Зміни ендотеліальної функції і внутрішньосерцевої гемодинаміки у хворих похилого віку з післяінфарктним кардіосклерозом у поєднанні з гіпертонічною хворобою та їх медикаментозна корекція

Размещено на http://www.allbest.ru/

Запорізький державний медичний університет

УДК: 616.12-005.4+616.12-008.331.1]-07-085

14.01.11 - кардіологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

ЗМІНИ ЕНДОТЕЛІАЛЬНОЇ ФУНКЦІЇ І ВНУТРІШНЬОСЕРЦЕВОЇ ГЕМОДИНАМІКИ У ХВОРИХ ПОХИЛОГО ВІКУ З ПІСЛЯІНФАРКТНИМ КАРДІОСКЛЕРОЗОМ У ПОЄДНАННІ З ГІПЕРТОНІЧНОЮ ХВОРОБОЮ ТА ЇХ МЕДИКАМЕНТОЗНА КОРЕКЦІЯ

Різник Ольга Іванівна

Запоріжжя - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі терапії, клінічної фармакології та ендокринології Запорізької медичної академії післядипломної освіти МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Фуштей Іван Михайлович, Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри терапії, клінічної фармакології та ендокринології.

Офіційні опоненти:

- доктор медичних наук Березін Олександр Євгенович, Запорізький державний медичний університет МОЗ України, доцент кафедри внутрішніх хвороб №2.

- доктор медичних наук Лішневська Вікторія Юріївна, провідний науковий співробітник відділу клінічної фізіології та патології внутрішніх органів ДУ "Інститут геронтології АМН України".

Захист відбудеться 27.01.2010 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 600.02 при Запорізькому державному медичному університеті МОЗ України (69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 26).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Запорізького державного медичного університету МОЗ України (69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 26).

Автореферат розісланий 25.12.2009 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, д. мед. н., професор Волошин М.А.

Анотації

Різник О.І. Зміни ендотеліальної функції і внутрішньосерцевої гемодинаміки у хворих похилого віку з післяінфарктним кардіосклерозом у поєднанні з гіпертонічною хворобою та їх медикаментозна корекція. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.11 - кардіологія. - Запорізький державний медичний університет МОЗ України, Запоріжжя, 2010.

Дисертація присвячена дослідженню внутрішньосерцевої і системної гемодинаміки у хворих похилого віку з післяінфарктним кардіосклерозом у поєднанні з гіпертонічною хворобою. Доведено їх взаємозв'язок зі станом ендотеліальної функції, віком хворих та ступенем артеріальної гіпертензії, а також запропоновані рекомендації щодо ефективного лікування таких хворих.

На підставі комплексного обстеження хворих похилого віку, які перенесли інфаркт міокарду та мають артеріальну гіпертензію, встановлено, що у них спостерігається розвиток післяінфарктного ремоделювання серця і ендотеліальна дисфункція, які прогресують відповідно до ступеня артеріальної гіпертензії, віку та функціонального класу ХСН. Для хворих похилого віку характерна наявність тісних кореляційних зв'язків між основними показниками діастолічної і систолічної функцій лівого шлуночка, системної гемодинаміки, а також рівнем ендотеліну-1 та кінцевих метаболітів оксиду азоту в сироватці крові, які підтверджують роль ендотеліальної дисфункції у розвитку важких ускладнень ІХС у поєднанні з ГХ.

Терапія карведилолом та периндоприлом через 12 тижнів лікування супроводжується вірогідним зниженням рівня артеріального тиску до цільового і дозволяє не тільки покращити ендотеліальну функцію судин, але й систолічну та діастолічну функцію міокарду лівого шлуночка серця у хворих похилого віку з післяінфарктним кардіосклерозом у поєднанні з гіпертонічною хворобою.

Ключові слова: післяінфарктний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба, похилий вік, ендотеліальна дисфункція, карведилол, периндоприл.

Резник О.И. Изменения эндотелиальной функции и внутрисердечной гемодинамики у больных пожилого возраста с постинфарктным кардиосклерозом в сочетании с гипертонической болезнью и их медикаментозная коррекция. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.11 - кардиология. - Запорожский государственный медицинский университет МЗ Украины, Запорожье, 2010.

Диссертация посвящена исследованию внутрисердечной и системной гемодинамики у больных пожилого возраста с постинфарктным кардиосклерозом в сочетании с гипертонической болезнью. Доказана их взаимосвязь с состоянием эндотелиальной функции, возрастом больных и степенью артериальной гипертензии, а также предложены рекомендации подбора эффективного лечения таких больных.

Проведено комплексное обследование и динамическое наблюдение за 50 больными пожилого возраста с постинфарктным кардиосклерозом в сочетании с гипертонической болезнью, которые составили основную группу, и за двумя группами контроля по 30 человек. Первая контрольная группа - больные пожилого возраста с ПИК без артериальной гипертензии, вторая - больные среднего возраста с ПИК в сочетании с артериальной гипертензией. Проведено изучение внутрисердечной и системной гемодинамики, оценка диастолической и систолической функции ЛЖ с помощью ультразвуковой эхокардиоскопии и допплерографии. Произведена оценка эндотелиальной функции сосудов с помощью иммуноферментных и биохимических методов исследования: определяли уровень эндотелина-1 и конечных продуктов метаболизма оксида азота в сыворотке крови. Обследование проводилось до и после 12 недель комбинированной терапии с включением периндоприла и карведилола в целевых дозах. Полученные результаты были обработаны с помощью статистических программ.

У больных пожилого возраста с ПИК в сочетании с гипертонической болезнью отмечается постинфарктное ремоделирование сердца и сосудов, которое выражается в нарушении диастолической и снижении систолической функции ЛЖ (на 14 %) по сравнению с больными пожилого возраста с ПИК без артериальной гипертензии, а также (на 26 %) по сравнению с больными среднего возраста с ПИК в сочетании с артериальной гипертензией. При этом динамика изменений показателей внутрисердечной и системной гемодинамики зависит от стадии артериальной гипертензии, возраста больного, длительности заболевания ИБС и ГБ.

По данным корреляционного анализа, наиболее сильные взаимосвязи показателей внутрисердечной (КДР, КДО, КСО, ФВ) и системной гемодинамики (САД, АД сред., ОПСС) наблюдаются с показателями эндотелиальной функции: ЭТ-1(r=0,68; r=0,54; r=0,60; r=0,71 и r=0,59; r=0,63; 0,72), а также с NO2 и NO3 (r=-0,63; r=-0,51; r=-0,67; r=-0,75 и r=-0,60; r=-0,58; r=-0,64) и (r=-0,56; r=-0,66; r=-0,70; r=-0,73 и r=-0,60; r=-0,58; r=-0,64) соответственно.

