Ускладнення кору у дорослих та удосконалення методів лікування

Размещено на http://allbest.ru

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА

«ІНСТИТУТ ЕПІДЕМІОЛОГІЇ ТА ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ

ім. Л.В. ГРОМАШЕВСЬКОГО

АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ»

УДК 616.915-085

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Ускладнення кору у дорослих та удосконалення методів лікування

14.01.13 - інфекційні хвороби

Голуб Алла Петрівна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Національній медичній академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України.

Науковий керівник

доктор медичних наук, професор Гебеш Василь Васильович, Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України, професор кафедри інфекційних хвороб.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Руденко Антоніна Олексіївна, ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України», завідувач відділу нейроінфекцій, заслужений лікар України;

доктор медичних наук, доцент Дорошенко Віталій Олександрович, Національний медичний університет імені О.О. Богомольця МОЗ України, доцент кафедри дитячих інфекційних хвороб.

Захист відбудеться «27» травня 2010 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.614.01 при ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України», за адресою: 03038, м. Київ, вул. М. Амосова, 5.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України» за адресою: 03038, м. Київ, вул. М. Амосова, 5.

Автореферат розісланий «23» квітня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат медичних наукО.Л. Панасюк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. За даними ВООЗ у світі щорічно реєструється до 30 млн. випадків захворювання на кір, серед яких до 530 тис. смертельних [Савчук А.І., 2005; Гебеш В.В., 2006]. Збільшення захворюваності на кір серед дорослого населення, переважно молодого віку, насамперед, пов'язано з поступовим зменшенням прошарку населення, що має специфічний поствакцинальний імунітет проти кору та з помилками при проведенні вакцинації [Игнатьев Г.В. и др., 1996; Федоренко С.М. та ін., 2003; Возианова Ж.И., 2004; Романенко Т.А., 2006; Подолюк О.О., 2009]. Так, проведений аналіз причин зростання захворюваності на кір серед населення України показав, що серед хворих на кір у 2005 році в Україні 41,6% не були щеплені, а в 2006 році - 47,9% [Чудна Л.М. та ін., 2008].

Фундаментальні роботи за останні 15-10 років присвячені переважно епідеміології, клінічним проявам кору як у дітей, так і у дорослих. За даними літературних джерел у дорослих частіше спостерігається тяжкий та ускладнений перебіг кору [Рахманова А.Г., 1996; Постовит В.А., 1998; Панкратов С.М., 2006; Подолюк О.О., 2009]. Ускладнення кору у дорослих можуть розвинутись у будь-якому періоді захворювання.

Актуальність теми зумовлена незадовільними результатами діагностики та лікування ускладнень кору у дорослих, зокрема пневмоній та уражень нервової системи - менінгоенцефалітів та менінгоенцефаломієлополірадикулоневритів, які можуть бути причиною летальних випадків [Тринус О.К. та ін., 1995; Деконенко Е.П., 1996; Nath A., 2003; Лобзин Ю.В., 2006].

Питання характеру та частоти виникнення ускладнень кору у дорослих, можливі поєднання різноманітних ускладнень між собою та ефективне етіотропне лікування дорослих із ускладненим перебігом кору у літературних джерелах висвітлені недостатньо та фрагментарно [Митченко И.К., 1988; Иванова А.П., 1994; Москалева Т.Н., 1996; Постовит В.А., 1998].

Для досягнення позитивного ефекту від терапії хворого на кір та профілактики ускладнень необхідна правильна та своєчасна діагностика, рання госпіталізація, проведення адекватних лікувальних заходів, індивідуальний підхід до терапії з урахуванням тяжкості захворювання та хронічної супутньої патології, комплексність при проведенні етіотропної та патогенетичної терапії. У зв'язку з цим продовжується пошук нових препаратів і раціональних їх комбінацій, які б дозволили підвищити ефективність, безпечність і доступність терапії ускладнень кору у дорослих, в першу чергу, ускладнень пов'язаних із ураженням дихальної та нервової систем. У цьому аспекті перспективним методом лікування, на нашу думку, може стати включення до схем комплексної терапії у хворих на кір імунобіологічних препаратів, зокрема імуноглобуліну людини нормального.

Зв'язок теми дисертації з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є фрагментом планової науково-дослідної роботи кафедри інфекційних хвороб Національної медичної академії імені П.Л. Шупика МОЗ України «Вдосконалення діагностики та лікування кору, кишкових інфекцій та нейроінфекцій» (шифр теми ДНТП 7199.4, Державний реєстраційний номер 0108U010663, УДК 616.915:616.34-022:616.981.48:616.8-022-07-085, 2009-2013).

Мета дослідження. Вивчити особливості перебігу ускладнень кору у дорослих і підвищити ефективність лікування хворих за рахунок застосування імунобіологічних препаратів.

Завдання дослідження:

1. Визначити частоту та характер ускладнень у дорослих, хворих на кір.

2. Простежити строки виникнення, вікові особливості та тяжкість перебігу ускладнень з боку нервової системи та дихальної системи (пневмоній) у дорослих, хворих на кір.

3. Оцінити ефективність застосування імуноглобуліну людини нормального «БИОВЕН МОНО» для внутрішньовенного введення в комплексній терапії хворих на кір із ураженням нервової системи.

4. З'ясувати доцільність та ефективність використання імуноглобуліну людини нормального для внутрішньом'язевого введення у хворих на кір, ускладнений пневмонією.

Об'єкт дослідження: хворі на кір.

Предмет дослідження: особливості клінічного перебігу ускладнень кору у дорослих, результати лабораторних та інструментальних досліджень, ефективність лікування хворих на кір, ускладнений пневмонією або ураженням нервової системи, з використанням імунобіологічних препаратів.

Методи дослідження: загальноклінічні, біохімічні, інструментальні, серологічні, статистичні.

Наукова новизна отриманих результатів. Проведений детальний аналіз частоти та характеру ускладнень кору у дорослих в сучасних умовах.

Визначені особливості клінічного перебігу пневмоній у дорослих, хворих на кір. Вперше детально описані клініко-лабораторні особливості перебігу уражень нервової системи (менінгоенцефалітів, менінгоенцефаломієлополірадикулоневритів) у дорослих, хворих на кір, в сучасних умовах.

Встановлена можливість розвитку поєднаних ускладнень у дорослих, хворих на кір та представлена їх детальна характеристика.

Вперше встановлений позитивний ефект та доведена доцільність застосування імуноглобуліну людини нормального «БИОВЕН МОНО» для внутрішньовенного введення в комплексній терапії уражень нервової систему у хворих на кір.

Вперше обгрунтовано застосування імуноглобуліну людини нормального для внутрішньом'язевого введення у хворих на кір, ускладнений пневмонією.

