Контроль якості лікарських засобів – антагоністів кальцію методами фотометричного та хроматографічного аналізу

21

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

Запорізький Державний медичний університет

УДК 615. 217.5.07:[543.544+535.24]

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата фармацевтичних наук

Контроль якості лікарських засобів - антагоністів кальцію методами фотометричного та хроматографічного аналізу

15.00.02 - фармацевтична хімія та фармакогнозія

Тимошик Юлія Василівна

Запоріжжя - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі аналітичної хімії Запорізького державного медичного університету Міністерства охорони здоров'я України.

Науковий керівник: доктор фармацевтичних наук, професор Петренко Володимир Васильович, Запорізький державний медичний університет, завідувач кафедри аналітичної хімії.

Офіційні опоненти:

доктор фармацевтичних наук, професор Панасенко Олександр Іванович, Запорізький державний медичний університет, завідувач кафедри токсикологічної та неорганічної хімії;

доктор фармацевтичних наук, професор Бондар Володимир Степанович, Національний фармацевтичний університет, професор кафедри токсикологічної хімії.

Захист відбудеться «08» жовтня 2010 р. о 9 - 00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 17.600.03 при Запорізькому державному медичному університеті за адресою: 69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 26.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Запорізького державного медичного університету (69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 26).

Автореферат розісланий «03» вересня 2010 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради С. О. Васюк.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Проблеми захворювання серцево-судинної системи в Україні останніми роками займають одне з перших місць. Тому кількість кардіологічних лікарських засобів істотно збільшується. Асортимент кардіопрепаратів різноманітний. Однією з груп даних лікарських препаратів являються блокатори кальцієвих каналів, так як відомо, що у механізмі розвитку багатьох серцево-судинних захворювань суттєву роль відіграють порушення обміну електролітів, зокрема іонів кальцію (Са²⁺). Антагоністи іонів кальцію широко застосовуються в сучасній кардіологічній практиці при захворюваннях серцево-судинної системи взагалі і артеріальній гіпертензії та ішемічній хворобі серця зокрема. Для ефективного та безпечного застосування препаратів цієї групи необхідно підвищувати вимоги щодо контролю якості лікарських засобів шляхом розробки нових, а також удосконалення та уніфікації існуючих методів фармацевтичного аналізу.

Більшість наукових досліджень у цьому напрямку базується на розробці сучасних методик аналізу лікарських речовин, а також пошуку нових шляхів при використанні вже відомих способів ідентифікації та кількісного визначення.

Інструментальні методи (фізичні та фізико-хімічні), які характеризуються високою чутливістю, селективністю, мінімальною витратою лікарських засобів та малою тривалістю проведення аналізу, все частіше використовуються у практиці. Зокрема це стосується методів фотометричного аналізу, заснованих на поглинанні світлової енергії, які є універсальними, поширеними та доступними у застосуванні. В основі методів фотометричного аналізу у видимій області спектру лежить властивість зміни кольору різними речовинами, внаслідок взаємодії їх з органічними реагентами та утворення забарвлених сполук. Загальною проблемою розвитку цього методу є пошук доступних, достатньо селективних, високочутливих реагентів, оскільки існуючий асортимент кольорореагентів не завжди може використовуватись у кількісному спектрофотометричному аналізі лікарських засобів. Достатньої уваги заслуговують також хроматографічні методи. Отже розробка нових, простих у виконанні способів кількісного визначення лікарських речовин спектрофотометричними та хроматографічними методами є актуальною проблемою фармацевтичної науки та практики.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у відповідності з планом проблемної комісії «Фармація» МОЗ та АМН України та планом наукових досліджень Запорізького державного медичного університету і є фрагментом комплексної теми «Застосування фізико-хімічних методів для аналізу якості лікарських засобів, похідних 3-кетостероїдів, азолів та інших» (№ державної реєстрації 0106U008116). Дисертантом особисто розроблені фотометричні та хроматографічні методики кількісного визначення антагоністів кальцію.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження було наукове обґрунтування розробки чутливих, простих у виконанні спектрофотометричних та хроматографічних методик аналізу якості лікарських засобів - блокаторів кальцієвих каналів.

Для досягнення поставленої мети вирішувались такі завдання:

ь провести моніторинг вітчизняного фармацевтичного ринку серцево-судинних лікарських засобів на прикладі блокаторів кальцієвих каналів;

ь здійснити науково-обґрунтований пошук методів якісного та кількісного визначення препаратів похідних 1,4-дигідропіридину - амлодипіну, який в медичній практиці, використовується в вигляді солей бесилату та малеату, ніфедипіну та німодипіну; похідного бензотіазепіну - дилтіазему гідрохлориду та похідного дифенілалкіламіну - верапамілу гідрохлориду;

ь для розробки спектрофотометричних методик кількісного визначення для даної групи лікарських препаратів в якості кольорореагентів запропонувати алоксан, нінгідрин, алюмінон та натрію гідроксид;

ь встановити оптимальні умови кількісного утворення продуктів реакції нінгідрину, алюмінону, алоксану та натрію гідроксиду з досліджуваними лікарськими речовинами: похідними дифенілалкіламіну, бензотіазепіну та 1,4-дигідропіридину, розрахувати аналітичні показники чутливості реакцій;

ь розробити методику хроматографічного визначення для амлодипіну бесилату, з використанням алоксану, як детектуючого реагенту;

ь провести вивчення структури початкового продукту реакції алоксану з амлодипіну бесилатом з наступним підтвердженням будови кінцевої сполуки

ь встановити коефіцієнти стехіометричних співвідношень «реагент - лікарська речовина», визначити напрямок та запропонувати ймовірний хімізм реакцій;

ь провести вивчення структури продукту реакції алюмінону з дилтіазему гідрохлоридом;

ь розробити спектрофотометричні методики кількісного визначення досліджуваних лікарських засобів похідних 1,4-дигідропіридину, бензотіазепіну, дифенілалкіламіну та провести їх валідацію;

ь впровадити розроблені методики кількісного визначення в роботу територіальних Державних інспекцій з контролю якості лікарських засобів та наукових розробок в навчальний процес вищих фармацевтичних закладів України.

Об'єкт дослідження. Блокатори кальцієвих каналів: похідні дифенілалкіламіну - верапамілу гідрохлорид, бензотіазепіну - дилтіазему гідрохлорид і 1,4-дигідропіридину - амлодипіну бесилат, німодипін та ніфедипін.

