Удосконалення диференційної діагностики та особливості лікування дітей з різними формами ретенції зубів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державна установа

Інститут стоматології академії медичних наук України

УДК 616.314+616.716.8]-007-053.2-07-089.23

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Спеціальність 14.01.22 -- Стоматологія

Удосконалення диференційної діагностики та особливості лікування дітей з різними формами ретенції зубів

Кульгінський Євгеній Анатолійович

Одеса - 2010

Дисертація є рукописом

Робота виконана в Приватному вищому навчальному закладі «Київський медичний університет УАНМ».

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор ДОРОШЕНКО Світлана Іванівна, Приватний вищий навчальний заклад «Київський медичний університет УАНМ», завідувач кафедри ортопедичної стоматології та ортодонтії

Офіційні опоненти:

- доктор медичних наук, доцент Мірчук Богдан Миколайович, Державна установа «Інститут стоматології АМН України», м. Одеса, старший науковий співробітник відділення ортодонтії

- доктор медичних наук, професор Макєєв Валентин Федорович, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького МОЗ України, завідувач кафедри ортопедичної стоматології.

Захист відбудеться «5» липня 2010 р. о 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.563.01 в Державній установі «Інститут стоматології АМН України» за адресою: 65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська, 11.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Державної установи «Інститут стоматології АМН України» (65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська, 11).

Автореферат розісланий «2» червня2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Г.О. Бабеня

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Порушення процесу прорізування як тимчасових, так і постійних зубів, що проявляється у двох діаметрально-протилежних варіантах - передчасне та затримане прорізування зубів, є предметом ретельних досліджень багатьох фахівців (Калвелис Д.А., 1964; Бетельман А.И. и соавт., 1965; Коминек Я. и соавт., 1968; Каламкаров Х.А., 1978; Хорошилкина Ф.Я., 1980, 1999; Дорошенко С.І., 1991, 2006 та ін.) Найчастіше зустрічається затримка прорізування або так звана ретенція зубів.

Затримка прорізування зубів досить розповсюджена зубощелепна аномалія. В ретенції можуть перебувати як окремі зуби, так і група зубів. Затримка прорізування окремих зубів зустрічається частіше і складає 1,4-8,0 % від загальної кількості обстежених (Николов Б., 1970; Александрова Ю.М., 1975; Хорошилкина Ф.Я., Точилина Т.А., 1982; Дорошенко С.И., 1991; Триль С.И., 1992; Макєєв В.Ф., 1996; Пономарева К.Г., 2000). Множинна, а особливо повна ретенція зубів спостерігаються значно рідше і зумовлені, головним чином, наявністю системних захворювань організму різного походження (Пеккер Р.Я., 1960; Ковалевская Е.И., 1963; Лебеденко З.Ф., 1963; Ивасенко П.И. и др., 1979; Дорошенко С. І., 1991, 2004, 2006; Sandler Н.І. et al., 1988).

Нині існує ціла низка теоретичних положень щодо пояснення процесу прорізування зубів, клінічно визначені фактори, котрі можуть негативно вплинути на цей процес. Проте жодне з них не може пояснити та обґрунтувати таке явище, як множинна та повна ретенція зубів.

Фахівцями досконало вивчені та визначені клінічні форми ретенції в залежності від положення ретенованих зубів в щелепних кістках відносно вісі їх прорізування (Хорошилкина Ф.Я., 1982; Неспрядько В.П., 1984). Розроблено та запропоновано методи лікування, тобто виведення зубів із ретенції, а саме: протетичний - знімний зубний протез або подразнювальна пластинка (Бетельман А.И., 1965; Ковалевская Е.И., 1970); апаратурно-хірургічний (Николов Б., 1970; Криштаб С.Й. и соавт., 1986; Хорошилкина Ф.Я., 1982; Персин Л.С., 1998; Сысоев С.Н., Флис П.С., 2005 та ін.), хірургічний (Злотник И.Л., 1953; Калвелис Д.А., 1964; Личак В.С., 1969; Неспрядько В.П., 1984; Lagerde A., 1987; Schmidt-Flath L., 1989); фізіотерапевтичний - для стимуляції прорізування зубів (Андросова Е.И., 1969; Галенко В.В., 1986; Беляков Ю.А. и соавт., 1988; Дорошенко С.И., 1991) та різні їх поєднання. Проте виділені авторами форми ретенції зубів та способи їх лікування стосуються переважно ретенції поодиноких зубів.

