Клініко-лабораторне обгрунтування протезування часткових дефектів зубних рядів з використанням удосконалених технологій зубної імплантації

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАСІЯНЧУК Михайло Васильович

УДК: 616.311.3-007.23-084

КЛІНІКО-ЛАБОРАТОРНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ПРОТЕЗУВАННЯ ЧАСТКОВИХ ДЕФЕКТІВ ЗУБНИХ РЯДІВ З ВИКОРИСТАННЯМ УДОСКОНАЛЕНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ЗУБНОЇ ІМПЛАНТАЦІЇ

14.01.22 - стоматологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Івано-Франківськ - 2010

ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана в Буковинському державному медичному університеті МОЗ України

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор

ПАВЛЕНКО Олексій Володимирович,

Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, кафедра стоматології “Інституту стоматології,” завідувач кафедри

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор

ОЖОГАН Зіновій Романович,

ДВНЗ “Івано-Франківський національний медичний університет” МОЗ України, кафедра ортопедичної стоматології, завідувач кафедри

доктор медичних наук, професор

БІДА Віталій Іванович,

Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, кафедра ортопедичної стоматології, завідувач кафедри

Захист дисертації відбудеться "16" квітня 2010 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 20.601.01 ДВНЗ “Івано-Франківський національний медичний університет” МОЗ України (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 2).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДВНЗ “Івано-Франківський національний медичний університет” МОЗ України (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 7).

Автореферат розісланий «15» березня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Д 20.601.01

доктор медичних наук, професор О.І. Дєльцова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. За останні десятиріччя, не дивлячись на впровадження сучасних лікувально-профілактичні заходів по боротьбі з карієсом і захворюванням пародонта, зросла кількість населення всіх вікових груп, яка має втрату зубів. Часткова втрата зубів складає найбільший відсоток патології зубощелепної системи, що потребує ортопедичного лікування (Косенко К.М., 2004; Павленко О.В., 2005; Геворкян А.А., 2007; Кулаков А.А. 2007). У ряді випадків виникають умови, при яких неможливо застосувати традиційні методи протезування. Виходом із таких ситуацій, з ефективним відновленням функції жування, естетичного вигляду та психоемоційної повноцінності в пацієнтів, може бути використання різних варіантів дентальної імплантації (Kazor C.E., 2004; Жданов Е.В., 2007; Сысолятин П.Г., 2007; Misch C.E., 2008). При вирішенні цих проблем, переважна кількість імплантологів звертає свою увагу на застосування внутрішньокісткових імплантатів різних розмірів та конструкції (Перегудов А.Б., 2001; Misch C.E., 2005; Угрин М.М., 2006; Алимский А.В., 2008). Водночас, застосування імплантатів може бути обмеженим через свої особливості і труднощі і, перш за все, через близьке розташування деяких анатомічних структур (верхньощелепної пазухи, носової порожнини, судинно-нервового пучка нижньої щелепи тощо) (Рабухина Н.А., 2007; Kullman L., 2007; Santagata M., 2008). Накладає свій відбиток на успіх імплантації і атрофія кісткової тканин коміркового відростка після видалення зуба. Атрофія залишається однією з найважливіших проблем сучасної ортопедичної стоматології, оскільки вона обмежує можливості проведення внутрішньокісткової імплантації, а також створює серйозні труднощі при лікуванні ортопедичних хворих, яким планувалося виготовлення незнімних або знімних протезів (Кулаков А.А., 2006; Blahout R.M.S., 2007; Болонкин В.П., 2008; Autelitano L., 2008). Атрофія кісткової тканини коміркового відростка є наслідком патологічної зміни балансу процесів ремоделювання - утворення та розсмоктування кістки. Поштовхом до неї є зменшення об'єму кісткової тканини навколо кореня втраченого зуба (Irinakis T., 2006). Проблема профілактики та реабілітації пацієнтів з атрофією коміркового відростка щелеп залишається актуальною, незважаючи на досягнуті успіхи в дентальній імплантації (Безруков В.М., 2003; Ожоган З.Р., 2005; Гветадзе Р.Ш., 2006; Жданов Е.В., 2007). Частково покращують можливості імплантологів у цьому напрямку сучасні методики і матеріали на основі біологічних замінників кістки, які застосовуються все ширше для збереження чи збільшення об'єму кісткової тканин (Опанасюк И.В., 2003; Бугоркова И.А., 2005; Сідельніков П.В., 2005; Леонтьев В.К., 2006; Scarano A., 2006; Thoma K., 2006; Balshe A.A., 2008; Brkovic B., 2008; Jiang S.D., 2008; Мазур І.П., 2009).

Багато питань відновлення зубних рядів при використанні метода дентальної імплантації в пацієнтів із частковими дефектами в умовах атрофії коміркових відростків залишаються неповністю вирішеними. Не визначені покази до вибору типу та методики застосування замінників кістки в комбінації з факторами стимуляції неоостеогенезу (Матрос-Таранець І.М., 2006; Shi B., 2007; Byun H.Y., 2008; Nikolidakis D., 2008). Недостатньо вивчені взаємозв'язки між формою біоімплантатів та часом формування достатньої пропозиції кістки, придатної для ефективної імплантації (Nair P.N., 2006; Жданов Е.В., 2008; Holmquist P., 2008). Зустрічаються протиріччя в результатах імплантації в умовах атрофії при тривалому спостереженні у віддалені терміни (Oh T.J., 2002; Moy P.K., 2005; Chung D.M., 2008). Усе це вказує на актуальність і науково-практичну значимість існуючої проблеми реабілітації пацієнтів із частковою втратою зубів в умовах атрофії коміркової кістки, що зумовило обрання напрямку нашого дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у рамках планової науково-дослідної роботи Інституту стоматології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л.Шупика і теми кафедри стоматології: "Клініко-лабораторне обґрунтування використання сучасних медичних технологій для діагностики, профілактики і лікування основних стоматологічних захворювань" (державний реєстраційний номер 0104U000711). Здобувач є виконавцем фрагменту роботи.

Мета дослідження: Метою даного дослідження є підвищення ефективності протезування при частковій відсутності зубів шляхом розробки і впровадження в практику ортопедичної стоматології нових комплексних методів попередження атрофії та регенерації кістки коміркових відростків верхньої і нижньої щелеп після видалення зубів із наступною дентальною імплантацією.

