Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ КРІОБІОЛОГІЇ І КРІОМЕДИЦИНИ

УДК:615.361.451.014.41:57.084.1

ВПЛИВ КРІОКОНСЕРВОВАНИХ ОРГАНОТИПОВИХ КУЛЬТУР НАДНИРНИКІВ НА ПАТОЛОГІЧНИЙ СИНДРОМ БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ (експериментальне дослідження)

14.01.35 - кріомедицина

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Сирота Владислав Валерійович

Харків 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті проблем кріобіології і кріомедицини НАН України

Науковий керівник: доктор біологічних наук, професор БОНДАРЕНКО Тетяна Петрівна, Інститут проблем кріобіології і кріомедицини НАН України, завідувач відділу кріобіохімії ї фармакології нейрогуморальних систем

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України Сандомирський Борис Петрович, Інститут проблем кріобіології і кріомедицини НАН України, завідувач відділу експериментальної кріомедицини, м. Харків

кандидат медичних наук, с.н.с., Єфімов Володимир В'ячеславович, Інститут терапії ім. Л.Т. Малої АМН України, завідувач відділу пульмонології, м. Харків

Захист відбудеться 21 грудня 2010 р. о 13-30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.242.01 при Інституті проблем кріобіології і кріомедицини НАН України за адресою: 61015, м. Харків, вул. Переяславська, 23.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Інституту проблем кріобіології і кріомедицини НАН України за адресою: 61015, м. Харків, вул. Переяславська, 23.

Автореферат розісланий 16 листопада 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор біологічних наук, професор Розанов Л.Ф.

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Лікування бронхіальної астми (БА) на теперішній час полягає в основному у використанні різноманітних медикаментозних препаратів, які можна розподілити на дві великі групи: базисні (протизапальні ліки, серед яких основна роль належить кортикостероїдам) і бронхолітичні ліки, різноманітні за фармакологічною дією (Черняк А.В., 1997). Серед останніх найбільш ефективними і доступними препаратами, що діють на гладеньку мускулатуру дихальних шляхів є в₂-агонисти, які ефективні щодо попередження миттєвої бронхоконстрикторної реакції при алергенній провокації (Kay A.B., 1991). Однак, використання в клінічній практиці селективних в₂-агонистів не припиняє розвиток астматичної реакції як на пізній астматичний прояв після алергенної провокації, так і наступний розвиток бронхіальної гіперреактивності (Barnes P.J., 1996). Крім того, за умов тривалого використання вони не тільки не знижують бронхіальну реактивність у хворих на астму, але й можуть сприяти її зростанню. Існує точка зору, що тривале використання таких ліків може стати причиною підвищеної загибелі від БА, що спостерігається у багатьох країнах (Kaplon R.J., 1995), хоча створення нової генерації в₂-агонистів дозволяє чинити пролонговану дію та повністю пригнічувати ранню і пізню астматичну реакції після алергенної провокації (Lukacs N.W., 1995). Однак, на сьогодні поки що відсутні дані щодо віддалених наслідків тривалої дії цього препарату.

В основі базової протиалергійної терапії є використання кортикостероїдних препаратів, дія яких спрямована на більшість клітинних систем, що потрапили під дію алергійного процесу (Barnes P.J. 1998; Gibson P.G. 2000). Однак, широке використання глюкокортикоїдів призводить до розвитку побічних ефектів (вторинної надниркової недостатності), що особливо гостро ставить питання щодо пошуку альтернативних засобів введення глюкокортикоїдів. На сьогодні у медичній практиці поширюється використання трансплантаційних методів лікування клітинної та органної терапії (Тронько Н.Д., 2000; Турчин І.С., 2000), тому що вони є більш фізіологічні і дозволяють відновити гормональний гомеостаз організму внаслідок інтегрування трансплантату в нейроендокринну систему реципієнта в якості функціональної ланки, що підкорюється принципу зворотного зв'язку. Альтернативним засобом гормонотерапії може бути ксенотрансплантація (КсТц) органотипових культур надниркових залоз новонароджених поросят (ОКНЗНП). Доцільність розвитку КсТц обумовлена і тим, що практично неможливо забезпечити усіх хворих необхідною кількістю алотрансплантаційного матеріалу (Турчин І.С., 1996; Auchincloss H.J., 1998).

Розвиток методів культивування та аналіз функціонального стану клітин за умов культивування сприяє створенню нових технологій, спрямованих на лікування людини. Існуючі на даний момент методи кріоконсервування ОКНЗНП дозволяють створити банк ксенопрепаратів для використання їх як у дослідних, так і у медичних цілях.

Використання низькотемпературних технологій дозволяє також надійно тестувати трансплантаційний матеріал. Крім того, КсТц ОКНЗНП в значній мірі являє собою альтернативу гормонотерапії, яка не може сприяти розвитку вторинної надниркової недостатності за рахунок пригнічення функції власних залоз хворих. Трансплантат має здібність регламентувати синтез гормонів у відповідь на тропні гормони гіпоталамо-гіпофізарної системи реципієнта (Gill G.N., 1980), а також може сприяти розвитку репаративних процесів у патологічних тканинах (Тронько Н.Д., 1988).

Бронхіальна астма - хронічне запальне захворювання дихальних шляхів, головною патофізіологічною ознакою якого вважається гіперреактивність бронхів (Holgate S.T., 1987; Чучалина А.Г., 1989). При БА реактивність дихальних шляхів підвищена, тобто для отримання однакового бронхоконстрикторного ефекту хворим потрібен менший стимул у порівнянні зі здоровою людиною. Чим вища реактивність, тим важче протікає БА (Barnes P.J., 1996; Черняк А.В., 1997; Bousquet J., 2000). Крім того, від ступеня гіперреактивності залежить інтенсивність лікування, необхідного для досягнення оптимального клінічного результату (Arm J.P, 1992; Чучалин А.Г. 1994). На сьогодні відсутні свідчення щодо впливу КсТц на гіперреактивність бронхів та можливості порівняння її дії з ефектами медикаментозної глюкокортикоїдної терапії.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась в рамках НДР Інституту проблем кріобіології і кріомедицини НАН України: “Дослідження механізмів функціонування кріоконсервованих культур ендокринних тканин” (2.2.6.03, № 0101U003478) та «Властивості ендокринних тканин за умов кріоконсервування та трансплантації експериментальним тваринам” (22.6.32, № 0106U002163).

Мета і задачі дослідження. Метою роботи було вивчення в порівняльному аспекті гіперреактивності дихальних шляхів у тварин (щури, морські свинки) з БА за умов дексаметазонової терапії і КсТц нативних та кріоконсервованих ОКНЗНП. Для досягнення встановленої мети передбачалося вирішити наступні завдання:

1. На підставі детального аналізу морфології легень, гіперреактивності бронхів, клітинного складу бронхоальвеолярних змивів, наявності у плазмі крові тварин глюкокортикоїдів, циркулюючих імунних комплексів, катіонного білку в еозинофілах, а також аналізу формених елементів крові та детального дослідження індексу синдрому БА відтворити модель алергійного запалення на лабораторних тваринах, що адекватна бронхіальній астмі, шляхом підбору доз овальбуміну (ОВА) на етапах первинної і вторинної сенсибілізації.

