органів, а багато кісток є ще й потужними важелями, за допомогою яких виконуються різноманітні рухи тіла і його частин у просторі. М'язи приводять в рух всю систему кісткових важелів. Скелет утворює структурну основу тіла і визначає значною мірою його розмір і форму. Такі частини скелета, як череп, грудна клітка і таз, хребетний стовп, служать вмістилищем і захистом життєво важливих органів - мозку, легенів, серця, кишечника та ін.

Ще недавно вважалося, що роль скелета в організмі людини обмежена функцією опори тіла та участю в русі. В даний час встановлено, що функції скелета значно ширші. Скелет активно бере участь в обміні речовин, зокрема в підтриманні на певному рівні мінерального складу крові. Крім того, ряд речовин, що входять до складу кісток (кальцій, фосфор, лимонна кислота та ін.), при необхідності легко вступають в обмінні реакції. Більшість м'язів прикріплюється до кісток. М'язи включають кістки скелета в рух і роблять роботу. Багато м'язів, оточуючи порожнини тіла, захищають внутрішні органи.

13. Вегетативна (автономна) нервова система - частина нервової системи, яка керує мимовільними діями гладких м'язів (стравоходу, кровоносних судин), серця і залоз. Функцією автономної нервової системи є підтримка гомеостазу -- сталості внутрішнього середовища організму.

Основною морфологічною одиницею вегетативної нервової системи, як і соматичної, є неврон, а основною функціональною одиницею є рефлекторна дуга. Вегетативна нервова система має центральний відділ (клітини й волокна розташовані в головному і спинному мозку) і периферичний відділ (всі інші утвори).

Вегетативна нервова система поділяється на два підрозділи: симпатичну та парасимпатичну системи. Третя, ентерична, система, що іннервує травні органи та здебільшого незалежна від центральної нервової системи, також іноді вважається частиною автономної нервової системи. Основна різниця між ними полягає в функціональній іннервації і визначається відношенням до засобів, які діють на вегетативну нервову систему. Так, наприклад, симпатична нервова система збуджується адреналіном, парасимпатична - ацетилхоліном. Гальмівний вплив на симпатичну нервову систему має ерготамін, а на парасимпатичну - атропін.

Симпатична нервова система сприяє швидкій мобілізації енергії і адаптації організму до постійно мінливих умов зовнішнього середовища. Через адренергічні структури вона забезпечує соматовегетативну кореляцію в різних проявах діяльності організму. Зокрема в поведінкових актах, в процесах фізичної і розумової праці. Це в основному ерготропна система, пов'язана з катаболічними (дисиміляторними) процесами.

Парасимпатична нервова система, навпаки, сприяє забезпеченню сталості внутрішнього середовища, керує процесами відновлення понесених організмом втрат енергії і поживних речовин, підвищує активність асиміляторних процесів. Особливо важливу роль вона відіграє в регуляції травлення, деяких фаз сну. Цетрофотропна система, пов'язана з анаболічними (асиміляторними) функціями.

Більшість органів іннервується як симпатичним, так і парасимпатичним відділами вегетативної нервової системи. Парасимпатичний відділ не іннервує посмуговані м'язи, гладкі м'язи матки, більшість кровоносних судин, сечоводи, потові залози, волосяні фолікули шкіри, селезінку, надниркові залози та гіпофіз.

Особливості діяльності вегетативної нервової системи:

Вегетативна нервова система регулює процеси, які проходять в органах і тканинах. Однак ці процеси можуть порушуватися при дисфункції вегетативної нервової системи; виникають численні розлади. Більшість патологічних процесів в ній обумовлює не випадіння функцій, а подразнення, тобто підвищену збудливість центральних і периферичних апаратів. Особливістю вегетативної нервової системи є реперкусії: порушення в одних відділах цієї системи може призвести до змін в інших.

Для оцінки стану вегетативної нервової системи використовують такі функціональні проби:

· Очно-серцевий рефлекс

· Ортокліностатичний рефлекс

· Термометрія шкіри

· Дермографізм

· Дослідження зіничних рефлексів

· Електроенцефалографічні дослідження

Отже, слід зазначити, що функція вегетативної нервової системи полягає в тому, щоб діяльність внутрішніх органів завжди відповідала потребам організму. Необхідно також пам'ятати, що автономна нервова система є невіддільною частиною єдиної нервової системи організму і функціонує, як всі її відділи, під впливом кори великого мозку.

14. У широкому розумінні імунітет - здатність організму зберігати свою біохімічну індивідуальність. Це означає, що в разі проникнення в організм антигену - чужорідної речовини, генетична інформація про яку відсутня, відбувається його пізнавання і знищення. До антигенів належать бактерії, віруси, білки тварин і рослин, деякі речовини небілкової природи. Загалом -- здатність організму підтримувати нормальне функціонування під впливом зовнішніх факторів. Розрізняють вроджений і набутий імунітет. Вроджений імунітет передається спадково, як і інші генетичні ознаки. Набутий імунітет (може бути активно або пасивно набутим) виникає внаслідок перенесеної хвороби або вакцинації і спадково не передається.

