Роль лей-енкефаліну у регуляції шлункової секреції, процесах цитопротекції та кровоплину за умов активації або блокування різних груп рецепторів у слизовій оболонці шлунка
Динаміка шлункової секреції за умов самостійної дії лей-енкефаліну і на фоні стимуляції холінорецепторів ацетилхоліном. Зміни кровоплину у слизовій оболонці шлунка. Вплив лей-енкефаліну на процеси цитопротекції, активності ензимів антиоксидантної системи.
| Рубрика | Медицина |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 25.07.2015 |
| Размер файла | 39,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Міністерство охорони здоров'я України
Донецький національний медичний університет ім. М. Горького
УДК 612.327.2:612.815.1
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук
Роль лей-енкефаліну у регуляції шлункової секреції, процесах цитопротекції та кровоплину за умов активації або блокування різних груп рецепторів у слизовій оболонці шлунка
14.03.03 - нормальна фізіологія
Ємельяненко Віталій Юрійович
Донецьк - 2010
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана у Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького МОЗ України.
Науковий керівник:доктор медичних наук, професор Скляров Олександр Якович, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького МОЗ України, завідувач кафедри біологічної хімії.
Офіційні опоненти:
доктор біологічних наук, професор Берегова Тетяна Володимирівна Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач відділу фармако-фізіології біологічного факультету.
доктор медичних наук, професор Івнєв Борис Борисович Донецький національний медичний університет ім. М.Горького МОЗ України, професор кафедри фізіології.
Захист відбудеться 28.04.2010 року об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.600.01 у Донецькому національному медичному університеті ім. М.Горького за адресою:
83003, Донецьк, пр. Ілліча, 16.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Донецького національного медичного університету ім. М.Горького за адресою:
83003, Донецьк, пр. Ілліча, 16.
Автореферат розісланий 26.03.2010 р.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради д.мед.н., професор Д.О. Ластков
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми. Опіоїдні пептиди мають надзвичайно широкий спектр фізіологічної дії, у тому числі беруть участь у регуляції численних процесів у органах травної системи - секреції травних залоз, моториці, всмоктуванні речовин, ноцицепції, передачі інформації та цитопротекції (Виноградов В.А., Полонский В.М., 1988; Gyires K., 1997; Snyder S.H., 2004).
Механізми регуляції секреторної функції шлункових залоз і процесів цитопротекції включають участь нервових механізмів, гормонів, іонів, активних метаболітів і численних біологічних речовин місцевої дії (Золотарев В.А., 2001; Скляров О.Я., 2002, 2005; Ekblad E., 2000; Kasper L.H., 2001; Konturek P.C., 2004). Суттєва роль у регуляторних процесах належить блукаючому нерву, який за участі аферентних, центральних та еферентних нейронів регулює секрецію, моторику та процеси цитопротекції у слизовій оболонці шлунка (СОШ). Холінергічні процеси пов'язані з участю ацетилхоліну та холінорецепторів (ХР), які у шлунку локалізуються на мембранах нехолінергічних неадренергічних нейронів (Del Tacca M., 1989) та ендокринних клітинах - ентерохромафінних і D-клітинах (Sandor A., 1996; Tari A., 2001).
У органах травної системи опіоїди знаходяться як у ендокринних клітинах, так і волокнах та тілах нейронів ентеральної нервової системи та локалізуються у складі блукаючого нерва (Виноградов В.А., Полонский В.М., 1988). У шлунку вони локалізуються на мембранах нейронів міжм'язового та підслизового сплетіннях (Pol O., Palacio Puig M.M., 2003). Між опіоїдними пептидами та нейронами блукаючого нерва існують тісні взаємовідношення. Опіоїдні пептиди беруть участь у процесах вивільнення ацетилхоліну з нервових закінчень блукаючого нерва (Yokotani K., Osumi Y., 1998). У СОШ та nucleus tractus solitarii щурів виявлені µ- та д- опіоїдні рецептори (Nishimura E., Buchan A.M.J., McIntoch C.H., 1986; Snyder S.H., Pasternak G.W., 2003). Лей-енкефалін (даларгін) у регуляції шлункової секреції та процесах цитопротекції переважно має гальмівний ефект. Однак характер дії лей-енкефаліну на шлункову секрецію за умов активації або блокування різних типів рецепторів потребує подальшого вивчення.
Не дивлячись на те, що лей-енкефалін (даларгін) проявляє цитопротекторну дію на слизову оболонку шлунка, механізм його впливу за участю системи L-аргінін - NOS чітко не з'ясований. Потребує поглибленого аналізу і дія даларгіну на процеси цитопротекції, секрецію шлунка та кровоплин на фоні активації моторики шлунка.
Це дослідження допоможе з'ясувати самостійний вплив лей-енкефаліну на секрецію шлункових залоз, кровоплин та механізми цитопротекції, а також особливості зміни цих процесів за умов дії лей-енкефаліну на фоні блокування М1-холіно-, Д2-дофамінових рецепторів та різного функціонального стану NO-синтазної системи.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є фрагментом комплексної теми кафедри біологічної хімії Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького “Клініко-експериментальні обґрунтування моніторингу діагностики та лікування захворювань органів травної системи та гепатопатій”, № державної реєстрації 0100U002267. Автор досліджував зміни процесів секреції та гастропротекції за умов самостійної дії даларгіну та на фоні активації або блокування холінорецепторів, введенні L-аргініну та блокування індуцибельної NО-синтази.
Тему дисертації та наукового керівника затверджено на засіданні Вченої ради медичного факультету № 2 Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького МОЗ України 19 березня 2003 року, протокол № 6.
Мета і завдання дослідження. Метою роботи було з'ясувати участь лей-енкефаліну (даларгіну) в регуляції шлункової секреції, кровоплину та процесах цитопротекції у слизовій оболонці шлунка за умов активації або блокування холінорецепторів, Д2-рецепторів та зміни активності NO-синтазної системи.
Відповідно до мети нами були вирішені наступні завдання:
1. Дослідити динаміку шлункової секреції за умов самостійної дії лей-енкефаліну та на фоні стимуляції холінорецепторів ацетилхоліном та блокування М1-холінорецепторів.
2. Дослідити динаміку шлункової секреції за умов поєднаної дії лей-енкефаліну з гістаміном, серотоніном та блокуванні D2-дофамінових рецепторів.
3. Вивчити зміни кровоплину у слизовій оболонці шлунка при самостійній дії лей-енкефаліну та при одночасному введенні лей-енкефаліну та блокуванні М1-холінорецепторів, D2-дофамінових рецепторів та введенні L-аргініну.
4. Дослідити вплив лей-енкефаліну на процеси цитопротекції, ліпопероксидації, активності ензимів антиоксидантної системи та вмісту оксиду азоту у СОШ за умов блокування М1-холіно- та Д2-дофамінових рецепторів;
5. Вивчити цитопротекторний вплив лей-енкефаліну за умов введення L-аргініну та блокування індуцибельної NО-синтази L-канаваліном.
Об'єкт досліджень: механізми секреції шлункових залоз, метаболічні та цитопротективні процеси СОШ.
Предмет досліджень: секреторна функція шлункових залоз, кровоплин у СОШ, процеси ліпопероксидації та активність ензимів антиоксидантного захисту, вміст NO у СОШ при дії агоніста опіоїдних рецепторів даларгіну та антагоністів М1-холіно-, D2-дофамінових рецепторів, зміни активності NО синтази.
