Размещено на http://allbest.ru

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Обґрунтування ролі тарганів і заходів боротьби з ними в профілактиці внутрішньолікарняних інфекцій

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

тарган патогенний мікроорганізм

Актуальність теми. Проблема захворюваності на внутрішньолікарняні інфекції (ВЛІ) залишається найбільш актуальною в теперішній час і важко вирішується не тільки у нашій країні, а й в усьому світі. У справі боротьби з ВЛІ одним з найважливіших напрямів є раціональне застосування методів і засобів дезінфекції (В.Г. Акімкін, 2003; Л.М. Вашека, 2007; Е.П. Ковальова, 2000; Н.С. Морозова, 2007; Н.А. Семіна, 2003; Н.Ф. Соколова, 2007).

Організація і проведення дезінфекційних заходів спрямовані на переривання певного механізму передачі інфекції від джерела до сприйнятливого організму. Тому вибір засобів і методів дезінфекції повинен мати цільовий характер, бути направлений на усунення як збудників, так і їх переносників, у зовнішньому середовищі, бути науково обґрунтованим (Р.П. Венцел, 2000; М.Г. Шандала, 2007).

В нормативних документах, що регламентують порядок організації і проведення дезінфекційних заходів у лікувально-профілактичних закладах (ЛПЗ), вказано лише на необхідність проведення дезінфекції з метою знищення збудників, без урахування необхідності боротьби з їх переносниками. Разом з тим, в літературі є повідомлення про переносників збудників ВЛІ, серед яких пріоритетне місце займають таргани (A. Karimizarchi, 2000; H. Stypuikowska-Misiurewicz, 2006; A. Vahabi, 2007). Всеїдність, цілорічна активність і здібність до інтенсивних міграцій усередині і поза спорудами збільшує можливість їх контакту з джерелами різноманітних збудників інфекцій та інвазій людини.

Важливо врахувати той факт, що таргани є механічними переносниками інфекційних агентів в умовах багатопрофільного ЛПЗ, де, через свою здібність до агрегації, за короткий час вся колонія комах стає інфікованою різними мікроорганізмами - бактеріями та вірусами (A. Vahabi, 2007; L. Zurek, 2004). Доведено, що на поверхні тіла і в кишечнику тарганів патогенні мікроорганізми зберігають свою життєздатність від декількох днів до декількох місяців ( H. Baur, 2004; Er. Chen, 2003; A. Salehzadeh, 2007).

Роль тарганів як переносників збудників різних інфекцій вивчало багато дослідників у різних країнах (В.П. Дремова, 2003; П.С. Опарін, 2001; Er. Chen, 2003; A. Karimizarchi, 2000; A. Vahabi, 2007). Експериментально доведено, що мікроорганізми (сальмонели, збудники холери, туберкульозу та ін.) проходять через кишечник тарганів не змінюючись, що робить цих комах тривалими носіями інфікованих екскрементів (B. Allen, 1987; H. Baur, 2004). Спеціалістами ВООЗ таргани розглядаються як переносники 40 різних збудників інфекцій людини і тварин (Європейське Регіональне бюро ВООЗ, 1998). Існують переконливі докази ролі тарганів як механічних переносників сальмонел при спалахах цих інфекцій у ЛПЗ (R. Kopanic, 1994). У роботах деяких авторів показано, що таргани є переносниками збудників таких вірусних інфекцій, як поліомієліт, гепатит та інші (M. F. Cotton, 2000; H.V. Daly, 1998).

Не дивлячись на те, що таргани є механічними переносниками патогенних мікроорганізмів, цій проблемі практично не приділяється увага. Наявна інформація про епідеміологічне значення тарганів свідчить про необхідність розробки нових підходів до боротьби з ними в ЛПЗ (П.С. Опарін, 2001; I. Uсkay, 2009; H. Vatani, 2001).

На даний час у практиці медичної дезінсекції використовується близько 30 речовин із різних хімічних груп, які складають основу більше 250 інсектицидів. Широке нерегламентоване їх застосування в нових соціально-економічних умовах привело до зниження ефективності заходів дезінсекції, насамперед, за рахунок формування резистентних популяцій тарганів (О.В. В.П. Дремова, 2003; М.Н. Костіна 2000; С.П. Расніцин, 2000; G.L. Holbrook, 2003).

Резистентність комах до інсектицидів є обмежуючим чинником для ефективного застосування останніх. Трансформація чутливої популяції в резистентну - складний генетичний процес, в ході якого більшість чутливих особин гине, а в живих залишаються особини із зміненими фізіологічно-хімічними властивостями (С.А. Рославцева, 1998; M. Kristensen, 2005; H. Nazirian, 2009). Тривале застосування одного і того ж інсектициду приводить до швидкого розвитку резистентності.

Для подолання сформованої резистентності і попередження її розвитку пропонуються різні способи. Але вони, як показує практика, не завжди гарантують ефективність заходів дезінсекції. Для практичної реалізації цільового підбору і успішного застосування інсектицидних препаратів необхідна науково-обґрунтована система заходів, заснованих на моніторингу резистентності тарганів до інсектицидів (В.П. Дремова, 2003; А.С. Путінцева, 2000). Це в свою чергу обумовлює необхідність наукового обґрунтування і корегування існуючих підходів подолання резистентності, одним з головних питань яких є організація і проведення моніторингу за резистентністю тарганів, що мешкають у лікувально-профілактичних закладах, до інсектицидів (В.П. Дремова, 2003; С.А. Рославцева, 2000).

