Вегето-судинна дистонія (ВСД)

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО НАУКИ І ОСВІТИ УКРАЇНИ

Національний аерокосмічний університет ім. Н.Є. Жуковського

«Харківський авіаційний інститут»

Кафедра «Фізичного виховання»

Реферат

На тему: «Вегето-судинна дистонія (ВСД)»

Виконав: студент 526 групи

Момот Олег Олександрович

Перевірив: викладач

Малашенко Марія Павлівна

м. Харьков 2014



Зміст

Введення

1. Вегето-судинна дистонія

2. Симптоми ВСД

3. Причина вынекнення ВСД

4. Реакції, що відображають вегето-судинну дистонію

5. Етіологія та патогенез

6. Діагностика

7. Лікування

Висновок

Список використаних джерел



Введення

Нове тисячоліття принесло багато подарунків. Один з найбільш стоять - неухильне повернення в павловській нервізм. Раптом в кінці минулого століття "вчений люд" знову прозрів і став систематично "завалювати" нас інформацією про ключову роль для здоров'я і хвороб, для ризику фатальних результатів (до раптової смерті включно) систем нейрогуморальної регуляції. Найважливіше в нейрогуморальної регуляції - симпатичної і парасимпатичної ланкавегетативної нервової системи.

Симпатовагальний баланс на переломі століть стає притчею во язицех і його не досліджує тільки ледачий. Виключно високу щільність рецептори вегетативної нервової системи мають у серці і судинах. Тому найбільш сильно на симпатовагальний порушення реагують саме ці органи. Вегето-судинні розлади - найчастіші в структурі соматоформних. Вони ж є домінуючим загальноклінічні синдромом при істинно соматичнихзахворюваннях. Які б за природою вегето-судинні порушення не були, вони надають руйнівну дію на самі різні системи, в першу чергу, природно, на серцево-судинну. Вегето-судинна дистонія, нейроциркуляторна дистонія, нейроциркуляторна астенія, невроз серцево-судинний - цими та іншими подібними термінами широко оперують лікарі багатьох спеціальностей. Терміни ці є практичносинонімами і пріоритет одного чи іншого більше залежить від суб'єктивної думки лікаря.

Вегето-судинна дистонія (ВСД) -- це порушення в роботі вегетативної нервової системи. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, ВСД різного ступеня тяжкості проявляється у 85% населення планети. Причинами цієї «хвороби XXI століття» медики називають хронічні стреси, негативні емоції, перевтома, гіподинамію, зловживання алкоголем.



1. Вегето-судинна дистонія

В основі симптоматики ВСД імовірно лежить низька стійкість серця і / або серцево-судинної системи в цілому, що виявляється часто лише при стресових ситуаціях, але можлива і без них, внаслідок порушень роботи вегетативної нервової системи з розладом гомеостазу і функціональними порушеннями, у тому числі, в ряді випадків, постачання кров'ю головного мозку.

Термін вегето-судинна дистонія відображає порушення діяльності внутрішньої рівноваги організму. Це може бути пов'язано з безсонням, появою страху і / або необгрунтованої тривоги, підвищенням стомлюваності і / або потовиділенням, запамороченням, зниженням сексуальної активності і т.д.

Діяльність вегето-судинної системи характеризується ще й тим, що сутність даної системи полягає і в тому, що вона повинна вчасно мобілізувати організм на певну реакцію до змін, як у внутрішньому середовищі організму, так і в зовнішньому оточенні. Але незважаючи на таку обширну діяльність та симптоматику, сучасна медицина розглядає все це як супутній синдром, що супроводжує будь - яке захворювання.

В основі симптоматики ВСД імовірно лежить низька стійкість серця і / або серцево-судинної системи в цілому, що виявляється часто лише при стресових ситуаціях, але можлива і без них, внаслідок порушень роботи вегетативної нервової системи з розладом гомеостазу і функціональними порушеннями, у тому числі, в ряді випадків, постачання кров'ю головного мозку.

Термін вегето-судинна дистонія відображає порушення діяльності внутрішньої рівноваги організму. Це може бути пов'язано з безсонням, появою страху і / або необгрунтованої тривоги, підвищенням стомлюваності і / або потовиділенням, запамороченням, зниженням сексуальної активності і т.д.

Діяльність вегето-судинної системи характеризується ще й тим, що сутність даної системи полягає і в тому, що вона повинна вчасно мобілізувати організм на певну реакцію до змін, як у внутрішньому середовищі організму, так і в зовнішньому оточенні. Але незважаючи на таку обширну діяльність та симптоматику, сучасна медицина розглядає все це як супутній синдром, що супроводжує будь - яке захворювання.

Вегето-судинна дистонія виникає в результаті порушень в роботі су-динної і нервової систем організму. Згідно з медичною статистикою, зустрічається практично у 25% дітей і підлітків, а також понад 70% у дорослих пацієнтів.

У деяких людей ВСД протікає практично безсимптомно, загострюю-чись в період міжсезоння. Але в одній третині випадків вегето-судинна дистонія порушує звичний хід життя пацієнта, роблячи його заручником неприємним симптомів та панічних атак, які можуть початися раптово.

