Особливості порушень імунітету у гірників вугільних шахт, хворих на пневмоконіоз

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. М. ГОРЬКОГО

14.03.08 - імунологія та алергологія

УДК 616.24-003.661+612.017]-085:622-051

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

ОСОБЛИВОСТІ ПОРУШЕНЬ ІМУНІТЕТУ У ГІРНИКІВ ВУГІЛЬНИХ ШАХТ, ХВОРИХ НА ПНЕВМОКОНІОЗ, ТА ЇХ КОРЕКЦІЯ (КЛІНІКО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)

БОЄВА СВІТЛАНА

СТАНІСЛАВІВНА

Донецьк - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Донецькому національному медичному університеті ім.М.Горького МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

Ніколенко Віктор Юрійович,

Донецький національний медичний університет ім. М. Горького МОЗ України, кафедра професійних хвороб і радіаційної медицини, професор кафедри

Офіційні опоненти:доктор біологічних наук, професор Борзенко Берта Георгіївна, Донецький національний медичний університет ім. М. Горького МОЗ України, завідувачка кафедри медичної біохімії

доктор медичних наук, доцент Курченко Андрій Ігоревич, Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця МОЗ України, доцент кафедри клінічної імунології і алергології з курсом дитячої клінічної імунології та медичної генетики

Захист відбудеться "05" листопада 2010 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.600.04 у науково-дослідному Інституті травматології та ортопедії Донецького національного медичного університету ім.. М. Горького (83048, м. Донецьк, вул. Артема, 106).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького національного медичного університету ім. М. Горького (83003, м. Донецьк, пр. Ілліча, 16).

Автореферат розісланий "30 "вересня 2010 р.

Вчений секретар cпеціалізованої вченої ради к.мед.н., доцентА.М. Колесніков

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Хвороби легень внаслідок впливу фіброгенного пилу є досить поширеними і становлять актуальну проблему медицини праці. Незважаючи на покращення умов праці, щороку реєструються нові випадки пилових захворювань легень, таких як пневмоконіози та хронічний пиловий бронхіт (Goldyn S.R., 2008, Beder A., 2008).

Близько 84% профзахворювань, серед яких домінує пневмоконіоз, реєструється у працівників вуглевидобувної промисловості (Басанець А.В., 2004). Рівень захворюваності шахтарів на пневмоконіоз залишається високим в усіх країнах світу, де є вугледобувна промисловість, спричиняючи значні економічні збитки (Mukherjee A.K., 2005, Sherson D., 2002).

Значна роль у патогенезі пневмоконіозу належить імунологічним процесам (Алексеева О.Г., 1987, Измеров Н.Ф., 2000, Marchand-Adam S. 2005). Первинні механізми очищення органів дихання від пилових часток пов'язані з моноцитарно-макрофагальною системою клітин, як передньою лінією імунного захисту. Вивчення клітинного імунітету (Periж I., 2007, Елесевич С.А., 2007) дозволило встановити високу частоту вторинної імунологічної недостатності при всіх формах пневмоконіозу (Измеров Н.Ф., 2000). Тривала персистенція змішаного промислового пилу обумовлює розвиток системної запальної реакції і викид у циркуляцію медіаторів запалення, які відіграють важливу роль у патогенезі пневмоконіозу (Marchand-Adam S., 2005). Дослідження вчених (Liu Y.H., 2006, Mossman Brooke T.,1998) довели, що підвищені концентрації інтерлейкіну (IL) 6 у сироватці та його розчинні рецептори корелюють з фіброзним процесом при пневмоконіозі, а вміст цього цитокіну корелює з тяжкістю захворювання.

Експериментальні дослідження корейських учених показали, що інтратрахеальне введення прозапальних IL 1 і 6, а затим протизапальних - 4 та 10 у білих мишей викликає гранульому через 14 днів. Цей факт підтверджує патогенетичну значущість імунних порушень при експериментальному пневмоконіозі (E.J. Park, 2009).

При захворюванні на пневмоконіоз цитотоксичний пил, особливо кварцовий, активує макрофаги, викликаючи їх загибель. При цьому продукти розпаду стимулюють активність макрофагів, нейтрофілів, індукуючи імунологічний, зокрема аутоімунний процес (Carlsten C., 2007).

За пневмоконіозу визначаються гіперактивність В-лімфоцитів, збільшується вміст імуноглобулінів (IgG, IgA) і продукція аутоантитіл, формуються імунні комплекси (Измеров Н.Ф., 2000).

Привертає увагу зв'язок між пневмоконіозом і ревматоїдним артритом (РА). Першими подібним поєднанням зацікавилися Colinet (1950) і Caplan (1953). Останнім часом більшість дослідників визнає клінічні варіанти силікозу: ці варіанти одержали назву синдром Коліне-Каплана, силікоартриту або ревматоїдного пневмоконіозу, за якого аутоімунний процес відіграє провідну роль у прогресуванні захворювання.

Якщо говорити про синдром Коліне-Каплана, то спершу слід сказати про первинність силікотичного ураження легенів. Дія пилу сприяє розвитку РА, перебіг якого супроводжується первинним ураженням легенів з утворенням ревматоїдних вузликів (Markovits D., 2003, Leikin E., 2009, Capitani E.M., 2009). Оскільки в основі патогенезу РА лежить порушення пуринового обміну (Игнатенко Г.А., 1995), то можна припустити, що в патогенезі пневмоконіозу порушення пуринового обміну також має місце. Порушення пуринового обміну, в свою чергу, призводить до вторинного клітинного імунодефіциту (Синяченко О.В., 2005).

Не дивлячись на значну кількість літератури, присвяченої питанням патогенезу пневмоконіозу, мало вивченою залишається роль системи імунітету (Fontenot A.P., 2008, Величковський Б.Т., 2003) і порушень пуринового обміну при пневмоконіозі у гірників вугільних шахт, а також недостатньо розроблене моделювання пневмоконіозу на тваринах. Тому безповоротність прогресування пневмоконіозу і практично повна відсутність патогенетичних методів лікування (Бондаренко Г.А., 2005, Туйнова С.В., 2005, Yang Н., 2004.) роблять пошук раціональних підходів до вивчення патогенезу і лікування пневмоконіозу вельми актуальною проблемою. Питання широкого використовування преднізолону для припинення аутоімунного процесу при пневмоконіозі залишається відкритим (Артамонова В.Г., 2003, Измеров Н.Ф., 2000).

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Базовою для підготовки дисертаційної роботи була НДР: «Вивчення клінічних особливостей професійних захворювань і отруєнь у гірників вугільних шахт і їх лікування», виконана на кафедрі професійних хвороб і радіаційної медицини ДонНМУ ім. М. Горького (№ держреєстрації 0105U008709, 2006-2009 рр.). Авторка була співвиконавцем роботи та безпосередньо вивчала стан здоров'я хворих на пневмоконіоз, обстежувала їх імунологічними, біохімічними методами, спланувала експеримент зі створення моделі пневмоконіозу на щурах, провела дослідження ефективності нових підходів до лікування в експерименті, узагальнила, математично опрацювала та проаналізувала дані, отримані у роботі.

Мета роботи: виявити порушення окремих ланок імунної системи та пуринового обміну у гірників вугільних шахт, хворих на пневмоконіоз (антрако-силікатоз), створити модель пневмоконіозу на тваринах і розробити спосіб корекції виявлених порушень в експерименті.

