Размещено на http://www.allbest.ru/

Державна установа "Інститут очних хвороб і тканинної терапії

ім. В.П. Філатова АМН України"

УДК 617.747-003.215-02:617.7-001]-085-089

14.01.18 - офтальмологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Оптимізація лікування посттравматичного гемофтальма

Наровченко Тетяна Віталіївна

Одеса - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в ДУ "Інститут очних хвороб i тканинної терапії iм. В.П. Фiлатова АМН України".

Науковий керівник: доктор медичних наук, старший науковий співробітник, Красновид Тетяна Андріївна, ДУ "Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України", керівник відділу посттравматичної патології ока.

Офіційні опоненти:

- доктор медичних наук, професор Бездітко Павло Андрійович, Харківський національний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри офтальмології;

- доктор медичних наук, професор Сухіна Людмила Олексіївна, Донецький національний медичний університет ім. М. Горького МОЗ України, завідувач кафедри очних хвороб факультету інтернатури і післядипломної освіти.

Захист відбудеться "29" жовтня 2010 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.556.01 в ДУ "Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України" за адресою: 65061, Україна, м. Одеса, Французький бульвар, 49/51.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДУ "Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України" (65061, Україна, м. Одеса, Французький бульвар, 49/51).

Автореферат розісланий "23" вересня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор біологічних наук, професор Метеліцина І.П.

Анотація

Наровченко Т.В. Оптимізація лікування посттравматичного гемофтальма. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.18 - офтальмологія. Державна установа "Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України", Одеса, 2010.

Встановлено, що при фіброзній організації посттравматичного гемофтальма активуються аутоімунні та неспецифічні імунні реакції в організмі, що лягло в основу розробки математичної моделі, яка дозволяє визначити індивідуальний прогноз імовірності фіброзної організації посттравматичного гемофтальма. Так, при наявності локального прилягання скловидного тіла до сітківки та підвищенні в периферичній крові відносного вмісту CD5 і фагоцитарних клітин вище 17% і 70% відповідно, імовірність доопераційної діагностики фіброзної організації посттравматичного гемофтальма становить 97%. Встановлено, що при резорбції посттравматичного гемофтальма при закритій травмі ока рівень сенсибілізації організму до антигенів скловидного тіла не перевищує 10%, що дозволяє прогнозувати резорбцію гемофтальма. Найбільша ймовірність розвитку відшарування сітківки після вітректомії при посттравматичному гемофтальмі спостерігається при поєднанні фіброзу скловидного тіла й вогнища пошкодження сітківки та становить 71% і знижується до 12% при проведенні по закінченні вітректомії профілактичної кріоретинопексії в проекції меридіанів верхніх склеротомій.

Ключові слова: резорбція, фіброзна організація посттравматичного гемофтальма, вітректомія, відшарування сітківки, кріоретинопексія.

Аннотация

Наровченко Т.В. Оптимизация лечения посттравматического гемофтальма. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.18 - офтальмология. Государственное учреждение "Институт глазных болезней и тканевой терапии им. В.П. Филатова АМН Украины", Одесса, 2010.

Диссертация посвящена решению актуального научного вопроса - оптимизации лечения посттравматического гемофтальма путем прогнозирования вероятности его резорбции или фиброзной организации на основании получения новых научных данных об изменениях иммунного статуса больных и их комплексной оценки с клиническими особенностями гемофтальма, а также путем определения показаний к проведению криоретинопексии в проекции меридианов верхних склеротомий для профилактики развития отслойки сетчатки после витрэктомии.

Клинические наблюдения проведены у 127 пациентов (128 глаз) с посттравматическими повреждениями заднего сегмента глаза. У 76 больных (77 глаз) первой группы проводилась витрэктомия из-за отсутствия резорбции посттравматического гемофтальма. У 14 из них (15 глаз) по окончании витрэктомии проводилась трансконъюнктивальная криоретинопексия в проекции меридианов верхних склеротомий. Во вторую группу вошли 19 пациентов (19 глаз) без гемофтальма, которым витрэктомия проводилась по поводу люксированного в стекловидное тело хрусталика. В третью группу вошли 20 пациентов (20 глаз) с резорбцией посттравматического гемофтальма в результате консервативной терапии. Четвертую группу составили 12 пациентов (12 глаз) с посттравматическим гемофтальмом и отслойкой сетчатки с выраженной пролиферативной витреоретинопатией, которым проводилась витрэктомия с устранением отслойки сетчатки.

В периферической крови определяли: абсолютное и относительное содержание Т-лимфоцитов, Т-хелперов, Т-супрессоров, В-лимфоцитов, естественных киллеров, функциональную активность лимфоцитов по СD5, СD25, СD38 и СD54 с использованием моноклональных антител, а также фагоцитарную активность нейтрофилов, уровень сывороточных иммуноглобулинов классов А, М, G, уровни сенсибилизации организма к антигенам тканей глаза (хрусталика, сосудистой оболочки, стекловидного тела и сетчатки). В стекловидном теле оперированных больных определяли содержание маркеров активации лимфоцитов СD5, СD25, СD38 и СD54.

Установлено, что посттравматические повреждения заднего сегмента глаза сопровождаются активацией специфических иммунных реакций, что выражается в увеличении уровня экспрессии маркеров активации лимфоцитов CD25, CD38 и CD54 в периферической крови в 2,4 раза.

Впервые установлено, что при фиброзной организации посттравматического гемофтальма активируются аутоиммунные процессы в организме, выражающиеся в повышении в периферической крови уровня сенсибилизации организма к антигенам сосудистой оболочки на 27% и относительного содержания CD5 на 19%, а также неспецифические иммунные реакции, которые проявляются повышением содержания фагоцитирующих клеток на 17%. Впервые установлено, что отсутствие резорбции посттравматического гемофтальма по сравнению с его резорбцией характеризуется повышением относительного содержания CD5 в периферической крови на 29%. На основании этих данных разработана математическая модель, позволяющая определить индивидуальный прогноз вероятности наличия фиброзной организации посттравматического гемофтальма. При наличии локального прилегания стекловидного тела к сетчатке по данным ультразвукового исследования, повышения в периферической крови относительного содержания CD5 и фагоцитирующих клеток выше 17% и 70% соответственно, вероятность дооперационной диагностики фиброзной организации посттравматического гемофтальма составляет 97%.

Дополнены данные о том, что резорбция посттравматического гемофтальма при закрытой травме глаза характеризуется низкими значениями уровня сенсибилизации организма к антигенам стекловидного тела, которые не превышают 10%, на основании чего предложен способ прогнозирования резорбции контузионного гемофтальма. Дополнены данные о характере неспецифических иммунных реакций при наличии посттравматической вторичной глаукомы и отслойки сетчатки, заключающиеся в увеличении числа CD16 на 62% и 43% соответственно. Более выраженная активация CD16 (на 35%) наблюдается при декомпенсации вторичной глаукомы по сравнению с субкомпенсированной формой глаукомы.