Пропоновані лабораторні методи вивчення резистентності є трудомісткі для використання в повсякденній практиці. В зв`язку з цим необхідна розробка доступних у практичних умовах експрес-методів її визначення (С.П. Расніцін, 2000; М.І. Леві, 1998; С.А. Рославцева, 2001).

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження здійснювали відповідно до програми ВOOЗ «Pest management in an urban environment, the publik health aspects» (2003-2008р.р.), а також плану НДР Харківської медичної академії післядипломної освіти «Підвищення ефективності методів неспецифічної профілактики ВЛІ, заснованих на даних про роль тарганів як переносників збудників ВЛІ в ЛПЗ, чутливості/резистентності їх до інсектицидів» (державний реєстраційний № 0104U004429).

Мета роботи: обґрунтування ролі тарганів як переносників збудників внутрішньолікарняних інфекцій і підходів до боротьби з ними в лікувально-профілактичних закладах.

Завдання дослідження:

Оцінити епідеміологічну значимість тарганів як переносників збудників ВЛІ.

Визначити терміни збереження збудників ВЛІ у тарганів-переносників.

Вивчити найбільш значимі чинники, що визначають ефективність дезінсекції.

Встановити роль дезінсекції в комплексі протиепідемічних заходів при локалізації спалахів ВЛІ.

Визначити шляхи подолання резистентності тарганів до інсектицидів.

Розробити метод лабораторного моніторингу чутливості/резистентності тарганів до інсектицидів, прийнятний в практичних умовах.

Об'єкт дослідження: умовно-патогенна флора та внутрішньолікарняні інфекції в ЛПЗ, дезінсекція, інсектициди.

Предмет дослідження: приміщення та об'єкти навколишнього середовища ЛПЗ, переносники збудників внутрішньолікарняних інфекцій - таргани Blattella germanica, чутливість/резистентність тарганів до інсектицидів та методів їх визначення, лікарняні відходи класів А і Б.

Методи дослідження - мікробіологічні, дезінфектологічні, бактеріологічні, ентомологічні, статистичні.

Наукова новизна отриманих результатів. Результати досліджень істотно доповнюють теоретичні знання з проблем ВЛІ в лікувально-профілактичних закладах:

Вперше на Україні доведена роль тарганів як переносників збудників ВЛІ.

Вперше встановлено високий ступінь контамінації тарганів, яких відловили в ЛПЗ, різними видами умовно-патогенних мікроорганізмів, що тривалий час зберігаються в кишечнику та поверхні кутикули.

Вперше у вітчизняній практиці обґрунтовано комплексний підхід у системі організації і в проведенні профілактичних і протиепідемічних заходів у ЛПЗ, що передбачає усунення як збудників ВЛІ, так і їх переносників.

Вперше доведено, що при локалізації спалахів «класичних» внутрішньолікарняних інфекцій необхідно обов'язкове проведення дезінсекції.

Встановлена роль лікарняних відходів як місця переживання тарганів і джерела їх мікробної контамінації.

Вперше обґрунтована необхідність проведення в ЛПУ моніторингу чутливості/ резистентності тарганів до інсектицидів.

Практичне значення отриманих результатів.

Виявлено корелятивний зв'язок між розповсюдженням збудників і їх переносниками у період епідемічного підйому захворюваності на ВЛІ, що дає змогу вважати тарганів одним з екологічних резервуарів, які забезпечують підтримку чисельності і стійке існування госпітальних штамів у зовнішньому середовищі.

Встановлені певні сезонні і «осередкові» особливості заселення тарганами приміщень ЛПЗ, що має суттєве значення для організації і проведення протиепідемічних заходів і вказує на необхідність періодичної паспортизації приміщень ЛПЗ.

Встановлена роль тарганів як переносників збудників у період хвилеподібного спалаху сальмонельозу в ЛПЗ. Показано, що проведення дезінсекції є обов'язковим в системі протиепідемічних заходів при локалізації спалаху.

Обґрунтована необхідність проведення обробки лікарняних відходів інсектицидними засобами. Розроблена система моніторингу за резистентністю тарганів до інсектицидів для оцінки ефективності дезінсекції і внесення відповідних поправок у рекомендовані схеми застосування інсектицидів. Показано, що основною мірою подолання сформованої резистентності і попередження її розвитку є використання ротації інсектицидів з різним механізмом дії.

Запропонована модифікована методика визначення чутливості/резистентності тарганів до інсектицидів, яка адаптована для роботи в практичних умовах.

Розроблені організаційні і методичні прийоми впроваджені в роботу дезінфекційних станцій, підприємств профілактичної дезінфекції Донецька, Харкова, Києва.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно розроблено і виконано план всіх клінічних і лабораторних досліджень, виконана експериментальна частина роботи, статистична обробка матеріалу, проведено аналіз літературних джерел і написання дисертації.

Автором самостійно проводилися ентомологічні дослідження, визначення рівнів чутливості/резистентності тарганів і залишкової дії інсектицидів. Забір матеріалу для лабораторних досліджень автор проводив самостійно. Основна частина бактеріологічних досліджень проводилася при особистій участі дисертанта.

