Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Епідеміологічна характеристика вітряної віспи в Україні та її вакцинопрофілактика

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. За даними сучасних епідеміологічних досліджень, вітряна віспа щорічно вражає мільйони людей у світі. В США на вітряну віспу, до початку імунопрофілактики, кожного року хворіло біля 4 млн. осіб. В Україні кожен рік реєструється 100 - 130 тисяч випадків, та по рівню захворюваності вітряна віспа поступається лише грипу та іншим гострим респіраторним вірусним інфекціям (ГРВІ) [Rentier B., 2003, Чудна Л.М. і спів., 2002].

Вітряній віспі притаманний в більшості легкий клінічний перебіг. Звичайно хвороба закінчується цілковитим одужанням, але в окремих випадках реєструються важкі форми вітряної віспи та специфічні ускладнення. Частіше всього такі ускладнення виникають у дітей з порушеннями імунної системи. Для цих дітей вітряна віспа особливо небезпечна, рівень ускладнень серед них досягає 30-50%. Зареєстровані летальні випадки, коли причиною смерті була генералізована форма вітряної віспи і бактеріальне ускладнення. На розвиток ускладнень впливає також несприятливий преморбідний фон дитини. Небезпечна вітряна віспа і для дітей перших місяців життя та дорослих [Федоренко С.М. і спів., 2003, Возіанова Ж.І., 2001]. З кожним роком відмічається погіршення здоров'я дітей, збільшується кількість імунокомпромісних осіб та відбувається «подорослішення» цієї інфекції, що підвищує ризик появи важких форм та ускладнень.

Вітчизняні лікарі не приділяють необхідної уваги вітряній віспі і вважають її інфекцією, якою всі повинні перехворіти. Але в науковому світі змінюється традиційно сформована думка про вітряну віспу як про «дитячу» інфекцію з доброякісним перебігом [Рыженко С.А. и соавт., 2003].

Слід відзначити, що у осіб, які перехворіли на вітряну віспу, може відбуватися персистенція вірусу в організмі та його реактивація, в наслідок чого виникають окремі сенсорні дерматози, а також захворювання на оперізуючий лишай. На оперізуючий лишай хворіють щонайменше 15-20% людей у всьому світі після 50 років [Коляденко В., 2004].

Хвора людина є єдиним джерелом інфекції, яку не вдається повністю ізолювати та практично неможливо перервати крапельний механізм передачі збудника. Всі профілактичні та протиепідемічні заходи носять недостатньо ефективний характер і не призводять до суттєвого зменшення захворюваності.

Враховуючи високий рівень захворюваності, ускладнення та високу сприйнятливість до вітряної віспи, постає необхідність у вивченні питання щодо проведення специфічної профілактики вітряної віспи та створення надійного штучного імунітету, як єдиного ефективного методу профілактики цієї інфекції.

На теперішній час у світі відомо дві вакцини, які використовують для профілактики вітряної віспи - Окавакс французької компанії «Aventis Pasteur» та Варілрикс бельгійської компанії «GlaxoSmithKline Biologicals». Вакцина Варілрикс зареєстрована та успішно використовується в США, Канаді, Австралії, Японії, ряді країн Європи, вона введена до національних календарів щеплень цих країн. В Україні вакцина Варілрикс також зареєстрована в 2002 р.

Позитивним є досвід проведення вакцинації в США, де протягом п'яти років (1995-1999 рр.) досягнуто зниження захворюваності на 80%. Створений імунітет після щеплення вакциною достатньо тривалий. За результатами досліджень, які були організовані в США та Японії, протягом 20 років після проведення щеплення, післявакцинальний імунітет залишається напруженим [Seward J. et al., 2002].

Вивчення проявів сучасного перебігу вітряної віспи в Україні є пріоритетною задачею епідеміологічної науки, кінцевою метою якої є удосконалення епідеміологічного нагляду та профілактики цього захворювання. Вакцина проти вітряної віспи в Україні раніше не використовувалась, тому відсутні наукові спостереження і практичний досвід застосування її в нашій державі. У зв'язку з цим виникла потреба вивчити та з наукових позицій обґрунтувати рівень її ефективності та безпечності, з метою підготовки рекомендацій щодо подальшого використання препарату, введення його в календар щеплень і удосконалення контролю над захворюваністю на вітряну віспу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась згідно планової науково-дослідної роботи лабораторії імунології та вакцинопрофілактики Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського, тема: «Оцінити ефективність календаря профілактичних щеплень з урахуванням рівня імунітету при застосуванні моно - та комбінованих вакцин, оптимізувати схеми проведення щеплень» (№державної реєстрації 0106U000023) і згідно програми Центру імунобіологічних препаратів «Клініко-епідеміологічного спостереження при використанні вакцини для профілактики вітряної віспи Варілрикс виробництва «GlaxoSmithKline Biologicals» (Бельгія)».

