Морфофункціональні властивості еритроцитів і стан нейрогуморальної регуляції у хворих на гіпертонічну хворобу ІІ стадії, та їх зміни під впливом комбінованого лікування з включенням гіпокситерапії

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ?Я УКРАЇНИ

ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 616.12-008.331.1:

616.155.1:612.8-092]-085.83

Морфофункціональні властивості еритроцитів і стан нейрогуморальної регуляції у хворих на гіпертонічну хворобу ІІ стадії та їх зміни під впливом комбінованого лікування з включенням гіпокситерапії

14.01.11 - кардіологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Жулінська Світлана Володимирівна

Запоріжжя 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Запорізькому державному медичному університеті МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Кривенко Віталій Іванович, Запорізький державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри сімейної медицини та терапії факультету післядипломної освіти.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Фуштей Іван Михайлович, Запорізька державна медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри терапії, клінічної фармакології та ендокринології;

член-кореспондент АМН України, доктор медичних наук, професор Ігнатенко Григорій Анатолійович, Донецький національний медичний університет ім. М. Горького, завідувач кафедри пропедевтичної терапії та клінічної кардіології.

Захист відбудеться «17» листопада 2010 р. о 15⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 17.600.02 у Запорізькому державному медичному університеті (69035, м. Запоріжжя, проспект Маяковського, 26).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Запорізького державного медичного університету (69035, м. Запоріжжя, проспект Маяковського, 26).

Автореферат розісланий «16» жовтня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор медичних наук, професор М.А. Волошин

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Артеріальна гіпертензія є незалежним предиктором, який детермінує смертність від серцево-судинних захворювань (Сіренко Ю.М., 2009, Свіщенко К.П., 2010). Незважаючи на існуючі стандарти лікування з включенням різних класів антигіпертензивних препаратів, кількість хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) зростає у всьому світі (ESH/ESC, 2007), а чисельність пацієнтів із цільовим рівнем артеріального тиску (АТ) за останні 17 років зменшилася з 41% до 39% (Wood D, 2008). За даними епідеміологічного дослідження в Україні, поширеність артеріальної гіпертензії становить 29,3% серед міського населення та 36,8% - серед сільського (Сіренко Ю.М., Горбась І. М., 2009). Про наявність підвищеного артеріального тиску відомо 80,8% хворим міської популяції та 66,1% - сільської, отримують анигіпертензивні препарати 48,6% та 37,4%, але ефективність терапії спостерігається тільки у 18,7% та 8,0% відповідно (Сіренко Ю.М., 2009; Коваленко В. М., 2010; Пархоменко А. Н., 2010). Саме тому проблема покращення ефективності лікування та профілактики гіпертонічної хвороби є не лише медичною, але й соціально-економічною. На сучасному етапі вивчення патогенезу гіпертонічної хвороби велике значення приділяють нейроендокринній дисрегуляції, ендотеліальній дисфункції, ремоделюванню судин (Зайчик А.Ш., 2004; Фуштей І.М., 2009; Гогин Е.Е., 2009; Свищенко Е. П., 2009). Але слід акцентувати, що, крім загальновідомих патогенетичних чинників, у формуванні та прогресуванні гіпертонічної хвороби велику роль відіграють стан системи мікроциркуляції та реологічні властивості крові (Коркушко О.В., 2007; Купчинська О.Г., 2007; Сіренко Ю.М., 2009), які в певній мірі залежать від властивостей еритроцитів, таких як форма клітини, еластичність мембрани, здатність до деформабельності (Сайфієв Р.Р., 2002, Тюпка Т.І., 2007). Незважаючи на значні досягнення у вивченні гіпертонічної хвороби, поліморфність патогенетичних ланок ускладнює призначення адекватної терапії. Через це стає актуальною проблема розробки та оптимізації ефективних методів лікування хворих із досліджуваною патологією.

Пошук нових підходів до терапії та профілактики гіпертонічної хвороби проводиться нині як у площині фармакологічних, так і немедикаментозних методів (Небиєрідзе Д.В., 2007). Гіпокситерапія є одним із перспективних напрямків немедикаментозного лікування гіпертонічної хвороби. З літературних даних відомо, що одні вчені розглядають дозовані нормобаричні гіпоксичні навантаження (ДНГН) як варіант модифікації способу життя (Білецький С.В., Гоженко О.І., 2007), тоді як інші пропонують використовувати гіпокситерапію як самостійний метод лікування (Горанчук В.В., 2003; Ігнатенко Г.А., 2009). На тлі гіпоксичних тренувань покращується ендотелійзалежна релаксація судин (Вялова І.В., 2007), знижується рівень катехоламінів (Білецький С.В., Гоженко А.И., 2007), збільшується киснева ємкість крові (Сапова Н.И., 2003), підвищуються адаптогенні можливості організму (Дудко В.А., Соколов А.А., 2000). Проте у літературі відсутні повідомлення про морфофункціональні параметри еритроцитів у хворих на гіпертонічну хворобу ІІ стадії та вплив комбінованого лікування з включенням курсу гіпокситерапії на них.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано у межах науково-дослідної роботи кафедри сімейної медицини та терапії факультету післядипломної освіти Запорізького державного медичного університету «Оцінка та шляхи корекції порушень нейрогуморальних механізмів регуляції енергетичного метаболізму у хворих на ішемічну хворобу серця, гіпертонічну хворобу та хронічні обструктивні захворювання легень, які постійно проживають в умовах екологічного забруднення», номер державної реєстрації 0105U003127. Автором вивчені особливості морфофункціональних параметрів еритроцитів, варіабельності серцевого ритму, центральної гемодинаміки, рівні стрес-реалізуючих гормонів та ендотеліну-1 у хворих на ГХ ІІ стадії.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи - оптимізувати лікування хворих на гіпертонічну хворобу II стадії шляхом включення курсу дозованих нормобаричних гіпоксичних навантажень додатково до стандартної антигіпертензивної терапії.

Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:

1. Вивчити особливості морфофункціональних параметрів еритроцитів у хворих на гіпертонічну хворобу II стадії.

2. Проаналізувати зміни морфофункціональних параметрів еритроцитів під впливом комбінованого лікування з включенням гіпокситерапії у хворих на гіпертонічну хворобу II стадії.

3. Оцінити вплив гіпокситерапії на параметри нейрогуморальної регуляції та центральної гемодинаміки у хворих на гіпертонічну хворобу ІІ стадії. гіпертонічний хвороба еритроцит гіпокситерапія

4. Проаналізувати віддалені результати включення гіпокситерапії до комплексного лікування хворих на гіпертонічну хворобу на підставі клініко-анамнестичного аналізу.

