Главная Коллекция "Revolution" Медицина Гігієна і медична екологія людини як галузь медичної науки

Гігієна і медична екологія людини як галузь медичної науки

Історія виникнення, основні етапи розвитку та сучасний стан гігієни. Гігієнічне значення складових біосфери. Характеристика поняття про гігієнічний норматив. Методика контролю з організацією фізичного виховання та трудового навчання дітей та підлітків.

Рубрика	Медицина
Вид	реферат
Язык	украинский
Дата добавления	30.11.2014
Размер файла	23,1 K

посмотреть текст работы

скачать работу можно здесь

полная информация о работе

весь список подобных работ

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України Харківський національний медичний університет Кафедра гігієни та екології

Зав. кафедрою: проф. В.О. Коробчанський

Викладач: доц. І.О. Дяченко

Реферат

з дисципліни “Гігієна”

на тему: «Гігієна і медична екологія людини як галузь медичної науки»

Виконав: студент 2 курсу стоматологічного факультету групи №9

Головін М.В.

Харків,2014

Історія виникнення, основні етапи розвитку та сучасний стан гігієни

Гігієна -- це наукова дисципліна та практична галузь медичної науки, яка досліджує закономірності впливу навколишнього середовища на організм людини і громадське здоров'я з метою обґрунтування гігієнічних нормативів, санітарних норм і правил та профілактичних заходів, реалізація яких забезпечує оптимальні умови для життєдіяльності людини, збереження і зміцнення її здоров'я та запобігання виникненню різноманітних захворювань. Цікавою та повчальною є історія гігієни, яку поділяють на два основні періоди: емпіричний та науково-експериментальний.

У давні часи льодина. Була погано захищена від впливу несприятливих умов життя: високої та низької температури повітря, стихійних лих, відчувала нестачу їжі, її постійно чатувала небезпека поранень, ушкоджень або укусів отруйних тварин. Пов'язаний із цим спосіб життя сприяв виникненню харчових отруєнь, різноманітних захворювань, травм і навіть ранньої смерті. Життєвий досвід, який накопичувався поколіннями, вже в стародавні часи став основою для зародження емпіричної, народної гігієни. Провідними її елементами стали рекомендації обмежувального характеру, які торкалися проживання в тій чи іншій місцевості, вживання окремих продуктів, використання питної води.

Подальший розвиток емпірична гігієна одержала в рабовласницьких країнах Стародавнього Сходу, які мали великий вплив на розвиток світової культури та науки. Устрій життя в цих країнах в основному складався під впливом релігійних приписів, багато з яких містили раціональні вимоги профілактичного характеру. Відображенням цього є численні законодавчі документи та історичні пам'ятки Ассиро-Вавилонської держави, Стародавнього Єгипту, Стародавньої Індії, Стародавнього Китаю. Вони охоплюють багато питань, що стосуються вживання різних харчових продуктів, питної води, планування та санітарного облаштування житлових приміщень, особистої гігієни тощо. Високою санітарною культурою для свого часу відзначалася Київська Русь. Рукописні та інші джерела, що дійшли до наших днів, у яких описано побут населення Київської Русі, відзначають увагу, яка приділялася питанням гігієни.

Так, онуці Володимира Мономаха Євпраксії (XII ст.) належить медичний трактат, який містить 29 розділів. Поміж ними привертають увагу такі: «Про спосіб життя в різні пори року», «Про їжу, питво, сон та спокій», «Про лазню» тощо. У X--XII ст. у Києві, Суздалі, Новгороді та інших містах були споруджені дерев'яні бруківки, в ряді монастирів (Троїцько-Сергієвському, Києво-Печерському, Соловецькому) і міст (Новгороді, Пскові) діяли водопроводи. Значно поширеним у Київській Русі було миття в лазнях. гігієна біосфера навчання фізичний

