Размещено на http://allbest.ru

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Особливості імунних порушень та їх корекція у хворих на хронічний поліпозний етмоїдит

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

поліпозний етмоїдит субалін імуномакс

Актуальність теми. Поліпозний етмоїдит відноситься до хронічних захворювань слизової оболонки носу (СОН) та навколоносових пазух, патогенез якого не зовсім з`ясований, а лікування малоефективно у зв`язку з частим розвитком рецидивів патологічного процесу (Филатов В.Ф. и соавт., 1998; Заболотный Д.И. и соавт., 1999). За даними різних авторів, в світі на хронічний поліпозний етмоїдит (ХПЕ) страждають до 8-14% населення, зокрема в Україні - до 10% (Лупирь А..В. та співавт., 2003: С.Б. Безшапочний та співавт., 2006: Козлов В.С. и соавт, 2008; Sin A. et al., 1999; Settipane GA. 2002).

Проведені дослідження показали зміни мікробного пейзажу СОН у хворих на ХПЕ, переважно із збільшенням загальної мікробної чисельності мікроорганізмів, причому за даними різних авторів у 16-62% хворих висівають монокультури патогенних або умовно-патогенних бактерій (Романенко Э.Е. и соавт., 2003: Коленчукова О.А. и соавт., 2008; Murray P.R. et al., 1995). Вважають, що мікроорганізми можуть проникати через ушкоджену СОН і викликати розвиток поліпів (Бабич Е.М. и соавт., 1999: Лопатин А.С., 1999: Филатов С.В., 2002). У хворих кількість патогенної мікрофлори у порожнині носу зростає при тривалому анамнезі ХПЕ, що сприяє виникненню частих рецидивів захворювання після оперативного втручання, внаслідок формування бактеріальної сенсибілізації із розвитком хронічного запалення у СОН (Филатов С.В., 2002).

У сучасних умовах суттєва роль в механізмах формування загострення хронічних запальних процесів, в тому числі бактеріальної етіології, приділяється активації персистуючої вірусної інфекції, зокрема вірусу простого герпесу (ВПГ) та хламідійної інфекції (НосикН.Н., 2000; Капустина Т.А. и соавт., 2007), а також а також формуванню дисбіозу та підвищеній колонізації слизових оболонок патогенними та умовно-патогенними мікроорганізмами (Бабич Е.М. и соавт., 1999; Воропаева Е.А. и соавт., 2006). Однак, стосовно хворих на ХПЕ ці проблеми остаточно не вивчені. Оскільки персистування вірусів та хламідій, а також дисбіоз патогегнетично пов`язані із формуванням вторинних імунодефіцитних станів (ВІД) (Бабич Е.М., 1999), вивчення даної проблеми має пряме відношення до характеристики імунного статусу пацієнта.

Дослідження стану загального імунітету у хворих на ХПЕ дозволили встановити зниження кількості Т-лімфоцитів та пригнічення функціональної активності клітинної ланки імунітету, а також зниження рівня популяції В-лімфоцитів (Давтян Т.К. и соавт., 1999; Філатов В.Ф. и соавт., 1999; Трофименко С.Л.; 2006 Krajina Z. 1995). При рецидивному перебігу ХПЕ у слизовому секреті носу відмічалося закономірне зростання концентрації IgG, що приводить до активації комплементу та підвищення синтезу прозапальних цитокінів (ЦК) (Азнабаева Л.Ф. и соавт., 2001; Мельников О.Ф., 2003; Mygind N, 2000). У хворих на ХПЕ відмічено високий вміст прозапальних ЦК (IL-1в, TNFб) у крові, що характеризує запалення на його ранній стадії (Полевщиков А.В., 2002). Вважають, що в патогенезі ХПЕ суттєву роль відіграє імунне запалення, що підтверджується високим вмістом IL-1в у промивній рідині (Кривохатська Л.Д. та співавт., 2005 Loesel L.S., 2002). В дослідженнях Константинова А.Е. и соавт. (1998) виявлені порушення інтерферонового статуса у хворих як із первинним ХПЕ, так і при його рецидивному перебігу після поліпектомії. При цьому відмічається зниження концентрації г-інтерферону (ІФН) як у крові, так й у секреті СОН (Азнабаева Л.Ф. и соавт., 2001).

Лікування при ХПЕ частіше хірургічне - поліпектомія, яка забеспечує відновлення носового дихання (Лопатин А.С., 1998; Кіцера О.О. та співав., 2004; Zhang B.Q., 1993 Gallin J.I., 1997). Однак, навіть після радикального оперативного втручання, поліпоз СОН може рецидивувати, що викликає обструкцію носу та погіршує якість життя пацієнтів. Враховуючи недостатню ефективність попереднього хірургічного та консервативного лікування хворих з рецидивними формами ХПЕ, а також наявність місцевого та системного імунодефіциту, необхідно подальше вивчення патогенетичних особливостей формування поліпозного процесу у навколоносових пазухах та пошук шляхів до раціональної імунокорекції. Отже, при розробці підходів до удосконалення відновлення імунного гомеостазу у хворих на ХПЕ, нашу увагу привернула можливість використання сучасних імуноактивних препаратів субаліну та імуномаксу.

Субалін - препарат, який включає живі мікробні клітини Ваcillus subtitis штаму 2335/105 і володіє чітко вираженими імуномодулюючими властивостями, посилюючи клітинний та гуморальний імунітет при імунодефіцит них станах різного ґенезу (Чердінцева Н.В. и соавт., 1999: Смирнов В.В. и соавт., 2001). Встановлено, що субалін є ефективним індуктором ендогенного ІФН, а також продуцентом ІФН-б2 людини; в той же час ІФН-б2 індукує експресію специфічного рецептора IL-12, який стимулює продукцію IL-18 Т-лімфоцитами, що необхідно для посилення Th1-типу імунної відповіді (Чердынцева Н.В. и соавт., 1999). Експериментально доведено, що субалін активує макрофагі та натуральні кілери (NK-клітини), стимулюючи їх цитотоксичну активність (Литвяков Н.В. и соавт., 2001). Доведена виражена противірусна активність субаліну при місцевому застосуванні на моделі генітального герпесу у морських свинок (Чудновская Н.В. и соавт., 1995; Белявская В.А. и соавт., 2003).

Імуномакс - це кислий пептидоглікан рослинного походження, який відноситься до імуномодулюючих засобів. В експериментах та обмежених клінічних дослідженнях встановлено, що імуномакс активує як тканинні макрофаги, так і циркулюючі в периферійній крові моноцити, а також нейтрофільні гранулоцити та NK-клітини, підвищує продукцію низки цитокінів, зокрема, IL-8, IL-1в та ФНП (Тищенко А.Л., 2003; Атауллаханова Р.И. и соавт., 2005; Фролов В.М., Лоскутова І.В., 2006, 2009). Для клінічного застосування імуномаксу встановлені наступні показання: для корекції ослабленого імунітету; для лікування інфекцій викликаних вірусами простого герпесу, хламідіями, мікоплазммами, уреаплазмами, іншими бактеріями і вірусами (Буданов П.В., 2005; Лоскутова І.В. и співав., 2009) Тому було доцільним проаналізувати динаміку показників імунітету у хворих із первинною та рецидивною формою ХПЕ при проведенні імунокорекції за допомогою комбінації субаліну та імуномаксу.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у відповідності до основного плану науково-дослідних робіт (НДР) Луганського державного медичного університету і є фрагментом тем НДР: «Імунологичні механізми патогенезу хронічних та рецидивуючих інфекцій, імунокорекція та імунореабілітація» (№ держреєстрації 0105U002307) та «Клініко-імунологічна характеристика та оптимізація лікування хворих на поліпозний етмоїдит» (№ держреєстрації 0109U000376).