Повышение активности вазоконстрикторов и снижение вазодилататоров в сыворотке крови является важным фактором развития эндотелиальной дисфункции у больных пожилого возраста с ПИК в сочетании с гипертонической болезнью и в дальнейшем влияет на процессы постинфарктной структурно-функциональной перестройки сердца и сосудов.

У больных пожилого возраста с ПИК в сочетании с гипертонической болезнью наблюдается эндотелиальная дисфункция, которая проявляется достоверным увеличением содержания ЭТ-1 в сыворотке крови на 47,40 % и снижением суммарного уровня метаболитов оксида азота на 20,47 % в сравнении с группой контроля больных пожилого возраста с ПИК без артериальной гипертензии.

Комбинированная терапия с включением периндоприла и карведилола способствует достижению целевого уровня артериального давления у 82 % больных пожилого возраста с ПИК в сочетании с гипертонической болезнью, приводит к улучшению систолической функции ЛЖ, значительному улучшению функции эндотелия, о чем свидетельствует достоверное уменьшение уровня ЭТ-1 (на 22,1%) и повышение уровня конечных продуктов метаболизма оксида азота (на 35,4 %) в сыворотке крови на протяжении 12 недель лечения.

Ключевые слова: постинфарктный кардиосклероз, гипертоническая болезнь, пожилой возраст, эндотелиальная дисфункция, периндоприл, карведилол.

Riznyk O.I. The Changes of Endothelial Function and Intracardial Haemodynamics at Old-aged Patients with Postinfarction Cardiosclerosis and Essential Hypertension, Their Medicinal Correction. - the Manuscript.

The dissertation upon the receiving of the scientific degree of candidate in medical science at the specialization 14.01.11 - cardiology. - Zaporizhzhya State Medical University of Ministry of Health, Zaporizhzhya 2010.

The dissertation is devoted to the research of endocardial and system haemodynamics at old-aged patients with postinfarction cardiosclerosis and essential hypertension. The intercommunications between these two diseases, the age of the patients, the level of the blood pressure and the endothelial function have been well-proven. The recommendations for the effective treatment of such patients have been elucidated.

On the basis of the integrated survey of the old-aged patients, who had had the heart-attack and suffered from the arterial hypertension, it has been determined that the postinfarction remodeling of the heart and the endothelial dysfunction progresses according to the degree of the arterial hypertension, age of the patient and functional class of the CHF. The close correlation between the main indexes of the systolic and diastolic heart functions, system haemodynamics and the level of Endotelin-1, final metabolites of nitric oxide are typical for the old-aged patients. That confirms the role of endothelial dysfunction in the development of the severe complications of IHD in combination with essential hypertension.

The 12 weeks therapy with Carvedilol and Perindopril is accompanied by a reliable reduction of the blood pressure to the target level. It allows to improve not only the endothelial function of the vessels, but also the systolic and diastolic function of the left heart ventricular at old-aged patients with postinfarction cardiosclerosis in combination with essential hypertension.

Key words: essential hypertension, postinfarction remodeling, endothelial dysfunction, old aged, perindopril, carvedilol.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Сьогодні найбільшу проблему становлять хвороби системи кровообігу, смертність від яких за період 1995-2004 рр. зросла на 13,3 % та перевищує середньоєвропейський показник вдвічі, а країн Євросоюзу - в 3,6 рази (відповідно 964,6; 474,1 і 271,3 на 100 тис. населення на 01.01.2003 р.) (Корнацький В.М., Гайдаєв Ю. О., 2007). Згідно з даними ВООЗ, від серцево-судинних захворювань у світі щорічно помирає 17 млн. пацієнтів. У структурі смертності від серцево-судинних захворювань у 2000 році ішемічна хвороба серця (ІХС) становила 54 %, недостатність кровообігу і артеріальна гіпертензія - по 5 % (Коваленко В.М., 2007).

У структурі причин смерті від серцево-судинних захворювань в Україні ІХС складає 60 %, разом з цим більше половини випадків смерті викликані післяінфарктним кардіосклерозом. На сьогоднішній день достатньо переконливо обгрунтовано негативний вплив артеріальної гіпертензії (АГ) на перебіг ІХС. Інфаркт міокарду (ІМ) є однією з найбільш важких форм перебігу ІХС, яка формує розвиток післяінфарктного кардіосклерозу і в 50-70 % випадків супроводжується наявністю гіпертонічної хвороби (ГХ) (Следзевська І.К., Бабій Л.Н., Савицький С.Ю., 2008).

Численні клініко-епідеміологічні дослідження свідчать, що з віком збільшується частота захворювань серцево-судинної системи. Висловлюється положення, що вік є немодифікованим чинником розвитку серцево-судинної патології. Одними з важливих предикторів несприятливого прогнозу є гіпертрофія лівого шлуночка, а також наявність післяінфарктного кардіосклерозу у цих хворих (Радченко Г.Д., Сіренко Ю. М., 2006; Свіщенко Є.П., Багрій А.С., Єна Л.М. та ін., 2004).

Згідно з рекомендаціями Європейського товариства кардіологів, ураження органів-мішеней є основними чинниками, що визначають перебіг ІХС у поєднанні з ГХ.

Нині отримані переконливі дані про участь ендотеліальних чинників в розвитку і прогресуванні кардіоцеребральної патології. Проте питання про вікові зміни судинного ендотелію на мікроциркуляторному рівні практично не вивчене (Коркушко О.В., Лишневська В.Ю., Чижова В.П., Дужак Г.В., 2007).

З віком порушуються ендотелійзалежні судинні реакції: зменшується ендотелійзалежна вазодилятація і підвищується чутливість до гуморальних вазоконстрикторів, часто виникають пародоксальні реакції. Така особливість судинних реакцій при старінні в значній мірі обумовлена залежним від віку порушенням гормонсинтезуючої функції ендотелію. Підтвердженням цього є виявлене в старшій віковій групі зниження вмісту ендотеліального релаксуючого чинника і простацикліну при одночасному збільшенні вмісту ендотеліну-1 і тромбоксану А2. Порушення функції ендотелію при старінні пов'язане з морфологічними і функціональними змінами ендотеліальних клітин, зниженням енергетичного обміну і репаративних процесів в них. Це свідчить про те, що зниження ендотеліальної функції при старінні відбувається у всій серцево-судинній системі і охоплює не тільки крупні судини, але і проявляється також на рівні мікроциркуляторного судинного русла (Коркушко О.В., Саркісов К.Г., Ступіна А.С., 1999; 2002 рр.). У той же час механізми формування ендотеліальної дисфункції у хворих похилого віку з післяінфарктним кардіосклерозом у поєднанні з ГХ, вивчені недостатньо та потребують більш ретельного дослідження.

Проведені багатоцентрові міжнародні дослідження показали, що при лікуванні поєднаної патології при ГХ і ІХС на першому місці стоять в-адреноблокатори. Це єдиний клас антиішемічних засобів, який не тільки має позитивний вплив на симптоми хвороби, але і покращує прогноз при ІХС, особливо після перенесеного інфаркту міокарду. Мета-аналіз досліджень використання в-адреноблокаторів, як вторинної профілактики після перенесеного інфаркту міокарда, підтвердив їх здатність покращувати прогноз життя цих хворих (Нестеров Ю.И., 2004).

