Діагностична значимість нового способу довгохвильової фундусграфії у хворих з субретинальними неоваскулярними мембранами

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА «ІНСТИТУТ ОЧНИХ ХВОРОБ І ТКАНИННОЇ ТЕРАПІЇ ІМ. В. П. ФІЛАТОВА АМН УКРАЇНИ»

УДК: 617.736-002.43-072-085.849.19-072

Діагностична значимість нового способу довгохвильової фундусграфії у хворих з субретинальними неоваскулярними мембранами

14.01.18 - офтальмологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Задорожний Олег Сергійович

Одеса 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в ДУ «Інститут очних хвороб i тканинної терапії iм. В. П. Фiлатова АМН України».

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Пасєчнікова Наталія Володимирівна, ДУ «Інститут очних хвороб i тканинної терапії iм. В. П. Фiлатова АМН України», директор

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, старший науковий співробітник Савко Валентин Владиславович, ДУ «Інститут очних хвороб i тканинної терапії iм. В. П. Фiлатова АМН України», керівник відділу запалювальної патології ока

доктор медичних наук, професор Панченко Микола Володимирович, Харківський національний медичний університет МОЗ України, професор кафедри офтальмології

Захист відбудеться “_19__” ___березня________ 2010 р. о _1000_ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.556.01 в ДУ «Інститут очних хвороб i тканинної терапії iм. В. П. Фiлатова АМН України» за адресою: 65061, Україна, м. Одеса, Французький бульвар, 49/51.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДУ «Інститут очних хвороб i тканинної терапії iм. В. П. Фiлатова АМН України» (65061, Україна, м. Одеса, Французький бульвар, 49/51).

Автореферат розісланий “__18__”__лютого____ 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор біологічних наук, професор І. П. Метеліцина

транссклеральний інфрачервоний ангіографія

АНОТАЦІЯ

Задорожний О.С. Діагностична значимість нового способу довгохвильової фундусграфії у хворих з субретинальними неоваскулярними мембранами. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.18 - офтальмологія. - Державна установа „Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім В.П. Філатова АМН України”, Одеса, 2010.

Дисертація присвячена проблемі підвищення ефективності діагностики хворих з субретинальними неоваскулярними мембранами шляхом застосування нового способу довгохвильової фундусграфії з транссклеральним освітленням.

Розроблено новий пристрій і новий спосіб фотореєстрації структур очного дна та спосіб кількісної оцінки фотозображень. Встановлено, що довгохвильова фундусграфія на відміну від флюоресцентної ангіографії дозволяє без використання контрастних речовин візуалізувати хоріоїдальні судини та субретинальну неоваскулярну мембрану не тільки «класичного», але й «прихованого» типу. Доведено, що довгохвильова фундусграфія дозволяє уточнити морфометричні характеристики субретинальної неоваскулярної мембрани, в тому числі в динаміці проведення фотодинамічної терапії.

Встановлено, що розроблений новий неінвазивний спосіб фотореєстрації, а також спостереження в динаміці за структурами очного дна підвищує вірогідність виявлення субретинальних неоваскулярних мембран на 12% у порівнянні з флюоресцентною ангіографією і може використовуватися в комплексному обстеженні хворих поряд з традиційними методами (офтальмоскопія, флюоресцентна ангіографія, оптична когерентна томографія).

Ключові слова: субретинальна неоваскулярна мембрана, довгохвильова фундусграфія, флюоресцентна ангіографія, оптична когерентна томографія.

АННОТАЦИЯ

Задорожный О.С. Диагностическая значимость нового способа длинноволновой фундусграфии у больных с субретинальными неоваскулярными мембранами. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.18 - офтальмология. - Государственное учреждение «Институт глазных болезней и тканевой терапии им. В.П. Филатова АМН Украины», Одесса, 2010.

Диссертация посвящена проблеме повышения эффективности диагностики больных с субретинальными неоваскулярными мембранами (СНМ) путем использования нового способа длинноволновой фундусграфии с транссклеральным освещением.

Проведены сравнительные исследования глазного дна 40 здоровых добровольцев (80 глаз) методами офтальмоскопии, оптической когерентной томографии и новым способом длинноволновой фундусграфии. Также проведены сравнительные исследования глазного дна 220 больных (228 глаз), у которых офтальмоскопически определялись признаки субретинальной неоваскулярной мембраны, методами оптической когерентной томографии, новым способом длинноволновой фундусграфии и методом флюоресцентной ангиографии. В зависимости от того выполнялась или нет флюоресцентная ангиография все больные были разделены на две группы. В первую группу вошли 182 больных (188 глаз) с подозрением на СНМ, которым для подтверждения наличия СНМ была проведена флюоресцентная ангиография. Вторую группу составили 38 больных (40 глаз), которым флюоресцентную ангиографию по различным причинам выполнить не удалось. С лечебной целью больным в первой (99 глаз) и во второй (20 глаз) группах с подтвержденным диагнозом преимущественно классической СНМ была выполнена фотодинамическая терапия с вертепорфином. Срок наблюдения составил 3 месяца. В ходе работы разработано новое устройство и новый способ фоторегистрации структур глазного дна без применения контрастных веществ (длинноволновая фундусграфия). Разработанный способ фоторегистрации структур глазного дна отличается от ранее предложенных тем, что для исследования используется световая энергия ближнего инфракрасного и красного спектрального диапазона, транспальпебрально и транссклерально проникающая в глазное яблоко.

При обследовании здоровых лиц установлено, что разработанный метод в отличие от традиционных методов исследования позволяет визуализировать хориоидальные сосуды без применения контрастных веществ. Разработан способ количественной оценки фотоизображений в метрических единицах измерения путем применения которого установлено, что площадь нормального диска зрительного нерва составляет в среднем у пациентов с эмметропией, миопией и гиперметропией слабых степеней - 2,6 мм2, а с миопией высокой степени - 2,9 мм2.

