Профілактика СНІДу та гепатитів

Размещено на http://www.allbest.ru/

КЗ " Бердянський медичний коледж" ЗОР

Контрольна робота

Тема: Профілактика СНІДу та гепатитів

1. Профілактика СНІДу

Профілактика СНІДу включає в себе:

· Пропаганду засобів попередження зараження ВІЛ;

· Зміна способу життя людей;

· Зведення до мінімуму факторів ризику серед осіб, які належать до груп підвищеної небезпеки інфікування;

· Вивчення соціальних умов, що сприяють поширенню захворювання.

Найнадійніший спосіб уберегтися від СНІДу - це уникнути зараження вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ). Профілактика ВІЛ-інфекції на даний момент є найбільш важливим засобом боротьби з нею. Вченими в усьому світі ведеться розробка вакцини проти ВІЛ. Незважаючи на деякі обнадійливі результати, говорити про винахід такої вакцини поки рано. Отже, профілактика СНІДу стає особистою справою кожної людини.

В якості профілактики СНІДу необхідно ретельно дотримуватися правил стерилізації предметів загального користування: хірургічних та стоматологічних інструментів, використання одноразових шприців, перевірка донорської крові при переливанні, інших препаратів, що містять кров. А так само необхідно дотримуватися правил гігієни при користуванні туалетним приладдям, особливо такими, на яких може зберігатися слід крові (бритви, манікюрні ножиці і т.д.)

Вагітні жінки, які перебувають під наглядом дільничних гінекологів, в обов'язковому порядку здають аналізи на СНІД протягом першої та другої половин вагітності.

Дуже важлива також профілактика зараження статевим шляхом. При статевому житті необхідно пам'ятати про використання презерватива і сперміцидів. Використовуйте презерватив для вагінального і анального сексу. Використовуйте водорозчинну змащення (на силіконовій основі). Жиросодержащие змащення (дитячий крем, і т.п.) можуть пошкодити латекс. Не використовуйте як мастило слину. При частій зміні статевих партнерів необхідна регулярна діагностика інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), тобто регулярно здавати аналізи.

Профілактика СНІДу та інші пов'язані з нею заходи повинні поєднуватися із пропагандою здорового способу життя, відмови від наркотиків, чіткості в статевих контактах, турботи про постійне партнері. Основною причиною поширення СНІДу серед наркоманів є обмін голками та шприцами, а також існування широко розгорнутої мережі підпільних притонів з практикою прокату інструментів для внутрішньовенного введення наркотиків. Велике значення має профілактична робота серед гомосексуалістів, оскільки вони вступають у численні сексуальні контакти, нерозбірливі у виборі статевих партнерів, часто хворіють на заразні статевими хворобами, в тому числі і СНІДом.

У зовнішньому середовищі ВІЛ дуже швидко руйнується, тому можна вважати вкрай низькою вірогідність його передачі при повсякденних контактах людей, що супроводжуються рукостисканнями, спільними трапезами, при кашлі, чханні і ін Однак і виключити таку можливість не можна. Тому необхідні такі ж заходи самозахисту від зараження, як і при інших інфекційних хворобах, зокрема миття посуду гарячою водою з милом замість ополіскування її під краном, ретельна обробка рук після контакту з якою-небудь рідиною організму хворого, особливо з кров'ю.

Уникнути зараження ВІЛ не так складно, як вилікувати вже існуючу інфекцію, тому варто докладати всіх зусиль для того, щоб і нас і наших дітей минула ця біда.

2. Профілактика гепатитів

Віруси гепатитів можуть бути пусковим механізмом аутоімунних процесів та причиною різноманітних позапечінкових патологічних проявів, що виникають в організмі людини. У значної частини осіб гострі вірусні гепатити набувають хронічної форми з можливим подальшим розвитком цирозу та раку печінки.

Профілактика гепатиту А: Передбачає вплив на усі ланки епідемічного процесу: джерело інфекції , механізми передачі збудника та несприятливість процесу. Вплив на джерело інфекції. В ендемічних вогнищах, особливо в дитячих колективах, протягом 35 днів від початку ізоляції останнього хворого не дозволяється переводити дітей з однієї групи чи класу в інший та в інші дитячі установи. У разі виникнення свіжого випадку, відлік часу карантину починається спочатку.

Враховуючи відсутність хронічного носійства вірусу гепатиту А, подальше спостереження після виписки за перехворілим ведеться амбулаторно. Спостереження за окремими реконвалесцентами ведеться на протязі 6 місяців, як правило це особи у яких відновлювальні процеси ідуть дуже повільно (наркомани. алкоголіки). Вплив на механізми передачі вірусу гепатиту А.

