Наукове обґрунтування концептуальної моделі управління якістю в охороні здоров’я України шляхом системного розвитку медичної стандартизації

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ІМ. П.Л. ШУПИКА

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук

НАУКОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ КОНЦЕПТУАЛЬНОЇ МОДЕЛІ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ В ОХОРОНІ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ ШЛЯХОМ СИСТЕМНОГО РОЗВИТКУ МЕДИЧНОЇ СТАНДАРТИЗАЦІЇ

Спеціальність: Соціальна медицина

ЗІМЕНКОВСЬКИЙ АНДРІЙ БОРИСОВИЧ

Київ, 2007 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Забезпечення доступності, безпеки і якості медичної допомоги (ЯМД) є одним із найважливіших напрямів у вдосконаленні охорони здоров'я населення України, що відображено у Посланні Президента до Верховної Ради “Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки”, Концепції розвитку охорони здоров'я населення України (2000), інших стратегічних документах державного рівня. Поява витратних технологій, дефіцит фінансування, зростання потреб пацієнтів, децентралізація управління вимагають пошуку нових шляхів досягнення високого рівня ЯМД.

Переважна більшість населення України на сучасному етапі розвитку охорони здоров'я не задоволена ЯМД (В.М. Лехан, В.М. Рудий, 2001, 2004). В той же час, за визначенням ВООЗ (WHO, 1993), якість та ефективність діяльності медичних закладів належать до числа найактуальніших проблем в управлінні охороною здоров'я, безпосередньо пов'язаних із кінцевими результатами та витратами обмежених ресурсів галузі. В завданні ВООЗ (WHO, 1996) щодо досягнення “Здоров'я для Всіх” якість медичного обслуговування і відповідна технологія формулюється в обов'язках держав у створенні певних структур і розробці механізмів забезпечення безперервного підвищення ЯМД. Основоположні принципи Люблянської хартії (1996) скеровують будь-які реформи в охороні здоров'я на безперервне поліпшення ЯМД за чітко опрацьованою стратегією. За рекомендаціями ВООЗ (WHO, 2004) програми якості виступають як механізми регулювання та захисту прав пацієнтів у процесі надання медичної допомоги шляхом систематичного планування і координації національних пріоритетів.

Основними сучасними складовими якості в охороні здоров'я вважаються акредитація, ліцензування, стандартизація (А.В. Степаненко, 2001, 2002, А.М. Морозов, 2002). Якщо перші дві з них широко представлені у науковій літературі, то остання в Україні вивчена недостатньо, зокрема з точки зору застосування системного підходу, механізмів розробки та оцінки якості, послідовності чи алгоритму реального впровадження та моніторингу, наслідком чого є недостатність ЯМД та управління нею. В таких умовах необхідність наукового обґрунтування принципово нової концептуальної моделі управління якістю в охороні здоров'я України шляхом системного розвитку медичної стандартизації в процесі еволюції галузі набуває особливої актуальності, що і визначило мету і завдання дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планами науково-дослідних робіт Українського інституту громадського здоров'я “Науково-методичне обґрунтування та розробка протоколів надання медичної допомоги населенню” (2004-2005 рр.) (№ держреєстрації 0104V003681), “Наукове обґрунтування та забезпечення розвитку стандартизації надання медичної допомоги в охороні здоров'я України” (2006-2010 рр.) (№0106V002366), “Науково-методичне забезпечення моніторингу виконання міжгалузевої комплексної програми “Здоров'я нації” на 2002-2011 рр.” (№0103V000861), Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (ЛНМУ) “Роль і місце клінічного провізора у покращенні якості надання медичної допомоги населенню України” (2005-2009 рр.) (№0105V007859), в яких автор брав безпосередню участь. Мета дослідження - наукове обґрунтування концептуальної моделі розвитку системи управління якістю в охороні здоров'я України. Завдання, обумовлені поставленою метою, передбачали:

- проведення аналізу вітчизняного та міжнародного досвіду управління ЯМД, індикаторів оцінки діяльності систем охорони здоров'я, інформаційної та нормативно-правової бази медичної стандартизації, наукових джерел з проблеми ЯМД та шляхів її вирішення на сучасному етапі розвитку охорони здоров'я в Україні;

- вивчення задоволеності пацієнтів ЯМД (на прикладі багатопрофільного лікувального закладу);

- проведення систематизації медичної і фармацевтичної термінології та упорядкування її трактування, формування глосарію, пов'язаного із стандартизацією в охороні здоров'я та ЯМД;

- розробку методології аудиту якості лікування на основі коректності та раціональності лікарських призначень і проведення оцінки вартості нераціонального лікування на прикладі інфаркту мозку;

- вивчення думки фахівців-медиків щодо подальшого впровадження в клінічну практику медичної стандартизації;

- обґрунтування концептуальних підходів до розробки та впровадження національної формулярної системи;

- визначення ролі клінічного провізора у поліпшенні ЯМД, концепції і стратегічних напрямків його підготовки і діяльності в закладах охорони здоров'я України;

- виявлення впливу негативних чинників (алкоголю, нікотину, кофеїну) на процес медикаментозного лікування;

- наукове обґрунтування та розробку концептуальної моделі управління якістю в охороні здоров'я України.

Об'єктом дослідження стали система охорони здоров'я, концепції розвитку якості в охороні здоров'я, релевантна сукупність спеціальних термінів, формулярна система, професійна діяльність клінічного провізора, проекти галузевих програм якості та клінічної фармації.

Предмет дослідження: якість медичної допомоги, зокрема фармакотерапії, організаційні та управлінські технології, індикатори оцінки якості організації охорони здоров'я, клінічний провізор та його фахова підготовка, система медичної стандартизації.

Методи дослідження: системного підходу та аналізу, бібліографічний і семантичний методи аналізу наукової та інших видів інформації, структурно-логічного аналізу, медико-статистичний, соціологічний, фармако-, клініко-економічного та SWOT-аналізу, аналітико-синтетичний, моделювання. Новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в Україні:

- науково обґрунтовані механізми оцінки якості, послідовності та алгоритму впровадження і моніторингу системи медичної стандартизації як технології управління якістю в охороні здоров'я;

- розроблені на галузевому рівні програми розвитку якості та клінічної фармації;

- встановлені незалежні універсальні індикатори оцінки якості системи охорони здоров'я на основі вперше застосованої при цьому методології SWOT-аналізу (гарантії, стандарти, задоволеність населення), які можуть бути уніфіковані з показниками розвинутих країн;

- запропоновано методику аудиту якості лікувального процесу з використанням доказової медицини;

- визначено механізми впливу на досягнення максимальної ЯМД при мінімальних витратах, які базуються на доказовій медицині та формулярній системі;

- науково обґрунтовано роль та місце клінічного провізора в поліпшенні ЯМД та медичній стандартизації;

- визначене науково-методичне та кадрово-дидактичне підґрунтя створення кафедри нового типу з використанням принципів медичної стандартизації;

- науково обґрунтовано концептуальну модель управління якістю в охороні здоров'я України.

Теоретичне значення дослідження полягає у суттєвому доповненні соціальної медицини в частині розвитку положень системи управління якістю в охороні здоров'я. Практичне значення дослідження полягає в тому, що його результати стали підставою для розробки:

- моделі аудиту якості дотримання медичних стандартів (клінічних протоколів) та методики оцінки якості лікувального процесу в частині медикаментозного лікування;

- моделі раціонального фармацевтичного менеджменту клінічного провізора у лікувальному закладі.