Завдання дослідження:

1. Вивчити і проаналізувати причини, виявити основні фактори ризику виникання атрофії коміркового відростка при частковій втраті зубів.

2. Провести аналіз, вивчити і удосконалити комплексні методики спрямовані на профілактику атрофії та відновлення кісткової тканини щелеп.

3. Вивчити і обґрунтувати методику профілактики атрофії коміркового відростка щелеп після видалення зубів шляхом впровадження нової технології виготовлення точної копії видаленого кореня або точної копії зубної комірки з матеріалу в-трикальцій фосфат.

4. Застосувати методику профілактики атрофії коміркового відростка, оцінити ефективність застосованого методу і розробити практичні рекомендації по його впровадженню в клініку ортопедичної стоматології.

Об'єкт дослідження - пацієнти з дефектами зубних рядів і щелеп з явищами атрофії кістки, яким виконується операція дентальної імплантації.

Предмет дослідження - різні методи попередження атрофії та відновлення кісткової тканини перед проведенням дентальної імплантації на верхній і нижній щелепах, вивчення особливостей клінічного перебігу і лікування хворих залежно від ступеня проявів атрофії, частота та особливості післяопераційних ускладнень і профілактика їхнього виникнення.

Методи дослідження. Клінічні (обстеження пацієнтів та верифікації діагнозу, індексна оцінка гігієни рота, стану м'яких тканин та пародонта, ступеня атрофії), соціометричні (визначення мікросоціальних умов пацієнта та факторів ризику виникнення атрофії коміркового відростка і ускладнень, які можуть виникнути при протезуванні), цифрові рентгенологічні (оцінка об'єму та щільності кісткової тканини щелеп, ефективності методик попередження атрофії, відновлення структури, планування та успішності наступної імплантації); лабораторні та інструментальні методи обстеження, статистичні (групування показників, оцінка ступеня вірогідності отриманих результатів, кореляційний аналіз, встановлення причинно-наслідкових зв'язків).

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше розроблена і впроваджена методика профілактики атрофії коміркового відростка щелеп шляхом створення точної копії комірки видаленого кореня зуба, виготовленої з остеотропного матеріалу в-трикальцій фосфату, з наступним укоріненням її в комірку та ущільненням кісткових проміжків. Уперше застосована копія видаленого кореня, на якій виготовляється своя власна мембрана. Удосконалена операція видалення зубів, яка передбачає проведення цієї маніпуляції як найменш травматичної.

Визначено високу ефективність результатів лікування при використанні додаткової терапії гелій-неоновим лазером у період після видалення зуба та після укорінення постійного імплантату. Застосування запропонованих методик оперативного втручання та методів профілактики атрофії дозволило значно знизити кількість ускладнень у вигляді периімплантитів та втрати імплантатів, які виникають при проведенні цієї операції.

Виявлено об'єктивні тести ефективності збереження кістки після видалення зуба та виконаної внутрішньокісткової дентальної імплантації і прогнозу плину післяопераційного періоду, які дозволяють у ранній термін діагностувати розвиток ускладнень і коригувати проведене лікування.

За матеріалами дисертації отримано деклараційний патент на винахід: ”Спосіб відновлення втраченої частини зуба ” (UA № 23147 опубліковано в бюлетені «Промислова власність». - 2007.- № 6. (співавт. О.В.Павленко).

Практичне значення одержаних результатів. Обґрунтована і впроваджена в клініку ортопедичної стоматології методика профілактики атрофії коміркового відростка щелеп при лікуванні хворих із дефектами зубних рядів зі застосуванням дентальної імплантації.

На основі аналізу віддалених результатів рекомендовано використання додаткової терапії гелій-неоновим лазером у період після видалення зуба та після укорінення постійного імплантату, що покращує результати протезування при частковій відсутності зубів.

Впровадження результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження впроваджені в лікувальний процес стоматологічних клінік м. Чернівці, Чернівецької області, Івано-Франківської області та м. Києва. Теоретичні положення та практичні рекомендації дисертації використовуються в навчальному процесі на кафедрах терапевтичної, ортопедичної та хірургічної стоматології Буковинського державного медичного університету, на кафедрі стоматології інституту стоматології НМАПО ім. П.Л. Шупика.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є завершеним самостійним науковим дослідженням. Автором самостійно виконаний патентно-інформаційний пошук, особисто проводився відбір пацієнтів та їх клініко-лабораторне обстеження і лікування. Автором самостійно проведений аналіз літератури, набір та обробка отриманих результатів обстеження, їх математичний аналіз та візуалізація. За допомогою наукового керівника сформульовані основні положення дисертації, висновки і практичні рекомендації. Наукові публікації, текст дисертації та автореферат написані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення, результати, висновки і практичні рекомендації дисертаційної роботи оприлюднені: на ІІ Східноєвропейській конференції з проблем стоматологічної імплантації “ Спільні стратегії імплантології ” (Львів, 2005), на науковій конференції “Зимові зустрічі з U-impl” (Славське, 2006), на ІІ Українському міжнародному конгресі “Стоматологічна імплантологія. Остеоінтеграція” (Київ, 2006), на ІІІ Східноєвропейській конференції з проблем стоматологічної імплантації “Інновації в імплантології” (Львів, 2007), а також включені в матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Здорова дитина” (Чернівці, 2007), міжнародної науково-практичної конференції “Стоматологія - вчора, сьогодні і завтра, перспективні напрямки розвитку“ (Івано-Франківськ, 2009), міжнародної науково-практичної конференції “Дни высокой стоматологии” (Кемер, Туреччина, 2009).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 9 наукових праць, у тому числі 4 - у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України (із них 2 одноосібно), і 5 тез у матеріалах конгресів і конференцій. Отримано 1 деклараційний патент України.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена українською мовою на 132 сторінках (основний текст - 106 сторінок). Складається зі вступу, огляду літератури, матеріалів і методів дослідження, трьох розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел, 5 додатків. Робота ілюстрована 26 таблицями, 38 рисунками. Перелік використаних джерел включає 246 найменувань, з яких 119 - кирилицею, 127 - латиницею.

