Патоморфологічні особливості головного мозку у дітей у зв’язку з внутрішньоутробними torch-інфекціями

Практичне значення одержаних результатів. Уточнено критерії відношення жінок та плодів до групи ризику щодо розвитку внутрішньоутробної TORCH-інфекції під час вагітності.

Отримано принципово нові свідчення щодо морфологічного субстрату змін головного мозку мертвонароджених, новонароджених та дітей першого року життя як прояву внутрішньоутробної інфекції, прийняті для використання у повсякденній патологоанатомічній практиці.

Сформульовано рекомендації щодо оптимальної діагностичної та лікувально-профілактичної тактики при внутрішньоутробному інфікуванні (герпес, цитомегалія, токсоплазмоз).

Отримані результати запроваджені в повсякденну роботу патологоанатомічних відділень Києва та Київської області, а також у навчальний процес на кафедрі патологічної та топографічної анатомії НМАПО імені П.Л. Шупика. В подальшому їх доцільно використовувати в навчальному процесі на кафедрах патологічної анатомії, акушерства та гінекології, неонатології та педіатрії медичних університетів та академій.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проводились: збір матеріалу і підготовка його до гістологічного дослідження, проведення макроскопічного, гістологічного і морфометричного досліджень, фотографування мікропрепаратів, створення електронних варіантів таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Проведено клініко-статистичний аналіз особливостей перебігу вагітності, пологів та післяпологового періоду у 600 жінок, які були родорозрішені на базі Київського обласного центру охорони здоров'я матері та дитини та центральних районних лікарень Київської області за період 1999-2006 рр. При цьому аналізували також наявність у кожної пацієнтки маркерів TORCH-інфекцій за результатами проведеного протокольного дослідження.

У всіх вищевказаних 80% випадків одним із збудників був вірус простого герпесу 1/2 (ВПГ1/2). Поєднання його з вірусом цитомегалії у вказаній групі зустрічалось в 36,7% спостереженнях (220 вагітних). У 27,5% випадків (165 жінок) ВПГ1/2 діагностували в поєднанні з токсоплазмою. В 15,8% спостережень (95 вагітних) діагностували ВПГ1/2 разом із хламідійною інфекцією або мікоплазмозом. В 11,7% випадків наявність трьох та більше збудників TORCH-інфекцій в організмі вагітної жінки в 9% (54 пацієнтки) це було поєднання ВПГ1/2 із цитомегаловірусною інфекцією та токсоплазмозом або хламідіозом. Інфікування одним TORCH-збудником зустрічалось рідше (8,3% або 50 вагітних), частіше це був ВПГ1/2 (3,7% або 22 вагітних) або вірус цитомегалії (2,7% або 16 пацієнток) або токсоплазма (1,9% або 12 вагітних).

Таким чином, як показує зроблений нами аналіз розповсюдженості різних TORCH-збудників серед вагітних, найбільш частим збудником являється вірус простого герпесу в поєднанні з цитомегаловірусною інфекцією та токсоплазмою. Тому в наших наукових дослідженнях ми вели науковий пошук, обмежившись групами вагітних, що були інфіковані ЦМВ, ВПГ1/2 та токсоплазмою.

Для вирішення поставлених у роботі завдань були проведені морфологічні дослідження послідів та секційного матеріалу від мертвонароджених, новонароджених та дітей в віці до одного року, проведений аналіз акушерсько-гінекологічного анамнезу, перебігу даної вагітності та пологів. Обстежено 200 жінок та дітей, що померли, серед яких 180 - з різними формами внутрішньоутробних інфекцій, які в свою чергу були поділені на групи. До першої групи (контроль) увійшли 10 мертвонароджених дітей (загинули інтранатально), усі були доношеними при не ускладненому перебігу вагітності від соматично здорових вагітних без інфікування. Смерть дітей настала в результаті гострої асфіксії, що розвинулась в пологах. До другої (група порівняння) - 10 дітей у віці від 1,5 до 9 місяців життя, які народилися доношеними при неускладненому перебігу вагітності. Смерть дітей настала в результаті гострої респіраторно-вірусної інфекції (ГРВІ). До третьої групи - 20 мертвонароджених (загинули інтранатально), усі були доношені, у 6 відмічалась затримка внутрішньоутробного розвитку (ЗВУР). До четвертої групи - 50 новонароджених, які померли у віці до 7 діб (доношені - 17, доношені зі ЗВУР - 9, недоношені зі ЗВУР - 24). До п'ятої групи - 55 дітей, які загинули у віці від 7 діб до 1 місяця (доношені - 13, доношені зі ЗВУР - 10, недоношені зі ЗВУР - 32). До шостої групи - 55 дітей, які померли у віці від 1 місяця до 1 року (доношені - 15, доношені зі ЗВУР - 12, недоношені зі ЗВУР - 28). Всього було досліджено морфологічно 200 дітей та послідів.

