Нейровегетативні зміни й оптимізація терапії у дітей з різними формами ринітів

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

КРИМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. С.І. ГЕОРГІЄВСЬКОГО

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

НЕЙРОВЕГЕТАТИВНІ ЗМІНИ Й ОПТИМІЗАЦІЯ ТЕРАПІЇ

У ДІТЕЙ З РІЗНИМИ ФОРМАМИ РИНІТІВ

СПЕЦІАЛЬНІСТЬ: ПЕДІАТРІЯ

РУСЕЛЕВИЧ МАЙЯ ВІКТОРІВНА

Сімферополь, 2010 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Не звертаючи на розвиток сучасних методів фармакотерапії, значна частота ринітів серед дитячого населення залишається протягом декількох десятиріч на постійно високому рівні. За даними досліджень поширеність вазомоторного риніту становить до 16% населення, алергійного - до 39,7% населення, а інфекційний риніт протягом свого життя хоча б один раз переносить кожен мешканець нашої планети (Б.М. Пухлик, 2008). Висока частота, труднощі діагностики і терапії, обумовлені широтою, а іноді суперечністю уявлень про тригерні чинники і патогенетичні ланки різних захворювань порожнини носа, що мають схожу клінічну симптоматику, стали підставою для численних робіт дослідників, які стосуються цієї проблеми впродовж всієї історії медичної науки (И.А. Жиленко, 2003, Л.М. Беляева с соавт., 2007, О.М. Охотнікова, 2007).

Дуже мало приділяється уваги корекції нейропсихічного стану у дітей з різними формами ринітів на основі диференційованої оцінки функціонально-динамічних параметрів вихідного вегетативного тонусу (ВВТ), вегетативної реактивності, стану центральної нервової системи та її нейрогуморального забезпечення (рівня нейроендорфінів), які, безсумнівно, дають ширше уявлення про гомеостатичні можливості організму дитини. Щодо цього питання існують окремі публікації лише про доцільність включення в комплекс лікування різних вегетотропних засобів, а про результати ефективності такої терапії даних поки що практично немає.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах комплексної теми науково-дослідної роботи кафедри педіатрії з дитячими інфекціями Луганського державного медичного університету «Вивчення характеру адаптаційних можливостей дітей під впливом стресогенних факторів в екологічно несприятливому регіоні Донбасу та шляхи корекції дезадаптаційних відхилень» (номер державної реєстрації 0104U004308).

Мета дослідження - підвищення ефективності лікувально-реабілі-таційних заходів у дітей підліткового віку з різними формами ринітів тривалого перебігу шляхом оптимізації нейровегетативного стану й підвищення адаптаційних можливостей.

Завдання дослідження:

1. Виявити психоемоційні особливості у дітей 12-17 років з різними формами ринітів тривалого перебігу;

2. Проаналізувати стан когнітивних функцій у підлітків з тривалими ринітами;

3. Вивчити характер вихідного вегетативного тонусу і вегетативної реактивності дітей підліткового віку з тривалим порушенням носового дихання на тлі ринітів;

4. Оцінити біоелектричну активність головного мозку у підлітків з різними формами тривалих ринітів;

5. Дослідити вміст бета-ендорфіну і лей-енкефаліну в підлітків з ринітами;

6. Удосконалити комплексні нейро-реабілітаційні заходи у дітей підліткового віку, які тривалий час страждають на різні форми ринітів, з урахуванням виявлених особливостей показників психовегетативної і когнітивної сфер, шляхом включення препаратів вегетотропної дії.

Об'єкт дослідження: риніти різних форм тривалого перебігу в дітей підліткового віку.

Предмет дослідження: психоемоційний статус, вегетативний гомеостаз, нейрогуморальне забезпечення дітей з різними формами тривалих ринітів.

Методи дослідження: клінічні, психологічне тестування, інструментальні (кардіоінтервалографія, реоенцефалографія, енцефалографія, кліноортостатична проба), радіоімунний і статистичний методи.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше проведено обстеження дітей підліткового віку, що страждають на різні форми ринітів з тривалим перебігом за комплексом когнітивних параметрів. Було виявлено погіршення показників уваги, сприйняття, аналітико-синтетичних процесів. Вперше виявлені особливості біоелектричної активності головного мозку у підлітків з тривалими ринітами, які залежать від ВВТ. Вперше в Україні встановлено вміст двох найважливіших нейротрансмітерів, що беруть участь у забезпеченні гомеостазу організму, у дітей з різними формами тривалих ринітів, рівень яких залежав від ВВТ. Встановлений взаємозв'язок між психовегетативними проявами і рівнем бета-ендорфіну і лей-енкефаліну при різних формах тривалих ринітів. Концептуально об'єднані дані про диференційні відмінності психологічного статусу в залежності від ВВТ підлітків з тривалими ринітами порівняно зі здоровими однолітками, які пояснюють характер їх емоційних порушень і соціальної дезадаптації, а також зниження таких показників якості життя як порушення сну, нестійкий настрій, підвищена тривожність.

