Корекція клімактеричних порушень у жінок, які багато народжували

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВўЯ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ імені П. Л. ШУПИКА

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

КОРЕКЦІЯ КЛІМАКТЕРИЧНИХ ПОРУШЕНЬ У ЖІНОК,

ЯКІ БАГАТО НАРОДЖУВАЛИ

ДУБЕНЕЦЬ-ПОПОВА СВІТЛАНА МИКОЛАЇВНА

УДК 618.173-08-02:618.2-055.28

14.01.01 - акушерство та гінекологія

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Кримському державному медичному університеті

ім. С. І. Георгіївського МОЗ України

Науковий керівник

доктор медичних наук, професор Баскаков Петро Миколайович,

Кримський державний медичний університет ім. С. І. Георгіївського МОЗ України, професор кафедри акушерства, гінекології та перинатології факультету післядипломної освіти

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Юзько Олександр Михайлович,

Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗ України, завідувач кафедри акушерства та гінекології № 1

доктор медичних наук, професор Яроцький Микола Євгенович,

Національний медичний університет ім. О. О. Богомольця МОЗ України,

професор кафедри акушерства та гінекології № 1

Захист дисертації відбудеться “15” жовтня 2010 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.613.02 при Національній медичній академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗ України (04112, м.Київ, вул. Дорогожицька, 9).

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗ України (04112, м.Київ, вул. Дорогожицька, 9).

Автореферат розісланий “_13__” вересня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук, доцент М. М. Пилипенко

клімактеричний порушення жінка

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В даний час в Україні збільшується число жінок старших вікових груп, що потребує підвищеної уваги до стану їх здоров'я (А.Д. Соловьева, 2007; Б.М. Венцковский, 2008). Серед різних проблем гінекологічної захворюваності цих жінок одне з головних місць займає клімактеричний синдром (КС), частота якого залишається досить високою, а, крім того, відбувається його омолодження і переобтяження ступеня тяжкості з боку внутрішніх органів (Т.Д. Мойсеєва, 2003; О.В. Грищенко та співав., 2006).

Незважаючи на значне число публікацій з проблеми КС, основні наукові дослідження присвячено вивченню ендокринологічних особливостей і їх впливу на серцево-судинну систему і опорно-руховий апарат (В.Ю. Потебня, 1987; П.Т. Лещинський та співав., 2004). Тим часом, на нашу думку, передусім, недостатньо вивчено особливості клінічного перебігу клімактеричних порушень у жінок, які багато народжували, і можливості їх адекватної корекції. Певний інтерес становить вивчення взаємозв'язку репродуктивної функції (число пологів в анамнезі) з розвитком клімактеричних порушень, особливо, з огляду на вплив значного числа вагітностей і пологів на стан гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової активності. Крім того, жінки, які багато народжували, відрізняються високим рівнем супутньої соматичної патології і дисметаболічних порушень (Я.З. Зайдиева, 2001; L. Chiovato et al., 2003).

Все це, безумовно, свідчить про актуальність обраного наукового напрямку.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Виконана науково-дослідна робота є фрагментом наукової роботи кафедри акушерства, гінекології та перинатології факультету післядипломної освіти Кримського державного медичного університету ім. С.І. Георгіївського “Прогнозування, профілактика та лікування патології репродуктивної системи жінки” (№ державної реєстрації 0102 V 006916).

Мета роботи і завдання дослідження. Метою роботи є зниження частоти клімактеричних порушень у жінок, які багато народжують, на підставі вивчення основних клініко-функціональних, біохімічних, ендокринологічних і мікробіологічних змін, а також удосконалення алгоритму лікувально-профілактичних заходів.

Завдання дослідження:

1. З'ясувати частоту і терміни розвитку клімактеричних порушень у жінок з різним репродуктивним анамнезом.

2. Визначити клінічну симптоматику і структуру клімактеричних порушень у жінок, які багато народжували.

3. Вивчити порівняльні аспекти клінічного перебігу клімактеричних порушень у жінок з різним репродуктивним анамнезом.

4. З'ясувати частоту і основні клінічні симптоми урогенітальних розладів (УГР) в клімактеричному періоді у жінок, які багато народжували.

5. Оцінити зміни ендокринологічного статусу у жінок з клімактеричними порушеннями і різним репродуктивним анамнезом.

6. Розробити і запровадити удосконалену методику корекції клімактеричних порушень у жінок, які багато народжували.

Об'єкт дослідження - клімактеричні порушення у жінок.

Предмет дослідження - клімактеричні порушення у жінок, які багато народжували.

Методи дослідження - клінічні, функціональні, біохімічні, ендокринологічні, мікробіологічні та статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Визначено клініко-функціональні особливості, стан ліпідного обміну, ендокринологічного статусу і мікробіоцеозу статевих шляхів у жінок із клімактеричними порушеннями і різним репродуктивним анамнезом. Показано роль кількості (більше 3) пологів в генезі розвитку клімактеричних порушень у пацієнток цієї групи.

Встановлено взаємозв'язок між клінічними, біохімічними, ендокриноло-гічними і мікробіологічними порушеннями та розвитком УГР у жінок з клімактеричними порушеннями, які багато народжували. Це дозволило розширити існуючі дані про патогенез КС, а також науково обґрунтувати необхідність удосконалення методики корекції клімактеричних, метаболічних і урогенітальних порушень.

Визначено роль замісної гормональної (системної і місцевої) і метаболічної терапії в корекції нейроендокринних змін у жінок з клімактеричними порушеннями, які багато народжували.

Практичне значення одержаних результатів. Вивчено порівняльні аспекти клінічної симптоматики, структури і ступеня тяжкості клімактеричних розладів у жінок з різним репродуктивним анамнезом. Показано необхідність вивчення УГР, а також запропоновано методи контролю за клінічним перебігом і ефективністю проведених лікувально-профілактичних заходів у пацієнток цієї групи.

Розроблено і впроваджено практичні рекомендації щодо зниження частоти і ступеня тяжкості клімактеричних порушень у жінок, які багато народжували, на підставі використання замісної гормональної (системної і місцевої) і метаболічної терапії.

Впровадження результатів дослідження в практику. Результати досліджень впроваджено в практику гінекологічних відділень і жіночих консультацій м. Сімферополя і АР Крим. Наукові розробки за матеріалами дисертації використовуються в навчальному процесі кафедр акушерства та гінекології Кримського державного медичного університету ім. С.І. Георгіївського.

Особистий внесок здобувача. Планування і проведення усіх досліджень виконано за період з 2005 по 2009 рр. Особисто автором обрано тему, визначено мету, завдання та напрямки проведення досліджень. Самостійно виконано клінічний аналіз перебігу КС у 200 жінок з клімактеричними порушеннями, 100 з яких мали в анамнезі до 3 пологів і 100 - з кількістю пологів в анамнезі більше 3. Самостійно проведено забір і підготовку біологічного матеріалу. Усі лабораторні та функціональні методи дослідження виконано безпосередньо автором та за його участю. Дисертантом особисто проведено аналіз та узагальнення результатів, сформульовано усі положення та висновки. Науково обґрунтовано практичні рекомендації, підготовлено до друку наукові роботи, виступи.