При обследовании больных установлено, что длинноволновая фундусграфия позволяет визуализировать субретинальную неоваскулярную мембрану не только «классического», но и «скрытого» типа, локализующуюся под слоем пигментного эпителия сетчатки или геморрагиями, благодаря ее структурным компонентам (преимущественно фибрин и меланин), которые отражают излучение ближнего инфракрасного диапазона. Проведен сравнительный анализ эффективности выявления субретинальных неоваскулярных мембран методом длинноволновой фундусграфии и флюоресцентной ангиографии в первой группе больных. Применение длинноволновой фундусграфии совместно с флюоресцентной ангиографией повысило эффективность выявления СНМ в целом на 12%, как за счет повышения числа дополнительно зарегистрированных СНМ новым способом, так и за счет снижения диагностических ошибок при использовании флюоресцентной ангиографии. Установлено, что субретинальный неоваскулярный комплекс, скрытый субретинальным кровоизлиянием, выявляется эффективнее новым способом по сравнению с флюоресцентной ангиографией. В ходе работы установлено, что площадь мембранокомплекса «классического» типа, зафиксированная длинноволновой фундусграфией, больше площади, зарегистрированной методом флюоресцентной ангиографии, в среднем на 0,56 мм2. Кроме того, было установлено, что площадь мембранокомплекса, зафиксированная новым способом, больше площади, зарегистрированной флюоресцентной ангиографией, в среднем на 2,2 мм2 для мембран «скрытого» типа.

В ходе работы установлено, что после фотодинамической терапии в первой группе больных по данным длинноволновой фундусграфии и флюоресцентной ангиографии происходит достоверное уменьшение площади субретинального неоваскулярного комплекса классического типа на 21,6% и 31,4 % соответственно. Кроме того, установлено достоверное уменьшение толщины СНМ после проведения фотодинамической терапии в первой группе на 40 мкм (23,1%) по данным оптической когерентной томографии. Полученные результаты свидетельствуют о том, что у больных первой группы происходит достоверное уменьшение СНМ по данным всех трех методов исследования. У больных второй группы, которым не проводилось ангиографическое исследование, отмечена аналогичная динамика. Уменьшение площади по данным длинноволновой фундусграфии относительно исходного уровня произошло на 21,1 %. Кроме того, установлено уменьшение толщины СНМ после проведения фотодинамической терапии во второй группе на 50 мкм (34,2%) по данным оптической когерентной томографии. Отсюда следует, что морфометрические изменения СНМ вследствие лечения в обеих группах аналогичны. Следовательно, неинвазивный метод длинноволновой фундусграфии можно применять как в комплексе с флюоресцентной ангиографией, так и самостоятельно для выявления СНМ и динамического наблюдения за субретинальными неоваскулярными мембранами. Новый метод может использоваться самостоятельно как альтернативный флюоресцентной ангиографии метод динамического наблюдения за субретинальными неоваскулярными мембранами классического и скрытого типов у больных, которым инъекция контрастного вещества противопоказана.

Ключевые слова: субретинальная неоваскулярная мембрана, длинноволновая фундусграфия, флюоресцентная ангиография, оптическая когерентная томография.

ANNOTATION

Zadorozhnyy O.S. Diagnostic significance of long-wave fundusgraphy new method in the patients with subretinal neovascular membranes. - Manuscript.

Thesis for a candidate's degree by speciality 14.01.18 - ophthalmology. - State Institution „The Filatov Institute of Eye Diseases and Tissue Therapy of Academy of Medical Sciences of Ukraine”, Odessa, 2010.

The dissertation is devoted to increase efficacy of diagnostics of patients with subretinal neovascular membranes by application of new method as long-wave fundusgraphy with transscleral illumination.

The new device, new method of eye fundus imaging and quantitative estimation of fundus images method have been worked out. There was established that long-wave fundusgraphy allows to visualize choroidal vessels and subretinal neovascular membranes of „classic” and „occult” types without contrasting substances unlike fluorescence angiography. There was showed that long-wave fundusgraphy allows to precise the morphometric characteristics of subretinal neovascular membranes after photodynamic therapy. New noninvasive method of eye fundus photoregistration and eye fundus follow up in dynamics increase the probability of subretinal neovascular membranes detection by 12% in comparison with fluorescence angiography and can be used in patient complex examination (ophthalmoscopy, fluorescence angiography, optical coherent tomography).

Key words: subretinal neovascular membrane, long-wave fundusgraphy, fluorescence angiography, optical coherent tomography.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Cубретинальні неоваскулярні мембрани (СНМ) розглядаються офтальмологами як одне із найбільш небезпечних ускладнень різних хоріоретинальних захворювань, що визначають їх перебіг, тактику лікування та наслідки. СНМ можуть виникати при запальних, дегенеративних, посттравматичних захворюваннях очного дна і є однією з провідних причин зниження центрального зору у пацієнтів працездатного віку (Cohen S. I., 1996; O'Shea J. G., 1996). Так при віковій макулодистрофії СНМ в 90% випадків призводить до центральної сліпоти (Ferris F., 1984). При ускладненій міопії частота виникнення субретинальних неоваскулярних мембран складає близько 11%, а ризик ураження парного ока досягає 30% (Hee M. R., 1996). Причиною зниження центрального зору при ангіоїдних смугах сітчастої оболонки в 70% випадків є СНМ (Clarkson J. G., 1982). При природному перебігу наслідком СНМ є субретинальний фіброз з атрофією пігментного та нейроепітелію сітчастої оболонки макулярної ділянки.

Відновлення високих зорових функцій можливе при виявленні СНМ в початковій стадії формування і своєчасно проведеному лікуванні. Найбільш ефективними методами виявлення СНМ є флюоресцентна та індоціанін-зелена ангіографія (Novotny H. R., 1961; Yannuzzi L. A., 1992). Недоліком ангіографічних методів дослідження очного дна є необхідність внутрішньовенного введення контрастної речовини, що обумовлює ризик розвитку алергічних реакцій і обмежує проведення досліджень у хворих з патологією внутрішніх органів (Кацнельсон Л. А., 2004).

Проблема розробки нових методів візуалізації СНМ має медико-соціальну та науково-прикладну значимість. Перспективним напрямом розвитку діагностики субретинальних неоваскулярних мембран є використання світлової енергії інфрачервоної області спектру, з огляду на здатність випромінювання інфрачервоного діапазону проникати через шар пігментного епітелію, субретинальні та інтраретинальні геморагії (Weinberger A. W., 2006). Основною науковою гіпотезою нашого дослідження є наступне. Ми передбачаємо, беручи до уваги результати гістологічних досліджень хірургічно видалених СНМ, що субретинальна неоваскулярна мембрана має характерні морфологічні особливості, які дозволять візуалізувати субретинальний неоваскулярний комплекс за допомогою ближнього інфрачервоного діапазону випромінювання без застосування контрастних речовин (Submacular Surgery Trials Report No.7., 2005).