Причиною розвитку ВСД може стати наявність гострих і хронічних захворювань, а також через недосипання, перевтоми, зниженого імунітету, порушеного кровообігу головного мозку при остеохондрозі, незбалансованого харчування. Але основною причиною виникнення ВСД є стрес.

У підлітків вегето-судинна дистонія розвивається в період гормонального та фізичного зростання, до цих чинників додаються стреси під час навчання, іспитів, нерозділені почуття, конфлікти з однолітками та інші ситуації. У такі періоди підлітки скаржаться на нудоту, запаморочення, головні болі, стають дратівливими, схильні необгрунтованої паніки. Найчастіше такі напади ВСД проходять з віком, але можуть і супроводжувати людину все життя.

Основні симптоми ВСД -- головний біль, загальна слабкість, дзвін у вухах, нестача повітря, панічні атаки -- є першими ознаками недостатнього кровопостачання мозку, що в три рази підвищує ризик інсульту.

Вегето-сосудітсая дистонія може бути спадковим недугою. Найчастіше, ВСД починає проявлятися в підлітковому віці, часто проходить безслідно, коли закінчується період статевого дозрівання. Або напади захворювання можуть супроводжувати людину все життя.

Також ВСД може виникнути в період гормональної перебудови ор-ганізму -- вагітність, післяпологовий період, клімакс. Або розвинутися після струсу головного мозку.

Вегето-судинна дистонія може бути «супутником» вірусних інфекцій, шлунково-кишкових захворювань, ендокринних і нервових дисфункцій, алергічної реакції.

Однією з найпоширеніших причин вегото-судинної дистонії також є остеохондроз шийного відділу. Стан хребта впливає на роботу всіх органів, у тому числі, і на вегето-судинну систему. Тому лікування остеохондрозу усуває і болю в спині, і неприємні симптоми ВСД, особливо, панічні атаки.

2. Симптоми ВСД

*перепади артеріального тиску, тахікардія;

*задишка, відчуття нестачі повітря;

*припливи жару або холоду;

*метеозалежність;

*запаморочення;

*різкі зміни настрою;

*загальна слабкість, підвищена втомлюваність;

*напади панічних атак, тривожність;

*порушення сну.

Види вегето-судинної дистонії

*ВСД серцевого типу -- характеризується загальними ознаками втоми, відчуттям нестачі повітря, тахікардія;

*ВСД гіпотензивної форми -- знижений артеріальний тиск, слабкість, головний біль, похолодання кінцівок, схильність до непритомності, нудота;

*ВСД гіпертензивного типу -- основною ознакою є різкі перепади артеріального тиску.

У разі виникнення симптомів ВСД необхідно звернутися до кваліфікованого фахівця. Особливо важливо почати у вертебролога лікування остеохондрозу, який практично завжди супроводжує вегето-судинну дистонію. Необхідно комплексне діагностичне обстеження з метою виявити захворювання, які можуть «маскуватися» під симптоми ВСД. Також рекомендується зробити доплерографію судин головного мозку.

Залежно від реакції серцево-судинної системи виділяють 3 типи нейроциркуляторної дистонії: кардіальний, гіпотензивний і гіпертензивний.

1)Кардіальний тип - скарги на серцебиття, перебої в області серця, іноді відчуття нестачі повітря. Можуть відзначатися зміни серцевого ритму (синусова тахікардія, виражена дихальна аритмія, надшлуночкова екстрасистолія). На електрокардіограмі змін немає або ж іноді відзначаються зміни зубця Т.

2)Гіпотензивний тип - стомлюваність, м'язова слабкість, головний біль (нерідко провокується голодом), мерзлякуватість кистей і стоп, схильність до непритомних станів. Шкіра звичайно бліда, кисті рук холодні, долоні вологі, відзначається зниження систолічного артеріального тиску нижче 100 мм рт.ст.

3)Гіпертензивний тип - характерно минуще підвищення ар-теріального тиску, який майже у половини хворих не сполучається зі зміною самопочуття й уперше виявляється під час медичного огляду. На очному дні на відміну від гіпертонічної хвороби змін немає. У деяких випадках можливі скарги на головний біль, серцебиття, стомлюваність.



3. Причина вынекнення ВСД

Причини виникнення вегето-судинної дистонії різні. Це можуть бути всілякі невротичні розлади, депресія, перевтоми, інфекції, фізичні та емоційні перевантаження, клімакс, ендокринні і соматичні захворювання і т.п. Все це може відображатися в діяльності організму різною симптоматикою виникаючої з боку тих чи інших органів.

Причиною вегето-судинної дистонії частіше виступає що лежить в ос-нові соматоформних розладів і закономірно розвивається при порушеннях фізичного здоров'я дистрес-синдром.

Вегето-судинна дистонія найбільш часто супроводжує такий соматичної патології, як хронічний тонзиліт, гайморит, фарингіт, Захворювання щитовидної залози, жіночої статевої сфери (включаючи порушення менструального циклу). Вона може розвинутися в результаті родової травми, гіпоксії, часто виникає в період реконвалесценції, після гострих і хронічних інфекційних захворювань та отруєнь. Порушення вегетативного балансу,реалізуються в вегето-судинну дистонію та її еквіваленти, можуть мати в своїй основі збої в управлінні симпатичні і парасимпатичні тонусом (від вищих вегетативних центрів до органів-мішеней, що відрізняються при різних патологічних станах). Рівень регуляторних порушень надає модифікуючі вплив на клінічні прояви вегето-судинної дистонії. Залучення до них гіпоталамуса і лімбіко-ретикулярного комплексу обумовлює "багатобарвність" клінічних проявівдистонії.