Автором розроблено та впроваджено практичні рекомендації щодо зниження частоти та ступеня тяжкості клімактеричних порушень у жінок, які багато народжували. Статистична обробка одержаних результатів виконана безпосередньо автором.

Апробація результатів роботи. Основні положення роботи доповідалися та обговорювалися на наукових конференціях Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика (Київ, 2005; 2006; 2007; 2008); на засіданнях Київського і Кримського відділень Асоціації акушерів-гінекологів України (2005; 2006; 2007; 2008); на пленумах і з'їздах Асоціації акушерів-гінекологів України (Львів, 2005; Донецьк, 2006; Одеса 2007; Дніпропетровськ 2008); на науково-практичних конференціях “Актуальні питання репродуктивного здоров'я жінок” (Київ, 2005) та “Актуальні питання перинатальної медицини” (Київ, 2006); на міжнародних школах семінарах “Досягнення і перспективи перинатальної медицини” (Київ, 2006, лютий) і “Сучасні досягнення та перспективи ендоскопічної хірургії в гінекології” (Київ, 2006, червень) та на 1 спеціалізованій медичній виставці “Здоров'я жінки і дитини” (Київ, 23-26 травня 2006 р.); на конференції молодих учених НМАПО імені П. Л.Шупика (2009, травень); на І і ІІ міжнародних симпозіумах з перинатальної медицини (Алушта, травень 2008; Ужгород, травень 2009).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 4 наукових роботи, 3 з яких в часописах та збірниках, затверджених ВАК Україні, причому 3 - самостійні.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 138 сторінках комп'ютерного друку, складається зі вступу, огляду літератури, розділу матеріали та методи дослідження, трьох розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів, практичних рекомендацій та висновків. Список використаних джерел включає 239 джерел, серед яких 118 - кирилицею і 121 - латинкою. Робота ілюстрована 20 таблицями та 19 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Об'єкт, методи та методологія досліджень. Результати проведених попередніх досліджень свідчать, що КС з характерними вегето-судинними проявами спостерігався на момент опитування або в анамнезі у 69,0 % жінок, які багато народжували і у 46,0 % - решти обстежуваних пацієнток. Скарги, обумовлені УГР, пред'являли відповідно 72,0 % і 54,0 % жінок. При цьому, для тих жінок, які багато народжували, характерною була поява клімактеричних розладів ще в пременопаузі. Проте приводом звернення до лікаря подібні симптоми послужили лише у 14,0 % пацієнток. Низьке звернення до фахівця у даній ситуації пов'язано як з “довготерпінням” жінок, так і з відсутністю знань щодо позитивного впливу замісної гормональної терапії (ЗГТ).

Після ретельного визначення показань і протипоказань до ЗГТ під спостереження було узято 120 жінок в періоді пери- і постменопаузи, що мали клімактеричні розлади від ранньочасових до піздньочасових, яким після обстеження були призначені - із замісною метою - різні гормональні препарати. Не включали в дослідження жінок з хронічними некомпенсованими захворюваннями печінки, нирок, серцево-судинної системи, які мали в анамнезі тромбоемболічні стани, злоякісні пухлини, метаболічний синдром. Обов'язковою умовою була згода жінки на проведення ЗГТ після роз'яснень лікаря.

При визначенні періоду постменопаузи ми дотримувалися сучасних уявлень, згідно яким жінку можна віднести до віку постменопаузи за відсутності менструації не менше року або 0,5 року у поєднанні з високим рівнем фолікулостимулюючого гормону.

Відповідно до кількості пологів, що мали в анамнезі жінки, пацієнток було розподілено на дві групи, а - з урахуванням періоду пери- або постменопаузи - кожну групу розподілено на дві підгрупи.

1 (основну) групу складали 60 жінок, які багато народжують (в анамнезі 3 і більше пологів), з яких 30 були в перименопаузі (підгрупа 1.1.) і 30 - в постменопаузі (підгрупа 1.2).

2 (контрольну) групу складали 60 жінок (у анамнезі менше 3 пологів), яких було також розподілено на дві підгрупи (2.1 і 2.2) по 30 пацієнток.

На момент обстеження усі пацієнтки пред'являли ті або інші скарги, характерні для клімактеричних розладів.

Після обстеження ще раз проводили індивідуальну оцінку показань і протипоказань до ЗГТ у кожної хворої. Ми вважали протипоказаннями до ЗГТ гострий тромбофлебіт, некомпенсоване розширення вен нижніх кінцівок тромбоемболію легеневої артерії в анамнезі, доброякісні і злоякісні пухлини молочних залоз, кровотечі зі статевих шляхів нез'ясованої етіології, печінкову недостатність, важкий цукровий діабет, епілепсію, тривалий постільний режим і ниркову недостатність.

Загальноприйняті лікувально-профілактичні заходи проводились, згідно з протоколами МОЗ Украины, але без урахування кількості пологів в анамнезі.

Удосконалена нами методика лікувально-профілактичних заходів полягала в призначенні препарату з урахуванням індивідуального спектру клімактеричних розладів і соматичної патології. Перевагу віддавали наступним препаратам: тіболону 2,5 мг; естрадіолу валериат 1 мг та 2 мг дроспіренону; естріолу 0,5 мг; прогестерону 50 мг і естрадіолу у формі гемігідрату 500 мкг.

Як метаболічну терапію використовували 300 мг знежирених, збагачених соєвих фосфоліпідів та 100 мг ацетилсаліцилової кислоти.

Перед призначенням ЗГТ і конкретного препарату з кожною пацієнткою проводили бесіду з роз'ясненням мети терапії, очікуваних позитивних результатів, можливих ускладнень і побічних ефектів. Кожна обстежена мала можливість ставити питання дослідникові і інформувалася про можливість припинення терапії у будь-який момент, за власним бажанням жінки.

Усі жінки, які одержували ЗГТ, знаходилися під динамічним спостереженням з контрольним оглядами через 1, 3, 6, 12 і більше місяців. Дотримання режиму лікування контролювали за поверненням порожніх упаковок препаратів. При динамічному спостереженні проводили загальне і гінекологічне обстеження, УЗД органів малого тазу, зважування, оцінку індексів менопауз, дослідження гормонів і ліпідного спектру, каріопікнотичний індекс (КПІ) і рН-метрію. Через 6 і 12 місяців здійснювали розширену кольпоскопію, цитологічне дослідження мазків з шийки матки і аспіраційну біопсію ендометрію, через 12-18 місяців - рентгенографію хребта. Мінімальна тривалість періоду спостереження склала 12 місяців, а максимальна - 4 роки.

