Обгрунтування термінів ортодонтичного переміщення зубів у ділянку видалених за ортодонтичними показаннями

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА

«ІНСТИТУТ СТОМАТОЛОГІЇ АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ»

УДК 616.314.23+61-003.96+616.31-00:613.93

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Обгрунтування термінів ортодонтичного переміщення зубів у ділянку видалених за ортодонтичними показаннями

14.01.22 - стоматологія

Завойко Оксана Богданівна

Одеса - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському національному медичному університеті ім. Данила Галицького МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Макєєв Валентин Федорович, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького МОЗ України, завідувач кафедри ортопедичної стоматології

Офіційні опоненти:

- доктор медичних наук, професор Дєньга Оксана Василівна, Державна установа «Інститут стоматології АМН України», м. Одеса, завідувач відділення стоматології дитячого віку;

доктор медичних наук, професор Дорошенко Світлана Іванівна, Приватний вищий навчальний заклад «Київський медичний університет УАНМ», завідувач кафедри ортопедичної стоматології та ортодонтії.

Захист відбудеться «18» жовтня 2010 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.563.01 в Державній установі «Інститут стоматології АМН України» за адресою: 65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська,11.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державної установи «Інститут стоматології АМН України» (65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська,11).

Автореферат розісланий «16» вересня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Г.О. Бабеня.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Епідеміологічні дослідження, які проводились за останні десятиріччя, свідчать про невпинний ріст частоти зубо-щелепних аномалій і деформацій у дітей і дорослих як у нашій країні, так і у всьому світі (Аюпова Ф.С., 1990, 2000; Годованець Л.В. с соавт., 1998; Алимский А.В., Алиева Р.К., 1999; Алимский А.В., 2002; Деньга О.В. с соавт., 2003; Головко Н.В. та співав., 2006; Мірчук Б.М., 2008; Richardson M.E., 1996).

Аналіз літературних джерел (Коренев А.Г. с соавт., 2005; Ославський О.М., 2007) з розповсюдженості зубо-щелепних аномалій у різних регіонах України засвідчує значні коливання показників від 11% до 88% (Жинкин В.П., Масляков Ю.П., 1990; Куроедова В.Д., 1999; Дхуаі Хатем Бен, Руденко М.М., 2003; Безвушко Е.В., Чухрай Н.Л., 2006). Загалом поширеність зубо-щелепних аномалій серед дітей та підлітків віком 3-17 років в Україні у середньому складає 42,5% (Алиова Р.Г., 2001; Легович М. с соавт., 2001; Глухова Ю.М., 2006; Самойленко А.В., Дрок В.О., 2007).

У період змінного прикусу найчастіше діагностують аномалії розташування зубів та їх скупчення. Розповсюдженість тісного положення зубів у дітей 6-8 років на верхній щелепі складає 22,5%, на нижній - 50,7%. Доведено, що поширеність тісного положення зубів у різних регіонах залежить від їх географії та індустріалізації (Персин Л.С., 1998; Безвушко Е.В., 2000; Джарбує Махмуд, 2000), пагубного впливу негативних чинників навколиш-нього середовища (Коренев А.Г. с соавт., 2005; Безвушко Е.В., Гутор Т.Г., 2008) та у великих індустріальних містах може досягати 85 % (Безвушко Е.В., Чухрай Н.Л, 2008).

У зв'язку з взаємопов'язаністю внутрішньо- і зовнішньолицевих порушень рекомендовано застосовувати комплексне лікування при аномалійному розташуванні зубів та їх скупченості. При лікуванні аномалійного розташування та скупченості зубів головною проблемою постає нестача місця у зубних рядах. Саме тому метою лікування є створення місця у зубному ряді за допомогою розширення або за показаннями попереднього видалення окремих зубів для переміщення інших (Василевская З.Ф., Кошелюк Н.А. 1989; Аюпова Ф.С. 2000; Дмитренко М.І, 2007).

Для усунення аномалійно розташованих та скупчених зубів використовують знімну та не знімну техніку у залежності від віку та тяжкості патології. Переважно застосовується комплексне лікування у зв'язку з тим, що нерідко штучне зменшення кількості зубів є єдиним засобом усунення їх тісного розташування (Снагина Н.Г. 1983; Фліс П.С. та співат., 1998; Куроедова В.Д., 1999; Терехова Т.Н. 2007). Частота видалення зубів за ортодонтичними показаннями коливається від 6,5% до 83% (Сухарев Г.Т., 1981). Обґрунтоване видалення постійних зубів у періодах змінного прикусу запобігає подальшому формуванню тісного положення зубів і патології пародонту (Еловикова Е.Н., 1989; Хорошилкина Ф.Я., Зубкова Л.П., 1991), дозволяє зменшити тривалість користування ортодонтичними апаратами, досягнути виправлення положення зубів, не травмуючи періодонтальні тканини (Хорошилкина Ф.Я. и соавт., 1979; Сунцов В.Г. и соавт., 1999, Galuskan M.K. et al., 1998).

Описано багато методів лікування аномалій положення зубів та скупченості, які застосовуються у поєднанні з видаленням зубів за ортодонтичними показаннями. Але у літературі не обґрунтовуються терміни початку ортодонтичного переміщення зубів у ділянку видалених за ортодонтичними показаннями. Тому, на нашу думку, питання про початок ортодонтичного лікування у дітей і дорослих, яким за ортодонтичними показаннями видаляли зуби, є актуальним і має як теоретичне, так і практичне значення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до плану науково-дослідної теми кафедри ортопедичної стоматології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького «Клінічні критерії вірогідності виникнення деформацій зубних рядів, можливі ускладнення при ортопедичному лікуванні різними конструкціями зубних протезів» (№ ДР 0109U000017). Автор була безпосереднім виконавцем окремого фрагменту теми.

Мета та завдання дослідження. Мета дослідження - підвищення ефективності ортодонтичного лікування дітей і дорослих з аномаліями положення зубів та їх скупченням шляхом визначення оптимальних термінів фіксації незнімних апаратів і застосування додаткових сил для переміщення зубів у ділянку видалених за ортодонтичними показаннями.

Для досягнення поставленої мети визначено наступні завдання:

1. Вивчити частоту зубо-щелепних аномалій у дітей 6-15 років;

2. Вивчити стан пародонту та гігієни порожнини рота у дітей 6-15 років;

3. Визначити оптимальні терміни фіксації брекетів після видалення зубів за ортодонтичними показаннями;

4. Визначити оптимальні терміни застосування додаткової ортодонтичної сили для переміщення зубів у ділянку видаленого зуба;

5. Розпрацювати рекомендації комплексного лікування зубо-щелепних аномалій у дітей і дорослих, яким видалили зуби за ортодонтичними показаннями.

