Анаболічна дія хіноболіну

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 582.739:615.015:577.15/.17:57.017.732

14.03.05 - фармакологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

анаболічна дія Хіноболіну

Тацький Олексій Феліксович

Одеса 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Національному фармацевтичному університеті МОЗ України, м. Харків.

Науковий керівник:доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України

Березнякова Алла Іллівна,

Національний фармацевтичний університет МОЗ України, м. Харків, професор кафедри патологічної фізіології

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

Сотнікова Олена Петрівна,

Державна установа "Інститут очних хвороб і тканинної терапії

ім. В.П. Філатова АМН України", м. Одеса,

завідувач лабораторії фармакології і тканинної терапії доктор медичних наук, професор

Дев'яткіна Тетяна Олексіївна,

Вищий державний навчальний заклад України "Українська медична стоматологічна академія" МОЗ України, м. Полтава,

професор кафедри експериментальної та клінічної фармакології

Захист відбудеться «25» травня 2010 р. о 13 год на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 41.600.01 при Одеському державному медичному університеті МОЗ України за адресою: 65082, м. Одеса, пров. Валіховський, 2.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Одеського державного медичного університету МОЗ України за адресою: 65082, м. Одеса, пров. Валіховський, 3.

Автореферат розісланий «22» квітня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Д 41.600.01,

д. мед. н., професор В.В.Годован

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

хіноболін загальнотоксичний анаболічний

Актуальність теми обумовлена тим, що у теперішній час вітчизняна промисловість не випускає жодного анаболічного нестероїдного препарату (крім калію оротату). Анаболічні препарати як не стероїдної, так і стероїдної структури необхідні для корекції порушень білкового обміну, які виникають у результаті численних патологічних процесів (інфекційних, метаболічних) і є наслідком або зниження синтезу білка, або посиленням його утилізації.

Тому велике значення у клінічній практиці має використання анаболічних засобів, яким властиво коригувати подібні зміни білкового обміну (Новоселов Я. Б., 2006; Духарева О. В., Анциферов М. Б., 2008; Amahi M. et al., 2007; Boichenko V. A. et al, 2007; Karlov A. I., 2008; Cortet B., 2009; Tamma R. et al., 2009). У зв'язку з цим є очевидним, що коло медичних показань до застосування анаболічних засобів буде постійно розширюватися, оскільки вони, завдяки своїй загальнозміцнюючій та біостимулюючій дії, здатні чинити сприятливий вплив при лікуванні практично будь-якого захворювання (Белоусов Ю. Б. и соавт. 2000; Билич Г. Л. и соавт., 2001; Карилхан И. Н. и соавт. 2005; Kochakian C. D., 2006; Cortet B., 2009; Kobayashi T., 2009).

У 70-х роках минулого століття для лікування захворювань, що були причиною білкових порушень, або виникаючих на їх основі, широке розповсюдження знайшли лікарські засоби стероїдної структури (Галенко-Ярошевський Н. О., Чекман І. С., Горчакова Н. О., 2001; Коваленко В. Н., Борткевич О. П., 2003; Гороховський Б. І., Китаєва І. Т., 2005; Івановський О. О., Тимофеєв Н. Т., 2005; Барановський О. Ю., 2006). Однак, поряд з активним впливом на білковий обмін ці засоби мають виразний андроген ний ефект, який суттєво обмежує їх клінічне використання (Поздняковський В. М. та співавт., 2004; Гращланский Н. А., 2006; Шаталова О. М., 2008). Крім того, ряд побічних ефектів анаболічних стероїдів (Сейфулла Р. Д., 2003; Лукьянчук В. Д. и соавт., 2005; Малоштан Л. Н. и соавт. 2008; Belhani D. et al. 2009; Daher E. F. et al., 2009), необхідність чіткого та жорсткого контролю за їх використанням, змушує шукати нові анаболічні препарати, але вже нестероїдної структури. Існує великий перелік засобів, які проявляють різну ступінь анаболічної дії, але вона не є для них специфічною: метилурацил, пентоксил, калію оротат, аденозинтрифосфорна кислота, кислота аденілова, карнітину хлорид та ін. (Вікторов О. П., 2007; Машковський М. Д., 2008). Найбільш вибірково на анаболічні процеси в організмі впливає лише калію оротат (Богатирьова Р. В. та ін., 2000; Машковський М. Д., 2008; Quaglio G. et al., 2009; Rohman L., 2009). В цьому відношенні для пошуку препаратів анаболічної дії, які не мають андрогенної активності, являють інтерес хінолін-карбонові кислоти. Вони не токсичні, є природними метаболітами організму (Шестопалов А. М. и соавт., 2002; Al-Haizal M. A. et al, 2003; Дяченко В. Д., Русанов Э. Б., 2004; Украинец И. В. и соавт. 2007).

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках науково-дослідної програми МОЗ України Національного фармацевтичного університету (НФаУ) «Фармакологічне дослідження біологічно активних речовин і лікарських засобів синтетичного і природного походження, їх застосування в медичній практиці» (№ державної реєстрації 0103U000478). Дисертант був співвиконавцем зазначеної теми.

Мета і задачі дослідження: метою роботи є пошук в ряду нових похідних амідів хінолін-карбонових кислот речовини з найбільш виразною анаболічною дією та експериментальне обґрунтування доцільності її клінічного застосування як анаболічного нестероїдного засобу без андрогенної активності.

Реалізація поставленої мети вимагала вирішення наступних задач:

1. Вивчити гостру токсичність амідів хінолін-карбонових кислот

2. Встановити залежність «структура-активність» в ряду амідів хінолін- карбонових кислот. Відібрати найбільш активну сполуку для подальшого вивчення фармакологічної активності похідних хінолін-карбонових кислот.

3. Визначити ефективну дозу (ED50) та гостру токсичність (LD50) відібраної сполуки.

4. Вивчити загальнотоксичну і алергізуючу дію хіноболіну в хронічному експерименті.

5. Вивчити андрогенну дію хіноболіну.

6. Дослідити анаболічну дію хіноболіну за умов експериментальної моделі аліментарної білкової дистрофії. Підтвердити результати експериментів електронно-мікроскопічним вивченням тканини міокарда та переднього великогомілкового м'яза.

7. Вивчити анаболічну дію хіноболіну за умов експериментальних моделей ізадринової міокардіодистрофії та гідрокортизон-індукованого катаболізму.

8. Обґрунтувати доцільність використання хіноболіну як нового нестероїдного анаболічного засобу при захворюваннях з порушеннями білкового обміну.