Об'єкт дослідження: морфофункціональні властивості еритроцитів, нейрогуморальна регуляція у хворих на гіпертонічну хворобу ІІ стадії.

Предмет дослідження: параметри морфофункціональних властивостей еритроцитів, варіабельності серцевого ритму, центральної гемодинаміки, рівні кортизолу, альдостерону, ендотеліну-1 сироватці крові, клініко-анамнестичне анкетування.

Методи дослідження: клінічні - оцінювали суб'єктивні та об'єктивні прояви хвороби; морфометричні - визначали параметри морфофункціонального стану еритроцитів; імуноферментні - досліджували рівні кортизолу, альдостерону та ендотеліну-1 у сироватці крові; інструментальні - методом комп'ютерного аналізу вивчали показники варіабельності серцевого ритму та центральної гемодинаміки, статистичні -аналізували результати дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше встановлені особливості морфофункціонального стану еритроцитів у хворих на гіпертонічну хворобу ІІ стадії. Виявлено, що у цього контингенту хворих спостерігаються порушення морфофункціональних властивостей еритроцитів, про що свідчить збільшення їх розміру, порушення форми та функції, в порівняні з аналогічними показниками практично здорових осіб. Доведена взаємозалежність порушень морфофункціональних властивостей еритроцитів та стану нейрогуморальної регуляції.

Вперше обґрунтована доцільність використання курсу ДНГН, поряд зі стандартною антигіпотензивною терапією, у хворих на ГХ ІІ стадії з метою корекції порушень морфофункціонального стану еритроцитів, за рахунок зменшення їх розміру, поліпшення форми та функції, що істотно покращує умови для пересування еритроцитів по мікросудинам.

Вперше доведено, що призначення курсу гіпокситерапії додатково до медикаментозного лікування хворих на гіпертонічну хворобу ІІ стадії поліпшує стан нейрогуморальної регуляції, посилює адаптаційно-регуляторні можливості організму, нормалізує стан центральної гемодинаміки, сприяє посиленню та пролонгації ефектів гіпотензивних препаратів.

Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність проведених досліджень полягає в патогенетичному обґрунтуванні доцільності застосування курсу дозованих нормобаричних гіпоксичних тренувань додатково до стандартної антигіпертензивної терапії для оптимізації лікування хворих на гіпертонічну хворобу ІІ стадії.

Отримані результати можуть бути використані у навчальному процесі у вищих медичних навчальних закладах. Теоретичні результати досліджень впроваджені у навчальний процес кафедри сімейної медицини та терапії ФПО, кафедрі клінічної фармакології, фармації та фармакотерапії з курсом косметології, кафедрі внутрішніх хвороб №3 Запорізького державного медичного університету.

Розроблені спосіб лікування хворих на гіпертонічну хворобу ІІ стадії та метод оцінки ефективності лікування на підставі вивчення морфофункціонального стану еритроцитів, на які були отримані деклараційні патенти на корисну модель №15619 МПК А61G 10/02 та №15620 МПК G01N 33/00. Запатентовані методики впроваджені в клінічну практику кардіологічних відділень КУ «Центральна клінічна лікарня №4» та Навчально-науковому медичному центрі «Університетська клініка ЗДМУ» м. Запоріжжя, що підтверджено відповідними актами впровадження.

Особистий внесок здобувача. Автором роботи особисто проведений патентний та літературний пошук і узагальнення його результатів для визначення напрямку дослідження, сформульовані мета, задачі дослідження та методичні підходи до їх вирішення, проведений підбір хворих, виконані клінічні та лабораторно-інструментальні дослідження всіх пацієнтів та осіб, включених в контрольну групу. Автором самостійно проведені морфометричні дослідження еритроцитів. Імуноферментні дослідження виконані при особистій участі автора в Центральній науково-дослідній лабораторії Запорізького державного медичного університету. Самостійно проведена обробка, статистичний аналіз і узагальнення отриманих результатів дослідження, особисто сформульовані висновки, практичні рекомендації, підготовлені до друку наукові праці і оформлена дисертаційна робота. Здобувачем не використовувались розробки та ідеї співавторів публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення, висновки та практичні рекомендації дисертаційної роботи доповідалися та обговорювалися на 78-ї підсумковій науково-практичній конференції студентів та молодих вчених «Теоретичні та практичні аспекти сучасної медицини», присвяченій 75-річчю Кримського державного медичного університету ім. С.І. Георгієвського (Сімферополь, 2006); VI Міжнародній конференції студентів та молодих вчених «Новини і перспективи медичної науки» (Дніпропетровськ, 2006); Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів та молодих вчених «Актуальні питання фармацевтичної та медичної науки та практики» (Запоріжжя, 2007); V Національному конгресі патофізіологів України з міжнародною участю «Сучасні проблеми патофізіології: від молекулярно-генетичних до інтегративних аспектів» (Запоріжжя, 2008); науковій конференції з міжнародною участю «Високогірна гіпоксія та геном» (Терскол, Росія, 2008); Міжнародній науковій конференції «Актуальні питання в сучасній медицині» для студентів та молодих вчених (Харків, 2008); Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів та молодих вчених «Актуальні питання фармацевтичної та медичної науки та практики» (Запоріжжя, 2008, 2009).

Апробація роботи відбулася 26 березня 2010 р. на спільному засіданні кафедр сімейної медицини та терапії факультету післядипломної освіти, внутрішніх хвороб № 1, №2 та № 3, пропедевтики внутрішніх хвороб з доглядом за хворими Запорізького державного медичного університету, співробітників Навчально-наукового медичного центру «Університетська клініка».

Публікації. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано 12 наукових праць, з яких 5 статей у фахових виданнях ВАК України; одержано 2 деклараційних патенти України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота обсягом 164 сторінки друкованого тексту складається зі вступу, огляду літератури, матеріалів і методів дослідження, результатів власних спостережень, аналізу та узагальнень отриманих даних, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел, що містить 262 назви, з них 151 написано кирилицею та 105 - латиницею. Дисертація ілюстрована 11 малюнками та документована 33 таблицями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Клінічна характеристика хворих і методи дослідження. Для реалізації поставлених задач було обстежено 103 хворих на ГХ ІІ стадії, які знаходились на лікуванні у Навчально-науковому медичному центрі «Університетська клініка» м. Запоріжжя, кардіологічному відділенні та денному стаціонарі КУ «Центральна клінічна лікарня №4». Верифікацію діагнозу проводили на підставі Наказу МОЗ України №54 та № 436 про стандарти надання допомоги кардіологічним хворим з урахуванням рекомендацій Української асоціації кардіологів (2008) та Європейської спілки кардіологів щодо діагностики та лікування артеріальної гіпертензії (2007). Усі пацієнти підписали інформовану згоду на участь в дослідженні. Критеріями виключення хворих з дослідження були наступні: вторинні артеріальні гіпертензії, цукровий діабет, захворювання нирок та легень, наявність супутнього захворювання в стадії декомпенсації, ІХС, порушення серцевого ритму.

