Структурні перетворення печінки тварин в умовах гіпергідратаційних порушень водно-сольового обміну організму (анатомо-експериментальне дослідження)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України

Харківський національний медичний університет

УДК 616.36-092.9:577.118:616-008.811.1

СТРУКТУРНІ ПЕРЕТВОРЕННЯ ПЕЧІНКИ ТВАРИН В УМОВАХ ГІПЕРГІДРАТАЦІЙНИХ ПОРУШЕНЬ ВОДНО-СОЛЬОВОГО ОБМІНУ ОРГАНІЗМУ (анатомо-експериментальне дослідження)

14.03.01 - нормальна анатомія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

БОЛОТНА Ірина Василівна

Харків 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Сумському державному університеті МОН України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Сікора Віталій Зіновійович, Сумський державний університет МОН України, медичний інститут, завідувач кафедри анатомії людини.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Марковський Володимир Дмитрович, Харківський національний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри патоморфології;

доктор медичних наук, професор Геращенко Сергій Борисович, ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет» МОЗ України, завідувач кафедри гістології, цитології та ембріології.

Захист відбудеться 28 жовтня 2010 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.600.03 при Харківському національному медичному університеті (61022, м. Харків, пр. Леніна, 4).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного медичного університету (61022, м. Харків, пр. Леніна, 4).

Автореферат розісланий «_____» вересня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

канд. мед. наук, доцент О.Ю. Степаненко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Внаслідок науково-технічного прогресу різко зростає значення медико-біологічних досліджень щодо вивчення дії різноманітних чинників, негативний вплив яких часто буває причиною порушень водно-сольового балансу організму (И.М. Трахтенберг, 2000; Г.К. Фетисова, 2004; В.П. Терещенко и соавт., 2006). Печінка посідає центральне місце в регуляції та інтеграції міжорганного обміну речовин і є «центральною біохімічною лабораторією організму». Завдяки наявності в гепатоцитах складних ферментних систем біотрансформації для знешкодження шкідливих сполук печінка відіграє біологічно важливу бар'єрну функцію, оберігаючи інші органи і тканини від несприятливої дії токсичних речовин (В.Т. Ивашкин, 2003; C. Brechignac, 2003; Ю.С. Попова, 2008).

В останні роки активно досліджувались зміни в печінці при цукровому діабеті (Н.Я. Давидович, 2001), повному голодуванні (Я.Я. Боднар, 2001), за дії іонізуючого випромінювання та солей важких металів (В.В. Захлєбаєва, 2007), при алкогольній інтоксикації (Г.М. Захарова, 2007), термічній травмі (Л.Д. Тупол, 2007), за дії цисплатину (О.Р. Кушнір, 2008), пестицидів (О.М. Гурняк, 2005; Г.Б. Кулинич, 2009) тощо. Але проблема структурного перетворення печінки за умов гіпергідратаційних порушень водно-сольового обміну майже не вивчалася. В Україні та в багатьох інших країнах останніми роками збільшилася кількість патології, яка спричинена затримкою води в організмі і супроводжується набряками (М.В. Голубчиков, 2000; З.В. Осадчук, 2000; В.А. Кархаманова, 2007). Зокрема, в терапевтичній клініці спостерігаються великі групи хворих із застійними процесами в організмі і, як наслідок, виникає затримка води та її накопичення в тканинах і серозних порожнинах тіла людини (О.Я. Бабак, 1999; Г.Э. Гаджиев, 2001; О.Ю. Катикова, Т.А. Кабакова, 2002; Е.П. Свищенко, В.Н. Коваленко, 2002; М.Н. Зайко та співавт., 2008). Гіпергідрія може бути спричинена і деякими захворюваннями ендокринних залоз (Н.Т. Старкова, 2002), зокрема при гіперсекреції вазопресину, а також при гіперсекреції альдостерону внаслідок гіперплазії або пухлини кіркової речовини надниркових залоз, порушень секреторного апарату передсердь тощо (Ф.В. Алябьев, Ю.М. Падеров, 2004; Н.М. Середюк та співавт., 2006; В.Д. Мішалов, 2008).

В акушерській практиці часто виникають гестози другої половини вагітності, прееклампсія та еклампсія, які їх ускладнюють. Усі ці небезпечні стани акушерської патології супроводжуються набряками, тобто гіпергідрією, що потребує негайного лікування (H. Sawhney et al., 2000; С.В. Галушка и соавт., 2003; T.L. Calagan, 2004; В.М. Запорожан та співавт., 2005; В.А. Кархаманова, А.М. Торчинов, 2007).

Враховуючи все наведене, можна зробити висновок, що в клінічній практиці часто трапляються захворювання, які супроводжуються гіпергідратаційними порушеннями водно-сольового обміну організму, а тому актуальним є вивчення морфофункціональних змін печінки при водній інтоксикації, що й стало метою даного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану наукових досліджень Сумського державного університету і є складовою частиною науково-дослідної теми медичного інституту Сумського державного університету «Вивчення стану здоров'я дитячого та дорослого населення Сумської області в умовах впливу несприятливих соціальних, економічних та екологічних чинників» (номер держреєстрації 0101U00298) та складовою частиною науково-дослідної теми кафедри анатомії людини медичного інституту СумДУ «Морфофункціональні особливості перебудови скелета та внутрішніх органів в умовах порушення гомеостазу» (номер держреєстрації 010U001287). Здобувач є співвиконавцем даної теми.

Мета дослідження - визначити морфофункціональні зміни печінки тварин різних вікових груп за умов гіпергідратаційних порушень водно-сольового обміну організму і обґрунтувати можливість їхньої корекції мексидолом.

Завдання дослідження.

1. Дослідити морфологію печінки інтактних щурів молодого, зрілого та старечого віку, а також вміст у ній хімічних елементів з метою проведення коректного порівняльного аналізу одержаних експериментальних даних.

2. Визначити особливості структурних змін печінки щурів молодого, зрілого та старечого віку за умов впливу гіпергідратації організму.

3. Встановити типові порушення хімічного складу печінки щурів різних вікових груп за умов гіпергідратації організму легкого, середнього і тяжкого ступенів.

4. Виявити залежність структурно-метаболічних показників печінки від віку тварин та ступеня гіпергідрії організму.

5. З'ясувати можливість застосування мексидолу для корекції негативного впливу гіпергідратації організму на будову печінки щурів молодого, зрілого та старечого віку.

Об'єкт дослідження - вплив гіпергідратаційних порушень водно-сольового обміну легкого, середнього і тяжкого ступенів на печінку білих лабораторних щурів. печінка гіпергідратація мексидол вік

Предмет дослідження - морфофункціональні перетворення печінки щурів та зміни її мінерального складу за умов гіпергідратації організму.