Вегето-судинна дистонія може розвиватися в будь-якому віці, при різних псіхоконстітуціональних типах, в осіб обох статей, кілька тяжіючи до жіночого. Часто генетично детермінована. Виявляється поєднаними розладами серцевої і судинної діяльності, дихання, кровотворення, потовиділення, теплоутворення, вуглеводного і жирового обміну, діяльності органів травлення, функцій сечового міхура, ін.

За даними різних авторів, до 25% амбулаторних хворих, які звертаються за кардіологічної допомогою і до 15% госпіталізованих в кардіологічні стаціонари, насправді страждають вегето-судинною дистонією. Близько 30% від загального числа пацієнтів з вегетосудинною дистонією часто користуються послугами "Швидкої допомоги".

Порушення вегетативних регуляторних функцій у більшій мірі носять транзиторний характер по типу вегетативних пароксизмів (кризів), хоча і можуть бути постійними. Пароксизми часто провокуються стресовими ситуаціями. Детермінанти вегето-судинної дистонії - лабільний тип нервової системи з вираженими емоційними реакціями, високий ступінь метеопатій, неадекватні судинні реакції на фізичне навантаження, ін Вегетосудинні пароксизм починається з головного болю, болю в області серця, серцебиття, почервоніння або збліднення особи. В залежності від характеру пароксизму прийнято виділяти 3 типи дистонії: кардіальний, гіпотензивний і гіпертензивний. Кардіальний часто поєднується з гіпо-або гіпертензивним типом, тобто дистонія частіше носить змішаний характер. Для кардіального типу характерні скарги на серцебиття, перебої в діяльності серця, відчуття браку повітря. Об'єктивно можуть бути зареєстровані різного роду зміни серцевого ритму (синусова тахікардія, виражена дихальна аритмія, надшлуночкова і навіть шлуночкова екстрасистолія) за відсутності електрокардіографічних і ехокардіографічних ознак метаболічних та структурних порушень серця.

Ознаки гіпотензивного типу - підвищена стомлюваність, загальна слабкість, головний біль, запаморочення, потемніння в очах, пітливість, Нудота, мерзлякуватість кистей і стоп, схильність до непритомності, підвищена чутливість до холоду. У пальцях з'являються відчуття оніміння, повзання мурашок, поколювання, іноді - болі. Руки і ноги бліднуть, пальці можуть ставати одутлими, особливо при тривалому переохолодженні кистей або стоп. При об'єктивному дослідженні звертає увагу блідість шкірних покривів, вологі і холодні долоні і стопи, зниження систолічного артеріального тиску нижче 100 і діастолічного нижче 60 мм рт.ст. При гіпертензивною типі відзначаються епізоди підвищення артеріального тиску, не проявляються змінами самопочуття і виявляються випадково. Підвищення тиску супроводжується почастішанням пульсу і підвищенням температури тіла з ознобом. Напад може супроводжуватися безпричинним страхом. Зареєстроване підвищення артеріального тиску є, однак, ізольованим і не супроводжується структурними змінами серця і інших, характерних для артеріальної гіпертензії, органів-мішеней (очне дно, головний мозок, нирки, ін.) Можуть мати місце скарги на головний біль, серцебиття, підвищену стомлюваність.

Тривалість пароксизмів - від декількох хвилин до 2-3 годин. Причиною їх почастішання можуть бути перевтома і хвилювання. Після нападу на деякий час зберігаються відчуття розбитості й загального нездужання. Пароксизми можуть проходити без лікування.

Судинна дистонія виникає на грунті нервового перенапруження або після гострих і хронічних інфекційних захворювань, отруєнь, вітамінної недостатності, нервових зривів. Симптоми судинної дистонії можуть бути постійними або проявлятися приступами - вегетативно-судинними пароксизмами. Постійні симптоми частіше бувають при вродженій нестійкості нервової системи. Такі люди погано переносять зміну погоди; при фізичній роботі й емоційних переживаннях легко бліднуть, червоніють, випробовують серцебиття, підвищену пітливість. Вегетативно-судинні пароксизми починаються або з головного болю, або з болю в області серця й серцебиття, почервоніння або збліднення особи. Піднімається кров'яний тиск, частішає пульс, підвищується температура тіла, починається озноб. Іноді виникає безпричинний страх. В інших випадках настає загальна слабкість, з'являються запаморочення, потемніння в очах, пітливість, нудота, знижується кров'яний тиск, уряжается пульс. Напади тривають від кількох хвилин до 2 - 3:00 і у багатьох хворих проходять без лікування. При загостренні судинної дистонії кисті і стопи стають багрово-синюшними, вологими, холодними. Ділянки збліднення на цьому тлі надають шкірі мармуровий вид. У пальцях з'являються оніміння, відчуття повзання мурашок, поколювання, а іноді болю. Підвищується чутливість до холоду, руки і ноги сильно бліднуть, іноді пальці стають одутлими, особливо при тривалому переохолодженні кистей або стоп. Перевтома і хвилювання викликають частішання нападів. Після нападу на кілька днів може залишитися почуття розбитості й загального нездужання.