Практичне значення отриманих результатів. Детально представлена клініко-лабораторна характеристика ускладнень кору у дорослих в сучасних умовах, насамперед уражень нервової та дихальної систем. Найчастіше у дорослих, хворих на кір розвиваються ускладнення з боку шлунково-кишкового тракту: реактивні панкреатити, гострі гепатити, ентерити, які зустрічаються переважно в поєднанні між собою або з іншими групами ускладнень - з боку дихальних шляхів (пневмонією), ураженням нервової системи, ЛОР-органів.

Описана можливість розвитку рідких ускладнень кору у дорослих - гострого апендициту та спонтанного пневмотораксу на тлі пневмонії, які потребують своєчасної діагностики і надання спеціалізованої невідкладної допомоги.

Отриманий позитивний ефект та доведена доцільність застосування імуноглобуліну людини нормального для внутрішньом'язевого введення у дорослих, хворих на кір, ускладнений пневмонією.

Представлено клініко-лабораторне обґрунтування використання імуноглобуліну людини нормального «БИОВЕН МОНО» для внутрішньовенного введення у дорослих, хворих на кір із ураженням нервової системи.

Отримані результати використані при підготовці інформаційного листа: «Комплексне лікування уражень центральної та периферичної нервової системи у дорослих, хворих на кір, із застосуванням імунобіологічних препаратів для внутрішньовенного введення».

Матеріали роботи впроваджено в лікувальний процес у відділенні інтенсивної терапії інфекційних хворих міської клінічної лікарні №4 м. Києва та Прилуцькій центральній міській лікарні у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії. Основні теоретичні положення дисертації використовуються у навчальному процесі на кафедрі інфекційних хвороб Національного медичного університету імені О.О. Богомольця МОЗ України та Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України при проведенні практичних занять і лекцій для студентів та при навчанні лікарів-інтернів, клінічних ординаторів і лікарів на циклах фахової передатестаційної підготовки.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є особистою науковою працею здобувача. Автор самостійно виконала інформаційно-патентний пошук, аналіз літературних джерел, визначила мету, завдання, матеріали та методи дослідження. Дисертант безпосередньо брала участь у проведенні клінічного обстеження та лікуванні хворих. Автором особисто створена паперова та електронна бази даних, проведена статистична обробка результатів дослідження, узагальнені результати, сформульовані висновки та практичні рекомендації, забезпечено їх впровадження у медичну практику та навчально-педагогічний процес, написана та оформлена дисертація. Провідною є участь дисертанта у підготовці результатів досліджень до публікації статей.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації були представлені та обговорені на ІV Міжнародній медико-фармацевтичній конференції студентів і молодих вчених 3-5 квітня 2007 р. (м. Чернівці, 2007 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції з міжнародною участю «Актуальні проблеми сімейної медицини в Україні: стан та перспективи розвитку» 4-5 жовтня 2007 р. (м. Київ, 2007 р.); науково-практичній конференції з міжнародною участю «Досягнення і проблеми клінічної інсектології» 21-22 травня 2008 р. (м. Тернопіль, 2008 р.); Міжнародному Євро-Азіатському конгресі з інфекційних захворювань та 7-му симпозіумі гепатологів Білорусії 4-6 червня 2008 р. (Білорусь, м. Вітебськ, 2008 р.); Науково-практичній конференції молодих вчених, присвяченій «Дню науки» 19 червня 2008 р. (м. Київ, 2008 р.), ІІ Міжнародному конгресі з антиінфекційної хіміотерапії 10-11 грудня 2009 р. (м. Київ, 2009 р.), науково-практичній конференції з міжнародною участю «Інфекції і паразитарні хвороби в практиці клініциста. Антибактеріальна, антивірусна, імунотерапія та імунопрофілактика в умовах поліклініки та стаціонару» 1-2 квітня 2010 р. м. Харків (м. Харків, 2010).

Дисертаційна робота апробована на спільному засіданні кафедр інфекційних хвороб, дитячих інфекційних хвороб та імунології, мікробіології та вірусології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України та кафедри інфекційних хвороб Національного медичного університету імені О.О. Богомольця МОЗ України протокол №20 від 25.12.2009 р.; на засіданні апробаційної ради з попереднього розгляду дисертацій при ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України», протокол №54 від 02.03.2010 р.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 9 наукових робіт, з яких 4 статті у фахових виданнях, затверджених ВАК України, 4 тез у збірниках матеріалів з'їздів і науково-практичних конференцій, в тому числі 1 - у міжнародних виданнях, 1 - інформаційний лист.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 141 сторінці машинописного тексту та складається зі вступу, огляду літератури, матеріалів і методів досліджень, 3-х розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів досліджень, висновків, практичних рекомендацій і списку використаних літературних джерел. Дисертація ілюстрована 23 таблицями, 5 рисунками, включає 6 історій хвороб. Бібліографія складається з 238 наукових робіт, в тому числі - 100 іноземних.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Відповідно до завдань дослідження нами було обстежено 202 хворих із ускладненим (158 хворих) та неускладненим перебігом кору (44 хворих), які знаходились на стаціонарному лікуванні в інфекційному відділенні та відділенні інтенсивної терапії інфекційних хворих міської клінічної лікарні №4 м. Києва за період із 2005 по 2008 роки.

Серед обстежених хворих було 105 (52,0%) чоловіків і 97 (48,0%) жінок, середній вік становив 27,0±0,60 роки.

Хворі із неускладненим перебігом кору за ступенем тяжкості були розподілені наступним чином: легкий 5 (11,36%), середньотяжкий 28 (63,64%) і тяжкий 11 (25%). У хворих на кір із ускладненим перебігом спостерігались тільки середньотяжкий 75 (47,47%) і тяжкий 83 (52,53%) ступінь тяжкості хвороби.

Термін захворювання на момент госпіталізації хворих у стаціонар при неускладненому перебігу в середньому становив 5,10,2 діб, а при ускладненому ? 6,00,1 діб (найменший ? 1 доба, найбільший ? 12 діб).

Групи хворих формувались методом суцільного відбору.

Основними критеріями відбору хворих були наступні:

· наявність підтвердженого діагнозу: «Кір»;

· строки спостереження - весь час перебування хворого в стаціонарі.

Критерії виключення:

· відсутність підтвердженого діагнозу: «Кір»;

· наявність хронічної соматичної супутньої патології в стадії декомпенсації;

· вагітні жінки.

При встановленні заключних діагнозів у хворих на кір ми користувалися Міжнародною статистичною класифікацією хвороб і проблем, пов'язаних зі здоров'ям, Х перегляду, що була прийнята 43-ою Всесвітньою Асамблеєю охорони здоров'я (1998 р.).

Ступінь тяжкості кору у дорослих оцінювався за критеріями, запропонованими В.И. Покровским (2000); Ж.І. Возіановою (2008). Основними критеріями тяжкості були вираженість інтоксикаційного синдрому, характер та інтенсивність висипу, а також строки виникнення, характер і тяжкість перебігу ускладнень.