В даний час в-адреноблокаторами, що реально довели свою органопротективну дію, вважають карведилол (коріол), метопролол і бісопролол (Матова А.Е., Пархоменко А.Н., 2005). Карведилол при застосуванні в терапевтичних дозах діє як в- і б1-блокатор адренорецепторів та має ще і антиоксидантний ефект (Ruffolo R.R., 1991). Крім того, встановлено, що карведилол у високих дозах має вазодилятуючий ефект (Nichols A.J., 2000).

У відомих дослідженнях HOPE, EUROPA, присвячених профілактиці серцево-судинної захворюваності і смертності у хворих із стабільною ІХС або атеросклеротичним пошкодженням судин інших локалізацій, де хворі приймали іАПФ - периндоприл, на додаток до антитромбоцитарної і антиішемічної терапії, спостерігали високе достовірне зниження частоти всіх основних несприятливих наслідків в порівнянні з плацебо. При цьому периндоприл знижував відносний ризик несприятливих наслідків незалежно від фракції викиду лівого шлуночку (менш 40 % - на 14,3 % ; понад 40 % - на 21,6 %) (Сиркин А.Л., 2004; Уськова О.В., 2003).

У дослідженні PREAMI, в якому з 2-3-го тижня літнім людям, з перенесеним ІМ без серцевої недостатності, призначали периндоприл в дозі 4-8 мг, відмічено зниження на 23,5 % вираженості процесів післяінфарктного ремоделювання ЛШ (з 51,2 до 27,7 %) (Преображенський Д.В., 2004).

Таким чином, важливість вивчення ендотеліальної функції у взаємозв'язку з показниками внутрішньосерцевої та системної гемодинаміки хворих похилого віку з післяінфарктним кардіосклерозом у поєднанні з гіпертонічною хворобою, а також їх корекція периндоприлом і карведилолом є актуальною проблемою сучасної медицини.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалася за основним планом науково-дослідної роботи кафедри терапії, клінічної фармакології та ендокринології у Запорізькій медичній академії післядипломної освіти МОЗ України і є фрагментом планової наукової теми: "Імунологічні аспекти розвитку ендотеліальної дисфункції і змін кардіогемодинаміки у хворих на ішемічну хворобу серця та визначення ролі факторів ризику в їх формуванні" (№ Держреєстрації 3010540023976, шифр ВН.Р.01.10.02.-05). Автором здійснено клінічне обстеження хворих та проведені інструментальні дослідження внутрішньосерцевої і системної гемодинаміки у хворих похилого віку з післяінфарктним кардіосклерозом у поєднанні з гіпертонічною хворобою.

Мета дослідження: Покращення результатів лікування на підставі визначення особливостей ендотеліальної функції, внутрішньосерцевої і системної гемодинаміки у хворих похилого віку з післяінфарктним кардіосклерозом у поєднанні з гіпертонічною хворобою при застосуванні комплексної терапії інгібітором АПФ (периндоприлом) та бета-адреноблокатором (карведилолом).

Задачі дослідження:

1. Оцінити стан внутрішньосерцевої та системної гемодинаміки у хворих похилого віку з післяінфарктним кардіосклерозом у поєднанні з гіпертонічною хворобою.

2. Дослідити стан ендотеліальної функції у хворих похилого віку з післяінфарктним кардіосклерозом у поєднанні з гіпертонічною хворобою.

3. Визначити залежність внутрішньосерцевої та системної гемодинаміки від стану ендотеліальної дисфункції у хворих похилого віку з післяінфарктним кардіосклерозом у поєднанні з гіпертонічною хворобою.

4. Оцінити вплив комплексної терапії інгібіторів АПФ та бета-адреноблокаторів на внутрішньосерцеву, системну гемодинаміку та ендотеліальну функцію у хворих похилого віку з післяінфарктним кардіосклерозом у поєднанні з гіпертонічною хворобою.

Об'єкт дослідження: хворі похилого віку з післяінфарктним кардіосклерозом у поєднанні з гіпертонічною хворобою.

Предмет дослідження: стан внутрішньосерцевої, системної гемодинаміки та ендотеліальної функції у хворих похилого віку з післяінфарктним кардіосклерозом у поєднанні з гіпертонічною хворобою.

Методи дослідження: анамнестичні, загальноклінічні для визначення стану хворих, ультразвукове дослідження серця, доплер-ехокардіографія з визначенням стану внутрішньосерцевої та системної гемодинаміки, імуноферментний метод визначення ендотеліну-1 у сироватці крові та біохімічний для визначення кінцевих метаболітів оксиду азоту, статистичні методи.

Наукова новизна одeржаних результатів. Вперше доведена роль ендотеліальної дисфункції в розвитку післяінфарктного ремоделювання лівого шлуночка у хворих похилого віку з післяінфарктним кардіосклерозом у поєднанні з гіпертонічною хворобою. Показано зв'язок між ступенем підвищення рівня ендотеліну-1, показниками клінічного статусу, внутрішньосерцевої та системної гемодинаміки, діастолічного наповнення та систолічної функції лівого шлуночка.

Вперше у хворих похилого віку з післяінфарктним кардіосклерозом у поєднанні з гіпертонічною хворобою доведено більш суттєві порушення метаболізму оксиду азоту, ніж у хворих середнього віку, які перенесли інфаркт міокарду і мають артеріальну гіпертензію та у хворих похилого віку з післяінфарктним кардіосклерозом без наявності артеріальної гіпертензії.

Доведено, що вік хворих та рівень артеріального тиску є негативними чинниками патологічного післяінфарктного ремоделювання лівого шлуночка.

Вперше за результатами ехокардіографії виявлено вірогідно більш значну дилатацію порожнини лівого шлуночка, ступінь гіпертрофії міокарду лівого шлуночка, систолічної дисфункції та розладів діастоличного наповнення лівого шлуночка у хворих похилого віку з післяінфарктним кардіосклерозом у поєднанні з артеріальною гіпертензією.

Встановлено, що використання комбінації карведилолу з периндоприлом у хворих похилого віку з післяінфарктним кардіосклерозом у поєднанні з гіпертонічною хворобою є безпечним, покращує клінічний перебіг захворювання, сприяє більш повільному та стійкому зниженню артеріального тиску, суттєвому зменшенню вмісту ендотеліну-1 в плазмі крові, регресу гіпертрофії міокарду лівого шлуночка через 3 місяці.

