Діагностика та патогенетичні підходи до профілактики та лікування змін тканин пародонта у вагітних

Об'єкти і методи досліджень. Для вирішення поставлених завдань проведено в І, ІІ, ІІІ триместрах вагітності клінічне, психофізіологічне, лабораторне, функціональне обстеження 104 жінок, яких після первинного огляду гінекологом реєстрували з приводу вагітності та включали до контрольної (51 жінка віком 19-36 років) й дослідної (53 жінки віком 17-37 років) груп, які в І триместрі були розділені на підгрупи залежно від мети та характеру профілактично-лікувальних заходів. У вагітних дослідної групи впроваджувався запропонований спосіб первинної (ІІІ підгрупа) та вторинної (ІV підгрупа) профілактики хвороб пародонта. Жінки контрольної групи (І підгрупа - вагітні з клінічно інтактним пародонтом, ІІ підгрупа - вагітні з наявними патологічними змінами ясен) перебували на диспансерному обліку в гінеколога та стоматолога, який проводив санацію порожнини рота, надавав рекомендації щодо гігієни порожнини рота і за необхідності проводив місцеве лікування хвороб ясен за загальноприйнятими критеріями. Через 6 місяців після пологів оглянуто 36 жінок контрольної групи з визначенням стоматологічного статусу у взаємозв'язку з оцінкою їхніх психосоматичних характеристик.

Для виявлення факторів ризику розвитку стоматологічних хвороб проведено анкетування 104 вагітних за розробленою нами “Картою обстеження вагітних”. З метою вивчення рівня гігієнічних знань вагітних та навичок догляду за порожниною рота, мотивації до профілактики здійснювали анкетування вагітних за допомогою анкети-гігієни, запропонованої С.М. Толмачовою (2005). Діагностований гінекологом акушерський статус містив відомості про кількість вагітностей, пологів, абортів та гінекологічний анамнез. Разом із гінекологом детально аналізували перебіг теперішньої вагітності, її терміни, наявність залізодефіцитної анемії (ЗДА). Постійно в центрі уваги були 104 індивідуальні карти вагітних.

Стоматологічний статус вивчали за загальноприйнятими критеріями з констатацією його динаміки в I (1-13 тижні), II (14-26 тижні), III триместрах (26-40 тижні) у спеціально розроблених нами картах обстеження вагітних. Діагноз хвороб пародонта встановлювали за класифікацією М.Ф. Данилевського (1994). Гігієнічний стан порожнини рота оцінювали за індексом Гріна-Вермільйона (1964). Об'єктивізували пародонтальний статус на основі індексів РМА в модифікації C.Parma (1960), СРІТN (1982), кровоточивості сосочків (РВІ) за Saxer і Muhlemann (1971). Якісну оцінку стану ясен проводили за допомогою методики модифікованого власного способу діагностики запальних змін тканин пародонта на основі виявлення глікогену епітелію ясен та нейтральних мукопротеїдів, уміст яких різко підвищується при запаленні. З цією метою рекомендували вагітним полоскання порожнини рота 3% розчином перекису водню протягом 1 хв., а далі обробляли поверхню ясен водним розчином фуксину. У нормі у вагітних при запропонованому нами способі забарвлення ясна мають блідо-рожевий колір, проте в маргінальній частині, в ділянці зубоясенного жолобка, а також міжзубних сосочків виявляються вогнищеві шик-позитивні структури. В умовах запалення спостерігається забарвлення як вільної, так і прикріпленої частини ясен різних ступенів (блідо-рожевий, світло-рожевий, рожевий, темно-рожевий колір), оскільки при запаленні кількість глікогену різко збільшується в епітеліоцитах вільної та прикріпленої частини ясен.

Для аналізу емалевої резистентності застосовано ТЕР-тест (В.Р. Окушко, 1984). З метою об'єктивної діагностики запального процесу в яснах, оцінки динаміки його перебігу, ефективності лікування поряд з вищезазначеними показниками було застосовано локальну порівняльну термометрію ясен за допомогою цифрового термометра (“Microlife”, Швейцарія).