Враховуючи що основним механізмом передачі є фекально-оральний то і заходи профілактики націлені перш за все на його розрив. Вони передбачають:

підвищення санітарної культури населення;

покращення санітарно-гігієнічних умов життя;

сурове дотримання норм і правил водопостачання;

якісне знезараження та утилізація стічних вод і твердих викидів;

дотримання санітарних умов приготування їжі, особливо в колективах та в системі громадського харчування.

Специфічна профілактика гепатиту А. Найбільш реальним засобом є вакцинація неімунного прошарку населення. Вакцинація може бути одноразовою та починатися як можна раніше після початку реєстрації підвищенної захворюваності з залученням не менш 70-80 % осіб з груп ризику (діти шкільних та дошкільних закладів). Для закріплення імунітету ревакцинацію варто проводити через 6-12 місяців після введення першої дози вакцини.

Профілактика гепатиту В: Попередження парентерального механізму та його шляхів передачі є одним з ефективних неспецифічних засобів профілактики гепатиту В.Запобігання штучних парентеральних шляхів передачі вірусу гепатиту В передбачає:

дослідження усіх донорів крові, органів, тканин, сперми на наявність трансаміназ;

переливання тільки обстеженої консервованої крові;

Профілактика природних шляхів гепатиту В здійснюється проведенням санітарно-освітньої роботи перш за все з представниками груп ризику (підлітки та особи які мають безладні гетеро-та гомосексуальні стосунки, медичні працівники). Передача вірусу гепатиту В від інфікованої матері до дитини у 80-95% вдається запобігти шляхом своєчасної імунізації новонародженої дитини. Таким дітям у перші 12 годин після народження вводять в верхню бокову ділянку стегна 0,5 мл. гамаглобуліну ГБ, а в другу нижню 0,5 мл. вакцини, через 1 місяць вводять 0,5 мл. вакцини і через 6 місяців - 0.5 мл. вакцини.

Надійним засобом захисту населення від вірусного гепатиту В є вироблення несприйнятливості шляхом його вакцинації. Наказом МОЗ України №48 від 03.02.2006 року щеплення проти гепатиту В ділиться на три розділи: 1. щеплення за віком; 2. щеплення за епідпоказаннями; 3. щеплення які рекомендовані. Щеплення за віком передбачає вакцинацію усіх новонароджених в перші 12 годин життя, 1-місяць, 6-місяць. Діти народжені матерями носіями антигену вірусного гепатиту В вакцинуються в перші 12 годин життя, в 1-місяць, на 6-місяць, та 12- місяць життя дитини.

Вакцинації підлягають дорослі: медичні працівники, стеденти середніх, вищих медичних навчальних закладів, які професіно мають контакт з кров'ю, її препаратами та здійснюють парентеральні маніпуляції.

Щепленю за епідпоказаннями підлягають:

особи, які контактували з хворими на гепатитВ, та носіями HBV (вірусу гепатиту В);

хворі, які перебувають на гемодіалізі та отримують гемотранфузії і інєкції лікувально- діагностичних препаратів, хворі на гемофілію, діти із злоякісними новоутвореннями; * реціпієнти донорської крові та її препаратів; * діти в дитячих будинках та будинках дитини;

члени родини, в яких є хворі на гепатит В та носії HBV; * пацієнти з хронічними захворюваннями печінки;

пацієнти які підлягають плановому оперативному втручанню. При гепатитно - вірусній С інфекції головними шляхами розповсюдження вірусу є штучні медичні і немедичні парентеральні втручання. Тому і заходи неспецифічної профілактики націлені на розрив цих шляхів передачі. Запобігання зараження вірусом гепатиту С в медичних установах передбачає:

правильний підбір донорів крові. органів, тканин, сперми та недопущення до донорства осіб із груп ризику (наркоманів, алкоголіків, повій, сек.меншин);

обов'язкове обстеження донорів на відсутність антигена вірусу гепатитуС;

обстеження крові донора на активність амінотрансфераз;

переливання тільки консервованої крові чи її компонентів, обстежених на антиген вірусу гепатиту С; * обмеження переливань крові, заміною її відповідними кровозамінниками, використання аутологічної крові; * усі інвазійні втручання повинні виконуватися тільки стерильним медичним інструментарієм (разового або багаторазового використання);

постійне дотримання медичним персоналом лікувально-профілактичних закладів умов протиепідемічного режиму; якісну дезинфекцію, передстерелізаційну обробку і стерилізацію медичного інструментарію багаторазового використовування.

максимальне використання, правильне знезаражування та утилізація медичного інструментарію разового користування.

