Размещено на http://www.allbest.ru/

Державна установа

“Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка Академії медичних наук України”

УДК 616.211-002-056:616-097:616-08

Комбінована імунофармакотерапія та ентеросорбція в лікуванні хворих цілорічним алергічним ринітом

14.01.19 - оториноларингологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Смагіна Тетяна Василівна

Київ - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Державній установі “Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка АМН України”.

Науковий керівник доктор медичних наук, член-кореспондент Академії медичних наук України, професор Заболотний Дмитро Ілліч, Державна установа “Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка АМН України”, директор.

Науковий консультант доктор медичних наук, професор, Мельников Олег Феодосійович, Державна установа “Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка АМН України”, завідувач лабораторії патоморфології та імунології.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Безшапочний Сергій Борисович, Державна установа “Українська медична стоматологічна академія МОЗ України”, завідувач кафедри оториноларингології;

доктор медичних наук, професор Пухлік Сергій Михайлович, Одеський державний медичний університет, завідувач кафедри оториноларингології.

Захист відбудеться 21 вересня 2007 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради 26.611.01 в Державній установі “Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка АМН України” за адресою: 03057, м. Київ-57, вул. Зоологічна, 3.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці ДУ “Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка АМН України” за адресою: 03057, м. Київ-57, вул. Зоологічна, 3.

Автореферат розісланий 20 серпня 2007 р.

В.о. вченого секретаря спеціалізованої вченої ради, доктор медичних наук, професор Е.В. Лукач

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Проблема лікування алергічних ринітів є однією з актуальних як в оториноларингології, так і в загальній медицині, що обумовлено не тільки широкою поширеністю та різким зростанням кількості пацієнтів з цим захворюванням, але й патогенетичним його значенням в розвитку хронічних синуїтів, бронхолегеневої патології та інших захворювань внутрішніх органів (С.В. Рязанцев, 1990; С.М. Пухлик, 1993; Ю.В. Митин, 1994; С.Б. Безшапочний, 1999; А.С. Лопатин, 2001, 2002).

Значні успіхи, досягнуті в останні десятиріччя в фармакотерапії алергічних захворювань верхніх дихальних шляхів, дозволяють достатньо надійно контролювати клінічний стан хворих протягом багатьох років. Однак сучасна фармакотерапія не дозволяє ані вилікувати хворого, ані попередити перехід захворювання у важчі форми. Найефективнішим методом лікування атопічних захворювань є специфічна імунотерапія (СІТ) або алерговакцинація. СІТ - єдиний метод лікування, здатний зупинити формування тяжких форм захворювання, знизити потребу в протиалергічних фармакологічних препаратах, зберегти ефект ремісії протягом тривалого часу після закінчення лікування, а також попередити розширення спектру алергенів, до яких може розвинутись сенсибілізація (И.И. Балаболкин, 1997; Е.С. Феденко, 1999; Д.И. Заболотный, Б.М. Пухлик, С.М. Пухлик, Д.Д. Заболотна, 2004).

Проте слід зауважити, незважаючи на успіхи в лікуванні алергічних захворювань верхніх дихальних шляхів з використанням специфічної імунотерапії, лікування цих процесів потребує використання разом з останніми нових ефективніших технологій. До таких належать методи неспецифічної імунотерапії з використанням різних груп препаратів, цитокінів, ферментних препаратів, а також фізичних факторів.

Імунотропні речовини різної природи вже давно використовуються при лікуванні низки алергічних захворювань, однак ефективність такої терапії не може бути оцінена однозначно у зв'язку з тим, що в значній мірі має місце недостатньо диференційований підхід до оцінки імунного статусу хворого та підбору відповідних імунокоректорів (Н.П. Бережная, 1998, 2005). На жаль, це спостерігається і при лікуванні хворих на цілорічний алергічний риніт. Є поодинокі відомості про використання системної неспецифічної імунотерапії при цілорічному алергічному риніті (ЦАР) перед проведенням різних варіантів специфічної імунотерапії (С.А. Фролова, С.Н. Сизякина, 2000; В.И. Нестерчук, 2004).