Психологічне обстеження охоплювало визначення рівня реактивної та особистої тривожності за Спілбергером-Ханіним (Б.В. Михайлов и соавт., 2002), індивідуальних психодинамічних властивостей особистості (екстраверсія, інтроверсія, емоційна стабільність) вагітних за опитником Г. Айзенка ЕРІ - форма А (1988). Стан вегетативної нервовї системи (ВНС) оцінювали, враховуючи три її основні характеристики: вегетативний тонус, вегетативну реактивність та вегетативне забезпечення діяльності (А.М. Вейн, 1991, 2003). Для визначення первинного вегетативного тонусу використовували карту-опитник А.М. Вейна, реєстрували частоту серцевих скорочень (ЧСС), артеріальний систолічний (АТс), діастолічний тиск (АТд) і вегетативний індекс (ВІ) Кердо. Вегетативну реактивність аналізували за допомогою проби Даньїні-Ашнера, вегетативне забезпечення діяльності досліджували за ортостатичною пробою. Для характеристики рівня функціонування ВНС також використали показники міокардіально-гемодинамічного гомеостазу: ударний об'єм (УО), хвилинний об'єм (ХО) крові, загальний гемодинамічний індекс (ЗГП), індекс Робінсона, адаптаційний потенціал (АП). УО і ХО крові досліджували непрямим способом Лільє-Штрандера і Цандера (А.М. Вейн, 1991). Стан системи кровообігу характеризували за допомогою індексу Робінсона (И.Л. Мызников, 1993). Використовуючи отримані показники вегетативного тонусу та антропометричного обстеження, розраховували АП системи кровообігу в динаміці спостереження вагітних, що характеризує рівень здоров'я в балах (С.Г. Крупская, Л.Д. Олефир, 1993). Для кількісної експрес-оцінки гемодинаміки використовували індекс - загальний гемодинамічний показник (ЗГП) (Г.М. Завгородный, 2003). Обов'язковим етапом обстеження вагітних був загальний клінічний аналіз венозної крові з детальною оцінкою її показників, визначення групи крові та резус-фактора, концентрації загального кальцію, неорганічного фосфору, заліза в плазмі крові в жінок у І та ІІІ триместрах вагітності. На основі лейкограми визначали 10 інтегральних гематологічних індексів (Ж.Г. Мустафина, 1999).

Для визначення швидкості салівації ротової рідини проводили її забір натщесерце в градуйовану пробірку шляхом спльовування, в'язкість визначали за допомогою віскозиметра Освальда ВК-4, мінералізуючий потенціал (МПС) та показник мікрокристалізації ротової рідини (ПМК) оцінювали за її мікрокристалізацією (П.А. Леус, 1977; Н.В. Курякина, 2005).

Бактеріологічне дослідження ротової рідини здійснювали на основі визначення в ній кількості колонійутворюючих одиниць (КУО) в жінок у різні триместри вагітності (Г.А. Лобань, 2006).

Для цитологічного обстеження забір матеріалу з ясен та букального епітелію проводили шляхом зскрібка. Препарати фарбували способом Папенгейма з подальшим підрахунком епітеліальних клітин та визначенням запально-дистрофічного індексу, ступеня дозрівання клітин (мікроскоп “Мікрос-50”, Австрія). Для встановлення особливостей паракератозу виконано паралельні дослідження (мікроскоп “Олімпус ВХ-41”, Японія) мазків-зскрібків ясен за допомогою НСТ-тесту (Б.С. Нагоев, 1983). Виділення поліморфної ділянки Asp299Gly гена Toll-подібного рецептора 4 (TLR4) з букального епітелію у вагітних здійснювали в І триместрі за допомогою полімеразної ланцюгової реакції (A.H. Montes, 2006).

Статистичний аналіз одержаних результатів проводили з використанням низки методів біологічної статистики на персональному комп'ютері “IBM PC Pentium IV” із використанням програм “Microsoft Excel 2003”, “Statistica for Windows. Version 5.0”, “NCSS 2004” та “SPSS for Windows. Release 13.0”. Вірогідність відмінностей отриманих результатів для різних груп визначали за допомогою U-критерію Манна-Уїтні, Уїлкоксона, критерію ч2 (В.П. Боровиков, 2003). Коефіцієнт парної кореляції для оцінки взаємозв'язку між залежними показниками визначали за непараметричним критерієм кореляції ф Кендала.