Об'єкт дослідження - пошук нового високоефективного лікарського засобу з анаболічною дією без андрогенної активності.

Предмет дослідження - нешкідливість та анаболічна активність хіноболіну.

Методи дослідження: фармакологічні, біохімічні, токсикологічні, морфологічні, електронно-мікроскопічні, статистичні.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше експериментально доведено, що аміди хінолін-карбонових кислот є сполуками, які мають виразний анаболічний ефект без андрогенної дії; показана доцільність подальшого пошуку речовин з анаболічними властивостями не стероїдної структури серед сполук зазначеної групи. Вперше виявлена та вивчена анаболічна і андрогенна дія нового аміду хінолін-карбонової кислоти, який умовно названий хіноболін. Доведено, що за умов експериментальної аліментарної білкової дистрофії субстанція активує процеси трансамінування, створює позитивний азотистий баланс в організмі, прискорює включення 14С-мічених амінокислот у білки, що заново синтезуються. Визначено, що складовими механізму анаболічної дії хіноболіну є стимуляція синтезу дезоксирибонуклеази (ДНК), рибонуклеази (РНК) у серцевому м`язі.

Структура ядра та білок-синтезуючого апарату свідчила про високу інтенсивність метаболізму в міокардіоцитах щурів, які після періоду повного голодування та переходу на повноцінне харчування отримували хіноболін. За умов ізадринової кардіоміодистрофії встановлено, що профілактичне введення хіноболіну дозою 42 мг/кг попереджувало гибель тварин, знижувало активність лактатдегідрогенази, що безпосередньо відображалося на нормалізації біоелектричної активності серцевого м`язу та збільшувало масу серцевого м`язу.

Встановлено, що за умов гідрокортизон-індукованого катаболізму хіноболін запобігав різкому зниженню маси внутрішніх органів щурів, сприяє збагаченню білком тканин серця, селезінки та нирок, посилює реутилізацію азоту сечовини, зберігає функціональні показники нирок на фізіологічному рівні.

На підставі скринінгу похідних хінолін-карбонової кислоти, вперше створена субстанція нестероїдної структури, яка проявляє виразну анаболічну дію без андрогенної активності. Вона в 1,43 рази менш токсична за калію оротат, перевершує останній у 1,3 рази за широтою терапевтичної дії. При тривалому введенні в організм хіноболін не змінює морфологічної структури і функції життєво важливих органів та систем, не чинить токсичного впливу на сперматогенну та репродуктивну функцію щурів. Тривале застосування субстанції покращує антитоксичну та білоксинтезуючу функції печінки. Хіноболін не спричиняє алергізуючої дії, практично не токсичний.

Практичне значення одержаних результатів. Результати експериментальних досліджень є обґрунтуванням створення нового нестероїдного анаболічного засобу без андрогенної активності, який може бути рекомендований до клінічного застосування у хворих із захворюваннями, пов'язаними з порушеннями білкового обміну.

Матеріали дисертаційної роботи впроваджені в навчальний процес і використовуються в лекційному курсі і практичних заняттях на кафедрах фармакології Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, Буковинського державного медичного університету, Запорізького державного медичного університету, ВДНЗ України «Українська медична стоматологічна академія» МОЗ України.

Особистий внесок здобувача. Автором проведено патентно- інформаційний пошук, аналіз наукової літератури, визначено мету і завдання дослідження, опрацьовано моделі, згідно яких особисто виконано експериментальні дослідження, проведено статистичний аналіз і узагальнення результатів експериментів з оформленням їх у вигляді таблиць і рисунків, підготовлено роботи до друку, здійснено написання та оформлення дисертації. Електронна мікроскопія і гістоморфологічні дослідження проведено в Центральній науково-дослідній лабораторії (ЦНДЛ) Харківського національного медичного університету.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертаційної роботи обговорені на VІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції за участю міжнародних спеціалістів «Клінічна фармація в Україні» (Харків, 2008), на Всеукраїнському конгресі «Сьогодення та майбутнє фармації» (Харків, 2008), на міжнародній науковій конференції студентів та молодих вчених «Молодь - медицині майбутнього» (Одеса, 2008), VІІ читаннях ім. В.В. Підвисоцького (Одеса, 2008), Національній науково-технічній конференції з міжнародною участю «Актуальні проблеми синтезу і створення нових біологічно-активних сполук та фармацевтичних препаратів» (Львів, 2008), науково-практичній конференції «Проблеми синтезу біологічно-активних речовин та створення на їх основі лікарських субстанцій» (Харків, 2009), ювілейній науково-практичній конференції з міжнародною участю «Фармакогнозія ХХІ століття. Досягнення та перспективи» (Харків, 2009).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 13 наукових робіт, з яких 6 статей у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, та 7 тез.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 147 сторінках комп'ютерного тексту і складається із вступу, огляду літератури, опису матеріалів і методів дослідження, 4 розділів власних досліджень, аналізу і узагальнення отриманих результатів, висновків, списку використаних джерел у кількості 184 найменувань, з них 95 кирилицею та 89 латиницею. Робота ілюстрована 14 формулами, 26 рисунками, 37 таблицями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Експериментальні дослідження виконані на 466 тваринах, у тому числі 96 білих нелінійних мишах масою 18,0-20,0 г; 235 білих нелінійних щурах масою 170,0-180,0, 220,0-240,0 г; 125 білих нелінійних щурятах-самцях предпубертатного віку масою 50,0-60,0 г та на 10 мурчаках масою 350,0-400,0 г. Експерименти проведені в ЦНДЛ НФаУ, сертифікованій ДФЦ МОЗ України (свідоцтво № 34 від 29.12.2005 р.) і в патоморфологічній лабораторії ЦНДЛ Харківського національного медичного університету. Усі маніпуляції, які можуть завдати болю, проведені під етамінал-натрієвим наркозом (Стефанов О. В., 2001). Комітетом з біоетики НФаУ (протокол № 1 від 12.02.2009 р.) встановлено, що дослідження проведені відповідно загальноприйнятим біоетичним нормам з дотримання міжнародних положень стосовно проведення експериментальних досліджень.

Матеріал дослідження - новий ряд хімічних сполук - аміди хінолін- карбонових кислот, що синтезовані на кафедрі фармацевтичної хімії НФаУ під керівництвом д.х.н., професора І.В. Українця.

Вивчення гострої токсичності (LD₅₀) амідів хінолін-карбонових кислот проводили на мишах при внутрішньо очеревинному (в/о) введенні об'ємом 0,5 мл одноразово за методом Cr. Carber (Сернов Л. Н., Гацура В. В., 2000). Розрахунок токсичності визначали згідно загальноприйнятим таблицям К.К. Сидорова (1979).