Зародження капіталістичного виробництва у Західній Європі, пошук нових ринків, великі географічні відкриття дали поштовх до розвитку медичної науки та гігієнічної культури. А. Левенгук (1632--1723) створює мікроскоп, Д. Фракастро (1478--1553) своєю працею «Про заразу, заразні хвороби та їх лікування» закладає основи науки про поширення інфекційних хвороб та запобігання їм. З'являється твір відомого лікаря та вченого Г. Агріколі про професійні захворювання гірників. Значною віхою в історії гігієни стала праця італійського лікаря Б. Рамацціні (1633--1714) «Про хвороби ремісників», у якій подано опис та оцінку умов праці робітників 52 професій (гірників, рибалок, друкарів, пивоварів та ін.) і характеристики симптомів, які розвиваються внаслідок формування професійної патології. Значно посилилась увага до профілактичних аспектів охорони здоров'я населення і в Російській імперії, до складу якої в ті роки належала і Україна, особливо в період державних перетворень, що здійснювалися Петром І та після епохи його царювання. Великий внесок у цей напрям суспільного життя зробив М. В. Ломоносов (1711--1765), який у відомій доповіді «Про розмноження та збереження російського народу» (1761 р.) та в ряді інших праць порушував широке коло питань громадської та особистої гігієни. Подальший розвиток ідей профілактики знайшов відображення в наукових працях та практичній діяльності таких учених-медиків, як Н. М. Амбодик-Максимович, С. Г. Забєлін, Д. С. Самойлович, М. Я. Мудров та ін. Наступний розвиток і диференціація гігієни як самостійної науки тісно пов'язані з промисловою революцією кінця XVIII ст., активізацією робітничого руху в Англії та інших країнах Європи, досягненнями науки кінця XVIII -- початку XIX ст. Саме в ці роки в економічно розвинутих країнах Європи з'являються лікарі та адміністратори, котрі розуміли значення санітарно-оздоровчих заходів і стали засновниками громадської профілактичної медицини та санітарної статистики. Публікуються перші твори узагальнюючого характеру з гігієни, що дало початок її формування як окремої наукової дисципліни. Розвиток гігієнічної науки, та санітарної практики в Росії та в Україні тісно пов'язаний з діяльністю медичних факультетів вищих навчальних закладів, у стінах яких сформувалися перші вітчизняні гігієнічні школи. Ініціатива організації першої окремої кафедри гігієни належить медичному факультетові Київського університету св. Володимира. Рішення про створення такої кафедри вчена рада цього факультету прийняла у жовтні 1863 p., але фактичне її відкриття відбулося лише в 1871 р. У цьому ж році, практично одночасно з Києвом, було відкрито кафедру гігієни в Петербурзі. У наступні роки починають працювати кафедри гігієнічного профілю в Харкові, Москві, Казані, Одесі та інших містах. Плідно розвивалася гігієнічна наука наприкінці XIX -- на початку XX ст. в Україні, її видатними представниками були В. А. Субботін, В. Д. Орлов, І. П. Скворцов, А. I. Якобій, О. В. Корчак-Чепурківський та ін. На початку 20-х років XX ст. в Радянській Росії створюються підрозділи Державної санітарної служби, закладається законодавча основа їх діяльності. У 1922 р. на з'їзді санітарних лікарів України видатний вітчизняний гігієніст О. М. Марзєєв висловив пропозицію щодо організації санітарно-епідеміологічних станцій (СЕС) на місцях як основної ланки державної санепідемслужби (першу СЕС було створено в 1922 р. в Гомелі). Після прийняття відповідної постанови Ради Народних Комісарів України (1927) в республіці, а невдовзі на всій території Радянської Росії було створено обласні, міські та районні СЕС. Основним змістом діяльності СЕС у 20--30-ті роки була ліквідація важких санітарних наслідків громадянської війни, розробка і застосування рекомендацій з будівництва і реконструкції населених місць, вивчення та оздоровлення умов побуту та праці робітників металургійної, гірничодобувної та інших галузей промисловості, санітарний нагляд за будівництвом і експлуатацією водопровідно-каналізаційних споруд, очисткою населених місць, охороною чистоти повітря тощо. Велика увага приділялася підвищенню гігієнічної освіти та створенню санітарного активу серед населення країни. У 30-ті роки склалася добре продумана система державного санітарного нагляду, розпочали працювати спеціально підготовані лікарі--гігієністи й епідеміологи, в 1931 р. в Московському, Київському та інших медичних інститутах було створено спеціалізовані санітарно-гігієнічні факультети. У період Великої Вітчизняної війни завдяки чіткій роботі СЕС, цивільних і військових санітарних лікарів та епідеміологів (серед них було багато українських учених-гігієністів та лікарів), попри важкі умови та чинники, які могли спричинити захворювання (переміщення великої кількості населення, значне погіршення побутових умов, харчування, водопостачання та ін.), ані в армії, ані серед цивільного населення не було зареєстровано великих епідемій і в цілому зберігалося санітарне благополуччя. Якщо в довоєнні роки в центрі досліджень наукових установ гігієнічного профілю та практичної діяльності санітарних лікарів були окремі прикладні питання охорони здоров'я та оздоровлення навколишнього середовища, то в умовах повоєнних років і передусім у 70--90-ті роки XX ст. та на межі тисячоліть великої актуальності та першочергового значення набуває вивчення та поглиблений аналіз з метою подальшого гігієнічного нормування впливу на стан здоров'я як окремих чинників навколишнього середовища, так і їх стійкого поєднання. Надзвичайно важливими постають питання гігієнічного регламентування вмісту різних речовин природного та антропогенного походження в ґрунті, воді, харчових продуктах, атмосферному повітрі та повітрі житлових приміщень. Останніми роками на перший план як предмет сучасних наукових досліджень у галузі гігієни та санітарії виходять проблеми гігієни житлових та громадських будівель, медичної кліматології, профілактичної токсикології, охорони праці тощо. Розробка, виробництво та запровадження у повсякденну практику різноманітних хімічних речовин та сполук висуває у число пріоритетних завдання з вивчення закономірностей їх кругообігу, транслокації та акумуляції в різних компонентах біосфери і на цій підставі визначення ступеня негативного впливу на організм людини в цілому та окремі органи і системи зокрема. Наслідки аварії на Чорнобильській АЕС та необхідність їх успішного подолання сприяють невпинному розвитку радіаційної гігієни, головним завданням якої є обґрунтування припустимих рівнів радіаційного забруднення навколишнього середовища, вивчення умов праці й стану здоров'я людей, які мають або мали контакт із джерелами іонізуючого випромінювання, створення комплексу захисних заходів, які б забезпечували безпечні умови життєдіяльності. Зрештою, слід зазначити, що в центрі уваги сьогоднішньої гігієни як науки знаходяться дослідження, що стосуються визначення ступеня екологічного навантаження на кожну конкретну людину в сучасних умовах, питання профілактики цілого розмаїття соціальне значущих захворювань і, отже, вдосконалення адаптаційних процесів, які відбуваються в організмі у зв'язку з необхідністю активного пристосування до умов перебування, проблеми гігієни дітей і підлітків, особистої гігієни та формування здорового способу життя, психогігієни тощо.