До комплексу обстежень входили макро- та мікроскопічне вивчення послідів (плацента, плодові оболонки, пуповина), внутрішніх органів мертвонароджених та дітей, що померли, а також аналіз клінічних даних (анамнез матері, перебіг вагітності, лабораторні дані, стан дитини, перебіг пологів), та в 105 випадках даних серологічного методу імуноферментного аналізу із визначенням специфічних антитіл IgG та IgM. В 46 випадках проводилося бактеріологічне дослідження, в 35 - вірусологічне. В 16 випадках проводився метод ампліфікації нуклеїнових кислот полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). Для морфологічної оцінки використовували макроскопічний, гістологічний та морфометричний методи.

Плаценти вивчались після пологів або операції кесарева розтину. Визначалась маса плаценти, об'єм, площа, вимірювали довжину пуповини. Обраховували плацентарно-плодовий коефіцієнт. Проводився зовнішній огляд компонентів посліду - пуповини, оболонок та поверхонь плаценти. При макроскопічному досліджені звертали увагу на наявність крововиливів, інфарктів, петрифікатів, кіст, ретроплацентарних гематом та міжворсинкових тромбів.

Для гістологічного дослідження шматочки плаценти забирались з боку базальної та хоріальної пластини, по два з кожної зони (загальна кількість шматочків - 6). Оболонки вирізали у вигляді стрічки від краю розриву плодового міхура до місця прикріплення до плаценти. Із пуповини вирізали два шматочки (плацентарний та плодовий відділи). Тканини органів дітей, що померли, брали по 2-3 з кожного органу, із головного мозку по 1-2 шматочки із кожного відділу, 3 шматочки з м'яких мозкових оболонок.

Вирізаний матеріал фіксували в 10% розчині нейтрального формаліну. Фіксований матеріал проводили через спиртово-хлороформовий розчин зростаючої концентрації та заливали парафіном. Зрізи товщиною 5-7 мкм забарвлювались гематоксиліном і еозином, пікрофуксином за ван-Гізоном для виявлення колагенових волокон сполучної тканини, толуідиновим синім, ставилась PAS-реакція для виявлення глюкозаміногліканів та глікопротеїдів.

Мікроскопічне дослідження проводили із використанням світлооптичного мікроскопу “Karl Ceizz” (Німеччина), а морфометричне - за допомогою системи обробки даних “Axiovision” при збільшені об'єктива х10, х20, х40, бінокулярної насадки х1,5 та окулярів х10.

Для визначення процентного вмісту безсудинних ворсин, ворсин із високим вмістом судин, ворсин, що містять синцитіокапілярні мембрани, синцитіальні вузли та клітини Лангханса, підрахунок виконувався при збільшені світлооптичного мікроскопу х200 (10х20) (100 штук підряд, тільки на термінальних ворсинах). Підрахунок загальної кількості показників проводили в п'яти полях зору, вибраних випадково, тільки на термінальних ворсинках при збільшені світлооптичного мікроскопу х100 (10х10).

Усі цифрові дані оброблені методами варіаційної статистики на комп'ютері “Pentium-IV” з використанням статистичної програми “Statistica 6.0 for Windows”.

Аналіз результатів морфологічного та морфометричного досліджень проводився в порівнянні з особливостями акушерсько-гінекологічного анамнезу, особливостями перебігу вагітності та пологів, внутрішньоутробним станом плода та станом новонародженого після пологів.

