Кардіологія як наука

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

Кафедра шпитальної терапії

Збірник

тестових питань з еталонами відповідей з „Кардіології” студентам VІ курсу медичного факультету

Львів - 2004 р.

1. Розвитку гіпертонічної хвороби сприяють: 1) паління; 2) малорухомий спосіб життя; 3) ожиріння; 4) нервові стреси.

А. Правильно 1, 2, 3.

Б. Правильно 2, 3, 4.

В. Правильно 1, 3, 4.

Г. Все правильно.

Д. Все неправильно.

2. Підвищення рівня діастолічного тиску характерно для:

А. Коарктації аорти.

Б. Тиреотоксикозу.

В. Захворювань нирок.

Г. Склерозу аорти.

Д. Атріо-вентрикулярної блокади.

3. У хворих з артеріальною гіпертензією вільний ренін у крові:

А. У всіх значно вище норми.

Б. У всіх незначно вище норми.

В. У нормі.

Г. У всіх знижений.

Д. У частини хворих - підвищений, у частини - знижений.

4. Препаратами вибору для зниження стійкого АТ при хронічному гломерулонефриті є:

А. Бета-блокатори.

Б. Антагоністи кальцію.

В. Сечогінні.

Г. Інгібітори АПФ.

Д. Блокатори периферичних альфа-адренорецепторів.

5. Для ІІІ стадії ангіоретинопатії при гіпертонічній хворобі характерно: 1) звуження просвіту артерій і артеріол; 2) феномен "перехрестя"; 3) симптом Салюса-Гунна; 4) склероз артеріол; 5) крововиливи; 6) наявність ексудату по типу "вати"; 7) двосторонній набряк сосочків зорового нерву.

А. Правильно 4, 5, 6.

Б. Правильно 2, 3, 4.

В. Правильно 3, 4, 5.

Г. Правильно 5, 6, 7.

Д. Все правильно.

6. Патогенез гіпертонічної хвороби пов'язують із: 1) спадковістю; 2) функцією ендотелію; 3) гіпертрофією гладком'язевих клітин судин.

А. Правильно 1.

Б. Правильно 2.

В. Все правильно.

Г. Все неправильно.

Д. Правильно 3.

7. Які з перерахованих скарг характерні для хворих з гіпертонічною хворобою: 1) головокружіння; 2) біль в попереку; 3) часте сечовиділення; 4) біль в потилиці; 5) миготіння мушок перед очима.

А. Правильно 1, 2, 5.

Б. Правильно 1, 2, 3.

В. Правильно 2, 3, 4.

Г. Правильно 3, 4, 5.

Д. Правильно 1, 4, 5.

8. Значна асиметрія ренографічних кривих у хворого з підвищеним АТ може вказувати на:

А. Первинний гіперальдостеронізм.

Б. Хронічний гломерулонефрит.

В. Вазоренальну гіпертензію.

Г. Феохромоцитому.

Д.Гіпертонічну хворобу.

9. При реноваскулярній гіпертензії застосовують: 1) антагоністи кальцію; 2) сечогінні; 3) інгібітори АПФ; 4) бета-блокатори; 5) блокатори периферичних альфа-адренорецепторів.

А. Правильно 1, 3.

Б. Правильно 1, 4.

В. Правильно 3, 4.

Г. Правильно 4, 5.

Д. Правильно 2, 3.

10. Для еукінетичного гіпертонічного кризу характерно: 1) швидкий розвиток; 2) поступовий розвиток; 3) церебральні розлади; 4) в'ялість; 5) підвищення переважно систолічного АТ; 6) підвищення переважно діастолічного АТ; 7) підвищення систолічного і діастолічного АТ; 8) тахікардія; 9) брадикардія.

А. Правильно 2, 4, 6.

Б. Правильно 1, 5, 8.

В. Правильно 1, 3, 7.

Г. Правильно 2, 4, 6.

Д. Правильно 2, 4, 7.

11. У формуванні есенціальної гіпертонії мають значення: 1) підвищений серцевий викид; 2) збільшення об'єму циркулюючої крові; 3) підвищення загального периферичного опору судин.

А. Правильно 1, 2.

Б. Правильно 1, 3.

В. Все неправильно.

Г. Правильно 2, 3.

Д. Все правильно.

12. Критерії І стадії гіпертонічної хвороби: 1) підвищення АТ; 2) гіпертрофія лівого шлуночка; 3) зміни судин очного дна; 4) артеріолосклероз різних органів.

А. Правильно 2, 3.

Б. Правильно 1, 2.

В. Правильно 4.

Г. Правильно 3.

Д. Правильно 2.

13.Вирішальним діагностичним дослідженням для діагнозу хронічний гломерулонефрит є:

А. Урографія.

Б. Ангіографія нирок.

В. УЗД нирок.

Г. Пункційна біопсія нирок.

Д. Радіоізотопне сканування нирок.

14. При синдромі Кона для зниження АТ призначають: 1) діуретик; 2) верошпірон; 3) індерал; 4) капотен; 5) ніфедіпін.

А. Правильно 2, 5.

Б. Правильно 1, 3.

В. Правильно 1, 4.

Г. Правильно 1, 5.

Д. Правильно 2, 4.

15. Препаратом вибору для купування гіперкінетичного гіпертонічного кризу є:

А. Клофелін.

Б. Індерал.

В. Пентамін.

Г. Аміназин.

Д. Капотен.

16. Які пресорні системи мають значення в формуванні гіпертонічної хвороби: 1) система барорецепторів; 2) система хеморецепторів; 3) ренінангіотензинова система; 4) система альдостерону; 5) система катехоламінів.

А. Правильно 1, 3, 5.

Б. Правильно 2, 4, 1.

В. Все правильно.

Г. Все неправильно.

Д. Правильно 1, 2, 5.

17. Критерії ІІ стадії гіпертонічної хвороби: 1) підвищення АТ; 2) гіпертрофія лівого шлуночка; 3) зміни судин очного дна; 4) артеріосклероз різних органів.

А. Правильно 1, 2, 3.

Б. Правильно 2, 3, 4.

В. Правильно 2, 4, 1.

Г. Правильно 3, 4, 1.

Д. Все правильно.

18. Для діагностики реноваскулярної гіпертензії доцільно зробити:

А. Урографію.

Б. Ангіографію нирок.

В. УЗД нирок.

Г. Пункційну біопсію нирок.

Д. Визначити кліренс креатиніну.

19. Для зниження АТ при феохромоцитомі застосовують:

А. Едніт.

Б. Клофелін.

В. Дібазол.

Г. Реджитал.

Д. Анаприлін.

20. Препаратом вибору для купування гіпокінетичного гіпертонічного кризу є:

А. Клофелін.

Б. Індерал.

В. Пентамін.

Г. Капотен.

Д. Резерпін.

21. Гемодинамічна артеріальна гіпертонія спостерігається при:

А. Цукровому діабеті.

Б. Тиреотоксикозі.

В. Недостатності аортальних клапанів.

Г. Гострому гломерулонефриті.

Д. Феохромоцитомі.

22. Критерії стадій гіпертонічної хвороби: 1) підвищення АТ; 2) гіпертрофія лівого шлуночка; 3) зміни судин очного дна; 4) артеріосклероз різних органів.

А. Правильно 1, 2, 3.

Б. Правильно 2, 3, 4.

В. Правильно 2, 4, 1.

Г. Правильно 3, 4, 1.

Д. Правильно все.

23. Для діагностики феохромоцитоми вирішальним діагностичним дослідженням є:

А. Урографія.

Б. Ангіографія нирок.

В. Пункційна біопсія нирок.

Г. Комп'ютерна томографія нирок.

Д. УЗД наднирників.

24. До групи блокаторів периферичних б-1-адренорецепторів відносяться:

А. Резерпін,гуанетидин.

Б. Празозин, індапамід.

В. Клонідін, метилдофа.

Г. Індерал, анаприлін.

Д. Капотен, едніт.

25. Препаратом вибору для купування еукінетичного гіпертонічного кризу є:

А. Пентамін.

Б. Індерал.

В. Аміназин.

Г. Капотен.

Д. Лозартан.

26. Не може викликати артеріальну гіпертензію:

А. Хвороба Іценко-Кушинга.

Б. Діабетична нефропатія.

