Процес формування терапевтичних ремісій у хворих, залежних від опіоїдів

Размещено на http://www.allbest.ru/

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ ДУ «ІНСТИТУТ НЕВРОЛОГІЇ, ПСИХІАТРІЇ ТА НАРКОЛОГІЇ АМН УКРАЇНИ"

14.01.17 - наркологія

УДК: 616.89-008.441.13-085.214-092:612.015/.017

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Процес формування терапевтичних ремісій у хворих, залежних від опіоїдів (імунологічні, біохімічні та психологічні особливості)

ФІТЬКАЛО ОЛЕГ

СТЕПАНОВИЧ

Харків-2010

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького МОЗ України.

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор ФІЛЬЦ Олександр Орестович - завідувач кафедри психіатрії та психотерапії ФПДО Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького МОЗ України.

Офіційні опоненти:

· доктор медичних наук, МІНКО Олександр Іванович, ДУ "Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України", завідувач відділу профілактики та лікування алкоголізму.

· доктор медичних наук, професор СОННИК Григорій Трохимович, ВДНЗ "Українська медична стоматологічна академія", кафедра психіатрії, наркології та медичної психології, професор кафедри.

Захист дисертації відбудеться " 07 " квітня 2010 р. о 10єє годині на засіданні спеціа- лізованої вченої ради Д 64.566.01 при ДУ "Інститут неврології, психіатрії та нар-кології АМН України" за адресою: 61068, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 46.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДУ "Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України": м. Харків, вул. Академіка Павлова, 46.

Автореферат розіслано " 04 " березня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат медичних наук, ст.наук.співр. Л.І. Дяченко

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Опіоїдна залежність становить одну з найгостріших медико-соціальних проблем як в Україні, так і в більшості країн світу ( Пятницкая И.Н.,1994; Ігнатов М.Ю. та ін.,2007; Лінський І.В., Голубчиков М.В., Мінко О.І.,2006). За даними МОЗ України станом на 01.01.2009 р. зареєстровано біля 83089 хворих з наркотичною залежністю (179,90 на 100 тис.населення), з яких 62711 осіб страждають на залежність від опіоїдів (135,76 на 100 тис.населення).

Сьогодні спостерігається стійка тенденція до погіршення протікання захворювання, що заставляє лікарів щоденно зустрічатись із необхідністю рішення складних завдань - діагностичних, лікувальних та відновно-реабілітаційних (Волошин П.В. та ін., 2002; Сосин И.К.,Чуев Ю.Ф., 2002; Гамалея Н.Б. и др., 2002; Сонник Г.Т., 2004; Мінко О.І., Лінський І.В., 2004; Винникова М.А., 2004; Акперов Э.К. и др.,2006). Суперечливими залишаються різні підходи та способи до терапії цієї важкої недуги, особливо на ранніх етапах лікування (Алигулиев А.Р. и др.,1991; Березанська Н.Д., 2000; Братанова С.Б., 2001; Горбань А.Є., 2002;). Прямим наслідком цієї обставини є труднощі у виборі оптимальної терапевтичної тактики протирецидивної терапії.

Численні літературні джерела вказують, що психологічні, імунологічні та біохімічні порушення в осіб, залежних від опіоїдів, (Лысенко И.П.,1993; Волошина Н.П. и др.,2000; Воробьева Т.М., 2002; Иванец Н.Н.,2002; Кузьминов В.Н. и др.,2002; Анохина И.П.,2002; Гавенко В.Л. та ін.,2003; Leevy C.B.,2005; Кардашян Р.А.,2006; Скрипніков А.М., Напрєєнко О.К., Сонник Г.Т.,2006; Артемчук А.А.,2007; Корошніченко Д.М.,2008) істотно впливають на ефективність лікування.

Недостатнє вивчення особливостей клініки захворювання диктує життєву необхідність пошуку нових діагностичних тестів, які мають значення не тільки для вивчення самої патології, але і для прогнозування її перебігу та кінцевого наслідку. Виявлення предикторів терапевтичної ремісії у хворих, залежних від опіоїдів, дозволить використовувати їх для індивідуального прогнозу стійкості терапевтичної ремісії, а отже, і вдосконалити діагностику та покращити результат лікування.