Впровадження в практичну охорону здоров'я України:

- концепції кадрово-дидактичного супроводу розвитку якості та стандартизації в охороні здоров'я на базі поєднання клінічної фармації, раціональної фармакотерапії та медичної стандартизації;

- елементів національної формулярної системи;

- методики експертної оцінки якості лікування та моніторингу дотримання медичних стандартів (клінічних протоколів);

- вперше якісних нових дисциплін у підготовку фахівця нового типу - клінічного провізора: “Основи медичної стандартизації”, “Організація охорони здоров'я та медичне страхування”, “Інформаційні технології в фармації”;

- створення: принципово нової кафедри клінічної фармації, фармакотерапії та медичної стандартизації ЛНМУ імені Данила Галицького (наказ по ЛНМУ від 29.12.03 р., №2591-з) та науково обґрунтованого навчально-дидактичного та методичного матеріалу як підґрунтя для цього;

- результати дослідження використані при підготовці за участі автора проекту змін та доповнень до Закону України “Про лікарські засоби” (довідка Верховної Ради від 22.01.04 р., №06-4/12-50), в удосконаленні методичної бази щодо питань організації, інспектування та управління якістю медичних послуг в Україні (наказ МОЗ від 04.06.07 р., №165-Адм), при розробці Концепції розвитку стандартизації в охороні здоров'я (наказ МОЗ від 09.07.04 р., №356) та Державних соціальних нормативів у сфері охорони здоров'я (наказ МОЗ від 28.04.04 р., №222/33), у навчанні співробітників Департаменту інспектування та контролю якості медичних послуг МОЗ України (лекція: “Концепція управління якістю в охороні здоров'я та її нормативно-правове забезпечення в ближньому та дальньому зарубіжжі” 19.06.07 р. згідно плану від 12.06.07 р.), при опрацюванні розділів у 3-х річних звітах МОЗ України перед Урядом (2001, 2002, 2005);

- використовуються у навчальному процесі кафедр: клінічної фармації, фармакотерапії та медичної стандартизації, організації і економіки фармації ЛНМУ імені Данила Галицького, організації та економіки фармації Одеського державного медичного університету;

- у роботі відділень Львівської міської комунальної клінічної лікарні швидкої медичної допомоги.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є особисто виконаною науковою працею автора. Йому належить ідея проведення дослідження, визначення його мети та основних завдань, розробка програми дослідження, самостійне проведення аналітичного огляду світового і вітчизняного інформаційних потоків щодо сучасного уявлення про концепції управління якістю в охороні здоров'я, дослідження та наукове обґрунтування із застосуванням медико-соціальних технологій на основі системного підходу комплексного алгоритму розробки програми розвитку якості в охороні здоров'я. Проаналізовані сучасні методи дослідження та відібрані найбільш адекватні до поставлених завдань.