Мета роботи: визначити епідеміологічні прояви вітряної віспи в сучасних умовах та оцінити ефективність вакцини Варілрикс для її профілактики.

Для реалізації мети були поставлені наступні завдання:

1. Провести епідеміологічний аналіз захворюваності на вітряну віспу в Україні та визначити прояви епідемічного процесу в сучасних умовах.

2. Визначити особливості епідемічного процесу вітряної віспи в м. Києві.

3. Вивчити реактогенність та імуногенність вакцини Варілрикс проти вітряної віспи.

4. Надати рекомендації щодо удосконалення епідеміологічного нагляду за вітряною віспою та використання вакцини Варілрикс в Україні.

Об`єкт дослідження: епідемічний та інфекційний процес вітряної віспи, післявакцинальний імунітет.

Предмет дослідження: динаміка захворюваності на вітряну віспу, реактогенність вакцини, напруженість післявакцинального імунітету у щеплених вакциною проти вітряної віспи, ефективність імунізації.

Методи дослідження: при виконанні роботи використані епідеміологічні, клінічні, серологічні та статистичні методи. Із застосуванням епідеміологічного методу вивчено прояви епідемічного процесу вітряної віспи. За допомогою серологічних методів досліджено рівень специфічних антитіл проти вітряної віспи. Клінічними методами оцінено перебіг інфекційного процесу вітряної віспи. Результати дослідження оброблено статистично.

Наукова новизна одержаних результатів.

Вивчено особливості епідемічного процесу вітряної віспи в Україні в сучасних умовах та більш детально на моделі м. Києва - захворюваність серед різних вікових, соціально-побутових груп та контингентів населення. Встановлено поступове «подорослішення» вітряної віспи, її високу вогнищевість, особливо в школах, наявність тяжких форм перебігу, що потребують госпіталізації, та виникнення випадків внутрішньолікарняного її розповсюдження.

Вперше в Україні встановлено безпечність та імунологічну ефективність вакцини проти вітряної віспи Варілрикс у дітей віком 12-15 місяців та 13-14 років. При вивченні реактогенності вакцини визначено, що після проведення вакцинації у дітей спостерігалося зменшення випадків захворювань на ГРВІ. Отримані результати дозволили науково обґрунтувати рекомендації щодо використання вакцини для профілактики вітряної віспи серед населення України.

Практичне значення одержаних результатів.

Отримано позитивні результати щодо якісної характеристики вакцини проти вітряної віспи Варілрикс виробництва фірми «GlaxoSmithKline Biologicals» (Бельгія). Доведена низька реактогенність та висока імунологічна ефективність вакцини в умовах України. Запропоновані додаткові критерії покращення епідеміологічного нагляду за вітряною віспою.

За результатами дослідження підготовлено «Інформаційний лист» Українським центром наукової медичної інформації та патентно-ліцензійної роботи (№88, 2006 р.) «Сучасний підхід до профілактики вітряної віспи».

Наукові результати, отримані в ході виконання роботи, використовуються в навчальному процесі на кафедрі епідеміології Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця та на кафедрі епідеміології Харківського державного медичного університету.

Особистий внесок здобувача.

Здобувачем особисто проаналізована наукова література з даної теми. Проведено ретроспективний епідеміологічний аналіз захворюваності на вітряну віспу в Україні та в м. Києві: проаналізовано багаторічну динаміку, сезонність, оцінена захворюваність по регіонам, визначена інтенсивність та структура серед різних вікових і соціально-побутових груп, оцінена вогнищевість в організованих колективах, встановлені місця зараження, вивчено перебіг розвитку спалахів та особливості клінічного перебігу.

Проведено щеплення дітей двох вікових груп, здійснювався контроль заповнення необхідної документації та щоденників спостереження за щепленими, проаналізовані отримані результати. Організовано забір крові для проведення серологічного дослідження. Вивчено результати імунологічних досліджень сироваток крові дітей до та після щеплення вакциною.

Отримані дані самостійно зведені в таблиці або зображені графічно. Достовірність отриманих результатів доведено статистично. Проведено аналіз, узагальнення та інтерпретацію отриманих результатів спостережень і досліджень з формулюванням висновків.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи висвітлено та обговорено на засіданнях вченої ради Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України (2004-2005), 58-й науковій конференції студентів та молодих вчених НМУ ім. О.О. Богомольця «Актуальні проблеми сучасної медицини» (Київ, 28-31 жовтня, 2003), XIV з'їзді мікробіологів, епідеміологів та паразитологів (Полтава, 2004), конференції «Сучасні проблеми епідеміології, мікробіології та гігієни» (Львів, травень 2006), науково-практичній конференції «Вакцинопрофілактика керованих інфекцій та її безпека» (Київ, 13-14 квітня 2006), 60-й ювілейній науково-практичній конференції студентів та молодих вчених НМУ ім. О.О. Богомольця «Актуальні проблеми сучасної медицини» (Київ, 2006).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 10 робіт, з них 4 - у наукових виданнях, що відповідають вимогам ВАК України.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, огляду літератури, розділу матеріалів і методів, 2 розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів дослідження, висновків, списку використаних джерел та додатків. Робота викладена на 102 сторінках, ілюстрована 17 рисунками, 15 таблицями та 3 додатками. Список використаних джерел містить 155 посилань (98 вітчизняних та 57 зарубіжних), поданий на 15 сторінках.