Визначення специфічної анаболічної активності амідів хінолін- карбонової кислоти проводили за методикою Herschberger L. et al. (1953). Препаратом порівняння був обраний калію оротат (виробництва «Лубни-фарм», Україна), який має анаболічну дію, але не виявляє андрогенної активності (Машковський М. Д., 2008) Препарат вводили внутрішньошлунково (в/ш) дозою, яка була встановлена експериментальним шляхом і складає 28 мг/кг.

Гостру токсичність хіноболіну вивчали на двох видах тварин: білих нелінійних мишах масою 20,0-22,0 г та на білих нелінійних щурах масою 170,0-180,0 г при в/о та в/ш введенні. Попередні експерименти показали, що субстанція практично не токсична, тому дози були взяті, починаючі з 3000 мг/кг до 9000 мг/кг.

Ефективну дозу (ED₅₀) хіноболіну визначали за максимальним збільшенням маси m. levator ani в перерахунку на 100 г маси тіла у тестектомованих щурятах-самцях масою 50,0-60,0 г. Субстанцію вводили в/ш (шлях введення, який буде рекомендований в клініці) протягом тижня дозами 8, 18, 28, 38, 48 і 58 мг/кг маси (дози підібрані, виходячи з ED₅₀ калію оротату, яка була встановлена експериментальним шляхом і складає 28 мг/кг (Білякова Т. Л., 2001)). Розрахунок ED₅₀ також проведений за методом Cr. Karber (Сернов Л. Н., Гацура В. В., 2000). Можливу загальнотоксичну дію хіноболіну на органи та системи в хронічному експерименті визначали в дозах ED₅₀ (42 мг/кг), 5ED₅₀ (210 мг/кг), 10ED₅₀ (420 мг/кг) за загальноприйнятими методиками (Стефанов О.В., 2001).

Алергізуючу дію хіноболіну вивчали на моделі активної шкіряної анафілаксії в мурчаків, у реакції непрямої дегрануляції тучних клітин на щурах, а також в реакції гіперчутливості повільного типу на мишах (Стефанов О.В., 2001).

Протягом досліджень для оцінки анаболічної дії в експериментальних тварин визначали: масу тіла, внутрішніх органів (печінки, серця, нирок, селезінки), їх масовий коефіцієнт (МК), добовий діурез, вміст загального білка у внутрішніх органах і рівень сечовини в сироватці крові та сечі (Камышников В. С., 2000).

Андрогенну дію хіноболіну вивчали за загальноприйнятою методикою Herschberger L. (1953), визначаючи масу специфічних органів-мішеней: musculus levator ani та вентральної частини передміхурової залози.

Застосували наступні експериментальні моделі генералізованого катаболізму білків: аліментарна білкова дистрофія (Васильченко Е. А. і співавт., 1989), ізадринова міокардіодистрофія (моделювали введенням ізадрину одноразово внутрішньом'язово з розрахунку 60 мг/кг маси тіла протягом 4-х діб (Рябков А. Н. і соавт., 2006); гідрокортизон-індукований катаболізм оцінювали протягом 8 діб після внутрішньом'язового введення суспензії гідрокортизону ацетату дозою 50 мг/кг маси тіла (Lubschez R., Melwille G., 1954; Шаталова О. М., 2008), активність лактатдегідрогенази (ЛДГ) визначали фотокалориметрично за методом С. Баркера та У. Саммерсона (1970).

Основні біохімічні показники білкового обміну визначали за допомогою діагностичних наборів виробництва «Біофарма» (Україна) та «Біо-Тест» (фірма «Laсhema») (Чехія): загальний білок крові - біуретовим методом, сечовину крові та сечі - діацетилмоноксидним методом, загальний білок у тканинах - методом О. Лоурі (Камышников В.С., 2002).

Активність включення мічених попередників у білок тканин визначали радіоізотопним методом (модифікація методу М. Г. Трудолюбової, 1977). Залишковий азот, креатинін, амінний азот сироватки крові та серомукоїди визначали за загальноприйнятими методиками (Камышников В. С., 2002). Ультратонкі зрізи контрастували ураніл-ацетатом та цитратом свинцю, і вивчали їх під електронним мікроскопом ЕМ 100 БР (Грицук А. И. та соавт., 2002).

Визначення кількості ДНК проводили за методом П. Шмідта і С. Таннгаузера з реактивом Дише (суміш дифеніламіна з оцтовою та сірчаною кислотами), РНК - за методом В. В.Мейбаум (1945) з орцином (Северин С. Е. и соавт., 1989).

Статистичну обробку результатів проводили з використанням критеріїв Фішера-Ст'юдента (Сернов Л. Н., Гацура В. В., 2000). Рівень достовірності прийнято при р?0,05.

Результати досліджень та їх обговорення. Першим етапом роботи була скринінгова серія дослідів з вивчення гострої токсичності і анаболічної активності 13-ти амідів хінолін-карбонових кислот (структурні формули надані в дисертації).

Результати досліджень свідчать, що гостра токсичність зазначених сполук знаходиться у межах від 890 мг/кг до 7500 мг/кг. За таблицями К. К. Сидорова аміди належать до відносно нешкідливих субстанцій, або до VI класу токсичності. Найменш токсичними серед них - субстанції під шифрами 1, 13, 17, середня летальна доза яких при в/о введенні нелінійним білим мишам дорівнює 6500 мг/кг, 5750 мг/кг та 7120 мг/кг відповідно. При аналізі «структура-дія» встановлено, що введення у гетероцикл піперонілових і фурфурилових груп супроводжується значним спадом анаболічної активності і навіть повною її втратою.

Метилювання ароматичного кільця (4-метилбензиламід) і віддалення амідного замісника від карбамідного угрупування на одну чи дві метиленові групи теж призводить до зниження біологічної активності. Введення піримідинового циклу (2,6-діоксо-4-карбокси-3Н-піримідил-1N) і галогенування бензиламідного фрагменту, навпаки, значно збільшує анаболічну активність.

