Перебіг клімактеричного синдрому та корекція порушень у жінок з патологією гепатобіліарної системи

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. О.О. БОГОМОЛЬЦЯ

14.01.01 - Акушерство та гінекологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Перебіг клімактеричного синдрому та корекція порушень у жінок з патологією гепатобіліарної системи

Паньков Олександр Михайлович

Київ-2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет» МОЗ України.

Науковий керівник

доктор медичних наук, професор Макарчук Оксана Михайлівна, ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет» МОЗ України, професор кафедри акушерства та гінекології

Офіційні опоненти

Доктор медичних наук, професор Корнацька Алла Григорівна, ДУ «Інститут педіатрії, акушерства та гінекології» АМН України, завідуюча відділенням реабілітації репродуктивної функції жінки

Доктор медичних наук, професор Венцківська Ірина Борисівна, Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця МОЗ України, професор кафедри акушерства та гінекології № 1

Захист відбудеться ”_17_ ” ___червня________2010 року о 1330 _ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.003.03 при Національному медичному університеті ім. О.О.Богомольця МОЗ України (01030, м.Київ, вул.Шевченка,17).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного медичного університету ім.О.О.Богомольця МОЗ України (01057, м.Київ, вул.Зоологічна, 3).

Автореферат розіслано “_15__ ” ____травня____________2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук, доцент Вітовський Я.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У розвинених країнах упродовж останнього століття частка жінок старше 50 років збільшилася втричі, в той час як очікувана тривалість життя зросла від 50 до 81,7 років [В.Я. Голота, 2008; З.М. Дубоссарская, 2007; В.Ф. Москаленко, 2003]. Для українських жінок середній вік менопаузи становить близько 48 років, проте внаслідок еколого-соціальної та демографічної кризи у 23,1 % жінок в Україні відмічено ранню менопаузу та синдром передчасного виснаження яєчників [В.В. Камінський, 2006; Т.Ф. Татарчук, Я.П. Сольський, 2003].

Гормональний фон на період перименопаузи є підґрунтям розвитку клімактеричного синдрому, коли на тлі прогресуючого естрогенного дефіциту виникають вазомоторні, ендокринно-обмінні та нервово-психічні порушення, які суттєво погіршують якість і прогноз життя цієї когорти жінок [Т.Ф. Татарчук, 2005]. У 40 % осіб перименопауза перебігає з клінічними проявами клімактеричного синдрому (КС), причому у 15 % з них - у важкій формі, що вимагає застосування замісної гормональної терапії (ЗГТ). Природний клімактеричний період розвивається поступово, на фоні тривалої вікової перебудови гіпоталамічних центрів і поступового згасання функції яєчників, з частковим її збереженням, навіть у період менопаузи [Ю.П. Вдовиченко, 2006; В.Ф. Сметник, 2006].

Особливості клінічного перебігу і розвиток клімактеричного синдрому значною мірою визначаються резервними можливостями різних систем та органів, в тому числі і гепатобіліарної системи. Печінка відіграє ведучу роль в підтриманні гомеостазу, в першу чергу за рахунок важливої ланки у метаболізмі естрогенів - «першого пасажу через печінку», а також реалізації позитивного впливу замісної гормонотерапії. Тому проблеми, які виникають при патології гепатобіліарної системи в період перименопаузи, в тому числі і оцінка ролі гепатоцита та його функціонального ураження з позицій репродуктивного старіння організму і ризику метаболічного менопаузального синдрому (ММС) вимагають свого вирішення [Б.М. Венцківський, 2001; З.М. Митник, 2003; В.П. Сметник, 2006; Т.Ф. Татарчук, 2006].

Дані щодо вдосконалення способів корекції і профілактики системних порушень у жінок з патологією гепатобіліарного тракту даної вікової категорії залишаються досить суперечливими. На сьогодні не визначені фактори ризику виникнення цих патологічних станів, не розроблені принципи профілактичних та лікувальних заходів для запобігання виникнення ускладнень патологічного клімактерію, відсутні підходи до індивідуального підбору препаратів замісної гормональної терапії.

Це викликає необхідність пошуку нових підходів до дослідження даної проблеми і є чітким підгрунтям актуальності вибраного напрямку.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась відповідно до плану виконання кандидатських дисертацій Івано-Франківського національного медичного університету, як фрагмент комплексної науково-дослідної роботи “Клінічне і медико-соціальне обґрунтування ефективних методів прогнозування патологічних станів, запобігання, діагностики і лікування захворювань вагітних та жінок в інші періоди їхнього життя” (№ державної реєстрації 0104U008431, терміни виконання 2004-2009 рр.).

Мета дослідження. Знизити частоту та зменшити важкість клімактеричних порушень у жінок з патологією гепатобіліарної системи шляхом вдосконалення методів патогенетичної терапії, розробки і впровадження комплексу лікувально-профілактичних заходів з урахуванням особливостей функціонального стану печінки.

Для вирішення даної мети були поставлені наступні завдання:

Завдання роботи:

Вивчити частоту та особливості перебігу періоду клімактерію у жінок з клімактеричним синдромом та обтяженим гепатологічним анамнезом.

Дати клінічну оцінку характеру та ступеню психоемоційних та вегетосудинних розладів у жінок з клімактеричним синдромом та захворюваннями гепатобіліарного тракту.

З'ясувати особливості порушень білковосинтезуючої, ферментативної функції печінки, гемостазіологічних показників та ліпідного профілю крові у жінок з патологічним перебігом перименопаузи.

Дати клінічну оцінку метаболічним та ендокринним порушенням з урахуванням функціонального стану гепатобіліарної системи та встановити взаємозв'язок між клінічними, ендокринологічними, біохімічними та гемостазіологічними змінами у жінок з клімактеричним синдромом та обтяженим гепатологічним анамнезом.

Обґрунтувати диференційований підхід до корекції виявлених змін метаболічного гомеостазу у жінок віку перименопаузи з обтяженим гепатологічним анамнезом в загальному комплексі лікувально-реабілітаційних заходів.

Розробити і впровадити практичні рекомендації по зниженню частоти тяжких проявів клімактеричного синдрому та оцінити ефективність запропонованого лікувального комплексу.

Об'єкт дослідження - клімактеричні порушення у перименопаузі у жінок з хронічними захворюваннями гепатобіліарного тракту .

Предмет дослідження - особливості перебігу клімактеричного періоду, гормонального профілю, системи гемостазу, біохімічних показників.

Методи дослідження - клінічні, експериментально-психологічні, гормональні, біохімічні, інструментальні, функціональні, статистичні.

