Оптимізація методів діагностики та лікування хворих з доброякісними захворюваннями матки в поєднанні з патологією щитоподібної залози після гістероваріоектомії

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. О.О. БОГОМОЛЬЦЯ

УДК 618.14-006.36+18.145-007.61]-07-08-06:616.441

ОПТИМІЗАЦІЯ МЕТОДІВ ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ З ДОБРОЯКІСНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ МАТКИ В ПОЄДНАННІ З ПАТОЛОГІЄЮ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ ПІСЛЯ ГІСТЕРОВАРІОЕКТОМІЇ

14.01.01-акушерство та гінекологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

ЯРОЦЬКА Ірина Володимирівна

Київ 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному медичному університеті ім. О.О. Богомольця МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор, член-кореспондент АМН України ВЕНЦКІВСЬКИЙ БОРИС МИХАЙЛОВИЧ, Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України, завідувач кафедри акушерства та гінекології №1

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор КАМІНСЬКИЙ В'ячеслав Володимирович, Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України завідувач кафедри акушерства, гінекології та репродуктології доктор медичних наук

ДУБЧАК Алла Єфремівна, Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН України головний науковий співробітник відділення реабілітації репродуктивної функції жінок

Провідна установа: Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького МОЗ України

Захист дисертації відбудеться “_3___” травня 2007 року о 13.30 годині на засіданні спеціалізованої ради Д 26.003.03 при Національному медичному університеті ім. О.О.Богомольця МОЗ України (01030, м. Київ, бульвар Шевченка, 17)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця (01057, м. Київ, вул. Зоологічна, 3)

Автореферат розісланий “ 28 ” березня 2007року

Вчений секретар спеціалізованої ради,

кандидат медичний наук, доцент Вітовський Я.М.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Патологія тиреоїдної системи займає одне з провідних місць серед екстрагенітальних захворювань жінок перименопаузального віку (Барроу Д.Н., 1998). Протягом всього життя стан щитоподібної залози має безпосередній вплив на функцію статевої системи жінки (Стрижова Н.В. та співавт., 2002).

Частота виявлення лейоміоми матки серед жінок репродуктивного віку 25-35%, у жінок перименопаузального віку 15-27% (Вихляева Е.М., 2004), гіперпластичних станів ендометрію 10%, аденоміозу 8-15% (Глазкова І.Б., 2003, Дамиров М.М., 2004, Рухляда Н.Н., 2004).

Однією з ланок патогенезу розвитку доброякісних захворювань матки є гормональний дисбаланс у гіпоталамо-гіпофізарно-яєчниковій системі за рахунок гонадотропних гормонів (ФСГ, ЛГ, пролактину), які виробляються аденогіпофізом, та стероїдних гормонів (естрогенів, прогестерону) (Вихляева Е. М., 2004). Гормональний гомеостаз статевої сфери не можливий без впливу тиреоїдних гормонів, які необхідні для нормальної секреції ФСГ та ЛГ (Дубчак А.Є., 2003).

Дослідження останніх років свідчать, що патологія щитоподібної залози у пацієнток з гінекологічними захворюваннями зустрічається значно частіше, ніж у здорових жінок (Johnson C.A., 2002, Redmond G.P., 2002). N. Sinai et al. (2002) виявили, що у жінок з генітальним ендометріозом у 9,6% спостерігається патологія щитоподібної залози. У пацієнток з патологією щитоподібної залози клімактеричний період має тяжкий перебіг (Таджиєва Г.Ч., 2000, Хашаева Т.Х., 2002). З іншого боку, функціональні розлади репродуктивної системи з дисбалансом статевих гормонів та гонадотропінів можуть бути фактором розвитку патології щитоподібної залози (Будневский А.В., 2004, Гилязутдинов И.А., 2006).

З кожним роком зростає кількість операцій на органах малого тазу з приводу доброякісних захворювань матки, що призводить до втрати органу репродуктивної системи, зміни якості життя та зниження працездатності жінки (Чайка В.К., 2004, Венцківський Б.М., 2005).

Незважаючи на значну кількість наукових публікацій з проблем доброякісних захворювань матки та патології щитоподібної залози, питання особливостей перебігу, клінічних проявів, гормонального гомеостазу, оптимізації методів діагностики доброякісних захворювань матки у жінок з патологією щитоподібної залози потребує більш глибокого вивчення та розроблення методів профілактики та корекції синдрому хірургічної менопаузи після гістероваріоектомії у таких хворих.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційна робота виконана відповідно до проблемно-тематичного плану науково-дослідних робіт кафедри акушерства і гінекології №1 Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця „Охорона репродуктивного здоров'я жінки в сучасних умовах” № держреєстрації - 0103U005668, шифр роботи ІН індекс УДК 618.179:616-0708-084.

Мета дослідження. Удосконалення методів ранньої діагностики доброякісних захворювань тіла матки в поєднанні з порушенням функціонального стану щитоподібної залози шляхом визначення гормонального гомеостазу і структурних змін даних органів у жінок до та після гістероваріоектомії, впровадження адекватних методів профілактики та корекції синдрому хірургічної менопаузи у цих хворих.

Основні задачі дослідження:

1. Визначити частоту, структуру та особливості перебігу доброякісних захворювань матки в поєднанні з патологією щитоподібної залози.

2. Встановити динамічні особливості вмісту статевих, гонадотропних гормонів та гормонів щитоподібної залози у жінок з доброякісними захворюваннями матки в поєднанні з патологією щитоподібної залози до та після оперативного втручання. гістероваріоектомія матка жінка гомеостаз

3. Визначити особливості ехоструктури, васкуляризації та гемодинаміки доброякісних захворювань матки у жінок з патологією щитоподібної залози.

4. Визначити структурні особливості стану щитоподібної залози у жінок з доброякісними захворюваннями матки із застосуванням допплерівських ультразвукових методів.

5. Удосконалити та впровадити в клінічну практику діагностичні та лікувальні заходи щодо корекції синдрому хірургічної менопаузи у жінок з доброякісними захворюваннями матки в поєднанні з патологією щитоподібної залози у жінок після гістероваріоектомії.

Об'єкт дослідження - доброякісні захворювання матки в поєднанні з патологією щитоподібної залози.

Предмет дослідження - стан жінок з доброякісними захворюваннями матки в поєднанні з патологією щитоподібної залози до та після гістероваріоектомії; показники статевих, гонадотропних та гормонів щитоподібної залози; особливості ехоструктури, васкуляризації та гемодинаміки доброякісних захворювань матки; стан щитоподібної залози у жінок з доброякісними захворюваннями матки до та після гістероваріоектомії, а також під час застосування ЗГТ.