Методи дослідження: макроскопічні з органометрією - для визначення будови печінки на органному рівні; гістологічні з морфометрією - для визначення структури печінки на тканинному рівні; електронно-мікроскопічні - для визначення морфофункціонального стану клітинних структур; хіміко-аналітичний аналіз - для кількісної оцінки показників хімічного складу печінки; статистичні - для встановлення вірогідності одержаних кількісних результатів і дисперсійного аналізу впливу ступеня гіпергідратації і віку тварин на цифрові показники дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше на достатньому експериментальному матеріалі розкрито основні особливості структурної перебудови і порушень вмісту хімічних елементів печінки щурів молодого, зрілого і старечого віку за умов гіпергідратації організму легкого, середнього і тяжкого ступенів, які полягають у зміні морфофункціонального стану гепатоцитів і зниженні їх метаболічної активності. Вперше виявлено залежність структурних змін від ступеня гіпергідратації, яка у тварин різних вікових груп має лінійний характер. Вивчено порушення на органному, клітинному і субклітинному рівнях у печінці щурів за дії змодельованої гіпергідрії. Вперше досліджена можливість застосування мексидолу для корекції структурно-функціональних порушень печінки, спричинених гіпергідратацією організму.

Практичне значення одержаних результатів. Проведене дослідження дозволило з'ясувати окремі патогенетичні ланки механізму ушкоджуючої дії гіпергідратації на макро- і мікроструктуру печінки. Одержані дані є морфологічною основою обґрунтування виникнення патологічних змін у внутрішніх органах, зокрема в печінці, що може бути використано в клініці внутрішніх хвороб, хірургії, ендокринології, педіатрії, акушерстві та гінекології тощо. З'ясування механізму дії гіпергідратації створює передумови для цілеспрямованого пошуку ефективних гепатопротекторів, зокрема, пропонується застосування мексидолу як коригуючого засобу при гіпергідратаційних ураженнях печінки.

Результати експериментальних досліджень впроваджені в навчальний процес і науково-дослідну роботу на кафедрах анатомії людини Луганського та Буковинського державних медичних університетів, Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, Кримського державного медичного університету ім. С.І. Георгієвського (м. Сімферополь), Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського, ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія», на кафедрі анатомії людини та гістології медичного факультету Ужгородського національного університету, а також на кафедрі гістології, цитології та ембріології ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет».

Особистий внесок здобувача. Автором виконано інформаційний пошук та огляд літератури, самостійно проведено всі експериментальні дослідження, статистичну обробку цифрових даних та їхній аналіз. Автору належать інтерпретація одержаних результатів, висновки дослідження та практичні рекомендації.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації повідомлені та обговорені на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Морфологічний стан тканин і органів систем організму в нормі та патології» (Тернопіль, 2009), науково-практичній конференції «Актуальні проблеми функціональної морфології», присвяченій 105-й річниці з дня народження Є.Д. Бромберг (Полтава, 2009), науково-практичній конференції «Актуальні проблеми ембріологічних досліджень» (Дніпропетровськ, 2009).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 10 наукових праць, з них 7 - у фахових наукових виданнях, рекомендованих ВАК України, 3 - у матеріалах конференцій, 7 праць опубліковано без співавторів.

Структура та обсяг дисертації. Дисертацію викладено на 213 сторінках державною мовою. Робота складається зі вступу, аналітичного огляду літератури, розділів, у яких викладено матеріали і методи дослідження, результати власних досліджень, аналіз результатів дослідження, а також із висновків, практичних рекомендацій та додатків. Список літератури містить 285 джерел, з яких 230 кирилицею, а 55 - латиницею. Робота ілюстрована 80 рисунками і 12 таблицями, які займають 37 повних сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. Дослідження з порівняльної морфології печінки виявили багато спільного у будові цього органа у людини та вищих хребетних. Враховуючи це, ми провели експеримент на 150 білих лабораторних щурах-самцях 4-, 8- та 20-місячного віку масою відповідно 90-120, 150-180 та 220-250 г, які знаходилися в стаціонарних умовах віварію. Досліди проводилися відповідно до «Правил проведения работ с использованием экспериментальных животных» (протокол засідання комісії з питань біомедичної етики Медичного інституту Сумського державного університету № 1 від 10.02.10).

Тварини були розподілені на серії та групи відповідно до завдань дослідження. Першу серію, контрольну, склали інтактні щурі, які були розподілені на 3 групи по 10 тварин згідно з віком (4-, 8- та 20-місячні щурі). В залежності від виду експерименту тварини другої серії були розподілені на 4 групи. Перша група включала в себе 30 щурів молодого віку, які були розподілені на 3 підгрупи: перша підгрупа (Г1) знаходилася в умовах впливу гіпергідратації легкого ступеня, друга підгрупа (Г2) - середнього і третя підгрупа (Г3) - тяжкого ступеня.

У другу групу було включено 30 тварин зрілого віку, які також були розподілені на 3 підгрупи залежно від ступеня отриманої гіпергідратації. Третю групу складали 30 щурів старечого віку, які були розподілені аналогічно до попередніх груп.

У четвертій групі тварин досліджували можливість корекції (К) морфофункціональних змін у печінці тварин різних вікових груп препаратом «Мексидол». Дію коректора вивчали на тлі тяжкого ступеня гіпергідратації. Мексидол вводили внутрішньоочеревинно з розрахунку 50 мг/кг маси тварини 1 раз на добу протягом усього експерименту. Дозу розраховували з урахуванням рекомендацій Ю.Р. та Р.С. Риболовлєвих. Формула розрахунку має такий вигляд:

де r - коефіцієнт витривалості для щура = 3,62; R - коефіцієнт видової витривалості для людини = 0,57.

В експерименті легкий ступінь гіпоосмолярної гіпергідратації у молодих щурів досягався зондовим введенням у шлунок 10 мл дистильованої води 3 рази на добу протягом 5 днів, а у зрілих і щурів старечого віку - протягом 10 днів, середній ступінь - протягом 10 днів у молодих особин і 15 - у зрілих і старечого віку, а тяжкий ступінь - протягом 15 днів у молодих і 25 днів - у щурів зрілого та старечого віку. Усім тваринам експериментальної серії для запобігання фізіологічної підтримки водного гомеостазу та досягнення необхідного ступеня гіпергідратації вводили синтетичний аналог АДГ (вазопресину) - мінірин («Феррінг фармасьютікалз», Нідерланди) у шлунок через зонд разом з питною водою 2 рази на добу в дозі 0,01 мг протягом всього експерименту. Для підтвердження ступеня отриманої гіпергідратаціїї проводили пробу за Берхіним-Івановим для визначення загальної води організму. За цією методикою щурам внутрішньоочеревинно було введено 0,03 г антипірину у вигляді 5%-вого розчину. Через 3 години після введення препарату брали 1 мл крові з хвостової вени і досліджували в ній концентрацію антипірину. Підвищення рівня антипірину в крові до 5 % визначає легкий ступінь гіпергідратації, від 5 до 8 % - середній, а від 8 до 15 % і більше вказує на тяжкий (сублетальний) ступінь (Е.Б. Берхин, Ю.И. Иванов, 1972). Після закінчення досліду групу експериментальних і контрольних тварин забивали під ефірним наркозом шляхом декапітації. На дослідження забирали печінку. Попередньо зважували кожного щура.