Результати досліджень та їх обговорення. Результати проведених нами досліджень показали, що ступінь вираженості та характер ураження функцій головного мозку в період внутрішньоутробного розвитку дитини корелює в більшості випадків з тяжкістю ураження посліду. За клініко-морфологічними даними встановлено, що при наявності хронічної субкомпенсованої та компенсованої плацентарної недостатності інфекційного генезу спостерігається дисоційована затримка функцій головного мозку, яка вимагає проведення інтенсивної терапії як в ранньому неонатальному періоді, так і в наступні місяці життя дитини.

У 180 випадках діти померли від внутрішньоутробної інфекції з ураженням головного мозку. Із них у 49 був виявлений лімфоцитарний енцефаліт, у 21 - лімфоцитарно-гранульоматозний енцефаліт, у 28 - некротичний енцефаліт, у 29 - токсоплазмоз, у 1 - генералізована цитомегаловірусна інфекція, у 1 дитини була генералізована герпетична інфекція, в 2 випадках діагностована “несправжня” поренцефалія, в 49 - генералізована змішана інфекція. Із них мертвонароджених - 20, у віці до 7 діб - 50, від 7 діб до 1 місяця - 55, більше місяця - 55 дітей. Народились доношеними 96 дітей, з них із затримкою внутрішньоутробного розвитку - 37, недоношеними народились 84 дитини. В 120 випадках були виявлені запальні зміни в посліді, в 88 випадках запальні зміни поєднувалися з недостатністю плаценти, в 27 спостереженнях виявлена тільки плацентарна недостатність без запальних змін.

На нашому матеріалі виявлено ізольоване ураження головного мозку в 114 випадках та з різкою його перевагою над змінами в інших органах в 66 випадках. У цих дітей відмічено співпадання результатів гістологічного дослідження головного мозку з даними бактеріологічного та вірусологічного досліджень, даними імуноферментного аналізу (ІФА), який дозволяє з впевненістю діагностувати ураження головного мозку, викликані певними збудниками. У 37 дітей виявлено бактеріальне ураження в поєднанні з вірусним ураженням. Частіш за все, ізольовані ураження головного мозку виявились пов'язані з ЦМВ (29 спостережень), ВПГ (33 спостереження), токсоплазмозом (39 спостережень). При ураженні головного мозку всіма перерахованими збудниками, в ньому закономірно визначались характерні для цієї етіології структурні зміни.

При клініко-морфологічному аналізі суттєвих відмінностей в перебігу основних захворювань у дітей з ізольованим ураженням головного мозку в порівнянні з перебігом захворювання без ізольованих уражень головного мозку не було виявлено.

Проведення порівняльної характеристики змін в плаценті та головному мозку виявило їх поєднання та безпосередню залежність.

При мікроскопічному дослідженні тканин головного мозку у випадках енцефалітів, які викликані герпетичною інфекцією, встановлено, що зміни в більшості випадків однорідного характеру. Вони представлені некробіозом нервових клітин, формуванням обширних вогнищ некрозу з порушенням цитоархітектоніки речовини мозку, гліальною та запальною реакціями, частіше в скроневих, лобних та тім'яних долях. Внаслідок лізису цитоплазми визначались “голі” ядра невроцитів. Судини повнокровні, відмічається стаз еритроцитів. Ендотелій судин набубнявілий, місцями з проліферацією. Виявляється лімфоцитарна інфільтрація м'яких мозкових оболонок. При більш тривалому перебігу енцефаліту (до 1 місяця) спостерігається велика розповсюдженість деструктивних змін нервових клітин. Виявлена активація астроцитарної глії, що проявляється у збільшені кількості клітин глії у вогнищах ураження, набубнявіння ядер. У розширених мікросудинах переважно спостерігаються лімфоцити та нейтрофіли з ексудацією їх в периваскулярний простір. При тривалості захворювання більше місяця відмічено наростання проліферативної реакції астроцитів навколо уражених судин, місцями це поєднувалось з інтенсивним розпадом гліальних клітин. Виявлялись кістозні порожнини.