Метою роботи була вивчення особливостей імунних порушень у хворих з різними формами хронічного поліпозного етмоїдиту та патогенетичне обґрунтування призначення імуноактивних препаратів.

Для досягнення вказаної мети були поставлені такі конкретні задачі:

1. З'ясувати роль інфекційного агенту в формуванні рецидивних форм ХПЕ.

2. Вивчити видовий склад мікробного пейзажу слизової оболонки носу у хворих на ХПЕ в залежності від форми захворювання.

3. Проаналізувати зміни імунологічних показників у хворих з первинними та рецидивними формами ХПЕ.

4. Дослідити концентрацію цитокінів (IL-1в, IL-2, IL-4, IL-10) та інтерферонів (б- та г-ІФН) у сироватці крові та промивній рідині хворих на ХПЕ в залежності від форми захворювання.

5. Встановити ефективність імунокорекції у хворих на ХПЕ з використанням комбінації імуноактивних препаратів - субаліну та імуномаксу та їх вплив на імунологічні показники.

Об'єкт дослідження - особливості імунних механізмів в патогенезі формування рецидивних форм ХПЕ.

Предмет дослідження - стан імунної системи при різних формах хронічного поліпозного процесу у навколоносових пазухах; показники мікробіологічного гомеостазу, оцінка ефективності імунокорекції з використанням субаліну та імуномаксу.

Методи дослідження: клінічні, лабораторні, статистичні, інструментальні, імунологічні,.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше виявлена частота хламідійної і герпетичної інфекцій та їх асоціацій у пацієнтів з ХПЕ, вивчені особливості мікробного пейзажу слизової оболонки носових шляхів при розвитку рецидивів поліпозного процесу у навколоносових пазухах у різні терміни після оперативного втручання (поліпектомії).

При рецидивних формах ХПЕ виявлено формування ВІД, який характеризується зниженням кількісних та функціональних показників клітинної ланки імунітету, в тому числі пригнічення активності макрофагальної фагоцитуючої системи (МФС), що вставнолено шляхом аналізу показників фагоцитарної активності моноцитів (ФАМ), дисбалансом ЦК із тривалим збереженням підвищеного рівня прозапальних (IL-1в, IL-2) та протизапального ЦК (IL-4) при відносній недостатності регуляторного ЦК (IL-10), зменшення рівня б- та г-ІФН у крові хворих, особливо при розвитку рецидиву ХПЕ.

Обґрунтована доцільність та перспективність проведення імунокорекції у хворих на ХПЕ з використанням сучасних імунотропних препаратів (субаліну, імуномаксу). Показано, що проведення імунокорекції сприяє зниженню проявів ВІД та зменшує ризик розвитку після хірургічного лікування (поліпектомії) ранніх рецидивів ХПЕ.

Практичне значення одержаних результатів. Встановлені патогенетичні особливості розвитку рецидивів ХПЕ в різні терміни після операції поліпектомії. На підставі отриманих результатів розроблено та впроваджено у клінічну практику новий метод імунокорекції рецидивних форм ХПЕ з використанням субаліну та імуномаксу. Доведено, що застосування запропонованої комбінації імуноактивних препаратів позитивно впливає на клінічний перебіг та імунологічні показники у хворих на ХПЕ і сприяє більш тривалому збереженню повноцінної ремісії захворювання після проведення хірургічного лікування. Впровадження результатів роботи в практику закладів охорони здоров'я дозволяє зменшити частоту розвитку рецидивів поліпозного процесу у навколоносових пазухах та покращити якість життя таких хворих. Основні результати проведених досліджень впроваджено в лікувальну практику отоларингологічних та імунологічних відділень лікувальних установ мм. Луганська, Донецька, Сімферополя.

На способи імунокорекції хворих на ХПЕ отримано патенти України на корисну модель № 43017 та № 43018. Наукові результати, які отримано в дисертації, використовуються у навчальному процесі на кафедрах клінічної імунології та алергології 4-х медичних ВНЗ України: Національному медичному університеті ім. О.О. Богомольця (Київ), Луганському державному медичному університеті, Донецькому національному медичному університеті ім. М.Горького, Кримському державному медичному університеті ім. С.І. Георгієвського.

Особистий внесок здобувача. Дисертант самостійно проводила у повному обсязі клінічні та більшість імунологічних досліджень за темою дисертації, а також здійснювала вивчення ефективності запропонованого способу імунокорекції обстежених хворих, статистичну обробку отриманих результатів, сформулювала висновки та практичні рекомендації роботи, проводила впровадження результатів досліджень у клінічну практику.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідались та обговорювались на VIII міждисциплінарній науково-практичній конференції “Епідеміологія, імунопатогенез, діагностика та лікування TORCH-інфекції” (Київ, 2008); на Х Українській науково-практичній конференції з актуальних питань алергології, клінічної та лабораторної імунології, алергології та імунореабілітації (Київ, 2008); на ХІ Українській науково-практичній конференції з актуальних питань алергології, клінічної та лабораторної імунології, алергології та імунореабілітації «Нове у діагностиці, лікуванні і профілактиці імуно- та алергопатологій» (Київ, 2009); засіданнях Луганських обласних асоціацій клінічних імунологів (Луганськ, 2008-2009) та отоларингологів (Луганськ, 2009).

Публікації. Результати дисертації опубліковано в 11 статтях у фахових виданнях, затверджених ВАК України (з них 6 статей одноосібні); 4 тезах доповідей на науково-практичних конференціях та симпозіумах; за темою дисертації отримано 2 патенти України на корисні моделі (№№ 43017, 43018).

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена українською мовою на 149 сторінках машинопису, включає вступ, огляд літератури, розділ матеріалів та методів дослідження, 4 розділи власних досліджень, аналіз і узагальнення отриманих результатів, висновки та практичні рекомендації. Список використаних джерел включає 187 робіт кирилицею та 101 латиницею. Дисертація ілюстрована 29 таблицями, 17 рисунками та 2 клінічними спостереженнями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Матеріал та методи дослідження. Під спостереженням було 162 хворих на ХПЕ, з них 96 (59,3%) чоловіків та 66 (40,7%) жінок віком від 18 до 59 років. З дослідження були виключені хворі із обтяженим алергологічним анамнезом, аспіриновою триадою та гнійними сінуїтами. Більшість обстежених хворих (100 осіб - 61,7%) початок захворювання пов`язували із частими гострими респіраторними інфекціями, у 57 (35,2%) осіб діагностовано також хронічний тонзиліт або фарингіт. У 80 (49,4%) пацієнтів був вперше виставлений діагноз ХПЕ. У решти (82 осіб - 50,6%) обстежених відмічався рецидив поліпозу СОН та навколоносових пазух, який розвинувся протягом від 3 місяців до 4 років після оперативного втручання, з них у 15 (9,3%) хворих рецидив ХПЕ розвинувся на протязі першого року після поліпектомії (ранні рецидиви) і у 67 (41,3%) - через 1,5-4 років після проведеного хірургічного лікування (пізні рецидиви).

