Подружня дезадаптація при доброякісній гіперплазії передміхурової залози

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Доброякісна гіперплазія передміхурової залози (ДГПЗ) - одне з найбільш розповсюджених незлоякісних неопластичних захворювань у чоловіків, яке є частою причиною звернення хворих до урологів, сексопатологів, лікарів інших спеціальностей. Це захворювання є важливою медико-соціальною проблемою в Україні (F. Daneshgari, E.D. Crawford, 1993; О.Ф. Возіанов зі співавт., 1997; 2006; Л.М. Гориловский с соавт., 2001; В.О. Пирогов с соавт., 2004; Н.И. Бойко, 2007; О.Г. Луценко, 2008 т. ін.). Нерідко воно стає причиною порушення подружньої адаптації, в тому числі, сексуальної комунікації. Останнє на сучасному етапі розвитку сексології є однією з найбільш актуальних проблем, особливо враховуючи той факт, що дезадаптація сексуальної поведінки, незалежно від причин, лежить в основі усіх випадків порушення сексуального здоров'я (В.В. Кришталь, О.Г. Луценко, 2001; В.В. Кришталь, Н.К. Агішева, 2002).

Причини, механізми розвитку, клінічні прояви та шляхи корекції сексуальної дезадаптації подружньої пари розглядаються в працях низки авторів (В.В. Кришталь, 1990, 1997; С. Кратохвил, 1991; У. Мастерс, В. Джонсон, 1998; В.В. Николаев, 2000; А.Н. Скрипников, 2001; Е.Г. Сонник, 2003; О. Г. Луценко, 2004; І. О. Бабюк, 2006; М. В. Маркова, 2007 та ін.).

Однак, внаслідок складності та багатофакторної обумовленості феномену сексуальної дезадаптації, згадані її аспекти на теперішній час розроблено недостатньо, а наявні дані потребують узагальнення та систематизації (В.В. Кришталь, О.Г. Луценко, 2001). У зв'язку з тим, що ДГПЗ негативно впливає на сексуальну функцію чоловіків, сексуальна дезадаптація подружньої пари, що виникає при цьому, тяжко сприймається хворими та руйнує міцність шлюбу. Сексуальна дисфункція при ДГПЗ найчастіше проявляється розладами оргазму, що при налагодженому статевому житті подружньої пари нерідко призводить до виникнення ускладнень у міжособистісних стосунках. У деяких чоловіків еякуляція збережена, але вони скаржаться на відсутність відчуттів суб'єктивного задоволення під час оргазму (оргазмічна ангедонія). Однак, в той же час, в наявних дослідженнях, як правило, розглядаються лише сексуальні розлади у самого хворого і не враховується парний характер сексуальної функції.

Крім того, порушення сексуальної комунікації та подружньої адаптації нерідко пов'язані з біоритмологічною дезадаптацією подружжя. В той же час, робіт, присвячених вивченню біологічних ритмів у хворих на ДГПЗ практично немає, що обумовлює суттєвий дефіцит інформації стосовно біоритмологічних характеристик чоловіка та дружини в таких сім'ях.

В роботах останніх років показано роль порушень біологічних ритмів у виникненні та перебігу різних захворювань. Можна вважати доведеним, що багато патологічних процесів в організмі супроводжується десинхронозом, і в той же час, неузгодження ритмів є однією з причин розвитку в ньому виражених патологічних змін (Ф.И. Комаров, В.А. Яковлев, С.Б. Шустов, 1989; В.С. Новиков, Н.Р. Деряпа, 1992; І.І. Горпинченко, Л.П. Імшенецька, 2002; R.A. Wever, 2004 та ін.). Однак, незважаючи на це, в сучасній сексологічній та медико-психологічній практиці не розроблені діагностичні критерії порушень сексуального здоров'я у хворих з оргазмічною дисфункцією, що обумовлена ДГПЗ у чоловіка, з урахуванням циркадіанних ритмів, а також ефективні методи корекції подружньої дезадаптації, що виникає при вищезазначеному захворюванні.

Все вищеперелічене визначає актуальність та необхідність проведення даного дослідження.

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження - з позиції системного підходу, з урахуванням соматогенних, психогенних, соціогенних та біоритмологічних факторів, дослідити закономірності розвитку подружньої дезадаптації при сексуальних розладах у чоловіка, що обумовлені доброякісною гіперплазією передміхурової залози, та розробити систему психокорекції дезадаптації подружньої пари при даній патології.

Задачі дослідження:

Дослідити клінічні і психологічні особливості подружжя з сексуальною дезадаптацією, що обумовлена доброякісною гіперплазією передміхурової залози у чоловіка.

Дослідити біоритмологічний статус кожного з подружжя та ступінь його невідповідності в подружній парі з сексуальною дезадаптацією, що обумовлена доброякісною гіперплазією передміхурової залози у чоловіка.

