Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНИВЕРСИТЕТ

УДК: 616.233-002-053.2:616.441:546.23:546.15

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

ВПЛИВ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ ТА ВМІСТУ МІКРОНУТРІЄНТІВ (СЕЛЕН, ЙОД) В ОРГАНІЗМІ ДИТИНИ НА ПЕРЕБІГ ОБСТРУКТИВНОГО БРОНХІТУ

14.01.10 - Педіатрія

ЦЮРА ОКСАНА МИКОЛАЇВНА

Харків - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Харківському національному медичному університеті МОЗ України.

Науковий керівник:

СЕНАТОРОВА Ганна Сергіївна, доктор медичних наук, професор, Харківський національний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри педіатрії № 1 і неонатології.

Офіційні опоненти:

ОВЧАРЕНКО Леонід Сергійович, доктор медичних наук, професор, Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри педіатрії;

КРЮЧКО Тетяна Олександрівна, доктор медичних наук, професор, ВДНЗУ "Українська медична стоматологічна академія" МОЗ України, завідувач кафедри педіатрії № 2.

Захист відбудеться "17" вересня 2010 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.600.04 при Харківському національному медичному університеті МОЗ України (61022, м. Харків, пр. Леніна, 4).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного медичного університету МОЗ України (61022, м. Харків, пр. Леніна, 4).

Автореферат розісланий "17" серпня 2010 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Д 64.600.04, доктор медичних наук, професор Т.В. Фролова.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Стан здоров'я дітей є однією з найважливіших проблем медицини та одним із найчутливіших біологічних показників, що відображають якість навколишнього середовища (Майданник В.Г., 2005; Овчаренко Л.С., 2005). Останнім часом в умовах зміни екологічної ситуації в Україні сучасна патологія характеризується зростанням гострих, рецидивних та хронічних захворювань органів дихання, які в дітей досить часто супроводжуються бронхообструкцією (Волосовець О.П. та ін., 2005, Крючко Т.О., 2006). Спостерігається негативна тенденція патоморфозу гострих обструктивних бронхітів до затяжного перебігу та розвитку повторних епізодів (Сенаторова Г. С, 2007).

Поява таких факторів ризику, як екополютанти та деформований мінеральний обмін, сприяє формуванню нових уявлень про патогенез захворювань органів дихання. Згідно з сучасними даними кожній патології в дітей притаманні певні відхилення в елементному стані (Агаджанян Н. А, 2001, Овчаренко Л.С., 2007).

За даними літератури, при гострих бронхообструктивних захворюваннях спостерігається дефіцит селену (Kocabaє C.N. et al., 2006). Селен необхідний для нормального функціонування щитоподібної залози, селенопротеїни клітин відіграють важливу роль у стабільності антиоксидантного статусу, функціонуванні гормональної та імунної систем (Голубкина Н.А., Скальный А.В., 2002). А враховуючи той факт, що селен є складовою частиною йодтироніндефодинази - ензиму, що є відповідальним за периферичне перетворення тироксину в трийодтиронін, дефіцит селену супроводжується ферментативною нестачею метаболізму йоду в організмі дитини. Нестача антиоксидантного захисту, порушення мікронутрієнтного забезпечення (селен, йод) організму дитини призводять до ускладнення перебігу захворювання та формування затяжних форм, виникнення повторних епізодів обструктивного бронхіту (Kovacevic S., 2000).

Ендокринна та імунна системи є інтегрувальними, відповідальними за збереження постійності внутрішнього середовища організму дитини. Проте як у хворих, так і в здорових дітей гормонально-імунологічні взаємозв'язки з щитоподібною залозою, особливо з урахуванням фонового стану мікронутрієнтів (селену, йоду), не вивчено.

Отже, вивчення механізмів адаптації дітей до гормональних та імунних порушень, що розвиваються при обструктивному бронхіті, з урахуванням вмісту в організмі йоду і селену, уточнення їхніх особливостей і розбіжностей залежно від тяжкості захворювання в змозі допомогти визначити шляхи вирішення питань щодо пошуку нових способів удосконалення діагностики, профілактики тяжкого перебігу та повторних обструктивних бронхітів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано у межах комплексної науково-дослідної роботи Харківського національного медичного університету "Медико-біологічна адаптація дітей з соматичною патологією в сучасних екологічних умовах" (державний реєстраційний № 0108U005255).

Здобувачем здійснений аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури за темою, проведене обстеження і формування груп дітей з обструктивним бронхітом, виконані його систематизація та аналіз.

Мета дослідження: вдосконалення діагностики та запобігання розвитку повторних епізодів обструктивного бронхіту в дітей на підставі вивчення функції щитоподібної залози, імунного статусу, медіани йодурії та вмісту селену у волоссі в динаміці захворювання.

Відповідно до мети було поставлено такі завдання:

1. Визначити фактори, що впливають на формування розвитку повторних епізодів обструктивного бронхіту в дітей.

2. Оцінити функціональний стан щитоподібної залози в дітей в динаміці обструктивного бронхіту.

3. Дослідити йодне забезпечення дітей в залежності від періоду обстеження та перебігу обструктивного бронхіту.

4. Визначити вміст селену у волоссі та його вплив на перебіг обструктивного бронхіту.

5. Вивчити особливості функціонування імунної системи в дітей з обструктивним бронхітом та її вплив на розвиток повторних епізодів захворювання.

6. Встановити взаємозв'язок між вмістом йоду та селену в організмі з функціональним станом щитоподібної залози та імунної системи, окреслити їхнє значення в перебізі обструктивного бронхіту в дітей.

Об'єкт дослідження: обструктивний бронхіт.

Предмет дослідження: показники функціонального стану щитоподібної залози (рівень трийодтироніну, тироксину та тиреотропного гормону), стану імунної системи (клітинної, гуморальної та фагоцитарної ланок) та вміст йоду у сечі і селену у волоссі.

Методи дослідження: загальноклінічні, лабораторні: біохімічні, імунологічні; інструментальні, аналітико-статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше виконано комплексний порівняльний аналіз показників функціонального стану щитоподібної залози, імунної системи, вмісту йоду і селену в дітей, хворих на обструктивний бронхіт, у гострий період та при повторному обстеженні через три місяці.

Доведено наявність функціональних змін стану щитоподібної залози в дітей при важкому перебізі та повторних епізодах обструктивного бронхіту. Виявлено негативний вплив на рівень тироксину і трийодтироніну наявності алергічних проявів в анамнезі.

Виявлено пригнічення тиреоїдної функції, дисбаланс основних ланок імунітету на тлі зниженого рівня селену у волоссі та підвищення вмісту йоду в гострому періоді захворювання. Доведено, що при тяжкому перебігу та повторних епізодах обструктивного бронхіту зазначені зміни більш виражені.