Методи досліджень. Експерименти були проведені згідно з нормативами Конвенції з біоетики Ради Європи (1997), Хельсинської декларації Всесвітньої Медичної Асоціації (1996), загальними етичними принципами експериментів на тваринах, ухвалених Першим національним конгресом України з біоетики (2001). Дослідження секреції шлункових залоз проводили методом перфузії, визначення кислотоутворюючої функції шлункових залоз - титрометричним методом із застосуванням рН-метра, концентрацію пепсину - колориметрично. Моделювання стресових ушкоджень шлунка - використовуючи адреналін. Оцінювання процесів ліпопероксидації (на основі визначення МДА), активності ензимів антиоксидантного захисту (СОД, каталаза), вміст оксиду азоту проводили спектрофотометричним методом. Швидкість кровоплину визначали методом кліренсу водню. Морфологічну оцінку змін СОШ проводили на основі методу планіметрії та гістологічного дослідження. Для визначення ролі різних рецепторів у СОШ застосовували блокування М1-холінорецепторів гастроцепіном, Д2-дофамінових рецепторів метоклопрамідом, моделювання стану NO-синтазної системи проводили шляхом введення L-аргініну або блокатора іnos - L-канаваліну. При опрацюванні результатів були використані статистичні методи.
Наукова новизна одержаних результатів. У результаті проведених комплексних досліджень отримано нові дані щодо характеру шлункової секреції, процесів ліпопероксидації, кровоплину та морфологічних змін у СОШ при блокуванні М1-холіно-, D2-дофамінових рецепторів та змінах активності NO-синтазної системи.
Вперше показано, що при активації ХР ацетилхоліном та одночасного введення даларгіну у регуляції секреції кислоти та пепсину домінувала дія ацетилхоліну, тоді як за умов блокування М1-ХР гастроцепіном та введенні даларгіну ступінь інгібування секреції збільшувався.
Вперше виявлено, що швидкість кровоплину у СОШ значно знижувалась за умов поєднаної дії даларгіну та блокування М1-ХР та даларгіну та введенні L-аргініну, тоді як при поєднаному введенні даларгіну та метоклопраміду відзначалось домінування впливу останнього.
Відзначена роль М1-холінорецепторів та Д2-дофамінових рецепторів за умов дії даларгіну на фоні стресу. Показано особливості цитопротекторних процесів, зміни ПОЛ та активності ензимів антиоксидантного захисту в СОШ при поєднаному введенні даларгіну та L-аргініну, виявлено різке зростання цитопротекторних процесів у СОШ за умов поєднаного блокування індуцибельної NO-синтази та введенні даларгіну.
Практичне значення отриманих результатів. Отримані результати поглиблюють знання про механізми регуляції секреторної функції шлункових залоз, процеси цитопротекції та ульцерогенезу при введенні даларгіну на фоні блокування М1-холіно-, D2-дофамінових рецепторів та активації або блокування NO-синтазної системи, що може бути використано як у навчальному процесі для студентів медичних ВУЗів і біологічних факультетів університетів, так і в практичній гастроентерології. Результати дисертаційної роботи впроваджено в навчальний процес кафедри фізіології людини та тварин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (акт впровадження від 20.06.07), кафедр нормальної фізіології Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького (акт впровадження від 21.03.08), Дніпропетровської державної медичної академії (акт впровадження від 15.11.08).
За результатами досліджень отримано патент на корисну модель № 40239, UA, A 61 K 38/22 „Спосіб підвищення гастропротекції у експериментальних тварин”. Посилення процесів цитопротекції у СОШ при поєднаній дії даларгіну та селективного блокатора індуцибельної NO-синтази L-канаваніну може бути використане у практичній медицині при лікуванні хворих на виразкову хворобу шлунка та дванадцятипалої кишки.
Особистий внесок здобувача. Автором особисто виконано весь обсяг експериментальних досліджень на базі кафедри біологічної хімії Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького, проведено статистичне опрацювання одержаних результатів, самостійно підібрана та проаналізована наукова література за темою дисертації, підготовлені наукові праці до друку, оформлено дисертаційну роботу. Планування напрямків досліджень, обговорення їх результатів, формулювання висновків здійснено за участі наукового керівника. У роботі не було використано ідей або технічних розробок, які належать співавторам опублікованих робіт.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися та обговорювалися на Львівсько-Люблінських конференціях із експериментальної та клінічної біохімії (Львів, 2004; 2008); ХVII з'їзді Українського фізіологічного товариства (Чернівці, 2006); VII з'їзді всеукраїнського лікарського товариства (Тернопіль, 2005); „Клітинні і субклітинні механізми функціонування травної системи” (Львів, 2004); 2-й та 3-й міжнародних конференціях “Нейро-гуморальні та клітинні механізми регуляції процесів травлення” (Київ, 2005; Львів, 2007); міжнародній конференції, присвяченій 80-річчю з дня народження проф. І.В. Шостаковської (Львів, 2004); 5-му міжнародному симпозіумі “Клітинне-тканинне ушкодження та цитопротекції-органопротекція” (Ялта, 2008).
Публікації. За матеріалами роботи опубліковано 15 наукових праць, з них 4 статі (3 - у фахових наукових виданнях, рекомендованих ВАК України, 1 - у закордонних виданнях), 10 тез у збірниках матеріалів вітчизняних і міжнародних наукових конференцій та з'їздів, отримано патент на корисну модель.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 142 сторінках комп'ютерного тексту і складається зі вступу, п'яти розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів досліджень, висновків, списку використаних джерел та додатка. Робота містить 1 таблицю та 41 рисунок. Список використаних джерел включає 250 найменувань на 28 сторінках, з яких 74 викладено кирилицею та 176 - латиницею. Додаток складає 3 сторінки.
Основний зміст роботи
Матеріали та методи дослідження. Досліди виконано на статевозрілих щурах самців лінії Вістар вагою 180-320 г загальною кількістю 217 штук, що перебували на водній дієті впродовж 20 годин до початку досліду. За умов гострого експерименту досліджували секреторну функцію шлункових залоз у поєднанні з рівнем кровоплину та морфологічним станом СОШ, активністю процесів ПОЛ і ензимів антиоксидантного захисту в інтактних тварин.
Секреторну функцію шлунка вивчали методом його перфузії фізіологічним розчином (Гройсман С.Д., 1988; Rotker J.D., 1995; Kato S., 1997), при цьому у перфузаті визначали: рН (Берегова Т.В., 2001), дебіт іонів Н+ методом титрування (Гройсман С.Д., 1988; Kato S., 1997) та концентрації пепсину колориметричним способом (Тин В.П., 1976). У 5 серіях досліджувалась дія даларгіну за умов активації та блокування холінорецепторів, активації Н2-гістамінових рецепторів, блокуванні D2-дофамінових рецепторів та введенні серотоніну. Визначення швидкості кровоплину у СОШ за вище вказаних умов проводили застосовуючи метод кліренсу водню (Leung F.W., 1984; Murakami M.M., 1982; Самотина Г.Е., 2001).