Встановити причини, розкрити механізми, визначити клінічні варіанти дезадаптації подружньої пари при даній патології у чоловіка та їх диференційно-діагностичні критерії.

Розробити систему психокорекції дезадаптації подружньої пари, де чоловік страждає на доброякісну гіперплазію передміхурової залози з сексуальними розладами, з урахуванням соматогенних, психогенних, соціогенних та біоритмологічних факторів.

1. Матеріал та методи дослідження

Було обстежено 117 подружніх пар з сексуальною дезадаптацією, в яких чоловіки страждали на ДГПЗ та знаходились на лікуванні в урологічних відділеннях Полтавської обласної клінічної лікарні та Миргородської районної лікарні. Крім того, для порівняння, з метою контролю, нами були також обстежені 25 подружніх пар, в яких, незважаючи на наявність ДГПЗ у чоловіка, сексуальна дезадаптація не спостерігалась.

Тривалість захворювання на ДГПЗ коливалась від 3 до 17 років. Хворі з тривалістю захворювання від 5 до 10 років склали 54,70% (64 особи), неодноразово звертались до лікарів та отримували довготривале курсове лікування.

Вивчення відомих науці причин та умов розвитку сексуальної дезадаптації дозволило виділити три групи подружніх пар. Для повної характеристики цих пар нами в кожній з них було вивчено біоритмологічний статус подружжя.

Першу групу склали 65 (55,56%) подружніх пар, в яких сексуальна дезадаптація була обумовлена сексуальною дисфункцією у чоловіка, що виникла внаслідок ДГПЗ.

До другої групи увійшли 35 (29,91%) подружніх пар, де сексуальна дезадаптація виникла внаслідок недостатньої обізнаності одного або обох з подружжя в питаннях психогігієни статевого життя.

Третя група складалась з 17 (14,53%) подружніх пар, у яких дезадаптація була обумовлена низьким рівнем психологічної і соціально-психологічної адаптації подружжя.

Тривалість сексуальної дезадаптації в більшості випадків була на протязі 3-5 років та мала пряму залежність від давності перебігу ДГПЗ.

Виявлені клінічні симптоми ДГПЗ були поділені на 5 основних груп: загальні, місцеві, обструктивні, іритативні та функціональні. Установлено, що при ДГПЗ, одночасно із загальними та місцевими симптомами, мали місце обструктивні та іритативні, та часто нашаровувались функціональні і психоневрологічні симптоми, котрі в тій чи іншій мірі були наявні у всіх хворих, які нами вивчалися. Виникнення сексуальних симптомів на тлі навіть невеликих порушень в передміхуровій залозі та сусідніх органах (сім'яних пухирцях) призводило до неадекватних психологічних реакцій та погіршенню статевої функції, що вело, в подальшому, до сексуальної дезадаптації подружньої пари.

Всім хворим та їх дружинам було проведено всебічне комплексне обстеження, що включало клініко-анамнестичне, соціально-демографічне, біоритмологічне, психодіагностичне.

В клінічне дослідження входило вивчення анамнезу життя та основного захворювання чоловіків, особливостей фізичного та психічного розвитку чоловіків та їх дружин, соматичного (в тому числі неврологічного, урологічного, гінекологічного) та психічного статусу, а також системно-структурний аналіз сексуального здоров'я і спеціальне сексологічне обстеження чоловіків і жінок.

В усіх обстежених хворих та їх дружин вивчали циркадіанні ритми шляхом реєстрації протягом 6 діб через кожні 3 години (крім 24 и 3 годин ночі) показників температури тіла, частоти пульсу, дихання, систолічного та діастолічного артеріального тиску.

Враховуючи біоритмологічний статус хворих та їх дружин, ми відносили до ранкового типу осіб, у яких максимуми досліджуваних функцій припадають на 9-12 годин, вечірнього - 18-21 годину, індиферентного - 12-15 годин.

Для всіх досліджуваних по всім показникам, що вивчались, були складені відповідні графіки по даним, отриманим в результаті 6-денного обстеження і проведена їх візуальна оцінка. Якщо при побудові графіка відмічалася виражена десинхронізація фізіологічних функцій, що проявлялася в розкиданості акрофаз досліджуваних параметрів, ми такого досліджуваного відносили до "аритміків", при зсуві акрофаз в межах 15-18 годин, ми дивилися, в який час підйом фізіологічних функцій спостерігався частіше і в залежності від цього відносили його до "жайворонків" або "сов".

В процесі обстеження виокремлено 3 типи біоритмів, максимуми яких припадають на ранкові, денні або вечірні години, що відповідають трьом основним типам працездатності людини.

