Фармакогностична характеристика полину гіркого

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

МЕДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА ФАРМАЦЕВТИЧНИХ ДИСЦИПЛІН

Курсова робота з дисципліни «Фармакогнозія»

Фармакогностична характеристика полину гіркого.

Ідентифікація та кількісне визначення трави полину гіркого згідно вимог Державної Фармакопеї України

Виконала: студентка

2 групи, 3 курсу

спеціальності «Фармація»

Сокальська Юлія Володимирівна

Керівник:

ст. викладач Качур І.І.

Ужгород-2015

Зміст

Вступ

1. Сесквітерпеноїди. Загальна характеристика

1.1 Сесквітерпеноїди, їх класифікація

1.2 Фармакологічна дія сесквітерпеноїдів

2. Фармакогностична характеристика полину гіркого

2.1 Загальна біоморфологічна характеристика полину гіркого

2.2 Мікроскопія трави полину гіркого

2.3 Біологічна дія полину гіркого

2.4 Застосування полину гіркого у народній медицині

2.5 Лікарські форми полину гіркого та їх застосування

3. Вимоги Державної фармакопеї України до сировини полину гіркого

3.1 Ідентифікація сировини полину гіркого

3.2 Кількісне визначення сировини полину гіркого

Висновки

Перелік використаної літератури

Вступ

Ще в доісторичні часи люди користувалися дикими рослинами для лікуваннясвоїх хвороб. Відомілікарістародавніхчасів - Єгипту, Індії, Китаю, Греції, Риму (Пліній, Гіппократ, Гален, Діоскорид, Ібні-Сіно та інші) - знали і широко використовували у своїй практиці багато лікарських рослин.

Актуальною проблемою сьогодення є створення на основі лікарських рослин нових фітопрепаратів з різноманітною фармакологічною дією для профілактики і лікування ряду хронічних захворювань людини. Незважаючи на зростання кількості нових, дедалі ефективніших лікарських препаратів, лікарські рослини продовжують посідати значне місце в арсеналі лікувальних засобів.Кожна рослина містить у своєму складі певні хімічні речовини. Саме за цією ознакою всі лікарські речовини відрізняються одні від одних.

Полин гіркий, трава яка росте всюди, є нічим непримітним лікарською рослиною, що нагадує бур'янисту траву. Однак сріблясто-сірі листочки - це джерело величезної кількості корисних компонентів, що дозволяє використовувати рослину для лікування численних захворювань, як у народній, так і офіційній медицині.

Полин гіркий має дуже багатий хімічний склад і містить органічні кислоти, глікозиди, дубильні, смолисті й слизисті речовини, ефірну олію, вуглеводи, спирти, алкалоїди, аскорбінову кислоту, вітаміни В6, К, фітонциди, інулін і каротин. Абсолютно кожен компонент, який входить до складу рослини, має цілющу дію при лікуванні тих чи інших захворювань.

Об'єктом курсової роботи є полин гіркий, який використовується у медичній та фармацевтичній практиці.

Мета курсової роботи полягає в аналізі сировини полину гіркого,її властивостей та її значення у лікувальній практиці.

Відповідно до зазначеної мети виникає необхідність вирішення таких завдань:

– дослідження ефіроолійної рослинної сировини: родини та види, які містять ефірні олії, їх ботанічна та фармакогностична характеристика;

– хімічний склад ефірної олії: її якісна і кількісна оцінка;

– вимоги ДФУ чи НТД до даної ефірної олії;

– використання ефіроолійної сировини та ефірної олії в медичні та фармацевтичній практиці.

Практичне значення курсової роботи полягає у дослідженні сировини полину гіркого, її якісна та кількісна оцінка, вимоги щодо якості даної сировини, можливість її застосування у медицині та фармацевтичній промисловості.

1.Сесквітерпеноїди. Загальна характеристика

1.1 Сесквітерпеноїди, їх класифікація

Сесквітерпени та їхні похідні є найпоширенішою групою серед відомих терпенів як за кількістю сполук, так і за різноманіттям структурних варіантів і чисельністю типів. Подібно до моно терпенів, сесквітерпени існують в ациклічній і циклічній (моноциклічні, біциклічні й трициклічні)формах. Відомо понад 200 основних типів вуглеводневого скелета сесквітерпенів.Ациклічні сесквітерпени утворюються з трьох С5-одиниць за ізопреноїдним правилом «голова до хвоста». Структуру їх зображують лінійно або у вигляді незамкненого ланцюга.

