Лептинемія, ендотеліальна дисфункція та ліпідний обмін у жінок на дисметаболічну кардіоміопатію з надлишковою масою тіла та ожирінням

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України

Харківський національний медичний університет

УДК: 616-018.74-008.6+577.125.8]-055.2:616.12:616-056.52

14.01.02 - внутрішні хвороби

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

ЛЕПТИНЕМІЯ, ЕНДОТЕЛІАЛЬНА ДИСФУНКЦІЯ ТА ЛІПІДНИЙ ОБМІН У ЖІНОК НА ДИСМЕТАБОЛІЧНУ КАРДІОМІОПАТІЮ З НАДЛИШКОВОЮ МАСОЮ ТІЛА ТА ОЖИРІННЯМ

Загородна Поліна Сергіївна

Харків - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному медичному університеті ім. О.О. Богомольця

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Гиріна Ольга Миколаївна, завідувач кафедри загальної практики (сімейної медицини) Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця МОЗ України

Офіційні опоненти:

- доктор медичних наук, професор Пасієшвілі Людмила Михайлівна, Харківський національний медичний університет, МОЗ України, завідувач кафедри загальної практики - сімейної медицини;

- доктор медичних наук, професор Корж Олексій Миколайович, Харківська медичної академії післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри загальної практики - сімейної медицини.

Захист відбудеться "25" червня 2010 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.600.04 при Харківському національному медичному університеті МОЗ України (61022, м. Харків, проспект Леніна, 4).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського національного медичного університету МОЗ України (м. Харків, проспект Леніна. 4).

Автореферат розіслано "21" травня 2010 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Д 64.600.04, доктор медичних наук, професор Т.В. Фролова

Анотації

Загородна П.С. Лептинемія, ендотеліальна дисфункція та ліпідний обмін у жінок на дисметаболічну кардіоміопатію з надлишковою масою тіла та ожирінням. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.02 - внутрішні хвороби. Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, Київ, 2010.

Дисертацію присвячено удосконаленню діагностики та підвищення ефективності лікування на підставі вивчення клініко-патогенетичного значення ендотеліальної дисфункції, лептинемії та змін ліпідного спектру крові у хворих на дисметаболічну кардіоміопатію (ДМКМП) з надмірною масою тіла та ожирінням.

Встановлено, що жінки на ДМКМП з надмірною масою тіла та ожирінням які знаходяться у стані перименопаузи мають велику кількість скарг, не пов'язаних з значними соматичними змінами, виявлено значний відсоток порушення толерантності до глюкози, при нормальних показниках глюкози натще, що свідчить про необхідність додаткового обстеження цього показника у цій категорії пацієнтів. Органічних змін серцево - судинної системи, на даному етапі, не виявлено, але ендотелій залежна- та ендотелій незалежна вазоділятація знаходяться на межі норми і патології. У даних жінок статистично достовірно збільшується вміст лептину у сироватці крові, який має пряму кореляційну залежність з індексом маси тіла та вмістом ліпідів у сироватці крові.

Застосування замісної гормональної терапії та фітоестрогенів у хворих на ДМКМП з надмірною масою тіла та ожирінням призводить до покращення якості життя, зменшенню вмісту лептину у плазмі крові, та покращенню показників вуглеводного обміну. Запропонована терапія не мала негативного впливу на функцію серцево - судинної системи та ліпідного обміну. Відсутність лікування призвело до підвищення рівня артеріального тиску, негативним змінам в показниках тригліцеридів та ліпопротеїдів високої щільності, та також збільшення вмісту лептину в плазмі крові.

Ключові слова: дисметаболічна кардіоміопатія, надмірна маса тіла, ожиріння, ліпідний обмін, вуглеводний обмін, функція ендотелію, лептин, замісна гормональна терапія, фітоестрогени.

Загородная П.С. Лептинэмия, энотелиальная дисфункция и липидный обмен у женщин с дисметаболической кардиомиопатией с избыточной массой тела и ожирением. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.02 - внутренние болезни. Национальный медицинский университет им. А.А. Богомольца, Киев, 2010.

Диссертация посвящена усовершенствованию диагностики и улучшению эффективности лечения, на основе изучения клинико-патогенетического значения эндотелиальной дисфункции, лептинемии и изменений липидного спектра крови у больных с дисметаболической кардиомиопатией с избыточной массой тела и ожирением.

Обследовано 145 женщин с дисметаболической кардиомиопатие й с избыточной массой тела и ожирением, в возрасте от 38 до 52 лет (средний возраст 48,3 года). Все больные были распределены на на три группы: первая (48 женщин) это женщины, которые получали заместительную гормональную терапию препаратом климонорм по 1 драже в сутки вечером после еды в течении 21 дня, после чего делали перерыв на 7 дней. Вторая группа (55 женщин), принимали фитоэстрогены препаратом климадинон по 1 таблетке или по 30 капель два раза в сутки, третья (контрольная) 42 женщины, которые не получали специфического лечения.

Установлено, что женщины с дисметаболической кардиомиопатией с избыточной массой тела и ожирением, находящиеся в периоде перименопаузы предъявляют большое количество жалоб на сердцебиение, дискомфорт в области сердца, головокружение, изменение настроения, чувство тревоги и др. которые не связаны со значительными соматическими изменениями.

При изучении состояния углеводного обмена выявлено нарушение толерантности глюкозы (по оральному глюкозо - толерантному тесту) у половины исследуемых женщин. Отмечено положительное влияние на данный показатель заместительной гормональной терапии и фитоэстрогенов.

Липидный обмен у большинства больных характеризовался повышением уровня триглицеридов и липопротеидов высокой плотности, при этом в группе больны не получавших лечения, через год наблюдения эти показатели ухудшились. У наблюдаемых женщин статистически достоверно, увеличивается уровень лептина в плазме крови, который имеет прямую корреляционную связь с индексом массы тела и содержанием липидов в сыворотке крови. Применение заместительной гормональной терапии уже через пол года, вдвое уменьшает содержание лептина в плазме крови, лечение фитоестрогенами в течении года дает тенденцию к улучшению данного показателя. Отсутствие терапии через год наблюдения, сопровождалось увеличением уровня лептина у женщин с дисметаболической кардиомиопатией с избыточной массой тела и ожирением.

В ходе проведенного исследования было отмечено улучшение состояния больных, получавших гормональную или фитотерапию, что регистрировалось самостоятельно пациентками при использовании шкалеы MRS. Для более точного анализа состояния женщин была выведена формула эффективности лечения, при которой оценивается состояние до и после лечения, и при значении индекса меньше единицы лечение расценивается как эффективное.