Крім об'єктивних показників добових ритмів ми використовували модифіковану для середньої широти СНГ анкету Естберга (С.І. Степанова, 1986). В цій анкеті міститься 23 питання, відповідаючи на які досліджуваний суб'єктивно визначає свою приналежність до того чи іншого типу добового ритму. Заключення проводилось по сумі отриманих балів: вище 92 - чітко виражений ранковий тип, 77-91 - слабко виражений ранковий тип, 58-76 - індиферентний тип, 42-57 - слабко виражений вечірній тип та нижче 41 - чітко виражений вечірній тип.

Вивчення механізмів розвитку сексуальної дезадаптації подружніх пар проводили з урахуванням багатомірності забезпечення сексуальної функції та її парного характеру за методом системно-структурного аналізу, з урахуванням біоритмологічного статусу подружжя. Тип статевої конституції чоловіків визначали за векторною шкалою Г.С. Васильченко (1983), тип статевої конституції жінок - за шкалою І.Л. Ботневої (1985). Стан сексуальної функції хворих та їх дружин вивчали за допомогою опитувальників "Сексуальна функція чоловіків" (СФЧ) та "Сексуальна функція жінок" (СФЖ). За методикою С.С. Лібіха (1986) вивчали психосексуальні типи чоловіків і жінок та ступінь їх відповідності у подружжя. Типи сексуальної мотивації визначали за В.В. Кришталем (1999).

Психодіагностичне дослідження подружніх пар з сексуальною дезадаптацією включало вивчення психологічних та соціально-психологічних характеристик особистості подружжя, а також їх адаптації на різних рівнях їх взаємодії. Акцентуації характеру вивчали за допомогою опитувальника Леонгарда-Шмішека (1998).

З метою вивчення особистісних характеристик чоловіків та їх дружин нами використано багатофакторний особистісний опитувальник 16 PF Р. Кеттела (Sixteen Personality Factor Questionnaire) (1996).

Вивчення факторів, що призводять до зниження вдоволеності шлюбом та впливають на сексуальну адаптацію, ми проводили за допомогою шкали сексуальності W.E. Shell, D.R. Papini, яка включає три субшкали: 1) самооцінка власних сексуальних можливостей; 2) сексуальна стурбованість; 3) сексуальна депресія (1989).

Для вивчення типів поведінки в конфліктних ситуаціях усі подружжя були обстежені за допомогою опитувальника К. Томаса в адаптованому варіанті Н.В.Гришиної (2000), який дозволяє виділити п'ять стилів поведінки в конфлікті: суперництво, уникання, компроміс, пристосування та співпрацю.

Проведені соціально-демографічні дослідження були спрямовані на встановлення стажу сімейного життя, міцності сімейних відношень, рівня освіти подружжя, кількості дітей, вивчення сімейного середовища, соціальних зв'язків подружжя, їх взаємостосунків з колективом співробітників та виявлення взаємозв'язків між цими характеристиками та перебігом основного захворювання чоловіків й дезадаптації подружньої пари.

В рамках клінічного обстеження всім чоловікам були проведені мікроскопічні дослідження секрету передміхурової залози.

2. Оцінка результатів дослідження

Результати досліджень оброблялись методом варіаційної статистики с визначенням середньої арифметичної (М), середнього квадратичного відхилення (G), стандартного відхилення (m). Для порівняння отриманих даних вираховували також вірогідність помилки (Р) по таблиці Ст'юдента. Відмінності вважалися вірогідними, починаючи від значення Р<0,05, тобто, коли вірогідність відмінностей більше 95%.

При вивченні соматосексуального та психосексуального розвитку хворих та їх дружин було встановлено, що він в подружжях в більшості випадків був нормальним. Однак, у дружин дещо частіше зустрічався прискорений тип статевого дозрівання. В психосексуальному розвитку відхилення відмічалися частіше серед основних груп ніж в контрольній, особливо в першій групі (у 43,08% чоловіків та 26,15% дружин). У чоловіків вони проявлялися в формі фемінінної або гіпермаскулінної поведінки; у дружин - в формі маскулінної або гіперфемінінної поведінки; у 10,77% хворих і 9,23% їх дружин були виявлені перверзні тенденції. Різноманітні асинхронії статевого розвитку, в основному поєднані, обумовлені соціогенними та психогенними факторами, були присутні у 86 (73,50%) чоловіків та у 60 (51,28%) дружин.

У переважної більшості чоловіків була слабка або ослаблена середня статева конституція, а у їх дружин - сильна і середня.

Клінічними проявами основного захворювання в усіх чоловіків (ДГПЗ) були зміни форми, величини і консистенції передміхурової залози.

Об'єктивно у них відмічалася болючість різного ступеня вираженості, сгладженість боріздки, зниження консистенції і асиметричне збільшення долей залози. Суб'єктивно ДГПЗ виявлялася болісними відчуттями в ділянці промежини, крижів, в задньому проході, прямій кишці, уретрі; у 55 (47,04%) обстежених спостерігалися різноманітні дизурічні прояви.