Основну групу склали 52 хворих, які додатково до стандартної антигіпертензивної терапії отримали курс дозованих нормобаричних гіпоксичних навантажень. До групи порівняння увійшов 51 пацієнт, які одержували виключно антигіпертензивні препарати. Контрольну групу склали 20 практично здорових осіб. Пацієнти обох груп за основними клініко-анамнестичними ознаками суттєво не різнилися. Середній вік обстежених хворих склав в основній, групі порівняння та контрольної групі відповідно 50±1,2, 51±1,3 та 47±1,5 років. Середня тривалість захворювання в основній групі становила 14±0,4 років, в групі порівняння - 13±1,4 років. В основній групі середньодинамічний АТ становив 127±1,9 мм рт.ст., а у групі порівняння - 125±2,0 мм рт.ст. Серед хворих основної групи було 56% чоловіків та 44% жінок, у групі порівняння - 51 та 49%. 2 ступінь гіпертензії мали 44% хворих основної групи та 47% пацієнтів групи порівняння, 3 ступінь гіпертензії відповідно 56 та 53%. Високий додатковий кардіоваскулярний ризик мали 44% хворих основної групи та 47% хворих групи порівняння, дуже високий додатковий ризик мали відповідно 56 та 53%.

Корекція АТ у хворих на ГХ ІІ стадії проводилась з використанням рекомендованих груп антигіпертензивних препаратів (інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту, діуретик, в-блокатор, антагоніст кальцію).

Гіпокситерапія проводилась методом дозованих нормобаричних гіпоксичних навантажень на апаратному комплексі „Гіпотрон” (Україна, виробник - науково-дослідний інститут автоматизації проектування динамічних об`єктів та систем („АПРОДОС”) Національного технічного університету України „Київський політехнічний інститут”, свідоцтво про державну реєстрацію № 3966/2005), який працює за принципом зворотного дихання, під контролем вмісту кисню та вуглекислого газу в повітрі, що його вдихають. Курс складався з 10 щоденних сеансів в циклічно-фракційному режимі: чергування дихання гіпоксичною сумішшю та атмосферним повітрям по 5 хвилин (Колчинська А. З., 2003). Концентрацію кисню знижували до 12 %.

Весь період спостереження за хворими був розділений на три етапи: І етап - первинне обстеження хворих, яке проводилось протягом перших двох діб перебування їх на стаціонарному лікуванні; ІІ етап - наприкінці стаціонарного лікування, через 12-15 діб; ІІІ етап - через шість місяців спостереження.

Забір крові та інструментальні дослідження здійснювалися вранці натщесерце до прийому медикаментозних засобів. Мазки крові для вивчення морфофункціональних параметрів еритроцитів готували безпосередньо після забору крові. Сироватку крові отримували шляхом центрифугування венозної крові протягом 15 хв. зі швидкістю 3000 об/хв після додавання 0,5% розчину трилону Б. Одержані зразки сироватки негайно заморожували та в подальшому зберігали при температурі -30 ⁰С в умовах морозильної камери в Центральній науково-дослідній лабораторії Запорізького державного медичного університету, в якій проводили подальші морфометричні та імуноферментні дослідження (завідувач - д.мед.н., професор Абрамов А.В.).

Морфофункціональний стан еритроцитів вивчали у нативних мазках крові за допомогою системи цифрового аналізу зображень “VIDAS-386” (Kontron Elektronik, Німеччина), синхронізованої з високочутливою відеокамерою “CONU 4722” (CONU Inc., США) та мікроскопом “AXIOSKOP” (Німеччина). Морфометричний аналіз параметрів еритроцитів проводився в автоматичному режимі. Отримані дані оброблялись пакетом прикладних програм фірми KONTRON EL. Аналізували наступні параметри еритроцитів: еквівалентний діаметр (DCIRCLE) в мкм.; мінімальний та максимальний діаметри (DMIN, DMAX) в мкм.; площу (AREA) в мкм²; середній периметр (CPERIM) в мкм.; коефіцієнт сферичності (FCIRCLE) в ум.опт.од.; коефіцієнт елонгації (FSНAPE) в ум.опт.од.; середню концентрацію гемоглобіну (GreyHb) в ум.опт.од.; загальний вміст гемоглобіну (ContHb) в ум.опт.од.

Вміст кортизолу, альдостерону та ендотеліну-1 у сироватці крові визначали імуноферментним методом з використанням стандартних наборів реактивів Cortisol ELISA KIT (DRG Instruments GmbH, Німеччина), Aldosteron ELISA KIT (DBC Inc., Канада), Endothelin-1 (Human, Porcine, Canine, Rat, Mouse, Bovine). Концентрація кортизолу вимірювалася в нг/мл, альдостерону - в пг/мл, ендотеліну-1 в нг/мл.

Автономну регуляцію серцево-судинної системи оцінювали за варіабельністю серцевого ритму (ВСР), яку визначали методом комп'ютерного аналізу п'ятихвилинного запису ритмограми („Cardiolab 2000“, ХАІ Medica, Україна) згідно зі стандартами Європейського кардіологічного товариства та Північноамериканського товариства кардіостимуляції та електрофізіології (1996). Аналізували такі компоненти: часові - SDNN в мс, RMSSD в мс, pNN50 в %; спектральні - TP в мс², LF в мс², HF в мс², LF/HF в ум.од.

Стан центральної гемодинаміки (ЦГ) серцево-судинної системи визначали за допомогою комп'ютерного діагностичного комплексу (“ReoCom“, ХАІ Medica, Україна). Оцінювали: частоту серцевих скорочень (ЧСС) в 1/хв; систолічний артеріальний тиск (АТс) в мм рт.ст.; діастолічний артеріальний тиск (АТд) в мм рт.ст.; ударний об'єм кровообігу (УО) в мл; хвилинний об'єм кровообігу (ХОК) в л/хв; загальний периферичний судинний опір (ЗПСО) в динЧсм^-5Чс.

Статистичний аналіз отриманих результатів проводився на підставі створеної бази даних за допомогою комп'ютерної програми «Statistica» (version 6.1, Stat Soft Inc, CША, № ліцензії АХХR712D833214SAN5). Розраховували середнє значення (М), стандартне відхилення та стандартну похибку середнього (m). Для порівняльного аналізу вибірок з нормальним розподілом застосовували парний t-тест Ст'юдента для незалежних та залежних сукупностей. При аналізі вибірок, що не відповідали законам нормального розподілу, використовували непараметричні методи: для пов'язаних сукупностей - парний критерій Вілкоксона, для незалежних - U-критерій Мана-Уітні. Достовірними відмінності вважали за умови р<0,05. Для оцінки ступеня взаємозв'язку використовували коефіцієнт кореляції Пірсона та рангову кореляцію за Спірманом. Шляхом множинної покрокової регресії визначалися зв'язки між залежною змінною та незалежними перемінними.

