Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ІМЕНІ П.Л.ШУПИКА

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

14.01.30 - Анестезіологія і інтенсивна терапія

Загальне знеболення при щелепно-лицьових втручаннях у осіб похилого та старечого віку з гіпертонічною хворобою

Бітчук Микола Денисович

Київ 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Харківському національному медичному університеті

МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Хижняк Анатолій Антонович, Харківський національний медичний університет

МОЗ України, завідувач кафедри медицини невідкладних станів, анестезіології та інтенсивної терапії

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Георгіянц Маріне Акопівна, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри дитячої анестезіології та інтенсивної терапії

доктор медичних наук, професор Старіков Анатолій Володимирович, ДУ «Інститут гематології та трансфузіології АМН України» (м. Київ), завідувач відділенням інтенсивної терапії

Захист відбудеться “ 4 ” червня 2010 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.613.02 при Національній медичній академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9).

Автореферат розісланий "3 "_травня_2010р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Д 26.613.02, кандидат медичних наук М.М. Пилипенко

1. Загальна характеристика роботи

кровообіг гіпертонічний похилий знеболення

Актуальність теми. Проблема адекватності і безпеки анестезіологічного захисту залишається однією з ключових у сучасній анестезіології. Особливо гостро ця проблема стоїть у стоматології та щелепно-лицьовій хірургії. У той же час, постійно збільшується кількість оперативних втручань у хворих похилого віку, і зокрема - у стоматології та щелепно-лицьовій хірургії. Це пов'язане з певними досягненнями сучасної медицини, у тому числі - анестезіології та інтенсивної терапії. Але слід відзначати, що результати хірургічного лікування у цих пацієнтів значно гірші, ніж у молодших людей, а післяопераційна летальність у 4-5 разів вища (Л.П. Чепкий, 1994). Однією з причин цього є те, що у людей похилого та старечого віку частіше виникають післяопераційні ускладнення, що зумовлено насамперед віковими змінами організму та наявністю супутніх захворювань (Ф.С. Глумчер, 2008, В.А. Гурьянов і соавт, 2000).

Удосконалювання анестезіологічної допомоги неможливо без повноцінної оцінки стану пацієнта та особливостей його психоневрологічного та соматичного статусу. З урахуванням цих даних, а також передбачуваного обсягу оперативного втручання і його тривалості повинен здійснюватися вибір методу анестезіологічного забезпечення (Н.С. Давыдова, 2002, B. Polard, 2006, C. Prys-Roberts, 2001).

Надання медичної допомоги особам літнього та старечого віку в нашій країні має високе соціальне значення, що пояснюється наступними причинами:

- останні 15 років у країні відзначається зростання питомої ваги осіб літнього та старечого віку серед усього населення (Ю.В. Нечесова і соавт., 2001, В.М. Городецкий, 1996);

- загальний стан здоров'я осіб літнього та старечого віку поряд з анатомо-фізіологічними змінами найчастіше обтяжено одним або множинними супутніми хронічними захворюваннями, що вимагає особливого підходу при проведенні анестезії (Л.П. Чепкий, 1994).

Анатомо-фізіологічні особливості організму людей похилого та старечого віку мають певний вплив на частоту розвитку окремих захворювань та їх клінічний перебіг (Н.С. Давыдова, 2002).

Гіпертонічна хвороба (ГХ) є додатковим чинником ризику при щелепно-лицьових втручаннях, для яких принципово характерна безпека великої крововтрати внаслідок сильної васкуляризації зони, що оперується. Високий АТ підсилює цю небезпеку, що вимагає нормалізації АТ з допомогою антигіпертензивних препаратів. Це, в свою чергу, може визвати певні труднощі у підтриманні адекватного кровообігу у периопераційному періоді.

Готуючись до анестезії і операції, слід враховувати, що у хворих похилого та старечого віку часто виникає інтоксикація медикаментами, які вони застосовують для лікування хронічних супутніх захворювань. До особливостей фармакологічної дії лікарських препаратів у даних хворих належать: 1) підвищена кумуляція медикаментів, зокрема внаслідок зниження детоксикаційної функції печінки; 2) небажаний біологічний вплив лікарських речовин на організм при взаємодії окремих препаратів; 3) зміна чутливості старіючого організму до деяких речовин, коли до одних вона знижується, а до інших підвищується (Ф.С. Глумчер, 2008, В.А. Гурьянов з соавт, 2000).

Більшість внутрішньовенних анестетиків (барбітурати, кетамін, пропофол та ін.) здатні зменшувати реакцію на стрес, виникнення якого зумовлене оперативним втручанням. При цьому слід ураховувати, що у хворих похилого та старечого віку може знижуватись симпато-адреналова відповідь на хірургічну травму, і, навпаки, при застосуванні анестетиків може не відбутися глибокого пригнічення симпато-адреналової системи (Н.Е. Буров, 2003).

Похідні барбітуратової кислоти (гексанал, тіопентал натрію) з кожним роком застосовують все рідше, в основному для введення в наркоз. У людей похилого та старечого віку їх дозу зменшують до 5-7 мг/кг маси тіла, тобто вона становить 70 % від дози, що призначають молодим людям (Л.П. Чепкий, 1994). Це зумовлено тим, що у людей похилого віку ці препарати можуть зумовити порушення кровообігу, погіршення функцій паренхіматозних органів, розвиток гіпопротеїнемії та метаболічного ацидозу. При гіпопротеїнемії анестетики навіть у невеликих дозах виявляють виражену наркотичну дію. Ступінь зв'язування барбітуратів з білками залежить і від pH крові: при ацидозі вона зменшується, що збільшує чутливість організму до барбітуратів. Вирішальну роль в їх інактивації відіграє печінка, дія якої значною мірою зумовлена інтенсивністю в ній вуглеводного обміну. У людей похилого та старечого віку печінка збіднена глікогеном, тому барбітурати руйнуються значно повільніше. Їх окислення погіршується при гіпоксії, тому подовжується час їх дії. Снотворна доза барбітуратів зменшується при використанні засобів для премедикації у хворих з анемією, азотемією. При цьому знижується толерантність мозкових клітин до будь якого впливу (Н.М. Федоровский, 2003).

Усе це визначило актуальність роботи і стало підставою для проведення дослідження

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана згідно з планом науково-дослідних робот Харківського національного медичного університету МОЗ України „Патофізіологічне обґрунтування сучасних методів в діагностиці і хірургічної корекції захворювань органів черевної порожнини, судин, легенів, щитоподібної залози з урахуванням порушень гомеостазу” і є самостійною науково-дослідною роботою (номер державної реєстрації 0106U001855).