Методи дослідження - клінічні, інструментальні, гормональні, математично-статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Проведено комплексне обстеження жінок, де визначено частоту, структуру та особливості перебігу доброякісних захворювань матки в поєднанні з патологією щитоподібної залози. Доведено, що доброякісні захворювання матки часто поєднуються з патологією щитоподібної залози. Встановлено взаємозв'язок дисбалансу ФСГ, ЛГ, пролактину, естрадіолу, прогестерону з ТТГ та гормонами щитоподібної залози.

Удосконалені методи ультразвукового дослідження для оптимізації діагностики доброякісних захворювань матки у жінок з патологією щитоподібної залози. Визначені особливості ехоструктури, васкуляризації та гемодинаміки доброякісних новоутворень матки на різних стадіях їх розвитку, що обумовлює підвищення ефективності діагностичних заходів. Встановлено, що збільшення розмірів та локалізація патологічних вогнищ матки мають певну залежність від патології щитоподібної залози і віку хворої.

Вперше проведено аналіз стану жінок після гістероваріоектомії, визначені особливості перебігу післяопераційного періоду при хірургічній менопаузі у жінок в залежності від функціонального стану щитоподібної залози. Розроблено і запропоновано оптимальні схеми профілактики та корекції синдрому хірургічної менопаузи у жінок з патологією щитоподібної залози.

Практичне значення одержаних результатів. На основі отриманих результатів досліджень доведено, що жінки з доброякісними захворюваннями матки потребують обстеження функції щитоподібної залози із застосуванням сучасних інструментальних методів. При виявленні патологічних змін шляхом К УЗД хворим проводиться подальше гормонального дообстеження (визначення ТТГ, Т4, Т3) та консультація ендокринолога.

Профілактику синдрому хірургічної менопаузи естрогенами у жінок з патологією щитоподібної залози після гістероваріоектомії необхідно призначати з першої доби післяопераційного періоду, що призводить до нормалізації функції щитоподібної залози. В продовж подальших років життя такі пацієнтки повинні знаходитися під спостереженням гінеколога та ендокринолога.

Впровадження результатів дослідження у практику. Запропоноване використання удосконалених методів діагностики, профілактики та корекції синдрому хірургічної менопаузи у жінок з патологією щитоподібної залози.

Теоретичні положення та практичні рекомендації дисертаційної роботи впроваджені в лекційний курс і використовуються у проведенні практичних занять на кафедрі акушерства та гінекології №1 Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця.

Результати досліджень та розроблені методи діагностики доброякісних захворювань матки у поєднанні з патологією щитоподібної залози до та після гістероваріоектомії, а також профілактика та корекція синдрому хірургічної менопаузи у таких хворих впроваджені в роботу поліклінік, жіночих консультацій та гінекологічних стаціонарів м. Києва та Київської області.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто вивчено сучасний стан проблеми, проведено клінічне, ультразвукове обстеження та забір матеріалу для морфологічних, гормональних та біохімічних досліджень.

Розроблені клініко-параклінічні методи діагностики, профілактики та лікування доброякісних захворювань матки у поєднанні з патологією щитоподібної залози до та після гістероваріоектомії.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи було викладено на Х Всесвітньому конгресі з гінекологічної ендокринології (Вроцлав, 2002), Українській конференції молодих вчених (Київ, 2004), Міжнародній науково-практичній конференції студентів, молодих вчених, лікарів та викладачів (Суми, 2006).

Публікації результатів дослідження. Матеріали дисертації опубліковані у 14 наукових роботах, з них 8 робіт у наукових фахових виданнях рекомендованих ВАК України, з них 1 самостійно. Три патенти на винахід України.

Обсяг і структура дисертації. Основний зміст викладено на 153 сторінках друкованого тексту, включає вступ, огляд літератури, опис матеріалів та методів дослідження, чотири розділи власних досліджень, аналіз та узагальнення результатів дослідження, висновки, практичні рекомендації. Перелік використаних джерел налічує 284 найменувань (159 вітчизняних та 125 зарубіжних), які займають 30 сторінок.

Робота ілюстрована 26 таблицями і 40 рисунками.

Основний зміст роботи

Матеріали та методи дослідження. Для вирішення поставлених задач під нашим спостереженням знаходилося 140 жінок репродуктивного та перименопаузального віку. Пацієнтки були розподілені на дві групи: І група - 70 жінок з доброякісними захворюваннями матки (ДЗМ) в поєднанні з патологією щитоподібної залози (ЩЗ); ІІ група - 70 жінок з ДЗМ без патології ЩЗ. Додатково були виділені підгрупи: Іа підгрупа - 22 жінки, які мали лейоміому матки (ЛМ) і патологію ЩЗ; Іб підгрупа - 18 жінок з аденоміозом матки в поєднанні з патологією ЩЗ; до Ів підгрупи - увійшло 30 жінок, які мали поєднану патологію матки, а саме ЛМ, аденоміоз, гіперпластичні процеси ендометрію, а також розлади функції ЩЗ. ІІ група розподілялась на підгрупи з аналогічною патологією матки, але без патології ЩЗ: ІІа - 18 жінок; ІІб - 16 жінок; ІІв - 36 жінок. Групу контролю склали 20 практично здорових жінок.

Всім жінкам проводили комплексне клініко-параклінічне та гінекологічне обстеження. Обстеження ЩЗ проводилося разом з ендокринологом. Ступінь збільшення ЩЗ залози оцінювалось за класифікацією ВОЗ 1992 року.

Стан гіпозізарно-яєчникової та тиреоїдної систем визначали за рівнем гонадотропних гормонів - фолікулостимулюючого (ФСГ), лютеїнозуючого (ЛГ), пролактину (Пр), тиреотропного (ТТГ); статевих стероїдних гормонів - естрадіолу (Е), прогестерону (П) та гормонів ЩЗ - тироксину (Т4), трийодтироніну (Т3) до та після операції, під час застосування замісної гормональної терапії (ЗГТ) радіоімуним методом за допомогою стандартних наборів на 7 день менструального циклу на базі лабораторії Українського науково-практичного центру ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин.

Ультрасонографію здійснювали у І та ІІ фазу менструального циклу за допомогою сканеру Аloka - 1700 (Японія) з використанням трансабдомінального (3,5 МГц) і трансвагінального датчиків (5-7,0 МГц) із застосуванням кольорового допплерівського картування та імпульсно-хвильової допплерометрії. Оцінювали розташування, розміри, форму матки, структуру міометрію, М-ехо, наявність гіпер- та гіпоехогенних включень у порожнині матки та міометрії. Дослідження жінок проводилось на базі клінічної лікарні №18 м. Києва.