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана в ДУ „Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України” та є складовою частиною затвердженої АМН України НДР: «Розробити нові методи діагностики та оптимізації лікування хворих на дистрофічні захворювання сітківки» (2007-2009 р.р.), № державної реєстрації 0107U002650, в якій автор був співвиконавцем.

Мета роботи: підвищити ефективність діагностики хворих з субретинальними неоваскулярними мембранами шляхом застосування нового способу довгохвильової фундусграфії з транссклеральним освітленням очного дна некогерентним випромінюванням ближнього інфрачервоного діапазону спектра.

Завдання дослідження:

Вивчити можливість транссклерального застосування некогерентного випромінювання червоного і ближнього інфрачервоного діапазонів спектру для візуалізації очного дна, розробити пристрій і спосіб для фото- і відеореєстрації структур очного дна, а також спосіб кількісної оцінки отриманих зображень.

Вивчити особливості візуалізації очного дна в нормі новим способом і оцінити його інформативність порівняно з даними традиційних методів офтальмоскопії, флюоресцентної ангіографії, оптичної когерентної томографії.

Вивчити особливості структури субретинальних неоваскулярних мембран різних типів новим способом і провести порівняльний аналіз інформативності довгохвильової фундусграфії і флюоресцентної ангіографії.

Провести порівняльний аналіз інформативності нового способу довгохвильової фундусграфії і флюоресцентної ангіографії в процесі спостереження за субретинальною неоваскулярною мембраною до і після проведення фотодинамічної терапії.

На підставі отриманих результатів встановити ефективність нового способу довгохвильової фундусграфії та обгрунтувати його застосування для спостереження за станом очного дна хворих різними захворюваннями, ускладненими формуванням субретинальних неоваскулярних мембран.

Об'єкт дослідження -- субретинальні неоваскулярні мембрани.

Предмет дослідження -- морфометричні показники макулярної зони очного дна та їх динаміка після проведення фотодинамічної терапії у хворих різними захворюваннями очного дна, ускладненими формуванням субретинальної неоваскулярної мембрани.

Методи дослідження -- візометрія, офтальмоскопія, флюоресцентна ангіографія (ФАГ), кольорове фотографування очного дна, оптична когерентна томографія, довгохвильова фундусграфія.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше встановлено, що особливості поглинання, відбиття і заломлення некогерентного випромінювання червоного (довжина хвилі 660 нм) і ближнього інфрачервоного (довжина хвилі 940 нм) діапазонів спектра компонентами крові (переважно гемоглобіном) обумовлюють можливість візуалізації судин хоріоїдеї при транссклеральному, а також транспальпебральному освітленні без вживання контрастних речовин.

Вперше встановлено, що некогерентне випромінювання ближнього інфрачервоного (довжина хвилі 940 нм) діапазону спектра при транссклеральному освітленні відбивається від білково-пігментного компоненту субретинальної неоваскулярної мембрани (фібрин і меланін), що дозволяє без вживання контрастних речовин візуалізувати мембранокомплекс не лише «класичного», але і «прихованого» типу, що локалізується під шаром пігментного епітелію сітківки.

Вперше шляхом послідовного використання флюоресцентної ангіографії та нового способу довгохвильової фундусграфії встановлені особливості характеру регресу субретинальної неоваскулярної мембрани після фотодинамічної терапії. Регрес субретинальної неоваскулярної мембрани відбувається не тільки за рахунок судинного, але білково-пігментного компоненту мембранокомплексу.

Практичне значення отриманих результатів. Розроблено новий пристрій для фото- і відеореєстрації структур очного дна, у тому числі розташованих під шаром пігментного епітелію сітківки, що дозволяє отримати зображення очного дна в червоному і ближньому інфрачервоному діапазоні спектру шляхом використання транспальпебрального або транссклерального освітлення світлодіодними джерелами некогерентного випромінювання (Пат. № 35043 Україна МПК А61F 9/00 А61B 3/10).

Розроблено новий спосіб фото- і відеореєстрації структур очного дна з використанням транссклерального або транспальпебрального освітлення в умовах природної ширини зіниці, що дозволяє проводити діагностику різної патології очного дна, у тому числі ускладненою формуванням субретинальної неоваскулярної мембрани (Пат. № 17014 Україна МПК А61B 1/04).

Розроблено спосіб кількісної оцінки фотозображень очного дна в метричних одиницях виміру шляхом вживання якого встановлено, що площа нормального диску зорового нерва складає в середньому у пацієнтів з еметропією, міопією і гіперметропією слабкого ступеня - 2,6 мм2, а з міопією високого ступеня - 2,9 мм2.

Вживання нового способу фото- і відеореєстрації підвищує вірогідність виявлення субретинальних неоваскулярних мембран «класичного» і «прихованого» типів на 12% в порівнянні з флюоресцентною ангіографією за рахунок можливості візуалізувати структури очного дна, розташовані під шаром пігментного епітелію сітківки або геморагіями.

Впровадження в практику. Результати роботи впроваджені у клінічну практику і застосовуються на базі відділу вивчення біологічної дії та застосування ультразвуку і лазерів в офтальмології ДУ „Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України”.

Особистий внесок здобувача. Вибір теми дисертаційного дослідження та методологічна побудова роботи належать науковому керівнику, доктору медичних наук, професору Пасєчніковій Н.В. Особисто автором проводився аналіз вітчизняної та іноземної літератури за обраною темою, що дало змогу розробити тактику виконання дисертаційної роботи. Автор особисто провів клінічне обстеження 40 здорових добровольців (80 очей) та 220 пацієнтів (228 очей) з різноманітними захворюваннями очного дна, самостійно провів лікування субретинальної неоваскулярної мембрани методом фотодинамічної терапії у 60 випадках на базі відділу вивчення біологічної дії та застосування ультразвуку і лазерів в офтальмології ДУ „Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України”.