Здобувачем самостійно виконано збір первинної документації, проведена статистична обробка отриманих результатів, здійснена їх інтерпретація, сформульовані основні положення, висновки і рекомендації щодо подальшого впровадження результатів дослідження. Матеріали, що належать співавторам публікацій, у дисертації не використовувались.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження оприлюднені та апробовані на з'їзді, симпозіумах, науково-практичних конференціях, нарадах робочих груп, зокрема на міжнародному рівні: міжнародній науково-практичній конференції “Клінічна фармація: 10 років в Україні” (Харків, 2003), науково-практичній Інтернет-конференції з міжнародною участю “Управління охороною здоров'я” (Львів, 2003), II Ogуlnopolskie sympozjum naukowe “ Niepozadane dzialania lekow“ (Poznan, 2004), ІІІ-й українсько-польській конференції торакальних хірургів (Львів, 2004), Міжнародній науково-практичній конференції “Фармація і медицина для пацієнта” (Львів, 2004), 3rd Polish Scientific Symposium “Adverse drug reactions in geriatrics” (Poznan, 2006), V-й українсько-польській науково-практичній конференції, присвяченій 100-річчю торакохірургії (Львів-Вроцлав, 2006), 6th ESCP Spring Conference “Chronic Disease Management: the Role of the Pharmacist” (Vilnius, 2006), ІV-му Міжнародному медико-фармацевтичному конгресі “Ліки та життя” (Київ, 2007), XI Mi?dzynarodow? Konferencj? Naukowo-Edukacyjn? “Opieka farmaceutyczna jako gwarancja skutecznoњci i bezpieczeсstwa farmakoterapii oraz jej wpіyw na kondycjк ekonomiczn№aptek” (Warszawa, 2007). На національному рівні: ІІІ-й Всеукраїнській науково-практичній конференції “Клінічна фармація в Україні” (Харків, 2002), І-й Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми стандартизації у невідкладній абдомінальній хірургії” (Львів, 2004), V-й Всеукраїнській науково-практичній конференції “Клінічна фармація в Україні” (Харків, 2004), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Організаційні, медико-фармацевтичні та методичні аспекти медицини катастроф” (Тернопіль, 2005), VI-му Національному з'їзді фармацевтів України (Харків, 2005), Всеукраїнській конференції працівників галузі охорони здоров'я (Вінниця, 2006), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Міжгалузева комплексна програма “Здоров'я нації” на 2002-2011 роки - крок до реформування галузі” (Ужгород, 2006), VІ-й Всеукраїнській науково-практичній конференції “Клінічна фармація в Україні” (Харків, 2007), на галузевому рівні: науково-практичній конференції “Сучасні засоби супроводу в комплексному лікуванні онкологічних хворих” (Тернопіль, 2004), щорічній науково-практичній конференції “Ефективність державного управління в контексті європейської інтеграції” (Львів, 2004), щорічній науково-практичній конференції за міжнародною участю “Внутрішня політика держави: сутність, принципи, методологія” (Львів, 2005).

Публікації.

Результати досліджень опубліковані у 90 наукових виданнях, у тому числі в 32 статтях у фахових журналах, рекомендованих ВАК України (з них 9 - одноосібних), в 14 монографіях, 4 методичних рекомендаціях та 1 інформаційному листі МОЗ України, 28 матеріалах науково-практичних конференцій, симпозіумів, конгресу та з'їзду, 11 - в інших виданнях.

Обсяг і структура роботи. Основний текст дисертаційної роботи викладений на 300 сторінках друкованого тексту і складається зі вступу, аналітичного огляду літератури, 8 розділів власних досліджень, узагальнення результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаної літератури, який налічує 432 джерел (з них 237 - вітчизняних та країн СНД і 195 англомовних). Дисертація ілюстрована 56 таблицями і 10 рисунками, містить 20 додатків.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Програма, методи і об'єкт дослідження. Дослідження проводилось за 11 напрямками: термінологічним, нормативно-правовим, інформаційним, фармакотера-певтичним, формулярним, кадрово-дидактичним, моделюючим, економічним (фармако- та клініко-економічним), квалітологічним (пов'язаним з якістю), спеціальної фармацевтичної опіки, програмним.

Програма досліджень сформована з дотриманням вимог етапності наукового пошуку, послідовності у дослідженні окремих предметів та системного підходу як сучасної методології наукового пізнання. Системний підхід для вирішення основних завдань полягав, поряд з іншим, у застосуванні комплексу адекватних методів дослідження, які доповнювали один одного. Структурно-логічний метод застосовувався під час проведення аналізу отриманих матеріалів дослідження, що мали системну властивість. Детальний опис інших соціально-гігієнічних методів досліджень не проводився, оскільки фахівцям в галузі соціальної медицини вони добре відомі. Достовірність одержаних результатів досліджень, що були покладені в основу розробки системи розвитку якості в охороні здоров'я, ґрунтується на репрезентативності вибірки первинних матеріалів та застосуванні адекватних методів дослідження.

Науковою базою дослідження були Український інститут громадського здоров'я МОЗ України, Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, Львівська міська клінічна комунальна лікарня швидкої медичної допомоги - 1000 ліжковий багатопрофільний заклад.