При исследовании влияния заместительной гормональной терапии и фитоэстрогенов на функцию сердечно - сосудистой системы, не отмечено негативного влияния в течение года наблюдения. Напротив, отсутствие данного лечения привело к подъему уровня систолического и диастолического артериального давления и негативно сказалось на функции эндотелия (по данным эндотелий зависимой и эндотелий независимой вазодилятации).

Ключевые слова: дисметаболическая кардиомиопатия, избыточная масса тела, ожирение, заместительная гормональная терапия, фитоестрогены, лептин, нарушение толерантности к глюкозе, функция эндотелия, углеводный обмен, липидный обмен.

Zagorodna P.S. Leptinemia, Endotheliocyte Dysfunction and Lipid Metabolism of Women with Dysmetabolic Cardiomyopathy Who Have Excessive Weight and Obesity. - Manuscript.

Thesis for the Candidate of Sciences Degree in Medicine. Speciality 14.01.02 - internal diseases. Bogomolets National Medical University. - Kyiv, 2010.

The thesis is devoted to diagnostics improvement and cure efficiency enhancement on the basis of clinicopathogenic value of endotheliocyte dysfunction, leptinemia and lipid spectrum blood change examination of the patients with dysmetabolic cardiomyopathy (DMCMP) who have excessive weight and obesity.

Women with DMCMP who have excessive body weight and obesity in the condition of perimenopause are proved to have a lot of complaints not connected to the considerable somatic alterations. It was determined that there is a significant percentage of glucose tolerance dysfunction with normal glucose indices fasting, which indicates the necessity of the background study of this index in this category of patients. The cardiovascular system changes have not been revealed at this stage, and endothelium-dependent and endothelium-nondependent vasodilatation is at the border between normal and pathologic. These women have a statistically confirmed leptin increase in blood serum, which is in direct correlation to bodymass index and the level of lipids in blood serum.

The application of hormonal replacement therapy and phytoestrogens for patients with DMCMP who have excessive body weight and obesity has led to the increase of their standard of life, reduction of leptin content in blood serum and improvement of carbohydrate metabolism indices. There have been no negative effects on cardiovascular system function and lipid metabolism. The absence of therapy has caused the rise of blood pressure, negative alterations of triglycerides and high-density lipoproteins and leptin increase in blood composition.

Key words: dysmetabolic cardiomyopathy, excessive body weight, obesity, lipid metabolism, carbohydrate metabolism, function of endothelium, leptin, hormonal replacement therapy, phytoestrogens.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Надлишкова вага та ожиріння є надзвичайно важливою проблемою сучасної медицини. Згідно даних ВООЗ розповсюдженість надлишкової ваги та ожиріння зростає щорічно у розвинутих країнах та країнах, що розвиваються і становить серйозну соціальну та медичну проблему (Janssen I. et al., 2008). Підвищення маси тіла тісно пов'язується з ризиком виникнення артеріальної гіпертензії, цукрового діабету, ішемічної хвороби серця, інсульту та пухлинних захворювань (Dyer A.R. et al., 1989., Rexrode K.M. et al., 1997., Saito Y. et al.,2009., Пасієшвіллі Л.М. 2008). Ожиріння викликає функціональні та структурні зміни в міокарді.

Дані Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) свідчать, що у 2030 році число жінок, які досягнуть віку 50 років буде дорівнювати 1,2 млрд. В Україні кількість жіночого населення становить станом на початок 2008 року 24,8 млн, з яких більше половини (13,4 млн) складають жінки у перехідному та постменопаузальному періодах. Сучасна жінка проводить значну та соціально-активну частину свого життя в менопаузі, під час якої розвивається великий спектр вегето-судинних, психо-невротичних, урогенітальних порушень, а також серцево-судинних захворювань, остеопорозу, цукрового діабету та ін., формування яких відбувається в період перименопаузи (Bechlioulis A. et. al., 2009, Rossmanith W.G. 2009). Все це значно погіршує якість життя жінки в цьому періоді. Але більшість жінок продовжує вести активне життя, тому стан їхнього здоров'я в цьому віці є важливим для соціуму в цілому (Nelson H.D. 2008).

Виявлено, що зміни індексу маси тіла (ІМТ), або збільшення об'єму талії у жінок найчастіше пов'язано з змінами гормонального континуума жінки (Баранова Е.И. 2005. Nelson H.D. 2008). Тому в цей період можна дослідити перші прояви змін ліпідного та вуглеводного обмінів, судинорухової функції та діагностувати дисметаболічну кардіоміопатію (ДМКМП).

Під час тривалого перевантаження організму глюкозою та ліпідами в гепатоцитах акумулюються тригліцериди (ТГ), внаслідок чого метаболічно-гомеостатична і накопичувальна функції печінки порушуються. Таким чином виникає характерний тип дисліпідемії пов'язаний із вісцеральним ожирінням: підвищення концентрації ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ), ТГ, зменшення вмісту ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ), та збільшення числа ЛНЩ. (Квашенко В.П., Яшина Е.Г., 2008., Пасієшвіллі Л.М. 2002). Це також призводить до порушення рецепції інсуліна у м'язових клітинах і печінці та розвитку гіперінсулінізму, внаслідок чого у хворих на ожиріння формується інсулінорезистентність (Потемкин В.В. та співавт., 2006).

Останнім часом з'ясовано, що важливу роль у патогенезі синдрому інсулінорезистентності відіграє лептин. Значна поширеність лептинових рецепторів у тканинах свідчить про регуляцію ним багатьох фізіологічних процесів в організмі людини. У період перименопаузи відбуваються зміни рівня лептину в сироватці крові, що може впливати на збільшення маси тіла та формування ожиріння в жінок у клімактерії (Щербина І.М. 2008., Кондрацкая И.Н., Зак К.П. та співав., 2009). Значна поширеність лептинових рецепторів в тканинах свідчить про регуляцію лептином багатьох фізіологічних процесів в організмі людини. Кількість лептину підвищується при збільшенні маси жирової тканини. Рівень лептину в жінок вищий, ніж у чоловіків, що може бути пов'язано з різним характером розподілу жирової тканини, а також стимулюючою дією естрогенів та прогестерону на жирову тканину і пригнічуючою дією андрогенів (Мітченко О. І. та співавт., 2006).