Рис. 1 Варіанти зображення молекули фарнезену [2]

Моноциклічні сесквітерпени - це сполуки з одним незамкненим гідроароматичним кільцем з двома подвійними зв'язками, один зяких міститься вкільці, а інший- в аліфатичній частині молекули. Поширеними в природі є сполуки типів бісаболану (лимон, ромашка, імбир, види сосни), гумулану (хміль), елеману (аїр).



Рис.2 [2]

Біциклічні сесквітерпени мають два конденсовані вуглеводневі кільця з 2-3 подвійними зв'язками. За будовою кілець та типом їх конденсації або зв'язку сесквітерпени поділяють на типи, основними з яких є типи кадинану, евдесману і гвайану.

Рис. 3 Сполуки типу гвайану [2]

Рис. 4 [2]

Трициклічні сесквітерпеноїди мають азуленовий біоцикл. Тип аромадерину відноситься до азуленогенів, тому що при дегідруванні їх утворюються азулени (ледол).

Сесквітерпенові лактони поділяються на дві групи:

- Евдесманоліди - це сполуки, в яких декалінові ядро евдесману сконденсоване з?-лактоном.

- Гвайяноліди - це сполуки, у яких гвайяновий цикл сконденсований з ?-лактоном. Гвайяноліди зустрічаються і в димерні формі (абсинтин і його ізомер анабсинтин - полину гіркого). [2]

1.2 Фармакологічна дія сесквітерпеноїдів

У медицині використовують ефірну олію, ефіроолійну сировину, їх окремі фракції та компоненти. Сесквітерпеноїди мають безліч фармакологічних дій і застосовуються як в чистому вигляді так і в складі різних лікарських препаратів. Вони мають жовчогінну дію, сечогінну, спазмолітину, антисептичну та анальгезуючу. Деякі представники сесквітерпеноїдів покращують травлення, мають антигельмінтний ефект та вітрогінну дію, а також підвищувати секрецію травних залоз ( квітки ромашки, полин гіркий) .Також деякі представники сесквітерпенів здатні стимулювати відхаркування ( кореневище аїру, кореневища та корені оману). Препарати деревію, який також належить до сесквітерпенів чинять кровоспинну дію.

2. Фармакогностична характеристика полину гіркого

2.1 Загальна біоморфологічна характеристика полину гіркого

Листя полину гіркого - FoliaAbsintii

Трава полину гіркого - HerbaAbsinti

Полин гіркий - Artemisia absintnium

Полин звичайний - Artemisia vulgaris

Родина Айстрові - Asteraceae

Рис. 5 [10]

Багаторічна рослина трав'яниста, сріблясто-сіра. Стебла прямостоячі, заввишки 50-125 см, слабко сріблясті, у верхні частині розгалужені. Листки чергові , зверху білувато-шовковисті, зісподу - білоповститсі; нижні - довго черешкові, трикутно-серцевидні, тричіперисторозсічені; серединні - сидячі, двічіперистороздільні; верхні - сидячі, перистороздільні з еліптично-ланцетними або ланцетними частками. Квітки жовті, різнорідні, в майже кулястих пониклих кошиках. Плід - сімянка. Запах рослини ароматний, характерний, особливо сильний при розтиранні. Смак пряний, дуже гіркий. [2]

Домішкою полину гіркого є полин звичайний.

Полин звичайний - Arthemґisia vulgaris

Рослина багаторічна трав'яниста. Кореневища майже вертикальні, ба- гатоголові, здерев'янілі, циліндричні, з численними бурими придатковими ко- ренями. Стебел декілька; вони прямі або коло основи висхідні, здебільшого воло- тисторозгалужені, ребристі, у верхній частині опушені. Листки чергові, пери- сторозсічені, верхівкові - три - п'яти- роздільні або з цілою листовою пластин- кою, нижні - черешкові, стеблові - сидячі, зверху темно-зелені, голі, зіспо- ду - біло-повстисті, опушені. Квітки дрібні, рожеві або червонуваті, в обернено-яйцеподібних або еліп- тичних кошиках, що по одному або декілька на коротких гілочках містяться в пазухах лінійно-ланцетних листків і утворюють воло- тисті суцвіття. Крайові квітки кошиків жіночі, з вузькотрубчастим 588 двозубчастим віночком, середні - двостатеві, з лійковидно-трубча- стим п'ятизубчастим віночком, плід - сім'янка. Цвіте з липня до серпня. Плоди дозрівають у серпні-вересні.Він відрізняється від полину гіркого тим, що має гіллясте стебло,червонуватого кольору, листки зверху - зелені, голі, а квіти рожеві, рідше червонуваті. [2]