Матеріли і методи дослідження. Клінічна частина дослідження виконувалась протягом 2005-2008 років на базі I-го відділення Львівського обласного державного клінічного наркологічного диспансеру. Програма дослідження передбачала послідовне застосування клініко-динамічного, клініко-катамнестичного, клініко-лабораторного та статистичного методів. Лабораторна частина дослідження виконана в центральній науково-дослідній лабораторії Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького.

Обстежено 86 хворих, залежних від опіоїдів (шифр - F 11.2 за МКХ-10), з яких 44 особи (I-а група порівняння) отримували препарат "Тетлонг-250", і 42 особи (II-а група порівняння) отримували плацебо (для збереження специфічних органолептичних властивостей препарату як плацебо використовувався чистий розчинник - диметилсульфоксид). Середній вік осіб зазначених груп становив 31,4±1,5 роки та 29,3±1,6 роки відповідно.

Вивчення анамнезу скарг пацієнтів та поведінкових проявів серед пацієнтів проводилось в рамках клініко-психопатологічного методу. Кількісна оцінка наявних психічних та поведінкових розладів здійснювалася за допомогою психодіагностичних методик, а саме: шкали динаміки психопатологічних розладів (Карамена А.А.,2000); шкали Цунга для самооцінки депресії (Zung W.W.K, 1965); анкети для оцінки проявів синдрому ангедонії (Е.М.Крупицького, 1998); шкали особистісної та реактивної тривожності Ч.Д. Спілбергера - Ю.Л. Ханіна (2001), яка дозволила визначити рівні тривожності пацієнта; шкали загального клінічного враження та шкали динаміки соматовегетативних проявів синдрому залежності від опіоїдів (Белова А.Н.,2002). Лабораторні дослідження передбачали оцінку біохімічних показників крові хворих (включно з показниками стану системи біогенних амінів) (Камышников В.С., 2002), а також оцінку показників клітинного та гуморального імунітету (Діагностикум еритроцитарний для виявлення субпопуляцій Т-і В-лімфоцитів людини. Харків, «ТОВ НВЛ Гранум»; державний реєстраційний номер №4725/2006). Для дослідження динаміки стану хворих протягом періоду спостереження всі пацієнти проходили обстеження за допомогою зазначених методів чотири рази: на 0-у, 15-у, 30-у та 60-у добу лікування. Для ретроспективної оцінки виявлених ознак, як предикторів ремісії або рецидиву, проводилось шестимісячне катамнестичне спостереження середніх значень досліджуваних параметрів, їх дисперсії, взаємозалежностей та вірогідності відмінностей у групах порівняння; використовувались методи математичної статистики, зокрема, метод дисперсійного та кореляційного аналізу (Е.Е. Рафалес-Ламарк, 1971; С.Н. Лапач та ін., 2000) із застосуванням програмного пакету "Statistica 6.0" та розрахункових таблиць "Excel" з програмного пакету "МS Office 2003". Для узагальнення і формалізації отриманої інформації розраховувались діагностичні коефіцієнти (ДК) та міри інформативності (МІ), що дало можливість розробити відповідні прогностичні таблиці для оцінки вірогідності ремісії або рецидиву на основі послідовної діагностичної процедури Вальда (у модифікації Є.В. Гублера, 1978), що забезпечило скорочення часу обробки діагностичних показників. За допомогою математичного аналізу визначено прогностичну чутливість та інформативність клініко-лабораторно-імунологічних показників.

Результати досліджень та їх обговорення. В роботі застосовувся розроблений та зареєстрований метод терапії постабстинентних станів пролонгованим лікарським засобом дисульфіраму «Тетлонг-250» в стаціонарних та амбулаторних умовах у порівнянні з плацебо.

За результатами вивчення динаміки афективного стану хворих виявлено, що в пацієнтів І-ї групи порівняння на 60-ту добу лікування, показники були вірогідно (р<0,05) нижчими, ніж у II-й групі, що отримували плацебо. Так середні значення становили: при тривозі (0,38±0,020 балів проти 1,1±0,03 балів) та при депресії (29,04±1,80 балів проти 39,23±0,97 балів) (р<0,05). Особистісна тривожність (19,12±0,87 балів проти 21,34±1,27 балів) та реактивна тривожність (10,63±0,96 балів проти 26,54±1,47 балів) зазнавала прискореної редукції в процесі лікування у порівнянні з плацебо.