Другим етапом роботи було вивчення анаболічної активності амідів хінолін-карбонових кислот. Основними тестами, за якими прийнято попередньо судити про наявність або відсутність анаболічної та андрогенної дії, є зміна маси m. levator anі, і в динаміці маси тіла (Herschberger L. et al., 1953; Сейфулла Р. Д., 2003; Яковлєва Л. В. та співавт., 2007). Виражений анаболічний ефект виявлено у 3 сполук під шифром 1, 13, 17, який дорівнював 33,7, 37,6, 47,2 % , найменший - у сполук під шифрами 25, 21, 22, 15 який дорівнював 9,0, 12,0, 15,3, 16,4 %, відповідно. Тому, вивчений ряд амідів може бути перспективним для пошуку препаратів з анаболічною дією. Таким чином, на етапі скринінгових досліджень для подальшого фармакологічного вивчення як представник нового ряду хімічних сполук - амідів хінолін-карбонових кислот, відібрана субстанція під шифром 17, яка має виражений анаболічний ефект - 47,2 % (анаболічна активність калію оротату - 41,01 %) і є найменш токсичною. Вона умовно названа хіноболін (рис. 1).

Рис. 1.Структурна формула хіноболіну (хімічна назва 2,6-діоксо-4-карбокси-3Н-піримідил-1N-1-гідрокси-3-оксо-5,6-дигідро- 3Н - піроло - [3,2,1-ij]-хінолін-2-карбонової кислоти).

Наступним етапом експерименту стало визначення гострої токсичності хіноболіну, яку вивчали на двох видах тварин (мишах і щурах) при в/о і в/ш введенні субстанції.

LД50 хіноболіну при в/ш введенні у щурів - 7440±453 мг/кг, у мишей - 8410±367 мг/кг, при в/о введенні у щурів складає 6320±471 мг/кг, у мишей - відповідно 7120±523 мг/кг. Виходячи з отриманих даних, хіноболін згідно таблиць К. К.Сидорова (1979) можна віднести до практично нетоксичних сполук, до VI класу токсичності.

ED50 хіноболіну визначали за максимальним збільшенням маси m. levator anі в перерахунку на 100 г маси тіла тестектомованих щурів-самців, вона дорівнює 42 мг/кг. Ця доза збільшує m. levator anі на 50 % порівняно з контролем.

Встановлено, що хіноболін у 1,43 рази менш токсичний за калію оротат, перевершує останній у 1,3 рази за широтою терапевтичної дії, а також, як і препарат порівняння, не виявляє андрогенної активності: маса вентральної частини простати у тестектомованих статево незрілих щурів не змінювалася порівняно з контрольною групою.

З огляду на відсутність препаратів загального анаболічного ефекту, високу специфічну дію, низьку токсичність хіноболіну, велику широту терапевтичної дії (терапевтичний індекс = 177) і відсутність андрогенної активності, можна розглядати субстанцію як основу для створення високоефективного препарату з анаболічною дією.

При вивченні впливу хіноболіну на органи та системи у хронічному експерименті протягом 6 місяців встановлено, що субстанція не чинить токсичного впливу на периферичну кров, стан серцево-судинної системи, сечовидільну функцію нирок, сперматогенну та репродуктивну активність щурів та не має алергізуючої дії. Тривале введення субстанції покращує антитоксичну та білок-синтезуючу функції печінки.

Для повної характеристики анаболічного ефекту хіноболіну необхідно було дослідити його вплив на вагу м'яза перинеального комплексу, котрий повинен збільшуватися внаслідок підвищення в цьому м'язі білка (Гунський Ю. І., 2000; Гнатюк В. В., 2008; Шаталова О. М., 2008; Bowers L. D. et al, 2009). Це дуже специфічна реакція, тому що зростання ваги м'яза, що піднімає анус, виявляється при прийомі анаболічних препаратів навіть на фоні безбілкового харчування тварин.

Як показали результати дослідів, виконаних на статевонезрілих тестектомованих щурятах-самцах, хіноболін має виражену анаболічну активність, розраховану за масою m. levator anі (26,5±0,7 мг/100 г маси, у контролі - 18,4±0,7 мг/100 г маси).

Підтверджували наявність анаболічної дії хіноболіну і масові коефіцієнти екстирпованих органів (серце, надниркові залози, нирки, печінка), які без винятку, як і загальна маса тіла тварин, мали тенденцію до збільшення. Наші дані узгоджуються з даними літератури, які характеризують властивості анаболічних сполук (Кремер Ю. А., 1995; Bowers L. D. et al., 2009).

Для підтвердження анаболічної дії хіноболіну ми вивчали його ефективність на трьох експериментальних моделях, оскільки з даних літератури відомо, що активність анаболічних препаратів значно зростає на фоні різних порушень білкового обміну (Васильченко Е. А. и соавт., 1989; Белоусов Ю. Б. и соавт. 2003; Баталова Е. Ю., 2005; Tang H. et al., 2009).

На моделі аліментарної білкової дистрофії з включенням 14С-мічених амінокислот були проведені дослідження біохімічних показників крові (табл. 1), вплив хіноболіну на вміст ДНК і РНК у серцевому м'язі.

Встановлено, що хіноболін збільшує вміст азоту амінокислот, підвищує концентрацію сечовини залишкового азоту та інших продуктів метаболізму білків у крові. Результати, які ми спостерігали, підтвердили дані літератури (Леонтьева И. В., 2002; Поздняковский В. Л. и соавт., 2004; Fragkaki A. G. et al., 2009; Peters R. J. et al., 2009).

Таблиця 1. Показники білкового обміну у щурів на моделі аліментарної дистрофії (M±m), n=10

Групи тварин	Загальний білок, г/л	Сечовина, ммоль/л	Залишковий азот, мг/л	Азот аміно-кислот, мг/л	Креатинін, ммоль/л	Додавання 14С-аміно-кислот в білок м'язів, тис.імп./мг тканини
Група №1, інтактні	60,53±0,40 59,24±1,72	1,93±0,27 1,84±0,16	169,3±12,7 170,0±19,3	93,6±6,8 94,2±4,73	113,7±5,4 114,5±3,1	15,8±3,58 16,21±2,32
Група №2, голодування	63,95±4,56** 62,3±2,33**	1,52±0,12* 1,91±0,41**	235,83±11,51* 223,1±12,4*	91,3±4,5** 95,1±8,13*	114,3±7,7 112±12,8	25,2±2,25* 20,9±4,07*
Група №3, інтактні + хіноболін	70,1±1,75* 73,7±3,51*	2,02±0,34** 2,81±0,31*	261,2±18,4* 250,4±11,6*	104,5±8,9* 110,3±5,71*	122,12±11,3 120,17±12,6	30,4±4,71* 31,68±2,52*
Група №4, голодування + хіноболін	69,3±2,71* 71,6±2,84*	2,75±0,26* 3,12±0,31*	230,3±13,7* 265,3±18,4*	112,3±9,23* 127,4±7,9*	119,31±10,1 117,4±8,7	24,7±3,23* 28,7±3,91*
Група №5, голодування+КО	68,1±1,75* 71,7±3,50*	1,98±0,32* 2,70±0,32*	258,4±18,2* 249,4±11,5*	102,5±8,8* 110,2±3,69*	121,1±10,2 119,12±11,8	29,4±4,70* 30,66±2,50*

Примітки:

1. * - р < 0,05 відносно біологічного контролю № 1;

2. ** - р < 0,05 відносно контролю № 2;

3. В чисельнику результати на 7-й день голодування; в знаменнику - на 14-й.