Поширення. Росте по всій території України на полях і пустирях, уздовж доріг та поблизу житла. Промислова заготівля можлива у Хмельницькій, Вінницькій, Київській, Черкаській, Полтавській, Харківській, Кіровоградській, Дніпропетровській, Луганській, Одеській, Херсонській і Миколаївській областях. Запаси сировини значні. Полин гіркий росте в мішаних і листяних лісах, на галявинах, вирубках, уздовж лісових доріг і просік, на лісокультурних ділянках тощо. Світлолюбна, посухо- та морозостійка, солевитривала рослина.

Заготівля. Листки збирають до цвітіння рослини, траву - на початку цвітіння, зрізаючи серпами або ножами нездерев'янілі верхівки стебел завдовжки до 25 см. Зібрану сировину сушать на вільному повітрі у затінку або у добре провітрюваному приміщенні. Штучне сушіння проводять при температурі 40-45 °С.

Хімічний склад сировини полину гіркого. Полин гiркий i препарати з нього мiстять ефiрну олiю (насамперед кошики - суцвiття (0,25-1,3 %), яка складається з туйолу (25-70%), бета-туйону, бета-феландрену, кадинену, альфа-пiнену, азулену. До складу полину входять ще cecквітерпенові лактони, гipкa речовина абсинтин, apcумін, анасинтин, артабсин, артемiзетин, дубильнi речовини, вiтамiни С i В6, каротин, флавоновi сполуки, оцтова та iзовалерiанова кислоти, янтарна та яблучна кислоти, капiлiн, терпеноїдні сполуки тощо .Трава полину містить ефірну олію (2,0 %), до складу якої входять цинеол, туйон, сесквітерпенові спирти (абсинтин, анабсинтин та артабсинтин), сесквітерпенові лактони (тауремізин), а також алкалоїди, каротин, аскорбінова кислота, вітаміни групи В [2]

Рис. 6 [2]

2.2 Мікроскопія листка полину гіркого

Клітини епідермісу із звивистими стінками. Продихи з обох сторін листка оточені 3-5 клітинами( аномоцитний тип). Характерні багаточисленні Т-подібні волоски , які складаються з 2-4 клітинної ніжки з тонкостінною клітиною із загостреним кінцем , яка прикріплюється до ножки посередині і лежить горизонтально. Місця прикріплення волосків мають вид круглих валиків. По обидва боки листка знаходяться великі округлі ефірні залозки з поперечною перегородкою. Залозки складаються із 8 (рідше 6) видільних клітин, розміщених в 2 ряди і 4 яруси на короткі одноклітинні ніжці. [3]

Рис 7. Мікроскопія листка полину гіркого [3]

А.Епідерміс верхньої сторони листка. Б. Епідерміс нижньої сторони листка. В. Волоски по краю листка. 1 - ефірні залозки; 2 - Т-подібні волоски;

2.3 Біологічна полину гіркого

Галенові препарати полину гіркого збуджують апетит, рефлекторно стимулюють діяльність залоз травного каналу, підвищують секрецію жовчі, панкреатичного та шлункового соку. Виділений з полину препарат хамазулен має протизапальну і спазмолітичну дію і використовується при опіках рентгенівськими променями. У гомеопатії використовують есенцію зі свіжих молодих листків; у ветеринарній практиці відваром полину лікують розлад травлення, жовтяницю, виганяють печінкових і кишкових глистів, ними миють тварин при укусах кровососів і для відлякування зовнішніх паразитів. За експериментальними даними, ненасиченi вуглеводнi ефiрної олiї виявляють бактерицидну дiю. Капiлiн має фунгiциднi властивостi i ефективний при захворюваннях, викликаних патогенними грибами. Японськi дослiдники відносять капiлiн до активних антибiотикiв. Необхiдно мати на увазi i наявнiсть терпеноїдних сполук, якi мають виражений протизапальний ефект, стимулюють ретикулоендотелiальну систему i фагоцитарну активність. Полин ще використовується проти кишкових паразитiв, як засiб для лiкування лупи тощо. [2]

Ефiрна олiя полину гіркого за фармакологiчними властивостями є близькою до камфори, виявляє кардiостимулюючу дiю i збуджує центральну нервову систему. [4]

