Ендотеліальна дисфункція, імунні та метаболічні порушення у хворих на хронічну хворобу нирок з ураженням гастродуоденальної зони та їх корекція антигомотоксичними препаратами

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені О. О. БОГОМОЛЬЦЯ

УДК 616.61-036.12:616.33/.342:616-018.74-008.6+

612.014.1:616-008+616-008.9]-085.32/.33

ЕНДОТЕЛІАЛЬНА ДИСФУНКЦІЯ, ІМУННІ ТА МЕТАБОЛІЧНІ ПОРУШЕННЯ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНУ ХВОРОБУ НИРОК З УРАЖЕННЯМ ГАСТРОДУОДЕНАЛЬНОЇ ЗОНИ ТА ЇХ КОРЕКЦІЯ АНТИГОМОТОКСИЧНИМИ ПРЕПАРАТАМИ

14.01.02 - внутрішні хвороби

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

РУДЮК ЛЮДМИЛА ІВАНІВНА

Київ 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному медичному університеті імені О. О. Богомольця МОЗ України, м. Київ.

Науковий керівник доктор медичних наук, професор Мойсеєнко Валентина Олексіївна, Національний медичний університет імені О. О. Богомольця МОЗ України, кафедра пропедевтики внутрішньої медицини № 2, професор кафедри.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Дудар Лариса Вікторівна, Національний медичний університет імені О. О. Богомольця МОЗ України, кафедра внутрішньої медицини № 1, професор кафедри;

доктор медичних наук, старший науковий співробітник Степанова Наталя Михайлівна, ДУ “Інститут нефрології Національної АМН України”, старший науковий співробітник.

Захист дисертації відбудеться 21.10.2010 р. о 13-30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.003.09 при Національному медичному університеті імені О. О. Богомольця МОЗ України (01030, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 17).

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Національного медичного університету імені О. О. Богомольця МОЗ України (03057, м. Київ, вул. Зоологічна, 1).

Автореферат розісланий 20.09. 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук В. В. Чернявський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Гломерулонефрит (ГН) та пієлонефрит (ПН) є найпоширенішими нозологічними формами хронічної хвороби нирок (ХХН). Тенденція цих захворювань до неухильного прогресування з формуванням хронічної ниркової недостатності (ХНН), молодий вік пацієнтів, збільшення кількості хворих, резистентних до терапії, залишають проблему вивчення патогенетичних чинників ХХН актуальною (Пиріг Л. А., 2004; Колесник М. О., 2004; Іванов Д. Д., 2005; Никула Т. Д., 2006). Зважаючи на багатофакторність патогенезу, зростання захворюваності населення України на кристалурії (КУ), недосконалість існуючих методів лікування та профілактики конкрементоутворення, спричинення ниркової недостатності, пошук нових ефективних методів профілактичного лікування є актуальним (Баличевцева І. В., 2001; Дзюрак В. С., Савчук В. Й., 2004; Синяченко О. В., Игнатенко Г. А., 2007; Chetyrkin S., Kim D., Scheinman J., 2004).

Крім того, у деяких хворих на ХХН морфофункціональні зміни органів травлення виникають на відносно ранніх етапах розвитку захворювання, передуючи розвитку ХНН (Мойсеєнко В. О., 1999, 2006; Никула Т. Д., 2000). Ураження гастродуоденальної зони (ГДЗ) змінюють звичні клінічні прояви ХХН, негативно впливають на її перебіг та прогноз. При прогресуванні захворювання ці зміни призводять до низки смертельно небезпечних ускладнень (кровотеч, перфорацій тощо). Тому несвоєчасність виявлення вторинних гастродуоденопатій призводить до погіршення стану хворих і навіть може бути безпосередньою причиною смерті. Отже, за наявності супутньої патології ГДЗ терапія повинна бути направлена не тільки на лікування ХХН, але й на ліквідацію запалення слизової оболонки травної системи.

Доведено, що ендотеліальна дисфункція (ЕД) (Синяченко О. В., Зяблицев С. В., Чернобривцев П. А., 2007; Топчий И. И., 2007; Семидоцкая Ж. Д., 2008), імунні (Драннік Г. М., Дріянська В. Є., Степанова Н. М., 2005; Зуб Л. О., 2007) та метаболічні порушення (Таран О. І., 2005) розвиваються уже на ранніх стадіях ХХН. Однак у сучасній літературі бракує наукової інформації відносно цих порушень у хворих на ХХН з ураженням ГДЗ.

Протягом останнього десятиріччя методичні досягнення біологічної медицини відкрили можливості використання у клінічній практиці антигомотоксичних препаратів (АГТП). На сьогодні є доведеною ефективність їх використання у різних медичних галузях завдяки протизапальній, імуномодулюючій та мембраностабілізуючій діям (Губергриц Н. Б., 2004; Ткач С. М., 2005; Бабак О. Я., 2006; Катеренчук І. П., 2008; Мойсеєнко В. О., 2009). Але разом з цим роботи, присвячені використанню АГТП у хворих на ХХН з ураженням ГДЗ, відсутні. Відсутність комплексних досліджень з питань стану ендотеліальної функції судин, імунних та метаболічних порушень у хворих на ХХН з ураженням ГДЗ визначили необхідність виконання даного дослідження, його актуальність і мету.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планом науково-дослідної роботи кафедри пропедевтики внутрішньої медицини № 2 Національного медичного університету імені О. О. Богомольця “Психоневрологічні, гемодинамічні та інші порушення у хворих з артеріальною гіпертензією, поєднаною з хронічними вісцеропатіями та нейрометамерними ураженнями судинних басейнів, розробка нових способів медикаментозного і немедикаментозного їх лікування з урахуванням етіологічних чинників і особливостей патогенезу” (номер держреєстрації 0108U000794).

Автором опрацьована програма досліджень ендотеліальних, імунних та метаболічних порушень у хворих на ХХН І-ІІІ стадій з ураженням ГДЗ (хронічний гастрит (ХГ) та хронічний дуоденіт (ХД).

Мета дослідження. Підвищити ефективність лікування хворих на ХХН з ураженням ГДЗ шляхом вивчення ендотеліальних, імунних і метаболічних розладів та їх корекція АГТП.

Завдання дослідження:

Вивчити частоту ЕД, імунних та метаболічних порушень у хворих на ХХН (ГН, ПН, КУ) з ураженням ГДЗ.

Оцінити вміст маркерів ЕД (ЕТ-1, ФНП-Ь, ІЛ-1 та NO₂) у хворих на ХХН: ГН з ураженням ГДЗ під впливом антигомотоксичної терапії (АГТ).

Дослідити особливості імунного статусу у хворих на ХХН І-ІІІ стадій (ГН, ПН) з ураженням ГДЗ та їх динаміку під впливом АГТ.

Вивчити вплив АГТ на морфофункціональний стан слизової оболонки шлунку (СОШ) та слизової оболонки дванадцятипалої кишки (СОДПК) у хворих на ХХН: ПН з ураженням ГДЗ.

Вивчити стан сольового обміну в хворих з КУ та його зміни під впливом АГТ.