Використали метод головних компонент (факторний аналіз) із метою системного аналізу взаємодії структур організму (Д.Н. Лоули; 1967; М.Б. Славин, 1989) та метод кореляційних плеяд (П.В. Терентьев, 1960), а також дискримінантний аналіз для пошуку найінформативніших ознак щодо наявності запалення в яснах і прогнозування його виникнення (М.Б. Славин, 1989).

Результати досліджень та їх обговорення. Проведене стоматологічне обстеження контрольної групи вагітних 19-36 років виявило патологію прикусу, наявність зубо-щелепних деформацій та аномалій м'яких тканин порожнини рота в 39 осіб (76,47±5,92%). У динаміці клінічного спостереження зареєстровано достовірне підвищення показника кількості каріозних порожнин у ІІІ триместрі в порівнянні з І (72,5±6,3% проти 49,0±7,0% відповідно), тоді як кількість видалених зубів на одного обстеженого мала лише тенденцію до збільшення, і майже зовсім не змінилася клінічна ситуація щодо кількості пломбованих зубів. За критерієм Уїлкоксона помітна достовірна відмінність у бік зростання інтенсивності каріозного процесу у вагітних (4,78±0,37 у І та 5,25±0,38 у ІІІ триместрі).

Клінічне стоматологічне обстеження виявило й зміни частоти і структури хвороб пародонта за триместрами. Поширеність запальних змін ясен у жінок контрольної групи на первинному обстеженні склала 43,14±6,93%, у ІІ триместрі - 66,7±6,6%, тоді як у ІІІ триместрі вагітності вже 74,5±6,1% жінок мали хвороби тканин пародонта. Частота хронічного катарального гінгівіту з І до ІІІ триместру достовірно зросла із 25,5±6,1% до 41,2±6,9%, гіпертрофічного - залишилася незмінною (13,7±4,8%). За індексом РМА помітне також статистично достовірне збільшення показника, пік якого припадає на ІІІ триместр, а динамічне вивчення індексу Muhlemann-Sax виявило вірогідне підвищення показника вже з настанням ІІ триместру та подальше його зростання до терміну пологів, що вказує на наявність взаємозв'язку індексної оцінки із запальними змінами в тканинах пародонта в гестаційний період. Оцінка фарбування ясен розчином фуксину в І, ІІ, ІІІ триместрах довела, що зі збільшенням терміну вагітності забарвлення ясен стає інтенсивнішим, що підтверджує прогресування в них запальних явищ. Виявлено зростання поширеності запальних змін у яснах жінок протягом вагітності в групі екстравертів у 1,6 разу та в групі інтровертів у 2 рази до ІІІ триместру за середнього рівня особистої тривожності (39,78±0,5) та зниження показників реактивної (з 51,92±0,51 у І триместрі до 44,47±0,74 в ІІІ триместрі), достатньої вегетативної забезпеченості діяльності та розвитку симпатикотонії. За нашими даними, вагітні, які характеризуються емоційною нестабільністю, більше схильні до розвитку запальних змін у яснах протягом гестаційного періоду.

Загальне клінічне обстеження вагітних засвідчило наявність у них синдрому вегетативних дисфункцій (СВД), особливо виразного в ІІІ триместрі. Динаміка показників вегетативного тонусу у вагітних контрольної групи за даними АТс, АТд та ВІ показала перевагу симпатичного відділу вегетативної нервової системи. Оцінка вегетативної реактивності підтвердила збільшення явищ симпатикотонії в І та ІІІ триместрах за превалювання нормальної вегетативної забезпеченості діяльності організму. Суттєвих змін зазнавала і гемодинаміка організму вагітних. Так, середні значення індексу Робінсона достовірно зменшувались у ІІ триместрі на 13% та зростали в ІІІ на 15,8%. Аналогічно змінювався і загальний гемодинамічний показник (173,28±1,46 у ІІІ триместрі), водночас залишаючись вищим норми. Значення адаптаційного потенціалу вагітних постійно зростали до ІІІ триместру (з 10,05±1,11 до 12,09±0,11), що є свідченням напруження функціональних систем організму в період вагітності.