Загальні симптоми захворювання (слабкість, зниження працездатності) були у 47 (40,17%) хворих, періодичний субфебрилітет - у 5 (4,27%), підвищена дратівливість, головні болі, поганий сон - у 58 (49,57%) чоловік.

При мікроскопічному досліджені секрету передміхурової залози у всіх хворих було виявлено підвищену кількість лейкоцитів, зниження кількості лецитинових зерен і наявність епітелію простати.

Сексуальна дисфункція у чоловіків клінічно проявлялась передчасним сім'явиверженням, гіпоерекцією і зниженням лібідо, що були ізольованими або сполученими. Виникнення цих розладів після захворювання пацієнтів ДГПЗ і їх клінічна динаміка в першій групі подружніх пар надавала підстав вважати, що ці порушення були наслідком ДГПЗ. в той же час, в інших групах подібні порушення виникали незалежно від розвитку ДГПЗ і були пов'язані з іншими причинами, про які дозволили судити результати системно-структурного аналізу сексуального здоров'я у наших обстежених.

Внаслідок парного характеру сексуальної функції у дружин хворих також виникали сексуальні розлади, що характеризувались сексуальною гіпестезією і пов'язаною з нею гіпо- або аноргазмією, до яких часто приєднувалося зниження лібідо.

Відмінною особливістю сексуальної дисфункції у чоловіків другої і третьої груп і усіх дружин був її відносний характер. Крім того, чоловіки усіх основних груп і їх дружини відчували постійну психосексуальну невдоволеність.

Слід зазначити, що встановлений чіткий взаємозв'язок між сексуальною дисфункцією і перебігом ДГПЗ, оскільки нерегулярне статеве життя, пов'язане з сексуальними порушеннями, обтяжує перебіг захворювання.

В психічному стані 85,47 % чоловіків основних груп було відмічено фобічні і неврастенічні прояви, тоді як в контрольній групі вони не зустрічалися.

Велику роль в розвитку подружньої дезадаптації, як показали соціально-демографічні дослідження подружжя, мали і соціальні фактори і, в першу чергу, умови виховання. Більшість досліджуваних, особливо в другій і третій групах, виховувалися в неповних або конфліктних родинах в умовах гіпоопіки. Наявність сексуальної дезадаптації негативно впливала на міцність власної сім'ї, що підтверджувалось тим, що лише 11,97% подружніх пар з дезадаптацією не думали про розлучення.

В результаті проведеного дослідження було виділено три типи біоритмів, максимуми яких приходяться на ранкові, денні та вечірні години. Згідно сучасних уявлень про біоритмологічний статус організму, це відповідає трьом типам працездатності людини - ранковому типу ("жайворонок"), вечірньому ("сова") и недиференційованому ("аритмік").

Вивчення циркадіанних ритмів обстежених подружніх пар в порівнянні з контрольною групою показало, що у пацієнтів цих груп була присутня десинхронізація фізіологічних функцій, котра проявлялась неспівпаданням акрофаз і батифаз окремих показників, а також появою інверсії ритму. Отримані дані показали, що у осіб вечірнього типу більше виражений десинхроноз, ніж у представників ранкового та недиференційованого типів. Особи недиференційованого типу займали проміжне положення, наближаючись за своїми показниками до пацієнтів ранкового типу. Більше всього між собою за параметрами циркадного ритму відрізнялись особи ранкового та вечірнього типів.

В той же час, аналіз параметрів фізіологічних функцій у осіб контрольної групи показав, що в нормі ці параметри у представників різних біоритмологічних типів мало відрізнялися між собою.

Порівнюючи біоритмологічні типи подружніх пар, у яких мала місце сексуальна дезадаптація, з контрольною групою подружніх пар, де цієї патології виявлено не було, ми отримали наступні дані. В значному відсотку випадків протилежні за фізіологічними параметрами біоритмологічні типи в подружжі співпадали. Так, дружина - «жайворонок», а чоловік - «сова» відмічені в 9,41% або дружина - «сова», а чоловік - «жайворонок» - в 32,59%. Чоловік -«аритмік» - дружина - «сова» - в 21,37% і т.д. В то й же час, в контрольній групі, де не було сексуальної дезадаптації, таких поєднань крайніх типів працездатності не виявлено. На нашу думку, встановлена закономірність може бути ще одним із багатьох патологічних факторів сексуальної дезадаптації, котрий слід враховувати при психотерапевтичній корекції.

Вивчення преморбіду, як одного з чинників, що сприяють розвитку подружньої дезадаптації, показало, що у обстежуваних чоловіків першої і другої груп найчастіше мали місце тривожно-помисливі та астенічні риси характеру, а у хворих третьої групи - тривожно-помисливі та афективні. Серед дружин в усіх групах найбільш частими були істероїдні преморбідні риси, але в першій групі 1/3 складали дружини з врівноваженим, спокійним характером. У контрольній групі подружніх пар і у чоловіків і у дружин найчастіше був врівноважений, спокійний характер.