Аналіз варіантів змін, викликаних вірусом простого герпесу, показав, що з ним можуть бути пов'язані різні за площею некротичні вогнища, оточені помірною кількістю клітин з гіперхромними ядрами, в частині з яких контурують зазвичай базофільні включення. Ступінь вираженості переважно астрогліальної клітинної реакції в окремих спостереженнях різко варіює.

У послідах цієї групи відмічається поява клітин з крупними, гіперхромними ядрами в хоріальній і базальній пластинці. Пошкодження базальної пластинки виявляється дистрофією, некрозами, осередковою периваскулярною інфільтрацією лімфоїдними клітинами. Ураження судин супроводжується деструкцією їх стінок, набуханням ендотелію, лімфоцитарною інфільтрацією в стінках судин та навколо них. У децидуальній пластинці відмічаються вогнища некрозу з лімфо-плазмоцитарною інфільтрацією навколо. У ворсинах, а в частині випадків і в міжворсинчатому просторі, спостерігається в різному ступені лімфо-плазмоцитарна інфільтрація. При тривалішому перебігу інфекції виявляється фіброз строми та редукція судинного русла ворсин. Зміни екстраплацентарних оболонок характеризуються лімфо-плазмоцитарними інфільтратами, дистрофічними змінами і некрозами.

При цитомегаловірусному ураженні мозку ступінь і вираженість змін різні. У більш ранньому періоді відмічається виражений набряк речовини мозку і осередкова лімфогістіоцитарна інфільтрація. У 7 випадках наявність вогнищ некрозу в речовині півкуль мозку та лімфоцитарні васкуліти. Основний морфологічний субстрат обумовлений утворенням гігантських клітин (цитомегал). Цитомегали утворюються в клітинах глії та нейронах субепендимарної зони. Клітинний метаморфоз супроводжується запальною реакцією з утворенням мононуклеарних інфільтратів та гранульом, осередковими некрозами. Відмічаються також крововиливи в оболонки мозку. Кінцеві стадії характеризуються інтерстиціальним та кістозним фіброзом, множинними кальцифікатами. Зміни в головному мозку набувають продуктивного характеру, в місці некрозів спостерігається гліозна проліферація.

При ураженні плаценти остання набрякла, велика. У ворсинах хоріону більш виражено пошкодження строми, ніж трофобласту і синцитіальних вузлів, виявляються гігантські клітини та ознаки продуктивного запалення. На ранніх стадіях в стромі ворсин виявляються вогнища поліморфноклітинної інфільтрації з некрозом ворсин, при тривалому перебігу інфекційного процесу спостерігається склероз ворсин, тромбоз та звапніння капілярів. Навколо судин відмічається інфільтрація лімфоцитами і плазматичними клітинами, в судинах - набухання ендотелію.

При енцефаліті токсоплазмозної етіології в мозку спостерігаються дистрофічні та некротичні зміни. У кровоносних судинах стаз, набухання і проліферація ендотелію. Відмічається наявність некрозів, петрифікатів та накопичення паразитів у вигляді цист і псевдоцист. У випадках тривалішого перебігу захворювання відмічається звапніння цист. При внутрішньоутробному генералізованому токсоплазмозі вони виявляються також в наднирниках, нирках, міокарді, печінці. Запальні зміни зустрічаються у вигляді дрібних гранульом і осередкових скупчень ретикулярних лімфогістіоцитарних клітин, іноді з великою кількістю еозинофілів, плазмоцитів і сегменто-ядерних лейкоцитів. Гранульоми найчастіше розташовуються в корі великих півкуль і в субепендимарній зоні бокових шлуночків.

Інфекційні гранульоми (їх клітинний склад, локалізація) можуть не відрізнятися при токсоплазмозі від інших інфекційних захворювань. Тому специфічними ознаками вважаються не запальні гранульоми, а ділянки некрозу та кальцинозу з наявністю в них вільних форм токсоплазм, псевдоцист і цист.