Доведено, що достатній рівень йоду і селену в організмі забезпечує роботу щитоподібної залози, що, у свою чергу, сприяє злагодженій відповіді всіх ланок імунітету і підвищує захисні можливості організму дитини, сприяючи адекватній реакції на вплив зовнішніх чинників.

Встановлено функціональну напругу клітинної ланки імунітету в гострому періоді обструктивного бронхіту, яка зберігається в динаміці обстеження (через 3 місяці) та приєднується напруженість гуморальної та фагоцитарної ланок, що провокує розвиток повторних епізодів захворювання.

Наукова новизна підтверджена патентами на корисну модель (№ 42354. Спосіб лікування обструктивного бронхіту у дітей / Сенаторова Г.С., Цюра О.М., Уриваєва М.К., Поляков В.В.; виданий 25.06.2009, Бюл. № 12; та № 24022. Спосіб лікування гострого обструктивного бронхіту у дітей раннього віку / Сенаторова Г.С., Логвінова О.Л., Цюра О.М.; виданий 11.06.2007, Бюл. № 8).

Практичне значення одержаних результатів. Виділено основні чинники (несприятливий біологічний анамнез, нефізіологічне вигодовування, алергічні прояви, наявність внутрішньоклітинних інфекцій), що сприяють важкому перебігу та розвитку повторних епізодів обструктивного бронхіту, які рекомендовано враховувати при формуванні груп ризику дітей із тяжким перебігом та повторними епізодами обструктивного бронхіту з метою проведення заходів первинної та вторинної профілактики.

Упровадження доповненої схеми обстеження дітей у разі важкого перебігу та за повторних епізодів обструктивного бронхіту (додаткове визначення функції щитоподібної залози, стану системи імунітету та вмісту йоду і селену в організмі, обстеження на внутрішньоклітинні інфекції) в роботу дитячих лікарень, у практику педіатрів та сімейних лікарів сприяє покращенню лікування та профілактиці цього захворювання в дітей.

Для забезпечення повноти виконання лікувально-реабілітаційних заходів необхідно проведення моніторингу показників функціонального стану серцево-судинної, гепатобіліарної та нервової систем на етапі реабілітації в дітей з обструктивним бронхітом (особливо тяжкі форми). Результати дослідження впроваджено в роботу пульмонологічного відділення КЗ "Обласна дитяча клінічна лікарня" м. Харкова, Обласної дитячої клінічної лікарні м. Полтави, Кримській республіканській установі "Дитяча клінічна лікарня", міській дитячій клінічній лікарні № 1 м. Дніпропетровська, дитячій лікарні № 1 м. Запоріжжя, Куп'янській центральній районній лікарні, Ізюмській центральній районній лікарні, Красноградській центральній районній лікарні, Мереф'янській районній лікарні. Основні наукові та практичні здобутки дисертаційної роботи впроваджено в навчальний процес кафедри педіатрії і неонатології № 1 Харківського національного медичного університету та кафедри педіатрії ФІПО Донецького національного медичного університету ім. М. Горького.

Особистий внесок здобувача. Здобувачем самостійно розроблена програма дослідження, виконаний клінічний етап обстеження, що включав відбір контингенту, огляд, фізікальне обстеження, розроблена карта обстеження хворих. Також здобувачем обрані та освоєні методики досліджень, що є необхідними для виконання роботи, самостійно проведене дослідження медіани йодурії в дітей, які хворіли на обструктивний бронхіт. Сформована комп'ютерна база даних, проведені аналіз і статистичне опрацювання результатів біохімічних, імунологічних, інструментальних даних у пацієнтів, сформульовані основні положення, висновки і практичні рекомендації.

Апробація роботи. Матеріали дисертації доповідались та обговорювались на науково-практичній конференції "Медико-соціальні проблеми дитячого віку" (Тернопіль, 12-13 квітня 2007 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції з нагоди 115-річчя заснування кафедри педіатрії ХДМУ (Харків, 18-19 січня 2007 р.); Х Всеукраїнській науково-практичній конференції "Актуальні питання педіатрії" (Харків, 20-22 листопада 2008 р.); IV з'їзді фтизіатрів і пульмонологів України (Київ, 20-22 жовтня 2008 р.); Міжнародній науковій медичній конференції "Від малюка до дорослого: міждисциплінарні аспекти фундаментальної і практичної медицини" (Харків, 24-25 вересня 2009 р.); пленумі Обласної асоціації лікарів-педіатрів, присвяченому пам'яті чл.-кор. АМН СРСР, заслуженого діяча науки та техніки УРСР професора В.А. Бєлоусова (Харків, 16 вересня 2009 р.); пленумі Обласної асоціації лікарів-педіатрів (Харків, 17 лютого 2010 р.); науково-практичній конференції з міжнародною участю "Досягнення та перспективи експериментальної і клінічної ендокринології (дев'яті Данилевські читання)" (Харків, 2-3 березня 2010 р.); V Міжнародній Пироговській науковій медичній конференції студентів та молодих вчених (Москва, 18 березня 2010 р.), 8-й Обласній науково-практичній конференції "Актуальні питання дитячої пульмонології" (Харків, 31 березня 2010 р.); науково-практичній конференції з міжнародною участю "Новітні технології в педіатричній науці, практиці та освіті" (Одеса, 8-9 квітня 2010 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 14 друкованих робіт, з них 4 статті у наукових фахових виданнях, рекомендованих ВАК України (1 - одноосібно), 2 деклараційних патенти України на корисну модель, 8 тез доповідей у матеріалах наукових конгресів і конференцій.

Обсяг і структура дисертації. Матеріали дисертації викладено на 187 сторінках друкованого тексту та складаються зі вступу, огляду літератури, опису матеріалів та методів досліджень, 3 розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку літературних джерел та додатків. Робота ілюстрована 32 таблицями та 26 рисунками. Список літературних джерел містить 270 робіт, з яких 174 - кирилицею та 96 - латиницею.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Об'єкт та методи дослідження. Відповідно до мети та завдань дослідження основну групу спостереження склали 81 дитина віком від 6 місяців до 4 років, які надходили до КЗ "Обласна дитяча клінічна лікарня" м. Харкова з діагнозом "обструктивний бронхіт". Було сформовано групи: 1-а група - 81 дитина в гострому періоді обструктивного бронхіту; 2-а група - 81 дитина (ті ж самі діти), обстежена в динаміці через 3 місяці після перенесеного захворювання. Групу контролю склали 19 здорових дітей того ж віку. Залежно від важкості стану діти були госпіталізовані у відділення анестезіології та інтенсивної терапії або в пульмонологічне відділення.