Об'єкт дослідження - вплив термінів фіксації брекетів і застосування додаткової ортодонтичної сили на тканини пародонту і репаративну регенерацію кістки під час ортодонтичного переміщення аномалійно розташованих зубів у ділянку видалених за ортодонтичними показаннями

Предмет дослідження - комплексне лікування аномалійного положення зубів та скупчення з видаленням зубів за ортодонтичними показаннями.

Методи дослідження: клінічні - для виявлення і вивчення зубо-щелепних аномалій, стану твердих тканин зубів, тканин пародонту, гігієни порожнини рота; біометричні - для визначення положення і розмірів окремих зубів, форми і розмірів зубних рядів; рентгенологічні - панорамна рентгенографія, телерентгенографія і прицільна внутрішньоротова рентгенографія; біохімічні - для визначення біохімічних показників ротової рідини; математичні - для опрацювання вимірювань різних параметрів діагностичних моделей та рентгенівських знімків; статистичні - для визначення вірогідності досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше на підставі клінічних і біохімічних досліджень доведено, що стан тканини пародонту (за індексом РМА, пробою Шиллєра-Писарєва та індексом кровоточивості) та біохімічні показники ротової рідини (вміст МДА і лізоциму, активність каталази) у пацієнтів, яким фіксували брекети через 7 днів після видалення за ортодонтичними показаннями зубів, наближались до відповідних значень у осіб, яким проводили фіксацію брекетів без видалення зубів.

За результатами біохімічних досліджень ротової рідини порожнини рота ортодонтичних пацієнтів вперше встановлено, що застосування додаткової ортодонтичної сили (еластика) до зуба, що переміщується в ділянку видаленого за ортодонтичними показаннями, через 7 днів після фіксації брекетів викликає надмірну інтенсифікацію ПОЛ (за вмістом МДА), значному зниженню антиоксидантного захисту (за активністю каталази) і напруженню неспецифічної резистентності в порожнині рота (за вмістом лізоциму). Найменш виразні прояви стресової реакції зареєстровані на 14 і 21 добу після фіксації брекетів і є оптимальними термінами для початку застосування додаткової ортодонтичної сили (еластика) до зуба, що переміщується в ділянку видаленого за ортодонтичними показаннями

Запропоновано об'єктивний спосіб визначення відстані (величини проміжку) між зубами під час ортодонтичного лікування, використання якого дає змогу оцінити ефективність переміщення зубів у будь-який період активного апаратурного лікування (патент України на корисну модель № 27433 від 03.04.2007 р.).

Розпрацьовано схему комплексного лікування зубо-щелепних аномалій з ортодонтичними показаннями до видалення зубів, яка складається з алгоритму послідовності дій під час обстеження, встановлення діагнозу, складання плану лікування і лікування пацієнтів.

Практичне значення отриманих результатів. Сформульовані основні напрямки і принципи комплексного лікування пацієнтів із аномаліями положення і скупчення зубів, розпрацьована схема-алгоритм послідовності дій обстеження і лікування пацієнтів із зубо-щелепними аномаліями з видаленими зубами за ортодонтичними показаннями, що дозволяє вибрати найоптимальніші терміни фіксації незнімних апаратів і терміни застосування додаткових ортодонтичних сил після видалення зубів.

Використання запропонованого об'єктивного методу визначення відстані, на яку переміщуються зуби у динаміці ортодонтичного лікування, дозволяє об'єктивно оцінювати його результати.

Отримані під час виконання даної роботи результати реалізуються на практиці при комплексному лікуванні хворих зі скупченістю зубів у стоматологічній клініці та кафедрі стоматології дитячого віку Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького МОЗ України, у відділенні ортодонтії ДУ «Інститут стоматології АМН України», на кафедрі стоматології дитячого віку Одеського державного медичного університету МОЗ України, кафедрі пропедевтики ортопедичної стоматології ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія» МОЗ України, на кафедрі стоматології дитячого віку Дніпропетровської державної медичної академії, ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет» МОЗ України, стоматологічних поліклініках м. Дніпропетровська

Особистий внесок здобувача. Автором особисто зроблено патентно-інформаційний пошук, аналіз наукової літератури по обраній темі, проведені усі експериментальні й клінічні дослідження, узагальнені та проаналізовані отримані результати, проведена їх статистична обробка. Спільно з науковим керівником визначені мета й завдання дослідження, сформульовані основні висновки роботи та практичні рекомендації.

Клінічні дослідження проведені автором на базі кафедри ортопедичної стоматології Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького МОЗ України (зав. каф. - д.мед.н., проф. В.Ф. Макєєв), біохімічні - в лабораторії біохімії відділу біотехнології ДУ «Інститут стоматології АМН України» (зав. лаб. - к.б.н., с.н.с. О.А. Макаренко).

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертації доповідалися на Міжнародній науковій практичній конференції «Дослідження і перспективи розвитку ортопедичної стоматології та ортодонтії в Україні» (Полтава, 2006), науково-практичній конференції «Нові технології в стоматології» (Тернопіль, 2008), науково-практичній конференції «Актуальні проблеми стоматології» (Львів, 2009), науково-практичній конференції «Наукові та практичні аспекти індивідуальної та професійної гігієни порожнини рота у дітей та дорослих» (Одеса, 2009)

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 7 наукових робіт, з них 3 статті в наукових фахових журналах, ліцензованих ВАК України, 2 тези доповіді в матеріалах конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 177 сторінках принтерного тексту і складається із вступу, аналітичного огляду літератури, опису об'єктів і методів дослідження, 3 розділів власних досліджень, аналізу й узагальнення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаної літератури, що містить 336 джерел (з них 59 - іноземних авторів). Роботу проілюстровано 38 таблицями і 17 рисунками.

Основний зміст

Матеріал та методи дослідження. Для вирішення поставленої мети і завдань роботи проведено комплекс клінічних, біометричних, рентгенологічних, біохімічних досліджень.

Проведено обстеження 300 дітей у віці 6-15 років у м. Львові (150 дітей) і смт. Іваничі Волинської області (150 дітей). Комплексне лікування зубо-щелепних аномалій проведено 108 пацієнтам.

