Патологічний прелімінарний період (патогенез, прогнозування, профілактика і лікування)

У роділь після ППП пологова діяльність розвивалась нормально, якщо реакція адаптації не переходила в стадію виснаження. Розвиток нормальної пологової діяльності у жінок після ППП підтверджує роль співвідношення сили та тривалості дії стресу та потенціальних можливостей захисних сил організму.

При ППП доцільно проводити оцінку стану плода, в першу чергу, за розрахунком його біофізичного профілю у сполученні з даними допплерометрії. У жінок з ППП бальна оцінка як кожного з параметрів БПП, так і сумарного показника БПП суттєво нижча, ніж при фізіологічному перебігу ПП (7,41±0,25 проти 9,92±0,05 балів, р < 0,05). Загальна оцінка БПП зменшувалась при збільшенні тривалості ППП більше 48 годин (5,38±0,43). Це ще раз підтверджує той факт, що ППП негативно позначається на стані плода, особливо при тривалості його більше 2 діб.

При тривалому ППП за даними Допплер-УЗД виявлено достовірне зростання ПІ та ІР в артеріях плаценти та пуповини (1,102±0,031 та 0,684±0,020 проти 0,941±0,023 та 0,624±0,028 відповідно, р < 0,05), яке поряд з появою патологічної дикротичної виємки (40 проти 20 %) вказує на можливі порушення кровотоку і початкові процеси декомпенсації життєзабезпечення плода. Ще більш несприятливим показником є підвищення індексів в аорті, що свідчить про дистрес плода. Динаміка змін вивчаємих індексів у мозкових артеріях (зниження при ППП до 48 годин і підвищення при тривалому ППП) може вказувати на прогресуючий дистрес плода і навіть термінальні стани у деяких жінок з тривалим ППП.

Із 100 обстежених нами жінок з ППП нульовий або реверсний кровоток виявлено у 3 (3 %) жінок при тривалому патологічному періоді, що стало показанням до термінового розродження шляхом кесаревого розтину.

Оцінку скоротливої діяльності матки в ПП проводили за допомогою токографії. Найхарактернішою ознакою патологічного перебігу ПП за даними токографії є підвищення базального тонусу міометрію (у всіх обстежених вагітних з ППП). При цьому скоротлива діяльність матки може здійснюватись з такими ж токографічними параметрами, але скорочення характеризуються болючістю і неефективністю. Більшу болючість, ніж при ФПП, при такій же силі скорочення можна пояснити участю у матковому скороченні судинної системи матки та порушеннями психосоматичного стану жінки, що показано нами вище.

Кардіомоніторне спостереження при слабкості пологової діяльності виявило у 93,3 % жінок гіподинамічний тип кривої (оцінка за модифікованою шкалою Ю.М.Караш менше 3 балів). У 6,7 % жінок відмічено гіпердинамічний тип кривої (більше 9 балів).

Гіпоксія плода в пологах (оцінка за шкалою Fisher менше 8 балів) зареєстрована у 28 (93,3 %) роділь з СПД після ППП (декомпенсована - у 23,3 %) і у 35 (58,3 %) - без СПД (p < 0,05). Це виражалось у виході БЧСС та амплітуди миттєвих осциляцій за межі норми, зменшенні частоти осциляцій, відсутності акцелерацій, появі пізніх та варіабельних децелерацій.

Допплерографічні дослідження, проведені в першому періоді пологів, при розкритті шийки матки 4-6 см, показали, що у вагітних з ППП, у яких розвинулась СПД, показники ПІ та ІР поза переймами достовірно вищі (p < 0,05). Це свідчить про посилення периферичного опору в судинах плаценти та розвиток гіпоксії плода. Вимірювання вказаних індексів під час перейми показало достовірне зростання їх при нормальній пологовій діяльності (p < 0,05), що підтверджує ефективність перейм. На відміну від цього, у роділь з СПД під час перейми не реєструвалась достовірна зміна ПІ та ІР. Це дає підстави зробити висновок про недостатню силу маткових скорочень.