Разом з тим, ретенція значної кількості зубів залишається і на сьогодення поза увагою стоматологів. За останні роки в ортодонтичній практиці почастішали випадки звернень пацієнтів з цією тяжкою зубощелепною аномалією, яка є одним із симптомів системних захворювань організму людини, переважно спадкового ґенезу, і потребує виваженого підходу у виборі методу лікування. Тому питання диференційної діагностики клінічних форм ретенції з урахуванням кількості ретенованих зубів є актуальним, що дасть можливість на цій підставі розробити адекватні та раціональні способи лікування даної зубощелепної аномалії, що і обумовило актуальність теми проведеного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри ортопедичної стоматології та ортодонтії Приватного вищого навчального закладу «Київський медичний університет УАНМ»: «Підвищення ефективності ортопедичного і ортодонтичного лікування хворих з дефектами зубів, зубних рядів, аномаліями та деформаціями зубощелепного апарату» (№ ДР 0106U011147). Автор є безпосереднім виконавцем окремого фрагменту вищеназваної теми.

Мета дослідження - підвищення ефективності ортодонтичного та ортопедичного лікування пацієнтів з ретенцією зубів з урахуванням їх кількості шляхом удосконалення диференційної діагностики клінічних форм ретенції та розробки раціональних способів лікування.

Для досягнення поставленої мети були визначені наступні завдання:

1. Визначити поширеність ретенції зубів серед дитячого населення м. Києва;

2. За даними світлової мікроскопії вивчити характерні зміни твердих тканин тимчасових зубів у пацієнтів з ретенцією зубів;

3. За даними електронної мікроскопії вивчити характерні зміни слизової оболонки порожнини рота у пацієнтів з ретенцією зубів;

4. На підставі клінічних та рентгенологічних даних визначити основні причини виникнення ретенції зубів;

5. Розробити раціональні способи лікування різних клінічних форм ретенції зубів і раціональні конструкції апаратів та зубних протезів для ортодонтичного та ортопедичного лікування пацієнтів з даною зубощелепною аномалією;

Розробити схему проведення диференційної діагностики та алгоритм лікування різних форм ретенції зубів з урахуванням їх кількості, положення в щелепах, ступеня сформованості коренів, наявності системних захворювань організму. ретенція зуб ортодонт діагностика

Об'єкт дослідження: ретеновані зуби у дітей дошкільного та шкільного віку з 2 до 17 років. ретенція зуб щелепа корінь

Предмет дослідження - поширеність ретенції зубів у дітей та основні причини її виникнення; удосконалення диференційної діагностики клінічних форм ретенції з урахуванням кількості ретенованих зубів; розробка та оцінка ефективності раціональних способів лікування даної зубощелепної аномалії.

Методи дослідження: епідеміологічні - для визначення поширеності ретенції зубів серед дитячого населення; клінічні - для вивчення скарг пацієнтів та їх анамнестичних даних, а також позаротових та внутрішньо-ротових ознак зубощелепної аномалії; рентгенологічні (прицільна та аксіальна рентгенографія, ортопантомографія, комп'ютерна томографія, телерентгенографія) - для вивчення кількості ретенованих зубів, особливостей розташування в щелепних кістках, стану їх коренів та коронок, направлення вісі прорізування, а телерентгенографія - для вивчення будови лицевого та мозкового скелету у пацієнтів з синдромальною патологією, яка супроводжувалася множинною ретенцією зубів; антропометричні - для вимірювання контрольно-діагностичних моделей; мікроскопічні: світлова мікроскопія - для вивчення стану тканин затриманих у зубній дузі тимчасових зубів, електронна мікроскопія - для вивчення стану ясен над ретенованими зубами, статистичні.