Біохімічні дослідження крові включали наступні показники: глюкоза, загальний холестерин (ХЗ), ліпопротеїди високої щільності (ЛПВЩ), ліпопротеїди низької щільності (ЛПНЩ), ліпопротеїди дуже низької щільності (ЛПДНЩ), тригліцериди (ТГ), кальцій загальний, кальцій іонізований, аланінамінотрансфераза (АЛТ), аспартатамінотрансфераза (АСТ), загальний білірубін, прямий білірубін, лужна фосфатаза, амілаза, гамма-глютамілтрансфераза (ГГТТ) (Г.И. Назаренко и соавт., 2006).

Дослідження гормонального гомеостазу включали наступні показники: лютеїнізуючий гормон (ЛГ), фолікулостимулюючий гормон (ФСГ), естрадіол (Е2), прогестерон (П), тестостерон (Т) і пролактин (Прл) (Г.И. Назаренко и соавт., 2006).

Оцінку стану мікробіоценозу статевих шляхів проводили за загальноприйнятою методикою (И.П. Билько и соавт., 2007).

Статистичну обробку матеріалів дослідження проводили з використанням пакету прикладних програм “Statictica for Windows”, у відповідності із загальноприйнятими стандартами математичної статистики (А.П. Минцер и соавт., 2007).

Результати досліджень та їх обговорення. Результати проведених досліджень свідчать, що середній вік жінок обох груп достовірно не відрізнявся і складав 50,8±3,2 роки. Терміни настання менопаузи у жінок з різним репродуктивним анамнезом є предметом наукових дискусій (Е.М. Вихляева, 2006; Б.М. Венцковский, 2008; K.M. Brett et al., 2007). Отримані нами дані вказують, що менопауза у жінок, які багато народжували, наставала раніше, в середньому, в 47,3±2,4 роки, проти 49,8±3,3 роки в контрольній групі. Тривалість періоду перименопаузи коливалася в обох групах від 1 до 4 років, постменопаузи - від 1 до 12 років, складаючи, в середньому, 3,5±0,3 роки в основній і 3,3±0,4 роки в контрольній. У пацієнток, що знаходилися в періоді перименопаузи, на момент обстеження (підгрупи 1.1 і 2.1) менструації були помірними за кількістю, регулярними, їх тривалість не перевищувала 7 днів. У пацієнток в постменопаузі кров'яних виділень зі статевих шляхів від настання менопаузи до моменту обстеження не було.

Безумовно, на клінічний перебіг клімактеричного періоду суттєво впливає наявність соматичної захворюваності (И.А. Гилязутдинов и соавт., 2006; О.В. Грищенко и соавт., 2006; L.Chiovato et al., 2003). Нами встановлено в 1 групі більш високу частоту серцево-судинних захворювань (1 група - 53,3 % і 2 - 36,7 %); ожиріння І-ІІ ст. (1 група - 53,3 % і 2 - 43,3 %); патології опорно-рухового апарату (1 група - 50,0 % і 2 - 26,7 %) і захворювань сечовидільної системи (1 група - 46,7 % і 2 - 23,3 %).

В той же час, про дійсну частоту соматичної патології серед обстежених пацієнток судити не можна, оскільки жінки були відібрані з урахуванням протипоказань до ЗГТ.

Дуже важливим є і те, що гінекологічні захворювання частіше зустрічалися у жінок, які багато народжують. При цьому, можна виділити істотний рівень патологічних змін шийки матки (1 група - 26,7 % і 2 - 20,0 %), опущень статевих органів (1 група - 30,0 % і 2 - 13,3 %). На момент обстеження в обох групах переважали порушення мікробіоценозу статевих шляхів (1 група - 30,0 % і 2 - 26,7 %), що ми пов'язували з віковими змінами стінки піхви, епітелію, змінами кислотності, зі зниженням здібності до підтримки біоценозу піхви, що також описано в сучасній літературі (П.Т. Лещинський, 2004; Н.И. Клеменченко, 2005; D.W. Dempster, 2005).

При проведенні клінічного аналізу обстежені основної і контрольної груп були зіставлені за віком і тривалістю періоду постменопаузи, що дуже важливо для порівняльного вивчення хронології появи клімактеричних розладів у жінок, які багато народжували, і у жінок, які народжували мало. Як показали дані опитування, такі прояви клімактеричних розладів як приливи, пітливість, коливання настрою, сухість слизових, нетримання сечі, суглобовий біль, зниження працездатності у жінок, які багато народжували, з'являються набагато раніше (за календарним віком на 1,5-2,5 року раніше). При цьому, для жінок, які мало народжували, поява УГР, суглобного болю характерна для постменопаузи, а у жінок, які народжували багато, ці клінічні прояви нерідко з'являються ще до припинення менструацій. Це, можливо, обумовлено у них більш раннім зниженням і виключенням функції яєчників з розвитком патологічних симптомів, пов'язаних з дефіцитом естрогенів - у жінок, які багато народжували, менопауза наступає достовірно раніше, ніж у жінок, які народжували мало. Однак не можна виключити обумовленість ранньої появи клімактеричних розладів у жінок, які багато народжували, особливостями репродуктивного анамнезу.

Зіставлення середньої кількості усіх вагітностей в основній (9,7±0,3) і контрольній (3,9±0,3) групах показало, що жінки, які багато народжували, вагітніли частіше. При цьому кількість абортів у жінок, які багато народжували, і у тих, хто народжував мало, суттєво не відрізнялась (1,6±0,1 і 2,2±0,2 відповідно).

Вивчення репродуктивного анамнезу показало, що в контрольній групі з приводу первинної або вторинної неплідності лікувалось (успішно або безуспішно) 20,0 % жінок, що в 3 рази більше, ніж в основній. Кількість пологів складала в І групі, в середньому, 4,3±0,5, що в 2,3 разу більше, ніж у контрольній - 1,9±0,2. Загальна тривалість періодів гестації дорівнювала 3,9±0,4 року у жінок, які багато народжували, і 1,5±0,2 у жінок, які народжували мало, що в 2,6 разу менше. При цьому, перебіг вагітності і пологів частіше ускладнювався у жінок, які багато народжували, передчасними пологами, передчасним відшаруванням плаценти, гіпотонічними кровотечами в післяпологовому періоді, кровотечами, пов'язаними з залишками плацентарної тканини. Частота ускладнень значно зростала після 6 пологів. У жінок, які народжували мало, нерідко спостерігалась загроза переривання вагітності, слабкість пологової діяльності, прееклампсія тощо, на що також вказують деякі автори (В.П. Сметник, 2005; В.И. Кулаков и соавт., 2007; L.V. Avidi et al., 2005).

Аналіз репродуктивної функції жінок, які народжували багато, показав, що при сумації періодів гестації і лактації тривалість завершених циклів репродукції складає, в середньому, близько 11 років.