Результати дослідження. Аналітичний огляд світового і вітчизняного інформаційного потоку з проблеми управління якістю в охороні здоров'я засвідчив відсутність універсальної концепції управління якістю в галузі, дозволив виявити сучасні погляди на формуванні системи раціональної фармакотерапії, як однієї з основних складових надання медичної допомоги населенню, та розвитку медичної стандартизації. Пріоритетним при цьому є застосування в лікувально-профілактичних закладах (ЛПЗ) формулярної системи, концептуальні підходи до розроблення і впровадження якої в Україні ще не опрацьовані, що підтверджує актуальність дослідження, в якому раціональне застосування лікарських засобів (ЛЗ), медична стандартизація та підготовка фахівців з проблеми займають одне із пріоритетних місць.

Досягнення головної мети дослідження потребувало проведення аналізу сучасної нормативно-правової бази системи стандартизації в охороні здоров'я України, семантичного аналізу медичної термінології та понятійного апарату в охороні здоров'я з використанням медичної стандартизації, оцінки думки медичної громадськості стосовно впровадження стандартизації в галузі, оцінки існуючого інформаційного ресурсу системи медичної стандартизації та встановлення пріоритетів стандартизації медичної інформації, а також аналізу задоволеності населення ЯМД на прикладі наукової бази - багатопрофільного ЛПЗ м. Львова. Результати аналізу нормативно-правової бази розвитку системи медичної стандартизації в Україні засвідчив перевагу в її структурі галузевих документів, які складають майже її половину (48,8%), при значно меншій питомій вазі відповідних державних актів - всього 17%. Встановлене свідчить, що формування в Україні державної нормативно-правової бази, яка б задовольнила потреби розвитку та впровадження медичної стандартизації відбувається досить повільно, гальмується відсутністю таких основоположних законів, як: “Про права пацієнтів”, “Про права медичних та фармацевтичних працівників”, “Про загальнообов'язкове соціальне державне медичне страхування”, “Про державні гарантії надання громадянам України безоплатної медичної допомоги”, “Про стандартизацію в охороні здоров'я України”.

Крім того, результат систематизації релевантної сукупності 7252 медичних й фармацевтичних термінів та термінологічних словосполучень і понять засвідчив відсутність уніфікації трактувань та єдиного підходу до її затвердження, що також стримує формування системи медичної стандартизації та її вплив на підвищення ЯМД.

Усунення виявлених недоліків потребує організації національного спеціалізованого центру стандартизації медичної термінології, її уніфікації і гармонізації з використанням досвіду європейської інституції аналогічного профілю. Вивчення точки зору 35 рецензентів-медиків, як безпосередніх виконавців стандартів, щодо подальших шляхів розвитку медичної стандартизації в Україні на основі аналізу 532 їх експертних зауваження в частині розроблених методичних рекомендацій стосовно впровадження клінічних протоколів свідчить, що пріоритетними напрямками слід вважати: напрацювання нормативної бази системи медичної стандартизації (19,2% запитань та зауважень), методологічні аспекти розробки та дотримання клінічних протоколів (17,7%), уніфікацію трактувань термінології та понятійного апарату (16,1%), кадрову складову медичної стандартизації (12,1%). Результати анонімного анкетного опитування за єдиним структурованим протоколом 178 респондентів-медиків з метою виявлення пріоритетів серед фахівців щодо медичної та фармацевтичної інформації свідчать, що переважна більшість із них (83%) вважає необхідним стандартизувати інформацію для практичного лікаря, надаючи перевагу актуальним статтям (19,2%) і клінічним рекомендаціям з діагностики та лікування (18,1%). Отримані результати дозволили сформувати оптимальну модель фахової інформації у форматі наукової статті: проблемно-орієнтована та присвячена оригінальним клінічним дослідженням, що базуються на доказовій медицині з наведенням конкретних схем, алгоритмів або стандартів надання медичної допомоги. Гальмування впровадження стандартизації в медичну практику негативно впливає на ЯМД, що підтверджується результатами її оцінки пацієнтами закладу дослідження за опрацьованими критеріями задоволеності, при яких його рейтинг зумовлений в основному низькою якістю готельних послуг, оцінений на “відмінно” лише 20,2% респондентів. Щодо фахових технологій, пов'язаних із ЛЗ, то “відмінно” вони оцінені менше, ніж третиною респондентів (28,5%), а такі критерії, як фахова діяльність медичних працівників різного профілю і рівень їх відношення до своєї справи та професіоналізм, доступність пояснень та рекомендацій пацієнтам і відповіді на їх запитання - відповідно 44,6, 42,4 та 38,2% пацієнтів. Найменше оцінок “відмінно”, як свідчить аналіз відповідей, заслуговує персонал допоміжних, в основному діагностичних, служб (24,2%) та лікарі-консультанти (31,7%).