Основний зміст роботи

епідеміологічний віспа вакцина варілрикс

Матеріали і методи дослідження. Обсяг проведених досліджень та їх спрямованість визначалися метою та завданням роботи. Вивчення епідемічного процесу вітряної віспи проводилось шляхом ретроспективного аналізу захворюваності на цю інфекцію в м. Києві за період 1984-2005 рр. та в Україні за період 1970-2005 рр. Ретроспективний аналіз включав: вивчення щорічної та щомісячної захворюваності в зазначені терміни, її розподіл серед різних вікових, соціально-побутових груп, вогнищевість в організованих колективах, ймовірне місце зараження, перебіг спалахів у закритому дитячому закладі (санаторій).

Для здійснення аналізу використано дані статистичних звітів МОЗ України та Київської міської СЕС: «Звіт про окремі інфекційні захворювання» (форма 2-річна) за 1984-2005 рр. - 22 форми; додаткових інформаційних даних районних СЕС м. Києва про щомісячну захворюваність на вітряну віспу за 1997-2005 рр., розподіл захворюваності по віку (1996-2005 рр.) та серед різних соціально-побутових груп, вогнищевості в організованих колективах (2003-2005 рр.) (всього 140 форм). Також використана медична документація захворілих дітей: «Історія хвороби» (ф. 003) у дитячій інфекційній лікарні - 112 форм та у санаторії - 54 форми, «Історія розвитку дитини» (ф. 112) - 250 форм, журнали обліку інфекційних хвороб (ф. 60), анкети та щоденники спостереження за вакцинованими дітьми, сироватки крові дітей до та через 6 місяців після щеплення вакциною Варілрикс.

Для вивчення вакцини Варілрикс було організовано та проведено щеплення дітей в м. Донецьк. Вакцина проти вітряної віспи, виробництва фірми «GlaxoSmithKline Biologicals» (Бельгія), є ліофілізірованим препаратом живого атенуйованого (ослабленого) вірусу (штам Ока) вітряної віспи, одержаного розмноженням вірусу в культурі диплоїдних клітин людини MRC-5. Варілрикс відповідає вимогам Всесвітньої організації охорони здоров'я для біологічних речовин і для вакцин проти вітряної віспи. Доза вакцини 0,5 мл (після розчинення) містить не менше, ніж 103,3 бляшкоутворюючих одиниць (БУО) вірусу вітряної віспи.

Всього було щеплено 245 дітей: 100 у віці 13-14 років та 145 - 12-15 місяців, що раніше не хворіли на вітряну віспу та не мали контакт з хворим на вітряну віспу або на оперізуючий лишай за 5 діб до щеплення. Добір контингенту здійснювався з урахуванням існуючих протипоказань згідно з Наказом МОЗ України №276 від 2000 р. та інструкцією до застосування препарату. На кожну дитину заповнювався щоденник спостереження та анкета. Вивчення реактогенності проводили на базі лікувально-профілактичних закладів, що обслуговують дитяче населення м. Донецька. У щоденнику реєструвались клінічні ознаки можливих післявакцинальних реакцій та ускладнень. Медичний нагляд за дітьми безпосередньо після щеплення здійснювався в умовах щепного кабінету протягом 30 хвилин. День проведення щеплення вважався нульовим (день 0). У подальшому за щепленими спостерігали протягом перших 7 днів щоденно, наступні 5 тижнів - один раз на тиждень і на 42 день після щеплення. Вакцину вводили підшкірно в плече (ділянка дельтовидного м'яза) за такою схемою: дітям 12-15 місяців - одну дозу (0,5 мл) та 13-14 років - 2 дози з інтервалом між ними мінімум 6 тижнів.

Для вивчення імунологічної ефективності вакцини Варілрикс здійснювали серологічні дослідження парних сироваток 104 дітей, з них у віці 12-15 місяців - 52 та 13-14 років - 52 осіб. Взяття крові для дослідження проводили безпосередньо перед щепленням та через 4-6 місяців після нього. Кожен зразок був досліджений на вміст антитіл до вітряної віспи з застосуванням реакції імуноферментного аналізу. Для постановки реакції застосовували комерційні тест-системи для виявлення антитіл IgG до вірусу вітряної віспи у людській сироватці, виробництва німецької компанії «Human». Безпосередньо постановку реакції здійснювали у лабораторії імунології та вакцинопрофілактики Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України.