Предмет дослідження. Спектрофотометричні та хроматографічні методики аналізу лікарських речовин серцево-судинної дії - антагоністів кальцію.

Методи дослідження. Для розробки нових методик аналізу лікарських речовин похідних дифенілалкіламінів, бензотіазепінів та дигідропіридинів застосовано спектрофотометрію в ультрафіолетовій та видимій області спектру, хроматографію у тонкому шарі сорбенту. Стехіометричні співвідношення реагуючих речовин встановлювали методами насичення та ізомолярних серій. Обробку спектрів проводили з використанням програмного пакету WinASPECT 2.2.1.0. Для розрахунків електронної густини вихідних речовин використовували програмний пакет «CS ChemBioOffice v.2008». Побудову графіків проводили з використанням програми «Sigma Plot v.11».

Наукова новизна одержаних результатів. Науково обґрунтована та експериментально доведена можливість застосування нінгідрину, алюмінону, алоксану, натрію гідроксиду у фармацевтичному аналізі для кількісного визначення лікарських речовин похідних дифенілалкіламінів, бензотіазепінів та дигідропіридинів. Вперше встановлені оптимальні умови перебігу вказаних реакцій та розраховані аналітичні показники чутливості цих реакцій.

Визначені коефіцієнти стехіометричних співвідношень «реагент - лікарська речовина», запропоновано ймовірний механізм реакції.

Вперше досліджені оптимальні умови якісного визначення амлодипіну бесилату в його лікарських формах на підставі аналізу хроматографічних характеристик.

Хроматографічними та спектральними дослідженнями встановлено утворення амонійної солі пурпурової кислоти алоксану з амлодипіну бесилатом. Характеризуючи чутливість реакції амлодипіну бесилату з алоксаном, вперше для даної реакції було використано хелатоутворюючу властивість мурексиду з катіонами. Доказано, що в присутності катіонів цинку чутливість реакції підвищується в 2 рази.

Запропоновано фотометричне кількісне визначення фенігідину та німодипіну на основі утворення забарвлених псевдосолей з натрію гідроксидом.

Наукова новизна одержаних результатів захищена 4 патентами України на корисну модель.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблено 12 нових, чутливих, простих у застосуванні спектрофотометричних та хроматографічних методик аналізу 5 лікарських речовин в лікарських формах промислового виробництва. Проведена валідація опрацьованих методик згідно вимог ДФУ за такими характеристиками як специфічність, правильність, лінійність, прецизійність, діапазон застосування та робасність. Розширено асортимент аналітичних реагентів для кількісного спектрофотометричного аналізу.

Методики проведення аналізу досліджуваних лікарських засобів впроваджені в практику роботи лабораторій Державних інспекцій Запорізької, Миколаївської, Чернігівської, Кіровоградської, Кримської областей та м. Києва.

Результати досліджень знайшли впровадження в навчальному процесі при викладанні курсу фармацевтичної та аналітичної хімії у Національному фармацевтичному університеті (м. Харків), Запорізькому державному медичному університеті, Одеському державному медичному університеті, Тернопільському державному медичному університеті ім. І. Я. Горбачевського, Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика, Львівському національному медичному університеті ім. Данила Галицького, Буковинському державному медичному університеті.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаним дослідженням автора, науковим керівником визначена тема і складена програма дослідження. Дисертант особисто виконав патентно-інформаційний пошук і проаналізував літературу за даною проблемою. За участю наукового керівника розробив та визначив науково-методичні підходи щодо розробки методів фотометричного та хроматографічного аналізу досліджуваної групи препаратів. Виконав експериментальну частину роботи, провів статистичний аналіз одержаних даних, інтерпретував та систематизував отримані результати, сформулював висновки. Постановка мети та завдань, обговорення результатів проведені з науковим керівником.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи повідомлені й обговорені на Всеукраїнському конгресі «Сьогодення та майбутнє фармації» (Харків, 2008 р.), Міжвузівській студентській науковій конференції «Сучасні екологічні проблеми та молодь - IV» (Запоріжжя, 2008 р.), IV Міжнародній науковій конференції студентів та молодих вчених «Сьогодення та майбутнє медицини» (Вінниця, 2009 р.), Всеукраїнській конференції молодих вчених та студентів з міжнародною участю «Сучасні аспекти медицини та фармації - 2009» (Запоріжжя, 2009 р.), Всеукраїнській конференції молодих вчених та студентів з міжнародною участю «Сучасні аспекти медицини та фармації - 2010» (Запоріжжя, 2010 р.).

Апробацію роботи проведено на спільному засіданні професорсько-викладацького складу кафедр фармакогнозії і ботаніки, фармакогнозії, фармхімії і технології ліків ФПО, фармацевтичної хімії, органічної та біоорганічної хімії, токсикологічної та неорганічної хімії, аналітичної хімії, фізколоїдної хімії, технології ліків, управління і економіки фармації, медичного і фармацевтичного товарознавства Запорізького державного медичного університету 20 травня 2010 року.

Публікації. За результатами дисертаційних досліджень опубліковано 17 наукових робіт, у тому числі 8 статей у фахових виданнях, 5 тез доповідей, отримано 4 патенти України на корисну модель.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається з вступу, огляду літератури, чотирьох розділів власних досліджень, загальних висновків, додатків та списку використаних джерел. Дисертація викладена на 160 сторінках (обсяг основного тексту - 105 сторінок), ілюстрована 19 рисунками та 39 таблицями. Список використаних джерел містить 184 найменувань (121 - іноземні).

Основний зміст роботи

Сучасний стан фармацевтичного ринку та аналізу лікарських засобів - блокаторів кальцієвих каналів (огляд літератури)

На підставі наукових літературних даних проведено вивчення вітчизняного фармацевтичного ринку препаратів серцево-судинної дії - антагоністів кальцію, похідних 1,4-дигідропіридину, дифенілалкіламіну та бензотіазепіну, для яких описані спектрофотометричні, хроматографічні та електрохімічні методики кількісного визначення. Обґрунтовано доцільність розробки та впровадження нових, простих у виконанні та доступних методів кількісного аналізу. Показано, що подальший пошук нових реагентів представляє як теоретичний, так і практичний інтерес та сприяє розвитку фармацевтичного аналізу.