Ульцерогенні зміни в СОШ моделювали шляхом введення адреналіну (у дозі 2 мг/кг). Площу та ступінь структурно-геморагічних змін слизової оболонки визначали методом планіметрії, макроскопічно та гістологічно оцінювали характер деструктивних змін СОШ. Диференційно макроскопічно підраховували кількість наступних уражень СОШ: 1) виразки - у вигляді глибоких округлих уражень слизової оболонки з фіброзним нальотом на дні та запальним валиком навколо неї - 4 бали; 2) ерозії - у вигляді тріщин слизової - 3 бали; 3) масивні крововиливи - бурі або чорні плями овальної форми діаметром 2-3 мм, як правило, з ерозійною поверхнею - 2 бали; 4) краплинні крововиливи - червоні плями діаметром менше 1 мм. - 1 бал.
Процеси ліпопероксидації оцінювали шляхом визначення МДА (Тимирбулатов Р.А., 1981) та активності ензимів антиоксидантного захисту - СОД (Чевари С., Андял Т. Штренгер Я., 1991) і каталази (Королюк М.А., 1988). Рівень азоту оксиду (ІІ) в тканинах органів травної системи визначали за допомогою реактиву Грісса (Green L.C., 1982; Schmidt H.H.W., 1995).
Оцінку дії даларгіну на процеси цитопротекції у СОШ проводили за умов блокування М1-холінорецепторів гастроцепіном (“Beoringer Inhelheim”, Німеччина) у дозі 3 мг/кг (Sigman H.H., 1991), Д2-ДР - метоклопрамідом (“Дарниця”, Україна) у дозі 2 мг/кг (Nomura K., 1995), введення прекурсора NO-синтаз L-аргініну (300 мг/кг) та блокатора індуцибельної NOS L-канаваніну (100 мг/кг). При спільній дії блокатори застосовувалися у вище наведених дозах. Речовини вводили у стегнову вену в об'ємі 0,1 мл/100 г маси. Для контролю волемічних змін у циркуляторному руслі СОШ було проведено дослідження із застосуванням аналогічного об'єму ізотонічного розчину хлориду натрію.
При гістологічному дослідженні препарати СОШ забарвлювали гематоксилін-еозином. Мікрофотографії отримано за допомогою цифрової фотокамери Olympus C-5050 Zoom (Olympus Europe GmbH, Японія) та мікроскопа Olympus BX-41 (Olympus Europe GmbH, Японія) при збільшеннях - х 150-320.
Cтатистичні розрахунки та побудову діаграм проводили за допомогою ЕОМ типу AMD Athlon (TM) з використанням програми Microsoft Excel, Statistica v5.5a Statsoft®. Одержані результати опрацьовували комп'ютерним тестом ANOVA з використанням непараметричних підходів для порівняння масиву даних у кількох вибірках.
Результати досліджень та їх обговорення
Секреторна функція при одночасній активації холінорецепторів ацетилхоліном та опіоїдних рецепторів даларгіном у СОШ. Дослідження секреторної функції шлунка методом перфузії характеризується поступовим зниженням виділення кислоти та пепсину. Так, у інтактних тварин кислотовиділення протягом двох годин знижувалось до 50 % від вихідного рівня. У середньому вихідний рівень кислотовиділення коливався від 0,544 до 1,81 мкмоль Н+/15 хв Секреторна функція шлункових залоз при дії даларгіну характеризується зменшенням кислотовиділення на 44 % р < 0,05) протягом першої години досліджень з подальшою стабілізацією на зниженому рівні 28 %, у порівнянні з контрольною групою тварин (рис. 1). У середньому дебіт Н+ іонів при дії даларгіну зменшувався протягом двох годин досліду на 30 % (р < 0,05).
Вихідний рівень виділення пепсину у інтактних тварин коливався від 100 до 160 мг/мл/15 хв Концентрація пепсину у перфузаті при введенні даларгіну поступово зменшувалась і протягом першої години була на 32 %, а протягом другої години експерименту на 42 % (р < 0,05) меншою, ніж у перфузаті контрольних тварин (рис. 1). Дебіт пепсину зменшувався у середньому на 36 % (р < 0,05). Отже, дія даларгіну призводить до паралельного зменшення кислото- та пепсиновиділення протягом двох годин досліджень. шлунковий секреція ацетилхолін слизовий
За умов поєднаної дії ацетилхоліну та даларгіну спостерігалось підвищення виділення хлоридної кислоти. Якщо при самостійній дії даларгіну кислотовиділення зменшувалось протягом першої години на 30 %, то при поєднаній дії даларгіну та ацетилхоліну відзначалось зростання на 34 % (р 0,05). Подібна динаміка змін кислотовиділення спостерігалась і протягом другої години експерименту. Секреція пепсину суттєво не змінювалось.
Самостійне блокування М1-холінорецепторів гастроцепіном не призводило до виражених змін секреції кислоти шлунковими залозами.
При одночасному блокуванні М1-холіно- і активації опіоїдних рецепторів спостерігалося посилення пригнічення продукції соляної кислоти з максимальним ефектом на 60 хв, що у порівнянні із самостійною дією даларгіну і гастроцепіну було більше на 15 % та 53 % (р < 0,05), відповідно. При цьому дебіт іонів Н+ за першу годину спостереження знижувався на 38 % (р < 0,05), а за II годину - на 46 % (р < 0,05) у порівнянні з показниками контрольної групи тварин і на 7,2 % та 15 % у порівнянні з самостійною дією даларгіну.
Концентрація пепсину в перфузаті знижувалася, найбільше пригнічення його секреції було наприкінці першої години (65 %, р < 0,05), і у подальшому залишалась на низькому рівні до кінця спостережень у порівнянні з контролем (рис. 3). Показники дебіту пепсину за першу годину при спільній дії були нижчими на 56% (р < 0,05), ніж при введенні гастроцепіну, та на 23 %, ніж при дії даларгіну. Впродовж другої години експерименту секреція пепсину знижувалась на 62 % (р < 0,05) і 19 %, відповідно.
Таким чином, за умов поєднаної активації опіоїдних та холінорецепторів виявлявся домінуючий ефект екзогенно введеного ацетилхоліну в регуляції секреції гідрохлоридної кислоти, а даларгіну - у гальмуванні секреції пепсиногену. Поєднане блокування М1-холінорецепторів на фоні впливу даларгіну посилює їх гальмівний ефект на секрецію кислоти та пепсиногену, що свідчить про незалежне включення холінергічних та опіоїдних механізмів у регуляцію секреторної функції шлункових залоз.
Поєднана дія даларгіну та метоклопраміду на секреторну функцію шлункових залоз призводить до значного інгібування секреції та дебіту іонів водню. Так, при поєднаній дії цих речовин гальмування кислотовиділення відбувалось найбільш виражено протягом першої години досліду і було на 45 % - 50 % меншим (р < 0,05) за рівень секреції інтактних тварин, і на 19 % - 21 % меншим, ніж при дії одного даларгіну.
Поєднана дія блокатора Д2-дофамінових рецепторів та даларгіну призводила до підвищення гальмування кислотовидільної функції парієтальних клітин. Так, якщо при самостійній дії даларгіну блокування виділення кислоти складало 62 %, то при спільній дії зростало до 80 %. Якщо пепсиновиділення при самостійній дії даларгіну зменшувалось на 33 % - 43 %, то за умов поєднаної дії даларгіну та метоклопраміду відзначалась тенденція до посилення гальмування - 43 % - 48 %.