Основні задачі, вирішення яких необхідне для досягнення мети:

1. Вивчити стан імунної системи та аутоімунітету, пуринового обміну у гірників вугільних шахт, хворих на пневмоконіоз (антрако-силікатоз).

2. Створити нову модель захворювання на тваринах, подібного тому, що розвивається у гірників вугільних шахт, хворих на пневмоконіоз (антрако-силікатоз).

3. На основі створеної моделі вивчити особливості порушень окремих ланок імунної системи, аутоімунітету та пуринового обміну.

4. Розробити спосіб корекції порушень імунної системи і пуринового обміну за допомогою преднізолону та алопуринолу, випробувати цей спосіб на біологічній моделі.

Об'єкт дослідження - пневмоконіоз, на який захворіли гірники, і його модель в експерименті.

Предмет дослідження - порушення імунної системи, пуринового обміну при пневмоконіозі (клініко-експериментальне дослідження).

Методи дослідження - імунологічні, клініко-функціональні, біохімічні, статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів.

1. Вперше вивчено концентрацію медіаторів клітинного імунітету (IL 6,10) при пневмоконіозі в експерименті.

2. Вперше виявлено порушення пуринового обміну при пневмоконіозі та вивчено їх вплив на імунопатогенез цього захворювання.

3. Розроблено нову модель пневмоконіозу на щурах, подібну до захворювання, що розвивається у гірників вугільних шахт.

4. Створено нові підходи до корекції порушень імунної системи і пуринового обміну в експерименті та виявлено позитивний вплив алопуринолу та преднізолону на ці показники.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблено нову модель пневмоконіозу на тваринах, яка дозволяє вивчити морфологічні, імунологічні та біохімічні порушення при пневмоконіозі та проводити апробацію різних підходів до лікування цього захворювання. На винахід отримано патент як на корисну модель №39794 МПК G09B23\28 «Спосіб моделювання пневмоконіозу» (Ніколенко В.Ю., Боєва С,С., Ніколенко О.Ю., Крайненко Ю.Ю. - Пріоритет 10.03.2009р. - Опубл. Бюл. №5, який впроваджено у КЛПУ «Донецька обласна клінічна лікарня професійних захворювань», Донецькому національному медичному університеті ім. М. Горького, НДІ медико-екологічних проблем Донбасу та вугільної промисловості, Центральній науково-дослідницькій лабораторії Харківського національного медичного університету, ДУ ІНВХ ім. В.К. Гусака АМНУ (довідки про впровадження від 15.09.2009 року).

Особистий внесок здобувача. Авторкою самостійно проведено пошук та аналіз сучасної вітчизняної і іноземної літератури з теми дисертаційного дослідження.

Обстежено імунологічно та біохімічно групу практично здорових гірників та групу гірників, хворих на пневмоконіоз. Дисертантка брала участь у створенні моделі на тваринах, проводила імунологічні та біохімічні дослідження. Самостійно здійснила статистичну обробку отриманих результатів, описала їх і відобразила в таблиці. Авторка не скористалася науковими результатами та ідеями співавторів публікацій.

Апробація результатів дисертації. Апробацію проведено на науково-практичній конференції молодих учених: „Актуальні проблеми клінічної, експериментальної, профілактичної медицини, стоматології та фармації» (2007, 2008, 2009 рр., м. Донецьк, Україна), науково-практичній конференції з міжнародною участю «Актуальні питання профілактики, діагностики та лікування професійних захворювань» (2009, 2010 рр., м. Донецьк, Україна), The Seventh International Scientific Teleconference «New technology in medicine - 2010» (м. Санкт-Петербург, 2010 р.).

Публікації. Основні положення дисертації знайшли відображення у 12 наукових виданнях: 6 робіт опубліковано у наукових фахових виданнях (3 з яких - моноавторські), 6 - у матеріалах і тезах конференцій, 1 лягла в основу патента України.

Структура дисертації. Дисертація написана на 153 сторінках машинописного тексту, ілюстрована 13 таблицями та 20 рисунками. Робота складається зі вступу, шести розділів, висновків, практичних рекомендацій та додатків. Список літератури включає 86 джерел вітчизняних та 50 - іноземних авторів, роздрукований на 15 сторінках. Додатки складають 9 сторінок.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. Поглиблене обстеження хворих на пневмоконіоз проводилось на базі КЛПУ „Обласна клінічна лікарня профзахворювань” (ОКБПЗ) м. Донецька. В дослідження було включено 102 хворих. Всі обстежені - гірники вугільних шахт, які перебували на стаціонарному лікуванні у відділенні профпатології з діагнозом антрако-силікатоз (n=98) та силікоз (n=4). Контрольну групу склали умовно здорові гірники (n=30), які за віком та статтю збігаються з основною групою. Основну групу сформували хворі у віці від 40 до 80 років, середній вік (57,64±0,99) років, який не відрізнявся від контролю (57,23±1,19) років (S=0,20, р=0,840). У хворих на пневмоконіоз зі стажем від 1 до 39 років середній стаж дорівнював (21,98±0,71) років, а у контролі (22,5±1,14) років, що не мало різниці (S=0,97, р=0,73).

З анамнезу захворювання гірників, хворих на пневмоконіоз: у 30% відмічався артрит, а у контролі подібних ускладнень не спостерігалось.

Методи обстеження хворих на пневмоконіоз включали в себе клініко-функціональні, імунологічні, біохімічні та рентгенологічні дослідження. Відповідно до клініко-функціональних та рентгенологічних методів дослідження було встановлено, що зі 102 хворих на пневмоконіоз у 92 осіб виявлено І ступінь легеневої недостатності - 90,20%, у 8 осіб - II ступінь (7,84%), у 2 осіб - III ступінь легеневої недостатності ( 1,96%).

У процесі обстеження використовували такі методи. На базі КЛПУ „Обласна клінічна лікарня профзахворювань” за допомогою цитологічного аналізатора COBAS MICROS (фірми La ROSHE, Австрія) визначали загальний аналіз крові: кількість еритроцитів, гемоглобін, кількість лімфоцитів, нейтрофілів, лейкоцитів, мононуклеарів, а також швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ).

Для визначення фагоцитарної активності нейтрофілів (ФАН) периферичної крові використовували добову тест-культуру стафілокока штам 209 (Меньшиков В.В., 1987). Кисневозалежний метаболізм нейтрофілів вивчали за допомогою тесту з нітросинім тетразолієм (НСТ) (Виксман М.Е., 1979).

Циркулюючі імунні комплекси (ЦІК) визначали методом преципітації з розчином поліетиленгліколю 6000 (Digeon М., 1977). Рівень ЦІК вимірювали на спектрофотометрі CФ-56 і подавали в одиницях оптичної щільності (оощ.) (Меньшиков В.В., 1987).

Для виявлення кількісної оцінки експресії на мембрані лімфоцитів поверхневих маркерів - антигенів фенотипів СD3+, СD4+, СD8+, СD16+, СD22+, використовували відповідні FITC-мічені моноклональні антитіла виробництва Київського інституту експериментальної патології, онкології та радіології ім. Р.Е. Кавецького НАН України, вдаючись до методу проточної флюорометрії (Фрейдлин И.С., 2001). Імуноглобуліни (Ig) класів А, М, G визначали методом імуноферментного аналізу з використанням тест-систем виробництва ТОВ НВЛ «Гранум», м. Харків.

IL 6 і 10 визначали в сироватці крові методом твердофазного імуноферментного аналізу з використанням тест-систем виробництва ООО «Цитокін», Санкт-Петербург (Російська Федерація).

