Обґрунтування комплексного лікування гіперестезії зубів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Обґрунтування комплексного лікування гіперестезії зубів

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Останнім часом, за даними літератури, спостерігається зростання поширеності підвищеної чутливості до болю твердих тканин зубів при впливі на них різних фізичних і хімічних факторів (Федоров Ю.А., Дрожжина В.А., 1997; Несин А.Ф., Компаниец И.Ю., Компаниец Т.В., 2000, Белоклицкая Г.Ф., 2004). Відомо, що чутливість мають дентин і цемент зубів, які в нормі ізольовані від зовнішнього середовища. Оголення за різних причин цих тканин і приводить до больового ефекту (Алимский А.В. и др., 2005). Причини виникнення гіперестезії досить численні та різноманітні. До них можна віднести перенесені важкі інфекційні захворювання, нервово-психічні та ендокринні розлади, патологічні стани, повязані з порушенням фосфорно-кальцієвого обміну в організмі. Гіперестезія може виникати під час препарування твердих тканин зубів, при наявності клиноподібних дефектів, оголення шийки і кореня зуба, в результаті рецесії ясен і заподіювати хворим значні страждання (Боровский Е.В., Леус П.А., Лебедева Г.К., 1978; Грошиков М.И., 1985; Леус П.А., Казеко Л.А., 1993; Федоров Ю.А., Дрожжина В.А., 1997; Дедова Л.Н., 2000; Косенко К.Н., Терешина Т.П., 2003; Улитовски+й С.Б., 2001; Рубежова Н.В., 2003). Відзначається також негативний вплив на дану патологію зростання забруднення навколишнього середовища (Білоус І.В., 2004). Наявність великої кількості засобів і методів лікування гіперестезії свідчить про недостатню їх ефективність.

Існуючі теорії виникнення підвищеної чутливості твердих тканин зубів (рецепторів одонтобластів, прямих нервових закінчень, гідродинамічна), а також безпосередні причини розвитку гіперестезії, які вважаються основними (некаріозні ураження зубів, захворювання пародонта, неправильне чищення зубів), націлюють лікарів і дослідників лише на рішення окремих завдань, повязаних із цією патологією: обтурацію дентинних канальців, інактивацію нервових закінчень, лікування та профілактику запальних захворювань пародонта і карієсу зубів, правильне проведення гігієни порожнини рота.

Однак, однією з першопричин гіперестезії зубів є, на наш погляд, знижена неспецифічна резистентність, обумовлена порушенням функціональних і адаптаційних реакцій в організмі та в порожнині рота зокрема, що й приводить до недосконалості емалі зубів і її руйнуванню, порушенню зєднання емалі із цементом коренів зубів, збільшенню діаметра дентинних канальців, росту їх числа і потоку рідини через них. Перераховані порушення та їх наслідки і приводять до даної патології.

Тому розробка й обґрунтування комплексних методів лікування гіперестезії зубів і профілактики її ускладнень, що включають в себе і методи підвищення загальної та місцевої неспецифічної резистентності, є актуальним завданням наукової та практичної стоматології.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у відповідності з планами 2 науково-дослідних робіт Інституту стоматології АМН України:

«Епідеміологія природженої та надбаної стоматологічної патології серед населення України, визначення регіональних тенденцій розвитку захворюваності та шляхів її профілактики» (Шифр УН 30.01.0030.95, №ДР 0196U001805, Інв. №0201U001395);

«Удосконалити лікування та профілактику рецидивів захворювань тканин пародонта та карієсу зубів у осіб із зниженою неспецифічною резистентністю» (Шифр АМН 055.04, №ДР 0104U000866).

Здобувач є співвиконавцем окремих фрагментів зазначених тем.

Мета та завдання дослідження. Мета дослідження - підвищення ефективності лікування гіперестезії зубів шляхом сполученого впливу місцевої специфічної терапії з корекцією функціональних реакцій за допомогою фізичних факторів впливу (вакуум-дарсонвалізація ВД, постійний електричний струм фізіологічної величини ПЕСФВ) і адаптогенів.

Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:

1. В експерименті на тваринах на моделі демінералізації зубів обґрунтувати ефективність дії вакуум-дарсонвалізації в сполученні з кальцій-фосфат-фтор вмісними препаратами.

2. У клінічних умовах визначити ефективність комплексного методу лікування гіперестезії зубів, що включає специфічну (кальцій-фосфат-фтор вміщуючу) терапію, адаптогенні препарати і фізичні фактори впливу (вакуум-дарсонвалізацію і постійний електричний струм фізіологічної величини).

3. Вивчити вплив запропонованої комплексної терапії гіперестезії зубів на біохімічні параметри ротової рідини хворих.

4. Вивчити зміни ступеня мінералізації зубів і стан мікрокапілярного русла слизової оболонки ясен при гіперестезії під впливом запропонованого терапевтичного комплексу в цілому та окремих його складових за допомогою методу спектроколориметрії.

5. Дослідити вплив комплексного лікування гіперестезії зубів на рівень функціональних реакцій в порожнині рота (оцінка зарядового стану клітин букального епітелію (КБЕ), оцінка стабільності рН ротової рідини, одонтометрія, оцінка функціональної гіперемії мікрокапілярного русла слизової оболонки ясен під дією жувального навантаження).

6. На підставі проведених досліджень розробити поетапну схему ефективної методики лікування гіперестезії зубів.

Об'єкт дослідження гіперестезія зубів.