Встановлено також, що серед пацієнтів І-ї групи в структурі постабстинентного синдрому відзначалася достовірно (р<0,05) швидша редукція соматовегетативних проявів: гіпергідроз (з 1,05±0,09 балів до 0,11±0,07 балів); тремор (з 2,16±0,07 балів до 0,45±0,06 балів); озноб (з 1,35±0,04 балів до 0,18±0,02 балів); відсутність апетиту (з 1,56±0,07 балів до 0,97±0,11балів); слабкість (з 2,56±0,16 балів до 1,32±0,02 балів); спрага (з 1,89±0,06 балів до 0,36±0,05 балів ); нудота (з 1,12±0,01балів до 0,45±0,00 балів); блювота (з 1,00±0,01 балів до 0,23±0,00 балів), м'язові болі (з 2,56±0,05 балів до 1,00±0,06 балів); кишкові дискінезії (з 2,67±0,06 балів до 0,67±0,04 балів); підвищений артеріальний тиск (з 2,98±0,07 балів до 0,29±0,04 балів); знижений артеріальний тиск (з 1,68±0,04 балів до 0,32±0,02 балів); гіпертермія (з 1,49±0,06 балів до 0,28±0,00 балів); ринорея (з 0,86±0,04 балів до 0,18±0,01 балів), і зникали вони достовірно швидше, ніж у пацієнтів ІІ-ї групи порівняння (р<0,05).

В результаті дослідження у пацієнтів І-ї та II-ї груп порівняння наприкінці періоду спостереження показники рівнів адреналіну складали (21,3±0,80 мкг/добу проти 19,9±0,96 мкг/добу), дофаміну (152,7±35,6 мкг/добу проти 259,1±16,2 мкг/добу), серотоніну ( 0,8±0,05 мкг/смі проти 0,5±0,03 мкг/смі )

Більш висока ефективність лікування спостерігалась у І-ї групі в порівнянні із II-ї групою за рахунок елімінації із організму біологічно активних субстанцій у вигляді маркерів ендотоксикозу - креатиніну (83,50±2,54 мкмоль/л проти 125,30±3,00 мкмоль/л), білірубіну (17,60±0,40 мкмоль/л проти 18,00±0,50 мкмоль/л), аланінамінотрансферази (ALT) (0,50±0,05 мкмоль/г.мл. проти 0,68±0,06 мкмоль/г.мл.) та аспартатамінотрансферази (AST) (0,45±0,02 мкмоль/г.мл. проти 0,52±0,07 мкмоль/г.мл.).

При застосуванні пролонгованої лікарської форми дисульфіраму «Тетлонг-250» (у порівнянні із плацебо) спостерігалась нормалізація імунного статусу пацієнтів, залежних від опіоїдів, протягом періоду лікування. Це дозволило вдальнійшому використати зазначені показники, з одного боку, як додаткові маркери ступеню важкості залежності від опіоїдів на момент початку лікування, а з іншого, - як маркери зворотнього розвитку наявних розладів на етапах формування терапевтичної ремісії (маркери ефективності лікування). При цьому, у пацієнтів I-ї групи наприкінці лікування спостерігались достовірно (p<0,05) вищі рівні CD3+ - лімфоцитів (0,82±0,04 Г/л проти 0,71±0,23 Г/л ) у порівнянні із II-ю групою. Показано, що застосування пролонгованої лікарської форми дисульфіраму (у порівнянні з плацебо) прискорює збільшення абсолютного і відносного числа СD3+- лімфоцитів на 60-у добу обстеження. Вже в цю добу число СD3+-лімфоцитів у хворих I-ї групи складало (52,6±0,81% або 0,82±0,04 Г/л), що вірогідно не відрізнялося від аналогічного показника здорових осіб (р>0,05). В осіб з II-ої групи (плацебо) такої позитивної динаміки не відмічено.

Наприкінці лікування хворих I-ї групи спостерігались вищі рівні показників CD4+ - хелперів (0,22±0,03 Г/л проти 0,15±0,02 Г/л); CD22+ - лімфоцитів (0,48±0,02 Г/л проти 0,32±0,09 Г/л); імунорегуляторного індексу (ІРІ) (1,46±0,11 проти 1,16±0,13). Аналіз динаміки цього індексу серед хворих II-ї групи показав відсутність будь-якого збільшення показника ІРІ. Навпаки, доведено його зниження в 1,12 разів на 60-у добу у порівнянні з початком спостереження (р<0,05) даної групи хворих.