Однією з форм вегетативно-судинних пароксизмів є непритомність. При непритомності раптово темніє в очах, блідне особа, наступає сильна слабість. Людина втрачає свідомість і падає. Судом зазвичай не буває. У положенні лежачи непритомність проходить швидше, цьому сприяє також вдихання через ніс нашатирного спирту.

Попередження судинної дистонії повинне починатися із загартовування в дитячому та юнацькому віці, організації раціонального режиму праці та відпочинку. Необхідно уникати нервових перенапруг, при захворюванні ретельно дотримувати режим та інші призначення лікаря.

4. Реакції, що відображають вегето-судинну дистонію

Найбільш характерні реакції відображають прояви вегето-судинної дистонії з боку серцево-судинної системи можуть бути пов'язані з коливаннями артеріального тиску, періодично виникає тахі-і / або брадикардія, болями в області лівої половини грудної клітки. Для шлунково-кишкового тракту: це різні диспепсичні прояви, і можливість появи періодично виникаючих болів. З боку дихальної системи це найчастіше пов'язане з несподівано виникаючим відчуттям нестачі повітря, з утрудненим вдихом. Всі ці прояви можуть носити як постійний характер, так і відбиватися у вигляді кризів: симпатоадреналових або вагоінсулярних, або у вигляді кризів змішаного характеру. І хоча дані синдроми в більшості своїй не є небезпечними для життєдіяльності ор-ганізму, вони отруюють повсякденне життя, змінюють її звичний плин.

5. Етіологія та патогенез

У структурі вегетативної нервової системи (ВНС) розрізняють сегментарний і надсегментарний відділи. До першого належать вегетативні центри стовбура головного та спинного мозку:

1.мезенцефалічний (парасимпатичний),

2.бульбарний (парасимпатичний),

3.тораколюмбальний (симпатичний),

4.сакральний (парасимпатичний).

Вищий вегетативний центр організму - гіпоталамус. Лімбіко-гіпоталамо-ретикулярний комплекс забезпечує ерготропні (пристосування до мінливих умов зовнішнього середовища - холоду, голоду, енергетичне забезпечення психічної та фізичної діяльності, контроль за перебігом ката-болічних процесів) і трофотропні дії (регуляція анаболічних процесів, ана-філактичні реакції, підтримка гомеостатичної рівноваги).

Виникненню ВСД сприяють деякі спадкові та набуті фактори. До го-ловних спадкових факторів належать:

1.спадкова схильність до ВСД: конституційні особливості діяльності ВНС, спадкова дизавтономія, підвищена чутливість судин до гумо-ральних впливів;

2.несприятливий перебіг вагітності; внутрішньочеревна гіпоксія при токсикозах вагітних, нефропатіях, загроза переривання вагітності призводять до підвищення тиску спинномозкової рідини у ділянці третього шлуночка, де локалізовані основні центри надсегментарного рівня регуляції та судинні сплетення;

3.вади розвитку центральної нервової системи;

4.вади розвитку залоз внутрішньої секреції;

5.характерологічні особливості, пов'язані з типом реагування на стрес.

Набутими факторами, які впливають на стан надсегментарних вегета-тивних центрів є:

1.асфіксія або пологова травма, за яких ушкоджуються вегетативні центри кори головного мозку, гіпоталамуса, судинні сплетення; пологові ушкодження шийного відділу хребта;

2.травми черепа, інфекції, інтоксикації;

3.психоемоційне перевантаження (емоційний дискомфорт у сім' ї та школі тощо);

4.гормональний дисбаланс в організмі під час пре- та пубертатного періодів;

5.порушення режиму дня (гіподинамія, невисипання), тривалий перегляд телепередач, неповноцінне харчування тощо;

6.часті інфекційні захворювання, осередки хронічної інфекції (тонзиліт, гайморит, карієс);

7.метеорологічні впливи.

Етіологічні фактори можуть призводити до ушкоджень ВНС на органному, тканинному, клітинному та внутрішньоклітинному рівнях, що є морфологічним субстратом вегетативної дисфункції. Внаслідок вегетативної дисфункції порушується іннервація внутрішніх органів, що обумовлює дискінезії шлунково-кишкового тракту, функціональні кардіопатії, судинні дистонії. При ушкодженні структур ВНС виникають морфологічні зміни (спазм судин), які пов'язані з виділенням медіаторів (норадреналін, ацетилхолін, серотонін), гормонів кори надниркових залоз.

судинний вегетативний етіологія лікування

6. Діагностика

Розрізняють вегетосудинні порушення за симпатотонічним, ваго-тонічним та змішаним типами. За характером перебігу: латентний, перма-нентний і пароксизмальний типи. За видом пароксизму: симпатико-адреналові, вагоінсулярні та змішані кризи.