Об'єкти дослідження, реагенти і розчинники. Загальні методи аналізу

Обґрунтовано вибір об'єктів, реагентів та методів дослідження для реалізації поставлених задач. Проведено аналіз можливостей обраних методів та визначено доцільність їх застосування.

Застосування алоксану і нінгідрину для розробки методик кількісного визначення лікарських речовин амлодипіну бесилату та верапамілу гідрохлориду

На результати проведення аналітичних реакцій впливає багато чинників, тому об'єктивний вибір оптимальних умов кількісного спектрального аналізу можливо здійснити тільки після проведення попередніх досліджень, які знаходяться в тісному взаємозв'язку з урахуванням природи та хімічних властивостей функціональних аналітичних груп (ФАГ) в структурі молекули.

Нами були обрані такі кольорореагенти, як алоксан, який утворював забарвлений продукт реакції з амлодипіну бесилатом та нінгідрин ? з верапамілу гідрохлоридом.

Для розробки способів кількісного визначення амлодипіну бесилату на підставі їх реакцій з алоксаном вивчались природа розчинника, кількість реагенту, порядок додавання реагентів, час перебігу реакції та стійкість продукту реакції з часом.

При виборі розчинника враховувалась розчинність субстанції препарату, реагенту та кількісний вихід забарвленого продукту. Як розчинники використовували етанол, діоксан, диметилформамід (ДМФА), н-пропанол, ацетон. Виходячи з максимального виходу продукту реакції, його розчинності та стійкості, запропоновано проводити реакцію в середовищі протофільного розчинника ДМФА.

Необхідну кількість реагенту визначали експериментально за максимальною величиною оптичної густини. Концентрація розчину алоксану становила 5%. Реакція перебігала при температурі киплячої водяної бані. Оптимальний час нагрівання 1,5 хв.

Відомо, що алоксан є полікарбонільним реагентом та взаємодіє з речовинами, що містять в своїй структурі первинну аліфатичну аміногрупу з утворенням мурексиду.

Наявність в молекулі амлодипіну бесилату первинної аліфатичної аміногрупи повинна сприяти реакції з алоксаном. Для підтвердження цього було проведено хроматографічне дослідження (ТШХ) в декількох системах розчинників продукту реакції алоксану з амлодипіну бесилатом при наявності «свідка» амонійної солі пурпурової кислоти - мурексиду. Дані табл. 1 показують тотожність значень hRf (Rf·100) та забарвлення плям досліджуваних сполук.

Таблиця 1 Значення величини hRf (Rf·100) для продукту реакції алоксану з амлодипіну бесилатом

Система	Мурексид	Продукт реакції	Забарвлення плям у світлі
			видимому	УФ
1	39 - 40	39 - 40	Оранж.	Оранж.
2	70	70	Оранж.	Оранж.
3	54 - 55	55	Оранж.	Оранж.
4	64	64	Темнооранж.	Темнооранж.
5	30 -31	29 - 30	Темнооранж.	Темнооранж.
6	50 - 51	49 - 50	Темнооранж.	Темнооранж.

Примітки: системи для хроматографування: 1 - 15% оцтова кислота; 2 - н-пропанол - ацетон - вода (5:2:2); 3 - метанол - вода (7:3); 4 - етанол - оцтова кислота - вода (5:3:2); 5 - 2% оцтова кислота; 6 - н-пропанол - вода - оцтова кислота (75:25:5).

Похідні пурпурової кислоти, зокрема мурексид, є металохромним індикатором при кількісному визначенні багатьох катіонів.

Для підвищення чутливості реакцій алоксану з амлодипіну бесилатом до продукту реакції прибавляли розчини солей катіонів: Ca²⁺, Cd²⁺, Zn²⁺ та Mg²⁺. Максимальне значення оптичної густини дає розчин з використанням солей цинку з максимумом поглинання 458 нм, межа виявлення 2,40 мкг/мл (рис. 1).

Рис. 1. Спектральна характеристика продукту реакції амлодипіну бесилату з алоксаном в присутності катіонів: 1 - Zn²⁺, 2 - Ca²⁺, 3 - Cd²⁺, 4 - Mg²⁺

В подальших дослідженнях використовували розчин Zn(NO₃)₂ в якості хелатоутворюючого реагенту.

Експериментально встановлено, що величина оптичної густини отриманого продукту реакції практично не змінювалася на протязі 2 годин.

В ході роботи була вивчена можливість застосування алоксану як детектуючого реагенту, що в поєднанні з ТШХ може бути використано для встановлення тотожності та напівкількісного аналізу амлодипіну бесилату. Експериментально встановлено умови детектування, при яких межа визначення складає 6·10^-2 мкг і залежить від складу систем розчинників. Визначенню не заважають інші лікарські речовини, що не мають первинної аліфатичної аміногрупи та допоміжні речовини складних лікарських форм.

Таким чином можна допустити, що реакція алоксану з амлодипіну бесилатом перебігає аналогічно мурексидній, а після додавання розчину Zn(NO₃)₂ утворюється внутрішньокомплексна сполука (ВКС), яка є кінцевою сполукою. Тому доцільним було провести вивчення структури початкового продукту реакції з наступним підтвердженням будови кінцевої сполуки.

Продукт реакції алоксану з амлодипіну бесилатом одержували за такою методикою: 0,001 моль амлодипіну бесилату розчиняли в 10,00 мл ДМФА, до розчину додавали 0,003 моль алоксану, розчиненого в 5,00 мл ДМФА, нагрівали на киплячій водяній бані 1,5 хв. Як сорбент використовували біле вугілля. Даний розчин фільтрували, до фільтрату додавали 15,00 мл н-пропанолу та випарювали до отримання сухого залишку. Продукт реакції - темно-вишневі кристали, добре розчинні в ДМФА, мало розчинні у воді очищеній, етанолі, н-пропанолі, нерозчинні в ефірі, діоксані, ацетоні, хлороформі.

Для встановлення хімічної будови були зняті їх спектри поглинання в ультрафіолетовій, видимій та інфрачервоній областях спектру. Модельним розчином був розчин мурексиду. На підставі вивчення даних спектрів поглинання можна зробити висновок, що продукт алоксану з амлодипіну бесилатом ідентифікований як мурексид, який при взаємодії з Zn²⁺ утворює ВКС, кінцеву сполуку, що фотометрується (рис. 2).