В. Синдром Кона.

Г. Феохромоцитома.

Д. Хвороба Адісона-Бірмера.

27. Діагностичні клінічні критерії ниркової (паренхіматозної) гіпертензії: 1) сечовий синдром; 2) порушення функції нирки; 3) раптова поява артеріаль-ної гіпертензії; 4) систоло-діастолічний шум в латеральних ділянках живота; 5) генералізоване атеросклеротичне пошкодження судин.

А. Правильно 1, 2.

Б. Правильно 1, 3.

В. Правильно 1, 4.

Г. Правильно 1, 5.

Д. Правильно 2, 3.

28. Для синдрому Кона характерно: 1) гіперкаліємія; 2) гіпокаліємія; 3) змен-шення кількості реніну в крові; 4) збільшення кількості реніну в крові; 5) зменшення кількості альдостерону в крові; 6) збільшення кількості альдостерону в крові.

А. Правильно 1, 3, 5.

Б. Правильно 2, 3, 5.

В. Правильно 1, 4, 6.

Г. Правильно 2, 3, 6.

Д. Правильно 1, 4, 5.

29. До групи центральних антагоністів альфа-2-адренорецепторів відносять:

А. Резерпін, гуанетидин.

Б. Клофелін, метилдофа.

В. Празозин, індапамід.

Г. Капотен, едніт.

Д. Верошпірон, гіпотіазид.

30. Для IV стадії ангіоретинопатії при гіпертонічній хворобі характерно:

1) склероз артеріол; 2) феномен "перехрестя"; 3) симптом Салюса-Гунна; 4) крововиливи; 5) наявність ексудату по типу "взбитої вати"; 6) двосторонній набряк сосочків зорового нерву; 7) набряк сітківки.

А. Вірно все.

Б. Вірно 3, 4, 7.

В. Вірно 5, 6, 7.

Г. Вірно 4, 5, 6.

Д. Вірно 1, 2, 3.

31. При синдромі Кона підвищення АТ пов'язане з:

А. Надмірним викидом норадреналіну.

Б. Надмірним викидом адреналіну.

В. Надмірним викидом простогландинів.

Г. Надмірним викидом альдостерону.

Д. Надмірним викидом брадикініну.

32. Діагностичні клінічні критерії реноваскулярної гіпертензії: 1) сечовий синдром; 2) порушення функції нирки; 3) раптова поява артеріальної гіпертензії; 4) систоло-діастолічний шум в латеральних ділянках живота;

5) генералізоване атеросклеротичне пошкодження судин.

А. Правильно 1, 2, 3.

Б. Все правильно.

В. Все неправильно.

Г. Правильно 2, 3, 4.

Д. Правильно 3, 4, 5.

33. Артеріальна гіпертензія є гіпоренінною при:

А. Синдромі Іценко-Кушинга.

Б. Феохромоцитомі.

В. Діабетичній нефропатії.

Г. Хронічному гломерулонефриті.

Д. Синдромі Кона.

34. До групи інгібіторів АПФ відносять:

А. Клофелін, метилдофа.

Б. Еланаприл, едніт.

В. Празозин, теразозин.

Г. Резерпін, гуанетидин.

Д. Верошпірон, фуросемід.

35. Універсальним гіпотензивним препаратом для купування всіх типів гіпертонічних кризів є:

А. Клофелін.

Б. Дібазол.

В. Індерал.

Г. Пентамін.

Д. Сульфат магнію.

36. При феохромоцитомі підвищення АТ пов'язане з:

А. Надмірним викидом альдостерону.

Б. Надмірним викидом катехоламінів.

В. Надмірним викидом брадикініну.

Г. Надмірним викидом простагландинів.

Д. Затримкою натрію і води.

37. Про яку симптоматичну гіпертензію можна думати при наступних клінічних проявах: виражена слабість проксимальних м'язів кінцівок, поліурія, спрага, парестезії, судоми м'язів кінцівок:

А. Синдром Іценко-Кушинга.

Б. Феохромоцитому.

Д. Синдром Кона.

В. Діабетичну нефропатію.

Г. Хронічний пієлонефрит.

38. Гіпокаліємія характерна для симптоматичної гіпертензії при:

А. Синдромі Іценко-Кушинга.

Б. Феохромоцитомі.

В. Діабетичній нефропатії.

Г. Хронічному гломерулонефриті.

Д. Синдромі Кона.

39. До групи постгангліонарних адренергічних інгібіторів відносять:

А. Резерпін, гуанетидин.

Б. Клофелін, метилдофа.

В. Празозін, індапамід.

Г. Каптоприл, еналаприл.

Д. Гіпотіазид, фуросемід.

40. Для гіперкінетичного гіпертонічного кризу характерно: 1) переважне підвищення систолічного АТ; 2) переважне підвищення діастолічного АТ; 3) пульсовий тиск збільшений; 4) пульсовий тиск зменшений; 5) серцевий викид знижений; 6) серцевий викид підвищений; 7) загальний периферичний опір знижений; 8) загальний периферичний опір підвищений.

А. Вірно 2, 4, 5, 7.

Б. Вірно 1, 3, 6, 7.

В. Вірно 2, 4, 6, 8.

Г. Вірно 1, 3, 5, 8.

Д. Вірно 2, 4, 6, 7.

41. Факторами ризику гіпертонічної хвороби є: 1) ожиріння; 2) нервові стреси; 3) гіперліпідемія; 4) спадковість; 5) паління; 6) малорухомий спосіб життя.

А. Правильно 1, 3, 5.

Б. Правильно 2, 4, 5.

В. Правильно 4, 5, 6.

Г. Все правильно.

Д. Правильно 1, 2, 3.

42. Про яку симптоматичну гіпертензію можна думати при наступних клінічних проявах: ожиріння з вираженим відкладенням жиру на тілі, гіпертрихоз, червоні stria gravidarum, сухість шкіри, дистрофія нігтів:

А. Синдром Кона.

Б. Феохромоцитома.

В. Синдром Іценко-Кушинга.

Г. Діабетична нефропатія.

Д. Коарктація аорти.

43. Збільшення концентрації кортизолу і зниження АКТГ в крові характерно для симптоматичної гіпертензії при:

А. Синдромі Кона.

Б. Синдромі Іценко-Кушинга.

В. Феохромоцитомі.

Г. Дібетичній нефропатії.

Д. Тиреотоксикозі.

44. До групи прямих вазодилятаторів відносять:

А. Резерпін, гуанетидин.

Б. Клофелін, метилдофа.

В. Празозин, індапамід.

Г. Гідралазин, міноксидил.

Д. Каптоприл, еналаприл.

45. Для гіпокінетичного гіпертонічного кризу характерно: 1) переважне підвищення систолічного АТ; 2) переважне підвищення діастолічного АТ; 3) пульсовий тиск збільшений; 4) пульсовий тиск зменшений; 5) серцевий викид підвищений; 6) серцевий викид знижений; 7) загальний периферичний опір знижений; 8) загальний периферичний опір підвищений.

А. Вірно 1, 3, 5, 7.

Б. Вірно 1, 3, 5, 8.

В. Вірно 2, 4, 5, 7.

Г. Вірно 2, 4, 6, 8.

Д. Вірно 2, 4, 5, 8.

46. Симптоматична гіпертензія не зустрічається при:

А. Феохромоцитомі.

Б. Синдромі Кона.

В. Гострому гломерулонефриті.

Г. Коарктації аорти.

Д. Синдромі Аерза.

47. Про яку симптоматичну гіпертензію можна думати при наступних клінічних проявах: раптові приступи болю голови, пітливості, серцебиття, збудженості, нудоти, почервоніння шкіри, відчуття страху смерті:

А. Синдром Кона.

Б. Феохромоцитома.

В. Синдром Іценко-Кушинга.

Г. Коарктація аорти.

Д. Діабетична нефропатія.

48. Збільшення рівня альдостерону в крові і сечі характерно для гіпертензії при:

А. Феохромоцитомі.

Б. Синдромі Іценко-Кушинга.

В. Синдромі Кона.

Г. Діабетичній нефропатії.

Д. Тиреотоксикозі.

49. До антагоністів альдостерону відносять:

А. Клофелін, метилдофа.

Б. Празозин, індапамід.

В. Каптоприл, еналаприл.