Оцінка стану гігієни порожнини рота у вагітних контрольної групи показала зростання гігієнічного індексу вже в ІІ триместрі в 1,3 разу та в 1,5 разу в ІІІ триместрі в порівнянні з І. На основі кореляційного аналізу обґрунтовано наявність зв'язку запальних змін ясен з інтенсивністю каріозного процесу, станом гігієни порожнини рота. У ІІІ триместрі вагітності в цих співвідношеннях суттєвої ваги набув тест емалевої резистентності емалі. Від І до ІІІ триместру виявлено також поступове підвищення температури поверхні ясенних сосочків, виразніше в бокових ділянках щелеп, що свідчить про підсилення мікроциркуляції в тканинах пародонта зі збільшенням терміну вагітності.

Саліводіагностика показала вірогідне зниження показника швидкості секреції ротової рідини вагітних у 1,3 разу, зростання її в'язкості в 1,5 разу до ІІІ триместру, що за числовими даними узгоджується з результатами досліджень Ю.Г. Чумакової (1996). Констатовано в ІІІ триместрі зниження мінералізуючого потенціалу змішаної слини (в порівнянні з І та ІІ триместрами на 4,5% та 22,7% відповідно), що є одним із факторів, який зумовлює зростання частоти й інтенсивності карієсу зі збільшенням терміну вагітності. У вагітних превалював ІІ тип кристалізації слини, відсоток наявності якого зростав у І і ІІ триместрах, а далі залишався незмінним до пологів. Розрахунок кількості колонійутворюючих одиниць мікрофлори ротової рідини показав лише тенденцію до її збільшення протягом вагітності (1,698Ч106±0,343Ч106 та 1,655Ч106±0,332Ч106, р>0,05), тобто відбувається несуттєве збільшення цього показника в ротовій рідині за погіршення гігієни порожнини рота, але констатована наявність кореляційних зв'язків цього показника з індексною оцінкою гігієнічного стану і пародонтологічним статусом жінок у всіх триместрах вагітності.

Для вивчення цитологічної та цитохімічної характеристик епітелію ясен вагітних у І триместрі були проаналізовані 104 мазки-зскрібки ясен та букального епітелію. Запропоновано ранню діагностику гінгівіту у вагітних на основі реєстрації взаємовідношення процесів диференціювання епітелію ясен і щоки в нормі. Установлено, що проміжні базофільні епітеліальні клітини ясен напротивагу проміжним базофільним епітеліоцитам щоки мають довгастішу форму, при цьому ядро за рахунок базофілії цитоплазми не має чіткої конфігурації. Проведене цитохімічне дослідження з нітросинім тетразолем та допоміжної Шик-реакції свідчить, що в цитоплазмі поверхневих, базофільних епітеліоцитів спостерігається знижений вміст глікогену, що якісно підтверджується при забарвленні ясен водним розчином фуксину. На основі аналізу кількісного відсоткового вмісту різних типів клітин установлено, що на відміну від епітелію щоки (1±0,15 : 93±1,9 : 5±0,38 : 1±0,15) у яснах (0 : 59,63±1,52 : 10±0,73 : 30±1,54) зменшується кількість базальних, проміжних клітин, збільшується кількість поверхневих, а також зростає кількість рогових лусочок. Очевидно, що такі зміни цитологічних складових пов'язані з функціональними особливостями ясен, зокрема з підвищеним жувальним навантаженням під час уживання їжі. Проведені цитологічні та цитохімічні дослідження мазків-зскрібків епітелію ясен у вагітних свідчать, що в процесі фізіологічної кератинізації відбувається явище паракератозу у вигляді появи в цитоплазмі епітеліоцитів еозинофільних гранул із подальшим формуванням рогових лусочок.

Ураховуючи зміну гормонального фону в жінок у І триместрі вагітності, подібно до чистоти епітелію піхви, цитологічний зміст мазків-зскрібків із поверхні ясен, забарвлений за Папенгеймом, ми розділили на 4 ступені з метою прогнозування виникнення та розвитку запальних змін у тканинах ясен. Перший ступінь чистоти порожнини рота - стан відносного здоров'я порожнини рота. Він характеризується наявністю в цитограмах проміжних і парабазальних клітин, іноді появою парабазальних. Другий ступінь чистоти - відсутні клінічні патологічні зміни ясен. Для нього характерні в цитологічних мазках поодинокі представники паличкової флори, збільшення кількості проміжних базофільних (азур-позитивних) епітеліоцитів. Третій ступінь чистоти порожнини рота відповідає запальному процесу в яснах низької інтенсивності. У цитограмах проміжні клітини при забарвленні за Папенгеймом мають азур-позитивну цитоплазму і центрично розташоване ядро, з'являються багатоядерні сегментоядерні лейкоцити з розділеними на 3-4 сегменти ядрами, зустрічаються поодинокі одноядерні лейкоцити або юні лейкоцити, а також кокова флора і окремі нитки псевдоміцелію. Четвертий ступінь чистоти порожнини рота корелює із запальним процесом в яснах високої інтенсивності. У цитограмах мазків-зскрібків із поверхні ясен наявні ацидофільні епітеліоцити переважно проміжного шару, патогенна мікрофлора і клітини запальної реакції. Кокова мікрофлора міститься не тільки в цитоплазмі епітеліальних клітин, а й на поверхні сегментоядерних лейкоцитів.