Після зважування печінки вираховували відносну масу органа на 100 г маси тіла за формулою

де M_відн. - відносна маса печінки; М_п - маса печінки даного щура; М_т - маса тіла даного щура.

Лінійні розміри печінки (найбільшу довжину, ширину і товщину) визначали за допомогою штангенциркуля з точністю до 0,1 мм.

Для гістологічного дослідження печінку фіксували в 10%-вому розчині нейтрального формаліну, промивали проточною водою, дегідратували у спиртах зростаючої концентрації та занурювали у парафін. Виготовляли зрізи товщиною 5-7 мкм і забарвлювали їх гематоксилін-еозином. Морфометрію гістопрепаратів печінки проводили за допомогою світлового мікроскопа «Олімпус» з цифровою відеокамерою та пакетом прикладних програм «Видео тест 5.0» та «Видео размер 5.0». Зображення зберігали на вінчестері і потім друкували кольорові ілюстрації. Програма морфометрії передбачала визначення кількості гепатоцитів на 100 п. з., площі гепатоцитів, цитоплазми та ядра (мкм²), ядерно-цитоплазматичного співввідношення, кількості двоядерних гепатоцитів (%).

Для електронно-мікроскопічного дослідження тканину печінки розміром 1 мм² занурювали в 1%-й забуферений розчин чотириокису осмію при температурі 4 °С. Після фіксації тканину промивали у буферному розчині Міллоніга і проводили дегідратацію в спиртах зростаючої концентрації та ацетоні. Потім її укладали в суміш епоксидних смол (епон-аралдит) за загальноприйнятою методикою. Полімеризацію блоків здійснювали в термостаті при температурі 60 °С протягом 2 діб. На ультрамікротомі УМТП-3М отримували ультратонкі зрізи, які вкладали на електролітичні сіточки, контрастували цитратом свинцю і переглядали гепатоцити та ендотеліоцити на електронному мікроскопі ЕМВ-100 БР при прискорюючій напрузі 75 кВ. Збільшення вибиралося згідно з метою дослідження.

Для визначення хімічного складу зважену печінку закривали у сушильній шафі при температурі 105 °С і висушували до постійної маси. За різницею у масі вологої і сухої печінки визначали кількість води. Потім висушену тканину спалювали в порцелянових тиглях у муфельній печі при температурі 450 °С протягом 48 годин. Шляхом зважування попілу вираховували загальну кількість мінеральних речовин, а за різницею у масі сухої печінки і попілу - кількість органічних речовин. Отриманий попіл розчиняли в 10%-вій соляній кислоті і доводили бідистильованою водою до визначеного об'єму. На атомному абсорбційному спектрофотометрі С-115М1 за загальноприйнятою методикою визначали кількість міді (довжина хвилі - 324,7 нм), заліза (довжина хвилі - 248,3 нм), цинку (довжина хвилі - 213,9 нм), свинцю (довжина хвилі - 287,3 нм), марганцю (довжина хвилі - 279,5 нм), кальцію (довжина хвилі - 422,7 нм), натрію (довжина хвилі - 589,0 нм ), калію (довжина хвилі - 766,5 нм).

Одержані дані обробляли статистично. Достовірність розходження експериментальних і контрольних даних оцінювали з використанням критерію Стьюдента, достатньою вважали ймовірність похибки менше 5 % (p<0,05). Крім того, використовували метод двофакторного дисперсійного аналізу впливу ступеня гіпергідратації і віку тварин, а також рівень впливу взаємодії цих факторів на органометричні та морфометричні показники печінки і на її хімічний склад.

Результати дослідження та їх обговорення. Морфологічне дослідження печінки інтактних тварин не виявило суттєвої якісної різниці в її будові у різних вікових групах. Відмінності визначаються тільки за морфометричними показниками і хімічним складом. Відносна маса печінки збільшується від 3,22±0,17 (у віці 4 місяців) до 4,98±0,15 (у щурів 20-місячного віку). Але кількість гепатоцитів на 100 п. з. знижується від 1422,10±99,87 (у щурів молодого віку) до 1382,30±77,35 (у 20-місячних тварин). Ядерно-цитоплазматичне відношення у межах 0,15±0,009 - 0,130±0,004. Аналіз мікроструктури печінки інтактних щурів молодого і зрілого віку свідчить про активні синтетичні процеси, які відбуваються в органі, але в групі щурів старечого віку виявлені дистрофічні порушення субмікроскопічної архітектоніки гепатоцитів, що знаходяться в межах фізіологічної компенсації і є віковими. З ростом тварин змінюється хімічний склад органа в більший бік. Однак відмічається зменшення кількості води з (73,09±2,45) % (у 4-місячних щурів) до (59,10±0,74) % (у 20-місячних тварин), вмісту органічних речовин від (92,45±4,47) до (78,32± 1,64) % на суху речовину відповідно.

При мікроскопічному дослідженні печінки тварин молодого віку за дії гіпергідрії легкого ступеня (М-1) спостерігається потовщення капсули печінки, повнокров'я судин, розростання сполучної тканини у портальних трактах, але структура печінкових часточок не порушена. Гепатоцити з чіткими контурами, мають місце ознаки помірної білкової дистрофії. В печінці щурів зрілого віку за дії легкої гіпергідрії (З-1) теж відмічено потовщення капсули внаслідок розростання сполучної тканини і повнокров'я судин. Гістоструктура печінки щурів старечого віку підгрупи С-1 неістотно відрізнялася від контролю. Але місцями спостерігається розширення синусоїдів та просторів Діссе. Сполучна тканина в портальних трактах дещо потовщена і розпушена.