Згідно з сучасним уявленням, слизові оболонки верхніх дихальних шляхів (ВДШ) та шлунково-кишкового тракту (ШКТ) тісно пов'язані поміж собою імунофізіологічними процесами. Вважається, що при патологічних процесах в слизовій оболонці ВДШ мають місце зміни і в структурах ШКТ з підвищенням токсичного впливу вмісту кишечника на організм (Г.Н. Дранник, 1999;. В.А. Белоглазова, 2001). Тому комплексне лікування алергічних процесів повинно поєднуватись ще й з використанням детоксикаційної терапії у вигляді плазмофореза, гемосорбції або ентеросорбції (Н.М. Бережная и соавт., 2000, 2005; Т.А. Щетинина, 1999).

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами та темами. Дисертаційна робота виконана як фрагмент науково-дослідної роботи ДУ “Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка АМН України” (“Дослідити зміни ротоглоткового секрету для діагностики та прогнозування перебігу захворювань верхніх дихальних шляхів”, № держреєстрації - 0105U00959).

Мета дослідження: підвищення ефективності специфічної імунотерапії в лікуванні хворих на цілорічний алергічний риніт шляхом проведення системної неспецифічної імунотерапії та ентеросорбції.

Завдання дослідження:

1. Визначити клініко-імунологічний стан у хворих на ЦАР та осіб контрольної групи.

2. Вивчити в експерименті вплив локально-системної імуномодуляції і використання ентеросорбентів на продукцію IgE антитіл в органах дихання.

3. Дослідити in vitro вплив різних груп імуномодуляторів на функціональну активність та фенотипові властивості імунокомпетентних клітин крові хворих на ЦАР.

4. Провести системну імуномодуляцію у хворих на ЦАР з використанням ентеросорбції перед курсом СІТ та дати порівняльну клініко-імунологічну оцінку комплексного лікування.

5. Розробити метод комплексного лікування хворих на ЦАР, оцінити його ефект та дати рекомендації по його використанню.

Об'єкт дослідження: алергічний риніт, сенсибілізація організму.

Предмет дослідження: клініко-імунологічний статус хворих на алергічний цілорічний риніт, показники місцевого та системного імунітету.

Методи дослідження: клінічні, алергологічні, імунологічні та статистичні.

Наукова новизна отриманих результатів. Досліджено стан локальних та системних факторів імунітету у хворих на цілорічний алергічний риніт. Проведена порівняльна аналітична оцінка відмінностей стану імунітету хворих на ЦАР та здорових осіб. Вивчено вплив різних груп імуномодуляторів на функціональну активність та фенотипові властивості імунокомпетентних клітин крові хворих на ЦАР.

В результаті експериментальних досліджень модифіковано модель (Заболотний Д.І., Мельников О.Ф., Заболотна Д.Д., Смагіна Т.В., 2006) відтворення негайної алергії в органах дихання. В експерименті на піддослідних тваринах досліджено вплив локально-системної імуномодуляції і використання ентеросорбентів на продукцію IgE антитіл в органах дихання.

Практичне значення отриманих результатів. Розроблено технологію комплексного лікування хворих на ЦАР із застосуванням системної імуномодуляції та ентеросорбції перед курсом СІТ. Доведено ефективність даного методу терапії в лікуванні хворих на ЦАР. Проведено порівняльну клініко-імунологічну оцінку комплексного лікування хворих з даною патологією за традиційною схемою та методикою, що пропонується.

Розроблено практичні рекомендації щодо застосування технології комплексного лікування хворих на ЦАР із застосуванням системної імуномодуляції та ентеросорбції перед курсом СІТ, які впроваджені у клінічну практику відділу запальних захворювань ЛОР-органів та в Центрі алергічних захворювань верхніх дихальних шляхів Державної установи “Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка АМН України”.

Впровадження результатів досліджень. Результати досліджень використовуються для діагностики та лікування хворих на алергічний цілорічний риніт у центрі алергічних захворювань верхніх дихальних шляхів при Інституті отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка АМН України, алергологічних відділеннях лікарень м. Києва, Вінниці, Одеси.

Особистий внесок здобувача: автором самостійно виконані клінічні, функціональні та алергологічні дослідження у хворих на алергічний риніт до та після лікування; статистичний аналіз отриманих даних; проліковано 102 хворих на алергічний риніт методом специфічної імунотерапії. Імунологічні дослідження виконані на базі лабораторії клінічної імунології та патофізіології ДУ “Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка АМН України”.