Клінічні методи обстеження включали збір анамнезу, суб'єктивне і об'єктивне обстеження. При збиранні анамнестичних даних дитини, при опитуванні не тільки дитини, а і її батьків, акцентували увагу на скарги, стан здоров'я матері в період вагітності, характер вигодовування в період новонародженості, порядок прорізування та заміни зубів. Звертали увагу на наявність шкідливих звичок (смоктання і прикушування пальців тощо ), а також перенесених інфекційних хвороб, хірургічних втручань, у тому числі в щелепно-лицьовій ділянці, та ендокринних порушень. Особливу увагу приділяли скаргам на неправильне положення зубів у зубному ряді. Виясняли, коли пацієнт звернув увагу на неправильне положення зубів, чи звертався раніше за ортодонтичною допомогою, чи носив апарати для виправлення прикусу або аномалійного положення зубів.

При об'єктивному обстеженні вивчали тип обличчя, профіль пацієнта, симетричність та пропорційність частин обличчя, виразність підборідкових та носо-губних згорток. При внутрішньо ротовому обстеженні звертали увагу на стан слизової оболонки порожнини рота, глибину присінку порожнини рота, вираженість вуздечок і місце їх прикріплення до альвеолярного відростку, визначали стан твердих тканин зубів, гігієни порожнини рота та тканин пародонту, тип жування та ковтання; форму, положення окремих зубів, наявність для них місця у зубному ряді; форму зубних дуг на обох щелепах; характер перекриття зубів у фронтальній ділянці, величину сагітальної та вертикальної щілин; у бічних ділянках взаємовідношення між зубами та зубними рядами в трьох напрямках. Ортодонтичний діагноз встановлювався за класифікаціями Енгля, Калвеліса і Хорошилкіної (Хорошилкина Ф.Я., 1999)

Для визначення запальних процесів у тканинах пародонту застосовували індекси: РМА за Parma, CPITN, пробу Шиллєра-Писарєва.

Для визначення стану гігієни порожнини рота використовували індекси Stallard (1969) і Silness - Loe (GI Loе, Silness, 1967). Зубний камінь визначали за наявністю шорсткості при просуванні зонда вздовж поверхні коронки, шийки і кореня зуба (Хоменко Л.О., 2006).

Всі дані записували у розроблену карту обстеження стану порожнини рота дитини.

Біометричні методи дослідження. При вивченні діагностичних моделей щелеп визначали аномалії розмірів зубів і зубних рядів та їх співвідношення, розташування зубів, форму зубних рядів, мезіальний нахил і зміщення верхніх і нижніх зубів. Визначали порушення співвідношення зубних рядів у трьох взаємно перпендикулярних площинах. При вимірюванні діагностичних моделей визначали в міліметрах наступні розміри та їх співвідношення: мезіо-дистальні розміри коронок різців верхньої і нижньої щелепи та їх суми; довжину переднього відрізку верхньої і нижньої зубних дуг (за Korkhaus); глибину різцевого перекриття; величину сагітальної щілини між медіальними різцями верхньої і нижньої щелеп; довжину зубних рядів за методом Nance; ширину зубних рядів верхньої і нижньої щелеп за Pont з поправками H. Linder, G. Harth. Визначення співвідношень розмірів суми ширини коронок верхніх і нижніх різців здійснювали за методом P.Tonn. (Ужумецкене И.И., 1970; Персин Л.С., 2004).

Для контролю переміщення зубів у процесі ортодонтичного лікування використовували запропонований нами і запатентований спосіб визначення величини проміжку між зубами при їх ортодонтичному переміщенні.

Рентгенологічні методи дослідження. Для оцінки співвідношення зубів і зубних рядів, вибору зубів для видалення та планування комплексного лікування деформацій зубних рядів найбільш інформативними є панорамні, ортопантомографічні, фрагментні прицільні знімки зубо-щелепної системи (Персин Л.С., 2004; Ославський О.М., 2007). Ортопантомографічне дослід-ження проводили за допомогою рентгенівського апарату Bluex Pantos 16 (Італія).За ортопантограмами щелеп обстежених хворих визначали наступні параметри: співвідношення коронок зародків постійних зубів з коренями поряд розміщених постійних зубів; аномалію числа зубів (часткову адентію, кількість і розміщення надкомплектних зубів); наявність, кількість і розташування ретинованих зубів;напрямок прорізування зародків постійних зубів і рівень їх розташування у щелепах; співпадіння середньої лінії між центральними верхніми і нижніми різцями; взаємовідносини зубних рядів у вертикальному і мезіо-дистальному напрямках справа та зліва; корпусне зміщення сусідніх зубів або їх нахил, вертикальне переміщення зубів, розміщених на протилежній щелепі; щільність розташування постійних різців і ікол, що прорізались або їх зародків; кути нахилу повздовжніх осей постійних зубів, що прорізались і їх зародків по відношенню до площини, перпендикулярної середині площини обличчя; проміжки між постійними зубами в процесі комплексного лікування;ступінь формування коренів постійних зубів;місце, що займає третій моляр у ретромолярному просторі верхньої щелепи ;кут між повздовжніми осями першого і третього постійних молярів верхньої і нижньої щелеп;симетричність розвитку нижньої та верхньої щелеп. Аналіз ортопантомограм здійснений нами у всіх 108 пацієнтів прийнятих на лікування у динаміці.

Біохімічні методи дослідження включали визначення в ротовій рідині активності каталази (Каролюк М.А., Иванова Л.И., 1988), вмісту малонового діальдегіду (МДА) (Стальная И.Д., Гаришвили Т.Г, 1977), вміст лізоциму (Gorin et al., 1971 в модифікації Левицького А.П., 1973).

Статистичні методи. Всі отримані результати оброблялися методами математичної статистики з використанням t-критерію Стьюдента з використанням програми Microsoft Excel, що входить до пакету Microsoft Office та програмного забезпечення AtteStat.

Результати дослідження та їх обговорення. Проведені епідеміологічні обстеження 300 школярів у віці 6-15 років, свідчать про високу розповсюдженість зубо-щелепних аномалій у всіх вікових періодах: у дітей 6-ти річного віку найбільший відсоток зубо-щелепних аномалій склали діастеми - 73,3% і аномалії положення зубів - 60,0%, у 9-ти річних дітей найчастіше визначались аномалії положення зубів - 43,3% і скупченість - 26,6%. У віці 12 років частіше за все діагностувались аномалії положення зубів - 55,0%, скупченість - 23,3% і діастеми - 20,0%, у 13-ти річних школярів відсоток аномалій положення зубів (50,0%) був найвищим серед усіх зубо-щелепних аномалій, а у 15 років найчастіше зустрічалось скупчення зубів - 28,3%

Аналіз результатів епідеміологічного обстеження також засвідчив, що серед школярів 9-ти і 15-ти річного віку м. Львова та 6-ти і 15-ти річного віку смт. Іваничі Волинської області взагалі немає дітей зі здоровим пародонтом. Крім того, у більшості обстежених дітей був низький рівень гігієни.