2. Підібрати терапевтичні дози дексаметазону та трансплантатів, що забезпечують купірування патологічних проявів БА.

3. Дослідити у порівняльному аспекті розвиток ранньої та пізньої стадій гіперреактивності дихальних шляхів у ОВА-сенсибілізованих тварин за умов трансплантації нативних і кріоконсервованих ОКНЗНП або введення дексаметазону.

4. Провести морфологічний аналіз тканин легень тварин з моделлю бронхіальної астми до та після проведеного лікування глюкокортикоїдною терапією та шляхом трансплантації кріоконсервованих ОКНЗНП.

Об'єкт дослідження - глюкокортикоїдний статус і процеси купірування патологічних порушень у щурів і морських свинок з моделлю БА при терапії дексаметазоном та трансплантації нативних і кріоконсервованих органотипових культур надниркових залоз новонароджених поросят.

Предмет дослідження - нативні і кріоконсервовані ОКНЗНП in vitro і in vivo (ксенотрансплантація ОКНЗНП з БА).

Методи дослідження. У роботі використовували сенсибілізацію тварин ОВА для отримання алергійного запалення з ознаками БА; культивування тканин надниркових залоз і альвеолярних макрофагів (АМ) та оцінку їх фагоцитарної активності; трансплантацію у жирову клітковину; фотоколориметричне вимірювання білку та кількості життєздатних клітин; розрахунок індексу синдрому БА за формулою Вейгла; трахеотомію для отримання бронхоальвеолярного лаважа (БАЛ) з наступним визначенням його клітинного складу за допомогою гемоцитометру або проточного цитофлюориметра BD FACS Calibur (BD Biosciences); преципітацію циркулюючих імунних комплексів (ЦІК); спонтаннє розеткоутворення Т-лімфоцитів (Е-РОК); цитохімічне дослідження вмісту катіонних білків у цитоплазмі еозинофілів за допомогою діахромних аніонних барвників; радіоімунологічний метод вимірювання кортизолу; кріоконсервування; світлову мікроскопію та гістологічний аналіз; математичний аналіз результатів з використанням програм ANOVA.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше отримані дані щодо купірування патологічних процесів, які виникають при БА, за умов ксенотрансплантації нативних і кріоконсервованих органотипових культур надниркових залоз новонароджених поросят. Встановлено, що використання кріоконсервованого матеріалу має рівнозначний ефект з проведенням лікування за допомогою глюкокортикоїдної терапії. Доведено, що використання нативного ендокринного матеріалу менш ефективно, що обумовлено, скоріш за все, більш значними реакціями відторгнення трансплантатів у порівнянні з кріоконсервованим матеріалом, оскільки низькі температури призводять до вибіркового руйнування антигенпредставляючих клітин. Ефект кріоконсервованого матеріалу має дозозалежний характер і проявляється в нормалізації глюкокортикоїдного статусу тварин з БА, для яких характерно зниження рівню глюкокортикоїдів у плазмі крові. Як і у випадку дексаметазонової терапії, кріоконсервований трансплантат сприяє зменшенню в плазмі крові патогенних форм ЦІК, зниженню в БАЛ білку в 2 рази і вмісту загальної кількості клітин за рахунок кількості еозинофілів, макрофагів, нейтрофілів та епітеліальних клітин, що призводить до вірогідного зниження проникненості судин дихальних шляхів.

Трансплантація кріоконсервованого матеріалу і дексаметазонова терапія призводять до зникнення виражених слизових пробок у бронхах, що є найбільш характерною ознакою БА. Відмічається зменшення інфільтрації дихальних шляхів еозинофілами, відсутність потовщення базальної мембрани, однак для морфології тканин дихальних шляхів, як за умов гормональної терапії, так і за умов трансплантації кріоконсервованих трансплантатів, характерна відсутність війчастого епітелію та складчастості, що характерно для контрольних зразків.

Позитивний ефект кріоконсервованого трансплантату у тварин з БА, скоріш за все, обумовлено досягненням рівню катіонних білків у цитоплазмі еозинофілів до значень, близьких до концентрацій у контрольних тварин. Саме катіонні білки еозинофілів мають цитотоксичну дію по відношенню щодо епітелію трахей, викликаючи його злущення, що стимулює секрецію слизу в бронхах та формування пробок.

Практичне значення отриманих результатів. Позитивні дані, одержані за умов використання кріоконсервованого матеріалу у якості джерела глюкокортикоїдів (базових препаратів при лікуванні протизапальних реакцій, у тому числі і БА), підтверджують можливість практичного використання даного метода в якості альтернативи глюкокортикоїдної терапії. При цьому слід особливо відмітити, що на відміну від глюкокортикоїдної терапії, яка за умов її тривалого використання, призводить до розвитку вторинної надниркової недостатності, ксенотрансплантація ОКНЗНП являє собою більш фізіологічну процедуру, оскільки трансплантат дозволяє нормалізувати гормональний статус організму внаслідок його інтеграції в нейроендокринную систему реципієнта в якості функціонального ланцюга, що підпорядковуються принципу зворотного зв'язку. Крім того, використання кріоконсервованого матеріалу з метою його трансплантування дозволяє створити необмежені запаси трансплантатів у порівнянні з алогенним матеріалом та провести його надійне тестування у порівнянні з нативним матеріалом.

Особистий внесок здобувача. Висунуті на захист положення і результати отримані дисертантом особисто. Роботи, які мають відношення до теми дисертації, опубліковані у співавторстві з науковим керівником д.б.н., проф. Бондаренко Т.П., співробітниками відділу кріобіохімії і фармакології нейрогуморальних систем, відображують результати сумісного планування і проведення експериментів у відділі, обговорення результатів і підготовки матеріалу до друку.

Автор самостійно провів аналіз отриманих результатів і зробив висновки в роботі. В опублікованих зі співавторами роботах, особистий вклад здобувача полягає:

- в роботах [4, 2, 11] у формуванні моделі БА у експериментальних тварин; бронхіальний астма дексаметазон глюкокортикоїдний

- в роботах [8, 9, 10, 12] - у підготовці матеріалу для трансплантування та здісненні ксенотрансплантації ОКНЗНП тваринам;

- в роботах [1, 3, 5, 6, 7, 12, 13] - у дослідженні стану експериментальних тварин з БА до і після трансплантації ОКНЗНП;

- в роботах [9, 10] у здісненні кріоконсервування ОКНЗНП і підготовці матеріалу для трансплантації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи представлені на науково-практичних конференціях “Сучасні напрямки розвитку ендокринології” (Другі та Треті Данилевські читання), Харків, 2003 та 2004 рр.; Установчому з'їзді Українського товариства клітинної біології, Львів, 2004 р.; Матеріали конференції, присвяченої 100-річчю від народження Р.В.Чаговця, 21-22 жовтеня, Київ, 2004, I съезде физиологов СНГ - Сочи, Дагомыс, 2005 г.; IХ Українському біохімічному з'їзді, Харків, 2006 р.; Клінічна хірургія, 4-5 квітня, Київ, 2006.