Отже, у жінок, які народжували багато, існує тривалий період, що характеризується підвищеною потребою кальцію, мікроелементів, білка і інших необхідних речовин на фоні гіпоестрогенії (особливо при лактації). Саме з тривалістю гестаційних і лактаційних періодів пов'язують збільшення частоти і тяжкості КС, обтяження обмінно-трофічних і урогенітальних розладів. З іншого боку, збільшення кількості завершених циклів репродукції, коли під останнім розуміють послідовність вагітність-виношування-пологи-лактація, знижує ризик захворюваності раком органів репродукції (ендометрія, яєчників, молочної залози). З цих позицій використання у жінок, які багато народжували, ЗГТ представляється більш безпечним, ніж у жінок, які народжували мало.

Частота клінічних проявів КС описана в сучасній літературі в поодиноких публікаціях (Я.З. Зайдиева, 2001; Е.М. Вихляева, 2006). За нашими даними, у жінок, які народжували багато, їх сумарний рівень складає 69 %, що значно вище, ніж у жінок з 1-2 пологами в анамнезі - 46 %, а також наведеної в літературі 37-42 % (А.Д. Соловьева, 2007; K.M. Brett et al., 2007).

З 63,3 % жінок, які багато народжували, перші прояви КС з'явились в перименопаузі у 36,7 % пацієнток, у 26,7 % жінок, які народжували мало. Тривалість перебігу КС до моменту обстеження коливалась від 1,5 до 9 років. Контингент обстежених характеризувався частою вираженою соматичною обтяженістю, завдяки чому з трьох клінічних варіантів перебігу КС самою частою була ускладнена форма (56,7 %), менш типова - неускладнена (33,3 %), самою рідкою - атипова (10,0 %). В групі порівняння структура КС відрізнялась: ускладнені форми складали 33,3 %, типові неускладнені - 50,0 %, атипові - 16,7 %.

При опитуванні в рамках шкали модифікованого менопаузального індексу (ММІ) пред'являли скарги (бальна оцінка яких перевищувала нижню межу норми) на нейро-вегетатативні порушення 86,7 % жінок, які багато народжували, і 73,3 % пацієнток, які народжували мало, на обмінно-ендокринні - 76,7 % і 60,0 %, психо-емоційні - 70,0 % і 60,0 % відповідно.

За абсолютними значеннями в І групі усі симптомокомплекси відрізнялися середньо-тяжкими проявами. Так, середня бальна оцінка для нейро-вегетативних розладів складала 28,5±4,3, для обмінно-ендокринних 7,4±0,8, для психо-емоційних 12,5±1,3 балу. В ІI групі переважали легкі форми вказаних порушень, відповідні значення дорівнювали 19,5±2,3 балу, 6,3±0,7 балу, 10,6±0,9 балу відповідно.

Аналіз структури клімактеричних розладів у жінок, які багато народжували, також виявив переважання середньо-тяжких форм, які складали серед нейро-вегетативних порушень 50,0 %, обмінно-ендокринних 40,0 %, психо-емоційних 36,7 %. На друге місце, за частотою, вийшли легкі форми, серед них нейро-вегетативні порушення мали місце у 30,0 % випадків, обмінно-ендокринні - у 33,3 %, психо-емоційні - у 6,7 %. Тяжкі форми психо-емоційних порушень спостерігалися у 36,7 % жінок, у тому числі, 20,0 % - серед нейро-вегетативних порушень і 26,7 % - серед обмінно-ендокринних .

У жінок, які народжували мало, навпаки, переважали легкі форми нейро-вегетативних порушень (53,3 %), обмінно-ендокринних (60,0 %), лише в психо-емоційних проявах зустрічалися середньо-тяжкі форми (40,0 %).

Якщо сукупність скарг у жінок основної групи (в тому числі, бальна оцінка яких не перевищила нижню межу норми за шкалою ММІ) найбільш розповсюдженими виявились: підвищена збудливість і дратівливість (63,2 %), головний біль 50,0 %), підвищення артеріального тиску (АТ) (30,0 %), сонливість і порушення сну (43,3 %), зайва вага (53,3 %). Нерідко хворі скаржились на пітливість (60,0 %), приливи (66,7 %), втомленість (40,0 %), приступи серцебиття (56,7 %), болі у м'язах і суглобах (36,7 %), набряки (16,7 %), нав'язливі думки і помисливість (33,3 %), запаморочення (46,7 %), парестезії (40,0 %).

В групі порівняння окремі скарги зустрічались рідше, а ступінь тяжкості їх була меншою. При порівняльному аналізі частоти скарг у жінок одного віку, які народжували багато, і жінок, які народжували мало, з'ясувалось, що жінок, які народжували багато, підвищений АТ занепокоював в 1,2 разу частіше, ніж решту, зябкість і озноби - в 1,2 разу частіше, парестезії в 2 разу частіше, сухість шкіри - в 1,4 разу, втомленість - в 2 раза, зайва вага - в 1,1 разу, м'язовий і суглобний біль - в 1,4 разу, сухість і свербіж у піхві - в 1,2 разу, неуважність і послаблення пам'яті - в 2,1 разу частіше. Разом з тим, у пацієнток, які народжували мало, нав'язливі думки, безпричинний страх, меланхолічний настрій - в 1,3 разу, думки про самогубство виявляли в 1,3 разу частіше.

Загалом, у жінок, які багато народжували, КС починався раніше, протікав більш важко і триваліше, ніж у решти жінок.

В обох групах, в міру збільшення віку і тривалості менопаузи, частота КС зменшувалась, тоді як обмінно-ендокринні порушення підсилювались, психо-емоційні слабішали, а частота нейро-вегетативних порушень залишалась такою ж високою, однак структура скарг з віком змінювалась. Тяжкість клімактеричних порушень була більше у пацієнток з вираженою екстрагенітальною патологією. Кореляції тяжкості клімактеричних проявів з гормональним статусом ми не виявили.

Під комплексом УГР мають на увазі прогресування атрофічних і дистрофічних процесів в естроген-рецептивних тканинах урогенітального тракту з появою атрофічного вагініту, цистоуретриту, порушення контролю сечовипускання (П.Т. Лещинський та співав., 2004; В.И. Кулаков и соавт., 2007; D.W. Dempster, 2005).

УГР різного ступеня тяжкості мали 76,7 % обстежених основної групи і 60,0 % контрольної.

Клінічні прояви, обумовлені атрофічним цистоуретритом, і порушення контролю сечовипускання також частіше спостерігаються у жінок, які багато народжують. Спектр цих проявів достатньо широкий (першою вказана частота прояву в основній групі, другою - в контрольній): цисталгія, дизурія - 40,0 % і 33,3 %, полакіурія і ніктурія - 36,7 % і 30,0 %, нетримання сечі при напрузі - 50,0 % і 33,3 %, наявність нестерпних позивів при напрузі - 3,3 % і 0 %, позиви до сечовипускання при ненаповненому сечовому міхурі (гіперрефлексія) - 36,7 % і 33,3 %, неповне спорожнення сечового міхура - 13,3 % і 16,7 %. Явища атрофічного цистоуретриту в усіх спостереженнях поєднувались з атрофічним вагінітом.