Рис. 2. Продукт взаємодії алоксану з амлодипіну бесилатом в присутності іонів Zn²⁺

Поширеним аналітичним реагентом із класу полікарбонільних сполук є гідрат індантріону-1,2,3 (нінгідрин), який взаємодіє з речовинами, в тому числі і лікарськими, різної хімічної будови. Попередніми дослідами нами було встановлено позитивну реакцію даного реагенту з верапамілу гідрохлоридом, в середовищі ДМФА при нагріванні в киплячій водяній бані. Концентрація розчину реагенту становила 5% в ДМФА. Оптимальний час нагрівання 7 хв. В цих умовах утворюється продукт реакції з л_max 423 нм, який практично не змінює величину оптичної густини протягом 1 години. Мінімум, що відкривається, для верапамілу гідрохлориду складає 1,20 мкг/мл.

Застосування алюмінону для розробки методик кількісного визначення дилтіазему гідрохлориду

Для розроблення методик кількісного визначення лікарських речовин - солей органічних основ досить часто застосовують реакції утворення іонних асоціатів. Як органічні реагенти використовують фталеїни, сульфофталеїни, трифенілметанові похідні та ін.

Алюмінон - ауринтрикарбонової кислоти амонійна сіль взаємодіє з дилтіазему гідрохлоридом у водному середовищі при кімнатній температурі одразу після додавання водного розчину реагенту.

Максимальне значення оптичної густини спостерігається при використанні 0,003 М розчину дилтіазему гідрохлориду та 0,8% розчину алюмінону. Межа виявлення становить 13,90 мкг/мл, що свідчить про достатню чутливість даної реакції.

Стійкість забарвлення продуктів реакції у часі проводили, фіксуючи значення оптичної густини кожні 5 хв на фоні компенсаційного розчину протягом години. Отримані продукти стабільні: величина оптичної густини не змінюється на протязі 60 хв і більше. Експериментально також встановлено, що можна використовувати розчини алюмінону протягом 1-2 діб. З урахуванням встановлених умов була розроблена методика кількісного визначення дилтіазему гідрохлориду.

Для визначення складу та будови продуктів реакції попередньо встановлювалось співвідношення компонентів реакції алюмінон-лікарська речовина. Для цього були використані найбільш поширені методи: метод неперервних змін (метод ізомолярних серій) (рис. 3) та метод насичення (метод молярних відношень) (рис. 4).

Рис. 3. Графік залежності величини оптичної густини від складу ізомолярного розчину (С₁ - 0,002 М розчин дилтіазему, С₂ - 0,002 М розчин алюмінону)

Рис. 4. Криві насичення: ряд 1 - дилтіазему гідрохлориду при постійній концентрації алюмінону, ряд 2 - алюмінону при постійній концентрації дилтіазему гідрохлориду

Аналіз результатів методів неперервних змін і насичення показує, що алюмінон реагує в еквімолярному співвідношенні 1:1 з дилтіазему гідрохлоридом.

Утворений продукт представляє собою іонний асоціат. Реакція проходить з утворенням амоній хлориду і одержаний катіон третинного Нітрогену дилтіазему взаємодіє з аніоном Оксигену карбоксильної групи хіноїдного фрагменту (згідно квантово-хімічних розрахунків електронної густини за Хюккелем). Реакцію алюмінону з даним лікарським засобом можна представити схемою (рис. 5):

Рис. 5. Схема реакції алюмінону з дилтіазему гідрохлоридом

Застосування натрію гідроксиду для розробки методик кількісного визначення фенігідину та німодипіну

Наявність в молекулі фенігідину та німодипіну нітрогрупи зумовлює позитивну реакцію цих препаратів з розчинами лугів. Відомо, що нітрогрупа може бути представлена у вигляді резонансного гібриду.

Рис. 6

Обидва атоми Оксигену в ній рівноцінні. Основність нітросполук досить низька і протонування проходить в сильнокислих середовищах. Через низьку швидкість іонізації дані сполуки називають псевдокислотами і реакція з лугами перебігає досить легко. Оскільки нітрогрупа є досить сильним акцептором електронів, тому важливе значення має вибір розчинника та встановлення оптимальних умов реакції.

Фенігідин практично не розчинний у воді, тому реакція з лугами проводилась в середовищі ДМФА, який є протофільним розчинником, полярним, апротонним. В цих умовах не відбувається утворення водневого зв'язку між аніоном та розчинником, тому аніони менш сольватовані і більш реакційно здатні. Реакція є досить чутливою і перебігає швидко при кімнатній температурі. Експериментально встановлено, що додавання води (20%) до розчину фенігідину в ДМФА приводить до зниження оптичної густини продукту реакції, що може бути зумовлено утворенням водневого зв'язку між нітрогрупою та розчинником. Необхідність додавання води викликана утворенням опалесценції при кількісному визначенні фенігідину в готових лікарських формах (таблетки). Аналогічно реакція перебігає в спиртах (етанол, н-пропанол), проте чутливість реакції була дещо вищою. Тому в якості розчинника був використаний н-пропанол.

Для німодипіну була розроблена методика з використанням розчинника ДМФА, оскільки субстанція практично не розчиняється в спиртах.

Перебіг реакції даних препаратів проходить за схемою:

Рис. 7

Для розробки методик кількісного визначення фенігідину та німодипіну на підставі їх реакцій з натрію гідроксидом, вивчались вищенаведені чинники.

Експериментально було встановлено, що реакція з фенігідином перебігає швидко при кімнатній температурі у водно-пропанольному середовищі, яке повинно містити 80% н-пропанолу. Максимальне значення оптичної густини спостерігається при використанні 1% розчину натрію гідроксиду. Забарвлення продукту реакції стійке протягом години і більше, що було доведено експериментально.

Реакція з німодипіном перебігає швидко при кімнатній температурі в середовищі ДМФА, з використанням 5% розчину натрію гідроксиду. Забарвлення продукту реакції стійке протягом години, але після опромінення даний продукт розкладається. За отриманими спектрами поглинання продуктів реакцій та знайдених максимумах були розраховані показники чутливості відповідних реакцій. Межа виявлення становить 42,00 мкг/мл по реакції з фенігідином, а з німодипіном - 23,00 мкг/мл.

