Обґрунтування підходів до комбінованої гіполіпідемічної терапії у хворих з поєднаним перебігом ішемічної хвороби серця та гіпертонічної хвороби

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ДУ «ІНСТИТУТ ГАСТРОЕНТЕРОЛОГІЇ АМН УКРАЇНИ»

14.01.11 - кардіологія

УДК 616.12-005.4+616.12-008.331.1]-07-085

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Обгрунтування підходів до комбінованої гіполіпідемічної терапії у хворих з поєднаним перебігом ішемічної хвороби серця та гіпертонічної хвороби

МАЛАХОВА СВІТЛАНА

МИКОЛАЇВНА

Дніпропетровськ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Запорізькій медичній академії післядипломної освіти МОЗ України

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор Доценко Микола Якович, Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри кардіології

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Курята Олександр Вікторович, Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, завідувач кафедри госпітальної терапії № 1 та профпатології

доктор медичних наук, професор Целуйко Віра Йосипівна, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри кардіології та функціональної діагностики.

Захист відбудеться «03» березня 2010 р. о 12-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.601.02 Дніпропетровської державної медичної академії МОЗ України та ДУ «Інститут гастроентерології АМН України» (49074, м. Дніпропетровськ, пр. Правди, 96).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровської державної медичної академії МОЗ України (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, 9).

Автореферат розісланий «01» лютого 2010 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор медичних наук, професор В.В. Родіонова

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Динаміка серцево-судинної смертності на Україні за останнє десятиріччя не має тенденції до зниження, зберігаючи лідируюче місце - 63,0 % - серед всіх причин смерті, з них 66,8 % припадає на ішемічну хворобу серця (ІХС) (Коваленко В.М., 2008).

Загальновизнаним «золотим стандартом» антиатерогенної терапії визнано застосування статинів, особливо у пацієнтів високого кардіоваскулярного ризику (Коваль Е.А., 2009; Law M., Wald N., 2007). Це обумовлено доведеним їх позитивним впливом на ключові ланки патогенезу АС. При цьому вони володіють не тільки гіполіпідемічною дією, а й каскадом неліпідних ефектів (Аронов А.М., 2008).

Регламентується невизначено тривалий прийом статинів з титруванням дози до досягнення цільових рівнів ліпідних фракцій (LaRosa J.C., Grundy S.M., Waters D.D., 2005). Сучасним стандартом терапії статинами є саме високодозова терапія. Але така тактика не завжди виправдовує очікуваний результат. Крім того, підвищується ризик появи побічних ефектів, як то міопатії та гепатопатії (Paiva H., Thelen K., Van Coster R., 2005). Визначено, що подвоєння дози статина не призводить до подвоєння ліпідзнижуючого ефекту, а лише до додаткового зниження рівня холестерину на 6,0 % (Rosamond W., Flegal K., Friday G., 2007).

У цьому плані питання потенціювання ефектів статинів іншими ліпідзнижуючими препаратами залишається актуальним й на теперішній час. У цьому плані насамперед рекомендовано застосування фібратів (Keech A., Simes R., Barter P., 2005). Проте таке поєднання підвищує ризик зростання печінкових ферментів, розвитку міалгії і міопатії, не виправдовує сподівання відносно впливу на кінцеві точки. Також не виправдали сподівань секвестранти жовчних кислот, препарати нікотинової кислоти (Долженко М.М., 2007).

З погляду на жорсткі вимоги до гіполіпідемічної терапії, особливо у пацієнтів високого кардіоваскулярного ризику, необхідність застосування регламентованої високодозової терапії, представляється перспективною комбінація аторвастатину з омега-3 поліненасиченими жирними кислотами (ПНЖК) або убіхіноном (Бурячковская Л.И., Каминный А.И., Кухарчук В.В., 2007; Горохова С.Г., 2008), особливо з погляду покращення профілю безпеки застосування статинів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках науково-дослідної роботи кафедри кардіології Запорізької медичної академії післядипломної освіти МОЗ України і є фрагментом планової наукової теми «Клініко-психологічні і патогенетичні аспекти корекції дисліпідемій у хворих на ішемічну хворобу серця і гіпертонічну хворобу» (№ державної реєстрації 0108U0057920, шифр ВН.Р.02.13.3А-08). У рамках зазначеної теми автором здійснювався підбір, обстеження та лікування хворих. Дисертантом проведене дослідження впливу різноманітних підходів до гіполіпідемічної терапії на спектр ліпідів, функцію судинного ендотелію, активність запалення, антиоксидантні властивості крові та їх вплив на перебіг захворювання у хворих з поєднаним перебігом ішемічної хвороби серця та гіпертонічної хвороби.

Мета дослідження. Обґрунтувати можливості гіполіпідемічної терапії на основі аторвастатину у хворих з поєднаним перебігом ішемічної хвороби серця та гіпертонічної хвороби при появі змін функціонального стану печінки за допомогою омега-3 поліненасичених жирних кислот або убіхінону.

Завдання дослідження.

1. Дати оцінку показників, що відображують стан обміну ліпідів, запалення, кінцевих метаболітів оксиду азоту, перекисного окислення ліпідів та функціональний стан печінки і нирок у хворих з поєднаним перебігом ішемічної хвороби серця та гіпертонічної хвороби.

2. Оцінити вплив гіполіпідемічної терапії аторвастатином, комбінації аторвастатину з омега-3 ПНЖК та аторвастатину з убіхіноном на показники ліпідного спектру крові у хворих з поєднаним перебігом ішемічної хвороби серця та гіпертонічної хвороби.

3. Проаналізувати вплив гіполіпідемічної терапії аторвастатином, комбінації аторвастатину з омега-3 ПНЖК та аторвастатину з убіхіноном на показники запалення, синтез кінцевих метаболітів оксиду азоту, перекисне окислення ліпідів та функціональний стан печінки і нирок у хворих з поєднаним перебігом ішемічної хвороби серця та гіпертонічної хвороби.

4. Оцінити ефективність терапії аторвастатином та порівняти вплив омега-3 ПНЖК і убіхінону на гіполіпідемічні та плейотропні ефекти аторвастатину у хворих з поєднаним перебігом ішемічної хвороби серця та гіпертонічної хвороби при появі змін функціонального стану печінки.

5. Розробити алгоритм підходу до гіполіпідемічної терапії на основі аторвастатину у хворих з поєднаним перебігом ішемічної хвороби серця та гіпертонічної хвороби при появі змін функціонального стану печінки.