Предмет дослідження вплив сполученого комплексу фізичних факторів впливу адаптогенного характеру, адаптогенних і кальцій-фосфат-фтор вмісних препаратів на ефективність лікування гіперестезії зубів і профілактики її ускладнень.

Методи дослідження: експериментальні на тваринах - для вивчення механізму дії окремих складових комплексної терапії; клінічні для вивчення ефективності запропонованого комплексного методу лікування гіперестезії зубів; клініко-лабораторні для кількісної оцінки безпосередньої та віддаленої дії препаратів і фізичних факторів впливу на стан твердих тканин зубів, тканин пародонта, ротової рідини і функціональних реакцій в порожнині рота.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше показано, що істотно підвищити ефективність лікування гіперестезії зубів дозволяє сполучення фізичних факторів впливу адаптогенного характеру дії (вакуум-дарсонвалізація, постійний електричний струм фізіологічної величини) з адаптогенними (біотрит-дента) і кальцій-фосфат-фтор вмісними препаратами (гліцерофосфат кальцію, глибоке фторування), які застосовуються системно та місцево.

Вперше в експерименті на моделі демінералізації зубів у щурів доведено, що глибоке фторування зубів в сполученні із препаратом «Біотрит-Дента» нестабільно гальмує резорбцію альвеолярної кістки та поліпшує біохімічні параметри ротової рідини, крові, пульпи зубів. В той же час додаткове засто - сування до зазначеної терапії ВД дозволяє стабільно нормалізувати антиоксидантний статус, активність фосфатаз, гальмує вимивання мінеральних компонентів з емалі зубів.

Вперше спектроколориметричними методами показано, що застосування комплексної адаптогенної терапії при гіперестезії зубів, що включає в себе ВД і постійний електричний струм фізіологічної величини (ПЕСФВ) дозволяє швидко та стабільно нормалізувати порушені мінералізаційні процеси в твердих тканинах зубів.

Вперше біофізичними та спектроколориметричними методами показано, що при гіперестезії зубів застосування в сполученні з комплексною ремінералізуючою терапією методу вакуум-дарсонвалізації, що являє собою місцевий сильний, але короткочасний стрес, прискорює перехід адаптаційних реакцій в порожнині рота на стабільний нормальний фізіологічний рівень (стабільна нормалізація зарядового стану клітин букального епітелію (КБЕ), перехід «негативної» гіперемії мікрокапілярного русла слизової ясен в «позитивну», які виникають під дією жувального навантаження).

Вперше спектроколориметричними методами показано, що при гіперестезії зубів спостерігається в більшості випадків наявність високого барєрного проникнення слизової ясен, наявність підвищеної концентрації в ній глікогену, знижена концентрація оксигемоглобіну в мікрокапілярному руслі, які приводились до стабільної норми за допомогою запропонованої сполученої комплексної терапії.

Вперше біохімічними методами показано, що при гіперестезії зубів спостерігається зростання в ротовій рідині активності лужної фосфатази (ЛФ), еластази, рівня неорганічного фосфору та іонізованого кальцію, концентрації білка, вмісту малонового диальдегіду і зниження активності каталази, що свідчить про низьку ефективність мінералізаційних процесів у твердих тканинах зубів, знижену активність антиоксидантної системи і високий рівень запальних процесів у ротовій порожнині, які стабільно нормалізуються під дією запропонованого комплексного методу профілактики та лікування цієї патології.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблено та апробовано схему комплексного поетапного лікування гіперестезії зубів і профілактики її ускладнень, що дозволяє підвищити ефективність їх за рахунок скорочення строків лікування, пролонгування дії профілактики і лікування, обумовленого, в першу чергу, стабільною нормалізацією при цьому функціональних реакцій в порожнині рота.

Запропонована методика впроваджена в клінічну практику в Одеському обласному центрі стоматології дитячого віку та ортодонтії, відділенні стоматології дитячого віку Інституту стоматології АМН України. Матеріали дисертації включені в навчальний процес в Одеському державному медичному університеті МОЗ України.

Особистий внесок здобувача. Автором разом з науковим керівником розроблено план досліджень, визначені мета і завдання дослідження. Автором самостійно написана дисертаційна робота, вибрані методики дослідження. Клінічні, лабораторні та експериментальні дослідження виконані разом із співробітниками відділення стоматології дитячого віку, відділення ортодонтії, а також лабораторії біохімії відділу біотехнології Інституту стоматології АМН України.

Апробація результатів дисертації. Результати роботи представлені та обговорені на науково-практичних конференціях з міжнародною участю: «Сучасні напрямки розвитку стоматології» (Одеса, 2003), «Актуальні питання дитячої стоматології та ортодонтії» (Одеса, 2005), «Гігієна порожнини рота у профілактиці та лікуванні основних стоматологічних захворювань» (Одеса, 2006); на V зїзді стоматологів Білорусі «Организация, профилактика и новые технологии в стоматологии» (м. Брест, Білорусь, 2004); на науково-практичній конференції «Біофізичні стандарти та інформаційні технології в медицині» (Одеса, 2005).

Публікації. Матеріали дисертації опубліковані у вигляді 6 наукових праць, з яких 3 статті в наукових фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, 2 деклараційні патенти на корисну модель, 1 тези в матеріалах конференції.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 140 сторінках компьютерного тексту, ілюстрована 12 рисунками, 7 таблицями. Вона складається із вступу, огляду літератури, розділу обєктів і методів дослідження, 3 розділів власних досліджень, аналізу і узагальнення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій і списку використаних джерел (341 джерело літератури, з них 198 вітчизняних і 143 закордонних авторів).