З метою визначення основних факторів ризику розвитку повторних епізодів обструктивного бронхіту в дітей нами були ретельно проаналізовані особливості перебігу вагітності матерів, анамнезу життя та захворювання. Усі діти, які були залучені до дослідження, пройшли ретельне клінічне, лабораторне та інструментальне обстеження. Для підтвердження діагнозу дітям у разі необхідності проводили рентгенографію органів грудної клітини (ОГК).

Обстеженим дітям було проведено дослідження медіани йодурії за допомогою набору "Йодтест" ПВВП "Норма" (реєстраційне свідоцтво МОЗ України N 4453/2005 від 28.10.2005), напівкількисним методом. Він дозволяє відрізняти зразки сечі з вмістом йоду нижче 70 мкг/л, від 70 до 100 мкг/л, від 100 до 300 мкг/л та вище 300 мкг/л. Суть методу зводиться до проведення кольорової реакції на йодид-іон, котрий є каталізатором реакції між нетоксичним ароматичним аміном (тетраметилбензидином) і активною перикисною сполукою (перуксусною кислотою). Визначення селену проводили у пробі волосся, за допомогою методу міцелярної рідинної хроматографії, після попередньої пробопідготовки.

Функціональний стан щитоподібної залози (ЩЗ) оцінювали за допомогою пальпації, вивчення вмісту гормонів (ТТГ, Т 4 вільний, Т 3 загальний) та ультразвукового дослідження (УЗД) ЩЗ. Вивчення гормонів проводили в сироватці крові імуноферментним методом з використанням стандартних наборів виробника ЗАО "Алкор Біо" (Росія).

Імунологічні дослідження включали вивчення в динаміці захворювання: стану клітинної (CD3+, CD4+, CD8+, CD4+/CD8+), гуморальної (CD22+, Ig A, Ig M, Ig G) та фагоцитарної (фагоцитарна активність нейтрофільних гранулоцитів (ФА), НСТ-спонтанний та НСТ-стимульований тести, фагоцитарне число (ФЧ), загальний комплімент) ланок імунітету.

У пацієнтів дослідних груп проводили імуноферментне обстеження на наявність інфекцій. Це, в основному, Chlamydia pneumoniae та Micoplasma pneumon. За показаннями додатково проводили обстеження на наявність інших інфекцій (цитомегаловірусу (ЦМВ), вірусу простого герпесу (ВПГ), токсоплазми).

У разі необхідності проводилися інструментальні дослідження: ЕКГ, ЕхоКГ, УЗД ОБП; та консультації спеціалістів.

Усі здобуті під час обстеження дані оброблялися за допомогою параметричних та непараметричних методів статистики шляхом обчислення середнього арифметичного значення та його похибки (M±m), стандартного відхилення середнього, медіани, моди, квартальних відхилень, парного критерію Стьюдента (t), критерію Фрідмана, коефіцієнта лінійної кореляції Пірсона (r), показника рангової кореляції Спірмена. Статистичний аналіз здійснювали з використанням пакету програм Open Office. Системний аналіз сукупності ознак, що вивчалися, проводився за допомогою методу кореляційних структур за Зосімовим А.М. (2000) з розрахунком коефіцієнта лабіалізації (КЛ), середнього кореляційного коефіцієнта (СКК), показника системоутворення (ПС) і показника кореляційної розбіжності (ПКР).

Результати особистих досліджень та їх обговорення. Серед обстежених дітей основної групи було 48 хлопчиків (59,3 %) та 33 дівчинки (40,7 %). В акушерському анамнезі привертає увагу, що в матерів дітей основної групи патологічні стани під час вагітності зустрічались майже вдвічі частіше, ніж у матерів дітей групи контролю. У 32,1 % матерів дітей, які хворіли на обструктивний бронхіт, зустрічалось поєднання декількох патологічних станів вагітності одночасно, що не спостерігалось у контрольній групі. Серед патологічних станів вагітності переважали: гестози (35,8 %), загроза переривання вагітності (28,4 %), анемія (24,7 %), нефропатія (13,6 %). щитоподібна імунний селен бронхіт

Основні фонові захворювання, які спостерігались в обстежених нами дітей: у 51,8 ± 5,5 % дітей відмічалась наявність алергічних проявів в анамнезі, у 14,8 ± 3,9 % дітей було встановлено діагноз атопічний дерматит, у 4,9 ± 2,4 % - анемія, у 7,4 ± 2,9 % дітей - патологія ЦНС, у 20,9 ± 4,5 % - в анамнезі перенесена пневмонія. Середня тривалість природного вигодовування дітей, які хворіли на обструктивний бронхіт, була вдвічі коротшою за тривалість у контрольної групи (6,72 ± 0,8 місяця проти 12,4 ± 1,1 місяця, p < 0,001). 70,4 ± 5,1 % обстежених нами дітей отримували материнське молоко менше ніж півроку або зовсім його не отримували, що розцінюється як нефізіологічне вигодовування.

Усі діти, які перебували під спостереженням, при первинному огляді мали клінічні ознаки ендогенної інтоксикації. Серед обстежених дітей у 43 (53,1 ± 5,5 %) це був перший епізод захворювання, у 14 дітей (17,3 ± 4,2 %) - другий, у 24 (29,6 ± 5,1 %) дітей спостерігалось більше трьох випадків обструктивного бронхіту протягом років життя. При первинному огляді стан 31 дитини (38,3 ± 5,4 %) було розцінено як середньої важкості, 29 дітей (35,8 ± 5,4 %) - як важкий та 21 дитини (25,9 ± 4,8 %) - як надважкий, що потребував госпіталізації у відділення реанімації та інтенсивної терапії.

При аналізі даних показників фізичного розвитку було помічено тенденцію до випередження нормативних значень та високих показників зросту та маси тіла в дітей, хворих на обструктивний бронхіт. Якщо узагальнити результати, то в 44,4 ± 5,5 % дітей показники фізичного розвитку випереджали нормативні значення, 32,1 ± 5,1 % - мали середні значення та у 23,5 ± 4,7 % були нижче референтних значень.

У 19,8 ± 4,4 % дітей у гострому періоді виявлено незначне підвищення рівня печінкових амінотрансфераз, із них у 62,4 ± 12,1 % - підвищений рівень АСТ, у 6,3 ± 5,7 % - АЛТ та у 31,3 ± 11,5 % обстежених виявлено спільне підвищення рівня АСТ і АЛТ (p < 0,001). У 24,7 ± 4,8 % дітей в аналізі крові на печінкові проби відзначалось зниження рівня в-ліпопротеїдів. При повторному обстеженні картина печінкових проб нормалізується, і тільки у 2,5 ± 1,7 % з обстежених дітей залишається дещо зниженим рівень в-ліпопротеїдів.