Комплексне ультразвукове дослідження (К УЗД) ЩЗ включало дослідження в В-режимі, кольорове та енергетичне допплерівське картування, а також трьохмірну графічну реконструкцію знайдених вогнищевих утворень ЩЗ. Дослідження проводили на ультразвуковому сканері НDI - 5000 фірми ATL (США) до і після операції, а також під час проведення ЗГТ. Обстеження жінок проводилось в Інституті онкології АМН України та на базі Українського науково-практичного центру ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин.

Оперативне лікування з приводу ДЗМ лапаротомним та лапароскопічним методом проводилось у гінекологічному відділенні лікарні №18 м. Києва на базі кафедри акушерства та гінекології №1 Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця та Українського науково-практичного центру ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин, з подальшим морфологічним дослідження видаленого матеріалу, яке проводилось за допомогою мікроскопу Axioskop 40 Німеччина (ZEIZZ) збільшення 1Х230, фарбування гематоксилін-еозином.

Оцінка клінічних особливостей перебігу синдрому хірургічної менопаузи (СХМ) після гістероваріоектомії проводилася за допомогою комп'ютерної обробки даних, які отримувались при заповненні спеціально розробленої анкети з вирахуванням індексу Г.Куппермана (Kupperman Heton, 1959) та менопаузального індексу в модифікації Е.В. Уварової і В.П. Сметнік (1988).

Отриманні цифрові результати оброблялись методом варіаційної статистики з використанням прикладних статистичних програм Microsoft Excel 7.0 для Windows 95, а також спеціальних програм. З метою визначення вірогідності різниці величин застосовували критерій Стюдента (t). Вірогідною вважалась різниця середніх величин при р<0,05. Для визначення оцінки різниці частин (відсотків) використовували метод кутового перетворення Фішера.

Результати дослідження та їх обговорення

При аналізі клініко-параклінічних даних середній вік жінок всіх груп становив 45,4+4,2. За професійною зайнятістю жінки переважно відносились до службовців. У пацієнток І групи було виявлено обтяжений сімейний анамнез за ендокринною патологією (75,7%) у порівнянні з ІІ (11,4%) та контрольною групою жінок (5%). У всіх обстежених групах з ДЗМ виявлено обтяжену гінекологічну спадковість 93(66,4%), що значно переважає порівняно з групою здорових жінок 2(10%). Звертає на себе увагу висока захворюваність серцево-судинної системи 49(70%), шлунково-кишкового тракту 46(65,7%), ожиріння у 26(37,1%) хворих І групи. У багатьох жінок вже на ранніх стадіях становлення менструальної функції мають місце ті, чи інші відхилення, особливо у жінок з патологією ЩЗ, ранні та пізні менархе, гіперменструальний синдром, ациклічні кровотечі тощо. При обстеженні було виявлено високу гінекологічну захворюваність в анамнезі жінок І(64,4%) та ІІ(66,2%) груп порівнюючи з групою контролю (10%).

При вивченні гормонального гомеостазу всі обстежені жінки були розподілені додатково за віком: до 40 років, 41-45 років, 46-49 років, 50-55 років.

Дослідження рівня гонадотропних гормонів у жінок І групи вказує на значне підвищення ФСГ (48,4+2,8 мМЕ/л), ЛГ (40,1+1,2 мМЕ/л), порівняно з показниками у жінок ІІ (ФСГ 25,5+4,17 мМЕ/л, ЛГ 25,8+3,4 мМЕ/л) та контрольної групи (ФСГ 17,3+3,28 мМЕ/л, ЛГ 14,5+2,5 мМЕ/л) (p<0,05). Рівень Пр мав тенденцію до підвищення у Іб та Ів підгрупах жінок (p>0,05), значне підвищення рівня Пр було відмічено у жінок Іа групи проти контрольної групи (p<0,05). У всіх групах жінок з ДЗМ спостерігалось підвищення Е та зниження рівня прогестерону, особливо у жінок І групи всіх вікових підгруп (p<0,05).

Аналізуючи особливості тиреоїдної активності гіпофізу виявлено підвищення ТТГ у жінок Іа та Ів, який в 2 рази перевищував серед вікової підгрупи до 40 років (5,73+0,33 мМЕ/л) та 41-45 років (5,14+0,18 мМЕ/л), і майже в 3 рази серед жінок 46-49 років (6,17+0,21 мМЕ/л) та 50-55 років (8,41+0,13 мМЕ/л) проти групи контролю (2,5+0,14 мМЕ/л). На фоні підвищеного рівня ТТГ у жінок Іа та Ів групи було відмічено зниження гормонів ЩЗ Т4 та Т3 (p<0,05). Протилежна залежність спостерігалась у жінок Іб групи з аденоміозом, де було відмічено зниження ТТГ та підвищення Т4 і Т3 (p<0,05).

Результати рівня ТТГ, Т4 та Т3 дозволили встановити, що структура патології ЩЗ серед жінок з ДЗМ була наступною: у Іа підгрупі жінок 20 (91,9%) мали прояви гіпотиреозу, 2 (9,1%) стан гіпертиреозу. У Іб підгрупі жінок 3 (16,7%) мали прояви гіпотиреозу, 15 (83,3%) жінок страждали гіпертиреозом. У жінок Ів підгрупи у 21 (70%) пацієнток спостерігались прояви гіпотиреозу та 9 (30%) страждали гіпертиреозом.

У жінок ІІ групи рівень ТТГ, Т4 та Т3 у підгрупах віком до 40 років та 41-45 років знаходився в межах норми і не відрізнявся від показників у жінок контрольної групи (p>0,05). Щодо жінок 46-49 років та 50-55 років була відмічена тенденція до підвищення рівня ТТГ, що відповідало верхній межі норми, або незначно її перевищував (3,8 + 0,27 мМЕ/л і 3,9 + 0,34 мМЕ/л). Рівень Т4 та Т3 мав тенденцію до зниження відносно групи контролю (p>0,05).