Мета дослідження - підвищення якості загального знеболення у хворих похилого та старечого віку з гіпертонічною хворобою при оперативних втручаннях у щелепно-лицьовій хірургії на основі вивчення стану кровообігу та стрес-реалізуючої системи.

Завдання дослідження.

1. Дослідити вихідний стан кровообігу та стрес-реалізуючої системи у хворих похилого та старечого віку з гіпертонічною хворобою перед оперативним втручанням у щелепно-лицьовій зоні.

2. Вивчити вплив тіопенталу натрію на стан кровообігу та стрес-реалізуючої системи під час щелепно-лицьових втручань у хворих похилого та старечого віку з гіпертонічною хворобою.

3. Вивчити вплив пропофолу на стан кровообігу та стрес-реалізуючої системи під час щелепно-лицьових втручань у хворих похилого та старечого віку з гіпертонічною хворобою.

4. Провести порівняльну оцінку впливу тіопенталу натрію та пропофолу на стан кровообігу та стрес-реалізуючої системи у хворих похилого та старечого віку з гіпертонічною хворобою в щелепно-лицьової хірургії.

5. На основі отриманих даних розробити алгоритм та визначити його ефективність при проведені знеболення у хворих похилого та старечого віку з гіпертонічною хворобою під час операцій у щелепно-лицьовій зоні.

Об'єкт дослідження: Хворі похилого та старечого віку з гіпертонічною хворобою I-II ст., яким проводилися планові операції на щелепно-лицьовій зоні.

Предмет дослідження: Стан кровообігу та стрес-реалізуючої системи.

Методи дослідження: загальноклінічні, біохімічні, імуноферментний.

Наукова новизна отриманих результатів. Проведене клінічне обстеження хворих похилого та старечого віку з гіпертонічною хворобою дозволило уточнити зміни гемодинаміки та стрес-реалізуючих факторів у даної категорії хворих під час хірургічних втручань на щелепно-лицьовій зоні. Обґрунтовано використання пропофолу як основного анестетика, який створює найменший ризик порушень серцево-судинної системи при гіпертонічній хворобі у хворих похилого та старечого віку при щелепно-лицьових втручаннях. Виявлено негативний вплив тіопенталу натрію у хворих похилого та старечого віку з гіпертонічною хворобою.

Практичне значення отриманих результатів. Проведення анестезіологічного забезпечення із застосуванням пропофола «на індукцію в дозі 2 мг/кг, підтримання анестезії 4 мг/кг/годину» в якості основного анестетика забезпечує хворим похилого та старечого віку з гіпертонічною хворобою при оперативних втручаннях у щелепно-лицьовій хірургії більш якісний захист від операційного стресу.

Контроль показників АТ, АТср, ЧСС, СІ, УІ, ЗПСО і маркерів стресу «рівнів кортизолу (норма 230-750 нмоль/л) та глюкози (4,22-6,11 ммоль/л)» дозволили знизити ризик виникнення ускладнень під час проведення знеболення.

Запропонований удосконалений метод знеболення під контролем показників гемодинаміки та маркерів стресу знизив негативний вплив знеболення у хворих похилого та старечого віку з гіпертонічною хворобою.

Впровадження в практику. Одержані результати роботи використовуються у роботі відділення анестезіології Харківської обласної клінічної лікарні, відділення анестезіології Харківської міської клінічної лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги імені професора О.І. Мєщанінова.

Особистий внесок здобувача. Разом з науковим керівником д. мед. н., професором А.А. Хижняком визначені напрямки дослідження, сформульовані мета й задачі. Здобувачем було запропоновано ідею оптимізації анестезіологічного забезпечення в щелепно-лицьовій хірургії хворим похилого та старечого віку з гіпертонічною хворобою. Автор самостійно проводив анестезіологічне забезпечення обстеженим хворим, підготовку біологічного матеріалу для визначення рівня глюкози та кортизолу в сироватці крові, роботу з архівним матеріалом, статистичну обробку, аналіз та узагальнення результатів дослідження, написання дисертації, підготовку матеріалів дослідження до публікації.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертації оприлюднені на засіданнях кафедри медицини невідкладних станів, анестезіології та інтенсивної терапії Харківського національного медичного університету (2007-2009), на VII на науково-практичній конференції молодих вчених ДУ “Інститут загальної та невідкладної хірургії АМНУ (м. Харків, 2009), на науково-методичній конференції з інтернатури “Роль сучасних методів діагностики та лікування в підготовці лікарських кадрів” (Харків, 2008,2009 рр.).

Апробація дисертації відбулася на засіданні кафедри медицини невідкладних станів, анестезіології та інтенсивної терапії Харківського національного медичного університету, протокол № 12 від 13 червня 2009 року

Публікації. За темою дисертації опубліковано 5 друкованих праць у фахових виданнях, затверджених ВАК України. Отримано рішення про видачу деклараційного патенту на корисну модель „Спосіб проведення загальної анестезії у літніх пацієнтів із щелепно-лицьовою патологією”.

Об'єм і структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на 98 сторінках машинописного тексту та складається зі вступу, огляду літератури, 4 розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій, ілюстровано 27 рисунками, містить 39 таблиць, що складає 23 сторінки. Список використаної літератури містить 174 джерела, з них - 127 кирилицею і 47 латиницею.

2. Основний зміст роботи

Матеріали і методи дослідження. В процесі роботи обстежено 83 хворих, яким виконано хірургічні втручання на щелепно-лицьовій зоні. Критеріями включення пацієнтів до дослідження були: вік більше 60 років, присутність в анамнезі гіпертонічної хвороби I-II ст. на протязі не менш 2-х років та відсутність в анамнезі цукрового діабету, алкоголізму, інфаркту міокарда. Час підготовки хворих з моменту надходження у стаціонар до оперативного втручання коливався від 1 до 5 діб в залежності від об'єму передопераційної підготовки, яку здійснювали щелепно-лицьові хірурги та фахівці, що їх консультували. Антигіпертензивна терапія тривала до самої операції і відновлювалася зразу після неї. Напередодні операції всім пацієнтам здійснювали лікувальну премедикацію, до складу якої входив феназепам 0,03 мг/кг та при вираженому больовому синдромі - кетонал 1,4±0,2 мг/кг. За 40 хвилин до операції всім хворим проводили профілактичну премедикацію внутрішньовенним введенням атропіну сульфату в дозі 0,01 мг/кг маси тіла, димедролу в дозі 0,2 мг/кг маси тіла, фентанілу в дозі 0,001 мг/кг маси тіла, сибазону в дозі 0,15±0,02 мг/кг маси тіла.