У всіх обстежених хворих діагноз: «Кір» був встановлений з урахуванням критеріїв, рекомендованих ВООЗ (генералізований макуло-папульозний висип, для якого характерна етапність, підвищення температури тіла до 38єС і вище, кашель, рінорея, кон'юнктивіт), результатів загальноклінічних та серологічних методів дослідження (за допомогою методу імуноферментного аналізу).

Усі обстежені хворі на кір були розподілені на наступні групи та підгрупи:

Група А - 44 хворих на кір із неускладненим перебігом захворювання;

Група В - 158 хворих із ускладненим перебігом кору, яка для подальшого аналізу даних складалась із:

· хворі на кір із ураженням НС - 27 (17,10%). В залежності від клінічних проявів (наявності інтоксикаційного, загальномозкового, лікворологічного, вогнищевих синдромів) виділені наступні клінічні форми: менінгоенцефаліт (МЕ) - 15 хворих (55,55%), менінгоенцефаломієлополірадикулоневрит (МЕМПРН) - 5 (18,52%), менінгізм (Мен-зм) - 7 (25,93%). Ступінь тяжкості стану хворих на кір із ураженням нервової системи (НС) оцінювали за інтенсивністю та характером порушення свідомості, вітальних функцій, враженістю і стійкістю неврологічної та соматичної симптоматики.

В залежності від схеми лікування хворі на кір та менінгоенцефаліт або менінгоенцефаломієлополірадикулоневрит були розподілені на дві підгрупи:

підгрупа 1 - 10 хворих, які отримували базисну терапію;

підгрупа 2 - 10 хворих, які окрім базисної терапії отримували імуноглобулін людини нормальний «БИОВЕН МОНО» для внутрішньовенного (в/в) введення в разовій дозі 75 мл/добу зі швидкістю 5-10 крапель/хв. протягом 3-5 діб. Обидві групи хворих були співставимі за віком, статтю, характером ураження НС та ступенем тяжкості захворювання.

Імуноглобулін людини нормальний «БИОВЕН МОНО» для внутрішньовенного введення (виробник ЗАТ «Біофарма», Україна) зареєстрований та дозволений до використання (реєстраційне посвідчення №522/05-300200000 від 26.07.2005), форма випуску у пляшках по 25 мл (1 доза), 50 мл.

· Хворі на кір, ускладнений пневмонією - 57 (36,07%). В залежності від схеми лікування хворі на кір, ускладнений пневмонією, були розподілені на дві підгрупи:

підгрупа 3 - 38 хворих, які отримували базисну терапію;

підгрупа 4 - 19 хворих, які окрім базисної терапії отримували імуноглобулін людини нормальний для внутрішньом'язевого (в/м) введення, який призначався з першої доби стаціонарного лікування за схемою 3 дози (4,5 мл) 1 раз на добу 3 доби поспіль.

Імуноглобулін людини нормальний для в/м введення (виробник ЗАТ «Біофарма», Україна) зареєстрований та дозволений до використання (реєстраційне посвідчення №41/02-300200000 від 27.03.2002 до 27.03.2007), форма випуску ампули (розчин для ін'єкцій) по 1,5 мл (1 доза) і 3 мл (2 дози). Обидві групи хворих були співставимі за віком, статтю та тяжкістю перебігу захворювання.

· Хворі на кір із ураженням органів шлунково-кишкового тракту - 74 (46,83%). кір імунітет вакцинація пневмонія

Всіх хворих спостерігали та обстежували в динаміці протягом всього періоду хвороби. Суб'єктивні, об'єктивні, анамнестичні дані, результати лабораторних та інструментальних досліджень були внесені у розроблені дисертантом реєстраційні карти.

В динаміці всім хворим проводили, за загальноприйнятими методиками, наступні лабораторні та інструментальні дослідження: загальний аналіз крові та сечі, біохімічні дослідження (білірубін, АлАТ, тимолова проба), протромбіновий індекс, цитологічне та бактеріологічне дослідження харкотиння; серологічні методи дослідження (визначення наявності Anti Morbilli Ig M у сироватці крові хворих на кір за допомогою методу імуноферментного аналізу в лабораторії вірусних інфекцій міської СЕС м. Києва); рентгенографія органів грудної клітки, електрокардіографія. Магнітно-резонансна томографія головного мозку виконувалась на комп'ютерному томографі «Siemens CR» з напруженістю магнітного поля 1,5 Тл.

З діагностичною та лікувальною метою хворим на кір із підозрою або з наявними клінічними ознаками ураження НС проводили спинномозкову пункцію. Отриманий при спинномозковій пункції ліквор досліджували за допомогою загальноприйнятих методик.

У разі необхідності проводились консультації фахівців суміжних спеціальностей (невролога, окуліста, отоларинголога, кардіолога, хірурга).

Поряд із загальноприйнятими лабораторними показниками, визначали лейкоцитарний індекс інтоксикації (ЛІІ) за формулою Кальф-Каліфа Я.Я. (1941 р.) та індекс ядерного зсуву (ІЯЗ) лейкоцитів (Тимофеев А.А., 1984 р.).

Ефективність проведеної терапії оцінювали на підставі вивчення динаміки клінічних симптомів і лабораторних показників гемограми до початку лікування та на 3-4 добу від початку лікування.

У хворих на кір, ускладнений пневмонією, для стартової емпіричної терапії використовували у 43 (75,44%) хворих цефтріаксон 1,0 г 2 рази на добу в/м, в залежності від віку та соматичної супутньої патології призначались цефтріаксон 2,0 г 2 рази на добу + левофлоксацин 500 мг 2 рази на добу в/в - 4 (7,02%) або левофлоксацин 500 мг 2 рази на добу в/в - у 5 (8,77%), при середньотяжкому ступеню тяжкості - у 5 (8,77%) призначався кларитроміцин (пролонгованої дії) per os 500 мг 2 рази на добу. Хворим призначались в/в дезінтоксикаційна терапія (5% розчин глюкози, реосорбілакту, Рінгера-Лока, 0,9% розчин NaCl), відхаркуючі, антигістамінні препарати, вітаміни А, Е, С, Р.

У схемі базисного лікування хворих на кір із ураженням НС з урахуванням супутньої хронічної патології застосовувались антибактеріальні препарати: цефалоспорини ІІІ покоління (цефтріаксон 2,0 г 2 рази на добу в/м) у 19 (70,37%) хворих, цефалоспорини ІІІ покоління (цефтріаксон 2,0 г 2 рази на добу в/м) + фторхінолони ІІІ покоління (левофлоксацин 500 мг 2 рази на добу в/в) протягом 8-10 діб - у 5 (18,52%); левофлоксацин 500 мг 2 рази на добу в/в - у 3 (11,11%).