Для визначення аутоантитіл вдавалися до реакції пасивної гемаглютинації (РПГА) (Фримель Г., 1987).

З метою визначення у тварин гіперчутливості уповільненого типу використовували реакцію гальмування міграції макрофагів (РГММ) під агаром (Фрейдлин И.С., 2000).

С-реактивний білок (СРБ) визначали уніфікованим методом кільцепреципітації у капілярі (Меньшиков В.В., 1987).

Уніфікованим методом із фосфорновольфрамовим реактивом визначали у плазмі крові концентрацію сечової кислоти (Карпищенко А.И., 2002). За підвищенням екстинції визначали активність ксантиноксидази при двох довжинах хвиль: 290 нм - специфічна область поглинання сечової кислоти, а на довжині хвилі 330 нм визначали неспецифічну опалесценцію розчину (Карпищенко А.И., 2002).

Авторкою було розроблено спосіб моделювання пневмоконіозу, за якого розвиваються морфологічні зміни, подібні тим, що розвиваються у хворих на пневмоконіоз. В експерименті використано дві групи щурів - самців лінії «Вістар» з масою тіла 200-250 гр.: 1 група - здорові тварини (25 щурів), 2 група - тварини зі змодельованим пневмоконіозом за повною схемою (інтратрахеально щурам вводили 1 мл суспензії вугільно-порідного пилу з розрахунку 50 мг на одного щура, після чого в корінь хвоста щура тричі вводили ПАФ 0,5 мл, далі - дворазове введення азатіоприну в дозі 50 мг/кг та чотириразово - метилурацил в дозі 0,2 мг/кг). Через 10 діб після останнього введення метилурацилу тварин забивали під ефірним наркозом. Експериментальні роботи проводились з дотриманням вимог біоетики, зокрема, відповідно до положень Європейської Конвенції по захисту хребетних тварин, що використовуються для дослідницьких та інших цілей (Страсбург, 1986).

Для оцінки ефективності лікування пневмоконіозу у 50 піддослідних тварин користалися двома підходами: перший передбачав застосування алопуринолу (його вводили кожній з 25 тварин один раз на добу, кожні дві доби, протягом двох тижнів з молоком у дозі 25 мг/кг), котрий перешкоджає утворенню сечової кислоти за рахунок пригнічення активності ксантиноксидази. Після цього визначали активність ксантиноксидази та наявність сечової кислоти в плазмі крові у тварин. Другий підхід. 25 тваринам вводили преднізолон внутрішньом'язово у дозі 1,75 мг/кг на одного щура, на протязі двох тижнів, через кожну добу. Методом декапітації під ефірним наркозом тварин виводили з експерименту.

В усіх тварин вивчали показники імунітету та пуринового обміну.

Для обробки результатів дослідження використовували персональну електронну обчислювальну машину і проводили розрахунки за допомогою параметричних та непараметричних методів статистики. Використовували оцінку середнього значення (), його помилки (S), критерію Cтьюдента (S), медіанного критерію (Мt), Хі-квадрат (ч2), Крускала-Уоліса (KW), достовірності статистичних показників (р) на комп'ютері SAMSUNG (R 20) за допомогою ліцензійних пакетів «Statistica 5,5» (Start Soft Rus) і «Stadia 6.1» («Информатика и компьютеры», Москва) (Боровиков В.П., 1998, Кулаичев А.П., 1999, Лях Ю.Е., 2000, Лапач С.Н., 2000, Сергиенко В.И., 2001, Лях Ю.Е., 2006, Гланц С., 1998, Антамонов М.Ю., 2006).

Результати власних досліджень.

В процесі дослідження показників імунного статусу у гірників, хворих на пневмоконіоз, виявлено, що кількість лейкоцитів була статистично значно менша у порівнянні зі здоровими гірниками (S=3,65, р<0,001). Абсолютна та відносна кількість паличкоядерних нейтрофілів була менша у хворих, на відміну від здорових (S=4,84, р<0,001) (S=3,49, р<0,001). Спостерігалось зменшення абсолютного вмісту лімфоцитів у хворих на пневмоконіоз у порівнянні зі здоровими гірниками (S=4,86, р<0,001), відповідно (дивись табл. 1).

У хворих на пневмоконіоз відмічалося статистично значуще збільшення відносної кількості сегментоядерних нейтрофілів та зменшення відносного вмісту лімфоцитів (S=2,60, р=0,01) (S=2,98, р=0,003), відповідно (табл.1).

У гірників, хворих на пневмоконіоз, відмічалось виражене зниження показників, які характеризують Т-систему імунітету, що може призводити до гальмування її регулюючої дії. А саме, у хворих з пневмоконіозом виявлено зменшення абсолютної та відносної кількості Т-лімфоцитів СD3+ (S=7,66, р<0,001) (S=6,21, р<0,001), відповідно, а також зменшення абсолютної та відносної кількості клітин з хелперною функцією СD4+ (S=15,47, р<0,001) (S=16,06, р<0,001), відповідно. Було встановлено, що у хворих на пневмоконіоз абсолютний та відносний вміст Т-лімфоцитів-супресорів СD8+ був також нижче, ніж у контролі (S=9,50, р<0,001) (S=8,97, р<0,001), відповідно. За рахунок значного зменшення Т-лімфоцитів з хелперною функцією у хворих на пневмоконіоз виявлено зменшення співвідношення СD4+/СD8+. Абсолютна та відносна кількість природних кілерів СD16+ у хворих була менша, на відміну від здорових (S=6,08, р<0,001) (S=2,43, р=0,017) (табл.1).

Таким чином, за результатами досліджень встановлено, що у хворих на пневмоконіоз розвивається Т-клітинний імунодефіцит, особливо за рахунок зменшення кількості Т-хелперів та Т-супресорів з порушенням співвідношення СD4+/СD8+.

За результатами дослідження В-ланки імунної системи у хворих на пневмоконіоз виявлено значне зниження абсолютної та відносної кількості СD22+, на відміну від здорових гірників (S=11,12, р<0,001) (S=12,57, р<0,001), відповідно. Функціональна активність В-системи імунітету у хворих супроводжувалась підвищенням концентрації IgА, IgМ, IgG (S=8,02, р<0,001), (S=3,77, р<0,001), (S=2,95, р=0,004), відповідно. Збільшення вмісту в сироватці крові у хворих на пневмоконіоз імуноглобуліну класу А обумовлювало розвиток пневмоконіозу (КW=32,77, p<0,001). До збільшення функціональної активності В-системи імунітету може призвести гіперпродукція IL 6,10. Нами одержано достовірні дані про збільшення концентрації IL 10 та IL 6 в сироватці крові у хворих на пневмоконіоз у порівнянні з контролем (S=5,82, р<0,001) (S=3,49, р=0,007) (табл.1).

За результатами дослідження встановлено, що рівні аутоантитіл у хворих до усіх антигенів, які досліджувались, були підвищені. А саме, титри аутоантитіл у гірників, хворих на пневмоконіоз, підвищені до антигенів легенів (S=12,2, р<0,001), нирки (S=8,30, р<0,001), тимуса (S=2,73, р=0,007), суглобів (S=6,44, р<0,001), н-ДНК (S=6,81, р<0,001), д-ДНК (S=6,25, р<0,001) відповідно (табл.1). У них також були підвищені ЦІК (S=10,98, р<0,001).