Обидва зразки парних сироваток тестували на одній плашці. При постановці реакції кожна тест система піддавалася контрольній перевірці. Всього проведено 214 досліджень. Для інтерпретації результатів було розраховане граничне значення (COV) за формулою згідно з інструкцією. При оптичній щільності зразка ? COV + 15% сироватка вважалась позитивною, а при оптичній щільності зразка < COV - 15% - негативною. Проведені розрахунки отриманих результатів в міжнародні одиниці - IU /ml.

Для вирішення питання про значущість отриманих показників та оцінки вірогідності різниці між ними, отримані результати підлягали статистичному аналізу за загальноприйнятими методиками. Визначення ліній тренду проводилось за допомогою комп'ютерного програмного комплексу «Excel-XP».

Результати дослідження та їх обговорення

Епідеміологічна характеристика вітряної віспи в Україні та в м. Києві. За матеріалами МОЗ України у структурі найбільш розповсюджених дитячих вірусних інфекційних захворювань з крапельним механізмом передачі збудника за період 1999-2005 рр. вітряна віспа займала пріоритетне місце і складала 57,6%.

Рівень захворюваності на вітряну віспу в Україні за період 1970-2005 рр. був нерівномірний. Захворюваність з 1970 р. до 1986 р. мала помірну тенденцію до збільшення рівня захворюваності та досягла найвищого рівня в 1986 р. - 549,3 на 100 тис. населення. Починаючи з 1987 р., рівень захворюваності суттєво знижувався до 1997 р., коли був зареєстрований її найменший показник - 165,2 на 100 тис. населення. За період 1995-2005 рр. в Україні реєструвалося 100 - 130 тисяч випадків щорічно, та рівень захворюваності коливався в межах 165,2-279,7 на 100 тис. населення і мав помірну тенденцію до зростання.

Захворюваність на вітряну віспу за 1984-2005 рр. в м. Києві відповідала динаміці епідемічного процесу в Україні, як серед всього населення, так і серед дітей. Підйоми захворюваності в м. Києві були навіть більш визначені ніж в Україні. В цілому рівень захворюваності за роки спостереження в м. Києві був у 1,4 - 1,8 разів вищим ніж в Україні.

Привернув до себе увагу неоднаковий рівень захворюваності в різних областях України. В областях, де переважно мешкає міське населення (Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Луганська та ін.), показник захворюваності коливався в межах 200-350 на 100 тис. населення, а де мешкає сільське населення (Закарпатська, Чернівецька, Рівненська, Вінницька та ін.) він, як правило, не перевищував 150. За роки спостереження (1999-2005 рр.) середній показник захворюваності міського населення склав 332,2 (на 100 тис. населення), сільського - 71,8. Захворюваність міського населення була в 4,6 рази вища ніж сільського (t>3).

При аналізі захворілих на вітряну віспу по вікових групах було встановлено, що групою ризику були діти 3-6 років, показник захворюваності серед яких був найвищим і склав 2688,4 на 100 тис. населення (середній за 1996-2005 рр.). Друге рангове місце займали діти 7-14 років, третє - 0-2 років (784,5 та 724,4 на 100 тис. населення відповідно). На рис. 2 видно що до 1999 р. друге рангове місце займали діти 0 - 2 роки, а після 1999 р. це місце займають діти 7-14 років, що свідчить про збільшення рівня захворюваності серед дітей шкільного віку.

Зниження рівня захворюваності серед дітей 0-2 роки можна пояснити зменшенням кількості дитячих закладів (ясел та садків), а також тим, що збільшився термін відпустки по догляду за дітьми до 6 років. Більшість жінок не працювали протягом 3 років після народження дитини. Така ситуація спричинила до зменшення спілкування дітей дошкільного віку в організованих колективах.

За 1996-2005 рр. відбувалося збільшення захворюваності в Україні в 1,7 рази серед всього населення та в усіх вікових групах. Найбільший ріст відбувався серед дорослих (більше 15 років) - в 3,5 рази та в віковій групі 7-14 років - в 2,9 рази. Серед дітей 0-2 років захворюваність збільшилась у 2 рази, а серед 3-6 років - у 1,7 рази (t>3).

В м. Києві за період спостереження (1996-2005 рр.) також відбувалося підвищення рівня захворюваності. Серед дітей 7-14 років захворюваність збільшилась у 2,9 рази (1996 р. - 737,6, 2005 р. - 2133,7), серед дорослих - у 2,9 рази (1996 р. - 33,7, 2005 р. - 96,3), серед дітей до 14 років - у 2,3 рази (1996 р. - 1261,8, 2005 р. - 2927,7), серед дітей 3-6 років у 2,3 рази (1996 р. - 2807,3, 2005 р. - 6438,4) та серед дітей до 2 років у 1,8 рази (1996 р. - 809,8, 2005 р. - 1480,03) (t>3).