Індекс гігієни Stallard у обстежених дітей всіх вікових груп коливався від 1,3±0,3 до 1,5±0,4 балів у Львові, і від 1,5±0,3 до 1,7±0,4 балів у смт. Іваничі Волинської області, і лише у 15-ти річних дітей м. Львова зменшився до 1,03±0,3 балів, і у смт. Іваничах - до 1,5±0,3 балів. Індекс Silness - Loe становив у 6-ти і 9-ти річних дітей м. Львова - 1,2±0,3 бали, у Волинській області - 1,1±0,3 бали, у 12-ти річних - 1,1±0,2 бали і 1,0±0,2 бали відповідно, у 13 та 15 років - 0,9±0,3 балів у Львові та 1,1±0,3 балів у Волинській області.

На ортодонтичне лікування нами взято 108 осіб у віці 9-25 років з аномаліями положення окремих зубів і зі скупченням. Після проведення клінічного і додаткових методів обстеження встановлено діагноз і складено план лікування. Відповідно до складеного плану лікування, пацієнтів поділили на дві групи: I група - 50 осіб, яким проводили тільки консервативне (без видалення зубів) ортодонтичне лікування незнімною апаратурою; II група - 58 осіб, яким за ортодонтичними показаннями, проведено видалення зубів і лікуванням незнімними ортодонтичними апаратами.

У залежності від термінів фіксації брекетів і застосування додаткової ортодонтичної сили (еластика) пацієнтів ІІ групи поділено на 5 підгруп: 2.1. підгрупа - 10 пацієнтів, яким брекети фіксували у день видалення зубів і застосовували еластик через 28 днів; 2.2. підгрупа - 10 пацієнтів, яким брекети фіксували через 7 днів після видалення зубів і застосовували додаткову ортодонтичну силу (еластик) через 7 днів після фіксації апарату; 2.3. підгрупа - 13 пацієнтів, яким брекети фіксували через 7 днів після видалення зубів і застосовували додаткову ортодонтичну силу (еластик) через 14 днів після фіксації апарату; 2.4. підгрупа - 15 пацієнтів, яким брекети фіксували через 7 днів після видалення зубів і застосовували додаткову ортодонтичну силу (еластик) через 21 день після фіксації апарату; 2.5. підгрупа - 10 пацієнтів, яким брекети фіксували через 7 днів після видалення зубів і застосовували додаткову ортодонтичну силу (еластик) через 28 днів після фіксації апарату;

Пацієнтам обох груп до початку ортодонтичного лікування визначено стан гігієни порожнини рота та пародонту. Проведено санацію та навчання правилам гігієнічного догляду порожнини рота. Безпосередньо перед фіксацією брекетів проводилась професійна гігієна порожнини рота.

Стан гігієни порожнини рота осіб у процесі ортодонтичного лікування з застосуванням брекет-систем без видалення зубів за ортодонтичними показаннями визначався у наступні терміни: до фіксації брекетів, через день після фіксації брекетів, через 1 та 2 місяці після фіксації брекетів.

Після фіксації брекетів спостерігалось погіршення рівня гігієни: з 32,0% (перед фіксацією брекетів) до 60,0% зросла кількість осіб із задовільним станом гігієни. Проте вже через місяць стан гігієни порожнини рота у таких пацієнтів повертається до початкового рівня, а ще через місяць навіть дещо покращується. Причиною погіршення гігієни ротової порожнини у осіб після фіксації брекетів є наявність додаткових ретенційних пунктів (брекетів) для накопичування відкладень та відсутність у пацієнта напрацьованих навичок щодо очищення зубів. Згодом, коли пацієнт оволодіває відповідними навичками, а особливо якщо здійснюється регулярна професійна гігієна, гігієнічний стан ротової порожнини значно покращується.

Дослідження стану гігієни ротової порожнини у 58 пацієнтів, яким за ортодонтичними показаннями були видалені зуби перед фіксацією брекетів здійснено через 7 днів після видалення зуба, після фіксації брекет-системи, через 1 та 2 місяці після фіксації брекет-системи. Рівень гігієни ротової порожнини у пацієнтів до видалення зубів за ортодонтичними показанями був задовільний (58,6%) або добрий (41,4%). Через тиждень після видалення зубів і фіксації брекет-системи рівень гігієни погіршувався: задовільний рівень гігієни збільшився до 68,9%, і лише через 2 місяці показники гігієни порожнини рота покращуються - зростає до 60,3% кількість пацієнтів із добрим рівнем гігієни.

Погіршився стан пародонту у пацієнтів, які перебували на ортодонтичному лікуванні без видалення зубів: РМА до фіксації становив 25,0%, різко підвищився через день після фіксації до 34,0% і зменшився до 19% лише через 2 місяці після фіксації брекет-системи. Проба Шиллєра-Писарєва підвищилася з 1,8±0,4 до 2,9±1,2 балів через день після фіксації брекетів. Кровоточивість збільшилася після фіксації брекет-системи до 2,1±6,3 балів у зв'язку з початком переміщення зубів і відсутності навичок з дотриманню правильної гігієни, і зменшилася до 0,5±3.5 через 2 місяці після звикання і оволодінням навичками з догляду за ротовою порожниною і брекет-системою.

У пацієнтів, яким за ортодонтичними показаннями видалили зуби, після фіксації брекетів посилюються запальні процеси у тканинах пародонту, про що свідчать зростання показників РМА з 27,0% до 42,0%, проби Шиллєра-Писарєва з 1,8±0,2 до 3,0±1,1 балів, індексу кровоточивості з 0,2±2,1 до 2,4±3,9 балів у порівнянні з початковими даними. Ключову роль у цьому відіграє больовий синдром, який виникає після видалення зубів і наявність нових додаткових ретенційних пунктів, що ускладнює гігієнічний догляд за ротовою порожниною. Через 2 місяці покращуються показники РМА ( зменшується до 22,0%), проби Шиллєра-Писарєва (до 0,6±0,2 балів) та зменшується кровоточивість (до 0,3±2,4 балів) у зв'язку з адаптацією пацієнтів до ортодонтичного апарату. Найшвидше показники покращувалися і стабілізувалися у пацієнтів, яким брекети фіксували через 7 днів після видалення зубів і застосовували додаткову ортодонтичну силу через 14 і 21 день після фіксації апарату ( РМА - 22,0 % і 24,0 % відповідно, проба Шиллєра-Писарєва 0,7±0,2 і 0,6±0,2 бали, кровоточивість 0,1±2,2 і 0,3±2,4 бали)

Отже, дослідження стану тканин пародонту пацієнтів взятих на лікування з видаленням зубів за ортодонтичними показаннями дозволяють зробити висновок, що оптимальними термінами фіксації брекетів є 7-ий день після видалення за ортодонтичними показаннями зуба, а застосування додаткової ортодонтичної сили найменш негативно впливає на пародонт на 14-й і 21-й дні після фіксації брекет-системи.