У плаценті відмічається порушення дозрівання ворсин хоріону. Строма ворсин з набряком, збільшенням клітин Кащенко-Гофбауера, лімфоїдною інфільтрацією з домішкою плазмоцитів, в декількох випадках відмічаються поодинокі гранульоми. У вогнищах некрозу ворсин в частині спостережень містяться глибки вапна. У ворсинчастому хоріоні відмічені лімфоцитарні васкуліти, крововиливи навколо судин та в міжворсинчатий простір.

При поєднаному ураженні головного мозку декількома збудниками ті ж зміни носили більш виражений характер. Є виражене набухання і проліферація ендотелію дрібних кровоносних судин в речовині мозку та в оболонках. Виявляються вогнища гліозу і некрозів різного ступеня вираженості, лімфоцитарні васкуліти. При приєднанні бактеріальної інфекції в окремих судинах визначаються лейкоцитарні стази, ендоваскуліти, відмічається виражений перицелюлярний та периваскулярний набряк, дрібні периваскулярні крововиливи. У посліді, як і в головному мозку, виявляються зміни, властиві кожній з інфекцій.

У випадках приєднання бактеріальної інфекції спостерігаються ексудативні запальні реакції судин пуповини та хоріальної пластини плаценти, а також плодових оболонок різного ступеня вираженості. У розвитку ексудативних реакцій головним чином беруть участь поліморфноядерні лейкоцити.

Збудники інфекцій найчастіше знаходяться в організмі вагітної жінки в латентному стані (у осередках інфекції, що “дрімає”) і, потрапляючи в кров, проникають в судини матки та міжворсинчатий простір плаценти. Материнський організм бере участь у зворотній реакції у зв'язку з інфекційним пошкодженням судин децидуальної оболонки та хоріального епітелію ворсин хоріону. В одних випадках виникає ендо- та периваскуліт, в інших - десквамативно-фібринозний інтервілузіт. Подібні зміни приводять до хронічного вілузіту і є підставою для розвитку недостатності плаценти з наростаючою гіпотрофією плода. Так само характерною ознакою тривалої антигенної стимуляції плода є ознаки акцидентальної трансформації тимуса.

Гематогенний шлях інфікування визнається більшістю авторів ведучим [Е.И. Боровкова, 2005; А. Гриноу, 2000; B.Schmidt et al., 2001]. Гематоенцефалічний бар'єр не дозволяє при цьому біологічним збудникам потрапити в головний мозок безпосередньо. При трансплацентарному гематогенному інфікуванні плода слід зазначити майже 100% попадання збудника в межі головного мозку. Також необхідно відзначити, що одним з істотних чинників, що підвищують проникність гематоенцефалічного бар'єра для бактерій, є вірусні інфекції із залученням до процесу тканин головного мозку. Пошкодження гематоенцефалічного бар'єра може наступити вже в перші дні запального захворювання. Слід також відзначити, що первинні ураження при гематогенному попаданні збудників в головний мозок можуть мати різну локалізацію. При попаданні вірусів це можуть бути м'які мозкові оболонки та судини речовини мозку. При бактеріальних процесах в першу чергу уражаються м'які мозкові оболонки і хоріоїдальні сплетіння.

Характер перебігу гострих інфекцій визначається різними чинниками. В першу чергу він залежить від етіології, а також від властивостей конкретного штаму мікроорганізму, імунологічної реактивності організму дитини. Ступінь ураження клітин може залежати від генетичних властивостей збудника, його вірулентності, кількості, функціонального стану клітин головного мозку. Гострий перебіг інфекції характерний для більшості збудників бактеріальної природи. Проте менінгоенцефаліти, викликані бактеріями кишкової групи, стафілококами, пневмококами часто приймають затяжний перебіг. Ураженням головного мозку, що викликані вірусами простого герпесу, цитомегаловірусами, токсоплазмами був властивий підгострий або хронічний перебіг, хоча в деяких випадках і вельми активний. Віруси тропні до багатьох тканин організму, але в головному мозку вони специфічно взаємодіють з клітинними рецепторами і це викликало більш виражені зміни, ніж в інших клітинах. У відповідь на інфекційні агенти в нервовій системі виникають імунологічні реакції, в яких можуть брати участь практично всі ланки імунної системи: гуморальний і клітинний імунітет, інтерферон, комплемент, макрофаги.