Іншим важливим чинником у розвитку метаболічних порушень є дисфункція ендотелію. Ремоделювання судин (РС), з одного боку, є наслідком взаємодії інсулінорезистентності, компенсаторної гіперінсулінемії та підвищеного артеріального тиску (АТ) на судинну стінку, а з іншого ? само по собі веде до розвитку та прогресування інсулінорезистентності та артеріальної гіпертензії (АГ) (Оринчак М.А, Човганюк О.С. та співав., 2007., Гопцій О.В., 2009., Гиріна О.М. 2009). Впливаючи на функціональний фактор ремоделювання судин, можна попередити або сповільнити прогресування структурної перебудови судинної стінки. Окрім того, метаболічні зміни в організмі призводять до метаболічних порушень збоку серцевого м'язу, що характеризується порушенням ритму та провідності і формуванням ДМКМП (Higashi Y. et al., 2009).

Рання діагностика порушень ліпідного, вуглеводного обмінів та функції ендотелію і формування наслідків такого поєднання, має велике значення для виявлення кардіометаболічного ризику, що дає можливість для профілактичних втручань, та призначення патогенетичної терапії (Kahn R., 2008., Корж О.М. 2008).

На підставі вищезазначеного значний теоретичний і практичний інтерес мають визначення рівня лептину, вивчення ремоделювання судин та ефективність застосування фітоестрогенів і замісної гормональної терапії у жінок з надмірною вагою та ожирінням на тлі ДМКМП. Тому дослідження особливості перебігу, лікування і профілактики метаболічних зсувів у жінок в перименопаузі є своєчасним та актуальним.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота є фрагментом комплексної теми кафедри загальної практики та сімейної медицини Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця "Розробка методів діагностики та корекції метаболічних, ендокринних, імунних, гемокоагулюючих та функціональних порушень у найбільш поширених не інфекційних захворюваннях" (державний реєстраційний номер 0110U002338). Автор є співвиконавцем цієї теми. Здобувачем проведено патентно-інформаційний пошук, проведено клінічне, інструментальне, антропометричне та лабораторне обстеження хворих на ДМКМП з надмірною вагою тіла та ожирінням. Проаналізовано зміни ліпідного, вуглеводного обмінів та функції ендотелію до та в процесі лікування. Проведено статистичний аналіз отриманих результатів.

Мета дослідження: удосконалення діагностики та підвищення ефективності лікування на підставі вивчення клініко-патогенетичного значення ендотеліальної дисфункції, лептинемії та змін ліпідного спектру крові у хворих на дисметаболічну кардіоміопатію (ДМКМП) з надмірною масою тіла та ожирінням.

Відповідно до мети дослідження вирішувались такі завдання:

1. Вивчити гемодінамічні зміни серцево-судинної системи у жінок на дисметаболічну кардіоміопатію з надмірною масою тіла та ожирінням у період перименопаузі.

2. Встановити особливості судинно-рухової функції ендотелію в період перименопаузи у жінок на дисметаболічну кардіоміопатію з надмірною масою тіла та ожирінням.

3. Вивчити особливості вуглеводного та ліпідного обмінів у період перименопаузи в жінок на дисметаболічну кардіоміопатію з надмірною масою тіла та ожирінням.

4. Дослідити рівень лептину у хворих на дисметаболічну кардіоміопатію з надмірною масою тіла та ожирінням.

5. Оцінити ефективність замісної гормональної терапії та фітоестрогенів на ранніх етапах розвитку метаболічних змін у жінок на дисметаболічну кардіоміопатію з надмірною масою тіла та ожирінням.

Об'єкт дослідження: дисметаболічна кардіоміопатія з надмірною масою тіла та ожіренням в період перименопаузи.

Предмет дослідження: клінічні прояви захворюваня, антропометричні показники, судинно-рухова функція ендотелію, вміст лептину у плазмі крові, ліпідний спектр крові, оральний глюкозо-толерантний тест (ОГТТ), рівень фоллікулостимулюючого гормону (ФСГ), вплив замісної гормональної терапії та фітоестрогенів на дані показники.

Методи дослідження: клініко - анамнестичні, антропометричні, лабораторні: загально клінічні, біохімічні, інструментальні та статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше оцінено функціональний стан ендотелію у хворих на ДМКМП з надмірною вагою та ожирінням в період перименопаузи й встановлено наявність функціональних змін, які мають вплив на перебіг і прогресування означених захворювань.

Визначена участь лептинемії та її зв'язок зі змінами судинно-рухової функції ендотелію в процесі розвитку поєднаної патології - ДМКМП з надмірною вагою та ожирінням у жінок в період перименопаузи.

Доведено, що у жінок на ДМКМП з надмірною вагою та ожирінням в період перименопаузи спостерігається достовірне збільшення рівню лептину, який має залежність від ІМТ, та поряд з гіперінсулінемією визначає формування метаболічного синдрому.

Уперше встановлена ефективність, безпечність та доведена доцільність застосування замісної гормональної терапії та фітоестрогенів у жінок з ДМКМП та ожирінням в період перименопаузі.

Пріоритет отриманих результатів підтверджено патентами України: Патент на корисну модель № 37106, МПК(2006): G01N33/49(2008.11). Спосіб діагностики ранніх проявів метаболічного синдрому у жінок в перименопаузі / Загородна П.С., Гиріна О.М. (Україна); Заявка № u 200811200 від 16.09.2008, Опубл. 10.11.2008, Бюл. №21. Патент на корисну модель № 38276, МПК(2006): А 61В 5/00(2008.12). Спосіб діагностики ранніх проявів метаболічного синдрому у жінок в перименопаузі / Загородна П.С., Гиріна О.М. (Україна); Заявка № u 200811490 від 24.09.2008, Опубл. 25.12.2008, Бюл.№24

Практичне значення одержаних результатів. Проведене дослідження по вивченню ефективності застосування ЗГТ та ФЕ дозволяють покращати результати лікування та якість життя жінок в перименопаузі, сприяють попередженню виникнення серцево-судинних ускладнень. Дає змогу встановити терміни та необхідний об'єм обстеження жінок у цей період.

Жінкам з надлишковою масою тіла та ожирінням в період перименопаузи доцільно проводити дослідження гемодинаміки з метою визначення ступеню ураження серцево - судинної системи та диференціальної діагностики між дисметаболічною кардіоміопатіїєю (ДМКМП) та ІХС.

З метою ранньої діагностики ускладненого періоду перименопаузи у жінок з надлишковою масою тіла та ожирінням, що перебігають в сукупності з ДМКМП, доцільно досліджувати стан ліпідного та вуглеводного обмінів, а також вміст лептину і й показників ендотелій залежної- та ендотелій незалежної вазоділятації, що дозволить визначити наявність метаболічних порушень та стан судино - рухової функції ендотелію.

Результати дисертаційної роботи впроваджені у практику та використовуються лікарями у роботі Центральної клінічної басейнової лікарні м. Києва в терапевтичному та кардіологічному відділеннях, амбулаторії сімейної медицини с. Калинівка Броварського району та в ендокринологічному відділенні ЦРЛ м. Бровари, в науково-педагогічний процес кафедри загальної практики - сімейної медицини Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця.