Об'єкт дослідження: пацієнти віком від 41 до 70 років з поєднаним перебігом ішемічної хвороби серця та гіпертонічної хвороби із порушенням функціонального стану печінки на тлі застосування гіполіпідемічної терапії аторвастатином.

Предмет дослідження: стан ліпідного спектру крові та біохімічні тести, що відображують активність процесу запалення, синтез кінцевих метаболітів оксиду азоту, показників перекисного окислення ліпідів та функціональний стан печінки і нирок у хворих з поєднаним перебігом ішемічної хвороби серця та гіпертонічної хвороби.

Методи дослідження: Загальноклінічні, інструментальні (електрокардіографія, велоергометрія, ехокардіоскопія), лабораторні (дослідження рівня загального холестерину, ліпопротеїдів низької щільності, ліпопротеїдів високої щільності, тригліцерідів, високочутливого С-реактивного протеїну, циркулюючих імунних комплексів, кінцевих метаболітів оксиду азоту, стану перекисного окислення ліпідів, аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази, креатиніну), статистичні методи дослідження.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше у хворих з поєднаним перебігом ішемічної хвороби серця та гіпертонічної хвороби, при появі змін функціонального стану печінки на тлі терапії аторвастатином, вивчено вплив комбінації аторвастатину з омега-3 ПНЖК та аторвастатину з убіхіноном на показники ліпідного спектру крові, активність запалення, синтез кінцевих метаболітів оксиду азоту, стан перекисного окислення ліпідів та функціональний стан печінки і нирок. Встановлено нові дані щодо гіполіпідемічних та неліпідних ефектів такої лікувальної стратегії за контролем вищеозначених показників. При проведенні порівняння ефективності лікування комбінованою терапією аторвастатином з омега-3 ПНЖК чи убіхіноном, визначено переваги конкретної схеми лікування в залежності від наявності змін функціонального стану печінки. У роботі знайшло подальше удосконалення профілактики серцево-судинних захворювань атеросклеротичного ґенезу, зокрема оптимізація гіполіпідемічної терапії у хворих з поєднаним перебігом ішемічної хвороби серця та гіпертонічної хвороби при наявності змін функціонального стану печінки.

Практичне значення одержаних результатів. За результатами дослідження доведена важливість контролю, у хворих з поєднаним перебігом ішемічної хвороби серця та гіпертонічної хвороби, не тільки за показниками обміну ліпідів, а й активності запального процесу, синтезу кінцевих метаболітів оксиду азоту, функціонального стану печінки і нирок. Продемонстрована висока терапевтична ефективність та переваги комбінації аторвастатину з омега-3 ПНЖК чи убіхіноном у хворих з поєднаним перебігом ішемічної хвороби серця та гіпертонічної хвороби при наявності змін функціонального стану печінки. Визначено критерії вибору конкретної схеми лікування в залежності від змін вищеозначених показників.

Впровадження результатів дослідження в практику. Основні результати проведеного дослідження впроваджені в практику та використовуються в роботі кардіологічних відділень обласної клінічної лікарні м. Запоріжжя, 9 міської клінічної лікарні м. Запоріжжя, відділення невідкладної кардіології і тромболізісу Інституту невідкладної і відновної хірургії ім. В.К. Гусака м. Донецьк. Матеріали дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі на кафедрі терапії, клінічної фармакології та ендокринології Запорізької медичної академії післядипломної освіти, кафедрі кардіології Запорізької медичної академії післядипломної освіти, кафедрі терапії-3 Запорізького державного медичного університету.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно сформульовані мета і задачі дослідження, проведений патентний пошук, аналіз і узагальнення літературних джерел з даної проблеми, розроблений план проведення дослідження, виконане клінічне обстеження пацієнтів. При особистій участі автора проведені інструментальні і біохімічні дослідження. Самостійно проведений статистичний аналіз матеріалів дослідження, сформульовані висновки, практичні рекомендації, відібрані дані, що послужили основою для опублікованих статей, написана дисертаційна робота.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертаційної роботи висвітлені та обговорювались на 68-ій та 69-ій підсумкових науково-практичних конференціях Запорізької медичної академії післядипломної освіти (Запоріжжя, 2007-2008), регіональній конференції лікарів південно-східної України «Диференціація підходів до лікування ішемічної хвороби серця» (Запоріжжя, 2007), науково-практичній конференції молодих вчених «Медична наука: сучасні досягнення та інновації» (Харків, 2008), науково-практичній конференції молодих вчених «Актуальні питання медицини і фармації» (Запоріжжя, 2008), науково-практичній конференції «Пріоритетні питання діагностики і терапії внутрішніх хвороб» (Харків, 2008), 78-ій міжвузівській науковій конференції студентів та молодих вчених «Працюємо, творимо, презентуємо» (Івано-Франківськ, 2009), науково-практичній конференції «Ішемічна хвороба серця та патологія суміжних органів» (Запоріжжя, 2009), міжнародній науковій конференції студентів та молодих вчених «Молодь - медицині майбутнього» (Одеса, 2009).

Апробацію дисертаційної роботи проведено на розширеному засіданні кафедри кардіології; сімейної медицини; терапії, фізіотерапії та курортології; терапії, клінічної фармакології і ендокринології Запорізької медичної академії післядипломної освіти (протокол № 14 від 27.10.2009).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 8 статей у фахових виданнях ВАК України, з них 6 без співавторів, 1 інформаційний лист Укрмедпатентінформ № 198-2008 про нововведення в системі охорони здоров'я України - «Корекція дисліпідемій у хворих високого кардіоваскулярного ризику».

Структура й обсяг дисертації. Дисертація викладена на 149 сторінках машинописного тексту та включає вступ, огляд літератури, матеріали і методи дослідження, 4 розділи власних досліджень, аналіз та узагальнення результатів дослідження, висновки, практичні рекомендації. Робота ілюстрована 24 таблицями, 8 рисунками. Список літератури містить 204 джерела, з них 92 написано кирилицею, 112 - латиною.

2. Основний зміст роботи

Клінічна характеристика хворих та методи дослідження. Був проведений скринінг 182 пацієнтів з поєднаним перебігом ішемічної хвороби серця та гіпертонічної хвороби, післяінфарктним кардіосклерозом в анамнезі, стабільною стенокардією напруги II-III функціонального класу, змінами ліпідного спектру крові, що відповідають IIВ типу за D. Fredrickson, у віці від 41 до 70 років, середній вік (56,2±1,2) років.