До критеріїв діагностики ВСД за ваготонічним типом належать чис-ленні іпохондричні та неврологічні скарги; зміни шкіри: ціанотичні вологі кисті рук, мармуровість, підвищена пітливість, жирність, вугри, набрякання, виникнення алергічних реакцій; порушення терморегуляції: знижена температура тіла, мерзлякуватість, субфебрильна температура тіла при інфекцій них захворюваннях, загострена реакція на задушливі примщення; маса тіла: схильність до надлишкового зростання маси тіла, ожиріння; зміни з боку системи дихання: несподівані напади задишки, спастичного кашлю вночі (без ознак вірусної інфекції), глибокий вдих, псевдоастма; зміни з боку шлунково-кишкового тракту: зниження апетиту вранці, підвищена салівація, нудота, блювання, рецидивні болі в животі, функціональні запори та проноси; зміни з боку серцево-судинної системи: кардіалгії, функціональний шум у горизонтальному положенні, зниження систолічного та пульсового тиску, брадикардія; ЕКГ: атріовентрикулярна блокада І та ІІ ступеня, екстрасистолія, виражена синусова брадикардія, зменшення амплітуди зубця Р, високий загострений Т1, Т2, V5, змщення інтервалу S-T вище ізолінії; зміни нервової системи: цефалгії за типом мігрені, запаморочення, сонливість, важке засипання, надто глибокий сон, тремор пальців рук, повік, гіперкінетичні посмикування, симптоми внутрішньо-черепної гіпертензії; психологічні особливості дитини: пригніченість, схильність до депресій, підвищена втомлюваність, погіршена пам'ять, апатичність, найбільша активність до обіду, фізична активність зменшена; вагоінсулярні кризи: значна пітливість, біль у животі, блювання, спазм гортані, мігренеподібний головний біль, зниження артеріального тиску аж до непритомності, напади ядухи, бради- та тахікардія.

До критеріїв діагностики ВСД за симпатикотонічним типом належать скарги: серцебиття, «збої» в ділянці серця; зміни шкіри: бліда, суха; пору-шення терморегуляції: схильність до надмірного підвищення температури при інфекційному захворюванні; маса тіла: схильність до схуднення; зміни з боку шлунково-кишкового тракту: підвищений апетит, спрага, рецидивні болі у животі, атонічні запори; зміни з боку серцево-судинної системи: го-лосні тони серця, тахікардія, схильність до підвищення артеріального тиску, часто відзначається пролапс мітрального клапана; ЕКГ: ST-T зміни у вигляді зменшення зубців T1, Т2, V5 і зміщення нижче ізолінії інтервалу S-T, скорочення інтервалу PQ, збільшення амплітуди Р, синусова тахікардія; зміни нервової системи: головний біль, тремор, ознаки внутрішньочерепної гіпертензії, неспокійний сон, пізнє засинання, раннє пробудження; психологічні особливості дитини: ініціативність, запальність, мінливість настрою, швидке відволікання уваги, висока активність вечорами, фізична витривалість; симпатоадреналові кризи: озноб, жах, неприємні відчуття в ділянці грудної клітки, головний біль, підвищення артеріального тиску, серцебиття аж до пароксизмів тахікардії.

Для визначення ступеня та характеру вегетативних порушень, з'ясування стану периферичного та мозкового кровообігу доцільно проводити певні обстеження. Вивчення вегетативного гомеостазу включає визначення вихідного вегетативного тонусу, вегетативної реактивності та забезпечення діяльності.

Вихідний вегетативний тонус, який характеризує стан ВНС у період відносного спокою, визначають за таблицею О. М. Вей-на та співавторів (1981) з урахуванням ознак порушення органів і за даними ЕКГ та кардіоінтервалографії.

Вегетативна реактивність - це характер зміни вегетативної реакції ор-ганізму у відповідь на подразнення. Цей показник визначають під час проведення кліноортостатичної проби. Для дітей з симпатикотонією характерні симпатикотонічні та гіпер-симпатикотонічні варіанти реактивності . При вихідному ваготонічному тонусі можуть бути виявлені гіперсимпатикотонічний або ж гіпердіастолічний варіант кліноортостатичної проби, що свідчить про слабку активацію та швидке виснаження симпатичної частини ВНС.

Вегетативне забезпечення діяльності - це підтримка оптимального рівня вегетативної нервової системи, який обумовлює її адекватність до навантажень. Найчастіше вегетативне забезпечення діяльності визначають за допомогою кліноортостатичної проби, при виконанні розумового та дозованого фізичного навантаження. Вирізняють нормальне, надмірне та недостатнє вегетативне забезпечення діяльності.

Обстеження з метою виявлення внутрішньочерепної гіпертензії пока-зано усім дітям із ВСД. Клінічно вона проявляється розширенням підшкірних вен голови, кон'юнктив, збільшенням розмірів голови, перкуторним коробковим звуком. На краніограмі - зміни у вигляді «пальцевих» вдавлень, посилення судинного малюнка, розширення диплоїчних вен, зубчастість та розходження швів.

За допомогою ехоенцефалографії у хворих із ВСД виявляють розши-рення третього шлуночка, змщення серединного М-ехо, зазубленість вис-хідної та низхідної частин М-ехо, виражену ехо-пульсацію.

Електроенцефалографія у дітей з ВСД виявляє десинхронізований альфаритм, його асиметрію, допомагає диференціювати епілептичні пароксизми.

Проводячи біохімічне дослідження, виявляють: дисліпопротеїдемію, електролітичні порушення, зміни кількості катехоламінів й ацетилхоліну, гіпер- і гіпокоагуляцію.