З урахуванням експериментально встановлених факторів, які мають вплив на реакції амлодипіну бесилату з алоксаном, верапамілу гідрохлориду з нінгідрином, дилтіазему гідрохлориду з алюміноном, фенігідину і німодипіну з натрію гідроксидом, були розроблені методики визначення даних лікарських засобів.

Спектрофотометричні методики кількісного визначення досліджуваних лікарських речовин розробляли в препаратах переважно вітчизняного виробництва, в таких лікарських формах як таблетки та капсули.

Кількісне визначення амлодипіну бесилату: до аліквотної частини розчиненої у ДМФА амлодипіну бесилату додають розчин алоксану у ДМФА, нагрівають при температурі киплячої водяної бані 1,5 хв, охолоджують з подальшим додаванням водного розчину цинку сульфату та вимірюють величину оптичної густини забарвленого розчину на фоні компенсаційного розчину, який не містить досліджуваної речовини.

Кількісне визначення верапамілу гідрохлориду: до аліквотної частини розчиненої у ДМФА верапамілу гідрохлориду додають диметилформамідний розчин нінгідрину, нагрівають 7 хв при температурі киплячої водяної бані, охолоджують та вимірюють оптичну густину забарвленого розчину.

Кількісне визначення дилтіазему гідрохлориду: аліквотну частину дилтіазему гідрохлориду розчиняють у воді очищеній, з наступним додаванням водного розчину алюмінону та води очищеної та вимірюють величину оптичної густини забарвленого розчину на фоні компенсаційного.

Кількісне визначення фенігідину: до аліквотної частини фенігідину, розчиненого у 80% розчині н-пропанолу, додають водний розчин натрію гідроксиду та вимірюють величину оптичної густини забарвленого розчину.

Кількісне визначення німодипіну: пробу німодипіну розчиняють в ДМФА, до аліквотної частини диметилформамідного розчину проби додають водний розчин натрію гідроксиду та ДМФА, з подальшим вимірюванням величини оптичної густини забарвленого розчину.

Розроблені методики є достатньо вибірковими, оскільки реакціям із зазначеними реагентами не заважають допоміжні речовини, а тому при аналізі не має потреби у попередньому виділенні випробуваної речовини, що підвищує експресність аналізу в цілому.

Переваги розроблених методик спектрофотометричного визначення досліджуваних речовин з кольорореагантами у порівнянні з офіцінальними заключаються у використанні малотоксичних розчинників та реактивів, зменшенні часу проведення аналізу практично в 2 рази та підвищенні експресності, вибірковості та чутливості аналізу. Спрощення методик кількісного визначення та використання доступного обладнання дає можливість проводити аналіз в практиці контрольно-аналітичної служби лікарських засобів та ВТК хіміко-фармацевтичних заводів.

Згідно вимог Державної Фармакопеї України (ДФУ) методики кількісного визначення лікарських засобів, які включаються до аналітичної нормативної документації, мають бути валідовані.

Експеримент з випробування «Кількісне визначення» для лікарських форм - таблеток досліджуваних речовин проводився за рекомендаціями ДФУ.

Прогноз невизначеності аналізу. Для оцінки коректності кожної методики для виконання аналізу в інших лабораторіях було визначено прогноз невизначеності аналізу. На підставі того, що повну невизначеність (Д_As) можна розбити на складові, пов'язані з невизначеністю пробопідготовки (Д_SP) і з невизначеністю кінцевої аналітичної операції (Д_FAO), нами були розраховані ці характеристики і визначена повна прогнозована невизначеність аналізу. Результати наведені у табл. 2.

Таблиця 2 Повна прогнозована невизначеність аналізу

Критерії прийнятості	Результат	Відповідність
Кількісне визначення амлодипіну бесилату у таблетках по 5 мг
ДАs = ?3,20%	ДАs == 1,35%	Відповідає
Кількісне визначення верапамілу гідрохлориду у таблетках по 0,08 г
ДАs = ?3,20%	ДAs = = 1,34	Відповідає
Кількісне визначення дилтіазему гідрохлориду у таблетках по 90 мг
ДАs ?2,40%	ДAs == 1,27	Відповідає
Кількісне визначення фенігідину у таблетках по 10 мг
ДАs = ?3,20%	ДAs = = 2,13	Відповідає
Кількісне визначення німодипіну у таблетках по 30 мг
ДАs = ?3,20%	ДAs = = 1,29	Відповідає

Діапазон застосування аналітичної методики. Згідно з вимогами ДФУ мінімальний діапазон застосування для методик кількісного визначення становить 80-120%, в межах якого і проводиться експеримент для кожної методики.

Специфічність. Для підтвердження специфічності методики розраховували відносну систематичну похибку, яку вносять допоміжні речовини і розчинники.

Так, розчини плацебо досліджуваних речовин не поглинають при аналітичній довжині хвилі і тому знайдені їх значення величини оптичної густини (А_blank) свідчать, що вклад плацебо в сумарне поглинання препаратів відсутній.

Робасність. Була визначена стійкість аналітичних розчинів у часі, яка є характеристикою робасності. Результати для кожної методики подані в табл. 3.

Таблиця 3 Стійкість аналітичних розчинів у часі

Критерії прийнятності	Результат
Кількісне визначення амлодипіну бесилату у таблетках по 5 мг
?t % ? maxд % = 1,02%	Для досліджуваного інтервалу часу в 2 години виконується критерій 0,06? maxд % = 1,02%
Кількісне визначення верапамілу гідрохлориду у таблетках по 0,08 г
?t % ? maxд % = 1,02%,	Для досліджуваного інтервалу часу в 1 годину виконується критерій 0,01? maxд % = 1,02%
Кількісне визначення дилтіазему гідрохлориду у таблетках по 90 мг
?t % ? maxд % = 0,77%,	Для досліджуваного інтервалу часу в 1 годину виконується критерій 0,0020? maxд % = 0,77%
Кількісне визначення фенігідину у таблетках по 10 мг
?t % ? maxд % = 1,02%,	Для досліджуваного інтервалу часу в 1 годину виконується критерій 0,0008? maxд % = 1,02%
Кількісне визначення німодипіну у таблетках по 30 мг
?t % ? maxд % = 1,02%,	Для досліджуваного інтервалу часу в 1 годину виконується критерій 0,018? maxд % = 1,02%

Лінійність, правильність і прецизійність. Лінійність, правильність та прецизійність проводили одночасно згідно з рекомендаціями ДФУ. Для цього вивчалося 9 точок у межах досліджуваного діапазону (80-120%). Розрахунок параметрів лінійної залежності (y = b·х + a) проводили за допомогою методу найменших квадратів. Одержані величини b (кутовий коефіцієнт лінійної залежності), а (вільний член лінійної залежності), S_a S_b (стандартні відхилення для b і a), S_r (залишкове стандартне відхилення) і R_c (коефіцієнт кореляції) вказують, що усі вимоги щодо наведених параметрів підтверджуються у всьому діапазоні досліджуваних концентрацій (табл. 4).