Особистий внесок здобувача. Здобувачем особисто розроблені карти обстеження тематичних хворих, виконано весь клінічний етап обстеження, що включав відбір пацієнтів на підставі критеріїв включення та виключення, опитування і фізикального обстеження хворих, аналіз результатів лабораторних та інструментальних методів дослідження; створено комп'ютерну базу даних. Статистичну обробку отриманих результатів дослідження за допомогою комп'ютерних обчислювальних програм проведено власноруч. Формування висновків та практичних рекомендацій роботи виконано здобувачем самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації оприлюднені на І (62) Міжнародному конгресі студентів та молодих вчених "Актуальні проблеми сучасної медицини" (Київ, 5-7 листопада 2008 р.); ІІ (63) міжнародному конгресі студентів і молодих вчених "Актуальні проблеми сучасної медицини" (Київ, 4-6 листопада, 2009 р.); міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій Всесвітньому дню здоров'я 2010 р., на тему "Урбанізація і здоров'я" (Київ, 7-8 квітня 2010 р.); науково-практичній конференції "Нові підходи до діагностики, лікування, фізіотерапії та реабілітації захворювань внутрішніх органів" (Тернопіль, 7-8 квітня 2010 р.)

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 5 журнальних статей у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України (з них 4 самостійно) та 5 тез в матеріалах конференцій; отримано 2 патенти.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена українською мовою на 136 сторінках машинописного тексту. Робота складається зі вступу, огляду літератури, 5 розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення отриманих даних, висновків, практичних рекомендацій та списку використаних джерел. Покажчик літератури містить 154 джерел з яких 70 вітчизняних та близького зарубіжжя і 84 іноземних. Робота ілюстрована 44 таблицями, 17 рисунками, наведено 3 формули.

Основний зміст роботи

Матеріали та методи дослідження. Досліджувані хворі знаходились на амбулаторному лікуванні у Калинівській амбулаторії сімейної медицини Броварського району Київської області та амбулаторії сімейної медицини Шевченківського району. Ряд інструментальних досліджень проводився на базі Центральної клінічної басейнової лікарні МОЗ України та кафедри загальної практики (сімейної медицини) Національного медичного університету імені О.О. Богомольця.

До роботи було залучено 145 жінок з надлишковою масою тіла (індекс маси тіла (ІМТ) ? 25 мг/кг) та ожирінням (ІМТ ? 30 мг/кг), що поєднувалися з дисметаболічною кардіоміопатією. Діагноз ДМКМП встановлювався на підставі Національних стандартів з урахуванням скарг хворого, анамнезу захворювання, даних об'єктивного обстеження, лабораторних та інструментальних методів дослідження.

Період перименопаузи діагностувався за клінічними проявами, такими, як порушення менструального циклу, що мають наступні особливості: чередування регулярних циклів із пролонгованими, укорочення менструального циклу, затримка менструацій тривалістю від тижня до декількох місяців, чередування затримок менструацій різної тривалості із кровотечами.

У дослідження не включались жінки з гіпертонічною хворобою, цукровим діабетом, захворюваннями щитовидної залози із гормональними порушеннями в постменопаузальному періоді, супутньою онкопатологією, гострими та хронічними запальними захворюваннями.

До включення в дослідження усі хворі не приймали замісної гормональної терапії або фітоестрогенів.

До основної групи увійшло 103 жінки, в яких були виражені психо-емоційні скарги та скарги з боку серцево-судинної системи (ССС) та у період перименопаузи було запропоновано специфічне лікування.

Група співставлення була представлена 42 пацієнтками з метаболічними змінами (надлишкова вага або ожиріння в сполучанні з ДМКМП) з менш вираженими скаргами та у період перименопаузи, вони не отримували вищезазначеної терапії. Середній вік хворих у досліджуваних групах не відрізнявся (Р>0,05) і у першій групі становив 48,7±0,8 у групі зіставлення? 48,2±0,8 роки.

У дисертації використовували методи клінічних спостережень, які полягали в оцінці динаміки досліджуваних показників у жінок в період перименопаузи, аналізі даних інструментальних та біохімічних методів дослідження до початку лікування, через 6 місяців та через рік після.

При зборі клінічних даних проводили детальне опитування пацієнток, враховуючи збільшення скарг на вегетативні порушення, відчуття тривоги, плаксивість, зменшення пам'яті, що притаманні для жінок в період перименопаузи. Менопаузальні розлади досліджувались за допомогою шкали MRS. Після самостійного заповнення пацієнткою шкали, бали підсумувались. Чим більше балів отримувалось після підрахунку, тим більше інтенсивними були прояви перименопаузи.

Відповідно до завдань дослідження проводився запис ЕКГ у 12 відведеннях в динаміці, оцінку систолічної та діастолічної функції серця та їх ремоделювання за допомогою ЕХО КГ визначали на апараті "Sonolone Omnia" "Siemens" (Німеччина) у відповідності з рекомендаціями Американського ехокардіографічного товариства.

При об'єктивному клінічному дослідженні вимірювали зріст, вагу тіла, окружність талії та стегон за допомогою сантиметра та медичних вагів. Вимірювали рівень офісного АТ на обох верхніх кінцівках у стані спокою. Дослідження ступеня ураження судин проводилось за допомогою аускультації над проекцією аорти, сонних артерій, пальпації периферичних артерій на руках і ногах та доплерографії плечової артерії.

Для дослідження зміни діаметру артерії у відповідь на реактивну гіперемію - ендотелійзалежна вазодилатація (ЕЗВД) - використовували метод, запропонований Celermajer D. S. та співавт. (1992). Ендотелійнезалежна вазодилатація (ЕНВД) оцінювалась після прийому нітрогліцерину.

З метою диференціальної діагностики між метаболічними порушеннями в міокарді (ДМКМП) та стенокардією використовували велоергометрію та пробу з хлоридом калію.

При біохімічному дослідженні крові проводилося визначення лептину імуноферментним методом. Усі зразки плазми досліджувались методом визначення специфічних антитіл за допомогою імобілізованого на антитіла ферменту ? ELISA-метод, (набори виробництва Diagnostics Systems Laboratories Inc. - набори DSL-10-23100 людського лептинового імуносорбенту з імобілізованими ферментами).