Наявність атрофічного вагініту, цистоуретриту і дані опитування були підтверджені об'єктивними методами контролю і лабораторними дослідженнями (кольпоцитологія, визначення рівня рН, дослідження мазків на флору і ступінь чистоти, розширена кольпоскопія, КПІ, підрахунок частоти епізодів полакіурії і ніктурії при ведені щоденника, оцінка інтенсивності цисталгії за загальноприйнятою шкалою (Дж. Тепперман и соавт., 2008; L.V. Avidi et al., 2005).

Частота порушення біоценозу піхви в обох групах однакова: у 30,0 % жінок, які народжували багато, і 30,0 % жінок, які народжували мало. На фоні елімінації лактобактерій виявлено заселення піхви (від мінімальної до масивної колонізації) умовно-патогенною флорою - хламідії, мікоплазми, ентеробактерії, стрептококи, протей, гарднерели і інші. При цьому, наявність у біотопі піхви умовно-патогенних мікроорганізмів викликало мінімальну запальну реакцію.

При визначенні ступеня УГР ми керувались загальноприйнятими критеріями (Т.Д. Мойсеєва, 2003; Е.М. Вихляева, 2006).

Хворі з легким ступенем УГР мали поєднання окремих симптомів атрофічного вагініту і цистоуретриту - сухість, печія, свербіж у піхві, диспареунія, полакіурія, ніктурія, цисталгія - без порушення контролю сечовипускання. Частота легкого ступеня УГР серед жінок, які народжували багато, складала 33,3 %, серед жінок, які народжували мало - 50,0 %. При середньому ступені тяжкості УГР, окрім симптомів атрофічного вагініту і цистоуретриту, характерним було істинне нетримання сечі при напрузі. Питома вага УГР середнього ступеня тяжкості серед жінок, які народжували багато, вище - 63,3 % проти 50,0 % серед жінок, які народжували мало. Тяжкий ступінь УГР супроводжувався, крім вищезазначених клінічних проявів, епізодами нетримання сечі. Тяжкий ступінь УГР мав місце лише у жінок, які народжували багато, і в невеликому відсотку спостережень - 3,3 %.

В обох групах ступінь тяжкості УГР корелював зі станом пери- або постменопаузи і збільшувався з тривалістю останньої. Однак у жінок, які народжували багато, усі УГР наступали раніше, ніж у жінок, які народжували мало: середня тривалість постменопаузи (якщо така наступила) при легких УГР складала 1,3±0,1 року і 3,3±0,3 року відповідно, при середньо-тяжкій формі - 3,8±0,3 року і 4,8±0,4 року, при тяжкій в основній групі - 9,2±0,9 року.

Для 13,3 % хворих основної групи з УГР було характерною поява їх в перименопаузі, у 86,7 % вони виникали в постменопаузі. В групі порівняння легкі прояви УГР в перименопаузі починаються лише в 6,7 %. В 26,7 % випадків вони починаються на 1-3 році пост менопаузи, а 66,7 % - на 3-5 році постменопаузи.

Отже, наші дослідження показали, що у жінок, які народжували багато, частота УГР вище і значно зростає після 6 пологів. Клінічні прояви УГР у цих жінок, з'являються раніше і більш тяжкі, ніж у решти жінок.

Відомо, що баланс між процесами руйнування і синтезу кісткової тканини залежить від багатьох зовнішніх і внутрішніх факторів (В.Ю. Потебня, 1987). Ми особливу увагу приділяли стану кістково-суглобної системи, оскільки збільшення загальної тривалості періодів гестації і лактації у жінок, які багато народжують, впливають на розвиток остеопорозу.

Для встановлення факту і величини втрати кісткової маси використовуються різні методи - рентгенографія, рентгенівська абсорбціометрія, монофотонна абсорбціометрія, біфотонна денситометрія, комп'ютерна томографія, ультрасо-нографія. В наших умовах було доступно лише рентгенографічне дослідження, за допомогою якого виконували знімки хребта (у 2-х проекціях). При оцінці результатів ми розуміли, що чутливість цього методу недостатня, відомо, що рентгенографічні ознаки остеопорозу достовірно можливо зареєструвати лише, коли втрата кісткової маси досягає 30 %. Вибір зони дослідження (хребет) пов'язано з тим, що, як відомо, остеопоротичні зміни раніше розвиваються у губчатих кістках, ніж у трубчатих (В.Ю. Потебня, 1987; В.И. Кулаков и соавт., 2007).

Скарги на біль кістково-суглобної локалізації пред'являли 40,0 % обстежених основної і 26,7 % контрольної групи.

На рентгенограмах найчастішими змінами хребта були вогнищевий остеопороз тіл хребців (20,0 % жінок основної і 6,7 % контрольної груп) і деформація тіл хребців помірного і легкого ступеня у поєднанні з остеопорозом тіл хребців (80,0 % обстежених основної і 3,3 % контрольної груп). Серед цих хворих переломи в анамнезі мали 10,0 % пацієнток 1 групи і 3,3 % ІІ групи. Зіставлення даних рентгенологічного дослідження і репродуктивного анамнезу показало, що ознаки остеопорозу прямо корелювали з кількістю пологів і, особливо, з тривалістю лактації.

На наш погляд, важливим є те, що остеопороз у жінок, які багато народжували, з'являється в більш “молодому” віці: середній вік жінок, які багато народжували, з рентгенологічно зареєстрованим остеопорозом складає 54,5±2,3 року, а жінок, які народжували мало - 58,3±1,3 року. Якщо для обстежених групи порівняння була характерна етапність і послідовність появи (і припинення) клімактеричних розладів - нейро-вегетативно-урогенітально-остеопоротичних, то у жінок, які народжували багато, виявлено деякі особливості перебігу клімактеричного періоду. У обстежених контрольної групи рентгенографічні ознаки остеопорозу з'являлись через 6-12 років після менопаузи, тоді коли такі ранні явища як приливи жару, пітливість припинились. Рентгенологічні ознаки остеопорозу у жінок, які народжували багато, могли реєструватись при збереженні клінічних проявів нейро-вегетативних розладів (приливи жару, підвищена пітливість, збудливість, порушення сну тощо). Мабуть, це пов'язано з тим, що в ґенезі остеопорозу у жінок, які багато народжували, відіграє роль не тільки гіпоестрогенія, пов'язана з менопаузою, але і тривалі періоди гестації і лактації. Жінки, які багато народжували, вступають в клімактеричний період з початково великими остеопоротичними ушкодженнями кісткової тканини, ніж решта жінок, а після менопаузи процеси остеопорозу лише прискорюються.

Вивчення гормонального статусу показало, що у обстежених основної групи преморбідний фон відрізняється більшим дефіцитом естрогенів, ніж у контрольній групі. Концентрація Е2 в плазмі периферичної крові у жінок, які народжували багато, складала, в середньому 0,13±0,02 нмоль/л, у жінок, які народжували мало - 0,15±0,04 нмоль/л.