Установлена положительная корреляционная связь между содержанием CD5 в стекловидном теле и в периферической крови, что позволяет использовать этот маркер для диагностики аутоиммунного компонента в течении посттравматического процесса.

Установлено, что регматогенная отслойка сетчатки после витрэктомии при посттравматическом гемофтальме развивается в 31% случаев, из которых в 86,4% случаев отрывы и разрывы сетчатки располагаются в проекции меридианов верхних склеротомий, которые связаны с наличием следующих факторов риска, убывающих по степени их значимости: сквозное ранение, фиброз стекловидного тела, очаг повреждения сетчатки, тракция сетчатки витреоретинальной швартой, открытый вид травмы.

Установлено, что наибольшая вероятность развития отслойки сетчатки после витрэктомии при посттравматическом гемофтальме наблюдается при сочетании фиброза стекловидного тела и очага повреждения сетчатки и составляет 71%.

При проведении по окончании витрэктомии профилактической криоретинопексии в проекции меридианов верхних склеротомий вероятность развития отслойки сетчатки снижается до 12%.

Ключевые слова: резорбция, фиброзная организация посттравматического гемофтальма, витрэктомия, отслойка сетчатки, криоретинопексия.

Annotation

Narovchenko T.V. The optimization of posttraumatic vitreous hemorrhage treatment. - Manuscript.

Thesis for a candidate's degree by speciality 14.01.18 - ophthalmology. - State Institution "The Filatov Institute of Eye Diseases and Tissue Therapy of Academy of Medical Sciences of Ukraine", Odesa, 2010.

It was established that autoimmune and non-specific immune reactions were activated in case of fibrous organization of posttraumatic vitreous hemorrhage. A mathematical model allowing individual probability estimation for fibrous organization of vitreous hemorrhage was devised. Thus, if the ultrasound confirmed local vitreous attachment to the retina along with peripheral blood levels of CD5 and phagocytes being higher than 17% and 70% respectively, the probability of fibrous organization of posttraumatic vitreous hemorrhage was found to be 97%. It was also found that in resorption of posttraumatic vitreous hemorrhage after closed globe injury, the levels of the organism sensibilization to the vitreous antigens did not exceed 10%. The highest risk of retinal detachment after pars plana vitrectomy for posttraumatic vitreous hemorrhage was observed in cases of combined vitreous fibrosis and retinal impact site. The probability of retinal detachment decreased from 71% to 12% if prophylactic cryoretinopexy central to the superior sclerotomies was performed at the end of vitrectomy.

Key words: resorption, fibrous organization of posttraumatic vitreous hemorrhage, vitrectomy, retinal detachment, cryoretinopexy.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Травми ока та їх наслідки продовжують займати перше місце серед основних причин первинної інвалідності по зору (Риков С.О. з співавт., 2009; Аліфанова Т.А. з співавт., 2010). Крововилив у скловидне тіло є найбільш частим ускладненням травм ока (Лебехов П.И. с соавт., 1980; Степанов А.А. с соавт., 2002) та основним стимулом внутрішньоочної клітинної проліферації, яка обумовлює негативні результати лікування (Ehrenberg M., Thresher R.J., Machemer R., 1984; Sternberg P.Jr., Ryan S.J., 1994).

Основними методами лікування посттравматичного гемофтальма є консервативна терапія та оперативне втручання - трансциліарна вітректомія. Ефективність консервативної терапії при частковому гемофтальмі досягає 90% і тільки 40% - при тотальному гемофтальмі (Степанов А.А. с соавт., 2002). Вітректомія при посттравматичному гемофтальмі може ускладнюватись розвитком післяопераційного регматогенного відшарування сітківки в 8-78% (Быков В.П., Гундорова Р.А., Сережин И.Н., 2007; Miyake Y., Ando F., 1983; Hutton W.L., Fuller D.G., 1984). Питання про показання й терміни проведення вітректомії з моменту травми залишаються остаточно невирішеними, що ускладнює вибір оптимальної тактики лікування посттравматичного гемофтальма (Petrovic M.G., Lumi X., Olup B.D., 2004). На сьогодення основним методом діагностики, що дозволяє припустити вірогідність формування фіброзної організації гемофтальма та визначати вибір тактики лікування посттравматичного гемофтальма, є УЗ-сканування (Лугина В.Д., Горбунов А.А., Бойко Э.В., 2000; Дегтярева Е.М., 2007). В літературі відсутні дані про інші методи прогнозування резорбції або фіброзної організації гемофтальма, тому пошук нових методів прогнозування є актуальним. Враховуючи те, що вітреальні геморагії є крайнім варіантом порушення проникності гематоофтальмічного бар'єру (Charteriеs D.G., Hiscott P., Grierson I., 1992), і порожнина скловидного тіла може ставати своєрідним депо імунних клітин, імуноглобулінів та специфічних аутоантитіл, а з боку організму можуть розвиватися аутоімунні реакції (Бездетко П.А., Коваленко Ю.В., 2003; Сергиенко А.Н., 2009; Charteriеs D.G., 1995), то можливим є припущення, що фіброзна організація вітреальних крововиливів є імунозалежним процесом з аутоімунним компонентом. У зв'язку із цим доцільним є дослідження показників імунітету з метою прогнозу динаміки гемофтальма: резорбції або фіброзної його організації. Такі дані в літературі відсутні. Перспективним є вивчення в периферичній крові й у скловидному тілі молекулярних маркерів активації лімфоцитів CD5, CD25, CD38 і CD54, які є відповідно маркерами аутоімунних, запальних і проліферативних процесів в організмі (Глузман Д.Ф., 2003). Прогностична роль цих маркерів доведена при патології з боку інших органів (Yuling H., 2008).

Одним з методів профілактики розвитку відшарування сітківки після вітректомії при посттравматичному гемофтальмі є кріоретинопексія (КРП) в проекції меридіанів верхніх склеротомій (Hager A., Ehrich S., Wiegand W., 2004; Rauber M., Mester U., 2006). Але в літературі немає даних, що вірогідно підтверджують профілактичну дію КРП. Враховуючи, що КРП може сприяти порушенню проникності гематоофтальмічного бар'єру та прогресуванню проліферативної вітреоретинопатії, слід встановити показання для її застосування.