Публікації. За результатами дисертаційної роботі опубліковано 13 наукових праць, з яких 6 статей у фахових виданнях та 7 тез доповідей в збірках наукових праць науково-практичних конференцій і конгресів.

Обсяг і структура дисертації. Матеріал викладено на 142 сторінках друкованого тексту, проілюстровано 7 таблицями та 26 рисунками. Дисертаційна робота містить такі розділи: вступ, огляд літератури, матеріали і методи дослідження, результати власних досліджень та їх обговорення, підсумок, висновки та список цитованої літератури, який викладено на 17 сторінках і включає 165 джерел, в тому числі 84 іншомовних.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. У роботі в якості експериментальних тварин були використані 3-4 місячні самці щурив лінії Вістар та морські свинки, які отримувались в умовах віварію ІПКіК НАН України. Донорами для отримання трансплантаційного матеріалу були новонароджені поросята першого покоління порід крупна біла та українська м'ясна (Агрокомбінат “Слобожанський”). Всі маніпуляції з тваринами проводилися відповідно до положення “Європейської конвенції захисту хребетних тварин, які використовуються з експериментальною та іншою науковою метою” (Страсбург, 1985) та під контролем Комітету з біоетики ІПКіК НАН України.

Дослідження експериментальної алергійної реакції сповільненого типу вивчали на овальбумін-сенсибілізованих щурах і морських свинках. Підбір дози алергену (ОВА) для первинної сенсибілізації проводили на щурах, для чого тваринам двічі (на 1 і 7 доби) внутрішньочеревно вводили ОВА 10 мкг/100г і 100 мкг/100г ваги тварини, що містить 100 мг Al(ОН)₃. На 21 добу була проведена вторинна інгаляційна сенсибілізація 0,5% і 1% ОВА. Інгаляцію проводили ультрасанічним небулайзером SPIRA на протязі 15 хвилин. Купірування ознак алергійного запалення проводили в/м дворазовим введенням дексаметазону за 1 і 24 години до початку вторинної сенсибілізації в дозі 20мкг/кг і 40мкг/кг ваги тварини.

Тварин було розподілено на наступні групи (n=5):

1 - контрольна група; 2 - інгаляційна сенсибілізація фізіологічним розчином; 3 - інгаляційна сенсибілізація 0,5% ОВА, 4 - інгаляційна сенсибілізація 1% ОВА, 5 - інгаляційна сенсибілізація фізіологічним розчином з в/м введенням дексаметазону (20мкг/кг ваги); 6 - інгаляційна сенсибілізація 0,5% ОВА з в/м введенням дексаметазону (20мкг/кг ваги); 7 - інгаляційна сенсибілізація 1% ОВА з в/м введенням дексаметазону (20мкг/кг ваги); 8 - інгаляційна сенсибілізація фізіологічним розчином з в/м введенням дексаметазону (40мкг/кг ваги); 9 - інгаляційна сенсибілізація 0,5% ОВА з в/м введенням дексаметазону (40мкг/кг ваги); 10 - інгаляційна сенсибілізація 1% ОВА з в/м введенням дексаметазону (40мкг/кг ваги). За тваринами спостерігали протягом 30 хвилин. Оцінка реакції проводилася за наступною чотирьохплюсовою системою, індекс синдрому (І) обчислювали за формулою Вергла.

Бронхоальвеолярний лаваж (БАЛ) одержували (Ковалева В.Л., 2000) через 24 години після вторинної сенсибілізації у всіх групах тварин. Загальну клітинність БАЛ визначали в гемоцитометрі. Використовуючи стандартний морфологічний критерій, клітини були класифіковані як нейтрофіли, еозинофіли, макрофаги, лімфоцити й епітеліальні клітини (Меньшикова В.В., 1987; Клаус Дж., 1990; Назаренко Г.И., 2000). Процентний вміст ефекторних клітин визначали на проточному цитофлюориметрі BD FACS Calibur (BD Biosciences). У кожному випадку досліджували по 20 000 клітин. Обробку результатів проводили за допомогою програми WinMDI-28.3. Для оцінки властивостей імунних комплексів був використаний метод преципітації циркулюючих імунних комплексів поліетиленгліколем (ПЕГ-6000) (Осипов С.Г., 1983), що дозволяє оцінити концентрацію і розмір імунних комплексів у біологічних рідинах. Для визначення відносного вмісту Т-лімфоцитів використовувався метод спонтанного розеткоутворення з еритроцитами барану (Е-РОК), які є специфічним маркером для розпізнання Т-лімфоцити. Лімфоцити периферійної крові одержували в градієнті щільності фіколл-верографін (щільність 1,077). Концентрацію лімфоцитів доводили до 2х10⁶ кл/мл. Число Е-РОК клітин у відсотках обчислювали в результаті підрахунку 200-300 лімфоцитів в препараті. За розеткоутворену клітину приймали лімфоцит, що приєднав не менше 3 еритроцитів барана. Концентрацію загального білка в БАЛ визначали за методом Бредфорда (Меньшикова В.В., 1987). Макрофаги виділяли з суміші альвеолярних клітин (4 мл) шляхом їх прилипання до поверхні пластикових чашок Петрі. Концентрацію клітин доводили до 2х10⁶ кл/мл. У чашки Петрі з альвеолярними клітинами вносили по 1 мл суспензії еритроцитів барана, через 60 хвилин інкубації промивали фізіологічним розчином, висушували і фіксували метанолом. Потім проводили фарбування азур-еозином за Романовським-Гімзе. Для визначення фагоцитарної активності підраховували клітини, що фагоцитували.

Визначення вмісту катіонного білка в цитоплазмі еозинофілів проводили при застосуванні діахромних аніонних фарбників (виборче забарвлення катіонного білка бромфеноловим синім). Катіонний білок виявлявся в цитоплазмі клітин у вигляді синіх гранул. Для відносного кількісного визначення вмісту катіонного білка використовували принцип Астальді, заснований на виявленні різного ступеня інтенсивності специфічного забарвлення.

Органотипове культивування здійснювали за методом (Тронько Н.Д., 1988) в середовищі 199 або ДМЕМ, яке містило 2,5% сироватку великої рогатої худоби, антибіотики (пеніцилін - 100 од/моль і канаміцін - 75 мкг/моль) при 37С. Культивування здійснювали протягом 3-х діб (Гаврилюк Б.К., 1983), заміну живильного середовища проводили кожну добу.