Аналіз залежності концентрації Е2 від тривалості (і наявності) постменопаузи показав, що в основній і в контрольній групах характерним було закономірне зменшення показника зі збільшенням тривалості періоду постменопаузи. Важливо, що концентрація Е2 у жінок, які багато народжували, була нижче, ніж у жінок, які народжували мало, хоча різниця недостовірна, і ця тенденція простежується протягом усієї пери- і постменопаузи.

Вивчення аналогічної залежності гонадотропних гормонів (ФСГ і ЛГ) від тривалості постменопаузи показало, що вміст гонадотропних гормонів в плазмі периферичної крові після припинення менструації підвищується з максимумом в ранній постменопаузі, потім - при глибокій постменопаузі - закономірно понижується.

Порівняльний аналіз показників гормонального статусу, в залежності від репродуктивного анамнезу, показав, що зі збільшенням кількості пологів простежується тенденція до зниження концентрації Е2 і збільшення ФСГ, ЛГ. Концентрація Е2 у жінок, які багато народжували з 7-8 пологами була в 2 рази нижче, ніж у жінок, які народжували мало, ці відмінності були достовірними при р?0,05.

Для жінок, які народжували і багато і мало, були однаково характерними зміни ліпідного спектру в постменопаузі, порівняно з перименопаузою, з підсиленням атерогенних тенденцій: підвищення ЗХ, ЛПНЩ, ТГ, загальних ліпідів, пониження ЛПВЩ. В основній і контрольній групах рівень ЗХ був достовірно вище в постменопаузі, порівняно з таким в перименопаузі.

Таким чином, з урахуванням анамнестичних даних (нормальний менструальний цикл у жінок в перименопаузі і відсутність кров'яних виділень в постменопаузі), даних гінекологічного і ультразвукового досліджень, патології ендометрія і біометрія (за винятком хворих з лейоміомою), початково виявлено не було. Наявність інтерстиціальної і інтерсцитіально-субсерозної міоми матки з ехографічними ознаками інволютивних змін в міометрії і вузлах, при відсутності субмукозного розташування вузлів, не було абсолютним протипоказанням до призначення ЗГТ.

Огляд молочних залоз дозволив виявити незмінені шкірні покриви над молочними залозами і ареолами. Відокремлюваного з сосків не було, при пальпації вогнищевих ущільнень не визначалося.

За даними мамографії, у 86,7 % обстежених основної групи і 66,7 % контрольної групи молочні залози мали ознаки вікової інволюції або жирової трансформації, що відповідало віковій нормі, у решти були виявлені остаточні явища дифузної фіброзно-кістозної мастопатії або склерозуючий аденоз. Склерозуючий аденоз теж є одним з менш спокійних варіантів вікових змін молочних залоз. Іноді візуалізувались поодинокі розсіяні мікрокальцинати. Вогнищевої патології ні у однієї пацієнтки виявлено не було.

Таким чином, як показали отримані результати на даному етапі наших досліджень, клімактеричні порушення у жінок, які багато народжують, мають свої специфічні особливості, порівняно з пацієнтками, в анамнезі у яких було від 1 до

3 пологів, що потребує удосконалення медикаментозної корекції з урахуванням отриманих результатів.

Усі пацієнтки знаходились під динамічним спостереженням з контрольними оглядами і обстеженням через 1, 3, 6 і 12 місяців після початку ЗГТ. Загалом, усі пацієнтки, що отримували ЗГТ, відмітили значне покращення загального самопочуття, настрою, підвищення життєвого тонусу, зміну емоційного стану з формуванням позитивних реакцій на події, що відбуваються, у них покращилась якість життя (в основному за рахунок зникнення КС і урогенітальних порушень). Для жінок, які багато народжували, особливо важливим було, крім покращення загального стану, підвищення працездатності. В усіх пацієнток через 6 і більше місяців значно покращився стан шкіри - відбулося підвищення еластичності і тургору, покращився колір обличчя, що, особливо, позитивно оцінили заміжні жінки. Багато пацієнток із задоволенням відмітили покращення стану молочних залоз - зменшилася дряблість, дещо покращилася форма залоз.

На фоні лікування препаратами ЗГТ як в основній, так і в контрольній групі не було відмічено суттєвих змін артеріального тиску, частоти серцевих скорочень, не збільшувалась кількість хворих з набряками, пов'язаними з ЗГТ, не виникало будь-яких патологічних станів і захворювань, обумовлених прийомом ЗГТ.

В усіх пацієнток з КС препарати ЗГТ виявили позитивний вплив, однак ефективність терапії варіювала. ЗГТ виявилась однаково ефективною відносно проявів КС як у жінок, які багато народжували, так і у тих, хто народжував мало, однак у перших максимальний ефект наступав до 6 міс. терапії, тоді як у інших - вже до 3 місяців лікування. При динамічному спостереженні бальна оцінка ММІ досягла нижньої межі (12 балів) у жінок, які народжували мало, до 3 місяця лікування, а у жінок, які народжували багато - до 6, зміни носили достовірний характер при р<0,05.

На фоні прийому препаратів ЗГТ значно зменшилися скарги пацієнток, пов'язані з атрофічним вагінітом як жінок, які народжували мало, так і у тих, хто народжував багато, хоча у останніх вони зберігалися у більшому ступені. Зменшилися сухість і свербіж у піхві, зникли відчуття печії, припинилися неприємні виділення з піхви. Характерним було покращення психо-сексуального компоненту в сім'ї, за рахунок підвищення лібідо жінки, зниження проявів диспареунії, покращення загального самопочуття.

Покращення клінічних проявів, обумовлених атрофічним цистоуретритом, настало на 3-6 місяців пізніше, ніж атрофічного вагініту. З усього спектру клінічних проявів атрофічного цистоуретриту останніми нормалізувались порушення сечовипускання. Особливостями урогенітальних порушень у жінок, які народжували багато, нерідко було їх поглиблення з анатомічними змінами органів геніталій (опущення стінок піхви, цистоцеле), що, особливо, відбивалося на функції сечовипускання. При динамічному спостереженні в обох групах зменшились інтенсивність цисталгії, дизурії, знижувалась частота сечовипускань, особливо, нічних (полакіурія, ніктурія), зменшувалась кількість епізодів нетримання сечі при напрузі (кашлі), знизилось число нестерпних позивів до сечовипускання.

Таким чином, у жінок, які народжували багато, стандартна терапія УГР менш ефективна, ніж у жінок, які народжували мало, максимальний терапевтичний ефект наступає пізніше, ніж при комбінованому лікуванні. Виправданим є додавання до системної ЗГТ місцевої терапії. Так як УГР у жінок, які народжували багато, з'являються раніше, ніж в інших жінок, профілактика УГР у жінок, які народжували багато, повинна починатися при появі перших ознак КС.

Підтвердженням клінічної ефективності запропонованої методики є результати додаткових методів дослідження: мікробіологічних, еендокринологічних і біохімічних.