Термінові заходи профілактики зараження вірусу гепатиту С, як і іншими вірусами з парентеральним механізмом передачі, передбачають:

при потрапляні крові, або іншої біологічної рідини пацєнта на відкриті ділянки шкіри медичного персоналу їх необхідно ретельно відмити в проточній воді з милом, а потім цю ділянку шкіри обробити одним із антисептиків (70 % р-н спирту, 3% р-н перекису водню, стеріліум, йодобак, кутасепт Г,Ф, тощо);

у разі порізу чи проколу шкіри гострим інструментом необхідно негайно здоровою рукою передавити ділянку руки вище травмованого місця, видавити з неї кілька краплин крові, а потім рану ретельно промити проточною водою з милом і обробити одним із антисептиків;

при потрапляні крові в очі іх необхідно ретельно промити проточною водою, а потім закапати 1-2 % розчином борної кислоти, або розчином альбуциду натрію.

Для запобігання немедичних парентеральних шляхів передачі вірусу необхідно розробляти спеціальні соціально-адапційні та інші програми для населення з широким залученням засобів масової інформації. В цих програмах необхідно передбачити широку пропаганду підвищення загальнокультурного рівня населення, про шкоду вживання наркотиків і як запобігти зараження вірусом гепатиту В і С та ВІЛ особам, які вживають наркотики ін'єкційним шляхом.

імунодефіцит гепатит вірусний профілактика

3. Матеріали самоконтролю

ЗАВДАННЯ 1.

У дитячому закладі виявлено декілька випадків вірусного гепатиту А.

Які заходи треба провести?

ЗАВДАННЯ 2

Дитина 7 місяців. Переносить вірусний гепатит В. Раптово наступило погіршення стану: наросла жовтяниця, зменшилися розміри печінки, з'явилася повторна блювота, відмовився від їжі, не контактний, періодично втрачає свідомість, гіпорефлексія, але реагує на больові подразники.

1. Поставте діагноз.

2. Намітьте план обстеження хворого.

3. Виділіть показники лабораторних даних, що підтверджують діагноз.

ЗАВДАННЯ 3

Хворому 7 років. Переносить вірусний гепатит В. Діагноз верифікований клінічно і лабораторно. Захворювання протікає легко. Через місяць від початку захворювання скарг немає, самопочуття хороше, жовтяниця відсутня, але зберігається збільшена на 2,5-3,0 см нижче реберної дуги і ущільнена печінка і триразово підвищені АЛТ і АСТ. Виписка відкладена. Залишений в стаціонарі, Проводиться базис-терапія. Ще через місяць, тобто через два місяці від початку захворювання поліпшення не відбулося: гепатомегалія, гіперферментемія, стала позитивною тимолова проба, хоча самопочуття залишається хорошим.

1. Який остаточний діагноз?

2. Як повинна змінитися терапія?

ЗАВДАННЯ 4

Дитина перенесла вірусний гепатит А жовтяничну легку форму. Виписаний зі стаціонару у зв'язку з одужанням.

Призначте реабілітаційні заходи.

Відповіді

ЗАВДАННЯ 1:

На групу накладається карантин на 50 днів з дня ізоляції хворого. Діти з карантинних груп піддаються регулярному огляду лікарем і спостереженню на весь період карантину. В групах здійснюється дезінфекція, як і при інших кишкових інфекціях.

ЗАВДАННЯ 2:

1. Вірусний гепатит В. Кома 1 (ОПЕ Ш).

2. Визначення специфічних і неспецифічних маркерів вірусних гепатитів.

3. Високі цифри білірубіну крові, наростання вільної фракції, низька активність печінкових ферментів, зниження протромбіну крові, підвищення рівня сечовини, креатиніну крові, нейтрофільний лейкоцитоз у формулі крові, зникнення з крові НВsАg та ін.

ЗАВДАННЯ 3:

Діагноз: гострий вірусний гепатит В, легкий перебіг, прогредиентная форма.

Лікування: терміново необхідна інтерферонотерапія.

ЗАВДАННЯ 4:

Диспансерне спостереження в гепатоцентрі і КІЗі за місцем проживання протягом 6 місяців. Перший огляд і обстеження дитини через 10-30 днів після виписки із стаціонару. Повторні --через 3 і 6 місяців. При відсутності залишкових клінічних явищ і повної нормалізації біохімічних проб реконвалесценти можуть бути зняті з обліку. При наявності будь-яких залишкових явищ диспансерне спостереження продовжується до повного одужання.

Рекомендується: звільнення від відвідування школи, д / саду на 7-10 днів після виписки із стаціонару. Дотримання дієти № 5. Звільнення від занять спортом і важкої фізичної праці. Санаторно-курортне лікування через 6 місяців після виписки. Небажано в цей період проведення планових операцій.

Размещено на Allbest.ru