У хворих II-ї групи порівняння (плацебо) виявлено стабільно високі рівні IgG і достовірно (p<0,05) нижчі рівні імуноглобулінів класу G (IgG) у хворих I-ї групи ( 15,50 ± 0,57 Г/л проти 17,90 ± 0,60 Г/л ), що вказує на зменшення антигенного навантаження на імунну систему в цих хворих і позитивний вплив досліджуваного препарату.

Рівень сироваткового IgА у хворих I-ї групи мав чітку тенденцію до нормалізації показників. Так імуноглобуліни класу А (IgA) I-ї групи в порівнянні з II-ю групою складали (2,84 ± 0,29 Г/л та 2,30 ± 0,30 Г/л ) відповідно (р<0,05). опіоїд терапевтичний ремісія гомеостаз

Якщо на початок дослідження концентрація ЦІК у хворих I-ї групи становила (233,50±39,10 ум.од.) то на 60-у добу вона зменшилась в 2,3 рази і відповідно становила (102,70±9,40 ум.од. р<0,05). На тлі застосування досліджуваного препарату вміст циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) зменшувався, що позитивно характеризувало елімінуючу здатність досліджуваного препарату. Наприкінці лікування вміст ЦІК в I-й та II-й групах порівняння відповідно становив (102,70 ± 9,40 ум.од. проти 159,60 ±30,80 ум.од) (р<0,05). Фактори, що впливають на ремісію чи рецидив захворювання на початку лікування є: тривалість захворювання ?5 років, середня доза наркотику >5 мл/добу, вміст -ліпопротеїдів у сироватці крові <31 ум.од. (табл. 1).

Таблиця 1 Предиктори ремісії і рецидиву на момент початку лікування (0 день).

Примітка: * - достовірність відмінностей між групами "Рецидив" і "Ремісія" за точним методом Фішера (ТМФ).

Розрахунки ДК і МІ дали можливість створити прогностичні таблиці для визначення вірогідності ремісії або рецидиву на будь-якому етапі терапії, в тому числі на момент початку лікування (табл.1). У роботі зазначені діагностичні таблиці, за суттю, є прогностичними, оскільки в них були зведені діагностичні ознаки одержані від осіб, у яких у майбутньому спостерігалися ремісія або рецидив хвороби. При цьому, за критеріями процедури Вальда (у модифікації Гублера), достовірний (p<0,05) прогноз ремісії (позитивний результат тесту) визначався для кожного пацієнта лише в тому випадку, коли сума ДК ознак, притаманних пацієнтові, дорівнювала або перевищувала порогове значення 13 одиниць.

Ретроспективний аналіз клінічних, психодіагностичних, біохімічних та імунологічних характеристик у хворих з різними результатами лікування дозволив визначити предиктори ремісії або рецидиву, розрахувати їх діагностичні коефіцієнти (ДК) і міри інформативності Кульбака (МІ). Це дозволило побудувати рейтинг інформативності всіх досліджених характеристик, як предикторів стійкості ремісій у хворих, залежних від опіоїдів. Використання нормованого показника ступеня відхилення психологічних, біохімічних та імунологічних показників дозволило математично коректно зважити величину їх порушень на різних етапах дослідження.

Зрозуміло, що для прогнозування стійкості ремісій у хворих залежних від опіоїдів на різних етапах лікування слід використовувати найінформативніші із доступних предикторів, і лише в разі їхньої відсутності залучати до аналізу предиктори з відносно низькою інформативністю.

Примітка: *- для порівняння з іншими показниками, які вимірювались чотири рази протягом

дослідження, сумарну інформативність (МІ) цього параметру було помножено на 4.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі представлено рішення актуального науково-практиного завдання - прогнозування ефективності лікування хворих, залежних від опіоїдів, на основі дослідження психопатологічних, імунологічних та біохімічних особливостей процесу формування ремісій під час тривалої протирецидивної терапії.