Для оцінки правильності та прецизійності на рівні збіжності використовували усі результати, одержані при вивченні лінійності за відношенням «знайдено/введено».

Таблиця 4 Метрологічні характеристики лінійної залежності

Лікарська форма	Rc	Sr	а	Sa	b	Sb
Таблетки амлодипіну бесилату по 5 мг	0,9924	0,4590	-1,088	1,195	1,0132	0,0119
Таблетки верапамілу гідрохлориду по 0,08 г	0,9999	0,1796	-0,343	0,468	1,0048	0,0046
Таблетки дилтіазему гідрохлориду по 90 мг	0,9999	0,2350	2,69	0,612	0,9998	0,0061
Таблетки фенігідину по 10 мг	0,9999	0,0865	0,1367	0,2251	0,9999	0,0022
Таблетки німодипіну по 30 мг	0,9999	0,1989	0,0873	0,1573	0,9988	0,0051

Виконується критерій незначущості систематичної та практичної похибок д, отже методики аналізу визначення характеризуються достатньою правильністю у всьому діапазоні досліджуваних концентрацій.

Методики є точними на рівні збіжності, так як значення відносних довірчих інтервалів (Д_z) кожної методики менше критичних результатів (Д_As) (табл. 5).

Таблиця 5 Визначення правильності та прецизійності на рівні збіжності

Лікарська форма	Довірчий інтервал, ?z	Критичне значення для збіжності результатів, ?As	Висновок
1	2	3	4
Таблетки амлодипіну бесилату по 5 мг	0,86	3,20	Відповідає
Таблетки верапамілу гідрохлориду по 0,08 г	0,35	3,20	Відповідає
Таблетки дилтіазему гідрохлориду по 90 мг	0,45	2,40	Відповідає
Таблетки фенігідину по 10 мг	0,15	3,20	Відповідає
Таблетки німодипіну по 30 мг	0,32	3,20	Відповідає

Таким чином встановлені валідаційні характеристики показують, що розроблені методики придатні для визначення досліджуваних лікарських речовин. Встановлено, що кількісному визначенню лікарських речовин у розроблених умовах не заважають допоміжні речовини. Розроблені методики є доступними і не потребують дорогої апаратури. Проведені дослідження дають змогу прогнозувати подібні реакції та розробляти на цій основі способи аналізу інших лікарських речовин з подібними функціональними групами.

Висновки

1. Вперше розроблені чутливі, прості у виконанні спектрофотометричні та хроматографічні методики аналізу лікарських речовин - блокаторів кальцієвих каналів.

2. На підставі даних наукової літератури здійснено аналіз тенденцій поширеності серцево-судинних захворювань, проведено маркетингові дослідження ринку блокаторів кальцієвих каналів, обґрунтовано доцільність розробки та впровадження нових, простих у виконанні та доступних методів аналізу для обраної групи лікарських засобів.

3. Експериментально встановлена та науково доведена можливість застосування у спектрофотометричному аналізі алоксану, нінгідрину, алюмінону та натрію гідроксиду, як чутливих кольорореагентів для кількісного визначення досліджуваних речовин, встановлені оптимальні умови проведення фотометричних реакцій алоксану з амлодипіну бесилатом, нінгідрину з верапамілу гідрохлоридом, алюмінону з дилтіазему гідрохлоридом, гідроксиду натрію з фенігідином і німодипіном та розраховані аналітичні показники чутливості. Межі виявлення становлять 2,40 мкг/мл за реакцією з алоксаном, 1,20 мкг/мл за реакцією з нігідрином, 13,90 мкг/мл за реакцією з алюміноном, 23,00-42,00 мкг/мл за реакцією з гідроксидом натрію, що свідчить про достатню чутливість даних реакцій.

4. Розроблено методику хроматографічного виявлення амлодипіну бесилату з використанням алоксану як детектуючого реагента. Експериментально встановлені умови детектування, в яких межа відкривання для таблеток амлодипіну бесилату становить 0,06 мкг.

5. Виділений препаративним синтезом продукт взаємодії алоксану з амлодипіну бесилатом ідентифікований як мурексид на підставі вивчення спектрів поглинання в ультрафіолетовій, видимій та інфрачервоній областях та даних тонкошарової хроматографії.

6. Експериментальними даними в порівнянні з модельною речовиною (мурексид) встановлено, що додавання до кінцевого продукту реакції алоксану з амлодипіну бесилатом розчину солі Zn²⁺ приводить до утворення ВКС як кінцевої сполуки.

7. На основі проведених квантово-хімічних розрахунків запропоновано напрям перебігу реакції між алюміноном та дилтіазему гідрохлоридом з утворенням іонного асоціату.

8. Визначено коефіцієнти стехіометричних співвідношень «реагент- лікарська речовина» з утворенням продукту реакції. Показано, що алюмінон реагує з дилтіазему гідрохлоридом у співвідношенні 1:1.

9. Вперше розроблено способи кількісного визначення фенігідину та німодипіну на основі їх реакцій утворення псевдосолей з гідроксидом натрію.

10. Розроблені доступні, прості у виконанні, чутливі методики кількісного спекторофотометричного визначення досліджуваних лікарських речовин у складі сучасних лікарських препаратів. Доведено, що дані методики відповідають вимогам ДФУ за такими характеристиками як специфічність, правильність, лінійність, прецизійність, діапазон застосування та робасність.