Таким чином, узагальнюючи результати вивчення стану гіпофізарно-яєчникової та тиреоїдної системи доведено, що патогенетичною ланкою розвитку ДЗМ є порушення гормонального гомеостазу, яке проявляється підвищенням гонадотропних гормонів, гіперестрогенією та прогестероновою недостатністю. Дані процеси у жінок з патологією ЩЗ носять більш виражений характер, що проявляється підвищеними показниками ФСГ, ЛГ, Пр, підвищеним рівнем естрогенів та зниженням прогестерону порівняно з жінками, які мають патологію матки без враження ЩЗ. Аналіз середніх показників ТТГ та гормональної функції ЩЗ показав, що лейоміома матки та поєднана патологія матки протікає на фоні гіпотиреозу, а хворі з аденоміозом мають прояви гіпертиреозу. Також дисбаланс ТТГ та гормонів ЩЗ був зафіксований у жінок перименопаузального віку з ДЗМ без патології ЩЗ, що проявлявся деяким підвищенням ТТГ та зниженням гормонів щитоподібної залози, що є проявами субклінічного гіпотиреозу.

При ультразвуковому обстеженні пацієнток з ДЗМ ми дотримувались клініко-ультразвукової класифікації лейоміоми матки по D. Wildemeerch, E. Schacht, 2002 (Згідно з Наказом №582 від 15.12.2003 р. МОЗ України).

Середні ехографічні розміри матки у пацієнток з ЛМ значно відрізнялись від пацієнток контрольної групи за рахунок збільшення всіх розмірів. Так середня довжина матки складала 133,3 + 1,4 мм, ширина - 108,9 + 1,5 мм, передньозадній розмір - 101, 3 + 1,3 мм (p<0,05).

ЛМ типу І характеризувалась невеликими вузлами з чіткою капсулою та рівномірною структурою, розмірами менше 3 см і відсутністю субмукозних вузлів. Даний тип ЛМ був переважно виявлений у ІІа групі (44,4%) та ІІв групі (38,8%).

ЛМ типу ІІ та типу ІІІ була виявлені у 49,1% пацієнток і представляла собою вузли розміром від 3 до 6 см, які були ідентифіковані як однорідні, круглої форми утворення, з підвищеною або такою як матка ехогенністю. Субмукозні вузли не визначались. Субсерозні вузли мали такі ехографічні ознаки: акустичне відображення від поверхні пухлини звернене до черевної порожнини, підвищене звукопоглинання, а також менша візуалізація в порівнянні з матковою поверхнею вузла. При ЛМ типу ІІ та типу ІІІ інтрамуральні вузли мали тенденцію до інтрамурально-субсерозного росту. Великі вузли, які зустрічалися при ЛМ типу ІІ і ІІІ характеризувалися своєю неоднорідністю. В більшості випадків така неоднорідність обумовлена великою кількістю ехопозитивних та ехонегативних включень різної форми та структури, з ділянками „кальцинатів” та гіалінозу („пом'якшень”). Такий тип ЛМ був характерним для Іа групи (68,2%) та Ів групи (63,3%).

ЛМ типу IV була виявлена у ІІа групі (22,2%) та ІІв (27,7%), характерною ознакою якої була наявність субмукозних вузлів різної величини. Ультрасонографічна характеристика субмукозних вузлів базується на виявленні деформованого М-ехо, яке візуалізується як „дефект наповнення”. Для жінок Іа (22,7%) та Ів (33,3%) групи виявлений IV тип ЛМ був з розміром лейоматозних вузлів більше 6 см.

Нами було вивчено інформативність ультразвукового дослідження в діагностиці аденоміозу. Ультрасонографічна картина у пацієнток з аденоміозом була різною і залежала від характеру проявів аденоміозу, а також менструального циклу. Під час УЗД виявлено дифузне збільшення матки від 7 до 14 тижнів вагітності у 66,6% пацієнток Іб та у 37,5% ІІб групи. Це збільшення відбувалось за рахунок всіх розмірів матки, але в основному за рахунок передньозаднього розміру у 67,6% пацієнток, кулевидної форми матки.

Неоднорідність структури міометрію виявлялося у ехонегативних та ехопозитивних включеннях, що на ехограммах мала характерну „сотову” структуру, особливо на 21-й день менструального циклу. У 58,8% пацієнток виявлено збільшення М-ехо до 8-10 мм на 7-й день менструального циклу. При вузлових формах аденоміозу було виявлено ехопозитивні включення неправильної форми з нерівними та нечіткими контурами та відсутністю зовнішньої капсули у 61,2% пацієнток Іб групи та 43,8% ІІб групи. Частота поєднання аденоміозу та ЛМ виявлено у 66 (47,1 %) пацієнток, які склали Ів та ІІв групи.

Аналіз даних УЗД ендометрію показав, що найбільш частою формою була активна гіперплазія, яка виявлялася у 72(51,4%) пацієнток. Максимальне потовщення М-ехо було до 21 мм. Ендометрій мав „сотову” структуру.

При аденоміозі матки та гіперпластичних станах ендометрію цінність методу збільшується при використання трансвагінальної сонографії в І та ІІ фазу менструального циклу та застосування К УЗД.

При ультрасонографії ми вивчали допплерометрію кровотоку в маткових артеріях при ДЗМ. Швидкість кровотоку в маткових артеріях показала, що криві швидкостей залежили від фази менструального циклу. За даними кольорового допплерівського картування і допплерометрії кровотік в маткових і аркуатних артеріях реєструвався у всіх обстежених жінок. Радіальні артерії виявлялись у 97(69,2 %), базальні-в 85(60,7 %) випадках, спіральні- в 62(44,2 %).

У хворих ІІа групи та ІІв групи відмічалося зниження індексу резистентності (ІР) - 0,61+0,02, 0,67+0,04, а також підвищення систолічно-діастолічного співвідношення (С/Д) - 5,99+0,02 у ІІа та 5,38+0,08 у ІІв групі порівнюючи з контрольною групою (ІР 0,75+ 0,05, С/Д 4,6+0,05).

У пацієнток з аденоміозом ІІб групи - навпаки, ІР збільшувався - 0,88+0,03, а С/Д співвідношення зменшувалось - 3,72+0,01.

У жінок з патологією ЩЗ показники були більш виражені у зв'язку з великими розмірами пухлин та інтенсивним кровотоком у судинному басейні матки. Так у Іа групі ІР - 0,52+0,01, С/Д - 6,99+0,07; у Іб групі ІР - 1,06+0,04, С/Д - 3,1+0,05, у Ів групі ІР - 0,59+0,05, С/Д - 6,32+0,09, що достовірно відрізняється від показників у ІІ та контрольній групі (р<0,05).

При ультразвуковому дослідженні ЩЗ необхідно відмітити, що більш великі вузли та кістозні утворення були виявлені в більшій кількості у пацієнток з аденоміозом матки (72,3%). Дифузні ураження залози та невеликі вузли були виявлені у пацієнток з ЛМ (59,1%) та поєднаною формою ДЗМ (56,6%).