Наукова новизна отриманих результатів. Вивчена розповсюдженість ретенції зубів серед дітей м. Києва та основні причини її виникнення.

Вперше на підставі даних світлової мікроскопії визначено зниження в тимчасових зубах, що затримались у зубних рядах, міцності твердих тканин, активності процесів їх резорбції та демінералізації, зниження ступеня функціональної активності періодонта, трофічну і пластичну недостатність пульпи.

Вперше за допомогою електронної мікроскопії виявлені особливості структури слизової оболонки порожнини рота над ретенованими зубами, які полягають у порушенні аутолітичних процесів у сполучній тканині, підтвердженням чого є надто мала кількість макрофагів, що запобігає зближенню епітелія ясен та емалевого епітелія.

Вперше на підставі клініко-рентгенологічних даних розроблена та систематизована схема проведення диференційної діагностики різних форм ретенції зубів з урахуванням їх кількості, положення в щелепах, ступеня сформованості кореня, наявності системних захворювань організму.

Доведена ефективність використання методу електрофульгурації для деструкції м'яких тканин при фіброматозі ясен, яка полягає в отриманні надійного гемостазу та чіткої демаркаційної зони з сухим некрозом тканин, що сприяє більш швидкому (у 1,5-2 рази) загоєнню післяопераційної поверхні та забезпечує можливість проведення багаторазової поетапної деструкції слизової оболонки у важкодоступних місцях порожнини рота (патенти України на корисну модель № 37014 від 10.11.2008 р. та № 41607 від 25.05.2009 р.).

Вперше на підставі вивчення клінічних форм ретенції зубів розроблено алгоритм лікування пацієнтів з даною зубощелепною аномалією.

Практичне значення отриманих результатів. Запропоновані схема проведення диференційної діагностики та алгоритм лікування пацієнтів з різними формами (типами) ретенції зубів з урахуванням їх кількості, розташування в щелепних кістках та стану коренів, а також наявності системних спадкових захворювань організму дозволяють підвищити ефективність лікування таких пацієнтів шляхом оптимізації діагностичного процесу при визначенні діагнозу та полегшення складання плану лікування.

Розроблені для практичної охорони здоров'я апарат для витягнення зубів при множинній ретенції (патент України на корисну модель № 46212 від 10.12.2009 р.), спосіб захисту післяопераційної поверхні піднебіння, а також спосіб деструкції ясен при фіброматозі дозволяють скоротити терміни лікування пацієнтів з даною зубощелепною аномалією в 1,5-2 рази.

Розроблені практичні рекомендації щодо лікування пацієнтів з різними формами ретенції зубів можуть слугувати лікарям орієнтиром у виборі раціонального та адекватного методу лікування.

Запропоновані спосіб захисту післяопераційної поверхні піднебіння та апарат для витягнення зубів при множинній ретенції зубів впроваджені в практику відділення стоматології дитячого віку ДУ «Інститут стоматології АМН України» (м. Одеса), міської державної стоматологічної поліклініки м. Львова, стоматологічної поліклініки Львівського національного медичного університету ім. Д. Галицького, І-ої стоматологічної поліклініки м. Львова.

Матеріали дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі кафедри ортопедичної стоматології та ортодонтії ПВНЗ «Київський медичний університет УАНМ», кафедри ортодонтії та післядипломної освіти лікарів-ортодонтів ВДНЗ України «Українська медична стоматологічна академія» МОЗ України.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто проведено патентно-інформаційний пошук, аналіз наукової літератури з обраної теми, проведені всі клінічні дослідження, узагальнені й проаналізовані отримані результати, здійснена їх статистична обробка. Разом з науковим керівником визначені мета і завдання дослідження, сформульовані основні висновки роботи.

Клінічні дослідження проведені на кафедрі ортопедичної стоматології та ортодонтії ПВНЗ «Київський медичний університет УАНМ» (зав. - д.мед.н., проф. С.І. Дорошенко), мікроскопічні дослідження - на базі Інституту проблем патології Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця (зав. лаб. електронної мікроскопії - д.біол.н., проф. Л.О. Стеченко Автор висловлює свою щиру подяку професорам Л.О.Стеченко та Н.А.Колесовій за допомогу, зав. лаб. структурно-метаболічного аналізу - д.біол.н., проф. Н.А. Колесова¹).