Діагноз встановлювався на підставі Національних стандартів з урахуванням скарг хворого, анамнезу захворювання, даних об'єктивного обстеження, лабораторних та інструментальних методів дослідження. Діагноз ІХС веріфікували, керуючись наказом МОЗ України № 54 від 14.02.02 «Про затвердження класифікації захворювань органів системи кровообігу». Наявність у пацієнтів ГХ встановлювали, використовуючи принципи, викладені в рекомендаціях Української асоціації кардіологів з профілактики та лікування артеріальної гіпертензії. При визначенні функціонального класу (ФК) стенокардії користувалися класифікацією Канадської асоціації кардіологів, модифікованої фахівцями Українського товариства кардіологів.

Критерії виключення хворих з дослідження:

1) наявність у хворих симптоматичної (вторинної) артеріальної гіпертензії;

2) резистентної артеріальної гіпертензії;

3) вад серця;

4) хронічної серцевої недостатності IIБ - III стадії;

5) гемодинамічно значущих порушень ритму серця, що вимагали медикаментозної корекції;

6) цукрового діабету I та II типу;

7) абдомінального ожиріння (окружність талії більше 102 см у чоловіків та більше 88 см у жінок);

8) гострих чи хронічних захворювань печінки або нирок, хронічної ниркової чи печінкової недостатності;

9) гострих та хронічних запальних захворювань;

10) злоякісних новоутворень.

Всім хворим була призначена медикаментозна терапія, регламентована Національними стандартами: дезагреганти, в-адреноблокатори, інгібітори ангіотензинперетворюючого фермента або сартани, при потребі - діуретики, антагоністи кальцію як засоби лікування артеріальної гіпертензії. За вимогою до терапії на нетривалий час додавалися нітрати пролонгованої дії. Як засіб гіполіпідемічної дії, всім пацієнтам був призначений аторвастатин в добовій дозі 20 мг.

Через 6 тижнів призначеного лікування було проведено контрольне обстеження пацієнтів з визначенням показників ліпідного спектру крові та безпеки застосованої гіполіпідемічної терапії з визначенням функціонального стану печінки і нирок.

Зі 182 пацієнтів, що знаходились під спостереженням та отримували гіполіпідемічну терапію аторвастатином в добовій дозі 20 мг, через 6 тижнів лікування у 107 пацієнтів встановлено порушення функціонального стану печінки, за показниками аспартатамінотрансферази (АсАТ) та аланінамінотрансферази (АлАТ), не більше ніж у 1,4 рази за верхній поріг норми, що вимагало зниження добової дози аторвастатину до 10 мг на добу.

У 75 хворих не встановлено змін функціонального стану печінки чи нирок, що дозволило продовжити гіполіпідемічну терапію аторвастатином в дозі 20 мг на добу. 32 особи відмовилися від подальшої участі у дослідженні.

Таким чином, до дослідження було включено 99 пацієнтів з поєднаним перебігом ІХС та ГХ, післяінфарктним кардіосклерозом в анамнезі, стабільною стенокардією напруги II-III функціонального класу, змінами ліпідного спектру крові, що відповідають IIВ типу за D. Fredrickson та підвищенням печінкових трансаміназ (АсАТ, АлАТ) не більше ніж у 1,4 рази за верхній поріг норми. Цим пацієнтам була призначена гіполіпідемічна терапія аторвастатином у добовій дозі 10 мг з додаванням омега-3 ПНЖК 2 г на добу (49 осіб) - 2 група, або убіхінону 60 мг на добу (50 осіб) - 3 група.

До 1 (контрольної) групи спостереження увійшов 51 хворий з поєднаним перебігом ІХС та ГХ, післяінфарктним кардіосклерозом в анамнезі, стабільною стенокардією напруги II-III функціонального класу, змінами ліпідного спектру крові, що відповідають IIВ типу за D. Fredrickson, без порушень функціонального стану печінки.

Кожен пацієнт включався у дослідження на підставі добровільного погодження, попередньо ознайомившись із дизайном дослідження.

Хворі були обстежені до призначення лікування, через 3 та 6 місяців спостереження. Клініко-інструментальні дослідження проводилися на базі 9 клінічної лікарні м. Запоріжжя, кафедри клінічної лабораторної діагностики ЗМАПО і незалежної діагностичної лабораторії «Біолайн». Ехокардіоскопія проводилась на ультразвуковому сканері «SONOS-100» (Hewlett-Packard). Велоергометрія (ВЕМ) проводилась за стандартним протоколом на апараті «Велоергометр ВЕД-11».

Дослідження ліпідного спектру виконано спектрофотометричним методом з використанням наборів фірми BioSystems (Іспанія) на фотометрі біохімічному «Integra 400+» виробництва «Roche Diagnostics» (Германія) з визначенням рівня загального холестерину (ЗХС), холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ХС ЛПВЩ), холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ХС ЛПНЩ) та тригліцерідів (ТГ). Рівень не-ХС ЛПВЩ розраховувався як різниця між ЗХС та ХС ЛПВЩ. Індекс атерогенності (ІА) визначався за формулою: ІА = ЗХС - ХС ЛПВЩ / ХС ЛПВЩ. Рівень високочутливого С-реактивного білка (вч-СРБ) у сироватці крові встановлювали з використанням тесту ELISA фірми DIAMED (USA) на аналізаторі «Sunrise» за твердо-фазовим ферментно-зв'язаним імуносорбентним аналізом. Рівень циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) в сироватці крові визначали методом преципітації на апараті «Фотоелектроколориметр КФК-2». Оцінювали концентрацію у сироватці крові кінцевих метаболітів оксиду азоту NO2-, NO3-, їх сумарного рівня (NO2-+ NO3-) за реакцією з реактивом Гриса на апараті «Спектрофотометр СФ-46». Стан процесів перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) оцінювали за вмістом первинних та вторинних продуктів - малонового діальдегіду (МДА) та дієнових кон'югат (ДК). Рівень ДК визначали спектрофотометрично, МДА - за реакцією між МДА і тіобарбітуровою кислотою на апараті «Фотоелектроколориметр КФК-2».