Психодіагностичні дослідження переконливо показали, що вивчені типи акцентуацій в обстежених подружніх парах виявили уразливі місця їх характеру і тим самим дозволили визначити фактори, що сприяли виникненню подружньої дезадаптації. Тривожний, емотивний та дистимічний типи акцентуацій виявились характерними для подружніх пар першої та другої груп. Застрягаючий, педантичний та збудливий типи акцентуацій були характерними для обстежених чоловіків та жінок третьої групи. Гіпертимний тип акцентуації відмічався в подружжях першої та контрольної груп. Демонстративна акцентуація в поодиноких випадках спостерігалась в подружжях усіх груп, найчастіше у жінок. Екзальтований тип акцентуації було виявлено тільки у жінок в поодиноких спостереженнях. Циклотимний тип також зустрічався тільки в поодиноких випадках. Не змогли виявити явну акцентуацію характеру практично у третини подружніх пар контрольної групи.

Вивчення особистісних властивостей чоловіків та дружин хворих першої групи виявило у них такі якості, як стриманість, обережність, схильність все ускладнювати, м'якість, здатність до співчуття, тривожність, вразливість, а також у чоловіків - самостійність у прийнятті рішень, а у дружин - потребу в підтримці. Характерні для подружжя якості особистості призводили до фіксованості чоловіків на власній сексуальній сфері, зануренню у хворобу, що поглиблювало розвиток сексуальної дезадаптації.

Аналіз особистісних характеристик чоловіків та дружин другої групи виявив співпадання у них таких характеристик як конформність, нерішучість, сором'язливість, практичність і консерватизм. Ці фактори сприяли їх небажанню підвищувати свій рівень обізнаності в сфері сексуальних відносин і призводили до розвитку подружньої дезадаптації.

Характерними особистісними якостями в подружжях третьої групи виявились авторитарність, непоступливість, неорганізованість, безвідповідальність, самовпевненість, жорсткість, самодостатність, незалежність, низький самоконтроль, що слугувало дисгармонізуючими факторами в їх взаємовідносинах та сприяло виникненню психологічної дезадаптації подружніх взаємин.

Результати дослідження чоловіків та дружин контрольної групи виявили у них емоційну врівноваженість, нормативність поведінки і спокій, впевненість у собі. Отримані результати, як ми вважаємо, свідчать про такі риси особистості, що сприяють гармонійним взаєминам в подружжях та подружній адаптації.

Оцінка своїх сексуальних можливостей найнижчою виявилась в подружжях першої групи, а найвище оцінювали власні сексуальні можливості чоловіки третьої групи. Показники сексуальної депресії найнижчими були у обстежених третьої групи, а найвищими - у чоловіків першої. Сексуальна стурбованість виявилася високою в подружжях третьої групи, а найнижчою серед обстежених другої.

Зі способами поведінки обстежених в конфліктних ситуаціях тісно пов'язана їх дезадаптація на різних рівнях взаємодії. Змагання було найпоширенішим засобом врегулювання конфліктів в третій групі подружніх пар. Уникання найчастіше спостерігалось у чоловіків та їх дружин в першій та другій групах, рідко - у обстежених першої. Компроміс виявився найхарактернішим для подружніх пар першої групи, рідко мав місце в другій та контрольній групах, а пристосування відмічалось частіше в парах першої та другої груп. Співпраця, як найбільш адекватний стиль поведінки в конфліктах спостерігався у переважної більшості подружніх пар контрольної групи.

Результати системно-структурного аналізу сексуального здоров'я у обстежених подружніх пар показав, що в усіх подружніх парах мало місце поєднане ураження компонентів і складових сексуального здоров'я.

Вивчаючи причини сексуальної дезадаптації в першій групі подружніх пар, встановлено, що безпосередньою причиною її було стрижневе ураження нейрорегуляторної складової біологічного компоненту сексуального здоров'я внаслідок ДГПЗ у чоловіків. Чинником, що сприяє виникненню дезадаптації і обтяжує її перебіг, було ослаблення соціального, психологічного і соціально-психологічного компоненту, яке відповідало ураженню 2-ого і 1-ого ступеню.

Для другої групи подружніх пар було характерно те, що сексуальна дезадаптація виникала внаслідок стрижневого ураження інформаційно-оціночної складової соціального компоненту внаслідок недостатньої обізнаності подружжя в питаннях психогігієни статевого життя. Ураження інших компонентів і складових, зокрема, психічної складової біологічного компоненту, обтяжувало перебіг подружньої дезадаптації.