Перебіг ХПЕ характеризувався типовою клінічною картиною: утруднення мносового дихання (100%), наявністю серозно-слизового виділення з носу (59,3%), порушенням нюху (32,6%), гугнявість (20,9%). Пацієнти скаржилися на виражену загальну слабкість (100%), поганий нічний сон із сонливістю удень (75,9%), періодичний локалізований головний біль (73,3%), дратівливість (68,5%), підвищену стомлюваність та зниження працездатності (58,0%), зниження апетиту (35,2%). При об'єктивному обстежені хворих було виявлено привідчинений рот (100%), блідість шкіри обличчя (56,2%), деформація носу та носової перетинки (48,7%), наявність поліпів, які заповнювали середній та загальний носові ходи (100%).

При мікроскопії мазков-відбитків носового секрету відмічалося підвищення вмісту лімфоцитів та нейтрофілів, що підтверджувало наявність хронічного запалення.

Для аналізу ефективності комбінації субаліну та імуномаксу обстежені хворі на ХПЕ були розподілені на дві групи, рандомізовані за віком, статтю та формою хвороби: основну (77 хворих) та зіставлення (85 хворих). В обох групах хворим призначали консервативну терапію згідно протоколу надання медичної допомоги (Наказ МОЗ № 181 від 24.03.2009 р.) із включенням протизапальних (немісулід, нурофен, індометацин), антигістамінних (супрастін, кларітин) і антиоксидантних (аскорутин, аєвіт) препаратів, а також фізіотерапевтичних засобів (магнітотерапія, внутрішньоносовий електрофорез із розчином йодиду калію або сульфату магнію, УВЧ). Пацієнти основної групи також отримували додатково комбінацію імуноактивних препаратів субмаліну та імуномаксу. Одну дозу (1 флакон) субаліну розводили в 5 мл ізотонічного розчину хлористого натрію ex tempore і призначали інтраназально у вигляді зрошення СОН щодня двічі на добу. Курс лікування складав 10-12 днів. Імуномакс вводили внутрішньом`язово по 200 мг один раз на добу протягом 6 діб поспіль потім через 3 дні ще три ін'єкції препарату щодня.

Наявність у хворих на ХПЕ хламідійної і герпетичної інфекції визначали при наявності діагностично значущих титрів специфічних імуноглобулінів (Ig) класів G і M у сироватці крові за допомогою твердофазного імуноферментного аналізу (ІФА) з використанням комерційних тест-систем «Вектор-Бест» (РФ).

Вивчення мікрофлори, яка отримана зі слизової оболонки носу під час риноскопії, проводили з посівом матеріалу на живильно-диференціальне середовища: кров`яний, жовточно-сольовий агари, середовище Ендо та ентерококагар (НЦПМ, Москва). Відбирали колонії, що виросли і при отриманні чистої культури проводили ідентифікацію мікроорганізмів з використанням загально прийнятих бактеріологічних методів.

Імунологічні дослідження включали вивчення показників клітинної та гуморальної ланок імунітету, стану МФС, інтерферонового статусу, концентрації сироваткових про- та протизапальних ЦК, а також прозапальних ЦК у промивній рідині навколоносових пазух. Аналізували загальну кількість Т - (CD3+) -, В - (CD22+) - лімфоцитів, Т-хелперів /індукторів (CD4+) і Т-супресорів/кілерів (CD8+) у цитотоксичному тесті з моноклональними антитілами (МКАТ). У роботі використовувалися комерційні МКАТ класів CD3+, CD4+, CD8+ і CD22+ виробництва НВЦ „МедБиоСпектр” (РФ, Москва). Функціональну активність Т-лімфоцитів аналізували за допомогою реакції бластної трансформації лімфоцитів (РБТЛ) при її постановці мікрометодом з використанням в якості неспецифічного мітогену фітогемаглютініну (ФГА). У 62 хворих досліджували ФАМ чашечковим методом (В.М. Фролов та співав., 1989) із вивченням фагоцитарного числа (ФЧ), фагоцитарного індексу (ФІ), індексу атракції (ІА) та індексу перетравлення (ІП). В якості тест-об'єкту фагоцитозу використовували живу добову культуру Staph. aureus (штам 505).

Рівень сироваткових Ig основних класів визначали методом радіальної імунодифузії за G.Manchini et al. (1965) в агарозному гелі з моноспецифічними антисироватками, що містять антитіла до Ig A, Ig M і Ig G виробництва АО „ИмБио” (Н-Новгород, РФ). Рівень загального Ig Е визначали методом ІФА з вико ристанням моноспецифічних антитіл до IgE за допомогою наборів «Вектор-Бест» (СПб, РФ).

Дослідження інтерферонів проводилось із застосуванням ІФА з використанням тест-систем для визначення б- та г-ІФН виробництва НПО „Диагностические системы” (Н.Новгород, РФ). Для характеристики цитокінового профілю крові (ЦПК) аналізували вміст у сироватці крові IL-1в, IL-2, IL-4, IL-10 з використанням тест-систем НПО „Протеиновый контур” (ProCon) - РФ (СПб). Результати оцінювали на ІФА аналізаторі «Эфос-9305» (РФ). Дослідження проводились за методиками виробника. У 31 хворого на ХПЕ визначали також вміст прозапальних (IL-1в, IL-2, г-ІФН) ЦК у промивній рідині з навколоносових пазух.

В якості норм імунологічних показників було використано дані міжкафедральної імунологічної лабораторії Луганського державного медичного університету отримані при обстеженні 36 здорових донорів молодого віку, які постійно мешкають в Луганській області.

Статистичну обробку одержаних результатів здійснювали на базі обчислювального центру Східно-Українського Національного університету ім. В. Даля на персональному комп'ютері за допомогою багатофакторного дисперсійного аналізу з використанням пакетів ліцензійних програм Microsoft Office 97, Microsoft Exel Stadia 6.1/ propf. та Statistіca.

Отримані результати та їх обговорення. Проведене дослідження показало високу частоту виявлення специфічних антитіл до Хл та ВПГ у крові хворих із хронічним поліпозним процесом у навколоносових пазухах, особливо при його рецидивному перебігу. Так, сумарні антитіла класів М та G у сироватці крові до Хл та ВПГ 1 та 2 типу виявилися у 110 (67,9%) та 134 (82,7%) пацієнтів відповідно, причому у 74 (50,6%) хворих спостерігалося одночасне інфікування обома збудниками. Причому, при розвитку рецидиву ХПЕ на протязі 1-го року після поліпектомії специфічні сумарні Ig до ВПГ було виділено у всіх хворих і у 8 (53,3%) пацієнтів - до Хл. При виникненні пізніх рецидивів поліпозу СОН сироваткові Ig G до ВПГ виявлялися у 58 (86,7%) хворих, а до Хл - у 50 (74,6%) осіб. У хворих з первинно діагностованим ХПЕ специфічні антитіла до Хл і ВПГ визначалися у 52 (65,0%) і у 61 (76,3%) обстежених відповідно.