У щурів молодого віку за дії гіпергідрії середнього ступеня (М-2) виявлена ще більш потовщена капсула печінки, перипортальна сполучна тканина інфільтрована, відмічається набряк стінок судин з їх інфільтрацією та облітерацією. У щурів зрілого віку (З-2) при дослідженні гістоструктури типовим є набряк строми печінки та дискомплексація печінкових балок. Синусоїдні капіляри і периваскулярні простори розширені. У більшості гепатоцитів спостерігається зернистість цитоплазми і гідропічна дистрофія. При вивченні гістологічних препаратів печінки щурів старечого віку (С-2) виявлені гепатоцити з ознаками зернистості цитоплазми.

При збільшенні ступеня гіпергідратації (М-3) домінуючим явищем були зернистість цитоплазми та гідропічна дистрофія, некрози з локалізацією у центральній частині часточок, набряк строми портальних трактів, вогнища периваскулярних інфільтратів. У зрілих щурів, що зазнавали дію гіпергідрії тяжкого ступеня (З-3), спостерігаються зміни у вигляді деструктивних та дистрофічних порушень. Так, визначається порушення балочної організації, а у товщі печінкової часточки є дрібні вогнища некрозу. Зустрічаються гепатоцити і зі світлою базофільною цитоплазмою та гіпертрофованим ядром, яке має більшу кількість ядерець. Все це є проявом компенсаторно-адаптаційної реакції (О.М. Гурняк, 2005; О.В. Воробьёва, 2007). На препаратах печінки щурів старечого віку (С-3) виявлені ознаки зернистості цитоплазми та гідропічної дистрофії. Зустрічаються і неушкоджені гепатоцити більшого розміру і з двома ядрами. Все це свідчить про незначну реакцію органа тварин старечого віку на збільшення кількості води в організмі (М.Ю. Оболенська, 1999).

При дослідженні органометричних показників печінки щурів виявлені такі зміни. Відносна маса печінки збільшена у тварин підгрупи М-1 на 14,5 % (p<0,05), З-1 - на 10,1 % (p>0,5), С-1 - на 8,1 % (p<0,05). У щурів за дії гіпергідрії середнього ступеня відносна маса печінки підвищена у М-2 - на 22,4 % (p<0,05), З-2 - на 17,1 % (p<0,05), С-2 - на 11,8 % (p<0,05). У щурів за дії гіпергідратації тяжкого ступеня підгрупи М-3 цей показник збільшений на 34,9 % (p<0,05), у щурів підгрупи З-3 - на 27,7 % (p<0,05), а у тварин підгрупи С-3 - на 19,9 % (p<0,05). Ширина, довжина та товщина печінки мають аналогічні зміни, тобто ці зміни є найменшими у тварин підгрупи С-1, а найбільшими - у щурів підгрупи М-3.

Проведений двофакторний дисперсійний аналіз впливу ступеня гіпергідратації та віку тварин на органометричні показники печінки щурів показав, що ці показники більшою мірою залежать від віку тварин, а вплив ступеня гіпергідратації та їхня взаємодія мають незначний характер.

Аналіз морфометричних показників печінки щурів дають більш конкретні результати. Загальна кількість гепатоцитів на 100 п. з. у щурів підгрупи М-1 збільшена у порівнянні з контролем на 10,1 % (p<0,05), у тварин З-1 підвищена на 17,8 % (p<0,05), а у щурів підгрупи С-1 - на 19,3 % (p<0,05). За дії середнього ступеня гіпергідрії цей показник зменшений в підгрупі М-2 на 21,3 % (p<0,05), у щурів З-2 - знижений на 16,1 % (p<0,05), а у підгрупі С-2 загальна кількість гепатоцитів на 100 п. з. зросла на 15,2 % (p<0,05). При підвищенні ступеня гіпергідрії у щурів підгрупи М-3 цей показник зменшений на 31,1 % (p<0,05), а у щурів підгруп З-3 та С-3 відповідно на 16,1 та 18,7 % (p<0,05). Кількість двоядерних гепатоцитів та ядерно-цитоплазматичне співвідношення мають аналогічну тенденцію до змін. Ці дані свідчать про активацію адаптаційно-компенсаторних механізмів у щурів підгруп М-1, З-1, С-1 та С-2 і гальмування цих процесів у щурів підгруп М-2, М-3, З-2, З-3, С-3 (М.В. Кудрявцева и др., 2000; В.В. Захлєбаєва, 2004; О.І. Дєльцова, 2008).

Двофакторний дисперсійний аналіз морфометричних показників печінки тварин показав, що більшою мірою на них впливає ступінь гіпергідрії, а менше - вік і взаємодія цих факторів.

Дослідження ультраструктури гепатоцитів тварин підгрупи М-1 виявили зміни, що є характерними для адаптаційно-компенсаторної реакції. Цитоплазма має неоднорідну щільність, ядерна оболонка з невеликими випинаннями та інвагінаціями. Ядерний хроматин деконденсований. Мітохондрії суттєво збільшені та набряклі. Кількість зв'язаних і вільних рибосом зменшена. Гранулярна ендоплазматична сітка розвинута добре, однак її цистерни дещо розширені, мембрани розпушені і мають вогнища лізису. Таким чином, структурні перетворення в печінці щурів підгрупи М-1 свідчать про високий рівень внутрішньоклітинних процесів і включення резервних механізмів компенсації (А.И. Божков, 2006). Виявлені порушення структури мітохондрій вказують на початкові фази розвитку мітохондріальної дисфункції та фізіологічну напругу клітин, спрямовану на збереження їх пулу у відповідь на подразнення гіпергідрією легкого ступеня (Н.Н. Голубцова, 2001; О.Р. Мендюк, 2003).

У щурів підгрупи З-1 у печінкових клітинах помічені незначні зміни. Ядерна оболонка добре контурована, має різні за глибиною інвагінації, в каріоплазмі спостерігаються гранули рівномірно розподіленого хроматину. Мітохондрії помірно набряклі, але в деяких спостерігається дезорганізація крист. Вогнищевий лізис мембран гранулярного ендоплазматичного ретикулуму і помірна редукція пластинчастого цитоплазматичного комплексу Гольджі свідчать про порушення синтетичної активності внутрішньоклітинних органел. Все це слід розглядати як компенсаторно-адаптаційну реакцію клітинних органоїдів (Л.Д. Тупол, 2007).

При дослідженні гепатоцитів щурів підгрупи С-1 були помічені ледве виражені зміни. Зовнішня і внутрішня мембрани ядра добре контуруються, без вогнищ розпушення і лізису, але місцями спостерігаються неглибокі інвагінації. У цитоплазмі велика кількість вільних рибосом, полісом, вторинних лізосом, а також значна кількість глікогену. Мітохондрії більші за розмірами, набряклі, зовнішня мембрана розпушена, кристи місцями зруйновані. Вищевказані зміни не виходять за межі фізіологічної компенсації і є зворотними після усунення гіпергідратації.