Таким чином, у жінок з клімактеричними розладами, які народжували багато і мало, препарати ЗГТ, при дотриманні протипоказань до замісної гормонотерапії, не впливають негативно на гемостаз, функцію печінки, не викликають виникнення проліферативних процесів ендометрія, погіршення перебігу міоми матки, виникнення вогнищевої патології молочних залоз, розвиток захворювань яєчників.

Прийнятність лікування визначається багатьма факторами, одним з яких є частота і тяжкість ускладнень, побічних ефектів. Ускладнення і побічні ефекти, що виникають на фоні прийому ЗГТ, з однаковою частотою зустрічалися як в основній, так і в контрольній групі у 26,7 % хворих відповідно.

Таким чином, як показали результати проведених досліджень, корекція клімактеричних порушень у жінок, які народжували багато, є самостійною науковою задачею, що потребує удосконаленого підходу при використанні медикаментозної терапії, включаючи ЗГТ. Отримані нами результати дозволяють рекомендувати удосконалену методику для широкого використання в практичній охороні здоров'я.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне обґрунтування необхідності і можливості зниження частоти клімактеричних порушень у жінок, які багато народжують, на підставі вивчення основних клініко-функціональних, біохімічних, ендокринологічних и мікробіологічних змін, а також удосконалення алгоритму лікувально-профілактичних заходів.

1. Основні прояви клімактеричних розладів: приливи, пітливість, коливання настрою, сухість слизових, нетримання сечі, суглобовий біль, зниження працездатності у жінок, які багато народжували, з'являються на 2,1±0,2 року раніше, порівняно з жінками, кількість пологів у яких не перевищує 1-2.

2. Сумарна частота клімактеричних порушень у жінок, які багато народжували, складає 69,0 % з переважанням нейро-вегетативної симптоматики (86,7 %); обмінно-ендокринних (76,7 %) і психо-емоційних порушень (70,0 %). Серед різних форм клімактеричних порушень частіше зустрічається ускладнена (56,7 %), у порівнянні з неускладненою (33,3 %) і атиповою (10,0 %).

3. В структурі клімактеричних розладів у жінок, які багато народжували, переважають середньо-тяжкі нейро-вегетативні (50 %), обмінно-ендокринні (40,0 %) і психоемоційні (36,7 %) порушення, у порівнянні з легкими (30,0 %, 33,3 % і 36,7 %) і тяжкими проявами (20 %, 26,7, 6,7 % відповідно).

4. У порівняльному аспекті скарги жінок, які народжували багато, на підвищений АТ були в 1,2 разу частіше, на зябкість і озноби - в 1,2 разу, парестезії в 2 рази, сухість шкіри - в 1,4 разу, втомленість - в 2 рази, зайва вага - в 1,1 разу, м'язовий і суглобний біль - в 1,4 разу, сухість і свербіж у піхві - в 1,2 разу, неуважність і послаблення пам'яті - в 2,1 разу частіше, ніж у жінок, які народжували мало.

5. Урогенітальні розлади у жінок, які багато народжували, зустрічаються в 76,7 % випадків з переважанням нетримання сечі при напрузі (50,0 %), цисталгії і дизурії (40,0 %), полакіурії і ніктурії (36,7 %), позивів до сечовипускання при ненаповненому сечовому міхурі (гіперрефлексія - 36,7 %), а також неповного спорожнення сечового міхура (13,3 %) і нестерпних позивів при напрузі (3,3 %),

6. Клімактеричні порушення жінок, які багато народжували, розвиваються на фоні значного зниження естрадіолу і збільшення фолікулостимулюючого і лютеїнізуючого гормонів. Дисметаболічні порушення характеризуються підвищенням загального холестерину, ліпопротеїдів низької щільності, тригліцеридів, загальних ліпідів та зниженням ліпопротеїдів високої щільності.

7. Використання удосконаленої методики корекції клімактеричних порушень у жінок, які багато народжували, дозволяє через 3 місяці значно покращити загальне самопочуття, настрій, підвищити життєвий тонус, змінити емоційний стан з формуванням позитивних реакцій на події, що відбуваються, покращити якість життя, знизити частоту нейро-вегетативних (в 2,1 разу) і урогенітальних порушень (в 2,3 разу), а також підвищити працездатність (в 1,9 разу). Через 6 і більше місяців покращується стан шкіри (підвищуються еластичність і тургор), колір обличчя і стан молочних залоз (зменшується дряблість і нормалізується форма залоз).

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. ЗГТ у жінок, які багато народжували, слід використовувати диференційовано, з урахуванням індивідуального спектру клімактеричних розладів і соматичної патології у поєднанні з метаболічною терапією.

2. Перед призначенням ЗГТ і конкретного препарату з кожною пацієнткою необхідно проводити бесіду з роз'ясненням мети терапії, очікуваних позитивних результатів, можливих ускладненнях і побічних ефектах. Кожна обстежена має можливість ставити питання і припинити терапію у будь-який момент за власним бажанням.

3. З метою контролю за проведением ЗГТ необхідно проводити загальне і гінекологічне дослідження, УЗД органів малого тазу, зважування, оцінку індексів менопауз, дослідження гормонів і ліпідного спектру, каріопікнотичний індекс і рН-метрію. Через 6 і 12 місяців здійснювати розширену кольпоскопію, цитологічне дослідження мазків з шийки матки і аспіраційну біопсію ендометрія, через 12-18 місяців - рентгенографію хребта.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Дубинец-Попова С. В. Особенности климактерических нарушений у многорожавших женщин / С. В. Дубинец-Попова // Зб. наук. праць співроб. НМАПО імені П. Л. Шупика. - К., 2007. - Вип. 16, кн. 5. - С. 204-209.

2. Дубинец-Попова С. В. Взаимосвязь патологии эндометрия в пременопаузальном периоде и функции щитовидной железы у многорожавших женщин / С. В. Дубинец-Попова // Актуальні проблеми акушерства і гінекології, клінічної імунології та медичної генетики : зб. наук. праць. - Київ-Луганськ, 2009. - Вип.16. - С. 87-92.

3. Баскаков П. Н. Коррекция климактерических нарушений у многорожавших женщин / П. Н. Баскаков, С. В. Дубинец-Попова // Репродуктивное здоровье женщины. - 2009. - № 1. - С. 31-34 (Набір клінічного матеріалу та підготовка статті до друку).

4. Дубинец-Попова С. В. Климатерические нарушения у многорожающих женщин / С. В. Дубинец-Попова // Тезисы докладов науч.-практ. конф. “Актуальные аспекты перинатальной медицины”, (Киев, 19 декаб. 2006 г.). - Репродуктивное здоровье женщины. - 2006. - № 4. - С. 195.

АНОТАЦІЯ

Дубенець-Попова С.В. Корекція клімактеричних порушень у жінок, які багато народжували. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.01 - акушерство та гінекологія. - Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗ України, Київ, 2010.