Таким чином, значний відсоток хворих з посттравматичним гемофтальмом та не завжди задовільні функціональні та анатомічні результати потребують оптимізації лікування такого контингенту хворих. Це обумовлює доцільність розробки методів прогнозування резорбції та фіброзної організації посттравматичного гемофтальма, а також попередження розвитку відшарування сітківки після вітректомії, чому й присвячена дана робота.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Проведені дослідження були фрагментами затверджених АМН України НДР ДУ "Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України" "Розробити оптимальну тактику вітреоретинальних втручань при травматичних пошкодженнях ока, що супроводжуються гемофтальмом, а також відшаруванням сітківки" (2002-2004 р., № держ. реєстрації 0102U002743) і "Вивчити ефективність медичної реабілітації хворих з повним травматичним вивихом кришталика в шкловидне тіло шляхом застосування інтраокулярної корекції після вітректомії" (2005-2007 р., № держ. реєстрації 0105U000880), у яких здобувач була співвиконавцем.

Мета роботи: оптимізація лікування посттравматичного гемофтальма шляхом прогнозування імовірності його резорбції або фіброзної організації на основі отримання нових наукових даних про зміни імунного статусу хворих та їх комплексної оцінки з клінічними особливостями гемофтальма, а також шляхом визначення показань до проведення кріоретинопексії в проекції меридіанів верхніх склеротомій для профілактики відшарування сітківки після вітректомії.

Задачі дослідження:

1. Вивчити роль загального і місцевого (з використанням молекулярних маркерів активації лімфоцитів СD5, СD25, СD38, СD54 у скловидному тілі) імунітету в процесах фіброзної організації посттравматичного гемофтальма.

2. Вивчити імовірність резорбції посттравматичного гемофтальма залежно від особливостей його клінічних ознак, травматичних пошкоджень ока та імунного статусу хворих.

3. Розробити індивідуальний прогноз імовірності відшарування сітківки після вітректомії при посттравматичному гемофтальмі шляхом визначення найбільш значимих клінічних факторів ризику його розвитку.

4. Вивчити ефективність кріоретинопексії в проекції меридіанів верхніх склеротомій у профілактиці розвитку відшарування сітківки після вітректомії при посттравматичному гемофтальмі.

Об'єкт дослідження: посттравматичний гемофтальм.

Предмет дослідження: особливості клінічних проявів посттравматичного гемофтальма, загальний і місцевий імунітет при посттравматичному гемофтальмі, ефективність його консервативного й хірургічного лікування.

Методи досліджень: офтальмологічні (візометрія, периметрія, біомікроскопія, офтальмоскопія, тонометрія, рентгенографія, ультразвукова діагностика (УЗД), оптична когерентна томографія, цитологічні та імунохімічні методи дослідження периферичної крові й вітреального вмісту, статистичні.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше встановлено, що фіброзна організація посттравматичного гемофтальма супроводжується активацією аутоімунних процесів в організмі, що виражається підвищенням в периферичній крові рівня сенсибілізації організму до антигенів судинної оболонки на 27% і відносного вмісту CD5 на 19%, а також активацією неспецифічних імунних реакцій, що виражається підвищенням вмісту фагоцитарних клітин на 17%.

Вперше встановлено, що відсутність резорбції посттравматичного гемофтальма в порівнянні з його резорбцією характеризується підвищенням відносного вмісту CD5 у периферичній крові на 29%.

Доповнені дані про те, що резорбція посттравматичного гемофтальма при закритій травмі ока характеризується низькими значеннями рівня сенсибілізації організму до антигенів скловидного тіла, які не перевищують 10%.

Доповнені дані про те, що посттравматичні пошкодження заднього сегмента ока супроводжуються активацією специфічних імунних реакцій, що виражається в збільшенні рівня експресії маркерів активації лімфоцитів CD25, CD38 і CD54 в периферичній крові в 2,4 рази.

Доповнені дані про характер неспецифічних імунних реакцій при наявності посттравматичної вторинної глаукоми та відшарування сітківки, що полягають у збільшенні числа CD16 на 62% і 43% відповідно. Більш виражена активація CD16 (на 35%) спостерігається при декомпенсації вторинної глаукоми порівняно із субкомпенсацією вторинної глаукоми.

Практичне значення отриманих результатів. Розроблена математична модель індивідуального прогнозування імовірності фіброзної організації посттравматичного гемофтальма, яка полягає в тому, що при наявності локального прилягання скловидного тіла до сітківки (за даними ультразвукового дослідження) та підвищенні в периферичній крові відносного вмісту CD5 і фагоцитарних клітин вище 17% і 70% відповідно, імовірність доопераційної діагностики фіброзної організації посттравматичного гемофтальма становить 97% (патент України №48865, 12.04.2010 р., Бюл. №7, с. 5.21-5.22).

Запропоновано спосіб прогнозування резорбції контузійного гемофтальма, який полягає у визначенні сенсибілізації організму до антигенів скловидного тіла в периферичній крові, при рівні якої нижче 10% спостерігається резорбція гемофтальма (патент України №11866, 16.01.2006 р., Бюл. №1, с. 5.20).

Встановлено, що регматогенне відшарування сітківки після вітректомії при посттравматичному гемофтальмі розвивається в 31% випадків, серед яких в 86% випадків розриви й відриви сітківки локалізуються в проекції меридіанів верхніх склеротомій. Це обумовлено наявністю таких факторів ризику: наскрізне поранення ока, фіброз скловидного тіла, вогнище пошкодження сітківки, тракція сітківки вітреоретинальною швартою, відкритий вид травми.

Встановлено, що найбільша ймовірність розвитку відшарування сітківки після вітректомії спостерігається при поєднанні фіброзу скловидного тіла й вогнища пошкодження сітківки та становить 71%. В разі проведення по закінченні вітректомії профілактичної кріоретинопексії в проекції меридіанів верхніх склеротомій ймовірність розвитку відшарування сітківки знижується до 12% (патент України №50101, 25.05.2010 р., Бюл. №10, с. 5.11).

Впровадження у практику. Результати роботи впроваджені у клінічну практику і застосовуються на базі відділу посттравматичної патології ока ДУ "Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України" та на кафедрі офтальмології Харківського національного медичного університету.