Основний зміст роботи

зуб гіперестезія дарсонвалізація

Проведений аналіз літературних даних дозволив зробити висновок про необхідність розробки нових комплексних методів лікування та профілактики ускладнень гіперестезії зубів. При цьому необхідно враховувати, що дана патологія є системним захворюванням, повязаним з порушенням функціональних реакцій в організмі, починаючи з клітинного рівня. Тому для отримання стабільного позитивного результату при лікуванні гіперестезії зубів необхідно, на наш погляд, крім специфічної терапії використовувати сполучено різні препарати і фізичні фактори адаптогенного характеру дії. При цьому захисні функціональні реакції та метаболічні процеси будуть досягати нормального фізіологічного рівня швидше й будуть стабільними, тобто при цьому зявляється можливість реалізувати одночасно швидку і довгострокову адаптацію.

Основними передумовами для обґрунтування мети дисертаційної роботи були зростаюча серед населення поширеність гіперестезії зубів, рецидиви хвороби, існуючі експериментальні та клінічні роботи про місцевий і загальний вплив при цьому різних адаптогенних, протизапальних та інших препаратів і фізичних факторів впливу. Крім того, нами було зроблено припущення, що сполучення декількох фізичних факторів адаптогенного характеру дії, але різної природи, з адаптогенними препаратами, які застосовуються місцево і системно, а також із препаратами специфічної терапії, дозволять задіяти, по-перше, різні канали та ієрархічні рівні адаптації, й тим самим підвищити додатково їх ефективність. І, по-друге, на тлі нормалізованих функціональних реакцій підвищити ефективність специфічної терапії, що дозволить скоротити термін її застосування, знизити концентрації препаратів, які використовуються.

Матеріали і методи досліджень. Моделювання експериментальної гіперестезії у щурів відтворювали шляхом утримання 5-місячних тварин на дієті, дефіцитної по кількості кальцію, фосфору і незамінних амінокислот. Одночасно з переводом щурів на неповноцінну дієту (НД) всім тваринам щодня за допомогою ватного тампону наносили на зуби 10%-ний розчин лимонної кислоти. Таким чином, місцевий вплив лимонної кислоти в сполученні з аліментарним дефіцитом необхідних мінеральних і органічних компонентів сприяв демінералізації емалі зубів тварин. Через 2 тижні після моделювання гіперестезії щурів розділили на групи: 1 - контроль 1, інтактні щури на дієті віварію; 2 - контроль 2, модель гіперестезії без лікування; 3 - модель гіперестезії + глибоке фторування + біотрит-дента; 4 - модель гіперестезії + глибоке фторування + біотрит-дента + ВД.

Всього в експерименті використали 40 щурів-самців лінії Вістар стадного розведення, середньою вагою 354 ± 45 г.

В експериментальних дослідженнях вивчався ступінь атрофії альвеолярного відростка, біохімічні параметри ротової рідини, пульпи зубів, крові, тканин пародонта, мінералізаційні процеси в твердих тканинах зубів.

В клінічних дослідженнях брав участь 101 пацієнт віком 35-40 років з гіперестезією зубів, що супроводжувалась клиноподібними дефектами, ерозіями, підвищеною стираємістю емалі, захворюваннями пародонта. З них було сформовано пять груп.

В першій групі (контрольній) застосовували аплікації фосфат-вмісної зубної пасти «Новый жемчуг» на всі зуби щодня по 15 хвилин протягом 10 днів і системно гліцерофосфат кальцію - по 0,5 г 3 рази в день протягом місяця. Щоденний догляд за зубами проводився з використанням зубної пасти «Новый жемчуг».

В другій групі хворих для зняття больових відчуттів застосовували курс ВД 5 сеансів. Після кожного сеансу застосовували аплікації Gluma Desensіtіzer (Heraeus Kulzer). Протягом місяця проводився прийом гліцерофосфату кальцію по 0,5 г 3 рази в день. Щоденний догляд за зубами проводився з використанням будь-якої неабразивної зубної пасти. В останній день курсу ВД проводилися аплікації всіх зубів лаком Fluor-protector (Іvoclar). На шостий день в якості підтримуючої терапії використовувалася зубна паста «Oral-B Sensitіve Orіgіnal», що містить гідроксиапатит. Крім того, курси ВД (3 сеанси) повторювалися через 6, 12, 18, 24 місяців з метою активації обмінних процесів в тканинах зубів і запобігання рецидивів.

В третій групі хворих застосовували той же курс лікування, але без ВД.

В четвертій групі проводили тільки курс ВД (5 сеансів).

В пятій групі пацієнти одержували 5 сеансів ВД. Після кожного сеансу ВД всі зуби оброблялися суспензією високодисперсного кальцію. Після закінчення курсу ВД проводилося глибоке фторування твердих тканин всіх уражених зубів і потім протягом одного місяця в домашніх умовах застосовувалася, як джерело ПЕСФВ, електрофоретична зубна щітка типу «Habіtus» із фтор-вмісною зубною пастою та per os таблетки «Біотрит-Дента» (одна таблетка на ніч шляхом розсмоктування).