Г. Спіролактон, верошпірон.

Д. Тріамтерен, амілорид.

50. Для ІІ стадії ангіоретинопатії при гіпертонічній хворобі характерно: 1) спазм артерій і артеріол; 2) звуження просвіту артерій і артеріол із потовщенням їх стінок; 3) феномен "перехрестя"; 4) симптом Салюса-Гунна; 5) склероз артеріол; 6) крововиливи; 7) наявність ексудату 8) набряк сосочків зорового нерву.

А. Вірно 2, 3, 4.

Б. Вірно 3, 4, 5.

В. Вірно 2, 5, 6.

Г. Вірно 6, 7, 8.

Д. Вірно 1, 2, 3.

51. Чи є залежність між збільшенням рівня норадреналіну в сечі та підвищенням АТ при: 1) синдромі Кона, 2) синдромі Іценко-Кушинга, 3) феохромоцитомі.

А. Вірно все.

Б. Невірно все.

В. Вірно 3.

Г. Вірно 1.

Д. Вірно 2.

52. Про яку симптоматичну гіпертензію можна думати при наступних клінічних проявах: сечовий синдром з мікрогематурією, зниження клубочкової фільтрації, на пієлограмі відсутність змін в мисках і чашечках:

А. Хронічний пієлонефрит.

Б. Гострий пієлонефрит.

В. Діабетична нефропатія.

Г. Амілоїдоз нирок.

Д. Хронічний гломерулонефрит.

53. При якій вродженій патології нирок виникає артеріальна гіпертензія:

1) полікістоз нирок, 2) подвійна нирка, 3) гіпоплазія нирок, 4) фібромускулярна гіперплазія ниркових артерій:

А. Вірно 1, 2, 4.

Б. Вірно 2, 3, 4.

В. Вірно 2, 3, 1.

Г. Вірно 1, 3, 4.

Д. Вірно все.

54. До групи блокаторів кальцієвих каналів відносять:

А. Клофелін, метилдофа.

Б. Празозин, індапамід.

В. Верапаміл, ніфедипін.

Г. Каптоприл, еналаприл.

Д. Тріамтерен, амілорид.

55. Для ІІІ стадії ангіоретинопатії при гіпертонічній хворобі характерно: 1) звуження просвіту артерій і артеріол з потовщенням їх стінок; 2) феномен "перехрестя"; 3) симптом Салюса-Гунна; 4) склероз артеріол; 5) крововили-ви; 6) наявність ексудату по типу "вати"; 7) двосторонній набряк диску зорового нерву.

А. Вірно 4, 5, 6.

Б. Вірно 2, 3, 4.

В. Вірно 3, 4, 5.

Г. Вірно 5, 6, 7.

Д. Все вірно.

56. Чи є залежність між збільшенням кількості альдостерону в крові та підвищенням АТ при: 1) синдромі Іценко-Кушинга, 2) синдромі Кона, 3) феохромоцитомі, 4) діабетичній нефропатії, 5) коарктації аорти.

А. Вірно 5.

Б. Вірно 4.

В. Вірно 1.

Г. Вірно 2.

Д. Вірно 3.

57. Про яку симптоматичну гіпертензію слід думати при наступних симптомах: лейкоцитурія, бактеріурія, зниження питомої ваги сечі, деформація мисок і чашечок на пієлограмі:

А. Гострий пієлонефрит.

Б. Хронічний гломерулонефрит.

В. Хронічний пієлонефрит.

Г. Амілоїдоз нирок.

Д. Діабетична нефропатія.

58. Збільшення кількості катехоламінів в сечі характерно для симптоматичної гіпертензії при:

А. Синдромі Кона.

Б. Синдром Іценко-Кушинга.

В. Дібетичній нефропатії.

Г. Тиреотоксикозі.

Д. Феохромоцитомі.

59. До групи антагоністів ангіотензину ІІ відносять:

А. Козаар, лозартан.

Б. Празозин, індапамід.

В. Каптоприл, еналаприл.

Г. Тріамтерен, амілорид.

Д. Гідралазин, міноксидил.

60. Для IV стадії ангіоретинопатії при гіпертонічній хворобі характерно: 1) склероз артеріол; 2) феномен "перехрестя"; 3) симптом Салюса-Гунна; 4) крововиливи; 5) наявність ексудату по типу "вати"; 6) двосторонній набряк сосочків зорового нерва; 7) набряк сітківки.

А. Вірно все.

Б. Вірно 3, 4, 7.

В. Вірно 5, 6, 7.

Г. Вірно 4, 5, 6.

Д. Вірно 1, 2, 3.

61. Причинами реноваскулярної гіпертензії є: 1) гострий гломерулонефрит, 2) емболія ниркової артерії, 3) компресія ниркової артерії пухлиною, 4) хро-нічний пієлонефрит, 5) атеросклеротичне стенозування ниркової артерії.

А. Правильно 1, 2, 3.

Б. Правильно 2, 3, 5.

В. Правильно 2, 4, 3.

Г. Правильно 1, 2, 4.

Д. Правильно 1, 2, 5.

62. Гіпертонічну хворобу диференціють із: 1) коарктацією аорти, 2) атеро-склерозом аорти, 3) стенозом сонних і вертебральних артерій, 4) панартерії-том аорти і її гілок.

А. Правильно 1, 2.

Б. Все неправильно.

В. Правильно все.

Г. Правильно 2, 3.

Д. Правильно 1, 4.

63. У хворих з артеріальною гіпертензією вільний ренін у крові:

А. У всіх значно вище норми.

Б. У всіх незначно вище норми.

В. У нормі.

Г. У частини хворих - підвищений, у частини - знижений.

Д. У всіх знижений.

64. При злоякісній артеріальній гіпертензії доцільно застосувати таку комбінацію препаратів:

А. Каптоприл, гідралазин, індерал.

Б. Клофелін, гіпотіазид, ніфедіпін.

В. Резерпін, верошпірон, гідралазин.

Д. Індерал, гіпотіазид, гідралазин.

65. Універсальним гіпотензивним препаратом для купування всіх типів гіпертонічних кризів є:

А. Клофелін.

Б. Дібазол.

В. Індерал.

Г. Пентамін.

Д. Сульфат магнію.

66. До прямих ускладнень гіпертонічної хвороби відносять: 1) розшаровуючу аневризму аорти; 2) ішемічний інсульт; 3) крововилив у мозок; 4) інфаркт міокарду; 5) тромбози і емболії; 6) ниркову недостатність.

А. Правильно 1, 2, 3.

Б. Правильно 1, 3, 4, 6.

В. Правильно 2, 3, 4.

Г. Правильно 2,3,6.

Д.Правильно 3, 4, 5.

67. Для ІІ стадії ангіоретинопатії при гіпертонічній хворобі характерно: 1) спазм артерій і артеріол; 2) звуження просвіту артерій і артеріол із потовщенням їх стінок; 3) феномен "перехрестя"; 4) симптом Салюса-Гунна; 5) склероз артеріол; 6) крововиливи; 7) наявність ексудату; 8) двосторонній набряк сосочків зорового нерву.

А. Правильно 2, 3, 4.

Б. Правильно 3, 4, 5.

В. Правильно 2, 5, 6.

Г. Правильно 6, 7, 8.

Д. Правильно 1, 2, 3.

68. Для гіперкінетичного гіпертонічного кризу характерно: 1) посилене серцебиття; 2) підвищення переважно систолічного АТ; 3) брадикардія; 4) підвищення пульсового тиску; 5) підвищення переважно діастолічного АТ; 6) зниження пульсового тиску; 7) підвищення систолічного і діастолічного АТ; 8) швидкий розвиток.

А. Правильно 1, 5, 6.

Б. Правильно 2, 3, 7.

В. Правильно 1, 2, 4.

Г. Правильно 3, 5, 6.

Д. Правильно 1, 7, 8.

69. Препаратом вибору купування гіпертонічного кризу при феохромоцитомі є:

А. Пропранолол

Б. Клофелін

В. Фентоланін

Г. Каптоприл

Д. Верапаміл

70.Органом-мішенью при гіпертонічній хворобі не є:

А. Серце.

Б. Судини.

В. Нирки.

Г. Печінка.

Д. Мозок.