При допплерівському дослідженні судин ЩЗ було виявлено, що при дифузному збільшені ЩЗ васкуляризація у 73,5% випадках була нормальною, а у 26,5% зниженою. У випадках вузлового зобу була виявлена васкуляризація по периферії знайденого вузла з ефектом псевдопосилення, що підтверджує доброякісність патологічного процесу, а також дилятація та збільшення кількості краєвих судин, що вірогідно обумовлене їх реканалізацією.

При вивченні морфологічної характеристики ДЗМ гістологічно у Іа та ІІа групах з лейоміомою матки у 37,5% міоматозні вузли були чітко відмежовані від оточуючої тканини, являли собою розміщені до центру м'язові клітини, між якими розташовувалися сполучнотканинні тяжі. У 25% випадках спостерігалось наявність веретеноподібних гладких м'язових клітин і тонкі, або товсті шари сполучної тканини. У 37,5% випадках гладком'язові клітини були оточені великою кількістю колагену і кровоносними судинами різного калібру з ділянками гіалінозу та кальцинатами.

При гістологічному дослідженні препаратів у Іб групі аденоміоз І ступеню розповсюдження був у 11,1% випадках і характеризувався проростанням ендометрію на глибину одного поля зору. При цьому відмічалась кістозна гіперплазія ендометрія з вогнищами мікроаденоматозної гіперплазії та лімфоїдною інфільтрацією. У 11,1% спостережень відмічалось аденоміоз ІІ ступеня розповсюдження. Залози проростали призматичний і циліндричний епітелій. У 77,8% випадках виявлено розгалуження залозистих структур з кістозними порожнинами та вузлами, які розкидані в товщі міометрію. Порожнини залозистих структур вміщували еритроцити та безструктурні еозинофільні маси. Тоді як у ІІб групі гістологічно аденоміоз І степеню відмічався у 43,8% жінок, ІІ ступеню у 37,5% та ІІІ ступеню у 18,7% пацієнток.

У групах з поєднаними формами ДЗМ (лейоміома, аденоміоз, гіперпластичні стани ендометрію) гістологічні зміни були найбільш виражені. При гістологічному дослідженні було виявлено розповсюджений запальний процес сполучної тканини, гладком'язові клітини із множинними вогнищами гіперплазії ендометрію, які мали вигляд масивного розгалуження з хаотичним розташуванням. Місцями розростання мали кістозні та вузлові утворення, які вміщували еритроцити, відмічалась лімфоцитарна інфільтрація, місцями з утворенням лімфоїдних фолікулів. Залозиста та залозисто-кістозна гіперплазія поєднувалась у 100% випадках. При гістологічному дослідження було підтверджено клінічно встановлений діагноз у 100% випадків.

З першої доби післяопераційного періоду нами були виявлені прояви СХМ у групах жінок з патологією ЩЗ, причому вегето-судинні порушення переважали у підгрупі жінок з гіпотиреозом (83,3%), а психоемоційні розлади у підгрупі жінок, що страждали гіпертиреозом (91,6%).

Прояви СХМ у ІІ групі жінок розвивались на 3-4 добу післяопераційного періоду, що співпадає з літературними даними (Венцківський Б.М., 2004; Яроцький М.Є., 2004).

З метою корекції СХМ у жінок після гістероваріоектомії з патологією ЩЗ ми застосовували замісну гормональну терапію (ЗГТ), яку проводили з першої доби післяопераційного періоду. Враховуючи стан хворих в ранньому післяопераційному періоді, який пов'язаний з порушенням всмоктування в шлунково-кишковому тракті перші дві доби ми застосовували монотерапію естрогенами, парентеральні шляхи введення ЗГТ - трансдермальний та піхвовий (Естрамон, Вагіфем, Естрожель). Жінкам, які мали протипоказання до проведення ЗГТ, або не бажали приймати гормональні препарати проводилось симптоматичне лікування. Всім хворим з метою профілактики тромбоемболічних ускладнень призначали Фраксипарин, по 0,3 мл підшкірно за 2 години до операції та по 0,3 мл протягом 7 діб після операції.

При аналізі проявів СХМ на 3 добу післяопераційного періоду вегето-судинні та психоемоційні порушення у жінок, що приймали ЗГТ виявлялися у 20% у жінок з гіпотиреозом, у 12,5% жінок з гіпертиреозом та 6,2% жінок ІІ групи. Тоді як у жінок, що приймали симптоматичне лікування у 100% І групи та 68,7% ІІ групи (p<0,05).

Таким чином, клінічні прояви СХМ на 3 добу були більш виражені серед жінок з патологією ЩЗ, мали тяжчий перебіг порівняно з жінками без патології ЩЗ. Вегето-судинні порушення середнього та тяжкого ступеня переважають у жінок з гіпотиреозом, а психоемоційні у жінок з гіпертиреозом. У жінок, що приймають ЗГТ майже в 5 разів менше проявів вегето-судинних та психоемоційних порушень.

Рівень гормонів у жінок на 3 добу післяопераційного періоду, яким проводилась симптоматична терапія порівняно з показниками до операції характеризувався підвищенням гонадотропінів та зниженням статевих стероїдних гормонів (p<0,05), тоді як у жінок, що приймали запропоновану терапію показники значно не відрізнялися (p>0,05). Показники статевих стероїдних гормонів були нижчими у групі жінок з патологією ЩЗ порівняно з жінками ІІ групи, що не мали патології останньої, хоч достовірно не відрізнялися.

Рівень ТТГ у жінок з гіпотиреозом після гістероваріоектомії, що приймали ЗГТ був нижчий (5,5 + 0,18 мМЕ/л) порівняно з показниками до операції (7,3 + 0,27 мМЕ/л), а також із рівнем ТТГ у жінок, яким застосовували симптоматичне лікування (9,4 + 0,27 мМЕ/л), а рівень тиреоїдних гормонів Т4 та Т3 значно підвищувався (p<0,05).

У жінок з гіпертиреозом рівень ТТГ був дещо вищий (1,9 + 0,23 мМЕ/л) порівняно до операції (1,25 + 0,11мМЕ/л), але достовірно переважав порівняно з жінками, які не отримували ЗГТ (0,9 + 0,12 мМЕ/л). Рівень тиреоїдиних гормонів був нижчим у групі жінок із запропонованим лікуванням порівняно з показниками до операції, а у групі жінок із симптоматичним лікуванням вищий порівнюючи до операції (p<0,05).