Для підтвердження клінічного визначення оптимальних термінів фіксації брекетів та прикладання ортодонтичної сили нами здійснені додаткові дослідження, які базуються на визначенні біохімічних реакцій ротової рідини на етапах ортодонтичного лікування скупченості зубів з видаленням зубів.

Фіксація брекетів без видалення зубів викликає спалах ПОЛ у ротовій порожнині, про що свідчить збільшення кількості МДА в ротовій рідині пацієнтів в 1,6 разів. Якщо ж брекети фіксували в день видалення зубів, то рівень МДА в ротовій рідині підвищувався більш суттєво - в 2,8 рази. При фіксації брекетів через 7 днів після видалення зубів вміст МДА в ротовій рідині цих осіб знаходився на достовірно високому рівні порівняно з контрольною групою (p<0,01) і водночас не відрізнявся від відповідного показника у осіб з фіксацією брекетів без видалення зубів (p₁>0,05).

У ротовій рідині пацієнтів без видалення зубів активність каталази впала на 34,8%. При цьому в ротовій рідині осіб, яким фіксацію брекетів проводили у день видалення зубів, активність каталази знижувалась більше - на 60,9%. Якщо ж фіксацію брекетів здійснювали через 7 днів після видалення зубів, то зменшення активності цього антиоксидантного ферменту було приблизно на такому ж рівні, як і у осіб без видалення зубів, тобто 43,5% (p₁>0,05).

Найбільш наочно зсуви в системі ПОЛ - АОС у порожнині рота після фіксації брекетів відображає індекс К/МДА. Так, у осіб без ортодонтичної патології цей показник складає 0,85, фіксація брекетів сприяє пониженню К/МДА до 0,35. Близько до цього рівня зареєстровано зменшення індексу К/МДА (0,27) у осіб, яким фіксували брекети через 7 днів після видалення зубів, а найбільше зниження К/МДА до 0,12 відзначене в ротовій рідині пацієнтів, яким видаляли зуби і фіксували брекети в один день.

Під впливом фіксації брекетів у ротовій рідині обстежуваних осіб встановлені і значні зміни рівня лізоциму. Найбільш виражене підвищення цього антимікробного фактору захисту порожнини рота встановлене у осіб, яким фіксацію брекетів проводили в день видалення зубів. У ротовій рідині цієї групи рівень лізоциму виріс в 2,2 рази. Якщо ж брекети фіксувались без видалення зубів або через 7 днів після видалення, то збільшення вмісту лізоциму в ротовій рідині відмічене в 1,7 і в 1,4 рази, відповідно.

Аналізуючи отримані дані необхідно відзначити, що фіксація брекетів є сильним стресовим чинником для порожнини рота, який призводить до значного «спалаху» ПОЛ, про що свідчить збільшення рівня МДА. Вступаючи в реакції знешкодження вільних радикалів АОС виснажує свої фізіологічні можливості, через що можна пояснити зменшення активності каталази у ротовій рідині осіб, яким провели фіксацію брекетів. На тлі таких виражених зсувів у системі ПОЛ - АОС при фіксації брекетів в порожнині рота пацієнтів встановлене різке підвищення рівня антимікробного фактору лізоциму. Отримані результати свідчать, що видалення зубів посилює стресовий стан, у більшому ступені порушує співвідношення ПОЛ - АОС збільшуючи рівень лізоциму, особливо якщо видалення зубів і фіксація брекетів поєднані в один день. При фіксації брекетів через 7 днів після видалення зубів, незважаючи на встановлені зміни, рівень всіх біохімічних показників які досліджувались, наближався до відповідних значень в ротовій рідині осіб, яким проводили фіксацію брекетів без видалення зубів.

Визначення найбільш сприятливих термінів застосування додаткової ортодонтичної сили після фіксації брекетів проводили за біохімічними показниками ротової рідини, які характеризують стан неспецифічної резистентності порожнини рота. Всім обстеженим пацієнтам, яким зуби видаляли за ортодонтичними показаннями, брекети фіксували через 7 днів. Заміна додаткової ортодонтичної сили, яка переміщувала зуби на місце видаленого проводилась через 1 місяць. Ротову рідину для біохімічного аналізу збирали до застосування додаткової ортодонтичної сили, наступного дня після застосування додаткової ортодонтичної сили (еластика), через 1 місяць і наступного дня після заміни еластика.

Результати проведеного біохімічного дослідження ротової рідини осіб з різними термінами застосування сили після фіксації брекетів свідчать, що оптимальним терміном для застосування першої ортодонтичної сили є 14 і 21 день після фіксації брекетів.

Більш раннє застосування першої сили (через 7 днів після фіксації) приводить до надмірної інтенсифікації ПОЛ (за МДА), значного зниження активності антиоксидантного захисту (за каталазою) і напруження неспецифічної резистентності в порожнині рота (за лізоцимом), що вказує на недостатність 7 - денного періоду для адаптації порожнини рота після травми видалення зуба і фіксації брекетів. Застосування першого еластика через 28 днів після фіксації брекетів також приводить до активації ПОЛ, послабленню АОС і підвищенню рівня антимікробного захисту. Причому, інтенсивність цих процесів зареєстрована на рівні, відповідному у осіб з застосуванням першого еластика на 14 або 21 день. Але застосування другого еластика сприяло більш вираженій стресовій реакції за всіма дослідженими показниками порівняно зі всіма іншими обстеженими пацієнтами. Отримані результати дозволяють зробити висновок, що 28 днів після фіксації брекетів - надто тривалий термін для початку застосування додаткової ортодонтичної сили. Це, очевидно, пов'язане з тим, що до цього часу процеси репаративної регенерації після травми видалення зуба і фіксації брекетів вже завершені.