На фоні порушення Т-системи і В-системи імунітету у хворих на пневмоконіоз визначено різке зниження показників фагоцитозу. А саме, ІАН без стимуляції у хворих на пневмоконіоз був значно нижчим, у порівнянні зі здоровими гірниками (S=5,52, р<0,001). Спостерігалась тенденція до зниження здатності нейтрофілів до кисневозалежного метаболізму у хворих в спонтанному НСТ-тесті (S=6,15, р<0,001).

ФЧ і ФАН у хворих на пневмоконіоз через 30 хвилин зазнали зниження, у порівнянні зі здоровими (S=21,36, р<0,001) та (S=3,77, р<0,001), виявлено зниження ФАН та ФЧ у хворих через 90 хвилин, на відміну від контролю (S=38,72, р<0,001) та (S=42,58, р<0,001) (табл.1).

СРБ «+» у хворих на пневмоконіоз траплявся у 26%, в контролі зовсім не виявлявся (0%), що підтверджує системний характер змін імунітету при пневмоконіозі.

Виражені порушення в імунній системі у хворих на пневмоконіоз супроводжуються значними порушеннями в показниках пуринового обміну. Так, у плазмі крові хворих з пневмоконіозом значилося вірогідне підвищення рівня сечової кислоти (S=5,09, р<0,001) та збільшення активності ксантиноксидази, на відміну від здорових (S=8,43, р<0,001) (табл.1).

Таблиця 1 Показники імунітету, аутоімунітету та пуринового обміну у хворих на пневмоконіоз та в контролі (±S)

Показники	Хворі на пневмоконіоз n=102	Контроль n=30
Лейкоцити, Г/л	5,84±0,13*		6,84±0,22
Паличкоядерні нейтрофіли, Г/л;%	0,17±0,01*	2,92±0,12*	0,27±0,02	3,88±0,28
Сегментоядерні нейтрофіли, Г/л;%	3,43±0,09	59,11±0,95*	3,67±0,09	54,30±1,07
Лімфоцити, Г/л; %	1,69±0,06*	28,83±0,78*	2,32±0,13	33,37±1,01
Моноцити, Г/л;%	0,39±0,03	6,74±0,43	0,41±0,03	6,00±0,33
Еозинофіли, Г/л;%	0,14±0,01	2,46±0,15	0,17±0,01	2,47±0,16
СD3+ - лімфоцити, Г/л; %	1,04±0,04*	61,72±1,10*	1,74±0,10	74,90±1,08
СD4+ - лімфоцити, Г/л; %	0,39±0,02*	23,32±0,69*	1,06±0,06	45,73±1,07
СD8+ - лімфоцити, Г/л; %	0,25±0,01*	15,16±0,37*	0,53±0,04	22,47±0,80
СD16+ - лімфоцити, Г/л; %	0,27±0,01*	16,10±0,50*	0,42±0,02	18,60±0,82
СD22+ - лімфоцити, Г/л; %	0,17±0,01*	10,29±0,26*	0,42±0,03	18,00±0,68
Імунорегуляторний індекс СD4+/СD8+	1,57±0,05*		2,08±0,07
Іg А, г/л	2,55±0,03*		1,89±0,11
Іg М, г/л	1,14±0,02*		0,94±0,06
Іg G, г/л	12,79±0,14*		11,89±0,28
ЦІК, оощ	82,10±1,37*		49,20±2,97
ФАН30хв; %	32,68±0,32*		37,97±2,37
ФАН90хв; %	37,15±0,20*		79,53±1,91
ФЧ30хв; кількість St 209, часточок	6,22±0,12*		12,87±0,39
ФЧ90хв; кількість St 209, часточок	6,61±0,11*		27,33±0,82
НСТ-тест; %	11,55±0,76*		20,69±0,88
ІАН, у.о.	0,14±0,02*		0,32±0,02
IL - 6, пг/мл	12,88±1,35*		4,13±0,32
IL - 10, пг/мл	20,41±1,21*		7,16±0,80
РПГА з АГ легенів, у.о.	4,18±0,14*		0,85±0,14
РПГА з АГ нирки, у.о.	2,55±0,11*		0,90±0,08
РПГА з АГ тимуса, у.о.	1,79±0,13*		1,08±0,18
РПГА з АГ суглобів, у.о.	2,40±0,12*		1,06±0,23
РПГА з АГ н-ДНК, у.о.	2,08±0,10*		0,74±0,09
РПГА з АГ д-ДНК, у.о.	2,47±0,11*		1,06±0,19
Сечова кислота, ммоль/л	0,568±0,03*		0,250±0,04
Активність ксантиноксидази, мкмоль/лЧхв.	5,73±0,132*		1,61±0,132

*-відмінності між показниками групи хворих гірників та контрольної групи достовірні

За результатами гістологічного дослідження легень тварин з моделлю пневмоконіозу і контрольних тварин встановлено, що у модельних тварин найчастіше виявлялись: емфізема 100%, клітинна інфільтрація в міжальвеолярних перегородках (80,0±8,0) %, склероз у міжальвеолярних перегородках (88,00±6,49) %, коричневий пігмент (пил) у макрофагах (96,00±3,91) %, коричневі включення (пил) у просвіті альвеол (96,00±3,91) %, ателектаз легень (80,0±8,0) %, тканинні базофіли в міжальвеолярних перегородках (76,00±8,54) %. Загальні результати гістологічного дослідження легень у модельних тварин виявили подібність уражень при пневмоконіозі у людини (Артамонова В. Г., 2003).

При порівнянні показників пуринового обміну у тварин з моделлю пневмоконіозу та у контрольних щурів було виявлено, що у модельних тварин відзначалося вірогідне збільшення активності ксантиноксидази в плазмі крові та підвищення концентрації сечової кислоти у порівнянні зі здоровими (S=3,28, р=0,0019) (S=7,38, р<0,001), відповідно (табл.2).

У тварин зі змодельованим пневмоконіозом середня кількість лейкоцитів була статистично значно менша в порівнянні з контролем (S=4,57, р<0,001). Кількість лейкоцитів крові зменшувалась у тварин з моделлю пневмоконіозу за рахунок зменшення у них абсолютного вмісту паличкоядерних нейтрофілів при порівнянні з контрольною групою (S=7,10, р<0,001), помітним зниженням характеризувалася абсолютна кількість сегментоядерних нейтрофілів у модельних тварин, що відрізнялось від контролю (S=2,30, р=0,027), абсолютна та відносна кількість еозинофілів, на відміну від контролю (S=3,32, р=0,002) (S=3,17, р=0,003), абсолютна кількість лімфоцитів, що відрізнялась від контролю (S=3,27, р=0,002), абсолютна та відносна кількість моноцитів, на відміну від контролю (S=5,69, р<0,001) (S=5,36, р<0,001), відповідно (табл.2).

ФЧ у тварин зі змодельованим пневмоконіозом через 30 хвилин було меншим, ніж у контролі (S=5,77, р<0,001), також мала тенденцію до зниження ФАН у хворих тварин через 30 хвилин, відрізняючись від контролю (S=7,56, р<0,001). Зафіксовано зменшення у модельних тварин ФАН через 90 хвилин (S=7,73, р<0,001), ФЧ - через 90 хвилин (S=3,46, р<0,001) (табл.2).

При порівнянні здатності нейтрофілів до кисневозалежного метаболізму за НСТ-тестом встановлено, що у модельних тварин вона значно нижча, ніж у контролі (S=8,89, р<0,001), також зменшувався ІАН без стимуляції (0,61±0,06) (S=10,64, р<0,001), відповідно.