Патогенетична терапія хворих на кір із ураженням НС у гострому періоді захворювання складалась із заходів, направлених на усунення клінічних проявів набряку-набухання головного мозку (ННГМ), а також протисудомної, в/в дегідратаційної та дезінтоксикаційної терапії. Призначались лаферон 3 млн. Од на добу в/м протягом 5-7 діб, антигістамінні препарати (тавегіл, лоратадин) протягом 6-8 діб, а у періоді реконвалесценції - вітаміни А, С, групи В, ноотропи.

Критерії оцінки клінічної ефективності ІЛН для в/в або ІЛН для в/м введення складались із:

- покращення загального стану хворого, зменшення інтоксикаційного, та катарального синдромів, тривалості висипань;

- зникнення менінгеального синдрому, загальномозкової та вогнищевої неврологічної симптоматики;

- швидкості санації ліквору, покращення показників гемограми;

- строків перебування хворих у стаціонарі;

- наявності ускладнень і залишкових явищ.

Статистичну обробку отриманих результатів дослідження проводили за загальноприйнятими методами варіаційної статистики на персональному комп'ютері за допомогою пакету програми STATISTICA 6.0 for Windows. При аналізі кількісних показників використовувались критерії Коломогорова-Смірнова, Шапіро-Уілка, t-критерій Ст'юдента для незалежних груп, непараметричні методи (критерії Манна-Уітні), ранговий кореляційний аналіз за Спірменом. Статистично значущими вважали дані з рівнем вірогідності Р<0,05.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Особливості клінічного перебігу уражень нервової системи у хворих на кір та удосконалення методів їх лікування. Переважну більшість 19 (70,37%) хворих на кір, у яких розвинулись ураження НС, склали хворі віком від 18 до 29 років, тобто люди молодого віку, і лише 8 (29,63%) хворих були особи середньої та старшої вікових груп. Достовірний кореляційних взаємозв'язок між віком і характером ураження НС (|r|=0,23; Р=0,3) відсутній.

Загальна кількість чоловіків і жінок з ознаками ураження НС була майже однаковою: відповідно чоловіків 15 (55,55%) і жінок 12 (44,45%). Встановлений помірний позитивний кореляційний взаємозв'язок між статтю та характером ураження НС (|r|=0,43; Р=0,02).

Ускладнення з боку НС у хворих на кір мали тяжкий ступінь тяжкості у 23 (85,19%) хворих, а у 4 (14,81%) - середньотяжкий. Легкого ступеня тяжкості захворювання у обстежених хворих не зареєстровано. Між ступенем тяжкості хвороби та клінічною формою кореляційний взаємозв'язку відсутній (|r|=-0,2; Р=0,3).

На 4-5 добу від початку захворювання у 5 (18,52%) хворих розвинулись ускладнення з боку НС. Найбільша кількість хворих припадала на 6-7 добу - 15 (55,55%), на 8-9 відповідно - 5 (18,52%), на 10-11 добу діагностовано ускладнення тільки у 2 (7,41%).

Клінічні ознаки менінгоенцефаліту у 12 (80,0%) хворих виникли поступово протягом 1-2 діб. Підвищення температури тіла у періоді розпалу хвороби в межах 38-39,0°С зареєстровано у 1 (6,7%) хворого, 39,1-40,0°С - у 12 (80,0%) та >40,1°С - у 2 (13,3%). Нудота виявлялась у 9 (60,0%) хворих, блювота, яка не була пов'язана з прийомом їжі, не приносила полегшення та часто з'являлася при зміні положення тіла - у 7 (46,6%).

У 9 (60,0%) хворих на тлі інтоксикаційного та менінгеального синдромів з'явились ознаки ННГМ - парціальні у 4 (26,6%) хворих або генералізовані клоніко-тонічні судоми у 2 (13,3%), які тривали від 1 до 3-х діб на тлі порушеної свідомості. Прояви ННГМ у хворих на менінгоенцефаліт характеризувались також різним рівнем порушення свідомості: психомоторне збудження спостерігалось у 3 (20,0%) хворих, інфекційний делірій - 1 (6,7%), оглушення - 4 (26,6%), сопор - 1 (6,7%). У 6 (40,0%) хворих на менінгоенцефаліт порушення свідомості не було. У 7 (46,6%) хворих спостерігались короткочасні психічні розлади, найчастіше у процесі регресії порушень свідомості, у вигляді дезорієнтування в місці та часі, неадекватності поведінки, ейфорії.

Менінгеальний симптомокомплекс проявлявся ригідністю потиличних м'язів - у 100% хворих, симптомами Керніга - у 80,0% та Брудзинського - у 73,3%. Для менінгеального синдрому була характерна нестійкість і дисоціація: так, при вираженій ригідності потиличних м'язів і позитивному верхньому симптомі Брудзинського, симптом Керніга або нижній симптом Брудзинського часто були відсутні. У 5 (55,5%) хворих менінгеальні симптоми стали позитивними тільки на 2-4 добу від початку госпіталізації. У загальному неврологічному статусі у 12 (80,0%) хворих визначалось хитання в позі Ромберга, а 13 (86,6%) - промахування при виконанні пальцево-носової проби. У 11 (73,3%) хворих, окрім менінгеального синдрому, спостерігали ознаки вогнищевого ураження речовини головного мозку різного ступеня вираженості: асиметрія сухожильних та періостальних рефлексів у 7 (46,6%) хворих, черевні рефлекси у 3 (20,0%) хворих були відсутні, а у 5 (33,3%) - мляві та швидко виснажувались. Пірамідні розлади виявлялись у вигляді симптомів та рефлексів: Бабинського у 8 (53,3%) хворих, Оппенгейма - у 6 (40,0%), Гордона - у 4 (26,6%), Марінеску-Радовичі - у 5 (33,3%). Порушення функції черепно-мозкових нервів (III, IV, VI-VII, IX-X, XII пари) було виявлено у вигляді: ністагму у 6 (40,0%) хворих, асиметрії носо-губного трикутника - у 7 (46,6%), девіації язика - у 9 (60,0%), птозу - у 2 (13,3%), а у 3 (20,0%) хворих - окорухові розлади (порушення конвергенції, косоокість). Бульбарний синдром у вигляді розладів ковтання та мови (дисфагія, дизартрія, дисфонія) зустрічався в 1 (6,7%) хворого. Ознаки порушення вегетативної нервової системи виявлені у 7 (46,6%) хворих, як правило, були центрального ґенезу.

При проведенні спинномозкової пункції у всіх хворих відмічались лікворна гіпертензія та запальні зміни у спинномозковій рідині - лімфоцитарний плеоцитоз коливався від 14 до 250 клітин у 1 мкл, в середньому 47,6±16,2 клітини в мкл.