2.4 Застосування полину гіркого у народній медицині

Цінується полин за свої цілющі властивості, гіркуватий смак і аромат. Полин - чудовий засіб для загоєння ран. Досить розім'яти свіжі листочки полину або розм'якшити сухі і прикласти їх до рани. Дрібні рани, завдяки такій примочки, затягуються швидко, а гнійні потрібно промивати більш міцним настоєм. Використовуються властивості полину і при надмірній пітливості всього тіла чи окремих його ділянок. При стенокардії, а так само при утрудненому диханні, викликаному стресовими ситуаціями, при занепаді сил і зайвої худорби народна медицина рекомендує вживати полин у вигляді приправи. [5]

Приправляти полином можна, салати, супи, м'ясні страви. На смак полин гіркий, тому не переборщіть, приправляючи блюдо. Використовувати таку полинову приправу можна в сухому і свіжому вигляді. Також лікувальні властивості полину добре допомагають при захворюваннях шлунка. У народній медицині полин використовується, як прекрасний засіб від головного болю: прикладіть полин до скронь і лоба. Можна поєднувати полин з листям любистока, зробивши з них компрес і приклавши до голови. Застосовується полин і в аромотерапії. Обкурювання полином приміщення дезінфікує житло, наповнює його позитивною енергетикою, поглинає негатив, а також ароматизує. [6]

2.5 Лікарські форми полину гіркого та їх застосування

Полин входить до складу настойки гіркої, настойки полину, апетитних та жовчогінних чаїв.

Внутрішньо : екстракт полину густий (Extractum Absinthii spissum) по 10-20 крапель за 30-40 хвилин до їди 3 рази на день;

настойку полину (готують на 70%-ному спирті у співвідношенні 1:5) по 15-20 крапель 3 рази на день за 15-20 хвилин до їди;

настій трави (10 г або 2 столові ложки сировини на 200 мл окропу) по чверті склянки 3 рази на день за 30 хвилин до їди;

настій трави (1 чайну ложку сировини на 200 мл окропу, настояти 10 хвилин) по 3 столові ложки протягом 10 днів натщесерце (вранці) і ввечері (перед сном) при аскаридозі (після кожного прийому настою з'їдають по півсклянки свіжонатертої моркви);

15 г суміші трави полину гіркого і чебрецю плазкого, взятих у співвідношенні 1:4, варять 5 хвилин у склянці окропу, охолоджують, відціджують і п'ють по 1 столовій ложці 3 рази на день протягом 2-3 місяців.

Зовнішнь: настій трави (1-2 чайні ложки сировини на 200 мл окропу) для полоскання ротової порожнини 4-6 раз на день. Тривале надмірне вживання препаратів полину може спричинити отруєння. Не рекомендується вживати препарати полину вагітним жінкам. [6]

1. Настойка полину гіркого - Thincturae Absinithi

Рис. 8 [7]

Склад: 1 флакон містить полину гіркого трави і листя подрібнені (1 : 5) 25мл;допоміжні речовини: спирт етиловий 70%.

Фармакотерапевтична група. Засоби, які стимулюють рецептори слизових оболонок, шкіри та підшкірних тканин

Показання: Збудження апетиту і поліпшення секреторної діяльності органів травлення.

Настоянка полину, як правило, готується на 70% спирту, має характерний запах і темно-зелений колір, дуже гірка на смак. Продається у всіх аптеках у флаконах об'ємом 25 мл Спосіб застосування: по 15 крапель тричі на день за півгодини до передбачуваного прийому їжі.

Настій полину також можна приготувати в домашніх умовах самостійно. Для цього 10 грам сухої трави заливають склянкою гарячої кип'яченої води (не окропу!), і наполягають на пару (водяній бані) півгодини або хвилин 20. Після охолодження і проціджування сировину вичавлюють і настій розбавляють до потрібного обсягу. [7]

2.Трава полину гіркого - Herbae Absinithi

Рис. 9 [7]

Склад: полинугіркого трава

Фармакотерапевтична група.Засоби для підвищення апетиту.

Показання:Застосовують як гіркоту для збудження апетиту і покращання секреторної діяльності органів травлення при гастритах з пониженою секреторною функцією шлунка. [7]

3.Поліфітол -1 - Настойка для перорального застосування по 100 мл, 200 мл у флаконах

Рис.10 [7]

Склад: трава полину гіркого, кукурудзяні приймочки, листя м'яти перцевої, кореневища аїру, квітки цмину піскового,кореневища калгану, кора дуба, корені кульбаби.