Практичне значення отриманих результатів роботи. Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони стали підставою для обґрунтування доцільності комплексного обстеження за показниками системної гемодинаміки (загального периферичного опору судин, середнього гемодинамічного артеріального тиску, серцевого індексу), внутрішньосерцевої гемодинаміки (фракції викиду лівого шлуночка, індексу маси міокарду лівого шлуночка, індексу об'єму маси, часу ізоволюметричного розслаблення лівого шлуночка) та ендотеліальної функції (рівень ендотеліну-1 і сумарного рівня метаболітів оксиду азоту в сироватці крові) з метою їх медикаментозної корекції карведилолом і периндоприлом.

Основні результати проведеного дослідження впроваджені в лікувальну практику терапевтичних та кардіологічних відділень КУ "Міська клінічна лікарня №10" м. Запоріжжя, госпітального відділення КУ "Запорізька обласна клінічна лікарня", терапевтичного та кардіологічного відділень Запорізького обласного госпіталю для інвалідів Великої Вітчизняної війни, ВСП "Санаторій-Профілакторій" ВАТ "Запоріжсталь". Результати дисертації використовуються на кафедрах: терапії, клінічної фармакології та ендокринології; терапії, фізіотерапії і курортології, сімейної медицини та кардіології Запорізької медичної академії післядипломної освіти МОЗ України, а також кафедрі внутрішніх хвороб Запорізького державного медичного університету МОЗ України.

Особистий внесок здобувача. Автором проведено інформаційний та патентний пошук, самостійно сформульовано мету і задачі дослідження, здійснено літературний пошук і узагальнення його результатів, розроблено план проведення дослідження, виконане клінічне обстеження хворих похилого віку на ішемічну хворобу, гіпертонічну хворобу та при поєднанні їх в основній групі. Проведено дослідження внутрішньосерцевої та системної гемодинаміки. При особистій участі автора проведені імуноферментні та біохімічні методи дослідження. Самостійно здійснено статистичний аналіз результатів дослідження, оформлення дисертаційної роботи. Сформульовані висновки, практичні рекомендації, що лягли в основу опублікованих статей.

Апробація результатів роботи. Основні положення і результати дисертаційної роботи були представлені на III конференції молодих вчених (м. Запоріжжя, 1 листопада 2006 рік) та 67 підсумковій науково-практичній конференції Запорізької медичної академії післядипломної освіти (м. Запоріжжя, 14 грудня 2006 рік); на науково-практичній конференції "Вклад молодих вчених в розвиток медичної науки і практики" (м. Харків, 13 листопада 2007 рік), а також на науково-практичній конференції молодих вчених "Актуальні питання медицини і фармації" (м. Запоріжжя, 7 жовтня 2008 рік). Дисертаційна робота апробована на розширеному міжкафедральному засіданні Запорізької медичної академії післядипломної освіти МОЗ України від 20.03.2009 р.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 11 наукових праць у виданнях, затверджених ВАК України та 9 робіт написано без співавторів.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 150 сторінках друкованого тексту та складається зі вступу, огляду літератури, матеріалів та методів дослідження, 3-х розділів власних досліджень, аналізу та узагальнених результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел - 301 (139 кирилицею та 162 латиницею).

Основний зміст роботи

Матеріали та методи дослідження. Первинне обстеження було проведене у 110 хворих віком від 45 до 75 років, середній вік склав (58,34±3,0) рік. До складу основної групи увійшли 50 осіб похилого віку з післяінфарктним кардіосклерозом у поєднанні з ГХ, від 65 до 75 років, (середній вік складав 71,34±3,0 роки), серед них 26 чоловіків та 24 жінки. Діагноз та стадію ГХ встановлювали за рекомендаціями об'єднаного Пленуму кардіологів та кардіохірургів України (1999). Віковий ценз встановили згідно з класифікацією ВООЗ (1963). Контрольні групи склали 30 хворих похилого віку з післяінфарктним кардіосклерозом без артеріальної гіпертензії та 30 хворих середнього віку з післяінфарктним кардіосклерозом у поєднанні з артеріальною гіпертензією, яким не проводилася терапія інгібітором АПФ (периндоприлом) та бета-адреноблокатором (карведилолом). До першої контрольної групи було внесено 30 осіб похилого віку з післяінфарктним кардіосклерозом без супутньої артеріальної гіпертензії, середній вік склав (70,90±3,61) роки, чоловіків - 13, жінок - 17, До другої контрольної групи увійшли 30 осіб середнього віку з післяінфарктним кардіосклерозом у поєднанні з артеріальною гіпертензією, середній вік склав (52,16±2,58) роки, з них чоловіків - 18, жінок - 12. Критерії включення хворих у дослідження: наявність верифікованих ІХС та ГХ, перенесений Q-інфаркт міокарду в анамнезі, відсутність іншої клінічно значущої патології, відсутність систематичної антигіпертензивної терапії не менше 1 місяця до моменту включення хворого в дослідження, наявність інформованої згоди хворого на участь в дослідженні.

Критерії виключення хворих з дослідження: наявність високого класу серцевої недостатності (IV ФК NYHA), наявність у хворого ендокринної патології, хронічного обструктивного захворювання легенів, онкологічні захворювання, відмова хворого від участі в дослідженні.

Функціональний клас (ФК) та стадію хронічної серцевої недостатності (ХСН) встановлювали згідно з класифікацією NYHA (1964) та рекомендаціями Робочої групи з серцевої недостатності Українського наукового товариства кардіологів (2008) та проведенням проби з 6-хвилинною ходьбою.

Всі пацієнти проходили стандартне загальноклінічне обстеження. З інструментальних методів використовували: електрокардіографію, рентгенографію органів грудної клітки, ехокардіографію, доплер-ехокардіографію для оцінки стану діастолічної функції лівого шлуночка.

Хворі основної і другої контрольної групи мали другий і третій ступені артеріальної гіпертензії (АГ) (за класифікацією, викладеною в World Heart Organization, - international Society of Hypertension for the Management of Hypertension (1999)). Артеріальний тиск (АТ), як систолічний (САТ), так і діастолічний (ДАТ), вимірювали за Н.С. Коротковим в положенні сидячи і лежачи в динаміці, розраховували середній гемодинамічний (АТ сер.) артеріальний тиск за формулами. Всім хворим проводилося ехокардіографічне дослідження серця з доплерографією (ЕхоКГ) на апараті "ULTIMA PRO" у В- і М- та доплеррежимах за стандартною методикою з частотою локації 3,5 Мгц.

Функціональний стан ендотеліальної функції оцінювали за допомогою визначення рівня ендотеліну-1 (ЕТ-1) та сумарного рівня метаболітів оксиду азоту в сироватці крові. Для визначення рівня оксиду азоту в сироватці крові нами використовувалося визначення вмісту нітрит-іону в колориметричній реакції з реактивом Гриса на спектрофотометрі (СФ-46). Концентрацію ЕТ-1 в плазмі крові визначали імуноферментним методом за допомогою стандартного набору фірми "Biomedica", Австрія.