Автор розробив та запропонував практичні рекомендації щодо лікування ЦАР методом комплексного лікування із застосуванням локально-системної імуномодуляції та ентеросорбції перед курсом СІТ

Апробація результатів дисертації. Основні положення даної роботи доповідалися та обговорювалися на засіданні товариства оториноларингологів м. Києва та Київської області (2000), Щорічній традиційній весняній конференції українського наукового медичного товариства оториноларингологів (Судак, 2005 та Місхор, 2007).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 8 наукових праць, з них 5 статей у наукових фахових виданнях, внесених до переліку ВАК України, отримано 1 патент України на винахід.

Структура та обсяг дисертації: Дисертація викладена на 156 сторінках друкованого тексту та складається зі вступу, огляду літератури, 3 розділів власних досліджень, заключення, висновків та списку літератури. Робота ілюстрована 36 таблицями та 25 рисунками. Список використаних літературних джерел містить 199 найменувань, у тому числі 42 іноземних.

Основний зміст роботи

Матеріали і методи дослідження. Матеріали, представлені у даній роботі, були отримані при обстеженні та лікуванні 102 хворих на цілорічний алергічний риніт, які отримували курс лікування у поліклінічному відділенні та у відділі запальних захворювань верхніх дихальних шляхів Державної установи “Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка АМН України”. Експериментальні дослідження були проведені на 49 лабораторних тваринах (щурах).

Всі хворі були мешканцями м. Києва та Київської області. Вік хворих коливався від 18 до 55 років. Серед пацієнтів було 37 (36,3%) осіб чоловічої та 65 (63,7%) жіночої статі. Розподіл хворих за віком та статтю представлений в табл. 1.

Таблиця 1. Розподіл хворих на алергічний цілорічний риніт за статтю та віком

Крім того, до дослідження було залучено 30 практично здорових волонтерів, які склали групу порівняння.

Всім обстеженим було проведено комплексне обстеження, яке включало:

1) клінічні дослідження (вивчення скарг, збір анамнезу, отоларингологічне інструментальне обстеження, ендоскопічне обстеження порожнини носа, акустична ринометрія, ультразвукове обстеження біляносових пазух, рентгенографія біляносових пазух, вивчення транспортної функції миготливого епітелію слизової оболонки носа, вивчення рН носового секрету);

2) алергологічне обстеження (шкірні скарифікаційні тести, імунотермістометрія, визначення кількості еозинофілів в носовому секреті);

3) імунологічні дослідження (визначення кількості формених елементів периферичної крові, з урахуванням вмісту ВГЛ (великі грануловмістні лімфоцити), визначення числа Т-лімфоцитів методом Е-розеткоутворення, дослідження рівня імуноглобулінів у сироватці крові та секреторного і мономерного Ig A в секреті ротоглотки, визначення циркулюючих імунних комплексів в сироватці крові, визначення функціональної активності NK крові, визначення функціональної активності лімфоцитів крові в ІВЛ (індекс взаємодії лімфоцитів), визначення чутливості Т-лімфоцитів та ПЦК (природні цитотоксичні клітини) до імуномодуляторів in vitro, дослідження IgE-гіперчутливості до антигенів різноманітного походження, визначення загального імуноглобуліну Е в сироватці крові, дослідження фагоцитарної активності нейтрофілів крові, визначення кількості імунокомпетентних і нелімфоїдних клітин, визначення клітинного складу ротоглоткового секрету).

Діагноз встановлювався на підставі наявності у хворого характерних скарг (утруднене носове дихання, приступи чхання, свербіж у носі, виділення з носу). Визначались інші можливі варіанти перебігу алергічного стану, а також попереднє лікування алергічного риніту. Під час збору алергологічного анамнезу визначали у пацієнтів спадковий фактор хвороби (наявність алергологічної патології у найближчих родичів), відомості щодо наявності ексудативно-катарального діатезу, аденоїдних вегетацій, тонзилектомії, апендектомії, синдромів обструкції нижніх дихальних шляхів, перебування на штучному годуванні у дитинстві, можливий етіологічний чинник захворювання - фактор, що був пусковим у початку хвороби, визначалась супутня патологія ШКТ в стадії ремісії (хронічний холецистит, жовче-кам'яна хвороба, наявність у минулому хвороби Боткіна), наявність професійних шкідливостей.

Якщо виявлялась супутня алергічна патологія (атопічний дерматит, бронхіальна астма і т.д.), а також при умові, що у хворого відмічалася підвищена чутливість до інших видів алергенів, таких як пилкові, харчові, медикаментозні, такі пацієнти не включалися в обстеження. Зверталася увага на ефективність елімінації алергену та фармакотерапії у пацієнтів усіх груп обстеження.