При імуноферментному дослідженні крові у 67,2 ± 6,1 % обстежених дітей у гострому періоді обструктивного бронхіту виявлено наявність збудників інфекцій (n = 61). Хламедійну та мікоплазмену інфекції виявлено в рівних частках обстежених дітей - по 29,5 ± 4,9 %. З інших інфекцій вірус простого герпесу було знайдено у 14,7 ± 4,5 % обстежених, у 11,5 ± 4,1 % дітей виявлено збудник цитомегаловірусної інфекції. Наявність мікст-інфекції відмічено у 18,0 ± 4,9 % дітей з обстеженої групи. При обстеженні через 3 місяці після перенесеного захворювання дослідження на інфекції проводилось у разі попередньо позитивного результату аналізу після курсу лікування та за наявності додаткових показань. У 12,2 ± 5,1 % з обстежених дітей зберігалось помірне підвищення рівня антитіл Ig G до однієї з інфекцій. Мікст-інфекції виявлено не було.

У 74,6 ± 5,5 % обстежених дітей у гострому періоді (n = 63) мали місце ті чи інші зміни на ЕКГ, що лишались у 6,5 ± 3,6 % і при обстежені через 3 місяці (n = 46). Серед представлених на ЕКГ змін переважали синусова тахікардія (31,7 ± 5,8 %) та порушення реполяризації симпатикотонічного характеру (31,7 ± 5,8 %).

При оцінці показників ультразвукових змін серцево-судинної системи у 77,6 ± 5,1 % дітей у гострому періоді обструктивного бронхіту (n = 67) виявлено різнобічні порушення. Так, у 29,8 ± 5,6 % дітей відмічались прояви гіперкінезії або тахігіперкінезії, у 19,4 ± 4,8 % реєструвались ознаки дилатації правих камер серця, у 14,9 ± 4,4 % - ознаки дилатації лівих камер та у 14,9 ± 4,4 % дітей - гіповолемії та гіподинамії. У 29,8 ± 5,6 % дітей з обстеженої групи було знайдено малі структурні аномалії розвитку серця у вигляді пролапсу мітрального клапану та аномально розташованої трабєкули лівого шлуночка. При обстеженні в динаміці зміни серцево-судинної системи лишалися в 16 (29,1 ± 6,1 %) обстежених дітей (n = 55), в основному за рахунок малих структурних аномалій розвитку серця.

Для оцінки функціонального стану серцево-судинної системи провели системний аналіз даних за допомогою методу кореляційних плеяд за Зосімовим А.М. У гостру фазу обструктивного бронхіту спостерігається найвище значення КЛ (КЛ_А = 53,3 %), порівняно з іншими групами, що свідчить про зростання функціональної напруги стану серцево-судинної системи за типом гіперкомпенсації, у зв'язку з дією стресора. Через 3 місяці відбувається зниження кількості зв'язків (КЛ_Б = 33,3 %) та зниження якісних відмінностей (ПКР_А-В = 75 %; ПКР_Б-В = 50 %) кореляційної структури. Отже, в обстеженої групи дітей у гострому періоді обструктивного бронхіту спостерігається функціональна напруга стану серцево-судинної системи за типом гіперкомпенсації, яка відновлюється до обстеження в динаміці. Через 3 місяці адаптивні можливості серцево-судинної системи дітей, які перехворіли на обструктивний бронхіт, знаходяться на достатньому рівні.

Важливе значення у виникненні та перебізі обструктивного бронхіту має імунна система дитини. Тому наступним етапом дослідження було вивчення стану основних ланок імунітету.

При дослідженні фагоцитарної ланки імунітету (n = 30) достовірні зміни відмічено тільки у фагоцитарній активності нейтрофілів (ФА). У гострому періоді захворювання показник ФА дорівнював 53,4 ± 3,1 %, а через 3 місяці він знижувався до 46,04 ± 2,5 % (p < 0,001). У 40,0 ± 9,7 % обстежених дітей у гострому періоді обструктивного бронхіту спостерігалось підвищення рівня фагоцитарної активності нейтрофілів, проти 20,0 ± 8,0 % при обстеженні в динаміці. Тенденція до зниження цього показника реєструвалась у 33,3 ± 9,3 % у гострому періоді та у 46,7 ± 9,9 % дітей у динаміці обстеження. Це може свідчити про пригнічення захисних систем організму (фагоцитарного ланцюга) і призводити до персистенції інфекції, слабкої імуногенності та відсутності напруженого імунітету, що клінічно виражається торпідністю перебігу та повторними епізодами захворювання. Разом з цим незалежно від рівня ФА, у більшості дітей (83,3 ± 6,8 % і 86,7 ± 6,0 %, відповідно) спостерігалось підвищення їхнього киснево-залежного метаболізму як у гострому періоді захворювання, так і через 3 місяці.

При обстеженні клітинної ланки імунітету (n = 63) в гострому періоді обструктивного бронхіту дисбаланс показників виявлено в 92,1 ± 2,9 % дітей. У динаміці обстеження частка дітей, у котрих спостерігається дисбаланс клітинного імунітету, зменшується та дещо змінюється, але залишається досить високою - 77,8 ± 4,6 % обстежених (p < 0,001). У гострому періоді обструктивного бронхіту в 41,3 ± 6,2 % за відносними та в 61,9 ± 6,2 % дітей за абсолютними одиницями відмічається тенденція до зниження показника CD3+- клітин (p < 0,001). Тенденція до підвищення рівня CD3+ спостерігається тільки в 17,5 ± 4,7 % за відносними та 3,2 ± 2,3 % дітей за абсолютними показниками. При обстеженні через 3 місяці підвищується частка дітей з показником CD3+-клітин у межах референтних значень (63,5 ± 6,1 % за відносними та 38,1 ± 6,1 % за абсолютними одиницями), але залишається досить вагома група дітей, у котрих спостерігається пригнічення функціональної активності CD3+-лімфоцитів (відповідно, 28,6 ± 5,7 та 58,7 ± 6,2 %).

Стан клітинного імунітету людини значною мірою зумовлює характер та інтенсивність перебігу захворювання, частоту повторних епізодів. Можливо, міжгрупова різниця кількісних показників залежала від інтенсивності імунної відповіді в гострому періоді обструктивного бронхіту та швидкості відновлення функції в періоді одужання. Виявлене зниження показника CD3+-клітин пов'язано з відповіддю на персистенцію інфекційного агенту в організмі, що може проявлятися напруженням імунітету або слабкою імуногенністю та відсутністю напруженого імунітету.