Безпосередньою причиною сексуальної дезадаптації в третій групі було стрижневе ураження психологічного компоненту, обумовлене наявністю у одного з подружжя рис характеру, що викликали негативне ставлення у іншого. Сприяючим виникненню дезадаптації і обтяжуючим її фактором, було порушення соціально-психологічної складової внаслідок відсутності у подружжя взаємної любові, поваги і розбіжності сімейно-рольових позицій, а також ослаблення психічної і нейрорегуляторної складових біологічного компоненту сексуального здоров'я і інформаційно-оціночної складової соціального її компоненту.

Підсумовуючи дані комплексного обстеження досліджуваних подружніх пар з подружньою дезадаптацією, де чоловіки страждали на ДГПЗ, нами було виокремлено три її варіанти: 1) дезадаптація, обумовлена сексуальною дисфункцією у чоловіка, що виникла внаслідок ДГПЗ; 2) дезадаптація, пов'язана з недостатньою обізнаністю подружжя в питаннях психогігієни статевого життя; 3) дезадаптація як результат психологічної і соціально-психологічної дезадаптації подружжя.

Головною причиною першого варіанту дезадаптації було стрижневе ураження нейрорегуляторної складової біологічного компоненту сексуального здоров'я. Крім цього, в механізмі її розвитку брали участь і інші фактори, такі як: порушення психічної складової біологічного компоненту внаслідок преморбідних особливостей і невротичних реакцій подружжя; несприятливе поєднання в подружній парі психосексуальних типів чоловіка і жінки; розбіжність мотивацій чоловіка і дружини, а також розбіжність біоритмологічних статусів. Серйозним дезадаптуючим чинником при цьому варіанті була також невідповідність типів статевої конституції подружжя: у переважної більшості чоловіків була слабка або ослаблена середня статева конституція, а у їх дружин - сильна і середня.

Патогенним тлом для розвитку сексуальної дезадаптації виявилась наявність споріднених рис, таких, як схильність до ускладнень, м'якість, тривожність. Це не впливало на межі спілкування подружжя на міжособистісному рівні, проте, призводило до розвитку дезадаптації.

В основі подружньої дезадаптації при другому варіанті містилося ураження інформаційно-оціночної складової соціального компоненту. В цьому випадку підґрунтям щодо розвитку сексуальної дезадаптації ставала схожість психологічних характеристик, таких як конформність, нерішучість, консервативність. Це сприяло появі негативної настанови на отримання додаткових знань щодо сексуальної культури.

Третій варіант був обумовлений ураженням психологічного компоненту подружньої адаптації. порушення інших її компонентів і складових сприяло виникнення і посилення дезадаптації подружжя. Для чоловіків та жінок з даним варіантом дезадаптації патогенним чинником стало співпадіння таких особистісних особливостей, як прагнення до лідерства за будь-яку ціну, непоступливість, неорганізованість, безвідповідальність, незалежність, низький рівень самоконтролю. Це ставало дисгармоніюючим фактором їх стосунках та сприяло виникненню психологічної дезадаптації. Як і при першому варіанті дезадаптації, свій внесок до її складного ґенезу вносили вищезгадані несприятливі психологічні, соціальні і біоритмологічні фактори.

На відміну від першого варіанту, другий і третій, як правило, починалися незалежно від захворювання чоловіка ДГПЗ і не були пов'язані з його виникненням і перебігом.

Визначені етіопатогенетічні механізми, перебіг і прояви кожного з варіантів дезадаптації дозволили сформулювати їх диференційно-діагностічні критерії і розробити систему психокорекції порушення подружньої дезадаптації при ДГПЗ у чоловіків.

Психокорекція подружньої дезадаптації повинна бути системою заходів, що передбачають лікування основного захворювання чоловіків і його ускладнень, і нормалізацію сексуального здоров'я подружжя з одного боку, та відновлення подружньої адаптації - з іншого, лікування основної патології повинне поєднуватися з психотерапевтичною корекцією подружньої дезадаптації.

Система психокорекції подружньої дезадаптації, що застосовувалася нами, базувалася на принципах комплексності і диференційованості, послідовності і спадкоємності, що надавало можливість враховувати причини розвитку дезадаптації, фактори, що сприяли і посилювали її, стан кожного з компонентів сексуального здоров'я, ступінь адаптації подружжя на всіх рівнях їх взаємодії.

При першому варіанті дезадаптації психотерапія спрямовувалась на роз'яснення хворим і їх дружинам причин порушення у них сексуального здоров'я, зняття емоційних розладів, обумовлених хворобою чоловіка і сексуальною дезадаптацією, і відпрацювання оптимальної сексуальної поведінки подружжя.

При дезінформаційному варіанті подружньої дезадаптації основна увага під час корекції приділялась підвищенню рівня знань подружжя в питаннях психогігієни статевого життя.