Стан жінок, які приймали ЗГТ не погіршувався через 1 місяць після операції. Прояви вегето-судинних порушень зменшилися в 2 рази, а психоемоційні прояви не спостерігались у пацієнток з гіпотиреозом та ІІ групи жінок, і знизилися до 1(6,2%) у пацієнток з гіпертиреозом. Випадків вегето-судинних порушень у ІІ групі зафіксовано не було. Рівень гонадотропних та стероїдних гормонів, а також ТТГ, Т4 та Т3 значно не змінювався порівняно з 3 добою після операції.

Жінки, у яких була патологія ЩЗ після операції направлялися на консультацію до ендокринолога, де при необхідності їм було призначено лікування з метою корекції функції щитоподібної залози.

Оцінка клінічних симптомів проявів СХМ через 1 місяць після оперативного лікування показала підвищення частоти та ступеня вегето-судинних і психоемоційних порушень у жінок, які не приймали ЗГТ, а також підвищення гонадотропних та зниження стероїдних статевих гормонів, прогресування проявів гіпотиреозу та гіпертиреозу у жінок з патологією ЩЗ.

У жінок з гіпотиреозом прояви вегето-судинних порушень тяжкого ступеня збільшилися до 30%, середнього до 40%, легкий ступінь відмічався у 30% жінок. Психоемоційні прояви тяжкого ступеня збільшилися до 20%, середнього 40%, легкий ступінь відмічався у 40% жінок. Жінки з гіпертиреозом відмічали легкий та середній ступінь по 37,5%, тяжкий ступінь збільшився до 25%, як вегето-судинних порушень, так і психоемоційних. У ІІ групі жінок вегето-судинні порушення збільшилися до 87,5%, а психоемоційні порушення збільшилися до 93,7%.

Показники ТТГ та Т4, Т3 у жінок через 1 місяць вказували на прогресування стану гіпо- та гіпертиреозу, що значно погіршувало загальний стан пацієнток. Жінкам, у яких не було протипоказань до ЗГТ було призначене лікування направлене на корекцію СХМ.

Аналіз скарг через 6 місяців у жінок після гістероваріоектомії, які не приймали ЗГТ показав розвиток вегето-судинних та психоемоційних порушень у 100% жінок, при чому розлади вегето-судинних порушень збільшилися за рахунок тяжких.

Рівень гонадотропних гормонів ФСГ, ЛГ через 6 місяців прогресивно підвищувався, статеві гормони значно знижувалися порівнюючи до операції, на 3 добу та через 1 місяць, особливо у групи жінок з гіпотиреозом (ФСГ 88,8+3,21 мМЕ/л, ЛГ 79,2+1,21 мМЕ/л). Показники ТТГ та Т4, Т3 у жінок через 6 місяців вказували на прогресування стану гіпо- та гіпертиреозу.

Таким чином, перебіг СХМ у жінок з патологією ЩЗ розвивався вже з першої доби післяопераційного періоду, виявляється у 100% жінок та мав тяжчий перебіг, що проявлялося підвищенням ФСГ, ЛГ, Пр та зниженням Е,П, а також підвищенням ТТГ та зниженням Т4, Т3 у жінок з гіпотиреозом і зниженням ТТГ та підвищенням Т4, Т3 у жінок з гіпертиреозом протягом 6 місяців. Призначення ЗГТ з першої доби післяопераційного періоду дозволяє попередити розвиток СХМ у жінок з патологією ЩЗ, а також прогресування порушення функції ЩЗ, що ще раз доводить зв'язок репродуктивної та тиреоїдної систем.

Висновки

У дисертації вирішено актуальне наукове завдання - удосконалення методів діагностики доброякісних захворювань тіла матки в поєднанні з порушенням функціонального стану щитоподібної залози на підставі вивчення гормонального гомеостазу, структурних змін даних органів та розробки адекватних методів профілактики і корекції синдрому хірургічної менопаузи після гістероваріоектомії.

1. При доброякісних захворюваннях матки (лейоміома, аденоміоз, гіперпластичні стани ендометрію) у 50% виявлені різнонаправлені порушення функції щитоподібної залози. При лейоміомі та поєднаній патології матки частіше зустрічається гіпотиреоз (91,9% і 70%), при аденоміозі - гіпертиреоз (83,3%). Особливостями доброякісних захворювань матки в поєднанні з патологією щитоподібної залози є швидкий розвиток, великі розміри пухлин, маніфестація клінічних проявів.

2. У всіх пацієнток з доброякісними захворюваннями виявлено дисбаланс гормонального гомеостазу, який проявляється у 1,5 рази підвищенням гонадотропних гормонів, гіперестрогенією та прогестероновою недостатністю. Після гістероваріоектомії рівень ФСГ, ЛГ, Пр підвищується, а рівень статевих стероїдних гормонів знижується. Дані порушення майже у вдвічі переважають у жінок з патологією щитоподібної залози до та після операції порівняно з жінками без патології останньої.

3. Після гістероваріоектомії при гіпотиреозі на 25% підвищується рівень ТТГ і знижується рівень тиреоїдних (Т4, Т3) гормонів, а при гіпертиреозі на 28% знижується рівень ТТГ і підвищується рівень тиреоїдних (Т4, Т3) гормонів порівнюючи з показниками до операції. Ці гормональні зміни виникають у пацієнток з 1 доби післяопераційного періоду і прогресують протягом 6 місяців.

4. При комплексному ультразвуковому дослідження органів малого тазу у жінок з патологією щитоподібної залози характерним є ІІ (61,8%) і ІІІ (69,7%) тип лейоміоми матки та вузлові форми аденоміозу (61,2%). Зниження індексу резистентності на 19% та підвищення систолічно-діастолічного співвідношення швидкості кровотоку на 23% при лейоміомі матки, підвищення індексу резистентності на 15% і зниженням систолічно-діастолічного співвідношення швидкості кровотоку на 20% при аденоміозі.

5. Структурні зміни щитоподібної залози виявлялись дифузним збільшення у 59,1% пацієнток з лейоміомою матки та у 56,6% жінок з поєднаною патологією матки, з нормальною васкуляризацією у 73,5% та зниженою у 26,5% жінок. Вузлові та кістозна форми з гіперваскуляризацією, дилатацією та збільшенням кількості краєвих судин виявлені у 72,3% пацієнток з аденоміозом.

6. Формування груп хворих з доброякісними захворюваннями матки в поєднані патологією щитоподібної залози ще до оперативного лікування, профілактика та корекція синдрому хірургічної менопаузи у жінок після гістероваріоектомії забезпечили відсутність тяжких форм синдрому та дозволили зменшити психоемоційні розлади у 4,5 разів та вегето-судинних у 5 разів.