Рівень інтерлейкіну-6 у модельних тварин був значно вищим, ніж у контролі (S=2,69, р=0,01). Також виявлено збільшення концентрації IL 10 в сироватці крові щурів з моделлю пневмоконізу у порівнянні з контрольною групою (S=2,57, р=0,013) (табл.2). Підвищення рівня IL 6 може призвести до стимуляції проліферації фібробластів та формування фіброзного запалення. Крім того, IL 6 та IL 10 мають здатність підсилювати проліферацію та диферинціювання В-клітин, що може призвести до збільшення імунних комплексів та зниження фагоцитарної функції нейтрофілів. Інтратрахеальне введення прозапальних IL 1 та 6, а згодом протизапальних - 4 та 10 у білих мишей викликає гранульому через 14 днів, що підтверджує патогенетичну значущість імунних порушень при експериментальному пневмоконіозі (E.J. Park, 2009). Рівень IL 6 в сироватці крові корелює з рівнем СРБ (Фрейдлин И.С., 2000). Ми визначали його в сироватці крові піддослідних тварин у 32% («+»), у контрольних же тварин він взагалі не виявлявся 0%. З цих даних видно, що у модельних тварин СРБ у сироватці крові зустрічається частіше, ніж у здорових тварин, що підтверджує системний характер ураження імунітету при пневмоконіозі.

Вивчення вмісту аутоантитіл у сироватці щурячої крові за допомогою РПГА показало відсутність їх у значних титрах контрольної групи та вірогідне їх підвищення у тварин з моделлю пневмоконіозу. Так, зафіксовано підвищення титрів антитіл до антигенів легенів, нирки, тимуса, суглобів, н-ДНК, д-ДНК. Підвищення титрів аутоантитіл та зниження фагоцитарної функції нейтрофілів може призводити до підвищення в сироватці крові тварин з моделлю пневмоконіозу ЦІК. Так, рівень ЦІК у модельних тварин був значно вищим, ніж у здорових щурів (S=8,10, р<0,001). Ці дані можуть вказувати на системний характер ураження імунної системи при пневмоконіозі (табл.2).

Для РГММ у тварин з моделлю пневмоконіозу характерним було збільшення клітинної сенсибілізації до антигенів: легенів (S=11,48, р<0,001), нирки (S=11,90, р<0,001), тимуса (S=10,47, р<0,001), суглобів (S=11,82, р<0,001), н-ДНК (S=10,28, р<0,001). Ці дані свідчать про розвиток у тварин зі змодельованим пневмоконіозом, поряд з гуморальними аутоімунними реакціями, аутоімунних реакцій клітинного типу, що призводить до глибокого порушення імунної системи у модельних тварин та аутоімунного процесу при експериментальному пневмоконіозі, подібному до хронічного захворювання у людей (табл.2).

Таким чином, створено модель пневмоконіозу на щурах, з характерними для пневмоконіозу (що розвивається у людини) змінами, а саме морфологічними змінами в легенях, біохімічними та імунними порушеннями.

Виявлені порушення імунної системи та пуринового обміну у тварин з моделлю пневмоконіозу спонукали нас до визначення впливу різних препаратів на показники імунної системи та пуринового обміну в експерименті. імунний хворий пневмоконіоз сечовий

Для оцінки ефективності лікування пневмоконіозу у 50 модельних тварин використовували алопуринол та преднізолон. У всіх тварин вивчали показники імунітету та показники пуринового обміну.

Аналіз отриманих результатів показав, що у щурів зі змодельованим пневмоконіозом після лікування алопуринолом кількість лейкоцитів статистично вірогідно збільшилась до (9,94±0,18) Г/л у порівнянні з модельними щурами (7,1±0,2) Г/л (Мt=35,51, р<0,001), а також стало очевидним, що лікування алопуринолом впливає на збільшення лейкоцитів у крові щурів з моделлю пневмоконіозу (КW=36,95, р<0,001). Після лікування модельних тварин алопуринолом відбувалось збільшення абсолютної кількості лімфоцитів (5,83±0,12) Г/л, на відміну від модельних тварин (5,00±0,16) Г/л (Мt=9,68, р=0,002), паличкоядерних нейтрофілів (0,84±0,06) Г/л, у модельних тварин (0,11±0,01) Г/л (Мt=50,00, р<0,001), сегментоядерних нейтрофілів (2,64±0,08) Г/л, у модельних тварин (1,64±0,06) Г/л (Мt=28,88, р<0,001), абсолютної кількості моноцитів (0,52±0,06) Г/л, на відміну від модельних тварин (0,23±0,03) Г/л (Мt=9,68, р=0,002).

Таблиця 2 Показники імунітету, аутоімунітету та пуринового обміну у тварин з модельованим пневмоконіозом та в контролі (±S)

Показники	Модель n=25	Контроль n=25
Лейкоцити, Г/л	7,1±0,20*		9,01±0,37
Паличкоядерні нейтрофіли, Г/л;%	0,11±0,01*	1,6±0,11*	0,40±0,04	4,56±0,44
Сегментоядерні нейтрофіли, Г/л;%	1,64±0,068*	23,24±0,83*	1,21±0,17	13,36±1,81
Лімфоцити, Г/л; %	5,00±0,16*	70,40±1,06	6,29±0,36	69,88±2,57
Моноцити, Г/л;%	0,23±0,03*	3,16±0,39*	0,81±0,1	8,92±1,00
Еозинофіли, Г/л;%	0,04±0,01*	0,60±0,13*	0,21±0,05	2,44±0,57
ЦІК, оощ	105,88±2,45*		69,28±3,80
ФАН30хв; %	18,72±0,62*		23,43±0,04
ФАН90хв; %	18,96±0,61*		23,66±0,04
ФЧ30хв; кількість St 209, часточок	5,32±0,23*		6,73±0,07
ФЧ90хв; кількість St 209, часточок	5,46±0,45*		6,91±0,07
НСТ-тест; %	37,80±3,76*		82,96±3,41
ІАН, у.о.	0,61±0,06*		1,87±0,10
IL - 6, пг/мл	51,26±1,50*		43,27±2,57
IL -10, пг/мл	57,13±1,56*		49,44±2,55
РПГА з АГ легенів, у.о.	4,38±0,12*		0,85±0,12
РПГА з АГ нирки, у.о.	3,61±0,14*		0,80±0,14
РПГА з АГ тимуса, у.о.	2,03±0,15*		0,91±0,12
РПГА з АГ суглобів, у.о.	2,41±0,16*		0,88±0,12
РПГА з АГ н-ДНК, у.о.	2,63±0,14*		0,72±0,12
РПГА з АГ д-ДНК, у.о.	3,41±0,17*		0,86±0,10
РГММ до антигенів легенів,%	52,21±3,40*		98,88±2,21
РГММ до антигенів нирки,%	43,63±4,13*		99,14±2,15
РГММ до антигенів тимуса,%	48,78±4,08*		96,29±1,96
РГММ до антигенів суглобів,%	50,84±3,57*		97,64±1,69
РГММ до антигенів н-ДНК,%	32,19±2,76*		96,91±0,66
Сечова кислота, ммоль/л	0,262±0,021*		0,100±0,005
Активність ксантиноксидази, мкмоль/лЧхв.	7,31±0,44*		5,27±0,43

* - відмінності між показниками модельних тварин та контрольної групи достовірні

Відносна кількість лімфоцитів у пролікованих тварин була нижче (58,76±0,79)%, ніж у модельних щурів (70,40±1,06)% (Мt=32,05, р<0,001), при лікуванні алопуринолом відбувалось збільшення паличкоядерних нейтрофілів у тварин (8,32±0,48)% у порівнянні з модельними щурами (1,6±0,11) % (Мt=50,00, р<0,001).