ОСНОВНИЙ ЗМІТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Дослідження за темою дисертації проведені в період часу з 2004 по 2009 роки, у приватній стоматологічній клініці, серед пацієнтів якої була сформована вибірка з 78 пацієнтів у віці від 22 до 62 років із частковою відсутністю зубів, яким було показано проведення імплантації. Критеріями включення в групу спостереження була наявність часткової втрати зубів та розвиток атрофії коміркової кістки. Критеріями виключення при формуванні груп порівняння була наявність у пацієнта цукрового діабету, вік старше 65 років, часткова втрата зубів верхньої шелепи в зоні 7-8 зубів.

Використано дескриптивний та аналітичний дизайн дослідження з дотриманням вимог щодо проведення клінічних досліджень. Усі пацієнти були розподілені на дві групи - контрольну та основну, у залежності від факту проведення ортопедичного лікування з застосуванням імплантатів та біологічних замінників кістки. Групи формувалися рандомізовано. Вони не різнилися суттєво за віком, статтю та клінічними показниками, а також за такими параметрами як вік втрати перших зубів, якість догляду за зубами. Середній вік обстежених пацієнтів склав 43,1±0,96 року (42,4±1,5 основна група та 43,8±0,69 контрольна, p>0,05). При цьому переважна кількість жінок (31 пацієнтка, 57,4%) знаходилася в менопаузі, що сприяло виникненню остеопорозу і було одним із додаткових факторів ризику атрофії кістки коміркового відростка.

При виконанні роботи застосовувалися клінічні (обстеження пацієнтів та верифікації діагнозу, індексна оцінка гігієни ротової порожнини, стану м'яких тканин та пародонта, ступеня атрофії), соціометричні (визначення мікросоціальних умов пацієнта та факторів ризику виникнення атрофії коміркового відростка і ускладнень, які можуть виникнути при протезуванні), рентгенологічні (оцінка об'єму кісткової тканини щелеп, ефективності методик попередження атрофії, відновлення структури та успішності наступної імплантації), лабораторні та інструментальні методи обстеження, статистичні (оцінка ступеня вірогідності отриманих результатів, кореляційний аналіз, встановлення причинно-наслідкових зв'язків).

З метою терапії та профілактики атрофії коміркового відростка для заповнення постекстракційних кісткових дефектів в якості остеопластичного матеріалу в роботі використовували синтетичну кістку - в-трикальцій фосфат (ТКФ) фірми Degradable Solutions AG, Цюріх, Швейцарія у вигляді мікрогранул із тонкою поверхневою оболонкою з полілактоїдної кислоти. Біоімплантат містив у собі композиційний матеріал, гранули діаметром 500 -800 µм чистої фази в-трикальцій фосфату, покриті тонким шаром, біля 15 µм, сополімеру полілактоїдної і поліглюкоїдної кислот. Власна мембрана утворювалася при температурній обробці - це композиційний матеріал полілактату, по своїй структурі подібний до інших резорбційних мембран. Наступна термічна обробка препарату дозволяла отримати механічну стійку структуру у вигляді точної копії кореня видаленого зуба (методика Root Replica фірми Degradable Solutions), яка укорінювалася в короткий проміжок часу в свіжу комірку.

Недоліками методики Root Replica найчастіше була невідповідність репліки кореня зуба реальному дефекту кісткової комірки, недостатня фіксація в лунці, що мала конічну форму з великим кутом, зміщення репліки при укоріненні на верхній щелепі. Тому нами була розроблена власна методика виготовлення репліки кісткового дефекту коміркового відростка. Для цього була створена модель дефектів кісткової тканини на тваринній кістці та детально вивірена методика формування репліки кісткового дефекту, підібрані необхідні матеріали для цього процесу. Найбільшу надійність та достатню точність, відповідність дефектам кістки показав матеріал середньої в'язкості Permadyne Garant фірми 3М ESPE. Отриманий відбиток дефекту занурювався в термостійку відбиткову масу, що наповнювала ємність реплікатора. Після її затвердіння отримували готову форму для полімеризації репліки з ТКФ, яка в подальшому знезаражувалася. Відбиток комірки, заповнений гранулами ТКФ, ущільнювався штопфером і нагрівався в реплікаторі впродовж 2 хв при температурі 80єС. У результаті нагрівання шар полімеру ПЛК, який покриває гранули розплавлявся і гранули спікалися між собою, утворюючи механічно стійку точну копію комірки кореня видаленого зуба. Оцінка точності імплантації репліки біозамінника кістки та якості виповнення дефекту проводилася на підставі клінічних і рентгенологічних даних дослідження.

З метою біомодулюючого ефекту в м'яких тканинах та більш швидкого утворення нової кістки застосовувалося лазерне опромінення м'яких тканин над кістковою ділянкою імплантації гелій-неоновим лазером з довжиною хвилі 632 нм.

Вибір виду оперативного втручання та типу і розмірів імплантатів проводили на підставі оцінки клінічної картини та аналізу рентгенограм. Післяопераційний огляд пацієнтів основної групи здійснювали на 1-у, 3-ю, 7-у доби, а також через 1 міс. Шви в більшості випадків знімали на 10-у-14-у добу. У пацієнтів обох груп застосовувалися імплантати з однаковими характеристиками (табл.1).

Таблиця 1. Технічні характеристики застосованих імплантатів

Група	Конструкція імплантатів	Розміри (діаметр 3,75 мм)	Всього
	Циліндричні	Конічні	Довжина 8,5 мм	Довжина 11,5 мм
Основна	28 (53,8%)	24 (46,2%)	20 (38,5%)	32 (61,5%)	52
Контрольна	12 (44,4%)	15 (55,6%)	7 (25,9%)	20 (74,1%)	27
Всього	40 (50,6%)	39 (49,4%)	27 (34,2%)	52 (65,8%)	79

Вибір часу другого етапу - навантаження визначався згідно хірургічного протоколу Бранемарка (не раніше 3 міс на нижній щелепі та 6 міс - на верхній щелепі). Усі пацієнти спостерігалися в динаміці і проходили щонайменше 4 клініко-рентгенологічних обстеження (при включенні в дослідження, через 3, 6 та 12 міс). Окремі пацієнти основної групи спостерігалися триваліше - до 10 років, із щорічними обстеженнями.