Загалом 14,8% пацієнтів не рекомендували б своїм близьким лікуватись у даному закладі. Формуванню моделі передувало проведення аналізу управління якістю та системою медичної стандартизації більше, ніж у 30 країнах різного ступеню розвитку, який засвідчив, що пріоритетними критеріями оцінки галузі є: позитивна динаміка показників здоров'я населення, зростання середньої тривалості його життя, зниження летальності від соціально значущих захворювань, дитячої та материнської смертності, зростання доступності медичної допомоги та її економічної складової, задоволення суспільства ЯМД та схвалення державної політики реформ в галузі охорони здоров'я, зростання престижу медичної професії та якості підготовки фахівців, поява можливості розвитку експериментальних програм, скерованих на подальшу еволюцію галузі, та впровадження новітніх медичних технологій, зростання абсолютних витрат на охорону здоров'я з розрахунку на душу населення.

Відсутність адекватного способу оцінки якості лікування спонукала до його розробки. Опрацьована методика базується на експертизі листків лікарських призначень на основі порівняння належної клінічної практики (медичний стандарт, розроблений за постулатами доказової медицини) із дійсною, реальною практикою. Апробація методики на прикладі класу хвороб довела можливість її застосування як інструменту оцінки дотримання і знання виконавцями медичних стандартів та аудиту якості лікування в частині фармакотерапії. Зокрема, до листків лікарських призначень 44 хворих на гострий інфаркт мозку, які лікувались у 2-х потужних лікувальних установах м. Львова у 2005 році, були пред'явлені певні зауваження. На їх основі проведено фармакоекономічний аналіз призначеної фармакотерапії, частина якої була оцінена як некоректна чи нераціональна, а відтак - недоцільна. Висновок про недоцільність призначення певної групи ЛЗ був зроблений на основі отриманих 182 доказових зауважень до застосованих ліків. Таким чином, опрацьована методика аудиту якості лікування дозволила спрогнозувати економію коштів лише 44 пацієнтів як мінімум на суму 1874,52 грн. При наявності певних умов ця сума витрат може суттєво зростати, в основному, за рахунок додаткової фармакотерапії побічної дії ЛЗ та додаткової фармакокорекції попередньо призначеного медикаментозного лікування. Отримані результати можуть слугувати елементом підтвердження економічної ефективності опрацьованої концептуальної моделі управління якістю в охороні здоров'я України.

Запропонована модель може стати складовою державної системи управління якістю в охороні здоров'я, формування якої потребувало опрацювання галузевої програми розвитку якості, основними завданнями якої мають стати:

1) розробка та впровадження єдиної уніфікованої та гармонізованої з рекомендаціями ВООЗ та міжнародними стандартами стратегії поліпшення якості медичних послуг, ЛЗ та товарів медичного призначення;

2) сворення служби управління якістю в охороні здоров'я;

3) активізація розвитку системи стандартизації, ліцензування, сертифікації, акредитації та атестації в охороні здоров'я;

4) забезпечення ефективної взаємодії органів управління охорони здоров'я всіх рівнів та видів в напрямку безперервного підвищення ЯМД;

5) перехід до використання в галузі технологій з доведеною ефективністю і безпекою для пацієнтів з урахуванням економічної доцільності їх застосування.