У співавторстві з науковим керівником розробив новий пристрій для фото- і відеореєстрації структур очного дна та новий спосіб фото- і відеореєстрації структур очного дна з використанням транссклерального або транспальпебрального освітлення. Автором самостійно розроблено спосіб кількісної оцінки фотозображень очного дна в метричних одиницях виміру. Дисертантом самостійно проведено патентний пошук, оформлена патентна документація, здійснена обробка та інтерпретація отриманих результатів клінічних досліджень. Особисто автором написані всі розділи дисертації. Під керівництвом д.мед.н., професора Пасєчнікової Н.В. сформульовані висновки та положення наукової новизни дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації заслухані, розглянуті та обговорені на ХІ з'їзді офтальмологів України (Одеса, 2006), І науково-практичній конференції молодих вчених офтальмологів України „Сучасні аспекти судинних і дистрофічних захворювань органа зору” (Харків, 2006), VII Європейському офтальмологічному конгресі (Монте-Карло, 2007), міжнародній науковій конференції, присвяченій 100-річчю з дня народження академіка Н.О. Пучківської „Сучасні аспекти кліники, діагностики та лікування очних хвороб” (Одеса, 2008), VI Міжнародній науковій конференції офтальмологів Причорномор'я (Варна, 2008), науково-практичній конференції офтальмологів з міжнародною участю «Філатовські читання» (Одеса, 2009), VIII всеросійській науково-практичній конференції з міжнародною участю «Федоровские чтения - 2009» (Москва, 2009), науково-практичній конференції «Лазеры в офтальмологии: вчера, сегодня, завтра» (Москва, 2009), засіданні вченої ради ДУ „Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України” (Одеса, 2009).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 17 наукових робіт, з них 6 статей в провідних фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, 2 патенти України, 9 публікацій в матеріалах і тезах симпозіумів, з'їздів, науково-практичних конференцій.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота викладена російською мовою на 151 сторінці друкованого тексту. Складається з вступу, огляду літератури, матеріалів та методів дослідження, розділу власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів досліджень, висновків. Матеріали дисертації ілюстровані 3 таблицями і 34 малюнками, які не виносились окремо від тексту. Перелік використаної літератури включає 206 джерел, розміщується на 22 сторінках.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Під нашим спостереженням всього перебувало 40 здорових добровольців (80 очей) і 220 хворих (228 очей), у яких офтальмоскопічно визначалися ознаки субретинальної неоваскулярної мембрани.

Всім здоровим добровольцям проводилась перевірка гостроти зору, огляд і кольорове фотографування очного дна, оптична когерентна томографія (ОКТ), а також дослідження очного дна новим способом довгохвильової фундусграфії (ДХФГ).

Всім хворим після збору анамнезу захворювання проводилась перевірка гостроти зору, здійснювався огляд і кольорове фотографування очного дна, застосовувалась оптична когерентна томографія і розроблений нами спосіб ДХФГ. Крім того, наявність СНМ підтверджували або спростовували за допомогою флюоресцентної ангіографії (ФАГ).

Залежно від того виконувалась чи ні ФАГ всі хворі були розділені на дві групи. У першу групу увійшли 182 хворих (188 очей) з підозрою на СНМ, яким для підтвердження наявності СНМ була проведена флюоресцентна ангіографія. Другу групу склали 38 хворих (40 очей), яким ФАГ з різних причин виконати не вдалося.

Фотографування та ФАГ проводили за допомогою фундус-камери «Opton», модифікованої за допомогою цифрової фотокамери «FUJI», а оптичну когерентну томографію - за допомогою оптичного когерентного томографа «STRATUS OCT» модель 3000 фірми «Carl Zeiss».

Всім хворим проводилось дослідження очного дна новим способом ДХФГ за допомогою пристрою, розробленого в результаті спільної роботи між Інститутом металофізики ім. Г. В. Курдюмова НАН України (Київ) і ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В. П. Філатова АМН України» (Одеса). Новий спосіб фотореєстрації полягає в тому, що світлове випромінювання ближнього інфрачервоного діапазону і близької до інфрачервоного діапазону видимої частини спектру проникає в очне яблуко через шкірні покрови вік і оболонки ока, дифузно висвітлюючи структури очного дна. Потім відбитий від структур очного дна сигнал через зіницю реєструється за допомогою цифрової відеокамери і перетворюється в зображення на екрані монітора. Для візуалізації СНМ довгохвильова фундусграфія виконувалася в інфрачервоному режимі. Використовувалася світлова енергія ближнього інфрачервоного спектрального діапазону з домінуючою довжиною хвилі 940 нм.

З лікувальною метою усім хворим у першій і в другій групах з підтвердженим діагнозом переважно класичної СНМ була виконана фотодинамічна терапія за стандартною методикою за допомогою лазерної установки Visulas 690s (Carl Zeiss). Як фотосенсибілізатор використовувалася речовина вертепорфін (6 мг/м2 площі тіла). Через три місяці всім пацієнтам повторили весь комплекс досліджень очного дна.

Для статистичного аналізу у дослідженні двох і більше груп за якісною ознакою застосовувався аналіз таблиць спряженості з розрахунком критерію ?2 статистики Пірсона. Для оцінки кількісних показників розраховували середнє значення (М) та стандартне відхилення (SD). При оцінці відмінностей середніх значень більше двох груп використовували дисперсійний аналіз з розрахунком критерію Фішера з подальшим застосуванням критерію Ньюмана-Кейлса для парних порівнянь. Для аналізу динаміки морфометричних показників у двох групах використовували дисперсійний аналіз для повторних вимірювань. У разі відхилення параметрів розподілу досліджуваної ознаки від закону нормального розподілу статистичний висновок про наявність відмінностей перевірявся також непараметричним критерієм Вілкоксона. Для аналізу математичної залежності площі вираженої в пікселях і в метричних одиницях використовували лінійний регресійний аналіз, а також розраховували параметричний коефіцієнт кореляції Пірсона. У всіх процедурах статистичного аналізу критичний рівень значимості «р» приймався рівним 0,05. Статистичний аналіз проводився з використанням статистичного пакету Statistica 9.0.

Результати власних досліджень та їх обговорення. На першому етапі дослідження вивчена можливість застосування некогерентного випромінювання червоного та ближнього інфрачервоного спектрального діапазону для візуалізації та фотореєстрації структур очного дна з використанням транссклерального і транспальпебрального освітлення. Було розроблено декілька зразків пристроїв, за допомогою яких проводилась фотореєстрація структур очного дна шляхом застосування світлодіодних джерел випромінювання різних спектральних діапазонів (від 500 до 1000 нм). Встановлено, що оптимальна якість цифрового фотозображення структур очного дна в червоному діапазоні спектра при транссклеральному освітленні досягається застосуванням джерел випромінювання з довжиною хвилі 660 нм, а в ближньому інфрачервоному - 940 нм. У ході роботи також був розроблений портативний варіант пристрою для візуалізації очного дна, що в деяких випадках значно спрощує процедуру дослідження, наприклад у дітей (Пат. № 35043 Україна МПК А61F 9/00, А61B 3/10).