Гігієнічне значення складових біосфери (атмосфери, гідросфери, літосфери). Екосистеми. Біогеохімічні цикли

1. Гігієнічне значення літосфери

Гігієнічне значення ґрунту надзвичайно велике і багатогранне. З одного боку, він є головним чинником формування природних і штучних біогеохімічних провінцій, що грають провідну роль у виникненні та профілактиці ендемічних захворювань, а з іншого - виступає в ролі середовища, що забезпечує циркуляцію екзогенних хімічних речовин у системі «зовнішнє середовище - людина».

Грунт є одним з джерел хімічного і біологічного забруднення атмосферного повітря, підземних і поверхневих вод, а також рослин, що використовуються людиною для харчування.

Хімічні речовини, що потрапляють до ґрунту випаровуються і сублімують, потрапляють в атмосферне повітря, накопичуються в ньому до концентрацій, що перевищують ГДК, і досягають рівнів, небезпечних для здоров'я людей; змиваються дощовими водами з її поверхні у відкриті водойми, вступають у ґрунтовий потік, визначаючи якісний склад господарно-питних вод. Грунт є головним елементом біосфери, де відбувається міграція і обмін усіх хімічних елементів.

З ґрунту, через питну воду, харчові продукти, атмосферне повітря, хімічні речовини надходять в організм людини.

2. Гігієнічне значення атмосфери

Атмосферне повітря - життєво необхідний компонент навколишнього природного середовища, який являє собою природну суміш газів атмосфери, що знаходиться за межами житлових, виробничих та інших приміщень. Атмосферне повітря є життєво важливим компонентом навколишнього природного середовища, невід'ємною частиною середовища проживання людини, рослин і тварин.

Атмосферне повітря є найбільш значущим компонентом ( фактором ) середовища проживання людини, при забрудненні якого вплив на здоров'я (стан захисного ресурсу) людини найбільш виражено.