Однією з задач даного дослідження було створення алгоритмів прогнозування і діагностики ППП та прогнозування СПД після ППП. Для виявлення стресогенних факторів ризику було проаналізовано 44 показники, які мають стресорний вплив. В результаті аналізу відібрано 11 показників, що мають найвищу інформативність. При обстеженні жінки визначаються значення прогностичних показників і розраховується сума прогностичних коефіцієнтів, яка порівнюється з порогами, при перевищенні яких виноситься рішення про високий або підвищений ризик ППП, що вже на ранніх термінах вагітності дозволяє віднести таку жінку до групи ризику і своєчасно провести відповідні профілактичні заходи.

Розроблені також алгоритм діагностики ППП та двохетапний алгоритм прогнозування СПД на тлі ППП, які є високоінформативними, малоінвазивними, не потребують додаткових затрат і дозволять вчасно починати відповідні лікувально-профілактичні заходи.

Аналіз і узагальнення отриманих результатів дозволили розробити патогенетично обґрунтований комплекс лікувально-профілактичних заходів, який включає: метод психологічної адаптації вагітних з групи високого ризику виникнення ППП; комплекс лікувальних заходів для вагітних з ППП; методи психологічної адаптації для вагітних групи ризику по виникненню аномалій пологової діяльності після ППП; тактику ведення пологів, комплекс лікувальних заходів та метод адекватного знеболення при слабкості пологової діяльності, що розвинулась на тлі ППП.

Розроблений нами алгоритм прогнозування ППП дозволяє в умовах жіночої консультації на основі оцінки стресогенних факторів ризику уже з ранніх термінів вагітності виділити вагітних з високим та середнім ризиком виникнення ППП. Цим жінкам необхідно проводити профілактику даного ускладнення, в основу якої покладено метод психологічної адаптації - метод символдрами (кататимно-імагінативна психотерапія за Льойнером). Заняття під керівництвом психотерапевта, які полягають у фантазуванні в формі позитивних образів, проводяться до досягнення ефекту (покращення психологічного стану) трьома курсами по 4-7 занять в терміни 12-14, 26-28 і напередодні родів - 36-38 тижнів вагітності. Показано, що після застосування профілактичного методу психологічної адаптації у вагітних з групи високого ризику виникнення ППП покращився психологічний стан (зменшилась тривожність, збільшилась адаптивність і стресостійкість), частота ППП зменшилась майже в два рази.

Враховуючи провідну роль порушень стрес-адаптаційних процесів та гормонального гомеостазу в патогенезі ППП розроблений медикаментозний комплекс для вагітних з ППП, спрямований на покращання психоемоційного стану жінки, зупинення переймоподібних скорочень, зменшення больових відчуттів, прискорення дозрівання шийки матки, покращання фето-плацентарного кровотоку та обміну речовин.

Для роділь з СПД після ППП ми рекомендуємо підтримку: професійну (медичну) - персонал пологового відділення, психотерапевт; соціальну - чоловік, близькі родичі. Медикаментозна тактика при слабкості пологової діяльності визначається фазою періоду розкриття (латентна чи активна), станом плодового міхура, станом роділлі і плода. При СПД, що розвинулась в латентну фазу періоду розкриття, при відсутності показань до абдомінального розродження, проводиться акушерський сон-відпочинок і медикаментозну терапію для призупинення перейм, розм'якшення шийки матки, зменшення больових відчуттів, покращання обміну речовин та фето-плацентарного кровообігу. Якщо після сну-відпочинку пологова діяльність не відновлюється, для родопідсилення проводиться амніотомія і одразу, при відсутності протипоказань, вводиться препарат ПГ Е₂ (Простенон). При СПД, яка розвинулась в активну фазу періоду розкриття з цілим плодовим міхуром, проводиться амніотомія. При відсутності активної пологової діяльності протягом 45-60 хв вводиться препарат ПГ F_2б (Ензапрост).

Для оптимізації анестезіологічного забезпечення пологів, за погодженням жінки, використовується методика знеболювання шляхом введення в епідуральний простір місцевого анестетика (лідокаін) разом з наркотичним анальгетиком (фентаніл), що дозволяє зменшити дозу місцевого анестетика, який може викликати розвиток побічних ефектів у матері та плода. При відсутності родопідсилюючого ефекту через 4 години показано оперативне розродження.

Для оцінки ефективності рекомендованого комплексу терапії ППП вагітні з цим ускладненням методом рандомізації розподілені на 2 групи: до основної увійшли 60 жінок, яким застосовували розроблені нами схеми лікування, 50 жінок, що отримували традиційну терапію (но-шпа, анальгін, дімедрол), склали групу порівняння.