Отримані результати підтверджують думку про те, що однократне введення метоклопраміду призводить до гальмування секреції шлункових залоз (Gupta RK, Kulshrestha V.K., Sharma M.L., 1989; Скляров О.Я., Пляцко М., Мандрик Ю. та співавт., 1998). При цьому, поєднана дія даларгіну та метоклопраміду виявила різні ланки у гальмівному процесі, що пов'язано з локалізацією опіоїдних та Д2-рецепторів. Посилення гальмівного ефекту на секреторну функцію шлункових залоз пов'язано з участю опіоїдних рецепторів, локалізованих на спінальних або мієнтеральних нейронах, завдяки чому зменшується виділення ацетилхоліну, або, можливо, прямою дією даларгіну на ендокринні клітини (EC, ECl, G), що локалізовані у СОШ, тоді як за участю метоклопраміду відбувається блокування центральних та периферійних Д2-дофамінових рецепторів.
За умов поєднаної дії даларгіну та гістаміну відзначалось зменшення гальмівного ефекту даларгіну на кислотовиділення. Так, протягом першої години секреція іонів Н+ зросла на 25 % (р < 0,05), а на другій годині експерименту - на 14 %, у порівнянні з впливом даларгіну. Таким чином, поєднана дія даларгіну та гістаміну свідчить про зменшення гальмівного ефекту даларгіну на парієтальні клітини шлункових залоз. Дія цих речовин на секрецію головних клітин мала менший вплив. Так, якщо самостійна дія даларгіну протягом першої години призводила до гальмування секреції пепсину на 33 %, то при поєднаній дії його з гістаміном - на 27 %.
Поєднана дія даларгіну та серотоніну виявила модулюючий вплив останнього на кислото- та пепсиновиділення, який полягав у блокуванні протягом першої години гальмівного ефекту даларгіну на секрецію кислоти та пепсину. Протягом другої години експерименту гальмівний вплив серотоніну зменшувався.
Кровоплин у СОШ за умов поєднаної дії лей-енкефаліну з гастроцепіном, L-аргініном та метоклопрамідом. Кровоплин у СОШ відіграє значну роль у запобіганні пошкоджень слизової оболонки, він не тільки відповідає за транспорт кисню та нутрієнтів до клітин, а також переносить диоксид вуглецю, іони водню та бікарбонати, які беруть участь у підтримці кислотно-лужного балансу і, таким чином, бере участь у формуванні та підтриманні слизового бар'єру (Самотина Г.Е., 1999; Скляров О.Я., 2007; Sato N. et al., 1998; Guha S., Kaunitz J.D., 2002).
У наших дослідженнях вихідний рівень кровоплину становив (328,9 ± 18,7) мл/хв·100 г. При довенному введенні даларгіну в дозі 0,1 мг/кг відзначались хвилеподібні зміни швидкості кровоплину - різке зниження протягом перших 5 хв, зростання на 15 хв та повторне зниження на 30 хв на 30 % (р < 0,05), у порівнянні з вихідним станом. Через годину показники швидкості кровоплину майже повертались до вихідного стану.
При блокуванні М1-холінорецепторів гастроцепіном швидкість кровоплину знижувалася до 35 % - 50 %, проте на 60-й хв залишалась на 10 % нижчою від показників вихідного рівня (рис. 4, I-1). При спільній дії даларгіну та гастроцепіну на 15-й хв відзначалось значне зниження швидкості кровоплину - на 63 %, яка в подальшому незначно зростала і на 60-й хв була на третину нижчою від вихідного рівня. Отже, за умов поєднаної дії даларгіну та блокування М1-холінорецепторів спостерігалось посилення ефектів дії даларгіну та гастроцепіну на шлунковий кровоплин, що призводило до різкого зменшення його швидкості у СОШ.
Отримані нами результати свідчать, що внутрішньовенне введення донора NO - L-аргініну (500 мг/кг) зумовлювало підвищення рівня кровоплину у сош на 44 % (р < 0,05) на 5-й хв, у порівнянні з контрольними показниками (рис. 4, II-1). Протягом наступних 30 хвилин швидкість кровоплину була на 30 % (р < 0,05), а на 60-й хв складав лише 12 % (р = 0,073), вищою за відповідні показники контрольних тварин. Така швидка і короткотривала дія нітрогену оксиду характеризує його як потужну і водночас нестійку вазоактивну субстанцію.
За умов поєднаної дії даларгіну та L-аргініну відзначалось значне зменшення швидкості кровоплину у СОШ на 50 % - 70 %, що свідчить про їх синергічну дію. Це можливо пов'язано з активацією еNOS та виникненням вазодилятації судин мікрогемоциркуляторного русла СОШ.
Самостійна дія метоклопраміду призводила до короткочасного зростання швидкості кровоплину протягом 5 хв з подальшим його зниженням, і в кінці досліду він був на 14 % нижчим за вихідний рівень. При поєднаній дії даларгіну та метоклопраміду були відзначені хвилеподібні зміни швидкості кровоплину протягом години - на початку спостерігалось швидке зростання шлункового кровоплину на 15 хв, у подальшому спостерігалось його зменшення на 24 %, а через годину показники майже повертались до вихідних значень. Поєднана дія даларгіну та метоклопраміду виявила модулюючий ефект на швидкість кровоплину - короткочасне його зниження змінювалось зростанням, що може бути пов'язане з активацією не тільки Д2-дофамінових рецепторів гладеньких м'язів травної системи, але і гладеньких м'язів судин, тоді як вплив даларгіну міг мати опосередковану дію. У зв'язку з цим, слід відзначити, що між опіоїдною та дофаміновою системами у регуляції скорочення гладеньких м'язів травної системи виявлено тісний зв'язок, що може також бути наявним і при регуляції м'язової стінки судин (Capasso A., Sorrentino L., 1997).
Процеси цитопротекції у СОШ за умов дії лей-енкефаліну та блокування М1-холінорецепторів, Д2-дофамінових рецепторів та при модулюванні no-синтазної системи. Дія даларгіну на фоні ульцерогенного впливу адреналіну призводило до зменшення структурно-геморагічних ушкоджень (СГУ) - знижувалась площа ушкоджень СОШ, що складала до 12 %, та характеру деструктивних змін - зменшувалась кількість ерозій, масивних та крапкових крововиливів, що становило 24 бали. Даларгін зменшував площу СГУ на 30 %.
Гістологічними дослідженнями відзначено, що, у основному, структурні компоненти СОШ були збережені, відзначалось зменшення набряку в тканині СОШ, ушкодження спостерігались у вигляді поверхневої деструкції епітеліоцитів.
Введення даларгіну призводило до зменшення вмісту МДА до (297,1± 7,6) мкмоль/гЧтк (на 10 %), вміст NO (на 21 %, р < 0,05), у порівнянні з ульцерогенним впливом адреналіну. Дія даларгіну призводила до зростання активності СОД як у СОШ (на 33 %), так в сироватці крові 38 % (р < 0,05), у порівнянні з впливом адреналіну. Активність каталази за умов поєднаної дії даларгіну на фоні адреналіну зменшувалась на 12 % .