При вивченні хелперної фракції клітинної ланки імунітету достовірних відмінностей між показниками CD4+-лімфоцитів у гострому періоді (33,5 ± 1,3*10⁹/л) та при обстеженні через 3 місяці (34,4 ± 1,2*10⁹/л) не встановлено. Однак при аналізі індивідуальних значень CD4+-клітин у гострому періоді обструктивного бронхіту в 41,2 ± 6,3 % обстежених відмічалось їхнє зниження, у 34,9 ± 6,0 % функціональна активність CD4+-клітин була умовно наближена до референтної (у межах нижньої границі вікових показників) і лише в 23,9 ± 5,5 % відмічалась помірна активація. При обстеженні через 3 місяці зміни відбувались за рахунок збільшення частки дітей, в яких відбувалось підвищення кількості CD4+-лімфоцитів (30,2 ± 5,8 %) та в яких цей показник був у межах референтних значень (42,9 ± 6,2 %), а частка дітей зі зниженою кількістю CD4+-клітин зменшилась до 26,9 ± 5,7 %.

Виявлено різницю між вмістом абсолютних та відносних показників CD8+клітин у дітей, хворих на обструктивний бронхіт, як у гострому періоді, так і в динаміці обстеження. Абсолютний вміст CD8+-клітин у крові дітей у гострому періоді захворювання був знижений в 50,8 ± 6,7 % дітей, натомість за відносним показником їхня кількість знижувалась лише у 38,1 ± 6,2 % дітей з гострими проявами захворювання. При обстеженні через 3 місяці після перенесеного обструктивного бронхіту в більшості дітей як за абсолютними (84,1 ± 4,6 %), так і за відносними (68,2 ± 5,8 %) одиницями спостерігалось їхнє наближення до вікових показників, більш виражене у першому випадку. Хоча за середніми значеннями показника CD8+-клітин у динаміці обстеження спостерігалась тенденція до його підвищення (23,5 ± 0,7 %; 1,04 ± 0,11*10⁹/л), порівняно з гострим періодом захворювання (22,9 ± 0,78 %; 0,92 ± 0,13*10⁹/л), як за відносними, так і за абсолютними показниками.

Лімфоцити є лабільним показником, який залежить від фізичних та емоційних навантажень, масивного прийому їжі, біоритмів, гормональних змін. Підвищення рівня лімфоцитів із поліпшенням клінічної картини (тобто в динаміці спостереження) є прогностично сприятливою ознакою, що спостерігається в 44,4 ± 6,3 % обстежених дітей. Зниження рівня лімфоцитів у динаміці свідчить про реакцію імунної системи на чужорідне, тобто це ще раз підтверджує персистенцію інфекції в 34,9 ± 2,3 % дітей. Повне завершення патологічного процесу завершується нормалізацією імунних показників, причому рівень лімфоцитів приходить до норми останнім. Отже, серед обстежених через 3 місяці після перенесеного обструктивного бронхіту дітей тільки щодо 20,7 ± 6,4 % можливо говорити про відновлення функціональних властивостей імунних показників.

Вагомим фактором у формуванні імунної відповіді, крім клітинного імунітету, є функціонування гуморальної ланки. В обстежених дітей (n = 63) у дебюті обструктивного бронхіту спостерігалось вірогідне підвищення показника відносного вмісту лімфоцитів з фенотипом CD22+ (24,6 ± 1,4 %), порівняно з показником, отриманим при обстеженні через 3 місяці (20,4 ± 0,8 %) (p < 0,001), за незмінених абсолютних показників. У 57,2 ± 6,0 % дітей у гострому періоді захворювання індивідуальні показники відносного вмісту CD22+-клітин було зміщено в бік підвищених значень, при обстеженні в динаміці через 3 місяці цей показник знизився до 19,1 ± 4,9 %.

Середні значення основних класів імуноглобулінів не мали достовірних відмінностей у гострому періоді та в динаміці обстеження, можна відмітити лише незначну тенденцію до зниження рівня імуноглобулінів через 3 місяці після перенесеного обструктивного бронхіту.

Отже, підвищення кількості CD22+-лімфоцитів можна інтерпретувати як напругу регуляторного компонента гуморальної ланки імунітету в гострому періоді захворювання з майже повним відновленням показників до моменту повторного обстеження через 3 місяці після перенесеного обструктивного бронхіту.

З метою вивчення функціонального стану імунної системи нами був проведений системний аналіз за методом кореляційних структур. Коефіцієнт лабіалізації в гострому періоді дорівнює 30 %, при повторному обстеженні знижується до 20,8 %. Проведене зіставлення КЛ та ПКР вказує, що при обстеженні в динаміці через 3 місяці після перенесеного захворювання разом зі зниженням кількості зв'язків виявляється також зниження "портретних" відмінностей кореляційної структури з такою групи контролю (відповідно, 86,3 та 69,12 %). Отже, у динаміці обстеження відзначається зменшення функціональної напруги системи імунітету внаслідок усунення стресорного фактору. Але на момент повторного обстеження відбувається незначне зниження як внутрішньо- (КЛв = 53,3 %), так і міжсистемної (КЛм = 15,2 %) інтеграції показників. Такі дані свідчать про наявність компенсаторної функціональної напруги системи клітинної ланки імунітету, яка повільно знижується, але через 3 місяці ще не відновлюється повністю. Тобто відновлення адаптивних можливостей організму відбувається дуже повільно, і через 3 місяці після перенесеного захворювання воно не завершується.

При дослідженні внутрішньосистемної інтеграції для гуморальної ланки імунітету ми отримали, дані що відрізняються від попередніх. Так, у гострому періоді захворювання внутрішньосистемна інтеграція (КЛв = 25 %) дорівнювала міжсистемній (КЛм = 25 %). У динаміці обстеження відбувалось зниження як внутрішньо- (КЛв = 10 %), так і міжсистемної (КЛм = 14,3 %) інтеграції. Виникає ситуація, коли міжсистемна інтеграція домінує над внутрішньосистемною (КЛв/КЛм = 0,7) інтеграцією елементів, що є відображенням наднапруги механізмів компенсації функціональної системи. Але, враховуючи, що підключення міжсистемних зв'язків супроводжувалось зменшенням, порівняно з гострим періодом, якісних відмінностей з контролем, можна дійти висновку, що виявлена наднапруга гуморальної ланки імунітету при повторному обстеженні має компенсаторний характер і спрямована на відновлення структурних та функціональних властивостей системи, що може бути пов'язано з накопиченням антитіл. В обстеженої групи дітей система імунітету знаходиться в досить напруженому стані як у гострому періоді, так і на момент повторного обстеження через 3 місяці. Тобто захисні сили організму дитини знаходяться в напруженому стані навіть через 3 місяці після перенесеного обструктивного бронхіту, періоду достатнього для відновлення основних функцій, порушених під час захворювання. Тобто за наявного дисбалансу в головних ланках імунітету організм дитини не здатен адекватно реагувати на постійно мінливі зовнішні фактори, що може провокувати розвиток нових епізодів захворювання.