Одним з факторів, який визначає інтенсивність біосинтезу білка в клітині, є концентрація вільних амінокислот (Тодоров И. Н., и соавт. 2000; Буланов Ю. Б.,2003; Карилхан И. Н. и соавт. 2005; Dunn M. et al., 2009; Parr M. K. et al., 2009). Тому збільшення вмісту азоту амінокислот, яке ми виявили, є важливим показником анаболічного ефекту хіноболіну. Зниження цих показників спостерігається при ослабленні анаболічного ефекту на різних етапах використання анаболічних засобів (Dunn M. et al., 2009; Kaklamanos G. et al., 2009). Беручи до уваги отримані дані, можемо припустити, що механізм дії хіноболіну на даній моделі можна пояснити активним впливом на білок-синтезуючий апарат клітини, активацією процесів трансамінування, затримкою азоту в організмі (створення позитивного азотистого балансу) і прискоренням включення нових амінокислот у білки, які синтезуються (зокрема - виражений міотропний ефект).

З метою з'ясування клітинного механізму анаболічної дії хіноболіну, ми вважали доцільним дослідити його вплив на вміст ДНК, РНК та оптичну щільність кардіоміоцитів у тканині серцевого м'яза. Згідно з даними літератури, анаболічні стероїди, потрапляючи в ядро клітин органів-мішеней, пригнічують спеціальні гени, що призводить до збільшення вироблення ДНК і РНК. У результаті зростає синтез структурних і ферментних білків, які активізують багато синтетичних процесів в організмі (Губський Ю. І., 2000; Швабров А. В. и соавт., 2003; Halstead L. et al., 2009), у тому числі підвищується працездатність м'язової тканини, зростає транспорт амінокислот у клітини органів-мішеней, зменшується катаболічна активність глюкокортикоїдів, збільшується секреція соматотропного гормону і його рівень у крові, що сприяє переважанню процесів синтезу білків над їх розпадом (Белоусов Ю. Б., и соавт., 2000; Parr M. K. et al., 2009; Bowers L. D. et al., 2009).

Аналіз результатів засвідчив здатність субстанції підвищувати вміст ДНК і РНК та оптичну щільність кардіоміоцитів. У тварин під впливом хіноболіну, порівняно з групою інтактного контролю, кількість РНК збільшувалася на 42,0 % (р<0,05), ДНК на 30,0 % (р<0,05), оптична щільність кардіоміоцитів на РНК на 17,5 % (р<0,05). Результати проведених експериментів узгоджуються з даними літератури (Губський Ю. І., 2000; Капелько В. И. і співавт., 2006; Turchanova L. et al., 2000; Alsio I. et al., 2009).

Анаболічна активність хіноболіну в умовах експериментальної білкової дистрофії з включенням 14С-мічених амінокислот підтверджена електронно- мікроскопічним дослідженням міокарда та переднього великогомілкового м'яза (cor, m. tibialis anterior). При вивченні й аналізі ультратонких зрізів увага була звернена на особливості будови ядра, наявність або відсутність шорсткуватого ендоплазматичного ретикулуму, рибосом мітохондрій, глибок глікогену, ліпідних включень та ін. Це пов'язано з тим, що навколо ядерна зона міоцитів містить цілий комплекс органел, відповідальних за синтез білка і збільшення їх кількості під впливом хіноболіну, є свідченням його активного впливу на анаболічні процеси у клітині (Васильченко Е. А., и соавт., 1989; Валеева Р. М., 1992; Wallace K. B., 2003; Wold L. E., Aberle N. S., Ren J., 2005).

Як ще одна модель для вивчення анаболічної дії хіноболіну нами була обрана модель експериментальної ізадринової кардіоміодистрофії (Рябков А. Н. и соавт., 2006). Це пов'язане з тим, що ізадрин при введенні в організм тварин, насамперед, зменшує масу серцевого м'язу, збільшує загибель тварин та підвищує активність маркерного ферменту міокарду - лактатдегідрогенази (Гороховский Б. И., Китаева И. Т., 1995; Сернов Л. Н., Гацура В. В., 2000; Гращланский Н. А., 2006; Bissoli N.S. et al. 2009; Bowers L. D. et al. 2009). Ми вважали доцільним провести порівняльне дослідження впливу хіноболіну і калію оротату на розвиток експериментальної ізадринової кардіоміодистрофії. Встановлено, що попереднє введення калію оротату дозою 28 мг/кг та хіноболіну дозами 28, 42 і 56 мг/кг маси тіла підвищувало стійкість тварин до некротичного ушкодження серця та покращувало анаболічні процеси в серцевому м'язі (за даними ЕКГ, біохімічних показників, відносної маси серця). Введення хіноболіну дозою 42 мг/кг попереджувало загибель тварин (відсоток загиблих тварин складав 10,6 %, (р<0,05), тобто у 3 рази менший за контроль), знижувало активність ЛДГ на 34,5 % (р<0,05), (рис. 1), що безпосередньо відображалося на нормалізації біоелектричної активності серцевого м'яза. А найголовніше, при введені хіноболіну збільшувалась маса серцевого м'язу, що, тим самим, підтверджувало його анаболічну дію .

Рис. 2. Активність ЛДГ (ум.од.) через 24 год після введення ізадрину.

*-р< 0,05 достовірно по відношенню до ізадринової міокардіодистрофії без лікування.

Наступним етапом роботи було вивчення дії хіноболіну на моделі гідрокортизон-індукованого катаболізму білків. Результати проведених досліджень наведені в табл. 2.