Статистична обробка отриманих даних досліджень проводилася із розрахунком середньої арифметичної варіаційного ряду (М) та її стандартної помилки (m). Для визначення відповідності або невідповідності розподілу досліджуваної величини нормальному використовували критерії Kolmogorov-Smirnov (DK-S), Lilliefors та Shapiro-Wilk (S-W). У випадку, коли розподілення відрізнялось від нормального, а також при аналізуванні порядкових змінних використовували критерій Mann-Whitney для двох непов'язаних вибірок. Для більшої кількості вибірок - критерій Kruskal-Wallis з подальшим попарним порівнянням за Dunnett's . Порівняння груп за якісною ознакою проводилося за критерієм чІ з аналізом таблиць зв'язаності. t-критерій Стьюдента використовували для порівняння кількісних величин в парних рядах у випадку нормального розподілення, а також критерій Wilcoxon, як його непараметричний аналог. Для обчислення міри зв'язку між ознаками, заданими в кількісному вигляді, використовували коефіцієнт кореляції Пірсона (r).

Систематизація матеріалу і представлення результатів розрахунків виконувалися з використанням статистичного пакету електронних програм «SPSS 16», «Microsoft Excel 2003», «STATISTICA® for Windows 6.0» (StatSoft Inc.).

Результати дослідження та їх обговорення. Протягом періоду спостереження не зареєстровано випадків дестабілізації перебігу захворювання та випадків повторних госпіталізацій.

Безпека застосованої терапії контролювалась на підставі функціонального стану печінки і нирок за показниками АлАТ, АсАТ, креатиніну сироватки крові та розрахункового кліренсу креатиніну.

У пацієнтів 1 групи вищеозначені показники залишились без патологічних змін протягом 6 місяців використання гіполіпідемічної терапії аторвастатином в добовій дозі 20 мг. У пацієнтів 2 та 3 групи не зареєстровано порушень функціонального стану нирок протягом періоду спостереження. Динаміка змін функціонального стану печінки у хворих 2 та 3 групи наведені у таблиці 1.

Таблиця 1 Динаміка показників функціонального стану печінки у пацієнтів 2 та 3 групи протягом періоду спостереження (M±m)

Показник,одиниця вимірювання	Група
	2 група (n=49)	3 група (n=50)
АлАТ, ммоль/(гЧл)	До лікування	0,76±0,07	0,80±0,05
	Через 3 місяці	0,71±0,08	0,64±0,03*
	Через 6 місяців	0,59±0,04*	0,57±0,02*
АсАТ, ммоль/(гЧл)	До лікування	0,53±0,04	0,54±0,07
	Через 3 місяці	0,49±0,04	0,43±0,05
	Через 6 місяців	0,38±0,02*	0,36±0,03*

Примітка: 1. * - р < 0,05 в порівнянні з даними до лікування.

Встановлено, що додавання до терапії аторвастатином убіхінону призводить до покращення показників функціонального стану печінки вже через 3 місяці, із збереженням у межах нормальних значень через 6 місяців. Отриманий результат можна пояснити гепатопротекторними властивостями убіхінону. Додавання до гіполіпідемічної терапії аторвастатином омега-3 ПНЖК не сприяло покращенню показників функціонального стану печінки через 3 місяці терапії, але нами зареєстровано зниження АлАТ та АсАТ до нормального рівня через 6 місяців спостереження. Але отриманий результат, можливо, пов'язаний власне зі зниженням добової дози аторвастатину.

У всіх обстежених пацієнтів до лікування встановлено підвищення атерогенних фракцій ліпідів (табл. 2).

Через 3 і 6 місяців терапії у всіх пацієнтів спостерігається достовірна динаміка показників ліпідних фракцій (р < 0,05; р < 0,001) в порівнянні з даними до лікування, за виключенням ХС ЛПВЩ і ТГ. Також зафіксовано зниження рівней не-ХС ЛПВЩ і ІА (р < 0,001).

Таблиця 2 Вихідні рівні показників ліпідного спектру крові обстежених пацієнтів (M±m)

Показник, одиниця вимірювання	Група
	1 група (n=51)	2 група (n=49)	3 група (n=50)
ЗХС, ммоль/л	6,14±0,21	6,39±0,28	6,41±0,33
ХС ЛПВЩ, ммоль/л	1,17±0,03	1,14±0,04	1,15±0,02
ХС ЛПНЩ, ммоль/л	3,84±0,52	3,73±0,23	4,36±0,62
ТГ, ммоль/л	2,07±0,21	1,92±0,18	1,94±0,17
не-ХС ЛПВЩ	4,97±0,23	5,25±0,33	5,26±0,32
ІА	4,24±0,35	4,61±0,46	4,57±0,36

Проаналізовано відсоток пацієнтів кожної групи, що досягли цільових рівней ЗХС та ХС ЛПНЩ. Через 3 місяці лікування цільових рівней ЗХС досягли 53,3 %, 56,7 % та 56,0 % пацієнтів 1, 2 та 3 групи, відповідно. Цільових рівней ХС ЛПНЩ досягли 49,0 % хворих з поєднаним перебігом ІХС та ГХ, що отримували гіполіпідемічну терапію аторвастатином, 46,9 % пацієнтів, яким до гіполіпідемічної терапії аторвастатином додавали омега-3 ПНЖК та 50,0 % - при додаванні убіхінону до терапії аторвастатином.

Через 6 місяців спостереження, цільових рівней ЗХС досягли 62,7 % пацієнтів 1 групи, 63,3 % - 2 групи, 64,0 % - 3 групи. Цільових рівней ХС ЛПНЩ досягли 58,8 % пацієнтів 1 групи, 65,3 % та 68,0 % пацієнтів 2 та 3 групи, відповідно.

Таким чином, впродовж 6 місяців спостереження реєструється позитивний вплив на показники обміну ліпідів як у пацієнтів, що отримували гіполіпідемічну терапію аторвастатином, так і при додаванні до аторвастатину омега-3 ПНЖК або убіхінону. Але переваг, стосовно впливу на показники ліпідного спектру крові терапії аторвастатином з додаванням омега-3 ПНЖК чи убіхінону, перед гіполіпідемічною терапією аторвастатином, не встановлено.

Було проведено аналіз зв'язку рівней показників запалення (за рівнем ЦІК), процесів ПОЛ (за рівнем МДА) та ХС ЛПНЩ у всіх пацієнтів, включених до дослідження (рис. 1).