Результати дослідження та їх обговорення. Аналіз отриманих результатів дозволив виявити, що у хворих на ГХ ІІ стадії мають місце зміни морфофункціональних властивостей еритроцитів порівняно з практично здоровими особами. Так, у хворих на ГХ ІІ стадії було виявлено збільшення розміру та порушення форми еритроцитів, що підтверджується збільшенням еквівалентного діаметру еритроцитів (DCIRCLE) на +15% (p<0,05), площі еритроцитів (AREA) на +13% (p<0,05), середнього периметру еритроцитів (CPERIM) на +6% (p<0,05), максимального діаметру еритроцитів (DMAX) на +13% (p<0,05), мінімального діаметру еритроцитів (DMIN) на +27% (p<0,05). Анізоцитоз супроводжувався й пойкілоцитозом, про що свідчить зменшення коефіцієнтів сферичності (FCIRCLE) на -7% (p<0,05) та елонгації (FSAPE) на -11% (p<0,05). Т.В.Тішко (2006) у своїх дослідженнях довів, що у еритроцитів з двоввігнутою формою, яка вважається ідеальною, коефіцієнти сферичності та елонгації наближаються до одиниці. Логічно припустити, що збільшені еритроцити втрачають властивість змінювати форму залежно від розміру та конфігурації судин, що погіршує їх транспортну функцію (Гуніна Л.М., та співав. 2008). Крім того, у хворих на ГХ ІІ стадії в порівнянні з практично здоровими особами мала місце значно вища концентрація гемоглобіну в еритроциті (GreyHb) на +46% (p<0,05) та загального вмісту гемоглобіну в еритроциті (ContHB) на +25% (p<0,05), що свідчить про гіперхромію. У результаті кореляційного аналізу виявлено достовірний взаємозв'язок GreyHb та ContHb з AREA (r=0,62, р<0,05; r=0,30, р<0,05), DCIRCLE (r=0,44, r=0,35, р<0,05), DMIN (r=0,46, r=0,40, р<0,05) та CPERIM (r=0,31, r=0,34, р<0,05). Тобто збільшення розміру еритроцитів у хворих на ГХ ІІ стадії погіршує їх функцію (Сайфієв Р.Р., 2002).

Виявлені порушення морфології еритроцитів залежать від віку, статі та ступеня кардіоваскулярного ризику.

У хворих старше 50 років більш істотно виражені анізоцитоз та пойкілоцитоз, що підтверджується підвищенням AREA на + 3% (p<0,05), DCIRCLE на +4,9% (p<0,05), DMAX на +4,4% (p<0,05), CPERIM на +3% (p<0,05) та зменшенням FCIRCLE на -2,3% (p<0,05), у порівнянні з хворими віком до 50 років. Має місце достовірна кореляція віку з AREA (r=0,50, р<0,05), DCIRCLE (r=0,44, р<0,05), DMIN (r=0,35, р<0,05), DMAX (r=0,31, р<0,05), CPERIM (r=0,42, р<0,05) та ContHb (r=0,42, р<0,05). Отримані дані підтверджують існуючі в літературі точки зору щодо змін еритроцитів при старінні організму (Коркушко О.В., 2005).

Вивчаючи ступінь порушення морфології еритроцитів у світлі гендерних впливів, ми встановили, що у чоловіків більшими були AREA на +3% (p<0,05), DMIN на +4% (p<0,05) та CPERIM на +2% (p<0,05).

Розмір еритроцитів зростає і залежно від ступеня ризику серцево-судинних ускладнень, що підтверджується підвищенням у пацієнтів дуже високого ризику AREA на +3% (p<0,05), DCIRCLE на +3% (p<0,05), DMAX на +3% (p<0,05), в порівнянні з хворими високого ризику.

Кореляційний аналіз залежності змін морфофункціональних властивостей еритроцитів від виразності дисліпопротеїнемії виявив позитивний зв'язок між рівнем AREA і показниками загального холестерину (r=0,61, р<0,05), FSHAPE, FCIRCLE та ліпопротеїдами низької щільності (r=0,52, r=0,48, р<0,05). Тобто, дисліпопротеїнемія сприяє анізозитозу та пойкілоцитозу.

Морфофункціональні властивості еритроцитів тісно пов'язані між собою, параметрами ВСР, концентраціями стрес-гормонів та ендотеліну-1, що підтверджено шляхом кластерного аналізу. У процесі множинно-покрокового аналізу були визначені регресійні рівняння, де в якості залежних підставних були показники морфофункціональних властивостей еритроцитів, а в якості незалежних - показники ВСР, ЦГ та вміст гормонів. Виходячи з представлених рівнянь, морфофункціональні властивості еритроцитів погіршуються при переважанні тонусу симпатичного відділу вегетативної нервової системи, зростанні індексу вагосимпатичної взаємодії, підвищенні АТ та ЗПСО, збільшенні концентрації кортизолу, альдостерону та ендотеліну-1 у сироватці крові. Позитивний вплив на стан еритроцитів чинять збільшення загальної потужності вегетативної регуляції серцевого ритму та підвищення парасимпатичних впливів ВНС.

AREA = + 0,39 (LF/HF) + 0,27 (альдостерон) + 0,27 (ендотелін-1). (1)

DCIRCLE = + 0,32 (LF/HF) + 0,36 (альдостерон) + 0,32 (АТ). (2)

GreyHb = + 0,35 (LF/HF) + 0,26 (альдостерон) + 0,24 (кортизол) + 0,29

(ендотелін 1) + 0,31 (АТ) + 0,28 (ЗПСО). (3)

ContHb = + 0,30 (LF/HF) + 0,22 (кортизол) + 0,30 (ендотелін-1) + 0,20 (АТ)+ 0,24 (ЗПСО). (4)

Враховуючи отримані данні про порушення морфофункціональних властивостей еритроцитів у хворих на ГХ ІІ стадії з метою їх корекції, ми включили в процес лікування курс ДНГТ додатково до стандартної антигіпертензивної терапії. На тлі комбінованого лікування з включенням курсу гіпокситерапії додатково до стандартної антигіпертензивної терапії зменшився розмір та покращилась форма еритроцитів. Про це свідчить зменшення AREA на -10% (p<0,05), DCIRCLE на -13% (p<0,05), CPERIM на -5% (p<0,05), DMIN на -18% (p<0,05), DMAX на -8% (p<0,05), FCIRCLE на +5% (p<0,05) та FSНAPE на +7% (p<0,05). Еритроцити наблизились до дискоцитів, які без перешкод рухаються будь-якими судинами. Позитивний вплив курсу гіпокситерапії позначився й на показниках GreyHb та ContHb, вони знизились на -28% (p<0,05) та на -15% (p<0,05) відповідно. За рахунок цього покращується дифузія кисню з альвеол до еритроциту та з них до тканин, в підсумку підвищується киснева ємність крові.