Особистий внесок здобувача. Вибір теми дисертації й напрямок досліджень належать науковому керівнику, д.мед.н. Красновид Т.А. Імунологічні дослідження проводились в лабораторії імунології ДУ "Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України" під керівництвом д.біол.н., професора Метеліциної І.П. Вітректомія проводилась обмеженим колом співробітників відділу посттравматичної патології ока ДУ "Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України". Автор самостійно провела патентно-інформаційне обґрунтування дисертації, клінічне обстеження і консервативне лікування хворих, брала участь у проведенні вітреоретинальних втручань (забір вітреального вмісту, проведення кріоретинопексії). Авторові належить ідея застосування кріоретинопексії в проекції меридіанів верхніх склеротомій з метою профілактики розвитку відшарування сітківки після вітректомії при високому ризику його розвитку. Особисто автором написані всі розділи дисертації, проведені аналіз й узагальнення результатів дослідження, висновки сформульовані сумісно з керівником, д.мед.н. Красновид Т.А.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були представлені у вигляді доповідей на засіданнях Одеського наукового товариства офтальмологів (Одеса, 2009, 2010); на XIV міжнародному науковому симпозіумі "Одеса-Генуя" "Дистрофічні захворювання органа зору" (Одеса, 2005); на першій науково-практичній конференції молодих вчених-офтальмологів України "Сучасні аспекти судинних і дистрофічних захворювань органа зору" (Харків, 2006); на V Польсько-Українській конференції офтальмологів (Люблін, 2006); на VII міжнародному симпозіумі по очній травмі (Рим, 2006); на науково-практичній конференції офтальмологів з міжнародною участю "Філатовські читання" (Одеса, 2009); на науково-практичних конференціях "Сучасні технології лікування вітреоретинальної патології" (Москва 2006, 2008, 2009, 2010).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 17 наукових робіт, з них 4 статті в провідних фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, 3 патенти України, 10 публікацій - у матеріалах і тезах науково-практичних конференцій.

Обсяг і структура роботи. Дисертація написана російською мовою на 157 сторінках, складається зі вступу, огляду літератури, розділу "Матеріал і методи досліджень", двох розділів власних досліджень, аналізу і узагальнення результатів досліджень, висновків і списку використаних літературних джерел. Робота ілюстрована 45 таблицями і 14 рисунками, що займають 29 окремих сторінок. Список літератури містить 212 використаних джерел і розміщений на 23 сторінках.

2. Основний зміст роботи

Матеріал і методи досліджень. Під спостереженням перебували 127 пацієнтів (128 очей) з посттравматичними пошкодженнями заднього сегмента ока. Першу групу спостереження склали 76 хворих (77 очей), яким у зв'язку з відсутністю резорбції гемофтальма проводилась трансциліарна вітректомія (ВЕ). В 14 хворих (15 очей) цієї групи по закінченні ВЕ проводилась транскон'юнктивальна кріоретинопексія в проекції меридіанів верхніх склеротомій на 10 і 2 годинах в 8-10 мм від лімба. В другу групу ввійшли 19 пацієнтів (19 очей) без гемофтальма, яким ВЕ проводилась з приводу видалення вивихнутого в скловидне тіло (СТ) кришталика. В третю групу ввійшли 20 пацієнтів з резорбцією гемофтальма під впливом консервативної терапії. Четверту групу склали 12 пацієнтів (12 очей) з гемофтальмом і відшаруванням сітківки (ВС) та проліферативною вітреоретинопатією (в 4 випадках з початковою субатрофією очного яблука), яким проводилась ВЕ з усуненням ВС.

Переважну більшість хворих 1, 3 і 4 груп (84%, 90% і 83% відповідно) склали чоловіки від 17 до 50 років. Переважна більшість хворих 2 групи (84%) були віком від 51 до 76 років, з них 63% - чоловіки.

Відповідно до міжнародної класифікації термінології травм ока (Kuhn F. et al., 1996) 1 і 4 групи склали переважно хворі з відкритою травмою ока (68% і 83% відповідно), 2 і 3 групи (95% і 80%) - із закритою травмою. В 1 групі майже третину склали хворі з наявністю внурішньоочних сторонніх тіл, в 4 групі - з розривами очного яблука.

Відповідно до класифікації Pieramici D.J. et al. (1997) у першій групі поранення в 1 зоні (у межах рогівки) і в 2 зоні (склера до місця прикріплення очних м'язів) зустрічалися однаково часто (в 29%), поранення в 3 зоні (за місцем прикріплення прямих очних м'язів) - в 10% випадків. В 2 групі поранення в 2 зоні мало місце в 1 хворого (в 5%). У третій групі спостерігалися поранення тільки в 1 і 2 зонах - в 5% і 15% випадків відповідно. В 4 групі спостерігалися переважно поранення в 3 (в 42%) і в 2 зонах (в 33%).

Довжина рани 3 мм і більше в 4 групі спостерігалася у всіх 83% хворих з відкритою травмою, в 1 групі - в 52% хворих, в 3 групі - тільки в 5% випадків.

В 1 групі гемофтальм об'ємом більше 1/3 СТ спостерігався в 87% хворих; в 3 групі - до 1/3 СТ в 55,0% випадків, в 4 групі - більше 2/3 СТ в 75,0% випадків.

Наведені дані свідчать про різну важкість початкового стану очей в групах спостереження з найбільш важким станом в 4 групі з гемофтальмом і ВС.

Віддалені спостереження простежені в 95% випадків. Середні терміни віддалених спостережень у кожній з груп коливалися від 7 до 15 місяців. Короткий період спостереження допускався для очей з розвитком ВС після ВЕ, а також з негативним результатом лікування.

Для оцінки результатів лікування користувались критеріями ефективності лікування Ryan & Allen (1979), згідно яких функціональний успіх лікування вважався при поліпшенні гостроти зору до 0,02 і вище, якщо доопераційна гострота зору дорівнювала світловідчуттю. Анатомічний успіх лікування вважався при успішній реконструкції очного яблука з приляганням сітківки, але гостротою зору менше 0,02. До невдалих результатів лікування віднесені відсутність функціонального й анатомічного результату, втрата світловідчуття на очах з позитивним в анатомічному відношенні результатом, а також випадки розвитку субатрофії очного яблука.

Всім пацієнтам проводилось комплексне загальноприйняте офтальмологічне обстеження. Трьохпортова 20G ВЕ проводилась на апараті "Millennium" фірми Bausch & Lomb за традиційною методикою. 14 пацієнтам (15 очей) 1 групи після закінчення ВЕ транскон'юнктивально наносилися кріоаплікації в проекції меридіанів верхніх склеротомій на 10 і 2 годинах в 8-10 мм від лімба. Розміри контактної площадки кріозонда 4х2 мм, час експозиції 3,5 секунди, температура до мінус 1700С.

Визначення імунного статусу з використанням моноклональних антитіл проведено у 107 хворих і у 15 соматично здорових осіб без яких-небудь ознак офтальмопатології (контрольна група).

Забір СТ в об'ємі 0,5 мл проводився під час проведення ВЕ до введення інфузійної рідини в око для визначення відносного вмісту маркерів активації лімфоцитів СD5, СD25, СD38 і СD54 цитологічними й імунохімічними методами дослідження. З цією метою аспіраційна трубка вітреотома розрізалася й герметично підключалася через перехідний пристрій до пластикового контейнера епендорф, у який і потрапляв вітреальний вміст при вмиканні аспіраційно-січного режиму роботи вітреотома.