Наступним етапом нашого дослідження стало вивчення функціонального стану щитоподібної залози в дітей при обструктивному бронхіті та вплив дії гормонів на перебіг захворювання.

Нами проведена оцінка функціональної активності щитоподібної залози в дітей хворих на обструктивний бронхіт та в контрольної групи. Було виявлено, що середній показник рівня гормонів як у групи хворих, так і в контрольної групи, знаходився в межах вікових показників. Але при індивідуальній оцінці показників у гострому періоді спостерігається тенденція до зниження вмісту тироксину та трийодтироніну та незначне підвищення тиреотропного гормону (ТТГ), порівняно з обстеженням у динаміці через 3 місяці.

У гострому періоді обструктивного бронхіту спостерігається статистично достовірне (p < 0,001) зниження рівня вмісту Т 4 вільного та загального трийодтироніну, порівняно з обстеженням через 3 місяці у тих самих пацієнтів. При обстеженні в динаміці відмічалась нормалізація показників щодо групи контролю і вікових референтних значень. Рівень ТТГ у гострому періоді мав тенденцію до підвищення з поступовим зниженням до періоду повторного обстеження.

Показники гормонального спектру тиреоїдної системи мали тенденцію до відхилення в дітей із загальним станом середньої важкості й достовірно змінювалися при важкому і надважкому перебізі обструктивного бронхіту. Так, у дітей з обструктивним бронхітом із наростанням важкості стану зміни показників ставали ще виразнішими, порівняно зі здоровими дітьми. Достовірно знижувався вміст тироксину та трийодтироніну в дітей, загальний стан яких було розцінено як надважкий, важкий (р < 0,001) та середньої важкості (р < 0,01), порівняно з групою контролю. Зниження вмісту Т 4 вільного в дітей у надважкому стані було також достовірним щодо групи дітей із загальним станом середньої важкості. Достовірних змін рівня ТТГ залежно від важкості стану обстежених хворих не зареєстровано.

Результати наших досліджень свідчать, що при важкому перебізі та повторних епізодах обструктивного бронхіту в дітей має місце тенденція до виснаження функціональних можливостей тиреоїдної системи. За нашими даними, зменшення тиреоїдної функції призводить до зниження адаптаційних можливостей у дітей, що клінічно може проявлятися у важкому та затяжному перебізі обструктивного бронхіту та розвитку повторних епізодів захворювання, особливо, якщо в дитини є супровідний дисбаланс в імунній системі.

Кореляційний аналіз виявив наявність прямого зв'язку між рівнем ТТГ та показниками вмісту CD3+- та CD8+-клітин (відповідно, r = 0,4, p < 0,05 та r = 0,5, p < 0,05), кількістю лімфоцитів (r = 0,4, p < 0,05) та зворотного зв'язку помірного ступеня між рівнем ТТГ та показником ФА (r = -0,6, p < 0,05). Між рівнем тироксину та показником вмісту CD 22+-клітин встановлено наявність слабкого зворотного зв'язку (r = -0,5, p < 0,05). Тобто в гострому періоді зниження рівня тироксину супроводжується активацією гуморального імунітету. У гострому періоді обструктивного бронхіту виявлено прямий кореляційний зв'язок помірного ступеня між Т 4 вільним та Т 3 загальним (r = 0,64, p < 0,05). Виявлено негативний вплив на рівень гормонів наявності фонової патології та алергічних проявів в анамнезі. Спостерігався слабкий зворотний зв'язок між вмістом трийодтироніну та наявністю фонових станів (r = -0,4, p < 0,05). У динаміці виявлено зворотний зв'язок помірного ступеня між рівнем тироксину і наявністю алергічних проявів в анамнезі (r = -0,6, p < 0,05). Тобто що більше в дітей спостерігається фонової патології або алергологічних проявів в анамнезі, то більше виражено зміни гормонів щитоподібної залози. Спостерігався прямий зв'язок помірного ступеня між рівнем трийодтироніну і медіаною йодурії (r = 0,5, p < 0,05). Виявлено сильний зворотний зв'язок між рівнем тироксину та вмістом селену у волоссі (r = -0,85, p < 0,05), що вказує на взаємопов'язаний вплив йоду, селену і гормонів щитоподібної залози на процеси, які відбуваються в організмі при обструктивному бронхіті. Структура кореляційних зв'язків показників рівня гормонів щитоподібної залози в дітей через 3 місяці виявилася схожою на таку в гострому періоді захворювання.

При проведенні дослідження забезпеченості організму обстежених дітей йодом (n = 79) спостерігається різноманітність даних вмісту медіани йодурії (МЙ) в обстежених хворих як у динаміці захворювання, так і в середині однієї групи. У гострому періоді обструктивного бронхіту змінений показник медіани йодурії, в той чи інший бік, спостерігався в 65,8 ± 5,3 % дітей. Серед них у 35,4 ± 5,3 % дітей реєструвався легкий йодний дефіцит (медіана йодурії дорівнювала < 70 мкг/л (2,5 ± 1,7 %) та 70-100 мкг/л (32,9 ± 5,2 %)), та у 30,4 ± 5,1 % обстежених медіана йодурії була вище норми (медіана 300-400 мкг/л (22,8 ± 4,7 %) та > 400 мкг/л (7,6 ± 2,9 %)). Медіана йодурії в межах норми (100-300 мкг/л) реєструвалась у 34,2 ± 5,3 % дітей.

При повторному обстеженні через 3 місяці після перенесеного обструктивного бронхіту в 54,5 ± 5,6 % з обстеженої групи дітей медіана йодурії повертається до референтних значень, тобто знаходиться в межах 100-300 мкг/л. Тільки у 7,6 ± 2,9 % дітей зберігався підвищений показник медіани йодурії, і знаходився в межах 300-400 мкг/л. Залишився досить високим відсоток дітей, в яких реєструвався легкий йодний дефіцит (37,9 ± 5,4 %). Достовірність відмінностей між групами визначали за допомогою непараметричного критерію для повторних вимірювань Фрідмана, вона склала понад 95,0 % (чr = 4,245; критичне значення ч2 з числом ступінів свободи v = 78, для рівня значущості 0,05 дорівнює 3,841).

При обстеженні дітей групи контролю у 73,7 ± 10,1 % з обстежених медіана йодурії знаходилась у межах норми і в 26,3 ± 10,1 % була дещо знижена (70-100 мкг/л).