Серед захворілих на вітряну віспу в Україні також зареєстровані зміни у віковій структурі. Питома вага дітей 3-6 років зменшувалась з року в рік, з 58,4±0,17% у 1996 р. до 40,4±0,13% у 2005 р. А серед дітей 7-14 років кількість випадків збільшувалась з 27,2±0,15% у 1996 р. до 38,4±0,13% у 2005 р. Питома вага дорослих серед захворілих на вітряну віспу також збільшувалась. Так в 1996 р. вони складали 5,7±0,08%, а в 2005 р. - 12,8±0,09%.

В м. Києві відбувались подібні зміни у віковій структурі. Питома вага дітей 3-6 років за роки спостереження зменшилась на 11,4%. Збільшилась питома вага дорослих на 7,8% та дітей 7-14 років на 5,1%. Отже з року в рік відбувалися зрушення захворюваності на більш старший вік, що підвищувало ризик виникнення важких форм хвороби та ускладнень.

В річній динаміці мали місце сезонні коливання, які характерні для багатьох інфекцій з крапельним механізмом передачі. За 1997-2005 рр. в середньому з листопада по травень коефіцієнт сезонності складав 78% від загальної кількості за рік. Індекс сезонності, який показує у скільки разів сезонне підвищення захворюваності перевищує міжсезонний рівень, склав 3,6. Отримані результати свідчать про яскраву зимово-весняну сезонність на вітряну віспу.

Було проведено аналіз захворюваності серед дітей за основними соціально-побутовими групами. Групою ризику були діти, які відвідували дитячі дошкільні заклади («організовані»), рівень захворюваності в цій групі склав 6200,9 на 100 тис. населення (середній за 2003-2005 рр.). Друге рангове місце займали діти, які навчались в школах - 1815,6 (на 100 тис. населення). На третьому - діти домашнього виховання («не організовані»), серед яких рівень захворюваності склав 1239,4 (на 100 тис. населення).

В структурі основних соціально-побутових груп найбільша питома вага припадала на школярів - 41,3±0,25%. Діти дитячих дошкільних закладів (ДДЗ) склали 31,4±0,24%, діти домашнього виховання - 14,9±0,18%, студенти - 3,6±0,09% та інші - 8,8±0,14%. Збільшення питомої ваги школярів серед захворілих на вітряну віспу пов'язано зі скороченням кількості дитячих дошкільних закладів. І якщо раніше більшість дітей перед вступом до школи вже перехворіли на вітряну віспу і мали імунітет, то останнім часом вони залишаються сприйнятливими.

При аналізі історій хвороб дітей, які були госпіталізовані у дитячу інфекційну лікарню з діагнозом «вітряна віспа» (всього 112 історій хвороб), вивчено епідеміологічний анамнез захворілих та встановлені можливі умови при яких відбулося зараження. Найчастіше зараження відбувалося у родинах - 16,4%, але необхідно зазначити що перші випадки вітряної віспи у цих родинах були пов'язані з відвідуванням одного з дітей дошкільних закладів або шкіл. Реєструється багато випадків у так званих «закритих» колективах (санаторії-14,2%), де діти перебувають тривалий час. У дитячих стаціонарах мають місце епідемічні спалахи вітряної віспи як внутрішньолікарняної інфекції. Питома вага випадків інфікування дітей в туберкульозному стаціонарі склала 7,3%, де діти знаходились на лікуванні тривалий час. Однак, в Україні у статистичній формі №2 «Звіт про окремі інфекційні і паразитарні захворювання за рік» відсутні дані про вітряну віспу, як про внутрішньолікарняну інфекцію, що не дозволяє судити про кількість і масштаби спалахів внутрішньолікарняного характеру.

Вітряній віспі притаманний надзвичайно легкий крапельний механізм передачі збудника, тому епідемічний процес протікає у вигляді спалахів та проявляється високим рівнем вогнищевості в «організованих» колективах. Проведено вивчення вогнищевості в м. Києві у 2003-2005 рр. в дитячих дошкільних закладах та школах.

В ДДЗ переважали осередки з 2-5 випадками - 41,5±1,5%, а в школах з 6-15 випадками - 36,9±1,6%. Середній показник вогнищевості у ДДЗ склав 10,3, а у школах - 14,7 випадків в одному колективі. В 2005 році питома вага уражених ДДЗ склала 52,6±2,2%, а шкіл - 68,4±2,3%.

В закритих колективах, а саме у санаторіях, захворюваність на вітряну віспу реєструвалась у вигляді спалахів. Був проведений аналіз захворюваності у дитячому санаторії м. Києва. За період спостереження (2003-2004 рр.) у санаторії зареєстровано 5 спалахів, під час яких захворіло на вітряну віспу 54 дитини. Найбільший спалах відбувся у листопаді 2003 р. під час якого захворіло 19 дітей, що склало 22,6% всіх дітей відділення. Аналіз матеріалів спалахів демонструє характерні особливості розповсюдження вітряної віспи у вигляді хвиль захворюваності, які розділені проміжками 11-15 днів, що є середнім інкубаційним періодом для вітряної віспи. При кожній новій хвилі інфікувалось 3 - 10 дітей. Всі спалахи вдалось призупинити за рахунок роз'єднання дітей, а саме закінчення терміну перебування їх в санаторії.