У ході роботи розроблено новий спосіб фото- і відеореєстрації структур очного дна з використанням транссклерального або транспальпебрального освітлення в умовах природної ширини зіниці (Пат. № 17014 Україна МПК А61B 1/04). Спосіб отримав робочу назву довгохвильової фундусграфії. Новий спосіб відрізняється від раніше запропонованих тим, що для дослідження використовується світлова енергія ближнього інфрачервоного та червоного спектрального діапазону, транспальпебрально і транссклерально проникаюча в очне яблуко, і не вимагає введення контрастної речовини у кров хворого.

Основною перевагою розробленого методу є безпека дослідження. По-перше, дослідження проводиться без внутрішньовенного введення контрастної речовини, що дозволяє виключити можливість ускладнень. По-друге, переважно використовується транспальпебральний шлях освітлення очного яблука. Таким чином, виключається ризик розвитку алергічних реакцій при використанні анестетиків, а також виключається можливість розвитку інфекційних ускладнень за рахунок відсутності контакту освітлювального зонда і кон'юнктиви. Використання невидимого інфрачервоного випромінювання дозволяє візуалізувати структури очного дна, розташовані під крововиливами, пігментними відкладеннями, шаром пігментного епітелію сітківки. На проведення дослідження не впливає діаметр зіниці досліджуваного.

Проведено дослідження 40 здорових добровольців (80 очей) без патологічних змін на очному дні методом ДХФГ. При обстеженні здорових осіб встановлено, що розроблений метод дозволяє візуалізувати хоріоїдальні судини, а також дозволяє визначити розмір і локалізацію структур очного дна, розташованих під пігментним епітелієм сітківки, на відміну від традиційних методів дослідження: офтальмоскопії, ФАГ та ОКТ. При дослідженні методом ДХФГ у всіх випадках були отримані чорно-білі зображення структур очного дна. Був проведений аналіз отриманих зображень. Новий метод дозволяє візуалізувати хоріоїдальні судини при використанні випромінювання з довжиною хвилі 660 нм за рахунок відбиття випромінювання, а при довжині хвилі 940 нм - за рахунок поглинання випромінювання компонентами крові (гемоглобіном і його похідними). На наступному етапі роботи було розроблено новий спосіб кількісної оцінки фотозображень очного дна в метричних одиницях виміру. Отримано рівняння множинної лінійної регресії, що відображає математичну залежність між площею об'єкта на очному дні в метричних одиницях виміру, площею того самого об'єкта, вираженої в пікселях, клінічною рефракцією і передньо-заднім розміром ока.

Рівняння має такий вигляд: Площа ДЗН(мм2) = - 0,260988 + 0,000155 * площа ДЗН(пікселі) + 0,088256 * рефракція + 0,010799 * передньо-задній розмір ока.

Шляхом вживання нового способу кількісної оцінки фотозображень очного дна встановлено, що площа нормального диску зорового нерва складає в середньому у пацієнтів з еметропією, міопією і гіперметропією слабкого ступеня - (2,6 + 0,3) мм2, а з міопією високого ступеня - (2,9 + 0,2) мм2.

При обстеженні хворих розробленим способом ДХФГ встановлено, що в ближньому інфрачервоному діапазоні у всіх випадках СНМ візуалізувалася у вигляді округлого або неправильної форми двоконтурного вогнища з чіткими межами. Зовнішній контур виглядає світлим по відношенню до фону очного дна і центральної області СНМ. Внутрішня частина СНМ виглядає більш темною в порівнянні з навколишнім фоном. На нашу думку візуалізація субретинального неоваскулярного комплексу в ближньому інфрачервоному діапазоні випромінювання в основному відбувається за рахунок відбиття інфрачервоного випромінювання накопиченими в СНМ речовинами. У меншій мірі інфрачервона картина субретинального неоваскулярного комплексу залежить від наявності кровотоку в судинах СНМ. У формуванні поверхні, що відбиває інфрачервоне випромінювання в СНМ, переважно відіграють роль скупчення фібрину і пігмент меланін. Підтверджують наше припущення гістологічні та ультраструктурні дослідження хірургічно видалених СНМ. Перевагою методу ДХФГ в порівнянні з традиційною методикою ФАГ є можливість візуалізації СНМ не тільки «класичного» типу, а також СНМ «прихованого» типу, виявлення яких стандартними методами ускладнено, оскільки неоваскулярний комплекс локалізується під шаром пігментного епітелію сітківки.

У першій групі хворих за даними нового методу ДХФГ вдалося зареєструвати СНМ в 156 випадках, з яких 139 співпало з ФАГ (89,1%). Встановлено, що методом ФАГ в 10 випадках СНМ виявлена не була, тому що на очному дні визначався субретинальний крововилив, який повністю екранував гіперфлюоресценцію неоваскулярного комплексу. Методом довгохвильової фундусграфії було зареєстровано СНМ під крововиливом, що підтвердилося за допомогою ОКТ. У 3 випадках СНМ не була зареєстрована методом ФАГ за рахунок надмірної пігментації неоваскулярного комплексу. Були відзначені 4 випадки гіпердіагностики за результатами дослідження методом довгохвильової фундусграфії. З 13 випадків, коли СНМ була розпізнана тільки розробленим методом ДХФГ, у 10 зазначалася наявність субретинальної крові, що приховує СНМ. Серед хворих, у яких діагноз СНМ по ФАГ ознаками співпав з даними довгохвильової фундусграфії (139 випадків), переважали СНМ без наявності субретинального крововиливу (57,6%). Таким чином, СНМ, прихована субретинальним крововиливом, виявляється ефективніше методом довгохвильової фундусграфії в порівнянні з ФАГ.

Проведено також аналіз 7 випадків, коли методом ФАГ імовірно була зареєстрована СНМ, а за даними довгохвильової фундусграфіі СНМ виявлена не була. Встановлено, що в 6 випадках на очному дні визначався субретинальний крововилив, який екранував глибшерозташовані структури. За результатами ФАГ була припущена наявність СНМ під субретинальним крововиливом. Іншими методами дослідження (ДХФГ і ОКТ) у цих хворих неоваскулярний комплекс зареєстрований не був. Після курсу лікування та розсмоктування крові були виявлені дефекти пігментного епітелію сітківки у вигляді «лакових тріщин», а наявність СНМ не була підтверджена. В одному випадку СНМ не була зареєстрована методом ДХФГ, а методом ФАГ було виявлено активний неоваскулярний комплекс. Таким чином, у ході роботи вдалося додатково виключити наявність СНМ методом ДХФГ в 6 випадках, коли на очному дні були присутні субретинальні крововиливи і за результатами ФАГ існувала підозра на формування СНМ. У трьох випадках ні ФАГ, ні ДХФГ, ні ОКТ не виявили СНМ, які локалізувались під субретинальним крововиливом.