Поєднана дія даларгіну та гастроцепіну не призводила до виражених морфологічних змін СОШ у порівнянні з дією одного даларгіну. Площа СГУ СОШ при цьому не зменшилась. Однак при поєднаній дії цих речовин відзначено зменшення ступеня ушкодження слизового бар'єру, ерозивних пошкоджень та набряку - тканина слизової оболонки стала щільнішою, ступінь ушкодження СОШ по застосованій шкалі становило 20 балів. Вплив даларгіну з гастроцепіном на фоні адреналіну призводив до: незначного зростання вмісту МДА - на 9 % у СОШ, зниження концентрації NO у на 22 % (р < 0,05); активність СОД зменшувалась на 29 % (р < 0,05); активність каталази змінювалась незначно.
Поєднана дія даларгіну та блокатора М1-холінорецепторів гастроцепіну на фоні ульцерогенної дії адреналіну, у порівнянні з впливом даларгіну на фоні адреналіну, призводила до незначного зростання цитопротекторних механізмів, що проявлялось у зменшенні ступеня ушкодження слизового бар'єру, ерозивних пошкоджень і набряку, та зниженні вмісту нітрогену оксиду та активності СОД. Це може бути пов'язане з тим, що гастроцепін блокує до 25 % - 3 0% нервових імпульсів, які йдуть по еферентних нервових волокнах до шлунка, що відповідно, призводить до зниження виділення ацетилхоліну (Partosoedarso E.R., 2000).
При введенні субстрату для NO-синтаз L-аргініну та дії даларгіну, у порівнянні з самостійним впливом даларгіну, у СОШ відзначалось незначне зростання площі структурних ушкоджень до 18 %, характер ушкоджень зменшився і становив 20 балів. За умов дії L-аргініну та даларгіну вміст МДА зменшувався на 17 % у СОШ, у крові на 34 %, концентрація NO у СОШ зменшувалась, а у крові зросла до 20,0 ± 7,7 ммоль/л, активність СОД зменшувалась на 60 % (р < 0,05), у порівнянні з впливом даларгіну на фоні адреналіну.
За умов дії даларгіну та одночасного блокування іnos селективним блокатором L-канаваніном на фоні впливу адреналіну виявляється виражене зменшення площі ульцерогенних ушкоджень поверхні слизової оболонки до 2 %- 3 %, які згідно з шкалою характеру ушкоджень становили від 3 до 6 балів. Тобто, якщо сам даларгін зменшував площу СГУ на 30 %, то при одночасному блокуванні даларгіну та іNOS площа СГУ зменшувалась на 39 %, що становить майже 92 % ушкодженої поверхні слизової оболонки шлунка. При гістологічному дослідженні СОШ зберігала всі свої компоненти у цілісному стані і майже не відрізнялась від стану норми. Процеси ліпопероксидації при блокуванні іnos L-канаваніном та одночасній дії даларгіну різко зменшувались. Так, вміст продуктів ТБК у СОШ складав 208,5 ± 25,5 мкмоль/гЧтк, що було менше за введення даларгіну на 31 % (р < 0,05), паралельно зменшувався вміст no на 35 % (р < 0,05). При цьому відзначається зниження активності СОД на 50 % (р < 0,05) та каталази на 37 % (р < 0,05), у порівнянні з впливом даларгіну. Отже, за умов активації д-опіоїдних рецепторів даларгіном та блокуванні іnos селективним блокатором L-канаваніном відзначався виражений цитопротекторний ефект - морфологічно спостерігалось різке зменшення ступеня та характеру структурних ушкоджень СОШ, одночасно проходило зниження процесів ліпопероксидації, вмісту оксиду азоту та активності СОД і каталази. Значна кількість оксиду азоту, що синтезується іnos, викликає ульцерогенні зміни у СОШ, а блокування іnos є потужним цитопротекторним фактором. Отримані результати виявили домінуючу роль іnos в механізмах ульцерогенезу.
Поєднана дія даларгіну та метоклопраміду не викликала значних змін вмісту МДА у СОШ у порівнянні з ефектом даларгіну, вміст оксиду азоту зменшувався у СОШ - на 35 % (р < 0,05), активність СОД різко знижувалась - на 62 % (р < 0,05), у порівнянні з впливом даларгіну. Отримані результати дають підстави говорити, що метоклопрамід при однократному введенні на фоні даларгіну та дії стресу може провокувати підвищення зростання процесів ульцерогенезу, які не пов'язані з NO-синтазною системою. З іншого боку даларгін, як цитопротективний фактор, не може попередити дію метоклопраміду, хоча має здатність зменшувати моторику гладеньких м'язів травної системи.
Висновки
1. У дисертації наведено теоретичне обґрунтування і нове рішення наукового завдання, що полягає у вивченні ролі опіоїдного пептиду даларгіну при його самостійній та поєднаній дії з агоністами та блокаторами різних рецепторів слизової оболонки шлунка на секреторну функцію шлункових залоз, кровоплин, процеси цитопротекції та ліпопероксидації. Відзначено, що даларгін може модулювати перебіг фізіологічних процесів, що буде залежати від функціонального стану рецепторного апарату слизової оболонки шлунка та системи L-аргінін - NO-синтази.
2. Дія даларгіну призводила до зменшення кислото- (на 44 %) та пепсиновидільної функцій (на 36 %) шлункових залоз. Поєднана дія даларгіну та ацетилхоліну призводила до підвищення кислотопродукції (на 34 %), тоді як пепсиновиділення суттєво не змінювалось, що свідчить про домінування ефекту ацетилхоліну в регуляції кислотовидільної функції шлункових залоз.
3. При дії даларгіну на фоні блокування М1-холінорецепторів гастроцепіном спостерігалось посилення пригнічення кислотовиділення (17 %), пепсиновиділення на 19% - 23 %, у порівнянні із самостійною дією даларгіну.
4. Спільна дія даларгіну та метоклопраміду на секреторну функцію шлункових залоз призводить до більш значного інгібування секреції та дебіту іонів водню, у порівнянні з дією одного даларгіну. За умов поєднаної дії даларгіну та метоклопраміду відзначалась тенденція до посилення гальмування пепсиновиділення - 43 % - 48 %, у порівнянні з дією одного даларгіну (33 % - 43 %).
5. Швидкість кровоплину після введення даларгіну мала хвилеподібний характер - зменшення швидкості кровоплину відбувалось на 5 та 30 хв на 20 % -30 %, а на 15-й та 60-й хв - зростання. При дії даларгіну на фоні блокування М1-холінорецепторів зниження швидкості кровоплину було на 35 % - 50 %, за умов поєднаної дії даларгіну та L-аргініну на 50 % - 70 % більше, що свідчить про потенціювання дії цих речовин. Дія даларгіну при блокуванні Д2 - дофамінових рецепторів призводила до зростання швидкості кровоплину.
6. Введення даларгіну призводило до зростання цитопротективних процесів у слизовій оболонці шлунка - зменшувалась площа та характер структурно-геморагічних ушкоджень, відзначалось зниження набряку слизової та збереження цілісності слизового бар'єру (на 30 %). Дія даларгіну супроводжувалась тенденцією до зниження процесів ліпопероксидації та NO (на 21 %, р < 0,05) і значним зростанням активності супероксиддисмутази у слизовій оболонці шлунка (на 33 %) та крові (на 38 %).