З метою дослідження клінічних особливостей вітряної віспи, було проведено вивчення історій хвороб 112 хворих, які знаходились на стаціонарному лікуванні в дитячій інфекційній лікарні м. Києва в 2002-2004 рр. Перебіг інфекції у типовій формі, з появою везикульозної висипки та інтоксикацією, спостерігався у 93,4% дітей. Переважали середньої важкості форми перебігу вітряної віспи - 76,5%, важкі форми - 15,8% та легкі - 7,7%. У дітей з важкими формами перебіг вітряної віспи супроводжувався ускладненнями, такими як енцефаліт та менінгіт, питома вага яких склала - 12,5% з всіх важких форм, а флегмона м'яких тканин обличчя - 3,3%.

Таким чином, перебіг епідемічного процесу вітряної віспи в Україні протягом останнього десятиріччя, характеризується помірною тенденцією до збільшення захворюваності; змінами у віковій структурі захворілих, а саме зрушення захворюваності на дітей шкільного віку та дорослих; високим рівнем вогнищевісті в організованих колективах, особливо в «закритих».

Реактогенність вакцини Варілрикс для профілактики вітряної віспи. При вивченні реактогенності вакцини оцінювали місцеві, загальні та комбіновані реакції. Комбінованими вважались реакції, котрі включали клінічні ознаки місцевих та загальних реакцій. Всі післявакцинальні реакції (ПВР) спостерігались переважно від 2-го до 7-го дня після проведення вакцинації і продовжувались в середньому від 1 до 4 днів, не були довготривалими і не потребували спеціального медикаментозного лікування.

Всього місцеві реакції зареєстровано у 19 дітей (7,8±1,7%), загальні у 5 дітей (2,0±0,9%), а комбіновані у 8 (3,2±1,1%). Треба зауважити, що місцеві та загальні реакції частіше зустрічались у дітей 13-14 років у 7,6 та 2,1 рази відповідно більше, ніж серед дітей 12-15 місяців (t>3). Сильних післявакцинальних реакцій в результаті спостереження за щепленими не було зареєстровано. Узагальнені дані щодо реактогенності вакцини представлені у таблиці 1.

У дітей 12-15 місяців зареєстровано 3 місцеві реакції (2,1%), з них 2 - слабкі (1,4%), одна - середня (0,7%). Місцеві реакції проявлялись почервонінням на місці введення вакцини різної інтенсивності, 3-4 мм при слабкій та 8-9 мм при середній. Вони тривали 1 - 2 дні і потім зникали. Загальні реакції спостерігались у 2 (1,4%) дітей, які проявлялись тільки підвищенням температури тіла до 37,5?С та віднесені до слабких. У однієї дитини реакція виникла на 1-й день після щеплення і тривала один день, а у другої дитини реакція виникла на 2-й день і тривала 3 дні.

Реактогенність вакцини Варілрикс за результатами клініко-епідеміологічного спостереження за щепленими дітьми у віці 12-15 міс. та 13-14 років

Дітям вікової групи 13-14 років щеплення проводили дворазово з інтервалом 6 тижнів, тому результати післявакцинальних реакцій оцінювались окремо після кожного щеплення. Реакції після проведення другого щеплення реєструвались у тих самих дітей, що і після першого щеплення (табл. 2).

Після проведення першого щеплення всього було виявлено ПВР у 27 осіб, в тому числі місцеві реакції зареєстровані у 16 осіб (16,0%), загальні у 3 (3,0%) та у 8 (8,0%) комбіновані.

Місцеві реакцій після першого введення вакцини характеризувались виникненням почервоніння на місці введення препарату розміром 1-2 мм у 10 осіб (10,0±3,0%). Ці реакції тримались протягом одного-трьох днів та були віднесені до легких. Загальні реакції зареєстровані у 3 осіб (3,0±1,7%). У всіх дітей (3,0%) спостерігалося підвищення температури тіла до 37,1-37,4°С і це було єдиним клінічним проявом, реакція розцінювалася як слабка. Після другого щеплення спостерігалося зниження всіх клінічних ознак, що аналізувалися. Так, якщо на перше введення вакцини загалом були зареєстровані ПВР у 27 осіб (27,0%), то на друге щеплення у 11 осіб (11,0%).