Практичні рекомендації

1. Усім пацієнткам з доброякісними захворюваннями матки до та після оперативного втручання необхідно проведення комплексного ультразвукового дослідження щитоподібної залози та органів малого тазу з метою своєчасного виявлення патологічних змін у цих органах та впливу замісної гормональної терапії на стан щитоподібної залози.

2. Комплексне ультразвукове дослідження щитоподібної залози слід проводити кожні 3 місяці після гістероваріоектомії. У разі потреби здійснювати пункційну біопсію з подальшим цитологічним дослідженням та наглядом ендокринолога, що сприяє ранній діагностиці та профілактиці патологічних проявів захворювань щитоподібної залози.

3. Усім пацієнткам з поєднаною патологією матки (лейоміома матки, аденоміоз, гіперпластичні стани ендометрію) рекомендовано проводити комплексне ультразвукове дослідження (трансабдомінальне та трансвагінальне) до та після менструації.

4. З метою профілактики та корекції синдрому хірургічної менопаузи у пацієнток з патологією щитоподібної залози після гістероваріоектомії, лікування естрогенами (парентеральний шлях введення) необхідно починати з першої доби післяопераційного періоду, при підтвердженні діагнозу аденоміозу - комбіновану естроген-гестагену терапію за відсутності протипоказань.

Перелік робіт, опублікованих за темою дисертації

1. Венцківський Б. М., Яроцький М. Є., Сокол І.В. Профілактика і лікування ситемних порушень у жінок після гістероваріоектомії // Збірник наукових праць Асоціації акушерів-гінекологів України. Х. 2004. С. 48-57 (клінічні спостереження, виконання лабораторно-інструментальних досліджень, аналіз і узагальнення отриманих результатів, оформлення роботи).

2. Венцківський Б.М., Яроцький М.Є., Сокол І.В. Стан гіпофізарно-яєчникової системи у жінок до і після гістероваріоектомії // Збірник наукових праць Асоціації акушерів-гінекологів України. Х. 2005. С. 478-481 (клінічні спостереження, виконання лабораторно-інструментальних досліджень, аналіз і узагальнення отриманих результатів, оформлення роботи).

3. Венцківський Б.М., Яроцький М.Є., Яроцька І.В. Стан щитоподібної залози у жінок з доброякісними захворюваннями матки // Здоровье женщины. 2006. №1(25). С. 132-133 (клінічні спостереження, виконання лабораторно-інструментальних досліджень, аналіз і узагальнення отриманих результатів, оформлення роботи).

4. Венцківський Б. М., Яроцький М. Є., Яроцька І. В. Тиреотропна активність гіпофізу та функціональний стан тиреоїдної системи у жінок з доброякісними захворюваннями матки в поєднанні з патологією щитоподібної залози // Збірник наукових праць Асоціації акушерів-гінекологів України. К.: Інтермед,2006. С. 78-82 (клінічні спостереження, виконання лабораторно-інструментальних досліджень, аналіз і узагальнення отриманих результатів, оформлення роботи).

5. Степанківська Г.К., Яроцький М. Є., Яроцька І. В. Комплексне ультрасонографічне дослідження доброякісних захворювань матки у жінок з патологією щитоподібної залози // Збірник наукових праць Асоціації акушерів-гінекологів України. К.: Інтермед, 2006. С. 640-645 (клінічні спостереження, виконання лабораторно-інструментальних досліджень, аналіз і узагальнення отриманих результатів, оформлення роботи).

6. Венцківський Б.М., Яроцький М.Є., Яроцька І.В. Профілактика та корекція проявів постоваріоектомічного синдрому у жінок з патологією щитоподібної залози // Здоровье женщины. 2006. №3(27). С. 93-97 (клінічні спостереження, виконання лабораторно-інструментальних досліджень, аналіз і узагальнення отриманих результатів, оформлення роботи).

7. Венцківський Б.М., Яроцький М.Є., Яроцька І.В. Гонадотропна активність гіпофізу у жінок з доброякісними захворюваннями матки та патологією щитоподібної залози// Здоровье женщины. 2006. №2(26). С. 113-118 (клінічні спостереження, виконання лабораторно-інструментальних досліджень, аналіз і узагальнення отриманих результатів, оформлення роботи).

8. Яроцький М.Є., Яроцька І.В., Ларіна О.В. Особливості перебігу синдрому хірургічної менопаузи у жінок з патологією щитоподібної залози // Клінічна ендокринологія та ендокринна хірургія. 2006. №4(17). С.36-39 (клінічні спостереження, виконання лабораторно-інструментальних досліджень, аналіз і узагальнення отриманих результатів, оформлення роботи).

9. Венцківський Б.М, Яроцький М.Є., Яроцька І.В., Ларин О.С., Доготар В.Б. Спосіб ранньої діагностики поєднаної патології щитоподібної залози та доброякісних захворювань матки // Патент на винахід України №17414. Бюл. „Промислова власність”. 2006. №.9. к.1. ст. 5.29 (проведення патентного пошуку, розробка способу).

10. Венцківський Б.М, Яроцький М.Є., Бурка О.А., Яроцька І.В., Ларина О.В. Спосіб діагностики розвитку синдрому хірургічної менопаузи у жінок після гістероваріоектомії // Патент на винахід України №19006. Бюл. „Промислова власність.” 2006. №11. к.1. ст.5.193 (проведення патентного пошуку, розробка способу).

11. Венцківський Б.М, Яроцький М.Є., Бурка О.А., Яроцька І.В., Ларина О.В. Спосіб профілактики синдрому хірургічної менопаузи після гістероваріоектомії // Патент на винахід України №19004. Бюл. „Промислова власність”. 2006. №11. к.1. ст.5.60 (проведення патентного пошуку, розробка способу).

12. Сокол И. В., Яроцкий Н. Е., Ковалёв А. М., Яроцкая Е. Н. Профилактика и лечение осложнений хирургической менопаузы у женщин з доброкачественными заболеваниями щитовидной и молочных желёз // V Українська конференція молодих вчених. тези доп. Київ. 2004. С. 176-177 (клінічні спостереження, виконання лабораторно-інструментальних досліджень, аналіз і узагальнення отриманих результатів, оформлення роботи).

13. Яроцька І.В. Структурні особливості щитоподібної залози у жінок з доброякісними захворюваннями матки // Міжнародна науково-практична конференція викладачів, лікарів, молодих вчених та студентів. Суми. 2006 (19-21 квітня). С. 14-15 (клінічні спостереження, виконання лабораторно-інструментальних досліджень, аналіз і узагальнення отриманих результатів, оформлення роботи).