За дії гіпергідрії середнього ступеня у молодих щурів (М-2) в гепатоцитах спостерігаються вже дистрофічні зміни. Ядерний хроматин деконденсований, дифузно розподілений у центральній частині ядра. Ядерна оболонка значно розпушена з вогнищами лізису. Характерним є наявність внутрішньоклітинного набряку. Розвиток дистрофічних змін органел гепатоцитів проявляється різким набуханням мітохондрій у просвітленням матриксу і зменшенням кількості крист, що свідчить про порушення біоенергетики печінкових клітин. Зниження синтетичної активності гепатоцитів зумовлено зменшенням кількості як зв'язаних з мембранами рибосом, так і вільно розташованих в цитоплазмі рибосом і полісом (І.І. Смачило, 2007).

У зрілих щурів за умов середнього ступеня гіпергідрії (З-2) в гепатоцитах значно знижена кількість гранул глікогену, а кількість включень ліпідів і аутофагосом збільшена. Мітохондрій багато, вони набухлі, кристи дезорганізовані і кількість їх зменшена. Пластинчастий цитоплазматичний комплекс Гольджі гіпертрофований, його мембранні мішечки дезорганізовані. Спостерігається також вакуолізація цистерн ендоплазматичної сітки, зменшення кількості рибосом і полісом, редукція пластинчастого цитоплазматичного комплексу Гольджі, зникнення гранул глікогену і появі ліпідних включень. Таким чином, у зрілих тварин за умов гіпергідрії середнього ступеня відбулися дис.трофічні і некробіотичні процеси локального характеру, що досягають межі фізіологічної компенсації (М.Ю. Оболенська, 1999; В. Кулаєць, 2004; О.І. Дєльцова, 2007).

У тварин старечого віку під впливом цього ж ступеня гіпергідратації (С-2) спостерігається перебудова субмікроскопічної архітектоніки гепатоцитів. Ядерна оболонка без чітких контурів, розпушена, з глибокими інвагінаціями. Суттєво знижена кількість вільних і зв'язаних рибосом, гранул глікогену. Зміни в печінкових клітинах щурів старечого віку за умов впливу гіпергідрії середнього ступеня проявляються поступовим наростанням дистрофічних процесів і виникненням ознак деструкції органел, що є проявом напруженості біосинтетичних процесів, які перебігають на субклітинному рівні.

В клітинах печінки щурів підгрупи М-3 виявлені більш глибокі дистрофічні зміни, що переходять у деструктивну фазу. Спостерігається внутрішньоядерний набряк. Значно знижена кількість мітохондрій, вони набухлі, мають лізовані кристи і вогнища лізису зовнішніх мембран. У цитоплазмі невелика кількість гранул глікогену. Водне отруєння тяжкого ступеня у щурів молодого віку викликає мітохондріальну дисфункцію, яка тягне за собою порушення внутрішньоклітинної біоенергетики, а також зниження синтетичної та репаративної активності гепатоцитів. Структурні зміни печінкових клітин свідчать про те, що за дії сублетальної гіпергідрії на субклітинному рівні страждає в першу чергу біоенергетика, пов'язана з мітохондріями. Наслідком порушення окисно-відновних реакцій є пригнічення білково-синтетичної функції гепатоцитів (В.В. Захлєбаєва, 2005; О.І. Дєльцова, 2006).

В печінкових клітинах тварин підгрупи З-3 виявлені деструкції внутрішньоклітинних мембранних комплексів. Ядерна оболонка помірно розпушена з вогнищами лізису. Мітохондрії набухлі, великих розмірів, з дезорганізованими і лізованими кристами, є вогнища лізису зовнішньої мембрани. Пластинчастий цитоплазматичний комплекс Гольджі гіпертрофований. Це прояви значних порушень біоенергетичних процесів у клітині, що спричиняє зниження синтетичної і репараційної активності метаболізму органел. Отже, гіпергідрія тяжкого ступеня, що була змодельована на щурах зрілого віку, призводить до дистрофічних і деструктивних процесів у печінці тварин на органному, клітинному і субклітинному рівнях. Слід зазначити, що все ж таки ці зміни знаходяться в межах фізіологічної компенсації (М.В. Кудрявцева и соавт., 2001; С.Б. Геращенко, 2008).

В гепатоцитах 20-місячних щурів (С-3) ядерна оболонка розпушена, утворює неглибокі інвагінації, зустрічаються вогнища лізису. Кількість крист у мітохондріях значно зменшена, вони короткі та дезорганізовані. Спостерігаються мітохондрії з вогнищевим руйнуванням зовнішніх мембран і крист. Гіпергідратація тяжкого ступеня у щурів підгрупи С-3 спричинила мікроциркуляторні розлади та розвиток дистрофічних змін гепатоцитів, що переходять у деструктивну фазу. Одним з провідних неспецифічних механізмів при гіпергідратаційних порушеннях водно-сольового обміну організму є активація вільнорадикального окиснення ліпідів, виснаження антиоксидантних систем та зниження енергетичного забезпечення клітин у зв'язку з розвитком тканинної та циркуляторної гіпоксії, що в комплексі призводить до дистрофічних і деструктивних процесів у паренхіматозних органах (М.М. Коршун, 2001; Л.Т. Базелюк, 2003).

Вплив на організм щурів молодого, зрілого та старечого віку гіпергідрії легкого, середнього та тяжкого ступенів змінює і хімічний склад печінки за рахунок накопичення води, натрію, калію та свинцю, а також виведення кальцію, міді, заліза, марганцю та цинку. Всі ці зміни хімічного складу печінки щурів старечого віку є меншими, ніж у молодих і зрілих тварин. Так, накопичення води, натрію, калію та свинцю спостерігається найбільше у щурів зрілого віку за дії гіпергідрії тяжкого ступеня - їх вміст збільшений відповідно на 49,6; 31,3; 29,7 і 25,1 % (p<0,05 у всіх випадках), а найменше їх накопичення - у щурів старечого віку за дії легкої гіпергідрії - відповідно ці цифри складають 8,7; 9,5; 7,7 і 3,1 % (p<0,05 у всіх випадках). Зниження вмісту кальцію у групах З-3 та С-1 складає 27,2 % (p<0,01) та 17,1 % (p<0,05), міді - 25,3 та 8,7 % (p<0,05), заліза - 32,2 та 12,9 % (p<0,05), марганцю - 47,9 та 11,9 % (p<0,05), цинку - 23,7 та 2,6 % (p<0,05). Після двофакторного дисперсійного аналізу впливу на хімічний склад печінки віку тварин і ступеня гіпергідрії дійшли висновку, що на ці показники значний вплив має вік щурів, а ступінь гіпергідрії та їхня взаємодія впливають значно менше.