Після первинного обстеження було призначено різні препарати, в залежності від яких пацієнтів було розподілено на 3 групи:

1-ша клінічна група (n=48жінок) отримувала препарат замісної гормональної терапії - клімонорм (Genafarm) по 1 драже на добу ввечері після їжі. Пацієнтки спочатку приймали 9 таблеток жовтого кольору, а потім 12 коричневого кольору, після чого вони робили семиденну перерву, та незалежно від наявності чи відсутності менструальні кровотечі продовжували приймати препарат.

2-га клінічна група (n=55 жінок) приймала препарат з групи фітоестрогенів - клімадинон (Bionorica) по 1 таблетці, не жуючи, або по 30 крапель у нерозведеному вигляді, 2 рази на добу.

3-тя клінічна група (n=42 жінки) відмовилась від прийому будь-яких препаратів та їм було рекомендовано дієту зі зниженням вмісту жиру й вуглеводів та зміни способу життя.

Результати досліджень були оброблені на персональному комп'ютері за допомогою професійного пакету статистичного аналізу даних "Statistica" версія 8.0, з обчисленням параметрів описової статистики: середніх величин (Mean), середньоквадратичного відхилення SD (standard deviation), стандартної помилки середньої величини SE (standard error). Різниця між сукупностями даних визнавалася достовірною при рівні статистичної значимості (р) меншим за 0,05, з цим рівнем вираховувались довірчі інтервали, для всіх досліджуваних величин. Для побудови функціональної залежності між числовими перемінними застосовували стандартну процедуру регресійного аналізу. Для порівняння вибірок до та після лікування з урахуванням контрольної групи застосовувались методи ANOVA (Analys Of Variances) та класичний критерій Studenta.

Результати власних досліджень та їх обговорення

лептинемія ендотеліальний дисфункція ожиріння

Серед обстежених жінок домінували скарги на дискомфорт за грудною та тяжкість у лівій половині грудної клітині (34.1% та 36.4% у основній групі та 45.2% та 32.3% у контрольній групі відповідно). При виникненні болю в ділянці серця більшість пацієнток охарактеризували ії як тупий ниючий (15,9% основної та 19,4% контрольної груп). Іррадіації болю не відмічали 69.3% осіб основної та 58.1% пацієнток контрольної групи; і тільки 12,5% жінок основної групи, та 22,6% контрольної мали скарги на іррадіацію болю в праву половину грудної клітки. Болі у 55,7% жінок основної групи та у 54,8% групи порівняння спостерігались протягом дня; 59.1% жінок основної групи та 70,9% контрольної відмічали серцебиття, майже третя частина з них мала порушення ритму (екстрасістолію). Також було визначено, що на тривалість болю не оказували вплив препарати, що містять нітрати чи нітрити. В більшості випадків біль зменшувався при використанні рибок сину, седативної терапії та "серцевих крапель"(корвалол, валокардин тощо).

Виникнення задишки не було пов'язане з фізичним навантаженням, а в більшості випадків вона була обумовлена емоційними струсами.

Як правило серед клінічних симптомів захворювання домінуючими були вегетативні розлади, такі як відчуття "приливів" та психоемоційні скарги: дратівливість, депресивні зміни настрою, плаксивість, відчуття страху, порушення сну, загальне зниження працездатності. Таким чином, період перименопаузи, в якому проводилося дослідження жінок з ДМКМП та ожирінням, мав велику забарвленість вегетативними проявами, які доволі часто домінували в клінічній симптоматиці: майже у 20% хворих ці прояви значно впливали на якість життя.

З метою виключення ІХС всім жінкам була проведена велоергометрична проба та УЗД серця та судин. Під час стандартного навантаження на велоергометрі не супроводжувалося появою приступів за гру динного болю та ішемічними змінами на ЄКГ. При УЗ дослідженні ознак атеросклеротичного ураження судин та клапанного апарату серця теж не було виявлено. Таким чином, отримані дані дали змогу констатувати, що виникнення даних скарг є результатом метаболічних порушень, що відбувалися в період перименопаузи, а даний стан оцінили як прояви дисметаболічної кардіоміопатії.

Період перименопаузи діагностувався за клінічними проявами, такими як порушення менструального циклу, що мають наступні особливості: чередування регулярних циклів із пролонгованими, укорочення менструального циклу, затримка менструацій тривалістю від тижня до декількох місяців, чередування затримок менструації різної тривалості із кровотечами. Поява такої симптоматики була підставою до визначення вмісту ФСГ у сироватці крові. Так, жінок першої групи рівень ФСГ перевищував показники норми більш ніж в 2,3 рази, в другій - в 2,6 та у третій - в 2,3 рази, що додатково свідчило про зниження функції яєчників та перехід жінки в період перименопаузи.

Проведені метричні дослідження дали наступні результати. Так, при вимірювання обводу талії (ОТ) було визначено, що середні величини даного показника перевищували максимальний рівень у всіх групах та складали в середньому: у першій групі 90.3±3.2см, у другої 94.7±3.2 см та у третій - 94.6±4.1 см (р>0,05). Додатково до окружності талії досліджувався ІМТ, який по групах в середньому складав 28,2, 27,9 та 28,2 відповідно.

Метаболічні зсуви в організмі жінки, які натепер розглядають як прояви метаболічного синдрому, ми встановлювали на підставі уніфікованих діагностичних критеріїв, розроблених національним інститутом США Adult Treatment Panel ЙЙЙ (ATP ЙЙЙ 2001) та Українською асоціацією кардіологів (2004)

При проведені ОГТТ було визначено, що пацієнти всіх трьох груп мали рівень глюкози натще мали в межах норми (>5,6ммоль/л), а при при дослідженні середнього рівня глюкози крові після навантаження, результати першої та другої груп перевищували максимальні показники (>7,8ммоль/л). Пацієнтки з групи співставлення також знаходилися у цій межі, що свідчило про порушення толерантності до глюкози у більшості обстежених жінок (р<0,05).

Зміни з боку ліпідного спектру крові характеризувалися підвищенням вмісту тригліцеридів (66 жінок) та ЛПВЩ в сироватці крові (Р<0,01). При порівнянні рівня глюкози в плазмі крові з вмістом ТГ виявлена статистично значима закономірність. При нормальних показниках тригліцеридів (79 жінок) рівень глюкози крові натще 4.7±0.20 ммоль/л (р<0,05), а при їх підвищенні дорівнював 5.2±0.23 ммоль/л (р<0,05).