11. Результати проведених досліджень впроваджено у роботу лабораторій з контролю якості лікарських засобів та у навчальний процес ряду вищих навчальних закладів України.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Тимошик Ю. В. Спектральная характеристика лекарственных средств блокаторов кальциевых каналов / Ю. В. Тимошик, В. П. Буряк, В. В. Петренко // Запорож. мед. журн. - 2008. - № 4 (49). - С. 88-93. (Дисертант самостійно здійснила пошук і аналіз даних наукової літератури, провела експеримент, обробку результатів, підготувала статтю до друку).

2. Тимошик Ю. В. Розробка способу та валідація методики кількісного визначення амлодипіну бесилату в таблетках / Ю. В. Тимошик, В. В. Петренко // Фармац. журн. - 2008. - № 6. - С. 62-67. (Дисертант самостійно здійснила пошук і аналіз даних наукової літератури, провела експеримент, обробку результатів, підготувала статтю до друку).

3. Тимошик Ю. В. Розробка методики кількісного визначення верапаміла гідрохлорида по його реакції з нінгідрином та її валідаційна характеристика / Ю. В. Тимошик, В. В. Петренко // Запорож. мед. журн. - 2008. - № 6 (51). - С. 100-102. (Дисертант самостійно здійснила пошук і аналіз даних наукової літератури, виконала експеримент, обробку результатів, підготувала статтю до друку).

4. Тимошик Ю. В. Применение алюминона для разработки способа количественного определения дилтиазема и валидация аналитической методики / Ю. В. Тимошик, В. В. Петренко // Медична хімія. - 2009. - Т. 11 № 26. - С. 111-115. (Дисертант самостійно здійснила пошук і аналіз даних наукової літератури, виконала експеримент, обробку результатів, підготувала статтю до друку).

5. Тимошик Ю. В. Спектрофотометричне визначення фенігідину у таблетках / Ю. В. Тимошик, В. В. Петренко // Фармац. журн. - 2009. - № 3. - С. 64-69. (Дисертант самостійно здійснила пошук і аналіз даних наукової літератури, провела експеримент, обробку результатів, підготувала статтю до друку).

6. Тимошик Ю. В. Застосування алоксану як детектуючого реагенту для амлодипіну бесилату / Ю. В. Тимошик, В. В. Петренко // Фармац. журн. - 2009. - № 5. - С. 104-106. (Дисертант самостійно здійснила пошук і аналіз даних наукової літератури, провела експеримент, обробку результатів, підготувала статтю до друку).

7. Тимошик Ю. В. Маркетингові дослідження ринку серцево-судинних засобів на прикладі блокаторів кальцієвих каналів / Ю. В. Тимошик, В. В. Петренко // Фармац. журн. - 2010. - № 1. - С. 15-19. (Дисертант самостійно здійснила пошук і аналіз даних наукової літератури, провела експеримент, обробку результатів, підготувала статтю до друку).

8. Тимошик Ю. В. Спектрофотометричне визначення німодипіну по його реакції з гідроксидом натрію та валідаційна характеристика методики / Ю. В. Тимошик, В. В. Петренко // Фармац. журн. - 2010. - № 2. - С. 45-49. (Дисертант самостійно здійснила пошук і аналіз даних наукової літератури, провела експеримент, обробку результатів, підготувала статтю до друку).

9. Пат. 38173 Україна, МПК (2008) G01N21/77. Спосіб кількісного визначення амлодипіну бесилату у таблетках / Тимошик Ю. В., Петренко В. В. ; заявник та патентовласник Запорізький держ. мед. університет. - № U200809553 ; заявл. 21.07.08 ; опубл. 25.12.08, Бюл. № 24. (Дисертант самостійно здійснила патентний пошук, розробила методику кількісного визначення амлодипіну бесилату, підготувала формулу винаходу, опис до патенту).

10. Пат. 39213 Україна, МПК (2008) G01N21/78. Спосіб кількісного визначення дилтіазему у таблетках / Тимошик Ю. В., Петренко В. В. ; заявник та патентовласник Запорізький держ. мед. університет. - № U200812022 ; заявл. 10.10.08 ; опубл. 10.02.09, Бюл. № 3. (Дисертант самостійно здійснила патентний пошук, розробила методику кількісного визначення дилтіазему, підготувала формулу винаходу, опис до патенту).

11. Пат. 41252 Україна, МПК (2009) G01N21/78. Спосіб кількісного визначення верапамілу гідрохлориду в таблетках / Тимошик Ю. В., Петренко В. В. ; заявник та патентовласник Запорізький держ. мед. університет. - № U200815050 ; заявл. 26.12.08 ; опубл. 12.05.09, Бюл. № 3. (Дисертант самостійно здійснила патентний пошук, розробила методику кількісного визначення верапамілу гідрохлориду, підготувала формулу винаходу, опис до патенту).

12. Пат. 41886 Україна, МПК (2009) G01N21/78. Спосіб кількісного визначення фенігідину в таблетках / Тимошик Ю. В., Петренко В. В. ; заявник та патентовласник Запорізький держ. мед. університет. - № U200900891 ; заявл. 06.02.09 ; опубл. 10.06.09, Бюл. № 11. (Дисертант самостійно здійснила патентний пошук, розробила методику кількісного визначення фенігідину, підготувала формулу винаходу, опис до патенту).

13. Тимошик Ю. В. Дослідження реакції алоксану з амлодипіну бесилатом / Ю. В. Тимошик // Сьогодення та майбутнє фармації : тези доп. Всеукр. конгрес., 16-19 квіт. 2008 р., м. Харків. ? Х., 2008. - С. 100.

14. Тимошик Ю. В. Застосування нінгідрину для кількісного визначення верапамілу гідрохлориду / Ю. В. Тимошик // Сьогодення та майбутнє медицини : матеріали ІV Міжнар. наук.-практ. конф. студентів та молодих вчених, 9-10 квіт. 2009 р., м. Вінниця. - В., 2009. - С. 200.

15. Тимошик Ю. В. Определение состава продукта реакции дилтиазема гидрохлорида с алюминоном / Ю. В. Тимошик // Сучасні екологічні проблеми та молодь - IV : тези доп. міжвуз. студент. наук. конф. - Запоріжжя, 2008. - Ч. 3. - С. 35-38.

16. Тимошик Ю. В. Спектрофотометричне визначення амлодипіну бесилату в його лікарських формах / Ю. В. Тимошик // Сучасні аспекти медицини і фармації : тези доп. всеукр. конф. вчених та студентів з міжнар. участю, 13-14 травня 2009 р. - Запоріжжя, 2009. - С. 112-113.