Вперше визначено характеристику ВВТ дітей підліткового віку з різними формами тривалих ринітів, а також частоту і характер порушень у них вегетативної реактивності. Вегетативна регуляція спокою здійснюється із значним домінуванням парасимпатичної або симпатичної ланок вегетативної нервової системи з гіперсимпатикотонічною реактивністю.

Науково обґрунтована та доведена висока ефективність та результативність розробленої диференційованої терапії, яка спрямована на відновлення психовегетативної рівноваги у дітей підліткового віку з різними формами тривалих ринітів, коригує змінені параметри нейропсихічного статусу і когнітивної сфери.

Практичне значення одержаних результатів. Проведене дослідження дозволило встановити, що вимірювання показників когнітивної сфери підлітків, що страждають різними формами тривалих ринітів, може бути використане для визначення ступеня її дефіцитарності.

Показана можливість і значущість дослідження психовегетативної сфери у дітей підліткового віку з різними формами ринітів з тривалим перебігом для подальшої корекції.

Рекомендовано для уточнення ступеня порушення психовегетативних проявів визначати вміст бета-ендорфіну і лей-енкефаліну.

З метою усунення порушень психовегетативної рівноваги запропоновано проводити її корекцію з включенням у комплекс лікувальних заходів розроблену диференційовану методику застосування вегетотропних препаратів у підлітків з тривалими ринітами залежно від ВВТ.

Впровадження результатів роботи. Результати роботи впроваджені у роботу лікувально-профілактичних установ України (обласна дитяча клінічна лікарня м. Луганська, №1 міська клінічна лікарня м. Донецька, №1 дитяча міська клінічна лікарня м. Донецька, Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня). Основні положення дисертації використовуються у навчальному процесі на педіатричних кафедрах Луганського державного медичного університету та Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є завершеним, самостійним дослідженням. Автором особисто проведений патентно-інформаційний пошук, написаний огляд літератури та всі розділи дисертації. Самостійно за допомогою анкетування проаналізовано 177 історій хвороб і карт розвитку дітей підліткового віку.

Особисто проведено обстеження за допомогою набору тестів, вивчені і проаналізовані показники кардіоінтервалографії, реоенцефалографії, енцефалографії та рівнів бета-ендорфіну і лей-енкефаліну.

Безпосередньо здобувачем проведено статистичну обробку результатів досліджень та аналіз отриманих даних, на підставі яких сформульовані висновки і запропоновані практичні рекомендації, а також підготовлено до друку 6 наукових публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дослідження оприлюднені на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Діагностика, лікування та профілактика дитячих захворювань» (Луганськ, 2005), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні питання діагностики, лікування і профілактики дитячих хвороб» (Луганськ, 2006), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні питання респіраторної патології у дітей» (Луганськ, 2008), XI Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні питання педіатрії» (Запоріжжя, 2009), а також на обласних науково-практичних семінарах і Асоціаціях педіатрів.

Публікації.

За матеріалами дисертації опубліковано 6 робіт, з них 4 статті і 2 тез у фахових наукових видання, які затвердженні ВАК України.

Структура і обсяг дисертації.

Дисертаційна робота викладена на 162 сторінках тексту і складається зі вступу, огляду літератури, п'ятьох розділів власних спостережень, аналізу та узагальнення отриманих результатів досліджень, висновків, практичних рекомендацій, списку використаної літератури, який містить 240 джерел (з них - 142 вітчизняних авторів і країн СНД і 98 зарубіжних авторів), що складає 22 сторінки. Робота ілюстрована 59 таблицями і 17 рисунками.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження.

Основні положення та висновки дисертаційної роботи ґрунтуються на результатах обстеження 177 дітей віком 12-17 років з ринітами тривалого перебігу.

Серед них: 64 - з алергійним ринітом, (які склали І групу), 45 - з вазомоторним (ІІ група) і 68 - з інфекційним ринітом тривалого перебігу (ІІІ група). У дослідження були включені діти з анамнезом захворювання 2 роки і більше. Контрольну групу склали 42 підлітка того ж віку, які не мали алергійних, вазомоторних і інфекційних ринітів з тривалим перебігом.

Проведено клінічне, лабораторне та інструментальне обстеження, при необхідності - консультування суміжними фахівцями.