Наукова робота присвячена зниженню частоти клімактеричних порушень у жінок, які багато народжували, на основі вивчення основних клініко-функціональних, біохімічних, ендокринологічних і мікробіологічних змін, а також удосконалення алгоритму лікувально-профілактичних заходів. Показана роль значного числа (більше 3) пологів в генезі розвитку клімактеричних порушень у пацієнток цієї групи. Встановлено взаємозв'язок між клінічними, біохімічними, ендокринологічними і мікробіологічними порушеннями, а також розвитком урогенітальних розладів у жінок з клімактеричними порушеннями, які багато народжували. Це дозволило розширити існуючі дані, про патогенез клімактеричного синдрому і науково обгрунтувати необхідність удосконалення методики корекції клімактеричних порушень. Вивчено роль замісної гормональної (системної і місцевої) і метаболічної терапії в корекції нейровегетативних і обмінно-ендокринних змін у жінок з клімактеричними порушеннями, які багато народжували. Розроблено і впроваджено практичні рекомендації щодо зниження частоти і ступеня вираженості клімактеричних порушень у жінок, які багато народжували, на основі використання диференційованого підходу до призначення системної і місцевої гормональної і метаболічної терапії.

Ключові слова: жінки, які багато народжують, клімактеричні порушення, корекція.

SUMMARY

Dubenets-Popova S. V. Correction of climacteric infringements at multigiving birth women. - Manuscript.

Thesis for a degree of candidate of medical sciences in specialty 14.01.01 - obstetric and genecology. - P. L. Shupik National Medical Academy of Post-Graduate Education of Health of Ukraine, Kуiv, 2010.

Scientific work is devoted decrease in frequency of climacteric infringements at multigiving birth women on the basis of studying of the basic kliniko-functional, biochemical, endocrinological and microbiological changes, and also improvement of algorithm of treatment-and-prophylactic actions. The role of considerable number (more than 3) sorts in genesise developments of climacteric infringements in patients of this group is shown. The interrelation between clinical, biochemical, endocrinological and microbiological infringements, and also development urogenital frustration at multigiving birth women with climacteric infringements is established. It has allowed to expand having data about patogenesise a climacteric syndrome and scientifically to prove necessity of improvement of a technique of correction of climacteric infringements. The role replaceable hormonal (system and local) and metabolic therapy in correction neuroendocrinological changes at multigiving birth women with climacteric infringements is studied. Practical recommendations about decrease in frequency and degree of expressiveness of climacteric infringements at multigiving birth women on the basis of use of the differentiated approach to appointment of system and local hormonal and metabolic therapy are developed and introduced.

Keywords: multigiving birth women, climacteric infringements, correction.

АННОТАЦИЯ

Дубенец-Попова С. В. Коррекция климактерических нарушений у многорожавших женщин. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.01 - акушерство и гинекология. - Национальная медицинская академия последипломного образования имени П. Л. Шупика МЗ Украины, Киев, 2010.

Научная работа посвящена снижению частоты климактерических нарушений у многорожавших женщин на основе изучения основных клинико-функциональных, биохимических, ендокринологических и микробиологических изменений, а также усовершенствования алгоритма лечебно-профилактических мероприятий. Показана роль значительного числа (более 3) родов в генезе развития климактерических нарушений у пациенток этой группы. Установлена взаимосвязь между клиническими, биохимическими, эндокринологическими и микробиологическими нарушениями, а также развитием урогенитальных расстройств у многорожавших женщин с климактерическими нарушениями. Это позволило расширить имеющие данные о патогенезе климактерического синдрома и научно обосновать необходимость усовершенствования методики коррекции климактерических нарушений. Изучена роль заместительной гормональной (системной и местной) и метаболической терапии в коррекции нейро-вегетативных и обменно-эндокринных изменений у многорожавших женщин с климактерическими нарушениями. Разработаны и внедрены практические рекомендации по снижению частоты и степени выраженности климактерических нарушений у многорожавших женщин на основе использования дифференцированного подхода к назначению системной и местной гормональной и метаболической терапии.

Результаты проведенных исследований свидетельствуют, что основные проявления климактерических расстройств: приливы, потливость, колебание настроения, сухость слизистых, недержание мочи, суставная боль, снижение работоспособности, у много рожающих женщин появляются на 2,1±0,2 года раньше в сравнении с малорожавшими. Суммарная частота климактерических нарушений у многорожавших женщин составляет 69,0 % с преобладанием нейрон-вегетативной симптоматики (86,7 %); обменно-эндокринных (76,7 %) и психо-эмоциональных нарушений (70,0 %). Среди разных форм климактерических нарушений чаще встречается осложненная (56,7 %), по сравнению с неосложненной (33,3 %) и атипичной (10,0 %). В структуре климактерических расстройств у многорожавших женщин имеет место преобладание средне-тяжелых проявлений (нейрон-вегетативные нарушение - 50,0 %, обменно-эндокринные - 40,0 % и психо-эмоциональные - 36,7 %), в сравнении с легкими (нейро-вегетативные нарушения - 30,0 %, обменно-эндокринные - 33,3 % и психо-эмоциональные нарушения - 36,7 %) и тяжелыми проявлениями (нейрон-вегетативные нарушения - 20,0 %, обменно-эндокринные - 26,7 % и психо-эмоциональные - 6,7 %). В сравнительном аспекте жалобы у многорожавших женщин на повышенное АД были в 1,2 раза чаще, на зябкость и озноб - в 1,2 раза, парестезии в 2 раза, сухость кожи, - в 1,4 раза, усталость, - в 2 раза, лишний вес, - в 1,1 раза, мышечная и суставная боль, - в 1,4 раза, сухость и зуд во влагалище - в 1,2 раза, невнимательность и ослабление памяти, - в 2,1 раза чаще, чем у малорожавших.. Урогенитальные расстройства у многорожавших женщин встречаются в 76,7 % случаев с преобладанием недержания мочи при напряжении (50,0 %), цисталгии, дизурии (40,0 %); поллакиурии и никтурии (36,7 %), позывов к мочеиспусканию при ненаполненном мочевом пузыре (гиперрефлексия - 36,7 %), неполного опорожнения мочевого пузыря (13,3 %) и нестерпимых позывов при напряжении (3,3 %), Климактерические нарушения у многорожавших женщин развиваются на фоне выраженного снижения эстрадиола и увеличения фолликулостимулирующего и лютеинизирующего гормонов. Дисметаболические нарушения характеризуются повышением общего холестерина, липопротеидов низкой плотности, триглицеридов, общих липидов, и уменьшением липопроидов высокой плотности. Использование усовершенствованной методики коррекции климактерических нарушений у многорожавших женщин позволяет через 3 месяца значительно улучшить общее самочувствие, настроение, повысить жизненный тонус, изменить эмоциональное состояние с формированием позитивных реакций на события, которые происходят, улучшить качество жизни, снизить частоту нейро-вегетативных (в 2,1 раза) и урогенитальных нарушений (в 2,3 раза), а также повысить работоспособность (в 1,9 раза). Через 6 и больше месяцев улучшается состояние кожи (повышение эластичности и тургора), цвет лица и состояние молочных желез (уменьшается дряблость и нормализуется форма желез).

...