У 4-й групі експерименту була зроблена корекція морфофункціональних змін печінки, які виникли внаслідок впливу гіпергідрії, препаратом «Мексидол». Останньому властиві такі фармакологічні ефекти, як антиоксидантна активність, антигіпоксична, ангіопротекторна та цитопротекторна дія. Нашими дослідженнями встановлено, що ті зміни, які відбуваються в печінці за дії гіпергідратації, мають неспецифічний характер. Найбільших ушкоджень зазнає мікроциркуляторна ланка і, як наслідок, з'являється гіпоксія. Отже, ми вважаємо доцільним корекцію мексидолом перекисного окиснення ліпідів для нормалізації проникливості і функцій клітинних мембран.

Проведеними експериментами виявлено, що у молодих щурів підгрупи М-3+К мають місце помірні морфофункціональні зміни в печінці. Так, було відмічено повнокров'я органа за рахунок розширення судин і синусоїдних капілярів. Балочна структура печінкових часточок збережена. Тільки деякі гепатоцити з ознаками гідропічної дистрофії та зернистості цитоплазми. Органометричні показники печінки щурів цієї групи (відносна маса, довжина, ширина та товщина) збільшені відповідно на 6,5 % (p<0,05); 4,9; 3,3 та 2,9 % (p>0,5) відносно показників інтактних тварин, а у групі щурів, які не отримували мексидол (М-3), ці цифри відповідно більші - 34,9; 6,8; 4,4 та 3,9 % (p<0,05). Кількість гепатоцитів на 100 п. з. (М-3+К) на 13,7 % (p<0,05) менша, ніж у контрольних тварин відповідного віку, а кількість двоядерних гепатоцитів зменшена на 5,5 % (p<0,05). Площа гепатоцитів, їхні ядра та цитоплазми зменшені відповідно на 7,3; 11,2 та 6,7 % (p<0,05), у групі тварин М-3 ці показники складали 24,1; 35,7 та 22,4 %. Ядерно-цитоплазматичне відношення зменшено на 6,7 % (p<0,05), а у групі щурів М-3 - на 20 % (p<0,05). Морфометричні показники достовірно збільшені у порівнянні з показниками підгрупи молодих тварин М-3, що свідчить про збереження компенсаторно-адаптаційних механізмів у печінці. Ядра гепатоцитів з чітко контурованою оболонкою і неглибокими інвагінаціями. Мітохондрій досить багато, в окремих з них спостерігаються вакуолізовані та дезорганізовані кристи, в яких є вогнища лізису. Відсутність деструкції клітинних органел можна розцінити як фізіологічну напругу клітини, що підтверджує гепатопротекторну дію мексидолу.

Гістологічна структура печінки зрілих щурів, що отримували вплив З-3 на тлі застосування мексидолу, у порівнянні з контролем змінюється, але ці зміни виражені меншою мірою. Спостерігається порушення мікроциркуляції печінки у вигляді розширення синусоїдів, а також подекуди облітерації судин. У тварин зрілого віку, що піддавалися гіпергідрії тяжкого ступеня без застосування мексидолу (З-3), відносна маса печінки, її довжина, ширина та товщина були збільшені відповідно на 27,7; 6,3; 4,2 та 3,1 % (p<0,05), а на тлі коректора - всього на 6,3 % (p<0,05); 3,9; 2,1 і 1,9 % (p>0,5). Значно відрізнялася і кількість гепатоцитів на 100 п. з. - у тварин групи З-3 вона була зменшена на 27,8 % (p<0,01), а у щурів групи З-3+К - на 15,7 % (p<0,05) у порівнянні з показником інтактних тварин. Кількість двоядерних гепатоцитів у щурів групи З-3 була зменшена на 33,8 % (p<0,05), а у групі З-3+К - лише на 7 % (p<0,05). Площа гепатоцита, ядра і цитоплазми була зменшена у групі З-3 відповідно на 23,3; 33,5 та 16,7 % (p<0,05), а у групі З-3+К - на 9,4; 16,2 та 8,4 % (p<0,05). Ядерно-цитоплазматичне відношення у групі З-3 було зменшено на 18,7 % (p<0,05), а в групі З-3+К - лише на 6,3 % (p<0,05). Дослідження ультраструктури гепатоцитів щурів зрілого віку підгрупи З-3+К виявило їх дистрофічні порушення. Так, ядра з просвітленим матриксом, містять конденсований і більшою мірою деконденсований хроматин. Мітохондрій велика кількість, вони містять численні кристи, окремі з них вакуолізовані. Спостерігаються гепатоцити, які мають мітохондрії в процесі поділу.

У щурів старечого віку за умов впливу гіпергідрії тяжкого ступеня на тлі застосування мексидолу балочна структура печінкових часточок зберігається, але має місце розширення судин і синусоїдних капілярів як наслідок повнокров'я печінки. Гепатоцити збільшені в розмірах і мають ознаки гідропічної дистрофії та зернистості цитоплазми. Органометричні показники печінки у щурів С-3+К (відносна маса, довжина, ширина та товщина) збільшені відповідно на 15,4; 5,1; 3,2 та 2,6 % (p>0,5) відносно показників інтактних тварин відповідного віку, при С-3 вони складають 19,9; 5,5; 3,5 та 2,9 % (p<0,05). Кількість гепатоцитів на 100 п. з. знижена на 11,3 % (p<0,05) у порівнянні з контролем, при С-3 - на 18,7 % (p<0,05), а кількість двоядерних гепатоцитів знижена на 8,1 % (p>0,5), при С-3 - на 15,2 % (p<0,05). Площа гепатоцитів, їхні ядра та цитоплазми зменшені відповідно на 8,0; 15,8 % (p>0,5) та 6,8 % (p<0,05), при С-3 - на 16,6; 25,2; 15,5 % (p<0,05). Ядерно-цитоплазматичне відношення у тварин групи С-3 залишилося на рівні (0,120±0,002), або на 7,7 % (p<0,05) нижче, ніж у інтактних тварин. При ультрамікроскопічному дослідженні гепатоцитів щурів старечого віку підгрупи С-3+К виявлені помірно виражені зміни клітинних органел порівняно з підгрупою тварин С-3. Місцями ядерна оболонка нечітко контурована з вогнищами її розпушення. Менш виражена конденсація хроматину на периферії ядра. Мітохондрії збільшені за розмірами, є мітохондрії і в стані поділу. Кількість рибосом, полісом і гранул глікогену збільшується. Зберігається помірне розпушення мембран ендоплазматичної сітки, має місце значна гіпертрофія пластинчастого комплексу Гольджі. Всі ці зміни вказують на менший коригуючий вплив мексидолу, ніж у молодих і зрілих щурів.

