Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

на тему: «Спадкові захворювання крові»

Тарасенко Ю.В.

СПАДКОВІ ХВОРОБИ -- захворювання, обумовлені порушеннями в процесах збереження, передачі та реалізації генетичної інформації.

Із групи спадкової патології крові найвідоміші гемоглобінопатії (значно поширені в небезпечних щодо малярії регіонах) та гемофілії.

До гемоглобінопатій зараховують такі генетичні дефекти.

Анемія гемолітична, що зумовлена порушенням структури або швидкості синтезу гемоглобіну внаслідок мутацій в генах. Нині відомі понад 200 варіантів таких точкових мутацій. За ступенем важкості клінічних проявів гемоглобінопатії об'єднують у 3 групи: важкі - з вираженим гемолізом; легкі - зі зтертими клінічними симптомами захворювання; проміжні форми.

Клінічний перебіг характеризується гемолітичним кризом, жовтяничністю, гепатомегалією, пальці набувають вигляду барабанних палиць, еритроцити - форми серпа. Розвиваються компенсаторна кардіомегалія, гіперплазія кісткового мозку. Успадковується патологія за АР-типом.

Лікування. Під час гемолітичного кризу проводять гемотрансфузії, після його закінчення призначають повноцінну дієту, аспірин, фолієву кислоту.

Анемія гемолітична (HbС: альфа-2, бета-2, 6 ГЛУ->ЛІЗ) - форма, алельна серпоподібноклітинній анемії. Спостерігаються напади гемолізу, біль у животі, геморагічний синдром. Визначаються мішенеподібні еритроцити.

Спленектомію проводять рідко, необхідності в гемотрансфузіях звичайно немає. Захворювання успадковується за АР-типом.

Анемія гемолітична (HbЕ) - помірна анемія. Вирізняються мікроцитоз і мішенеподібні еритроцити. Характерний АР-тип успадкування. Лікування симптоматичне.

Анемія гемолітична (HbD: альфа-2, бета-2, 121 ГЛУ-> ГЛІА). У цьому випадку точкова мутація в гені глобіну призводить до заміни глутаміну в 121 положенні на гліцин. Можливі гемолітичні кризи. Успадкування здійснюється за АР-типом. Ліку-вання симптоматичне.

Зазначені захворювання проявляються клінічне не лише в гомозиготному стані, але й у вигляді компаундів, коли в організмі є 2 різних мутантних алелі одного гена.

Відомі 3 форми гемолітичної анемії, зумовлені фестальним гемоглобіном (HbF). Найпоширеніша анемія - вроджена гіпопластична (синдром Даймонда - Блекфана). Це гетерогенне захворювання, що може успадковуватись або за АД-, або за АР-типом. У 3-місячному віці з'являються блідість, потім тахікардія, серцева недостатність. Збільшуються печінка і селезінка. У зв'язку з частими трансфузіями крові можливий розвиток гемосидерозу.

Окрім гемоглобінопатій, відомі анемії, спричинені мутантними формами білків, котрі входять до складу мебран еритроцитів, у тому числі ферментів. Деякі з цих захворювань описані в розділі фармакогенетичних ензимопатій.

Гемофілія (от др.-греч. б?мб -- «кровь» и др.-греч. цйлЯб -- «любовь») - спадкове захворювання, пов'язане з порушенням коагуляції (процесу згортання крові). У хворих виникають крововиливи в суглоби, м'язи та внутрішні органи, як раптові, так і внаслідок травм та хірургічних втручань. При гемофілії значно збільшується ризик загибелі пацієнта від крововиливу у мозок та інші життєво важливі органи навіть при незначній травмі. Хворі з важкою формою гемофілії стають інвалідами внаслідок частих крововиливів у суглоби (гемартрози) та у м'язи (гематоми). Гемофілія відноситься до геморагічних діатезів, зумовлених порушенням плазменної ланки гемостазу (коагулопатія). Гемофілія - це результат генетичних вад білків, причетних до каскадного процесу коагуляції. На даний час визначені 10 спадкових дефектів, котрі призводять до порушення зсідання крові. Гемофілія передається від діда матір'ю до онука. Гемофілія з'являється внаслідок зміни одного гена у хромосомі Х. Розрізняють три типи гемофілії (А,В,С).

o Гемофілія А (рецесивна мутація В Х-хромосомі) викликає недостатність в крові необхідного білка VIІІ (антигемофільного глобуліну). Така гемофілія вважається класичною, вона спостерігається найбільш часто, у 80-85% хворих на гемофілію. Важкі кровотечі при травмах та операціях спостерігаються на рівні VIII фактора - 5-20%.

o Гемофілія В (рецесивна мутація в Х-хромосомі) недостатність фактору плазми ІХ (Кристмаса). Порушення утворення вторинної коагуляційної пробки).

o Гемофілія С (аутосомний рецесивний, або домінантний тип наслідування, тобто зустрічается як у чоловіків, так і у жінок) недостатність фактора крові ХІ. Зараз гемофілія С виключена з класифікації, тому що її клінічні прояви значно відрізняються від А та В.