Менінгоенцефаломієлополірадикулоневрит був діагностований у 5 (18,52%) хворих. Рухові розлади у хворих виявлялись як незначне симетричне зниження м'язової сили в кінцівках у 3-х (60,0%) або формуванням парапарезів у 2-х (40,0%), переважно в нижніх кінцівках, які супроводжувались болем за ходом великих нервових сплетінь, наявністю парестезії у 2-х (40,0%), гіперестезії у 4-х (80,0%) за типом рукавичок і шкарпеток. Виражена гіперестезія в подальшому змінювалась на зниження больового відчуття у дистальних відділах кінцівок. У всіх хворих були позитивні симптоми натягу Нері, Ласега, Вассермана. Пірамідні розлади виявлялись у 65,0±9,6% хворих. Порушення функції черепно-мозкових нервів (III, IV, VI-VII, IX-X, XII пари) мали місце у 4-х (80,0%) хворих у вигляді ністагму, девіації язика, птозу, асиметрії носо-губного трикутника. Бульбарний синдром розвинувся у 2 (40,0%) хворих.

При проведенні спинномозкової пункції у всіх хворих на тлі лікворної гіпертензії виявлявся лімфоцитарний плеоцитоз від 21 до 100 клітин в 1 мкл, в середньому 51,4±13,8 клітини в мкл. У 3 (60,0%) хворих кількість білку в лікворі була підвищена від 0,99 до 0,165 г/л, в середньому 0,56±0,18 г/л, рівень глюкози у всіх хворих був у межах норми. Санація спинномозкової рідини відбувалась в середньому через 9,01,6 доби від моменту госпіталізації.

Середній термін перебування хворих у стаціонарі становив 27,802,57 доби.

За даними анамнезу у 12 (44,44%) хворих на кір із ураженням нервової системи були супутні хронічні соматичні захворювання. У хворих на кір із явищами менінгізму мали місце: епілепсія - 1 (8,3%), хронічний гайморит - 1 (8,3%), хронічний тонзиліт - 2 (16,6%), гіпертонічна хвороба - 1 (8,3%). У хворих із МЕ - хронічний панкреатит - 1 (8,3%), хронічний холецистит - 1 (8,3%), хронічний періодонтит - 1 (8,3%), хронічний гастрит - 1 (8,3%), хронічний бронхіт - 1 (8,3%), цукровий діабет - 1 (8,3%), гіпертонічна хвороба - 2 (16,6%). У хворих із МЕМПРН - полівалентна медикаментозна алергія+псоріаз - 1 (8,3%).

Серед хворих підгрупи 2 в порівнянні з підгрупою 1 протягом першої доби після початку лікування ІЛН для в/в введення відмічено покращення загального стану: відновлення свідомості у 30% хворих проявлялось здатністю орієнтуватися в просторі та часі, адекватній відповіді на поставлені запитання, виконання інструкцій, однак зберігалось швидке виснаження уваги.

Зменшився головний біль у 10% хворих підгрупи 2, нудота у 50% - проти 60% у підгрупи 1, а блювота спостерігалась тільки у 30% проти 70%, відмічена нормалізація температури тіла відповідно у 30% проти 20%. Пірамідна симптоматика, порушення функції черепно-мозкових нервів і тазових органів зберігались у 60% хворих підгрупи 2 та у 70% - підгрупи 1. Статистично значуща різниця в динаміці клінічних проявів через одну добу від початку лікування між підгрупами співставлення відсутня, Р>0,05.

Через 3-4 доби від початку лікування в підгрупі 2 було зареєстровано покращення загального стану у вигляді нормалізації температури тіла у 70% хворих проти 20% у підгрупі 1 (Р=0,03); відновлення свідомості у 90% проти 50%, зменшення головного болю у 60% проти 90% (Р=0,03); нудоти 90% проти 40%, (Р=0,03). Відмічено зникнення менінгеальних симптомів у 50% хворих підгрупи 2 проти 20% - у підгрупі 1, пірамідної симптоматики відповідно у 70% проти 40%, порушення функції черепно-мозкових нервів у 60% проти 40% та функції тазових органів у 80% проти 50%, Р>0,05.

Строки санації ліквору в підгрупі 2 становили 7,80±0,9 доби, а у підгрупі 1 відповідно 10,30±0,81 доби, Р=0,04. Термін стаціонарного лікування в середньому становив у підгрупах співставлення 13,30±1,62 діб проти 19,80±2,5 діб, Р=0,03.

У гострому періоді статистично значуща різниця в зміні середньої кількості лейкоцитів через одну добу та через 3-4 доби від початку лікування ІЛН між підгрупою 2 і підгрупою 1 складала відповідно 8,200,66x10⁹/л проти 8,322,0x10⁹/л та 6,450,50x10⁹/л проти 6,130,43x10⁹/л (Р>0,05).

Показник ЛІІ крові знизився в динаміці на 3-4 добу від початку лікування в обох підгрупах 1,760,72 ум. од. проти 1,460,43 ум. од. (Р>0,05).

Через одну добу та через 3-4 доби від початку лікування хворих у підгрупі 2 групі зареєстровано вірогідне зменшення паличкоядерного зсуву вліво 11,102,58% проти 21,303,81% та 9,602,0% проти 18,303,70% в підгрупі 1 (Р=0,05). Показник ІЯЗ крові вірогідно зменшився на тлі лікування в обох підгрупах, починаючи з першої доби застосування ІЛН для в/в введення, 0,220,10 ум. од. проти 0,450,15 ум. од., при Р=0,03; ця тенденція зберігалась і через 3-4 доби від початку лікування 0,130,02 ум. од. проти 0,300,1 ум. од., Р=0,03. Відмічено збільшення середньої кількості лімфоцитів відповідно 17,02,04% проти 27,103,87% та 21,04,08% проти 22,604,14% і моноцитів 4,901,47% проти 9,01,32% та 5,701,31 проти 9,302,0% (Р>0,05).

ШОЕ на тлі лікування ІЛН для в/в введення в обох підгрупах зменшилась відповідно 14,302,54 мм/год проти 12,102,20 мм/год, проте достовірної статистичної різниці в показниках не встановлено (Р=0,2).

Всі пацієнти одужали. Побічні реакції при застосуванні ІЛН для в/в введення були відсутні.

Таким чином, при застосуванні ІЛН для в/в введення в комплексному лікуванні хворих на кір із ураженням НС позитивний клінічний результат був досягнутий у 100% (10 із 10) хворих. На 3-4-ту добу від початку лікування відмічені нормалізація температури тіла у 70% хворих, відновлення свідомості у 90%, зменшення головного болю у 60%, нудоти у 90% (Р<0,05). Прискорення санації ліквору в середньому на 2,5 доби та скорочення терміну перебування в стаціонарі - на 6,5 доби. Встановлено вірогідне зменшення рівня паличкоядерних лейкоцитів на 60,0%, а показника ІЯЗ на 74% (Р<0,05). Одержані нами результати дослідження дозволяють рекомендувати використання ІЛН в/в введення у комплексній терапії у хворих на кір, з ураженням нервової системи, насамперед, з ознаками менінгоенцефаліту або менінгоенцефаломієлополірадикулоневриту.