Істотних відмінностей між підгрупами хворих різного віку, статі та ступеня кардіоваскулярного ризику після лікування ми не виявили, позитивні зміни спостерігалися у 100% хворих основної групи.

Слід зазначити, що стандартна антигіпертензивна терапія також впливає на морфофункціональні властивості еритроцитів. На тлі медикаментозного лікування покращилась форма еритрону за рахунок підвищення коефіцієнтів сферичності та елонгації на + 2% (p<0,05) та на + 4% (p<0,05) відповідно. Але антигіпертензивні ліки практично не впливають на розмір еритроцитів, такі показники, як AREA, DCIRCLE, CPERIM мали тільки тенденцію до зниження, зменшились лише DMAX на - 5% (p<0,05) та DMIN на - 4% (p<0,05). Крім того, в групі порівняння, на відміну від пацієнтів основної групи, підвищився загальний вміст гемоглобіну в еритроциті на + 7% (p<0,05), що не дуже зрозуміло та потребує подальшого дослідження.

Одержані результати є доказом того, що застосування комбінованого лікування з включенням гіпокситерапії усуває вагомий патогенетичний чинник ГХ - порушення морфофункціональних властивостей еритроцитів.

Використання курсу ДНГН на тлі медикаментозного лікування у хворих на ГХ ІІ стадії значно покращує і стан вегетативної регуляції. У пацієнтів основної групи, які на тлі стандартної антигіпертензивної терапії одержували курс дозованих ДНГТ, мали місце більш істотні зміни вегетативної регуляції серцевої діяльності порівняно з пацієнтами, які отримували виключно медикаментозну терапію. У хворих основної групи більш суттєво підвищилась загальна потужність регуляторних систем, так, показник SDNN збільшився на +24% (p<0,05), а в групі порівняння - лише на 9% (p<0,05). Показник TP у пацієнтів основної групи збільшився на +57% (p<0,05), в той час, як у хворих групи порівняння - на +39% (p<0,05). Подібну динаміку виявлено й в змінах абсолютних величин спектральних компонентів, які характеризують симпатичні та парасимпатичні впливи ВНС. У хворих основної групи показник LF знизився на -46% (p<0,01), а в групі порівняння - на -18% (p<0,05). На тлі гіпокситерапії HF став вищим на +22% (p<0,01), а при виключно медикаментозному лікуванні підвищився лише на +2% (p>0,05). При цьому, виключно у хворих основної групи, після комбінованого лікування з включенням гіпокситерапії нормалізувався баланс симпатичного та парасимпатичного відділу ВНС, що підтверджується зниженням індексу вагосимпатичної взаємодії: величина до 1,3±0,07 ум. од.

Застосування гіпокситерапії в комплексному лікуванні хворих на ГХ ІІ стадії дозволяє нормалізувати вміст катехоламінів у плазмі крові. Це підтверджується зниженням концентрації стрес-гормону кортизолу у сироватці крові на -16% (p<0,01) у пацієнтів основної групи. У пацієнтів групи порівняння концентрація кортизолу на тлі лікування мала лише тенденцію до зменшення. Оскільки підвищена реакція симпато-адреналової системи на гіпоксичний стрес призводить до небажаних змін зі сторони ССС, одержані дані свідчать про підвищення загальної потужності регуляторних систем та покращення процесів адаптації (Асанов Є.О., 2008).

На тлі гіпокситерапії у хворих на ГХ ІІ стадії знизилась і концентрація альдостерону у сироватці крові на -25% (p<0,05), у пацієнтів групи порівняння на -15% (p<0,05). З літератури відомо, що порушення процесів адаптації, патологічне ремоделювання серця та судин супроводжується підвищенням рівня альдостерону, а зниження його концентрації є доброю прогностичною відзнакою (Giuseppe G. L., 2003).

Використання комбінованого лікування з включенням курсу ДНГН дозволило поліпшити функцію ендотелію. Так, у хворих основної групи, які додатково до стандартної антигіпертензивної терапії отримали курс дозованих нормобаричних гіпоксичних тренувань, виявлено зниження концентрації ендотеліну-1 на -42% (p<0,01) у сироватці крові, а у пацієнтів групи порівняння на -27% (p<0,05).

Таким чином, застосування комбінованого лікування з включенням гіпокситерапії у хворих на ГХ ІІ стадії значно покращує стан нейрогуморальної регуляції за рахунок посилювання позитивних впливів обох методів лікування. Застосування такого комплексного лікування дозволяє підвищити загальну потужність регуляторних систем, нормалізувати індекс вагосимпатичної взаємодії, вдосконалити процеси адаптації, знизити стрес-гормони, поліпшити ендотеліальну функцію, тобто вплинути на основні ланки патогенезу ГХ.

Головною метою антигіпертензивної терапії є досягнення цільового рівня АТ (ESH/ESC 2007). На тлі комбінованого лікування з включенням курсу ДНГН знизились АТс на -32% (p<0,05), АТд на -28% (p<0,05), в той час у групі порівняння АТс зменшився на -28% (p<0,05), АТд на -21% (p<0,05). Дані проспективних досліджень свідчать про те, що зниження АТ лише на 5-7 мм рт. ст. зменшує частоту виникнення інсульту на 35-40%, інфаркту міокарда на 15-20% і загальної серцево-судинної смертності на 21% (Кобалава Ж. Д., 2005).

Позитивний вплив комбінованого лікування з включенням гіпокситерапії підтверджується також змінами інших параметрів ЦГ. Так, у хворих основної групи в процесі лікування з включенням гіпокситерапії ЗСПО знизився на -22% (p<0,05), ХОК підвищився на + 21% (p<0,05) за рахунок збільшення УО на +11% (p<0,05). Слід зазначити, що отримані результати наприкінці лікування не перевищували фізіологічних норм. Це можна пояснити тим, що, згідно з даними літератури, підвищення вмісту вуглекислого газу та зниження кисню подразнюють хеморецептори аорто-каротидної зони, як відповідь підвищується ХОК, а з часом відбувається довготривала адаптація, й на тлі зниження ЧСС та ЗПСО залишається достатньо високій рівень ХОК за рахунок підвищення об'єму венозного притоку та скоротливої функції міокарду (Дудко В. А., 2000). На тлі адаптації до гіпоксії змінюється й регуляція серцевого викиду за рахунок збільшення УО та зменшення ЧСС. Така реакція під час будь-якого тренувального процесу свідчить про вдосконалення регуляції серцевої діяльності та оптимізації функціонального стану організму (Іванов А.О., 2001).