Виявлено позитивний вплив розробленої терапії на гормональний стан ФПК. У жінок основної групи підвищився рівень естрадіолу (48,2±2,0 проти 43,1±2,2 нмоль/л до лікування, p<0,05) та знизився прогестерону (366,1±11,2 проти 407,0±5,9 нмоль,л, p<0,05), в результаті чого підвищилось співвідношення П/Е, що є необхідною передумовою для розвитку пологової діяльності. Виявлене достовірне збільшення вмісту естріолу в сечі жінок після проведеного лікування до 71,59,3 проти 38,9±4,1 ммоль/доб, що свідчить про покращання стану плода.

Використання запропонованого лікувального комплексу дозволило знизити частоту СПД (23,3 проти 40,0 % у групі порівняння, p<0,05), зменшити середню тривалість пологів (13,9 проти 16,3 години), частоту гіпоксії плода (40,0 проти 60,0 % відповідно, p<0,05) та асфіксії новонароджених (73,3 проти 56,0 % відповідно, p<0,05).

Дослідження ефективності лікування СПД після ППП проведено у 80 здорових жінок, які методом рандомізації розділені на 2 групи: основну групу склало 40 роділь, які отримували запропоновану нами схему лікування. 40 роділлям групи порівняння проведено лікування згідно чинних методичних рекомендацій “Профилактика и лечение аномалий родовой деятельности”.

У 2 (5 %) жінок основної групи в зв'язку з відсутністю ефекту родопідсилення через 4 години проведено оперативне розродження. У 2 групі оперативне розродження проведено 5 (12,5 %) жінкам.

Проведене лікування слабкості пологових сил як за традиційною схемою, так і за запропонованою нами, достовірно посилює пологову діяльність, що підтверджується даними інструментальних досліджень. За даними КТГ гіпоксія плода в пологах зареєстрована у 10 (25,0 %) роділь основної групи проти 18 (45,0 %) жінок групи порівняння (p < 0,05). Відповідно, при народженні асфіксія відмічалась у 50,0 % дітей жінок основної групи проти 75,0 % у жінок групи порівняння (p<0,05).

Таким чином, доведена ефективність запропонованого комплексу лікувально-профілактичних заходів при ППП, що проявляється у зменшенні частоти ППП на 53,8 % та зниженні частоти ускладнень в пологах (слабкість пологової діяльності - на 41,8 %, гіпоксія плода і асфіксія новонародженого - на 23-45 %), дає підстави рекомендувати його для широкого впровадження в практику.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено нове вирішення наукової проблеми, що полягає у теоретичному узагальненні результатів вивчення механізмів і факторів, що сприяють розвитку ППП, та стану різних систем адаптації в єдиному комплексі мати-плацента-плід-новонароджений і на цій основі - патогенетичному обгрунтуванні та розробці комплексу прогностичних, діагностичних та лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на зниження частоти акушерських та перинатальних ускладнень.

Клініко-статистичний аналіз показав, що частота ППП у здорових жінок складає 12,6 %. У цих жінок відмічена висока частота ускладнень вагітності та пологів, серед яких найчастіше зустрічається загроза переривання (42,2 %), плацентарна недостатність (36,3 %), передчасний вилив навколоплодових вод (51,5 %), гіпоксія плода в пологах (54,4 %), слабкість пологових сил (36,3 %), асфіксія новонароджених - 40,2 %, що обумовлює високу частоту дизадаптаційних синдромів (гіпоксично-ішемічні ураження ЦНС - 33,6 %, розлади мікроциркуляції у дітей - 55,8 %).

Скоротлива діяльність матки значною мірою залежить від психоемоційного стану роділлі, адекватності її нервової системи, на що вказує суттєве стресогенне навантаження, яке зареєстровано у 3/4 вагітних з ППП (76,0 %). Більшість вагітних (85,3 %) мали помірну або низьку стресостійкість, що свідчить про реальну можливість стресогенних порушень.