1. Результати проведених досліджень свідчать, що лікування дисульфірамом пролонгованої дії у хворих, залежних від опіоїдів, нормалізує афективний стан за рахунок достовірної (p<0,02) редукції депресії (46.68±1.92 балів і 29.04±1.80 балів), проявів реактивної тривожності (52,16±1,77 балів і 10,63±0,96 балів), а також супутньої соматовегетативної симптоматики (p<0,05).

2. Згідно з даними проведених досліджень встановлено, що у хворих, залежних від опіоїдів, наявні порушення клітинной та гуморальної ланок імунної системи: збільшена кількість В-лімфоцитів (в 1,1 рази у порівнянні з контрольною групою при p<0,05), підвищений синтез IgМ, IgG (1,7 рази у порівнянні з здоровими людьми при p<0,05), циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) (233,50±39,10 ум.од проти 102,70 ± 9,40 ум.од.) (р<0,05). Розроблений метод лікування призводить до нормалізації показників імунної системи.

3. Отримані клініко-біохімічні дані підтверджують, що після проведеного лікування відновлюється гомеостаз хворих, залежних від опіоїдів, за рахунок підвищення показників: адреналіну та серотоніну (відповідно, p<0,05): зниження рівнів креатиніну, дофаміну, аланінамінотрансферази та аспартатамінотрансферази (відповідно, p<0,05).

4. При порівнянні частоти досліджених клінічних, анамнестичних, біохімічних та імунологічних ознак в досліджуваних групах пацієнтів, залежних від опіоїдів, із якісно відмінними результатами лікування виявлено сукупність предикторів стійкості терапевтичних ремісій, серед яких найбільш інформативними є: тривалість захворювання (МІ=7,68), вміст ?-ліпопротеїдів у сироватці крові (МІ=7,11), а також середні добові дози наркотику на момент початку лікування (МІ=4,92).

5. Доведено, що вірогідність формування шестимісячної ремісії у хворих, залежних від опіоїдів, при застосуванні дисульфіраму пролонгованої дії достовірно вище (p=0,03137) ніж у пацієнтів, які приймали плацебо (62% проти 38%) .

6. Показано, що 50 із 86 хворих, залежних від опіоїдів, (протягом - 6 місяців катамнестичного спостереження) перебували в стані ремісії, а у 36 пацієнтів стався рецидив захворювання.

7. На основі визначених предикторів та послідовної процедури Вальда (у модифікації Гублера) розроблено метод, що забезпечує надійне прогнозування ремісії у хворих, залежних від опіоїдів протягом шестимісячного періоду з моменту початку лікування. Цей метод має 96,00% чутливість, 97,22% специфічність та 96,51% безпомилковість.

8. Лікування хворих, залежних від опіоїдів, за запропонованою схемою, з використанням дисульфіраму пролонгованої дії забезпечило досягнення бажаного клінічного результату: нормалізацію клінічних показників, прискорило терміни клінічного одужання та знизило кількість рецидивів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Фільц О. О. Вплив препарату Тетлонг-250 на регуляцію біогенних амінів у післяабстинентному періоді опійної наркоманії / О. О. Фільц, О. С. Фітькало // Експериментальна та клінічна фізіологія і біохімія. - 2008. - № 4. - С. 93-96 (Дисертант аналізував та узагальнював отримані результати).

2. Фітькало О. С. Предиктори ефективності використання препарату „Тетлонг-250” у хворих, залежних від опіоїдів / О. С. Фітькало // Експериментальна та клінічна фізіологія і біохімія. - 2009. - № 2. - С. 61-65.

3. Фільц О. О. Вплив наркотичних речовин кустарного виробництва на імунологічну реактивність : експериментальні дослідження / О. О. Фільц, О. С. Фітькало, , О. І. Грушка // Досягнення в галузі аналітичної, судово-медичної, клінічної токсикології та наркології : Всеукр. наук.- практ. конф. з міжнародною участю. Актуальні питання фармацевтичної та медичної науки та практики: зб. наук. ст. Вип.ХХ. -Запоріжжя: Вид-во ЗДМУ, 2007. -

С. 264-268 ( Внесок дисертантна: провів експериментальні дослідження, аналізував та узагальнював отримані результати ).