Вакуум-дарсонвалізацію проводили за допомогою апарата для вакуумної терапії АЛП-02, апарата для дарсонвалізації «Искра-1» і скляного електрода з комбінованою вакуумною кюветою. На перехідну складку між зубами з підвищеною чутливістю дентину поміщали кювету, створюючи вакуум (негативний тиск 0,8-1,0 кгс/см²). Через 15-20 секунд збільшували напругу на апараті «Искра-1» до появи іскрового розряду на скляному електроді. Курс лікування з використанням ВД складався з 5 сеансів і проводився протягом 5 днів. Перший і другий день експозиція 60-90 секунд на кожну зону впливу, третій-пятий день 90-120 секунд. Всього один сеанс мав тривалість 12-24 хвилини залежно від реакції хворого.

Для характеристики частоти появи цього патологічного процесу нами був запропонований індекс поширеності гіперестезії зубів (ІПГЗ). Розрахунок індексу проводили за формулою:

.

Залежно від поширеності гіперестезії твердих тканин зубів, тобто від того скільки зубів мають підвищену чутливість до різних подразників, індекс варіює в межах 100%. Генералізовану гіперестезію діагностували в тім випадку, якщо індекс її поширення находився в межах 26-100%. При значеннях індексу до 26% діагностували локалізовану форму гіперестезії твердих тканин зуба. Для більш обєктивної оцінки ступеня чутливості твердих тканин ми використовували запропонований нами індекс інтенсивності гіперестезії зубів (ІІГЗ), який розраховували по формулі:

.

Індекс розраховували в балах, які оцінювали, виходячи з наступних показників: 0 відсутність реакції на температурні, хімічні і тактильні подразники; 1 наявність чутливості до температурних подразників; 2 наявність чутливості до температурних і хімічних подразників; 3 наявність чутливості до температурних, хімічних і тактильних подразників. Значення індексу інтенсивності гіперестезії твердих тканин перебуває в межах від 1 до 3 балів: 1,0-1,5 І ступінь; 1,6-2,2 ІІ ступінь; 2,3-3,0 ІІІ ступінь.

Електрозбуджуваність пульпи зубів визначали за допомогою імпульсного електроодонтометра «Pulptester PT-1» фірми «Лумен» (Літва). Параметри приладу відповідали стандартам ТУ 3204048-03-97 і загальним правилам безпеки медичної техніки ІCE-601-1. Крім того, в клінічних дослідженнях використовувались загальноприйняті пародонтологічні та гігієнічні індекси.

В біохімічних дослідженнях у ротовій рідині в групах пацієнтів 1, 4 і 5 у тканинах пародонта і крові тварин оцінювали загальну протеолітичну активність (ЗПА) (Kunіtz в модифікації Барабаша Р.Д., Левицького А.П., 1973), вміст малонового діальдегіду (МДА) (Стальная И.Д., Гаришвили Т.Г., 1977), активність каталази (Каролюк М.А., Иванова Л.И., Майорова Н.Г., Токарев К.Е., 1988), рівень неорганічних фосфатів (Колб В.Г., Камышников В.С., 1982), концентрацію кальцію (Горячковский А.М., 1998), активність лужної і кислої фосфатаз (Левицкий А.П., Марченко А.М., Рыбак Т.Л., 1973), активність катепсинів (Anson M.І., 1938).

Електрофізичними методами в клініко-лабораторних дослідженнях фіксувалася електрозбуджуваність пульпи зубів, а також довірчий інтервал коливань величини рН ротової рідини в окремих її заборах (Деньга О.В. и др., 2003).

Спектроколориметричними методами (Деньга О.В., 1999; Данилевский Н.Ф., Деньга О.В., Деньга Э.М., 1997) оцінювали іn vіvo в динаміці зміну ступеня мінералізації твердих тканин зубів, функціонального стану мікрокапілярного русла слизової ясен по гіперемії її під дією регламентованого жувального навантаження (ЖН), ступеня запалення слизової ясен, її проникненість для барвників.

Біофізичними методами по комплексному зарядовому стану КБЕ оцінювався рівень адаптаційних і функціональних реакцій на клітинному рівні в порожнині рота (Деньга О.В., 1998).

Статистичними методами оброблені всі отримані результати для оцінки похибок та ймовірності їх відмінностей.

Результати досліджень та їх обговорення. Основним завданням експериментальних досліджень було обґрунтування ефективності сполученної дії ВД з кальцій-фосфат-фтор вмісними препаратами при порушеннях процесів мінералізації зубів. При моделюванні гіперестезії (ГЗ) у тварин спостерігалося достовірне збільшення ступеня атрофії альвеолярної кістки щурів групи контролю 2 (45,20,9%, р < 0,001). Ні глибоке фторування зубів, ні пероральне введення препарату «Біотрит-Дента» помітного впливу на ступінь атрофії альвеолярного відростка у тварин не дало (43,50,8%). Сполучення ж зазначеної терапії з пятьма сеансами ВД істотно загальмувало резорбцію кістки, що наближалася до такої у здорових тварин (38,31,4%). Посилене розчинення емалі зубів у тварин при моделюванні ГЗ обумовлене трансформацією гідроксиапатита в кальцій і фосфати, приводило до збільшення в ротовій рідині вмісту іонізованого кальцію в 2,3 рази (1,940,15 ммоль/л), а фосфору в 1,5 рази (6,150,40 ммоль/л). Глибоке фторування зубів з наступним регулярним введенням препарату «Біотрит-Дента» дозволило знизити ці параметри до 1,380,14 ммоль/л і 5,610,48 ммоль/л відповідно. І лише додаткове сполучене використання ВД приводило їх практично до норми (0,920,07 ммоль/л і 4,500,31 ммоль/л відповідно).