Перед початком проведення роботи були розроблені критерії залучення, виключення та вибування пацієнтів із досліджень. Така робота була проведена з метою полегшення рандомізації груп пацієнтів та зменшення ризику виникнення помилок під час статистичної обробки та аналізу даних, які були отримані при дослідженнях.

Обстеження проводилось до початку та протягом курсу лікування. Всі отримані дані обстеження заносились до амбулаторних та стаціонарних карт хворих, а також до індивідуальних карт спостереження.

Обстежені хворі були умовно поділені на дві однорідні за статтю, віком, соматичним станом і стажем захворювання групи.

Результати дослідження та їх обговорення. В експерименті та лабораторних тваринах (щури) було досліджено вплив різних імуномодуляторів на формування алергічних реакцій. Застосовували наступні препарати: поліоксидоній, тімалін, тіотріазолін та дібазол. Згідно сучасних вимог проведення детоксикації, імуномодулятори застосовували у комплексі із сорбентом “Сілікс” (К.А. Лебедев, И.Д. Понякина, 2003).

Основу експериментального методу складав спосіб моделювання алергічної реакції, який був запропонований Л.А. Дюговською та співавторами (1990) із застосуванням алергену пилку амброзії (ПА). Розчин ПА наносили на слизову оболонку порожнини носа інтактних щурів на фоні попереднього введення 0,1% розчину поліглюкіна. Далі через 3 доби визначали реагінові антитіла.

З метою вивчення впливу імуномодуляторів на процеси сенсибілізації була запропонована модифікація методу, суть якої полягала у тому, що визначення реагінів в гомогенатах тканин трахеї та бронхів проводилось на 3-ю та 5-у добу. Продовження терміну дослідження обумовлено тим, що після введення ПА необхідно було через певний проміжок часу вводити імуномодулятори та з'ясовувати характер їх впливу на процеси сенсибілізації. Крім того, нами проводилось виявлення наявності системної клітинної сенсибілізації.

Було встановлено, що наявність реагінових антитіл в гомогенатах із органів дихання (суміш тканин трахеї, бронхів та слизової оболонки порожнини носоглотки) на 3-ю та 5-у добу від початку моделювання не мають достовірної різниці, хоча існує тенденція до зниження рівня реагінів на 5-у добу. Обидва результати виявились достовірно підвищеними по відношенню до рівня реагінів у контрольних тварин. Ці дослідження вказують на той факт, що формування алергії в органах дихання продовжується і у віддаленішому періоді порівняно із строком, який вказаний у базової моделі. Отже, дані дослідження можуть бути застосовані для вивчення ефективності застосування імуномодуляторів та визначення їх десенсибілізуючої дії.

Дослідження системної клітинної сенсибілізації проводили по продукції клітинами крові щурів фактора гальмування міграції макрофагів (ФГММ), який визначали у супернатантах після 24-годинного культивування лімфоцитів крові з антигеном амброзії. Застосовували непрямий капілярний тест гальмування перітонеальних макрофагів інтактних тварин, як це описано Е.В. Гюллінгом та О.Ф. Мельниковим (1974). Було встановлено, що через 48 годин від початку сенсибілізації у периферичній крові щурів були відсутні сенсибілізовані лімфоцити, які здатні утворювати ФГММ при контакті з алергеном in vitro. Але через 96 годин такі клітини були знайдені в крові, що дозволяє використовувати модифіковану модель як для вивчення локального утворення Ig E-антитіл, так і для визначення системної клітинної сенсибілізації.

Таким чином, в результаті експериментальних досліджень була модифікована модель відтворення негайної алергії в органах дихання. Це дозволило збільшити термін сенсибілізації і дало змогу провести імунофармакотерапію з метою визначення десенсибілізуючої дії того чи іншого препарату. Крім того, на тій самій моделі вдалося виявити наявність клітинної сенсибілізації системного типу, що також дозволяє з'ясувати вплив препаратів на рівень сенсибілізації клітинного типу.

В результаті проведення експериментальної десенсибілізуючої терапії (ЕДТ) було встановлено, що кількість еозинофілів нормалізувалась при застосуванні ентеросорбенту в комбінації з місцевим введенням дібазолу та системним - поліоксідонія, а також при спільному використанні “Сілікса” та тіотріазоліну. Остання комбінація препаратів, крім того, сприяла достовірній нормалізації кількості лімфоцитів у визначенні терміни спостереження.