Реакції після щеплення вакциною Варілрикс у дітей віком 13-14 років

Щеплення проводились в холодну пору року, а саме з листопада по лютий, в цей період відбувається збільшення рівня захворюваності на гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ). У 37 дітей (15,1%) зареєстровані прояви інтеркурентних захворювань, з них у вигляді ГРВІ - 29 (11,8%) випадків. Для проведення аналізу інтеркурентних захворювань було визначено контрольні групи дітей двох вікових груп - 12-15 міс. та 13-14 років, які не були щеплені вакциною Варілрикс. Діти з контрольних груп хворіли ГРВІ, гострим бронхітом, атопичним дерматитом, вітряною віспою та краснухою та ін. Встановлено, що частота випадків ГРВІ серед дітей вікової групи 12-15 міс. в контрольної групи була в 4,2 рази більшою у порівнянні з дітьми, які були щеплені. При порівнянні рівня захворюваності щеплених дітей 13-14 років з контрольною групою (не щеплених) встановлено, що частота проявів ГРВІ в контрольній групі була у 1,6 рази вищою. Можливо припустити, що введення вакцини сприяло виробленню інтерферону, це й запобігало виникненню ГРВІ.

Отримані результати дозволяють вважати вакцину Варілрикс безпечним препаратом з низькою реактогенністю, що є підставою для її подальшого використання серед населення України та внесення в календар профілактичних щеплень у розділ «За віком».

Імунологічна ефективність вакцини. Вивчення імунологічної ефективності вакцини проводили шляхом визначення рівня специфічних антитіл у сироватці крові в міжнародних одиницях (IU/ml). При рівні специфічних антитіл проти вітряної віспи менше 0,32 (IU/ml), результати вважались негативними, тобто була відсутня захисна кількість антитіл, а при рівні більше або рівно 0,40 (IU/ml) - позитивними (згідно з інструкцією).

Після проведення щеплення у 98 дітей відзначався захисний рівень антитіл проти вітряної віспи - 94,2±2,3%, серед яких дітей 13-14 років - 50 (96,2±2,6) та 12-15-місячного віку - 48 (92,3±3,7%). При цьому позитивним вважався результат при визначені у другій сироватці захисного рівня антитіл, що відповідає вимогам та принципам оцінки імунологічної ефективності вакцин (табл.).

Імунологічна ефективність вакцини Варілрикс

В результаті серологічних досліджень встановлено, що до проведення щеплення виявлені діти, які мали антитіла проти вітряної віспи, тобто були серопозитивні. Після проведення щеплення у таких дітей виявлені специфічні антитіла на захисному рівні. Це дозволяє проводити вакцинопрофілактику без попереднього скринінгового серологічного контролю.

При оцінці імунологічної ефективності вакцинопрофілактики вітряної віспи серед дітей, які не мали до щеплення захисного рівня антитіл, встановлено наступне:

– серед дітей 12-15 місяців середній рівень специфічних антитіл до щеплення - 0,195±0,012, після щеплення - 0,676±0,21 (IU /ml);

– серед дітей 13-14 років рівень антитіл до щеплення - 0,256±0,011, після щеплення - 1,493±0,29 (IU /ml).

Отримані дані свідчать про те, що відбулося зростання рівня специфічних антитіл проти вітряної віспи після проведення щеплення серед малюків в 3,5 рази, а серед підлітків в 5,8 рази (t>3). Отримані результати серологічних досліджень свідчать про високу імунологічну ефективність вакцини Варілрикс.

Серед щеплених дітей протягом періоду спостереження, тривалістю 3 роки з моменту застосування вакцини Варілрикс, не зареєстровано жодного випадку захворювання на вітряну віспу. Отримані результати дають підставу передбачити високу епідеміологічну ефективність вакцини. Разом з тим, провести розрахунки коефіцієнту та індексу епідеміологічної ефективності, оцінити зміни в проявах епідемічного процесу не можливо, оскільки було щеплено невелику кількість осіб. Необхідно проводити подальше спостереження за вакцинованими дітьми з метою можливого захворювання їх в майбутньому.

Отже, проведені дослідження по вивченню ефективності вакцини Варілрикс для профілактики вітряної віспи, підтвердили її високу безпечність та імунологічну ефективність. Це дозволяє науково обґрунтовано надати рекомендації щодо широкого використання вакцини серед населення України.

Висновки

1. Встановлені характеристики епідемічного процесу вітряної віспи в сучасних умовах в Україні: високий рівень захворюваності, відсутність періодичності та тенденція зростання в багаторічній динаміці, зимово-весняна сезонність, дитячий характер.

2. Протягом 1996-2005 рр. в Україні спостерігалася помірна тенденція до зростання захворюваності на вітряну віспу, значне збільшення відзначалося серед дорослих та дітей 7-14 років (в 3,5 та в 2,9 рази відповідно). Відбувалося зрушення захворюваності на більш старший вік, що підвищувало ризик виникнення важких форм хвороби та ускладнень.

3. Визначені особливості епідемічного процесу вітряної віспи в м. Києві: високий рівень захворюваності, переважно серед дітей та підлітків, значна вогнищевість в організованих дитячих та підліткових колективах. Зареєстровані спалахи вітряної віспи як внутрішньолікарняної інфекції, серед госпіталізованих хворих у 15,8% спостерігався важкий перебіг захворювання.