При гострому перебігу запальних захворювань морфологічні прояви в тканинах головного мозку виявляються в одних випадках з усіма класичними ознаками запалення, включаючи васкуліти, проліферацію гліоцитів, в інших - зміни обмежуються альтерацією клітинних елементів, гемодинамічними порушеннями, набряком. У частині випадків відмічаються зміни, специфічні для конкретного збудника.

При бактеріальній інфекції найбільші зміни спостерігаються в м'яких мозкових оболонках, периваскулярно, під епендимою бокових шлуночків. При цьому виявляється нейтрофільна інфільтрація. У багатьох спостереженнях одночасно виявляється переважно лімфоцитарна інфільтрація, що, враховуючи вірусологічні і морфологічні зіставлення, дозволяє визначити в цих випадках генералізацію вірусної інфекції. Вірусні ураження виявляються порушеннями гемодинаміки, набряком та дистрофією нейронів, гліозом, лімфоцитарними васкулітами, набуханням ендотеліоцитів.

Можна вважати, що часте поєднання бактеріальних інфекцій в головному мозку з вірусними інфекціями не є випадковістю. Це обумов-лено тим, що на тлі останніх закономірно виникають зміни дрібних судин, що, сприяє гематогенному проникненню бактерій в головний мозок.

Розвиток хронічної інфекції супроводжується персистенцією мікроорганізму, частіше вірусу, з розвитком і підтримкою патологічного процесу з періодами загострень та ремісій. Однією з важливих умов персистенції збудника в головному мозку є імунодефіцитні стани.

При хронічному перебігу інфекційного процесу в головному мозку мають місце різного ступеня вираженості дистрофічні зміни нейронів, дифузний і осередковий гліоз, фіброз стінок судин, периваскулярні лімфоцитарні інфільтрати, кісти, кальцифікати. Ці зміни виявляються як при герпетичному та цитомегаловірусному, так і при токсоплазмозному енцефаліті.

Проведені дослідження також показали, що фетоплацентарна недостатність різко збільшує можливість розвитку генералізованої ВУІ за наявності хронічного осередку інфекції у вагітної, бактеріальні збудники найчастіше інфікують плід інтранатально, викликаючи в деяких випадках бактеріальні інфекції. Для всіх антенатальних ВУІ характерне ураження плаценти. Це призводить до фетоплацентарної недостатності, гіпоксії плода, затримки внутрішньоутробного розвитку, невиношування, народження дитини з низькою масою тіла. Наслідком плацентиту є мертвонародження, народження дитини в асфіксії. Іноді при ВУІ активується синтез класів імуноглобулінів М, можливе утворення та осідання в судинах імунних комплексів, які також ушкоджують тканини [Э.К.Айламазян, 2004; Н.Ю. Владимирова, 2000]. У плода в таких випадках ушкоджується в першу чергу мозок, що виявляється енцефалопатіями і енцефалітом (типовий прояв ВУІ). При аналізі гістологічних досліджень плацент і зіставленні цих даних із станом дітей виявлений ризик внутрішньоутробного інфікування вірусними і бактеріальними збудниками. При зіставленні ураження різних частин посліду з морфологічними змінами у внутрішніх органах у дітей були виявлені деякі залежності.

При дослідженні послідів в даних групах відмічались і враховувалися бактеріальні, вірусні, токсоплазмозні ураження різних частин посліду, а також наявність компенсаторно-пристосувальних змін та ступінь вираженості плацентарної недостатності. Хронічна плацентарна недостатність відмічалась в 3 групі в 11 випадках, в 4 групі в 29 випадках, в 5 групі - 35 випадках, 6 групі - 40 випадках.

Разом із структурними змінами в посліді, обумовленими безпосередньою дією вірусів та токсоплазм, були виявлені значні неспецифічні зміни, які, перш за все, характеризувалися ураженням судинного русла ворсин. З ними було пов'язано порушення плацентарного або матково-плацентарного кровообігу. При цьому в плаценті розвиваються складні динамічні процеси, одні з яких можна розглядати як прояв недостатності, а інші - як компенсаторно-пристосувальні.