Наукова новизна проведених досліджень. У роботі використано системний підхід до збереження якості життя, який дозволив розглянути клімактеричні розлади у віковому аспекті з позицій взаємозв'язку функціональних систем цілісного організму. Вперше проведена порівняльна клініко-лабораторна оцінка перебігу клімактеричного синдрому та встановлені особливості вегето-судинних, психоемоційних та обмінно-ендокринних порушень у жінок віку перименопаузи на фоні обтяженого гепатологічного анамнезу.

Вперше встановлено глибину порушень функціональної здатності гепатоцитів при ускладненому перебігу клімактерію, що характеризується у жінок з хронічними захворюваннями печінки станом гіпо- та диспротеінемії, гіперкоагуляції, дисліпопротеїнемії, активації органоспецифічних ферментів печінки як маркерів цитолізу, причому метаболічні порушення виявлено у кожної третьої пацієнтки.

Окрім атипової форми перебігу клімактеричного синдрому, у частини пацієнток виявлено системні порушення та вперше встановлено взаємозв'язок між гіпергонадотропною недостатністю яєчників, гіперандрогенією, функціональним станом печінки, гіперхолестеринемією, що призводить до ушкодження судинного ендотелію та гіперкоагуляції.

Вперше встановлено, що у жінок з обтяженим гепатологічним анамнезом створюються передумови для розвитку метаболічного менопаузального синдрому, так як преморбідний фон супроводжується абдомінальним типом відкладення жирової тканини на тлі порушень ліпідного обміну, підвищенням рівня лептину та наявністю лептинорезистентності, дисгормональними змінами (підвищенням рівня пролактину, тестостерону, зниженням рівня інгібіну В) та порушеннями вуглеводного обміну (гіперінсулінемією).

Практичне значення проведених досліджень Розроблено і клінічно апробовано систему профілактичних заходів у жінок з клімактеричними порушеннями та обтяженим гепатологічним анамнезом, що включає: алгоритм відбору пацієнток у групи ризику, лабораторний динамічний моніторинг, вибір тактики лікування ранніх клімактеричних проявів, а також впровадження лікувальної програми з використанням нейропротективних, антиоксидантних та ліпотропних середників.

Виділені основні фактори ризику, що вказують на можливість розвитку менопаузального метаболічного синдрому у жінок з патологією клімактерію та хронічними захворюваннями печінки, до яких відносяться порушення менструального циклу по типу гіпер- та поліменореї та ациклічних маткових кровотеч, атиповий перебіг клімактерію, високий індекс маси тіла (ІМТ), абдомінальне ожиріння, гіперандрогенія, порушення ліпідного обміну, активація цитолітичного синдрому, зміни гемостазіологічних показників, які можуть мати вагоме значення у формуванні соматичної патології.

Визначено показання для диференційованого підбору замісної гормонотерапії жінкам в перименопаузі з урахуванням порушення функції печінки та використанням парентеральних форм, що знижує ризик тромбоемболічних ускладнень та загострення екстрагенітальної патології.

Розроблено практичні рекомендації по зниженню частоти тяжких форм клімактеричного синдрому у жінок перименопаузального періоду та впроваджено програму лікувально-профілактичних міроприємств.

Особистий внесок здобувача. Дисертант виконав клінічні та інструментальні дослідження, провів аналіз вітчизняної та закордонної літератури по темі дисертації, статистичний аналіз первинного матеріалу. Автор самостійно зробив інформаційний пошук, розробив тактику клінічного обстеження і формування досліджуваних груп. Внесок автора в отриманні наукових даних є основним. Особисто автором обрана тема, визначені мета, завдання, методи вирішення поставлених задач, напрям проведення наукових досліджень і формування груп, самостійно здійснено загальний і гінекологічний огляд 150 жінок, підбір матеріалу для клініко-лабораторних досліджень, проведено дослідження ефективності запропонованого лікувального комплексу, зроблено аналіз отриманих даних, сформульовано висновки і основні положення дисертації. Автором проведена статистична обробка даних із застосуванням комп'ютерних програм і узагальненням отриманих результатів, інтерпретовані одержані наукові положення, розроблені практичні рекомендації, підготовлені для друку наукові роботи, інформаційний лист.

Впровадження результатів дослідження. Одержані результати досліджень, схеми діагностичного і лікувального алгоритмів у пацієнток з захворюваннями печінки та клімактеричним синдромом впроваджені в лікувальну практику гінекологічних відділень центрів планування сім'ї та жіночих консультацій обласного перинатального центру м. Івано-Франківськ, міського перинатального центру м. Хмельницький, районних лікувальних закладів Івано-Франківської, Донецької та Закарпатської областей. Положення, викладені в матеріалах дисертаційної роботи, використані при підготовці лекцій, семінарів і в педагогічному процесі курсу акушерства і гінекології Івано-Франківського національного медичного університету.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації та її фрагменти були викладені і обговорені на міжнародній науковій конференції студентів та молодих вчених «Молодь - медицині майбутнього» (Одеса, 2008), 77-й міжвузівській науковій конференції студентів та молодих вчених з міжнародною участю «Працюємо, творимо, презентуємо» (Івано-Франківськ, 2008), всеукраїнській науково-практичній конференції «Анемічний синдром в клініці внутрішніх хвороб» (Івано-Франківськ, 2008), науково-практичній конференції «Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології» (Тернопіль, 2008), Пленумі асоціації акушерів-гінекологів України (Чернівці, 2009), на засіданні обласної асоціації акушерів-гінекологів (2007,2008). Дисертаційну роботу апробовано на спільному засіданні кафедр та наукової комісії Івано-Франківського національного медичного університету.

Публікації результатів дослідження. За темою дисертації опубліковано 9 наукових робіт, з яких 5 - самостійні, у тому числі 5 - у наукових фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, 4 - у вигляді тез науково-практичних конференцій і один інформаційний лист.

Обсяг і структура дисертації. Основний зміст роботи викладено на 199 сторінках друкованого тексту, складається зі вступу, огляду літератури, опису матеріалів і методів дослідження, чотирьох розділів власних досліджень, включаючи аналіз і узагальнення результатів дослідження, висновків і практичних рекомендацій. Перелік використаної літератури налічує 257 джерел (з них 136 - авторів України і країн СНД і 121 - зарубіжних авторів). Роботу ілюстровано 30 таблицями і 17 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

гепатобіліарний клімактеричний корекція вегетосудинний

Матеріали та методи дослідження. Було проведено обстеження та опитування згідно даних підготовленої анкети-опитувальника 150 жінок у віці від 40 до 55 років, які були розділені на наступні групи: І групу (основну групу) склало 60 жінок з клінічними проявами клімактеричного синдрому та хронічними захворюваннями гепатобіліарної системи, ІІ групу (групу порівняння) - 60 жінок з проявами КС без порушення функції печінки. Контрольну групу склали 30 жінок даної вікової категорії, у яких період перименопаузи перебігав без відхилень. Переважна більшість жінок - 79 (65,8%) не зверталася за консультацією до гінеколога з приводу появи ранніх симптомів КС. Майже кожна третя жінка із загальної кількості хворих була постійною пацієнткою лікарів суміжних спеціальностей.