Загальне число хворих, яким було уточнено діагноз методом довгохвильової фундусграфії склало 19 чоловік від загального числа хворих з підтвердженою наявністю СНМ в 1 групі. Отже, вірогідність виявлення субретинальної неоваскулярної мембрани в цілому підвищилася на 12% (95% ДІ 6,6% ч 15,2%), як за рахунок підвищення числа додатково зареєстрованих СНМ новим методом довгохвильової фундусграфії (13 випадків), так і за рахунок зниження діагностичних помилок при використанні методу флюоресцентної ангіографії (6 випадків) (р = 0,0013). В цілому після проведення повного набору досліджень серед хворих першої групи наявність субретинального неоваскулярного комплексу було підтверджено у 156 випадках.

На наступному етапі дослідження методом ДХФГ проводилось хворим другої групи. Наявність СНМ в цій групі хворих була підтверджена в 32 випадках. Сумарно у хворих в обох групах наявність СНМ підтверджена у 188 випадках, в той час як на 40 очах СНМ виявлена не була. «Класичний» тип СНМ було зареєстровано у 162, а «прихований» тип у 26 випадках. В обох групах переважали «класичні» СНМ. Розподіл очей за типом СНМ в першій і в другій групах не відрізнявся (??????,0; р = 0,36).

У ході роботи ми провели порівняння площ СНМ, зафіксованих за результатами двох методів дослідження (ФАГ та ДХФГ). Для порівняння площ СНМ враховувалися випадки, коли обидва методи зареєстрували наявність субретинального неоваскулярного комплексу на очному дні (139 випадків). Аналіз отриманих результатів показав, що в тих випадках, коли СНМ «класичного» типу не супроводжується субретинальним крововиливом різниця між площею СНМ, зафіксованої методом довгохвильової фундусграфії, і площею СНМ за результатами ФАГ в середньому становить 0,56 мм2. Площа мембранокомплекса, зафіксована новим способом, більше площі, зареєстрованої ФАГ, в середньому на 2,2 мм2 для мембран «прихованого» типу. Це можна пояснити тим, що ФАГ дозволяє оцінити переважно судинний компонент СНМ, а довгохвильова фундусграфія крім судинного компонента фіксує і скупчення компонентів СНМ, які добре відбивають інфрачервоне випромінювання («скелет» субретинального неоваскулярного комплексу).

На наступному етапі роботи проведено порівняльний аналіз інформативності нового методу ДХФГ і ФАГ в процесі динамічного спостереження за станом СНМ до і після проведення фотодинамічної терапії. Загалом у першій групі хворих фотодинамічна терапія була проведена в 99 випадках, а в другій групі хворих фотодинамічна терапія була застосована на 20 очах.

Вивчення динаміки площі гіперфлюоресценції СНМ «класичного» типу за даними ФАГ проводилось тільки у пацієнтів першої групи. У 99 випадках відзначена позитивна динаміка в середньому на 31,4% (р = 0,0004) щодо зменшення площі гіперфлюоресценції СНМ після проведення фотодинамічної терапії.

Вивчення динаміки площі субретинального неоваскулярного комплексу, зареєстрованої новим методом ДХФГ, для хворих першої групи показало, що площа СНМ зменшилася від початкового рівня на 21,6% (р = 0,007). Зменшення площі за даними ДХФГ щодо початкового рівня відбулося на 21,1% у другій групі (р = 0,006). Отже, ступінь зміни площі СНМ, визначеної новим методом довгохвильової фундусграфії, однакова в обох групах.

Аналіз динаміки товщини СНМ за даними ОКТ проводився у хворих в першій і в другій групах. В термін спостереження 3 місяці після фотодинамічної терапії відзначається зменшення товщини СНМ у хворих в обох групах. Зменшення товщини СНМ є достовірним і в першій: з (173+57)мкм до (132+61)мкм (р=0,0001) і в другій группах: з (147+60)мкм до (96+58)мкм (р=0,0000), відповідно на 40 мкм (23,1%) і на 50 мкм (34,2%).

Таким чином, після фотодинамічної терапії відзначено зменшення площі гіперфлюоресценції (за даними ФАГ), що обумовлено оклюзією новоутворених судин СНМ. Доведена позитивна динаміка розмірів неоваскулярного комплексу в першій групі за даними ФАГ супроводжується менш вираженою позитивною динамікою площі СНМ за даними довгохвильової фундусграфії. Отримані результати свідчать про те, що регрес субретинальної неоваскулярної мембрани відбувається не тільки за рахунок судинного, але і виявленого нами білково-пігментного компоненту мембранокомплексу.

У хворих першої групи відбулося достовірне зменшення СНМ за даними всіх трьох методів дослідження. У хворих другої групи, яким не проводилось ангіографічне дослідження, відзначена аналогічна динаміка. Звідси випливає, що морфометричні зміни СНМ внаслідок лікування в обох групах аналогічні.

Отже, неінвазивний метод довгохвильової фундусграфії можна застосовувати як у комплексі з ФАГ, так і самостійно для виявлення СНМ і динамічного спостереження за субретинальними неоваскулярними мембранами. Новий метод може використовуватися самостійно як альтернативний флюоресцентній ангіографії метод динамічного спостереження за СНМ «класичного» і «прихованого» типів у хворих, яким ін'єкція контрастної речовини протипоказана.

ВИСНОВКИ

Субретинальні неоваскулярні мембрани є ускладненням багатьох захворювань очного дна, зокрема, при віковій макулодистрофії є причиною зниження центрального зору в 90% випадків. Методи фотореєстрації даної патології ока в деяких випадках недостатньо ефективні і пов'язані з ризиком ускладнень, які обумовлені застосуванням контрастних речовин. Отже, пошук нових безпечних та ефективних методів фотореєстрації субретинальних неоваскулярних мембран є актуальним завданням клінічної офтальмології.