Стрес-зумовлені зміни нейроендокринної системи у жінок впливають на перебіг ПП та пологів. Під час ФПП і при нормальній пологовій діяльності відмічається активація стрес-реактивності (підвищення концентрації кортизолу, КА, СТ, ПГ Е₂). У жінок з ППП визначені порушення стрес-адаптивності (значно більші, ніж при ФПП, концентрації кортизолу, А і ПГ Е₂ і менші - НА та СТ). СПД після ППП розвивається внаслідок некоординованих змін стрес-реалізуючої (значне зменшення концентрації кортизолу і НА при підвищенні А і співвідношення А/НА) та стрес-лімітуючої (зменшення показників концентрації СТ і ПГ Е₂ та зростання - L-аргініну та NO) ланок системи нейроендокринної регуляції.

Порушення пологової діяльності після ППП розвивається при відносно менших концентраціях ТТГ і більших концентраціях ТГ у крові жінок та при значному зменшенні цих показників у крові з артерії пуповини. Відсутність збільшення концентрації ТТГ при СПД свідчить про пригнічення гіпофіз-тиреоідної системи, як однієї з основних в мобілізації захисно-пристосовних реакцій організму матері і плода в пологах.

При координованій гіперфункції імунної системи - підвищення концентрації в крові прозапальних цитокінів (ІЛ-1в, ІЛ-6 та ФНП-б) і зменшення концентрації протизапального ІЛ-10, розвивається ефективна скоротлива діяльність. При СПД після ППП розвивається стадія виснаження адаптивних процесів, яка характеризується некоординованими змінами показників цитокінового профілю (зменшення концентрації ІЛ-1в, ФНП-б та ІЛ-10 та збільшення концентрації ІЛ-6).

Стрес-індуковані зміни гормональної функції фето-плацентарного комплексу є однією з ланок порушень нейроендокринної системи при ППП. Розвиток СПД після ППП не залежить від концентрації прогестерону та естрадіолу, а відбувається при вищих показниках співвідношення П/Е та при морфофункціональних змінах рецепторного апарату міометрію (збільшенні співвідношення показника експресії антигену рецепторів прогестерону до показника експресії антигену рецепторів естрогенів). Зменшення венозно-артеріальної різниці концентрації прогестерону та естрадіолу в судинах пуповини у жінок зі слабкістю пологової діяльності свідчить про уповільнення метаболізму гормонів, зміни функціонального стану плода, та його вплив на регуляцію пологової діяльності.

ППП негативно впливає на стан плода, особливо при тривалому його перебігу, про що свідчить знижена сумарна оцінка БПП (5,38±0,43 при тривалості ППП більше 48 годин), зростання ПІ та ІР в артеріях плаценти, пуповини та аорті, спочатку зниження, а потім зростання ПІ та ІР у мозкових артеріях, що може вказувати на прогресуючий дистрес плода. Гіпоксія плода в пологах після ППП зареєстрована у 93,3 % роділь з СПД (декомпенсована - у 23,3 %) і у 58,3 % - без СПД (p < 0,05). При СПД не відмічається зростання ПІ та ІР під час перейми, що відповідає недостатній силі маткових скорочень.

За даними експериментальних дослідження міометрій щурів в різні терміни вагітності характеризується різною чутливістю до ПГ Е₂ та F_2б. Для ПГ F_2б характерним є поступове підвищення чутливості міометрія зі збільшенням терміну вагітності, а для ПГ Е₂ - зменшення в середині вагітності з поступовим відновленням напередодні пологів. Чутливість міометрію до ПГ F_2б перед пологами на порядок вища, ніж до ПГ Е₂. ПГ F_2б, на відміну від ПГ Е₂, не лише підвищує амплітуду маткових скорочень, а і збільшує базальний тонус матки. Міометрій щурів, що зазнали імобілізаційного стресу, характеризується зниженням чутливості до ПГ, що може лежати в основі порушень перебігу ПП у жінок при хронічному стресі.

Математичний аналіз дозволив виділити найбільш інформативні фактори ризику виникнення ППП та на цій основі розробити алгоритм прогнозування, який дозволяє вже на початку вагітності прогнозувати 3 можливих стани (високий, підвищений та низький ризик виникнення ППП). Застосування алгоритму дозволяє вчасно виділити вагітну у групу ризику по виникненню ППП і застосувати відповідні лікувально-профілактичні заходи. Точність алгоритму складає 90,0 %.