Фармакотерапевтична група - жовчогінні засоби.

Показання: Хронічні холецистити, холангіти, дискінезії жовчних шляхів, хронічні гастрити; прискорення виведення з організму радіонуклідів. [7]

3. Вимоги Державної фармакопеї України до сировини полину гіркого

3.1 Ідентифікація сировини полину гіркого

A. Листки сіруватого або зеленуватого кольору, густо опушені на обох поверхнях. Прикореневі листки довгочерешкові, із трикутною або овальною, двічі або тричі перисторозсіченою пластинкою із окру- глими або ланцетними сегментами. Стеблові листки менш розчленовані, верхні листки ланцетні. Стебло у квітконосній частині зеленувато-сірого кольору, повстяне, близько 2.5 мм у діаметрі та, звичайно, із 5 подовжніми сплощеними борозенками. Кошики зібрані у нещільні волоті, що розвиваються у пазухах ланцетних або слабо перисто разчленованих лист- ків; кошики від кулястої до сплощено півкулястої форми, 2-4 мм у діаметрі, вони складаються із сі- рої, повстяної обгортки, приквітки її зовнішнього ряду лінійні, а внутрішнього - овальні, із тупою верхівкою та тонко плівчастим краєм; ложе кошика із дуже довгими лусками, близько 1 мм завдовжки або довшими, численними жовтими, трубчастими, двостатевими квітками близько 2 мм завдовжки та декількома жовтими крайовими, несправжньоязичковими квітками.

B. Мікроскопічне дослідження

Порошок зеленувато-сірого кольору. Переглядають під мікроскопом, використовуючи розчин хлоральгідрату Р. У порошку виявляються такі діагностичні структури : численні Т-подібні покривні волоски , що складаються із короткої, однорядної ніжки із 1 - 5 дрібних клітин і розташованої перпен- дикулярно, дуже довгої, хвилястої верхівкової клітини із загостреними кінцями; фрагменти епідерми із клітин зі звивистими або хвилястими оболонками, продихових апаратів аномоцитного типу, покривних волосків і ефіроолійних залозок із олією або без олії , кожна із них має коротку, дворядну, 2-клітинну ніжку та дворядну голівку із 2-4 клітин; ізольовані ефіроолійні залозки ; фрагменти віночків трубчастих і крайових квіток, деякі із дрібними друзами кальцію оксалату; численні лусочки, кожна із них складається із дрібної клітини-ніжки та дуже довгої, циліндричної, тонкостінної, кінцевої клітини близько 1-1.5 мм завдовжки, цілі лусочки або лише їх дистальна частина; кулясті пилкові зерна, близько 30 мкм у діаметрі, із 3 порами та дрібно бородавчастою екзиною; фрагменти судинної тканини листка або стебла із судин зі спіральними або кільчасти- ми потовщеннями або судин із облямованими порами, волокон і паренхіми із клітин із помірно потовщеними та пористими оболонками.

С. Тонкошарова хроматографія

Випробовуваний розчин. 2 г здрібненої на порошок сировини поміщають у 50 мл киплячої води Р, витримують протягом 5 хв, струшуючи колбу декілька разів. Після охолодження додають 5 мл розчину 100 г/л свинцю (II) ацетату Р, змішують і фільтрують, обполіскують колбу і залишок на фільтрі 20 мл води Р, струшують фільтр із залишком із 50 мл метиленхлориду Р. Органічний шар відокремлюють, висушують над натрію сульфатом безводним Р, фільтрують і упарюють фільтрат насухо на водяній бані, одержаний залишок розчиняють у 0.5 мл 96 % спирту Р.

Розчин порівняння. 2 мг метилового червоного Р 2 мг резорцину Р розчиняють у 10.0 мл метану Р.

Пластинка: ТШХ пластинка із шарам силікагелю Р.

Рухома фаза: ацетон Р- кислота оцтова льодяна Р-толуолу, Р-метиленхлориду Р (10:10:30:50).

Об'єм проби, що наноситься: 10 мкл, смугами. Відстань, що має пройти рухома фаза: 15 см від лінії старту.

D. Ефіроолійні залозки при малому збільшенні мікроскопа видимі на фрагментах пластинки листка як світлі плями; при великому збільшенні мікроскопа ефіроолійні залозки трапляються зрідка вздовж краю фрагментів пластинки листка або зав'язі, вони деформовані після висихання сировини: видима кутикула, що оточує зім'яті оболонки секреторних клітин.