Забруднення навколишнього середовища, в першу чергу атмосферного повітря, є потужним чинником у формуванні здоров'я населення, надаючи собою негативний вплив на репродуктивну функцію і природне відтворення населення, на захворюваність, смертність, в першу чергу, соціально незахищених і ослаблених груп населення (діти, жінки, немолоді) . Серед постійних складових частин повітря основне значення має кисень, необхідний для дихання всіх живих істот. Переважною складовою частиною повітря є азот, який входить до складу білків і азотистих сполук.

Азот належить до інертних газів, він грає роль розріджувача кисню, так як життя в чистому кисні неможливе. Вуглекислий газ, або двоокис вуглецю, надходить в атмосферу в результаті процесів дихання, бродіння, гниття і окислення органічних речовин, при їх розпаді, згорянні горючих копалин. Надходження різного роду забруднюючих речовин, крім природних процесів пов'язано з діяльністю людини (так званий «антропогенний вплив», від « antropos » - людина) . У першу чергу, антропогенне навантаження на атмосферне повітря пов'язане з розвитком технічного процесу, розвитком промисловості. Інтенсивний розвиток різних галузей промисловості зумовило надзвичайно широкий контакт з токсикантами не тільки працівників, зайнятих у шкідливих виробництвах, а й усього населення. Тому проблема чистоти повітря є актуальною на сьогоднішній день і потребує максимально можливого її розгляду на даному етапі економічно-індустріального прогресу та морально-етичного регресу стосовно нашої природи.

3.Гігієнічне значення гідросфери

Вода - основа всіх життєвих процесів, вона присутня у всій біосфері: не тільки у водоймах, а й у повітрі, і в ґрунті, і в усіх живих істотах. Останні містять до 80-90 % води в своїй біомасі. Втрати 10-20 % води живими організмами призводять до їх гибелі. В природному стані вода ніколи не вільна від домішок. У ній розчинені різні гази і солі, знаходяться зважені тверді часточки. В 1 л прісної води може міститися до 1 г солей. Велика частина води зосереджена в морях і океанах. На прісні води припадає лише 2 %. Велика частина прісних вод (85% ) зосереджена в льодах полярних зон і льодовиків. Поновлення прісних вод відбувається в результаті циркуляції води. З появою життя на Землі кругообіг води став відносно складним, так як до простого явищу фізичного додалися більш складні процеси, пов'язані з життєдіяльністю живих організмів. До того ж роль людини в міру його розвитку стає все більш значною в цьому вирі.

Кругообіг води в біосфері відбувається наступним чином. Вода випадає на поверхню Землі у вигляді опадів, що утворюються з водяної пари атмосфери. Певна частина опадів, що випали випаровується прямо з поверхні, повертаючись в атмосферу водяною парою. Інша частина проникає в грунт, всмоктується корінням рослин і потім, пройшовши через рослини, випаровується в процесі транспірації. Третя частина просочується в глибокі шари підґрунтя до водотривких горизонтів, поповнюючи підземні води. Четверта частина у вигляді поверхневого, річкового і підземного стоку стікає у водойми, звідки також випаровується в атмосферу. Нарешті, частина використовується тваринами і споживається людиною для своїх потреб. Вся вода, що випарувалася і повернулася до атмосфери конденсується і знову випадає в якості опадів. Біогеохімічний кругообіг речовин в біосфері Сутність - утворення живої речовини з неорганічних сполук у процесі фотосинтезу і в перетворенні органічної речовини при розкладі знову в неорганічні речовини. Змінюючись, народжуючись і вмираючи, жива речовина підтримує життя на нашій планеті, забезпечуючи біохімічний кругообіг речовин. Головним джерелом енергії кругообігу є сонячна радіація, яка породжує фотосинтез. Ця енергія нерівномірно розподіляється по поверхні земної кулі. Також вона втрачається шляхом відбиття, поглинається ґрунтом, витрачається на транспірацію (випаровування) води. На фотосинтез витрачається не більше 5% від усієї енергії. У ряді екосистем перенесення речовини і енергії здійснюється переважно за допомогою трофічних ( харчових ) ланцюгів. Харчова ланцюг - зв'язкова лінійна структура з ланок, кожна з яких пов'язана з сусідніми ланками відносинами «їжа - споживач». В якості ланок виступають групи організмів, наприклад конкретні біологічні види . Такий кругообіг зазвичай називають біологічним. Він припускає замкнутий цикл речовин, багаторазово використовуваний трофічної ланцюгом. Він може мати місце у водних екосистемах, але не в наземних екосистемах, за винятком дощових тропічних лісів, де може бути забезпечена передача поживних речовин «від рослини до рослини», коріння яких на поверхні ґрунту. У масштабах всієї біосфери такий круговорот неможливий. Тут діє біогеохімічний кругообіг, що являє собою обмін макро - і мікроелементів і простих неорганічних речовин (СО2 , Н2О) з речовиною атмосфери, гідросфери та літосфери. Кругообіг окремих речовин В. І. Вернандський назвав біогеохімічними циклами. Суть циклу в наступному: хімічні елементи, поглинені організмом, згодом його покидають, ідучи в абіотичне середовище, потім, через якийсь час, знову потрапляють у живий організм і т. д. Такі елементи називають біофільними . В біогеохімічних круговоротах слід розрізняти два зрізи:

1) резервний фонд - величезна маса рухомих речовин, не пов'язаних з організмами;

2) обмінний фонд - значно менший, але дуже активний, обумовлений прямим обміном біогенними речовинами між організмами і їхнім безпосереднім оточенням

Якщо розглядати всю біосферу в цілому, то в ній можна виділити:

1) кругообіг газоподібних речовин з резервним фондом в атмосфері і гідросфері

2) осадовий цикл із резервним фондом у земній корі ( в геологічному кругообігу ) .

Єдиний процес, який не витрачає, а пов'язує і накопичує сонячну енергію - створення органічної речовини в результаті фотосинтезу.

Попередні та періодичні медичні огляди як заходи їх профілактики.

Медичні огляди працівників проводять згідно з Порядком проведення медичних оглядів працівників певних категорій ( далі -- Порядок проведення медичних оглядів), затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 21 травня 2007 року № 246.

Цей документ був розроблений відповідно до статті 17 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII та на підставі Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 року № 1542, і набув чинності 3 серпня 2007 року. Попереднє Положення про порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій, яке було затверджене наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31 березня 1994 року № 45, тепер втратило чинність на підставі згаданого вище наказу. Із 3 серпня 2007 року на території України також не застосовуються додатки 1 і 2 до наказу Міністерства охорони здоров'я СРСР «Про вдосконалення системи медичних оглядів працівників та водіїв індивідуальних транспортних засобів» від 29 вересня 1989 року № 555.

Порядок проведення медичних оглядів визначає процедуру проведення попереднього (під час приймання на роботу) та періодичних (впродовж трудової діяльності) медичних оглядів працівників, які зайняті на важких роботах, роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці, або таких, де є потреба в професійному доборі, щорічному обов'язковому медичному огляді працівників віком до 21 року. Порядок проведення медичних оглядів поширюється не лише на підприємства, установи й організації (далі -- підприємство) всіх форм власності та видів діяльності, а й на фізичних осіб -- суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників ( далі -- роботодавець), осіб, що забезпечують себе роботою самостійно. Його повинні виконувати заклади державної санітарно-епідеміологічної служби, лікувально-профілактичні заклади, військово-лікарські та відповідні комісії міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, що провадять медичні огляди працівників, спеціалізовані лікувально-профілактичні заклади, які мають право встановлювати діагноз щодо професійних захворювань, кафедри та курси професійних захворювань вищих медичних навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації, робочі органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України ( далі -- Фонд). Особливістю нового Порядку проведення медичних оглядів є те, що він містить Перелік загальних медичних протипоказань до роботи із шкідливими та небезпечними факторами виробничого середовища і трудового процесу та Перелік шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу, при роботі з якими обов'язковий попередній (періодичні) медичний огляд працівників (у Порядку, що був чинний раніше, такі Переліки не наводилися), проте в ньому відсутній Перелік професій, працівники яких підлягають медичному огляду. Вимоги Порядку проведення медичних оглядів з багатьох питань відповідають трудовому законодавству. Зокрема, стаття 24 КЗпП України забороняє укладання трудового договору із громадянином, якому запропонована робота протипоказана за станом здоров'я згідно з медичним висновком.

Використана література

1. Беляков В.Д., Жук Е.Г. Военная гигиена й эпидемиология. - М.: Меди-цина, 1988. - 320 с. Вода питна, гігієнічні вимоги до якості води централізованого госпо-дарсько-питного водопостачання. ДСанПіН. Затв. МОЗ України 23.12.1996р. №383.

2. Габович Р.Д., Познанский С.С., Шахбазян Г.Х. Гигиена. - К.: Вища школа, 1983. - 320с.