Кріоконсервування ОКНЗНП здійснювали по 2-х етапній програмі на заморожувач ЗП-10 зі швидкістю охолодження на першому етапі 1°С/хв до -80°С з наступним зануренням у рідкий азот. Відігрів здійснювали при +42°С до появи рідкої фази, після чого проводили 5-разову заміну середовища заморожування на середовище 199 (Бондаренко Т.П., 1998).

Трансплантацію органотипових культур здійснювали в підшкіряну жирову клітковину брюшної стінки на 14 добу після первинної сенсибілізації.

Вимірювання рівню кортизолу в сироватці крові експериментальних тварин та ОКНЗНП визначали радіоімунологічним методом з використанням тест-наборів PIA-кортизол-CT (Білорусь).

Гістологічний аналіз проводили за стандартної процедури. Зразки легенів були видалені і зафіксовані у 10% формаліні для гістологічного дослідження. Зафіксований матеріал було залито в парафін. Серійні зрізи 5-7мкм були забарвлені за допомогою гематоксиліну та еозину.

Статистичну обробку результатів проводили з використанням програми ANOVA. Значення P<0,05 вважались статистично вірогідними.

РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Розробка моделі бронхіальної астми на двох видах експериментальних тварин (щури та морські свинки). Сучасна концепція патогенезу бронхіальної астми описує його як характерний запальний процес в бронхіальній стінці. У нашому випадку сенсибілізація тварин (щурів) відбувалася на 1 і 7 добу шляхом внутрішньочеревного введення тварині ОВА по 10мкг/100г ваги тварин або по 100мкг/100г ваги тварин. Сенсибілізація викликає збільшення й активацію специфічних Т-лімфоцитів. У зв'язку з цим на етапі первинної сенсибілізації ми вважали доцільним проаналізувати зміну вмісту Т-лімфоцитів в плазмі крові експериментальних тварин в залежності від дози введеного антигену (рис.1).

Рис. 1 Залежність вмісту Т-лімфоцитів в плазмі крові від концентрації введеного ОВА (n=5), де 1 - контрольна група; 2 - сенсибілізовані тварини, концентрація ОВА - 10мкг/100г ваги тварин; 3 - сенсибілізовані тварини, концентрація ОВА - 100мкг/100г ваги тварин

Примітка.* - Р<0,05 - розходження достовірні відносно контрольної групи тварин.

З поданих даних можна зробити висновок про те, що тільки використання великих концентрацій ОВА призводить до вірогідного збільшення вмісту Т-лімфоцитів, що може говорити про первинну сенсибілізацію тварин.

Показником, який використовується в клініці при діагностиці БА, є ЦІК, концентрація яких відображає ступінь вираженості процесу і активність запалення. Найбільш патогенними є ЦІК середнього та малого розміру, які здатні фіксувати комплемент. Саме ці ЦІК викликають розвиток реакції пошкодження. Нами встановлено, що первинна сенсибілізація щурів ОВА на 10-12 день супроводжується змінами ЦІК, що дає нам можливість припустити розвиток у тварин алергічного запалення.

Формування імунної відповіді на алерген розвивається на 14-21 день. Стан сенсибілізації може бути прихованим, якщо не буде повторного контакту з алергеном. Тому на 21 день після первинної сенсибілізації ми проводили вторинну сенсибілізацію.

Метою був підбір концентрації ОВА при вторинній інгаляційній сенсибілізації для створення моделі з ознаками БА, а також доз дексаметазону для купірування ознак алергійного запалення. Найбільш адекватною та інформативною моделлю БА є модель алергійного запалення легенів у морських свинок, оскільки ці тварини мають такі симптоми, як чухання носа, чихання, судоми, а також анафілактичний шок при високій дозі алергену. Загальну реакцію тварини при вторинній сенсибілізації оцінювали за індексом синдрому БА (рис. 2).

Рис. 2 Індекс синдрому, обчислений за формулою Вейгла, в залежності від дози ОВА при вторинній інгаляції та дози, введеного дексаметазону (n=5), де 1 - контрольна група; 2 - інгаляційна сенсибілізація фізіологічним розчином; 3 - інгаляційна сенсибілізація 0,5% ОВА; 4 - інгаляційна сенсибілізація 1% ОВА; 5 - інгаляційна сенсибілізація фізіологічним розчином з в/м введенням дексаметазону (20мг/кг ваги); 6 - інгаляційна сенсибілізація 0,5% ОВА з в/м введенням дексаметазону (20мг/кг ваги); 7 - інгаляційна сенсибілізація 1% ОВА з в/м введенням дексаметазону (20мг/кг ваги); 8 - інгаляційна сенсибілізація фізіологічним розчином з в/м введенням дексаметазону (40мг/кг ваги); 9 - інгаляційна сенсибілізація 0,5% ОВА з в/м введенням дексаметазону (40мг/кг ваги); 10 - інгаляційна сенсибілізація 1% ОВА з в/м введенням дексаметазону (40мг/кг ваги)

Примітка. * - Р<0,05 розходження достовірні відносно контрольної групи тварин.

Можна бачити, що найвищий індекс синдрому спостерігається у тварин за умов інгаляції 1% ОВА, коли у всіх тварин спостерігаються чітко виражені часті чухання, чихання, а у частини морських свинок спазматичний кашель, бічне положення, відділення калу і сечі. За умов інгаляції 0,5% ОВА у більшості експериментальних тварин спостерігаються лише чіткі виражені чухання носа, наїжачування шерсті, чихання.

Найбільш ефективними протизапальними препаратами для лікування БА є кортикостероїди. Було встановлено, що тільки використання 40мкг/кг ваги дексаметазону призводило до нівеляції ознак БА. Головною ознакою БА є підвищення гіперреактивності дихальних шляхів, що корелює з підвищенням рівня ефекторних клітин в БАЛ. У зв'язку з цим ми дослідили рівень ефекторних клітин у БАЛ через 24 години після вторинної сенсибілізації. З даних табл.1. можна бачити, що найвищий рівень ефекторних клітин в БАЛ спостерігається у тварин, сенсибілізованих 1% ОВА, коли кількість еозинофілів в БАЛ зростає в 6 разів у порівнянні з контрольною групою, а кількість лімфоцитів - в 5 разів, що є свідченням запального процесу, характерного для БА.