71. Тривалість болю при стенокардії:

35 хв.;

1 год.;

5-7 год.;

1-2 хв.

72. Стабільна стенокардія навантаження І функціонального класу виникає при:

Навантаженнях великої інтенсивності;

Ході по рівній місцині на відстань більше 500 м.;

Ході по рівній місцині на відстань 100-500 м.;

Ході по рівній місцині на відстань до 100 м.;

В спокої

73. Кардіалгія при ТЕЛА супроводжується:

Ірадіацією в ліву руку, підвищенням АТ;

Підвищенням АТ, порушенням ритму;

Кашлем, кровохарканням;

Страхом смерті, кардіомоторним синдромом.

74. Характерна ознака болей в ділянці серця на фоні клімаксу:

Пов'язані з фізичним навантаженням;

Довготривалі (до 10-15 хв.), стискаючого характеру;

Постійні, ниючого характеру;

Ірадіють в ліву руку.

75. Основним завданням при надані невідкладної допомоги на догоспітальному періоді при гострому ІМ є:

Профілактика тромботичних ускладнень;

Зняття больового синдрому;

Профілактика аритмій;

Обмеження периінфарктної зони.

76. Найбільш інформативний метод діагностики ІХС:

ЕКГ;

Фоно-КГ;

Ехо-КГ;

Ангіографія коронарних судин.

77. Стабільна стенокардія навантаження ІІ ф. к. виникає при:

Навантаженнях великої інтенсивності;

Ході по рівній місцині на відстань більше 500 м.;

Ході по рівній місцині на відстань 100-500 м.;

Ході по рівній місцині на відстань до 100 м.;

В спокої.

78. Диференційний діагноз стенокардії проводять з:

ІМ.;

Плевритом;

Панкреатитом;

Все не вірно;

Все вірно.

79. При якому захворюванні біль в ділянці серця зменшується при сидінні з нахилом вперед:

Гострий ІМ.;

Стенокардія Принцметалле;

Ексудативний плеврит;

Ексудативний перикардит.

80. Основним препаратом для зняття приступу стенокардії є:

Аналгін;

Нітрогліцерін;

Морфін;

Платифілін.

81. Підвищена активність КФК свідчить про:

Нестабільну стенокардію;

ІМ;

ГКМП;

Алкогольну кардіоміопатію.

82. Стабільна стенокардія напруги ІІІ ф. к. виникає при:

Навантаженнях великої інтенсивності;

Ході по рівній місцині на відстань більше 500 м.;

Ході по рівній місцині на відстань 100-500 м.;

Ході по рівній місцині на відстань до100 м.

83. Біль при ксифоідії пов'язаний з:

Соляритом;

Запаленням грудини;

Запаленням загрудинних лімфовузлів;

Запаленням аксилярних лімфовузлів.

84. Кардіалгія при ДКПМ супроводжується:

Тахікардією і незміненими розмірами серця;

Миготливою аритмією і незміненими розмірами серця;

Кардіомегалією, серцевою недостатністю;

Підвищенням АТ, нирковою недостатністю.

85. Що з перерахованого свідчить про стенокардією Принцметалла ?

Виникає від звичайного фізичного навантаження;

Виникає від значного фізичного навантаження;

Виникає в покої перед ранком;

Зменшується при фізичному навантаженні.

86. Максимальна активність КФК в крові при І. М.:

6-8 год. від початку ІМ;

12-24 год. від початку ІМ;

До 6 год. від початку ІМ;

3-4 доби від початку ІМ.

87.Стабільна стенокардія навантаження ІV ф. к. виникає при:

Навантаженнях великої інтенсивноті;

Ході по рівній місцині на відстань більше 500 м.;

Ході по рівній місцині на відстань 100-500 м.;

Ході по рівній місцині на відстань до100 м.

88. Кардіалгія при лівобічному сухому плевриті:

Посилюється при глибокому диханні;

Посилюється в положенні на лівому боці;

Не залежить від рухів;

Зменшується при фізичному навантаженні.

89. Для хвороби Аерза характерно:

Біль в ділянці серця, задишка, синюха;

Біль в ділянці серця, задишка, кровохаркання;

Біль в ділянці серця, задишка, набряки;

Біль в ділянці серця, тахіаритмія.

90. Кардіалгія при синдромі Тітце пов'язана з:

Дистрофічними змінами в головці плечової кістки;

Невриномою міжреберного нерва;

Потовщенням ІІ-ІV реберних хрящів;

Підвищеною рухомістю VІІІ-Х ребер.

91. Кардіалгія при ревматичному аортальному стенозі часто супроводжується:

Порушенням ритму;

Синкопальними станами;

Тромбоемболічними ускладненнями;

Підвищенням АТ на нижніх кінцівках.

92. Для встановлення функціонального класу стенокардії використовують:

ЕКГ;

Фоно-КГ;

Ехо-КГ;

ВЕМ.

93. Кардіалгія при фіброзному перикардиті характеризується такою ознакою:

Посилюється при диханні;

Посилюється при закиданні головою назад;

Посилюється при надавлюванні в ділянках болю;

Все не вірно;

Все вірно.

94. Для кардіалгії при міокардитах характерно:

Пароксизмальний характер;

Перманентний характер;

Короткочасна тривалість болю;

Перманентно - пароксизмальний характер.

95. Кардіалгія при „Herpes Zoster” супроводжується наступними симптомами:

Тромбоемболіями;

Лихоманкою;

Порушенням ритму;

Герпетичною висипкою.

96. Кардіалгія при пролапсі мітрального клапану супроводжується наступним синдромом:

Тромбоемболіями;

Систолічним шумом на верхівці;

Лихоманкою;

Герпетичною висипкою.

97. Від'ємні зубці Т на ЕКГ при клімактеричній кардіопатії зустрічаються переважно у відведеннях:

І, ІІ, ІІІ;

АvL, avF, avR;

V1-V4;

V5-V6.

98. Які ознаки можуть свідчити за кардіалгію при спонтанному пневмотораксі:

Задишка, ціаноз;

Порушення ритму;

Задишка, вологі хрипи в легенях;

Задишка, кровохаркання.

99.Синдром передньої грудної стінки зустрічається при :

Клімактеричній кардіоміопатії;

Після перенесеного І.М.;

Міокардитах;

Ні в одному з перерахованих захворювань

В усіх випадках.

100. Локалізація кардіалгії при синдрому Тітце :

За грудинкою;

В ділянці верхівки серця;

В лівому підребер'ї;

ІІ-ІІІ ребро біля грудини зліва.

101.Відмінна риса варіантної стенокардії:

Відсутність зв'язку з емоційним стресом;

Зв'язок з фізичним навантаженням;

Передчуття появи приступу;

Виникнення в різні часи доби.

102. Для диференційної діагностики клімактеричної кардіоміопатії і стенокардії проводять:

Ехо КГ;

Визначення КФК;

Індералову пробу;

Фоно - КГ.

103. Яка з клінічних ознак зустрічається при І.М.?

Біль за грудиною, в епігастрії;

Судоми;

Полакіурія;

Поліурія.

104. Найхарактернішою клінічною ознакою гострого сухого

перикардиту є:

Задишка;

Артеріальна гіпотензія;

Кардіалгія;

Гикавка і блювота.

105. Клінічний синдром який найчастіше виявляється при НЦД:

Гіперглікемічний;

Тахікардіальний;

Астено-невротичний;

Синдром вегетативних кризів.

106. Для неревматичного міокардиту характерна кардіалгія:

Яка виникає після фізичного навантаження;

Яка виникає після перенесеної інфекції;

Яка виникає після психоемоційного навантаження;

Яка виникає в усіх перерахованих випадках.

107. Який симптом часто зустрічається в гострому періоді І. М. з зубцем Q:

Набухання шийних вен;

Ритм галопа;

Набряк нижніх кінцівок;

Крепітація біля основи легень.

108.Показом для проведення велоергометрії є:

Гострий І. М.;

Гострий міокардит;

Атиповий больовий синдром;

Зміни на ЕКГ.

109. При алкогольній кардіоміопатії мають місце всі ознаки, крім:

Кардіалгія;

Порушення ритму;

Кардіомегалія;

Гіперкапнія.