Порівняти ефективність комплексної АГТ та стандартної медикаментозної терапії в лікуванні хворих на ХХН з ураженням ГДЗ.

Об'єкт дослідження. Хворі на ХХН І-ІІІ стадій з ураженням ГДЗ.

Предмет дослідження. Особливості ендотеліальних, імунних та метаболічних порушень у хворих на ХХН з ураженням ГДЗ, динаміка цих порушень під впливом АГТ. хронічний хвороба нирки імунний

Методи дослідження. Проводили клініко-лабораторні, імунологічні, біохімічні та інструментальні дослідження. Функціональний стан ендотелію судин оцінювали за рівнями: ЕТ-1, NO₂, ФНП-Ь та ІЛ-1в; вазорегулюючу функцію - шляхом виміру діаметру плечової артерії з використанням проби з реактивною гіперемією. Оцінку клітинної ланки імунітету проводили за допомогою моноклональних антитіл до антигенів лімфоцитів CD3, CD4, CD8 та CD19. Визначали вміст Ig класів А, G, М, кількість фагоцитуючих клітин та їх поглинаючу активність. Для діагностики Нр використовували швидкий уреазний тест та кількісну оцінку Нр у гістологічних зрізах. Досліджували аналіз крові та сечі на транспорт солей.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше на підставі комплексного клініко-інструментального, імунологічного, біохімічного обстежень хворих на ХХН (ГН, ПН та КУ) з ураженням ГДЗ виявлено високу частоту виникнення у них ЕД, імунних та метаболічних порушень.

Вперше встановлено, що у 78,9 % хворих на ХХН: ГН з ураженням ГДЗ мали ознаки ЕД судин. Продемонстровано, що глибина цих порушень збільшується при прогресуванні ХХН та тривалому (>10 років) перебігу основного захворювання, а також залежить від ступеня інфікованості Helicobacter pylori (Нр), артеріального тиску (АТ) та віку хворого.

Вперше досліджено вазоактивні медіатори ушкодження ендотеліальної функції судин, таких, як ЕТ-1, NO₂, ФНП-Ь та ІЛ-1в, у хворих на ХХН: ГН з ураженням ГДЗ. Визначено підвищені рівні ЕТ-1, ФНП-Ь та ІЛ-1в та зниження NO₂ в крові обстежених хворих.

Подальший розвиток отримало вивчення імунного статусу та метаболічних порушень. Виявлено послаблення клітинного та гуморального імунного захисту за рахунок зниження Т-хелперів, CD3+ клітин та підвищення ЦІК, Ig А і Ig G.

Вперше вивчений характер морфологічних змін слизової оболонки шлунку під впливом АГТ у хворих на ХХН: ПН з ураженням ГДЗ.

Вперше науково обґрунтовано застосування АГТП (ренель Н, траумель С, ехінацея композитум С та лімфоміозот) у комплексному лікуванні хворих на ХХН з ураженням ГДЗ й доведено їх ефективність.

Доведено, що використання АГТП реструкта про ін'єкціоне С у хворих з КУ дозволяє достовірно знизити екскрецію оксалатів, уратів, іонів Са і Мg та відновити рН сечі.

Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність роботи полягає у розробці і впровадженні в клінічну практику лікування хворих на ХХН І-ІІІ стадій з ураженням ГДЗ антигомотоксичних препаратів, що дозволяє підвищити ефективність стандартної терапії за рахунок корекції ЕД, імунних та метаболічних порушень.

За результатами дисертаційної роботи отримано три патенти на корисну модель (патент № 30849, МПК А 61 К 36/00, А 61 К 33/00 “Спосіб реабілітаційного лікування хворих на хронічний пієлонефрит”; патент № 30908, МПК А 61 К 39/395 “Спосіб лікування хворих на хронічний гломерулонефрит, поєднаний з хронічним гастродуоденітом” та патент № 31981, МПК А 61 К 39/00 “Спосіб профілактики кристалурії”. Здобувачем підготовлено 3 нововведення (реєстр. № 152/30/09, № 153/30/09 та № 154/30/09).

Впровадження результатів дослідження. Основні наукові положення та практичні рекомендації впроваджені в лікувальну роботу міської клінічної лікарні № 12 м. Києва, Київського міського науково-практичного центру нефрології та діалізу, Головного Військово-медичного клінічного центру “ГВКГ” МО України, Військово-медичного клінічного центру професійної патології особового складу Збройних сил України, Центральної районної лікарні м. Коростишева. Наукові розробки та матеріали дисертації використовуються в навчальному процесі кафедри пропедевтики внутрішньої медицини №2 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, кафедри терапії та кафедри загальної практики-сімейної медицини Української військово-медичної академії МО України.

Особистий внесок здобувача. Рукопис дисертації є особистою науковою роботою дисертанта. Автором особисто проведено патентно-інформаційний пошук, огляд сучасної та зарубіжної наукової літератури з обраної тематики. Разом із науковим керівником вибрано напрямок, об'єм, сформульовані мета та завдання роботи. Автором особисто розроблено програму та відібрано методики дослідження, проведено клінічне обстеження хворих, формування груп обстеження, вибір та призначення лікування, динамічні спостереження, проведена статистична обробка результатів дослідження. Написаний огляд літератури, проведений науковий аналіз отриманих результатів, сформульовані основні положення дисертації, висновки і практичні рекомендації, які базуються на результатах даного дослідження, оформлена дисертаційна робота та автореферат, підготовлено до друку наукові праці (у співавторстві та особисто) та виступи на наукових конференціях.

Апробація результатів роботи. Основні положення та результати дисертаційного дослідження були представлені на засіданнях кафедри військової терапії та загальної практики-сімейної медицини Української військово-медичної академії МО України, Міжнародному науковому симпозіумі “Можливості корекції функціонально-структурних порушень слизових оболонок організму з використанням антигомотоксичних препаратів Лімфоміозот та Мукоза композитум” (Київ, 2005), “Антигомотоксическая терапия острых воспалительных заболеваний” (Київ, 2006), “Антигомотоксична терапія хронічних запальних захворювань” (Київ, 2007), “Антигомотоксическая коррекция нарушений периферического кровообращения и микроциркуляции в терапии дегенеративно-дистрофических процессов” (Київ, Запоріжжя, 2008), ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції “Сучасні методичні підходи до аналізу стану здоров'я” (Луганськ, 2008), пленумі Української асоціації нефрологів (Одеса, 2007), наукових конференціях молодих вчених (Українська військово-медична академія 2005, 2006, 2007), І Національному конгресі “Человек и Лекарство - Украина” (Київ, 2008), науково-практичній конференції з міжнародною участю “Стандарти діагностики та лікування в клініці внутрішніх хвороб” (Вінниця, 2010).

Дисертація апробована на міжкафедральній науковій конференції Національного медичного університету імені О. О. Богомольця від 22.05.2009 року.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 13 наукових праць, з них - 12 у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України (одна стаття одноосібно). Серед опублікованих робіт: 3 статті - у збірниках наукових праць, 4 статті - у фахових наукових журналах, 2 тез містяться в матеріалах з'їздів та конференцій. У співавторстві отримано 3 патенти на корисну модель.