У периферичній крові визначали абсолютний і відносний вміст Т-лімфоцитів по СD3+, Т-хелперів по СD4+, Т-супресорів по СD8+, В-лімфоцитів по СD19+, природних кілерів по СD16+, а також функціональну активність лімфоцитів по СD5, СD25, СD38 і СD54 з використанням моноклональних антитіл (Глузман Д.Ф., 2000).

Вітреальний вміст методом центрифугування відмивали від формених елементів крові й отримували суспензію клітин, що рівномірно наносили на чотири предметні скельця відповідно чотирьом досліджуваним моноклональним антитілам СD5, СD25, СD38 і СD54. Наступні етапи дослідження проводилися за методикою визначення кількості досліджуваних СD у периферичній крові (Глузман Д.Ф., 2000).

Фагоцитарну активність нейтрофілів визначали у тис. кл/мкл. Рівень сироваткових імуноглобулінів класів А, М, G визначали методом радіальної імунодифузії за Манчіні (1965). Визначення рівня сенсибілізації організму до антигенів (АГ) тканин ока (кришталика, судинної оболонки, скловидного тіла і сітківки) здійснювали на основі навантажувальних тестів активних Е-РУЛ (розеткоутворюючих лімфоцитів) з антигенами (Дегтяренко Т.В., 1996).

Достовірність різниць середніх величин проводилась з використанням критеріїв Ст'юдента, Мана-Уітні, Н'юмана-Кейлса. Для дослідження кореляційної залежності розраховували коефіцієнт кореляції Пірсона. Оцінка сили зв'язку різних факторів між собою проводилась через розрахунок показника відношення шансів. Вплив декількох факторів ризику на ймовірність розвитку певного результату розраховували за допомогою метода багатофакторного аналізу у вигляді логістичної регресії.

Основні результати та їх обговорення. Клініко-імунологічні ознаки в прогнозуванні резорбції або фіброзної організації посттравматичного гемофтальма. Результати порівняльного аналізу імунологічних показників периферичної крові в чотирьох клінічних групах хворих з посттравматичними пошкодженнями заднього сегмента ока й у групі контролю, визначені за критерієм множинного порівняння Н'юмана-Кейлса, представлені в таблиці.

Таблиця 1

Імунологічні показники периферичної крові в групах хворих із посттравматичними пошкодженнями заднього сегмента ока та в групі контролю (M±SD)

Імунологічні показники периферичної крові	Групи хворих з посттравматичними пошкодженнями заднього сегмента ока (n=107)	Контрольна 5 група (n=15)
	1 група (n=56)	2 група (n=19)	3 група (n=20)	4 група (n=12)
абс. кіл-ть лейкоцитів (тис.кл/мкл)	6,57±1,92 р1,5*	6,75±1,51	6,61±2,21	7,00±1,71 р4,5*	5,32± 1,07
віднос. кіл-ть CD3 (%)	71,66±10,5 р1,2*	63,68±6,57	66,70±7,54	61,50±6,88 р1,4*	64,47±6,52 р1,5*
віднос. кіл-ть CD16 (%)	13,23±6,18 р1,2 р1,4*	20,11±4,59 р2,1 р2,3 р2,5*	11,70±4,21 р3,2 р3,4*	17,83±4,39 р4,1 р4,3 р4,5*	12,27±4,06 р5,2 р5,4*
віднос. кіл-ть фагоцит. клітин (%)	68,86±17,6 р1,5*	74,21±16,9 р2,5*	67,30±17,2 р3,5*	73,67±22,5 р4,5*	43,47±11,8
вміст IgA (г/л)	2,59±0,86	3,03±1,02 р2,5*	2,45±0,85	3,11±1,32 р4,5*	1,99±0,47
вміст IgG (г/л)	11,62±3,29 р1,4*	13,98±4,14 р2,3*	10,35±2,90 р3,4*	13,87±3,79	14,04±2,54 р3,5*
віднос. кіл-ть СD25 (%)	23,24±8,94 (n=37) р1,5*	27,11±8,62 р2,5*	26,43±9,16 (n=14) р3,5*	26,42±5,37 р4,5*	11,20±2,24
віднос. кіл-ть СD38 (%)	24,92±8,39 (n=37) р1,5*	24,63±8,27 р2,5*	19,93±7,99 (n=14) р3,5*	25,50±9,46 р4,5*	10,53±1,55
віднос. кіл-ть СD54 (%)	22,68±9,85 (n=37) р1,5*	24,74±8,05 р2,5*	20,57±7,49 (n=14) р3,5*	23,58±7,93 р4,5*	8,67±1,72

Примітка: * - статистично значимі різниці між групами з травмою ока та групою контролю (p <0,05).

посттравматичний гемофтальм сітківка кріоретинопексія

Абсолютна кількість лейкоцитів у периферичній крові статистично не відрізняється між групами з травмою ока й у середньому становить 6,7 тис. кл/мкл, о вище в порівнянні з контрольною групою на 26%. Відносна кількість CD3 у периферичній крові статистично вище в 1 групі (без резорбції гемофтальма) в порівнянні з контрольною групою на 11%, в порівнянні з 2 групою (без гемофтальма) на 13%, в порівнянні з 4 групою (з гемофтальмом і ВС) на 17%. Відносна кількість фагоцитарних клітин у периферичній крові статистично не відрізняється між групами з травмою ока й у середньому становить 70%, що вище в порівнянні з контрольною групою на 59%. Вміст IgА в периферичній крові статистично не відрізняється між групами з травмою ока й у середньому становить 2,7 г/л, що вище в порівнянні з контрольною групою на 36%. Відносна кількість CD25, CD38 і CD54 у периферичній крові статистично не відрізняється між групами з травмою ока й у середньому становить 24%, що вище в порівнянні з контрольною групою в 2,4 рази.

Відносна кількість CD16 у периферичній крові статистично вище в 2 групі без гемофтальма в порівнянні з групами з і без резорбції гемофтальма й контрольною групою на 72%, 52% і 62% відповідно, а також вище в 4 групі з гемофтальмом і ВС в порівнянні з групами з і без резорбції гемофтальма й контрольною групою на 52%, 35% і 43% відповідно. Декомпенсація вторинної глаукоми супроводжується вірогідно більш високими значеннями відносного вмісту CD16 (20,6%) у периферичній крові в порівнянні з субкомпенсацією внутрішньоочного тиску (15,3%) на 35% (р=0,040 за критерієм Мана-Уітні).