Бактеріологічне дослідження біоценозу СОН у хворих на ХПЕ показало розширення спектру мікропейзажу у порівнянні із здоровими донорами. Так, в обстежених хворих на відміну від здорових, виділялися грамнегативні бактерії, а саме Enterococcus fecalis - у 18 (11,1%) випадках, Echerichia coli - 11 (6,8%) пацієнтів, Klebsiella pneumoniae - у 5 (3,3%) хворих,. Одночасно спостерігалося зростання осіб з наявністю грампозитивних коків (Staphylococcus, Streptococcus) стосовно контролю в 2,1 та 1,7 рази відповідно. Отже, вони можуть бути вірогідними збудниками запальних хвороб носу та навколоносових пазух. У більшості (127 чол. - 78,4%) обстежених на ХПЕ відмічалися мікробні асоціації, з яких переважали трьохкомпонентні (у 76 осіб - 46,9%), тоді як монокультури зустрічалися лише у 21,6% випадках. При ХПЕ з ранніми рецидивами захворювання після поліпектомії частіше виявлялися чотирьохкомпонентні мікробні асоціації (6 осіб - 40,0%), переважно у складі Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pyogenus, Enterobacter cloaceae та Echerichia coli. При первинному поліпозному процесі у навколоносових пазухах частіше знаходилися трьохкомпонентні (57,5%) асоціації або монокультури (21,3%) патогенних мікроорганізмів. Дослідження кількісного складу мікропейзажу СОН при ХПЕ показало вірогідне зростання колонізації мікроорганізмами. У 97 (59,9%) обстежених зустрічалося зростання Staphylococcus aureus 10⁵/мл КОУ та більш, у 89 (54,9%) культур - Streptococus viridans 10⁷/мл КУО та більш, у 62 (38,3%) випадках - Staphylococcus epidermidis 10⁶-10⁷/мл КУО, тобто відмічалося суттєве зростання частоти виявлення патогенної та умовно-патогенної флори. Таким чином, різноманіття видового спектру, поява невластивих в нормі для цієї локалізації мікроорганізмів дозволяють припустити наявність дисбіотичних змін у хворих на ХПЕ, і враховуючи значення виявлених порушень у розвитку запалення у навколоносових пазухах, доцільно призначати препарати, які корегують мікрофлору.

Імунні зсуви у хворих, що заходилися під наглядом, характеризувалися Т-лімфопенією, дисбалансом субпопуляційного складу Т-лімфоцитів, зниженням кількості циркулюючих Т-хелперів/індукторів (CD4+), в той час як рівень Т-супресорів/кілерів (CD8+) у більшості обстежених хворих залишався в межах норми або помірно знижався, у зв'язку з чим імунорегуляторний індекс (CD4/CD8) був також переважно знижений. У хворих з первинним ХПЕ рівень тотальної популяції Т_клітин (CD3+) дорівнював (60,6±2,1%), тобто знижувався в середньому в 1,2 рази порівняно з нормою (P>0,05). Відмічалося помірне зменшення рівня CD4+_ лімфоцитів, а співвідношення CD4/CD8 знижувалося у середньому до 1,69±0,02, що було в 1,2 рази менше норми (Р<0,05). Індивідуальний аналіз імунограм показав, що зменшення абсолютної кількості у крові CD3+- та CD4+-лімфоцитів було найбільш виражено при формуванні ранніх рецидивів ХПЕ. Кількість В-клітин (CD22) в більшості випадків була в межах норми; лише у 9,9% хворих відмічалося зниження їх кількості, в клінічному плані це були переважно пацієнти з ранніми рецидивами хвороби. У більшості обстежених хворих відмічалося також суттєве зниження показника РБТЛ з ФГА (в середньому до 37,2±2,2 % при нормі 65,8±2,9 %; Р<0,01), що свідчило про пригнічення функціональної активності Т-лімфоцитів.

Встановлено, що у хворих на ХПЕ мають місце також суттєві порушення з боку МФС за результатами дослідження ФАМ. У більшості обстежених із вперше виявленим ХПЕ (у 22 осіб з 31 - 71,0%) було зареєстровано зниження проаналізованих показників ФАМ, а саме ФІ в середньому в 1,6 і ФЧ - 1,4 рази, тоді як у решти хворих відбувалося зростання даних індексів (при цьому кратність різниці від норми дорівнювала в середньому 1,2 рази для ФІ й 1,4 рази - для ФЧ; Р<0,05). У всіх хворих з наявністю рецидивів поліпозного процесу у навколоносових пазухах відзначалось зниження ФІ в середньому удвічі та ФЧ - в 1,8 рази (при відповідних нормах 28,6±1,9 і 4,00±0,35; при Р<0,05) Так, у пацієнтів виникненням рецидиву ХПЕ протягом 1 року після оперативного втручання (поліектомії) ФІ складав в середньому 12,6±0,7 (Р<0,01) та ФЧ -1,61±0,15 (Р<0,01), тобто відмічалося максимальне зменшення цих індексів. Показник ІА знижувався в середньому 1,4 рази при вперше виявленому ХПЕ, в 1,9 рази - при розвитку рецидиву поліпозу через 1,5-4 років після поліпектомії, а при розвитку раннього рецидиву захворювання мало місце значне зниження ІА в 2,6 рази (при нормі 17,6±1,1; P<0,01). У всіх хворих на ХПЕ найбільш порушена була фаза перетравлення поглинутих мікробів. При цьому ІП був знижений стосовно норми у середньому в 1,4 рази у хворих із вперше виявленим ХПЕ (Р<0,05), майже в двічі - у хворих з пізньою рецидивною формою хвороби (Р<0,01) та в 3,4 рази у хворих з раннім рецидивом поліпозного процесу у навколоносових пазухах (Р<0,001). Таким чином, у хворих на ХПЕ мають місце суттєві порушення в з боку МФС, які залежать від клінічного перебігу захворювання та терміну розвитку рецидивів поліпозу.