Отримані позитивні ефекти комбінованого лікування з включенням курсу ДНГН дозволили всім пацієнтам основної групи наприкінці стаціонарного лікування знизити дози та кількість медикаментів.

Таблиця 1

Порівняльна характеристика базисної терапії хворих на гіпертонічну хворобу ІІ стадії наприкінці стаціонарного лікування

Так, 59% хворих основної групи досягли цільових цифр АТ на фоні монотерапії в якості підтримуючої, тоді як в групи порівняння таких хворих було лише 3%. Комбінацію двох антигіпертензивних препаратів продовжили приймати 40% пацієнтів основної групи, а комбінацію трьох та більше ліків - 1%, тоді як у групі порівняння 51% отримували двохкомпонентну терапію, а трьох- та більш компонентну - 48% хворих. Включення в комбіноване лікування курсу ДНГН дозволило істотно зменшити і вартість лікування хворих основної групи. Було проаналізовано середню вартість антигіпертензивних ліків у цінах 2010 року та з'ясовано, що в середньому доба лікування хворих на ГХ ІІ стадії коштує 4 гривні, якщо використовується монотерапія. Якщо пацієнти приймають двохкомпонентну антигіпертензивну терапію, то середня вартість лікування складає від 7 до 10 гривень на добу, застосування трьох препаратів коштує 12-17 гривень на добу, а більш трьох - 20 та більше гривень на добу. Відповідно на місяць хворі на ГХ ІІ стадії витрачають на лікування від 90 до 500 гривень та більше. Наприкінці лікування 59% хворих основної групи досягли цільових цифр АТ, приймаючи монотерапію, відповідно вартість доби їх лікування складає 4 гривні, а у групі порівняння - від 7 та більше гривень на добу. Враховуючи, що лікування ГХ вимагає прийому ліків протягом усього життя, та беручи до уваги постійне зростання цін на фармакологічні засоби, широке впровадження гіпокситерапії є не тільки доцільним з патогенетичної точки зору, але і дозволяє економити фінансові витрати за рахунок зниження доз та кількості ліків.

У дослідженні ефективність комбінованого лікування оцінювалася через 6 місяців спостереження за допомогою клініко-анамнестичних даних. В даному етапі взяли участь 62% хворих основної групи та 58% групи порівняння. Число хворих, які відзначили в анкетах випадки нерегулярного прийому гіпотензивних препаратів протягом 6 місяців спостереження, було порівняно в основної групі та групі порівняння (26% та 29% хворих відповідно). Випадків транзиторних ішемічних атак, інсультів, інфарктів міокарда або летальних випадків не зареєстровано в жодній із груп пацієнтів.

Аналізуючи клініко-анамнестичні дані, ми виявили, що на тлі гіпокситерапії через 6 місяців лікування було істотно більше пацієнтів із цільовим рівнем АТ (75% хворих основної групи та 52% пацієнтів групи порівняння), тобто застосування гіпокситерапії дозволяє збільшити відсоток хворих з цільовим АТ. Показники АТ наприкінці стаціонарного лікування та через 6 місяців амбулаторного прийому ліків у пацієнтів основної групи значно не різнились. У хворих групи порівняння підвищились АТс на +5% (p<0,05) та АТд на +4% (p<0,05).

Таблиця 2

Порівняльна характеристика артеріального тиску у хворих на гіпертонічну хворобу ІІ стадії на тлі лікування

Примітка: *- вірогідність відмінностей між аналогічними показниками різних груп (непарна вибірка) складає p<0,05 для U критерію Мана-Уітні.

Крім того, пацієнти основної групи за час спостереження відзначали менше число діб з головним болем та запамороченням (на -36% (p<0,05)), менше число випадків тимчасової втрати працездатності із приводу АГ (69% (p<0,05)). Виявлені зміни свідчать про те, що застосування комбінованої атигіпертензивної терапії з включенням курсу ДНГН є більш оптимальним методом лікування, який сприяє досягненню добрих лікувальних результатів.

Таким чином, у хворих на гіпертонічну хворобу ІІ стадії мають місце порушення морфофункціональних властивостей еритроцитів: збільшення розміру, порушення форми та функції, в порівняні з практично здоровими особами. Виявленні зміни мають взаємозв'язок з параметрами ВСР, рівнями кортизолу, альдостерону, ендотеліну 1 та показниками ЦГ. Комбінована терапія з включенням курсу гіпокситерапії додатково до стандартної антигіпертензивної фармакотерапії корегує порушення морфофункціональних властивостей еритроцитів та стан нейрогуморальної регуляції, покращує адаптаційно-регуляторні можливості організму, поліпшує ендотеліальну функцію, ефективно знижує артеріальний тиск, нормалізує центральну гемодинаміку. За рахунок комбінації гіпокситерапії та медикаментозного лікування зменшується вартість лікування.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі вирішена актуальна задача кардіології оптимізація лікування хворих на гіпертонічну хворобу ІІ стадії шляхом включення курсу дозованих нормобаричних гіпоксичних навантажень додатково до стандартної антигіпертензивної терапії, що дозволяє коригувати морфофункціональний стан еритроцитів, нейрогуморальний дисбаланс та порушення центральної гемодинаміки.

1. У хворих на гіпертонічну хворобу ІІ стадії спостерігаються порушення морфофункціональних властивостей еритроцитів, про що свідчить збільшення еквівалентного діаметру еритроцитів на +13% (p<0,05), площі клітин на +9% (p<0,05), середнього периметру еритроцитів на +4% (p<0,05), середньої концентрації та вмісту гемоглобіну в еритроцитах на +12,5% (p<0,05) та на +18% (p<0,05) відповідно, зменшення коефіцієнтів сферичності на -5,5% (p<0,05) та елонгації на -3% (p<0,05) в порівняні з аналогічними показниками практично здорових осіб.