Встановлено достовірний позитивний кореляційний зв'язок між відносним вмістом CD5 у СТ і в периферичній крові у хворих без резорбції гемофтальма (r=0,43; р=0,019; n=31) і у хворих без гемофтальма (r=0,75; р=0,0002; n=19).

Фіброзна організація посттравматичного гемофтальма в порівнянні з її відсутністю супроводжується достовірним підвищенням відносної кількості фагоцитарних клітин (її рівень у середньому складає відповідно 77% та 66%) на 17% (р=0,007 за критерієм Мана-Уітні), достовірним підвищенням рівня сенсибілізації організму до АГ судинної оболонки (її рівень у середньому складає відповідно 14% та 11%) на 27% (р=0,027 за критерієм Мана-Уітні), а також підвищенням відносного вмісту CD5 (його рівень у середньому складає відповідно 19% та 16%) на 19% (р=0,055 за критерієм Мана-Уітні).

За даними одноваріантної логістичної регресії встановлені клінічні критерії, що пов'язані з наявністю фіброзу СТ: відкрита травма ока в порівнянні із закритою (відношення шансів (ВШ)=4,5; 95% довірчий інтервал (ДІ)=1,5-13,4; р=0,005), об'єм гемофтальма більше 1/3 СТ у порівнянні з об'ємом менше 1/3 СТ (ВШ=40,1; 95% ДІ=4,7-345,1; р=0,000), наявність локального прилягання СТ до сітківки в порівнянні з його відсутністю (ВШ=2,3; 95% ДІ=1,3-4,0; р=0,002), наявність рани склери в порівнянні з раною рогівки (ВШ=4,3; 95% ДІ=1,4-13,1; р=0,006), довжина рани рогівки або склери 3 мм і більше в порівнянні з довжиною рани менше 3 мм (ВШ=16,2; 95% ДІ=4,4-60,0; р=0,000). Імунологічними критеріями наявності фіброзу СТ є: вміст у периферичній крові

фагоцитарних клітин вище 70% (ВШ=5,2; 95% ДІ=1,7-15,4; р=0,002), відносна кількість CD5 вище 17% (ВШ=2,7; 95% ДІ=0,95-7,5; р=0,055), рівень сенсибілізації організму до АГ судинної оболонки вище 12 % (ВШ=3,3; 95% ДІ=1,2-9,5; р=0,020).

Для визначення математичної залежності, що враховує вплив декількох факторів ризику на ймовірність існування фіброзу СТ, було побудовано рівняння множинної логістичної регресії, у яке ввійшли наступні, найбільш впливові фактори: підвищення в периферичній крові відносного вмісту фагоцитарних клітин вище 70% (коефіцієнт регресії ?=2,79; ВШ=16,3; 95% ДІ=2,98-89,04; р=0,001), CD5 вище 17% (коефіцієнт регресії ?=1,38; ВШ=4,0; 95% ДІ=1,07-14,8; р=0,036) і наявність локального прилягання СТ до сітківки по даним УЗД (коефіцієнт регресії ?=2,74; ВШ=15,5; 95% ДІ=2,9-82,2; р=0,001). Отримана регресійна модель має високу статистичну оцінку (2=30,28; р=0,00000), відсоток правильно класифікованих пацієнтів - 83,1%. Чутливість тесту - 83,9% і специфічність - 82,4%.

Таким чином, розроблена математична модель, яка дозволяє визначити індивідуальний прогноз імовірності фіброзної організації посттравматичного гемофтальма і полягає в тому, що при наявності локального прилягання скловидного тіла до сітківки (за даними УЗД) та підвищенні у периферичній крові відносного вмісту CD5 і фагоцитарних клітин вище 17% і 70% відповідно, імовірність доопераційної діагностики фіброзної організації посттравматичного гемофтальма становить 97% (рис. 1).

Рис. 1. Імовірність фіброзної організації посттравматичного гемофтальма залежно від різних варіантів поєднання факторів ризику.

Найбільш сильний статистичний зв'язок з резорбцією посттравматичного гемофтальма має фіброз СТ (?2=22,7; р=0,0000). Однак ця ознака може бути встановлена лише під час операції й не може мати діагностичної цінності до проведення оперативного втручання.

Найбільш значущими клінічними ознаками, пов'язаними з резорбцією посттравматичного гемофтальма, за даними одноваріантної логістичної регресії є: закритий вид травми очного яблука (ВШ=8,3; 95% ДІ=2,5-27,9; р=0,0005) та об'єм гемофтальма менше 1/3 СТ (ВШ=7,3; 95% ДІ=2,4-22,1; р=0,0003).

Відсутність резорбції посттравматичного гемофтальма характеризується достовірним (р=0,024 за критерієм Мана-Уітні) підвищенням відносного вмісту маркера аутоімунних процесів CD5 (18,15±6,43% M±SD; n=39) у периферичній крові на 29% в порівнянні з резорбцією гемофтальма (14,07±6,33% M±SD; n=14).

З огляду на те, що резорбція гемофтальма мала місце у 39% хворих з закритою травмою ока і тільки у 7% хворих з відкритою травмою ока, проведено аналіз імунологічних показників периферичної крові тільки у пацієнтів із закритою травмою та відсутністю розриву судинної оболонки й вогнища пошкодження сітківки, при наявності яких відзначено підвищення рівнів сенсибілізації лімфоцитів периферичної крові до антигенів тканин ока.

При закритій травмі ока й відсутності розриву судинної оболонки й/або вогнища пошкодження сітківки середній рівень сенсибілізації організму до АГ СТ у хворих з резорбцією гемофтальма склав 6,3%, що на 83% нижче (р=0,041 за критерієм Мана-Уітні) в порівнянні з відповідним середнім рівнем у хворих без резорбції гемофтальма, рівним 11,5% (рис. 2).

Рис. 2. Середні значення рівнів сенсибілізації організму до АГ СТ (%) у групах з (1) і без резорбції (2) гемофтальма при закритій травмі ока й відсутності розриву судинної оболонки й/або вогнища пошкодження сітківки.

Умовні позначення: SE - помилка середнього; 1,96* SE - 95% довірчий інтервал.

Визначено оптимальне значення рівня сенсибілізації організму до АГ СТ, що дорівнює 10%, нижче якого у 75% (у 6 з 8) хворих спостерігалася резорбція гемофтальма при закритій травмі ока й відсутності розриву судинної оболонки й/або вогнища пошкодження сітківки (?2=4,00; р=0,045). Виявлена достовірна залежність резорбції контузійного гемофтальма від ступеня аутосенсибілізації організму до АГ СТ дозволяє прогнозувати резорбцію гемофтальма.