Таблиця 1

Клітинний склад БАЛ в % у морських свинок через 24 години після вторинної інгаляційної сенсибілізації (n=5)

№ п/п	Групи тварин	Клітинний склад БАЛ	Загальне чило клітин (*106 в мл)
		Еозино- філи (%)	Лімфо-цити (%)	Нейтро-філи (%)
1	Контрольна	8,1±1,9	1,3±0,4	0,4±0,2	19,38 ±1,2
2	ОВА+фізрозч.	10,3±1,9	1,67±0,4	0,5±0,2	21,58 ±1,2
3	ОВА+0,5%ОВА	38,73±3,5*	7,8±1,5*	1,7±0,3*	48,98±1,9*
4	ОВА+1%ОВА	49,6±4,5*	10,6±1,7*	2,4±0,4*	57,36±2,2*
5	ОВА+фізрозч.+дексаме тазон (20мкг/кг)	7,28±1,9	1,43±0,4	0,44±0,2	20,58 ±1,2
6	ОВА+0,5%ОВА+дексаметазон (20мкг/кг)	23,73±3,8*	4,68±1,5*	1,15±0,3	34,98±1,9
7	ОВА+1%ОВА+дексаме тазон (20мкг/кг)	31,73±3,7*	6,08±1,5*	1,35±0,3	46,88±1,9*
8	ОВА+фізрозч.+дексаме тазон (40мкг/кг)	6,07±1,9	1,32±0,4	0,38±0,2	17,18 ±1,2
9	ОВА+0,5%ОВА+декса метазон (40мкг/кг)	14,3±2,5	1,85±1,3	0,45±0,3	24,75±1,8
10	ОВА+1%ОВА+дексаметазон (40мкг/кг)	18,1±2,7	2,95±1,1	0,63±0,2	27,56±1,7

Введення в/м 40мкг дексаметазону призводить до вірогідного зниження рівню клітин. Наведені дані дозволяють зробити висновок, що для відтворення адекватної моделі БА на морських свинках необхідно проводити первинну сенсибілізацію на 1 і 7 добу в/ч (концентрація ОВА 100мкг/100г ваги тварин), вторинну - 1% розчином ОВА за допомогою небулайзера протягом 15 хвилин.

Морфофункціональні характеристики нативного і кріоконсервованного ендокринного матеріалу. У медичній практиці для лікування різноманітних ендокринопатій використовується метод трансплантації відповідних культур ендокринних тканин. Використання нативних культур обмежено завдяки необхідності використання культур одразу після їх отримання та неможливості надійного тестування. Використання низькотемпературних технологій дозволяє створити запаси матеріалу та забезпечити його надійне тестування. У якості трансплантаційного матеріалу ми використовували 3-х добові культури з надниркових залоз новонароджених поросят - нативні та кріоконсервовані ОКНЗНП, використовуючи метод кріоконсервування (Бондаренко Т.П., Легач Є.І., 1998).

При використанні методу трансплантації важливим є рішення питання щодо дози трансплантаційного матеріалу. Для культивування ми використовували матеріал від багатьох тварин, з якого брали однакові аліквоти для культивування. Згідно даних (Легач Є.І., 1996), даний спосіб кріоконсервування супроводжується загибеллю 15-17% клітин. Тому, щоб нативні і кріоконсервовані трансплантати мали однакову гормональну активність, для зразків, що мали бути заморожені, брали аліквоти, що за масою були на 15% більшими. За умов вимірювання гормональної активності нативних та кріоконсервованих ОКНЗНП (табл. 2) ми отримали результати, які свідчили на користь нашого припущення про те, що збільшення маси зразків для замороження при культивуванні забезпечує рівну гормональну активність зі зразками контрольної групи, що є корисним для порівняння нативних та кріоконсервованих трансплантатів.

Таблиця 2

Концентрація кортизолу в органотипових культурах (мкг/мг білка) з надниркових залоз новонароджених поросят до і після кріоконсервування (n=5)

Нативна культура	Кріоконсервована культура
Маса тканин, для культивування, г	Концентрація кортизолу	Маса тканин для культивування, г	Концентрація кортизолу
0,30	0,348 ± 0,018	0,30	0,231, ± 0,072*
0,35	0,351 ± 0,020	0,35	0,342 ± 0,022

Для функціонування тканин надниркових залоз вельми важливим є збереження структури тканини, оскільки дія головного регулятора стероїдогенезу - АКТГ залежить саме від стану структури надниркових залоз. Проведене дослідження гістоструктури культур до і після кріоконсервування свідчать на користь того, що нативна і кріоконсервована ОКНЗНП мали типову зональну структуру і достатню кількість спеціалізованих секретуючих клітин. Це дозволяло нам зробити висновок про те, що даний матеріал може бути використаний у якості трансплантатів.

Змінення стану експериментальних тварин, сенсибілізованих ОВА, при трансплантації нативних і кріоконсервованих ОКНЗНП та при терапії дексаметазоном. За умов проведення лікування тварин з БА шляхом гормонотерапії та трансплантації ми у порівняльному аспекті проаналізували стан гіперреактивності дихальних шляхів експериментальних тварин. У лабораторних умовах гіперреактивність визначається ступенем бронхоконстрикції, тобто за частотою й силою відповіді дихальних шляхів на наявність екзогенного алергену. У нашому випадку бронхоконстрикція визначалася інгаляційним часом. У результаті проведених досліджень показано, що мінімальний інгаляційний час спостерігався у тварин з БА.

Введення дексаметазону дозволило збільшити інгаляційний час в 2,5 рази, трансплантація кріоконсервованої ОКНЗНП в 2,2 рази, а трансплантація нативної ОКНЗНП призвела до збільшення цього показника тільки в 1,4 рази. Тобто трансплантація кріоконсервованого трансплантату впливає таким чином, як і введення дексаметазону (рис. 3), за умов контакту з екзогенним алергеном.

Рис. 3 Час експозиції тварин (інгаляційний час) з аерозольним 1% ОВА до початку розвитку респіраторних порушень (n=5), де 1 - контрольна група; 2 - сенсибілізовані тварини; 3 - сенсибілізовані тварини з в/м введенням дексаметазону (40мкг/кг ваги); 4 - сенсибілізовані тварини з трансплантацією нативної ОКНЗНП; 5 - сенсибілізовані тварини з трансплантацією кріоконсервованої ОКНЗН

При БА має місце збільшення проникнення судин, наслідком чого є домішування до бронхіального секрету серозного білку з судин легенів. У нашій роботі проведено аналіз зміни білку в БАЛ. Було встановлено, що у сенсибілізованих тварин рівень білку в БАЛ в 25 разів вище, ніж у інтактних (13,14±0,34 мг/мл і 0,54±0,04 мг/мл відповідно). Введення дексаметазону дозволяє знизити концентрацію білка до 3,33±0,44 мг/мл, а трансплантація нативної і кріоконсервованої ОКНЗНП призводить до зменшення вмісту білка в БАЛ до 10,62±1,2 і 7,02±0,44 мг/мл відповідно. Оскільки зміна концентрації білка в БАЛ є індексом зміни проникності легенів, можна зробити висновок, що трансплантація кріоконсервованої ОКНЗНП забезпечує терапевтичний ефект.