Особливості клінічного перебігу уражень дихальної системи у хворих на кір і удосконалення методів їх лікування. Переважну більшість 28 (90,32%) хворих на кір, у яких розвинулась пневмонія, були віком від 18 до 44 років, середній вік становив 31,2±1,3 року. Чоловіки складали 31 (54,39%) серед обстежених хворих, жінки - 26 (45,61%).

Середній ступінь тяжкості кору, ускладненого пневмонією, спостерігався у 31 (54,39%) хворих, а тяжкий - у 26 (45,61%). Встановлений достовірний зворотній кореляційний взаємозв'язок між ступенем тяжкості перебігу захворювання у хворих на кір та віком (|r|=-0,3; Р=0,04).

Пневмонію діагностовано в катаральному періоді у 1 (1,7%) хворого, у періоді висипань - у 48 (82,8%), (Р<0,05), а в періоді пігментації - у 9 (15,5%).

При проведені бактеріологічного дослідження харкотиння до призначення антибактеріальних препаратів у 13-ти хворих отримано ріст Str.pneumoniae - (5), Str.epidermidis - (3), St.viridans - (4), St.aureus - (1).

У 27 (47,36%) хворих були наступні супутні соматичні захворювання: хронічний бронхіт - 4 (7,02%) хворих, хронічний тонзиліт - 2 (3,51%), хронічний гайморит - 1 (1,75%), виразкова хвороба шлунка - 2 (3,51%), виразкова хвороба цибулини дванадцятипалої кишки - 2 (3,51%), хронічний некалькульозний холецистит - 4 (7,02%), хронічний панкреатит - 1 (1,75%), хронічний гепатит - 2 (3,51%), гіпертонічна хвороба - 4 (7,02%), СКХ + гіпотеріоз ІІ ст. - 1 (1,75%), епілепсія - 2 (3,51%), псоріаз - 1 (1,75%), тромбоцитопенічна пурпура+ревматизм - 1 (1,75%).

Серед хворих на кір, ускладнений пневмонією, був зареєстрований один летальний випадок: у хворої з позагоспітальною двобічною пневмонією на тлі дисемінованого туберкульозного ураження легень. У одного хворого на кір на тлі позагоспітальної пневмонії розвинувся спонтанний пневмоторакс із підшкірною емфіземою. У дисертаційній роботі наведена виписка з історії хвороби.

Порівнюючи середню тривалість клінічних симптомів захворювання у хворих на кір, ускладнений пневмонією, на тлі лікування ІЛН для в/м введення, нами були отримані наступні результати. Встановлено вірогідне зменшення тривалості лихоманки у хворих, які отримували ІЛН для в/м введення, в порівнянні з підгрупою 3 відповідно 8,21±0,35 діб проти 9,81±0,38 діб, Р=0,01; загальної слабкості - 11,15±0,6 діб проти 14,02±0,37 діб, Р=0,0001 та періоду висипань - 8,47±0,27 доби проти 9,76±0,38 доби, Р=0,03.

Виявлена статистично значуща різниця при порівнянні обох підгруп хворих за тривалістю ознак запального процесу дихальних шляхів - кашлю (сухого відповідно 6,10±0,20 діб проти 7,13±0,20 діб, Р=0,002 та продуктивного - 4,31±0,40 доби проти 6,21±0,27 діб, Р=0,0002) і хрипів (сухих - 4,74±0,50 доби проти 7,31±0,46 діб, Р=0,001 та вологих - 1,63±0,37 доби проти 3,52±0,27 доби, Р=0,0002).

Встановлена статистично вірогідна різниця в тривалості середнього терміну перебування хворих у стаціонарі відповідно 12,0±0,52 діб проти 14,30±0,42 діб, Р=0,01.

На тлі лікування рівень загальної кількості лейкоцитів у обох групах вірогідно не змінився 6,0±0,27•10⁹ /л проти 6,0±0,33•10⁹/л, Р=0,9. Показник ЛІІ крові зменшився в динаміці на 3-4 добу від початку лікування в обох підгрупах 1,3±0,24 ум. од. проти 0,74±0,12 ум. од. (Р=0,1).

На 3-4 добу від початку лікування відмічено статистично вірогідне зниження рівнів паличкоядерних нейтрофілів - 4,0±0,48% проти 6,0±1,19% (Р=0,02) та ІЯЗ відповідно 0,20±0,01 ум. од. проти 18,0±1,65 ум. од. (Р=0,0004) при порівнянні підгрупи 3 та підгрупи 4.

ШОЕ на тлі лікування ІЛН для в/м введення в обох групах зменшилася відповідно 15,0±1,23 мм/год проти 12,15±1,66 мм/год, (Р=0,2).

Таким чином, при застосуванні ІЛН для в/м введення у комплексній терапії хворих на кір, ускладнений пневмонією, встановлено статистично вірогідне зменшення тривалості лихоманки на 1,6 доби, загальної слабкості на 3,0 доби, періоду висипань на 1,3 доби, запальних змін з боку дихальних шляхів - кашлю (сухого - на 1,0 доби, Р=0,002 та продуктивного - на 2,0 доби, Р=0,0002) і хрипів (сухих - на 2,6 доби, Р=0,001 та вологих - на 2,0 доби, Р=0,0002). Встановлено вірогідне зниження рівня паличкоядерних лейкоцитів на 77,0%, а показника ІЯЗ на 52% на 3-4-ту добу лікування (Р<0,05). Тривалість середнього терміну перебування хворих у стаціонарі зменшилась на 2,3 доби, Р=0,01. Всі пацієнти одужали. Побічні реакції при застосуванні ІЛН для в/м введення у пролікованих хворих не зареєстровані.

Одержані результати дослідження дозволяють рекомендувати ІЛН для в/м введення для використання у комплексній терапії хворих на кір, ускладнений пневмонією.

Характеристика поєднаних ускладнень у хворих на кір. Ускладнення з боку органів ШКТ були зареєстровані у 74 (36,63%) хворих. Найчастіше кір у дорослих ускладнюється реактивним панкреатитом - у 10,0%, гострим гепатитом - у 10,40%.

Звертає на себе увагу поєднання цих ускладнень між собою, що потрібно враховувати при обстежені хворих для своєчасної діагностики та призначення відповідного лікування. Хворі, у яких розвинулись ускладнення з боку органів ШКТ були віком від 15 до 45 років, серед них переважали хворі віком від 18 до 29 років (66,6%). Ускладнення у даної групи хворих розвинулись у періоді висипань: на 3-8 добу хвороби та 1-5 добу з моменту появи висипу.

Вірус кору в поєднанні з вторинною бактеріальною мікрофлорою може бути причиною розвитку гострого апендициту. У дисертаційній роботі наведена виписка з історії хвороби.

Пневмонія у хворих на кір, як поодиноке ускладнення, зустрічалась, у 19 (33,33%) хворих, а у - 38 (66,67%) діагностовано поєднання пневмонії з іншими ускладненнями кору.