Результати дослідження та їх обговорення. Часткова відсутність зубів є найпоширенішою патологією зубощелепної системи. В обстежених нами пацієнтів спостерігалася рання втрата зубів, переважно внаслідок ускладнень карієсу та травм, уже в віці до 14-15 років (21,8% пацієнтів). Майже в половини пацієнтів (47,4%) у віці до 20 років мала місце екстракція зубів. Причинами втрати зубів у зоні верхніх пре молярів, переважно, було ускладнення карієсу, у той же час, від травми закономірно найчастіше страждали верхні різці.

Атрофія кістки комірки зуба визначалася клінічно (за допомогою мірного зонду) і рентгенологічно (за розмірами та щільністю кістки на цифровій рентгенограмі). Атрофія кістки починалася зі зменшення об'єму кісткової тканини навколо кореня зуба по вертикалі і по горизонталі. Результати проведених досліджень дали змогу встановити, що після екстракції зубів резорбція кістки відбувалася горизонтально (з 9,4±0,5 мм до 8,7±0,3 мм) та вертикально (з 10,1±0,3 мм до 9,4±0,3 мм за 6 місяців). Висота коміркового відростка в пацієнтів контрольної групи за перші три міс знизилася на 5,0%, а за рік - на 9,0% (p<0,05), у той час як пропозиція кістки за ці ж періоди знизилася на 10,3% (p<0,05) та 24,0% (p<0,05) відповідно.

Була відмічена різниця в показниках у залежності від статі та віку пацієнтів. Висота коміркової кістки, її ширина та площа зрізу в жінок у динаміці зменшувалися в більшій мірі, ніж у чоловіків. Про це свідчать негативні корелятивні зв'язки з шириною гребеня (r=-0,39, p<0,05) та площею зрізу кістки (r=-0,41, p<0,05). Були також відмічені асоціації показників площі зрізу кістки (r=-0,38, p<0,05), товщини окістя (r=-0,37, p<0,05) та глибини кишень краю ясен (r=0,54, p<0,05) із віком пацієнтів.

Нераціональне харчування та надлишок маси тіла в пацієнта мали негативну кореляцію з вертикальним розміром коміркової кістки в динаміці (r=-0,43, p<0,05). Із захворюваннями щитоподібної залози негативно корелював показник пропозиції кістки (r=-0,44, p<0,05) та площі зрізу кістки (r=-0,39, p<0,05). Цей ефект, можливо, пов'язаний не з самою щитоподібною залозою, а з паращитоподібними залозами, регулюючими обмін кальцію, і кровообіг яких може страждати при патології в цій зоні. Встановлені особливості підтверджували думку вітчизняних науковців В.В.Поворознюка (2009) та І.П.Мазур (2009) про суттєвий вплив факторів харчування та метаболічних особливостей на стан кісткової тканини.

Фактори впливу на стан м'яких тканин та кістки коміркового відростка групувалися за допомогою кластерного аналізу.

За структурою ієрархічного дерева включені в аналіз фактори чітко розділяються на 2 кластери. До першого ввійшли морфологічні показники кістки коміркового відростка та збалансованість харчування, до другого - показники м'яких тканин, окістя коміркового відростка та фактори позитивного впливу (прийом препаратів кальцію, щоденне і достатнє вживання молочних продуктів) і негативної дії (паління, регулярне вживання алкоголю, захворювання зони щитоподібної залози та остеопороз).

Враховуючи особливості процесів ремоделювання кістки, для яких вкрай необхідні і кальцій, і білок, і вітаміни і інші компоненти їжі, ці зв'язки є абсолютно логічними.

Одним із найбільш суттєвих зовнішніх факторів, які впливають на результати імплантації, було паління пацієнта. Серед патологічних наслідків, пов'язаних із палінням, виділяють вищу частоту гінгівітів, збільшене відкладання зубного каменю, підвищення частоти втрати кореня зуба та більший ступінь резорбції кістки коміркового краю, вища частота післяопераційних періодонтитів, гірше заживлення слизово-ясневої операційної рани. У зв'язку з цим американськими стоматологами (C.Bain et al., 2003) був запропонований протокол зупинки паління перед операцією. У нашій роботі у всіх палючих пацієнтів застосовувалася двохтижнева перерва перед проведенням імплантації.

У пацієнтів основної групи з метою попередження атрофії застосовувалося виповнення комірки видаленого зуба синтетичним замінником кістки - ТКФ. Використовувалися дві методики: перша - методика фірми “DS Degradаtion Solution” (Цюріх, Швейцарія) створення точної копії кореня видаленого зуба (Root Replica) (24 пацієнти); друга - наша власна методика створення копії комірки видаленого зуба (24 пацієнти).

Перед видаленням зуба вивчалися клінічні та рентгенологічні особливості ділянки коміркового відростка. Вимірювалися відстані до анатомічних структур, аналізувався стан м'яких тканин та особливості кістки сусідніх ділянок, наявність запалення чи руйнування кістки. Операційне поле оброблялося антисептиком, найчастіше застосовувався антибіотики місцевої дії. З метою профілактики запальних ускладнень після виконання операції призначалися системно антибіотики. Видалення зуба чи його кореня проводилося з максимальною обережністю, без надлишкових тракцій.

У той час, як у пацієнтів контрольної групи спостерігалося прогресування атрофії кістки, застосування синтетичного замінника кістки - ТКФ було ефективним у збереженні об'єму та якості кісткової тканини коміркового відростка. Спостереження за пацієнтами основної групи впродовж 6 місяців не виявило втрати кістки в ділянці видаленого кореня зуба, висота гребеня, дещо знизилася через один місяць після екстракції зуба (до 9,5±0,6 мм, p>0,05), але вже через два наступні місяці вона зросла до 10,4±0,3 мм і залишалася в більшості випадків стабільною.

При визначенні рентгенологічної щільності кістки відмічена її позитивна динаміка впродовж 6 місяців із 565,6±42,7 у.о. до 627,1±41,1 у.о., покращання структурованості. Гранули ТКФ майже повністю реформуються через 3-4 місяці в залежності від розміру та локалізації дефекту, репараційних особливостей пацієнта (віку, статі, шкідливих звичок, соматичних захворювань, якості харчування та способу життя). У ці терміни, за нашими даними (рентгенологічними), починає формуватися неокістка, яка ще погано структурована. Після її ремоделювання геометричні розміри та міцність кісткового ложа були достатніми для проведення ефективної імплантації з наступним протезуванням (табл. 2).