До проявів недостатності плаценти відноситься наявність безсудинних ворсин, а до ознак компенсації відноситься їх васкуляризація, наявність у ворсинах синцитіокапілярних мембран, утворення синцитіальних вузлів і клітин Лангханса.

У контрольній групі визначався виражений розвиток компенсаторно-пристосувальних реакцій у всіх ділянках плацентарного диска. У ворсинчастому хоріоні вміст безсудинних ворсин був помірний (12,8%) як в центральних, так і в периферичних відділах плаценти. Плоди загинули від гострої асфіксії.

Як група порівняння були відібрані плаценти у жінок з нормальним перебігом вагітності та пологів, діти, що народилися, мали хороші морфофункціональні показники. Морфометричне дослідження цих плацент виявило в них невисокий вміст безсудинних ворсин (10,2%), який було однаково виражено в центральних та периферичних ділянках плацентарного диска. Були виявлені добре розвинені компенсаторно-пристосувальні реакції на всій площі органу.

У плацентах 3 групи плодів, загиблих інтранатально, було виявлено високий вміст безсудинних ворсин (17,4-18,5%). Разом з тим в цій групі переважали компенсаторно-пристосувальні реакції (надмірна васкуляризація ворсин і утворення СКМ). Субкомпенсована хронічна недостатність в плацентах цієї групи була досить тривалою і не завжди корисною для плода, про що свідчить число плодів з гіпотрофією (6). Смерть дітей в 3 випадках походила від гострої декомпенсації плаценти, унаслідок патології родового акту і гострого порушення матково-плацентарного кровообігу. Зіставляючи прояви недостатності і компенсації можна відзначити, що в умовах інфекційної патології прояви недостатності були більш вираженими в центральних ділянках плаценти.

У 4 групі дітей, загиблих в ранньому неонатальному періоді, компенсаторно-пристосувальні реакції в плаценті були розвинені в цілому достатньо, хоча і розрізнялися за ступенем вираженості в центральних та периферичних ділянках плацентарного диска. Значніший розвиток синцитіальних вузлів в центральних ділянках плаценти в порівнянні з периферичними і більша кількість клітин Лангханса свідчать про гіпоксію і наявність субкомпенсованої форми плацентарної недостатності. Смерть дітей в цих випадках походила від внутрішньоутробної інфекції.

Аналіз плацент 5, 6 груп плодів дозволив виявити тонші коливання в морфофункціональному стані посліду залежно від терміну народження та розвитку плода. Морфометричне дослідження плацент дітей, що народилися недоношеними з пренатальною гіпотрофією, виявило тісний зв'язок між числом безсудинних ворсин та ворсин з надмірною васкуляризацією і співвідношенням між масою і об'ємом плаценти. Посліди з великою питомою вагою були у дітей з максимальним дефіцитом маси. У недоношених дітей з нормальною масою, відповідного терміну гестації в плацентах відмічались виражені компенсаторно-пристосувальні реакції, причому значний розвиток синцитіокапілярних мембран виявлявся в центральних ділянках, а синцитіальних вузлів - в периферичних ділянках плацентарного диска.

Про значний вплив інфекційних уражень посліду на розвиток плода говорить і той факт, що з 160 життєздатних плодів 84 народилися недоношеними, причому частина їх мала масу нижчу за гестаційну норму, а у дітей, що народилися в строк, 37 мали внутрішньоутробну гіпотрофію. У перинатальному періоді загинули 50 плодів, в органах цих плодів виявлені ураження відповідної етіології. Був виявлений зв'язок між ступенем інфекційних уражень плацент та ураженням плода. Так само за даними проведеного дослідження встановлено, що в плацентах із структурними ознаками гіпоксії плаценти та плода збільшується зміст гіперваскуляризованих ворсинок, а при анемії превалює ангіоматоз в дрібних ворсинах.

Вивчивши морфофункціональні особливості плаценти при вірусних та токсоплазмозних плацентитах, ми змогли оцінити вплив інфекції в системі мати-плацента-плід на розвиток плода і дитини.