Розроблений пристрій і новий спосіб фото- і відеореєстрації структур очного дна дозволяють отримати цифрове фотозображення очного дна оптимальної якості при використанні транссклерального або транспальпебрального освітлення випромінюванням червоного та ближнього інфрачервоного спектральних діапазонів з довжиною хвиль 660 і 940 нм без застосування контрастних речовин.

Розроблений спосіб кількісної оцінки фотозображень дозволяє оцінити площу структур очного дна в метричних одиницях вимірювання. Шляхом використання нового способу встановлено, що площа нормального диску зорового нерва становить у середньому у пацієнтів з еметропією, міопією і гіперметропією слабкого ступеня 2,6 мм2, а з міопією високого ступеня - 2,9 мм2.

Встановлено, що довгохвильова фундусграфія на відміну від офтальмоскопії, флюоресцентної ангіографії та оптичної когерентної томографії дозволяє візуалізувати хоріоїдальні судини, що обумовлено виключенням екрануючих властивостей пігментного епітелію сітківки, а також взамодією некогерентного випромінювання червоного та ближнього інфрачервоного діапазонів спектру і компонентів крові (переважно гемоглобіну).

Встановлено, що довгохвильова фундусграфія дозволяє візуалізувати субретинальну неоваскулярну мембрану не тільки «класичного», а й «прихованого» типу, яка локалізується під шаром пігментного епітелію сітківки або геморагіями, завдяки її структурним компонентам (переважно фібрин і меланін), які відбивають випромінювання ближнього інфрачервоного діапазону.

Доведено, що довгохвильова фундусграфія дозволяє уточнити морфометричні характеристики субретинальної неоваскулярної мембрани. Площа мембранокомплекса, зафіксована новим способом, більше площі, зареєстрованої флюоресцентною ангіографією, в середньому на 0,56 мм2 для мембран «класичного» типу і на 2,2 мм2 для мембран «прихованого» типу.

Доведено, що розроблений спосіб дозволяє визначити морфометричні характеристики субретинальної неоваскулярної мембрани в динаміці. Через 3 місяця після проведення фотодинамічної терапії за даними довгохвильової фундусграфії і флюоресцентної ангіорафії визначається зменшення площі субретинального неоваскулярного комплексу на 22% і 31% відповідно.

Встановлено, що розроблений новий неінвазивний спосіб фото- і відеореєстрації, а також спостереження в динаміці за структурами очного дна підвищує вірогідність виявлення субретинальних неоваскулярних мембран на 12% у порівнянні з флюоресцентною ангіографією і може використовуватися в комплексному обстеженні хворих поряд з традиційними методами (офтальмоскопія, флюоресцентна ангіографія, оптична когерентна томографія).

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Пасечникова Н. В. Новые возможности цифровой фото- и видеосъемки глазного дна в инфракрасном спектре / Н. В. Пасечникова, В. А. Науменко, А. Р. Король, О. С. Задорожный, И. В. Плюто, В. Б. Соболев // Офтальмол. журн. - 2006. - № 3 (ІІ). - С. 86-90.

2. Автором самостійно проводилась ОКТ та ДХФГ 140 хворим (262 ока) та 10 здоровим добровольцям (20 очей). Разом з соавторами проводилась розробка та адаптація системи для фотореєстрації очного дна. Результати та їх обговорення, висновки сформульовані разом з науковим керівником, професором Пасєчніковою Н. В.

3. Задорожный О. С. Возможности применения световой энергии красного и ближнего инфракрасного спектрального диапазона для трансиллюминации глаза / О. С. Задорожный, А. Р. Король, В. А. Науменко // Офтальмол. журн. - 2007. - № 4. - С. 50-53.

4. Самостійно автором проводились експериментальні дослідження з використанням світлодіодних джерел випромінювання різних довжин хвиль. Висновки сформульовані разом з науковим керівником, д.мед.н., професором Пасєчніковою Н. В. та соавторами.

5. Пасечникова Н. В. Использование метода длинноволновой фундусграфии для визуализации субретинальных неоваскулярных мембран / Н. В. Пасечникова, О. С. Задорожный, В. А. Науменко, А. Р. Король // Офтальмол. журн. - 2008. - № 2. - С. 4-6.

6. Автором проводились оптична когерентна томографія та ДХФГ всім 120 хворим (128 очей) з субретинальними неоваскулярними мембранами. Разом з соавторами проводилась флюоресцентна ангіографія. Результати та їх обговорення, висновки сформульовані разом з науковим керівником

7. Пасечникова Н. В. Зависимость особенностей инфракрасного изображения субретинального неоваскулярного комплекса от его морфологических характеристик / Н. В. Пасечникова, В. В. Вит, В. А. Науменко, А. Р. Король, О. С. Задорожный // Офтальмол. журн. - 2008. - № 5. - С. 37-40.

8. Самостійно автором проводилась довгохвильова фундусграфія 180 хворим (188 очей) з СНМ та 270 хворим з іншою патологією очного дна. Автором разом з соавторами проаналізовані результати дослідження хворих. Висновки сформульовані разом з науковим керівником.

9. Пасечникова Н. В. Сравнительная эффективность выявления субретинальных неоваскулярных мембран методом длинноволновой фундусграфии и флюоресцентной ангиографии / Н. В. Пасечникова, В. А. Науменко, А. Р. Король, О. С. Задорожный // Офтальмол. журн. - 2009. - № 1-2. - С. 6-9.

10. Самостійно автором проводилось дослідження очного дна способом довгохвильової фундусграфії всім 182 хворим. Разом з соавторами виконували флюоресцентну ангіографію та були проаналізовані результати дослідження хворих. Висновки сформульовані разом з науковим керівником, професором Пасєчніковою Н. В.

11. Пасечникова Н. В. Динамика морфометрических показателей субретинальных неоваскулярных мембран классического типа после проведения фотодинамической терапии / Н. В. Пасечникова, В. А. Науменко, А. Р. Король, О. С. Задорожный // Офтальмол. журн. - 2009. - № 4. - С. 5-7.

12. Самостійно автор проводив дослідження новим способом довгохвильової фундусграфії 162 хворим (162 ока) та в 60 випадках виконав фотодинамічну терапію, виконав статистичну обробку отриманих даних. Висновки сформульовані разом з науковим керівником, професором Пасєчніковою Н. В.

13. Пат. № 17014 Україна МПК А61B 1/04. Спосіб фото- і відеореєстрації структур сітчастої і судинної оболонок ока без внутрішньовенного введення контрастної речовини з використанням випромінювання інфрачервоного спектра - U 2006 00880; Заявл. 01.02.2006; Опубл. 15.09.2006, Бюл. № 9.