У всіх основних публікаціях авторові належать постановка завдання, обґрунтування програми досліджень, участь у дослідженнях і їх організації, обговорення отриманих результатів, формування висновків і підготовка матеріалів до друку.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації докладалися на: нараді-семінарі з актуальних питань дезінфекційної справи в Україні, присвяченому 70-річчю з дня заснування Харківської дезінфекційної станції (Харків, 2003); нараді-семінарі з актуальних питань дезінфекційної справи, присвяченому 15-річчю утворення Київського міського медично-промислового підприємства «Профілактична дезінфекція» (Київ, 2006); другій всеукраїнській науково-практичній конференції з міжнародною участю, присвяченої 20-річчю кафедри дезінфектології та профілактики ВЛІ Харківської медичної академії післядипломної освіти «Внутрішньолікарняні інфекції - проблеми епідеміології, клініки, діагностики, лікування та профілактики» (Харків, 2007); нараді-семінарі з актуальних питань дезінфекційної справи (Львів, 2008).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 11 наукових робіт, з них - 5 робіт у журналах, затверджених ВАК України, 2 роботи у науково-практичному журналі та 4 - в тезах конференцій.

Структура і обсяг дисертації. Матеріали дисертації викладені на 137 сторінках і складаються зі вступу, огляду літератури, 4 розділів власних досліджень, обговорення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій. Список використаних джерел включає 107 україно- та російськомовних, а також 89 іноземних авторів. Робота проілюстрована 27 таблицями та 18 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Обсяг проведених досліджень та їх спрямованість визначалися завданнями даної роботи (табл. 1). Дослідження проводили у багатопрофільному ЛПЗ Донецька, у структуру якого входило чисте та гнійне хірургічні відділення.

Для досягнення мети і вирішення поставлених завдань проведено 2560 мікробіологічних аналізів. Для проведення дослідів відловили більше 2500 тарганів. Штами бактерій (100 шт.) виділені і охарактеризовані за загальноприйнятими методиками співробітниками бактеріологічної лабораторії Донецької міської дезінфекційної станції за участю автора. При виділенні та ідентифікації використовували сертифіковані живильні середовища. У виділених з об'єктів ЛПЗ і від тарганів умовно-патогенних мікроорганізмів вивчали біохімічні, серологічні властивості, чутливість до антибіотиків і дезінфікуючих препаратів. Визначення антибіотикочутливості проводили методом дифузії в агар із застосуванням паперових дисків.

Таблиця 1. Обсяг виконаної роботи

№ п/п	Об'єкт/предмет вивчення	Кількість досліджень/аналізів (абс.)
1	Змиви з рук персоналу	120
2	Змиви з об'єктів відділення	1120
3	Змиви з кутикули тарганів	100
4	Посів зміста кишечнику тарганів	100
5	Медичні відходи	960
6	Харчові відходи	160
7	Визначення чутливості/ резистентності тарганів до інсектицидів	660
8	Визначення залишкової дії інсектицидів	120
9	Визначення заселеності приміщень ЛПЗ тарганами	300

Визначення чутливості/резистентності мікроорганізмів до дезінфікуючих засобів проводили згідно з Методичними рекомендаціями «Визначення чутливості/стійкості мікроорганізмів до дезінфікуючих засобів» (Київ, 2008). Культуру в концентрації 1х10⁹ мікробних тіл у 1 мл вносили до розчину дезінфікуючого засобу, ретельно перемішували протягом 10 хвилин, переносили в розчин відповідного нейтралізатора, потім у стерильний фізіологічний розчин, з якого проводили висів на щільне поживне середовище. Результати враховували через 7 діб інкубації в термостаті при 37°С. Рівень чутливості визначали за мінімальною граничною концентрацією (МГК) дезінфекційного засобу - повної значимої затримки росту.

Для вивчення чутливості/резистентності тарганів до інсектицидів та оцінки ефективності різних їх препаративних форм використовували методи, визначені методичними вказівками «Методы определения эффективности инсектицидов, акарицидов, регуляторов развития и репеллентов, используемых в медицинской дезинсекции» (Росія, Москва, 2003). Використовували наступні методи:

метод топікального нанесення інсектицидів;

метод обприскування комах за допомогою обприскувача Потера;

метод примусового контакту комах з обробленими поверхнями.

Результати враховували протягом 24-96 годин. Оцінка результатів проводилася за кількістю загиблих особин в різні інтервали часу. До живих відносили особин, що зберегли здібність до направленого руху.

Розрахунок концентрації початкового розчину (емульсії, суспензії) проводили за формулою:

де: - необхідна концентрація активно діючої речовини (АДР); - необхідна кількість розчину; К - концентрація АДР у розчині.

Визначення чутливості/резистентності тарганів проводилося за допомогою покрокового способу наближення до оптимальної концентрації препарату (С.П. Расніцин, 1997).

Отримані дані обробляли статистично у ППП Statistica 7.0 за допомогою непараметричних методів на основі коефіцієнтів взаємної зв'язаності К. Пірсона і А. Чупрова (А.М. Меркулов та Л.Э. Поляков, 1974).

Результати досліджень та їх обговорення

До теперішнього часу наукове обґрунтування тактики дезінфекційних заходів у ЛПЗ з метою профілактики ВЛІ базувалося виключно на усуненні збудників без урахування їх переносників. На підставі зібраного нами матеріалу доведено епідеміологічну значимість тарганів і визначені особливості передачі ВЛІ у системі «переносник - навколишнє середовище - хворий».