Далі для здійснення мети дослідження і вирішення його задач було виділено такі групи хворих.

Група 1 - 44 хворих, яким індукцію в анестезію здійснювали введенням тіопенталу натрію в дозі 4 мг/кг, підтримання анестезії - тіопенталом натрію зі швидкістю 4 мг/кг/годину. Середній вік 66 років.

Група 2 - 39 хворих, яким індукцію в анестезію здійснювали введенням пропофолу в дозі 2 мг/кг, підтримання анестезії - пропофолом зі швидкістю 4 мг/кг/годину. Середній вік 67 років.

За стадіями гіпертонічної хвороби хворі розподілилися наступним чином? група 1 - 6 хворих із I стадією ГХ та 38 із II стадією ГХ

група 2 - 5 хворих із I стадією ГХ та 34 із II стадією ГХ

Характеристика хворих та розподіл їх за нозологічними показниками представлена у наступній таблиці (таблиці 1).

Інтубацію трахеї проводили після зрошення глотки та входу у гортань 10 % розчином лідокаїну та внутрішньовенного введення дитиліну в дозі 2 мг/кг маси тіла. ШВЛ проводили частотним респіратором „Фаза-8” з параметрами: ДО 8-10 мл/кг маси тіла при частоті дихальних рухів 18±2 за хвилину, FiO2 40 %. Аналгезія в обох групах досягалася болюсним введенням фентанілу в дозі 0,002 мг/кг маси тіла через кожні 20 хвилин. Міорелаксацію проводили ардуаном у дозі 0,1 мг/кг/годину. Під час анестезії проводилась інфузійна терапія в об'ємі 900±300 мл, у склад якої входили кристалоїдні розчини, а при необхідності й колоїдні. Тривалість перебування хворих в операційній в середньому становила 66,9±19,9 хвилин. Після закінчення операції усі пацієнти були екстубовані протягом першої години післяопераційного періоду.

Дослідження виконувалися на наступних етапах:

1) надходження хворого;

2) перед лікувальною премедикацією (оцінка передопераційної підготовки, проведеної в щелепно-лицьовому відділенні);

3) перед профілактичною премедикацією (оцінка ефективності лікувальної премедикації);

4) перед індукцією в наркоз (оцінка ефективності профілактичної премедикації);

5) після інтубації (оцінка ефективності індукції);

6) початок операції;

7) основний момент операції;

8) кінець операції;

9) через добу після операції.

Таблиця 1 Нозологічні показники у пацієнтів досліджених груп

Показання до хірургічного втручання	1 група (n=44)	2 група (n=39)
	Чоловіки	Жінки	Чоловіки	Жінки
Ушкодження кісток лицьового скелету	1	-	4	1
Запальні захворювання щелеп	4	16	5	12
Лімфаденіт	2	2	-	2
Сиалолітіаз, сиалоаденіт, субмандибуліт	2	3	1	-
Аденома слинної залози	-	3	-	-
Рубцеві деформації обличчя		1
Кисти щелеп	1	2	2	7
Новоутворення	1		1	1
Адамантінома	3
Поранення порожнини рота			1
Періостит		2		1
Злоякісні новоутворення				1
Абсцес підборіддя		1

На всіх цих етапах визначали показники центральної гемодинаміки (ЦГ) за допомогою інтегральної тетраполярної реографії (реограф Р4-02) за М.І. Тищенком (серцевий індекс - СІ, ударний індекс - УІ, частоту серцевих скорочень - ЧСС, загальний периферичний судинний опір - ЗПСО); систолічний (АТс) та діастолічний (АТд) артеріальний тиск вимірювали за допомогою „Мембранного вимірника артеріального тиску загального користування модернізованого” ІАДМ-ОПММ, середній артеріальний тиск (АТср) розраховували за формулою АТср = АТд+(АТс-АТд)/3. На всіх етапах визначали також показники стрес-реалізуючої системи (СРС): визначення глюкози крові проводили глюкозооксидантним методом, кортизолу - за допомогою імуноферментного методу. На перших чотирьох етапах визначали рівень болю за допомогою візуальної аналогової шкали (ВАШ).

Усі математичні операції і графічні побудови проведені з використанням програмних пакетів „Microsoft Office XP”. Усі значення подані у вигляді М ± у (середня ± стандартне відхилення). Для оцінки достовірності відмінностей використовували t-критерій Стьюдента. При р < 0,05 відмінності розглядалися як статистично достовірні. Для виявлення ступеня залежності окремих досліджуваних показників застосовувався кореляційний аналіз, з застосуванням коефіцієнту кореляції Пірсону, точного критерію Фішера. Достовірність результатів дослідження була підтверджена обробкою отриманих даних за допомогою статистичних програм „Microsoft XP home” та „Microsoft Excel'XP” (номери ліцензій: 00049 - 153 -409 - 442 та 74017 - 640 - 0000106 - 57664 відповідно).

Результати дослідження та їх обговорення. Показники ЦГ у момент надходження в обох групах не відрізнялись (p>0,05). АТс коливався від 110 до 180 мм рт. ст., та в середньому становив у першій групі 139.8±18,1 мм рт. ст., в другій 138,1±17,1 мм рт. ст., причому 16 хворих у 1-й та 10 в 2-й групі мали АТс>140 мм рт. ст., АТд коливався від 65 до 110 мм рт. ст., та в середньому становив у першій групі 86,6±9,9 мм рт. ст., в другій 84.7±10,4 мм рт. ст., 12 хворих у 1-й та 8 в 2-й мали АТд>90 мм рт. ст., АТср мав розкид від 81 до 133 мм рт. ст., та в середньому становив у першій групі 104.3±12,1 мм рт. ст., в другій 102,5±12,1 мм рт. ст., Межі ЧСС - від 60 до 94 хв_1, та в середньому становили у першій групі 79.2±6.9 хв_1, в другій 78,7±8,3 хв_1., СІ - від 2,2 до 4 л/хв•м2, та в середньому становив як у першій та і у другій групі 3.1 л/хв•м2, УІ - від 32 до 50 мл/м2, та в середньому становив як у першій та і у другій групі 39,6 мл/м2, ЗПСО - від 1087 до 2036 дин·с·см_5. та в середньому дорівнював у першій групі 1479,5±218,3 дин·с·см_5, у другій 1459,1±216,9 дин·с·см_5. Переважна кількість хворих на фоні планової антигіпертензивної терапії мала деяку тенденцію до підвищення ЗПСО та зниження УІ при задовільному СІ. Рівень кортизолу у пацієнтів 1-ї групи коливався від 216 до 780 нмоль/л (в середньому 485,3±182,4 нмоль/л), а 2-ї - від 213 до 785 нмоль/л (в середньому - 516,6±180,9 нмоль/л). Суттєвої різниці між вмістом кортизолу у хворих обох груп не було (p > 0,5). Також не було помітної різниці і в рівні глікемії у пацієнтів досліджених груп (p > 0,5): у хворих 1-ї групи глікемія коливалася від 3,7 до 7,0 ммоль/л (в середньому 5,04±0,86 ммоль/л), а 2-ї - від 4,0 до 8,0 (в середньому 5,38±0,99 ммоль/л).