14. Разом з науковим керівником, д.мед.н., професором Пасєчніковою Н. В. приймав участь в розробці нового способу фотореєстрації структур очного дна. Самостійно автор проводив оформлення документації та дослідження розробленим способом довгохвильової фундусграфії.

15. Пат. № 35043 Україна МПК А61F 9/00 А61B 3/10. Пристрій для фото- і відеореєстрації структур очного дна у дітей - U 2008 05275; Заявл. 23.04.2008; Опубл. 26.08.2008, Бюл. № 16.

16. Разом з науковим керівником, д.мед.н., професором Пасєчніковою Н. В. приймав участь в розробці нового пристрію для фотореєстрації структур очного дна. Самостійно автор проводив оформлення документації та дослідження розробленим способом.

17. Пасечникова Н. В. Фундусграфия с транссклеральным освещением в длинноволновом спектре / Н. В. Пасечникова, В. А. Науменко, А. Р. Король, О. С. Задорожный // Сучасні аспекти судинних і дистрофічних захворювань органа зору : I науково-практична конференція молодих вчених-офтальмологів України, 30-31 березня 2006 р. : тези. - Харків, 2006. - С. 88-91.

18. Автором самостійно проводилось дослідження розробленим способом очного дна всіх хворих. Разом з соавторами проводилась розробка та адаптація системи для фотореєстрації очного дна. Висновки сформульовані разом з науковим керівником.

19. Korol A. New possibilities of digital imaging of choroidal neovascular membranes with longwave illumination of eye fundus / A. Korol, N. Pasyechnikova, V. Naumenko, O. Zadorozhnyy, S. Katsan // 7th Euretina Congress, 17-20 May 2007 : book of abstracts. - Monte Carlo, 2007. - Р. 53.

20. Автором проводилось дослідження очного дна способом довгохвильової фундусграфії всім хворим. Разом з соавторами проаналізовані результати дослідження хворих. Висновки сформульовані разом з науковим керівником.

21. Пасечникова Н. В. Использование метода длинноволновой фундусграфии для визуализации субретинальных неоваскулярных мембран / Н. В. Пасечникова, О. С. Задорожный, В. А. Науменко, А. Р. Король // Современные аспекты клиники, диагностики и лечения глазных болезней : междунар. науч. конф., посвященная 100-летию со дня рождения академика Н. А. Пучковской, 29-30 мая 2008 г. : материалы. - Одесса, 2008. - С. 174-175.

22. Автором проводились дослідження очного дна способом ДХФГ всім хворим з субретинальними неоваскулярними мембранами. Результати та їх обговорення, висновки сформульовані разом з науковим керівником, д.мед.н., професором Пасєчніковою Н. В.

23. Pasyechnikova N. V. Application of long-wave fundusgraphy method for visualization of choroidal neovascularization / N. V. Pasyechnikova, O. S. Zadorozhny, V. A. Naumenko, A. R. Korol, S. V. Katsan // VI-th Congress of the Black Sea Ophthalmologic Society, 3-6 Sept. 2008 : abstracts. - Varna, 2008. - P. 30-31.

24. Автором самостійно проводилось дослідження очного дна всіх хворих розробленим способом. Висновки сформульовані разом з науковим керівником, д.мед.н., професором Пасєчніковою Н. В.

25. Пасечникова Н. В. Особенности изображения субретинального неоваскулярного комплекса при инфракрасном освещении в зависимости от его морфологических характеристик / Н. В. Пасечникова, В. А. Науменко, А. Р. Король, О. С. Задорожный // Филатовские чтения : науч.-практ. конф. офтальмологов с международным участием, 28-29 мая 2009 г. : материалы. - Одесса, 2009. - С. 182-183.

26. Самостійно автором проводилось дослідження очного дна розробленим способом у всіх хворих. Разом з соавторами проаналізовані результати дослідження хворих. Висновки сформульовані разом з науковим керівником, д.мед.н., професором Пасєчніковою Н. В.

27. Пасечникова Н. В. Сравнительная эффективность выявления субретинальных неоваскулярных мембран методами индоцианин-зеленой ангиографии и длинноволновой фундусграфии / Н. В. Пасечникова, В. А. Науменко, А. Р. Король, О. С. Задорожный // Филатовские чтения : науч.-практ. конф. офтальмологов с международным участием, 28-29 мая 2009 г. : материалы. - Одесса, 2009. - С. 183-184.

28. Самостійно автором проводилось дослідження очного дна всіх хворих розробленим способом. Результати та їх обговорення, висновки сформульовані разом з науковим керівником, д.мед.н., професором Пасєчніковою Н. В.

29. Пасечникова Н. В. Динамика морфометрических показателей субретинальных неоваскулярных мембран классического типа после проведения фотодинамической терапии / Н. В. Пасечникова, В. А. Науменко, А. Р. Король, О. С. Задорожный // Филатовские чтения : науч.-практ. конф. офтальмологов с международным участием, 28-29 мая 2009 г. : материалы. - Одесса, 2009. - С. 184-185.

30. Самостійно автором проводились ОКТ, довгохвильова фундусграфія у всіх хворих та в 60 випадках виконав фотодинамічну терапію. Результати та їх обговорення, висновки сформульовані разом з соавторами та науковим керівником.

31. Пасечникова Н. В. Возможности применения длинноволнового излучения ближнего инфракрасного и красного спектральных диапазонов для визуализации структур глазного яблока / Н. В. Пасечникова, В. А. Науменко, А. Р. Король, О. С. Задорожный, И. О. Насинник, Т. Б. Кустрин // Федоровские чтения - 2009 : VIII всероссийская науч.-практ. конф. с международным участием, 1-3 июля 2009 г. : материалы. - Москва, 2009. - С. 431-432.

32. Самостійно автором проводилось дослідження очного дна всіх хворих розробленим способом. Висновки сформульовані разом з науковим керівником.

33. Пасечникова Н. В. Использование транспальпебрального освещения излучением ближнего инфракрасного и красного спектральных диапазонов для визуализации структур глазного дна больных возрастной макулодистрофией / Н. В. Пасечникова, В. А. Науменко, А. Р. Король, О. С. Задорожный, И. О. Насинник, Т. Б. Кустрин // Лазеры в офтальмологии: вчера, сегодня, завтра : науч.-практ. конф., 24-25 сент. 2009 г. : материалы. - Москва, 2009. - С. 410-413.

...