Імунна система дитини значно відрізняється від імунної системи дорослої людини, вона недосконала, вразлива і знаходиться в процесі дозрівання та формування. Особливо вразлива імунна система в період новонародженості. У перші дні життя дитина контактує з величезною кількістю чужорідних агентів - вірусів, бактерій, грибків і багатьох інших факторів зовнішнього середовища. У цей період відбувається адаптація імунної системи дитини і від того, як вона пройде в чомусь залежить її майбутнє здоров'я.

Необхідно знати, що найважливішим фактором адаптації до зовнішнього середовища та профілактики інфекцій є грудне молоко - в день дитина з грудним молоком одержує близько 108 клітин імунної системи. З молоком матері в організм дитини потрапляють готові антибактеріальні та антивірусні антитіла - секреторні імуноглобуліни A і G. Ці антитіла надходять безпосередньо на слизові шлунково-кишкового і респіраторного трактів і захищають ці слизові дитини від інфекцій. Грудне молоко підвищує стійкість дитячого організму відносно кишкових інфекцій, респіраторних інфекцій, середнього отиту. Імуноглобуліни і лімфоцити матері, які потрапляють з грудним молоком стимулюють імунну систему дитини і забезпечують довготривалий антибактеріальний і противірусний імунітет, що перешкоджає розвитку алергічних захворювань.

При правильному функціонуванні імунної системи дитина протягом одного року може перенести 5 - 6 разів такі захворювання, як ГРЗ, ГРВІ та грип, що супроводжуються підвищенням температури тіла, кашлем і нежиттю. Це говорить саме про те, що організм в змозі боротися з інфекціями. Розвиток імунної системи - досить тривалий процес, який триває роками. І те, що дитина періодично хворіє, тільки допомагає правильному формуванню імунітету. Не контактуючи з різними бактеріями і вірусами, імунна система ніколи не навчиться з ними боротися.

Однак існує ряд ознак, які дозволяють говорити про зниження імунітету у дитини:

1. Більше 5 простудних захворювань на рік.

2. Безсимптомний перебіг захворювань, особливо відсутність температури при вірусних хворобах. Це говорить про те, що організм не бореться з проникною інфекцією.

3. Швидка втомлюваність, млявість дитини.

У формуванні імунної системи дітей можна виділити 5 критичних періодів. Саме в ці періоди у дитини підвищується ризик інфекційних захворювань.

І критичний період - період новонародженості.

II критичний період - вік 3 -6 місяців.

III критичний період - 2-3-й роки життя.

IV критичний період - 4-6-й роки життя.

V критичний період - 12-13 років.

У міру дозрівання імунної системи дитини можливий ризик надмірної імунної відповіді на подразники зовнішнього середовища і виникнення алергічних реакцій. Такі прояви оцінюються як «фізіологічні», тобто не виходять за межі вікових норм.

Важливо також відзначити, що протягом усього періоду дозрівання імунної системи спостерігається недостатнє вироблення в організмі дитини інтерферону - спеціального білка, який володіє противірусними властивостями. У зв'язку зі слабкою противірусною активністю ГРВІ у дітей мають більш важкий перебіг і частіше виникають ускладнення через приєднання бактеріальної інфекції.

Розвиток імунітету дитини закінчується ближче до 15-16 років.

Усі батьки мріють бачити свою дитину здоровою і щасливою. Запорукою міцного здоров'я є, як відомо, міцний імунітет. Саме тому так важливо його зміцнювати.

Використані джерела:

1. http://allrefs.net/c26/45652/p35/

2. Анатомія і фізіологія людини. Л.І.Старушенко. - ст. 190-192.

3. Вікіпедія

4. reverend.ru/190652.html. - Загальна характеристика системи дихання. Основні етапи дихання

5. Ляшенко Г.І. - Фізіологічні особливості дітей дошкільного віку [Текст]/ Г.І. Ляшенко. - К. Радянська школа, 1982. - 151 с.

6. studentam.net.ua/content/view/4377/123/. - Загальні закономірності росту і розвитку людини.

7. Біологія: навч. посіб. / Р.В. Шаламов, В.І. Підгірний, Ю.В.Дмитрієв, Д.В. Леонтьєв. - К.: Український центр підготовки абітурієнтів, 2014. - 304 с.

8. Є.І. Юліш, д.м.н. професор О.Є. Чернишева, Ю.А. Сорока «Інтерферонотерапія при ГРВІ і дітей»

9. http://www.toyhealth.ru/page/pidnjattja-imunitetu-u-ditej-narodnimi-zasobami

Размещено на Allbest.ru