Головними симптомами гемофілії А та В є підвищена кровоточивість з перших місяців життя; підшкірні, міжм'язові, субфасцинальні, забрюшинні гематоми, зумовлені забоями, порізами, хірургічними втручаннями; гематурія; рясні посттравматичні кровотечі; гемартрози крупних суглобів з вторинними запальними змінами, які призводять до формування контрактур та анкілозів. хвороба спадковий генетичний гемофілія

Найчастіше хворіють чоловіки (наслідування, пов'язане зі статтю), жінки звичайно бувають носіями гемофілії та можуть народити хворих синів або доньок-носіїв. Всього у світі задокументовано близько 60 випадків гемофілії у дівчат. В зв'язку з тим, що сучасна медицина значно подовжує середню тривалість життя хворих на гемофілію, то впевнено можна сказати, що випадки гемофілії у дівчат зустрічатимуться частіше. Крім того, близько у 15-25% випадків обстеження матерів хлопчиків хворих на гемофілію, не виявляє зазначених мутацій генів, що означає появу мутації в момент формування батьківської полової клітини. Отже, гемофілія може з'являтися і при відсутності у батьків носіїв її генів.

Найбільш розповсюджена думка про гемофілію - це те, що людина може стекти кров'ю від найменшої подряпини, що невірно. Проблемою є великі поранення та хірургічні операції, видалення зубів, в також раптові внутрішні крововиливи у м'язи та суглоби, зумовлені, можливо, вразливістю стінок сосудів у хворих на гемофілію.

Медична допомога. Для діагностики гемофілії застосовується коагулограма, визначення часу згортання крові, додавання зразків плазми з відсутністю одного з факторів згортання.

Хоча хвороба на сьогоднішній день невиліковна, її перебіг контролюється за допомогою ін'єкцій відсутнього фактора згортання крові, найчастіше виділеного з донорської крові. Деякі гемофіліки виробляють антитіла проти білка, що заміщує відсутній, що призводить до збільшення необхідної дози фактора або застосування замінників, таких як свинячий фактор VIII. В цілому сучасні гемофіліки живуть стільки ж, скільки і здорові люди. Зараз для лікування використовують концентрати факторів згортання як одержані з донорської крові, так і рекомбінантні (вирощені штучно у тварин).

Лікування відбувається під час кровотечі:

- гемофілія А - переливання свіжої плазми, антигемофілійна плазма, кріопреципітат;

- гемофілія В - свіжозаморожена донорська плазма, концентрат фактору згортання;

- свіжозаморожена суха плазма.

Надалі проводиться симптоматичне лікування.

Методи лабораторної діагностики системи згортання крові:

§ тромбоеластографія

§ тест генерації тромбіну

§ тромбодинаміка

§ тест протромбінового часу (проторомбіновий тест, МНО, ПВ)

§ Д-димер (аналіз на рівень Д-дімеру)

§ Активований частковий тромбопластиновий час

Хвороба Віллєбрандта (псевдогемофілія судинна, капіляропатія) характеризується дуже тривалими кровотечами при ін'єкціях, порізах, мікротравмах, а також носовими кровотечами, гіперменореєю у жінок.

Можливі й шлунково-кишкові кровотечі. Остеоартроз звичайно не розвивається. Шляхом лабораторного дослідження визначають подовження часу зсідання крові, зниження прокоагулянтної та антигенної активності фактора VIII, агрегації тромбоцитів у присутності ристоцетину. Успадковується патологія за АД-типом. Лікування включає призначення кровоспинних засобів, переливання свіжої плазми, крові. Застосовують також криопротеїни. Тимчасове поліпшення настає при використанні кортикостероїдних гормонів, серотоніну, адреноксину та ін. З віком стан здоров'я хворих поліпшується.

До аномалій білків плазми крові зараховані такі патологічні стани.

Анальбумінемія - може проходити безсимптомно, проте іноді супроводжується набряками (альбумін переносить різні речовини й підтримує онкотичний тиск).

Абеталіпопротеїнемія - супроводжується зміною форми еритроцитів, на поверхні яких з'являються остисті виступи, а також стеатореєю в рацньому віці. У більш старших дітей спостерігається атактична нейропатія, у дорослих - пігментний ретиніт. У плазмі крові різко знижується рівень холестерину, фосфоліпідів і тригліцеридів. Успадкування відбувається за АР-типом.

Анальфаліпопротеїнемія (хвороба Танжьє) - характеризується збільшенням мигдаликів, що набувають оранжевого кольору, печінки, селезінки й лімфатичних вузлів. У крові знижується рівень холестерину і ліпопротеїдів високої густини. Даній патології властивий АР-тип успадкування.

Відсутність трансферину веде до гемосидерозу і цирозу печінки.

Брак церулоплазміну спричиняє розвиток гемосидерозу та спостерігається при хворобі Вільсона-Коновалова.

Размещено на Allbest.ru