Патогенетично обґрунтовано і розроблено лікувально-профілактичний комплекс, що включає метод психологічної адаптації вагітних з групи високого ризику виникнення ППП; комплекс лікувальних заходів для вагітних з ППП; методи психологічної адаптації для вагітних групи ризику по виникненню аномалій пологової діяльності після ППП; комплекс лікувальних заходів при СПД, що розвинулась на тлі ППП; адекватне знеболювання в пологах. Ефективність запропонованого комплексу проявляється у досягненні нормальної пологової діяльності, зменшенні частоти ускладнень в пологах (СПД- на 35 %, гіпоксія плода і асфіксія новонародженого - на 20 %), що дає підстави рекомендувати його для широкого впровадження в практику.

Практичні рекомендації

1. Можливість виникнення ППП в умовах жіночої консультації уже з ранніх термінів вагітності можна визначати, застосовуючи алгоритм прогнозування цього ускладнення, який на основі оцінки стресогенних факторів дозволяє виділити вагітних з високим та підвищеним ризиком виникнення ППП.

2. Цим жінкам для профілактики даного ускладнення доцільно застосовувати метод психологічної адаптації - заняття під керівництвом психотерапевта проводяться до досягнення ефекту (покращення психологічного стану) трьома курсами по 4-7 занять в терміни 12-14, 26-28 і напередодні родів - 36-38 тижнів вагітності.

3. При встановленні діагнозу патологічного прелімінарного періоду для зупинення переймоподібних скорочень, зменшення больових відчуттів, покращання фето-плацентарного кровотоку: гініпрал - в вену крапельно 10 мкг в 400 мл 5 % глюкози; верапаміл - 0,04 г всередину за 15 хилин до інфузії гініпралу; анальгін - в м'язи глибоко 2 мл 50 % розчину; дротаверин - в м'язи повільно 2 мл 2 % розчину. Для проведення сну-відпочинку вводять під контролем лікаря-анестезіолога: діазепам - в вену, дуже повільно, 2-4 мл 0,5 % розчину в 20 мл 5 глюкози; при відсутності сну - натрію оксибутірат 20 % розчин в дозі 0,07-0,12 г/кг на 5 % розчині глюкози в вену повільно з швидкістю 1- 2 мл в 1 хв.

Після закінчення сну при відсутності родової діяльності: для покращання психоемоційного стану - діазепам (всередину по 0,005 г); для зупинення скорочень міометрію - гініпрал (0,0005 г 4-6 рази на день), верапаміл (0,04 г 3-4 рази на день), для прискорення дозрівання шийки матки - Простін Е2 (1 мг динопростону у 2,5 мл геля для введення у заднє склепіння піхви), дротаверин (0,04 г 3 рази на день); для покращання обміну речовин: оротат калію (0,5 за 1 годину до їди), атф-лонг, аскорбінова кислота (0,5 г 1 раз на день).

4. При встановленні діагнозу слабкості пологової діяльності після ППП, що розвинулась в латентну фазу періоду розкриття, при задовільному стані роділлі і плода проводиться акушерський сон-відпочинок протягом 2-3 годин. Перед початком проведення сну-відпочинку вводяться наступні препарати: унітіол - 5 % розчин (1 мл на 10 кг маси тіла роділлі), аскорбінова кислота 5% розчин (2 мл на 5 мл унітіолу) розчинених у 20 мл 40 % розчину глюкози в вену повільно з наступним повторенням введення кожні 3-4 години в пологах; Магне-В₆ - 3 таблетки внутрішньо; мілдронат - 5 мл 10 % розчину одноразово в вену повільно; дротаверин - 2 мл 2 % розчину в м'язи або всередину по 0,04 г в таблетках

Для досягнення сну-відпочинку вводять: натрію оксибутират - 20 % розчин в дозі 0,07-0,12 г/кг на 5 % розчині глюкози в вену повільно з швидкістю 1-2 мл в 1 хв. пологовий прелімінарний патологічний

Для родопідсилення, якщо встановлено, що пологова діяльність після сну-відпочинку не відновилась, проводиться амніотомія після попереднього введення: дротаверин - 2 мл 2% розчину в м'язи; унітіол - 5 % розчин (1 мл на 10 кг маси тіла роділлі), аскорбінова кислота 5 % розчин (2 мл на 5 мл унітіолу) розчинених у 20 мл 40 % розчину глюкози в вену повільно з наступним повторенням введення кожні 3-4 години в пологах.