Реалізація, ефективне виконання та впровадження розробленої галузевої програми розвитку якості в охороні здоров'я України вимагає її гармонізації з обґрунтованою Департаментом інспектування та контролю якості медичних послуг МОЗ України Концепцією управління якістю в охороні здоров'я і розробленою програмою національного стратегічного планування розвитку системи медичних стандартів в Україні.

ВИСНОВКИ

Комплексним соціально-гігієнічним дослідженням встановлена недосконалість нормативно-правової системи медичної стандартизації в Україні, як механізму досягнення належного рівня якості медичної допомоги, відсутність спеціально підготовлених фахівців з контролю якості, наслідком чого є незадоволеність населення нею, що потребувало наукового обґрунтування і опрацювання, з врахуванням вимог ВООЗ та міжнародного досвіду, концептуальної моделі управління якістю в охороні здоров'я України, впровадження елементів якої довело її медичну, соціальну та економічну ефективність і дає підстави вважати її складовою частиною майбутньої державної системи управління якістю в галузі:

1. Аналіз нормативно-правової бази розвитку системи медичної стандартизації засвідчив, що переважну частку в її структурі складають галузеві документи (48,8%) при значно меншій питомій вазі законів (лише 17%) і відсутності таких основоположних з них, спрямованих на покращення якості, як “Про права пацієнтів”, “Про права медичних та фармацевтичних працівників”, “Про загальнообов'язкове соціальне державне медичне страхування”, “Про державні гарантії надання громадянам України безоплатної медичної допомоги”, “Про стандартизацію в охороні здоров'я України”, що свідчить про незавершеність формування на рівні держави нормативно-правової системи, яка б задовольнила потреби розвитку і впровадження медичної стандартизації та якості;

2. Встановлено, що фахові технології медичних працівників досліджуваного закладу, пов'язані з лікарськими засобами, оцінили на “відмінно” менше третини респондентів (28,5%), менше половини - діяльність медиків різного профілю (44,6%), їх відношення до своєї справи і професіоналізм (42,4%), поясненнями та рекомендаціями медичних працівників залишились задоволеними тільки 38,2%, персоналу допоміжних (діагностичних) служб (24,2%) та лікарів-консультантів (31,7%), а майже 15% опитаних не рекомендували б лікарню своїм близьким, що свідчить про незадоволеність пацієнтів якістю надання медичної допомоги;

3. Показано, що формування системи медичної стандартизації та її впливу на підвищення якості медичної допомоги в Україні стримується відсутністю уніфікації трактувань медичних й фармацевтичних термінів та термінологічних словосполучень і понять, єдиного підходу до їх затвердження на державному рівні, що стверджується результатами проведеної систематизації релевантної сукупності понад 7000 дефініцій;

4. Встановлено, що недостатнє впровадження на державному рівні національної формулярної системи, як інструменту раціоналізації застосування лікарських засобів та упорядкування витрат на лікування, свідчить про необхідність опрацювання фармацевтичних формулярів на всіх рівнях надання медичної допомоги, що підтверджується отриманими даними про можливість використання доказово обґрунтованої кількості лікарських засобів для курації окремого класу хвороб та прогнозоване щорічне зменшення витрат на лікування на прикладі пептичної виразки, ускладненої шлунково-кишковою кровотечею, більше як на 400 грн.;

5. Істотною відмінністю запропонованої моделі є її гнучкість, що дозволяє вводити до неї нові елементи, можливість використання і порівняння встановлених незалежних інтегральних індикаторів оцінки діяльності національних систем надання медичної допомоги (гарантії, стандарти та задоволеність населення), визначених із використанням вперше застосованого при цьому SWOT-аналізу;