Рис. 1 Асоціація змін рівней ЦІК, МДА та ХС ЛПНЩ у обстежених пацієнтів.

Було встановлено, що підвищення рівня МДА супроводжується зростанням атерогенної фракції ХС ЛПНЩ та активацією запалення, за рівнем ЦІК. Отриманий результат дозволяє розцінювати зміни вищеозначених показників однонаправлено, в тісному взаємозв'язку між вираженістю процесів ПОЛ, порушенням обміну ліпідів та запального процесу. гіполіпідемічний аторвастатин ішемічний серце

Також проаналізовано зв'язок рівня вч-СРБ, сумарного рівня кінцевих метаболітів оксиду азоту (NO2-+NO3-) та ЗХС у пацієнтів з поєднаним перебігом ІХС та ГХ, включених до дослідження. Продемонстровано, що активація процесів ПОЛ супроводжується підвищенням запального процесу і зростанням рівня атерогенних ліпідних фракцій у сироватці крові, що впливає на функціональний стан судинного ендотелію та проявляється у зниженні синтезу кінцевих метаболітів оксиду азоту (рис. 2).

Рис. 2 Асоціація змін рівня вч-СРБ, NO2-+NO3- та ЗХС у обстежених хворих.

У всіх пацієнтів, включених у дослідження, встановлено підвищення вихідних рівней вч-СРБ та ЦІК. Так, рівень вч-СРБ у пацієнтів 1 групи до лікування становив (6,31±0,95) мг/л, 2 групи - (6,02±0,62) мг/л, 3 групи - (6,36±0,72) мг/л (рис. 3).

Рис. 3 Динаміка рівня вч-СРБ протягом лікування у обстежених хворих.

Результати динаміки рівня вч-СРБ, отримані через 3 місяці спостереження, не дозволили виявити переваг тієї або іншої тактики лікування. Але через 6 місяців спостереження проявились наявні переваги додавання до терапії аторвастатином омега-3 ПНЖК в порівнянні з іншими схемами лікування. Так, у пацієнтів 2 групи протягом 6 місяців лікування рівень вч-СРБ знизився на 64,6 %, 3 групи - на 52,7 %, 1 групи - на 35,8 %.

При аналізі кількості пацієнтів кожної групи, які досягли рівня вч-СРБ менше 2 мг/л, що регламентовано дослідженням JUPITER, виявилося, що через 6 місяців лікування серед хворих 1 групи рівня вч-СРБ менше 2 мг/л досягли 35,3 % осіб, 2 групи - 52,0 % хворих, 3 групи - 65,3 % пацієнтів.

Рівень ЦІК у сироватці крові обстежених пацієнтів до лікування був підвищений: у пацієнтів 1 групи він становив (10,34±0,69) у.о., 2 групи - (9,68±0,77) у.о., 3 групи - (10,66±0,87) у.о. Через 3 та 6 місяців призначеної терапії він статистично вірогідно знижувався до нормальних значень (р < 0,05, р < 0,001).

Отже, слід констатувати, що впродовж 3 місяців жоден із використаних нами підходів до лікування не дозволяє достатньо ефективно вплинути на рівень показників запалення, що досліджувалися, хоча й сприяє деякому їх зниженню. Продовження терапії призводить до подальшого зниження цих показників, особливо рівня вч-СРБ. Слід підкреслити, що на рівень вч-СРБ у найбільшому ступеню впливає додавання омега-3 ПНЖК до гіполіпідемічної терапії аторвастатином.

За критерієм ч2 саме додавання до терапії аторвастатином омега-3 ПНЖК володіє статистично вірогідними протизапальними властивостями (ч21-2 = 13,91, р < 0,001 та ч22-3 = 9,15, р = 0,002), ніж монотерапія аторвастатином чи додавання до аторвастатину убіхінону.

Результати проведеного бінарного регресійного аналізу взаємозв'язку між рівнями ХС ЛПНЩ та вч-СРБ представлені на рисунку 4.

Рис. 4 Регресійний аналіз взаємозв'язку рівня ХС ЛПНЩ та вч-СРБ у обстежених хворих

Зафіксовано поступово зростаючий поліноміальний взаємозв'язок, який вказує на той факт, що майже чверть всієї дисперсії рівня ХС ЛПНЩ пов'язана із вихідним рівнем вч-СРБ. Найбільші значення ХС ЛПНЩ спостерігаються в діапазоні рівня вч-СРБ від 2 до 5 мг/л, де рівень ХС ЛПНЩ був значно вище, ніж 2,0 ммоль/л. Важливо підкреслити, що похибка апроксимації та величина остаточної дисперсії (r = 0,49, r2 = 0,24; узвичайнений r2 = 0,23, F = 31,67; стандартна похибка 0,84, p < 0,001) вказують на достатню точність лінійної моделі.

Продемонстрований зв'язок має закономірний позитивний пропорціональний характер і статистично значимо апроксимується моделлю регресії поліноміального виду:

ХС ЛПНЩ (ммоль/л) = 2,33 - 0,18 Ч вч-СРБ (мг/л) + 0,037 Ч вч-СРБ2 (мг/л)

Таким чином, наведене розрахункове рівняння дозволяє прогнозувати рівень ХС ЛПНЩ на підставі кількісної оцінки рівня вч-СРБ.

Встановлений взаємозв'язок підтверджується кореляційним аналізом за Пірсоном: між рівнями вч-СРБ та ХС ЛПНЩ після лікування у пацієнтів 2 групи (r = + 0,60; р < 0,01) та 3 групи (r = + 0,52; р < 0,01).

Вихідні величини синтезу кінцевих метаболітів оксиду азоту (NO2-, NO3-, NO2-+NO3-) у сироватці крові обстежених хворих до початку лікування були знижені. Під впливом лікування синтез цих метаболітів підвищився й у всіх трьох групах спостереження досяг статистично значущих змін через 6 місяців спостереження (табл. 3).

