Біологічна роль та міра токсичності йоду

Размещено на http://allbest.ru

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ДИЗАЙНУ

Доклад

Біологічна роль та міра токсичності йоду

Виконала студентка І курсу групи БХФ 1-14

Бондаренко Вікторія

Київ 2011

1. Історія

йод щитоподібний залоза зоб

Йод (від грец. йюдзт - iodes ) -- хімічний елемент з атомним номером 53, належить догалогенів. Символ І, атомна маса 126,9045. Кристали чорно-сірого кольору з металічним блиском. Погано розчинний у воді, розчиняється у спирті, водних розчинах йодидів, хлороформі, чотирихлористому вуглецю. Відкритий 1811 року французьким аптекарем Куртуа.

Йод відкрив 1811 року французький хімік Б. Куртуа, якому допомогла кішка. У хімічній лабораторії вона перекинула склянку із сульфатною кислотою на попіл з морських водоростей. Відразу з'явилася хмаринка фіолетового кольору парів невідомої речовини. Нагріваючи матковий розсол попелу з концентрованою сірчаною кислотою, хімік спостерігав виділення фіолетової пари, що конденсувалась у вигляді темних блискучих пластинчастих кристалів. У 1813-1814 роках французький хімік Гей-Люссак і англійський хімік Деві довели елементарну природу йоду.

2. Отримання

У чистому вигляді не зустрічається, його солі називають йодидами, вони у великій кількості наявні в морській воді. Технічно отримують з йодатів:

Йодатна кислота реагує з сульфітною кислотою з утворенням HI, який далі окислюється в розчині йодатною кислотою з виділенням йоду.

Йодиди природні - хімічні сполуки йоду з іншими елементами (солі йодистоводневої кислоти), наприклад, йодистий натрій.

Зустрічаються як вторинні мінерали в зоні окиснення сульфідних родовищ.

Найпоширеніші маршит Cul і йодаргірит Agl.

Маршит. Структура маршиту схожа на структуру сфалериту. Забарвлений в різні відтінки жовтого кольору. Твердість 2,5. Густина 5,6.

Йодаргірит. У йодаргіриту структура типу вюртциту; блиск алмазний. Твердість 1-1,5. Густина 5,5-5,7.Колір жовтий, різних відтінків; прозорий.

Всі природні йодиди утворюються в умовах посушливого клімату в зоні окиснення сполук Cu, Ag, Hg. Приодні йодиди застосовують у медицині, фотографії тощо.

ЙОД (його міститься всього 0,0001% в нашому організмі, а наскільки велика його роль у нашому житті ...)

Йод відноситься до мікроелементів, що мають життєво важливе значення в організмі людини. Такі мікроелементи називають біотичними (биотиков). Основна кількість йоду людина отримує з добовим харчовим раціоном: з рослинною їжею приблизно 70 мкг, з їжею тваринного походження 40 мкг, з питною водою і атмосферним повітрям 10 мкг. Незамінним мікронутрієнтом для життєдіяльності організму є йод, добова потреба його становить лише 0,15-0,20 мг. В організмі дорослої людини міститься 20-50 мг йоду, з яких близько 8 мг сконцентровано у щитоподібній залозі, решта - у м`язах, кістках, шкірі, печінці, нирках, крові. Біологічна роль йоду пов`язана з його участю у будові гормонів щитоподібної залози (тироксину, трийодтирозину) і є їх незамінним компонентом. Мікроелемент контролює обмін речовин, підвищує імунітет і активність деяких статевих гормонів. Йод корисний тим, що спалює надлишок жиру, сприяє нормальному росту, поліпшує розумову здатність, робить нашу шкіру, зуби, волосся і нігті здоровими.

3. Медичні показання

Медицині давно відомі захворювання, зумовлені недостатнім надходженням йоду в організм (розумова відсталість, безплідності, передчасні пологи, глухонімота тощо). Недостатнє надходження мікроелемента до організму спричиняє низку йодозалежних захворювань, серед яких найпоширенішим є зоб. Дефіцит біоелемента спричиняє порушення діяльності щитоподібної залози, її гіперплазію (збільшення) і розвиток зоба, а у дітей - недорозвинення організму. Медицині відомі три форми зоба: спорадичний (у разі порушення функції ендокринної системи і нервово-гуморальних розладів); епідемічний (виникає в місцях проживання значної кількості людей - гуртожитках, казармах); ендемічний (у районах зі зниженим вмістом йоду у воді, ґрунті та харчових продуктах). Найчастіше зоб уражує дітей шкільного віку, юнаків і дівчат у період статевого дозрівання, коли відбувається перебудова діяльності ендокринної системи.