Таблиця 2. Зміни показників стану кістки та м'яких тканини при повторних обстеженнях у пацієнтів основної групи (M±m)

№ п/п	Показник	Термін обстеження
		Перше n=48	Через 3 міс. n=48	Через 6 міс. n=47
1	Висота гребеня, мм	9,9±0,3	10,4±0,3	10,4±0,3
2	Ширина, мм	9,1±0,4	9,1±0,4	9,1±0,4
3	Площа зрізу, мм2	91,1±4,8	96,6±5,6	94,8±5,5
4	Пропозиція кістки, мм	11,1±0,32	11,3±0,3	11,1±0,3
5	Щільність, у.о.	565,6±42,7	609,4±46,7	627,1±41,1*
6	Товщина окістя, мм	1,31±0,12	1,37±0,12	1,35±0,09
7	Глибина кишені ясен, мм	3,79±0,41	2,53±0,19*	2,30±0,14*
Примітка: * - вірогідність різниці з першим показником, p<0,05.

Поряд із імплантацією біозамінника кістки в комірку видаленого зуба позитивний вплив відмічено при додатковому застосуванні лазерної методики лікування. Курсове опромінення гелій-неоновим лазером сприяло зменшенню запалення, кровоточивості та модулюючим ефектам репаративних процесів. Так, у підгрупі пацієнтів із застосуванням лазерного опромінення, порівняно з іншою половиною основної групи та контрольною групою, спостерігалося зменшення індексу кровоточивості, відповідно 1,75±0,03 проти 1,89±0,09 (p<0,05) та 2,17±0,08 (p<0,05). Глибина кишені ясен сусідніх зубів визначена клінічно також мала позитивну динаміку в цих пацієнтів. Показник глибини кишень відповідно склав 2,82 ±0,18 мм, проти 3,02±0,18 мм та 3,18±0,41 мм.

Завдяки заходам по збереженню кісткової тканини на місці видаленого кореня зуба у всіх пацієнтів основної групи вдалося досягти формування ефективних геометричних розмірів, щільності та структури кістки. Так, структурованість кістки в ділянці комірки видаленого зуба за шкалою напівкількісної оцінки через 3 місяці після її виповнення біозамінником склала 1,22±0,06 бали, а через 6 місяців - досягла 1,58±0,27 бали. У пацієнтів контрольної групи через наявність процесів атрофії всі показники з часом погіршувалися.

Збереження пропозиції кісткової тканини на місці видаленого кореня зуба у всіх пацієнтів основної групи дало можливість у середньому через 5,7±0,7 місяці виконати відтерміновану імплантацію. У пацієнтів контрольної групи через наявність явищ атрофії, в 20,7% осіб, імплантація була технічно неможливою через недостатню загальну пропозицію кістки, а ще у 17,4% випадках імплантат був втрачений або перевстановлений у більш пізні терміни.

Операція дентальної імплантації проводилася в декілька етапів. Спочатку проводилася підготовка кісткового ложа для імплантації, потім вводився сам імплантат. Першим етапом на підставі клінічних, рентгенологічних даних, заміру висоти та ширини кістки, її пропозиції, визначали розмір імплантату, напрямок та глибину його введення в кісткову тканину. Особлива увага приділялася відстані до розташування критичних анатомічних структур: кісткових каналів, нервово-судинних пучків, дна верхньощелепної пазухи. У випадках імплантації на верхній щелепі в ділянках, прилеглих до дна гайморової пазухи, при низькій щільності кістки іноді вибирався імплантат за довжиною достатній для фіксації в кортикальній зоні кістки.

Другим етапом була остеотомія і укорінення імплантату. Установка імплантату займала близько 40 хвилин і проводилася під місцевою анестезією. Операційне поле оброблялося, на ділянку щелепи накладали, виготовлену завчасно, хірургічну прозору капу. Слизова оболонка ясен розрізалася і в кістці готувався канал потрібного діаметру. Препарування кістки для занурення імплантату проводили під контролем навантаження направляючим і формуючим борами з охолодженням ізотонічним розчином хлориду натрію. Після формування протезного ложа вкручували гвинтовий імплантат, який жорстко фіксувався в кістковій тканині. Залишкові дефекти, пустоти біля стінок імплантату заповнювали біоматеріалом ТКФ.

Ушивання рани було третім етапом. Ставилася заглушка і рана на місці імплантації ушивалася. Перевірялася пропозиція м'яких тканин, її достатність для закриття рани. Укладався на місце слизово-надкістковий клапоть і накладалися шви тонким шовком. З метою зменшення набряків та запальних явищ, після операції наклали холодний компрес на 15-20 хв. Положення імплантату, глибина його укорінення, співвідношення з сусідніми структурами контролювалося рентгенологічно. У день операції призначалася профілактична антибіотикотерапія цифраном або лінкоміцином, а в осіб із наявністю хронічних вогнищ запалення антибактеріальна терапія в мінімальних дозах тривала 3-5 діб. В усіх випадках також призначався одноденний прийом десенсибілізуючих антигістамінних препаратів (діазолін, цетризин).

Оцінку інтенсивності запального процесу слизової оболонки коміркового відростка в ділянці імплантату проводили за пробою Шиллера-Писарєва. Цей показник мав досить швидку динаміку змін упродовж першого тижня після імплантації. Найвищим показник у пацієнтів із лазерним опроміненням був на другу добу після імплантації і склав 2,34±0,4 бали, що відповідає середній інтенсивності запального процесу. Такий перебіг є цілком природним, враховуючи травмування під час операції кістки та м'яких тканин. На наступний день показник значно знижувався і склав 1,89±0,5 бали, а в кінці тижня він був на рівні 1,12±0,4 бали, що відповідало слабко вираженій запальній реакції. У той же час, інтенсивність запального процесу була вищою і з більш пізньою нормалізацією в підгрупі пацієнтів, яким не проводилося периопераційне та наступне курсове опромінення лазером. У цілому ці зміни мали вірогідні якісний та кількісний показники (коефіцієнт кореляції r=-0,46, p<0,05), із 4-ої по 6-у добу після імплантації різниця між підгрупами мала вірогідний характер.