7. Блокування М1-холінорецепторів гастроцепіном на фоні дії даларгіну та стресових змін викликаних адреналіном, мало слабий цитопротекторний ефект у слизовій оболонці шлунка. За умов поєднаної дії даларгіну та гастроцепіну проявляється домінування ефекту даларгіну, що ймовірно пов'язано з ефектом активації периферійних д-опіоїдних рецепторів, а блокування М1- холінорецепторів мало модулюючий вплив.
8. За умов дії даларгіну на фоні блокування іnos відзначався виражений цитопротекторний ефект - морфологічно спостерігалось різке зменшення ступеня та характеру структурних ушкоджень слизової оболонки шлунка (на 39 %), одночасно проходило зниження процесів ліпопероксидації (на 31 %), вмісту оксиду азоту (на 35 %) та активності супероксиддисмутази (на 50 %) і каталази (на 37 %).
9. Поєднана дія даларгіну та L-аргініну призводить до незначного зменшення ульцерогенних ушкоджень: відзначалась тенденція до зниження процесів ліпопероксидації у слизовій оболонці шлунка (на 17 %), у плазмі крові - на 34 %. При цьому вміст NO у слизовій оболонці шлунка знижувався, а у крові дещо зростав, активність супероксиддисмутази у шлунку знижувалась (на 60 %).
10. За умов поєднаної дії даларгіну та метоклопраміду, на відміну від впливу даларгіну, відзначалось зростання площі структурно-геморагічних ушкоджень, зміни вмісту продуктів тіобарбітурової кислоти у слизовій оболонці шлунка були недостовірні, вміст NO (на 35 %) та активність супероксиддисмутази (на 62 %) зменшувались.
11. Різке зростання цитопротекторних процесів за умов поєднаного застосування даларгіну та введення селективного блокатора іNOS L-канаваніну може бути використаним для відновлення структурної цілісності та функціонального стану слизової оболонки шлунка при її виразковому ушкодженні.
Перелік умовних позначень
Д2-ДР-Д2-дофамінові рецептори
М1-ХР-М1-холінорецептори
МДА-малоновий діальдегід
ПОЛ-пероксидне окиснення ліпідів
СГУ-структурно-геморагічні ушкодження
СОД-супероксиддисмутаза
СОШ-слизова оболонка шлунка
ШК-швидкість кровоплину
іnosіндуцибельна NO-синтаза
noоксид азоту
Список наукових праць, опублікованих за темою дисертації
1. Мандрик Ю.В. Шлункова секреція за умов активації або блокування холінорецепторів при дії лей-енкефаліну / Ю.В. Мандрик, О.Я. Скляров, В.Ю. Ємельяненко // Експериментальна та клінічна фізіологія і біохімія. - 2004. - № 4 (28). - С. 19-26. Дисертант особисто виконав експериментальні дослідження, брав участь в аналізі одержаних результатів, підготував статтю до друку.
2. Changes in gastric secretion and mucosal blood flow under leu-enkephalin action during D2-dopaminergic receptors inhibition / A. Sklyarov, Yu. Mandryk, V. Yemelyanenko, O. Chemerys // Annales Universitatis Mariae Curie-Sklodowska. - 2004. - Vol. XVII, № 2. - P. 345-347. Дисертант особисто виконав експериментальні дослідження, проаналізував одержані результати.
3. Ємельяненко В.Ю. Шлункова секреція при поєднаній дії даларгіну з нейро-гуморальними речовинами у щурів/ В.Ю. Ємельяненко // Практична медицина. - 2007. - Т. XIV, № 3. - С. 90-95.
4. Ємельяненко В.Ю. Взаємозв'язок між процесами ліпопероксидації і NO-синтазною системою при стресовому ушкодженні слизової оболонки шлунка та їх корекція даларгіном / В.Ю. Ємельяненко, О.Я. Скляров // Медична хімія. - 2007. - Т. 9, № 4. - С. 34-37. Дисертантом проведено аналіз літератури, пошук, обробку та узагальнення отриманих результатів.
5. Патент на корисну модель 40239 UA, МПК A 61 K 38/22. Спосіб підвищення гастропротекції у експериментальних тварин / О.Я. Скляров, В.Ю. Ємельяненко (UA); патентовласник Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького. - № u200813498; заявл. 24.11.08; опубл. 25.03.09, Бюл. № 6.
6. Gastric secretion and mucosal blood flow under simultaneous action of D2-dophaminergic receptors or Ca2+-channels blockers and opioid receptors agonist / Yu. Mandryk, А. Sklyarov, M. Chervinska, V. Yemelyanenko // Neuro-humoral and cellular regulatory mechanisms of digestion processes: іnternational conference, 1-3 October, 2003. - Lviv, 2003. - P. 27-28.
7. Ємельяненко В.Ю. Секреторна функція шлункових залоз за умов одночасної дії даларгіну з гістаміном та серотоніном / В.Ю. Ємельяненко, О.Я. Скляров, М.Є. Червінська // Клітинні і субклітинні механізми функціонування травної системи: матеріали міжнародної конференції, 7-9 жовтня 2004 р. - Львів, 2004 - С. 26.
8. Ємельяненко В.Ю. Характер шлункової секреції за умов блокування М1-холінорецепторів, Д2-дофамінових рецепторів та дії лей-енкефаліну / В.Ю. Ємельяненко // Ювілейний VIII з'їзд ВУЛТ. Івано-Франківськ, 21-22 квітня 2005 р. - Українські Медичні Вісті. - 2005. - Т. 6, Число 1-2. - С. 403-404.
9. A review: role of vagus components in gastric secretion and cytoprotection mechanisms in stomach / А. Sklyarov, V. Yemelyanenko, Yu. Mandryk, P. Sklyarov // Neural-humoral and cellular regulatory mechanisms of digestion processes: 2nd International conference, 5-7 October, 2005. - Kyiv, 2005. - P. 44.
10. Yemelyanenko V. The nature of cytoprotectional mechanisms in stomach under conditions of dalargine, gastrocepine and L-arginine action / V. Yemelyanenko, А. Sklyarov / Neural-humoral and cellular regulatory mechanisms of digestion processes: 2nd International conference, 5-7 October, 2005. - Kyiv, 2005. - P. 49.
11. Скляров А.Я. Роль вагусных компонентов в регуляции секреторной функции желудка и процессов цитопротекции / А.Я. Скляров, В.Ю. Емельяненко, Ю.В. Мандрык // Нейронауки: теоретичні та клінічні аспекти. - 2005. - Т. 1, № 1 (додаток). - С. 108-109.
12. Ємельяненко В.Ю. Цитопротекторні процеси у шлунку за умов дії даларгіну з гастроцеприном та L-аргініном / В.Ю. Ємельяненко, О.Я. Скляров // Фізіологічний журнал. - 2006. - Т. 52, № 2. - С. 162.
13. Yemelyanenko V.Yu. Effect of leu-enkephalin on gastric secretion under the blockage of D2-dophamine and M1-cholinoreceptors // Neuro-humoral and cellular regulatory mechanisms of digestion processes: III International conference, 4-6 October 2007. - Lviv, 2007. - P. 52-53.
14. Yemelyanenko V.Yu. Role of L-canananine and L-arginine in citoprotective mechanisms of the action of opioid peptide-dalargin / V.Yu. Yemelyanenko, А.Yа. Sklyarov // Recoop HST Consortium. Bridges in life Sciences. Annual Scientific review. Croatia, Zagreb, October 4, 2008. - 2008. - P. 104.