Проведене цитологічне дослідження 104 зскрібків, що охоплювало виділення поліморфної ділянки Asp299Gly гена Toll-подібного рецептора 4 (TLR4) з букального епітелію у вагітних за допомогою полімеразної ланцюгової реакції, підтвердило наявність алеля G TLR4 у 17,3 % обстежених, у яких клінічно також діагностовані запальні зміни в яснах. Виявлено алель G винятково в групі вагітних, які мають хвороби тканин пародонта (33,3%), і його відсутність у групі осіб із клінічно інтактним пародонтом. Достатньо вагомі кореляційні зв'язки за Кенделом алеля G у І триместрі з індексом РМА, індексом кровоточивості за Muhlemann-Sax, СРITN, рівнем нейротизму, віком, кількістю вагітностей та швидкістю салівації. В анамнезі захворювання 10 (9,6±2,9%) із 18 вищезазначених вагітних виявили наявність кровоточивості ясен, больових відчуттів у них, а також виразного запального процесу задовго до настання вагітності. Детальний аналіз результатів генетичного дослідження показав, що 16 вагітних із діагностованими змінами тканин пародонта мали фрагменти розміром 263 bp (AA/AG - гетерозигота), а ще 2 жінки - фрагменти розміром 222 bp (GG/GG - гомозигота мутантного типу). Виразніші клінічні прояви запальних змін у яснах спостерігали в жінок із наявністю гомозиготи мутантного типу (GG/GG). “Дикий тип” (AA/AA) генотипу Asp299Gly (нормальний розподіл алелей) загалом склав у групі 104 обстежених 82,7±3,7%. профілактика лікування пародонт вагітність

Результати клінічного аналізу крові у вагітних контрольної групи констатували зниження вмісту гемоглобіну, еритроцитів. За нашими даними, середні показники заліза в сироватці крові обстежених достовірно зменшилися на 7,36% до ІІІ триместру в порівнянні з І. ЗДА виявлена під час усього гестаційного періоду жінок контрольної групи і в ІІІ триместрі становила 60,8% (31 вагітна), при цьому відсоток її зростав до терміну пологів. Так, у групі жінок, які мали несприятливим фоном вагітності ЗДА, вже в ІІ триместрі констатували запалення ясен у 18, що становить 35,3%, та спостерігали збільшення кількості запальних процесів до ІІІ триместру (24 вагітні - 77,4%). Отримані дані свідчать, що жінок із вагітністю, ускладненою анемією, необхідно виділяти в групу високого ризику розвитку запальних змін у тканинах пародонта. Виявлено і достовірне зменшення в сироватці крові вагітних вмісту загального кальцію на 5,8% та збільшення фосфору на 5,3% у ІІІ триместрі вагітності відносно І. На основі аналізу в 51 вагітної гематологічних індексів як інтегральних показників загального стану організму доведено, що найінформативнішими є лейкоцитарні індекси. Так, лейкоцитарний індекс інтоксикації (ЛІІ) у І триместрі в осіб контрольної групи перебував у межах 1,81±0,07 од., що в 1,8 разу більше (р<0,05), ніж у донорів (Н.С.Орехова, Е.А. Михеева, 2007), зростаючи до ІІІ триместру вагітності на 6,7%. Така динаміка показника свідчить про наростання ендогенної інтоксикації у вагітних із запальними процесами в пародонті. Отримані дані індексу співвідношення лейкоцитів і ШОЕ (ІЛШОЕ) підтверджують наявність інтоксикації. Аналогічно індексу ЛІІ ІЛШОЕ зростає в 9,94 разу до ІІІ триместру вагітності. Ймовірно, що такі зміни можуть указувати на автоімунний характер патологічних процесів у гестаційний період. Статистично достовірна динаміка виявлена й щодо інших інтегральних індексів. Так, середні дані лімфоцитарно-гранулоцитарного індексу (ІЛГ) достовірно зменшувалися від І до ІІІ триместру на 6%, що дозволяє диференціювати автоінтоксикацію та інфекційну інтоксикацію.