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати проведених досліджень доповідались на ІІІ (Х) з'їзді Асоціації стоматологів України (Полтава, 2008), міжнародній науково-практичній конференції «Досягнення сучасної стоматології - дітям» (Київ, 2009), на Х міжнародній науково-практичній конференції «Новые технологии в диагностике и лечении зубочелюстно-лицевых аномалий» (Мінськ, 2010).

Публікації: За матеріалами дисертації опубліковано 10 наукових праць, з яких 5 статей - у виданнях, рекомендованих ВАК України, 3 патенти України на корисну модель, 1 тези з'їзду.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертація викладена на 177 сторінках друкованого тексту і складається зі вступу, огляду літератури, методів дослідження, двох розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів досліджень, висновків, переліку використаної літератури та додатку. Перелік використаної літератури містить 224 джерела (з них 53 - іноземних авторів). Робота ілюстрована 6 таблицями та 72 рисунками.

Основний зміст

Матеріал і методи дослідження. Для визначення розповсюдженості ретенції зубів серед дитячого населення нами було обстежено 1917 осіб віком від 2 до 17 років, що мешкають у м. Києві, а саме: 347 дітей віком від 2 до 6 років включно в організованих дошкільних закладах та 1570 дітей та підлітків віком від 6 до 17 років, оглянутих в організованих шкільних колективах.

Обстеження проводилося за загальноприйнятою методикою з дотримання усіх санітарно-гігієнічних вимог.

Для вивчення особливостей клініки окремих форм ретенції зубів та алгоритму проведення їх диференційної діагностики нами було прийнято на лікування 148 дітей та підлітків віком від 2 до 17 років.

При зборі анамнестичних даних з'ясовували наявність системних захворювань та ретенції зубів у близьких родичів пацієнта.

При клінічному обстеженні звертали увагу на причини виникнення ретенції зубів, як загальні так і місцеві, зокрема: запальні процеси та передчасне видалення тимчасових зубів, аномалії розміру й форми зубів, наявність надкомплектних зубів, затриманих тимчасових зубів у зубній дузі чи їх раннє видалення, травматичні ушкодження зубощелепної ділянки та хірургічні втручання, наявність кісти, дефіцит місця у зубній дузі, невідповідність між величиною зубів та величиною щелеп, скупченість зубів, деформації зубного ряду, кількість ретенованих зубів їх положення, тощо. Поряд з цим вивчалась форма зубних дуг та вид прикусу, стан слизової оболонки порожнини рота, а також тип обличчя, його пропорційність та розміри. Міжальвеолярний простір вимірювався за допомогою оклюзійного відбитку на ділянці ретенованого зуба.

Для вивчення положення ретенованих зубів, ступеня сформованості, або резорбції їх коренів, а також стану періодонту, використовували різноманітні рентгенографічні дослідження (прицільна і аксіальна рентгенографія, ортопантомографія, комп'ютерна томографія та телерентгенографія). Всього було отримано 160 рентгенограм.

На ортопантомограмах вивчався кут нахилу повздовжньої вісі ретенованих зубів відносно площини тіла щелепи (MP и SpP): на нижній щелепі (МР) - від найбільш низької кісткової точки кута нижньої щелепи (Go - гоніон) до найбільш низької точки підборіддя (Gn - гнатіон) вздовж нижнього краю тіла нижньої щелепи; на верхній щелепі (SpР) - від «sna» - точки перетину носової перегородки (відповідно серединно-медіанної площини) в проекції передньої носової ості (spina nasalis antherior) до точки «snp» (spina nasalis posterior), вздовж тіла верхньої щелепи, відповідно спінальної площини (SpP). Розшифровку телерентгенограм проводили за методом Schwarz (1962).