Обсяг та структура дисертації. Матеріали роботи викладені на 155 сторінках друкованого тексту і складаються із вступу, огляду літератури, матеріалів та методів, розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних літературних джерел. Роботу ілюстровано 27 таблицями, 7 рисунками. Бібліографія нараховує 239 джерел, з них 173 кирилицею і 66 латиною.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Матеріал та методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань нами обстежено 204 особи. Серед них на ХХН І-ІІІ стадій з ураженням ГДЗ - 108 хворих (ГН - 46 хворих, ПН - 62 хворих) та 20 - без ураження ГДЗ (ГН - 10, ПН - 10); серед обстежених хворих на КУ із ураженням ГДЗ - 36 та 10 без такої. Практично здорових становило 30 осіб. Середній вік у вибірці складав 42,53±6,45 років. Хворі, що були обстежені, знаходились на стаціонарному та амбулаторному лікуванні у терапевтичному та нефрологічному відділеннях Головного Військово-медичного клінічного центру “ГВКГ” МО України та Ірпінського військового госпіталю. Дослідження проводилося протягом 2007 - 2010 рр.

Критерієм включення пацієнтів до дослідження була ХХН І-ІІІ стадій з ураженням ГДЗ (ХГ та ХГД). Критеріями виключення пацієнтів із дослідження були: ХХН ІV-V стадій, олігурія або анурія; наявність обструкції сечової системи; пухлини нирок та сечових шляхів; наявність супутніх декомпенсованих захворювань або гострих станів.

Усі обстежені розподілені на групи залежно від терапії, що проводилась, та клінічних проявів основного і супутніх захворювань ГДЗ.

Використовували класифікацію ХХН, яка була прийнята на ІІ Національному з'їзді нефрологів України (Харків, 2005), критерії діагностики клінічних груп ХНН згідно з класифікацією Никули Т. Д. (2003, 2004), супутній діагноз ГДЗ - за Сіднейсько-Х'юстонською класифікацією (1997). Діагноз ХХН верифікований на підставі даних анамнезу, результатів об'єктивного обстеження, лабораторно-інструментальних методів досліджень.

У хворих на ХХН І-ІІІ стадій: ГН з ураженням ГДЗ рівень протеїнурії до початку терапії в середньому становив 1,25±0,09 г/добу, у 20 хворих спостерігалася еритроцитурія (> 50 тис. в 1 мл сечі за даними проби Нечипоренка). Серед них - ХГ типу Б, асоційований з Нр виявлений у 28 осіб, у 18 верифіковано неасоційований з Нр. У 38 хворих спостерігалась артеріальна гіпертензія (АГ), з них у 35,8 % - м'яка, у 36,2 % - помірна та у 28,0 % - важка за класифікацією ЕSH/ESC (2007) та Української асоціації кардіологів з профілактики та лікування АГ (2008). До основної групи увійшло 26 хворих на ХХН І-ІІІ стадій: ГН з ураженням ГДЗ, які разом із стандартним лікуванням отримували АГТП (ренель Н, траумель С та лімфоміозот) за розробленою схемою. До порівняльної групи - 20 хворих, що знаходились виключно на стандартному лікуванні. Патологія системи травлення проявлялась явищами помірного загострення (35,55 %) або нестійкої ремісії (64,45 %).

Серед всіх хворих на ХХН І-ІІІ стадій: ПН з ураженням ГДЗ тривалість основного захворювання була більше 6-ти місяців. При дослідженні аналізу сечі за Нечипоренком було виявлено значний та помірний ступінь лейкоцитурії (середня кількість лейкоцитів складала 20,8±2,14 тис.). Дані ультразвукового дослідження нирок (УЗД) вказували на наявність у хворих на ПН таких змін: розширення чашково-мискового комплексу (47,2 %), розширення окремих мисок до 20 мм (46,9 %), неоднорідність паренхіми (90,1 %), підкреслення контуру чашечок (85,9 %), зміни лінійних розмірів нирки (29,7 %), асиметрія нирок (16,8 %), порушення кортико-модулярної диференціації (43,2 %). Патологія системи травлення проявлялась явищами помірного загострення (31,07 %) або нестійкої ремісії (68,93 %). Серед загальної кількості обстежених - ХГ визначено у 31,33 % пацієнтів, ХГД - у 68,67 %. ХГ типу Б, асоційований з Нр - у 36 осіб. У 94,72 % пацієнтів захворювання ГДЗ відмічались від 3-х до 15 років. У 4 хворих супутні захворювання були виявлені вперше під час стаціонарного лікування. До основної групи увійшло 32 хворих, які на тлі стандартної терапії отримували АГТП (траумель С, ехінацею композитум С та лімфоміозот Н) за розробленою схемою у поєднанні з антибіотиками. Порівняльну групу становило 30 осіб, які лікувалися виключно алопатично (антибіотикотерапія із урахуванням чутливості до антибіотиків, спазмолітики).

Серед 36 хворих на КУ: 12 ? з оксалатною, 9 ? з уратною, 15 ? зі змішаною (оксалатно-уратною). У всіх пацієнтів були присутні скарги на дизуричні явища, що не супроводжувалися підвищенням температури тіла, дискомфорт та періодичний біль у поперековій ділянці, при УЗД були виявлені ехогенно позитивні структури розміром 2-3 мм у мисково-чашковій системі нирок. Клінічної картини інфекції сечовивідних шляхів (циститу або пієлонефриту) не спостерігалося у жодному випадку. До основної групи увійшло 26 пацієнтів, яким був призначений АГТП реструкта про ін'єкціоне С. Решта 10 осіб (порівняльна група) знаходились на стандартному лікуванні (хворі з оксалурією, окрім блемарену, отримували магне-В₆).

Усім хворим проводилось загальноклінічне (опитування, фізикальне обстеження), клінічно-лабораторне (аналіз крові та сечі), біохімічне (загальний білок і його фракції. креатинін, сечовина, електроліти, білірубін, АлТ, АсТ), вивчали рівень добової протеїнурії до початку, після комплексного лікування, а також через 1 рік. Стан функції нирок оцінювали за рівнем креатиніну крові та швидкістю клубочкової фільтрації (ШКФ) за формулою Cоckroft-Gault. Із інструментальних методів використовували: УЗД нирок та органів черевної порожнини, електрокардіографію, езофагогастродуоденоскопію (ЕГДС). Деяким хворим з метою верифікації діагнозу виконано біопсію нирок та екскреторну урографію.

Функціональний стан судинного ендотелію оцінювали, досліджуючи рівень ЕТ-1 в плазмі крові імуноферментним методом на рідері РRР2100 (“Sanofi Diagnostic Pasteur”, Франція) за допомогою набору реактивів “Endothelin-1 ELISA SYSTEM” (“AMERSHAM PHARMACIA BIOTECH”, Англія) та рівень NO у сироватці крові за кінцевим продуктом його метаболізму - нітритом (NO₂) із застосуванням реактиву Гріса на спектрофотометрі SPECORD-200 (Німеччина). Визначення рівнів IЛ-1в та ФНП-б проводили з використанням набору реактивів для імуноферментного аналізу “ИЛ-1в-ИФА-БЕСТ”, і “б-ФНО-ИФА-БЕСТ” (“Вектор-БЕСТ”, Новосибірськ). Функцію ендотелію вивчали на плечовій артерії на тлі реактивної гіперемії з використанням лінійного мультичастотного датчика 10 Мгц ультразвукової системи “Ultramark - 8” (CША).