4. Вивчення реактогенності вакцини Варілрикс для профілактики вітряної віспи встановило безпечність цього препарату. Післявакцинальні реакції зареєстровані у 13,1% щеплених, в більшості випадків вони були слабкі (75%), сильних побічних реакцій не зареєстровано.

5. Встановлена висока імунологічна ефективність вакцини Варілрикс, яка забезпечує вироблення захисного рівня антитіл серед дітей 12-15 місяців у 92,3%, а серед дітей 13-14 років - у 96,2%. У серопозитивних до щеплення дітей після проведення вакцинації виявлені специфічні антитіла на захисному рівні, що свідчить про можливість вакцинопрофілактики без попереднього скринінгового серологічного контролю. За період спостереження (2003-2006 рр.), з моменту застосування вакцини Варілрикс, не зареєстровано жодного випадку захворювання на вітряну віспу серед щеплених дітей.

6. Розроблені основні напрямки удосконалення епідеміологічного нагляду за вітряною віспою. Необхідно розширити параметри статистичної звітності по Україні, за рахунок даних вогнищевості в дитячих, підліткових колективах та серед професійних категорій дорослого населення, введення реєстрації випадків захворювань в лікарняно-профілактичних закладах та в «закритих» колективах.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Зубленко О.В., Маркович І.Г. Епідеміологічна характеристика вітряної віспи в м. Києві // Сучасні інфекції. - Київ, - 2004. - №4. - с. 28-32. Особисто здійснено аналіз захворюваності на вітряну віспу в м. Києві за 1991-2003 рр. серед різних вікових та соціально-побутових груп населення, вивчена вогнищевість в організованих колективах.

2. Вакцина для профілактики вітряної віспи «Варілрикс»: оцінка реактогенності / Чудна Л.М., Сельнікова О.П., Задорожна В.І., Поліщук О.І., Гриневич О.Й., Маричев І.Л., Васильєва В.А., Зубленко О.В., Беломеря Т.А. // Сучасна педіатрія. - 2005. - №1 (6). - С. 205-207. Особистий внесок - дисертантом узагальнені дані про місцеві та загальні післявакцинальні реакції у щеплених дітей.

3. Зубленко О.В. Вітряна віспа в Україні та сучасний підхід до її профілактики // Сімейна медицина. - Київ, 2006. - №2. - с. 90-93.

4. Зубленко О.В., Васильєва В.А. Безпечність застосування вакцини проти вітряної віспи // Cучасні інфекції. - Київ, - 2006. - №1-2. - с. 45-48. Особистий внесок - дисертантом проведено аналіз щоденників спостереження за щепленими дітьми, оцінка післявакцинальних реакцій та ускладнень, статистична обробка, інтерпретація результатів.

5. Зубленко О.В., Маричев І.Л., Беломеря Т.А. Оцінка ефективності вакцини для профілактики вітряної віспи // Матер. 9 науч.-практ. конф. «Эпидемиология, экология и гигиена».-Харьков. - 2006. - С. 32-35. Особистий внесок - оцінка та узагальнення результатів вивчення реактогенності та імунологічної ефективності вакцини.

6. Зубленко О.В. Епідеміологічний аналіз захворюваності на вітряну віспу та її профілактика // Тези 58 міжнар. наук.-прак. конф. «Актуальні проблеми сучасної медицини». - Київ. - 2003. - С. 43.

7. Зубленко О.В., Петрусевич Т.В. Вітряна віспа в Україні: епідеміологія та профілактика // Збірник матер. конф. «Сучасні проблеми епідеміології мікробіології та гігієни». - Львів. - 2006. - С. 30-31. Особистий внесок - проведено ретроспективний аналіз захворюваності населення України на вітряну віспу за 1996-2005 рр. та розглянута стратегія профілактики.

8. Зубленко О.В., Маркович І.Г. Епідеміологічний аналіз захворюваності на вітряну віспу в м. Києві // Тези «XIV з'їзд мікробіологів, епідеміологів та паразитологів». - Полтава. - 2004. - С. 60. Особистий внесок - здійснено збір, узагальнення та аналіз матеріалів оперативного щомісячного епідеміологічного нагляду за вітряною віспою в м. Києві.

9. Сельнікова О.П., Зубленко О.В. Епідеміологічна характеристика вітряної віспи в Україні // Тези наук.-прак. конф. «Вакцинопрофілактика керованих інфекцій». - Київ. - 2006. - С. 62-64. Особистий внесок - дисертантом проведено аналіз захворюваності на вітряну віспу в регіонах України та серед різних груп населення за 1996-2005 рр.

10. Маківська О.П., Зубленко О.В. Сучасні аспекти імунопрофілактики вітряної віспи // Український науково-медичний молодіжний журнал. - 2006. - спец. випуск. - С. 85-86. Особистий внесок - дисертантом представлено підходи до вирішення питання специфічної профілактики вітряної віспи в світі та в Україні.

Размещено на Allbest.ru