4. Особливості ультраструктури нейропілля кори лобних часток головного мозку білих щурів-самок за умов відміни споживання етанолу /

В. І. Ковалишин, І. Й. Влох, Н. М. Гринчишин, О. С. Фітькало, Л. П. Козак // Практична медицина. - 2008. - № 4. - С. 122-132 ( Дисертант виконував експериментальну частину, аналізував та узагальнював результати ).

5. Фільц О. О. Психостимулятори кустарного виробництва, експери-ментальні дослідження / О. О. Фільц, О. С. Фітькало, , О. І. Грушка // Довженківські читання : Сучасний погляд на лікування станів залежності та патології потягів : матеріали 8-ї Укр.наук.практ.конф., 3-4 квітня 2007 р. - Х., 2007. - С. 207-208 ( Дисертант виконував експериментальну частину, аналізував та узагальнював результати ).

6. Собєтов Б. Г. Значення комплайєнсу в ефективності лікування опійних наркоманів / Б. Г.Собєтов, О. С. Фітькало // Медицина світу. - 2006. - Додаток «Психіатрія» : Хронічність у психіатрії: стан чи процес. Визначення та підходи до терапії. - С. 43-45 (Особистий внесок здобувача: провів огляд літератури за темою, сформував висновки та підготовив статтю до друку).

7. Фільц О. О. Опійна наркоманія - лікування / О. О.Фільц, Б. Г. Собєтов, О. С. Фітькало // Запорожский медицинский журнал. - 2006. - № 6. - С. 99-99 (Особистий внесок здобувача:розробив схеми лікування препаратом, підготовив статтю до друку).

8. Фітькало О. С. Оцінка ефективності застосування препарату „Тетлонг-250” при лікування постабстинентного стану у опійних наркоманів / О. С. Фітькало, Собєтов Б. Г. // Актуальні проблеми профілактичної медицини : зб. наук. праць. - Львів, 2007. -Вип. 7. - С. 85-86 ( Особистий внесок здобувача: клініко-лабораторне обстеження хворих, висновки та підготовка статті до друку).

9. Фітькало О. С. Застосування принципів доказової медицини в наркології / О. С. Фітькало // Медицина світу. - 2007. - Додаток «Психіатрія» : Психіатрія в період доказової медицини. - С. 33-35.

10. Фітькало О. С. Застосування вітчизняного препарату «Тетлонг-250» в наркології / О. С. Фітькало // Х11 конгрес Світової федерації українських лікарських товариств : тез.доп, м. Івано-Франківськ, 25-28 вересня 2008 року. - Івано-Франківськ ; Київ ; Чікаго, 2008. - С.79.

11. Фітькало О. С. Зміни імунологічних показників у хворих опійною наркоманією / О. С. Фітькало // Імунологія та алергологія. - 2008. - №. 3/1. -С.115.

12. Фітькало О. С. Деякі аспекти терапії постабстинентного стану опійної наркоманії / О. С. Фітькало // Архів психіатрії. - 2008. - Т.14, № 1. - С. 68-69.

13. Фітькало О. С. Біоетика в наркології / О. С. Фітькало // Біоетика в системі охорони здоров'я і медичної освіти : міжнародна наук.- практ. конф. - Львів, 2009. - С. 532- 533.

14. Зазуляк Т. С. Визначення вмісту серотоніну у крові за допомогою удосконаленої спектрофлуорометричної методики : Інформаційний лист / Т.С.Зазуляк, В. Г. Корнієнко, Ю. Б. Кузьмінов, О. С. Фітькало / ЛНМУ ім.Д.Галицького ; Укрмедпатент. - К., 2007 ( Проблема «Біологія та мед.хімія» вип. № 140) ( Дисертант розробляв методику, аналізував та узагальнював отримані результати згідно модифікованої методики)

15. Пат. 23887 UA, МПК К 31/00, А 61 Р 43/00, А 61 Р 25/36 Спосіб лікування постабстинентного стану у опійних наркоманів / Фітькало О. С., Собетов Б. Г; заявник і патентовласник /Львівський національний медичний університет ім.Данила Галицького. - № u200701035; заявл. 01.02.2007; опубл. 11.06.2007. Бюл.№8. - 3с. (Здобувачем виконано аналіз інформаційних джерел та пошук прототипу винаходу, розроблений спосіб введення препарату ).

16. Свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір № 22707” Фільц О. О. „Протокол клінічного дослідження препарату „Тетлонг-250” / Фільц, О. О., Фітькало О. С., Собєтов Б. Г. ( Дисертант розробив протокол дослідження ).

АНОТАЦІЯ

Фітькало О.С. Процес формування терапевтичних ремісій у хворих, залежних від опіоїдів (імунологічні, біохімічні та психологічні особливості). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.17 - наркологія - ДУ "Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України", Харків, 2010.

Дисертаційна робота присвячена розробці методу прогнозування ефективності лікування хворих, залежних від опіоїдів, на основі дослідження психопатологічних, імунологічних та біохімічних особливостей процесу формування терапевтичних ремісій.

У результаті визначення інформативності даних, які отримані під час анамнестичних, психодіагностичних, біохімічних та імунологічних досліджень, як предикторів терапевтичних ремісій у хворих, залежних від опіоїдів, запропоновано метод прогнозування стійкості терапевтичних ремісій у даної категорії хворих.

Ключові слова: хворі, залежні від опіоїдів; психопатологічні, біохімічні, імунологічні методи дослідження; предиктори терапевтичних ремісій.

Фитькало О.С. Процесс формирования терапевтических ремиссий у больных, зависимых от опиоидов (иммунологические, биохимические та психопатологические особенности). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.17 - наркология - ДУ "Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України", Харків, 2010.

Программа исследования больных была реализована с применением комплексного динамического, клинико-психодиагностического, клинико-лабораторного методов. Предложено теоретическое обобщение и новое решение научной задачи, касающейся особенностей последовательного формирования терапевтической ремиссии у больных, зависимых от опиоидов, путем разработки метода прогнозирования эффективности лечения этих больных на основании исследования психопатологических, иммунологических и биохимических особенностей формирования терапевтических ремиссий.

Исследуемые группы составили стационарные больные опийной наркоманией (F 11.2). Критериями эффективности проводимых лечебно-реабилитационных мероприятий являлись: динамика клинических и психологических показателей, длительность ремиссий. Результаты исследования и лечения больных систематизировались и в последующем подвергались статистическому анализу. Представлены результаты лечения 86 пациентов (мужчин) в двух группах сравнения: больные, получавшие препарат „Тетлонг-250” (Iгр.-44 чел.), больные, получавшие плацебо (IIгр.- 42 чел.).

Для обоснования метода прогнозирования результатов лечения больных, зависимых от опиоидов, была изучена динамика аффективных состояний больных, иммунитета и биохимических показателей крови у больных, как предикторов заболевания (маркеров следующих действий). Данные характеристики фиксировались в популяции больных при формировании ремиссий или, наоборот, при рецидивах.

Следующий этап работы предполагал обоснование метода прогнозирования результатов лечения. У больных по данным анамнестических, психодиагностических и лабораторных исследований при помощи сравнения частот разных признаков в группах пациентов с характерно отличительными результатами лечения (шестимесячная ремиссия или рецидив) было определено большое количество предикторов как полной ремиссии, так и рецидива. Определение значительного количества предикторов терапевтической ремиссии позволило построить прогностические таблицы и в дальнейшем прогнозировать ремиссию или рецидив болезни.

Сопоставление ретроспективно оцененной вероятности формирования ремиссии или рецидива с реальным результатом лечения для каждого больного дало возможность прогнозирования чувствительности, специфичности и безошибочности разработанной прогностической процедуры.

Fitkalo O.S. Therapeutic remissions in patients with opioid addiction (immunological, biochemical, psychopathological peculiarities). - A.m.

Dissertation for the candidate of medical science degree in specialty 14.01.17 - narcology.- Institute of Neurology, Psychiatry and Narcology of the AMS of Ukraine - Kharkiv, 2010

The thesis highlights the elaborated prediction method for the treatment of patients with opioid addiction on the basis of examination of psychopathological, immunological and biochemical peculiarities of therapeutic remissions.

The new prognostication method of therapeutic remission stability in patients with opioid addiction has been worked out due to the data obtained in anamnestic, psychodiagnostic, biochemical and immunological examinations as predictors of therapeutic remissions in these patients.

Keywords: patients with opioid addiction; psychopathological, biochemical, immunological methods of examination; therapeutic remission predictors.

Размещено на Allbest.ru