З метою виявлення порушень нервовопсихічного розвитку проводили психологічне дослідження за допомогою пакету психологічних тестів: опитувальник Айзенка, шкала особистісної і реактивної тривожності Ч. Спілбергера, тест Люшера, тест Коха, тест Сміщека, Р. Теммл. Дослідження когнітивного розвитку включало наступні функції: сприйняття, увага, пам'ять, мислення. Під час спостереження за хворими також реєстрували показники спеціально розроблених анкет-опитувальників, що заповнювали дитина та її батьки під час візиту до і після лікування.

Для визначення характеру вегетативного статусу використовували обчислення основних параметрів варіаційних пульсових гістограм (за Р.М. Баєвским, 1987). Для визначення нейрогуморального забезпечення вегетативного стану вивчали рівень бета-ендорфіну, лей-енкефаліну у сироватці крові радіоімунним методом з використанням комерційних наборів фірми «Instar Corporation» виробництва США.

Залежно від особливостей вегетативного статусу дітям з тривалими ринітами була запропонована диференційована лікувально-реабілітаційна програма. Підлітки з превалюванням ваготонічного тонусу на тлі базисної терапії отримували протягом 6 місяців комбінацію пантокальцину (по 500 мг 2 рази на день протягом 1 місяця, 3 курси з перервою 1 місяць) і тенотену (по 1 пігулці 2 рази на день протягом 2 тижнів з двотижневою перервою між курсами, всього 6 курсів). Діти з переважанням симпатиконії отримували комбінацію пантокальцину (по 500 мг 2 рази на день протягом 1 місяця, 3 курси з перервою 1 місяць) і кіндінорму (по 20 гранул 2 рази на день протягом 1 місяця з перервою 1 місяць, всього 3 курса).

Всім дітям призначалась гіпоалергенна дієта, елімінаційний режим, а також базисна терапія Н1-антигістамінними препаратами при алергійних і вазомоторних ринітах, ситуаційна терапія за необхідністю при інфекційних ринітах. Цифровий матеріал опрацьована за допомогою ліцензійної комп'ютерної програми «Microsoft Excel 2003». Математичну обробку даних здійснювали методами варіаційної статистики, кореляційного аналізу. Різниці між порівнювальними величинами вважали вірогідними при р < 0,05 (О.П. Мінцер і співавт., 2003).

Результати дослідження та їх обговорення. Аналіз скарг дітей з різними формами ринітів свідчив, діти з алергійним ринітом пред'являють більшу кількість скарг (у 2,3 ± 0,12 рази, р < 0,05), ніж їх однолітки з вазомоторним і інфекційним ринітом. При цьому у них же скарги охоплюють більше органів і систем організму.

Визначення психовегетативного статусу показало, що дратівливість, нестриманість і емоційна лабільність були характерними для дітей всіх груп без достовірної різниці між ними, що характеризує підлітків із тривалим порушенням носового дихання. Причому ці прояв реєструвались тим частіше, чим більшою була тривалість захворювання.

Порушення сну відзначались у підлітків І і ІІ груп з максимальною вираженістю у дітей з алергійним ринітом (до 79,7%).

При цьому характер порушень між групами був різним. Так, для дітей з алергійним ринітом був характерний утруднений перехід до активного неспання і відчуття «невисипання» вранці. Тоді як у підлітків з вазомоторним ринітом були труднощі засинання. Глибокий сон при цьому відзначили тільки 33 (53,2%) підлітка І групи і 25 (55,6%) - ІІ. Неспокійний сон спостерігався також з однаковою частотою у дітей І і ІІ груп: у 21 (32,8%) і 16 (35,6%) підлітків відповідно. У цих дітей встановлено пряму кореляційну залежність між частотою реєстрації свербіжу в носі та частотою реєстрації неспокійного сну (r = +0,81).

Тісна залежність психічних, емоційних і вегетативних процесів, які мають в основі адаптацію організму до різних дій, слугувала причиною пошуку функціональних і психоемоційних особливостей у дітей з тривалими ринітами залежно від типу вегетативної регуляції. Оцінка вегетативної регуляції показала домінування ваготонічного ВВТ у підлітків з тривалими ринітами порівняно з дітьми контрольної групи (рис.).

Рис. - Розподіл типів вегетативного тонусу у дітей з різними формами тривалих ринітів:

Коливання ВВТ між дітьми всіх груп порівняння достовірних відмінностей не мало.

Окрім рівня ейтонії, який у підлітків з вазомоторним ринітом зустрічався більш ніж в 3,5 ± 0,2 рази рідше, ніж при алергійному або інфекційному ринітах (табл. 1).