Таблиця 2. Вплив хіноболіну на вміст загального білку у внутрішніх органах щурів за умов гідрокортизоніндукованого катаболізму (M±m), n=10

Умови дослідів	Вміст білку, мг/100 мг тканини
	Печінка	Серце	Селезінка	Нирки
Інтактний контроль	18,4±0,3	18,0±0,3	18,3±0,3	18,5±0,30
Гідрокортизон-індукований катаболізм, без лікування	18,4±0,4	16,28±0,4*	14,6±0,4*	15,0±0,4*
Гідрокортизон-індукований катаболізм + хіноболін, 42 мг/кг	18,9±0,4	18,30±0,3**	18,4±0,2**	18,2±0,3**
Гідрокортизон-індукований катаболізм + калію оротат, 28 мг/кг	18,1±0,3	16,58±0,3*	15,7±0,3*	15,6±0,2*

Примітки:

1. *- р. 0,05 достовірно відносно інтактного контролю

2. **-р.0,05 достовірно відносно гідрокортизоніндукованого катаболізму без лікування

З даних літератури відомо, що при тривалому введенні великих доз гідрокортизону ацетату спостерігається порушення метаболічних процесів: затримується синтез та розпад білків, відмічається різке схуднення, зниження резистентності, підвищення втомлюваності (Сейфула Р. Д., 2003; Машковський М. Д., 2008), зростає транспорт амінокислот у клітини органів- мішеней (Белоусов Ю. Б. и соавт., 2000; Махмудов Т. М. и соавт., 1996; Parr M. K. et al., 2009.). Тому ця модель була відібрана нами для вивчення анаболічної дії хіноболіну.

Нами встановлено, що внаслідок дії гідрокортизона ацетату відбувається значне зменшення маси нирок, селезінки, а також зниження вмісту загального білка у серцевому м'язі, селезінці та нирках, що узгоджується з даними інших авторів. В цілому у щурів, які одержували гідрокортизона ацетат, розвивався значний дефіцит маси тіла (тварини протягом 3-х діб експерименту втратили в середньому від 70,0 до 74,0 г маси (р<0,05). Збільшення маси печінки (у середньому на 17 % - 18 %) і вмісту загального білка в її тканині є відтворенням ізольованого анаболічного впливу гідрокортизона ацетату на печінку за рахунок стимуляції утворення РНК. За даних умов експерименту гідрокортизон-ацетатна інтоксикації у щурів спостерігався негативний азотистий баланс, що спричинило зниження діурезу та зменшення екскреції сечовини. Це підтверджувалось різким зростанням вмісту сечовини як у сироватці крові (до 9,0 ммоль/л), так і у сечі (до 1018,0 ммоль/л, р<0,05).

Хіноболін запобігав різкому зниженню маси внутрішніх органів щурів, сприяв збагаченню білком тканин серця, селезінки та нирок, посилював реутилізацію азоту сечовини та зберігав функціональні показники нирок на фізіологічному рівні. Введення калію оротату суттєво не змінювало масу печінки, серця, нирок відносно показників групи контрольної патології без лікування. Разом з тим, введення калію оротату залишало вміст сечовини в крові та сечі досить високими (8,0 ммоль/л та 1015,1 ммоль/л, відповідно, р<0,05). У тварин, які одержували хіноболін, на фоні введення гідрокортизона ацетату, втрата маси тіла складала 35,0 г, а під впливом калію оротату - 50,0 г. Таким чином, за впливом на інтегральний показник анаболічної дії - масу тіла хіноболін переважав референт-препарат (р<0,05). Під впливом хіноболіну маса серця, нирок, вміст загального білка в органах зберігалась у межах показників інтактного контролю. Отже, хіноболін і на цій моделі проявив виражений анаболічний ефект.

Таким чином, проведені експериментальні дослідження обґрунтовують доцільність створення хіноболіну - нового нестероїдного анаболічного засобу, який не виявляє андрогенної активності, токсичного впливу на органи і системи в хронічному експерименті і може використовуватися при лікуванні захворювань з порушеннями білкового обміну.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі проведено експериментально-теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення актуальної та наукової задачі, яка полягає в дослідженні нового класу нестероїдних сполук з анаболічною активністю без андрогенної дії в ряду амідів хінолін-карбонових кислот, які корегують порушення білкового обміну в організмі. Показана можливість використання хіноболіну в медичній практиці.

1. Гостра токсичність (LD50) амідів хінолін-карбонових кислот для мишей при внутрішньоочеревинному введенні знаходиться у діапазоні 890 мг/кг - 7500 мг/кг, що дозволяє віднести їх до практично нетоксичних (VI клас токсичності).

2. Встановлена залежність «структура-активність» в ряду хінолін- карбонових кислот, яка залежить від величини N (кількість бензильних, оксиметильних, етильних, піримідильних груп), та природи радикала R. Доведено, що введення у гетероцикл піперонілових і фурфурилових груп супроводжується значним спадом анаболічної активності і навіть повною її втратою. Метилювання ароматичного кільця (4-метилбензиламід) і віддалення амідного замісника від карбамідного угрупування на одну чи дві метиленові групи теж приводить до зниження біологічної активності. Введення піримідинового циклу (2,6-діоксо-4-карбокси-3Н-піримідил-1N), а також галогенування бензиламідного фрагменту, навпаки, значно збільшує анаболічну активність.

3. Виділена найбільш активна сполука - 2,6-діоксо-4-карбокси-3Н- піримідил-1N-1-гідрокси-3-оксо-5,6-дигідро-3Н-піроло-[3,2,1-ij]-хінолін-2-карбонової кислоти, умовна назва хіноболін. Анаболічна дія хіноболіну перевищує дію калію оротату в 1,3 рази (р<0,05), за широтою терапевтичної дії - в 1,43 рази (р<0,05).Сполука є менш токсичною за референт-препарат. На щурятах предпубертатного періоду встановлена умовно терапевтична, за анаболічною активністю, доза хіноболіну - 42 мг/кг маси тіла. Гостра токсичність при внутрішньошлунковому введенні у щурів складає 7440±453 мг/кг; у мишей - 8410±367 мг/кг; при внутрішньоочеревинному введенні у щурів дорівнює 6320±471 мг/кг, у мишей - 7120±523 мг/кг маси тіла.

4. Хіноболін в хронічному експерименті (6 місяців) дозами: ED50 (42 мг/кг), 5ED50 (210 мг/кг), 10ED50 (420 мг/кг) не чинить токсичного впливу на периферичну кров, стан серцево-судинної системи, сечовидільну функцію нирок, сперматогенну та репродуктивну функції щурів. Тривале введення субстанції покращує антитоксичну та білок-синтезуючу функції печінки. хіноболін не має алергізуючої дії, оскільки на моделях активної шкіряної анафілаксії мурчаків, у реакції дегрануляції тучних клітин на щурах та в реакції гіперчутливості повільного типу на мишах при внутрішньошлунковому введенні дозою 42 мг/кг не викликає патологічних змін.

5. Хіноболін дозою 42 мг/кг маси тіла не виявляє андрогенної дії: маса вентральної частини простати у тестектамованих статево незрілих щурів не змінювалася порівняно з контрольною групою.