Для оцінки репаративних процесів кісткової тканини після видалення зубів за ортодонтичними показаннями проведено рентгенологічне дослідження у ділянці щелепи, де було видалено такі зуби. До початку ортодонтичного лікування усі пацієнти, які перебували на ортодонтичному лікуванні обов'язково скеровувались на ортопантомографію з метою визначення показань до видалення зубів. ортодонтичний брекети зуб

Для зменшення впливу рентгенівського опромінення пацієнтів прицільні рентгенівські знімки проводились у наступні терміни: І - через 7 днів після видалення зуба - 10 осіб; ІІ - через 14 днів після видалення зуба - 20 осіб; ІІІ - через 21 день після видалення зуба - 20 осіб; ІV - через 28 днів після видалення зуба - 8 осіб. Рентгенологічна характеристика стану кістки після видалення зубів відома і описана у навчальних підручниках, тому ми не описували загальновідомі факти, акцентуючи увагу саме на відмінностях, які стосуються впливу ортодонтичного лікування.

Візуальний аналіз прицільних рентгенограм, які проводились у динаміці ортодонтичного аналізу показав, що впродовж 7 днів після видалення зубів спостерігаються незначні зміни в лунці зуба: процеси регенерації тільки починають проявлятись і, в основному, у ділянці дна лунки без видимої структуризації. Через 14 днів, на рентгенограмах у ділянках видалення зубів, можна побачити більш інтенсивне заповнення дефекту, який утворився після видалення зубів, і навіть на деяких знімках проглядаються певні елементи майбутньої структуризації. Через 21 день після видалення зубів на рентгенограмах спостерігається як якісна так і кількісна зміна у ділянці видаленого зуба. Лунка заповнена майже на 25% і чіткіше проглядається структуризація тканин. Через 28 днів після видалення зубів, заповнення лунки досягає майже 35%, і рентгеноконтрастність тканин значно краща, у порівнянні з попередніми дослідженнями, що свідчить про прогресування процесів регенерування.

Фіксація брекетів одразу після видалення зубів дещо сповільнює процес репаративної регенерації в лунці у порівняні з рентгенограмами, які зроблені через 7 днів після видалення зубів перед застосуванням ортодонтичних апаратів. На інтенсивність процесів регенерації в лунці впливає і застосування додаткових ортодонтичних сил (еластиків ). Так, застосування еластика через 7 і 14 днів приводить до сповільнення регенеративних процесів, що на нашу думку є позитивним фактором, оскільки сприяє переміщенню зубів на місце видалених. На рентгенограмах, які зроблені у пізніші терміни (на 21 і 28 дні) видно, що лунка поступово заповнюється і структуризується, що свідчить не тільки про репаративні але і про ремоделюючі процеси кісткової тканини, які характерні при ортодонтичному переміщені зубів у цілісній кістці.

Біометричний аналіз зубних рядів діагностичних моделей 108 пацієнтів, з яких 50 пацієнтів лікували без видалення зубів, а 58 - зуби видаляли за ортодонтичними показаннями, проведено за методом Пона і Нансе.

У пацієнтів, яким видалялися зуби за ортодонтичними показаннями у 95% випадків спостерігалось звуження зубних рядів у ділянці премолярів від 6,4 до 11,0 мм., а в ділянці молярів в 93% від 6,0 мм до 11,4 мм. Звуження між премолярами на верхній щелепі від 6,4 мм до 9,0 мм відзначене у 42 пацієнтів, звуження від 9,0 до 11,0 мм - у 13 пацієнтів. У 44 пацієнтів звуження в ділянці молярів верхнього зубного ряду складало 6,0 - 9,0 мм, у 10 пацієнтів - 9,0 - 11,4мм.

Заміри ширини зубних рядів нижньої щелепи виявили звуження зубних рядів відносно норми в ділянці премолярів у 52 (91%) осіб, з них у 35 чоловік звуження 5,0 - 9,0 мм; у 17 осіб звуження від 9,0мм до 12,0 мм. Звуження в ділянці молярів спостерігалось у 52 (91%) осіб: у 40 осіб звуження в межах 5,0 - 9 мм, у 12 осіб звуження - 9,0 - 11,0 мм.

У пацієнтів, яким лікування проводилось без видалення зубів звуження верхнього зубного ряду в ділянці премолярів виявлено у 78,0% (39 осіб), в ділянці молярів - у 70,0% (35 осіб). Звуження в ділянці премолярів нижньої щелепи у 42 пацієнтів (84,0%), у ділянці молярів - у 40 (80,0%) обстежених. Звуження у цій групі пацієнтів не перевищувало 5 мм.

У пацієнтів, яким лікування проводилось з видаленням зубів за ортодонтичними показаннями, лонгітудинальна довжина зубної дуги (за методом Нансе) на верхній щелепі у 98,0% випадків не співпадала з сумою ширини 12 зубів верхньої щелепи, причому, у 84,0% довжина зубного ряду була меншою від суми ширини 12 зубів. Різниця складала від 5,0мм до 14,0мм. У осіб, яким лікування проводилось без видалення зубів, показники довжини зубної дуги і ширини 12 зубів співпадали у 4,0% випадів. У 72,0% спостерігалось різниця між величинами до 5,0 мм, причому більшою була довжина зубної дуги. На моделях нижньої щелепи показники суми ширини 12 зубів у пацієнтів з видаленням зубів не співпадала з довжиною зубної дуги в 94,0% випадків ( ширина була більшою і різниця складала від 1,0мм до 5,0мм), а у пацієнтів, яким ортодонтичне лікування проводили без видалення зубів, у 88,0% випадків.

При порівнянні даних вимірювань на діагностичних моделях щелеп, виявлено, що у 78,% осіб звуження зубного ряду в ділянці премолярів і молярів відповідає вкороченню зубної дуги.

Перед початком лікування всім пацієнтам проводилось рентгенологічне дослідження - ортопантомографія. Пацієнтам, яким за ортодонтичними пока-заннями видалялися зуби додатково призначалося рентгенологічне обстеження щелеп у ділянці видалення зубів. Розшифровка ортопантомограм проводилась за стандартною методикою з доповненням за Ославським О.М. (2005).

Аналіз вимірювання на ортопантомограмах щелеп пацієнтів, яким за ортодонтичними показаннями видалили зуби і які перебували на ортодонтичному лікуванні показав, що у 87,0% виявлено несиметричність передніх сегментів і у 74,0% - бічних сегментів. Різниця значень між довжиною передніх сегментів коливались від 1,0 мм до 6,0 мм, а бічних сегментів - від 1,0 мм до 12,0 мм.

У пацієнтів, яким ортодонтичне лікування проводилось без видалення зубів, виявлено 94,0% симетричних передніх сегментів і 80,0% бічних сегментів. Різниця значень між довжиною передніх сегментів складала від 1,0 мм до 6,0 мм, а між бічними сегментами від 1,0 мм до 19,0 мм.