Таблиця 1. - Розподіл типів вегетативної регуляції у дітей з різними формами тривалих ринітів (абс. %):

Підлітки з тривалим ринітом й здорові діти розрізнялися не тільки процентним співвідношенням типів ВВТ, але й мали якісні розходження в характері вегетативної регуляції.

Так, у дітей з тривалими ринітами, що перебігають на тлі ваготонічного типу вегетативного керування порівняно зі здоровими підлітками, які мають аналогічну регуляцію, рівень ваготонії був значнішим. Підтвердженням цього є підвищення варіаційного розмаху у дітей з тривалими ринітами на тлі ваготонічного тонусу до 0,49 ± 0,02 мс, що достовірно перевищує аналогічний показник у здорових дітей, який коливався в межах 0,41 ± 0,02 мс (р < 0,05) (табл. 2).

Таблиця 2. - Показники вегетативної регуляції у дітей з різними формами тривалих ринітів на тлі ваготонічного вегетативного тонусу, (M ± m):

Характерною особливістю дітей з ваготонічним тонусом є наявність більш низьких індексів ВПР, ІВР, ПАПР.

Аналізуючи показники дітей з симпатикотонічним ВВТ, треба відзначити, що для підлітків цієї групи властивий надлишковим вплив симпатичного відділу ВНС у спокої (табл. 3).

Таблиця 3. - Показники вегетативної регуляції у дітей з різними формами тривалих ринітів на тлі симпатикотонічного вегетативного тонусу:

Високий рівень симпатикотонії підтверджує і значний рівень ІН1 у підлітків з тривалими ринітами, який досягав 151,1 ± 11,1 ум. од.

Порівняно зі здоровими дітьми аналогічного вегетативного тонусу ІН1 був в 1,30 ± 0,09 рази більше (р < 0,05).

Вищим виявився й ІВР1, що свідчить також і про більш виражену симпатикотонію. Цей показник перевищував рівень аналогічного в контрольній групі в 3,10 ± 0,15 рази і відповідав 198,5 ± 20,6 ум. од.

Підвищення ПАПР1 у підлітків з тривалими ринітами характеризує напружений стан фізіологічних процесів регуляції вегетативного гомеостазу. ПАПР1 у таких дітей знаходився на рівні 61,4 ± 4,1 ум. од, що достовірно вище ніж у дітей групи контролю.

Порівнюючи показники ВВТ у дітей з ринітами тривалого перебігу, рівень яких відповідає стану ейтонії, потрібно відзначити, що як варіаційний розмах, так і всі величини досліджуваних індексів у дітей основної групи мали достовірну різницю з дітьми групи контролю (табл. 4).

Таблиця 4. - Показники вегетативної регуляції у дітей з різними формами тривалих ринітів на тлі ейтонічного вегетативного тонусу, (M ± m):

Так, ІН1 був в 1,48 ± 0,11 рази, ВПР1 - в 1,32 ± 0,10 рази, ІВР1 - в 1,43 ± 0,13 рази нижче, ніж у здорових дітей із станом ейтонії. Зниження даних показників відбувалося на тлі підвищення варіаційного розмаху.

Нижчі рівні ІН1, ВПР1, ІВР1 свідчать про вищий вагусний вплив на функціональні процеси організму у дітей з порушеним носовим диханням.

Для дітей контрольної групи, навпаки, характерним є підвищення симпатикотонії (у межах ейтонічних коливань), що відповідає підлітковому періоду. Проведення кардіоінтервалографії (КІГ) після кліноортостатичної (КОП) проби дозволило оцінити вегетативну реактивність. Аналіз показників КОП у дітей з ваготонічним вегетативним тонусом, виявив, що підлітки з тривалими ринітами мали надлишок симпатичного впливу і низький парасимпатичний вплив при фізичних навантаженнях. Підтвердженням цього є високі значення ІН2, які сягали 138,6 ± 13,4 ум. од, що в 1,7 ± 0,2 рази перевершує рівні показників у дітей контрольної групи. Вегетативний дисбаланс виражався в гіперсимпатикотонічній реактивності на відміну від здорових дітей, у яких спостерігалась нормальна реактивність. Останнє підтверджують і показники ІН3, що коливаються в межах 5,8 ± 0,4 ум. од. проти 2,8 ± 0,2 ум. од. у дітей контрольної групи. Підлітки з тривалими ринітами на тлі симпатикотонії характеризувалися низькою парасимпатичною активністю, гіперсимпатикотонічною реактивністю, напруженням механізмів регуляції. Це підтверджує як ІН2, який під впливом фізичного навантаження досяг 453,5 ± 21,2 ум. од., що в 2,68 ± 0,14 (р < 0,05) рази більше, ніж у дітей групи контролю, так і зміни ІН3 (3,2 ± 0,2 ум. од.) разом з підвищеними величинами показниками ВПР, ІВР, ПАПР.