Імунологічні методи включали: визначення кількісної характеристики Т-та В- лімфоцитів (за методиками А. Basten, 1972, S. Steel 1974 та A. Shore et al. 1978), імуноглобулінів (за G. Mancini, 1965), фагоцитарну активність лейкоцитів (за методикою відновлення тетразолієвого нітросинього).

Для верифікації діагнозу КУ застосовували аналіз крові та сечі на транспорт солей. Вміст сечової кислоти у сироватці крові та в сечі визначався за методом Мюллера-Зейферта (В. Г. Колб, В. С. Камышников, 1976), для діагностики уратного нефролітіазу використовувався тест Ю. А. Пителя. Вміст оксалатів - методом абсорбційної хроматографії (В. Г. Колб, В. С. Камышников, 1976).

Для діагностики Нр інфекції використовували швидкий уреазний тест із застосуванням URE-HP-test (“Pliva-Lachema”, Хорватія) та кількісну оцінку Нр в гістологічних зрізах за загальноприйнятою методикою, забарвлюючи по Гімзе (Л. И. Аруин, Л. Л. Капуллер, В. А. Исаков, 1998).

Статистичний аналіз результатів досліджень виконано відповідно до загальноприйнятих методик за допомогою програм “Statistica”, “SPSS” та “Microsoft Excel”. Вірогідними вважалися зміни р<0,05.

Результати власних досліджень та їх обговорення. Аналіз отриманих даних показав, що у 78,9 % хворих на ХХН І-ІІІ стадій: ГН з ураженням ГДЗ виявлено достовірне підвищення, порівняно з групою практично здорових осіб вмісту ЕТ-1 та прозапальних цитокінів ФНП-б й ІЛ-1в. Середні значення цих показників відповідно становили 14,3±0,55 пг/мл, 67,4±1,18 пг/мл, 84,4±0,35 пг/мл (р<0,05). При проведенні порівняльного аналізу зазначених показників із показниками хворих без супутнього ураження ГДЗ спостерігались дещо нижчі рівні ЕТ-1, ФНП-б та ІЛ-1в, які становили 10,5±0,28 пг/мл, 59,7±1,19 пг/мл та 76,4±0,37 пг/мл відповідно. Вміст NO₂, навпаки, був знижений порівняно із групою практично здорових і становив 1,5±0,05 мкмоль/л проти 2,5±0,05 мкмоль/л (р<0,001). Тоді, як у хворих без супутньої патології ГДЗ рівень досліджуваного показника незначно відрізнявся від показників здорових осіб. Отримані дані вказують на активізацію процесів ендотеліального викиду вазоконстрикторів. Тобто, супутні захворювання системи травлення посилюють ступінь ЕД у хворих на ХХН.

Проведено аналіз виявлених порушень ЕД у хворих на ХХН І-ІІІ стадій: ГН з ураженням ГДЗ залежно від стадії ХХН, ступеня інфікованості Нр, тривалості перебігу захворювання, від показників АТ, а також віку хворого.

Максимальні значення рівнів ЕТ-1, ФНП-б, ІЛ-1в та зниження NO₂ спостерігалися у хворих на ХХН ІІІ стадії, що вказує на посилення ЕД, виснаження адаптивних можливостей ендотелію (табл. 1).

Таблиця 1

Показники ендотеліальної дисфункції у хворих на ХХН І-ІІІ стадій: ГН з ураженням ГДЗ в залежності від стадії ХХН

Показники	Практично здорові (n=10)	ХХН І (n=24)	ХХН ІІ (n=15)	ХХН ІІІ (n=7)
ЕТ-1, пг/мл	6,0±0,18	8,4±1,14	12,5±0,18*	15,3±0,15**
ФНП б, пг/мл	26,3±1,09	44,4±1,17*	59,7±1,19*	87,1±1,18**
ІЛ-1в, пг/мл	52,6±0,57	68,4±0,53	72,4±0,37*	88,4±0,46*
NO2, мкмоль/л	2,5±0,05	1,9±0,06	1,5±0,05*	1,4±0,05*

Примітки: 1) * - р<0,05 - у порівнянні із здоровими;

2) ** - р<0,05 - у порівнянні із ХХН І стадії.

Слід зазначити, що у хворих з тривалістю основного захворювання понад десять років, виявлено більш значиме збільшення ЕТ-1 та зниження NO₂ порівняно із хворими, які хворіли менше п'яти років (15,1±1,22 пг/мл і 1,6±0,06 мкмоль/л та 8,8±0,17 пг/мл і 1,9 ±0,09 мкмоль/л відповідно) (р<0,05).

Встановлено тісний зв'язок між вираженістю дисфункції ендотелію та рівнем АТ. Максимальні значення ЕТ-1 зареєстровані за наявності АГ ІІІ ступеня. Рівень ЕТ-1 при ІІІ ступені АГ був вищим, як при І, так і при ІІ ступенях (р<0,001 і р<0,05 відповідно). Виявлено зростання проявів ЕД у хворих з тяжким перебігом АГ. Тому збільшення ЕД сприяє підвищенню АТ та можливій структурній перебудові нирок.

Нами було визначено наявність прямого кореляційного зв'язку між рівнем ЕТ-1 і ступенем вираженості ДАТ (r= +0,54; р<0,05). Встановлено достовірний кореляційний зв'язок між рівнем ЕТ-1 та креатиніном (r=+0,84; р<0,05) у хворих на ХХН ІІІ ст., що свідчить про поглиблення ЕД при прогресуванні ниркової патології.

Крім того нами доведено залежність показників ЕТ-1 та NO₂ від ступеня інфікованості Нр. Так, найвищі рівні ЕТ-1 та найнижчі NO₂ спостерігались у хворих з масивною інфікованістю СОШ Нр, а також у хворих на ХГД у клінічній картині яких провідним був диспепсичний синдром (р<0,05) (табл. 2).

Таблиця 2

Рівень вмісту ЕТ-1 та NO₂ у хворих на ХХН І-ІІІ стадій:
ГН з ураженням ГДЗ

Клінічні критерії	ЕТ-1, пг/мл	NO2, мкмоль/л
Тривалість захворювання <5 років 5-10 років >10 років	8,8±0,17 10,4±1,12* 15,1±1,22*	1,9±0,09 1,7±0,05* 1,6±0,06*
Ступінь інфікованості Нр: не інфіковані слабка помірна виражена	8,2±0,18 10,7±1,11 12,2±0,21* 14,9±0,19*	2,0±0,1 1,8±0,07 1,6±0,06* 1,5±0,07*
Провідний синдром (ХГД): больовий диспепсичний	13,8±0,17* 15,2±0,28*	1,8±0,07 1,5±0,05*
Практично здорові	6,0±0,1	2,5±0,05

Примітка. *- р<0,05 - у порівнянні із здоровими.