При третьому варіанті, тобто психологічній дезадаптації подружжя, психотерапія спрямовувалась, перш за все, на корекцію характерологічних особливостей чоловіка і дружини, корекцію їх міжособистісних стосунків і нормалізацію процесу персоналізації кожного з подружжя.

І, нарешті, при всіх трьох варіантах подружньої дезадаптації широко застосовували роз'яснення чоловікові і дружині роль в сексуальній адаптації стану циркадіанних ритмів подружжя, співвідношення цих біоритмологічних статусів в процесі подружнього життя і корекції їх по відношенню один до одного.

При проведенні курсу психотерапевтичної корекції нами використовувався увесь арсенал сучасних методів психотерапії за умови адекватного вибору їх у кожному конкретному випадку. Тому за показаннями ми широко застосовували когнітивну психотерапію, гіпносугестивну у формі індивідуальних, парних, групових занять, рольовий психосексуальний і сексуально-еротичний тренінг, реконструктивно-особистісну, персоналістичну психотерапію т. ін.

Вивчаючи найближчі і віддалені (через 1 і 2 роки) результати психотерапевтичної корекції в пролікованих нами подружніх парах, встановлено, що ефективність корекції залежить як від успішного лікування ДГПЗ і профілактики її рецидивів, так і від досягнення максимальної адаптації подружжя на всіх рівнях взаємодії з поправкою на свої біологічні ритми.

Найбільший успіх було досягнуто в першій і другій групах подружніх пар, менш ефективною була корекція в третій групі, де провідним причинним фактором була психологічна і соціально-психологічна дезадаптація подружжя.

Повна корекція подружньої дезадаптації виникла в 51 (43,59%) подружній парі, значне поліпшення, достатнє для нормальних подружніх контактів - у 55 (47,01%) пар і у 11 (9,40%) пар успіху не було досягнуто. Подружні пари, у яких стан їх сексуального здоров'я не змінився, в більшості випадків належали до варіанту з психологічною дезадаптацією чоловіка і дружини.

Рецидив подружньої дезадаптації через 1-2 роки виник у 18 (15,38%) подружніх пар, в основному, першої і третьої групи. При першому варіанті - внаслідок загострення основного захворювання у чоловіка - ДГПЗ, при третьому - з причини погіршення взаємин подружжя, у яких не вдалося досягти високого рівня психологічної адаптації.

На заключення слід сказати, що проведені комплексні лікувально-профілактичні заходи дали можливість досягти високого і стійкого терапевтичного ефекту у більшості (81,60%) подружніх пар з сексуальною дезадаптацією.

Висновки

дезадаптація психологічний гіперплазія сексуальний

1. Представлено теоретичне обґрунтування і нове вирішення задачі системної діагностики, психокорекції подружньої дезадаптації при ДГПЗ у чоловіків, як поєднаного феномену, обумовленого соціогенними, психогенними, соматогенними і біоритмологічними причинами. Проблему вирішено з позиції системного підходу до розробки методологічних принципів корекції дезадаптації подружньої пари.

2. Клінічними особливостями обстежених подружніх пар є наступні: нормальний соматосексуальний розвиток при наявності відхилень у психосексуальному, що проявляється у вигляді фемінінної чи гіпермаскулінної поведінки у чоловіків та маскулінної або гіперфемінінної поведінки у жінок, наявність у 73,50% чоловіків і 51,28% жінок поєднаних асинхроній статевого розвитку, присутність в психічному статусі 85,47% чоловіків основних груп фобічної та неврастенічної симптоматики, а також істеричних проявів у їх дружин, прояви сексуальної дисфункції у вигляді передчасної еякуляції, гіпоерекції та зниження лібідо у чоловіків, а у жінок у вигляді сексуальної гіпестезії, гіпо- чи аноргазмії з наступним зниженням лібідо.

3. Психологічними особливостями подружніх пар першої групи є сполучення дистимічного (21,5%), тривожного (27,7%) і педантичного (16,9%) типів акцентуацій у чоловіка з емотивним (26,1%), тривожним (20,0%) і демонстративним (15,4%) типами у їх дружин. Чоловіки найнижче оцінюють свої сексуальні можливості, в той час як їх дружини мають середні оцінки за цим показником. Показники сексуальної депресії, як у чоловіків, так і в жінок, є найвищими. У розв'язанні конфліктів подружжя в більшості випадків вдаються до пристосування (46,1% чоловіків і 35,4% жінок) та компромісу (40,1% чоловіків і 49,2% жінок).

У обстежених другої групи виявлено однакові типи акцентуацій: емотивний (у 31,4% чоловіків і 25,7% жінок), дистимічний (у 20,0% чоловіків і 14,3% жінок) і тривожний (у 20,0% чоловіків і 34,2% жінок). Сексуальна самооцінка в даній групі дещо вище у жінок, а сексуальна депресія більш притаманна чоловікам. 51,4% чоловіків і 37,1% жінок уникають конфліктів і 34,2% чоловіків і 40% жінок прагнуть їх згладити, поступаючись власними інтересами.