Визначення динаміки переміщення зубів на місце видалених під дією ортодонтичних сил проведено на гіпсових моделях часткових відбитків фрагментів зубної дуги за запропонованим способом. Отримання часткових відбитків зубної дуги у ділянці видалених зубів проводилось перед застосуванням ортодонтичної сили (еластика), через 14 або 21 день після фіксації брекетів, та через 1, 2, 3 і 6 місяців активного ортодонтичного лікування.

Динаміка переміщення зубів впродовж трьох місяців після застосування ортодонтичної сили, направленої на переміщення зубів на місце видалених, коливається у межах від 0,2 мм до 1,0 мм протягом кожного місяця. За нашими спостереженнями інтенсивність переміщення зубів протягом наступних трьох місяців практично не змінюється, що свідчить про адекватність сили, яка застосовується для переміщення зубів і про стабільність процесів перебудови у кістковій тканині альвеолярного відростка.

Нами запропонована схема комплексного лікування зубо-щелепних аномалій з ортодонтичними показаннями до видалення зубів, яка складається з алгоритму послідовності дій під час обстеження, встановлення діагнозу, складання плану лікування і лікування пацієнтів.

Таким чином, у роботі в результаті клініко-лабораторних досліджень, які проводились серед пацієнтів, яким за ортодонтичними показаннями видалено зуби, вдалось визначити оптимальні терміни фіксації брекетів і застосування додаткових сил. Встановлено, що одразу після видалення зубів погіршується рівень гігієни порожнини рота пацієнтів, а фіксація брекетів додатково її погіршує і лише через 2 місяці показники рівня гігієни порожнини рота повертаються до початкових значень, тому фіксація брекетів одразу в день видалення зубів не є бажаною. Фіксація брекет-системи у пацієнтів з видаленими за ортодонтичними показаннями зубами приводить також до погіршення показників стану тканин пародонту (РМА і проби Шиллєра-Писарєва), і до підвищення кровоточивість у перші тижні після початку лікування. Найшвидше пародонтальні показники покращувалися і стабілізувалися у пацієнтів, яким брекети фіксували через 7днів після видалення зубів, і через 14 або 21 день після фіксації апарату застосовували додаткову ортодонтичну силу для переміщення зубів на місце видалених. Фіксація брекетів у день видалення зубів, підвищувала рівень МДА в ротовій рідині пацієнтів - у 2,8 рази, а лізоциму - у 2,2 рази. Фіксація брекетів через 7 днів після видалення зубів не викликає такого різкого росту рівня МДА і лізоциму. Проведений біохімічний аналіз показав, що оптимальним терміном для застосування додаткової ортодонтичної сили є 14 або 21 день, тому що прояв стресової реакції в порожнині рота цих пацієнтів є менш вираженим.

Фіксація брекетів одразу після видалення зубів дещо сповільнює процес репаративної регенерації в лунці у порівняні з рентгенограмами, які зроблені через 7 днів після видалення зубів перед застосуванням ортодонтичних апаратів. Застосування додаткових ортодонтичних сил через 14 і 21 день приводить до незначного сповільнення інтенсивності регенеративних процесів, що на нашу думку є позитивним фактором, оскільки сприяє переміщенню зубів на місце видалених.

Висновки

У дисертації представлено теоретичне узагальнення й нове рішення наукового завдання, що полягає в підвищенні ефективності ортодонтичного лікування зубо-щелепних аномалій і деформацій шляхом визначення оптимальних термінів фіксації незнімних апаратів (брекетів) та застосування додаткових ортодонтичних сил у пацієнтів, яким за ортодонтичними показаннями видалені зуби.

1. Встановлено високу розповсюдженість зубо-щелепних аномалій у дітей 6-15 річного віку: у дітей 6 річного віку найбільший відсоток склали діастеми - 73,3% і аномалії положення зубів - 60,0%, у 9 - ти річних дітей найчастіше визначали аномалії положення зубів - 43,3% і скупченість - 26,6%, у віці 12 років частіше діагностували аномалії положення зубів - 55,0%, скупченість - 23,3% і діастеми - 20,0%, у 13 - ти річних школярів - аномалій положення зубів - 50,0%, а у 15 років - скупчення зубів - 28,3%

2. Висока частота зубо-щелепних аномалій у дітей 6 річного віку супроводжувалась незадовільним (26,7±2 % у м.Львові і 46,7±3,0% у смт. Іваничі Волинської області), і задовільним (70,0±2,9% і 53,3±3,0% відповідно) рівнем гігієни порожнини рота, що негативно впливало на тканини пародонту (РМА - 16,3±2,6% і 36,1±4,4%, відповідно; проба Шиллера-Писарева - 1,6±0,20 бали і 1,5±0,2 бали, відповідно; кровоточивість - 0,9±0,08 бали і 0,4±0,05 бали відповідно). У 9 річному віці змінюється кількість дітей з незадовільним рівнем гігієни (відповідно 46,7±3,0% і 36,7±3,0%) , а у 12, 13 і 15 річному віці переважають діти із задовільним рівнем гігієни (відповідно 76,6±2,8%, 73,3±2,8%, 60,0±3,0% і 66,7±2,9%, 53,3±3,0% і 66,7±2,9% ), а серед дітей 13 і 15 років встановлений високий відсоток осіб з наявністю зубного каменю (у м.Львові - 73,3±2,8% і 83,3±2,6%, у смт.Іваничі -70,0±2,9% і 96,7±1,8%).

3. Виявлено, що у пацієнтів із аномаліями положення і скупченням зубів, яким ортодонтичне лікування проводилось з видаленням зубів у 95,0% випадків спостерігалось звуження зубних рядів у ділянці премолярів від 6,4 до 11,0 мм і у 93,0% - в ділянці молярів від 6,0 мм до 11,4 мм, та зменшення лонгітудинальної довжини спостерігалось у 88,0% в межах від 1,0мм до 5,0мм

4. Встановлено, що найоптимальнішим терміном фіксації незнімних апаратів є 7 день після видалення зубів за ортодонтичними показаннями, свідченням чого є рівень біохімічних показників які досліджувались (вміст МДА - 0,48 ± 0,07мкмоль/л, активність каталази (К) - 0,13 ± 0,03мкат/л, вміст лізоциму - 35,0 ± 4,1мкг/мл, співвідношення К/МДА - 0,27), наближалися до відповідних значень в ротовій рідині осіб, яким проводили фіксацію брекетів без видалення зубів. Аналіз рентгенограм також показав, що фіксація брекетів зразу після видалення зубів сповільнює процес репаративної регенерації в лунці альвеолярного відростка.