14. Venskovsky В., Yarotskyy М., Golovko Т., Вurka О.,Sokol І. Structural ultrasonography features of a thyroid gland for the women with a neuroeudocrin // Gynecological endocrinology V.16, SN 1. 10^th World Congress of Gynecological Endocrinology Wroclaw, Poland, September 21-24. 2002. P. 81 (клінічні спостереження, виконання лабораторно-інструмент досліджень, аналіз і узагальнення отриманих результатів, оформлення роботи).

Анотація

Яроцька І.В. Оптимізація методів діагностики та лікування хворих з доброякісними захворюваннями матки в поєднанні з патологією щитоподібної залози після гістероваріоектомії. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.01.01.- акушерство та гінекологія. - Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця, Київ, 2007.

Дисертація присвячена вивченню особливостей перебігу доброякісних захворювань матки та розвитку синдрому хірургічної менопаузи у жінок з патологією щитоподібної залози. На основі клініко-параклінічного, гормонального, комплексного ультразвукового, морфологічних обстеження виявлені особливості розвитку доброякісних захворювань матки в залежності від функціонального стану щитоподібної залози. Розроблені і впроваджені в практику методи профілактики та корекції синдрому хірургічної менопаузи у жінок з патологією щитоподібної залози.

Ключові слова: доброякісні захворювання матки, щитоподібна залоза, гонадотропні гормони, статеві гормони, гормони щитоподібної залози, гістероваріоектомія, синдром хірургічної менопаузи, профілактика, корекція.

Аннотация

Яроцкая И.В. Оптимизация методов диагностики и лечения больных с доброкачественными заболеваниями матки в сочетании с патологией щитовидной железы после гистеровариоэктомии. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.01. - акушерство и гинекология. - Национальный медицинский университет им. А.А. Богомольца, Киев, 2007.

Работа посвящена изучению особенностей течения доброкачественных заболеваний тела матки и развитию синдрома хирургической менопаузы у женщин с патологией щитовидной железы.

В диссертации приведены результаты гормональных исследований гонадотропных гормонов (ФСГ, ЛГ, Пр, ТТГ), половых стероидных гормонов (Е, П), гормонов щитовидной железы (Т4, Т3). Установлено, что при лейомиоме матки у 91,9% больных отмечается гипотиреоз и у 9,1% гипертиреоз, при сочетанной патологии матки (лейомиома, аденомиоз, гиперплазия эндометрия) у 70% пациенток диагностируется гипотиреоз, а у 30% состояние гипертиреоза. При аденомиозе - 16,7% пациенток с гипотиреозом, а у 72,2% гипертиреоз.

Отмечено, что развитие синдрома хирургической менопаузы у женщин с патологией щитовидной железы начинается с первых суток послеоперационного периода, что клинически проявляется у 83,3% развитием вегето-сосудистых и 91,6% психоэмоциональных нарушений с прогрессией до 100% вышеуказанных состояний на третьи сутки после операции, а также достоверным повышением гонадотропных и снижением половых стероидных гормонов, нарастанием состояния гипо- и гипертиреоза.

Усовершенствованы методы ультразвукового исследования для оптимизации диагностики доброкачественных заболеваний матки у женщин с патологией щитовидной железы. Определены особенности эхоструктуры, васкуляризации и гемодинамики доброкачественных новообразований матки на различных стадиях развития. Установлено, что увеличение размеров и локализации патологических очагов матки имеют определённую зависимость от функционального состояния щитовидной железы. Так у пациенток с размерами матки больше 13-14 недель беременности выявлено у 81,8% гипотиреоз, а у 9,1% гипертиреоз. Оптимизация методов диагностики достигнута путём сочетания трансабдоминального и трансвагинального К УЗИ матки до и после менструации, а также К УЗИ щитовидной железы. Разработанный метод К УЗИ даёт возможность повысить эффективность дифференциальной диагностики сочетанных форм доброкачественных заболеваний матки, при этом чувствительность, специфичность и точность К УЗИ становила 88%, 60%, 85% в зависимости от типа патологического очага.

Исходя из особенностей развития синдрома хирургической менопаузы у женщин с патологией щитовидной железы разработана схема его профилактики и коррекции после гистеровариоэктомии. Начиная с первых суток послеоперационного периода необходимо назначение ЗГТ эстрогенами (парентеральный путь введения), при подтверждении диагноза аденомиоза - комбинированная эстроген-гестагенная терапия (Ливиал, Фемостон) при отсутствии противопоказаний.

Методы профилактики и коррекции синдрома хирургической менопаузы позволило обеспечить отсутствие тяжёлых форм и уменьшение психоэмоциональных расстройств в 4,5 раза и вегето-сосудистых в 5 раз, а также нормализацию гормонального гомеостаза половой и тиреоидной систем.

Ключевые слова: доброкачественные заболевания матки, щитовидная железа, гонадотропные гормоны, половые гормоны, гормоны щитовидной железы, гистеровариоэктомия, синдром хирургической менопаузы, профилактика, коррекция.

Annotation

Yarotska I. Optimization of methods of diagnostics and treatment of patients with benign diseases of uterus in combination with thyroid pathology after hysterovarioectomy. Manuscript.

Dissertation for award science degree of the candidate of medicine for specialіty 14.01.01. - obstetrics and gynecology. - National medical university in the name of A.A. Bogomolets, Kiev, 2007.

The dissertation is devoted to study of peculiarities of course of benign diseases of uterus and development of surgical menopause”s syndrome in patients with thyroid pathology. On the basis of complex clinical, hormonal, ultrasound and morphologic investigation it was shown the peculiarities of development of benign diseases of uterus depending on functional state of thyroid. It was devised and introduced in practice the methods of prophylaxis and correction of surgical menopause's syndrome in women with thyroid pathology.

Key words: benign diseases of uterus, thyroid, gonadotropic hormones, sexual hormones, thyroid hormones, hysterovarioectomia, syndrome of surgical menopause, prophylaxis, correction

Список умовних скорочень

ДЗМ - доброякісні захворювання матки

ІР - індекс резистенції

Е - естрогени

ЗГТ - замісна гормональна терапія

К УЗД - комплексне ультразвукове дослідження

ЛГ - лютеінізуючий гормон, лютропін

ЛМ - лейоміома матки

П - прогестерон

Пр - пролактин

С/Д - систолічно-діастолічне співвідношення

СХМ - синдром хірургічної менопаузи

ТТГ - тиреотропний гормон

Т4 - тироксин

Т3 - трийодтироніну

УЗД - ультразвукове дослідження

ФСГ - фолікулостимулюючий гормон, фолітропін

ЩЗ - щитоподібна залоза

Размещено на Allbest.ru

...