Для вияснення окремих патогенетичних механізмів розвитку метаболічних порушень періоду перименопаузи проводили комплексне клінічне обстеження з використанням інструментальних, біохімічних та ендокринологічних досліджень. Оцінку ступеня тяжкості КС проводили за допомогою індексу Купермана. Характер розподілу жирової тканини і ступінь ожиріння оцінювали за ІМТ та за індексом співвідношення обвід талії / обвід стегон (ОТ/ОС). Спектр фракцій сироваткового білка вивчали методом диск-електрофорезу в поліакриламідному гелі (ДЕФ в ПААГ) з застосуванням розробленого автоматичного апаратного комп'ютерного комплексу оптоелектронного аналізу якісного і кількісного розшифрування отриманих фракцій. Функціональний стан гіпофізарно-яєчникової системи вивчали за даними імуноферментного методу з використанням стандартних комерційних наборів реактивів фірми Хема-Медика (Москва) на аналізаторі «1420-Victor 2» за інструкцією виробника. Стан системи перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) оцінювали за рівнем в крові малонового диальдегіду (МДА) та дієнових кон'югат (ДК), показники системи антиоксидантного захисту - шляхом визначення активності церулоплазміну (ЦП) та насиченості трансферину залізом. Спектр деяких ліпопротеїдів крові оцінювали за основними показниками, що характеризують обмін ліпідів в організмі: загальний холестерин (ЗХ), ліпопротеїди низької щільності (ЛПНЩ), ліпопротеїди високої щільності (ЛПВЩ) із застосуванням спеціальних стандартних методик. Дослідження системи гемостазу включало визначення активованого часткового тромбопластинового часу для діагностики коагулопатій, поряд з проведенням дослідження тромбінового часу для визначення функціональної активності фібриногену та інгібіторів тромбіну в плазмі крові, визначення протромбінового часу. У динаміці проводили дослідження глюкози, за необхідності - тест толерантності до глюкози, рівень інсуліну, рівень лептину та консультацію ендокринолога. Для більш глибокої оцінки психоемоційного статусу використано експериментально-психологічні методи: тест Спілберга (оцінка у балах особистісної та реактивної тривожності); тест, адаптований Ю.Л.Ханіним; тест Бека (оцінка у балах рівня депресії); Піттсбурський індекс якості сну (анкета для виявлення диссомнічних порушень). Використовували ультразвукове дослідження (УЗД) органів малого тазу з обчисленням яєчниково-маткового індексу, УЗД печінки, нирок, щитовидної залози, молочних залоз із застосуванням лінійних і секторальних датчиків до апарату «Aloka-630» (Японія).Усі види статистичної обробки виконано за допомогою стандартного пакету «Statistica for Windows - 6,0».

Результати дослідження та їх обговорення. Глибоке вивчення анамнезу та додаткове об'єктивне обстеження дозволили встановити найбільший відсоток наступних нозологічних форм, таких як захворювання дихальної системи (31,6%), гіпертонічна хвороба (18,3 %), нейроциркуляторна дистонія (48,3 %), захворювання щитовидної залози (37,5 %), захворювання шлунково-кишкового тракту (29,2 %), обмінних порушень - ожиріння (42,5%) та фіброзно-кистозної мастопатії (ФКМ) (35,8 %), причому середнє число соматичної патології у жінок основної групи було в 4,2 рази більше в порівнянні з контрольною (р<0,05) і в 1,5 рази - проти групи порівняння (р<0,05). При оцінці соматичного статусу по групах було виявлено переважання серцево-судинної патології в основній групі до (35,00±6,16) % проти (10,00±5,48) % в групі порівняння (р<0,05), а також обмінно-ендокринних порушень, таких як ожиріння, захворювання опорно-рухового апарату та ФКМ - ((60,00±6,32) %, (48,33±6,45) %, (43,33±6,40) % проти ((25,00±5,59) %, (20,00±5,16) % та (20,00±5,16) % відповідно у групі порівняння (р<0,05).

Ваго-ростовий коефіцієнт відповідав нормі тільки у 10 (8,3 %) жінок з проявами КС і суттєво не відрізнявся в обох групах, тоді як у контрольній групі він відмічений у (60,00±8,94) % (р<0,05). Надмірна вага спостерігалася у 44 (36,7 %) обстежених жінок, причому ожиріння ІІа-ІІб ступеня відмічено тільки у основній групі - 36 жінок (60,00 ±6,32) % проти (25,00±5,59) % пацієнток з ожирінням ІІа ступеня у групі порівняння (р<0,05). Слід відмітити домінування у групі порівняння жінок зі зниженим ІМТ - (20,00±5,16) % проти (5,00±2,81) % - у основній та (10,00±5,48) % - у контролі (р<0,05).

Слід відмітити, що порушення менструальної функції по типу опсоменореї та олігоменореї переважали у жінок групи порівняння (28,33±5,82) % паралельно зі значимим відсотком в анамнезі запальних процесів додатків матки (46,67±6,44) %, що без сумніву усугубляє перебіг клімактеричного періоду на фоні інволютивних процесів в репродуктивній системі. Тоді як у жінок основної групи достовірно вищим ( р<0,05) був відсоток порушень менструального циклу по типу мено-метрорагій та ациклічних маткових кровотеч (35,00±6,16) % паралельно зі зростанням відсотку гіперпластичних процесів ендометрію (28,33±5,82) %, міоми (35,00±6,16) % та аденоміозу (43,33 ± 6,40) %.

Таким чином, встановлено, що як недостача, так і надлишок маси тіла у жінок в період перименопаузи сприяє появі відхилення від фізіологічного перебігу періоду клімактерію, прискоренню або запізнілому встановленню менопаузи та високому відсотку порушення ритму менструації. Отримані дані дозволяють нам рекомендувати вказані чинники як провідні в програмі формування груп ризику щодо виникнення порушень клімактерію.

У 56,67 % (68) жінок відмічено скарги на проблемні стани зі сторони гепатобіліарної системи. Характеризуючи ураження гепатобіліарної системи в порівняльному аспекті варто вказати, що у пацієнток основної групи у 58 випадках (96,67±2,32) % відмічено дискінезію жовчевих шляхів, у 39 (65,00±6,16) % - безкам'яний холецистит, у 17 випадках (28,33±5,82) % - калькульозний холецистит, у 23 (38,33±6,28) % - хронічний гепатит, у 5 випадках (8,33±3,57) % - хронічний холецистопанкреатит, у 23 випадках (38,33±6,28) % - неалкогольну жирову хворобу печінки (НЖХП).