Психологічними особливостями подружніх пар третьої групи є несприятливе сполучення типів акцентуації в обох з подружжя - збудливого (у 41,2% чоловіків і 29,4% жінок), застрягаючого (у 35,3% чоловіків і 17,6% жінок) або педантичного (у 23,5% чоловіків і 17,6% жінок) типів акцентуацій. Чоловіки та їх дружини в цій групі мають найвищі оцінки своїх сексуальних можливостей та сексуальної заклопотаності, в той час як сексуальна депресія їм не властива. Для подружніх пар третьої групи характерним стилем поведінки в конфлікті є суперництво (у 70,6% чоловіків і 52,9% жінок).

4. В усіх пацієнтів і у більшості їх дружин (78,12%) має місце десинхронізація циркадіанних ритмів у вигляді зсуву акрофази, батіфази і інверсії ритму. Суб'єктивна оцінка обстеженими свого біоритмологічного статусу не завжди співпадає з об'єктивними даними, отриманими при дослідженні циркадіанних ритмів організму. Найбільша розбіжність у визначенні біологічних ритмів має місце у осіб вечірнього типу працездатності, найменша - у осіб ранкового типу Недиференційований тип займає проміжне положення, наближаючись за своїми показниками до ранкового типу.

5. При ДГПЗ у чоловіка можливе виникнення трьох варіантів подружньої дезадаптації. Причиною першого є сексуальна дисфункція внаслідок ДГПЗ, другого - дезінформація в питаннях психогігієни статевого життя, третього - психологічна і соціально-психологічна дезадаптація подружжя. Перший варіант дезадаптації розвивається невдовзі після захворювання чоловіків на ДГПЗ, і перебіг його залежить від характеру перебігу цього захворювання. Другий варіант розвивається з самого початку подружнього життя, виникнення третього варіанту, як правило, пов'язане за часом з порушенням міжособистісних стосунків подружжя; перебіг цих варіантів не має прямої залежності від виникнення і перебігу ДГПЗ у чоловіка.

6. Комплексна терапія дезадаптації подружньої пари, в якій чоловік страждає на ДГПЗ, є системою заходів, спрямованих, з одного боку, на лікування і попередження загострень основного захворювання чоловіка та нормалізацію сексуального здоров'я подружжя, а з іншого - на психокорекцію подружньої дезадаптації, що проводиться з урахуванням стану всіх компонентів і складових сексуального здоров'я та подружньої адаптації, що дає високий, стійкий терапевтичний ефект в переважній більшості (81,60%) подружніх пар з цією патологією.

Література

Афанасьев И.Е. Клинико-психологическое обследование супружеских пар, где имеет место сексуальная дисгармония и муж болеет хроническим простатитом / Г.Т. Сонник, Е.Г. Сонник, И.Е. Афанасьєв, О.А. Потапенко // Психічне здоров'я. - 2004. - 1(2). - С. 53-56.

Афанас'єв І.Є. Психотерапевтична корекція сексуальної дисгармонії подружньої пари при хронічному простатиті у чоловіка / Г.Т. Сонник, Є.Г. Сонник, І.Є. Афанас'єв, О.А. Потапенко // Вісник психіатрії та психофармакотерапії. - 2004. - №1 (5). - С. 41-43.

Афанас'єв І.Є. Умови розвитку сексуальної дисгармонії подружжя при хронічному простатиті у чоловіка з урахуванням особистісних та біоритмологічних характеристик / Є.Г. Сонник, А.Ф. Філоненко, І.Є. Афанас'єв, О.А. Потапенко // Здоровье мужчины. - 2004. - 2(9). - С. 123-125.

Афанас'єв І.Є. Механізм розвитку порушень сексуального здоров'я подружньої пари при хронічному простатиті у чоловіка / Є.Г. Сонник, А.Ф.Філоненко, І.Є. Афанас'єв, О.А. Потапенко // Вісник проблем біології і медицини. - 2004. - №4. -С. 55-59.

Афанас'єв І.Є. Особливості розвитку сексуальної дисгармонії подружньої пари при хронічному простатиті у чоловіка / Є.Г. Сонник, І.Є. Афанас'єв, О.А. Потапенко // Архів психіатрії. - 2005. - Т.11, 1(40). - С. 124-128.

Афанасьев И.Е. Оценка физического и психического развития супругов и роль этих показателей в формировании сексуальной дисгармонии семьи, где муж страдает доброкачественной гиперплазией предстательной железы / И.Е. Афанасьев // Архів психіатрії. - 2005. - Т.11, 3(42). - С. 166-168.

Размещено на Allbest.ru