Аналізуючи показники КІГ після КОП у підлітків з ейтонічним вегетативним тонусом, треба відзначити, що рівень більшості досліджуваних параметрів у цих дітей відповідали таким у дітей контрольної групи, проте ІН2 був зниженим на 38% порівняно з дітьми контрольною групою відповідного тонусу і склав 108,2 ± 9,4 ум. од.

Аналогічну динаміку мали ВПР2 та ІВР2, які в 1,48 ± 0,13 та 1,35 ± 0,12 рази були нижчі за нормальні значення відповідно. Але повторне дослідження дітей з ейтонічним ВВТ показало нестійкість цих змін і швидке відновлення при дотриманні відповідних гігієнічних норм режиму сну та відпочинку, навіть за відсутності використання фармакологічних засобів, спрямованих на відновлення вегетативного стану.

Таким чином, розподіл обстежених дітей на групи залежно від ВВТ дав більшу інформацію про «неоднорідність» у структурі вегетативної регуляції й особливий характер сформованого вегетативного керування у хворих з тривалими ринітами. Визначилися найбільш полярні типи вегетативної регуляції: з перевагою ваготонічної або симпатикотонічної ланки ВНС у регуляції ВВТ. Можливо, гіперсимпатикотонічний тип реагування є компенсаторним механізмом у відповідь на хронічну гіпоксію, що супроводжує тривале порушення носового дихання при довгострокових ринітах. З огляду на те, що вегетативні порушення є компонентом єдиного адаптаційного процесу, ми вважали важливим виявити деякі психологічні особливості у дітей з тривалими ринітами залежно від ВВТ.

Так, підлітки з ваготонічним вегетативним тонусом пред'являли частіше і більше скарг, ніж їх однолітки з ейтонією і симпатикотонією. Вони оцінювали свій стан більш тяжким. Діти, які мали тривалі риніти на тлі симпатикотонії менш за всіх намагаються акцентуватися на поганому стані. Такі різні зміни в емоційній сфері підлітків залежно від форми вегетативного статусу спонукали нас зробити глибше дослідження їх психологічних характеристик. Показник переважаючого емоційного фону у підлітків з тривалими ринітами ми оцінили за тестом Люшера. Малюнки хворих дітей відрізнялися від малюнків їх однолітків без порушення носового дихання мізерністю колірної гами, а також реалістичністю сюжету з акцентуацією на його негативних проявах.

Колірна гама переважно складалася з одного-двох кольорів. Всі кольори (опитуваним пропонувалося 7 кольорів) використовував тільки 31 (17,5%) пацієнт.

Тривожність у дітей, хворих на тривалі риніти, мала достовірні відмінності по всіх складових тривоги й відповідала високотривожному рівню (р < 0,05). Результати тесту Люшера вказували на можливі джерела тривоги: прагнення виділитися серед інших, невдоволення своїм положенням, наслідком якого є негативізм. Підлітки, хворі на тривалі риніти, мали вірогідно високу особистісну тривожність, що свідчило про здатність накопичувати негативні емоції й тривожності, що стала стійкою рисою їхньої особистості. При аналізі частоти підвищеної тривожності залежно від вегетативного тонусу було встановлено, що вона у більшості випадків спостерігалась у підлітків з ваготонічним тонусом, де склала 73,8% (59 дітей) і була в 2,0 ± 0,1 рази вищою, ніж у дітей групи контролю з аналогічним вегетативним тонусом. Нами встановлена наявність прямо пропорційного кореляційного зв'язку між рівнем тривожності та частотою рецидивів захворювання (r = +0,68).

Порушення сну у вигляді сонливості вранці також найбільш часто реєструвалось у дітей з тривалими ринітами при ваготонії, у яких рівень показників був в 2,5 ± 0,11 рази вищим ніж у дітей групи контролю з аналогічним вегетативним тонусом і спостерігався у 51 (63,8%) підлітка проти 21 (33,8%) хворої дитини з симпатікотонією і 15 (42,9%) - з ейтонією. Нами була встановлена пряма кореляційна залежність між частотою реєстрації свербіжу в носі та частотою реєстрації неспокійного сну (r = +0,81). Для підлітків з тривалими ринітами на тлі ваготонічного вегетативного тонусу найбільш характерними були й ознаки швидкої стомлюваності, які реєструвались у 45 дітей (56,3%), що було у 2,6 ± 0,12 рази частіше, ніж у здорових дітей з аналогічним вегетативним тонусом. У підлітків з тривалими ринітами на тлі симпатикотонії ознаки швидкої стомлюваності спостерігались у 13 пацієнтів, що склало 21,0% і у такої ж кількості дітей з ейтонією і встановило 37,1%.