Результати проведених досліджень переконали нас у тому, що перебіг клімактерію супроводжується змінами не тільки нейро-вегетативної, але й психоемоційної сфери, які посилюються та переважають у жінок з порушенням функції гепатобіліарної системи, що диктує необхідність застосування психологічної фармакокорекції. Крім того, вплив інволюції жіночих статевих гормонів на стан здоров'я та тісний взаємозв'язок з функцією гепатобіліарної системи проявляється і в тому, що майже всі дисметаболічні та соматичні симптомокомплекси достовірно частіше зустрічаються у жінок основної групи, тоді як у жінок групи порівняння домінують вегето-судинні симптоми, які більшість дослідників асоціюють із власне менопаузою та типовим перебігом клімактеричного синдрому.

Зокрема встановлено, що найпоширенішими серед жінок у перименопаузі є нейровегетативні симптоми, середньо геометрична частота яких складає 75,8 %. Частота психо-емоційних симптомів також залишається вагомою і складає 66,7 %. Серед них, абсолютна більшість опитаних жінок у кількості 63 (52,2 %) відзначала підвищену втомлюваність. Кожна третя жінка 31,66 % (38 опитаних) страждала на порушення сну, 38,3 % (46 пацієнток) - на дратівливість, причому частота симптомів в 1,5 рази вища у основній групі проти групи порівняння (р<0,05).

Аналіз поширеності симптомів вегето-судинного комплексу засвідчив зростання у жінок основної групи відсотку таких проявів, як утруднений подих (38,33±6,28) %, лабільність артеріального тиску, особливо за рахунок гіпертензії - (65,00±6,16) %, хворобливі спазми пальців рук та ніг (31,67±6,01) % та гіпергідроз (60,00±6,32) % (р<0,05). Тоді, як частку окремих проявів, таких, як приливи (86,67±4,39) %, підвищена пітливість (51,67±6,45) %, емоційна лабільність (48,33±6,45) % та алергічні прояви (35,00±6,16) % достовірно частіше відмічають жінки групи порівняння (р<0,05). Слід відмітити, що приливи, які часто називають власне клімактеричним синдромом, вражають 63,3 % жінок обох груп, притому, що їх частота набуває максимального поширення у жінок групи порівняння - (86,67±4,39) % проти (40,00±6,32) % - в основній групі (р<0,001).

Група симптомів, що носять соматичний характер, тобто пов'язані із наявними захворюваннями та метаболічними змінами, які супроводжують перименопаузу, складають 50 %. Логічно, що найпоширенішими серед них виявились скарги на болі в ділянці серця, які зустрічаються у 30 % (36) пацієнток) жінок обох груп. З огляду на зв'язок перименопаузальних дисметаболічних змін із остеопорозом важливо, що практично кожна четверта жінка відмічає болі в попереку та суглобах - 29,1 %, причому у жінок основної групи на такі скарги вказали (38,33±6,28) % опитаних, що в 1,9 рази більше, ніж у групі порівняння (р<0,05). Аналогічно, що в основній групі відсоткова частка міалгій, абдомінальних болей, гіпервентиляційного синдрому вдвічі більша, ніж у групі порівняння, масталгій - у 2,3 рази (р<0,05). Подібні відмінності спостерігаються і щодо таких проявів метаболічної дисфункції, як ФКМ (43,33±6,40) % проти (20,00±5,16) % у групі порівняння, ожиріння (60,00±6,32) % проти (25,00±5,59) % відповідно, (р<0,05). Інші соматичні симптоми не такі вагомі, оскільки пов'язані із конкретними, менш поширеними, захворюваннями.

В основній групі КС тяжкого та середнього ступеня на 18,33 % частіше зустрічався в порівнянні з групою порівняння і складав в відсотковому відношенні (75,00±5,59) % проти (56,67±6,40) % (р<0,05).

Вивчення основних психосоматичних факторів показало високий рівень депресії і реактивної тривоги зі зростанням у 3 рази середнього показника тесту Бека у порівнянні з показниками контролю (р<0,05). Ступінь депресії та психологічної дисадаптації у 2,3 рази був вищим з переважанням помірних та тяжких проявів у основній групі проти групи порівняння (р<0,05).

Таким чином, як показали дані дослідження КС у жінок з ураженням гепатобіліарної системи має свої специфічні особливості, що виражаються в дисгормональних порушеннях з переважанням не тільки гіпоестрогенемії, але і нормо- та відносної гіперестрогенемії, домінуванням симтомів психо-емоційного та соматичного симптомокомплексу, вагомим відсотком клімактеричних проявів середнього та тяжкого ступеня, а також високого рівня психоемоційної напруги.

Оцінка гормонального профілю вказувала на вторинні зміни функції гіпоталамо-гіпофізарної системи у відповідь на прогресуюче зниження продукції естрогенів, що проявлялося підвищенням секреції гонадотропних гормонів гіпофізом, причому більш виражені глибокі зміни чітко відмічено у жінок при обтяженому гепатологічному анамнезі. Як відомо, нейроактивними та психоактивними властивостями володіють не тільки естрогени, але і гестагени, в зв'язку з чим поява та переважання у основній групі тривожних розладів та депресії може бути пов'язана з різким зниженням втричі в порівнянні з показниками контролю рівня прогестерону та підвищенням рівня тестостерону (р<0,05). Низький індекс ЛГ/ФСГ (у 3,7 рази) у жінок дослідних груп, а також знижений втричі в порівнянні із здоровими жінками (р<0,05) показник інгібіну В чітко вказує на інволютивні процеси в системі гіпоталамус-гіпофіз-яєчники, причому найбільш низькі рівні даного показника ((38,622,11) пг/мл) відмічено у жінок основної групи, що чітко пов'язано зі зростанням відсотку важких клімактеричних розладів у даної категорії пацієнток. Рівень пулу андрогенів був статистично значимим у обох дослідних групах в порівнянні з контролем, проте більші показники відмічено у основній групі (2,860,56) нмоль/л проти (1,520,20) нмоль/л у контролі, р<0,05), що, очевидно, пов'язано з компенсаторним посиленням функції наднирників, а також периферичною конверсією андрогенів з жирової тканини у даної категорії пацієнток, про що вказують і дані літературних джерел [В.А. Бобров, 2007; В.Я.Голота, 2008; З.М. Дубоссарская, 2007; Т.Ф. Татарчук, 2003].