15. Yemelyanenko V.Yu. Role of NO-synthase system in cytoprotective mechanisms of the action of opioid peptide-dalargin / V.Yu. Yemelyanenko, А.Yа. Sklyarov // Фізіологічний журнал. - 2009. - Т. 55, № 1. - С. 110.
Анотація
Ємельяненко В.Ю. Роль лей-енкефаліну у регуляції шлункової секреції, процесах цитопротекції та кровоплину за умов активації або блокування різних груп рецепторів у слизовій оболонці шлунка. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.03 - нормальна фізіологія. - Донецький національний медичний університет ім. М.Горького МОЗ України, Донецьк, 2010.
Дисертація присвячена визначенню особливостей секреторної функції шлункових залоз, кровоплину, процесів гастропротекції та ліпопероксидації, активності ензимів антиоксидантного захисту та NOS-синтазної системи у СОШ при дії опіоїдного пептиду даларгіну та його впливу за умов активації або блокування холіно-, Д2-дофамінових рецепторів, введенні L-аргініну або блокуванні iNOS в експерименті на щурах. Показано модулюючу роль ацетилхоліну та М1-холінорецепторів у регуляції секреції кислоти, пепсиногену та кровоплину за умов дії даларгіну. При одночасному введенні L-аргініну та даларгіну швидкість кровоплину знижувалась, тоді як при поєднаному введенні даларгіну та метоклопраміду відзначалось домінування впливу останнього. Відзначено особливості гастропротекції, зміни вмісту нітрогену оксиду, процесів ПОЛ та активності ензимів антиоксидантного захисту в СОШ при поєднаному введенні даларгіну і L-аргініну та дії даларгіну при блокуванні М1-холінорецепторів та Д2-дофамінових рецепторів. Відзначено різке зростання гастропротекторних процесів у СОШ за умов дії даларгіну на фоні блокування індуцибельної NO-синтази.
Ключові слова: шлункова секреція, кровоплин, процеси ліпопероксидації, даларгін, М1-холінорецептори, D2-дофамінові рецептори, оксид азоту, L-аргінін, L-канаванін.
Аннотация
Емельяненко В.Ю. Роль лей-енкефалина в регуляции желудочной секреции, процессах цитопротекции и кровотока при активации или блокировании разных групп рецепторов в слизистой оболочке желудка. - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.00.03 - нормальная физиология. - Донецкий национальный медицинский университет им. М. Горького МЗ Украины, Донецк, 2010.
Диссертация посвящена определению особенностей секреторной функции желудочных желез, кровотока, процессов липопероксидации, активности энзимов антиоксидантной защиты и NO-синтазной системы в слизистой оболочке желудка (СОЖ) при действии опиоидного пептида даларгина и его влиянии в условиях активации или блокирования холино-, Д2-дофаминовых рецепторов, введении L-аргинина или блокировании iNOS в эксперименте на крысах. Показана моделирующая роль ацетилхолина и М1-холінорецепторов в регуляции секреции кислоты, пепсиногена и скорости кровотока при действии даларгина. При одновременном введении L-аргинина и даларгина скорость кровотока снижалась, тогда как, при совместном действии даларгина и метоклопрамида отмечено доминирование влияния последнего. Показаны особенности гастропротекции, изменения содержания оксида азота, процессов ПОЛ и активности энзимов антиоксидантной защиты в СОЖ при совместном введении даларгина и L-аргинина и при действии даларгина при блокировании М1-холинорецепторов та Д2-дофаминовых рецепторів. Выявлено повышение цитопротекторных процессов в СОЖ при введении даларгина на фоне блокирования индуцибельной NO-синтазы.
Ключевые слова: желудочная секреция, кровоток, процесы лиопероксидации, даларгин, М1-холинорецепторы, Д2-дофаминовые рецепторы, оксид азоту, L-аргинин, L-канаванин.
Annotation
Yemelyanenko V.Yu. Role of leu-enkefalins in the regulation of gastric secretion, processes of cytoprotection, and blood flow under conditions of activation or blockage of different groups of receptors in gastric mucosa. - А Manuscript.
Dissertation for the candidate of medical sciences degree by speciality 14.03.03 - normal physiology. - M. Gorky Donetsk National Medical University Ministry of Public Health of Ukraine, Donetsk, 2010.
The dissertation is devoted to the determination of peculiarities of the secretory function of gastric glands, blood flow and NO-synthase system in GM under the independent action of opioid peptide - dalargin, its effect under conditions of activation and blockage of cholinergic and D2-dofaminergic receptors, injection of L-arginine or blockage of iNOS with L-canavaline in the experiment on rats.
It has been established that under the activation of cholinergic receptors with acetylcholine and simultaneous injection of dalargin, acid and pepsin secretion is regulated predominantly by the action of acetylcholine. Under the blockage of M1-cholinergic receptors simultaneous with the action of dalargin, production of hydrochloric acid was increasingly inhibited and this combined effect reached its maximum on the 60th minute of the experiment, that is, in contrast to the independent action of dalargin and gastrocepin, it was higher by 15 % and 53 %, respectively.
Combined action of the blockers of D2-dofaminergic receptors - metoclopramide and dalargin caused inhibition of the acidogenic function of the parietal cells. Thus, under the independent action of dalargin, blockage of acid secretion made 62 % and due to combined action of dalargin with metoclopramide, it increased up to 80 %. Independent action of dalargin induced reduction of pepsin secretion by 33 % - 43 % and combined action of dalargin with metoclopramide tended to inhibit pepsin secretion by 43 % - 48 %.
Under conditions of combined action of dalargin with histamine it has been noticed the reduction of inhibitory effect produced by dalargin on acid secretion: within the first hour secretion of H+ ions increased by 25 % (p < 0,05) and on the second hour of the experiment - by 14 % as compared to the effect of dalargin. Concerning the effect on the regulation of pepsin secretion, no significant changes have been observed.
Combined action of dalargin with serotonin displayed a modulating effect of the latter on acid and pepsin secretion which consisted in the blockage, within the first hour, of the inhibitory effect of dalargin on the secretion of acid and pepsin.
Due to injection of dalargin (0,1 mg/kg), there have been noticed the alternating changes in the rate of circulation - sharp reduction within the first 5 minutes, its enhancement on the 15th minute, and recurrent reduction by 30 % (p < 0,05) on the 30th minute versus the initial status. In an hour, indeces of the circulation rate almost approximated the initial values.
Intravenous injection of NO precursor, L-arginine (500 mg/kg), caused reduction of the level of blood flow in GM by 33 % (p<0,05) on the 5th minute as compared to the control indeces. At the end of the experiment, on the 60th minute, the rate of circulation was by 30 % (p<0,05) lower versus the initial index.
Under conditions of combined action of dalargin with L-arginine, there has been noticed a considerable reduction of the blood flow rate in GM - by 50 % - 70 % (p < 0,05) that is evidence of its synergetic action. This is probably associated with the activation of eNOS, increase of nitric oxide content and development of vasodilation in the microcirculatory bed of GM.
The rate of circulation in GM has been found out to reduce considerably due to combined action of dalargin and blockage of M1-CR as well as under the effect of dalargin and injection of L-arginine whereas in combined injection of dalargin and metoclopramide, effect of the latter was dominating.