При ХПЕ, в більшості випадків, незалежно від форми хвороби, відмічалось вірогідне зниження вмісту IgА у сироватці крові. Рівень Ig А у хворих із вперше встановленим діагнозом ХПЕ складав у середньому (1,34±0,11) г/л (Р<0,05), що було в середньому в 1,2 рази нижче норми, тоді як в групах з рецидивним перебігом хвороби кратність зменшення була більш значною - в 2,3 рази при ранніх рецидивах (Р<0,01) та в 1,5 рази при пізніх рецидивах полі позу (Р<0,05). Концентрація Ig G у крові хворих із вперше виявленим поліпозним процесом у навколоносових пазухах була підвищена у середньому в 1,3 рази (при нормі 13,2±0,5 г/л; Р<0,05). При розвитку рецидиву ХПЕ через 1,5-4 роки після оперативного втручання (поліпектомії) відмічалося помірне зростання рівня Ig G у крові, що дорівнювало (16,8±0,46) г/л (Р=0,05). Водночас, у хворих з розвитком раннього рецидиву поліпозу у навколоносових пазухах концентрація Ig G зменшувалася до (10,7±0,48) г/л, тобто кратність зниження стосовно норми складала 1,3 рази (Р<0,05). Аналогічна закономірність виявлена стосовно концентрації Іg M у сироватці крові обстежених. Так, у хворих із вперше встановленим діагнозом ХПЕ реєструвалося підвищення концентрації Ig M у середньому в 1,5 рази (при нормі 1,82±0,09 г/л; Р<0,05), що вірогідно віддзеркалювало інтенсивність процесів антитілоутворювання. У пацієнтів з наявністю рецидивів ХПЕ через 1,5-4 роки після раніше перенесеної операції поліпектомії, концентрація Ig М, навпаки була була суттєво знижена і складала в середньому (1,63±0,13) г/л, тобто на 10,4% нижче норми (Р=0,05). При ранньому рецидивуванню поліпозу кратність зменшення концентрації Ig M у крові була ще більш суттєвою - у середньому в 1,3 рази (1,42±0,06 г/л; Р<0,05).

У 98 (60,5%) хворих на ХПЕ вміст загального Ig Е у крові був не суттєво підвищеним - в 1,17-1,2 рази, лише у 24 (14,8%) пацієнтів реєструвалося більш значне зростання його рівня (від 200 МО/л до 800 МО/л: Р<0,01). У решти обстежених рівень загального Ig Е знаходився в межах норми, складаючи у середньому (83,4±2,1) МО/мл: Р>0,05), тобто у цих пацієнтів спостерігалися клініко-лабораторні ознаки хронічного запалення у слизової навколоносових пазух без наявності ознак підвищеної алергічної гіперчутливості. Необхідно відмітити, що залежності між рівнем загального Ig Е у крові і формою ХПЕ (первинної або рецидивної) на нашому матеріалі виявлено не було.

У хворих з первинним ХПЕ концентрація б-ІФН у крові виявилася зниженою в 1,2 рази і складала у середньому (15,3±0,5) пг/мл (при нормі 17,9±0,4 пг/мл; Р<0,05). В обстежених пацієнтів кратність зниження г-ІФН у крові складала 1,4 рази і досягала рівня (13,9±0,3) пг/мл (при нормі 18,4±0,8 пг/мл; Р<0,05). Серед обстежених з рецидивними формами ХПЕ найменший рівень б-ІФН у крові відмічався при рецидивуванні патологічного процесу протягом першого року після оперативного втручання (поліпектомії), який складав у середньому (10,1±0,5) пг/мл (Р<0,01). В осіб з пізними рецидивами ХПЕ концентрація б-ІФН у крові дорівнювала (13,0±0,7) пг/мл, що було в середньому в 1,4 рази менше норми (Р<0,05). В обстежених пацієнтів з рецидивним перебігом ХПЕ рівень -ІФН у крові знижувався в порівнянні з нормою у середньому в 2,3 рази при ранніх рецидивах )Р<0,01) та в 1,5 рази - при пізніх (Р<0,05). Отже, виявлені зсуви з боку концентрації - і -ІФН у пацієнтів з рецидивними формами ХПЕ, особливо при розвитку ранніх рецидивів поліпозу навколоносових пазух, вказує як на особливості клінічного перебігу захворювання, так й на ступінь виразності ІФН дефіциту. Цей факт необхідно враховувати для корекції ІФН-статусу у таких пацієнтів за допомогою препаратів інтерферонів або індукторів інтерфероногенезу.

Виявлено збільшення концентрації прозапальних ЦК (ІL-1в, IL-2) у крові хворих на ХПЕ, причому ступінь її зростання залежала від форми захворювання. При первинному ХПЕ підвищення вмісту IL-1в досягало у середньому (91,7±9,1) пг/мл, що було в 3,1 рази вище норми (Р<0,01). Рівень IL-1в у крові хворих з розвитком рецидиву ХПЕ не раніше 1,5 років після поліпектомії був підвищений в 2,6 рази і складав у середньому (78,8±9,1) пг/мл (Р<0,01). В той же час у хворих з ранніми рецидивами ХПЕ рівень сироваткового IL-1в у середньому становив (111,7±9,6) пг/мл, тобто кратність зростання вмісту даного ЦК у крові стосовно норми досягала 3,7 рази (Р<0,001). Рівень ІL-2 зростав у крові хворих із первинним ХПЕ в 1,7 рази відносно норми, що складало у середньому (95,9±9,3) пг/мл (при нормі 58,0±4,8 пг/мл; Р<0,01). В осіб з рецидивним перебігом ХПЕ, рівень IL-2 у крові складав в середньому (96,1±9,4) пг/мл (Р<0,01). При цьому ступінь підвищення вмісту IL-2 у крові хворих із пізніми рецидивами ХПЕ складав у середньому в 1,9 рази (107,3±8,3 пг/мл; P<0,01). У пацієнтів з виникненням рецидиву ХПЕ після операції поліпектомії протягом року відбувалося більш суттєве підвищення рівня IL-2 у крові - в середньому в 2,6 рази, що складало (154,9±12,8) пг/мл (Р<0,01).

Для характеристики ступеня інтенсивності запального процесу у навколоносових пазухах при ХПЕ було також досліджено концентрацію прозапальних ЦК (ІL-1в, IL-2) в промивній рідині носових шляхів. Встановлено зростання рівня ІL-1в у 12 (38,7%) обстежених у середньому в 2,5 рази, що складало (45,2±6,8) пг/мл (Р<0,05). Однак, майже у половини обстежених (15 осіб), з яких у 9 пацієнтів вперше діагностований ХПЕ вміст ІL-1в був в межах референтної норми та складав (19,5±2,9) пг/мл (при нормі 18,0±3,2 пг/мл; Р>0,05). У 12 (38,7%) обстежених виявилися високі показники вмісту ІL-1в - (52,7±5,4) пг/мл (Р<0,01), з них у 8 осіб відмічалася рецидивна форма захворювання. У решти (4 осіб - 12,9%) зареєстровано зростання концентрації ІL-1в від 48,5 до 103 пг/мл, що розцінено як надвисокий рівень ЦК. Зіставлення рівня цього ЦК з клінічними проявами ХПЕ довело, що надвисокий рівень ІL-1в спостерігався саме у хворих з розвитком рецидивів поліпозу в навколоносових пазухах на протязі 1-го року після оперативного втручання.

Концентрація ІL-2 у промивній рідині обстежених хворих була підвищеною в середньому у 1,8 рази і дорівнювала (40,3±5,2) пг/мл (Р<0,05). У 17 (54,8%) пацієнтів рівень ІL-2 в межах норми та складав у середньому (25,8±2,3) пг/мл (при нормі 22,5±3,8 пг/мл; Р>0,05). Показово, що нормальний рівень показника прозапального ЦК відмічалося у всіх хворих з вперше встановленим поліпозним процесом у навколоносових пазухах і лише у 2 (11,8%) осіб з рецидивами ХПЕ. Високий рівень ІL-2 спостерігався у 9 (52,9%) хворих (середній рівень - 38,5±4,6 пг/мл), у 4 (23,5%) мав місце надвисокий вміст вказаного ЦК - 96,9±10,1 пг/мл. Однак, у 2 (11,8%) пацієнтів, незважаючи на наявність виникнення рецидивних форм захворювання, відмічався дефіцит ІL-2 (середній рівень - 5,3±1,1 пг/мл), що, ймовірно, свідчило про дефекти функціонування в них імунної системи.