110. Для конструктивного перикардиту характерно:

Розширення границь серця;

Шум тертя перикарду;

Наявність тупого кардіодіафрагмального кута;

Ні одна з перерахованих.

111. Вплив фізичного навантаження на приступи стенокардії:

Біг усуває біль;

Зупинка при ході посилює біль;

Зупинка при ході знімає біль;

Підняття тягару знімає біль.

112. Часте ускладнення в підгострому періоді ІМ з зубцем Q :

Анемія;

Синдром Фелті;

Психічні розлади;

Гостра аневризма серця.

113. Яке дослідження виконують з метою диференціальної діагностики ІХС і ГКМП:

ЕКГ;

Фоно-КГ;

Ехо-КГ;

Rtg-графію.

114. Найчастіше виникнення кардіалгії при НЦД хворі пов'язують з наступними причинами крім:

Хвилюванням;

Змінами погоди;

Ходою;

Вживанням алкоголю.

115. При якій кардіоміопатії як правило спостерігається стенокардія?

Дилятаційній КМП;

Гіпертрофічній КМП;

Констриктівній КМП;

Гранульоматозній КМП.

116. Симптом, що часто супроводжує біль при класичній стенокардії:

Двоїння в очах;

Миготіння мушок перед очима;

Нудота;

Озноб.

117. Ознака, що відрізняє клімактеричну кардіоміопатію від стенокардії:

Короткочасність серцевого болю;

Посилення болю при рухах;

Вазомоторний синдром - приливи;

Виникнення приступу в різний час доби.

118. У виключенні якої патології може допомогти ультразвукове дослідження серця:

Стенокардії;

Порушень ритму;

Дистрофії міокарду;

Клапанних дефектів.

119. Для НЦД характерно:

Кардіомегалія;

Серцева недостатність;

Гіпертензивний криз;

Діастолічний шум на верхівці серця.

120. Особливість варіантної стенокардії:

Приступи виникають в день;

Приступи виникають при фізичному навантаженні;

Приступи перебігають у вигляді серії;

Приступи виникають над ранком.

121. Тривалість болю при стенокардії :

35 хв.;

1 год.;

5-7 год.;

1-2 хв.

122. Стабільна стенокардія навантаження ІІ ф. к. виникає при:

Навантаженнях великої інтенсивності;

Ході по рівній місцині на відстань більше 500 м.;

Ході по рівній місцині на відстань 100-500 м.;

Ході по рівній місцині на відстань до 100 м.;

В покої.

123. Біль при ксифоідії пов'язаний з:

Соляритом;

Запаленням грудини;

Запаленням загрудинних лімфовузлів;

Запаленням аксилярних лімфовузлів.

124. Для хвороби Аерза характерно:

Біль в ділянці серця, задишка, синюха;

Біль в ділянці серця, задишка, кровохаркання;

Біль в ділянці серця, задишка, набряки;

Біль в ділянці серця, тахіаритмія.

125. Кардіалгія при „ Herpes Zoster ” супроводжується наступними симптомами:

Тромбоемболіями;

Лихоманкою;

Порушенням ритму;

Герпетичною висипкою.

126. Найбільш інформативний метод діагностики ІХС:

ЕКГ;

Фоно-КГ;

Ехо-КГ;

Ангіографія коронарних судин.

127. Стабільна стенокардія навантаження і функціонального класу виникає при:

Навантаженнях великої інтенсивності;

Ході по рівній місцині на відстань більше 500 м.;

Ході по рівній місцині на відстань 100-500 м.;

Ході по рівній місцині на відстань до 100 м.;

В спокої.

128. Кардіалгія при ДКПМ супроводжується:

Тахікардією і незміненими розмірами серця;

Миготливою аритмією і незміненими розмірами серця;

Кардіомегалією, серцевою недостатністю;

Підвищенням АТ, нирковою недостатністю.

129. Кардіалгія при синдромі Тітце пов'язана з :

Дистрофічними змінами в головці плечової кістки;

Невриномою міжреберного нерва;

Потовщенням ІІ-ІV реберних хрящів;

Підвищеною рухомістю VІІІ-Х ребер.

130. Для кардіалгії при міокардитах характерно:

Пароксизмальний характер;

Перманентний характер;

Короткочасна тривалість болю;

Перманентно-пароксизмальний характер.

131. Максимальна активність КФК в крові при ІМ.:

6-8 год. від початку ІМ.;

12-24 год. від початку ІМ.;

До 6 год. від початку ІМ.;

3-4 доби від початку ІМ.

132. Стабільна стенокардія напруги ІІІ ф. к. виникає при:

Навантаженнях великої інтенсивності;

Ході по рівній місцині на відстань більше 500 м.;

Ході по рівній місцині на відстань 100-500 м.;

Ході по рівній місцині на відстань до100 м.

133. Кардіалгія при лівобічному сухому плевриті:

Посилюється при глибокому диханні;

Посилюється в положенні на лівому боці;

Не залежить від рухів;

Зменшується при фізичному навантаженні.

134. Кардіалгія при фіброзному перикардиті характеризується такою ознакою:

Посилюється при диханні;

Посилюється при закиданні головою назад;

Посилюється при надавлюванні в ділянках болю;

Все не вірно;

Все вірно.

135. Локалізація кардіалгії при синдрому Тітце:

За грудинкою;

В ділянці верхівки серця;

В лівому підребер'ї;

ІІ-ІІІ ребро біля грудини зліва.

136. Кардіалгія при пролапсі мітрального клапана супроводжується наступним синдромом:

Тромбоемболіями;

Систолічним шумом на верхівці;

Лихоманкою;

Герпетичною висипкою.

137. Для встановлення функціонального класу стенокардії використовують:

ЕКГ;

Фоно - КГ;

Ехо - КГ;

ВЕМ.

138. Стабільна стенокардія навантаження ІV ф. к. виникає при:

Навантаженнях великої інтенсивноті;

Ході по рівній місцині на відстань більше 500 м.;

Ході по рівній місцині на відстань 100-500 м.;

Ході по рівній місцині на відстань до100 м.

139. Що з перерахованого свідчить про стенокардією

Принцметалла?

Виникає від звичайного фізичного навантаження;

Виникає від значного фізичного навантаження;

Виникає в покої перед ранком;

Зменшується при фізичному навантаженні.

140. Для хвороби Аерза характерно:

Біль в ділянці серця, задишка, синюха;

Біль в ділянці серця, задишка, кровохаркання;

Біль в ділянці серця, задишка, набряки;

Біль в ділянці серця, тахіаритмія.

141. Найбільш інформативний метод визначення етіології ексудативного перикардиту:

Реакція Манту;

Визначення титрів противірусних антитіл в сироватці крові;

Посів крові на стерильність;

Загальноклінічне та бактеріологічне дослідження випоту, отриманого при пункції перикарду;

Визначення активності АСТ, КФК, ЛДГ в сироватці крові.

142. Найбільш достовірна відмінність міокардиту від ДКМП?

Кардіомегалія;

Наявність антитіл до ентеровірусів;

Важкі порушення ритму;

Дилятація порожнин серця;

Тромбоемболії.

143. Коли виявляється підвищення амінотрансфераз при інфаркті міокарда?

З перших годин;

З кінця першої доби;

З третьої доби;

З п'ятої доби;

Через тиждень.

144. I-й серцевий тон посилюється при:

Мітральному стенозі;

Стенозі гирла аорти;

Атеросклеротичному кардіосклерозі;

Міокардиті;

Дилятаційній кардіоміопатії.

145. Що необхідно призначити при рестриктивній кардіоміопатії з ознаками серцевої недостатності:

Ізоланід;

Фуросемід;

Пропранолол;

Еуфілін;

Оксигенотерапію.

146. Інфекційний ендокардит найчастіше виникає у:

Молодих жінок;

Молодих чоловіків;

Людей похилого віку;

Дітей;

Немовлят.

147. "Грудна жаба" при відсутності ураження коронарних артерій частіше всього спостерігається при:

Мітральній недостатності;

Мітральному стенозі;

Стенозі легеневої артерії;

Стенозі гирла аорти;

Недостатності тристулкового клапана.

148. Для якої стадії гіпертонічної хвороби характерна гіпертрофія лівого шлуночка:

І;

ІІ;

ІІІ;

Для всіх;

Правильно 2 і 3.