Під час обстеження дітей з ВСД обов'язково слід одержати консультації окуліста, невропатолога, ендокринолога, отоларинголога.

7. Лікування

Лікування перш за все передбачає увагу до основного захворювання, з яким пов'язаний розвиток вегето-судинної дистонії. Не варто покладатися на швидкий успіх лікування. Воно є індивідуалізованим і поряд з раціональним поєднанням психо-та фармакотерапевтичних втручань включає рекомендації щодо способу життя. Наголос робиться на "м'які" лікарські засоби, в тому числі рослинного походження. Добре себе зарекомендували препарати валеріани, пустирника, глоду, їх комбінації, ін При гіпертензивною типі, аритміях можуть знадобитися b-адреноблокатори. Навпаки, при гіпотензивну типі вегето-судинної дистонії корисними можуть стати психостимулятори. Важливе місце відводиться раціональному застосуванню транквілізаторів.

Пофілактіка включає загартовування з раннього віку, режим праці та відпочинку. Необхідно уникати нервових перенапруг, дотримуватися рекомендації і призначення лікаря при захворюваннях.

Лікування вегето-судинної дистонії зазвичай починається з виявлення або аналізу захворювання, яке може бути або існує в даний проміжок часу, і корекцією лікування, з урахуванням знову виявленої симптоматики. При цьому можна досягти хороших результатів не вдаючись до медикаментозного лікування, якщо вчасно проконсультуватися з цього приводу у фахівця.

І чим раніше звернутися з цими скаргами, тим кращий результат може бути досягнутий. Є прийнятними такі лікувальні заходи як гіпно- і психотерапія, голкорефлексотерапія, гомеопатія, масаж, гірудотерапія, фізіотерапевтичні процедури і курортне лікування.

Терапію проводять з урахуванням типу ВСД. Лікування включає комплекс немедикаментозних і медикаментозних засобів. Велике значення має нормалізація навантажень, відпочинку, режиму дня. До раціону дітей з симпатикотонією включають харчові продукти, що містять солі магнію. Ці солі мають судинороз-ширювальну, антиспастичну дію. До таких продуктів належать: гречана, вівсяна, пшенична крупи, горіхи, соя, квасоля, морква, петрушка. З їжі виключають соління, маринади, прянощі.



Дітям із ВСД показані лікувальні ванни:

1.хвойні, які учиняють седативний, гіпотензивний, діуретичний вплив (на курс 10-12 ванн щодня або через день);

2.кисневі ванни;

3.хлоридно-натрієві ванни, які покращують центральний та периферичний кровообіг, нормалізують тонус судин, функцію нирок, процеси обміну;

4.заспокійливі ванни з відварами нагідків, череди, шавлії, валеріани, хмелю, липи, які нормалізують діяльність ЦНС та сон дитини.

Для досягнення гіпотензивного ефекту застосовують електрофорез 4%-го розчину сульфату магнію, 5%-го розчину броміду натрію на комірцеву зону. Процедури проводять щодня. На курс - 10-15 сеансів. Добре зарекомендували себе струми низької частоти та малої сили - електросон. Частоту імпульсів слід добирати залежно від типу ВСД. Курс лікування - 10-15 процедур через день. Хворим із ВСД показана голкорефлексотерапія: корпоральна та поєднана. Курс лікування - 10-12 процедур, проводять два курси. Широко застосовується фітотерапія.

За відсутності ефекту від перелічених заходів необхідно переходити до медикаментозної терапії. Використовують психотропні препарати:

1.нейролептики, що спричиняють заспокійливу дію, зменшують реакції на зовнішні подразники, ослаблюють психомоторне збудження, почуття страху. До них належать: терален по 10-15 мг на добу, френолон по 5-15 мг на добу, сонапакс по 10-30 мг на добу дітям дошкільного віку, 40-60 мг на добу - для школярів;

2.транквілізатори, які заспокійливо впливають на ЦНС. Це хлозепід (еленіум) по 5-10 мг на добу, сибазон (діазепам, седуксен) по 5-15 мг на добу, нозепам (тазепам) 5-10 мг на добу, мезапам (рудотель) 1-2 мг на добу;

3.седативні препарати (натрію бромід, бромкамфора).

Хворим із ВСД з підвищеним артеріальним тиском призначають пре-парати раувольфії та бетаблокатори. Для усунення проявів симпатоадреналового кризу, який виник, проводять психотерапію, застосовують транквілізатори, седативні препарати, нейролептики, бета-адреноблокатори (по 1 мг/кг анаприліну) та альфа-блокатор піроксан.

За наявності у дитини внутрішньочерепної гіпертензії проводять курс дегідратуючої терапії: діакарб дозою 0,08-0,25 г -1 раз на день за переривчастою схемою, фуросемід по 1/4-1/2 пігулки вранці разом із препаратами калію. Курс лікування 1 міс.

Раціон хворих з ваготонічною формою ВСД вирізняється підвищеним вмістом натрію (маринади, соління, оселедці та ін.) і кальцію (кефір, різні сири, гречана каша, зелена цибуля, шоколад, чай, кава). З водних процедур застосовують теплий дощовий, циркуляційний душ. Курс 12-15 сеансів. При ваготонії показані кисневі, перлинні, радонові ванни.