Таблиця 3 Динаміка синтезу метаболітів оксиду азоту у обстежених хворих протягом періоду спостереження (M±m)

Показник, одиниця вимірювання	Група
	1 група (n=51)	2 група (n=49)	3 група (n=50)
NO2-, мкмоль/л	До лікування	5,7±0,6	4,9±0,8	6,1±0,4
	Через 3 місяці	7,2±0,6	8,3±0,7*	7,2±0,3*
	Через 6 місяців	9,4±1,0*	9,2±0,7#	9,5±0,6#$
NO3-, мкмоль/л	До лікування	10,5±0,7	10,2±0,7	10,7±0,3
	Через 3 місяці	12,0±1,3	12,7±0,8*	12,2±0,5*
	Через 6 місяців	13,9±1,5*	14,7±1,3*	13,4±0,6*
NO2-+NO3-, мкмоль/л	До лікування	16,2±1,0	15,1±1,0	16,8±1,0
	Через 3 місяці	19,2±1,5	21,0±0,9#	19,4±0,6*
	Через 6 місяців	22,3±1,9#	23,9±1,0#$	22,8±0,6#

Примітки: 1. * - р < 0,05 в порівнянні з даними до лікування; 2. # - р < 0,001 в порівнянні з даними до лікування; 3. $ - р < 0,05 в порівнянні з даними за 3 місяці.

Однак, тільки у пацієнтів, що приймали комбінацію аторвастатину з омега-3 ПНЖК, достовірні зміни синтезу кінцевих метаболітів оксиду азоту реєструються вже через 3 місяці і через 6 місяців досягають суттєво більших значень (р < 0,001), ніж у хворих 1 і 3 групи.

У пацієнтів 2 групи встановлено кореляційні зв'язки між показниками ліпідного спектру крові та синтезу NO2+NO3 після лікування: NO2+NO3-ХС ЛПВЩ (r = + 0,34; р < 0,05), NO2+NO3-ХС ЛПНЩ (r = - 0,34; р < 0,05), NO2+NO3-ТГ (r = - 0,37; р < 0,05).

Отримані результати підтверджуються проведеним аналізом таблиць зв'язаності. Додавання омега-3 ПНЖК до гіполіпідемічної терапії аторвастатином у більш високому ступеню сприяє підвищенню сумарного рівня NO2-+NO3- (ч21-2 = 10,88, р = 0,001 та ч22-3 = 11,12, р = 0,001), ніж монотерапія аторвастатином чи додавання до аторвастатину убіхінону.

Підвищена активність процесів ліпопероксидації, встановлена до лікування у пацієнтів з поєднаним перебігом ІХС та ГХ, співпадає з даними літератури. Вихідний рівень МДА становив (4,34±0,43) мкмоль/л у пацієнтів 1 групи, (3,84±0,37) мкмоль/л - 2 групи, (3,79±0,34) мкмоль/л - 3 групи. Рівень МДА знизився на 22,7 %, 28,4 % та 35,6 % у хворих 1, 2 та 3 групи, відповідно. Через 6 місяців лікування - на 48,4 %, 47,6 % та 53,8 % у хворих 1, 2 та 3 групи, відповідно.

Але було встановлено, що у хворих 3 групи швидкість гальмування ПОЛ значно вища і досягає статистично значущих величин (р < 0,01, р < 0,001), ніж у пацієнтів 1 і 2 групи. Отримані результати підтверджуються проведеним аналізом таблиць зв'язаності. Більш висока вірогідність нормалізації процесів ліпопероксідації реєструється у пацієнтів, що отримували убіхінон на додаток до терапії аторвастатином (ч21-3 = 11,94, р = 0,001 та ч22-3 = 4,08, р = 0,043), порівняно з гіполіпідемічною терапією аторвастатином чи додаванням до аторвастатину омега-3 ПНЖК.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової задачі - оптимізації гіполіпідемічної терапії на основі аторвастатину у хворих з поєднаним перебігом ішемічної хвороби серця та гіпертонічної хвороби при наявності змін функціонального стану печінки за допомогою омега-3 поліненасичених жирних кислот або убіхінону.

1. У хворих з поєднаним перебігом ішемічної хвороби серця та гіпертонічної хвороби встановлено, що на фоні порушення обміну ліпідів також має місце підвищення рівня вч-СРБ, циркулюючих імунних комплексів, зниження синтезу показників кінцевих метаболітів оксиду азоту та підвищена активність перекисного окислення ліпідів. За результатами регресійного і кореляційного аналізу доведено однонаправлений взаємозв'язок між рівнями ХС ЛПНЩ та вч-СРБ та зворотній зв'язок між рівнем вч-СРБ, ЗХС та синтезом кінцевих метаболітів оксиду азоту (за їх сумарним рівнем NO2-+NO3-).

2. Встановлено, що у хворих з поєднаним перебігом ішемічної хвороби серця та гіпертонічної хвороби, при наявності підвищених рівней печінкових трансаміназ не більше, ніж у 1,4 рази за верхній поріг норми, додавання убіхінону до гіполіпідемічної терапії аторвастатином сприяє нормалізації функціонального стану печінки вже через 3 місяці лікування (р < 0,05).

3. Додавання омега-3 поліненасичених жирних кислот або убіхінону до аторвастатину у хворих з поєднаним перебігом ішемічної хвороби серця та гіпертонічної хвороби не має суттєвих переваг щодо корекції показників ліпідного спектру крові, ніж монотерапія аторвастатином.

4. Встановлено, що рівень вч-СРБ до лікування у пацієнтів, що отримували монотерапію аторвастатином становив (6,31±0,95) мг/л, в процесі лікування він знижувався - через 3 місяці до (5,20±0,45) мг/л, і через 6 місяців до (4,05±0,72) мг/л, р < 0,05. У пацієнтів, що отримували омега-3 поліненасичені жирні кислоти на додаток до аторвастатину рівень вч-СРБ знизився з (6,02±0,62) мг/л до (4,66±0,25) мг/л, р < 0,05 через 3 місяці лікування і до (2,13±0,53) мг/л, р < 0,001 через 6 місяців. У пацієнтів, що отримували убіхінон на додаток до аторвастатину рівень вч-СРБ знизився з (6,36±0,72) мг/л до (4,83±0,21) мг/л, р < 0,05 через 3 місяці і до (3,01±0,81) мг/л, р < 0,001 через 6 місяців. Отже, додавання омега-3 поліненасичених жирних кислот до аторвастатину має найбільший вплив на ступінь зниження рівня вч-СРБ протягом 6 місяців лікування, ніж монотерапія аторвастатином чи комбінація аторвастатину з убіхіноном.

5. У хворих, що приймали омега-3 поліненасичені жирні кислоти або убіхінон на додаток до аторвастатину виявлено кореляційні зв'язки між рівнями вч-СРБ та ХС ЛПНЩ після лікування: у пацієнтів, що отримували комбінацію аторвастатину з омега-3 ПНЖК (r = + 0,60; р < 0,01), у пацієнтів, що отримували комбінацію аторвастатину з убіхіноном - (r = + 0,52; р < 0,01).