Після проведення імплантації, у подальшому пацієнти спостерігалися періодично з метою діагностики можливого розвитку периімплантиту. У 24 пацієнтів основної групи після імплантації проводився курс лазерної терапії гелій-неоновим лазером за загальною схемою. У цій підгрупі периімплантит не був зареєстрований у жодного пацієнта. У другій підгрупі - це явище спостерігалося в 4 осіб (16,7%), а в 2 пацієнтів (8,3%), (в одного - через 2 міс і в іншого - через 3 міс внаслідок травмування слизової оболонки навколо імплантату стороннім предметом - зубочисткою) розвинулося запалення, з'явилася рухомість імплантату, відмічався біль і імплантати були видалені. У контрольній групі периімплантит був відмічений у 6 осіб (26,1%). У 4 пацієнтів (17,4%) імплантат був втрачений або перевстановлений у більш пізні терміни. Аналіз причинних факторів, пов'язаних зі втратою імплантату показав, що у всіх пацієнтів із такою проблемою був наявним комплекс шкідливих факторів: паління, остеопороз, особливості типу кістки, порушення збалансованості харчування, порушення гігієни слизової оболонки ротової порожнини.

По завершенню процесу загоєння виконувалася позиціонування і фіксація аббатмента з ортопедичною конструкцією. Відкриття імплантату проводилося в середньому через 3,4±1,2 міс. Час відкриття залежав від локалізації та ступеня остеоінтеграції за клінічними рентгенологічними даними і коливався від 3 до 6 міс.

Після проведення успішної імплантації з остеоінтеграцією опори виконувалося протезування. У пацієнтів дослідних груп знімали відбиток протезного ложа поліефірною масою за допомогою індивідуальної ложки. У лабораторних умовах виготовлялися за класичною методологією розбірні моделі з ясенною маскою. Моделі позиціонувалися і фіксувалися в артикуляторі. Шляхом фрезерування коригувалася протезна конструкція. Далі проводилося нанесення облицювальної маси, призначеної для протезування на титані.

Таким чином, використання протезів на остеоінтегрованих імплантатах на сучасному рівні стає дуже важливим елементом ортопедичної стоматології. Загальні заходи, які забезпечують сприятливий прогноз використання імплантатів, спрямовані на хороше загоювання коміркового відростка після видалення кореня зуба і стимуляцію репараційних процесів, які перебігають у післяопераційний період. Процес загоювання ранової поверхні комірки після видалення кореня являє собою довгий процес ремоделювання гребеня коміркового відростка, що в кінцевому результаті приводить до переміщення великої кількості кісткової структури. Застосування біозамінників кістки та лазерного опромінення червоним гелій-неоновим лазером значно підвищують рівень ефективності подальшої імплантації та відновлення жувальної функції. Водночас негативні фактори ризику, які впливають на швидкість та характер атрофії зразу ж після екстракції, продовжують діяти і в наступні періоди - укорінення імплантату та функціонування на його основі протезу. Ці фактори слід враховувати та мінімізувати їх вплив.

Таким чином, вивчення процесів атрофії кісткової тканини після екстракції зуба, визначення факторів ризику цього явища, застосування методик профілактики дає можливість встановити патогенетичні механізми розвитку цієї патології та удосконалити методики її діагностики і профілактики, що дало можливість значно підвищити ефективність надання стоматологічної допомоги особам із частковою втратою зубів. Отримані результати дають фактичний та статистичний матеріал для обґрунтування висновків і практичних рекомендацій, які наведені нижче.

протезування операція імплантація

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі подано вирішення актуального завдання сучасної стоматології, яке полягає у встановленні нових підходів до надання стоматологічної ортопедичної допомоги пацієнтам із частковою втратою зубів у відновленні зубних рядів незнімними протезами з опорою на дентальні імплантати в умовах недостатності кісткової тканини шляхом застосування нових комплексних методів попередження атрофії та регенерації кістки коміркових відростків після видалення зубів.

1. У випадку видалення зуба чи його кореня починає прогресувати процес атрофії дентальної кістки, на який впливає ряд факторів: вік та стать пацієнта, особливості гормонального стану та обміну речовин, шкідливі звички, якість харчування. З часом цей процес може привести до такого зменшення об'єму кісткової тканини, який унеможливлює проведення ефективного протезування, у тому числі, з використанням імплантатів.

2. Загоювання комірки після видалення кореня зуба являє собою тривалий процес ремоделювання гребеня коміркового відростка, який у кінцевому результаті призводить до зміни рівноваги процесів резорбції та утворення кістки в бік перших. Щільність кістки, товщина окістя, висота та ширина гребеня коміркової кістки мають причинно-наслідкові зв'язки з інтенсивністю паління (r=-0,54, p<0,05) та вживанням алкоголю (r=-0,39, p<0,05), якістю харчування і, особливо, його збалансованістю (r=0,38, p<0,05), наявністю соматичних та ендокринних захворювань, доглядом за ротовою порожниною.

3. З метою попередження атрофії, збереження висоти, ширини і форми коміркового відростка необхідно проводити комплекс заходів, основним з яких є застосування замінників кістки. Крім того комплекс повинен включати протоколи раціональної передопераційної підготовки та операційної тактики, раціональне харчування та підтримку на належному рівні гігієни ротової порожнини.

4. Використання технології виготовлення точної копії видаленого кореня або точної копії зубної комірки з матеріалу в-трикальцій фосфат дає можливість не тільки попередити атрофію коміркового відростка після видалення зуба, але й покращити стан кісткової тканини, зберегти геометричні розміри кістки і навіть покращити її щільність (з 565,6±42,7 у.о. до 627,1±41,1 у.о. через 6 місяців, p<0,05). Застосування лазерного опромінення в післяопераційних заходах при укоріненні біоімплантатів сприяло покращанню результатів, оскільки зменшувало кровоточивість м'яких тканин та збільшувало в динаміці пропозицію кістки в середньому на 22,1%.

5. Використання новітньої технології профілактики атрофії коміркового відростка з копією кореня дозволяє також зменшити частоту периімплантитів і збільшити ефективність дентальної імплантації з 44,8% до 100%.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. При ортопедичному лікуванні пацієнтів із частковою втратою зубів із застосуванням дентальних імплантатів слід враховувати стан кісткової тканини. Вибір методики збереження пропозиції кістки для імплантації та профілактики атрофії з застосуванням остеопластичного матеріалу ТКФ залежить від локалізації зуба, форми комірки та стану коміркової кістки в ділянці кореня, що підлягає екстракції. При відсутності запалення та змін кістки в ділянці кореня можна застосовувати методику виготовлення відбитка кореня зуба - Root Replica. При невідповідності між формою і об'ємом кореня та коміркою після його видалення більш адекватним є виготовлення репліки комірки.