Курс - 10 ванн. Позитивний вплив має електрофорез на комірцеву зону 5%-го розчину хлориду кальцію, кофеїну, мезатону.

Дітям з артеріальною гіпотензією рекомендують застосовувати рос-линні психостимулятори (адаптогени): женьшень, лимонник, заманиху, елеутерокок, аралію тощо. Призначають їх у вигляді настоянок по 1 краплі на рік життя 2-3 рази на день.

Застосовують амізил дозою 1-3 мг на добу; йому властива центральна М-холінолітична дія. При змішаних варіантах ВСД рекомендують мепробамат по 0,2-0,8 г/добу, фенібут по 0,25-0,5 г/добу, белоїд не більше 1-3 пігулок на добу. Цим препаратам властива водночас адрено- і холінолітична активність.

Дітям зі зниженням пам'яті та інтелекту проводять курс лікування ноотропними препаратами: пірацетам - 0,4 г тричі на день, аміналон по 0,25 г тричі на день. Курс лікування - 2-6 міс.

Для покращання мозкового кровообігу призначають цинаризин (стугерон), який має спазмолітичну дію на гладкі м'язи судин мозку, зменшує збудливість вестибулярного лабіринту. Курс - від кількох тижнів до кількох місяців. Приймають по 0,012-0,025 г 1-2 рази на день. Вінпоцетин (кавінтон) розширює судини мозку, посилює кровообіг, покращує постачання мозку киснем. Призначають по 0,015-0,05 г 2-3 рази на день протягом 1-1,5 міс. Покращують обмінні процеси у ЦНС і стимулюють активність симпатичної частини ВНС глутамінова кислота, метіонін, препарати кальцію, тіамін.

При виникненні вагоінсулярного кризу дитину необхідно заспокоїти, дати настоянку валеріани або женьшеню.

Показані антидепресанти, беладонові препарати, введення фетанолу по 1 мл 1%-го розчину.

Вегето-судинна дистонія характеризується підвищеною стомлюваніс-тю, загальною слабкістю, схильністю до непритомних станів, безпричинними нападами паніки, відчуттям нестачі повітря і іншими неприємними проявами. Згідно з медичними даними, ВСД різного ступеня тяжкості страждає до 85% населення. Фахівці Києва рекомендують проводити лікування вегето-судинної дистонії без використання ліків, тому що багато препаратів (антидепресанти, седативні засоби) викликають звикання і через короткий час перестають допомагати більшості хворих.

Повноцінний сон

Тривалість сну у пацієнтів повинна становити не менше 8 годин на добу. Хронічне недосипання призводить до порушень в роботі нервової і ендокринної систем, і посилює напади ВСД.

Заняття фітнесом

При вегето-сосудсітой дистонії найбільш корисні види спорту -- це плавання, аквааеробіка, катання на лижах, танці, в тому числі, східні, каланетика і пілатес. Такі види навантажень тренують серцевий м'яз, судини, допомагають стабілізувати артеріальний тиск. Це допомагає пацієнтові подолати залежність від зміни погоди, легше переносити фізичні навантаження.

Для занять на тренажерах краще вибирати бігову доріжку, степпер, велоергометр. Не рекомендують вправи на тренажерах, коли голова розташована нижче рівня грудей -- це може викликати непритомність і погіршення самопочуття.

Корисні ігрові види спорту на свіжому повітрі, а також піші прогулянки не менше години в день. А також рекомендується йога зі спеціальним курсом дихальних вправ.

Дієтотерапія

Необхідно збільшити споживання солей калію і магнію, які покра-щують роботу судин і серця. Тому в щоденний раціон пацієнта, страждаючого вегето-судинною дистонією, повинні бути гречана і вівсяна каші, бобові, шипшина, сухофрукти, баклажани, зелень, молочні продукти, горіхи, рослинні олії, цитруси.

Рекомендується обмежити споживання солі, кави, чаю, маринадів і солінь, прянощів і спецій. А також повністю виключити алкоголь, навіть пиво. І відмовитися від куріння.

Фізіотерапія

Фізіопроцедури дають хороший ефект при лікуванні вегето-судинної дистонії: електрофорез, синусоїдальні модульовані струми, аплікації па-рафіну.

Дані фізіотерапевтичні методи відновлюють порушення нервової си-стеми, нормалізують роботу судин, покращують обмін речовин і мікроциркуляцію крові в органах і тканинах.

Фахівці рекомендують пацієнтам з ВСД лікування в Києві -- магніто-терапія в поєднанні з інфрачервоним лазерним випромінюванням. Дана методика покращує кровотік і обмін речовин в клітинах, знижує болі в області серця. Але цей вид фізіотерапії не рекомендується при гіпотонічній типі вегето-судинної дистонії (знижений артеріальний тиск), тому як може спровокувати запаморочення й непритомність.

При всіх типах ВСД показані контрастні ванни, гідромасаж, душі -- віяловий і циркулярний, плавання в морській воді. Хороший результат дають хвойні та радонові ванни.

Рефлексотерапія

Пацієнтам з ВСД для позбавлення від захворювання і відновлення функцій організму рекомендуються різні види голковколювання, впливу на точки акупунктури, мануальна терапія.