Дисбаланс показника медіани йодурії більше виражений у дітей перших трьох років життя, ніж у старших. У гострому періоді обструктивного бронхіту дисбаланс вмісту йоду наявний в усіх обстежених групах, але в дітей першого року життя спостерігається тенденція до зниження медіани йодурії, а в дітей від 1 до 3 років - до її збільшення. У дітей першого року життя швидше, ніж у дітей від 1 до 3 років, відбувається відновлення вмісту йоду в організмі від гострого періоду до періоду повторного обстеження через 3 місяці після перенесеного обструктивного бронхіту. Такі дані можуть бути пов'язані з особливостями функціонування щитоподібної залози в дітей раннього віку, особливо до 1 року, підвищеними потребами організму в цьому віці в цьому мікроелементі.

Ми провели оцінку вмісту йоду в сечі залежно від загального стану хворого на момент надходження до стаціонару. Серед дітей, загальний стан яких було розцінено як дуже важкий і які перші дні лікування в стаціонарі знаходились у відділенні інтенсивної терапії та анестезіології, у 76,2 ± 4,5 % значення показника медіани йодурії було змінено в той чи інший бік. У цій групі переважали діти (42,2 ± 5,5 %), в яких показник йоду в сечі був вищим за референтні значення. У 36,7 ± 5,4 % дітей спостерігався легкий йодний дефіцит, і тільки в 21,1 % медіана йодурії була в межах вікових значень. У більшості дітей, загальний стан яких розцінювали як важкий, також спостерігалось відхилення від норми медіани йодурії (72,6 ± 5,0 %). Але дещо змінювалась структура: знижена медіана йодурії була у 43,3 ± 5,6 % дітей, а частка дітей із підвищеною медіаною йодурії зменшувалась і складала 29,3 ± 5,1 %. У дітей із загальним станом середньої важкості показник медіани йодурії змінювався лише в половини обстежених (51,6 ± 5,6 %). Зміни розподілились приблизно нарівно: у 26,7 ± 4,9 % дітей спостерігався легкий йодний дефіцит і у 23,4 ± 4,7 % медіана йодурії була підвищеною. Тобто, за нашими даними, у дітей при надважкому стані, котрі знаходились у відділенні інтенсивної терапії, підвищений показник медіани йодурії можна розглядати як компенсаторний механізм. Достатня кількість йоду справляє стимуляційний вплив на клітинний імунітет, підвищує основний обмін, можливо, за рахунок цього організм забезпечує резервні компенсаторні можливості.

При оцінці вмісту йоду в сечі залежно від кількості перенесених епізодів обструктивного бронхіту отримали, що в дітей, для яких це був перший епізод обструкції, медіана йодурії в 39,5 ± 7,5 % була зниженою, у 37,2 ± 7,4 % - у межах вікових значень, і лише в 23,3 ± 6,3 % спостерігалось підвищення показника. У групі дітей, які вже перенесли два та більше епізодів обструктивного бронхіту, підвищувалась частка дітей (42,1 ± 8,1 %), в яких медіана йодурії була вище референтних значень. Легкий йодний дефіцит за частістю трапляння в цієї групи дітей дорівнював показнику йодурії в межах вікових значень і становив 28,9 ± 7,5 %.

Можливо, механізм зниження медіани йодурії при обструктивному бронхіті пояснюється тим, що організм знижує основний обмін та зберігає і витрачає основні енергоресурси організму дуже ощадливо та за потребами. При повторних епізодах захворювання або надважкому перебізі, напевно, розпочинають роботу резервні процеси, де вже, навпаки, йде підвищений обмін йоду, за рахунок чого підвищується основний обмін і мобілізується імунна система.

Ми провели дослідження селену у волоссі в гострому періоді (n = 41) та через 3 місяці після перенесеного обструктивного бронхіту (n = 22). У гострому періоді захворювання середній вміст селену за групою дорівнював 0,46 ± 0,16 мкг/г, при повторному дослідженні його вміст підвищувався і становив 0,69 ± 0,14 мкг/г. Аналізуючи дані за допомогою парного критерію Стьюдента ми отримали статистично значущі відмінності: зниження рівня селену в гострий період і його підвищення в цих же пацієнтів у динаміці обстеження через 3 місяці (р < 0,001).

При аналізі індивідуальних значень вмісту селену в обстежених дітей виявилась така картина. У гострому періоді спостерігалось його зниження (менш ніж 0,7 мкг/г) у 92,7 ± 4,1 % дітей. При обстеженні в динаміці знижений рівень селену зберігається в 50,0 ± 10,6 % обстежених. Отримані дані вказують на необхідність досліджень у цьому напрямку, але наявні методи дослідження селену працемісткі та дорогі, що не дає можливості рекомендувати обстеження всього контингенту дітей.

При дослідженні залежності рівня селену від віку обстежених дітей ми отримали, що максимальні відхилення показника в гострому періоді спостерігаються в дітей першого року життя, однак вони швидко відновлюються і вже до моменту повторного обстеження через 3 місяці знаходяться в межах референтних значень. У дітей першого року життя усі показники (медіана йодурії, вміст селену, рівень гормонів щитоподібної залози) мають максимальні відхилення, порівняно з дітьми інших вікових категорій, але існують достатні резервні можливості, і ці показники як швидко змінюються, так і швидко відновлюються до вікових значень, що, можливо, пов'язано з особливостями метаболізму в цьому віковому періоді.

При дослідженні залежності рівня селену від статі обстежених дітей ми не отримали значущих відмінностей.

Проведений кореляційний аналіз показав наявність слабкого зворотного кореляційного зв'язку між вмістом селену в дітей в гострому періоді і кількістю перенесених гострих обструктивних бронхітів (r = -0,32, p < 0,05). Тобто низький рівень селену може слугувати критерієм ризику щодо розвитку повторних епізодів обструктивного бронхіту в дітей. Можливо, дефіцит селену якоюсь мірою сам провокує розвиток повторних епізодів захворювання. Зворотний зв'язок помірного ступеня виявлено між рівнем селену та медіаною йодурії (r = -0,4, p < 0,05), і він зберігається також при повторному обстеженні через 3 місяці (r = -0,45, p < 0,05). Це свідчить про те, що в гострому періоді захворювання при зниженому рівні селену відбувається підвищення медіани йодурії, що підтверджує отримані дані, особливо при важкому перебігу захворювання. Виявлено наявність сильного прямого кореляційного зв'язку між селеном і показником фагоцитарної ланки імунітету (НСТ) (r = 0,77, p < 0,05). Це доводить, що достатній рівень селену не лише впливає на клітинний імунітет, а й може справляти стимуляційний вплив на фагоцитарну ланку імунітету.