Було проаналізовано результати дослідження рівня протизапальних ЦК (ІL-4, IL-10) у сироватці крові хворих на ХПЕ. Встановлено, що в обстежених хворих простежувалось підвищення рівня IL-4 у крові, який було в середньому у 2,5 рази вище референтної норми і дорівнював (65,1+3,8) пг/мл (Р<0,05). У пацієнтів з вперше встановленим діагнозом ХПЕ вміст сироваткового ІL-4 в середньому складав (37,5±2,2) пг/мл, що було 1,4 разів вище за норму (Р<0,01). При цьому у більшості обстежених хворих рівень даного ЦК був в межах норми або помірно підвищений. У пацієнтів з виникненням рецидиву ХПЕ після раніше проведеної операції поліпектомії протягом першого року, спостерігалося зростання рівню ІL-4 у крові в середньому до (80,2±9,3) пг/мл, а при рецидивуванні захворювання через 1,5-4 роки - до (58,4±9,1) пг/мл (при нормі 26,0±1,8 пг/мл; Р<0,01). Кратність зростання концентрації IL-10 у крові обстежених хворих на ХПЕ складала 1,8 рази і дорівнювала (32,5±2,2) пг/мл (при нормі 18,0±1,4 пг/мл; Р<0,05). У 23 (28,8%) хворих відмічався високий вміст ЦК у крові - (33,6±4,1) пг/мл (Р<0,05), у 10 (12,5%) обстежених мав місце надвисокий рівень ЦК, який дорівнював (110,1±8,5) пг/мл (Р<0,01). В той же час у більшості обстежених хворих (45 осіб - 56,3%) рівень IL-10 зберігався в межах референтної норми і складав у середньому 19,6±2,9 пг/мл (Р>0,05), тоді як у 3 (3,7%) пацієнтів при виразних проявах поліпозного процесу у навколоносових пазухах, відмічався навіть дефіцит IL-10 у кров, оскільки середній рівень цього ЦК дорівнював лише 9,5±1,5 пг/мл (Р<0,05). Таким чином, у частини обстежених спостерігається підвищення рівня протизапальних ЦК (ІL-4, IL-10) у крові, що є відповіддю організму на антигенну стимуляцію. В той же час, стабільно високий рівень IL-4 у хворих на ХПЕ можна враховувати як прогностично негативний критерій щодо подальшого рецидивування захворювання.

Повторне мікробіологічне дослідження з включенням пробіотику (субаліну) та імуномодуюючого препарату (імуномаксу) дозволило встановити нормалізацію біоценозу СОН у 9 (11,7%) хворих на ХПЕ основної групи, покращення показників мікрофлори відмічалося в 79,2% випадках і у решти (7 осіб - 9,1%) зберігалися виражені порушення мікробного пейзажу. Після завершення загальноприйнятого лікування (група зіставлення) у жодного пацієнта із ХПЕ не спостерігалося нормалізації мікрофлори СОН. Поліпшення показників мікробіоценозу в групі зіставлення відмічалося у 28 (32,9%) пацієнтів, що було менше в 2,76 рази у порівнянні з основною групою (Р<0,01). У хворих основної групи відбувалося зменшення частоти виявлення кокової флори, а саме стафілококів - у 16 (20,8%) осіб, стрептококів - у 12 (15,6%) пацієнтів. У групі зіставлення також відмічалося покращення мікробіоценозу СОН, однак позитивна динаміка була суттєво менш виразна. Зниження концентрації бактерій родів Staphylococcus і Streptococus у виділеннях СОН спостерігалося у 14,6% і 9,8% випадків відповідно. Аналіз кількісного складу показав зменшення загального рівня стафілококів у середньому до 10⁴/мл КУО, стрептококів - до 10⁵/мл КУО, а також зменшення титрів бактерій роду клібсієла - до 10³/мл КУО. В групі зіставлення зберігався підвищений вміст стрептококів і лише у 5 (5,9%) осіб відбувалося зниження кількості умовно-патогенних мікроорганізмів до 10⁵/мл КУО, що пов`язано із збереженням тимчасового ВІД у хворих на ХПЕ, особливо з рецидивним перебігом хвороби.

Покращення імунологічних показників відзначено в обох групах пацієнтів на ХПЕ, однак більш суттєво вираженими вони були в основній групі (яким призначали імунокорекцію). Індивідуальний аналіз довів, що у 59 (76,6%) пацієнтів основної групи після завершення використання комбінації субмаліну та імуномаксу відбувалося практично повна нормалізація імунних показників, у 11 (14,3%) хворих - поліпшення вказаних показників. У 7 (9,1%) осіб зберігався ВІД стосовно показників клітинної ланки системного імунітету; в клінічному плані це були переважно пацієнти з ранніми рецидивами поліпозу та повторними оперативними втручаннями. Збереження змін з боку імунологічних показників розцінювалося нами як фактор для призначення повторних курсів консервативної терапії з застосуванням імуноактивних препаратів. В групі зіставлення у 39 (45,9%) пацієнтів на 12-14-у добу кількісні показники клітинного імунітету (CD3+, CD4+) залишалися істотно меншими за норму, а у 46 осіб відмічалась лише тенденція до покращання їх кількості. В групі хворих на ХПЕ, які отримали імунокорекцію, відмічалась також чітко виражена тенденція до підвищення функціональної активності лімфоцитів, що підтверджувалось зростанням показників РБТЛ. У 63 (81,8%) обстежених показник індукованої ФГА РБТЛ після закінчення лікування з використанням імунокорекції складав в середньому (60,2±1,5%) (в групі зіставлення 54,7±1,5%; P<0,05), що вірогідно не відрізнялося від норми (62,2±1,9%; P>0,05). Отже, запропонований метод імунокорекції з включенням комбінації субаліну та імуномаксу можна вважати патогенетично обгрунтованим, оскільки він позитивно впливає на клітинні показники імунітету у хворих на ХПЕ.

На момент завершення імунокорекції, тобто в середньому на 12-14 добу, у 23 з 31 осіб (74,2%) хворих основної групи і 14 (45,2%) пацієнтів, які не отримували вказаної імунотерапії, відмічалось суттєве покращання показників ФАМ. Перш за все це стосувалося вірогідного збільшення ФЧ і ІП. В той же час майже у половини пацієнтів групи зіставлення (13 осіб - 41,9%) і 5 (16,1%) хворих основної групи мала місце лише незначна позитивна динаміка індексів ФАМ.