Таким чином, підсумовуючи всі значимі клінічні, інструментальні (УЗД) і імунологічні ознаки, пов'язані з резорбцією гемофтальма або фіброзною його організацією, ми отримуємо визначення показань до консервативного й оперативного лікування гемофтальма. Так, показаннями до проведення консервативної терапії є: закрита травма ока, об'єм гемофтальма менше 1/3 СТ, рогівкова локалізація поранення, рана завдовжки до 3 мм, рівень сенсибілізації організму до антигенів СТ менше 10% при закритій травмі ока, відносний вміст фагоцитарних клітин менше 70% і CD5 менше 17%. Показаннями до проведення ВЕ є: відкрита травма ока, об'єм гемофтальма більше 1/3 СТ, склеральна локалізація поранення, рана завдовжки 3 мм і більше, попередньо проведене діасклеральне видалення внутрішньоочного стороннього тіла, наявність локального прилягання СТ до сітківки за даними УЗД, відносний вміст фагоцитарних клітин більше 70% і CD5 більше 17%. Чим більша кількість факторів ризику в окремо взятого хворого, тим більше ймовірність в нього фіброзної організації гемофтальма.

Результати та особливості тактики лікування посттравматичного гемофтальма. При аналізі клінічних результатів лікування встановлено: функціональний успіх лікування (поліпшення гостроти зору від 0,02 і вище) досягнуто в 84,5% випадків в 1 групі, в 89,5% випадків в 2 групі, в 100% випадків в 3 групі й лише в 18,2% випадків в 4 групі. Анатомічний успіх лікування (прилягання сітківки з гостротою зору меншою, ніж 0,02) досягнуто в 5,6%; 10,5% і 27,3% випадків в 1, 2 і 4 групах відповідно. Негативний результат лікування спостерігався в 9,9% і 54,6% випадків в 1 і 4 групах відповідно. Отримані результати лікування свідчать про те, що успіх лікування обумовлений, в першу чергу, початковим станом травмованого ока.

При аналізі результатів оперативного лікування хворих встановлено, що в 1 групі хворих частіше спостерігалось таке ускладнення, як відшарування сітківки, частота якого склала 31%. В 4 групі хворих рецидив відшарування сітківки спостерігався в 63,6% випадків. У другій групі хворих відшарування сітківки не спостерігалось в жодному випадку.

Серед всіх випадків відшарування сітківки після вітректомії із приводу посттравматичного гемофтальма в 1 групі хворих в 86,4% випадків відриви й розриви сітківки локалізувалися в проекції меридіанів верхніх склеротомій. За даними одноваріантної логістичної регресії розвиток відшарування сітківки після ВЕ пов'язаний з наявністю наступних факторів ризику, що зменшуються за ступенем їх значимості: наскрізне поранення (ВШ=8,3; 95% ДІ=1,5-44,8), фіброз скловидного тіла (ВШ=7,2; 95% ДІ=1,99-26,1), наявність вогнища пошкодження сітківки (ВШ=5,7; 95% ДІ=1,6-20,4), тракція сітківки вітреоретинальною швартою (ВШ=5,5; 95% ДІ=1,5-19,6), відкритий вид травми ока (ВШ=4,0; 95% ДІ=1,1-14,4), вітреоретинальна шварта (ВШ=3,6; 95% ДІ=1,1-11,0).

За даними рівняння множинної логістичної регресії найбільший зв'язок із розвитком ВС після ВЕ мають: наявність фіброзу СТ (коефіцієнт регресії ?=2,56; ВШ=12,9; 95% ДІ=2,4-70,8; р=0,003) і вогнища пошкодження сітківки (коефіцієнт регресії ?=1,54; ВШ=4,7; 95% ДІ=1,08-20,1; р=0,034). Регресійна модель має досить високу статистичну оцінку (2=21,92; р=0,00002). Відсоток правильно класифікованих з використанням моделі пацієнтів становить 76,8%.

При введенні в модель прогнозування розвитку ВС третьої ознаки - проведення КРП в проекції меридіанів верхніх склеротомій - визначена його оцінка як профілактичного фактора. КРП має значення експонентного коефіцієнта менше одиниці (0,05), коефіцієнт ? з негативним знаком (-2,91) і достовірну статистичну оцінку (р=0,010). Отримана нами модель має високу статистичну оцінку (2=29,61; р=0,00000). Відсоток правильно класифікованих пацієнтів - 80,3% дозволяє запропонувати даний метод для розрахунку ймовірності розвитку ВС після ВЕ з урахуванням двох найважливіших факторів ризику, а також кількісно оцінити ймовірність зниження ризику ВС при застосуванні КРП (рис. 3).



Рис. 3. Імовірність розвитку ВС після ВЕ залежно від наявності факторів ризику й проведення профілактичної КРП в проекції меридіанів верхніх склеротомій.

Таким чином, встановлено, що найбільша імовірність розвитку ВС після ВЕ спостерігається при наявності фіброзу СТ і вогнища пошкодження сітківки і становить 71%, що знижується до 12% при проведенні по закінченні ВЕ профілактичної КРП в проекції меридіанів верхніх склеротомій.

Порівняльна оцінка ефективності КРП проведена на однорідних групах, які не відрізнялися за статтю, віком, факторами ризику розвитку ВС і термінами проведення ВЕ з моменту травми.

З'ясовано, що частота розвитку ВС у групах з і без КРП становить 6,7% і 37,5% відповідно, рівень значимості різниць р=0,022, зниження відносного ризику розвитку ВС - 82,2%.

Особливу групу хворих з посттравматичним гемофтальмом склали хворі із синдромом Терсона (наявність внутрішньоочного й інтракраніального крововиливів). При існуючій тактиці лікування гемофтальма при синдромі Терсона, як правило, не враховується стан внутрішньої пограничної мембрани (ВПМ) сітківки (Augsten R. et al., 2007). Доцільність визначення стану ВПМ обумовлена тим, що відшарування ВПМ в макулярній області сприяє розвитку премакулярного фіброзу (Meier P. et al., 2005). У всіх чотирьох спостережуваних нами хворих синдром Терсона був наслідком черепно-мозкової травми. За допомогою високочастотного ультразвукового (20 Мгц) датчика в усіх хворих було діагностовано відшарування ВПМ.

В одного пацієнта з відшаруванням ВПМ у макулярній області після резорбції гемофтальма під впливом консервативної терапії було діагностовано премакулярний фіброз. Гострота зору підвищилась до 0,3. У другого пацієнта з екстрамакулярним відшаруванням ВПМ і резорбцією гемофтальма після консервативної терапії гострота зору підвищилась до 0,85. Двом пацієнтам, у яких розсмоктувальна терапія не була ефективною, проведена ВЕ. В одного з них з екстрамакулярним відшаруванням ВПМ гострота зору після операції підвищилась до 1,0. У другого - з макулярною локалізацією відшарованої ВПМ - після ВЕ й пілинга ВПМ гострота зору також підвищилась до 1,0, однак спостерігався макулярний набряк.