Виявлена кореляція між ІМТ та рівнем ТГ: при нормальному рівні ТГ в плазмі крові відповідав ІМТ 27.1±0.84 ммроль/л, при підвищенні досліджуваного показника зростає і ІМТ до 29.1±0.84ммоль/л (р<0,05). При нормальних показниках ТГ в плазмі крові рівень лептину є меншим і складає 26.4±3.84 нг/мл(р<0,05), в порівнянні з групою з підвищеним вмістом ТГ, де середній рівень лептину був 34.3±4.23 нг/мл(р<0,05). Отримані нами дані виявили кореляційний зв'язок між вмістом тригліцерідів плазми крові та ЛПВЩ. У першій групі пацієнтів (з нормальним рівнем тригліцерідів) рівень ЛПВЩ складав 1.4±0.14 ммоль/л(р<0,05); у другій групі (з підвищеним рівнем ТГ) рівень ЛПВЩ знижувався і становив 1.1±0.13 ммоль/л (р<0,05).

Таким чином, проведені дослідження дали змогу визначити формування метаболічних зсувів у жінок з надмірною масою тіла та ожирінням, що проявляються змінами з боку вуглеводного та жирового обміну. Їх формуванню також сприяла перименопауза, виникнення якої було обумовлено фізіологічним періодом в житті жінки. В той же час періоду перименопаузи притаманне підвищення рівню ФСГ, що в свою чергу, оказує несприятливий вплив на вуглеводний та жировий обмін. Таким чином, виникає хибне коло, коли перименопауза призводить до метаболічних зсувів, а метаболічні зсуви посилюють клінічні прояви перименопаузи.

Під час проведеного дослідження було відмічено, зменшення кількості скарг у основній групі порівняно з контрольною, яка досліджувалась за шкалою MRS. У пацієнток з першої групи у середньому кількість балів до лікування була 22.74±1.3, а після застосування замісної гормональної терапії середній рівень балів мав тенденцію до зниження і складав 20.02±1.22 балів (р<0,1). У жінок другої групи після лікування фітоестрогенами кількість балів до та після лікування залишилась майже однаковою і складала 17.55±1.1 балів та 17.69±1.08 відповідно. Пацієнтки з третьої групи, які не отримували специфічного лікування на початку дослідження мали в середньому 12.90±0.9 балів, а через 6 місяців після опитування кількість балів мала тенденцію до збільшення до 15.38±0.88 балів (р<0,1).

Враховуючи те, що дані зібрані за шкалою MRS є суб'єктивними, і їх неможливо порівняти у жінок між собою, було вирішено, що для більш точного аналізу. потрібно провести розрахунок індексу ефективності лікування (ІЕЛ) у кожної конкретної жінки за такою формулою:

При значеннях ІЕЛ менше за одиницю, лікування можна розцінювати як ефективне. При ІЕЛ = 1 лікування не вплинуло на зміни скарг у жінок, та при ІЕЛ більше за одиницю свідчить, що скарг після лікування стало більше, ніж до лікування. У першій групі індекс ефективності лікування склав менше одиниці порівняно з контрольною групою і дорівнював 0,90±0,06 при (р<0,05). Це свідчить, що за власною оцінкою у 77,3% жінок (37 пацієнток), зафіксовано покращення їхнього загального стану після лікування. У другій групі ІЕЛ = 1,05±0,07, р<0,05 - це означає, що в середньому загальний стан не змінився до та після лікування, але 58% (32 жінки) відмітили покращення свого стану, а 50% жінок третьої групи (21 пацієнтки) - відмітили суб'єктивне погіршення самопочуття, тому ІЕЛ у них становив 1,23±0,09 і був найбільший порівняно з першою та другою групами\ при р<0,05.

При аналізі рівня ФСГ у другій та третій групах до та після лікування не відмічено статистично достовірної різниці, друга група 27.30±2.71 mlU/ml - до, 27.11±2.26 mlU/ml - після (р>0,05), третя група: 24.89±2.56 mlU/ml - до, 28.94±2.64 mlU/ml - після (р<0,1). А у першій групі відмічено позитивний вплив лікування ЗГТ, та зафіксована різниця даних ФСГ у досліджуваних жінок: 24.88±2.18mlU/ml - до, 19.78±1.65 mlU/ml - після лікування (р<0,05).

Частота серцевих скорочень залишалась незмінною протягом всього курсу лікування в усіх групах. Призначення ЗГТ та ФЕ не вплинуло на рівень ІМТ, окружність талії та співвідношення ОТ до окружності стегон.

Наступним етапом проведеного дослідження був аналіз показників ліпідного обміну після лікування. При аналізі рівня ТГ відмічається певна тенденція до нормалізація даного показника у першій групі з 1.75±0.39 ммоль/л - до, 1.67±0.38 ммоль/л (р<0,01).У осіб другої групи рівень ТГ до та після залишився незмінним (1.65±0.36 ммоль/л та 1.64±0.32 ммоль/л відповідно). У третій групі зафіксовано підвищення рівня ТГ після лікування з 1.56±0.35 ммоль/л до 1.67±0.37 ммоль/л(р<0,01).

Проаналізовано також рівень ЛПВЩ до та після лікування. Через 6 місяців спостереження у першій групі він не змінювався (1.17 ± 0.16 ммоль/л, та 1.17 ± 0.13 ммоль/л відповідно); у другій групі рівень ЛПВЩ був 1.30 ± 0.18 ммоль/л до лікування та 1.24 ± 0.17 ммоль/л після. У третій групі до та після спостереження відмічається погіршення цього показника 1.40 ± 0.17 ммоль/л та 1.21 ± 0.20 ммоль/л відповідно (р<0,01).

Враховуючи роль підвищеного рівня глюкози в розвитку метаболічного синдрому, перед аналізом впливу лікування на рівень глюкози, було досліджено взаємозв'язок ІМТ, лептина та тригліцеридів у жінок з різними рівнями глюкози крові. Для цього усіх хворих розподілили на три групи: з нормальний рівнем глюкози крові натще (1-ша група - 68 жінок), з порушенням толерантності до глюкози (ПТГ) (2група - 42 жінки) та із збільшеним рівнем глюкози натще (ЗРГ) (3 група - 35 жінки) та отримали статистично значимі результати (p<0,05). Виявлено, що в залежності від рівня глюкози змінюється ІМТ в досліджуваних групах. В групі з нормальним рівнем глюкози натще і після навантаження ІМТ був найменшим і складав 27.06±0.90 p<0,05. У групі пацієнток з порушеною толерантністю до глюкози усереднений показник ІМТ був вищий - 28.43±1.04 p<0,05. Найвищий показник спостерігався у групі ЗРГ - 29.46±1.31 p<0,05. Отримані результати щодо змін лептину у трьох групах пацієнтів виявили статистично достовірну різницю в рівні лептину у плазмі крові. Так, у першій групі рівень лептину був найнижчим і складав 24.12±3.99нг/мл. (p<0,05); у другій групі дорівнював 32.59±5.56 нг/мл(p<0,05), а у третій - 38.21±5.31нг/мл(p<0,05).