Пізня стадія гіперреактивності дихальних шляхів характеризується різким збільшенням кількості ефекторних клітин. У ході проведених експериментів було встановлено, що в контрольній групі тварин еозинофіли практично відсутні (2,8±0,35х10⁶/мл), тоді як у сенсибілізованих тварин їх кількість становила 28,6±2,5х10⁶/мл. При введенні дексаметазону та кріоконсервованої ОКНЗНП цей показник досягав 4,84±0,34х10⁶/мл і 9,8±1,19х10⁶/мл, відповідно. Кількість еозинофілів знижувалася до 17,75±2,5х10⁶/мл при використанні нативної ОКНЗНП. Можна припустити, що при трансплантації нативної ОКНЗНП зниження алергійного запалення менш виражено, ніж дія дексаметазону. Однак, при введенні дексаметазону рівень еозинофілів не відрізняється від значень контролю, що може бути пов'язано з більш високою гормональною активністю препарату в порівнянні з трансплантатами.

Оцінка кількості макрофагів у БАЛ показала, що у контрольній групі даний показник становить 15,4±1,8х10⁶/мл, тоді як у сенсибілізованих - 32,6±3,9х10⁶/мл. Введення дексаметазону, а також трансплантація нативної та кріоконсервованої ОКНЗНП дозволили знизити цей показник від 26,4±1,5х10⁶/мл до 24,5±2,2х10⁶/мл. Можливо, що ін'єкційне введення гормонів не впливає на рівень макрофагів у тканинах дихальних шляхів. Однак, існують докази, що альвеолярні макрофаги можуть бути активовані через ІgE-залежні механізми. При дослідженні фагоцитарної активності АМ у тварин з БА (рис.4) було встановлено, що у морських свинок з моделлю БА показники фагоцитарної активності АМ були нижчими, ніж у контрольних тварин (ФЧ = 72,24±3,21, ФІ = 17,05±0,25 і ФЧ = 84,00±5,03, ФІ = 19,87±0,68, відповідно).

Рис. 4 Показники фагоцитарної активності макрофагів через 24 години після вторинної сенсибілізації аерозольним алергеном, (n=5), де 1 - контрольна група; 2 - сенсибілізовані тварини; 3 - сенсибілізовані тварини з в/м введенням дексаметазону (40мкг/кг ваги); 4 - сенсибілізовані тварини з трансплантацією нативної ОКНЗНП; 5 - сенсибілізовані тварини з трансплантацією кріоконсервованої ОКНЗНП

При трансплантації кріоконсервованої ОКНЗНП і при введенні дексаметазону ці показники були наступні: ФЧ = 69,02±3,49, ФІ = 14,78±0,31 і ФЧ = 56,67±1,76, ФІ = 15,00±0,42, відповідно. Отримані дані відображають ступінь взаємодії ГКС з АМ. Максимальний вплив на фагоцитарну активність АМ чинить в/м введення дексаметазону, тоді як трансплантація кріоконсервованої та нативної ОКНЗНП істотно не впливає на цей показник.

Оскільки у пацієнтів з БА спостерігається підвищення субпопуляцій лімфоцитів у периферичній крові і тканинах запалення, ми вважали доцільним проаналізувати зміну кількості лімфоцитів в БАЛ. Було встановлено, що високий рівень лімфоцитів в БАЛ (8,24±0,7х10⁶/мл) спостерігався тільки у сенсибілізованих тварин. При введенні дексаметазону кількість лімфоцитів (2,94±0,6х10⁶/мл) була порівнянною з їх кількістю у контрольних тварин (2,22±0,33х10⁶/мл). Рівень кількості лімфоцитів при введенні нативної ОКНЗНП і кріоконсервованої ОКНЗНП невірогідно відрізнявся між собою (5,14±0,7х10⁶/мл і 4,8±0,4х10⁶/мл відповідно). Однак, їх кількість вірогідно вища у порівнянні з інтактними тваринами. Більш високий рівень лімфоцитів в БАЛ у тварин з трансплантацією ОКНЗНП у порівнянні з групою, що отримували дексаметазон, може бути пов'язано з тим що, з одного боку, рівень гормонів, що виділяються трансплантатом, недостатній для купірування виходу лімфоцитів з кісткового мозку, а з іншого боку, накладаються імунологічні реакції, пов'язані з відторгненням трансплантата. Аналізуючи отримані дані, можна зробити висновок, що трансплантація органотипової культури надниркових залоз новонароджених поросят придушує розвиток алергійного запалення. Це наочно показано в експериментах по зменшенню проникнення судин і зміни кількісного складу імунокомпетентних клітин бронхоальвеолярного лаважу. Однак слід зазначити, що шляхом трансплантації як кріоконсервованої, так і нативної ОКНЗНП не вдалося домогтися ефекту, рівнозначного застосуванню дексаметазону, що може бути пов'язано з недостатньою кількістю трансплантату при дослідженій патології або з механізмами імунологічного відторгнення.

Вивчення стану експериментальних тварин з бронхіальною астмою в залежності від дози трансплантованої органотипової культури надниркових залоз новонароджених поросят. У попередній частині роботи було показано, що застосування кріоконсервованої ОКНЗНП призводить до зниження алергійного запалення і надає більш виражений терапевтичний ефект, ніж нативна ОКНЗНП. Проте, введення вживаної дози кріоконсервованої ОКНЗНП було недостатнім для купірування ознак алергійного запалення у порівнянні зі застосуванням дексаметазону. Тому були проведені дослідження стану експериментальних тварин з моделлю БА при введенні різних доз трансплантату кріоконсервованої культури. Як видно з представлених даних (рис. 5.), у ОВА- сенсибілізованих тварин спостерігається вірогідне зниження рівню кортизолу порівняно з контролем, що є характерним для хворих БА. При введенні як дексаметазону, так і різних доз кріоконсервованої ОКНЗНП, гормональний рівень у тварин вірогідно не відрізнявся від рівня кортизолу в плазмі крові контрольної групи.

Рис. 5 Рівень кортизолу в плазмі крові у морських свинок через 24 години після вторинної інгаляційної сенсибілізації (n=5), де 1-контрольна група; 2-сенсибілізовані тварини; 3-сенсибілізовані тварини з трансплантацією кріоконсервованої ОКНЗНП (1 доза на 100г ваги); 4-сенсибілізовані тварини з трансплантацією кріоконсервованої ОКНЗНП (2 доза на 100г ваги); 5-сенсибілізовані тварини з в/м введенням дексаметазону (40мкг/кг ваги)

Проте слід зазначити, що при введенні 1 дози кріоконсервованої ОКНЗНП на 100г ваги тварини рівень гормонів в плазмі крові був нижчим, ніж при введенні дексаметазону і 2 доз ОКНЗНП на 100 г ваги. Можна сказати, що трансплантація підвищеної дози культури дозволяє компенсувати зниження гормонів в плазмі крові тварин при алергійному запаленні до рівню при дексаметазонової терапії.