Аналіз даних гормонального профілю у пацієнток дослідних груп дозволив відмітити, що гормональний фон жінок групи порівняння відповідав перименопаузальному періоду, а у жінок з порушенням функції гепатобіліарної системи - стадії пременопаузи, що, очевидно є свідченням атипового тривалого переходу до менопаузи у вказаної категорії жінок. Негативну роль в даному випадку відіграють існуючі нейроендокринні порушення, обумовлені зміною функціональної здатності гепатоцитів, а також дія чинників, що стимулюють гіперпластичні та проліферативні процеси в органах (відносна гіперестрогенемія, ожиріння, порушення ліпідного обміну).

Аналіз результатів ДЕФ сироваткового білка в ПААГ виявив значні зміни показників, які були більш вираженими при порушеному преморбідному фоні - у жінок з захворюваннями гепатобіліарної системи і характеризувалися розладами білкового обміну, які проявлялися гіпопротеінемією до (52,252,36) г/л, ураженням альбумінсинтезувальної функції печінки з гіпоальбумінемією та зниженням на 29,2 % порівняно з контролем (р<0,05), відсутністю синтезу окремих білків зони повільних і швидких посттрансферинів, особливо у зоні так званих гострофазних білків, а також змін у фракціях a2-макроглобулінів та b-ліпопротеїдів.

Звертає на себе увагу вірогідне у 1,6 рази в порівнянні з показниками контрольної групи (p<0,05) збільшення рівня білку у фракції 7- церулоплазміну. Паралельно відмічено різке зростання вмісту б1-ліпопротеїну і б1_глікопротеїну до (5,32±0,46) % і (1,68±0,12) % відповідно, проти (3,18±0,28) % та (1,20±0,10) % у контролі (р<0,05), а також появу у жінок цієї категорії фракції б1-антитрипсину (до 0,18±0,02) %, який у здорових осіб не визначається. Вміст фібриногену у жінок основної групи був підвищеним у 1,9 рази, що слід пов'язати зі станом гіперкоагуляції. Рівень природних інгібіторів протеаз - перед-б2-макроглобулінів і б2-макроглобулінів знижувався в динаміці перименопаузи на 30,9 %. Рівень в-ліпопротеїдів, які є негормональними інгібіторами інсуліну, у цієї групи жінок був підвищеним вдвічі (р<0,05), що певною мірою сприяло відносній гіперглікемії та утворенню гліколізованого гемоглобіну та в кінцевому результаті також призводило до порушення функціонального стану печінки.

Отримані результати є свідченням не тільки порушеної білковосинтезуючої функції печінки, але і низки інших патологічних процесів, таких як порушення метаболізму гормонів, підвищення коагуляційного потенціалу, порушення окисно-прооксидантної рівноваги. Стан фізіологічного перебігу клімактерію характеризувався незначними змінами показників інтенсивності ПОЛ, тоді, як у жінок з патологічним перебігом спостерігалося адекватне підвищення активності антиоксидантного захисту, а у пацієнток основної групи - зростання активності процесів ПОЛ поряд з дискоординацією активності антиоксидантного захисту, свідченням чого було підвищення вмісту МДА в 1,5 рази (р<0,05) та ДК на 46,9 % (р<0,001), зниження на 32,1 % в порівнянні з даними контролю насичення трансферину залізом та зростанням активності ЦП на 56,2 % проти показників контролю (р<0,05).

Класичний синдром цитолізу найбільш виражений в основній групі, що обумовлено порушенням проникливості мембран гепатоцитів та їх органел. Відмічено підвищення у 5,6 рази амінотрансаміназної активності, що свідчить про печінковий генез гіперферментемії; зміни активності холінестерази, як маркера білоксинтезувальної функції печінки, у жінок з обтяженим гепатологічним анамнезом на 24,9 % менше в порівнянні з показниками контролю (р<0,05); зростання активності орнитидилкарбомоїлтрансферази - у 4,3 рази, активності -глутамінат-Sтрансферази у всіх групах в порівнянні з показниками контролю, причому в основній групі - у 2,8 рази, у групі порівняння - у 2,5 рази (р<0,05).

В основі патогенезу метаболічних розладів та ожиріння у жінок основної групи лежать зміни не тільки гормональної рівноваги, але і значиме підвищення у 91,6 % осіб в 2,6 рази рівня лептину, підвищення у 94,4 % пацієнток з високим ІМТ у 1,5 рази рівня інсуліну проти показників контролю (р<0,05), зростанням атерогенних показників ліпідного обміну. При вивченні спектру фракцій ліпідів у пацієнток основної групи у ліпідному спектрі крові відсоток жінок з підвищеним коефіцієнтом атерогенності зростав до 35 %, чітко визначалася достовірна гіперліпідемія більше як у половини пацієнток (33 жінки - 55 %). Гормональна дисфункція, ініційована порушеною функціональною здатністю гепатоцитів, сприяла підвищенню вмісту загального холестерину на 34,1 %, збільшенням в 1,3 рази рівня тригліцеридів, вмісту ліпопротеїдів низької щільності на 45,0 % та зниженню рівню ліпопротеїдів високої щільності на 36,8 % в порівнянні з даними контролю (p<0,05). Очевидно, наслідком цих змін є досить високий процент порушень зі сторони серцево-судинної системи та змін в гемостазіологічних показниках, що проявлялося у вигляді помірної гіперкоагуляції більше як у половини пацієнток (до 68,3 % осіб - у основній групі та 61,7 % - у групі порівняння).

Крім того, у пацієнток з КС та хронічним ураженням гепатобіліарної системи створюються передумови для розвитку функціональних порушень гепатоцитів, так як у наявності - глибоке ураження печінкової гемодинаміки за даними реовазогепатограми, зниження кровонаповнення печінки в результаті виникнення перед- і післякапілярного опору.

Таким чином порушення гомеостазу у даної категорії жінок можна розглядати як преморбідний фон для розвитку метаболічного синдрому, що проявляється досить вираженими загальносоматичними порушеннями і може мати суттєвий вплив уже на етапі формування та розвитку симптомокомплексу клімактеричного синдрому.