Через 6 місяців після пологів обстежено 36 жінок контрольної групи. Виявлено зниження інтенсивності патологічних змін у яснах за нормалізації швидкості секреції (0,42±0,01 мл/хв) та в'язкості (2,16±0,06 сП) ротової рідини, тоді як інтенсивність карієсу, навпаки, зросла (з 5,56±0,66 у ІІІ триместрі до 7,0±0,73). Аналізуючи поширеність карієсу та його ускладнень, слід зазначити, що через 6 місяців після пологів збільшилася кількість каріозних порожнин на 16,7%, що на 41,7% вище у порівнянні з показниками І триместру. Водночас значення індексу КПВ у жінок через 6 місяців після пологів було в 1,3 разу вищим, ніж у ІІІ триместрі вагітності. Така динаміка показника вказує на підвищення поширеності та інтенсивності карієсу за відсутності ефективної планової санації порожнини рота й індивідуалізованої профілактики стоматологічних хвороб. Отримані результати підтверджують думку Ю.Г. Чумакової (1996), що вагітність є фактором ризику стоматологічного здоров'я жінки, зокрема карієсу зубів. Аналізуючи поширеність змін тканин пародонта, слід зазначити, що в ІІІ триместрі вагітності 22 жінки із обстежених 36 мали зміни тканин пародонта, а через 6 місяців їх кількість зменшилася до 17; змінився і показник РМА, достовірно зменшуючись в 1,7 разу в термін 6 місяців після пологів у порівнянні з РМА в ІІІ триместрі. Зростання індексу кровоточивості за Muhlemann-Sax у 1,6 разу в ІІІ триместрі в порівнянні з І змінилося його подальшим зниженням у період вигодовування дитини в 1,2 разу.

Факторний і дискримінантний аналізи досліджуваних 73 показників психологічного, соматичного, стоматологічного статусів вагітних дозволили виділити головні напрямки суттєвих змін у організмі майбутніх матерів, ключові параметри для їх діагностики, планування лікувально-профілактичних заходів. Застосування багатомірного математичного аналізу (методу головних компонент) обумовило розподіл показників серед основних чотирьох факторів - пародонтологічного, вегетативного, міокардіально-гемодинамічного та гематологічного. У вагітних на першому місці - гематологічний фактор, оскільки розвиток ендогенної інтоксикації при загрозі переривання вагітності чи гестозах, особливо за наявності запальних змін у тканинах ясен, є провідним. Детальніший аналіз отриманих результатів засвідчив, що перший фактор, який має високу частку поглинутої дисперсії, охоплює гематологічні показники у взаємозв'язку з показниками мінерального обміну. Майже рівноцінним за дисперсією поглинання ознак є другий фактор (названий нами пародонтологічним), який охоплює показники гігієни порожнини рота, захворюваності тканин пародонта, потребу їх у лікуванні та дані термометрії ясен як функціонального методу дослідження стану тканин пародонта. Наступним за значимістю дисперсії далі є третій фактор (названий міокардіально-гемодинамічним), сформований показниками ЧСС, АТс, індексу Робінсона, АП, ЗГП, ваги. Особливої уваги заслуговує четвертий фактор (вегетативний), до складу якого увійшли показники одонтопатології у взаємозв'язку з показниками вегетативної нервової системи.

Результати дискримінантного аналізу дозволяють стверджувати, що в побудові концепції патогенезу, лікування і профілактики змін тканин пародонта у вагітних провідним залишається значення психологічних, гемодинамічних характеристик організму, мінералізуючої функції ротової рідини, стану гігієни порожнини рота й інтенсивності каріозного процесу. Результати наших досліджень знаходять своє підтвердження в праці Л.М. Цепова (2009), де підкреслюється важливість ролі психосоматичних співвідношень у патогенезі хвороб пародонта та вказується на розв'язання проблеми їх профілактики і лікування, насамперед із позицій психосоматики.