149. Безперервний систолодіастолічний шум характерний:

Коарктації аорти;

Гіпертрофічній кардіоміопатії;

Відкритої артеріальної протоки;

Атеросклерозу аорти;

Дефекту міжшлуночкової перетинки.

150. Патогенетична терапія гіпертрофічної кардіоміопатії:

Серцеві глікозиди;

Бета-адреноблокатори;

Бета-адреностимулятори;

Нітрати;

Артеріолярні вазодилятатори.

151. В якому випадку спостерігається зменшення серцевого викиду при незміненому скороченні міокарда:

При міокардиті;

При ексудативному перикардиті;

При інфаркті міокарда;

При гіпертонічній хворобі;

У всіх перерахованих випадках.

152. Яка з вроджених вад серця найчастіше ускладнюється підгострим інфекційним ендокардитом?

Дефект міжшлуночкової перетинки;

Дефект міжпередсердної перетинки;

Транспозиція крупних судин;

Стеноз гирла аорти;

Вроджена мітральна недостатність.

153. Для синдрому Дреслера не характерно:

Еозинофілія;

Підвищення активності кардіоспецифічних ферментів;

Підняття сегмента ST;

Антиміокардіальні антитіла в крові;

Шум тертя плеври.

154. Які з вказаних ЕКГ-ознак не є ознаками гострого міокардиту?

Подовжений інтервал P-Q;

Депресія сегмента S-T;

Інверсія зубця T;

Елевація сегмента S-T;

Порушення внутрішлуночкової провідності.

155. Лікування дилятаційної кардіоміопатії (ХНК IIА):

Глюкокортикостероїди, серцеві глікозиди, салуретики;

Бета-адреноблокатори, верапаміл;

Гепарин, дезагреганти, рибоксин, АТФ;

Салуретики, вазодилятатори, серцеві глікозиди;

Нітрати, серцеві глікозиди.

156. Для якої вродженої вади серця характерна легенева гіпертензія?

Стеноз гирла аорти;

Дефект міжшлуночкової перетинки;

Стеноз легеневої артерії;

Коарктація аорти;

Тетрада Фало.

157. Для уточнення якої патології допоможе ультразвукове дослідження серця?

Стенокардії навантаження;

Клапанні вади серця;

Дистрофії міокарда;

Порушення ритму;

Наявності блокад.

158. При інфекційному ендокардиті на відміну від ревматизму залишається звичайно нормальним.

Титр анти-О-стрептолізину;

Вміст гама-глобулінів;

Лейкоцитоз;

ШОЕ;

Все перераховане.

159. Лікування обструктивної форми гіпертрофічної кардіоміопатії

ХНК IIА ст.

Глюкокортикоїди, серцеві глікозиди, салуретики;

Рибоксин, АТФ, оротат калію;

Бета-адреноблокатори, верапаміл;

Серцеві глікозиди, салуретики, нітрати, гідралазин (апресин);

Салуретики, нітрати, ніфедіпін (корінфар).

160.Діагностичні критерії дилятаційної кардіоміопатії включають все, крім:

Прогресуючу недостатність кровообігу

Відносно молодий вік

Відсутність ознак запального процесу

Відсутність зв'язку з етіологічним фактором

Системна артеріальна гіпертензія (вище 160/100 мм.рт.ст.)

161. Найбільш інформативний метод визначення етіології констриктивного перикардиту:

Рентгенографія органів грудної клітки;

Томографія органів грудної клітки;

ЕКГ;

ЕХОКГ;

Флебограма.

162. Яке твердження не вірне для гіпертрофічної кардіоміопатії з обструкцією вивідного тракту?

Часто спостерігаються порушення ритму;

Спостерігається гіпертрофія міжшлуночкової перетинки;

Мають місце запаморочення, зомління;

Систолічний шум над аортою не проводиться на судини шиї;

Пропранолол протипоказаний.

163. Прояви серцево-легеневої недостатності при вираженому ожирінні (синдром Піквіка):

Зниження насичення гемоглобіну киснем і підвищення рСО₂ артеріальної крові;

Гіпохромна анемія з мікроцитозом;

Зниження серцевого викиду;

Зниження ЦВТ;

Всі ці ознаки.

164. Перший серцевий тон посилюється при:

Мітральному стенозі;

Артеріальній гіпертензії;

Тиреотоксикозі;

У всіх перерахованих випадках;

Ні в одному з перерахованих випадків.

165. Який склад класичної поляризуючої суміші:

Інсулін 8-12 ОД, глюкози 5% р-н 250-200 мл;

Хлорид калію 2-4 г, глюкоза 5% р-н 200-250 мл;

Інсулін 8-12 ОД, хлорид калію 2-4 г;

Інсулін 8-12 ОД, хлорид калію 2-4 г, глюкоза 5% р-н 200-250 мл;

Інсулін 4-8 ОД, реополіглюкін 200 мл.

166.Для декомпенсованого легеневого серця характерно все, крім:

Низький тиск в легеневій артерії;

Високий тиск наповнення правого шлуночка;

Правошлуночковий протодіастолічний ритм галопа;

Гіпертрофія правого шлуночка;

Застій у венах великого кола кровообігу.

167. Яке дослідження проводиться для диференціальної діагностики ІХС та обструктивної кардіоміопатії?

ЕКГ;

ФКГ;

Рентгенологічне дослідження;

Ультразвукове дослідження;

Визначення лактатдегідрогенази.

168. Найважливішою діагностичною ознакою інфекційного ендокардиту у хворого з вадою серця і тривалим субфебрилітетом є:

Анемія;

Прискорення ШОЕ;

Гіпергамаглобулінемія;

2-3 позитивних гемокультури;

Все перераховане.

169. Тон відкриття мітрального клапану виникає при:

Мітральній недостатності;

Мітральному стенозі;

Артеріальній гіпертензії;

Легеневій гіпертензії;

Артеріальному кардіосклерозі.

170. Покази до призначення статинів:

Гіперглікемія;

Гіпертонія;

Гіперхолестеринемія;

Гіперкреатинемія;

Гіпергаммаглобулінемія.

171. Яке твердження справедливо для гіпертрофічної кардіоміопатії:

Передається по аутосомно-домінантному типу;

Спадкова передача пов'язана зі статтю;

У всіх родичів, які мають гіпертрофію, відмічаються клінічні прояви захворювання;

Всі твердження вірні;

Ні одне з тверджень не вірне.

172. Артеріальний тиск на руках, який перевищує тиск на ногах свідчить про:

Недостатність кровообігу;

Аортальну недостатність;

Коарктацію аорти;

Синдром Леріша;

Аортальний стеноз.

173. Для констриктивного перикардиту характерно:

Розширення меж серця;

Шум тертя перикарда;

Наявність тупого кардіодіафрагмального кута;

Всі перераховані зміни;

Ні один з перерахованих змін.

174. Прямі покази до призначення антикоагулянтів:

Атеросклеротичний кардіосклероз;

Цукровий діабет;

Дилятаційна кардіоміопатія;

Міокардит;

Тромбоемболія легеневої артерії.

175. Для гострого перикардиту характерні перераховані ЕКГ-зміни, крім:

Зміщення ST у більшості відведень;

Конкордантне зміщення сегмента ST, збільшення амплітуди зубця Т;

Відсутність реципрокних змін;

Наявність зубця Q;

Стадійність розвитку ЕКГ-змін з наступною нормалізацією ЕКГ.

176. Основний патоморфологічний механізм серцевої недостатності при захворюваннях міокарда:

Мультифокальний некроз міоцитів;

Дифузне пошкодження органел міоцитів;

Зменшення бета-адренорецепторів в міокарді;

Все перераховане вище;

Ні один з них.

177. Тетрада Фало не включає:

Дефект міжшлуночкової перетинки;

Дефект міжпередсердної перетинки;

Декстрапозицію аорти;

Стеноз легеневої артерії;

Гіпертрофію правого шлуночка.

178. Лабораторні показники, найбільш інформативні для діагностики неревматичного міокардиту:

Прискорення ШОЕ;

Нейтрофільний лейкоцитоз;

Диспротеїнемія;

Гіперферментемія;

Антитіла до сарколеми міоцита.