В організм людини майже 80% йоду надходить з їжею, переважно рослинною. Вміст мікроелемента в харчових продуктах дуже коливається і залежить від вмісту його у ґрунті і воді. Питна вода містить дуже мало йоду. Природними джерелами вмісту цього елемента є морепродукти (морська капуста та страви, виготовлені на її основі, мідії, м`ясо кальмарів і креветок, морські водорості). Вміст йоду в м`ясі, молоці і молочних продуктах становить в середньому близько 7-16 мкг/100 г. Він міститься також у йодованій солі, а також овочах: цибулі, часнику, моркві, капусті, картоплі, динях, помідорах, квасолі, щавлю тощо, вирощених на ґрунтах, багатих на йод

Під час кулінарної обробки та зберігання продуктів втрати йоду дуже значні: під час смаження м`яса - 64,5%, варіння - до 46,8%, випікання хліба - 18-84%.

Фізіологічна добова потреба в йоді для дорослих становить 100-200 мкг, вагітних - 180 мкг, для матерів, які годують дітей груддю, - 200 мкг, із яких 70 мкг організм отримує за рахунок рослинної їжі, 40 мкг - з м`ясних продуктів, 5 мкг - із атмосферного повітря і 5 мкг - із води. Добову потребу в йоді можуть забезпечити: одне куряче яйце, 100 г морської риби, 300 г овочів, 500 мл молока. Що стосується ендемічних щодо зоба територій, то тут основним профілактичним заходом забезпечення населення достатньою кількістю йоду є вживання йодованої солі. В Україні і за кордоном створено значну кількість лікувальних препаратів, які містять як окремі мікроелементи, так і їх комплекси, збагачені вітамінами і біоелементами. Їх успішно використовують для профілактики і лікування ендемічного зоба, захворювань крові й судин, в урології, офтальмології, стоматології тощо.

Однак використання мікроелементів з лікувальною метою має базуватися на знанні їх біотичних доз з урахуванням результатів ретельно виконаних попередніх досліджень їхнього балансу в організмі, вмісту в харчових продуктах, воді. З урахуванням вмісту мікроелементів у харчових продуктах, у навколишньому середовищі кожного регіону прийом мультимінеральних і вітамінних препаратів має відбуватися лише за призначенням лікаря.

Біологічне значення йоду пов'язано з розвитком ендемічного зобу. В даний час більшість дослідників дотримується теорії йодної недостатності. Йод необхідний для нормального функціонування щитовидної залози, що забезпечується надходженням в організм приблизно 150-200 мкг йоду на добу. Йодна недостатність призводить до виникнення ендемічного зобу. Захворювання проявляється в гіпофункції і компенсаторному дифузному збільшенні щитовидної залози. В ендемічних районах залежно від рівня захворюваності ендемічним зобом у більшій чи меншій мірі поширені залізодефіцитні анемії, відхилення у фізичному розвитку дітей, порушення процесів окостеніння кісток і статевого дозрівання, зміна імунобіологічної реактивності організму, зниження показників розумової працездатності й ін. При найбільш вираженій формі захворювання розвивається кретинізм - виражене слабоумство, затримка росту (у дітей), у дорослих розвивається так званий ендемічний зоб.

Ендемічний зоб широко поширений на всіх континентах. Зустрічається переважно в гірських районах (Швейцарія, Австрія, Кавказ, Гірський Алтай, Урал, Закарпатті та ін) Патогенна дію дефіциту йоду посилюється в умовах недостатності в організмі Cu, Co і надлишку - Mn. Незбалансованість харчування (дефіцит білків при надлишку вуглеводів, нестача вітамінів при надлишку жирів) погіршує процеси метаболізму йоду.

Ефективне зниження захворюваності населення ендемічним зобом досягається лише при проведенні комплексних оздоровчих заходів: йодна профілактика в поєднанні з оптимізацією геохімічного складу навколишнього середовища (збагачення грунту мікроелементами, попередження її антропогенного забруднення металами та ін) і поліпшенням соціально-гігієнічних умов праці та побуту населення.

Размещено на Allbest.ru