Хоча підвищений рівень нестриманості, дратівливості і головного болю реєструвались при всіх формах тривалого риніту і при всіх вегетативних станах (р < 0,05), у дітей з тривалими ринітами на тлі симпатикотонії були зареєстровані найвищі величини показників, в яких високий рівень нестриманості реєструвався у 52 (83,9%) підлітків, дратівливості - у 39 (62,9%), головного болю - у 30 (48,4%). Вірогідність відмінностей між рівнями таких показників емоційного фону, як знижена активність, працездатність, підвищена нестабільність вибору, відхилення від аутогенної норми у дітей з тривалими ринітами, була високо значуща порівняно з дітьми контрольної групи. Наші дослідження показали, що у дітей з довготривалими ринітами в 75,7% випадків відмічені порушення когнітивних функцій.

Нами констатовано, що у підлітків з тривалими ринітами на тлі ваготонії концентрації уваги була зниженою в 2,2 ± 0,1 рази та її перемикання на інші об'єкти в 4,5 ± 0,3 рази (р < 0,05) порівняно з дітьми, хворими на риніт, на тлі симпатикотонії. Концентрація уваги перебувала у зворотній (r = -0,72), а виснаженість - у прямій пропорційній залежності від тяжкості патологічного процесу (r = +0,61). У той же час у підлітків з тривалими ринітами на тлі симпатикотонії увага характеризувалася нестійкістю (28/45,2%) і виснажуваністю (36/58,1%). Ці показники мали достовірну відмінність порівняно з їх величинами у дітей контрольної групи з таким же вегетативним статусом. Так, у дітей з тривалими ринітами на тлі симпатикотонії нестійкість і виснажуваність уваги були в 1,5-2 рази частішими, а у підлітків з порушенням носового дихання на тлі ваготонії уповільнення і перемикання уваги зустрічалися частіше на 20-25% (р < 0,05). Дослідження якостей сприйняття показало, що точність зорового сприйняття максимально знижена у підлітків з порушенням носового дихання на тлі ваготонії, і спостерігалась у 45 (56,3%) осіб, що в 2,5 ± 0,1 рази частіше порівняно з таким у дітей з симпатикотонічним фоном. При цьому точність зорового сприйняття перебувала у зворотній залежності, як від тяжкості перебігу (r = -0,77), так і частоти рецидивів (r = -0,61). Обсяг зорового сприйняття також був нижчий у підлітків з ринітами з ваготонією, ніж з симпатикотонією та ейтонією (р < 0,05).

Електроенцефалографічне дослідження дітей з тривалими ринітами, що перебігають на тлі ваготонічного ВВТ, виявило низькоамплітудні і високочастотні показники альфа-ритму, а у дітей з симпатикотонічним ВВТ, навпаки, спостерігались більш високоамплітудні і низькочастотні характеристики альфа-ритму. Нами виявлений сильний прямий кореляційний взаємозв'язок між нестриманістю і дратівливістю у дітей з тривалими ринітами за тестом Айзенка і амплітудною характеристикою альфа-ритму (r = +0,87, р < 0,05) і зворотна - з частотою альфа-ритму (r = -0,69, р < 0,05). При аналізі реоенцефалограм (РЕГ) виявлено достовірне зниження пульсового кровонаповнення в басейні правої основної артерії (р < 0,05) і вертебральних артерій з обох боків у дітей з тривалими ринітами на тлі як ваготонії, так і симпатикотонії (р < 0,05). Зниження венозного відтоку відмічене в басейні основної і вертебральної артерій зліва (р < 0,05), що указує на асиметричність кровонаповнення судин мозку.

При детальному аналізі параметрів РЕГ виявлено, що індекс діастоли є достовірно нижчим в басейні вертебральних артерій у дітей з тривалими ринітами (р < 0,05). Збільшення коефіцієнту асиметрії у басейні вертебральних артерій виявлено у більш, ніж третини підлітків з тривалими ринітами (34,2%). Спостереджувані зміни свідчать про нестабільність мозкового кровообігу, які більш виражені у басейні вертебральних артерій у дітей незалежно від форми риніту.