Із збільшенням віку хворих концентрація ЕТ-1 у плазмі крові мала тенденцію до зростання. Так, у групі хворих до 44 років рівень ЕТ-1 становив 8,5±1,04 пг/мл, тоді як у хворих 45-59 років - 12,5±1,22 пг/мл (р<0,05), а у хворих віком понад 60 років - 15,6±0,18 пг/мл (р<0,05). Концентрація NO₂ з віком знижувалася, однак статистичний аналіз не виявив вірогідних відмінностей. Таким чином, з віком відбувається зрушення регуляторного співвідношення вазодилататори/вазоконстриктори у бік переваги останніх.

Порівняльний аналіз імунограм виявив суттєві порушення у вихідному імунному статусі у хворих на ХХН І-ІІІ ст. (ГН, ПН), які проявлялись пригніченням кількісного стану Т-системи імунітету (зниження загальної кількості Т-лімфоцитів та Т-хелперів. У всіх пацієнтів, як з ураженням, так і без ураження ГДЗ, порівняно з групою практично здорових, виявлено значне зниження резерву бактерицидної активності клітин крові. Було виявлено підвищення рівнів ЦІК та імуноглобулінів класів А, М, G. Але найбільш суттєвим було збільшення імуноглобуліну А. На нашу думку, більш вагоме збільшення цього показника може бути пов'язане із додатковим ураженням слизової оболонки ГДЗ. А також більш вагоме зростання ЦІК у таких хворих, може свідчити про адекватність синтезу специфічних імуноглобулінів до антигенів, що надходять в організм за рахунок запального процесу у нирках та ГДЗ. Супутня патологія ГДЗ посилює ступінь імунних порушень, що може знижувати результати традиційного лікування.

Аналізуючи результати АГТ у хворих на ХХН: ГН з ураженням ГДЗ було виявлено загальний позитивний клінічний ефект на 22,1 % вищий, ніж під впливом лише стандартної медикаментозної терапії (р<0,05). Покращення самопочуття хворих відбулося завдяки протизапальному, дезінтоксикаційному та мембраностабілізуючому ефектам, корекції гемодинамічних розладів, що проявлялися зменшенням частоти скарг на головний біль у (53,4 % хворих), біль в ділянці серця (45,4 %), перебої в роботі серця (12,3 %), шум у вухах на (19,2 %), запаморочення (13,3 %) (р<0,05). Зменшилися прояви астенічного синдрому та простежувалася тенденція до зниження скарг зі сторони ГДЗ.

Вивчення особливостей ЕД у хворих на ХХН І-ІІІ стадій: ГН з ураженням ГДЗ у динаміці комплексного лікування АГТП показало значно вищу ефективність порівняно із ефективністю стандартного лікування. Так, в ході лікування у хворих порівняльної групи спостерігається зниження ЕТ-1 до 10,7±0,01 пг/мл, тоді як у хворих основної групи спостерігається достовірне зниження ЕТ-1 - до 7,5±0,01 пг/мл (р<0,05). Щодо рівня NO₂, то після курсу АГТ цей показник збільшився до 2,3±0,05 мкмоль/л (р<0,05), тоді як у хворих порівняльної групи він практично не змінився в динаміці спостереження. Після курсу запропонованого лікування рівень ФНП-б зменшився на 12,14 %, а вміст ІЛ-1в у крові хворих з 87,4±1,12 пг/мл досяг рівня 55,28±1,06 пг/мл (р<0,05). Покращення функції судинного ендотелію проявлялося зростанням з 9,25±1,02 % до 15,17±1,45 % показника Дd, який характеризує вазодилатацію після 5-хвилинної компресії артерії (р<0,001). Показники лінійної швидкості кровообігу збільшилися з 52,45±2,53 см/с до 58,65±3,15 см/с (р<0,05) і об'ємної з 43,15±3,05 мл/хв до 52,01±3,43 мл/хв (р<0,05).

Водночас під впливом АГТ ми спостерігали позитивну динаміку неспецифічної імунореактивності організму у хворих на ХХН І-ІІІ ст. (ГН, ПН), що проявлялося достовірним підвищенням фагоцитарної активності лейкоцитів (підвищення показника НСТ-тесту), збільшенням відносного рівня Т-лімфоцитів. Відмічались також позитивні зміни з боку гуморальної ланки імунітету, а саме: зменшення ЦІК.

Вивчення особливостей клінічного перебігу у хворих на ХХН І-ІІІ стадій: ПН із супутньою патологією системи травлення у динаміці лікування АГТ показало значно вищу її ефективність порівняно зі стандартним лікуванням. У хворих, які використовували АГТП, вже на 14 день від початку лікування САТ склав у середньому 141,87±3,28 мм рт.ст. (на 30,11 мм рт.ст. нижче вихідного рівня, р<0,05), ДАТ - 85,05±2,18 мм рт.ст. (на 14,05 мм рт.ст. нижче вихідного рівня, р<0,05). В динаміці через місяць лікування середні показники САТ дорівнювали 145,23±3,14 мм рт.ст., ДАТ - 90,12±2,28 мм рт.ст., тоді як у хворих, що приймали стандартне лікування, антигіпертензивний ефект був нестійким. До того ж пацієнтам, які отримували АГТ, вдалось зменшити дозу гіпотензивних препаратів на 25 %. Найкращий ефект був досягнутий у хворих на ХХН І стадії.

Під впливом АГТ ми спостерігали й нормалізацію клінічних аналізів крові і сечі хворих, а саме: при дослідженні крові в динаміці лікування констатовано істотне збільшення рівню гемоглобіну. Так, в основній групі гемоглобін збільшився з 113,8±2,98 г/л до 123,8±2,57 г/л (р<0,05), а у пацієнтів порівняльної групи зміни вмісту гемоглобіну були невірогідними. Після закінчення лікування ШОЕ в основній групі зменшилася з 20,78±2,76 мм/год до 15,95±2,12 мм/год (р<0,05), у порівняльній групі - з 20,26±2,87 мм/год до 19,64±2,43 мм/год (р>0,1). У хворих основної групи в аналізах сечі ми спостерігали зниження протеїнурії з 0,265±0,11 г/л до 0,051±0,04 г/л (р<0,05).

Оцінюючи клінічну симптоматику патології системи травлення, ми відмітили значну ефективність АГТ в процесі лікування, яка проявлялась в зменшенні больового, диспепсичного та астенічного синдромів. Аналізуючи морфологічні зміни СОШ та СОДПК в динаміці лікування нами було виявлено більшу ефективність АГТ порівняно із стандартним лікуванням. Ендоскопічна картина СОШ та СОДПК нормалізувалася у 91,5 % хворих основної групи. Спостерігалося покращення гістологічної картини, що проявлялося в зменшенні активності гастриту, дуоденіту та запальної клітинної інфільтрації, зниженням ступеня інфікування СОШ Нр (табл. 3).

Встановлено, що у хворих основної групи, під впливом лікування збільшилась кількість міжепітеліальних лімфоцитів з 11,02±0,25 % до 15,05±0,34 % (р<0,05), які є Т-супресорами та впливають на продукцію імуноглобулінів.