2. Застосування курсу дозованих нормобаричних гіпоксичних навантажень, поряд зі стандартною антигіпертензивною терапією, у хворих на гіпертонічну хворобу ІІ стадії дозволяє корегувати порушення морфофункціональних властивостей еритроцитів у хворих на гіпертонічну хворобу ІІ стадії за рахунок зменшення середнього діаметру на -10,5% (p<0,05), площі на -6,5% (p<0,05), середнього периметру на -3,5% (p<0,05), середньої концентрації гемоглобіну на -12,5% (p<0,05) та вмісту гемоглобіну на -13% (p<0,05), мінімального та максимального діаметрів на -13% та -8% (p<0,05), збільшення коефіцієнтів сферичності та елонгації еритроцитів на +3,5% (p<0,05), що істотно покращує умови для пересування еритроцитів по мікросудинам.

3. Призначення курсу гіпокситерапії додатково до медикаментозного лікування хворих на гіпертонічну хворобу ІІ стадії поліпшує стан автономної регуляції: збільшує загальну потужність системи регуляції (SDNN та TP підвищилися на +24% та +57% (p<0,05)), нормалізує індекс вагосимпатичної взаємодії за рахунок підвищення парасимпатичних (HF підвищився на +22% (p<0,05)) та зниження симпатичних впливів (LF знизився на -46% (p<0,05)) вегетативної нервової системи.

4. Застосування гіпокситерапії у комплексному лікуванні хворих на гіпертонічну хворобу ІІ стадії посилює адаптаційно-регуляторні можливості організму та поліпшує ендотеліальну функцію, що підтверджується зниженням у пацієнтів основної групи концентрацій кортизолу на -16% (p<0,05), альдостерону на -25% (p<0,05) та ендотеліну-1 на -42% (p<0,05).

5. Встановлено, що комбіноване лікування хворих на гіпертонічну хворобу ІІ стадії з включенням гіпокситерапії ефективно знижує артеріальний тиск (АТс на -32% та АТд на -28% (p<0,05)), нормалізує центральну гемодинаміку (зменшує ЗСПО на -22% (p<0,05), підвищує ХОК на + 21% (p<0,05) та УО на +11% (p<0,05)).

6. Використання комбінованої терапії у хворих на гіпертонічну хворобу ІІ стадії сприяє пролонгації ефекту гіпотензивних препаратів протягом 6 місяців від початку лікування.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Для виявлення чинників, які сприяють порушенню регуляції артеріального тиску у хворих на гіпертонічну хворобу ІІ стадії, доцільно досліджувати морфофункціональні властивості еритроцитів.

2. Для корекції порушень морфофункціональних властивостей еритроцитів, нейрогуморальної регуляції та підвищення адаптаційно-регуляторних можливостей організму хворим на гіпертонічну хворобу ІІ стадії доцільно призначати курс гіпокситерапії додатково до медикаментозного лікування.

3. Курс дозованих гіпоксичних нормобаричних тренувань повинен складатися із 10 щоденних сеансів, впродовж яких пацієнт повинен отримати 3-4 цикли дихання газовою сумішшю та атмосферним повітрям тривалістю по 5 хвилин. Вміст кисню треба дозувати індивідуально залежно від чутливості до гіпоксії.

4. Повторний курс означеної терапії необхідно проводити через 6 місяців у разі погіршення морфофункціональних властивостей еритроцитів, зниження адаптаційно-регуляторних можливостей організму, погіршення нейрогуморального статусу, центральної гемодинамики та цифр артеріального тиску.

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Ляшко С.В. Вплив гіпокситерапії на стан нейрогуморальної регуляції у хворих на гіпертонічну хворобу ІІ стадії / С.В. Ляшко // Медичні перспективи. 2009. №4. С. 42-47.

2. Ляшко С.В. Морфофункціональні властивості еритроцитів та стан нейрогуморальної регуляції у хворих на гіпертонічну хворобу ІІ стадії, та їх зміни під впливом комбінованого лікування з включенням гіпокситерапії / С.В.Ляшко // Укр. мед. альманах. 2009. №4. С. 121-125.

3. Ляшко С.В. Гіпертонічна хвороба і гіпокситерапії: співвідношення ефективності та вартості лікування / С.В. Ляшко // Запорізький мед. журн. 2009. Т. 11, №4. С. 27-29.

4. Морфофунціональні властивості еритроцитів та їх динаміка на тлі гіпокситерапії у хворих на гіпертонічну хворобу ІІ стадії / В.І.Кривенко, С.В.Ляшко, Ю.М.Колесник, А.В.Абрамов // Патологія. 2008. Т. 5, №3. С. 88-90. (Автором самостійно проводився збір первинного матеріалу, статистична обробка результатів дослідження, аналізувалися отримані дані, формулювалися висновки).

5. Место гипоксиитерапии в комплексном лечении больных гипертонической болезнью / Ю.М.Колесник, А.В.Абрамов, В.И.Кривенко, В.А.Жулинский, С.В. Ляшко // Фізіол. журн. 2008.- Т. 54, №4. С. 71. (Автором самостійно проводився збір первинного матеріалу, статистична обробка результатів, аналіз отриманих даних, формулювалися висновки).

6. Патент 15619 Україна, МПК А61G10/02. Спосіб лікування хворих на гіпертонічну хворобу ІІ стадії / Колесник Ю.М., Кривенко В.І., Абрамов А.В., Жулінський В.А., Ляшко С.В.; заявник та патентовласник запорізький державний медичний ун-т. № U200512492; заявл. 26.12.2005; опубл. 17.07.2006, Промислова власність. 2006. № 7. С. 5.19 (Автором самостійно проводився збір первинного матеріалу, статистична обробка результатів, аналіз отриманих даних, формулювалися висновки).

7. Патент 15620 Україна, МПК G01N33/00. Спосіб оцінки ефективності лікування хворих на гіпертонічну хворобу / Колесник Ю.М., Кривенко В.І., Абрамов А.В., Жулінський В.А., Ляшко С.В.; заявник та патентовласник запорізький державний медичний ун-т. № U200512493; заявл. 26.12.2005; опубл. 17.07.2006, Промислова власність. 2006. № 7. С. 5.20 (Автором самостійно проводився збір первинного матеріалу, статистична обробка результатів, аналіз отриманих даних, формулювалися висновки).

8. Ляшко С.В. Стрес-реалізуючі гормони та морфофункціональні властивості еритроцитів у хворих на гіпертонічну хворобу ІІ стадії, та їх динаміка під впливом гіпокситерапії / С.В.Ляшко // Актуальні питання фармац. та мед. науки та практики: зб. наук. ст. Запоріжжя: вид-во ЗДМУ, 2008. Т. 1: (клінічна медицина): матеріали наук. конф. «Актуальні питання фармацевтичної та медичної науки та практики»: С. 115-119.

9. Ляшко С.В. Гіпокситерапія у комплексному лікуванні хворих на гіпертонічну хворобу ІІ стадії, які постійно проживають в великому промисловому місті: вплив на нейрогуморальний статус / С.В.Ляшко // Актуальні питання сучасної медицині: матеріали наук. конф. Харків, 2008. С. 72-73.