При аналізі кореляційних структур між гормонами щитоподібної залози з вмістом селену і йоду в організмі, з показниками імунітету виявляється посилення інтеграції структури від гострого періоду до обстеження в динаміці та найменший показник у дітей групи контролю (КЛ_А = 24,2 %, КЛ_Б = 27,3 %, КЛ_В = 18,2 %). Це свідчить про функціональну напругу систем організму (ендокринної, імунної) в гострому періоді, що посилюється при обстеженні через 3 місяці.

Проведене зіставлення КЛ та ПКР показує, що при обстеженні через 3 місяці разом зі збільшенням кількості зв'язків виявляється зниження "портретних" відмінностей кореляційної структури з такою групи контролю: ПКР_А-В = 92 %, ПКР_{Б -В} = 84 %. Отже, у динаміці обстеження відзначається збільшення функціональної напруги тиреоїдної системи в поєднанні з вмістом мікроелементів (йоду, селену), яке має компенсаторний характер і спрямоване на відновлення структурних і функціональних властивостей системи.

Для більш повного сприйняття системи й розуміння її стану на той чи інший момент захворювання було проаналізовано взаємовідносини внутрішньо- та міжсистемних зв'язків у кореляційних системах. У результаті отримано, що в гострому періоді обструктивного бронхіту спостерігається функціональна напруга тиреоїдної системи, підвищувана в динаміці обстеження через 3 місяці. Розгляд функціонального стану щитоподібної залози в поєднанні з життєво важливими для неї йодом та селеном показує, що за таких умов реагування організму на стресові фактори стає стійкішим, а робота системи - стабільнішою.

ВИСНОВКИ

1. У дисертації подано теоретичне обґрунтування та нове вирішення наукового завдання педіатрії, яке полягає в удосконаленні діагностики та запобіганні розвитку повторних епізодів обструктивного бронхіту в дітей на підставі вивчення особливостей функціонального стану щитоподібної залози, імунної системи та змін вмісту селену та йоду в організмі в динаміці захворювання.

2. У дітей, хворих на обструктивний бронхіт, вагоме значення мають модифікаційні фактори (несприятливий біологічний анамнез (64,2 %), нефізіологічне вигодовування (70,4 %), алергічні прояви в анамнезі (51,8 %), наявність збудників внутрішньоклітинних інфекцій (65,6 %)), особливості супровідної патології (сполучені зміни з боку внутрішніх органів (87,6 %)), які безпосередньо не пов'язані з захворюванням, проте здатні значно посилити тяжкість перебігу та його наслідки, що потрібно враховувати при обстеженні та проведенні лікувально-реабілітаційних заходів цієї групи пацієнтів.

3. У гострому періоді обструктивного бронхіту спостерігається достовірна тенденція до зниження тироксину та трийодтироніну порівняно з обстеженням через три місяці, з поступовим помірним відновленням їхнього рівня, більш виражена у дітей з важким перебігом захворювання. Значне зменшення тиреоїдної функції призводить до зниження компенсаторних можливостей організму дитини та більш важкого перебігу захворювання.

4. Йодне забезпечення дітей при обструктивному бронхіті характеризувалось різноманітністю даних. У гострому періоді дисбаланс вмісту йоду виявлено в 65,8 % обстежених (із них у 35,4 % - легкий йодний дефіцит i у 30,4 % - підвищену медіану йодурії). У дітей із важким перебігом захворювання i повторними обструктивними бронхітами спостерігалась тенденція до збільшення медіани йодурії вище норми (42,2 та 42,1 %).

5. Знижений рівень селену в гострому періоді спостерігався в 92,7 % дітей (середнє значення - 0,46 ± 0,16 мкг/г) та лишався зниженим у 50,0 % обстежених пацієнтів через 3 місяці після перенесеного захворювання (середнє значення - 0,69 ± 0,14 мкг/г) (p < 0,001), що відповідає стану дефіциту і значно впливає на антиоксидантну забезпеченість організму та метаболізм гормонів щитоподібної залози.

6. При системному аналізі функціонального стану імунної системи виявлено компенсаторну функціональну напругу клітинної ланки, яка поступово знижується, але повністю не відновлюється через три місяці. При повторному обстеженні в 77,8 % дітей виявлено напругу гуморальної та фагоцитарної ланок, яка має компенсаторний характер i спрямована на відновлення структурних та функціональних властивостей системи. Тобто організм дитини не здатен адекватно реагувати на постійно мінливі зовнішні фактори, що може провокувати розвиток нових епізодів захворювання.

7. У гострому періоді обструктивного бронхіту спостерігається напруження функціонального стану системи "щитоподібна залоза + селен і йод", яке збільшується при обстеженні через 3 місяці. Достатній вміст в організмі селену і йоду забезпечує роботу щитоподібної залози, що, у свою чергу, сприяє злагодженій відповіді всіх ланок імунітету і підвищує захисні можливості організму дитини, сприяючи адекватній реакції на вплив зовнішніх чинників.

Практичні рекомендації:

1. Критеріями формування груп ризику дітей по розвитку повторних епізодів обструктивного бронхіту рекомендовано вважати наявність таких чинників, як несприятливий біологічний анамнез, нефізіологічне вигодовування, алергічні прояви, наявність внутрішньоклітинних інфекцій.

2. З метою запобігання розвитку повторних епізодів обструктивного бронхіту в дітей, які захворіли на це захворювання необхідно проводити додаткове обстеження, обсяг якого визначається залежно від важкості загального стану дитини:

- за середньої важкості - рекомендовано визначати стан системи імунітету;

- за важкого та надважкого станів - додатково рекомендовано визначати функцію щитоподібної залози та вміст йоду і селену в органiзмi.

3. Для встановлення етіологічного збудника захворювання та проведення етіотропної терапії необхідне бактеріологічне обстеження та обстеження на наявність внутрішньоклітинних збудників, особливо в дітей з повторними епізодами обструктивного бронхіту.

4. Для забезпечення повноти виконання лікувально-реабілітаційних заходів на етапі реабілітації в дітей з обструктивними бронхітами (особливо тяжкі форми) рекомендовано проведення моніторингу показників функціонального стану серцево-судинної та гепатобіліарної систем.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Сенаторова Г.С. Функціональний стан щитоподібної залози при обструктивному бронхіті у дітей / Г.С. Сенаторова, О.М. Цюра // Современная педиатрия. - 2009. - № 5(27). - С. 60-62. - (Здобувачем проаналізовані інформаційно-літературні джерела, особисто проведене клінічне спостереження за хворими та їхнє лікування).