Дослідження показало, що у дітей з різними формами ринітів тривалого перебігу рівень опіоїдних пептидів у сироватці крові був знижений. Вміст бета-ендорфіну зменшувався паралельно рівню лей-енкефаліну. Найбільше їх зниження спостерігалося при тривалих ринітах на тлі ваготонії. У цієї групи дітей рівень бета-ендорфіну сягав 9,6 ± 0,8 нмоль/л, а лей-енкефаліну - 38,9 ± 2,9 нг/мл, що в 3,1 ± 0,2 рази менше вікової норми.

При ейтонічному ВВТ вміст бета-ендорфіну реєструвався у межах 18,2 ± 1,1 нмоль/л, а лей-енкефаліну - 71,9 ± 5,3 нг/мл., що в 1,5-1,6 рази нижче, ніж у дітей групи контролю.

Ми не виявили вірогідної різниці в рівнях нейротрансмітерів залежно від клінічних проявів основного патологічного процесу, а також у залежності від ступеня порушення носового дихання. Проте була виявлена зворотня залежність від тривалості різних форм ринітів (r = -0,82).

На наш погляд, останнє може бути обумовлене як хронічним стресом, пов'язаним з тривалим патологічним процесом, так і хронічною гіпоксією, що впливає на метаболічні процеси в організмі в цілому, особливо у критичному віковому періоді, який пов'язаний з перебудовою організму на новий нейровегетативний рівень.

Таким чином, для підлітків з тривалими ринітами зі зміщенням вегетативного балансу убік ваго- або симпатикотонії характерна значна спряженість психологічних характеристик і показників вегетативної регуляції, що може свідчити про формування в них певного типу психовегетативної організації, при яких виразність симпатичних впливів, зміна емоційного стану й високий рівень тривожності можуть мати загальну нейрофізіологічну основу. І ваго- і симпатикотонічний вихідний тип вегетативної регуляції характеризуються гіперсимпатичною реактивністю при ортопробі, що говорить про високі фізіологічні витрати й свідчить про «ціну» адаптації хворих. Значне напруження регуляторних механізмів, на нашу думку, є супроводом вегетативних проявів тривожності, що стала стійкою особистісною характеристикою, яка проявляється надлишковою активацією ерготропних структур, навіть при незначному впливі навантаження. Повною мірою означені зміни ґрунтуються на зниженому рівні нейропептидів. Враховуючи вищезазначене, для корекції виявлених порушень нами були використані вегетотропні препарати. У дітей з тривалими ринітами на тлі симпатикотонії ми використали кіндінорм, що обумовлено його властивостями відновлювати баланс вегетативної нервової системи, заспокійливою дію на центральну нервову систему при станах, що супроводжуються підвищеною збудливістю, дратівливістю, непосидючістю, що нами зареєстровано саме у цій групі дітей.

Використання тенотену у підлітків з тривалими ринітами на тлі ваготонічного вегетативного тонусу було обумовлено його високою ефективністю при підвищеній тривожності, невпевненості у собі, депресивних станах, що супроводжує дітей обраної групи.

Використання пантокальцину, як базового препарату для нейрореабілітації дітей з тривалими ринітами обумовлено унікальними властивостями поліпшувати мікроциркуляцію головного мозку, антигіпоксичним впливом (зниження потреби нейронів в кисні в умовах гіпоксії), нейропротекторними якостями (підвищення стійкості нервових клітин до дії несприятливих чинників різного ґенезу). Седативний ефект пантокальцину поєднується з м'якою стимулюючою дією, створюючи баланс стимуляції-седації. Препарат зменшує моторну збудливість з одночасним упорядкуванням поведінки й активуючим впливом на працездатність і розумову активність. Диференційоване призначення в комплексі лікувально-реабіліта-ційних заходів дітям з ринітами препаратів вегетотропної дії залежно від ВВТ сприяло відновленню таких показників психовегетативного стану, як нестриманість, дратівливість, головний біль у 47 (75,8%) дітей з симпатикотонією і особистісну тривожність, порушення сну, швидку стомлюваність у 59 (73,8)% підлітків з ваготонією, а також коригувало дефіцитарність у когнітивній сфері у 43 (69,4%) дітей з симпатикотонією і у 54 (67,5%) - з ваготонією і поліпшення нейрогуморального забезпечення.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі сучасної педіатрії, яке полягає в поліпшенні нейровегетативного стану і підвищенні адаптаційних можливостей дітей підліткового віку з різними формами ринітів на підставі вивчення особливостей нейровегетативного статусу і когнітивної сфери шляхом удосконалення лікувально-реабілітаційних заходів:

1. При різних формах ринітів у підлітків спостерігаються емоційні розлади частіше у вигляді емоційної лабільності (59,8%), тривожності (50,1%), дратівливості (43,8%). Психологічні особливості дітей з тривалими ринітами на тлі вихідної ваготонії характеризуються вищими показниками особистісної тривожності (72,5%), порушення сну (63,8%), швидкої стомлюваності (56,3%). При вихідній симпатикотонії відзначається вищий рівень нестриманості (83,9%), дратівливості (62,9%), головного болю (48,4%);

2. Порушення когнітивних функцій у дітей з ринітами з тривалим перебігом у 75,7% випадків спостерігаються: при алергійному риніті - зниження об'єму зорового сприйняття (37,5%), при вазомоторному риніті - підвищення виснажуваності уваги (40,0%), при всіх формах ринітів - зниження точності зорового сприйняття (42,4%). Тож маємо що переважання ваготонічного вегетативного тонусу у дітей з вадами (ринітами) супроводжується зниженням концентрації (38,8%) і уповільненням перемикання уваги (36,3%), а також зниженням об'єму (38,8%) і точності зорового сприйняття (56,3%), а симпатикотонічного - нестійкістю (45,2%) і виснажуваністю уваги (58,1%);

3. У дітей, хворих на риніт з тривалим перебігом, зустрічаються всі типи вегетативної регуляції. Вегетативна регуляція спокою здійснюється із значним домінуванням парасимпатичної або симпатичної ланок вегетативної нервової системи з гіперсимпатичною реактивністю. Хворі з інфекційним ринітом тривалого перебігу мають хвильову структуру вегетативної регуляції з нормальною реактивністю;

4. Діти, які страждають на риніт з тривалим перебігом на тлі початкової ваготонії, характеризуються низькоамплітудними і високочастотними особливостями альфа-ритму, а діти з початковою симпатикотонією, навпаки, більш високоамплітудними і низькочастотними показниками альфа-ритму. Наявність у дітей з тривалими ринітами ознак гемодинамічних змін у судинах головного мозку може поглибити вегетативні порушення;

5. Вміст бета-ендорфіну і лей-енкефаліну у крові знижений при всіх формах тривалих ринітів: при алергійному - в 2,5 рази, при вазомоторному - в 2,0 рази, при інфекційному - в 1,5 рази;

6. Диференційоване залежно від вихідного вегетативного тонусу призначення в комплексі лікувально-реабілітаційних заходів дітям з ринітами препаратів вегетотропної дії сприяло відновленню психовегетативного стану у 75,8% дітей з симпатикотонією і 73,8% підлітків з ваготонією, а також коригувало дефіцитарність в когнітивній сфері у 69,4% дітей з симпатикотонією і 67,5% - з ваготонією.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Ершова И.Б. Когнитивное развитие подростков с вазомоторным ринитом / И.Б. Ершова, М.В. Руселевич // Український медичний альманах. - 2008. - Т. 12, №2 (додаток). - С. 207-208. (Дисертант обстежила пацієнтів, проаналізувала отримані результати).

2. Ершова И.Б. Патогенетические особенности формирования вазомоторного ринита у детей / И.Б. Ершова, М.В. Руселевич // Таврический медико-биологический вестник. - 2009. - Т. 12, №2. - С. 127. (Дисертант провела клінічні дослідження, збір, підготовку, аналіз і узагальнення матеріалу).

3. Єршова І.Б. Особливості варіабельності серцевого ритму у дітей з порушеним носовим диханням / І.Б. Єршова, М.В. Руселевич, Г.О. Мочалова // Загальна патологія та патологічна фізіологія. - 2008. - Т. 3. №3. - 98-102. (Дисертант провела клінічні дослідження, підготовила матеріал до друку).

4. Ершова И.Б. Особенности вегетативного статуса у детей с вазомоторным ринитом / И.Б. Ершова, М.В. Руселевич // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 2009. - №3 (додаток). - С. 58-59. (Дисертант забезпечила обґрунтування завдань дослідження, аналіз та обговорення результатів, формулювання висновків). терапевтичний риніт вегетативний

5. Ершова И.Б. Вегетативное состояние при различных формах ринитов у детей подросткового возраста / И.Б. Ершова, М.В. Руселевич, А.А. Мочалова // Український медичний альманах. - 2009. - Т. 12, №4. - С. 73-75. (Дисертант провела клінічні дослідження, підготовила матеріал до друку).

6. Ершова И.Б. Коррекция психовегетативного статуса подростков с вазомоторным ринитом / И.Б. Ершова, М.В. Руселевич // Український журнал клінічної та лабораторної медицини. - 2009. - Т. 4. №3. - С. 159-162. (Дисертант провела клінічні дослідження, збір, підготовку, аналіз і узагальнення матеріалу).

Размещено на Allbest.ru