У 2 (5,26%) хворих на кір, ускладнений пневмонією, з тяжким ступенем тяжкості спостерігались явища менінгізму (були позитивні менінгіальні симптоми при відсутності запальних змін у спинномозковій рідині), а у 1 (2,63%) хворого крім вищезазначених ускладнень був діагностований лівобічний серозний серединний отит. Встановлена статистично значуща різниця при поєднанні пневмонії з ураженням шлунково-кишкового тракту у хворих на кір Р=0,0004, ураженнями ЛОР органів (серозний серединний отит - у 2 (5,26%) хворих, евстахіїт - у 3 (7,9%), Р=0,04 та поєднанні пневмонії з ознаками менінгізму 3 (7,90%) у хворих на кір, Р=0,05.

Таким чином, у хворих на кір можуть розвиватись як поодинокі ускладнення, так і можливе поєднання декількох ускладнень у одного хворого, що обтяжує перебіг захворювання та подовжує термін перебування хворого у стаціонарі.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі надано теоретичне узагальнення та нове вирішення актуальної наукової задачі, що полягає у поглибленні уявлення про частоту та характер ускладнень кору, в тому числі поєднаних, у дорослих. На основі отриманих клініко-лабораторних даних доведена ефективність імунозамісної терапії імуноглобуліном людини нормальним при ускладненнях з боку нервової та дихальної систем.

1. Ускладнення у дорослих, хворих на кір, діагностовані у 158 (78,22%) з 202 хворих. Найчастіше реєструвались ускладнення з боку органів шлунково-кишкового тракту у 36,63% хворих, пневмонія - у 28,22%, ураження нервової системи - у 13,36%.

2. Серед ускладнень з боку органів шлунково-кишкового тракту провідними були гострий гепатит у 10,40% хворих, реактивний панкреатит - у 10,0% від загальної кількості хворих. Реактивний панкреатит розвивався найчастіше в поєднанні з гострим гепатитом - у 11,0%, рідше - з ентеритом - у 2,0% та ентеритом і гепатитом - у 1,0%.

3. Найбільше поєднаних ускладнень зареєстровано у хворих на кір всередині групи пневмоній. В поєднанні з гострим гепатитом пневмонії реєструвались у 34,21% хворих; з реактивним панкреатитом і гострим гепатитом - у 26,32%; реактивним панкреатитом - у 16,0%, явищами менінгізму - у 5,26%.

4. У хворих на кір ураження нервової системи реєструвалось переважно у хворих віком від 18 до 29 років, у вигляді менінгізму - у 7 (25,93%), менінгоенцефаліту - у 15 (55,55%), менінгоенцефаломієлополірадикулоневриту - у 5 (18,52%). У більшості хворих (55,5%) ураження нервової системи виникали на 6-7 добу від початку захворювання; у 85,2% хворих переважала тяжка форма захворювання. Встановлений помірний позитивний кореляційний взаємозв'язок між статтю та характером ураження нервової системи (|r|=0,43; Р=0,02).

5. Пневмонія у хворих на кір розвивалась в усі періоди хвороби, але найчастіше - в періоді висипань (82,8%), переважно у осіб працездатного віку: з 18 до 44 років (90,32%), середній вік становив 31,2±1,3 року. У більшості 54,39% хворих спостерігався середній ступінь тяжкості кору, ускладненого пневмонією, встановлений достовірний зворотній кореляційний взаємозв'язок між ступенем тяжкості перебігу захворювання у хворих на кір та віком (|r|=-0,3; Р=0,04).

6. Використання в комплексній терапії у дорослих, хворих на кір із ураженням нервової системи, ІЛН для в/в введення, має позитивний вплив, який полягає у нормалізації температури тіла у 70%, відновленні свідомості у 90%, зменшенні головного болю у 60%, нудоти у 90%, зниженні рівня паличкоядерних лейкоцитів на 60,0% та показника ІЯЗ на 74% на 3-4-ту добу лікування (Р<0,05), прискоренні санації ліквору в середньому на 2,5 доби та скороченню терміну перебування хворих у стаціонарі - на 6,5 доби.

7. Застосування комплексної антибактеріальної (цефалоспоринів ІІІ покоління - цефтріаксона, фторхінолонів ІІІ покоління - левофлоксацина) та патогенетичної терапії з використанням ІЛН для в/м введення у хворих на кір, ускладнений пневмонією, мало позитивний клінічний результат, який полягав у вірогідному зменшенні тривалості лихоманки на 1,6 доби, загальної слабкості на 3,0 доби, періоду висипань на 1,3 доби, запальних змін з боку дихальних шляхів - кашлю (сухого - на 1,0 доби, Р=0,002 та продуктивного - на 2,0 доби, Р=0,0002) і хрипів (сухих - на 2,6 доби, Р=0,001 та вологих - на 2,0 доби, Р=0,0002); рівня паличкоядерних лейкоцитів на 77,0% та показника ІЯЗ - 52% на 3-4-ту добу лікування та скороченню тривалості середнього терміну перебування хворих у стаціонарі на 2,3 доби, Р=0,01.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. У комплексному лікуванні дорослих, хворих на кір, із ураженням нервової системи рекомендовано призначення імуноглобуліну людини нормального для внутрішньовенного введення за схемою: в разовій дозі 75 мл/добу зі швидкістю 5-10 крапель/хв. протягом 3-5 діб.

2. Пропонується використання в поєднанні з антибактеріальною та патогенетичною терапією у дорослих, хворих на кір, ускладнений пневмонією, імуноглобуліну людини нормального для внутрішньом'язевого введення за схемою: 3 дози (4,5 мл) 1 раз на добу 3 доби поспіль.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Голуб А. П. Ускладнення кору та їх лікування у дорослих / А. П. Голуб // Зб. тез доповідей науково-практичної конференції молодих вчених присвяченій «Дню науки» 19 червня 2008 р., м. Київ. - Вип. 17. - С. 263-267.

2. Голуб А. П. Застосування імуноглобуліну нормального людського при ускладненому перебігу кору у дорослих / А. П. Голуб // Ліки України. - 2008. - № 7. - С. 114-116.

3. Голуб А. П. Зміни цитокінового статусу у дорослих, хворих на кір / А. П. Голуб // Український науково-медичний молодіжний журнал. - № 2. - 2009. - С 49-51.

4. Гебеш В. В., Голуб А. П. «Комплексне лікування уражень центральної та периферичної нервової системи у дорослих, хворих на кір, із застосуванням імунобіологічних препаратів для внутрішньовенного введення». - Інформаційний лист № 107. - 2009. - К., 2009.

5. Голуб А. П. Сучасні ускладнення кору та лікування у дорослих хворих / А. П. Голуб // «ХИСТ» Всеукраїнський медичний журнал молодих вчених. - 2007. - Вип. 9. - С. 36.

6. Голуб А. П. Оптимізація лікування ускладнень кору у дорослих / А. П. Голуб // Сімейна медицина. - 2007. - № 3. - С. 96.