У модельних тварин, які проліковані алопуринолом, спостерігається достовірно більша кількість нейтрофілів, здатних до кисневозалежного метаболізму в НСТ-тесті (53,56±5,00) % у порівнянні з модельними щурами (37,80±3,76)% (Мt=3,92, р=0,047). ІАН збільшувався у тварин після лікування алопуринолом (1,19±0,11) в порівнянні з модельними щурами (0,61±0,06) (Мt=9,68, р=0,002). Таким чином, лікування алопуринолом призводить до збільшення ІАН у тварин з моделлю пневмоконіозу, що свідчить про підвищення резервної активності внутрішньоклітинних ферментів.

Визначено збільшення ФЧ через 30 хвилин (6,72±0,10) та ФАН через 30 хвилин (20,31±0,54)% у тварин після лікування алопуринолом порівняно з модельними тваринами до лікування (5,32±0,23) та (18,72±0,62)% (Мt=15,71, р<0,001) (Мt=2,89, р=0,089), відповідно. ФАН через 90 хвилин (21,05±0,59)% та ФЧ через 90 хвилин (7,63±0,18) у модельних тварин після лікування алопуринолом значно відрізнялись від нелікованих модельних щурів (18,96±0,61)% та (5,46±0,45) (Мt=3,92, р=0,047) (Мt=3,92, р=0,05) відповідно.

Виявлено знижеення рівня ЦІК у тварин після лікування алопуринолом (83,00±2,32) оощ. у порівнянні з модельними щурами (105,88±2,45) оощ. (Мt=18,00, р<0,001).

Після лікування алопуринолом у модельних тварин відмічалось зменшення IL 6 (5,36±0,31) пг/мл, на відміну від модельних щурів (51,26±1,50) пг/мл (Мt=50,00, р<0,001), та рівня IL 10 (19,13±0,42) пг/мл у порівнянні з модельними тваринами (57,13±1,56) пг/мл (Мt=50,00, р<0,001).

У тварин після лікування алопуринолом спостерігалось зменшення титрів аутоантитіл до антигенів: легенів (2,05±0,15) у.о., а у модельних тварин (4,38±0,12) у.о. (Мt=30,65, р<0,001), нирки (1,75±0,16) у.о., а у модельних тварин (3,61±0,14) у.о. (Мt=32,47, р<0,001), тимуса (1,30±0,13) у.о., а у модельних тварин (2,03±0,15) у.о. (Мt=6,88, р<0,001), суглобів (1,39±0,12) у.о., а у модельних тварин (2,41±0,16) у.о. (Мt=10,97, р=0,009), н-ДНК (1,50±0,14) у.о., а у модельних тварин (2,63±0,14) у.о. (Мt=12,50, р<0,001), д-ДНК (2,08±0,17) у.о., а у модельних (3,41±0,17) у.о. (Мt=12,50, р<0,001). Таким чином, лікування алопуринолом забезпечувало зниження титрів аутоантитіл за рахунок корекції пуринових нуклеотидів, які тісно пов'язані зі станом імунної системи та аутоімунітету.

Для РГММ у тварин зі змодельованим пневмоконіозом після лікування алопуринолом було характерне зменшення клітинної сенсибілізації до антигенів: легенів, нирки, тимуса, суглобів, н-ДНК, що свідчить про ефективність цього препарату.

Рівень СРБ «+» у щурів після лікування алопуринолом був значно нижчим, його зафіксовано у 16%, на відміну від модельних тварин - 32%.

Активність ксантиноксидази у пролікованих алопуринолом тварин була значно менша (5,91±0,48) мкмоль/лЧхв., на відміну від модельних тварин (7,31±0,44) мкмоль/лЧхв (Мt=0,72, р=0,40). Виявлено значне зменшення вмісту сечової кислоти у тварин після лікування алопуринолом (0,133±0,012) ммоль/л у порівнянні з модельними щурами (0,262±0,021) ммоль/л (Мt=18,00, р<0,001).

Таким чином, на моделі пневмоконіозу показана ефективність інгібітора ксантиноксидази - алопуринолу, який коригує показники пуринового обміну (ксантиноксидазу та сечову кислоту), що, ймовірно, сприяє поліпшенню показників фагоцитозу, аутоімунітету, клітинного імунітету.

Лікування преднізолоном здебільшого впливало на поліпшення показників імунітету, на відміну від алопуринолу, і менше - на показники пуринового обміну. Так, у тварин після лікування преднізолоном відбувалось збільшення кількості лейкоцитів (10,26±0,31) Г/л, на відміну від модельних тварин (7,1±0,2) Г/л (Мt=25,96, р<0,001), абсолютної кількості лімфоцитів (5,93±0,23) Г/л, а у тварин з моделлю пневмоконіозу (5,00±0,16) Г/л (Мt=6,48, р=0,01) - абсолютної кількості паличкоядерних нейтрофілів (0,57±0,04) Г/л , на відміну від модельних тварин (0,11±0,01) Г/л (Мt=42,32, р<0,001), абсолютної кількості моноцитів (1,83±0,11) Г/л - на відміну від модельних тварин (0,23±0,03) Г/л (Мt=50,00, р<0,001).

У тварин після лікування преднізолоном виявлено поліпшення показників фагоцитозу, а саме: у пролікованих щурів відбувалось збільшення кількості нейтрофілів, здатних до кисневозалежного метаболізму за НСТ-тестом (48,16±4,33)%, а у модельних (37,80±3,76)% (Мt=0,32, р=0,57), ІАН (0,91±0,07), а у модельних (0,61±0,06) (Мt=3,92, р=0,048), ФЧ через 30 хвилин (7,07±0,27), на відміну від модельних тварин (5,32±0,23) (Мt=11,54, р<0,001), ФАН через 30 хвилин (21,04±0,41)%, а у модельних тварин до лікування (18,72±0,62)% (Мt=3,92, р=0,05), ФАН через 90 хвилин (21,44±0,43)%, а у модельних тварин до лікування (18,96±0,61)% (Мt=6,48, р=0,10) ФЧ через 90 хвилин (8,10±0,28), а у модельних тварин до лікування (5,46±0,45) (Мt=6,48, р=0,01).

Після лікування преднізолоном у модельних тварин відмічалось зменшення рівня IL 6 (6,04±0,52) пг/мл, на відміну від модельних щурів (51,26±1,50) пг/мл (Мt=50,00, р<0,001), та IL 10 (21,91±0,47) пг/мл у порівнянні з модельними тваринами (57,13±1,56) пг/мл (Мt=50,00, р<0,001).

У тварин після лікування преднізолоном спостерігалось зменшення титрів аутоантитіл до антигенів: легенів (1,05±0,11) у.о., а у модельних тварин до лікування (4,38±0,12) у.о. (Мt=50,00, р<0,001), нирки (1,22±0,12) у.о., а у модельних тварин до лікування (3,61±0,14) у.о. (Мt=39,29, р<0,001), тимуса (1,28±0,14) у.о., а у модельних тварин до лікування (2,03±0,15) у.о. (Мt=5,33, р=0,021), суглобів (1,03±0,13) у.о., а у модельних тварин до лікування (2,41±0,16) у.о. (Мt=23,27, р<0,001), н-ДНК (1,22±0,12) у.о., а у модельних тварин до лікування (2,63±0,14) у.о. (Мt=18,02, р<0,001), д-ДНК (1,50±0,13), а у модельних тварин до лікування (3,41±0,17) у.о. (Мt=29,07, р<0,001). Таким чином, лікування преднізолоном впливало на системний розвиток аутоімунних реакцій в організмі тварин, а саме приводило до зменшення титрів аутоантитіл.