У відношенні гематологічних показників, найефективнішими були комбінації ентеросорбенту з дібазолом (місцево) та системним введенням поліоксідонію або тіотріазоліну. По сумі позитивних впливів на гематологічні показники оптимальними виявились комбінації ентеросорбенту “Сілікс” з поліоксідониєм або тіотріазоліном.

Таким чином, в результаті проведення експериментальних досліджень отримано нову універсальну модель алергії в органах дихання по гуморальному та клітинному типу. Розроблено алгоритм застосування імуномодуляторів, завдяки якому можна досліджувати десенсибілізуючі характеристики препаратів, тобто створена модель для імунофармакологічного відбору найбільш ефективних дезалергізуючих засобів. Відібрані найбільш ефективні комбінації ентеросорбентів та імуномодуляторів, які мають дезалергізуючий вплив на гуморальну локальну IgE-відповідь, так і на системну відповідь по продукції клітинами-ефекторами цитокіна типу ФТММ. В першому випадку ефективними були комбінації ентеросорбенту “Сілікса” з поліоксідонієм або тіотріазоліном. При клітинній десенсибілізації ефективною була комбінація поліоксідонія з ентеросорбентом. Можна вважати, що за сумою позитивних впливів найефективнішою є комбінація ентеросорбенту “Сілікс” та імуномодулятору “Поліоксідоній”.імунотерапія алергічний риніт ентеросорбція

З метою виявлення механізмів імуномодулюючої та протизапальної дії препаратів на структурні компоненти слизової оболонки носа щурів з індукованою алергічною реакцією було проведено серію морфологічних досліджень, спрямованих на вивчення характеристики поверхневого війчастого епітелію, популяційного складу клітинного інфільтрату, а також характеристики продукції залоз та келихоподібних клітин та особливості мікроциркуляції і тучноклітинної реакції.

Матеріалом для проведення вказаних морфогістохімічних досліджень була слизова оболонка носової порожнини, видалена у 35 сенсибілізованих щурів після проведення у них експериментальної терапії препаратами протизапальної та імуностимулюючої дії (сілікс, дібазол, тімалін, тіотріазолін, поліоксідоній), а також слизова оболонка порожнини носа 5 сенсибілізованих щурів, яким лікування не проводилось, і 3 інтактних (контрольних) тварин.

Встановлено, застосування комплексів сілікса з препаратами тімаліном, тіотріазоліном та поліоксідонієм в схемах лікування позитивно впливало на розвиток репаративно-відновлювальних процесів структур війчастого епітелію, нормалізувало продуктивну функцію залозистих структур та сприяло інактивації тучноклітинної реакції, що супроводжувалось зниженням дифузного набряку і відновленням функцій основних структурних компонентів слизової оболонки носа сенсибілізованих щурів.

Хворим на ЦАР, які увійшли до дослідження, після комплексного обстеження та встановлення діагнозу проводився курс специфічної імунотерапії ін'єкціями розчинів алергенів чи прийомом драже суміші побутових алергенів, з імунокорекцією та без неї. Пацієнти першої групи до початку проведення СІТ приймали препарат сілікс у добовій дозі 100 мг/кг маси тіла протягом 10 днів та поліоксідоній по 6 мг внутрішньом'язево через добу №5. Пацієнти другої групи отримували тільки курс СІТ.

Після ретельного збору анамнезу та вивчення скарг хворих на ЦАР, нами був відмічений ряд особливостей щодо перебігу алергічного цілорічного риніту:

- переважна кількість обстежених пацієнтів представлена особами працездатного репродуктивного віку (88,3%);

- 62,7% пацієнтів мали обтяжену спадковість;

- 69 пацієнтів (67,7%) гірше себе почували (загострювалися симптоми) в закритих приміщеннях. Однак при припиненні контакту з алергеном (ефект елімінації) у 61 (59,8%) хворих вираженість симптомів алергічного риніту зменшувалась;

- при детальному зборі анамнезу відмічалась переважність скарг на обструкцію носа (80,5% пацієнтів з періодичним затрудненим носовим диханням та 17,6% - постійним) та на ринорею (74,1% пацієнтів) чи приступи чхання (73,3% хворих).