10. Ляшко С.В. Дозированные гипоксические тренировки в комплексном лечении больных гипертонической болезнью II стадии и их влияние на морфофункциональные свойства эритроцитов / С.В.Ляшко, А.В.Абрамов // Актуальні питання фар мац. та мед. науки та практики: зб. наук. ст. Запоріжжя: вид-во ЗДМУ, 2007. Вип. ХХІ, т. 1: матеріали наук. конф. «Актуальні питання фармацевтичної та медичної науки та практики»: С. 156-157 (Автором самостійно проводився збір первинного матеріалу, статистична обробка результатів, аналіз отриманих даних, формулювалися висновки).

11. Ляшко С.В. Применение дозированных гипоксических тренировок в комплексном лечении больных гипертонической болезнью / С.В.Ляшко, К.А.Юшко // Материалы 78 научн. практ. конф. студентов и молодых ученых «Теоретические и практические аспекты современной медицины», посвят. 75-летию Крымского гос. мед. ун-та им. С.И. Георгиевского. Симферополь, 2006. С. 89 (Автором самостійно проводився збір первинного матеріалу, статистична обробка результатів, аналіз отриманих даних, формулювалися висновки).

12. Ляшко С.В. Влияние дозированных гипоксических тренировок на системное артериальное давление и уровень стрессорных гормонов у больных гипертонической болезнью / С.В.Ляшко, К.А.Юшко // Матеріали VI міжнар. конф. студентів та молодих вчених «Новини і перспективи медичної науки»: зб. наук. робіт. Дніпропетровськ, 2006. С. 107-108 (Автором самостійно проводився збір первинного матеріалу, статистична обробка результатів, аналіз отриманих даних, формулювалися висновки).

АНОТАЦІЯ

Жулінська С.В. Морфофункціональні властивості еритроцитів і стан нейрогуморальної регуляції у хворих на гіпертонічну хворобу ІІ стадії, та їх зміни під впливом комбінованого лікування з включенням гіпокситерапії. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.11 - кардіологія. - Запорізький державний медичний університет МОЗ України, Запоріжжя, 2010.

Дисертація присвячена вивченню особливостей морфофункціональних параметрів еритроцитів, варіабельності серцевого ритму, рівнів кортизолу, альдостерону та ендотеліну-1 у хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) ІІ стадії, та вивченню доцільності включення курсу гіпокситерапії додатково до медикаментозного лікування.

На підставі комплексного дослідження встановлено, що у хворих на ГХ ІІ стадії, порівняно з практично здоровими особами, має місце порушення морфо-функціональних властивостей еритроцитів. В роботі обґрунтовано доцільність застосування курсу гіпокситерапії поряд зі стандартною антигіпертензивною терапією з метою корекції морфофункціональних параметрів еритроцитів, нейрогуморального дисбалансу та змін центральної гемодинаміки в означеного контингенту пацієнтів.

Ключові слова: гіпертонічна хвороба, морфофункціональні властивості еритроцитів, нейрогуморальна регуляція, гіпокситерапія.

АННОТАЦИЯ

Жулинская С.В. Морфофункциональные параметры эритроцитов и состояние нейрогуморальной регуляции у больных гипертонической болезнью II стадии, и их динамика под воздействием комбинированного лечения с включением гипокситерапии. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.11 - кардиология. - Запорожский государственный медицинский университет МЗ Украины, Запорожье, 2010.

Диссертация посвящена изучению особенностей морфофункциональных параметров эритроцитов, вариабельности сердечного ритма, уровней кортизола, альдостерона и эндотелина 1 у больных гипертонической болезнью (ГБ) ІІ стадии, и изучению целесообразности включения курса гипокситерапии дополнительно к медикаментозному лечению.

Проведено комплексное обследование 103 пациентов ГБ ІІ стадии. Основную группу составили 52 больных, которые на фоне стандартной антигипертензивной терапии прошли курс дозированных нормобарических гипоксических тренировок, в группу сравнения включены 51 пациент, которые получали только медикаментозную терапию, контрольную группу составили 20 практически здоровых человека. Верификацию диагноза проводили на основании клинико-инструментальных исследований согласно Приказу МЗ Украины № 54 от 14.02.2002 г. и №436 от 03.07.2006 о стандартах предоставления помощи кардиологическим больным с учетом методических рекомендаций Европейского союза кардиологов по диагностике и лечению артериальной гипертензии (2003, 2007). Все пациенты дали письменное согласие на участие в исследовании. Критериями исключения были: вторичные артериальные гипертензии; сахарный диабет; заболевания почек и легких; наличие сопутствующего заболевания в стадии декомпенсации; ИБС; нарушение сердечного ритма. Всем пациентам проводилось клиническое обследование, морфометрические исследования эритроцитов в мазках крови, вариабельность сердечного ритма, иммуноферментное определение в сыворотке крови концентрации кортизола, альдостерона и эндотелина 1, компьютерная реография. Коррекция АД у обследованных пациентов проводилась с использованием рекомендуемых групп и комбинаций антигипертензивных препаратов. Гипокситерапия проводилась методом дозированных нормобарических гипоксических тренировок на аппарате “Гипотрон”, Украина. Курс состоял из 10 ежедневных сеансов, в циклически-фракционном режиме: дыхание гипоксической смесью 5 минут и атмосферным воздухом.

Определено, что у больных ГБ ІІ стадии, сравнительно с практически здоровыми лицами, имеют место нарушения морфофункциональных свойств эритроцитов: анизоцитоз, пойкилоцитоз и гиперхромия. Выявленные нарушения морфологии эритроцитов зависят от степени кардиоваскулярного риска, пола и возраста, они взаимосвязаны между собой и параметрами ВСР, концентрациями кортизола, альдостерона и эндотелина 1, ОПСС, АД. Применение курса ДНГТ дополнительно к медикаментозному лечению позволяет корегировать выявленные нарушения морфофункциональных свойств эритроцитов. На фоне лечения эритроциты уменьшились до нормоцитов, увеличились коэффициенты сферичности и элангации. Кроме того, комбинированная терапия способствует нормализации нейрогуморального статуса и мобилизирует адаптационно-регуляторные способности организма, что подтверждается повышением общей мощности системы регуляции, нормализацией баланса симпатического и парасимпатического отделов ВНС, снижением концентраций кортизола, альдостерона и эндотелина 1. Применение гипокситерапии позволило достичь целевых уровней АД, снизить ОПСС. Полученные позитивные эффекты комбинированной терапии с использованием курса ДНГТ позволили всем пациентам основной группы снизить дозы и количество медикаментов, что, в свою очередь, снизило стоимость лечения.