Основній групі, як базисна терапія, була призначена комбінована терапія інгібітором ангіотензинперетворюючого ферменту (ІАПФ) - периндоприлом (ПРЕСТАРІУМ, виробництва "SERVIER", Франція), в дозі 4-8 мг на добу у сполуці з бета-адреноблокатором карведилолом (КОРІОЛ, виробництва "KRKA", Словенія). Титрування дози бета-адреноблокатору починали з 6,25 мг на добу та доводили, в залежності від показань та індивідуальної переносимості хворих до 25-50 мг на добу.

Повторні дослідження проводили хворим похилого віку основної групи через 12 тижнів лікування периндоприлом (ПРЕСТАРІУМОМ) і карведилолом (КОРІОЛОМ).

Усі статистичні процедури проводили з використанням пакетів прикладних програм "SPSS 7.0" (SPSS Inc.), "Microsoft Excel 2007" (Microsoft), "STATISTICA for WINDOWS 6.0" (StatSoft Inc.), номер ліцензії: AXXR712D833214FAN5. Результати представлені у вигляді середнього арифметичного значення (М) та стандартної похибки середніх значень (m) і коефіцієнта кореляції r. Для оцінки вірогідності розходжень при наявності парних змін показників використовували t-критерій Стьюдента. При нерівномірному розподілі перевірка статистичної значущості розходжень проводилася за допомогою критерію Манна-Уїтні. При порівнянні трьох та більше груп використовували дисперсійний аналіз. Статистично значущими при порівнянні однієї пари показників вважали вірогідність при значенні р<0,05.

Результати дослідження та їх обговорення. Аналіз системної гемодинаміки і функціонального стану міокарду ЛШ у хворих похилого віку з післяінфарктним кардіосклерозом у поєднанні з ГХ дав можливість уточнити ключові зміни системної і внутрішньосерцевої гемодинаміки, а також наявність систолічної або діастолічної дисфункції міокарду ЛШ залежно від функціонального класу серцевої недостатності і ступеня артеріальної гіпертензії та віку обстежених хворих. Деякі клінічні характеристики обстежених хворих наведені у табл. 1.

Таблиця 1. Клінічна характеристика обстежених хворих похилого віку з післяінфарктним кардіосклерозом у поєднанні з гіпертонічною хворобою та осіб контрольних груп

Показник, одиниця вимірювання	Хворі похилого віку з ПІК у поєднанні з ГХ, (n=50)	Хворі похилого віку з ПІК без АГ, (n=30)	Хворі середнього віку з ПІК у поєднанні з АГ, (n=30)
Чоловіки, осіб	26	13	18
Жінки, осіб	24	17	12
Середній вік, років	71,34±3,01	70,90±3,61 * Р 1-2 > 0,05	52,16±2,58 * * Р 1-3 < 0,01
Тривалість захворювання, років	15,76±6,44	14,87±6,26 * Р 1-2 > 0,05	8,10±5,85 * * Р 1-3 < 0,01
САТ, мм рт. ст.	182,33±20,83	119,83±11,17 * Р 1-2 < 0,05	166,40±17,32 * * Р 1-3 > 0,05
ДАТ, мм рт. ст.	98,16±9,83	75,30±6,69 * Р 1-2 < 0,05	88,16±8,57 * * Р 1-3 < 0,05
АТ середнє, мм рт. ст.	126,30±8,33	89,94±6,84 * Р 1-2 < 0,01	116,30±8,21 * * Р 1-3 < 0,05
ЧСС, хв-1	80,34±9,51	75,70±9,30 * Р 1-2 > 0,05	69,16±5,15 * * Р 1-3 < 0,05
Примітка. * Р 1-2 - вірогідність відхилень в основній групі та в першій контрольній групі хворих похилого віку з ПІК без АГ; **Р 1-3 - вірогідність відхилень в основній групі та в другій контрольній групі хворих середнього віку з ПІК у поєднанні з АГ.

При електрокардіографічному дослідженні було виявлено, що ознаки гіпертрофії міокарду лівого шлуночка спостерігалися у всіх хворих. Ці дані були наслідком наявності у хворих серцево-судинної патології впродовж десятків років. За даними аналізу ехокардіографії (М-, В-, доплерографії) встановлено, що в обстежених хворих були виявлені ознаки гіпертрофії міокарду ЛШ та ознаки перенесеного ІМ, які проявлялися порушенням систолічної або діастолічної функції ЛШ.

Крім того, була проаналізована частота ГЛШ і ступеня важкості АГ. Більша частина хворих з проявами патології серця після перенесеного інфаркту

міокарду, наявністю супутньої артеріальної гіпертензії і старінні мають схожі характеристики: гіпертрофія міокарду, фіброз і атеросклеротичні зміни, дилатація порожнин ЛШ, порушення діастолічної або систолічної функції і коронарного кровотоку. Дані багатовимірного аналізу показали, що зв'язок між віком і вираженістю ГЛШ, а також дилатація порожнин ЛШ були обумовлені великою тривалістю ГХ і ІХС, наявністю ускладнень у хворих старшої вікової групи.

Проведені динамічні ехокардіографічні спостереження у хворих похилого віку з післяінфарктним кардіосклерозом у поєднанні з гіпертонічною хворобою показали, що у даної категорії пацієнтів відбувається розвиток діастолічної та систолічної дисфункції міокарду лівого шлуночка. Вона проявляється достовірним зниженням фракції викиду ЛШ нижче 45 %, зменшенням передньо-заднього розміру (ДS) ЛШ нижче 28 % на тлі збільшення маси міокарду і індексу маси міокарду лівого шлуночка, а також розладами діастолічного наповнення лівого шлуночка.

У хворих з КДР більше 5,5 см, які перенесли інфаркт міокарду та мають артеріальну гіпертензію, визначаються достовірно вищі значення розмірів порожнин ЛШ (КДР, ММЛШ; р<0,05) і зменшення ФВ (р<0,05), порівняно з пацієнтами без артеріальної гіпертензії в анамнезі. Зниження ФВ є одним з найбільш важливих незалежних предикторів смертності в осіб похилого віку, що перенесли інфаркт міокарду.

Відомо, що адаптація серця до нових умов після перенесеного ІМ здійснюється шляхом розширення порожнин лівого шлуночка і супроводжується зміною форми і товщини стінок. В результаті переважання швидкості дилатації над швидкістю гіпертрофії, ЛШ стає тонкостінним, порушується його геометрія з переходом до сферичної форми. Отримані результати ще раз підтверджують роль перенесеного інфаркту в прискоренні процесу дизадаптивного ремоделювання серця і судин та прогресування хронічної серцевої недостатності, особливо в осіб похилого віку.

Вказані зміни супроводжуються збільшенням об'ємних показників ЛШ, а також збільшенням порожнини ЛП. Об'ємні показники є найбільш інформативними кількісними характеристиками систолічної функції лівого шлуночка у хворих похилого віку, що перенесли інфаркт міокарда і мають різні функціональні класи хронічної серцевої недостатності (ХСН).