Виявлено зниження рівня ЦІК у тварин після лікування преднізолоном (75,00±2,24) оощ. у порівнянні з модельними щурами (105,88±2,45) оощ. (Мt=35,28, р<0,001).

Для РГММ у тварин зі змодельованим пневмоконіозом після лікування преднізолоном було характерним зменшення клітинної сенсибілізації до антигенів: легенів (76,42±2,99) %, а у модельних тварин до лікування (52,21±3,40) % (Мt=18,00, р<0,001), нирки (50,48±2,35) %, у модельних тварин до лікування (43,63±4,13) % (Мt=6,48, р=0,011), тимуса (67,91±3,22) %, у модельних тварин до лікування (48,78±4,08) % (Мt=13,52, р<0,001), суглобів (60,75±3,04) %, у модельних тварин до лікування (50,84±3,57) % (Мt=6,48, р=0,01), н-ДНК (66,26±3,26) %, у модельних тварин до лікування (32,19±2,76) % (Мt=23,12, р<0,001).

Рівень СРБ «+» у щурів після лікування преднізолоном був значно нижчим і зустрічався у 4%, на відміну від хворих тварин - 32%.

Активність ксантиноксидази у пролікованих тварин була нижча (6,21±0,22) мкмоль/лЧхв., на відміну від модельних тварин (7,31±0,44) мкмоль/лЧхв. (Мt=6,48, р=0,01), вміст сечової кислоти у тварин після лікування преднізолоном був меншим (0,220±0,006) ммоль/л у порівнянні з модельними тваринами (0,262±0,021) ммоль/л (Мt=6,48, р=0,01).

Таким чином, у процесі лікування тварин з моделлю пневмоконіозу алопуринолом та преднізолоном виявлено їхній позитивний вплив, який сприяє поліпшенню показників імунної реактивності і пуринового обміну. Найбільш істотний вплив на пуриновий обмін справляє алопуринол і менше він впливає на показники імунітету. Преднізолон, навпаки, має більшу здатність поліпшувати імунні показники і менше впливає на пуриновий обмін. Ці результати розширюють можливості пошуку нових підходів до обопільної корекції імунітету і пуринового обміну в комплексній терапії при пневмоконіозі.

ВИСНОВКИ

На підставі виявлених порушень імунітету, аутоімунітету та пуринового обміну у роботі зроблено обґрунтування і представлено рішення актуальної науково-практичної задачі - створення моделі пневмоконіозу на тваринах, завдяки якій, застосовуючи алопуринол та преднізолон, вдалося досягти підвищення ефективності корекції порушень імунної системи при пневмоконіозі в експерименті, а відтак, і показників імунної системи, аутоімунітету та пуринового обміну.

1. Під час комплексного імунологічного обстеження хворих на пневмоконіоз виявлено пригнічення Т-клітинної ланки імунітету, а саме: зменшення кількості Т-хелперів (СD4+-клітин (23,32±0,69)% (S=16,06; р<0,001)), Т-супресорів (СD8+-клітин (15,16±0,37)% (S=8,97; р<0,001)) та їх співвідношення (СD4+/СD8+ (1,57±0,05) (S=5,70; р<0,001)г/л), що свідчить про вторинний Т-клітинний імунодефіцит.

2. У сироватці крові хворих на пневмоконіоз виявлено підвищення рівня IL 6 (12,88±1,35) пг/мл (S=3,49; р<0,001) та IL 10 (20,41±1,21) пг/мл (S=5,82; р<0,001) на фоні зниження показників завершеного фагоцитозу - ФАН90хв (37,15±0,20)% (S=38,72; р<0,001).

3. У хворих на пневмоконіоз виявлено порушення функціональної активності В-клітинної ланки, про що свідчить збільшення концентрації основних класів імуноглобулінів А ((2,55±0,03) г/л (S=8,02; р<0,001)), М ((1,14±0,02) г/л (S=3,77; р<0,001)), G ((12,79±0,14) г/л (S=2,95; р=0,004)).

4. Виявлено підвищення титрів аутоантитіл до антигенів: легенів (4,18±0,14) у.о. (S=12,2, р<0,001), нирки (2,55±0,11) у.о., (S=8,30, р<0,001), тимуса (1,79±0,13) у.о. (S=2,73, р=0,007), суглобів (2,40±0,12) у.о. (S=6,44, р<0,001), нативної ДНК (2,08±0,10) у.о. (S=6,81, р<0,001), денатурованої ДНК (2,47±0,11) у.о. (S=6,25, р<0,001) та підвищння вмісту ЦІК (82,10±1,37) оощ. (S=10,98; р<0,001) у хворих на пневмоконіоз. Підвищення титрів аутоантитіл та зниження фагоцитарної функції нейтрофілів призводить до збільшення циркулюючих імунних комплексів, що підтверджує розвиток системного ураження імунної системи при пневмоконіозі.

5. Зміни показників імунної системи при пневмоконіозі виникають на фоні порушення пуринового обміну, а саме: підвищення активності ксантиноксидази (5,73±0,13) мкмоль/лЧхв (S=8,43; р<0,001) та концентрації сечової кислоти (0,568±0,030) ммоль/л (S=5,09; р<0,001).

6. Створено модель пневмоконіозу на тваринах, яка за морфологічними змінами у вигляді емфіземи, пилу у макрофагах, склерозу у міжальвеолярних перегородках, альвеолярних макрофагів у просвіті альвеол і запальних інфільтратів, імунними та біохімічними порушеннями подібна до пневмоконіозу, що розвивається у людини.

7. На розробленій моделі апробовано лікування алопуринолом, яке позитивно впливає на показники пуринового обміну в експерименті, а саме: пригнічує активність ксантиноксидази (5,91±0,48) мкмоль/лЧхв (Мt=0,72; р=0,40) та знижує концентрацію сечової кислоти (0,133±0,012) ммоль/л (Мt=18,00; р<0,001), сприяючи покращенню показників імунної системи та аутоімунітету.

8. Використання преднізолону для лікування пневмоконіозу в експериментальних тварин показало його ефективність у корекції імунітету, аутоімунітету (зменшення титрів аутоантитіл до антигенів: легенів (1,05±0,11) (Мt=50,00, р<0,001), нирки (1,22±0,12) (Мt=39,29, р<0,001), тимуса (1,28±0,14) (Мt=5,33, р=0,021), суглобів (1,03±0,13) (Мt=23,27, р<0,001), нативної ДНК (1,22±0,12) (Мt=18,02, р<0,001), денатурованої ДНК (1,50±0,13) (Мt=29,07, р<0,001)) і менше - пуринового обміну.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Для розробки та апробації нових підходів до лікування пневмоконіозу рекомендується використовувати створену на тваринах модель пневмоконіозу, подібного до захворювання, що розвивається у людини.

2. Алопуринол може бути використаний для корекції пуринових нуклеотидів у хворих на пневмоконіоз, які тісно пов'язані зі станом клітинної ланки імунної системи.

3. Лікування преднізолоном може бути рекомендовано в разі значних аутоімунних порушень при пневмоконіозі.