Отримані результати допомогли створити індивідуальне прогнозування виникнення і розвитку патологічних змін тканин пародонта вагітних та запропонувати власну первинну і вторинну їх профілактику. В основі концепції первинної профілактики хвороб пародонта - індивідуалізовано орієнтовані заходи і засоби з урахуванням загального стану здоров'я, гінекологічного анамнезу й акушерського статусу, особливостей нервової регуляції, стоматологічного статусу, умов проживання, наявності шкідливих звичок, рівня освіченості вагітної. Усі рекомендації стоматолога, медикаментозні призначення, лікувальні та гігієнічні заходи об'єктивізували в стоматологічній абетці вагітних, яка була також важливим аргументом мотивації для виконання індивідуалізованої первинної профілактики хвороб пародонта у вагітних ІІІ підгрупи та лікування запальних змін ясен у жінок IV підгрупи. Якщо в І і ІІІ підгрупах жінок у І триместрі був клінічно незмінений пародонт, то до ІІІ триместру в 16 осіб (55,2±9,23%) І підгрупи та лише в 1 вагітної (4,8±4,7%) ІІІ підгрупи був виявлений хронічний катаральний гінгівіт, що свідчить про високу медичну ефективність первинної профілактики хвороб пародонта. Виявлено вірогідне зниження показника швидкості секреції ротової рідини у вагітних І підгрупи зі збільшенням терміну вагітності (0,42±0,02 та 0,3±0,01 відповідно), тоді як у ІІІ підгрупі, навпаки, відбувалося підвищення в ІІІ триместрі (0,42±0,01 та 0,52±0,01 відповідно). В'язкість слини також достовірно зростала в жінок у І підгрупі до ІІІ триместру на 56,1%, а в ІІІ підгрупі відбувалося достовірне її зниження на 9,4%.

За результатами комплексного патогенетично обґрунтованого лікування вагітних із проявами запальних змін у тканинах ясен виявили зникнення проявів гінгівіту в 15 осіб (46,9±8,8%) ІV підгрупи, зниження ступеня тяжкості хвороб, які діагностувалися, тоді як у контрольній групі регресу захворювань не відбулося, інтенсивність запального процесу зросла. Динаміка зміни структури захворюваності тканин пародонта у вагітних ІІ підгрупи була така: в І триместрі діагностували хронічний катаральний гінгівіт у 13 вагітних (59,1±10,5%), гіпертрофічний гінгівіт - у 7 осіб (31,81±9,9%), папіліт - у 2 жінок (9,09±2%), а вже в ІІІ триместрі за незмінної поширеності хвороб ясен (100%) змінилися їхні ступінь тяжкості та структура: в 5 осіб (22,7±8,9%) діагностовано хронічний катаральний гінгівіт, у 10 (45,5±10,6%) - загострення хронічного катарального гінгівіту, в 7 вагітних - гіпертрофічний гінгівіт (31,8±9,9%). Дещо іншою була динаміка клінічного стану тканин ясен вагітних ІV підгрупи. Так, у І триместрі хронічний катаральний гінгівіт виявлений у 15 осіб (46,9±8,8%), загострення хронічного катарального гінгівіту - у 8 осіб (25,0±7,65%), папіліт - у 5 вагітних (15,6±6,41%), гіпертрофічний гінгівіт - у 3 жінок (9,4±5,16%), генералізований пародонтит - у 1 особи (3,1±3,06%), але за застосування в ІІ триместрі запропонованого комплексного лікування в ІІІ триместрі структура захворюваності змінилася таким чином: хронічний катаральний гінгівіт діагностували в 13 осіб (40,6±8,68%), гіпертрофічний гінгівіт - у 3 (9,4±5,16%), пародонтит - у 1 вагітної (3,1±3,06%), при цьому знизився ступінь тяжкості вказаних змін. Отримані дані клінічного, психологічного, функціонального, лабораторного обстежень вагітних дослідної групи свідчать про високу організаційну і медичну ефективність патогенетичного підходу до діагностики, лікування та профілактики змін у тканинах пародонта вагітних. Проведені профілактичні та лікувальні заходи щодо хвороб тканин пародонта у вагітних є не тільки патогенетично обґрунтованими, що забезпечує покращення клінічного стану ясен, а й пріоритетними за показниками собівартості.