Відомо, що про роль пульпи в мінералізації твердих тканин зубів можна судити по активності лужної та кислої фосфатаз (ЛФ, КФ). Як правило, зниження активності ЛФ і підвищення активності КФ приводить до порушень процесів мінералізації. В нашому експерименті при аліментарному дефіциті мінеральних елементів і обробці зубів лимонною кислотою активність ЛФ пульпи зубів щурів зросла на 42,2%. Це можна розглядати, на наш погляд, як компенсаторну реакцію на посилену демінералізацію зубів, повязану з місцевим впливом на зуб кислотою і недоліком в раціоні кальцію та фосфору. В той же час збільшення при цьому активності КФ на 75,6% є додатковим фактором демінералізації твердих тканин. Глибоке фторування і препарат «Біотрит-Дента» частково нормалізують активність ЛФ і майже не змінюють активність КФ пульпи зубів тварин. Лише сполучене їх застосування із ВД дозволяє активність ЛФ і КФ привести до значень, близьких до норми (6,00,35 мкат/кг, 0,410,05 мкат/кг відповідно). По активності ферменту каталази в крові щурів ми судили про стан антиоксидантного захисту у тварин. Моделювання ГЗ знижує активність каталази на 34,9% в порівнянні із групою інтактних тварин. Глибоке фторування і препарат «Біотрит-Дента» збільшують цей параметр на 11%, у той час, як сполучення такої терапії із ВД збільшує активність сивороточної каталази в крові тварин на 47% (39,92,17 мкат/л). Ослаблення функціональної активності антиоксидантної системи при моделюванні гіперестезії супроводжується активацією перекисного окислення ліпідів, про що свідчить збільшення концентрації МДА. Цей показник зріс у щурів з гіперестезією без лікування в порівнянні зі здоровими в 1,87 рази. Ефективне зниження концентрації МДА в сироватці крові щурів було зареєстровано тільки в 4 групі тварин, що одержували комплексну терапію, яка включала ВД (на 44%). Без використання ВД зниження концентрації МДА склало лише 5,7% (3 група тварин).

Спектроколориметричні дослідження твердих тканин зубів у тварин в експерименті показали, що моделювання гіперестезії помітно зменшує концентрацію гидроксіапатиту в них, що супроводжується збільшенням градієнта коефіцієнта відбиття світла центральними різцями в області довжин хвиль 450-580 нм у середньому в 2 рази в порівнянні із групою інтактних тварин. Використання тільки глибокого фторування з адаптогеном біотрит приводить до зменшення grad R приблизно на 30-40%. Причому в цьому випадку спостерігається утворення в емалі зубів тварин СаF₂, що легко вимивається ротовою рідиною. В той же час, додаткове використання ВД-терапії (4 група) приводило до зменшення grad R на 72%, виникненню в твердих тканинах повноцінних структур фторапатита замість нестійкого СаF₂. Спектри відбиття світла зубів при цьому корелюють зі спектрами відбиття зразків синтетичних гідроксиапатита, фторапатита і СаF₂.

Таким чином, експериментальні дослідження на тваринах з використанням моделі гіперестезії зубів показали, що використання тільки кальцій-фосфат-фтор вмісних препаратів разом з адаптогенами лише частково поліпшує біохімічні параметри ротової рідини, крові, пульпи зубів, незначно зменшує ступінь атрофії кісткової тканини, незначно поліпшує ступінь мінералізації твердих тканин зубів і тільки в сполученні з вакуум-дарсонвалізацією дозволяє нормалізувати всі зазначені параметри, одержати повноцінні структури фторапатита емалі зубів замість СаF₂.

Однак відомо, що швидка адаптація, яка, на наш погляд, мала місце у тварин, носить скоріше компенсаційний характер і не є довгостроковою. Тому в клінічних дослідженнях в основній 5-й групі хворих з гіперестезією зубів була додана електрофоретична зубна щітка, як джерело постійного струму фізіологічної величини, застосовуваного в домашніх умовах і нормалізуючого клітинний мембраний потенціал, що пролонговує дію специфічної терапії.

Аналіз зміни пародонтальних індексів в процесі лікування гіперестезії зубів показав, що в 2-й дослідній групі хворих, при використанні терапії, що включає ВД вплив, індекс РМА зменшився в 12 разів, показник проби Ш-П в 1,83 рази, ступінь кровоточивості в 5,2 рази, індекс КПІ в 7,24 рази, індекс Г-В у 8 разів. Через 1,5 року всі зазначені індекси зросли на 40-60%. В той же час в 3-й групі хворих, де ВД була відсутня, ці індекси були набагато гірше. В 4-й групі хворих, де використовувалася тільки ВД, відповідні результати займали проміжні значення між 2-ю і 3-ю групами.