Наші спостереження свідчать, що при синдромі Терсона доцільно проведення УЗ-сканування із застосуванням високочастотного (20 Мгц) датчика для діагностики та локалізації відшарування ВПМ. При макулярній локалізації відшарування ВПМ рекомендована ВЕ з пілингом відшарованої ВПМ з метою профілактики премакулярного фіброзу. При екстрамакулярній - проведення консервативної терапії; в разі її неефективності - ВЕ без пілинга ВПМ (патент України №48864, 12.04.2010 р., Бюл. №7, с. 5.21).

Проведені нами імунологічні та клінічні дослідження дозволили прогнозувати динаміку розвитку посттравматичного гемофтальма (резорбцію або фіброзну його організацію) і відповідно визначити тактику його лікування (консервативну або хірургічну). Проведення по закінченні вітректомії кріоретинопексії в проекції меридіанів верхніх склеротомій при наявності факторів ризику (фіброзі скловидного тіла й вогнища пошкодження сітківки) зменшує відносний ризик розвитку відшарування сітківки на 82,2%, що дозволяє запропонувати цей профілактичний спосіб в офтальмологічну практику.

Висновки

1. Крововилив у скловидне тіло є найбільш частим ускладненням травми ока (до 58% при закритій травмі й до 78% при відкритій) і основним стимулом внутрішньоочної клітинної проліферації, що обумовлює несприятливі наслідки лікування. Методи прогнозування динаміки посттравматичного гемофтальма (резорбції або фіброзної організації) з урахуванням імунного статусу хворих у літературі відсутні, що визначає доцільність вивчення цього питання. Висока частота розвитку відшарування сітківки (до 78%) після вітректомії з приводу посттравматичного гемофтальма обумовлює актуальність пошуку ефективних методів попередження цього ускладнення.

2. Посттравматичні пошкодження заднього сегмента ока супроводжуються активацією специфічних імунних реакцій, що виражається в збільшенні рівня експресії маркерів активації лімфоцитів CD25, CD38 і CD54 в периферичній крові в середньому в 2,4 рази.

3. Фіброзна організація посттравматичного гемофтальма характеризується активацією аутоімунних процесів в організмі, що виражається підвищенням в периферичній крові рівня сенсибілізації організму до антигенів судинної оболонки на 27% і відносного вмісту CD5 на 19%, а також активацією неспецифічних імунних реакцій, що виражається підвищенням вмісту фагоцитарних клітин на 17%.

4. Розроблена математична модель індивідуального прогнозу імовірності фіброзної організації посттравматичного гемофтальма, яка полягає в тому, що в разі локального прилягання скловидного тіла до сітківки за даними ультразвукового дослідження та підвищенні в периферичній крові відносного вмісту CD5 і фагоцитарних клітин вище 17% і 70% відповідно, імовірність доопераційної діагностики фіброзної організації посттравматичного гемофтальма становить 97%.

5. Відсутність резорбції посттравматичного гемофтальма характеризується підвищенням відносного вмісту маркера аутоімунних процесів CD5 у периферичній крові на 29% в порівнянні з відповідними даними в разі резорбції гемофтальма.

6. Резорбція посттравматичного гемофтальма при закритій травмі ока характеризується низькими значеннями рівня сенсибілізації організму до антигенів скловидного тіла, які не перевищують 10%.

7. Регматогенне відшарування сітківки після вітректомії при посттравматичному гемофтальмі розвивається в 31% випадків, з яких в 86,4% випадків відриви й розриви сітківки локалізуються в проекції меридіанів верхніх склеротомій, розвиток яких обумовлений наявністю таких факторів ризику: наскрізне поранення, фіброз скловидного тіла, наявність вогнища пошкодження сітківки, тракція сітківки вітреоретинальною швартою, відкритий вид травми ока.

8. Найбільша ймовірність розвитку відшарування сітківки після вітректомії при посттравматичному гемофтальмі спостерігається при комбінації фіброзу скловидного тіла й вогнища пошкодження сітківки та становить 71%, що знижується до 12% при проведенні по закінченні вітректомії профілактичної кріоретинопексії в проекції меридіанів верхніх склеротомій.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Красновид Т.А. Способ прогнозирования вероятности резорбции контузионного гемофтальма / Т.А. Красновид, Т.В. Дегтяренко, Наровченко // Офтальмол. журн. - 2006. - №6. - С. 31-34. Автором самостійно проводились обстеження і лікування хворих, аналіз літератури та статистична обробка отриманих результатів, написані вступ, матеріал і методи, результати та їх обговорення.

2. Красновид Т.А. Особенности местного и общего иммунитета у больных с контузионным вывихом хрусталика в стекловидное тело / Т.А. Красновид, Л.Н. Величко, Т.В. Наровченко // Офтальмол. журн. - 2008. - №3. - С. 49-53. Самостійно автором проводились обстеження і післяопераційне лікування хворих, аналіз літератури, статистична обробка отриманих результатів, написані вступ, матеріали і методи, результати та їх обговорення.

3. Красновид Т.А. Тактика лечения гемофтальма с отслойкой внутренней пограничной мембраны при синдроме Терсона / Т.А. Красновид, О.С. Сидак-Петрецкая, Т.В. Наровченко // Офтальмол. журн. - 2009. - №3. - С. 55-59. Особисто автором проводились обстеження і лікування хворих, аналіз літератури, написані вступ, матеріали і методи, результати та їх обговорення.

4. Наровченко Т.В. Криоретинопексия в профилактике развития отслойки сетчатки после витрэктомии при травматическом гемофтальме / Т.В. Наровченко, Т.А. Красновид, О.С. Сидак-Петрецкая, Е.И. Драгомирецкая // Офтальмол. журн. - 2010. - №1. - С. 50-55. Авторові належить ідея профілактики розвитку відшарування сітківки після вітректомії при посттравматичному гемофтальмі при високому ризику його розвитку. Автором проводились обстеження, кріоретинопексія і післяопераційне лікування хворих, написані вступ, матеріали і методи, результати та їх обговорення.

5. Пат. 11866 Україна, МПК А61В 3/00. Спосіб прогнозування резорбції контузійного гемофтальму / Т.В. Дегтяренко, Т.А. Красновид, Т.В. Наровченко; заявник та патентовласник Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова. - №u200506465; заявл. 01.07.05; опубл. 16.01.06, Бюл. №1. Кн. 1 - С. 5.20. Автором самостійно проведений патентний пошук, оформлена патентна документація.

...