Результати проведених імунологічних досліджень показали, що у ротоглотковому секреті хворих на ЦАР у порівнянні з здоровими особами були суттєво знижені концентрації секреторного IgA, лактоферіна, г-інтерферона та підвищений вміст мономірного IgA, специфічних імуноглобулінів класу Е.

Найбільш значущими були наступні зміни у стані системного імунітету у хворих на ЦАР - збільшення кількості еозинофільних лейкоцитів, підвищення рівня IgE, найчастіше до пилових та пилкових алергенів; зниження рівня СD4 Т-лімфоцитів, тенденція до підвищення В-лімфоцитів (CD20), підвищення у значної частки пацієнтів рівня IgA та інтерлейкіна-1 у сироватці крові.

Дані щодо дослідження місцевого - в ділянці ротоглотки - імунітету свідчать про зниження рівня специфічних (секреторний IgA) та неспецифічних (інтерферон-гамма, лактоферін) білків, наростанні протимікробних IgE-антитіл в ротоглотковому секреті хворих на ЦАР, що є підтвердженням необхідності проведення імунокорегуючої терапії у даного контингенту хворих.

Для діагностики та лікування хворих на алергічний цілорічний риніт ми застосовували вітчизняні алергени, що виробляються Вінницьким підприємством “Імунолог”. Вони зареєстровані в Україні, представляють собою водно-сольові екстракти пилу, пилку, епідермісу, харчових продуктів та інше. Діючою речовиною алергенів є білок, який у сенсибілізованих до нього осіб шляхом взаємодії з антитілами може викликати алергічні реакції. Кількість білку вимірюється у одиницях білкового азоту - PNU. Вміст білку у алергенах, що випускаються, складає, приблизно (10000-20000) PNU.

Оцінка ефективності проведеного лікування базувалась на вивченні зміни суб'єктивних та об'єктивних ознак захворювання: зникненні скарг хворого, нормалізації чи значному поліпшенні носового дихання, відсутності патологічних виділень із порожнини носа, динаміці даних акустичної ринометрії та транспортної активності миготливого епітелію слизової оболонки порожнини носа.

Дані клінічного обстеження показали, що в найближчому періоді після лікування у хворих першої групи, які отримували комбіновану імунофармакотерапію та ентеросорбцію, а також у пацієнтів другої групи, що отримували лише курс СІТ, спостерігалося покращення носового дихання, зменшення виділень з носу, послаблення свербіння у носі, зменшення частоти та інтенсивності приступів чхання, покращення нюху (табл. 2).

Таблиця 2 Порівняльна характеристика скарг хворих на алергічний цілорічний риніт до та після лікування по групах

Практичні рекомендації

1. Пацієнтам з цілорічним алергічним ринітом доцільно вивчати показники системного (сироватка крові) та місцевого імунітету (ротоглотковий секрет) з метою проведення адекватної неспецифічної імунотерапії та ентеросорбції.

2. З метою підвищення ефективності класичного парентерального курсу специфічної імунотерапії у пацієнтів, в яких виявлені зміни показників загального (збільшення кількості еозинофільних лейкоцитів, підвищення рівня загального IgE; зниження рівня СD4 Т-лімфоцитів, підвищення В-лімфоцитів (CD20), підвищення рівня IgA та інтерлейкіна 1 у сироватці крові) та місцевого (зниження рівня специфічних (секреторний IgA) та неспецифічних (інтерферон-гамма, лактоферін) білків) імунітету рекомендовано перед курсом СІТ проводити лікування за наступною схемою: Сілікс у добовій дозі 100 мг/кг маси тіла №10 та Поліоксидоній по 6 мг внутрішньом'язево через добу № 5.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

Мельников О.Ф., Заболотный Д.И., Смагина Т.В. Экспериментальное исследование влияния иммуномодуляторов в сочетании с энтеросорбентом Силикс на формирование системной и локальной аллергии // Ринологія. - 2005. - №3. - С. 12-17.

Мельников О.Ф., Лупырь А.В., Смагина Т.В., Заболотная Д.Д., Зарицкая И.С., Тимченко М.Д. Цитокиновый и иммуноглобулиновый профили сыворотки крови при риносинуитах различной этиологии // Ринологія. - 2006. - №1. - С. 23-27.