Під впливом лікування із включенням імуноактивних препаратів (субаліну та імуномаксу) в середньому на 12-14-й день лікування у більшості обстежених основної групи відзначена суттєва позитивна динаміка концентрації б- і г-ІФН у крові. Дослідження концентрації сироваткових б- та -ІФН у хворих основної групи, показало підвищення від початкового показника в 1,9 разів та їх рівень становив у середньому (24,60,45) пг/мл і (55,42,4) пг/мл відповідно (Р<0,05), що можна вважати адекватною імунною відповіддю. У хворих групи зіставлення відмічалася лише тенденція до покращення інтерфероногенезу, однак це торкалося лише концентрації сироваткового б-ІФН. У цей період хворих вивчені показники відрізнялися від аналогічних в основній групі: концентрація б-ІФН складала 16,40,3 пг/мл, тобто кратність його зростання складала 1,3 рази відповідно до початкового рівня, однак вміст цього ЦК залишався в 1,1 рази меншим за норму Р0,05) і 1,5 рази нижче відповідного показника у хворих основної групи. Вміст -ІФН в крові пацієнтів групи зіставлення був в серед.ньому в 1,7 рази нижчим в порівнянні з основною групою і складав (33,2±1,7) пг/мл. Таким чином, при вихідному зниженні рівня -ІФН в динаміці лікування субаліном та імуномаксом спостерігалося підвищення продукції даного ЦК, що може свідчити про відновлення функціональної активності імунокомпетентних клітин.

Після завершення лікування із включенням комбінації субаліну та імуномаксу спостерігалася чітко виражена тенденція до нормалізації рівня ЦК прозапальної дії. У хворих з рецидивним перебігом ХПЕ, які приймали імунотропні препарати, відмічалося вірогідне зниження рівня IL-1в у крові, його вміст складав в середньому (42,9±5,1) пг/мл, що було в 2,1 рази нижче у порівнянні з вихідним високим рівнем цього ЦК (Р<0,01). У хворих групи зіставлення його концентрація залишалася стабільно підвищеною (63,2±4,8 пг/мл; Р<0,05). Після завершення курсу імунокорекції з включенням субаліну та імуномаксу (основна група) спостерігалася нормалізація сироваткового IL-2, а клінічному плані це забезпечує профілактику розвитку рецидивів поліпозного процесу в навколоносових пазухах. Концентрація IL-4 у крові хворих основної групи під впливом запропонованого лікування зменшувалася у середньому в 2,5 рази (P<0,01) і досягала верхньої межі норми (18,7±2,3 пг/мл; Р<0,01). У той же час, у групі зіставлення на кінець завершення традиційного лікування кратність зниження концентрації IL-4 дорівнювала 1,5 рази; P<0,05). Вміст сироваткового IL-10 у пацієнтів основної групи складала (19,6±1,6) пг/мл і досягала рівня ЦК у здорових донорів, хоча у хворих групи зіставлення його рівень залишався суттєво підвищеним.

Для з`ясування питання про тривалість збереження імуномодулюючого ефекту субаліну та імуномаксу у 18 хворих проведено імунологічне дослідження через 3-6 місяців після закінчення введення препаратів. Встановлено, що в 10 пацієнтів відмічалося збереження рівня б- і г-ІФН в межах норми, а в 8 обстежених - було помірне зниження вмісту ЦК у крові, що було підставою для проведення повторного курсу імунокорекції з призначенням комбінації субаліну та імуномаксу. Отже, отримані дані дозволяють вважати включення препаратів субаліну та імуномаксу до комплексу імунокорекції хворих на рецидивні форми ХПЕ патогенетично обґрунтованим, доцільним та клінічно перспективним.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та практичне вирішення актуальної наукової задачі - вивчені особливості патогенезу формування рецидивних форм хронічного поліпозного етмоїдиту (ХПЕ) та підвищення ефективності лікування таких хворих шляхом застосування сучасних імуноактивних препаратів - субаліну та імуномаксу.

1. При ХПЕ було виявлено сумарні антитіла до хламідій (Хл) та вірусу простого герпесу (ВПГ) у 67,9% та 82,7% випадках відповідно, причому у 50,6% обстежених встановлено інфікування обома збудниками одночасно. У хворих з ранніми рецидивами поліпозного процесу сумарні Ig до Хл були у 53,3%, а до ВПГ 1/2 типу - у 100%, при формуванні поліпозу у більш пізній термін - у 65,0% і 76,3% хворих відповідно. Встановлено, що у хворих з наявністю сполученого інфікування Хл та ВПГ відмічається висока вірогідність виникнення рецидивів ХПЕ.

2. У хворих на ХПЕ на слизовій оболонці носових шляхів мало місце зростання кількості виділення Staphylococcus aureus в 3,1 рази (Р<0,01), Staphylococcus epidermidis - в 1,8 рази (Р<0,01), Streptococcus pyogenus - вдвічі (Р<0,01). Кlebsiella pneumoniae та Enterococcus fecalis виявлялися лише у хворих з хронічним поліпозом. У хворих на ХПЕ у порівнянні зі здоровими в 2,8 рази рідше зустрічалися монокультури, а мікробні асоціації частіше були трьохкомпонентними (46,8%.). Багатокомпонентні асоціації мікроорганізмів слизової оболонки носу при ХПЕ частіше зустрічаються при розвитку рецидиву поліпозу у порівнянні з контролем. З формуванням поліпозного процесу у навколоносових пазухах збільшувався показник бактерійної колонізації 10⁷/мл КОУ кількості Staph. aureus, Str. viridans 10⁷/мл КУО на тлі зменшення Кlebsiella pneumoniae до 10³/мл КОУ.

3. У хворих з ХПЕ мають місце зсуви з боку імунологічних показників, які характеризуються зменшенням числа CD3+-клітин в 1,4-1,5 рази (Р<0,01), зниження кількості циркулюючих СD4+-лімфоцитів (в 1,3-1,5 рази; Р<0,01) та імунорегуляторного індексу CD4/CD8 (в 1,2-1,4 рази; Р<0,01), пригнічення функціональної активності Т-лімфоцитів за даними РБТЛ з ФГА (в 1,8 рази; Р<0,01), що свідчить про наявність вторинного імунодефіциту. Виявлено зменшення показників ФАМ, особливо індексу перетравлення, що свідчить про зниження функціональних спроможностей МФС.

4. У хворих на ХПЕ спостерігаються суттєві порушення з боку системи інтерфероногенезу, а саме зниження концентрації сироваткових б- та г-ІФН. У пацієнтів з рецидивами ХПЕ вміст б-ІФН у середньому в 1,3 разів нижче, ніж у пацієнтів з вперше встановленим ХПЕ, що є характерним для більш тяжкого перебігу захворювання. Рівень сироваткового г-ІФН у пацієнтів з вперше виявленим поліпозним процесом у пазухах носу і рецидивом захворювання нижче в 1,8 рази, що доводить про наявність в організмі хворих запального процесу. Причому виявлено прямий кореляційний зв`язок між рівнем зниження г-ІФН і терміном розвитку рецидиву хвороби.