17. Тимошик Ю. В. УФ-спектрофотометрія верапаміла гідрохлорида / Ю. В. Тимошик // Сучасні аспекти медицини і фармації : тези доп. всеукр. конф. вчених та студентів з міжнар. участю, 13-14 травня 2010 р. - Запоріжжя, 2010. - С. 86.

Анотація

Тимошик Ю. В. Контроль якості лікарських засобів - антагоністів кальцію методами фотометричного та хроматографічного аналізу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата фармацевтичних наук за спеціальністю 15.00.02. - фармацевтична хімія та фармакогнозія. Запорізький державний медичний університет, Запоріжжя, 2010.

Вперше розроблено чутливі, прості у виконанні спектрофотометричні та хроматографічні методики кількісного визначення лікарських речовин - блокаторів кальцієвих каналів в їх лікарських формах.

Експериментально встановлено оптимальні умови та аналітичні характеристики реакцій амлодипіну бесилату з алоксаном, верапамілу гідрохлориду з нінгідрином, дилтіазему гідрохлориду з алюміноном, фенігідину та німодипіну з натрію гідроксидом. На підставі цих реакцій розроблено прості та доступні методики кількісного спектрофотометричного визначення досліджуваних речовин в сучасних лікарських препаратах та наведено для них основні валідаційні характеристики.

Показана можливість використання алоксану як детектуючого реагента для лікарських речовин, похідних 1,4-дигідропирідинів та експериментально встановлені умови детектування.

Ключові слова: блокатори кальцієвих каналів, спектрофотометрія, хроматографія, алоксан, нінгідрин, алюмінон, натрію гідроксид, валідація.

Аннотация

Тимошик Ю. В. Контроль качества лекарственных средств - блокаторов кальциевых каналов методами фотометрического и хроматографического анализа. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата фармацевтических наук по специальности 15.00.02 - фармацевтическая химия и фармакогнозия. Запорожский государственный медицинский университет, Запорожье, 2010.

Впервые разработаны чувствительные, простые в выполнении спектрофотометрические и хроматографические методики количественного определения лекарственных веществ - блокаторов кальциевых каналов, производных 1,4-дигидропиридинов, дифенилалкиламинов, бензотиазепинов в их лекарственных формах. фармацевтичний лікарський нінгідрин

Научно обоснована и экспериментально доказана возможность применения аллоксана, нингидрина, алюминона и натрия гидроксида в фармацевтическом анализе для количественного определения лекарственных веществ, производных 1,4-дигидропиридинов, дифенилалкиламинов, бензотиазепинов. Определены условия фотометрических реакций аллоксана с амлодипина бесилатом (оптимальными условиями являются среда - ДМФА, нагревание 1,5 мин при температуре кипящей водяной бани, присутствие катионов Zn²⁺); нингидрина с верапамила гидрохлоридом (оптимальные условия: среда - ДМФА, нагревание 7 мин при температуре кипящей водяной бани); алюминона с дилтиазема гидрохлоридом (оптимальные условия: водная среда, температура 18-25^°С); гидроксида натрия с фенигидином (оптимальные условия: этанольно-водная среда, температура 18-23^°С); натрия гидроксида с нимодипином (оптимальные условия: среда ДМФА, температура 18-23^°С).

Рассчитаны аналитические показатели чувствительности данных реакций. Границы определения составляют 2,40 мкг/мл по реакции с аллоксаном, 1,20 мкг/мл по реакции с верапамила гидрохлоридом, 13,90 мкг/мл по реакции с алюминоном, 42,00 мкг/мл по реакции с фенигидином и 23,00 мкг/мл по реакции с нимодипином соответственно.

Спектрофотометрическими методами установления состава (непрерывных изменений, изомолярных серий) определены коэффициенты стехиометрических соотношений «реагент - лекарственное вещество». Показано, что алюминон реагирует с дилтиазема гидрохлоридом в соотношении 1:1.

Была изучена возможность применения аллоксана как детектирующего реагента для лекарственных веществ, производных 1,4-дигидропиридина и определены условия детектирования.

Выделенный препаративным синтезом продукт взаимодействия аллоксана с амлодипина бесилатом идентифицирован как мурексид на основании изучения спектров в УФ-, видимой и ИК-областях.

Полученные результаты были положены в основу разработки спектрофотометрических методик количественного определения исследуемых лекарственных веществ в их лекарственных формах.

Для разработанных методик определены валидационные характеристики, устанавливаемые ГФУ для методик количественного определения. Показано, что по таким характеристикам, как специфичность, линейность, правильность, диапазон применения, сходимость и робасность, предлагаемые методики являются валидными. Доказано, что разработанные методики отличаются простотой выполнения, доступностью и могут применяться в работе Государственных инспекций по контролю качества лекарственных средств.

Показано, что количественному определению лекарственных веществ по разработанным методикам не мешают вспомогательные вещества, что позволяет их анализировать без предварительного разделения.

Ключевые слова: блокаторы кальциевых каналов, спектрофотометрия, хроматография, аллоксан, нингидрин, алюминон, натрия гидроксид, валидация.

Annotation

Timoshik Y. V. The quality control of medicines - antagonists of calcium by photometric and chromatographic methods of analysis. ? The manuscript.

The thesis for the Candidates scientific degree in Pharmacy on the speciality 15.00.02. - Pharmaceutical Chemistry and Pharmacognosy. Zaporizhzhia State Medical University, Zaporizhzhia, 2010.

The thesis is devoted to working out of sensitive, easy-to-use spectrophotometric and chromatographic methods of quantitative determination of medical products - blocators of the calcium channels.

Optimal conditions and analytical characteristics of photometric reactions of amlodipine besylate with alloxan, verapamil hydrochloride with ninhydrin, diltiazem with aluminonum, phenigidine and nimodipine with sodium hydroxide have been defined. Accessible techniques of quantitative spectrophotometric definition of investigated substances in medical forms industrial by producted on the basic of these reactions and the basic validational characteristics for them have been developed.

As well as possibility to use given alloxan as detector in chromatography research of medical products derivatives of 1,4-dihydropyridinum.

Key words: blocators of the calcium channels, chromatography, alloxan, ningidrin, aluminon, sodium hydroxide.

Размещено на Allbest.ru

...