Аналогічна ситуація спостерігалася і з індексами ІПГЗ і ІІГЗ в процесі її лікування. Так, в 2-й групі ІПГЗ після курсу терапії зменшився з 38,5% до 13,0% і через 1,5 року збільшився до 23,0%, а в 3-й групі через 1,5 року до 35,0%, в 4-й групі до 27,0%. Індекс інтенсивності гіперестезії зубів змінювався в зазначених дослідних групах практично аналогічним образом. Найбільш стабільне та істотне поліпшення всіх пародонтальних індексів і індексів ІПГЗ та ІІГЗ спостерігалося в 5-й групі хворих при сполученні ВД і кальцій-фосфат-фтор вміщуючих препаратів з постійним струмом фізіологічної величини, який застосовувався в домашніх умовах. В цій групі всі пародонтальні індекси, індекси ІПГЗ та ІІГЗ істотно зменшилися після курсу комплексної терапії, залишаючись на рівні, що наближається до норми, протягом 1,5 років (РМА 0,310,02; Ш-П 1,000,1; індекс кровоточивості 0,310,01; КПІ 0,210,08; Г-В 0,180,01; ІПГЗ 12,30,5%; ІІГЗ 1,10,1). Всі зазначені параметри достовірно відзначалися в кращу сторону не тільки від групи порівняння, але й від інших дослідних груп.

Біохімічні дослідження ротової рідини, проведені в 1-й (порівняння), 4-й (ВД) і 5-й (комплексна терапія) групах хворих із ГЗ показали, що терапевтичні курси у всіх групах пацієнтів сприяли зниженню активності ЛФ у середньому в 1,6-2,5 рази, що свідчить про певну нормалізацію процесів мінералізації зубів при цьому. Найменш стійкий ефект проведеної терапії спостерігався в 1-й групі хворих (порівняння), у яких активність ЛФ верталася до вихідного значення 7,40,3 нкат/л вже через 3 місяці, в той час як в 4-й групі вона наближалася до вихідного значення тільки через 12 місяців, а в 5-й групі виявилася вірогідно нижче вихідного значення і через 24 місяця (3,40,2 нкат/л). Зміна вмісту неорганічного фосфору та іонізованого кальцію в ротовій рідині пацієнтів 1-ї, 4-ї і 5-ї груп в процесі спостереження (2 роки) носило аналогічний характер. При вихідному значенні фосфору (6,20,4 ммоль/л) і кальцію (3,00,15 ммоль/л) через 2 роки спостереження їх вміст в 1-й групі склав відповідно 7,20,03 ммоль/л і 3,50,18 ммоль/л, в 4-й групі 6,40,3 ммоль/л і 3,10,15 ммоль/л і в 5-й групі 2,10,1 ммоль/л і 0,80,015 ммоль/л. Про інтенсивність запальних процесів в ротовій рідині побічно свідчить і активність протеолітичного ферменту еластази, і рівень білка в ротовій рідині (дія ферменту спрямована на гідроліз колагена). Проведені дослідження показали, що після курсу терапії в 1-й групі активність еластази знизилася в 1,8 рази, в 4-й в 1,5 рази, а в 5-й в 2,6 рази. Однак, в 1-й групі цей показник вже через 3 місяці спостереження вертався на вихідний рівень (7,30,4 мккат/л), у той час як в 4-й групі це відбувалося через 12 місяців, а в 5-й групі активність еластази становила 1,90,1 мккат/л і після 12 місяців. Аналогічно цьому показнику змінювалася і концентрація білка в ротовій рідині. Через 2 роки спостережень вона становила в 1-й групі 7,50,3 г/л, в 4-й групі 8,00,3 г/л, а в 5-й 2,5 0,1 г/л. Про активізацію антиоксидантної системи в процесі лікування і профілактики гіперестезії зубів свідчить підвищення активності ферменту каталази і зменшення вмісту малонового діальдегіду в ротовій рідині хворих. Тільки в 5-й групі, де застосовувався запропонований комплекс лікувальних заходів, активність каталази в ротовій рідині після курсу терапії взросла з 35,94,0 мкат/л до 69,36,0 мкат/л і зберігалася на високому рівні протягом 2 років. В 1-й і 4-й групах активність ферменту знижувалася істотно відповідно через 3 і 6 місяців. Вміст МДА в ротовій рідині пацієнтів після курсу терапії зменшився в 1-й групі з 3,720,41 мкмоль/л до 1,140,09 мкмоль/л, а 4-й групі з 4,210,32 мкмоль/л до 1,360,24 мкмоль/л и в 5-й з 3,900,42 мкмоль/л до 0,880,13 мкмоль/л. Але в 1-й групі через 3 місяці вміст МДА збільшився в 3 рази, а в 4-й в стільки ж разів через 12 місяців. В 5-й групі через 2 роки спостережень цей параметр становив 1,20,12 мкмоль/л.

Аналіз даних спектроколориметричних досліджень іn vіvo свідчив про те, що у вихідному стані в емалі зубів при гіперестезії спостерігалася знижена концентрація гидроксіапатиту. Найбільш істотне і швидке збільшення ступеня мінералізації твердих тканин зубів відбувалося у пацієнтів 5-ї групи (вже через 2,5 тижня grad R зменшився в середньому в 2-2,5 рази). Причому в цій групі поліпшення мінералізації зубів тривало і далі. Так за півроку після курсу комплексної терапії grad R додатково зменшувався в 2 рази. В той же час в 3-й групі, де не використовувалася вакуум-дарсонвалізація, подібного поліпшення мінералізації за наступні півроку не спостерігалося, а через 1 рік grad R навіть перевищував відповідний показник у вихідному стані. Аналіз і порівняння колірних параметрів слизової ясен до і після регламентованого жувального навантаження свідчить про те, що в 5-й дослідній групі після комплексної терапії спостерігається стабільний перехід у мікрокапілярному руслі крові слизової ясен від «негативної гіперемії» на жувальне навантаження до «позитивної гіперемії», що супроводжується збільшенням при жувальному навантаженні кровотока як у венозній, так і в артеріальній частині русла. Спектроколориметричні дослідження слизової ясен при гіперестезії зубів показали наявність у більшості випадків високої барєрної проникності її для розчину Ш-П, наявність в ній підвищеної концентрації глікогену, в мікрокапілярному руслі ясен знижену концентрацію оксигемоглобіну. Через 2,5 тижня в результаті застосування в 5-й групі запропонованої комплексної терапії у більшості пацієнтів мінімум на 575 нм у спектрі відбиття світла слизової ясен став більш яскраво вираженим, що свідчить про збільшення концентрації оксигемоглобіну в кровотоці ясен. При цьому нормалізувалася інтенсивність кровообігу у венозній і артеріальній частинах русла тканин пародонта. В 3-й дослідній групі (були відсутні ВД і ПЕСФВ) зміни в кровообігу в тканинах пародонта були малопомітними і нетривалими. В 4-й групі (використовувалася тільки ВД) зміни в кровообігу в слизовій ясен були помітними, але нетривалими. Зміна всіх оптичних і колірних параметрів твердих тканин зубів і тканин пародонта в контрольній групі були недостовірними.