2. Для збільшення остеокондуктивних властивостей біоімплантату при його укоріненні слід ущільнювати дефекти між реплікою та стінками комірки чистою фазою ТКФ або гранулами дрібного розміру.

3. Застосування опромінення гелій-неоновим лазером зони імплантації біозамінника чи постійного імплантату покращує репараційні властивості кістки та стан м'яких тканин. Це, у свою чергу, підвищує ефективність профілактики атрофії кістки, та сприяє успіху протезування на основі імплантатів. Опромінення слід проводити 7-10 денними повторними курсами з експозицією 3-6 хвилин та дозою до 10 дж/см².

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Павленко О. В. Обґрунтування удосконалення технології дентальної імплантації при заміщенні дефектів зубних рядів / О. В. Павленко, П. М. Фочук, М. В. Касіянчук, І. І. Панчук, Р. М. Касіянчук // Современная стоматология - 2009. - №4. - С. 52-55. Здобувачу належить визначальна участь у розробці, виконанні роботи, оформленні до друку. Співавторам належить консультативна допомога при оформленні роботи, проведенні математичних розрахунків, участь у виконанні роботи, постановці лабораторного експерименту, підготовці до друку.

2. Касіянчук М. В. Відновлення втраченої частини зуба ортопедичною конструкцією із остеокондуктивною поверхнею / М. В. Касіянчук // Новини стоматології. - 2008. - №1. - С.73-78.

3. Павленко О. В. Застосування нових технологій профілактики атрофії альвеолярного паростка / О. В. Павленко, М. В. Касіянчук // Дентальные технологии. - № 3. - 2007. - С. 79-81. Здобувачу належить виконання роботи, огляд літератури, аналіз отриманих результатів, формулювання висновків роботи. Співавтором запропоновано ідея роботи, проведено математичні розрахунки, підготовка до друку.

4. Касіянчук М. В. Зворотна ретенція як метод попередження атрофії альвеолярного відростка в ретромолярній ділянці / М. В. Касіянчук // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2007. - №3. - С.88-92.

5. Касіянчук М. В. Цілісність конструкції імплантологічної системи як основна мета та результат дентальної імплатації (на прикладі імплантів U-IMPL) / М. В. Касіянчук // Імплантологія, парадонтологія, остеологія. - 2009. - №1. - С.80-83.

6. Касіянчук М. В. Пат. 23147 Україна на корисну модель u2006 13177 Спосіб відновлення втраченої частини зуба / Касіянчук М. В., Павленко О.В.; заявл.13.12.2006; опубл. 10.05.2007 Бюл. «Промислова власність».- 2007. - № 6.

7. Kasiyanchuk M. A new approach of alveolar ridge preservation by usage of reverse teeth retention / M. Kasiyanchuk // Regenerative techniques in oral surgery - linking science with practice. International Symposium, May, 10-12, 2007: thesis - Monaco, 2007. -С.13.

8. Касіянчук М. В. Інноваційні технології збереження власної зубної тканини у дитячому віці / М. В. Касіянчук // Здорова дитина: формування інноваційної парадигми збереження здоров'я дітей: міжнар. наук.-практ. конф., 20-21 вересня 2007 р.: тези, доп. -Чернівці, 2007. -С. 96-97.

9. Павленко О. В. Віддалені експериментально-клінічні результати використання остеотропних матеріалів Easy Graft, Root Replica в стоматологічній практиці / О. В. Павленко, М. В. Касіянчук, О. Х. Штеренберг та ін. // Дни высокой стоматологи: міжнар. наук.-практ. конф., 27 вересня -4 жовтня 2009 р.: тези, доп.- Kemer, 2009. - С.6. Здобувачу належить клінічна апробація представлених методик, аналіз отриманих результатів. Співавторами проведено математичне обґрунтування, огляд літератури, формулювання висновків роботи, підготовка до друку, належить ідея роботи.

10. Касіянчук М. В. Відновлення втраченої частини зуба протетичною конструкцією із остеокондуктивною поверхнею /М. В. Касіянчук // Стоматологія - вчора, сьогодні і завтра, перспективні напрямки розвитку: міжнар. наук.-практ. конф., 5-6 лютого 2009 р.: тези, доп. - Івано-Франківськ, 2009.- С.109.

АНОТАЦІЯ

Касіянчук М.В. Клініко-лабораторне обґрунтування протезування часткових дефектів зубних рядів з використанням удосконалених технологій зубної імплантації. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.22 - стоматологія. ДВНЗ “Івано-Франківський національний медичний університет” МОЗ України, Івано-Франківськ, 2010.

Дисертаційна робота присвячена клініко-лабораторному обґрунтуванню нових підходів до надання стоматологічної ортопедичної допомоги у відновленні зубних рядів незнімними протезами з опорою на дентальні імплантати в пацієнтів із частковою втратою зубів в умовах атрофії кістки. З метою попередження атрофії використано комплекс заходів, основним з яких було застосування замінників кістки у вигляді біоімплантатів. Дві запропонованих методики базувалися на виготовленні або точної копії видаленого кореня, або точної копії дефекту зубної комірки з матеріалу в-трикальцій фосфату, що дало можливість попередити атрофію коміркового відростка після видалення зуба чи його кореня. Застосування лазерного опромінення в післяопераційних заходах при укоріненні біоімплантатів сприяло покращанню результатів, зменшенню частоти периімплантитів. Ефективність протезування при частковій втраті зубів із застосуванням дентальної імплантації зросла з 44,8% до 100%.

Ключові слова: часткова втрата зубів, атрофія кістки, імплантація, біозамінники кістки, лазерне опромінення, протетична реабілітація.

АННОТАЦИЯ

Касиянчук М.В. Клинико-лабораторное обоснование протезирования частичных дефектов зубных рядов с использованием усовершенствованных технологий зубной имплантации. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.22 - стоматология, Ивано-Франковский национальный медицинский университет МЗ Украины, Ивано-Франковск, 2010.