3. Гигиена детей й подростков / Под ред. Г.Н. Сердкжовской. - М.: Медицина, 1989. - 320с.

4. Гигиена детей и подростков: Под ред. В.Н. Крардашенко, 2-е изд. - М.: Медицина, 1988, с.407. 5. Гигиена детей и подростков: Руководство для санитарных врачей/ Под ред. Г.Н. Сердюковский, А.Г.

Размещено на Allbest.ru

...

реферат "Гігієна і медична екологія людини як галузь медичної науки" скачать

Подобные документы

Предмет і завдання гігієни, основні методи досліджень
Гігієна як розділ медицини. Використання епідеміологічного методу дослідження. Принципи теорії гігієнічного нормування. Критерії оцінки дії малих концентрацій атмосферних забруднень на організм. Організація санітарно-епідеміологічної служби в Україні.

контрольная работа [21,9 K], добавлен 17.11.2009
Види та причини порушень розвитку дітей
Психомоторний розвиток як діалектичний процес, його сутність, характеристика. Роль діагностики, медичної і психолого-педагогічної корекції у формуванні особи дітей з відхиленнями в розвитку. Виникнення аномалій розвитку, їх генні особливості та причини.

реферат [22,9 K], добавлен 15.09.2009
Реанімація: історія розвитку та основні методи
Реанімація як комплекс лікувальних заходів, направлених на відновлення функцій життєво-важливих систем. Історія розвитку реаніматології як розділу медичної науки. Порядок проведення реанімаційних заходів. Штучне дихання за методами Шефера та Сільвестра.

презентация [502,4 K], добавлен 29.04.2014
Гігієна вагітної жінки
Особливості гігієни вагінтої жінки, яка передбачає: всі загальні гігієнічні правила незалежно від статі (гігієна одягу, тіла, фізкультура); гігієну праці; заходи, пов'язані з особливостями жіночого організму. Гігієна одягу, гігієнічна гімнастика вагітних.

реферат [14,0 K], добавлен 02.12.2010
Довголіття та внутрішня екологія людини
Екологія та здоров'я, соціальні умови здоров'я. Зміни функціональної діяльності деяких систем організму в процесі старіння. Загальні відомості про довголіття, основні критерії віку. Характер впливу чинників навколишнього середовища на здоров'я людини.

реферат [31,5 K], добавлен 28.02.2010
Перша допомога хворим та догляд за ними
Найпростіші доцільні заходи для полегшення самопочуття хворих і перебігу їхнього захворювання або перша допомога. Значення дотримання правил особистої гігієни. Поняття медичної деонтології – етичні норми та правила поведінки медичного персоналу.

реферат [17,9 K], добавлен 15.02.2009
Особливості психічних порушень у дітей з хронічною тонзилогенною інтоксикацією
Клінічний поліморфізм і структура НПР у дітей і підлітків із хронічною тонзилогенною інтоксикацією, мікробіологічний стан слизової оболонки носоглотки. Розробка системи комплексної терапії психічних розладів у дітей та підлітків з інтоксикацією.

автореферат [305,7 K], добавлен 06.04.2009
Вплив поетапного комплексу реабілітаційного фізичного виховання на абсолютну і відносну кількість основних популяцій імунокомпетентних клітин периферичної крові дітей віком 7-10 років з патологією зору
Вплив поетапного комплексу реабілітаційного фізичного виховання дітей віком 7-10 років з патологією зору. Спостереження суттєвого зниження ШОЕ, абсолютної кількості лейкоцитів, гранулоцитів, нейтрофільних поліморфмоядерних лейкоцитів та агранулоцитів.

статья [28,2 K], добавлен 11.09.2017
Клініко-патогенетичні аспекти йододефіцитних захворювань у дітей шкільного віку в умовах легкої йодної ендемії
Дослідження впливу легкого йодного дефіциту на виникнення порушень фізичного, статевого, інтелектуального розвитку, психоемоційного стану та когнітивних функцій дітей з урахуванням вікових та статевих особливостей. Лікувально-профілактичні заходи.

автореферат [57,8 K], добавлен 19.03.2009
Анатомо-фізіологічні особливості імунної та серцево-судинної системи системи в дітей
Етапи розвитку імунної системи, поняття клінічної імунології. Патологія, що характерна для дефектів окремих ланок імунітету. Анатомо-фізіологічні особливості серцево-судинної системи дитини в різні етапи онтогенетичного розвитку, методика її дослідження.