За рівнем болю хворі при надходженні розподілилися наступним чином:

1 група 0-30 (дуже слабкий біль) - 6 (7,2 %);

31-60 (помірний біль) - 30 (36,1 %);

61-100 (інтенсивний біль) - 8 (9,6 %);

2 група 0-30 (дуже слабкий біль) - 2 (2,4 %);

31-60 (помірний біль) - 25 (30,1 %);

61-100 (інтенсивний біль) - 12 (14,5 %);

Комплексний аналіз отриманих на 1 етапі дослідження показників дозволив виявити наступні закономірності. Рівні глюкози та кортизолу корелювали між собою з достатньо високим коефіцієнтом r = +0,80, але ніякої кореляції не виявлено між рінями глюкози і кортизолу з показниками центральної гемодинаміки. Відсутня кореляція і між рівнем болю та показниками центральної гемодинаміки. Однак між рівнями болю та кортизолу кореляційна залежність виявилася дуже тісною r = +0,92. Такі результати дозволяють припустити, що гемодинамічні показники при надходженні пацієнтів до стаціонару обумовлені насамперед гіпертонічною хворобою та емоціональною напруженістю, а не больовим синдромом. У той же час, такий суб'єктивний показник, як рівень болю за ВАШ, має достовірне лабораторне підтвердження - рівні глікемії та кортизолемії.

Під час передопераційної підготовки (етапи 2, 3, 4) досліджені показники змінювалися таким чином (таблиця 2).

Рівень болю під час передопераційної підготовки поступово знижувався, і розподілення хворих за цим показником перед профілактичною премедикацією (етап 3) мав такий вигляд:

1 група 0-30 (дуже слабкий біль) - 28 (33,7 %);

31-60 (помірний біль) - 16 (19,3 %);

2 група 0-30 (дуже слабкий біль) - 2 (2,4 %);

31-60 (помірний біль) - 20 (24,1 %);

61-100 (інтенсивний біль) - 14 (16,9 %);

З вище перерахованого видно, що хворих із сильним болем не залишилося зовсім. Після ж профілактичної премедикації, до складу якої входив фентаніл, рівень болю у жодного хворого не перевищував 30 балів. Коефіцієнт кореляції між рівнями болю та кортизолу залишався високим r = 0,75.

Таким чином, дослідження, що були проведені перед оперативним втручанням та анестезією, дозволяють сказати наступне. На етапі надходження мала місце ситуація, зумовлена насамперед особливостями перебігу ГХ у пацієнтів похилого та старечого віку на фоні емоціонального напруження у зв'язку з операцією, що має бути, про що свідчать показники центральної гемодинаміки. Больовий синдром вплинув на рівні кортизолу та глюкози сироватки крові.

Рівень болю під час передопераційної підготовки поступово знижувався, і розподілення хворих за цим показником перед профілактичною премедикацією (етап 3) мав такий вигляд:

1 група 0-30 (дуже слабкий біль) - 28 (33,7 %);

31-60 (помірний біль) - 16 (19,3 %);

2 група 0-30 (дуже слабкий біль) - 2 (2,4 %);

31-60 (помірний біль) - 20 (24,1 %);

61-100 (інтенсивний біль) - 14 (16,9 %);

Таблиця 2 Показники ЦГ та СРС у пацієнтів досліджених груп під час передопераційної підготовки

Показники	1 група (n=44)	2 група (n=39)
	1 етап	2 етап	3 етап	4 етап	1 етап	2 етап	3 етап	4 етап
АТс, мм рт. ст.	139,8 ±18,1	135,7 ±13,2	139,4 ±17,1	115,9 ±13,5*	138,1 ±17,1	134,2 ±14,4	138,2 ±9,9	120,6 ±7,3*
АТд, мм рт. ст.	86,6 ±9,9	79,4 ±8,9*	83,9 ±9,2*	72,9 ±6,1*	84,7 ±10,4	81,3 ±7,4*	84,9 ±8,3*	75,5 ±5,4*
АТср, мм рт. ст.	104,3 ±12,1	98,2 ±9,7	102,5 ±11,2	87,3 ±7,9*	102,5 ±12,1	98,9 ±9,2	102,7 ±8,5	90,6 ±5,1*
ЧСС, хв_1	79,2 ±6,9	77,4 ±5,7	79,4 ±6,1	84,1 ±5,1*	78,7 ±8,3	76,9 ±6,4	79,6 ±6,9	84,7 ±6,51*
СІ, л/хв•м2	3,1 ±0,3	3,1 ±0,3	3,0 ±0,4	3,1 ±0,3	3,1 ±0,4	3,0 ±0,4	3,1 ±0,4	2,9 ±0,4
УІ, мл/мІ	39,6 ±2,9	38,6 ±3,3	38,5 ±3,2	38,1 ±3,2	39,6 ±3,8	39,7 ±4,5	39,6 ±4,5	40,0 ±4,3
ЗПСО, дин·с·см_5	1479,5 ±218,3	1438,5 ±188,7	1456,4 ±171,8	1263,5 ±189,0*	1459,1 ±216,9	1442,9 ±180,8	1427,3 ±164,3	1336,5 ±169,3*
Кортизол, нмоль/л	485,3 ±182,4	375,5 ±148,1*	400,2 ±151,8	386,2 ±145,7*	516,6 ±180,9	412,8 ±154,8*	448,8 ±151,6	354,5 ±134,1*
Глюкоза, ммоль/л	5,04 ±0,86	4,41 ±0,60*	4,71 ±0,53*	4,75 ±0,54*	5,38 ±0,99	4,43 ±0,67*	4,94 ±0,77*	4,48 ±0,54*

З вище перерахованого видно, що хворих із сильним болем не залишилося зовсім. Після ж профілактичної премедикації, до складу якої входив фентаніл, рівень болю у жодного хворого не перевищував 30 балів. Коефіцієнт кореляції між рівнями болю та кортизолу залишався високим r = 0,75.