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Боева С.С. Особенности нарушений иммунитета при экспериментальном пневмокониозе / С.С. Боева // Питання експериментальної та клінічної медицини: Зб.статей. - 2009.- Вип. 13, Т.2. -С.137-141.

2. Боєва С.С. Особливості порушень окремих ланок імунітету при пневмоконіозі та їх корекція в експерименті / С.С. Боєва // Вестник неотложной и восстановительной медицины. - 2009. - Т.10, №4. - С.469-471.

3. Боєва С.С. Вплив алопуринолу та преднізолону на лейкоцити крові при експериментальному пневмоконіозі / С.С. Боєва // Вестник неотложной и восстановительной медицины. - 2009. - Т.10, №3. - С.356-358.

4. Василенко И.В. Морфологические изменения при моделировании пневмокониоза (антрако-силикоза) / И.В.Василенко, С.С. Боева // Питання експериментальної та клінічної медицини: Зб.статей. - 2008. - Вип.12,Т.2. -С.159-164.

5. Боєва С.С. Порушення клітинного та гуморального імунітету у гірників вугільних шахт, хворих на пневмоконіоз / С.С. Боєва, В.Ю. Ніколенко, Ю.Ю. Крайненко // Вестник неотложной и восстановительной медицины. - 2010. - Т.11, №1. - С.93-95.

6. Порушення аутоімунітету при пневмоконіозі та його корекція в експерименті за допомогою алопуринолу та преднізолону / С.С. Боєва, О.Ю. Ніколенко, М.М. Ананьєва, Ю.Ю. Крайненко // Вестник гигиены и эпидемиологии. - 2009. - Т.13, № 2. - С. 294.-296.

7. Интратрахеальное запыление при моделировании пневмокониоза в эксперименте на крысах / В. Ю. Ніколенко, С.С. Боєва, О.Ю. Ніколенко, Ю.Ю. Крайненко // Bulletin of the International Scientific Surgical Association. - 2010. - Vol.5, № 1. - Р.25 - 27.

8. Сучасний погляд на пневмоконіоз / С.С. Боєва, О.Ю. Ніколенко, Ю.Ю. Крайненко, О.С. Яковенко // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених: Матеріали міжнародної конференції молодих вчених (4-7 квітня 2007 р., м. Донецьк, Україна). - Донецьк, 2007. - С.159.

9. Боева С.С. Особенности моделирования экспериментального пневмокониоза / С.С. Боева, Т.А. Маринцева // Актуальні проблеми клінічної, експериментальної, профілактичної медицини, стоматології та фармації: Програма та матеріали 71-ї міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених (23-24 квітня 2009 р., м. Донецьк, Україна). - Донецьк: Каштан, 2009. - С.150.

10. Боева С.С. Коррекция пуринового обмена с помощью алопуринола в эксперименте / С.С. Боева, Ю.Ю.Крайненко // Актуальні проблеми клінічної, експериментальної, профілактичної медицини, стоматології та фармації: Програма та матеріали 71-ї міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених (23-24 квітня 2009 р., м.Донецьк, Україна). - Донецьк: Каштан, 2009. - С.151.

11. Боева С.С. Роль цитокинов в патогенезе пневмокониозов / С.С. Боева, Ю.Ю. Крайненко, О.Ю. Николенко // Актуальні проблеми клінічної, експериментальної, профілактичної медицини, стоматології та фармації: Програма та матеріали 71-ї міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених (23-24 квітня 2008 р., м. Донецьк, Україна). - Донецьк: Каштан, 2008. - С.30-31.

12. Ніколенко В.Ю. Деклараційний патент на корисну модель №39794 МПК G09B23\28 Спосіб моделювання пневмоконіозу / В.Ю. Ніколенко, С.С. Боєва, О.Ю. Ніколенко, Ю.Ю. Крайненко. - Пріоритет від 10.03.2009 р. - Опубл. Бюл.№5.

АНОТАЦІЯ

Боєва С.С. Особливості порушень імунітету у гірників вугільних шахт, хворих на пневмоконіоз, та їх корекція (клініко-експериментальне дослідження). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.08 - імунологія та алергологія. - Донецький національний медичний університет ім. М. Горького МОЗ України, Донецьк, 2010 р.

Дисертація присвячена вивченню порушень імунної системи і пуринового обміну у хворих на пневмоконіоз та створенню моделі на тваринах, на якій доведено ефективність лікування алопуринолом та преднізолоном. Під час комплексного імунологічного обстеження хворих на пневмоконіоз виявлено пригнічення Т-клітинної ланки імунітету, а саме: зменшення кількості Т-хелперів, Т-супресорів та їх співвідношення. У сироватці крові хворих на пневмоконіоз виявлено підвищення рівня IL 6 та IL 10 при зниженні показників завершеного фагоцитозу. Зміни показників імунної системи при пневмоконіозі виникали на фоні порушення пуринового обміну, а саме: підвищення активності ксантиноксидази та концентрації сечової кислоти.

Ключові слова: пневмоконіоз, імунітет, пуриновий обмін, модель.

Боева С.С. Особенности нарушений иммунитета у горнорабочих угольных шахт, больных пневмокониозом, и их коррекция (клинико-экспериментальное исследование). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.03.08 - иммунология и аллергология. - Донецкий национальный медицинский университет им. М. Горького МЗ Украины, Донецк, 2010 г.

Диссертация посвящена изучению нарушений иммунной системы и пуринового обмена у больных пневмокониозом и модели на крысах по типу пневмокониоза.

Показано, что у обследованных 102 больных пневмокониозом выявлены нарушения неспецифической иммунной реактивности, Т-системы иммунитета и гиперфункция В-системы. У больных выявлено снижение фагоцитарной активности нейтрофилов. У них были выражены аутоиммунные реакции гуморального типа (повышение уровней аутоантител ко всем исследуемым аутоантигенам: лёгкие, почки, суставы, тимус, н-ДНК, д-ДНК), увеличение ЦИК, повышение концентрации основных классов иммуноглобулинов А, М, G.

Изменения показателей иммунной системы у больных пневмокониозом возникали на фоне нарушения пуринового обмена, а именно: повышения активности ксантиноксидазы и концентрации мочевой кислоты.

Для экспериментального исследования нарушений иммунитета и пуринового обмена была создана модель на крысах по типу пневмокониоза у людей, развивающаяся за короткий срок - 6 недель. Было использовано 100 крыс линии «Вистар». Модель была создана путем интратрахеального введения угольно-породной пыли, полного адьюванта Фрейнда (в корень хвоста), а также чередованием иммуностимуляции (введение метилурацила) и иммунодепрессии (введение азатиоприна).

У модельных животных выявлены морфологические изменения в легких в виде эмфиземы, пыли в макрофагах, склероза в межальвеолярных перегородках, альвеолярных макрофагов в просвете альвеол и воспалительных инфильтратов. На модели выявлены аутоиммунные реакции гуморального типа (повышение титров аутоантител к антигенам легких, тимуса, почек, суставов, н-ДНК и д-ДНК, а также повышение уровня циркулирующих иммунных комплексов) и клеточного (повышение клеточной сенсибилизации в реакции торможения миграции макрофагов к антигенам легких, тимуса, почек, суставов, н-ДНК). У модельных животных также было выявлено повышение концентрации интерлейкинов 6 и 10. У животных наблюдалось значительное повышение активности ксантиноксидазы и концентрации мочевой кислоты.

...