Враховуючи виявлені особливості клінічного перебігу, вираженість стресорного напруження та дисметаболічні зміни гомеостазу у жінок з захворюваннями гепатобіліарної системи, ми вважали за доцільне доповнити базову терапію засобами, направленими на стабілізацію психоемоційного стану пацієнток та препаратами, що володіють антиоксидантним, ліпотропним впливом. Критеріями ефективності проведеного лікування були клінічна стабілізація та нормалізація біохімічних та гормональних параметрів. До вдосконаленого комплексу лікування поряд з базовою терапією (фітоестрогени та гомеопатичні препарати, ЗГТ по показах) входили наступні середники : мебікар по 1 таблетці 3 рази на добу 30 днів, a-ліпоєва кислота 600 мг на добу 21 день, в подальшому 300 мг на добу 30 днів, комплекс амінокислот L-карнитину, лізину та коензиму вітамінів В1 , В6, В12 -1 таблетка 3 рази на добу 30 днів та індивідуальна антигомотоксична терапія по 1 таблетці 3 рази на добу 60 днів.

Для перевірки ефективності розроблених диференційованих лікувальних комплексів було обстежено 120 жінок з клімактеричним синдромом, з них 60 жінок (І клінічна група) отримували загальноприйняту терапію та 60 жінок (ІІ клінічна група) запропонований комплекс лікарських середників. У 20 (16,6 %) пацієнток з тяжким ступенем КС поряд з корекцією метаболічних та біохімічних показників терапія була доповнена препаратами ЗГТ. У жінок з гіперестрогенним типом рекомендовано застосування дідрогестерону з ультразвуковим моніторингом стану ендометрію за схемою з 16 по 25 день циклу 3-6 місяців 20 мг на добу, або в якості компоненту - внутріматкову левонергестрелову систему. У жінок з нормо- та гіпоестрогенним типом, а також з переважанням вегетосудинних проявів, рекомендовано застосування трансдермального гелю (0,1% естрадіолу гемігідрат в дозі 1,0 г) щоденно на шкіру живота на площу однієї долоні у комбінації з гестагенами в другій фазі менструального циклу на протязі 10-12 днів по 10 мг щоденно 1 раз в день. Трансдермальний шлях введення естрадіолу дозволяє усунути ефект первинного проходження препарату через печінку та суттєво знижує дозу введеного естрогену при збереженні достатньої біологічної дії. Групу контролю склали 30 жінок з фізіологічним перебігом клімактеричного періоду та збереженим менструальним циклом.

В результаті проведених досліджень підтверджена висока ефективність запропонованого комплексу в лікуванні КС. Значний терапевтичний ефект відмічено по відношенню до нейровегетативних симптомів уже до 3 місяця лікування, досягаючи максимуму до 6 місяця, нормалізація в психоемоціональній сфері наступала дещо пізніше, достатньо виражено схема впливала на обмінно-ендокринні симптоми. При проведенні призначеної терапії значимо зменшилася ступінь вираженості вегетосудинних розладів. Так, у жінок другої клінічної групи на тлі запропонованої терапії уже через 3 місяці відмічено тенденцію до зменшення питомої частки жінок з середнім ступенем вираженості симптомів - з 26,66 % до 18,33 % (р<0,05), а у 16,66 % клінічна симптоматика практично не відзначалася, в той час як у першій клінічній групі на зникнення вегето-судинних розладів вказали тільки 8,33 % жінок. Після 6 місяців лікування серед пацієнток, які отримували комплексну терапію 35,00 % осіб не відмічали вегето-судинних симптомів КС, в той час як у першій групі до вказаного терміну тільки 16,66 % пацієнток відмітили їх повне зникнення (р<0,05). В загальному констатовано зниження частоти вегетосудинних проявів на 65 % в порівнянні з вихідними даними (р<0,05).

При аналізі ефективності запропонованого комплексу лікування щодо психопатологічних розладів відмічено більш сповільнену реакцію. Так, тільки після 6 місяців застосування терапії в другій клінічній групі виявлено зменшення на 48,3 % питомої ваги жінок з середнім ступенем проявів та збільшення питомої ваги легкого ступеня з 28,33 % до 42,00 % в порівнянні з їх часткою до лікування, чого в першій клінічній групі не відмічено (р<0,05).

Більш показово змінювався в процесі застосування комплексної терапії середній показник модифікованого менопаузального індексу (ММІ), причому до 6-го місяця терапії середня величина ММІ відносно психопатологічних порушень у другій клінічній групі була вдвічі нижчою, ніж при застосуванні загальноприйнятої терапії (р<0,05). Використання запропонованої програми дозволило зменшити вдвічі середній показник ММІ і перевести КС середньої тяжкості в легку ступінь, тоді як у групі порівняння цей показник не досягнув достовірного зниження навіть до шестимісячного терміну.

Вивчення динаміки основних антропометричних показників показало зниження ІМТ жінок другої клінічної групи через 6 місяців після початку проведеного лікування зі збільшенням вдвічі відсотку жінок з нормальним діапазоном маси тіла при незмінних значеннях цього показника в першій клінічній групі, на 25 % збільшилась частка жінок з надмірною масою тіла, при цьому в 1,5 рази зменшилася частка жінок з ожирінням І ступеня та вдвічі - частка жінок з ожирінням ІІ ступеня. Результати проведеного дослідження показали, що застосування запропонованого комплексу у половини обстежених жінок привело до зниження маси тіла на 5,4 %, що можна вважати досить успішним результатом. Вказані зміни знаходилися в чіткій залежності від рівня лептину, інсуліну та кортизолу у обох групах, причому позитивна динаміка до нормалізації вказаних показників відмічена власне у жінок, що отримували запропонований комплекс лікарських середників.

Як показали проведені дослідження, вміст загальної кількості білка і білкових фракцій при застосуванні загальноприйнятої терапії з чіткою тенденцією до нормалізації відмічено тільки у жінок без ураження функції печінки, в той час як при порушеній функціональній здатності гепатоцитів значно повільніше відбувалося їх відновлення. Більш виражена динаміка вмісту як загального білка, так і білкових фракцій спостерігалася у жінок при використанні запропонованої лікувальної програми, де вміст загального білка зростав на 11 % (р<0,05), вміст альбуміну підвищувався на 25 % (р<0,05). В зоні постальбумінів у окремих жінок появлялася фракція 5, дещо знижувався вміст білка в фракції 4, 6, 12 та 14, а також вдвічі - вміст фібриногену (р<0,05). Відмічено зниження рівня гаптоглобінів - на 17 % (р<0,05). Паралельно відмічено деяку диференціацію білків в зоні повільних та швидких посттрансферинів, зниження вмісту церулоплазміну на 32 %, нормалізація вмісту трансферину з підвищенням даного показаника на 20 %, що не відмічено при використанні загальноприйнятої терапії. Запропонована комплексна терапія сприяла нормалізації синтезу 2-макроглобулінів, що проявляється на час завершення лікувальної програми корекцією даного показника на 19,8 % та наближенням його до рівня контролю, а також корекції ліпідного обміну зі зниженням вдвічі концентрації -ліпопротеідів (р<0,05), тоді як при традиційній терапії зниження відмічено тільки на 21,5 %.