Таким чином, спектроколориметричні дослідження показали, що ВД, створюючи місцевий короткочасний стрес, прискорює перехід адаптаційних реакцій на фізіологічний рівень, підвищуючи їх ефективність, в результаті чого зменшилися демінералізаційні процеси у твердих тканинах зубів, нормалізувався кровообіг в слизовій ясен. Однак стабілізувати цей стан вдалося лише в 5-й дослідній групі, де ВД сполучалась в комплексі адаптогенних і кальцій-фосфат-фтор вмісних препаратів, ПЕСФВ, який нормалізував середній мембранний потенціал клітин і, тим самим, фіксував на фізіологічному рівні функціональні реакції, зокрема в порожнині рота.

Результати дослідження зарядового стану клітин букального епітелію в процесі лікування гіперестезії зубів показали, що в усіх дослідних групах, що використовували ВД, різко зростає відсоток рухливих ядер КБЕ (більш ніж в 2 рази), що свідчить, на наш погляд, про стресовий характер дії цього фізичного фактора і викликаної ним «термінової» адаптації, яка супроводжується виходом з ядра в цитоплазму молекул РНК і ДНК. В групі 1 і 3 різкі зростання електронегативності ядер КБЕ не спостерігалося.

У всіх дослідних групах, де застосовувалася ВД, відсоток рухливих ядер згодом зменшувався. Але якщо в 2-й групі через 1,5 року він перевищував вихідне значення на 38%, в 4-й групі практично падав до вихідного значення, то в 5-й групі він перевищував через 1,5 року вихідне значення на 50% і наближався до статистичної норми (56,3%). Однак, тільки в 5-й групі співвідношення амплітуд зміщення ядер і плазмолем КБЕ в пульсуючому електричному полі досягало стабільного значення (А_пл/А_я = 1,55-1,70), відповідного до переходу функціональних реакцій на низькоенергетичний фізіологічний рівень і надалі не погіршувалося.

Результати одонтометричних досліджень пульпи зубів при гіперестезії і її лікуванні показали, що у вихідному стані поріг больової чутливості становив 6,78-7,21 мкА. В групах 3 і 4 (без ВД і тільки ВД відповідно) використана терапія не приводила до помітного зростання порога больової чутливості пульпи (8,04 мкА і 7,87 мкА відповідно). В 1-й і 2-й групах після курсу терапії струм больового порогу збільшувався на 50%, однак цей результат був нестабільним, і тільки в 5-й групі, пацієнти якої одержували запропоновану комплексну терапію, струм больового порогу досягав 12,07 мкА і потім протягом 1,5 років практично не зменшувався, що свідчить, на наш погляд, про багатоплановий вплив комплексної терапії на організм і залучення різних ланок захисту, у тому числі в порожнині рота.

Таким чином, отримані результати експериментальних, клінічних і клініко-лабораторних досліджень свідчать про доцільність використання при гіперестезії зубів запропонованого терапевтичного комплексу, що включає фізичні фактори впливу, адаптогенні та кальцій-фосфат-фтор вмісні препарати, висока ефективність якого заснована на використанні різних каналів та ієрархічних рівнів адаптації організму.

Висновки

В дисертаційній роботі представлено теоретичне узагальнення і нове, експериментально та клінічно обґрунтоване, вирішення актуального наукового і практичного завдання підвищення ефективності лікування гіперестезії зубів і профілактики її ускладнень.

1. Запропоновано комплексний, поетапний метод лікування гіперестезії зубів, що включає для пролонгування його дії та стабілізації результатів сполучення фізичних факторів впливу адаптогенного характеру (ВД, ПЕСФВ) з адаптогенами (Біотрит-Дента) і кальцій-фосфат-фтор вмісними препаратами, які застосовувалися екзогенно і системно. При цьому індекси поширеності та інтенсивності гіперестезії знизилися за 1,5 року спостережень з 36,62,7% у вихідному стані до 12,30,5% і з 1,90,15 балів до 1,10,1 балів відповідно, а практично всі основні пародонтальні індекси покращилися в кілька разів.

2. На моделі гіперестезії у тварин показано, що глибоке фторування зубів і використання препарату «Біотрит-Дента» незначно гальмує резорбцію альвеолярної кістки і поліпшує біохімічні параметри ротової рідини, крові та пульпи. В той же час додаткове до цієї терапії використання ВД стабільно нормалізує зазначені параметри, наближаючи їх до параметрів моделі «дієта віварію».