За умов проведення порівняльного аналізу клітинного складу БАЛ у тварин з БА при трансплантації різних доз кріоконсервованої ОКНЗНП і введенні дексаметазону (табл. 3) було встановлено, що максимальна клітинність БАЛ спостерігалась у сенсибілізованих тварин (до 57*10⁶2,26*10⁶ в мл). Трансплантація кріоконсервованої ОКНЗНП і введення дексаметазону дозволило знизити загальну кількість клітин у 2 рази, однак, цей показник залишався вірогідно вищим, ніж у контрольних тварин. При дослідженні клітинного складу БАЛ показано, що у тварин з моделлю БА спостерігається підвищення процентного вмісту імунокомпетентних клітин, що і є характерним для пізньої стадії алергійного запалення. Трансплантація підвищеної дози кріоконсервованої ОКНЗНП і введення дексаметазону дозволяло знизити у тварин з БА кількість еозинофілів, лімфоцитів, нейтрофілів.

У цілому можна зробити висновок, що введення дексаметазону і трансплантація ОКНЗНП (2 доз) призводять до зниження рівню еозинофілів і лімфоцитів в тканинах дихальних шляхів, що відображається придушенням запального процесу у тварин з БА, що опосередковано дією глюкокортикоїдів.

Таблиця 3

Вплив різних доз кріоконсервованої ОКНЗНП і дексаметазону на клітинний склад БАЛ (%) у тварин з БА через 24 години після вторинної інгаляційної сенсибілізації (n=5)

Група тварин	Клітинний склад БАЛ	Загальна кіль кість клітин (*106 в мл)
	Еозинофіли	Лімфоцити	Нейтрофіли
Контрольні	8,1±1,9	1,3±0,4	0,4±0,2	19,38 ±1,21
Сенсибілізовані	49,6±4,5	8,4±1,7	2,4±з0,4	57,36*±2,26
Сенсибілізовані з трансплантацією ОКНЗНП (1 доза на 100г ваги)	26,73±3,85	5,8±1,5	1,5±0,3	44,98±1,91
Сенсибілізовані з трансплантацією ОКНЗНП (2 доза на 100г ваги)	16,8±2,5	4,5±1,3	0,75±0,3	30,75±1,85
Сенсибілізовані з в/м введенням дексаметазону	17,1±2,7	3,1±1,1	0,68±0,2	28,76±1,77

Характерною ознакою БА є десквамація епітелію дихальних шляхів з обтюрацією просвіту бронхів слизовими пробками з домішками еозинофілів. Еозинофільні катіонні білки володіють цитотоксичною дією на епітелій трахей і слизових пробок в їх просвітах субстанцій, таких як личинки паразитів, стимулюють секрецію слизу в бронхах і викликають його злущення. Аналіз вмісту катіонного білку в цитоплазмі еозинофілів показав, що його максимум спостерігається в гранулах еозинофілів контрольної групи тварин, тоді як мінімальна кількість відмічена в групі тварин з моделлю БА. Цей факт, очевидно, визначається дегрануляцією еозинофілів, характерною для алергійного запалення і виходом цього білка з клітин. При в/м введенні дексаметазону вміст катіонного білка в цитоплазмі еозинофілів порівняний з контрольною групою, що може бути пов'язано зі зниженням активності рецепторів клітин при взаємодії з кортикостероїдами. При трансплантації 2 доз ОКНЗНП вміст катіонних білків в цитоплазмі еозинофілів був вірогідно вище у порівнянні з групою тварин з моделлю БА.

Для повної картини впливу трансплантації кріоконсервованої ОКНЗНП на процеси алергійного запалення було проведено порівняльний гістологічний аналіз легень тварин досліджених груп. Було встановлено, що у групі тварин з моделлю БА відбувається зміна морфології бронхів - миготливий респіраторний епітелій втрачає вії і порушується цілісність епітеліального вистилання. На гістологічних препаратах спостерігається збільшення кількості келихоподібних клітин, гіпертрофія підслизового шару, виражена еозинофільна інфільтрація тканин дихальних шляхів, що супроводжується ознаками підвищеної проникності судин, при якій відбувається вихід ефекторних клітин в просвіт бронхів, наявність чітко виражених слизових пробок. При введення дексаметазону і трансплантації 2 доз ОКНЗНП наявність слизових пробок не виявлена на гістологічних зрізах легень експериментальних тварин. Проте слід зазначити, що слизова оболонка бронхів на відміну від контролю, де вона носить яскраво-виражений складчастий характер, має гладку структуру. Після проведеного лікування можна також відзначити зменшення інфільтрації еозинофілами тканин дихальних шляхів та відсутність потовщення базальної мембрани, однак, як при введенні дексаметазону, так і при трансплантації кріоконсервованої ОКНЗНП, гістологічні препарати легень характеризується відсутністю війчастого епітелію і складчастістю, що характерно для контрольних зразків. Порівняльний аналіз гістологічних препаратів тканин дихальних шляхів у ході проведених експериментів дає можливість припустити, що при трансплантації кріоконсервованої ОКНЗНП зміни морфології тканини легенів схожі до введення дексаметазону.

Таким чином, виходячи з представлених результатів, можна зробити висновок, що при трансплантації кріоконсервованої ОКНЗНП відмічено відсутність слизових пробок на гістологічних зрізах легень морських свинок, а також відбувається відновлення рівня кортизолу в плазмі крові і зниження кількості ефекторних клітин в тканинах дихальних шляхів.

ВИСНОВКИ

У відповідності зі встановленими метою і завданнями роботи отримані нові дані щодо можливості у якості альтернативного метода при лікуванні бронхіальної астми (експериментальне дослідження) використовувати метод трансплантації кріоконсервованих органотипових культур надниркових залоз новонароджених поросят. Підібрана доза трансплантаційного матеріалу, що забезпечує порівняно з дексаметазонуовою терапією купірування запальних алергійних реакцій у тварин двох видів (щури, морські свинки) з БА.

1. Первинна внутрішньочеревна сенсибілізація щурів і морських свинок овальбуміном на 1 і 7 добу у дозі 100мкг/100г ваги тварин й вторинна інгаляційна сенсибілізація на 21 добу 1% розчином овальбуміну дозволяє відтворити у тварин алергійне запалення дихальних шляхів. Гістологічні змінення тканин легень, аналіз клітинного складу БАЛ і показників крові дозволяють класифікувати цей патологічний стан як бронхіальна астма.

2. Підвищення маси тканин наднирників на 15% для культивування зразків для подальшого кріоконсервування, дозволяє отримати після відігріву ендокринний матеріал, який за гістоструктурою, рівнем гормонів та кількістю життєздатних клітин порівняний з контрольними зразками, що робить можливим адекватно порівнювати роботу контрольних і кріоконсервованих трансплантатів в організмі реципієнтів.

3. Введення дексаметазону, трансплантація нативних і кріоконсервованих органотипових культур надниркових залоз новонароджених поросят дозволяють зменшити обструкцію дихальних шляхів до екзогенного алергену. Доказом цього є зростання часу прояву респіраторних порушень при контакті з екзогенним алергеном в 2.5, 1.4 і 2.2 рази, відповідно, у порівнянні з таким у тварин з БА без лікування.