Таблиця 3

Динаміка ендоскопічної картини СОШ та СОДПК у пацієнтів з ХХН І-ІІІ стадій: ПН з ураженням ГДЗ (n, %)

Ознака	Основна група (n =32)	Порівняльна група (n =30)
	До лікування	Після лікування	До лікування	Після лікування
Набряк	21(65,62 %)	2(6,25 %)*,**	20(66,66 %)	3 (10,0 %)*
Розрихлення	20(62,5 %)	1(3,12 %)*	20(66,66 %)	2(3,33 %)*
Ексудація	21(65,62 %)	1(3,12 %)*,**	21(70,0 %)	2(6,66 %)*
Ерозія	5(15,62 %)	1(3,12 %)*,**	5(16,66 %)	1(3,33 %)*
Гіперплазія складок	16(50,00 %)	3(9,37 %)*,**	15(50,0 %)	3(10,0 %)*
Дуоденогастральний рефлюкс	5(15,62 %)	0*,**	5(16,66 %)	1(3,33 %)*
Блідість СОШ та ДПК	15(46,87 %)	1(3,12 %)*,**	16(53,33 %)	2(3,33 %)*
Стонченість, зглаженість СОШ та ДПК	12(37,5 %)	2(6,25 %)*,**	10(33,33 %)	3(10,0 %)*
Просвічування судин	10(31,25 %)	0*,**	10(33,33 %)	1(3,33 %)*

Примітки: 1) * р<0,05 - у порівнянні із показниками до лікування.

2) ** р<0,05 - у порівнянні із показниками порівняльної групи.

Аналіз ефективності використання АГТП реструкта про ін'єкціоне С у хворих з КУ довів достовірне зниження показників екскреції кристалів за рахунок оксалатів ? з 254,4±11,23 до 98,4±6,54 мкмоль/добу (р<0,05) й уратів ? з 4,87±0,91 до 2,87±1,04 ммоль/добу (р<0,05). Екскреція іонів кальцію знизилась до 2,52±0,36 ммоль/добу, іонів магнію - до 3,58±0,74 ммоль/добу, що забезпечило високу стійкість сечі до утворення оксалату кальцію, зменшення епітаксії та агрегації. Покращення колоїдного стану сечі, зокрема, за рахунок збільшення екскреції іонів магнію сприяло ліквідації КУ, сечового синдрому та відновлення рН сечі (підвищення з 5,3±0,5 до 6,3±0,8 од, р<0,05).

Зниження вмісту СК в основній групі було достовірно вищим, ніж у порівняльній. В крові - на 32±4 % та 19±3 % відповідно, в сечі ? на 28±3 % та на 18±2 % відповідно (р<0,05 порівняно з даними до початку лікування). У осіб, що приймали реструкту про ін'єкціоне С, відзначалося збільшення діурезу після другої ін'єкції на 15-30 % порівняно з вихідними даними (р<0,05). Спостереження, проведені через 1 рік, засвідчили, що після двох курсів лікування цим препаратом протягом року у 75 % пацієнтів з оксалурією нормалізувався рівень оксалатів у сечі. У 9 хворих (34,61 %) основної групи з вихідною ізольованою гіперуратурією остання збереглася після лікування у 2 осіб (7,69 %), підвищення концентрації СК в крові спостерігалося в одного пацієнта (3,85 %), з 15 хворих (57,69 %) основної групи із змішаною КУ рівень СК в крові значно знизився у 12 хворих (80 %), залишився дещо підвищеним у 1 хворого (6,66 %); після трьох курсів АГТ на фоні гіпопуринової дієти рівень СК досяг верхньої межі норми (р<0,05) порівняно з вихідним рівнем у всіх хворих. У 80,76 % пацієнтів рН сечі через рік після початку лікування зберігався на рівні 6,1±0,3 од.

Таким чином, результати проведеного дослідження показали, що включення АГТП до стандартного лікування хворих на ХХН з ураженням ГДЗ підвищує його ефективність за рахунок корекції ЕД, імунних та метаболічних порушень.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуального наукового завдання - підвищення ефективності лікування хворих на ХХН І-ІІІ стадій (ГН, ПН та КУ) з супутнім ураженням ГДЗ (ХГ, ХД) шляхом клініко-патогенетичного обґрунтування застосування АГТП у комплексному лікуванні цієї патології, на основі вивчення показників ЕД, імунного статусу та метаболічних порушень.

1. У хворих на ХХН І-ІІІ стадій (ГН, ПН та КУ) з супутнім ураженням ГДЗ (ХГ, ХД) частота ЕД, імунних і метаболічних розладів є вищою, ніж у хворих без ураження ГДЗ.

При ХХН: ГН з ураженням ГДЗ ознаки ЕД виявлені в 78,9 % (підвищення рівнів ЕТ-1, ФНП-б, ІЛ-1в відповідно на 78,2 %, 58,8 % і 61,4 % та зниження рівня NO₂ порівняно зі здоровими), що свідчить про зрушення рівноваги у бік вазоконстрикторів, виснаження адаптивних можливостей ендотелію. Супутня патологія ГДЗ поглиблює ступінь ЕД. Глибина виявлених порушень ЕД збільшується з прогресуванням ХХН, тривалістю перебігу основного захворювання, збільшенням ступеня інфікованості Нр, а також залежить від показників АТ та віку хворого.

2. Під впливом АГТ у хворих на ХХН: ГН з ураженням ГДЗ спостерігається достовірне зниження продукції ЕТ-1 - від 14,3±0,15 до 7,5±0,02 (пг/мл), ІЛ-1в - від 87,4±1,12 до 56,08±1,06 (пг/мл), зростання рівня NO₂ - від 1,5±0,05 до 2,3±0,05 (мкмоль/л) та приросту діаметра плечової артерії з 9,25±1,02 % до 15,17±1,45 %, що сприяє відновленню балансу між ендотеліальними факторами вазоконстрикції і вазодилатації та корекції гемодинамічних розладів.

3. У хворих на ХХН (ГН, ПН) з ураженням ГДЗ виявлені порушення, що проявляються змінами клітинного та гуморального імунного захисту (зниження загальної кількості Т-лімфоцитів, їх популяцій; зниження фагоцитарної активності лейкоцитів; підвищення рівнів імуноглобулінів A, М, G та рівня ЦІК). Наявність патології ГДЗ посилює ступінь імунних порушень. Використання АГТП у комплексному лікуванні хворих на ХХН (ГН, ПН) з ураженням ГДЗ сприяє покращенню фагоцитарної активності лейкоцитів (збільшення показника НСТ-тесту), зменшення ЦІК.

4. Під впливом АГТ у хворих на ХХН з ураженням ГДЗ відбувається зменшення активності імунно-запального процесу: в СОШ збільшується кількість міжепітеліальних лімфоцитів, які є Т-супресорами та впливають на продукцію імуноглобулінів - з 11,02±0,25 % до 15,05±0,34 % (р<0,05), що сприяє покращенню гістологічної картини СОШ та СОДПК і проявляється зменшенням активності гастриту, дуоденіту та запальної клітинної інфільтрації, зниженням ступеня інфікування СОШ Нр.