В результаті проведеного аналізу мікробного обсемінення тарганів виловлених в різних приміщеннях ЛПЗ, встановлено, що 85,7% комах були механічними переносниками різних видів мікроорганізмів. Частка E. сoli при цьому становила 38.0%, S. epidermidis - 23,2%, S. aureus - 20,5%. Значно менший відсоток припадав на P. аeruginosa - 8,8 %, P. vulgaris - 4,2 % і до атипової мікрофлори віднесено 5,3% (рис.1).

Виходячи з завдань дослідження було проведено вивчення взаємозв'язку проявів епідемічного процесу внутрішньолікарної гнійно-септичної інфекції з рівнем заселеності приміщень тарганами.

Отримані результати показали, що таргани є потенційною небезпекою в ЛПЗ як носії і переносники збудників ВЛІ. Підтвердженням тому виявилися дані про живучість різних видів мікроорганізмів у кишечнику і на поверхні кутикули тарганів. Встановлено, що S. typhimurium і E. coli в кишечнику комах залишалися життєздатними більше 12 діб. На поверхні кутикули умовно-патогенні мікроорганізми зберігали життєздатність 4-6 діб, а S. aureus - 10-12 діб. У загиблих комах мікроорганізми висівались протягом 4-6 діб.

При організації та проведенні профілактичних і винищувальних заходів одним із провідних критеріїв має бути об'єктивна оцінка чисельності популяції тарганів у приміщенні та місцях їх локалізації. Встановлено, що розподіл тарганів по приміщенням є нерівномірним і визначається наявністю сприятливих для комах умов (оптимальний температурний режим, наявність харчової бази, води, сховищ тощо). Аналіз «осередкових» місць переживання тарганів дозволив встановити ступінь заселеності приміщень стаціонару і виявити основні тривало заселені місця, до яких були віднесені харчоблоки, ординаторські та палати на всіх поверхах. Санітарні кімнати, туалети, лабораторії, маніпуляційні були віднесені до другорядних місць.

Спостереження протягом року динаміки змін чисельності популяції тарганів у стаціонарі не дали змоги виявити строгу циклічність, яка могла б бути кваліфікована як сезонність. При цьому відмічені певні відмінності у часі даного процесу. В «осередкових» приміщеннях зареєстровано два періоди зниження їх заселеності тарганами - квітень - травень і липень-серпень, з яких перший можна трактувати зниженням температури в приміщеннях, а другий - зниженням рівня лікувально-діагностичного процесу в ЛПЗ.

Проведений десятигодинний бактеріологічний моніторинг в «осередкових» приміщеннях дав змогу виявити чіткі відмінності в показниках мікробної контамінації об'єктів ЛПЗ в періоди високого і низького ступеня заселеності їх тарганами. Визначено, що в період високої заселеності комахами «осередкових» приміщень, зі всіх об'єктів висіювались S. epidermidis, S. aureus і E. coli, тоді як при низькій заселеності висівалися переважно S. epidermidis.

Вивчення динаміки інтенсивності проявів епідемічного процесу гнійно-септичних інфекцій (ГСІ) в хірургічному відділенні впродовж чотирьох місяців, дозволило виявити підвищення від 10,0% до 24,9% рівня ГСІ при збільшенні заселеності приміщень до 50,0% (рис. 2.).

Роль тарганів як переносників збудників ВЛІ вивчена в період хвилеподібного спалаху сальмонельозу в дитячому стаціонарі. Проведений мікробіологічний моніторинг за збудником показав, що штами S. typhimurium, виділені від хворих, об'єктів стаціонару й із зовнішніх покривів тарганів, були ідентичні за антибіотикограмами і чутливістю до деззасобів. Отримані дані дають змогу не тільки оцінити роль тарганів як переносників сальмонел, а й рекомендувати обов'язкове проведення дезінсекції як додатковий протиепідемічний захід при локалізації спалахів ВЛІ.

Особливості розповсюдження госпітальних штамів мікроорганізмів виявляються за екосистемами і місцем походження культури. Важливим результатом диференціації чинників передачі при ВЛІ є виявлення деяких закономірностей у перенесенні збудників інфекції від джерела до пацієнта, які характеризують як загальні тенденції процесу, що відбуваються, так і його локальні особливості.

Ідентичність бактерійних культур за епідеміологічними маркерами (спектр чутливості/ резистентності мікроорганізмів), виділених із змивів з рук медичного персоналу, об'єктів ЛПЗ і від тарганів, дає можливість визначити шляхи розповсюдження ВЛІ і обґрунтувати основні заходи щодо переривання ланцюжка «тарган - об'єкт стаціонару - руки персоналу».

В процесі вивчення шляхів розповсюдження тарганів і умов їх контамінації умовно-патогенними мікроорганізмами, досліджували роль лікарняних відходів, як місць знаходження тарганів у ЛПЗ. Вивчені відходи класу А (харчові відходи) і класу Б (медичні відходи, що містять залишки крові).