Таким чином, дослідження, що були проведені перед оперативним втручанням та анестезією, дозволяють сказати наступне. На етапі надходження мала місце ситуація, зумовлена насамперед особливостями перебігу ГХ у пацієнтів похилого та старечого віку на фоні емоціонального напруження у зв'язку з операцією, що має бути, про що свідчать показники центральної гемодинаміки. Больовий синдром вплинув на рівні кортизолу та глюкози сироватки крові.

У період передопераційної підготовки, яка проводилася у щелепно-лицьовому відділенні і включала кориговану антигіпертензивну й аналгетичну терапію, спостерігалася помітна тенденція до покращення гемодинамічних показників, що обумовлено не тільки проведеною терапією, але й станом відносного спокою (у тому числі внаслідок звикання до лікарняної обстановки).

Напередодні оперативного втручання емоціональне напруження знову зростало, хоча інтенсивність больового синдрому залишалася невисокою (тобто аналгетична терапія була ефективною). Це проявлялося підвищенням складових АТ і ЗПСО, які лікувальна премедикація не змогла ефективно попередити, але, в той же час, суттєвого підвищення рівнів кортизолу та глюкози не спостерігалося.

Тільки профілактична премедикація, до складу якої входили такі ефективні препарати, як наркотичні анальгетики та бензодіазепіни, була в змозі пригнітити вираженість проявів психо-емоційної напруженості, що відбилося у достовірному зменшенні складових АТ і ЗПСО.

На всіх описаних етапах дослідження показники в обох групах суттєво не відрізнялись.

На наступних етапах дослідження порівнювали вплив тіопенталу натрію та пропофолу на показники ЦГ та СРС.

В першій групі після індукції в анестезію та інтубації трахеї АТ достовірно (p < 0,05) підвищився із 115,91±13,35 / 72,95±6,13 мм рт. ст., до 149,89±15,61 / 88,52±8,53 мм рт. ст. (середній АТ підвищився з 87,27±7,88 мм рт.ст., до 108,98±10,14 мм рт. ст.), ЧСС і УІ залишилися майже на попередньому рівні (85,95±6,97 хв_1 та 39,01±3,36 мл/м2 відповідно), ЗПСО значно зріс з 1263,48±189,04 дин·с·см_5 до 1411,05±171,78 дин·с·см_5 (p < 0,05). СІ збільшився хоча й незначно (з 3,12±0,31 л/хв•м2 до 3,25±0,65 л/хв•м2), але достовірно (p < 0,05).

Незважаючи на проведену тіопенталом натрію індукцію в наркоз інтубація трахеї спричинила серйозні вірогідні зміни гемодинамічних показників: збільшилися всі складові АТ, ЗПСО та СІ. Така динаміка свідчить про активацію симпато-адреналової системи і, отже, про недостатню ефективність проведеної індукції. Це підтверджується й динамікою рівнів глюкози та кортизолу, при чому глюкоза зросла значніше, ніж кортизол. Так, рівень кортизолу підвищився з 386,2±145,7 нмоль/л до 409,2±147,0 нмоль/л (p > 0,05; низька достовірність підвищення обумовлена, скоріш усього, великим вихідним розкидом значень рівню кортизолу, що спостерігається й у здорових людей; цей показник підвищився абсолютно у всіх хворих на величину від 2 до 60 нмоль/л в середньому на 23 нмоль/л). Глікемія зросла з 4,75±0,54 ммоль/л до 5,46±0,62 ммоль/л (p < 0,05).

В другій групі після індукції в анестезію та інтубації трахеї АТ достовірно (p < 0,05) підвищився із 120,64±7,27 / 75,51±5,36 мм рт. ст. до 140,51±9,02 / 84,36±7,54 мм рт. ст. (середній АТ підвищився з 90,56±5,05 мм рт.ст., до 103,08±7,21 мм рт. ст.). Достовірно зросли також серцевий індекс (з 2,98±0,35 л/хв•м2 до 3,16±0,40 л/хв•м2, p < 0,05) та ЗПСО (з 1336,49±169,31 дин·с·см_5 до 1417,03±151,77 дин·с·см_5, p < 0,05). Ударний індекс суттєво не змінився, залишившись на рівні 39,70±4,38 мл/ м2. ЧСС, навпаки, знизилася з 84,67±6,51 хв_1 до 78,57±12,88 хв_1.

Така динаміка показників системи кровообігу супроводжувалась достовірним зростом глікемії при незначному підвищенні рівню кортизолу рівень кортизолу збільшився з 354,5±134,1 нмоль/л до 391,3±136,8 нмоль/л (p > 0,05), а глікемія зросла з 4,48±0,54 ммоль/л до 5,36±0,92 ммоль/л (p < 0,05).

З вище вказаного можна зробити наступний висновок, що якщо перед індукцією відміни АТ у двох групах були на межі достовірності, то після інтубації трахеї АТ в 1-й групі зросло значно вище, ніж в 2-й. СІ та ЗПСО мали дещо іншу динаміку. Якщо відміни цих показників між групами до індукції вийшли близько межі достовірності, то після інтубації трахеї вони практично не відрізнялися один від одного; при застосування тіопенталу спостерігався більший зріст ЗПСО, ніж при застосуванні пропофолу, тобто можна припустити, що індукція пропофолом краще пригнічує стресорні ефекти інтубації, ніж тіопентал натрію. УІ не потерпав змін під час інтубації в обох групах, а ЧСС на цьому етапі змінилась тільки в 2-й групі, а саме, вона достовірно зменшилась.

Характер змін рівня маркерів стрес-реалізуючої системи в обох групах був однаковим, але достовірно підвищувалася тільки глікемія. Різниці між цими показниками в обох групах не було.