Диссертационная работа посвящена клинико-лабораторному обоснованию новых подходов к предоставлению стоматологической ортопедической помощи в возобновлении зубных рядов несъемными протезами с опорой на дентальные имплантаты у пациентов с частичной потерей зубов в условиях атрофии кости. В случае удаления зуба или его корня в дентальной кости начинают прогрессировать процессы атрофии, которые со временем приводят к такому уменьшению объема костной ткани, при котором невозможное проведение эффективного протезирования, в том числе с использованием имплантатов. В работе была сформирована выборка из 78 пациентов в возрасте от 22 до 62 лет (средний возраст пациентов 43,1±0,96 года) с частичной потерей зубов, которым было показано протезирование на дентальных имплантатах. Критериями исключения из выборки было наличие сахарного диабета, возраст старше 65 лет. Пациенты были рандомизированно разделены на две группы - контрольную и основную, в зависимости от факта проведения ортопедического лечения с использованием имплантатов и биозаменителей кости. Изучение факторов риска развития атрофии показало, что плотность кости, толщина надкостницы, высота и ширина гребня альвеолярной кости, имеют причинно-следственные связи с интенсивностью курения (r=-0,54, p<0,05) и употреблением алкоголя (r=-0,39, p<0,05), качеством питания и, особенно, его сбалансированностью (r=0,38, p<0,05), наличием соматических и эндокринных заболеваний, качеством ухода за ротовой полостью. С целью предупреждения атрофии, сохранения высоты, ширины, формы и структуры, альвеолярного отростка в работе использован комплекс мероприятий, основным из которых было применение заменителей кости в виде биоимплантатов. Кроме того комплекс включал протоколы рациональной предоперационной подготовки, с приостановкой курения за две недели до вмешательства, и операционной тактики, рациональное питание и поддержку, на должном уровне гигиены полости рта. Были предложены две методики использования биозаменителей кости в качестве биоимплантатов. Одна из них заключалась в изготовлении точной копии удаленного корня зуба (Root Replica), вторая базировалась на изготовлении точной копии лунки удаленного зуба. В качестве материала биозаменителя применялся в-трикальций фосфат в виде микрогранул (диаметром 500 -800 µм) с тонкой поверхностной оболочкой из полилактоидной кислоты. Использование синтетической кости дало возможность не только предупредить атрофию альвеолярного отростка после удаления зуба или его корня, но и улучшить состояние костной ткани (увеличить ее плотность с 565,6±42,7 у.е. до 627,1±41,1 у.е. через 6 месяцев), сохранить геометрические размеры кости достаточные для проведения имплантации. Укоренение имплантата проводилось в среднем через 5-6 месяцев после начала восстановления костной ткани биозаменителем. Открытие имплантата после заживления раны и его остеоинтеграции выполнялось в основной группе пациентов в среднем через 3-4 месяца. После чего позиционировалась и фиксировалась ортопедическая конструкция. Применение лазерного облучения в послеоперационных мероприятиях при укоренении биоимплантатов и при укоренении постоянного имплантата способствовало улучшению результатов. Оценка интенсивности воспалительного процесса слизистых оболочек показала более быструю динамику затухания у пациентов при использовании лазерного облучения, а также отсутствие периимплантитов в этой подгруппе. В целом в основной группе периимплантиты были отмечены у 4 пациентов (16,8 %), тогда как в контрольной группе они были диагностированы у 10 пациентов (43,4%), у 4 из которых (17,4%) имплантат был удален и переустановлен в более поздние сроки. Анализ причинных факторов связанных с потерей имплантата показал, что у всех пациентов с такой проблемой имел место комплекс факторов риска: курение, остеопороз, особенности типа кости, нарушение сбалансированности питания, нарушение гигиены ухода за слизистой ротовой полости. Использование современной технологии профилактики атрофии альвеолярного отростка с биозаменителями кости и комплексом дополнительных мероприятий позволило расширить возможности применения постоянных имплантатов, а также уменьшить частоту периимплантитов. Эффективность протезирования при частичной потере зубов с применением дентальных имплантатов возросла с 44,8% (в контрольной группе) до 100% (в основной).

Ключевые слова: частичная потеря зубов, атрофия кости, имплантация, биозаменители кости, лазерное облучение, протетическая реабилитация.

ANNOTATION

Kasiyanchuk M.V. Clinical and laboratory predication of partial dentition defects prosthetics with using advanced dental implantation technologies. - Manuscript.

Thesis for the degree of Candidate of Medical Sciences: speciality 14.01.22 - Stomatology - Ivano-Frankivsk National Medical University, Ministry of Public Health of Ukraine. - Ivano-Frankivsk, 2010.

Dissertation research is devoted to the clinical and laboratory predication of partial dentition defects prosthetics with using advanced dental implantation technique in the conditions of bone atrophy. In the case of tooth or its root extraction the processes of atrophy in dental bone started. With the purpose to prevent atrophy of the alveolar bone the complex of measures based on utilization of bone substitutes in form of bioimplants was used. Two used methods of the bone biosubstitutes were based on making of dental root replica or replica of dental alveolus root defect from material of в-threecalcium phosphate. Use of laser irradiation of soft tissues in root region or permanent implant place improves the obtained results. The use of modern technology of prophylaxis of atrophy allowed to extend possibilities of application of permanent implants prosthetics and also to decrease frequency of periimplantitis. Efficiency of prosthetics at the partial loss of teeth with the use the methods grew up from 44,8% to 100%.

Keywords: atrophy, partial loss of teeth, dental implants, bone biosubstitutes, laser irradiation, prosthetics rehabilitation.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВЩ	- верхня щелепа, мак сіла
ІГР	- індекс гігієни рота
ЛТФР	- людський тромбоцитарний фактор росту
НЩ	- нижня щелепа, мандібула
ПЛК	- полілактоїдна кислота
СОПР	- слизові оболонки порожнини рота
ТКФ	- в-трикальцій фосфат

Підписано до друку 05.03.2010.

Обсяг 0,9 ум. арк.. Формат 60х90/16

Друк різографічний. Гарнітура Таймс. Папір офсетний.

Наклад 100 прим. Замовлення №007 від 05.03.2010

Віддруковано ПП Броаска Ж.І. Свідоцтво №404160.

58000 м. Чернівці, вул. Довбуша,58.

Тел. 8 (050) 6724458

Размещено на Allbest.ru

...