В нормативних документах МОЗ України, нажаль, не приділяється належної уваги необхідності проведення не тільки дезінфекції, але і термінам утилізації відходів. Проведене бактеріологічне вивчення обсемінення лікарняних відходів класів А і Б дозволило виявити відмінності у видовому складі мікроорганізмів. У відходах класу А домінували бактерії групи кишкової палички - 44,8%; стафілококи складали 22,4%, грампозитивні спорові палички - 7,5%, синегнійна паличка - 1,5%, інші - 23,8%. На противагу, у медичних відходах класу Б стафілококи склали 31,5%, бактерії групи кишкової палички - 20,9%, грампозитивні спорові палички - 16,1%, синегнійна паличка - 3,9%, інші - 27,6%. При цьому у 87,7% відловлених у харчових відходах тарганів виявлені різні види умовно-патогенних бактерій, з яких більшість склали БГКП - 53,5% і стафілококи - 23,2%.

Кількість бакобсемінених комах, що відловили в медичних відходах, складала 86,1% з усіх виловлених особин. За видовим складом розподіл мав істотні відмінності: значне превалювання стафілококів - 34,6% і наявність синегнійної палички - 3,2%. Наведені нами дані показують, що лікарняні відходи при порушенні системи їх зберігання можуть бути джерелом, а потенційні переносники - таргани - виконують роль екологічного резервуару збудників ВЛІ.

Поза сумнівом, таргани є лише додатковим чинником, який може в певних умовах (висока чисельність комах, цілорічна активність усередині приміщень, порушення санітарно-гігієнічного режиму тощо) мати істотне значення в епідеміології ВЛІ. Тому дезінсекційні заходи у ЛПЗ мають бути обов'язковими, і основний їх принцип - це безперервна дія на популяцію комах комплексом санітарно-гігієнічних і винищувальних робіт, спрямованих на зменшення чисельності популяції до низького ступеня заселеності приміщень.

Власні дослідження показали, що хімічні обробки призводять до набуття комахами резистентності до вживаних проти них препаратів. На розвиток резистентності популяції можуть впливати ряд чинників: природна нечутливість особин в популяції, використання високих дозувань інсектицидів для широкомасштабних обробок, чисельність популяції. Тому одним з найбільш важливих елементів тактики боротьби з тарганами-переносниками збудників ВЛІ є моніторинг їхньої чутливості/резистентності до інсектицидів.

В даний час відсутні методи вивчення чутливості/резистентності синантропних тарганів до сучасних інсектицидів. Комітетом експертів ВООЗ рекомендовані три основних методи вивчення чутливості/резистентності тарганів до інсектицидів: топікальне нанесення інсектицидів, обприскування комах за допомогою обприскувача Потера і примусовий контакт комах з обробленими поверхнями. Нажаль, ці методи занадто трудомісткі для практичного використання. Відповідно нагальною є розробка та впровадження уніфікованих експрес-методів визначення чутливості тарганів до сучасних інсектицидів.

Згідно отриманих нами даних найбільш достовірним і прийнятним у практичних умовах є метод примусового контакту комах з обробленими поверхнями. Він не вимагає відлову великої кількості особин для проб, дозволяє в короткі терміни використання отримати результати дослідження, менш трудомісткий у виконанні.

Для зручності використання в практичних умовах даний метод був модифікований шляхом заміни скляних поверхонь на керамічну плитку та експозиметра - на чашку Петрі. Таким чином, у мінімальний робочий набір входить керамічна плитка, листи фанери 10х20см, чашки Петрі, ємності для приготування робочих розчинів інсектицидів.

Простота, надійність і доступність застосування цього методу в практичних умовах дозволяє на місці за короткий проміжок часу встановити всі необхідні параметри для якісної дезінсекції - виявити активно діючу речовину, до якої найбільш чутлива природна популяція тарганів, її мінімальну летальну концентрацію з подальшим вибором оптимальної препаративної форми для використання на конкретному об'єкті.

В багатопрофільному стаціонарі було виловлено більш 800 особин тарганів для проведення дослідження їх чутливості/резистентності до інсектицидів. Дослідження проводили до інсектицидів різних хімічних груп - піретроїдів і фосфорорганічних сполук. З групи піретроїдов були вивчені дельтаметрін і циперметрін, з групи фосфорорганічних сполук - хлорпіріфос (Табл. 2).

Таблиця 2. Визначення чутливості/резистентності тарганів до хімічних інсектицидів різних хімічних груп

Препарат	Концентрація % за АДР	Загибель тарганів % по днях обліку
		1	2	3	4
Дельтаметрін (К-отрін)	0,1	50	30	20	-
	0,5	80	20	-	-
	1,0	100	-	-	-
Циперметрін (Сипаз-супер)	0,1	80	20	-	-
	0,5	100	-	-	-
	1,0	100	-	-	-
Хлорпіріфос (Хлорпірімарк)	0,48	100	-	-	-
	2,4	100	-	-	-
	4,8	100	-	-	-
Контроль	-	0	0	0	0

Як модельні препарати використовували: для вивчення дельтаметріна - препарат «К-отрін», для вивчення циперметріна - препарат «Сипаз-супер», для вивчення інсектицидної активності хлорпіріфоса використовували препарат «Хлорпірімарк». У тарганів, відловлених на експериментальному об'єкті, найбільша чутливість виявлена до хлорпіріфосу, тому цей інсектицид був використаний для вивчення динаміки розвитку резистентності до хімічних препаратів у практичних умовах.