5. Під впливом АГТ у хворих з КУ покращується колоїдний стан сечі: зменшується екскреція оксалатів ? з 254,4±11,23 до 98,4±6,54 (мкмоль/добу), уратів ? з 4,87±0,91 до 2,87±1,04 (ммоль/добу), рівень іонів кальцію ? до 2,52±0,36 ммоль/добу, іонів магнію - до 3,58±0,74 ммоль/добу та відновлюється рН сечі - з 5,3±0,5 до 6,3±0,8 (од.), р <0,05.

6. Загальний позитивний клінічний ефект лікування хворих на ХХН: ГН з ураженням ГДЗ при застосуванні АГТ вищий на 22,1 % (р<0,05), ніж при використанні лише стандартної медикаментозної терапії. Покращення самопочуття хворих відбувається завдяки протизапальному, імуномодулюючому та мембраностабілізуючому ефектам АГТП, корекції гемодинамічних розладів і проявляється у прискоренні регресу клінічних синдромів: больового, астеновегетативного, гіпертензивного, сечового, диспепсичного, що дозволяє рекомендувати АГТП для лікування хворих на ХХН з ураженням ГДЗ.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Всім хворим на ХХН І-ІІІ стадій з ураженням ГДЗ з метою ранньої діагностики та уточнення ступеня вираженості патології ГДЗ, яка ускладнює перебіг ХХН та знижує ефективність лікування, доцільно виконувати поглиблене клініко-лабораторне та інструментальне обстеження, яке включає ЕГДС, діагностику Нр інфекції, біохімічні дослідження, маркери ЕД, імунограму.

2. У комплексному лікуванні хворих на ХХН І-ІІІ: ГН з ураженням ГДЗ на тлі стандартного лікуванням доцільно використовувати: ренель Н - по 1 таблетці 3 рази на день через 1 год. після їди, траумель С - внутрішньом'язево по 2,2 мл. через день та лімфоміозот - по 10 крапель 3 рази на день за 30 хв. до їди. Тривалість лікування впродовж одного місяця, що дозволяє підвищити ефективність стандартного лікування.

3. Хворим на ХХН І-ІІІ: ПН з ураженням ГДЗ на тлі стандартного лікування доцільно використовувати АГТП: траумель С - внутрішньом'язево по 2,2 мл через день, ехінацею композитум - по 2,2 мл через день, лімфоміозот - по 10 крапель тричі на день за 30 хвилин до їди, впродовж одного місяця, що дозволяє значно підвищити ефективність стандартного лікування.

4. Хворим на оксалатно-уратну КУ слід призначати реструкту про ін'єкціоне С у вигляді монотерапії за умови концентрації у крові сечової кислоти <0,5 ммоль/л - одна внутрішньом'язова ін'єкція (2,2 мл) на 3 дні, застосовуючи на курс лікування 10-12 ін'єкцій. За концентрації у крові сечової кислоти >0,5 ммоль/л реструкту про ін'єкціоне С призначають за тією ж схемою додатково до базисної терапії (алопуринол, блемарен, магне-В6).

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Імуномодулююча та гастропротекторна спрямованість терапії хворих на хронічну хворобу нирок з ураженням гастродуоденальної зони / В. О. Мойсеєнко, Т. Д. Никула, Л. І. Рудюк, В. В. Салієва // Наук. вісн. Нац. мед. ун-ту ім. О. О. Богомольця. 2008. № 2-3. С. 118-120. (Автором проведено підбір хворих, дослідження клініко-лабораторно-інстументальних показників в динаміці, аналіз та статистична обробка отриманих даних).

2. Клініко-імунологічні критерії ефективності антигомотоксичної терапії у лікуванні хворих на хронічну хворобу нирок: пієлонефрит з ураженням гастродуоденальної зони / В. О. Мойсеєнко, Л. І. Рудюк, Н. Г. Бичкова, О. М. Войцеховський // Актуальні проблеми нефрології: зб. наук. праць. К.: Задруга, 2009. Вип. 15. С. 61-66. (Автором проведено клінічне обстеження та комплексне лікування хворих з включенням АГТП, аналіз отриманих даних).

3. Мойсеєнко В. О. Вплив антигомотоксичної терапії на функціональний стан системи травлення у хворих на хронічний пієлонефрит з ураженням гастродуоденальної зони / В. О. Мойсеєнко, Л. І. Рудюк, О. М. Войцеховський // Актуальні проблеми нефрології: зб. наук. праць. К.: Задруга, 2008. Вип. 14. С. 56-61. (Автором проведено клінічне обстеження та комплексне лікування хворих з включенням АГТП, аналіз отриманих даних).

4. Мойсеєнко В. О. Динаміка клінічних проявів хронічного гломерулонефриту та супутніх уражень гастродуоденальної зони під впливом антигомотоксичної терапії / В. О. Мойсеєнко, Л. І. Рудюк // Актуальні проблеми нефрології: зб. наук. праць. К.: Задруга, 2007. Вип. 13. С. 100-104. (Автором проведено клінічне обстеження хворих та комплексне лікування з включенням АГТП, аналіз отриманих даних).

5. Мойсеєнко В. О. Кристалурії: лікування і профілактика / В. О. Мойсеєнко, Л. І. Рудюк // Биол. терапия. 2008. № 1. С. 55-56. (Автором проведено аналіз літературних джерел, клінічне обстеження хворих, комплексне лікування з включенням АГТП реструкта про ін'єкціоне С, аналіз отриманих даних сольового обміну).

6. Мойсеєнко В. О. Стан судинного ендотелію у хворих на хронічну хворобу нирок: хронічний гломерулонефрит з ураженням гастродуоденальної зони та динаміка показників ендотеліальної дисфункції під впливом антигомотоксичної терапії / В. О. Мойсеєнко, Л. І. Рудюк // Наук. вісн. Нац. мед. ун-ту ім. О. О. Богомольця. 2008. № 4. С. 120-124. (Автором проведено аналіз літературних джерел, клінічне обстеження хворих, комплексне лікування з включенням АГТП, узагальнення отриманих даних стану ендотелію та формулювання висновків).

7. Никула Т. Д. Лікування метаболічних нефропатій і профілактика нефролітіазу / Т. Д. Никула, В. О. Мойсеєнко, Л. І. Рудюк // Укр. мед. альманах. 2008. Т. 11, № 1 (дод.). С. 30-31. (Автор брала участь у підборі хворих, дослідженні сольового обміну в динаміці, провела статистичну обробку та аналіз отриманих даних).

8. Пат. 30849 Україна, МПК А 61 К 36/00, А 61 К 33/00. Спосіб реабілітаційного лікування хворих на хронічний пієлонефрит / Т. Д. Никула (UA), В. О. Мойсеєнко (UA), Л. І. Рудюк (UA) ; заявник Нац. мед. ун-т ім. О. О. Богомольця (UA). № 200713572 ; заявл. 05.12.2007 ; опубл. 11.03.2008, Бюл. № 5. (Автором проведено патентно-інформаційний пошук, клінічне обстеження та лікування хворих).