Протягом оперативного втручання та через добу після нього досліджені показники змінювалися наступним чином. На початку операції показники АТ у пацієнтів обох груп зрівнялися (p>0,1), та становили в середньому у першій групі АТс 122,5±11,96 мм.рт.ст., АТд 74,5±6,63 мм.рт.ст., АТср 90,53±7,58 мм.рт.ст., у другій АТс 126,2±10,2 мм.рт.ст., АТд 75,6±5,98 мм.рт.ст., АТср 95,5±6,51 мм.рт.ст., але впродовж анестезії з'явилися достовірні зміни, які досягли найбільшої вираженості на етапі основного моменту операції. Сильніше за все при анестезії тіопенталом натрію знизився АТс - до 114,09±10,91 мм рт. ст., у той час, як при анестезії пропофолом АТс складав 124,23±7,12 мм рт. ст. (p<0,01). АТд при анестезії тіопенталом дорівнював 71,36±6,23 мм рт. ст., а при анестезії пропофолом - 74,87±5,9 мм рт. ст. (p<0,05), АТср - 85,61±7,21 мм.рт.ст., та 91,32±5,49 мм рт. ст. відповідно (p<0,01). Такі показники можуть свідчити про серйозне зниження скоротливої здатності міокарда під впливом тіопенталу.

Наприкінці операції, коли темп введення анестетиків зменшувався, показники АТ знов зрівнялися, та становив в середньому у першій групі АТс 130,68±12,37 мм.рт.ст., АТд 79,2±6,64 мм.рт.ст., АТср 96,36±7,72 мм.рт.ст., у другій АТс 127,18±7,68 мм.рт.ст., АТд 77,69±4,57 мм.рт.ст., АТср 94,19±4,39 мм.рт.ст., а через добу у пацієнтів 1-ї групи спостерігалося деяке підвищення АТс (133±11 мм.рт.ст., проти 128±8 мм рт. ст., p<0,05), тобто розвивалася тенденція до систолічної гіпертензії.

СІ у пацієнтів обох груп був однаковим, та становив в середньому в основний момент операції у першій групі 2,8±0,53 л/хв•м2., у другій 2,87±0,34 л/хв•м2., наприкінці операції у першій групі 2,93±0,34 л/хв•м2., у другій 2,86±0,34 л/хв•м2., але ЗПСО на етапі основного моменту операції був достовірно нижче у хворих 1-ї групи (1298±151 проти 1384±127 дин•с•см_5, p<0,01), що може свідчити про пригнічення судинного тонусу тіопенталом натрію. Наприкінці операції та через добу показники ЗПСО в обох групах не відрізнялися та в середньому дорівнювали в першій групі (1420,73±141,5 та 1420,75±137,55 дин•с•см_5), в другій (1423,72±125,7 та 1436,74±127,0 дин•с•см_5).

УІ на етапах дослідження значно не змінювався, та середньому коливався в першій групі від 38,66±3,12 мл/м2., до 39,64±2,93 мл/м2., у другій групі від 39,38±4,4 мл/м2., до 39,29±4,34 мл/м2., чого не можна сказати про ЧСС Більш виражені зміни спостерігалися у пацієнтів 1-ї групи. Так, у пацієнтів 1-ї групи після інтубації трахеї до початку операції ЧСС залишалася на більш високому рівні (77±6 проти 72±13 хв_1, p<0,05), в основний момент операції відбувалося зрівняння цього показника у хворих обох груп, та в середньому становила 74,68±5,74 хв_1., а далі знову виникала розбіжність, наприкінці операції в першій групі дорівнювала 76,64±4,97 хв_1 в другій 73,69±4,76 хв_1. Через добу 77,23±5,18 хв_1 та 74,31±4,95 хв_1., причому і наприкінці операції і через добу ЧСС була нижче у хворих 2-ї групи (p<0,01).

Глікемія у хворих обох груп впродовж операції та через добу змінювалась наступним чином, в порівнянні з етапом інтубації відбулося достовірне зниження рівня глюкози в першій групі, в середньому на початку операції становила в першій групі 4,75±0,56ммоль/л., (p<0,05) в другій 4,97±0,84 ммоль/л. В основний момент операції рівень глюкози ще дещо знизився в першій групі до 4,55±0,52 ммоль/л., в другій до 4,82±0,69 ммоль/л., наприкінці операції та через добу рівень глюкози суттєво не змінювався та в середньому дорівнював 4,7 ммоль/л. Рівень кортизолу в обох групах на початку операції також знизився в порівнянні з етапом інтубації трахеї та складав у середньому в першій групі 383,4±143,9 нмоль/л., в другій 354,9±128,3 нмоль/л. В основний момент операції рівень кортизолу в обох групах як і глікемії також дещо знизився та дорівнював (374,8±138,7 нмоль/л та 351,7±127,3 нмоль/л відповідно). Наприкінці операції та через добу рівень кортизолу був достовірно менше у пацієнтів при застосуванні пропофолу: наприкінці операції 405±137нмоль/л і 335±127 нмоль/л, p<0,05, через добу - 287±78 нмоль/л і 215±48 нмоль/л, відповідно (p<0,01). Такі показники дозволяють казати про більш виражений антистресорний ефект пропофолу, ніж тіопенталу натрію.

Під час анестезії спостерігалися й деякі клінічні відміни у її перебігу в залежності від застосованого анестетика. Індукція в анестезію пропофолом та тіопенталом натрію мають подібну клінічну картину, яка характеризується м'яким перебігом, але засинання під час індукції сприймається хворими як більш приємне при застосуванні пропофолу.

В умовах внутрішньовенної анестезії з ШВЛ однією з основних клінічних ознак, за якими відрізняється перебіг анестезії тим чи іншим анестетикам, є стан кровообігу. Анестезії пропофолом властиві менші коливання гемодинамічних показників, ніж анестезії тіопенталом натрію.

Прокидання після анестезії тіопенталом натрію і пропофолом теж мало помітні відміни. Після застосування пропофолу хворі прокидалися значно швидше, ніж після застосування тіопенталу: вже приблизно через 3-6 хвилин хворі були здатні розплющити очі, в той час, як після анестезії тіопенталом - тільки через 13-17 хвилин. Швидше відновлювався й психічний стан. Після анестезії пропофолом деякі хворі визначали свій стан як "ясна голова; прокинувся, як звичайно вранці" і т. п. Після анестезії тіопенталом натрію таких відкликів від хворих ми не чули. Нудота й блювання після застосування тіопенталу натрію, незважаючи на введення церукалу, спостерігалась у 20 % хворих, в той час, як після застосування пропофолу - тільки у 5 % хворих. Огляд хворих через добу залишав враження, що після застосування пропофолу хворі почували себе краще, ніж хворі після застосування тіопенталу.