Враховуючи, що для проведення дезінсекції в ЛПЗ рекомендуються гелі, для подальшого дослідження як модельний препарат був вибраний гель «Ефект Плюс», активно діючою речовиною якого є хлорпіріфос.

Систематичне проведення дезінсекції гелем «Ефект Плюс» впродовж 8 місяців виявило динаміку зниження ефективності обробок у зв'язку з збільшенням кількості резистентних особин (рис. 3).

Так, у перші місяці обробок заселеність приміщень тарганами знизилась з 35,3% до 4,6% - 6,9%. Починаючи з 4 місяця заселеність приміщень тарганами почала зростати і до кінця восьмого місяця досягла 29,0%, тобто майже початкового рівня.

Визначення чутливості/резистентності до активно діючої речовини - гелю «Ефект Плюс» - хлорпіріфосу у 90 особин, що відловили через 8 місяців від початку систематичної дезінсекції, показало, що резистентні особини склали 43,3% популяції. Процес формування резистентності, показаний на моделі застосування геля «Ефект Плюс», був підтверджений і результатами застосування препаратів з групи піретроїдів «Легіон-гель»- АДР дельтаметрін. Встановлено, що через 8 місяців застосування препарату показник резистентності популяції тарганів перевищував початковий рівень - 48,7 та 45,6% відповідно (рис.4).

Нечутливість тарганів до інсектицидів є обмежуючим чинником для їх застосування. В зв'язку з цим завданням боротьби з комахами є розробка методів подолання резистентності тарганів до препаратів різних хімічних груп. Існують 2 основних напрямки підвищення якості дезінсекції:

підвищення концентрації препаратів;

ротація препаратів.

Проведені дослідження показали, що при підвищенні концентрації інсектициду ефективність обробок знижувалася вже на 3-4 місяці, тоді як при використанні регламентованих концентрацій - на 6-8 місяці. Певно, що в таких випадках інсектицид є могутнім чинником відбору, так як у живих залишаються особини із зміненим фізіологічно-хімічним механізмом (рис. 5).

Перспективною мірою подолання резистентності, що сформувалася і попередження її розвитку є обґрунтована ротація препаратів різних хімічних груп.

Вивчення активності препарату на основі нового піретроїду ціфлутріну - «Сольфак» на резистентних до хлорпіріфосу комах показало, що досліджений засіб активно діє проти резистентних комах і викликає загибель 87,8% тарганів вже через 24 години та 100% наприкінці другої доби. У той же час, використання препарату «Байгон» (інсектицид з групи карбаматів) на резистентних до хлорпіріфосу тарганів показало зовсім інший результат. Так, у першу добу загинуло 72,0% особин, 8,9% тарганів загинуло наступної доби, в третю добу - 1,1%. Через 96 годин вижило 18,0% тарганів.

Отримані результати свідчать, що між фосфорорганічними сполуками та карбаматами існує перехресна резистентність пов'язана із подібним механізмом їх дії - інгібіцією холінестерази.

Результати проведених досліджень дають підстави стверджувати, що основним заходом підвищення ефективності боротьби з тарганами є обґрунтована ротація препаратів не тільки різних хімічних груп, а й різного механізму дії.

На ефективність дезінсекції впливає вибір препаративної форми та ступінь її взаємодії з поверхнями різного типу: пластик, скло, дерево і тому подібне, де можлива втрата інсектициду. Було проведене вивчення залишкової дії інсектицидів. Дослідження проводили з використанням препарату «К-отрін» (табл. 3) у вигляді концентрату суспензії та препарату «Сіпаз-Супер» - концентрату емульсії (табл. 4). Активно діюча речовина цих препаратів - циперметрін. Були вивчені терміни залишкової дії препаратів на різних поверхнях. Доведено, що суспензія та емульсія мають різні терміни залишкової дії залежно від типу поверхні; найкоротший термін залишкової дії був відмічений на штукатуреній поверхні.

Таблиця 3 Терміни залишкової дії препарата «К-отрін» (концентрат суспензії) на різних поверхнях

Поверхня	Концентрація АДР г/кв.м.	Загибель тарганів % за добу
		1-10	11-20	21-30	31-40	41-50	51-60	61-70	71-80	81-90
Пластик	0,25	100	100	100	100	100	90	90	90	80
Скло	0,25	100	100	100	100	100	90	90	90	90
Деревина	0,50	90	70	40	-	-	-	-	-	-
Штукатурена поверхня	0,50	90	-	-	-	-	-	-	-	-

Таблица 4 Терміни залишкової дії препарата «Сіпаз-Супер» (концентрат емульсії) на різних поверхнях

Поверхня	Концент-рація АДР г/кв.м.	Загибель тарганів % за добу
		1-10	11-20	21-30	31-40	41-50
Пластик	0,5	100	100	90	80	80
Скло	0,5	100	100	100	100	90
Деревина	1,0	90	70	-	-	-
Штукатурена поверхня	1,0	70	-	-	-	-

При розробці ефективних методів боротьби з тарганами в ЛПЗ важливо враховувати здібність комах до регресії резистентності. Дослідження проводили на популяції тарганів в ЛПЗ, де більшість особин були резистентні до хлорпіріфосу, при цьому хімічні засоби дезінсекції не використовувались. Щомісяця проводили відлов комах і за допомогою модифікованого нами методу визначення чутливості/резистентності тарганів до інсектицидів проводили моніторинг кількості чутливих особин. На підставі отриманих результатів обчислювали відсоток чутливих особин по відношенню до загальної кількості відловлених комах (рис. 6).