3. Показано методами спектроколориметрії, що застосування запропонованої комплексної адаптогенної терапії для лікування гіперестезії зубів дозволяє швидко і, головне, стабільно нормалізувати порушені при цьому мінералізаційні процеси в твердих тканинах зубів (grad R зменшувався в 2,5-3 рази), знизити до норми підвищену барєрну проникність слизової ясен, концентрацію в них глікогену, підвищити, знижену при цьому, концентрацію оксигемоглобіну в мікрокапілярному руслі.

4. Встановлено, що застосування в запропонованому комплексі терапевтичних засобів лікування гіперестезії методу вакуум-дарсонвалізації, який являє собою місцевий сильний, але короткочасний стрес, прискорює перехід адаптаційних реакцій в порожнині рота на стабільний нормальний фізіологічний рівень. При цьому нормалізувався зарядовий стан КБЕ, відношення амплітуд зміщення плазмолем і ядер КБЕ стабільно наблизились до фізіологічної норми (1,71), середньоквадратичні відхилення величини рН ротової рідини в окремих її пробах (?рН) зменшилися з 0,270,02 до 0,110,1.

В той же час використання для терапії при гіперестезії зубів тільки методу дарсонвалізації приводило лише до короткочасного поліпшення зазначених показників.

5. Показано, що при гіперестезії зубів спостерігається зростання в ротовій рідині активності лужної фосфатази, еластази, рівня неорганічного фосфору та іонізованого кальцію, концентрації білка, вмісту малонового диальдегіду і зниження активності каталази, що свідчить про низьку ефективність мінералізаційних процесів в твердих тканинах зубів і високий рівень, найчастіше схованих, запальних процесів в ротовій порожнині, які стабільно нормалізуються під дією запропонованого комплексного методу лікування цієї патології. При цьому, відповідно, знизилися: активність ЛФ в 2,7 рази, еластази в 2,4 рази, вміст неорганічного фосфату з 6,30,8 ммоль/л до 2,60,4 ммоль/л, іонізованого кальцію майже в 3 рази, концентрація білка більш ніж в 2 рази, вміст малонового діальдегіду з 3,900,42 мкмоль/л до 0,880,13 мкмоль/л. Активність каталази збільшилася з 35,94,0 мкат/л до 69,38,0 мкат/л.

6. Отримані результати експериментальних і лабораторно-клінічних досліджень ефективності різних методів лікування гіперестезії зубів свідчать про те, що кожний з них окремо дає лише тимчасовий ефект і дозволяють рекомендувати запропонований комплексний метод для широкого впровадження в стоматологічну практику для підвищення ефективності лікування і збільшення строків ремісії.

Практичні рекомендації

1. Рекомендувати при лікуванні гіпіерестезії зубів і профілактиці її ускладнень сполучати застосування екзогенно і системно кальцій - фосфат-фтор вмісні препарати з такими фізичними факторами впливу, як дарсонвалізація і постійний електричний струм фізіологічної величини, для скорочення строків лікування і стабілізації отриманих результатів.

2. Для профілактики рецидивів гіперестезії зубів рекомендувати використовувати в комплексній терапії лікування препарати адаптогенного характеру дії, що дозволяють нормалізувати функціональні реакції в порожнині рота і тим самим знизити рецидиви хвороби.

3. Для оцінки в динаміці процесу лікування гіперестезії зубів і своєчасного внесення поправок рекомендувати крім клінічних спостережень використовувати експрес-тести діагностики для оцінки рівня резистентності функціональних реакцій в порожнині рота, де- і ремінералізаційної рівноваги у твердих тканинах зубів.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Деньга О.В., Дедова Л.Н., Шварцнау В.И., Соломевич А.С., Жук Д.Д. Комплексное лечение гиперестезии зубов // Вісник стоматології. 2003. №4. С. 69-75. Здобувачу належить клініко-лабораторне обґрунтування ефективності лікування гіперестезії, аналіз одержаних результатів, участь в обговоренні та написанні статті.

2. Шварцнау В.И., Макаренко О.А., Деньга О.В. Биохимические параметры ротовой жидкости при гиперестезии зубов и ее лечении // Вісник стоматології. 2005. №3. С. 30-32. Участь здобувача полягає в проведенні клініко-лабораторних досліджень, лікувально-профілактичних заходів, аналізі отриманих даних, статистичній обробці даних, написанні статті.

3. Шварцнау В.И., Макаренко О.А., Деньга О.В. Нормализация минерального обмена в полости рта при лечении гиперестезии зубов // Вісник стоматології. 2005. №2. С. 71-74. Автору належить клініко-лабораторне обстеження та проведення лікувальних заходів, аналіз одержаних результатів, участь в обговоренні та написанні статті.

4. Деклараційний патент на корисну модель №18543, Україна, МПК (2006) А61К6/00. Спосіб моделювання демінералізації зубів / Шварцнау В.І., Дєньга О.В., Ходаков І.В., Макаренко О.А. №200604957; Заявл. 04.05.2006; Опубл. 15.11.2006. - Бюл. №11.

5. Деклараційний патент на корисну модель №18545, Україна, МПК (2006) А61С5/04. Спосіб комплексного лікування гіперестезії зубів /Шварцнау В.І., Дєньга О.В. №200604959; Заявл. 04.05.2006; Опубл. 15.11.2006. - Бюл. №11.

Размещено на Allbest.ru