Наступним етапом дослідження було порівняння рівня глюкози натще до та після лікування у групах жінок в залежності від застосованої терапії. Дані свідчать про нормальний рівень глюкози натще в усіх досліджуваних групах до лікування, але через 6 місяців рівень глюкози натще в першій та другій групах залишився на тому ж рівні (4.97 ± 0.22 ммоль/л та 5,13±0,26 ммоль/л відповідно р>0,05). В третій групі відмічено тенденцію до погіршення даного показника (5.20 ± 0.36 ммоль/л) р<0,1).

За даними останніх кардіологічних досліджень, є свідчення, що застосування ЗГТ у жінок у постменопаузі призводить до погіршення функції серцево - судинної системи. При обстеженні артеріального тиску в діноміці у наших пацієнток було визначено, що САТ за період спостереження залишались на такому ж рівні у пацієнтів першої та другої груп (130,5 ± 6,3 мм.рт.ст. до та 127,2 ± 3,9 мм.рт.ст. ? перша група, 137,7 ± 4,0 мм.рт.ст. - до, та 137,1 ± 4,2 мм.рт.ст. ? друга група р>0,05). У третій групі спостерігалась тенденція до деякого підвищення середнього показника САТ (130,2 ± 4,7 мм.рт.ст. ? до, та 137,9 ± 4,9після). Подібні дані отримані після аналізу діастолічного тиску у обстежуваних пацієнток. Статистичної різниці у першій, другій до лікування (80,7 ± 4,3 мм.рт.ст., та 85,5 ± 2,5 мм.рт.ст.відповідно) й (79,8 ± 3,1 мм.рт.ст., й 84,6 ± 2,2 мм.рт.ст.відповідно; р>0,05) та після лікування в показниках ДАТ не спостерігалось. В третій групі виявлена тенденція до погіршення даного показника (з 82,0 ± 3,1 мм.рт.ст. до 85,9 ± 2,9 мм.рт.ст р<0,1).

Результати сучасних досліджень свідчать, що порушення функції ендотелію є одним з універсальних механізмів патогенезу багатьох захворювань, у тому числі таких розповсюджених як, атеросклероз, ГХ, ЦД та ін. При дослідженні порушення функції ендотелію у всіх трьох групах пацієнтів вимірювали діаметр плечової артерії. За даним показником групи були однородні: співставимі 4.00 ± 0.08 мм, 4.00 ± 0.07 мм, 3.95 ± 0.09 мм відповідно; (р>0,05). В усіх групах не відмічено порушення ЕЗВД як до так і після лікування. У цьому випадку можна відмітити лише деяку тенденцію до погіршення показника в третій групі (11.22 ± 1.19% до та 9.50 ± 0.76% після лікування, р<0,1) та відсутність змін в першій та другій групах відповідно (до лікування - 10.67 ± 0.81%, після - 11.26 ± 0.62% та до - 12.82 ± 3.84%, після 11.87 ± 0.82; р>0,05).

Подібна динаміка спостерігалась після проведення проби з нітрогліцерином. Так, в першій групі показник ЕНВД залишився на такому ж рівні після лікування (22,01±0,89 % - до та 22.63 ± 0.92 % після лікування р>0,05); в другій групі спостерігалось покращення досліджуваного показника (21.44 ± 0.90% до та 22.58 ± 1.24% р>0,05 після лікування). В третій групі спостерігалась тенденція до погіршення даного показника (21.80 ± 0.90 - до, та 19.33 ± 1.52 5 після; р<0,1). Враховуючи, що протягом 6 місяців спостереження певні показники виявили лише тенденцію до покращення або погіршення, було вирішено додатково обстежити пацієнток з ДМКМП з надмірною вагою тіла або ожирінням через 1 рік після призначеня ЗГТ - клімонорма та ФЕ - клімадинона.

Після застосування ЗГТ у першій групі через рік після лікування САТ мав тенденцію до покращення з 132,9±4,19мм.рт.ст до 125,9±3,9мм.рт.ст., (р<0,1) у другій групі САТ не зазнав статистичних змін - 137,7 ± 4,1 мм.рт.ст., у третій групі, яка не отримувала специфічного лікування спостерігалась тенденція до підвищення середнього показника САТ з 130,2±4,79мм.рт.ст. до 137,9 ± 5,0мм.рт.ст.(р<0,1). Подібні дані отримані після аналізу діастолічного тиску у обстежуваних пацієнток: у першій групі статистично достовірно відмічено зниження ДАТ з 85,6±1,7мм. рт. ст.. до 80,2±1,8 мм.рт.ст. (р<0,05), у другій ДАТ залишився практично без змін (до 85,5±2,4 мм.рт.ст. після 84,6±2,2 мм.рт.ст. р>0,05), а у третій групі зафіксовано підвищення ДАТ через рік спостереження (до 81,0±2,5 мм.рт.ст. після 87,0±1,8 мм.рт.ст. р<0,05).

Виходячи з наведених даних можна встановити, що призначення ЗГТ не тільки не впливає негативно на рівень тиску, а при призначенні його в період перименопаузи хворим на ДМКМП з надлишковою масою тіла або ожирінням має тенденцію до покращення.

Що стосується рівня глюкози через 2 години після навантаження то отримані дані свідчать. В першій групі, яка отримувала ЗГТ відмічено зниження цього показника через рік спостереження (до лікування 8.09 ± 0.39 ммоль/л та після 7.18 ± 0.24 ммоль/л р<0,05). Друга група хворих, яка отримувала ФЕ, показала тенденцію до зменшення рівня глюкози через 2 години після навантаження (до лікування - 8.20 ± 0.36 ммоль/л та після 7.64 ± 0.22 ммоль/л р<0,1). В третій групі не відбулося статистично значимих змін на протязі року спостереження (7.79 ± 0.38. ммоль/л, після 7.41 ± 0.21 ммоль/л відповідно, р>0,05)

При аналізі рівня ТГ до та після лікування, не відмічається негативних змін цього показника у групах, які приймали запропоновану терапію, а у третій групі рівень ТГ після 1-го року спостереження підвищився (з 1.57±0.35 ммоль/л до 1.82±0.30ммоль/л, р<0,05). Рівень ЛПВЩ також не змінився до та після року спостереження в перших двох групах. В третій групі зафіксовано зниження цього показника з 1.40 ± 0.17 ммоль/л до 0.86 ± 0.16 ммоль/л (р<0,05), що свідчить про підвищення атерогенності крові в цій групі.