179. Визначення інтервалу II тон-QS (тон відкриття) має важливе значення для діагностики:

Мітральної недостатності;

Аортальної недостатності;

Аортального стенозу;

Мітрального стенозу;

У всіх перерахованих випадках.

180. Серцеві глікозиди не можна поєднувати з:

Спіронолактон;

Препарати К;

Препарати кальцію;

Еналаприл;

Гідралазин.

181. При якій із вроджених вад серця легеневий кровотік збільшений?

Коарктація аорти;

Відкрита аортальна протока;

Стеноз гирла аорти;

Стеноз легеневої артерії;

Дефект міжшлуночкової перегородки.

182. Частою причиною хронічної аневризми є:

Синдром Марфана;

Синдом Шерешевського-Тернера;

Синдром Елерса-Данло;

Ревматизм;

Дилятаційна кардіоміопатія.

183. Як довго зберігається підвищення креатинінфосфокінази при інфаркті міокарда?

Декілька годин;

Одна доба;

Дві-три доби;

Чотири доби;

П'ять діб.

184. Шум Грехема-Стілла може вислуховуватись при:

Перикардиті;

Міокардиті;

Артеріальній гіпертензії;

Тиреотоксикозі;

Мітральному стенозі.

185. Абсолютні протипокази до призначення бета-адреноблокаторів:

Брадикардія;

Тахікардія;

Бронхіальна астма;

Артеріальна гіпертензія;

Артеріальна гіпотензія.

186. При якій ваді серця розширюються границі вліво і вниз:

Мітральний стеноз;

Мітральна недостатність;

Аортальна недостатність;

Тристулкова недостатність;

Незарощена Боталова протока.

187. Форма гіпертонії, яка найчастіше супроводжується абдомінальним шумом:

Есенціальна гіпертонія.

Нирковопаренхіматозна.

Ендокринна.

Гемодинамічна.

Вазоренальна.

188. Який з перерахованих тестів дозволяє підтвердити діагноз

інфекційного ендокардиту?

Підвищення титру АСЛ-О;

Виділення збудника із зіву;

Наявність рихлих вегетацій на клапанах;

Наявність регургітації на клапанах при доплер-КГ;

Наявність кальцинозу клапану при ЕХО КГ.

189. Електрокардіографічна ознака аневризми серця:

Зникнення зубця R;

Зниження вольтажу;

Інверсія зубця Т;

Зміщення сегменту ST;

Застигла монофазна крива.

190. Достовірним методом діагностики вад серця є:

Рентгенологічний;

ЕКГ;

Фонокардіографія;

ЕхоКГ.

191. При якій вродженій ваді серця легеневий кровотік зменшений?

Дефект міжшлуночкової перетинки;

Стеноз легеневої артерії;

Відкрита артеріальна протока;

Коарктація аорти;

Дефект міжпередсердної перетинки.

192. Ознаки правошлуночкової недостатності при "малому" серці і відсутності верхівкового поштовху є доказом:

Ідіопатичної кардіоміопатії;

Мітральної недостатності;

Артеріальної гіпертензії;

Констриктивного перикардиту;

Аневризми серця.

193. Для інфекційного ендокардиту не характерно:

Збільшення селезінки;

Протеїнурія;

Гарячка;

Лейкоцитурія;

Збільшення ШОЕ.

194. Узури ребер - це рентгенологічний симптом:

Стеноза легеневої артерії;

Відкритої артеріальної протоки;

Тетради Фоло;

Комплекса Ензенменгера;

Коарктації аорти.

195. Покази до призначення преднізолону при ревматизмі є:

Первинний ревмокардит;

Висока активність первинного ревмокардиту з ознаками НК чи полісерозиту;

Позасерцеві ревматичні ураження ( шкіри, нирок, легень);

Артрит трьох і більше суглобів;

196. При якій вродженій ваді серця легеневий кровотік не змінений?

Дефект міжшлуночкової перетинки;

Стеноз легеневої артерії;

Відкрита артеріальна протока;

Коарктація аорти;

Дефект міжпередсердної перетинки.

197. Субфебрилітет, збільшення ШОЕ та емболія в поєднанні з клапанним ураженням вказує на:

Міокардит;

Інфекційний ендокардит;

Ревматичний кардит;

Ваду серця;

Тромбофлебіт.

198. Найбільш чутлива лабораторна ознака активності ревматизму:

Нейтрофільний лейкоцитоз;

ШОЕ;

Титр анти-О-стрептолізину;

Все разом;

Нічого з перерахованих.

199. Систолічний шум при гіпертрофічній кардіоміопатії подібний на шум при:

Стенозі гирла аорти;

Атеросклерозі аорти;

Трикуспідальній недостатності;

Мітральній недостатності;

Стенозі легеневої артерії.

200. При лікуванні хворих із застійною СН з брадикардією та вираженою гіпотензією використовують:

Допамін;

Корглікон;

Ніфедипін;

Метопролол;

Лаптозид.

201. При якій ваді границі серця розширені вліво і вверх:

Недостатність аортального клапану;

Стеноз гирла аорти;

Коорктація аорти;

Недостатність мі трального клапану;

Тристулкова недостатність.

202. Ексудативний перикардит може виникнути при всіх захворюваннях,

крім:

Раку легень;

Туберкульзу;

Бронхіальної астми;

Плевриту;

Пневмонії.

203. Для діагностики мітрального стенозу основне значення має:

Тиск в легеневій артерії;

Тиск в лівому передсерді;

Тиск в правому шлуночку;

Тиск в правому передсерді;

Градієнт тиску між лівим передсердям і лівим шлуночком.

204. Для дилятаційної кардіоміопатії при аускультації характерно:

Глухість тонів;

Ритм галопу;

Систолічний шум в І і ІV точках аускульт;

Все невірно;

Все вірно.

205. Тривалість антибактеріальної терапії при інфекційному ендокардиті?

До 2 тижнів;

4-6 тижнів;

До нормалізації температури тіла;

До нормалізації ШОЕ;

Півроку.

206. Найбільше значення для виникнення інфекційного ендокардиту має:

Хронічний тонзиліт;

Хронічний риніт;

Хронічний холецистит;

Хронічний цистит.

207. Ексудативний перикардит може виникнути при всіх захворюваннях, крім:

Цирозу печінки;

Нефриту з ефротичним синдромом;

Холецистоангіохоліту;

Системного червоного вовчака;

Тромбоемболії легеневої артерії.

208. Лівошлуночкова недостатність може бути ускладненням всіх захворювань, крім одного:

Стеноз гирла аорти;

Недостатність мітрального клапана;

ІХС;

Мітральний стеноз;

Артеріальна гіпертензія.

209. При гіпертрофічній кардіоміопатії може мати місце:

Звуження шляхів відтоку лівого шлуночка;

Мітральна недостатність;

Гіпертрофія лівого шлуночка;

Раптова смерть;

Всі перераховані стани.

210. Раціональною терапією при вазоренальній гіпертензії є:

Діуретики;

Бета-адреноблокатори;

Безсольова дієта;

Хірургічне лікування;

Апресин.

211. З якою метою при купуванні серцевої астми і набряку легень застосовують діуретики ?

Зменшують об'єм циркулюючої плазми крові.

Підвищують колоїдно-осмотичний тиск.

Знижують тиск в легеневій артерії.

Зменшують фільтраційний тиск.

Всі вірні.

212. При лікуванні хворих із застійною серцевою недостатністю з брадикардією та гіпотензією використовують такі препарати:

Корглікон

Допамін

Ніфедипін

Гіподіазид

Лантозид

213. Найбільш частою причиною емболії є:

Фібриляція передсердь.

Серцева недостатність.

Травма.

Аневризма.

214. Вплив серцевих глікозидів на артеріальний тиск:

Безпосередньо не впливають на артеріальний тиск.

Підвищують АТ

Знижують АТ.

Підвищують АТ.

Вірно 2, 4.

215. Аускультативним симптомом альвеолярного набряку легень є:

Дрібноміхурцеві хрипи

Крепітація.

Крупноміхурцеві хрипи.

Дзижчачі хрипи.

Послаблення везикулярного дихання.

216. Яка різниця застійної печінки від фібринозно зміненої (кардіальний цироз)?

Печінка щільна.

Печінка м'яка, болюча при пальпації, по мірі лікування її розміри

зменшуються.

Печінка неболюча.

Стійкий асцит.