реферат [257,1 K], добавлен 12.07.2010
Вплив патології зору на розвиток рухових якостей дітей з патологією зору віком 7-10 років
Визначення взаємозв’язку фізичного розвитку з системою основних рухових здібностей людини. Оцінка рівня відставання параметрів рухової підготовленості у дітей 7-10 років з патологією зору в порівнянні з практично здоровими однолітками з нормальним зором.

статья [27,4 K], добавлен 07.02.2018
Життя та діяльність доктора медицини Миколи Васильовича Скліфосовського
Характеристика історичної епохи, в якій жив М.В. Скліфосовський. Короткий біографічний напис життя, етапи особистісного та наукового становлення відомого вченого. Вклад Скліфосовського у розвиток медичної науки, його значення для світової медицини.

реферат [20,9 K], добавлен 15.11.2014
Перша медична допомога
Показники життєдіяльності організму та ознаки смерті. Схема надання першої медичної допомоги при кровотечах, травмах, ураженні електричним струмом, тривалому здавлюванні, шоку, опіках, переохолодженні, тепловому ударі, отруєнні, укусах звірів, утопленні.

методичка [1,0 M], добавлен 16.01.2011
Зміни структурно-функціональних властивостей кісткової тканини у дітей із хронічним пієлонефритом та їхня корекція на різних етапах реабілітації
Стан фізичного розвитку дітей, хворих на хронічний пієлонефрит, у співвідношенні з кістковим віком. Структурно-функціональні зміни кісткової тканини. Відновлювальний етап та методи корекції порушень для оптимізації комплексної реабілітаційної терапії.

автореферат [86,9 K], добавлен 21.03.2009
Особливості лікувальної фізичної культури при порушеннях кардіо-респіраторної системи у дітей молодшого шкільного віку зі сколіотичною хворобою
Особливості фізичного розвитку та стану постави у дітей молодшого шкільного віку, які страждають на сколіотичну хворобу. Фактори, які визначають формування постави. Класифікація та характеристика ступенів сколіозу. Основні задачі лікувальної гімнастики.

дипломная работа [656,3 K], добавлен 28.04.2012
Характеристика дітей з загальним недорозвиненням мови
Поняття загального недорозвитку мовлення і причини його виникнення. Порушення звуковимови, ритму і темпу мовлення. Діагностична модель дослідження порушення мовного розвитку у дітей. Дислалія, ринолалія, дизартрія, тахілалія, брадилалія, заїкання.

курсовая работа [26,1 K], добавлен 12.11.2014
Проблема деформації скелету у дітей
Анатомо–фізіологічні особливості хребта. Види деформацій скелету у дітей і підлітків, причини виникнення. Структурні особливості правильної постави. Характеристика дефектів постави, сколіотичної хвороби. Класифікація та методи профілактики плоскостопості.

курсовая работа [76,5 K], добавлен 29.11.2011
Масаж, як засіб реабілітації студентів медичних груп в залежності від захворювання
Історія виникнення й розвитку масажу і лікувальної фізичної культури як засобу реабілітації хворих на бронхіальну астму. Вплив фізичних навантажень на обмін речовин й енергії. Классифікація масажу: гігієнічний, лікувальний, апаратний та спортивний.

дипломная работа [352,2 K], добавлен 02.11.2011
Клініко-параклінічні особливості адаптації у дітей та підлітків з хронічною патологією гастродуоденальної зони
Характеристика основних клінічних синдромів, які супроводжують хронічний гастродуоденіт (ХГД), виразкову хворобу дванадцятипалої кишки (ВХ ДПК) та гастроезофагеальну рефлюксну хворобу (ГЕРХ). Особливості вегетативного гомеостазу у дітей та підлітків.

автореферат [60,0 K], добавлен 18.03.2009
Долікарняна медична допомога у разі виникнення травм та гострих патологічних станів у спортсменів
Спортивні травми, їх види, причини та механізми виникнення. Особливості пошкоджень опорно-рухового апарату у спортсменів. Орієнтовні терміни відновлення тренувальних занять після травм. Загальна характеристика гострих патологічних станів у спортсменів.

реферат [37,2 K], добавлен 18.11.2009

Другие документы, подобные "Гігієна і медична екологія людини як галузь медичної науки"

весь список подобных работ

скачать работу можно здесь

сколько стоит заказать работу?

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.