При аналізі вмісту хімічних елементів у печінці молодих щурів М-3+К визначені незначні зміни кількості заліза, натрію, калію та неорганічних речовин. Так, спостерігається збільшення вмісту калію на 17,3 %, натрію - на 19,8 % (p<0,05), свинцю - на 1,8 % (p>0,5). Одночасно відмічено зменшення кількості кальцію на 12,7 %, міді - на 7,7 %, марганцю - на 16,5 % (p<0,05), цинку - на 8,3 % (p>0,5), заліза - на 15,5 % (p<0,05). Вміст води збільшився на 9 %, а неорганічних речовин - на 13 % (p<0,05). Всі ці відмінності наведені у порівнянні з показниками контрольної групи тварин і є набагато меншими, ніж у щурів групи М-3.

При дослідженні хімічного складу печінки зрілих щурів підгрупи З-3+К визначено збільшення вмісту калію відносно контролю на 14,3 % (p>0,5), натрію - на 13,4 % (p<0,05), свинцю - на 1,4 % (p>0,5), води - на 7,9 %, а також зменшення вмісту кальцію на 10,3 %, міді - на 1,7 %, марганцю - на 9,2 % (p<0,05), цинку - на 5,4 % (p>0,5), заліза - на 11,0 % (p<0,05). Вміст неорганічних речовин збільшений на 10,3 % (p<0,05).

При аналізі вмісту хімічних елементів у печінці щурів старечого віку відмінності між експериментом та контролем малозначущі і в більшості статистично недостовірні. Так, у печінці щурів (С-3+К) відмічено збільшення кількості води на 12,8 % (p>0,5), вмісту калію на 19,9 % (p<0,01), натрію - на 20,8 % (p<0,001), свинцю - на 5,4 % (p>0,5). Вміст кальцію зменшено на 13,3 %, міді - на 9,5 %, марганцю - на 19,3 % (p<0,05), цинку - на 13,6 % (p>0,5), заліза - на 18,1 % (p<0,05). Кількість неорганічних речовин зменшилася на 23,7 % (p>0,5). При порівнянні вмісту хімічних речовин у печінці щурів старечого віку підгрупи С-3+К і С-3 виявлені статистично достовірні зміни міді, заліза, марганцю. Отже, мексидол краще активує обмін хімічних речовин у печінці зрілих та молодих щурів, а меншою мірою - у щурів старечого віку.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення експериментальних досліджень впливу гіпергідратаційних порушень водно-сольового обміну організму на печінку щурів молодого, зрілого та старечого віку. Виявлені дистрофічно-деструктивні процеси в печінці можна використовувати за морфологічну основу для обґрунтування засобів лікування уражень печінки за умов водного отруєння організму.

1. Печінка інтактних щурів молодого, зрілого та старечого віку характеризується типовою будовою і розрізняється тільки за органо- та морфометричними показниками, які природно збільшуються з розвитком тварин. У досліджуваному органі щурів молодого і зрілого віку відбуваються активні синтетичні процеси, а в старечому віці - дистрофічні порушення субмікроскопічної архітектоніки гепатоцитів. Виявлені зміни знаходяться в межах фізіологічної компенсації. З ростом тварин відбувається зменшення кількості води з (73,09±2,45) до (59,1±0,74) % і вмісту органічних речовин з (92,45±4,47) до (78,32±1,64) %.

2. Гіпергідратація легкого ступеня у щурів молодого віку викликає структурні перетворення гепатоцитів, які вказують на початкові фази розвитку мітохондріальної дисфункції. Гіпергідрія середнього та тяжкого ступенів призводить до глибоких дистрофічних і деструктивних перетворень у печінці, що свідчить про гальмування проліферативних процесів та зрив адаптаційно-компенсаторних механізмів. Відносна маса печінки прогресивно збільшується на 14,5-34,9 %, кількість двоядерних гепатоцитів знижується на 22,1-44,3 %, а ядерно-цитоплазматичне співвідношення - на 6,7-20,0 %.

3. Картина структурної перебудови гепатоцитів щурів зрілого віку за умов водного отруєння легкого ступеня не виходить за межі фізіологічної компенсації. При збільшенні ступеня гіпергідратації з'являються в клітинах печінки маргінальна конденсація хроматину, зменшення кількості рибосом, деструкція мембран ендоплазматичної сітки, редукція пластинчастого комплексу Гольджі. Зміни морфології печінки підтверджені також органо- та морфометричними показниками - збільшенням відносної маси печінки на 10,1-27,7 %, зменшенням кількості двоядерних гепатоцитів на 10,3-33,8 %.

4. У щурів старечого віку морфологічне дослідження гепатоцитів свідчить про підвищення адаптаційно-компенсаторних реакцій у тварин, що отримували вплив гіпергідрії легкого та середнього ступенів і зрив їх - за дії сублетальної гіпергідратації. Кількість двоядерних гепатоцитів збільшена на 34,1 та 10,8 % у тварин під впливом легкого та середнього ступенів гіпергідрії, а за дії тяжкого ступеня, навпаки, зменшена на 15,2 %. Перебудова субмікроскопічної архітектоніки клітин печінки з виникненням ознак деструкції їх органел є проявом напруженості біосинтетичних процесів на субклітинному рівні. Рівень негативних якісних і кількісних перетворень пропорційний ступеню гіпергідрії.

5. За дії на організм щурів гіпергідрії зі збільшенням ступеня водної інтоксикації найбільш суттєво підвищується вміст води на 14,1-7,3 %, неорганічних речовин - на 32,3-51,4 %, натрію - на 17,4-35,8 %, калію - на 15,2-33,2 %, свинцю - на 10,6-31,2 %. Кількість міді, цинку, марганцю, кальцію, заліза - прогресивно зменшується. Найбільш характерно це для щурів зрілого, а найменше - для щурів старечого віку.

6. Двофакторний дисперсійний аналіз впливу контрольованих факторів показав, що зміни органометричних показників, а також хімічного складу печінки значною мірою залежать від віку тварин і менше - від ступеня гіпергідрії та взаємодії цих факторів. Динаміка морфометричних показників печінки, навпаки, більше залежить від ступеня гіпергідратації і значно менше - від віку тварин.

7. Антиоксидант мексидол, виявляючи свою протекторну дію, значно зменшує ушкоджуючий вплив гіпергідратаційних порушень водно-сольового обміну організму на печінку зрілих та молодих щурів і меншою мірою - у щурів старечого віку. Корекція наслідків гіпергідратації тяжкого ступеня мексидолом викликає у тварин підвищення метаболічної активності печінкових клітин і здатність печінки до регенерації, що дає підставу рекомендувати його для корекції наслідків гіпергідратаційного синдрому організму.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. На підставі проведеного дослідження можна передбачити зміни в печінці людини при впливі на організм загальної гіпергідратації легкого, середнього та тяжкого ступенів, що дає змогу розробити схеми попередження і корекції цих змін.