Під впливом лікування не зменшується.

217. Хворому, який отримував наперстянку, у випадку розвитку у нього пароксизмальної тахікардії слід:

Зменшити дозу наперстянки.

Збільшити дозу наперстянки.

Припинити прийом наперстянки.

Додатково до наперстянки призначити новокаїнамід.

Нічого з перерахованого.

218. Розвантажити легеневе кровоносне русло можна:

Кровопусканням 250-300 мл.

Венозними джгутами.

Діуретиками.

Периферичними вазодилятаторами.

Всім перерахованим.

219. Розвиток вторинного гіперальдостеронізму у хворих з застійною серцевою недостатністю потребує призначення:

Бринальдіксу.

Фуросеміду.

Гіпотіазиду.

Урегіду.

Верошпірону

220. Найбільш ефективним при лікуванні серцевої недостатності у хворих міокардіодистрофією є:

Метаболічні препарати + інгібітори АПФ.

Серцеві глікозиди + сечогінні.

Бета-адреноблокатори + серцеві глікозиди.

Периферичні вазодилятатори + серцеві глікозиди.

Антагоністи кальцію + серцеві глікозиди.

221.Перевантаження об'ємом Л. Ш. зустрічається при:

Тетраді Фало

Гіпертрофічній КМП

Аортальній недостатності

Мітральному стенозі

222. Який вазодилятатор краще застосовувати для зниження перенавантаження?

Нітросорбіт.

Празозин.

Каптоприл.

Апресин.

Гідралазин

223. Зупинка кровообігу, пов'язана з серцевими факторами, частіше всього пов'язана з:

Інфарктом міокарду.

Травмою серцевого м'яза.

Тампонадою серця.

Емболією коронарних судин.

Все вірно.

224. Що потрібно застосувати для лікування ХЗСН ІІ ФК?

Інгібітор АПФ або периферичний вазодилятатор + епізодичне застосування діуретика.

Інгібітор АПФ або периферичний вазодилятатор + регулярне застосування діуретика.

Інгібітор АПФ або комбінація двох периферичних вазодилятаторів + регулярний прийом діуретика.

Серцеві глікозиди.

Сечогінні.

225. В якій із вказаних ситуацій протипоказані серцеві глікозиди?

Пароксизмальна шлуночкові тахікардія.

Шлуночкові екстрасистолія на тлі синусової брадикардії.

Серцева недостатність у поєднанні з миготливою аритмією.

Гостра правошлуночкова недостатність.

Вірно 2, 3.

226. Самим достовірним показником гемодинаміки при оцінці функції лівого шлуночка являється визначення:

Кінцевого діастолічного тиску ЛШ.

Хвилинного об'єму.

Тиску в легеневій артерії.

Центрального венозного тиску.

Артеріального тиску.

227. Одним із способів лікування рефрактерних набряків при серцевій недостатності є:

Збільшення дози сечогінних препаратів.

Корекція білкового спектру плазми.

Обмеження прийому рідини і солі.

Правильне дозування серцевих глікозидів.

Все вірно.

228. Розширення розмірів серця приводить до:

Брадикардія.

Збільшення серцевого викиду.

Зниження серцевого викиду.

Тахікардія.

Екстрасистолія.

229. Що потрібно застосувати для лікування ХЗСН ІІІ ФК?

А. Серцеві глікозиди.

Б. Інгібітор АПФ або периферичний вазодилятатор + епізодичне застосування діуретика.

В. Інгібітор АПФ або комбінація двох периферичних вазодилятаторів + регулярний прийом діуретиків.

Г. Інгібітор АПФ або периферичний вазодилятатор + регулярне застосування діуретика.

Д. Сечогінні препарати.

230. Який з перерахованих препаратів не є інгібітором АПФ:

Метазалон.

Каптоприл.

Еналаприл.

Лізиноприл.

Квінаприл.

231. Ведучим симптомом правошлуночкової недостатності є:

Підвищення кінцевого діастолічного тиску в ПШ.

Набряки нижніх кінцівок.

Хрипи в легенях.

Гіпертензія в легеневій артерії.

Підвищення тиску в легеневих капілярах.

232. Тіазидові діуретики відносно протипоказані при:

Туберкульозі.

Нефротичному синдромі.

Повній АВ-блокаді.

Цукровому діабеті.

Мікседемі.

233. Передвісниками зупинки кровообігу є:

Зниження АТ нижче 60 мм рт.ст.

Брадикардія нижче 40 в 1 хвилину.

Тахіаритмія з шлуночковими екстрасистолами.

Порушення провідності,особливо повна поперечна блокада.

Все вірно.

234. Що потрібно застосувати для лікування ХЗСН IV ФК?

Інгібітор АПФ або периферичний вазодилятатор + епізодичний прийом діуретика.

Інгібітор АПФ або комбінація двох периферичних вазодилятаторів + регулярний прийом діуретика.

Інгібітор АПФ або периферичний вазодилятатор + регулярний прийом діуретиків.

Серцеві глікозиди.

Сечогінні.

235. Що є трансдермальною формою депо нітрогліцерину:

Ізодініт.

Нітросорбід. 237-А

238-Д

239-А

240-В

241-Г

242-А

243-В

244-А

245-Б

246-Б

247-А

248-Д

249-

Ізокет.

Нітродерм.

Ізомак.

236. Протодіастолічний ритм галопу характерний для:

Гострого інфаркту міокарда з частими шлуночковими екстрасистолами.

Перикардиту.

Лівошлуночкової недостатності.

Гіпертензії у великому колі кровообігу.

Стенозу гирла легеневої артерії.

237. При лікуванні серцевої недостатності запаси калію після відміни сечогінних відновлюються через:

4-6 діб.

24 години.

48 годин.

Не відновлюються без додаткового призначення калію.

Є потреба призначити калій в день прийому сечогінних.

238. Найбільш частою причиною набряку легень є:

Пошкодження серцевого м'язу (ГІМ, міокардит, вади лівої половини серця).

Перикардит, тампонада серця.

Перевантаження об'єму серця.

Пошкодження легеневих капілярів.

Все вірно.

239. При розвитку СН відбуваються такі зміни вмісту електролітів:

Збільшується вміст Na⁺ і зменшується вміст К⁺.

Баланс іонів не змінюється.

Збільшується вміст іонів Nа⁺ і К⁺.

Зменшується вміст Nа⁺ і збільшується вміст К⁺.

240.Сприятливий вплив на прогноз життя і функціональний стан хворого з ХЗСН дають:

Сечогінні.

Серцеві глікозиди.

Інгібітори АПФ.

Метаболітики.

Вітаміни.

241. Що характерно для серцевої астми?

А. Пінисте рожеве харкотиння.

Б. Кашель.

В. Вологі хрипи в легенях.

Г. Пароксизм інспіраторної задишки з появою сухих хрипів в легенях.

Д. Клокочуче дихання.

242. Серцеві глікозиди ведуть до:

А. Збільшення (серцевого) систолічного об'єму.

Б. Зменшують роботу серця.

В. Знижують тиск в аорті.

Г. Зменшують потребу в кисні.

Д. Знижують периферичний кровотік.

243. При застійній СН в сечі знаходять всі вказані зміни, крім:

А. Альбумінурії, яка часто повторюється

Б. Високої питомої ваги сечі

В. Високого вмісту натрію

Г. Наявності гіалінових циліндрів

Д. Періодичної появи еритроцитів

244. Інгібітор АПФ або периферичний вазодилятатор + епізодичний прийом діуретика застосовують для лікування ХЗСН:

А. ІІ ФК.

Б. ІІІ ФК.

В. IV ФК.

Г. І ФК.

Д. Хворих всіх функціональних класів.

245. При проведенні закритого масажу серця компресію необхідно проводити на:

А. Верхню 1/3 грудини.

Б. Нижню 1/3 грудини.

В. Середню 1/3 грудини.

Г. Ділянку абсолютної тупості серця.

Д. Місце серцевого поштовху.

246. На що скеровані основні заходи при лікуванні серцевої недостатності кровобігу?

А. Підвищення онкотичного тиску.

Б. Зниження гідростатичного тиску в судинах малого кола кровообігу, підсилення скоротливої функції міокарда.

В. Зниження онкотичного тиску.

Г. Норма...