Одразу при відсутності протипоказань вводять: Простагландин Е₂ - Простенон по 1 мл 0,1 % спиртового розчину, розчинивши в 500 мл 5 % глюкози в вену спочатку зі швидкістю 5-8 кр./хв., через кожні 5-10 хв. швидкість введення збільшуючи на 5 кр.; кальцію хлорид - 10 мл 10 % розчину на 20 мл 40 % розчину глюкози в вену.

При СПД після ППП в активну фазу періоду розкриття з цілим плодовим міхуром проводиться амніотомія, з попереднім введенням: дротаверин - 2 мл 2 % розчину в м'язи; унітіол - 5 % розчин (1 мл на 10 кг маси тіла роділлі), аскорбінова кислота 5 % розчин (2 мл на 5 мл унітіолу) розчинених у 20 мл 40 % розчину глюкози в вену повільно з наступним повторенням введення кожні 3-4 години в пологах

При відсутності активної родової діяльності протягом 45-60 хв. вводять: препарат ПГ F2б - Ензапрост - 5 мг в вену попередньо розчинивши в 500 мл 5 % розчину глюкози чи ізотонічного розчину натрію хлориду зі швидкістю 6-8 крап./хв.

Враховуючи провідну роль стресогенних факторів у виникненні слабкості пологової діяльності на тлі ППП пологи у цих жінок бажано проводити при професійній (психолог або підготовлений акушер) та соціальній (чоловік, близькі родичі та ін.) підтримці, із застосуванням психокоригуючих методик з метою контролю, регулювання та трансформації болю.

При відсутності родопідсилюючого ефекту через 4 години показано оперативне розродження.

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

SUMMARY

Savchenko S.E. Pathological preliminary period (pathogeny, prognostication, prophylaxis and treatment) - Manuscript.

Thesis for scientific degree of doctor of medical sciences in specialty 14.01.01. - obstetrics and gynecology. - Institute of Pediatrics, Obstetrics and Gynecology Academy of Medical Sciences of Ukraine. Kyiv, 2006.

The work is dedicated to the pathogenetic basing and elaboration of the complex of prognostic, diagnostic, treatment and preventive measures arrangements during pathological preliminary period. It is the first time when a conception of pathological preliminary period was worked out as a problem of failure elasticity of the organism.

It is first time when it was proved that stressors become leading factors of the development of pathological preliminary period. Revealing of the changes in the organism of woman on the psycho-emotional, neurohumoral and dynamic levels allow to compare stages of development of uterine contractions with stages of general adaptation period.

Revelation of new components of pathogenesis of pathological preliminary period, namely: functional disintegration of stress-adaptability, which was developed in women with low stress- steadiness and high mental stress. It is shown, that powerless labor after pathological preliminary period is developed as a result of incoordinate changes in stress- realization and oppression of stress-limited stages of the neuroendocrine regulation system against a background of changes of thyroid homeostasis, condition of cytokine's system, receptor system of uterus and disorders oh hormonal functions of placental complex.

There were established diagnostic criteria's and risk factors of prognostication of pathological preliminary period and powerless labor on it's basis. In these work we developed fundamentally new approaches to the preventive measures and treatment of the pathological preliminary period with the usage of up-to-date technologies of diagnostic, prognostication and therapy.

Key words: pathological preliminary period, powerless labour, stress, adaptation, preventive measures, treatment.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СКОРОЧЕНЬ ТА ТЕРМІНІВ

А- адреналін

БПП- біофізичний профіль плода

ІЛ- інтерлейкін

ІР- індекс резистентності

КА- катехоламіни

НА- норадреналін

ПГ- простагландин

П/Е- співвідношення прогестерон/естрадіол

ПІ- пульсаційний індекс

ПП- прелімінарний період

ППП- патологічний прелімінарний період

СПД- слабкість пологової діяльності

СТ- серотонін

Т₃- трийодтиронін

Т₄- тироксин

ТГ- тиреоідні гормони

ТТГ- тиреотропний гормон

ФНП- фактор некрозу пухлини

ФПП- фізіологічний прелімінарний період

ЕD₅₀ - концентрація досліджуваної речовини, яка забезпечує ефект в розмірі 50 відсотків від максимально можливого

IRS- індекс імунореактивності

Размещено на Allbest.ru