6. Економічна ефективність запропонованої моделі підтверджується на прикладі медикаментозного лікування досліджуваних 44 пацієнтів з інфарктом мозку прогнозованою економією від 1800 грн. і вище за рахунок усунення нераціональності та некоректності призначень лікарських засобів, що встановлено шляхом їх аудиту за розробленою методикою, при якому висунуто 182 експертних зауваження, обґрунтованих сучасною світовою доказовою базою;

7. Елементи запропонованої концептуальної моделі управління якістю в охороні здоров'я можуть бути рекомендовані для впровадження у будь-якому лікувально-профілактичному закладі та регіоні України, а також для підготовки організаторів охорони здоров'я, клінічних провізорів та інших фахівців, причетних до проблем якості та стандартизації в галузі.

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Базовий термінологічний глосарій за програмою з клінічної фармації. Науково-довідкове видання / А.Б. Зіменковський, В.М. Пономаренко, О.Р. Піняжко, Т.Г. Калинюк / За наук. ред. В.М. Пономаренка. - Львів, Київ: Ліга-Прес, 2004. - 446 с. (Особистий внесок автора: ідея, збір і обробка матеріалу, написання 1-8, 12-18 розділів монографії).

2. В.М. Пономаренко, А.Б. Зіменковський, Г.М. Москалець, Н.В. Якутович, Т.М. Смірнова. Розробка та коригування якісних та кількісних показників виконання заходів Програми / В кн.: Досвід виконання Міжгалузевої комплексної програми “Здоров'я нації” на 2002-2011 роки. - К., 2006. - 240 с. (С. 67-74). (Особистий внесок автора: аналіз отриманих результатів, взяв участь у формулюванні висновків).

3. Зіменковський А.Б., Пономаренко В.М., Матвійчук Б.О. Організація стандартизації медичних технологій в Україні. - Л: Ліга-Прес, 2003. - 192 с. (Особистий внесок автора: ідея, збір і обробка матеріалу, написання 3-х розділів монографії).

4. Зіменковський А.Б., Пономаренко С.Д. Тлумачний словник поширених медичних термінів // Оцінка виконання Міжгалузевої комплексної програми “Здоров'я нації” на 2002-2011 роки. - К., 2006. - С. 111-199. (Особистий внесок автора: ідея опрацювання розділу, збір і обробка матеріалів).

5. Москаленко В.М., Пономаренко В.М., Зіменковський А.Б. Базовий термінологічний глосарій системи вищої медичної освіти України. - Л.: Ліга-Прес, 2005. - 176 с. (Особистий внесок автора: ідея, збір і обробка матеріалу, написання 1-4 розділів монографії).

6. Основні та додаткові методи обстеження хворих у клініці внутрішніх хвороб / В.П. Крупін, А.Б. Зіменковський, М.С. Регеда, І.Г. Гайдучок, М.М. Ванівський, Ф.Й. Щепанський. - Вінниця: НОВА КНИГА, 2005. - 256 с. (Особистий внесок автора: загальна редакція, написання 5-7 розділів монографії).

7. Пономаренко В.М., Зіменковський А.Б., Ярош Н.П. Стандартизація надання медичної допомоги // Щорічна доповідь про стан здоров'я населення України та санітарно-епідеміологічну ситуацію, 2005 рік. - К., 2006. - С. 172-177. (Особистий внесок автора: аналіз отриманих результатів, формулювання висновків). здоров'є медичний стандартизація

8. Пономаренко В.М., Ярош Н.П., Зіменковський А.Б. Становлення, перспективи та проблеми розвитку системи стандартизації в охороні здоров'я // Стан здоров'я населення України та результати діяльності галузі охорони здоров'я 2002 р. - К., 2003. - С. 399-402. (Особистий внесок автора: аналіз отриманих результатів, брав участь у формулюванні висновків).

Размещено на Allbest.ru