2. Встановлені в роботі гістологічні та ультрамікроскопічні зміни в печінці при гіпергідратаційних порушеннях водно-сольового обміну організму можуть бути використані в наукових клінічних дослідженнях для обґрунтування комплексного лікування пацієнтів.

3. Отримані експериментальні дані дають підставу рекомендувати мексидол для корекції структурно-функціональних порушень печінки при ураженні її гіпергідрією організму.

4. Результати експериментальних досліджень можна використовувати як моделі щодо пошуку нових гепатопротекторів.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Болотна І. В. Вплив гіпергідратаційних порушень водно-сольового обміну організму на морфологію печінки щурів старечого віку / І. В. Болотна // Український морфологічний альманах. 2009. Т. 7, № 2. С. 16-18.

2. Сікора В. З. Зміни хімічного складу печінки щурів за дії загальної гіпергідрії організму та на тлі застосування мексидолу / В. З. Сікора, І. В. Болотна, В. В. Сікора // Таврический медико-биологический вестник. 2009. Т. 12, № 4 (48). С. 242-246. (Здобувачем проведено експеримент, обробку та узагальнення результатів дослідження, підготовку статті до друку).

3. Сікора В. З. Морфофункціональний стан печінки молодих щурів в умовах гіпергідратаційних порушень водно-сольового обміну організму / В. З. Сікора, І. В. Болотна, В. В. Сікора // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. 2009. Т. 8, № 4 (30). С. 6-11. (Здобувачем проведено експерименттальне дослідження, обробку результатів та підготовку статті до друку).

4. Сучасні уявлення про водно-сольовий обмін / М. В. Погорєлов, В. І. Бумейстер, Г. Ф. Ткач, І. В. Болотна, С. Д. Бончев // Вісник проблем біології і медицини. 2009. Вип. 2. С. 8-14. (Здобувачем здійснено літературний пошук, узагальнення матеріалу та підготовку статті до друку).

5. Болотна І. В. Морфологічна перебудова печінки зрілих щурів при гіпергідратаційних порушеннях водно-сольового обміну організму // І. В. Болотна // Вісник морфології. 2009. Т. 15, № 2. С. 260-263.

6. Болотна І. В. Структурні зміни гепатоцитів молодих щурів при гіпергідратаційних порушеннях водно-сольового обміну організму / І. В. Болотна // Вісник Сумського державного університету. Сер. Медицина. 2009. Т. 1, № 2. С. 43-48.

7. Болотна І. В. Ультраструктура печінки зрілих щурів за дії гіпергідратації важкого ступеня в умовах застосування мексидолу / І. В. Болотна // Світ медицини та біології. 2009. № 3. С. 40-44.

8. Болотна І. В. Вплив загальної гіпергідратації організму важкого ступеню на морфофункціональний стан печінки зрілих щурів / І. В. Болотна // Морфологічний стан тканин і органів систем організму в нормі та патології: наук.-практ. конф., Тернопіль, 10-11 червня 2009 р.: матеріали конф. Тернопіль: Навч.-наук. ін-т морфології, 2009. С. 21-22.

9. Болотна І. В. Корекція мексидолом ультраструктурних змін у печінці молодих щурів за дії гіпергідрії важкого ступеня / І. В. Болотна // Актуальні проблеми функціональної морфології: наук.-практ. конф., присвячена 105-й річниці з дня народження Є. Д. Бромберг, Полтава, 10-12 вересня 2009 р.: матеріали конф. Полтава, 2009. С. 21-22.

10. Болотна І. В. Ультраструктурні зміни у печінці зрілих щурів за дії загальної гіпергідратації організму середнього ступеня / І. В. Болотна // Актуальні проблеми ембріологічних досліджень: наук.-практ. конф., Дніпропетровськ, 7-10 жовтня 2009 р.: матеріали конф. Дніпропетровськ, 2009. С. 19-20.

АНОТАЦІЯ

Болотна І.В. Структурні перетворення печінки тварин в умовах гіпергідратаційних порушень водно-сольового обміну організму (анатомо-експериментальне дослідження). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.01 - нормальна анатомія. - Харківський національний медичний університет МОЗ України. - Харків, 2010.

Дисертація присвячена дослідженню впливу гіпергідрії легкого, середнього та тяжкого ступенів на печінку щурів молодого, зрілого та старечого віку. Морфофункціональні зміни печінки визначали за допомогою світлової мікроскопії з морфометрією препаратів, електронної мікроскопії і хіміко-аналітичного аналізу. Встановлено, що гіпергідрія легкого ступеня у щурів молодого віку викликає розвиток мітохондріальної дисфункції гепатоцитів. Гіпергідратація середнього та тяжкого ступенів призводить до глибоких дистрофічних і деструктивних перетворень у печінці, що свідчить про гальмування проліферативних процесів та зрив адаптаційно-компенсаторних механізмів. У тварин зрілого віку за дії гіпергідрії легкого ступеня структурна перебудова гепатоцитів не виходить за межі фізіологічної компенсації, а на тлі отруєння водою середнього і тяжкого ступенів з'являються ознаки дистрофічних процесів, які переходять у деструктивну фазу, на що вказують зменшення кількості рибосом, деструкція мембран ендоплазматичної сітки, редукція комплексу Гольджі. У щурів старечого віку, що мали вплив гіпергідратації легкого та середнього ступенів, при морфологічному дослідженні гепатоцитів встановлено підвищення адаптаційно-компенсаторних механізмів, а на тлі сублетальної гіпергідрії - зрив цих реакцій з розвитком дистрофічних і деструктивних процесів. За дії на організм гіпергідратації зі збільшенням її ступеня в печінці тварин спостерігається підвищення вмісту води, неорганічних речовин, натрію, калію та свинцю, а вміст міді, цинку, марганцю, кальцію та заліза прогресивно знижується. Ці зміни найбільш виражені у молодих і зрілих щурів, а найменше - у тварин старечого віку.

При двофакторному дисперсійному аналізі впливу контрольованих факторів доведено, що органометричні показники, а також хімічний склад печінки значною мірою залежать від віку тварин і значно менше - від ступеня гіпергідрії та взаємодії цих факторів. Морфометричні показники печінки, навпаки, більшою мірою залежать від ступеня гіпергідратації і значно менше - від віку тварин та взаємодії цих факторів.