Таким чином, і об'єктивні і суб'єктивні ознаки підтверджують кращу переносність хворими похилого та старечого віку із ГХ анестезії пропофолом, ніж тіопенталом натрію.

Висновки

В дисертації наведене вирішення актуальної наукової задачі - удосконалення анестезіологічного забезпечення оперативних втручань на щелепно-лицьовій зоні у хворих похилого та старечого віку із супутньою гіпертонічною хворобою.

1. Виявлено що у пацієнтів похилого та старечого віку із супутньою гіпертонічною хворобою, яким планується оперативне втручання на щелепно-лицьовій зоні, спостерігаються прояви активації стрес-реалізуючої системи із підвищенням рівнів кортизолу та глюкози, яке тісно корелює з інтенсивністю больового синдрому (r = 0,9 і 0,8 відповідно).

2. Доведено що під час загальної анестезії із застосуванням тіопенталу натрію у хворих похилого та старечого віку із супутньою гіпертонічною хворобою спостерігалися коливання гемодинамічних та метаболічних показників. Після інтубації трахеї достовірно підвищувалися АТ на 22,7%, p < 0,01, АТ середній на 19,8%, (p < 0,01), загальний периферичний судинний опір на 10,5%, (p < 0,05), серцевий індекс на 6%, (p < 0,05), глікемія на 12,7%, (p < 0,01). Впродовж підтримання анестезії порівнюючи з етапом інтубації значно знижується АТ на 24%, (p < 0,05), Наприкінці оперативного втручання, АТ та загальний периферичний судинний опір підвищувалися до вихідного рівнів, серцевий індекс залишається зниженим 2,93±0,34 л/хв•м2, (p < 0,05), Через добу після оперативного втручання значно зменшився тільки рівень кортизолу з 405±137 до 287±78 нмоль/л, (p < 0,01).

3. Доведено що під час загальної анестезії із застосуванням пропофолу у хворих похилого та старечого віку із супутньою гіпертонічною хворобою спостерігалися менш значні коливання гемодинамічних та метаболічних показників. Після інтубації трахеї достовірно підвищувався АТ на 14,1%, (p < 0,01), АТ середній на 12,1%, (p < 0,01), серцевий індекс зростає на 8,2%, (p < 0,05), ЧСС знижується на 7,2%, (p < 0,05), ударний індекс та рівень кортизолу практично не міняється, а глікемія зростає на 16,6%, (p < 0,01). На початку операції відбувається достовірне зниження АТ на 10,5%, (p < 0,05). Через добу значно змінився тільки рівень кортизолу який зменшився з 335±127 до 215±48 нмоль/л (p < 0,01).

4. Порівнюючи характер впливу тіопенталу натрію та пропофолу на гемодинамічні показники, можна констатувати, що найменших змін в обох групах зазнав ударний індекс, тобто регуляція кровообігу здійснювалася за рахунок ЧСС та загального периферичного судинного опору. Після індукції в анестезію більший підйом АТ у відповідь на інтубацію трахеї відбувся при застосуванні тіопенталу натрію, ніж при застосуванні пропофолу. У меншій мірі при використанні пропофолу змінився загальний периферичний судинний опір, а ЧСС, яка не змінилася після індукції тіопенталом натрію, зменшилася після введення пропофолу (p < 0,05). АТ в основний момент операції після введення тіопенталу натрію був значно нижчим (p < 0,05) і сягав небезпечного рівня, що теж стосується й загального периферичного судинного опору.

5. В результаті проведених досліджень розроблено алгоритм знеболення у хворих похилого та старечого віку з гіпертонічною хворобою під час операцій на щелепно-лицьовій зоні з використанням пропофолу який найменш пригнічує функцію кровообігу та забезпечує адекватний захист від хірургічного стресу що доведено менш суттєвими змінами з боку стрес-реалізуючої системи та корелює з відповідними змінами рівнів кортзолу та глікемії.

Практичні рекомендації

1. Хворим похилого та старечого віку із супутньою гіпертонічною хворобою, яким планується оперативне втручання на щелепно-лицьовій зоні, доцільно досліджувати показники центральної гемодинаміки та стан стрес-реалізуючої системи - глікемію та кортизолемію.

2. Перед оперативним втручанням необхідно продовжувати лікування гіпертонічної хвороби і відновлювати його зразу після операції втручання, проводити адекватну аналгетичну терапію, яку забезпечує кетонал у дозі 1,4±0,2 мг/кг.

3. Напередодні операції з метою корекції психоемоційного стану необхідно вводити бензодиазепіни (наприклад, феназепам в дозі 0,03 мг/кг).

4. За 40 хвилин до операції рекомендується проводити профілактичну премедикацію, до складу якої включають крім атропіну та димедролу у стандартних дозах сибазон в дозі 0,15 мг/кг та фентаніл в дозі 0,001 мг/кг.

5. У якості загального анестетику під час анестезії в щелепно-лицьовій хірургії у хворих похилого та старечого віку із супутньою гіпертонічною хворобою можливо застосовувати пропофол, який для індукції вводиться у дозі 2 мг/кг, а для підтримання анестезії - 4 мг/кг/годину.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Хижняк А.А. Причины возникновения послеоперационных осложнений у лиц пожилого и старческого возраста при стоматологических вмешательствах / А.А.Хижняк, Н.Д.Битчук, Ю.В.Волкова // Харківська хірургічна школа. - 2009. - №3(34). - С. 86-87.

Дисертантом особисто визначена мета наукової роботи, виконано літературний огляд, зібраний клінічний матеріал, проведено статистичну обробку отриманих результатів.

2. Битчук Н.Д. Оптимизация предоперационной подготовки и профилактика гемодинамических нарушений у больных пожилого и старческого возраста с сопутствующей гипертонической болезнью / Битчук Н.Д. // Міжнародний медичний журнал. - 2009. - Т.15, №3(59). - С. 52-55.

3. Бітчук М.Д. Загальне знеболення при стоматологічних втручаннях у осіб похилого та старечого віку з гіпертонічною хворобою / М.Д.Бітчук // Харківська хірургічна школа. - 2009. - №4(38). - С. 89-93.

4. Бітчук М.Д. Загальне знеболення з використанням дипривану у хворих літнього й старечого віку із щелепно-лицьовою патологію / М.Д.Бітчук // Український журнал екстремальної медицини імені Г.О.Можаєва. - 2009. - Т.10, №4. - С. 97-100.