4. Купірування патологічних процесів, характерних для бронхіальної астми, шляхом трансплантації кріоконсервованого ендокринного матеріалу має дозозалежний характер та реалізується за рахунок підвищення концентрації глюкокортикоїдів у периферійній крові, що корегує зі зниженням в БАЛ кількості еозинофілів, макрофагів, нейтрофілів і епітеліальних клітин, та супроводжується вірогідним зниженням проникненості судин дихальних шляхів.

5. Трансплантація кріоконсервованого ендокринного матеріалу і дексаметазонова терапія супроводжуються виникненням виражених слизових пробок у бронхах, що є найбільш характерною ознакою для БА. Відмічається зменшення інфільтрації еозинофілами тканин дихальних шляхів, відсутність потовщення базальної мембрани, однак, для морфології тканин дихальних шляхів, при введенні як дексаметазону, так і за умов трансплантації кріоконсервованих препаратів, характерна відсутність війчастого епітелію і складчастості, що характерно для контрольних зразків.

ПЕРЕЛІК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Легач Є.І. Ксенотрансплантація органної культури надниркових залоз. Досвід клінічного застосування при ревматоїдному артриті та бронхіальної астмі / Є.І. Легач, В.В. Сирота // Трансплантологія. 2004. Т. 6, №2. С. 39-41.

2. Бондаренко Т.П. Экспериментальная модель бронхиальной астмы у крыс / Т.П. Бондаренко, И.И. Самченко, В.В. Сирота // Проблеми науки та освіти. 2005.№2. С. 52-55.

3. Бондаренко Т.П. Трансплантация криоконсервированного эндокринного материала как метод коррекции различных патологий у экспериментальных животных / Т.П. Бондаренко, Г.А. Божок, Н.М. Алабедалькарим, Н.А Волкова, И.И. Самченко, В.В. Сирота // Проблемы криобиологии. 2005. №3. С. 36.

4. Самченко І.І. Моделювання алергічного стану у щурів, спричиненого дією овальбуміну / І.І.Самченко, Т.П.Бондаренко, В.В.Сирота // Лабораторна діагностика. 2006. №2. С. 50-54.

5. Самченко И.И. Коррекция состояния у єкспериментальных животных с моделью бронхиальной астмы путем трансплантации органной культуры надпочечниковых желез / И.И. Самченко, В.В. Кирошка, В.В. Сирота, Т.П. Бондаренко // Трансплантология. 2007. Т. 9, № 1. С. 247-249.

6. Cамченко, И.И Состояние гиперреактивности дыхательных путей у морских свинок с моделью бронхиальной астмы в зависимости от дозы трансплантата органной культуры надпочечников / И.И Cамченко, В.В.Кирошка, В.В.Сирота, Т.П. Бондаренко // Експериментальна і клінічна медицина. 2010. № 2. С. 18-22.

7. Легач Е.И., Бондаренк Т.П., Сирота В.В. Влияние ксенотрансплантации надпочечниковых желез на систему микроциркуляции при бронхиальной астме // Матеріали науково-практичної конференції “Сучасні напрямки розвитку ендокринології” (Другі Данилевські читання). Харків, 19 сентября 2003. С. 123-124.

9. Легач Е.И., Сирота В.В. Гормонопродукция щитовидной железы и надпочечников при их совместном культивировании // Матеріали науково-практичної конференції “Сучасні напрямки розвитку ендокринології” (Треті Данилевські читання). Харків, 9 листопада 2004. С. 107-108.

9. Легач Е.И., Сирота В.В. Торрес Х. Глюкокортикоїдна функція та кінетичні характеристики бета-адренорецепторів в клітинах адреналового кортексу до та після кріоконсервування // Установчий з'їзд Українського товариства клітинної біології. Львів, 21 березня 2004. С. 20.

10. Алабедалькарім Н.М., Устиченко В.Д., Сирота В.В. Суспензія адренокортикоцитов та органна культура надниркових залоз як об'єкти дослідження базального та стимульованого стероїдогенезу // Матеріали конференції, присвяченої 100-річчю від народження Р.В. Чаговця, 21-22 жовтеня, 2004, Київ, Український біохімічний журнал. 2004. Т.76, № 4. С. 139-140.

11. Самченко И.И., Дудецкая Г.В., Сирота В.В., Бондаренко Т.П. Влияние глюкокортикоидов на розеткообразующую способность лимфоцитов периферической крови крыс с моделью бронхиальной астмы // Научные труды І Съезд физиологов СНГ, 19-23 сентябрь 2005г. Сочи. Т.2 / Под редакцией Р.И.Сепиашвили. М.: «Медицина - Здоровье», 2005. С. 123.

12. Мацевитая П.В., Самченко И.И., Кирошка В.В., Сирота В.В. Влияние ксенотрансплантации криоконсервированной органной культуры надпочечников на гормональный статус животных с моделью бронхиальной астмы // Матеріали IX Українського біохімічного з'їзду, Харків. 24-27 жовтня 2006. Т.2. С. 205-206.

13. Самченко И.И., Кирошка В.В., Бондаренко Т.П. Сирота В.В.Влияние ксенотрансплантации органной культуры надпочечников на инфильтрацию эозинофильными гранулацитоми дыхательных путей у гвинейских свинок с бронхиальной астмой 4-5 квітня, К.: Клінічна хірургія. 2006. №4-5. С. 35.

АНОТАЦІЯ

Сирота В.В. Вплив кріоконсервованих органотипових культур наднирників на патологічний синдром бронхіальної астми (експериментальне дослідження) - Рукопис.

Дисертаційна робота на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.35 - кріомедицини. - Інститут проблем кріобіології і кріомедицини НАН України, Харків, 2010.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню стану тварин з моделлю бронхіальної астми за умов здійснення лікування шляхом глюкокортикоїдної терапії або шляхом ксенотрансплантації нативних і кріоконсервованих органотипових культур надниркових залоз новонароджених поросят.

Встановлено, що використання кріоконсервованого матеріалу має однаковий ефект з лікуванням за допомогою глюкокортикоїдної терапії. Використання нативного ендокринного матеріалу менш ефективно, що обумовлено, скоріш за все, більш значними реакціями відторгнення трансплантатів у порівнянні з кріоконсервованим матеріалом, оскільки низькі температури призводять до вибіркового руйнування антигенпредставляючих клітин.

Позитивний ефект кріоконсервованого трансплантату у тварин з БА, обумовлений досягненням рівню катіонних білків у цитоплазмі еозинофілів до значень, близьких до концентрацій у контрольних тварин, що сприяє зменшенню формування слизових пробок у бронхах.

Ключові слова: бронхіальна астма, органотипові культури надниркових залоз, кріоконсервування, трансплантація, дексаметазонова терапія.

АННОТАЦИЯ

Сирота В.В. Влияние криоконсервированных органотипических культур надпочечников при патологическом синдроме бронхиальной астмы (экспериментальное исследование) - Рукопись.

...