9. Пат. 30908 Україна, МПК А 61 К 39/395. Спосіб лікування хворих на хронічний гломерулонефрит, поєднаний з хронічним гастродуоденітом / В. О. Мойсеєнко (UA), Т. Д. Никула (UA), Л. І. Рудюк (UA) ; заявник Нац. мед. ун-т ім. О. О. Богомольця (UA). № 200714894 ; заявл.27.12.2007 ; опублік. 11.03.2008 ; Бюл. № 5 (книга 1). (Автором проведено патентно-інформаційний пошук, клінічне обстеження та лікування хворих).

10. Пат. 31981 Україна, МПК А 61 К 39/00. Спосіб профілактики кристалурії / В. О. Мойсеєнко (UA), Т. Д. Никула (UA), Л. І. Рудюк (UA) ; заявник Нац. мед. ун-т ім. О. О. Богомольця (UA). № 200714991 ; заявл. 29.12.2007; опубл. 25.04.2008, Бюл. № 8. (Автором проведено патентно-інформаційний пошук, клінічне обстеження та лікування хворих).

11. Рудюк Л. І. Ефективність застосування комплексних антигомотоксичних препаратів Traumeel S, Echinacea compositum і Lymphomyosot для лікування хворих на хронічний пієлонефрит / Л. І. Рудюк // Військ. медицина України. 2005. №3. С. 18-21. (Робота виконана самостійно).

12. Мойсеєнко В. О. Ефективність ланзопрозолу і Мукози композитум у лікуванні уражень гастродуоденальної зони у хворих на хронічний гломерулонефрит / В. О. Мойсеєнко, Л. І. Рудюк // Человек и лекарство -Украина: 1 Нац. конгрес, 26-28 берез. 2008 р.: тез. доповідей. К., 2008. С. 91. (Автор брала участь у підборі хворих, дослідженні клініко-лабораторно-інстументальних показників в динаміці, провела статистичну обробку та аналіз отриманих даних).

13. Корекція морфофункціональних змін системи травлення у хворих на ХХН: пієлонефрит / Т. Д. Никула, В. О. Мойсеєнко, Л. І. Рудюк, В. В. Салієва // Стандарти діагностики та лікування в клініці внутрішніх хвороб: матеріали наук.-практ. конф., 15-16 квіт. 2010 р. Вінниця, 2010. С. 55-58. (Автор брала участь у підборі хворих, дослідженні клініко-лабораторно-інстументальних показників в динаміці, провела статистичну обробку та аналіз отриманих даних).

АНОТАЦІЯ

Рудюк Л. І. Ендотеліальна дисфункція, імунні та метаболічні порушення у хворих на хронічну хворобу нирок з ураженням гастродуоденальної зони та їх корекція антигомотоксичними препаратами. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.02 - внутрішні хвороби. - Національний медичний університет імені О. О. Богомольця МОЗ України, Київ, 2010.

Дисертація присвячена вивченню стану ендотелію, імунних та метаболічних порушень у хворих на ХХН І-ІІІ стадій з ураженням ГДЗ та розробки методу їх корекції АГТП.

У хворих на ХХН І-ІІІ стадій з ураженням ГДЗ виявлена висока частота ЕД, імунні та метаболічні порушення. Супутня патологія каналу травлення посилює ці порушення. При включенні в комплекс базисної терапії АГТП встановлено суттєве прискорення регресу клінічних проявів ураження нирок та системи травлення, нормалізацію показників клітинного та гуморального імунітету, покращення стану ендотелію та сольового обміну. Комбінована терапія із застосуванням АГТП чинить патогенетичну зумовлену нефропротекторну дію.

Ключові слова: хронічна хвороба нирок, хронічний гломерулонефрит, хронічний пієлонефрит, кристалурія, ендотеліальна дисфункція, імунний статус, метаболічні порушення, гастродуоденальна зона, антигомотоксичні препарати.

АННОТАЦИЯ

Рудюк Л. И. Эндотелиальная дисфункция, иммунные и метаболические нарушения у больных с хронической болезнью почек с поражением гастродуоденальной зоны и их коррекция антигомотоксическими препаратами. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.02 - внутренние болезни. - Национальный медицинский университет им. О. О. Богомольца МОЗ Украины, Киев, 2010.

Диссертация посвящена изучению состояния эндотелия, иммунных и метаболических нарушений у больных с хронической болезнью почек (ХБП): І-ІІІ стадий с поражением гастродуоденальной зоны (ГДЗ) и разработке метода их коррекции антигомотоксическими препаратами (АГТП).

Обследовано 108 больных с ХБП: І-ІІІ стадий с поражением ГДЗ (гломерулонефрит (ГН) - 46 больных, пиелонефрит (ПН) - 62 больных) и 20 - без поражения ГДЗ (ГН - 10, ПН - 10), с кристалуриями (КУ) с поражением ГДЗ - 36 и без ГДЗ - 10. Практически здоровых - 30 лиц. Основные группы получали комплексное лечение (АГТП на фоне стандартной терапии) соответственно нозологической форме ХБП.

У 78,9 % больных ГН с поражением ГДЗ выявлены признаки эндотелиальной дисфункции (ЭД), которые проявлялись достоверным повышением ЭТ-1, ФНП-б и ІЛ-1в. У больных ГН без поражения ГДЗ эти показатели были ниже. Содержание NO_2, наоборот, было ниже показателей практически здоровых. Сопутствующие заболевания ГДЗ (хронический гастрит, хронический дуоденит) усиливают степень ЭД.

Проведен анализ выявленных нарушений ЭД в зависимости от стадии ХБП, продолжительности основного заболевания, показателей артериального давления, степени инфицирования Нр и возраста больного.

Максимальные значения ЭТ-1, ФНП-б, ІЛ-1в и снижение NO₂ наблюдались у больных ХБП ІІІ стадии. Выявлено, что с возрастом происходит сдвиг регуляторного соотношения вазодилататоры/вазо-констрикторы в сторону последних. У больных, у которых продолжительность основного заболевания составляла больше десяти лет, выявлено более значительное увеличение ЭТ-1 и снижение NO₂ по сравнению с больными, которые болели менее пяти лет. Максимальные значения ЭТ-1 и минимальные NO₂ зарегистрированы у больных с ІІІ стадией артериальной гипертензии. Полученные данные выявили наличие тесных корреляционных связей между уровнем ЭТ-1 и степенью выраженности ДАТ (r=+0,54; р<0,05).

Высокие показатели ЭТ-1 и снижение NO₂ наблюдались у больных с массивной инфицированностью Нр и у больных из хроническим гастритом, в клинической картине которых ведущим был диспепсический синдром.

На исходных иммунограммах больных ХБП І-ІІІ стадий (ГН, ПН) определялось угнетение показателей Т- системы иммунитета: снижение Т-лимфоцитов, Т-хелперов Т-супресоров, НСТ-теста. Со стороны гуморального иммунитета - повышение ЦИК, иммуноглобулинов А, М, G. Сопутствующие заболевания ГДЗ усиливают степень иммунных нарушений, что может снижать результаты традиционного лечения.

...