Приєднання до комплексної терапії a-ліпоєвої кислоти та антигомотоксичної терапії збільшує антипероксидну спрямованість лікування, на що вказували дані щодо позитивного впливу на показники АОЗ - активність ЦП та насиченість трансферину сироватки крові залізом з достовірним зниженням активності всіх названих ферментів у жінок другої клінічної групи. У обох групах відмічено зменшення проявів цитолітичного синдрому. Так, у жінок другої клінічної групи активність трансфераз знизилася у 4,7 рази (р<0,05), активність аргінази - у 1,7 рази, -глутатіон S-трансфрази - в 1,9 рази, сорбітолдегідрогенази - у 1,9 рази та орнітидкарбомоїлтрансферази - у 1,8 рази відносно вихідних показників (p<0,005), що свідчило про покращення функціональної здатності печінки, мембранопротекторний ефект та захист гепатоцитів від можливого цитолізу під впливом ліпотропних та антиоксидантних середників, в тому числі і при використанні ЗГТ.

Оцінка результатів ендокринологічного обстеження показала, що при застосуванні запропонованої схеми у жінок з патологічним перебігом клімактерію та порушенням функції печінки спостерігалося тенденція до нормалізації середніх показників естрадіолу, прогестерону та тестостерону. Рівень ЛГ та ФСГ в порівнянні зі значеннями до початку терапії в першій клінічній групі суттєво не відрізнявся від вихідних показників (р>0,05). Концентрація естрадіолу у жінок другої клінічної групи підвищувалася на 18,2 % (р>0,05), проте залишалася значно нижче вікової норми при достовірному зниженні концентрації прогестерону на 26 % (p<0,05). Найбільш вагомо нормалізувалися показники гормонального фону у жінок, що отримували ЗГТ.

Застосування запропонованого лікувального комплексу викликало односпрямовані позитивні зміни в показниках ліпідного спектру у жінок обох груп. Згідно з отриманими даними, спостерігається поступове зниження показників загального холестерину (на 11,7 % у першій групі та 20,7 % у другій клінічній групі проти вихідних даних, р<0,05), зниження концентрації ЛПНЩ на 22,0 % у жінок другої клінічної групи при практично незмінних показниках у першій групі (р<0,05) і підвищення ЛПВЩ (на 23,8% та 28,2 % відповідно, р<0,05 ) в порівнянні з вихідними даними. Клінічно значиме зниження рівня ліпідів сироватки крові мало місце у кожної третьої жінки по рівню загального холестерину, у кожної четвертої по рівню ліпопротеїдів низької щільності і в цілому у кожної другої жінки з КС (р<0,05).

Таким чином поряд зі зниженням маси тіла запропонована терапія є профілактичним спрямуванням щодо нівелювання основних факторів ризику серцево-судинної патології у даної категорії пацієнток, а проведене лікування сприяло покращенню білковосинтезуючої функції гепатоцитів, вірогідному усуненню основних клінічних та біохімічних синдромів (цитолітичного, мезенхімально-запального) та нормалізації окисно-прооксидантної рівноваги.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне обґрунтування та нове вирішення актуального завдання сучасної гінекології - підвищення ефективності патогенетичної терапії та зменшення відсотку тяжких форм клімактеричного синдрому у жінок віку перименопаузи з хронічними захворюваннями гепатобіліарної системи.

У жінок з обтяженим гепатологічним анамнезом встановлено вагомий відсоток серцево-судинної патології (35,00±6,16) %, а також обмінно-ендокринних порушень, таких як ожиріння (60,00±6,32) %, захворювання опорно-рухового апарату (48,33±6,45) % та фіброзно-кистозна мастопатія (43,33±6,40) %, а також порушення ритму менструації по типу мено-метрорагій та ациклічних маткових кровотеч (35,00±6,16) %.

Обмінно-ендокринні розлади в перименопаузі у жінок з хронічними захворюваннями гепатобіліарного тракту характеризуються порушенням жирового обміну за «андроїдним типом», гіперандрогенією (38,3%), гіперінсулінемією (94,4 %) та лептинорезистентістю (91,6 %), при цьому клінічні прояви клімактеричного синдрому носять тяжкий атиповий характер, що проявляється переважанням психо-емоційних розладів (66,7 %) та обмінно-трофічних порушень (50 %) з прогресуванням депресивних станів, цефалгії та порушення сну у кожної третьої жінки.

Порушення стероїдогенезу у пацієнток з захворюванням гепато-біліарного тракту супроводжується більш глибокими та дискоординованими функціональними розладами ендокринної системи з вираженими коливаннями рівня статевих стероїдних гормонів, збільшенням вмісту гонадотропних гормонів, зниженням втричі рівня інгібіну В, гіпопрогестеронемією та гіпертестостеронемією, що може бути прогностичним маркером розвитку метаболічного менопаузального синдрому.

Функціональне ураження гепатоцитів у жінок з проявами клімактеричного синдрому та обтяженим гепатологічним анамнезом проявляється порушенням печінкової гемодинаміки зі зниженням її кровонаповнення, гіпоальбумінемією, появою фракції 1-антитрипсину, прогресуючим у 1,5 рази зростанням вмісту церулоплазміну, вдвічі - фібриногену та зниженням трансферину, дисглобулінемією фракцій посттрансферинової зони, а також коливанням вмісту фракції 2-макроглобулінів. При цьому відмічено посилення процесів перекисного окислення ліпідів поряд з дискоординацією механізмів антиоксидантного захисту та дестабілізацію мембран гепатоцитів з ініціацією цитолітичного синдрому та зростанням у 2,8 рази активності -глутамінат-Sтрансферази та у 4,3 рази - активності орнитидилкарбомоїлтрансфрази (p<0,05).

Ліпідний обмін характеризується збільшенням в 1,3 рази вмісту рівня тригліцеридів, зниженням на 36,8 % концентрації ліпопротеїдів високої щільності та підвищенням на 45,0 % - ліпопротеїдів низької щільності паралельно зі зростанням у 2,6 рази показника лептину та гіперінсулінемією (р<0,05), що у жінок з порушенням функції печінки створює передумови щодо розвитку менопаузального метаболічного синдрому з підвищенням індексу маси тіла, абдомінальним типом ожиріння та зміною гемостазіологічних показників з наявністю більше як у половини пацієнток стану гіперкоагуляції.