6. Хіноболін проявляє виразну анаболічну дію в умовах експериментальної білкової дистрофії з включенням 14С-мічених амінокислот. Механізми анаболічної дії хіноболіну можна пояснити його стимулюючим впливом на білок-синтезуючий апарат клітини, активацією процесів трансамінування, створенням позитивного азотистого балансу в організмі, виразним міотрофічним ефектом, а також стимулюючим впливом на вміст ДНК і РНК у серцевому м'язі щурів: оптична щільність кардіоміоцитів на РНК збільшується на 17,5 % порівняно з показниками контролю (р<0,05). Анаболічна активність хіноболіну підтверджена електронно-мікроскопічним дослідженням міокарда та переднього великогомілкового м'яза (структура ядра та білок-синтезуючого апарату свідчила про високу інтенсивність метаболізму в міокардіоцитах щурів).

7. За умов експериментальної ізадринової міокардіодистрофії субстанція нормалізує біоелектричну активність серцевого м'яза, знижує рівень маркерного ферменту ушкодження кардіоміоцитів - лактатдегідрогенази (на 34,5 %) та запобігає загибелі тварин (на 10,6 %), що також свідчить про наявність анаболічної дії у хіноболіну.

8. На тлі гідрокортизон-індукованого катаболізму хіноболін призводить до гальмування катаболічних процесів: запобігає різкому зниженню маси тіла щурів, утримує нормальний рівень загального білка в скелетних м'язах та тканинах внутрішніх органів, посилює реутилізацію азоту сечовини, зберігає функціональні показники нирок на фізіологічному рівні. Висока специфічна дія хіноболіну, низька токсичність, велика широта терапевтичної дії та відсутність андрогенної активності дозволяють рекомендувати його для подальшого доклінічного вивчення як потенційний анаболічний не стероїдний засіб для лікування захворювань з порушеннями білкового обміну.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Тацький О. Ф. Пошук анаболічних засобів серед похідних хінолін-карбонових кислот / А. І. Березнякова, О. Ф. Тацький, І. Ю. Тіщенко, Е. Л. Торянік // Запорожский медицинский журнал. - 2008. - № 1. - С. 173-175. (Внесок дисертанта - літературний пошук, експериментальне дослідження, статистична обробка отриманих даних, їх аналіз та узагальнення.)

2. Тацький О. Ф. Визначення гострої токсичності та ефективної дози хіноболіну / А. І. Березнякова, С. І. Крижна, О. Ф. Тацький , Е. Л. Торянік // Запорожский медицинский журнал. - 2008. - № 2. - С. 127-128. (Внесок дисертанта - аналіз літературних джерел, проведення експерименту, аналіз та узагальнення результатів.)

3. Тацький О. Ф. Вплив хіноболіну на функціональний стан печінки в хронічному експерименті / О. Ф. Тацький, Е. Л. Торянік // Медична хімія. - 2008. - Т. 10, № 3. - С. 116-118. (Внесок дисертанта - літературний пошук, аналіз та узагальнення отриманих результатів, підготовка матеріалу до друку.)

4. Тацький О. Ф. Показники сперматогенезу та репродуктивної функції щурів в умовах введення хіноболіну / О. Ф. Тацький // Медична хімія. - 2008. - Т. 10, № 4. - С. 95-98.

5. Тацький О. Ф. Анаболічна дія хіноболіну на експериментальній моделі аліментарної білкової дистрофії / А. І. Березнякова, І. Ю. Тіщенко, О. Ф. Тацький, Е. Л. Торянік // Медична хімія. - 2008. - Т. 10, № 2. - С. 115-119. (Внесок дисертанта - літературний пошук, проведення експерименту, статистична обробка отриманих даних, їх аналіз та узагальнення).

6. Тацький О. Ф. Анаболічна дія хіноболіну на експериментальній моделі ізадринової міокардіодистрофії / С. І. Крижна, О. Ф. Тацький, Е. Л. Торянік // Клінічна фармація. - 2008. - Т. 12, № 3. - С. 53-55. (Внесок дисертанта - літературний пошук, проведення експерименту, статистична обробка отриманих даних, підготовка матеріалу до друку.)

7. Тацький О. Ф. Вивчення можливої кумулятивної дії хіноболіну / О.Ф. Тацький // Сьогодення та майбутнє фармації : всеукраїнський конгрес, 16-19 квіт. 2008 р. : тези. - Харків, 2008. - С. 431.

8. Тацький О. Ф. Анаболічні властивості похідних хінолін-карбонових кислот / А. О. Тюпка, О. Ф. Тацький // Молодь - медицині майбутнього : міжнар. конф. студентів та молодих вчених, 24-25 квіт. 2008 р. : тези. - Одеса, 2008. - С. 78-79. (Внесок дисертанта - експериментальне дослідження, розрахунок та аналіз отриманих даних, підготовка матеріалу до друку.)

9. Тацький О. Ф. Деякі сторони механізму анаболічної дії нового похідного хінолін-карбонових кислот / О. Ф. Тацький // VІІ читання ім. В.В. Підвисоцького, 22-23 трав. 2008 р. : матеріали. - Одеса, 2008. - С. 90.

10. Тацький О. Ф. Вплив хіноболіну на масу внутрішніх органів молодих щурів в умовах примушеного плавання з вантажем / О. Ф. Тацький // Актуальні проблеми синтезу і створення нових активних сполук та фармацевтичних препаратів : нац. наук.-техн. конф. з міжнар. участю, 15-18 жовт. 2008 р. : тези. - Львів, 2008. - С. 215.

11. Тацький О. Ф. Вплив хіноболіну на функціональний стан печінки / О. Ф. Тацький // Клінічна фармація в Україні : VІІІ всеукр. наук.-практ. конф. за участю міжнарод. спец., 6-7 лист. 2008 р. : матеріали. - Харків, 2008. - С. 91.

12. Тацький О. Ф. Вплив похідних хінолін-карбонової кислоти на поперечносмугасту мускулатуру при аліментарно-білковій дистрофії / О. Ф. Тацький // Проблеми синтезу біологічно активних речовин та створення на їх основі лікарських субстанцій : Укр. наук.-практ. конф., присвяч. пам'яті д.хім.н., проф. П.О. Петюніна, 26 лют. 2009 р. : матеріали - Харків: Вид-во НФаУ, 2009. - С. 118.