7. Голуб А. П. Особливості ураження шлунково-кишкового тракту у дорослих хворих на кір / А. П. Голуб, В. В. Гебеш, М. В. Окружнов, Ю. О. Сухов, Ю. О. Жигарєв // Матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю «Досягнення і проблеми клінічної інфектології» 21-22 травня 2008 р., м. Тернопіль. - 2008. - С. 199-200. (Дисертантом особисто проаналізовані дані літератури, проведене клінічне обстеження хворих, статистична обробка клінічних та лабораторних даних, аналіз та узагальнення результатів, підготовлена робота до друку).

8. Голуб А. П. Особенности поражения центральной нервной системы при кори у взрослых // Тезисы докладов Международного Евро-Азиатского конгресса по инфекционным болезням «Актуальные вопросы инфекционной патологии» 4-6 июня 2008 г., г. Витебск. - 2008. - С. 134-135.

9. Голуб А. П. Використання імунобіологічних препаратів у комплексному лікуванні пневмоній у дорослих, хворих на кір / А. П. Голуб, М. В. Окружнов // Матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю «Інфекції у практиці клініциста. Антибактеріальна, антивірусна, імунотерапія і імунопрофілактика в умовах поліклініки та стаціонару». 1-2 квітня 2010 р., м. Харків. - 2010. - С. 104-105. (Дисертантом проведено обстеження хворих, збір матеріалу, аналіз та статистична обробка даних, підготовка роботи до друку).

АНОТАЦІЯ

Голуб А.П. Ускладнення кору у дорослих та удосконалення методів лікування. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.13 - інфекційні хвороби. - ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України», Київ, 2010.

Дисертаційна робота присвячена вивченню клінічного перебігу та лікуванню ускладнень кору в сучасних умовах.

Вивчені особливості клінічного перебігу пневмоній у дорослих, хворих на кір. Вперше детально описані клініко-лабораторні особливості менінгоенцефалітів, менінгоенцефаломієлополірадикулоневритів у дорослих, хворих на кір, в сучасних умовах. Вперше представлена детальна характеристика поєднаних ускладнень у дорослих, хворих на кір. Встановлений позитивний ефект та доведена доцільність застосування імуноглобуліну людини нормального для внутрішньовенного введення в комплексній терапії уражень нервової системи хворих на кір.

Обгрунтовано застосування імуноглобуліну людини нормального для внутрішньом'язевого введення в комплексній терапії у хворих на кір, ускладнений пневмонією.

Ключові слова: кір, ускладнення, пневмонія, менінгоенцефаліт, лікування, імуноглобулін.

АННОТАЦИЯ

Голуб А.П. Осложнения кори у взрослых и усовершенствование методов лечения. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.13 - инфекционные болезни. - ГУ «Институт эпидемиологии и инфекционных болезней им. Л.В. Громашевского АМН Украины», Киев, 2010.

Диссертационная работа посвящена изучению клинического течения и лечению осложнений кори у взрослых в современных условиях.

Представлены особенности клинического течения пневмоний у больных корью. Пневмония у больных корью развивалась чаще в периоде высыпаний (82,8%), преимущественно у больных трудоспособного возраста - 18-44 лет.

Впервые детально описаны клинико-лабораторные особенности поражения нервной системы при кори в современных условиях. Поражения нервной системы у больных корью характеризовались развитием симптомов менингизма - у 7 (25,93%), менингоэнцефалита у 15 (55,55%), менингоэнцефаломиелополирадикулоневрита - у 5 (18,52%). У большинства больных (55,5%) поражение нервной системы развивалось на 6-7 сутки от начала заболевания. У 85,2% больных преобладало тяжелое течение кори. Установлена умеренная положительная корреляционная связь между полом и характером поражения нервной системы (|r|=0,43; Р=0,02).

Впервые проведен детальный анализ вариантов сочетанных осложнений кори у взрослых. Поражение органов желудочно-кишечного тракта при кори диагностировано как единичное осложнение у 49 (24,38%) больных, а у 31 (15,38%) - сочеталось с другими осложнениями кори. Пневмония в качестве одиночного осложнения зарегистрирована у 19 (33,33%) больных, а у 38 (66,67%) - сочеталась с другими осложнениями кори.

Проведен сравнительный анализ эффективности применения иммуноглобулина человека нормального «БИОВЕН МОНО» для внутривенного введения в комплексной терапии и традиционных способов лечения осложнений со стороны нервной системы у больных корью. Установлено, что данный препарат обладает позитивным эффектом, который заключается в нормализации температуры тела у 70% больных, уменьшению головной боли у 60%, тошноты у 90%, снижению уровня палочкоядерных лейкоцитов на 60,0% , индекса ядерного сдвига на 74% на 3-4-й день от начала терапии (Р<0,05). Отмечены сокращение сроков санации ликвора на 2,5 дня и пребывания больных в стационаре на 6,5 дня.

Впервые проведена оценка клинико-лабораторных показателей и доказан положительный эффект при использовании иммуноглобулина человека нормального для внутримышечного введения в комплексной терапии пневмоний у больных корью. Достоверно установлено, что использование данного препарата приводит к уменьшению длительности лихорадки на 1,6 дня, общей слабости на 3,0 дня, периоду высыпаний на 1,3 дня, воспалительных изменений со стороны дыхательной системы - кашля (сухого - на 1,0 дня, Р=0,002; продуктивного - на 2,0 дня, Р=0,0002) и хрипов (сухих - на 2,6 дня, Р=0,001; влажных - на 2,0 дня, Р=0,0002); снижению уровня палочкоядерных лейкоцитов на 77,0%, индекса ядерного сдвига на 52% на 3-4-е сутки от начала лечения, сокращению длительности среднего срока госпитализации больных на 2,3 дня, Р=0,01.

Ключевые слова: корь, осложнения, пневмония, менингоэнцефалит, лечение, иммуноглобулин.

SUMMARY

Golub A.P. Complications of measles in adults and improved treatments. - Manuscript.

The dissertation for the scientific degree of Candidate of medical sciences on speciality 14.01.13 - Infectious diseases. - SE «L.V. Gromashevsky Memorial Institute of Epidemiology and Infectious diseases of AMS Ukraine», Kyiv, 2010.

The dissertation is devoted to the study of clinical course and treatment of complications of measles in modern conditions. Features of clinical current are investigated of pneumonia at adult patients with measles. First described clinical and laboratory features of meningoencephalitis, meningoencephalomyelopolyradiculoneuritis at adult patients with measles in modern conditions. For the first time provides detailed characteristics associated complications at patients with measles. A positive effect and the expediency of application of human normal immunoglobulin for intravenous introduction in complex therapy of the nervous system at patients with measles. Application of human normal immunoglobulin for intramuscular introduction in complex therapy at patients with measles complicated by pneumonia.

...