5. Хижняк А.А. Особливості клініко-лабораторної картини у геронтологічних пацієнтів із щелепно-лицьовою патологією на тлі диференційованого підходу до вибору анестетика. / А.А.Хижняк, М.Д.Бітчук, Ю.В.Волкова, О.П. Шетилов. // Світ медицини та біології. - 2009. - №4. - С. 146-149.

Дисертантом особисто визначена мета наукової роботи, зібраний клінічний матеріал, проведено статистичну обробку отриманих результатів, написаний розділ, де викладено матеріали і методи та результати дослідження.

Анотація

Бітчук М.Д. Загальне знеболення при щелепно-лицьових втручаннях у осіб похилого та старечого віку з гіпертонічною хворобою - Рукопис

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за фахом 14. 01. 30 - анестезіологія і інтенсивна терапія. - НМАПО ім. П.Л. Шупика, Київ, 2009.

В роботі вивчено стан кровообігу та стрес-реалізуючої системи у 83 хворих похилого та старечого віку із гіпертонічною хворобою під час загального знеболення оперативних втручань на щелепно-лицьовій зоні із застосуванням тіопенталу натрію або пропофолу. На основі вивчення показників центральної гемодинаміки та стрес-реалізуючої системи (рівні глюкози та кортизолу у сироватці крові) встановлено, що в при очікуванні оперативного втручання у досліджених хворих має місце певна напруженість стрес-реалізуючої системи, яка обумовлена психоемоційними факторами та больовим синдромом і проявляється підвищенням артеріального тиску, загального периферичного судинного опору та рівнів кортизолу й глюкози. Зменшення болю супроводжується зменшенням рівнів кортизолу та глюкози. Заспокоєння хворих зменшує артеріальний тиск та загальний периферичний судинний опір, покращуючи стан кровообігу. Під час проведення анестезії пропофол у дозі 4 мг/кг/годину на відміну від тіопенталу натрію у дозі 4 мг/кг/годину забезпечує більш гладкий перебіг анестезії із стабільною гемодинамікою без серйозних її порушень. Суб'єктивно хворі краще переносять анестезію пропофолом, ніж тіопенталом, нудота та блювання після анестезії пропофолом спостерігалася у 5% хворих, у той час як після застосування тіопенталу натрію - у 20%. В роботі стверджується, що у хворих похилого та старечого віку із гіпертонічною хворобою під час оперативних втручань на щелепно-лицьовій зоні слід віддавати перевагу такому загальному анестетику, як пропофол.

Ключові слова: гіпертонічна хвороба, похилий та старечий вік, загальне знеболення, пропофол, тіопентал натрію, центральна гемодинаміка, кортизол, глюкоза.

Аннотация

Битчук Н.Д. Общее обезболивание при челюстно-лицевых вмешательствах у лиц пожилого и старческого возраста с гипертонической болезнью - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14. 01. 30 - анестезиология и интенсивная терапия. - НМАПО им. П.Л. Шупика, Киев, 2009.

Исследовано состояние кровообращения и стресс-реализующей системы у 83 больных пожилого и старческого возраста с гипертонической болезнью, подвергшихся оперативным вмешательствам на челюстно-лицевой области под общей анестезией с применением тиопентала натрия или пропофола. На основании изучения показателей центральной гемодинамики и стресс-реализующей системы (уровней глюкозы и кортизола в сыворотке крови) установлено, что в процессе ожидания оперативного вмешательства у больных пожилого и старческого возраста с гипертонической болезнью наблюдается определённая напряжённость стресс-реализующей системы, обусловленная психоэмоциональными факторами и болевым синдромом, что проявляется повышением артериального давления, общего периферического сосудистого сопротивления, увеличением уровней кортизола и глюкозы в сыворотке крови. Уменьшение интенсивности боли с помощью кетонала во время предоперационной подготовки и фентанила во время премедикации сопровождается снижением уровней кортизола и глюкозы, а успокоение больных в связи с привыканием к больничной обстановке и после седативной терапии транквилизаторами снижает артериальное давление и общее периферическое сосудистое сопротивление, что улучшает состояние системы кровообращения. Во время оперативного вмешательства общая анестезия пропофолом в дозе 4 мг/кг/час протекает более гладко, со стабильной гемодинамикой без её серьёзных нарушений, в отличие от анестезии, проводимой с помощью тиопентала натрия в дозе 4 мг/кг/час, во время которой у части больных наблюдаются явления выраженного угнетения кровообращения. Субъективно больные лучше переносят анестезию пропофолом, чем тиопенталом натрия. После анестезии пропофолом реже наблюдаются тошнота и рвота (в 5% случаев), чем при анестезии тиопенталом натрия (20%). В работе утверждается, что у больных пожилого и старческого возраста с гипертонической болезнью во время операций на челюстно-лицевой области следует отдавать предпочтение такому общему анестетику, как пропофол.

Ключевые слова: гипертоническая болезнь, пожилой и старческий возраст, общее обезболивание, пропофол, тиопентал натрия, центральная гемодинамика, кортизол, глюкоза.

Summary

Bithcuk M.D. General anesthesia in dental surgery for hypertensive elderly and old patients - Manuscript.

Thesis for Candidate of medical science degree on specialty 14.01.30 - anesthesiology and intensive therapy. - NMAPE named after P.L. Shupick, Kyiv, 2009

We studied circulatory and stress-realizing system in 83 elderly and old hypertonic patients during dental surgery that was anesthetized with propofol and thiopental sodium. On the base of indices of central hemodynamics and stress-realizing system (serum concentrations of glucose and cortisol) we found that there is increasing of stress factors before surgery (when patient is waiting for it) due to emotional and painful influences. While pain is treated the concentrations of glucose and cortisol are decreasing. While patients are sedated the levels of arterial blood pressure and general peripheral vessel resistance are getting lower.

Propofol anesthesia 4 mg/kg/hour was found to have more stable hemodynamics than 4 mg/kg/hour thiopental anesthesia. Postoperation nausea and vomiting occurred only in 5% of patients after propofol anesthesia comparing 20% of patients after thiopental anesthesia.

In the thesis we showed that for general anesthesia in dental surgery for hypertensive elderly and old patients propofol is more preferable anesthetic.

Key words: hypertonic elderly and old patients, general anesthesia, propofol, thiopental sodium, cortisol, glucose.

Размещено на Allbest.ru

...