Разом з тим, дезитеграція центральних гемодинамічних механізмів і периферичного судинного компоненту при прогресуванні серцево-судинної патології проявляється тим, що загальний периферичний судинний опір має чітку тенденцію до підвищення, збільшення частоти серцевих скорочень, а також зниження ударного і хвилинного об'ємів серця, які характеризують роботу серця. Виявлені зміни у хворих похилого віку з післяінфарктним кардіосклерозом і наявністю підвищених цифр АТ, відображають переважання гіпокінетичного і еукінетичного типів кровообігу, показником яких можна вважати серцевий індекс.

Стабільно високий рівень артеріального тиску у хворих похилого віку супроводжувався змінами показників системної і внутрішньосерцевої гемодинаміки. Зростання загального периферичного опору, зниження ударного об'єму залежали від тривалості і ступеня артеріальної гіпертензії, показника ЧСС, про що свідчить прямий кореляційний зв'язок (r=+0,49; p<0,05, r=+0,69; p<0,01) і (r=+ 0,7; p<0,01, r =+0,59; p<0,01).

Таким чином, у хворих похилого віку з післяінфарктним кардіосклерозом у поєднанні з гіпертонічною хворобою спостерігаються істотні зміни системної гемодинаміки і структурно-функціонального стану міокарду. Вони залежать не тільки від ступеня АГ, але і від віку обстежених хворих, значно відрізняються, залежно від моделі ремоделювання ЛШ, а також від переважання типу системного кровообігу, що може мати значення при виборі тактики лікування цих пацієнтів.

При дослідженні ендотеліальної функції у хворих похилого віку з післяінфарктним кардіосклерозом і наявністю ГХ було виявлено зміщення балансу локальних вазоактивних субстанцій у бік вазоконстрикції: рівень ендотеліну-1 значно підвищений, а синтез NOx знижений (табл. 2).

Таблиця 2. Показники сумарного рівня метаболітів оксиду азоту та рівня ендотеліну-1 у хворих обстежених груп

Показник	Хворі похилого віку з ПІК у поєднанні з ГХ, (n=50)	Хворі похилого віку з ПІК без АГ, (n=30)	Хворі середнього віку з ПІК у поєднанні з АГ,(n=30)
Ендотелін-1, нг/мл	0,785±0,050	0,413±0,070*	0,535±0,030**
NОx, мкмоль/л	9,51±3,24	17,49±5,40*	13,91±4,35**
Примітка. *Р<0,05 - достовірність відмінностей між I та II групами; **Р<0,01 - достовірність відмінностей між I та III групами.

Збільшення рівня ендотеліну-1 є особливо характерним для хворих похилого віку, у яких є поєднання чинників, що приводять до серцево-судинних захворювань. Зниження кількості NOx при ПІК і ГХ відбувається пропорційно ступеню важкості стану хворих і підвищеню ступеня артеріальної гіпертензії. При визначенні коефіцієнтів кореляції було зафіксовано достовірний прямий кореляційний зв'язок ІММЛШ з показником ЕТ-1 (r=0,54; р<0,05) і зворотний кореляційний зв'язок з рівнем NOx (r=-0,62; р<0,01). Одночасно було встановлено, що показники NOx і ендотеліну-1 більшою мірою корелюють з рівнем середнього гемодинамічного артеріального тиску (АТ сер.), а сумарний рівень NOx виявив високий зворотний кореляційний зв'язок з ЗПОС (r=-0,69; р<0,02) і прямий кореляційний зв'язок з рівнем ЕТ-1 і ЗПОС (r=0,58; р<0,05) і в меншій мірі - з ФВ (r= 0,43; р<0,05); (r=-0,51; р<0,05) відповідно). Ці дані свідчать про участь ендотеліальних чинників в механізмах формування систолічної та діастолічної дисфункції ЛШ.

Найбільш тісні кореляційні зв'язки показників ендотеліальної функції і структурно-функціональних змін серця і судин були виявлені в групі хворих похилого віку з ПІК у поєднанні з ГХ. Високий позитивний кореляційний взаємозв'язок показників ЕТ-1 і АТ сер. зафіксовано у хворих основної групи (r=0,61 і р<0,05).

Концентрація ендотеліну-1 в плазмі крові у хворих із стабільною стенокардією напруження вище, ніж у хворих без неї. Концентрація ендотеліну-1 підвищується пропорційно збільшенню ФК хронічної серцевої недостатності і ступеня ускладненості форми ІХС, а значить, може бути маркером клінічних проявів ХСН і ІХС.

Залежність вмісту сумарного рівня NOx від рівня АТ сер. була максимально виражена в основній групі (r=0,58; р<0,05). Зворотний кореляційний взаємозв'язок був виявлений між NOx і КДО (r=-0,35; р<0,05) і КСО (r=-0,53; р<0,05), а прямий - між цим показником і ФВ (r=0,43; р<0,05), ДS (r=0,39; р<0,05) в основній групі у хворих похилого віку з післяінфарктним кардіосклерозом і наявністю ГХ. Зворотна залежність визначалася між показником NOx і ММЛШ (r=-0,42; р<0,05); NОx і ІОМ (r=-0,32; р<0,05), ІММЛШ і NOx (r=-0,40; р<0,05); ЗПСС і NОx (r=-0,35; р<0,05), СІ і NOx (r=-0,32; р<0,05)

Зменшення рівня NOx асоціюється з порушенням діастолічної і систолічної функції міокарду, розвитком хронічної серцевої недостатності за діастолічним або систолічним типом. У хворих похилого віку з післяінфарктним кардіосклерозом у поєднанні з гіпертонічною хворобою ми виявили найнижчий сумарний рівень кінцевих метаболітів оксиду азоту. У хворих похилого віку з післяінфарктним кардіосклерозом без АГ, або хворих середнього віку з післяінфарктним кардіосклерозом у поєднанні з ГХ сумарний рівень NOx був достовірно вище. Зниження кількості рівня NOx було прямо пропорційне ступеню важкості стану хворих і залежало від тривалості захворювання, віку цих хворих та наявності артеріальної гіпертензії.

Враховуючи вищевикладені дані, можна зробити висновок, що в похилому віці на сумарний рівень оксиду азоту впливає не стільки тривалість захворювання, скільки вік, наявність органічного ураження міокарду - перенесеного інфаркту міокарду, та ступінь артеріальної гіпертензії. А як наслідок післяінфарктне ремоделювання судин і міокарда ЛШ, які різко знизили продукцію вазодилатуючих ендогенних субстанцій і найпотужнішого з них - оксиду азоту, що відбилося на сумарному рівні кінцевих метаболітів оксиду азоту (NОx) хворих похилого віку з ПІК у поєднанні з ГХ.