Випробування

Сторонні домішки . Не більше 5 % стебел більше 4 мм у діаметрі; не більше 2 % інших сторонніх домішок.

Показник гіркоти. Не менше 10 000.

Втрата в масі при висушуванні. Не менше 10.0 %. 1.000 г здрібненої на порошок сировини сушать при температурі 105 °С про- тягом 2 год.

Загальна зола. Не більше 12.0 %.

Зола, не розчинна у хлористоводневій кислоті. Не більше 1.0 %.[1]

3.2 Кількісне визначення сировини полину гіркого

Проводять визначення вмісту ефірної олії. Використовують 50.0 г різаної сировини, круглодонну колбу місткістю 1000 мл, 500 мл води Р як дистиляційну рідину та 0.5 мл ксилолу Р у градуйованій трубці. Перегонку проводять зі швидкістю від 2 мл/хв до 3 мл/хв протягом не менше 3 год.

Вияснення А: обприскують розчином оцтового ангідриду - кислоти сірчаної Р і переглядають при денному світлі.

Результати А: на хроматограмі випробовуваного розчину виявляється синя зона, відповідна артабсину. Майже над червоною зоною, відповідною метиловому червоному на хроматограмі розчину порівняння.

Виявлення В. переглядають при денному світлі, нагріваючи при температурі від 100 °С до 105 °С про- тягом 5 хв.

Результати В: на хроматограмі розчину порівняння у середній третині виявляються червона зона, відповідна метиловому червоному, та нижче неї світлорожева зона, відповідна резорцину. На хроматограмі випробовуваного розчину виявляється інтенсивна червона або коричнювато-червона зона абсинтину, що відповідає зоні резорцину на хроматограмі розчину порівняння за значенням. Інші видимі зони менш інтенсивні ніж зона, відповідна абсинтину. [1]

Висновки

полин гіркий сировина медицина

Підсумовуючи наведені дані відмічаю наступне:

- Досліджувана лікарська сировина полину гіркого містить ефірні олії групи сесквітерпенових лактонів, головною сполукою є анабсинтин.

- Наявні в сировині полину гіркого ефірні олії проявляють на людський організм такі дії: збуджує апетит, жовчогінну, протизапальну, спазмолітину.

- Трава полину гіркого входить до складу таких препаратів:

1. Настойка полину гіркого - застосовують для збудження апетиту та покращення секреторної діяльності органів травлення.

2. Трава полину гіркого - застосовують як гіркоту для збудження апетиту і покращання секреторної діяльності органів травлення при гастритах з пониженою секреторною функцією шлунка.

3. Поліфітол -1 - застосовують для лікування хронічних холециститів, холангітів, дискінезії жовчних шляхів, при хронічних гастритах, а також для прискорення виведення з організму радіонуклідів.

- Згідно вимог Державної фармакопеї України ідентифікацію сировини полину гіркого проводять:

1. Описом сировини полину гіркого

2. Методом тонкошарової хроматографії

- Кількісне визначення проводять визначення вмісту ефірної олії. Використовують 50.0 г різаної сировини, круглодонну колбу місткістю 1000 мл, 500 мл води Р як дистиляційну рідину та 0.5 мл ксилолу Р у градуйованій трубці. Перегонку проводять зі швидкістю від 2 мл/хв до 3 мл/хв протягом не менше 3 год.

Перелік використаної літератури

1. Державна фармакопея України, 1-ше видання, доп. 4 . - Х.: РІРЕГ, 2011. -540 c.

2. Ковальов В. М., Павлій О. І., Ісакова Т. І. Фармакогнозія з основами біохімії рослин / за ред. В. М. Ковальова. - Підручник для студентів вищих фармацевтичних установ освіти та фармацевтичних факультетів вищих медичних установ освіти III - IV рівня акредитації. - Х.: Прапор, видавництво НФаУ, 2002. - 704c.

3. Муравьева Д. А., Самылина И. А., Яковлев Г. П. Фармакогнозия / Издателство четвертое, переработанное и дополненное. - М.: Медицина, 2002. - 656 c.

4. http://fitovita.com.ua/ros-encik-polin.html

5. http://www.isb.kiev.ua/polin-girkij-zastosuvannja-v-narodnij-medicini/

6. http://korust.znay.info/zastosuvannya-i-korysni-vlastyvosti-polynu/

7. http://mozdocs.kiev.ua/likiview.

Размещено на Allbest.ru

...