6. Впродовж лікування встановлено підвищення синтезу кінцевих метаболітів оксиду азоту. Найактивніший синтез NO2-+NO3 реєструється за умовою додавання омега-3 поліненасичених кислот до аторвастатину. Так, синтез NO2-+NO3 у пацієнтів, що отримували монотерапію аторвастатином підвищився на 37,7 %, при додаванні убіхінону до аторвастатину - на 35,7 %, при комбінації аторвастатину з омега-3 ПНЖК - на 58,3 %. Зміни синтезу кінцевих метаболітів оксиду азоту відбувалися у зворотному зв'язку із показниками ліпідного спектру крові: NO2-+NO3--ХС ЛПНЩ (r = - 0,34; р < 0,05), NO2-+NO3--ТГ (r = - 0,37; р < 0,05).

Практичні рекомендації

1. Усім пацієнтам з поєднаним перебігом ішемічної хвороби серця та гіпертонічної хвороби доцільно діагностувати рівень вч-СРБ з подальшим розрахунком рівня ХС ЛПНЩ, що дозволяє більш точно моніторувати ефективність гіполіпідемічної терапії.

2. Пацієнтам з поєднаним перебігом ішемічної хвороби серця та гіпертонічної хвороби, при підвищенні рівня печінкових трансаміназ не більше, ніж у 1,4 рази за верхній поріг норми, рекомендується до гіполіпідемічної терапії аторвастатином у добовій дозі 10 мг додавати убіхінон 60 мг на добу, що буде сприяти покращенню функціонального стану печінки.

3. Додавання омега-3 ПНЖК в добовій дозі 2 г до терапії аторвастатином 10 мг на добу у хворих з поєднаним перебігом ішемічної хвороби серця та гіпертонічної хвороби буде у більшому ступеню впливати на рівень вч-СРБ та синтез оксиду азоту протягом 6 місяців лікування, ніж монотерапія аторвастатином чи додавання до терапії аторвастатином убіхінону.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Малахова С. Н. Многофакторность концепций развития и прогрессирования атеросклероза (обзор литературы) / С. Н. Малахова // Актуальні питання медичної науки та практики. Збірник наукових праць. - 2007. - Випуск 71. Том 2. Книга 1. - С. 188-198.

2. Некоторые аспекты применения аторвастатина с убиноном у пациентов с ишемической болезнью сердца и гипертонической болезнью / [С. Н. Малахова, Н. Я. Доценко, С. С. Боев, И. А. Шехунова, Л. В. Порада] // Український терапевтичний журнал. - 2008. - № 4. - С. 12-15. (Участь здобувача у підготовці статті є провідною. Здобувачем визначена мета роботи, проведено огляд літератури та підготовка до друку).

3. Малахова С. Н. Аддитивное действие омега-3 полиненасыщенных жирных кислот на эффекты аторвастатина у пациентов высокого кардиоваскулярного риска / С. Н. Малахова // Актуальні питання медичної науки та практики. Збірник наукових праць. - 2008. - Випуск 74, книга 2. - С. 105-110.

4. Доценко Н. Я. Эффективность комбинированной гиполипидемической терапии у пациентов с ишемической болезнью сердца и гипертонической болезнью / Н. Я. Доценко, С. Н. Малахова // Ліки України. - 2008. - № 9. - С. 78-81. (Участь здобувача у підготовці статті є провідною. Здобувачем визначена мета роботи, проведено огляд літератури та підготовка до друку).

5. Малахова С. М. Гіполіпідемічна терапія у пацієнтів з високим кардіоваскулярним ризиком: фокус на адитивну дію омега-3 поліненасичених жирних кислот / С. М. Малахова // Ліки України. - 2009. - № 1. - С. 80-82.

6. Малахова С. М. Патогенетичний підхід до лікування атеросклерозу у хворих із високим кардіоваскулярних ризиком / С. М. Малахова // Ліки України. - 2009. - № 4. - С. 128-130.

7. Малахова С. Н. Сравнительная эффективность различных подходов к лечению дислипидемий у пациентов высокого кардиоваскулярного риска / С. Н. Малахова // Український медичний альманах. - 2009. - № 2. - С. 156-158.

8. Малахова С. М. Показники ліпідного спектру крові, оксиду азоту, маркерів запалення, антиоксидантів і їх корекція: можливості комбінованої гіполіпідемічної терапії / С. М. Малахова // Український терапевтичний журнал. - 2009. - № 3. - С. 43-46.

9. Корекція дисліпідемій у хворих високого кардіоваскулярного ризику (інформаційний лист) / С. М. Малахова, М. Я. Доценко, С. С. Боєв [та ін.] // Укрмедпатентінформ МОЗ України. - м. Київ, 2008. (Здобувачем самостійно проведено підбір хворих для дослідження, статистична обробка матеріалу, аналіз отриманих результатів дослідження).

10. Malakhova S. N. Effect of atorvastatin therapy on the level of lipidemia, systemic inflammation and endothelian nitric oxide in patients suffering from ischemic heart disease and hypertension / S. N. Malakhova // Медична наука: сучасні досягнення та інновації : наук.-практ. конф. молодих вчених, присвячена 85-річчю ХМАПО : матеріали - Х., 2008. - С. 114-115.

11. Malakhova S .N. Correction of dislipidemia and activity of inflammation in patients with high cardiovascular risk: capacities of combined hypolipidemic therapy / S. N. Malakhova // Працюємо, творимо, презентуємо : 78-а міжвузівська конференція студентів та молодих вчених : тези доп. - Івано-Франківськ, 2009. - С. 149-150.

12. Малахова С. М. Порівняння швидкості появи плейотропних ефектів шляхом додавання до аторвастатину омега-3 поліненасичених жирних кислот / С. М. Малахова // Міжнародна конференція студентів та молодих вчених, присвячена 150-річчю з дня народження проф. М. Ф. Гамалеї : тези доп. - Одеса, 2009. - С. 98.

13. Малахова С. М. Адитивний вплив комбінованої терапії на плейотропні ефекти аторвастатину у пацієнтів з високим кардіоваскулярним ризиком / С. М. Малахова // X Національний конгрес кардіологів України : матеріали. - К., 2009. - С. 62.