Таким чином, аналіз змін вмісту ендотеліну-1 в крові залежно від ступеня артеріальної гіпертензії дозволяє зробити висновок, що дисфункція ендотелію, яка проявляється у підвищенні синтезу й інкреції ендотеліну-1, має місце вже при помірних стадіях артеріальної гіпертензії, тобто при II ступені, досягає найбільших величин при III ступені артеріальної гіпертензії.

Виявлені нами зміни системної і внутрішньосерцевої гемодинаміки, показників ендотеліальної дисфункції послужили підставою для використання, з метою корекції, представників нового класу ІАПФ: периндоприла і в-адреноблокатора - карведилола. Вплив комбінованої терапії периндоприлом і карведилолом на структурно-функціональний стан серцево-судинної системи, ендотеліальну дисфункцію (вміст ендотеліну-1 і рівня оксиду азоту сироватки крові) було вивчено у 50 хворих похилого віку з післяінфарктним кардіосклерозом і наявністю гіпертонічної хвороби. Ці пацієнти отримували карведилол ("Коріол", фірми "KRKA") в дозі 12,5-50 мг один або два рази на добу впродовж 12 тижнів. Титрування дози бета-адреноблокатору починали з 6,25 мг на добу та доводили, в залежності від показань та індивідуальної переносимості хворих, до 25-50 мг на добу.

Одночасно ці хворі отримували як гіпотензивний засіб периндоприл ("Престаріум", фірми "Servier") в дозі 4-8 мг на добу, а також у частини хворих застосовувалися сечогінні, метаболічні препарати, антиагрегаційні препарати та статини.

У табл. 3 наведені дані про стан внутрішньосерцевої та системної гемодинаміки у хворих основної групи в процесі лікування.

Таблиця 3. Зміни внутрішньосерцевої та системної гемодинаміки у хворих основної групи в процесі лікування карведилолом і периндоприлом

Показник, одиниця вимірювання	До лікування	Після лікування
КДР, см	5,90 ± 0,40	5,67 ± 0,70
КДО, мл	193,41 ± 19,20	158,45 ± 10,90*
КСР, см	4,62 ± 0,20	4,32 ± 0,18*
КСО, мл	125,32 ± 16,50	104,41 ± 18,25*
УО, мл	48,10 ± 7,31	43,17 ± 7,39
ХОК, мл/хв	3,82 ± 0,69	3,13 ± 0,69*
СІ, лЧхв -1Чм-2	2,06 ± 0,53	2,18 ± 0,48
ЗПОС, дінЧс-1Чсм-5	1709,80 ± 187,66	1571,40 ± 260,82
ІММЛШ, г/м 2	195,31 ± 23,49	160,69 ± 25,66*
ФВ, %	43,25 ± 12,75	46,74 ± 13,47
ДS, %	21,73 ± 1,64	23,77 ± 2,14*
Примітка. *Р<0,05 достовірність відмінностей між показниками в основній групі хворих в процесі лікування.

В результаті проведеного лікування більшість хворих відзначало зменшення кількості і вираженості суб'єктивних скарг. Знизилася частота й інтенсивність ангінозних нападів у 10 осіб (20 %), у 14 осіб (28 %) припинилися перебої в роботі серця і серцебиття, у 32 осіб (64 %) зменшилося запаморочення і головний біль, покращало загальне самопочуття та збільшився поріг толерантності до фізичного навантаження. Переносимість препарату була задовільною, незначні побічні ефекти реєструвалися у 4 хворих, мали короткочасний характер та не вимагали відміни препаратів. інфаркт міокард артеріальний гіпертензія

Застосування периндоприлу і карведилолу сприяло зменшенню вираженості серцевої недостатності: у 11 з 50 хворих похилого віку основної групи (22 %) відмічено зниження функціонального класу серцевої недостатності з III до II, а у 5 хворих (10 %) - з ІІ до І класу (за класифікацією NYHA). Цільових доз бета-адреноблокатора (карведилола) досягли 73 % хворих, а іАПФ (периндоприла) - 87 % хворих похилого віку з післяінфарктним кардіосклерозом у поєднанні з гіпертонічною хворобою, які отримували комлексну терапію.

Встановлений більш виражений ефект дії карведилолу і периндоприлу на структурно-функціональні показники міокарду хворих похилого віку з післяінфарктним кардіосклерозом у поєднанні з гіпертонічною хворобою за рахунок зменшення об'ємних та лінійних показників лівого шлуночка, зниження загального периферичного судинного опору. Виявлена тенденція до підвищення систолічної функції лівого шлуночка. При застосуванні карведилолу і периндоприлу, виявляється поліпшення скоротливої здатності міокарду, вочевидь, опосередкованою периферичною вазодилатацією (табл. 3). Вплив карведилолу і периндоприлу на функцію судинного ендотелію у хворих похилого віку проявився, перш за все, в позитивній динаміці змін функціонального стану ендотелію. Ці препарати мають властивості покращувати ендотеліальну функцію і здійснюють позитивний вплив на післяінфарктне ремоделювання периферичних судин і міокарду.

Таким чином, дослідження показало, що при лікуванні карведилолом і периндоприлом хворих похилого віку з різними ФК ХСН, що розвинулася внаслідок систолічної або діастолічної дисфункції ЛШ, поліпшується клінічний перебіг захворювання і самопочуття пацієнтів, ряд гемодинамічних параметрів систолічної і діастолічної функції серця. Зменшуються загальний периферичний опір судин і постнавантаження на ЛШ серця, підвищується рівень ендотеліальних вазодилататорів, зокрема оксиду азоту та достовірно знижується рівень ендотеліну-1 в сироватці крові.

Висновки

В дисертаційній роботі вирішене конкретне наукове завдання: значення особливостей внутрішньосерцевої та системної гемодинаміки в залежності від ступеня ендотеліальної дисфункції у хворих похилого віку з післяінфарктним кардіосклерозом у поєднанні з гіпертонічною хворобою та обгрунтована їх корекція з включенням в комплексну терапію бета-адреноблокатора - карведилолу, та інгібітора АПФ - периндоприлу.

1. У хворих похилого віку з післяінфарктним кардіосклерозом у поєднанні з гіпертонічною хворобою спостерігається зниження систолічної функції ЛШ на 14,6 %, (Р<0,05), збільшення ІММЛШ на 17 %, (Р<0,05), дилатації порожнин ЛШ: КДО - на 23,9 %, (Р<0,05), КСО - на 36,9 %, (Р<0,05), а також дилатація порожнини ЛП на 15,5 %, (Р<0,05) та порушення діастолічного наповнення ЛШ у порівнянні з хворими похилого віку з післяінфарктним кардіосклерозом без артеріальної гіпертензії..

2. Системна гемодинаміка у хворих похилого віку з післяінфарктним кардіосклерозом у поєднанні з гіпертонічною хворобою характеризувалася вірогідним зниженням серцевого індексу на 37,1 %, (Р<0,01), ударного об'єму на 19 %, (Р<0,05) та підвищенням загального периферичного опору судин на 24 %, (Р<0,05) у порівнянні з хворими похилого віку з післяінфарктним кардіосклерозом без артеріальної гіпертензії.