5. У пацієнтів з ХПЕ спостерігається зростання вмісту прозапальних ЦК (IL-1в і IL-2) у крові і у промивній рідині навколоносових пазух, яке не залежала від терміну розвитку рецидиву. У хворих з розвитком ранніх рецидивів ХПЕ реєстровано більш суттєве зростання вмісту IL-1в та IL-2 у крові ніж у пацієнтів з вперше виявленим поліпозним процесом у навколоносових пазухах. При розвитку раннього рецидиву ХПЕ після операції поліпектомії відмічається зростання концентрації сироваткового IL-1в в середньому в 3,7 рази (Р<0,01), а IL-2 - в 2,6 рази (Р<0,01), тоді як при виникненні рецидиву через 1,5-3 роки після оперативного втручання в 2,6 та 1,9 рази відповідно. Виявлено зростання рівня ІL-1в у промивній рідині навколоносових пазух в 2,5 рази (Р<0,05) від норми, причому надвисокий рівень цього ЦК спостерігався у хворих з розвитком ранніх рецидивів захворювання. Концентрація ІL-2 у промивній рідині обстежених хворих була вище референтної норми у 1,8 рази (Р<0,05).

6. У хворих з первинним ХПЕ рівень протизапального ЦК ІL-4 у крові перевищував норму в 1,4 рази (Р<0,01), а при рецидивних формах ХПЕ спостерігалося більш суттєве зростання концентрації IL-4 у крові - у середньому в 2,6-4,5 рази (Р<0,01). При вперше виявленому ХПЕ відмічалося зростання концентрації IL-10 в 1,8 рази (Р<0,05), а при рецидивах поліпозного процесу у навколоносових пазухах відмічалася зменшення його рівня у сироватці крові.

7. При проведення імунокорекції, із застосуванням комбінації субаліну та імуномаксу у хворих з ХПЕ, відмічена істотна зміна видового складу мікробіоценозу слизової оболонки носу, зменшення або ліквідацію вторинного імунодефіцитного стану із нормалізацією вивчених імунологічних показників: збільшенням індексів ФАМ, зростанням вмісту б-ІФН у крові 2,9 рази (Р<0,01) та підвищенням концентрації -ІФН в 2,1 рази (Р<0,05) відповідно до вихідного рівня; відмічалося також вірогідне зниження рівня IL-1в - в середньому в 2,1 рази (Р<0,01), вмісту IL-2 - в 2,5 рази (Р<0,001), концентрація IL-4 у крові зменшувалася в 2,5 рази (P<0,01).

ПРАКТИВНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. З метою оцінки стану хворого та прогнозування розвитку рецидивів поліпозного процесу у навколоносових пазухах в періоді диспансерного нагляду доцільно визначати в сироватці крові антитіла M і G методом ІФА до ВПГ та хламідій, кількості CD3+-лімфоцитів та регуляторних субпопуляцій із підрахуванням імунорегуляторного індексу CD4/CD8, а також вивчення концентрації сироваткових б- та г-ІФН, ІL-2, IL-4, ІL-10.

2. Хворим на ХПЕ, з метою оптимізації лікування та досягнення стійкої ремісії захворювання доцільно рекомендувати включення до терапевтичного комплексу комбінації субаліну (1 дозу) розводили в 5 мл ізотонічного розчину хлористого натрію ex tempore зрошувати слизову оболонки порожнини носу щодня двічі на добу, 7-10 днів поспіль. Імуномакс рекомендується вводити по 200 мг внутрішньом`язово один раз на добу протягом 6 діб поспіль потім через 3 дні ще три ін'єкції препарату щодня, що сприяє усуненню імунних зсувів та досягненню стійкої клінічній ремісії.

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Запорожець Т.Ю. Мікробіоценоз слизової оболонки порожнини носа у хворих на хронічний поліпозний етмоїдит /Т.Ю.Запорожець // Ринологія. - 2009. - № 1. - С. 43-46.

2. Запорожець Т.Ю. Патогенетичне значення прозапальних цитокінів в розвитку рецидивних форм поліпозного етмоїдиту /Т.Ю.Запорожець, І.В.Лоскутова // Ринологія. - 2009. - № 3. - С. 20-25. (Здобувачем проведено імунологічне дослідження хворих на ХПЕ та проаналізовано отримані результати).

3. Запорожець Т.Ю. Клінічна та імунологічна ефективність субаліну та імуномаксу у хворих на рецидивні форми хронічного поліпозного етмоїдиту / Т.Ю. Запорожець // Український медичний альманах.- 2009. - Т. 12, № 4. - С. 86-89.

4. Запорожець Т.Ю. Імуноглобуліновий профіль у хворих на хронічний поліпозний етмоїдит /Т.Ю.Запорожець, І.В.Лоскутова // Імунологія та алергологія.- 2009. - № 1. - С. 88-91. (Здобувачем проведено дослідження імуноглобулінів у сироватці крові хворих на ХПЕ та проаналізовано отримані результати).

5. Запорожець Т.Ю. Ефективність лікування дисбіотичних порушення слизової оболонки носу у хворих на хронічний поліпозний етмоїдит / Т.Ю.Запорожець, І.В.Лоскутова // Ринологія. - 2009. - № 4. - С. 26-29. (Здобувачем проаналізована ефективність комбінації субаліну та імуномаксу в лікуванні хворих на ХПЕ).

6. Запорожець Т.Ю. Патогенетичне значення герпетичної та хламідійної інфекції у формуванні рецидивних форм хронічного поліпозного етмоїдиту / Т.Ю. Запорожець // Український медичний альманах. - 2009. - Т. 12, № 5. - С. 80-84.

7. Запорожець Т.Ю. Особливості показників клітинної ланки імунітету у хворих на хронічний поліпозний етмоїдит / Т.Ю. Запорожець // Проблеми екологічної та медичної генетики i клінічної імунології: зб. наук. праць. - Київ; Луганськ, 2009. - Вип. 4 (91). - С. 81-89.

8. Запорожець Т.Ю. Зміни вмісту протизапальних цитокінів у крові хворих на хронічний поліпозний етмоїдит /Т.Ю.Запорожець, І.В.Лоскутова // Проблеми екологічної та медичної генетики i клінічної імунології: зб. наук. праць. - Київ; Луганськ, 2009. - Вип. 6 (93). - С. 132-140. (Здобувачем проведено імунологічне обстеження та проаналізовано виявлені порушення цитокінів у хворих на ХПЕ).

9. Запорожець Т.Ю. Стан системи інтерфероногенезу у хворих на хронічний поліпозний етмоїдит / Т.Ю. Запорожець // Проблеми екологічної та медичної генетики i клінічної імунології: зб. наук. праць. - Київ; Луганськ, 2009. - Вип. 7 (94). - С. 98-107.

10. Запорожець Т.Т. Ефективність субаліну та імуномаксу в терапії хворих на хронічний поліпозний етмоїдит / Т.Ю. Запорожець // Проблеми екологічної та медичної генетики i клінічної імунології: зб. наук. праць. - Київ; Луганськ, 2009. - Вип. 8 (95). - С. 103-111.

11. Запорожець Т.Ю. Вплив комбінації субаліну та імуномаксу на цитокіновий профіль у хворих на хронічний поліпозний етмоїдит / Т.Ю.Запорожець, І.В. Лоскутова // Проблеми екологічної та медичної генетики i клінічної імунології: зб. наук. праць. - Київ; Луганськ, 2009. - Вип. 9 (96). - С. 101-110. (Здобувачем проаналізована клінічна ефективність комбінації субаліну та імуномаксу в терапії хворих на ХПЕ, а також проаналізовано динаміка сироваткових цитокінів).