5. Встановлено, що 14 і 21 день після фіксації незнімних апаратів є оптимальними термінами застосування додаткової ортодонтичної сили для переміщення зубів у ділянку видалених через менш виразну (МДА - 0,54 ± 0,06 мкмоль/л і 0,50 ± 0,08 мкмоль/л; активність каталази - 0,14 ± 0,02 мкат/л і 0,16 ± 0,02 мкат/л; вміст лізоциму - 43,5 ± 3,6 мкг/мл і 35,7 ± 5,1 мкг/мл), аніж на 7 день (МДА - 1,07 ± 0,07 мкмоль/л, активність каталази - 0,06 ± 0,01 мкат/л, вміст лізоциму - 57,3 ± 3,1 мкг/мл) стресову реакцію в порожнині рота пацієнтів.

6. Розроблено і запропоновано схему послідовності обстеження і комплексного лікування зубо-щелепних аномалій у пацієнтів, яким за ортодонтичними показаннями видалені зуби, у якій рекомендується фіксувати незнімні ортодонтичні апарати (брекети) через 7 днів після видалення зубів та через 14 і 21 день застосовувати додаткові сили (еластики, відкриваючі або закриваючі пружини тощо) для переміщення зубів на місце видалених.

Практичні рекомендації

1. Рекомендується при первинному клінічному обстеженні пацієнтів із аномалійним розташуванням зубів і скупченням для визначення показань до видалення зубів проводити біометричні вимірювання діагностичних гіпсових моделей і на ортопантомограмах щелеп визначати симетричність сегментів зубних рядів.

2. Рекомендується фіксувати брекети пацієнтам, яким за ортодонтичними показаннями видалили окремі зуби, через 7 днів після видалення зубів.

3. Застосування додаткових ортодонтичних сил (еластиків, закриваючих, або відкриваючих пружин, тощо) для переміщення зубів на місце видалених за ортодонтичними показаннями рекомендується на 14 і 21 день після фіксації брекетів.

4. Протягом активного періоду ортодонтичного лікування рекомендується періодично, під час контрольних оглядів, визначати величину відстані (проміжку) між зубами для контролю переміщення зубів на місце видалених.

5. Протягом ортодонтичного лікування регулярно проводити визначення стану гігієни і тканин пародонту і при погіршені показників назначати лікувально-профілактичні комплекси.

Перелік робіт, опублікованих за темою дисертації

1. Макєєв В. Ф. Визначення оптимальних термінів фіксації брекетів після видалення зубів за ортодонтичними показаннями / В. Ф. Макєєв, Б. М. Мірчук, О. Б. Завойко, О. А. Макаренко // Новини стоматології. - 2008. - № 1. - С. 42-44. Участь здобувача полягає у проведенні клінічних обстежень, аналізі результатів і написанні статті.

2. Макєєв В. Ф. Частота зубощелепних аномалій та стан гігієни порожнини рота у школярів м. Львова / В. Ф. Макєєв, Б. М. Мірчук, О. Б. Завойко // Вісник стоматології. - 2007. - № 3. - С. 32-34. Участь здобувача полягає у проведенні клінічних обстежень, аналізі результатів і написанні статті.

3. Мірчук Б. М. Частота зубощелепних аномалій та стан тканин пародонту у дітей Волинської області / Б. М. Мірчук, В. С. Іванов, І. А. Спічка, О. Б. Завойко // Вісник стоматології. - 2007 - № 1. - С. 54-56. Участь здобувача полягає у проведенні клінічних обстежень, аналізі результатів і написанні статті.

4. Деклараційний патент на корисну модель № 27433, Україна, МПК А61С 7/00. Спосіб визначення відстані (величини проміжку) між зубами при їх ортодонтичному переміщенні / Б. М. Мірчук, О. Б. Завойко. - № u 2007 08240; Заяв. 19.07.2007; Опубл. 25.10.2007. - Бюл. № 17. Участь здобувача полягає у проведенні інформаційного пошуку, клінічних досліджень, формулюванні заявки, формули патенту, підготовці до друку.

5. Мірчук Б. М. Ретенція і стабілізація результатів ортодонтичного лікування (частина І) / Б. М. Мірчук, В. Н. Горохівський, О. Б. Завойко // Світ ортодонтії. - 2006. - № 1. - С.15-18. Участь здобувача полягає в аналізі літературних джерел і написанні статті.

6. Макєєв В.Ф. Рівень гігієни порожнини рота в процесі ортодонтичного лікування незнімними апаратами / В.Ф. Макєєв, О. Б. Завойко // Нові технології в стоматології: наук.-практ. конф., 24 листопада 2008 р.: тези доп. - Тернопіль, 2008. - С. 43-45.

7. Макєєв В. Ф. Аналіз трансверзальних розмірів зубних рядів верхньої і нижньої щелеп у разі скупченості зубів / В. Ф. Макєєв, Б. М. Мірчук, О. Б. Завойко // Досягнення і перспективи розвитку ортопедичної стоматології та ортодонтії в Україні»: міднарод. наук.-практ. конф., 15-17 березня 2006 р.: тези доп. - Полтава, 2006 - С. 35-36. Участь здобувача полягає у проведенні клінічних обстежень, аналізі результатів і написанні тез.

Анотація

Завойко О.Б. Обґрунтування термінів ортодонтичного переміщення зубів у ділянку видалених за ортодонтичними показаннями. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.22 - стоматологія. - Державна установа «Інститут стоматології АМН України», Одеса, 2010.

У дисертаційній роботі наведено клініко-лабораторне обґрунтування термінів фіксації брекетів і початку застосування додаткової ортодонтичної сили (еластика, закриваючої або відкриваючої пружини, тощо) у пацієнтів з аномалійним положенням зубів і скупченням із видаленими зубами за ортодонтичними показаннями.

Встановлена висока розповсюдженість зубо-щелепних аномалій та їх зв'язок із захворюванням тканин пародонту та гігієнічним станом ротової порожнини у дітей. Видалення зубів за ортодонтичними показаннями не тільки сприяє погіршенню показників стану гігієни і пародонту, але викликає запальні процеси і порушення балансу співвідношення ПОЛ і АОС, та напруження неспецифічної резистентності в порожнині рота. Показано, що фіксація ортодонтичних апаратів, у свою чергу, погіршує гігієнічний стан ротової порожнини і сприяє запальним процесам тканин пародонту. На основі клінічних, біохімічних і рентгенологічних досліджень доведено, що найоптимальнішими термінами фіксації брекетів є 7 день після видалення зубів за ортодонтичними показаннями, а 14 та 21 день - найсприятливіші для застосування додаткової ортодонтичної сили для переміщення зубів на місце видалених.

Ключові слова: фіксація брекетів, видалення зубів, аномалії положення зубів, скупчення зубів.