Хороший результат в лікуванні вегето-судинної дистонії дають фізіо-терапевтичні процедури, які допомагають поліпшити кровообіг в тканинах -- гідромасаж, лікувальна фізкультура, електрофорез, магніторапія, загальний масаж. Лікування ВСД в Києві фахівці рекомендують починати з усунення остеохондрозу -- найефективніші способи -- мануальна терапія, голковколювання, точковий масаж.

Вибір методу лікування повинен підбирати лікар, тому як деякі види мають протипоказання. Також фахівець допоможе пацієнту підібрати дієту, дотримання якої особливо важливо при вегето-судинної дистонії. Можливо, пацієнту буде необхідна консультація психотерапевта.

Також для успішного лікування ВСД необхідно переглянути свій спосіб життя -- скорегувати час роботи і відпочинку, відмовитися від куріння і алкоголю, по можливості уникати перевтоми і стресових ситуацій.

Корисні помірні фізичні навантаження, наприклад, робота в саду, ігри на свіжому повітрі або заняття фітнесом -- плавання, аквааеробіка, танці, лижі -- все це допоможе позбавитися від нападів вегето-судинної дистонії. Якщо немає можливості зайнятися спортом, то необхідні піші прогулянки не менше години в день.

Перш за все, важливий настрій пацієнта. Перший крок -- коригування спосіб життя -- відмова від куріння і спиртного, повноцінний сон і відпочинок, усунення стресових обставин.

Необхідно, по мірі можливості, менше часу проводити за комп'ютером і біля телевізора. Щодня гуляти на свіжому повітрі не менше години. Двічі на тиждень відвідувати басейн -- плавати або займатися аквааеробікою. Для страждають вегето-судинну дистонію в йозі існує курс вправ та дихальної гімнастики.

Висновок

Вегетосудинна дистонія (ВСД) - стан, що характеризується порушен-ням вегетативної регуляції серця, судин, внутрішніх органів, залоз внутрішньої секреції. Це синдром, який виникає за багатьох видів патології.

Вегетосудинна дистонія - найбільш розповсюджений розлад серцево-судинної системи, який виявляється у 15-30 % дітей. У 33 % із них він зберігається у наступні періоди життя, у 17-20 % - прогресує. У 7,3-12,5 % дітей спостерігаються кризи.

Лікування судинної дистонії комплексне із застосуванням ліків і фізіотерапевтичних процедур, проводиться за призначенням лікаря. З метою оздоровлення хворих широко застосовуються лікувальна фізкультура, заміські прогулянки, туризм, санаторно-курортне лікування, нормалізація способу життя, гартують процедури. При дратівливості, розладах сну призначають препарати валеріани, пустирника, валокордин, іноді транквілізатори. При гіпотензивну типі корисні лікувальна фізкультура, беллоід, кофеїн. При гіпертензивною типі - бета-адреноблокатори.

Фахівці медичних клінік Києва рекомендують для ефективного ліку-вання ВСД:

*фізіопроцедури -- УФО комірної зони, дарсонвалізація, електрофорез, електросон;

*лазеротерапія -- вплив на нервову систему за допомогою лазерного світла;

*магнітотерапія -- застосування для лікування змінного низькочастотного магнітного поля, сприяє поліпшенню кровопостачання в тканинах;

*бальнеотерапія -- лікування мінеральними водами;

*масажі (загальний і точковий) -- знімають напругу, покращують мікроциркуляцію крові, застосовуються в поєднанні з аудіотерапіей (музика нормалізує артеріальний тиск, пульс, серцебиття) і аромате-рапією (зняття стресу за допомогою ефірних олій);

*мануальна терапія -- ефективно застосовується для лікування остео-хондрозу, який практично завжди супроводжує вегето-судинну дистонію;

*аероіонотерапія -- застосування в лікувальних цілях легких негативних іонів повітря;

*рефлексотерапія -- акупунктура, використовується для лікування остеохондрозу, покращує загальний стан пацієнта;

*водні процедури -- хвойні, перлинні, радонові ванни, гідромасаж, купання в морі;

*кліматотерапія -- тимчасова зміна клімату на період санаторно-курортного лікування, включає в себе аеротерапію (лікування по-вітрям) та геліотерапію (лікування сонцем);

*гірудотерапія -- лікування п'явками;

*апітерапія -- лікування отрутою бджіл і продуктами бджільництва.

Вегетативні дисфункції в дітей - передстадія багатьох розповсюджених психосоматичних захворювань у дорослих (ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хвороба, виразкова хвороба шлунка, бронхіальна астма). З огляду на це, своєчасна корекція вегетативних порушень у дітей є одним із засобів запобігання вищезгаданим хворобам у дорослих.



Список використаних джерел

1.http://www.eurolab.ua/encyclopediaua/pediatry-ua/41577/

2.http://i-medic.com.ua›index.php?newsid=1883http://girudo.kiev.ua/index.php/uk/vegetativno-sudinna-distoniya

4.http://ua.spine5.com/likuvannya-vsd-v-kiyevi/

5.http://ua.spine5.com/vsd-likuvannya-ki%d1%97v/

6.http://ua.spine5.com/vsd-likuvannya-v-kiyevi/

Размещено на Allbest.ru

...