It has been noticed that injection of dalargin at the background of adrenalin action resulted in the enhancement of cytoprotective processes in gastric mucosa (the area of structure-hemorrhagic lesions reduced, character of manifestations of the GM damage displayed positive changes, swelling of gastric mucosa relieved, and integrity of the mucous barrier was preserved), activity of lipoperoxidation processes diminished, content of nitric oxide decreased (by 21 %, p < 0,05), activity of SOD enhanced in both GM (by 33 %) and in the serum of blood (by 38 %, p < 0,05), and catalase activity - by 12 %.
M1-cholinergic and D2-dofaminergic receptors have been established to play their part under the action of dalargin at the background of stress. Combined action of dalargin with the blocker of M1-cholinoreceptors - gastrocepin, at the background of adrenalin impact versus the dalargin effect at the background of adrenalin, resulted in slight enhancement of cytoprotective mechanisms manifested by reduction of the degree of damage to the mucous membrane, erosive lesions and edema, decrease of NO content (by 22 %, p < 0,05), and reduction of SOD activity (by 29 %, p < 0,05).
...Подобные документы
Поєднання хронічних захворювань печінки із запальними та дегенеративно-дистрофічними змінами слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки. Кислотоутворююча функція шлунка поряд з гіпергастринемією при ЕВУШ на фоні дифузних захворювань печінки.
автореферат [49,6 K], добавлен 09.03.2009Ознайомлення із поняттям та класифікацією циститів. Вивчення етіології, патогенезу і методів діагностики гострих та хронічних запальних процесів в слизовій оболонці сечового міхура. Клінічна картина та лікування післяпологового та променевого циститів.
реферат [25,5 K], добавлен 24.09.2013Стан протеїназ-інгібіторної системи слизової оболонки шлунка й слизової оболонки кишечнику. Характер змін активності неспецифічних протеїназ шлункового соку у хворих. Стан компонентів протеїназ-інгібіторної системи й ультраструктурні зміни тканини шлунка.
автореферат [129,3 K], добавлен 18.03.2009Стан моторної активності шлунка й секреторного апарату шлунка при моделюванні вегетативного дисбалансу, дуоденогастрального рефлюксу. Первинний етап розвитку дуоденогастрального рефлюксу. Збір шлункового соку. Міоелектрична і секреторна активність шлунка.
автореферат [92,4 K], добавлен 21.03.2009Виразкова хвороба дванадцятипалої кишки - хронічне рецидивуюче захворювання, найхарактернішим проявом якого є утворення виразкового дефекту на слизовій оболонці. Основні методи хірургічного лікування, особливості та способи оперативних втручань.
контрольная работа [239,7 K], добавлен 02.09.2010Діагностика та лікування хворих на хронічний панкреатит в залежності від рівня кислотопродукції в шлунку. Особливості клініки та функціонального стану ПЗ у хворих на ХП з синдромом шлункової гіперацидності. Комбінована терапія з трьохдобовим призначенням.
автореферат [58,1 K], добавлен 05.04.2009Патогенетичні особливості виникнення ерозивно-виразкових уражень шлунка у хворих на хронічну хворобу нирок II та III стадії, обумовлену тривалим перебігом хронічного рецидивуючого пієлонефриту. Аналіз дослідження протеолітичної активності плазми крові.
статья [21,0 K], добавлен 07.11.2017Нові методи лікування із застосуванням лізиноприлу і глутаргіну на основі вивчення клініко-патогенетичних особливостей мозкового і периферійного кровоплину у хворих на артеріальну гіпертензію, аналіз впливу лікування на клінічний перебіг захворювання.
автореферат [32,9 K], добавлен 21.03.2009Вивчення антиоксидантної системи організму та впливу на її стан різних факторів. Вивчення тютюнопаління як одної з проблем цивілізованого суспільства. Лабораторне дослідження стану антиоксидантної системи щурів, які підлягали дії тютюнового диму.
дипломная работа [379,3 K], добавлен 21.03.2015Розвиток апоптотичних процесів біохімічно за ДНК-фрагментацією в порівнянні з морфологічною детекцією при використанні ядерного барвника Хехст у тканині міокарда при антрацикліновій моделі гострої серцевої недостатності (ГСН) і за умов активації ОР.
автореферат [124,0 K], добавлен 10.04.2009Загальна характеристика, етіологія і патогенез, класифікація та клінічна характеристика виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки. Основні підходи до немедикаментозного i відновного лікування при захворюваннях, лікувальна дія фізичних вправ.
курсовая работа [43,6 K], добавлен 16.08.2010Аналіз патогенетичних особливостей виникнення ерозивно-виразкових уражень шлунка у хворих на хронічну хворобу нирок II та III стадії. Дослідження стану необмеженого протеолізу шляхом визначення лізису азоальбуміну, азоказеїну та азоколу (лізис колагену).
статья [20,4 K], добавлен 31.08.2017Оцінка інтенсивності еритропоезу у щурів з експериментальним стрептозотоциновим діабетом. Активність NO-синтази в еритроцитах щурів у нормі і за умов ЦД 1-го типу. Динаміка вмісту лігандних форм гемоглобіну та кисень-зв’язуюча функція пігмента крові.
автореферат [35,8 K], добавлен 29.03.2009Розвиток, патогенетичні ланки, класифікація, клінічні особливості бронхіальної астми в дітей. Алгоритм терапії астматичного нападу. Класифікація та сучасні терапевтичні підходи до лікування виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки у дітей.
реферат [240,3 K], добавлен 12.07.2010Визначення на макро- та мікроструктурному рівнях закономірностей перебудови міокарда і змін хімічного складу серця за умов дії деяких комбінацій солей важких металі у тварин різних вікових груп та можливості корекції виявлених змін "Тіотриазоліном".
автореферат [36,0 K], добавлен 29.03.2009Виразкова хвороба (ВХ). Макроскопічний стан гастродуоденальної зони та гістологічні зміни СО шлунка у хворих на ВХ ДПК та їх динаміку під дією ІГТ до лікування і через 30 днів після проведення ерадикації. Функціонально-метаболічний резерв організму.
автореферат [219,0 K], добавлен 12.03.2009Пошук в експерименті впливу ритмічної краніоцеребральної гіпотермії на нейрогуморальні механізми регуляції циклічних процесів репродуктивної системи в самок-щурів, які перенесли емоційно-больовий стрес. Регуляторні процеси в центральній нервовій системі.
автореферат [612,6 K], добавлен 09.03.2009Залози внутрішньої секреції, що виробляють біологічно активні речовини. Гормони: хімічний склад, рецептори, схема дії, вплив на діяльність органів. Анатомічна будова і функції гіпоталамуса, гіпофіза, наднирника, щитоподібної та підшлункової залоз.
презентация [4,1 M], добавлен 10.04.2015Клінічні прояви феохромоцитоми. Клінічні варіанти захворювання. Збільшення наднирника чи зміни його структури. Накопичення метайодобензилгуанедина, переважання секреції дофаміну. Медикаментозна терапія при неможливості провести хірургічне лікування.
презентация [1023,7 K], добавлен 03.04.2016Вплив флуренізиду на кислототвірну функцію шлунка у хворих на ВХ ДПК. Особливості варіабельності серцевого ритму. Порівняння ефективності ерадикації. Параметри загальної спектральної потужності під час фонової проби. Повна клінічна ремісія хворих.
автореферат [36,0 K], добавлен 21.03.2009