В перші 3 місяці відсоток чутливих особин суттєво не змінювався. Починаючи з четвертого місяця спостерігалось різке підвищення чутливості протягом двох місяців и вже на шостий місяць відсоток чутливих особин складав 70%, а на при кінці сьомого - 79%. Таким чином вихідний рівень чутливості відновлювався тільки через 6-7 місяців.

Таким чином, проведені дослідження дали змогу виділити основні чинники, що визначають оптимальну систему дезінсекційних робіт із застосуванням інсектицидних препаратів у сучасних умовах:

використання ротації (чергування) препаратів з різним механізмом дії;

обов'язкове дослідження рівня чутливості/резистентності до використовуваного інсектициду і передбачуваних замінників у системі ротації, з подальшим вибором оптимальної препаративної форми відносно оброблюваного об'єкту;

врахування особливостей поверхонь, що обробляються, кліматичних умов, оптимальних концентрацій препаратів.

У зв'язку з наявністю в кожному ЛПЗ специфічних умов перебування тарганів, неможливо розробити єдину послідовність використання інсектицидів. На основі власних досліджень та враховуючи рекомендації ряду авторів (Е.І. Баканова, 2000; С.А. Рославцева, 2001; G. Holbrook, 2003), нами був запропонований загальний принцип ротації інсектицидів для проведення тривалої дезінсекції у ЛПЗ, який необхідно адаптувати для кожного конкретного випадку (рис. 7).

Нижче наведено основні етапи дезінсекційних робіт.

На етапі планування тактики дезінсекції доцільно проводити відлов тарганів для визначення їх чутливості до інсектицидів різних хімічних груп (піретроїди, фосфорорганічні сполучення, карбамати).

На основі вивчення чутливості тарганів до інсектицидів з використанням удосконаленого методу примусового контакту комах з обробленими поверхнями визначають найбільш ефективний інсектицид. В проведених нами експериментах це фосфорорганічні сполуки, з яких і починають проведення робіт з дезінсекції. Потім використовують піретроїди та карбамати.

Тривалість використання кожного інсектициду 2 - 4 місяця. Враховуючи можливість виникнення перехресної резистентності після використання фосфорорганічних сполук, не можна відразу застосовувати карбамати або навпаки, оскільки вони мають однаковий механізм дії. Доцільно між цими сполуками використовувати піретроїди.

Після впливу на популяцію хімічними засобами необхідно зробити перерву для відновлення чутливості (регресія резистентності). В подальшому використовують засоби механічного відлову, електронні відлякувачі, регулятори розмноження та росту комах. Цей етап триває не менш 5 місяців для максимального зниження навантаження хімічними речовинами на популяцію тарганів, з метою відновлення їх чутливості.

В подальшому використовують гелеві препарати на основі новітніх інсектицидів кишково-контактної дії з груп аміногидрозонів (гідраметілон), фенілпиразолів (фіпронил) и неоникотиноїдів (імідаклопрід) з інтервалом між обробками не більше 2-3 тижнів.

Враховуючи особливості проведення дезінсекції в ЛПЗ, які пов'язані з постійною присутністю хворих і неможливістю застосування аерозольних способів дезінсекції в основних приміщеннях, найбільш прийнятною препаративною формою для застосування є гелі.

ВИСНОВКИ

В роботі доведена епідеміологічна роль тарганів як механічних переносників патогенних і умовно-патогенних мікроорганізмів і розроблена система боротьби з комахами-переносниками в лікувально-профілактичних закладах, що є внеском у вирішення проблеми профілактики внутрішньолікарняних інфекцій.

1. Вперше на основі вивчення спектру і рівня мікробного обсемінення тарганів, що відловили в функціональних відділеннях ЛПЗ в різні періоди інтенсивності проявів епідеміологічного процесу ВЛІ, встановлено, що 85,7% комах є механічними переносниками патогенних і умовно-патогенних мікроорганізмів. Частка E. coli складала 38,0%, S. epidermidis - 23,2%, S. aureus - 20,5%, P. аeruginosa - 8,8, P. vulgaris - 4,2 % , атипова мікрофлора - 5,32 %.

2. Доведено, що мікроорганізми на поверхні кутикули і в кишечнику тарганів на всіх стадіях розвитку комах зберігають життєздатність протягом 4-12 діб, що забезпечує підтримку, розповсюдження і стійке існування госпітальних штамів у лікувально-профілактичних закладах.

3. Вперше встановлено, що ефективність дезiнсекції знижується у зв'язку з тривалим використанням інсектицидів, що приводить до формування у комах резистентності. Визначення заселеності приміщень протягом 8 місяців систематичної дезінсекції препаратом на базі хлорпірімарка («Ефект Плюс») з наступним лабораторним дослідженням резистентності дозволило встановити термін формування резистентності. Показано, що в перші 2-4 місяці обробок заселеність приміщень тарганами знижується, потім спостерігається зростання їх кількості протягом 8 місяців до початкового рівня.