Гогунська І.В., Забродська Л.В., Заболотна Д.Д., Смагіна Т.В., Нестерчук В.І. Сучасні підходи до діагностики та лікування алергічних захворювань дихальних шляхів // Ринологія. - 2006. - №2. - С. 3-10.

Веремєєнко К.М., Голобородько О.П., Кизим О.Й., Карпенко Г.Ф., Смагина Т.В. Дослідження активності нейтральних протеїназ загальної та специфічної дії, Ь1-інгібітора протеїназ, лізоциму і каталази в ротовому секреті у пацієнтів з алергічними захворюваннями верхніх дихальних шляхів // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. - 2007. - №1. - С. 2-6.

Смагіна Т.В. Комбінована імунофармакотерапія та ентеросорбція в лікуванні хворих на цілорічний алергічний риніт // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. - 2007. - №4. - С. 22-26.

Смагина Т.В., Тимченко М.Д., Заболотная Д.Д. Содержание защитных белков в ротоглоточном секрете больных круглогодичным аллергическим ринитом // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. - 2005. - №3-с. - С. 58.

Мельников О.Ф., Заболотный Д.И., Смагина Т.В. Экспериментальное изучение влияния иммунотропных препаратов в сочетании с энтеросорбентом на формирование аллергии в органах дыхания. - Журн. вушних, носових і горлових хвороб. - 2005. - №5-с. - С. 107-108

Спосіб моделювання алергії змішаного типу. Заболотний Д.І., Мельников О.Ф., Заболотна Д.Д., Смагіна Т.В. Патент України u200601227 від 15.08.2006.

Анотація

Смагіна Т.В. Комбінована імунофармакотерапія та ентеросорбція в лікуванні хворих цілорічним алергічним ринітом. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.19 - оториноларингологія. - Державна установа “Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка АМН України”, Київ, 2007.

Дисертаційна робота присвячена вивченню клініко-імунологічного стану хворих на цілорічний алергічний риніт (ЦАР), створенню нової моделі алергічної реакції в слизовій верхніх дихальних шляхів та вивченню впливу локально-системної імуномодуляції та ентеросорбції на продукції імуноглобулін Е антитіл, вивченню впливу різних груп імуномодуляторів на функціональну активність і фенотипові властивості імунокомпетентних клітин крові хворих на ЦАР, проведенню системної імуномодуляції та ентеросорбції перед курсом СІТ і порівняльній клініко-імунологічній оцінці комплексного лікування.

В результаті експериментальних досліджень створена модифікована модель алергічної реакції негайного типу в слизовій оболонці, що дало змогу надалі провести адекватну неспецифічну імунотерапію (поліоксидоній) та ентеросорбцію (сілікс) у хворих на цілорічний алергічний риніт.

Клінічні дослідження в найближчому періоді після проведеного лікування показали, що комбінована терапія (специфічна імунотерапія, імунокорекція та ентеросорбція) була ефективнішою щодо відновлення суб'єктивних та об'єктивних показників.

Вивчення суб'єктивних та об'єктивних показників, стану місцевого та системного імунітету у хворих на ЦАР у віддаленому періоді показало, що комбінована терапія, що складається з СІТ, введення імуномодулятору “Поліоксидоній” та ентеросорбенту “Сілікс” переважає монотерапію хворих на ЦАР у вигляді СІТ.

Ключові слова: алергічний цілорічний риніт, сенсибілізація організму, модель алергічної реакції, специфічна імунотерапія, імунокорекція, ентеросорбція.

Аннотация

Смагина Т.В. Комбинированная иммунофармакотерапия и энтеросорбция в лечении больных круглогодичным аллергическим ринитом. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.19 - оториноларингология. - Государственное учреждение “Институт отоларингологии им. проф. А.И. Коломийченко АМН Украины”, Киев, 2007.

Диссертационная работа посвящена изучению клинико-иммунологического состояния больных круглогодичным аллергическим ринитом, созданию новой модели аллергической реакции в слизистой верхних дыхательных путей и изучению воздействия локально-системной иммуномодуляции и энтеросорбции на продукцию иммуноглобулин Е антител, изучению действия иммуномодуляторов разных групп на функциональную активность и фенотипические свойства иммунокомпетентных клеток крови пациентов с круглогодичным аллергическим ринитом, проведению системной иммуномодуляции и энтеросорбции перед курсом специфической иммунотерапии и сравнительной клинико-иммунологической оценке комплексного лечения.

В результате экспериментальных исследований созд...