3. У хворих похилого віку з післяінфарктним кардіосклерозом у поєднанні з гіпертонічною хворобою виявлена дисфункція ендотелію, на яку вказує підвищення рівня ендотеліну-1 на 47,40 %, (Р<0,001) та зниження сумарного рівня метаболітів оксиду азоту на 20,47 %, (Р<0,02) в сироватці крові у порівнянні з хворими похилого віку з післяінфарктним кардіосклерозом без артеріальної гіпертензії.

4. У хворих похилого віку з післяінфарктним кардіосклерозом у поєднанні з гіпертонічною хворобою підвищений рівень ендотеліну-1 знаходиться в прямій залежності та підтверджується посиленням прямих кореляційних зв'язків зі ступенем підвищення артеріального тиску (r=0,78; Р<0,05) та зворотнього кореляційного зв'язку з фракцією викиду ЛШ (r=-0,82; Р<0,05).

5. У хворих похилого віку з післяінфарктним кардіосклерозом у поєднанні з гіпертонічною хворобою комплексна медикаментозна терапія із включенням карведилолу та периндоприлу супроводжувалась достовірним зниженням артеріального тиску (на 15 %, Р<0,05) позитивно впливала на структурно-функціональний стан лівого шлуночка, сприяла підвищенню ФВ (на 7,5 %, Р<0,05), поліпшувала ендотеліальну функцію, що проявлялось у зниженні вмісту ендотеліну-1 (на 16,95 %, Р<0,05) та підвищенні рівня оксиду азоту (на 25,06 %, Р<0,01) в сироватці крові.

Практичні рекомендації:

1. Хворим похилого віку з післяінфарктним кардіосклерозом у поєднанні з гіпертонічною хворобою доцільно виконувати комплексне обстеження системної гемодинаміки, внутрішньосерцевої гемодинаміки, вмісту ендотеліну-1, метаболітів оксиду азоту на початку лікування та через 12 тижнів комплексної терапії.

2. Хворим похилого віку з післяінфарктним кардіосклерозом у поєднанні з гіпертонічною хворобою в комплексну терапію необхідно включати карведилол в добовій дозі 50 мг та периндоприл в дозі 8 мг на добу.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Резник О.И. Некоторые особенности изменения сердечно-сосудистой системы в пожилом возрасте // Актуальні питання медичної науки та практики. - Збірник наукових праць. - № 70 (1). - Запоріжжя - 2006. - С. 66 - 72.

2. Резник О.И. Особенности внутрисердечной и системной гемодинамики у больных пожилого возраста с гипертонической болезнью при лечении ингибиторами ангиотензинпревращающего фермента // Актуальні питання медичної науки та практики. - Збірник наукових праць. - № 71 (1). - Запоріжжя - 2007. - С. 352 - 357.

3. Резник О.И. Особенности внутрисердечной и системной гемодинамики у больных пожилого возраста с ишемической болезнью сердца: постинфарктным кардиосклерозом в сочетании с гипертонической болезнью III стадии. Актуальні питання медичної науки та практики. - Збірник наукових праць. - № 74 (1). - Запоріжжя - 2008. - С. 120 - 125.

4. Резник О.И. Динамика изменения содержания конечных продуктов метаболизма оксида азота и уровня эндотелина - 1 в сыворотке крови у больных пожилого возраста с ИБС: постинфарктным кардиосклерозом в сочетании с гипертонической болезнью III стадии в процессе лечения. Актуальні питання медичної науки та практики. - Збірник наукових праць. - № 74 (2). - Запоріжжя - 2008. - С. 352 - 357.

5. Резник О.И. Динамика внутрисердечной и системной гемодинамики у больных пожилого возраста с ИБС: постинфарктным кардиосклерозом в сочетании с гипертонической болезнью III стадии в процессе терапии карведилолом и периндоприлом. Актуальні питання медичної науки та практики. - Збірник наукових праць. - № 75 (1). - Запоріжжя - 2009. - С. 125 - 131.

6. Різник О.І. Особливості внутрішньосерцевої, системної гемодинаміки та вмісту ендотеліна-1 у хворих похилого віку з післяінфарктним кардіосклерозом у поєднанні з гіпертонічною хворобою // Запорожский медицинский журнал. - Запорожье - 2009. № 4. - С. 53 - 56.

7. Фуштей И.М., Резник О.И. Современные представления о состоянии эндотелиальной функции у лиц пожилого возраста с гипертонической болезнью и постинфарктным кардиосклерозом // Актуальні питання медичної науки та практики. - Збірник наукових праць. - № 69. - Запоріжжя - 2006. - С. 450 - 460.

8. Фуштей І.М., Різник О.І. Особливості впливу інгібіторів АПФ і бета-адреноблокаторів на клініко-ендотеліальні і кардіогемодинамічні показники у хворих похилого віку на ішемічну хворобу серця: післяінфарктний кардіосклероз у поєднанні з гіпертонічною хворобою // Запорожский медицинский журнал. - Запорожье - 2009. - № 3. - С. 49 - 52.

9. Резник О.И. Некоторые особенности изменения сердечно-сосудистой системы в старческом возрасте // Збірник наукових праць Запорізької медичної академії післядипломної освіти за матеріалами III конференції молодих вчених. - Запоріжжя - 2006. - С. 12-13.

10. Різник О.І. Особенности внутрисердечной и системной гемодинамики у больных пожилого возраста с постинфарктным кардиосклерозом в сочетании с гипертонической болезнью // Матеріали 67-ї підсумкової науково-практичної конференції Запорізької медичної академії післядипломної освіти. - Запоріжжя - 2006. - С. 9-10.

11. Різник О.І. Особливості внутрішньосерцевої та системної гемодинаміки у хворих похилого віку з післяінфарктним кардіосклерозом та гіпертонічну хворобу III стадії // Матеріали науково-практичної конференції молодих вчених. "Актуальні питання медицини і фармації" - Запоріжжя, - 2008. - С. 23-24.

Перелік умовних скорочень

А - пікова швидкість кровотоку в систолу передсердя

АГ - артеріальна гіпертензія

АТ - артеріальний тиск

АТ сер. - артеріальний тиск середній гемодинамічний

САТ - систолічний артеріальний тиск

ДАТ - діастолічний артеріальний тиск

ДДЛШ - діастолічна дисфункція лівого шлуночка

ГЛШ - гіпертрофія лівого шлуночка

ГХ - гіпертонічна хвороба

Е - пікова швидкість кровотоку в фазу швидкого наповнення

Е/А - відношення пікових швидкостей кровотоку

ЕТ-1 - ендотелін-1

ЕхоКГ - ехокардіографія

ЗПОС - загальний периферичний опір судин

...