Для зниження ризику розвитку патологічного перебігу клімактерію у жінок із обтяженим гепатологічним анамнезом патогенетично виправданим є призначення ліпотропних, антиоксидантних та нейропретекторних середників в комплексі з антигомотоксичною терапією, що спричинило зниження частоти вегето-судинних порушень на 65 %, психоемоційних проявів на 48,3 %, зменшенням вдвічі тяжких проявів клімактерію та поліпшення системних метаболічних процесів.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Жінок з обтяженим гепатологічним анамнезом виділяти як групу підвищеного ризику розвитку ММС, і разом з ендокринологами розробляти план лікувально-діагностичних заходів для можливого його попередження, своєчасної діагностики і лікування системних порушень.

Для оцінки ризику виникнення ММС у жінок з обтяженим гепатологічним анамнезом в перименопаузі необхідно оцінити тип будови тіла шляхом вимірювання росту, зважування й обчислювання ІМТ, визначити характер відкладення жирової тканини шляхом вимірювання обводу талії та стегон й обчислювання їхнього співвідношення.

2. При відборі пацієнтів групи ризику та підтвердженні абдомінального типу відкладення жирової тканини необхідно провести бальну систему оцінки КС, УЗД, мамографію, денситометрію; визначення гормонального профілю за показаннями (ФСГ, ЛГ, естрадіол, прогестерон, тестостерон, інгібін В), а також стану синтезу протеїнів та ліпідного спектру крові з визначенням рівня лептину та інсуліну.

3. У хворих з клімактеричними розладами і захворюваннями печінки рекомендується превентивна корекція системних порушень - загальнозміцнююче лікування, збалансована дієта, лікувальна фізкультура, бальнеологічне лікування, естетотерапія, а також нейропротекторні, антиоксидантні та ліпотропні середники в комплексі з антигомотоксичною терапією.

4. Базову терапію слід поєднувати з наступними середниками : мебікар по 1 таблетці 3 рази на добу 30 днів, -ліпоєва кислота 600 мг на добу 21 день, в подальшому 300 мг на добу 30 днів, комплекс амінокислот L-карнитину, лізину та коензиму вітамінів В1 , В6, В12 по 1 таблетці 3 рази на добу 30 днів та індивідуальна антигомотоксична терапія по 1 таблетці 3 рази на добу 60 днів.

5. При необхідності ЗГТ рекомендовано застосування трансдермального гелю (0,1% естрадіолу гемігідрат в дозі 1,0 г) щоденно на шкіру живота на площу однієї долоні в комбінації з дідрогестероном в другій фазі менструального циклу на протязі 10-12 днів по 10 мг щоденно 1 раз в день, а у жінок з порушенням менструального циклу по типу мено-метрорагій та наявністю гіперпластичних процесів ендометрію як компонент ЗГТ рекомендовано застосовувати внутріматкову левонергестрелову систему.

ПЕРЕЛІК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Паньков О.М. Корекція метаболічних порушень у жінок в перименопаузальному періоді життя / О.М. Паньков // Здоровье женщины. - 2009. - № 10 (46). - С.155-157

Паньков О.М. Особливості перебігу перименопаузального періоду та провідні чинники розвитку патології клімактерію у жінок з захворюваннями гепатобіліарної системи / О.М. Паньков // Галицький лікарський вісник. - 2010. - № 1. - С.55-57.

Макарчук О.М. Ефективність застосування препарату кардонат для корекції клімактеричних розладів у жінок у період перименопаузи / О.М.Макарчук, О.М. Паньков // Ліки України.- 2008. - №2 (118). - С.86-89.

Макарчук О.М. Оптимізація профілактичних заходів після піхвових операцій у жінок перименопаузального віку / Макарчук О.М., Паньков О.М., Гаврилюк Г.М., Ілик О.Д. [та інш. ] // - Здоровье женщины. - 2008. - № 2 (34). - С.110-112.

Макарчук О.М. Особливості функціонального стану печінки у жінок перименопаузального віку / О.М.Макарчук, О.М. Паньков // Збірник наукових праць Асоціації акушерів-гінекологів України. - К.: Інтермед, 2009. - С. 374-379.

Макарчук О.М. Оцінка функціональної здатності печінки у жінок в перименопаузальному періоді життя /О.М. Макарчук, О.М. Паньков // Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології. - 2008. - № 1. - С.63-65.

Паньков О.М. Препарат кардонат у програмі вибору при корекції клімактеричних розладів у жінок / О.М. Паньков // Молодь - медицині майбутнього: міжнар. наук. конф., 24-25 квіт. 2008 р. : тези доп. - Одеса, 2008. - С.317-318.

Паньков О.М. Корекція порушень функціональної здатності печінки у жінок періоду перименопаузи / О.М. Паньков // Працюємо, творимо, презентуємо: 77-ї міжвуз. наук. конф., 9-11 квіт.2008 р. : тези доп. - Івано-Франківськ, 2008. - С.155.

Паньков О.М. Досвід використання вітамінно-мінерального комплексу та препарату кардонат для корекції показників червоної крові у жінок періоду менопаузи / О.М. Паньков // Анемічний синдром в клініці внутрішніх хворіб: Всеукр. наук.-практ. конф., 3-4 квіт.2008 р. : тези доп. - Івано-Франківськ, 2008. - С.130-131.

Паньков О.М., Макарчук О.М. Спосіб корекції метаболічних порушень у жінок перименопаузального віку на тлі дисфункції гепатобіліарної системи / О.М.Макарчук, О.М. Паньков // Інформаційний лист № 25-09. - Івано-Франківськ, 2009. - 3 с.

АНОТАЦІЯ

Паньков О.М. Перебіг клімактеричного синдрому та корекція порушень у жінок з патологією гепатобіліарної системи. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.01 - акушерство та гінекологія.

Національний медичний університет ім.. О.О.Богомольця МОЗ України, Київ, 2010.

Дисертація присвячена проблемі зниження відсотку тяжких клімактеричних проявів у жінок з хронічними захворюваннями печінки.

Вивчено деякі біохімічні та гормональні аспекти патогенетичного перебігу, прогнозування та профілактики ускладнень періоду клімактерію Клімактеричний синдром у жінок з ураженням гепатобіліарної системи має свої специфічні особливості, що виражаються в дисгормональних порушеннях з переважанням не тільки гіпоестрогенних але і нормо- та відносних гіперестрогенних проявів, домінуванням симтомів психо-емоційного, соматичного симптомокомплексу, відсотку клімактеричних проявів середнього та тяжкого ступеня, а також високого рівня психоемоційної напруги. Порушення функціональної здатності гепатоцитів проявляються порушенням білковосинтезуючої та ферментативної здатності печінки, активацією процесів ліпопероксидації та дискоординацією антиоксидантного захисту, змінами ліпідного спектру крові з підвищенням індексу атерогенності, зростанням активності органоспецифічних ферментів як маркерів цитолізу гепатоциту.