4. Вперше в Україні визначена роль тарганів як екологічного резервуару збудника Salmonela typhimurium. Доведено, що з метою локалізації спалаху сальмонельозу в комплексі протиепідемічних заходів необхідно проводити дезінсекцію приміщень.

5. Показано, що основним заходом подолання сформованої резистентності тарганів і попередження її розвитку є ротація інсектицидів з різним механізмом дії та обов'язковим дослідженням резистентності.

6. Відпрацьовано метод лабораторного моніторингу чутливості/резистентності тарганів до інсектицидів, прийнятий до застосування в практичних умовах. Обгрунтована ефективність проведення моніторингу чутливості/резистентності тарганів при проведенні тривалої дезінсекції в ЛПЗ.

Практичні рекомендації

1. Розробити нормативну документацію щодо основних принципів проведення дезінсекції в ЛПЗ і організації ефективного та безпечного зберігання та утилізації лікарняних відходів.

2. При проведенні комплексу протиепідемічних заходів у ЛПЗ з метою профілактики ВЛІ необхідне обов'язкове проведення тотальної систематичної дезінсекції. Особливу увагу необхідно приділяти дезінсекції лікарняних відходів класів А і Б.

3. До проведення дезінсекції у ЛПЗ рекомендовано здійснювати моніторинг чутливості/резистентності, популяції тарганів до інсектицидів.

4. Для подолання сформованої резистентності тарганів і попередження її розвитку необхідно використовувати ротацію інсектицидів з різним механізмом дії. Одночасно використовувати різноманітні клейові пастки, пастки з регуляторами розвитку та розмноження комах. У ЛПЗ вважати оптимальним використання інсектицидів кишково-контактної дії на гелевій основі.

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Донець О.В. Проведення дезінсекції в ЛПЗ з метою профілактики ВЛІ / О.В. Донець // Вісник гігієни і епідеміології. - 2008. - Т. 12, № 2. - С. 267 - 270.

Донець О.В. Тактика проведення дезінсекції в ЛПЗ при виявленні резистентної популяції рудого таргана / О.В. Донець // Вісник гігієни і епідеміології. - 2008. - Т. 12, № 1. - С. 141 - 146.

Донець О.В. Проблемні питання боротьби з тарганами у лікувально-профілактичних закладах / О.В. Донець // Вісник гігієни і епідеміології. - 2004. - Т. 8, № 1. - С. 116 -120.

Донець О.В. Про контроль за інсектицидною активністю К-отрину на об`єктах / О.В. Донець // Вісник гігієни і епідеміології. - 2003. - Т. 7, № 2. - С. 248 - 250.

Донець О.В. Дезінсекція: науково-обґрунтований підхід / О.В. Донець // СЕС. Профілактична медицина. - 2005. - № 2. - С. 62 - 63.

Донець О.В. Результати вивчення інсектицидної активності К - отрин на об'єктах / О.В. Донець, А.В. Дехтяр // Вісник асоціації. - 2003. - № 5. - С. 58 - 59. (Провів практичні випробування, дослідження чутливості/ резистентності тарганів, підбір і аналіз літератури, формулювання висновків, підготовка публікації до друку).

Семішев В.І. Про контроль якості профілактичних дезінфекційних засобів / В.І. Семішев, А.В. Дехтяр, Е.І. Медведєва, О.В. Донець // Вісник асоціації. - 2003. - № 5. - С.19. (Провів підбір і аналіз літератури, підготовка публікації до друку).

Донець О.В. Ефективність і переваги використання аерозольних апаратів і технологій при проведенні дезінфекції / О.В. Донець, С.І. Бондаренко, І.М. Ковтанець // Матеріали наради-семінару з акт. питань дезінфекційної справи, присв. 15-річчю створення Київського міського медично-виробничого підприємства «Профілактична дезінфекція». - К., 2006. - С. 71 -74. (Провів практичні випробування, підбір і аналіз літератури, формулювання висновків, підготовка публікації до друку).

Донець О.В. Дезінсекція як система заходів боротьби з внутрішньолікарняними інфекціями / О.В. Донець, А.В. Дехтяр, С.В. Рідний // Матеріали наради - семінару з актуальних питань дезінфекційної справи. - Львів, 2008. - С. 57 - 58. (Провів бактеріологічні дослідження, практичні випробування, аналіз літератури, формулювання висновків, підготовку публікації до друку).

Донець О.В. Тактика боротьби з переносниками збудників внутрішньолікарняних інфекцій у лікувально-профілактичних закладах / О.В. Донець, Т.И. Балаклієць, О.П. Гавронова // Матеріали II всеукр. науково-практ. конф. з міжнар. участю, присв. 20-річчю кафедри дезінфектології та профілактики внутрішньолікарняних інфекцій ХМАПО - Харків, 2007. - С. 37 - 38. (Провів дослідження чутливості/резистентності тарганів, картування приміщень, аналіз літератури, формулювання висновків, підготовку публікації до друку).

Донець О.В. Науковий підхід до обґрунтування вибору засобів дезінсекції / О.В. Донець, А.В. Дехтяр // Матеріали наради-семінару з актуальних питань дезінфекційної справи в Україні, присв. 70-річчю з дня заснування Харківської дезінфекційної станції. - Харків, 2003. - С. 110 - 111. (Провів практичні випробування, формулювання висновків підбір і аналіз літератури та підготовку публікації до друку).

Размещено на Allbest.ru

...