Анотація

Малахова С.М. Обґрунтування підходів до комбінованої гіполіпідемічної терапії у хворих з поєднаним перебігом ішемічної хвороби серця та гіпертонічної хвороби. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.01.11 - кардіологія. Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, ДУ «Інститут гастроентерології АМН України», Дніпропетровськ, 2010.

При обстеженні 150 хворих з поєднаним перебігом ішемічної хвороби серця та гіпертонічної хвороби встановлено підвищені рівні вч-СРБ та ЦІК, гальмування синтезу оксиду азоту та активізацію процесів ліпопероксідації, у 99 - підвищені рівні печінкових трансаміназ не більше, ніж у 1,4 рази за верхній поріг норми. Встановлено, що додавання до терапії аторвастатином убіхінону сприяє нормалізації функціонального стану печінки через 3 місяці лікування. Комбінація аторвастатину з омега-3 ПНЖК ефективніше знижує рівень вч-СРБ та підвищує синтез оксиду азоту, ніж монотерапія аторвастатином або додавання до аторвастатину убіхінону протягом 6 місяців лікування. Додавання омега-3 ПНЖК або убіхінону до терапії аторвастатином не має переваг стосовно корекції показників обміну ліпідів перед монотерапією аторвастатином.

Ключові слова: ішемічна хвороба серця в поєднанні з гіпертонічною хворобою, гіполіпідемічна терапія, печінкові трансамінази, аторвастатин, омега-3 ПНЖК, убіхінон.

Малахова С.Н. Обоснование подходов к комбинированной гиполипидемической терапии у больных с сочетанным течением ишемической болезни сердца и гипертонической болезни. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.11 - кардиология. Днепропетровская государственная медицинская академия МЗ Украины, ГУ «Институт гастроэнтерологии АМН Украины», Днепропетровск, 2010.

Диссертация посвящена определению изменений функционального состояния печени и почек, показателей липидного спектра крови, уровню высокочувствительного С-реактивного белка (вч-СРБ), циркулирующих иммунных комплексов (ЦИК), синтеза конечных метаболитов оксида азота (NO2-, NO3-, NO2-+NO3-) и состоянию перекисного окисления липидов (МДА, ДК) у пациентов с сочетанным течением ишемической болезни сердца и гипертонической болезни, послеинфарктным кардиосклерозом в анамнезе, стабильной стенокардией напряжения II-III функционального класса, изменениями липидного спектра крови IIВ типа по D. Fredrickson на фоне гиполипидемической терапии аторвастатином в суточной дозе 20 мг.

При обследовании 150 пациентов высокого кардиоваскулярного риска установлено повышение уровня вч-СРБ и ЦИК, снижение синтеза конечных метаболитов оксида азота и активация процессов липопероксидации. У 99 пациентов через 6 месяцев приема аторвастатина в суточной дозе 20 мг при контрольном обследовании выявлено повышение уровня печеночных трансаминаз не более, чем в 1,4 раза верхней границы нормы, что требовало снижения дозы аторвастатина до 10 мг в сутки. Этой когорте пациентов также добавляли к терапии омега-3 ПНЖК или убихинон.

Контрольную группу составили 51 пациент с сочетанным течением ишемической болезни сердца и гипертонической болезни, послеинфарктным кардиосклерозом в анамнезе, стабильной стенокардией напряжения II-III функционального класса, изменениями липидного спектра крови IIВ типа по D. Fredrickson без нарушений функционального состояния печени на фоне гиполипидемической терапии аторвастатином в суточной дозе 20 мг.

Проведено динамическое наблюдение (в течение 3 и 6 месяцев) по состоянию вышеперечисленных показателей на фоне гиполипидемической монотерапии аторвастатином, добавлением к терапии аторвастатином омега-3 ПНЖК или убихинона.

Установлено, что комбинация омега-3 ПНЖК или убихинона с аторвастатином не имеет преимуществ, относительно коррекции показателей обмена липидов, перед монотерапией аторвастатином.

У пациентов с повышением уровня печеночных трансаминаз не более, чем в 1,4 раза верхней границы нормы, комбинация аторвастатина с убихиноном способствует нормализации функционального состояния печени уже через 3 месяца лечения, в сравнении с монотерапией аторвастатином или комбинацией аторвастатина с омега-3 ПНЖК.

Комбинация аторвастатина с омега-3 ПНЖК способствует более эффективной коррекции уровня вч-СРБ и повышению синтеза конечных метаболитов оксида азота, чем монотерапия аторвастатином или добавление к терапии аторвастатином убихинона у пациентов с сочетанным течением ишемической болезни сердца и гипертонической болезни в течение 6 месяцев наблюдения.

Комбинация аторвастатина с убихиноном способствует более эффективной коррекции показателей перекисного окисления липидов, чем монотерапия аторвастатином или добавление к аторвастатину омега-3 ПНЖК в течение 6 месяцев лечения.

Ключевые слова: ишемическая болезнь сердца в сочетании с гипертонической болезнью, гиполипидемическая терапия, печеночные трансаминазы, аторвастатин, омега-3 ПНЖК, убихинон.

Malakhova S.N. Ground of combined hypolipidemic therapy in patients suffering from ischemic heart disease and hypertension. - Manuscript.

Thesis on the competition candidate medical scientific in specialty 14.01.11 - cardiology. - Dnepropetrovsk state medical academy of the Health Ministry of Ukraine, state Institute of gastroenterology of the academy of medical Science of Ukraine, Dnepropetrovsk, 2010.

At an inspection 150 patients suffering from ischemic heart disease and hypertension are set the higher activity of influence, decrease of synthesis of nitric oxide and activation processes of lipoperoxidation, at 99 are set increase level of hepatic transaminaz no more than 1,4 times for the overhead threshold of norm. combined therapy with atorvastatins and ubihinon promotes normalisation of the functional condition liver in 3 months of treatment. combined therapy with atorvastatins and omega-3 polyunsaturated fatty acid is more effective correction of level of hs-CRP and synthesis of nitric oxide during 6 months of treatment. It is set that addition omega-3 polyunsaturated fatty acid or ubihinon to therapy of atorvastatins does not advantages in concerning correction of lipids indexes.

Keywords: ischemic heart disease and hypertension, hypolipidemic therapy, hepatic transaminaz, atorvastatin, omega-3 polyunsaturated fatty acid, ubihinon.

Размещено на Allbest.ru

...