13. Тацький О. Ф. Анаболічні засоби - перспективна група лікарських п-в / О. Ф. Тацький // Фармакогнозія ХХІ століття. Досягнення і перспективи : ювілейна наук.-практ. конф. з міжнар. участю, присвяч. пам'яті к. фарм. н., доц. М. І. Борисова, 26 берез. 2009 р. : матеріали. - Харків, 2009. - С. 207.

АНОТАЦІЯ

Тацький О.Ф. Анаболічна дія хіноболіну. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.05 - фармакологія. - Одеський державний медичний університет МОЗ України. - Одеса, 2010.

Проведено експериментальне дослідження нового класу сполук - амідів хінолін-карбонових кислот щодо виявлення анаболічної активності. Відібрана найбільш активна та найменш токсична субстанція, умовна названа хіноболін. Встановлено, що хіноболін дозою 42 мг/кг проявляє значну анаболічну активність без андрогенної дії. Механізм анаболічної дії хіноболіну на моделі аліментарної білкової дистрофії з включенням ¹⁴С- мічених амінокислот пояснюється його стимулюючим впливом на білок- синтезуючий апарат клітини, активацією процесів трансамінування, створенням позитивного азотистого балансу в організмі, виразним міотрофічним ефектом та його позитивним впливом на вміст ДНК і РНК. За умов експериментальної ізадринової кардіоміодистрофії субстанція нормалізує біоелектричну активність серцевого м'яза, знижує рівень лактатдегідрогенази та запобігає загибелі тварин. На тлі гідрокортизон- індукованого катаболізму хіноболін проявляє виразну анаболічну дію, запобігає різкому зниженню маси тіла щурів, сприяє збагаченню білком тканин серця, селезінки та нирок, посилює реутилізацію азоту органічних сполук та зберігає функціональні показники нирок на фізіологічному рівні.

Ключові слова: аміди хінолін-карбонових кислот, токсичність, анаболічна дія.

АННОТАЦИЯ

Тацкий А.Ф. Анаболическое действие хиноболина. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.03.05 - фармакология. - Одесский государственный медицинский университет МЗ Украины. - Одесса, 2010.

Диссертация посвящена экспериментальному изучению нового ряда соединений - производных хинолин-карбоновых кислот. Изучена острая токсичность и анаболическое действие 13 амидов. На крысятах предпубертатного периода установлена условно терапевтическая, по анаболической активности, доза хиноболина - 42 мг/кг. Острая токсичность при внутрижелудочном введении у крыс составляет 7440±453 мг/кг; у мишей - 8410±367 мг/кг; при внутрибрюшинном введении у крыс равен 6320±471 мг/кг, у мышей соответственно 7120±523 мг/кг. хиноболин принадлежит к относительно безвредным субстанциям (VI класс токсичности). Установлена зависимость структура-активность в ряду хинолин-карбоновых кислот от величины N (количество бензильных, оксиметильных, этильных, пиримидильных груп), та природы радикала R. Доказано, что введение в гетероцикл пиперониловых и фурфуриловых групп сопровождается значительным спадом анаболической активности и даже полной ее потерей. Метилирование ароматического кольца (4-метилбензиламид) и удаление амидного заместителя от карбамидного на одну или две метиленовые группы также приводит к снижению биологической активности. Введение пиримидинового цикла (2,6-диоксо-4-карбокси-3Н-пиримидил-1N), а также галогенирование бензиламидного фрагмента, наоборот, значительно увеличивает анаболическую активность.

Хиноболин проявляет выраженное анаболическое действие в условиях экспериментальной белковой дистрофии с включением ¹⁴С-меченых аминокислот. Механизмы анаболического действия хиноболина можно объяснить его стимулирующим влиянием на белок-синтезирующий аппарат клетки, активацией процессов трансаминирования, созданием позитивного азотистого баланса в организме, выраженным миотрофическим эффектом, а также стимулирующим влиянием на процессы синтеза нуклеиновых кислот в сердечной мышце крыс: количество РНК увеличивается на 42 % (р<0,05), ДНК - на 30 % (р<0,05), оптическая плотность кардиомиоцитов на РНК - на 17,5 % (р<0,05), по сравнению с показателями контроля. Анаболическая активность хиноболина подтверждена электронно-микроскопическим исследованием миокарда и передней большеберцовой мышцы. В условиях экспериментальной изадриновой кардиомиодистрофии субстанция нормализует биоэлектрическую активность сердечной мышцы, снижает уровень маркерного фермента миокарда - лактатдегидрогеназы и предотвращает гибель животных. На фоне гидрокортизониндуцированного катаболизма белков хиноболин проявляет выраженное анаболическое действие, предотвращает резкое снижение массы тела крыс, способствует обогащению белком ткани сердца, селезенки и почек, усиливает реутилизацию азота мочевины, и сохраняет функциональные показатели почек на физиологическом уровне. Хиноболин может быть рекомендован для дальнейшего доклинического изучения в качестве потенциального нестероидного средства без андрогенной активности, для профилактики и лечения заболеваний с нарушениями белкового обмена.

Ключевые слова: амиды хинолин-карбоновых кислот, токсичность, анаболическое действие.

ANNOTATION

Tatskiy O.F. Anabolic activity of khinobolin. - Manuscript.

Thesis to obtain a scientific degree of kandidate of medical sciences in specialty 14.03.05 - pharmacology. - Odessa State Medical University of the Ministry of Health Care of Ukraine. - Odessa, 2010.

There was conducted experimental research of new category of chemical composition - amides of quinolinic -carboxylic acid - for the purpose of detecting anabolic activity. As result, the most effective and the least toxic substance was selected, being called khinobolin. Moreover, it was detected that 42 mg/kg of khinobolin exhibits high level of anabolic activity without any sign of androgenic effect. Mechanism of anabolic effect of khinobolin on the model of alimentary albuminous (proteinaceous) degeneration with inclusion of labeled C14 amino acids is explained due to its stimulating effect on protein - synthesizing mechanism of a cell, activating transamination process, creating positive nitrogen balance in an organism, outstanding myotrophic effect as well as its influence on nucleic acid synthesis. Under the experimental izadryn cardiomyodystrophy the substance normalizes bioelectrical activity cardiac muscle, reduces the level of laktatdegidrogenaza and prevents from lab animals' death thus it also proofs anabolic activity of khinobolin. On basis of hydrocortisone-inductance catabolism khinobolin shows significant anabolic activity, prevents from sharp weight loosing of lab rats, forward cardiac muscular, spleen and kidney enrichment with protein, enhances salvage of urea nitrogen as well as holds functional parameters of kidneys at the normal physiological level.

Key words: amides of quinolinic-carboxylic acid, toxicity, anabolic activity.

Размещено на Allbest.ru

...