Аналізуючи дані відмічено покращення показників ЕЗВД в групі де жінки отримували замісну гормональну терапію (1-ша група) з 11.7% до 12,31% (р<0,05). У групі де жінки отримували фітоестрогени з'явилася тенденція до покращення ЕЗВД з 12.8% до 16.7% (2-га група) р<0,1. У третій групі жінок, які не отримували специфічної терапії спостерігається тенденція до погіршення функції ендотелію - з 11.22% до 9,5% (р<0,1) через рік від початку дослідження.

Подібна динаміка спостерігалась після проведення проби з нітрогліцерином. В першій та другій групах показник ЕНВД покращився (22,01±0,89 % та 23.74 ± 0.74 % відповідно р<0,05), та (21.44 ± 0.91% до й 23.73 ± 1.05% відповідно р<0,1). В третій групі відбулося зменшення даного показника (з 21.80 ± 0.91 до 19.32 ± 1.52 % після р<0,1).

Останнім часом з'ясовано, що важливу роль в патогенезі синдрому інсулінорезистентності відіграє лептин. Рівень лептину відображає не тільки кількість накопиченого підшкірного жиру, але й порушення енергетичного обміну. Проведене дослідження показало, що у жінок з ожирінням та ДМКМП в період перименопаузи збільшувався вміст лептину в плазмі крові в порівнянні зі здоровими пацієнтами (р<0,05). Було виведено формулу взаємозв'язку рівня лептину у сироватці крові та ІМТ пацієнта.

E=0,1894 · x

Де Е-рівень лептину, а х-ІМТ, при збільшенні ІМТ збільшується ризик зростання лептину. Після застосування запропонованого лікування, у жінок першої групи спостерігалося статистично значиме (р<0,05) зменшення його (з 26.54±4.83 нг/ml до 19.15±3.30 нг/ml) вже через 6 місяців після початку лікування. У другій групі обстежених, що отримували фітоестрогени та третій (група співставлення) лише через рік було відмічено тенденцію до зміни цього показника (р<0,1). В другій групі через рік рівень лептину зменшився з 32.96 ± 4.97 нг/ml до 26.79±3.55 нг/ml . А в третій групі збільшився з 29.99 ± 5.34 нг/ml 37.10±4.33 нг/ml.

Таким чином, у хворих на дисметаболічну кардіоміопатію що перебігає в поєднанні з надлишковою вагою або ожирінням, спостерігаються зміни в показниках лептину сироватки крові, що підтверджує появу метаболічних зсувів. Вміст лептину в крові має прямо пропорціональну залежність від ІМТ, що забезпечує прогресування даних захворювань. Призначення замісної гормонально терапії хворим з метаболічними порушеннями, які виникають у жінок в період перименопаузи з ДМКМП та ожирінням, призводить до позитивної динаміки показника, що й обумовлює його використання у таких хворих. Призначення фітоестрогена клімадинону хворим на ДМКМП та ожиріння, за нашими даними, не впливає на показник лептину в крові, що не забезпечує контроль метаболічних змін.

Висновки

У дисертаційній роботі представлено нове вирішення наукового завдання у сучасній терапії, а саме: визначення у хворих з поєднаною патологією (ожиріння та дисметаболічною кардіоміопатією) механізмів формування патогенних наслідків у вигляді гіперлептинемії, порушень ліпідного та вуглеводного обмінів, судинно - рухової функції ендотелію та розробка методів медикаментозної корекції цих порушень за допомогою призначення науково обґрунтованих схем терапії.

У жінок з надмірною масою тіла та ожирінням в період перименопаузи виникають зміни з боку серцево - судинної системи, що за клінічними. Анамнестичними та лабораторно - інструментальними проявами відповідають дисметаболічній кардіоміопатії, які характеризуються: тривалими болями (більше години) в ділянці серця (46%) або відчуття дискомфорту за грудиною (33,3%), які не пов'язані з фізичним навантаженням, не мають чіткої іррадіації, супроводжуються порушенням ритму (25,5%), коливаннями артеріального тиску (69,7%), не купуються коронаролітичними засобами та не призводять до ішемічних змін на ЕКГ.

У хворих на дисметаболічну кардіоміопатію в сукупності з надмірною вагою тіла та ожирінням в період перименопаузи не виникає змін в показниках судинно - рухової функції ендотелію (ендотелій залежної- та ендотелій незалежної вазоділятації); однак при відсутності терапії в таких хворих через рік спостереження відзначається погіршення даних показників (р<0,05), що вказує на формування ендотеліальної дисфункції.

У жінок з надлишковою масою тіла, ожирінням та дисметаболічною каріоміопатією, що спостерігаються в період перименопаузи, визначається порушення толерантності до глюкози (48% пацієнток).

У жінок на дисметаболічною каріоміопатією з надлишковою масою тіла, ожирінням що знаходяться в періоді перименопаузи статистично достовірно збільшується вміст лептину у сироватці крові в 3,8 рази (р<0,05) в порівнянні зі здоровими пацієнтами (3,8 - 11,1 мк/л), який має пряму кореляційну залежність з індексом маси тіла та вмістом ліпідів у сироватці крові.

У жінок з надмірною вагою тіла та ожирінням, що перебігає на тлі дисметаболічної карідоміопітії в період перименопаузи є патогенетично обґрунтованим призначення замісної гормональної терапії (клімонорм) або фітоестрогенів (клімадінон), що покращує суб'єктивний стан у 77,3% жінок першої групи (індекс ефективності лікування 0,90±0,06, р<0,05) та 58% жінок другої (індекс ефективності лікування 1,05±0,07, р<0,05) з одночасною позитивною динамікою в показниках ліпідного спектру крові збереженням судинно - рухової функції ендотелію. В групі співставлення 50% жінок вже на протязі року спостереження відмітили суб'єктивне погіршення самопочуття (індекс ефективності лікування 1,23±0,09, р<0,05) на тлі негативної динаміки ліпідного спектру крові та судинно - рухової функції ендотелію.

Практичні рекомендації:

1. Жінкам з надлишковою масою тіла та ожирінням в період перименопаузи рекомендується проводити дослідження гемодинаміки з метою визначення ступеню ураження серцево - судинної системи та диференціальної діагностики дисметаболічної кардіоміопатії (ДМКМП) та ІХС.

2. Для визначення формування метаболічних зсувів у жінок з надлишковою масою тіла та ожирінням в сукупності з ДМКМП рекомендується досліджувати стан ліпідного та вуглеводного обмінів, а також вміст лептину та показників ендотелій залежної- та ендотелій незалежної вазоділятації, що дозволить визначити наявність метаболічних порушень та стан судино - рухової функції ендотелію.

...