Вивчення форми зубних дуг та прикусу, а також наявність місця в зубній дузі для них проводилося як в порожнині рота, так і на діагностичних моделях. Ширина зубної дуги визначалася за методом Долгополової, Пона, а довжина - за методом Коркгауза. При встановленні діагнозу виду патологічного прикусу користувалися класифікацією Е.Angle та А.І. Бетельмана. Всього було отримано 105 пар діагностичних моделей, на яких проведено 568 антропометричних вимірювань.

При встановленні діагнозу форм ретенції зубів за основу ми обрали класифікацію Неспрядько В.П. (1985), також використовували класифікації Хорошилкіної Ф.Я., Проскуріна Е.Ф. (1977) та Дорошенко С.І. (1991).

Для проведення морфологічних досліджень твердих тканин видалені за ортодонтичними показаннями тимчасові зуби фіксували в 10 % нейтральному формаліні, декальцинували в 5% трихлороцтовій кислоті, зневоднювали у трьох порціях 96% етилового спирта; проводили через спирт-хлороформ, хлороформ, хлороформ-парафін, дві порції парафіну та заливали у воск-парафін. Серійні гістологічні зрізи товщиною 7 мкм виготовляли на санному мікротомі та фарбували гематоксиліном і еозином за Ван Гізоном. Гістологічне виявлення сульфанованих глікозаміногліканів проводили постановкою реакції метахромазін із толуідиновим синім при різноманітних значеннях pH: 6,7; 4,7 и 2,7 із контрольною інкубацією зрізів в 1 % розчині бактеріальної та тестикулярної гіалуронідази.

Матеріалом для електронно-мікроскопічного дослідження були ясна пришийкової ділянки у пацієнтів контрольної групи та з множинною ретенцією зубів. Під аплікаційною анестезією «Артифрин-Здоров'я форте» (1:100000) за допомогою скальпеля робили забір матеріалу. Фрагменти ясен фіксували у 2,5% розчині глютарового альдегіду на какодилатному буфері з дофіксацією в 1% забуференому розчині чотирьох окису осмію за Міллонігом. Зневоднювали у спиртах 70%, 80%, 90%, 100% концентрації та ацетоні. Заливали в суміш епон - аралдит згідно загальноприйнятій методиці. Ультратонкі зрізи з отриманих блоків виготовляли на ультратомах LKB III (Швеція) та Reihart (Австрія). Ультратонкі зрізи контрастували 2% розчином уранілацетату та цитратом свинцю. Препарати досліджували під електронними мікроскопами ЕМВ-100БР та ПЕМ -125К.

Статистичну обробку результатів досліджень проводили варіаційно-статистичним методом з використанням t-критерію Стьюдента на персональному комп'ютері IBM РС в пакетах "Statgraphic-2,3" і "Statistika-6"

Результати дослідження та їх обговорення. Результати масового обстеження показали, що у дітей дошкільного віку спостерігається тенденція до зниження висоти прикусу вже на першому етапі його становлення. Це створює несприятливі умови для прорізування перших постійних молярів по вертикалі і може призвести до їх ретенції. Цьому сприяє, як показали дослідження, рання втрата тимчасових молярів. Так дефекти зубних рядів у дошкільнят, за нашими даними, складають 9,8%, тобто 34 дитини, із 347 обстежених, мають дефекти зубних рядів і переважно (у 75%) в бокових ділянках. При чому, кількість дітей, що мають дефекти зубних рядів з віком зростає: від 3% - в молодших групах (у віці від 2-х до 5-х років) до 6,9% - в старших групах (від 5-ти до 6-ти років), тобто більш ніж в два рази. Разом з тим зростає і кількість дітей з каріозним ураженням тимчасових зубів: від 3,7% - в молодших групах, до 17,6% - в старших групах. Такі показники свідчать про те, що при умові несвоєчасного терапевтичного лікування кількість дітей з дефектами зубів та зубних рядів буде і надалі зростати.

Під час обстеження дошкільнят нами виявлено 6 дітей, які мали від 6-ти до 8-ми відсутніх або повністю зруйнованих тимчасових зубів, що становить 1,7% від загальної кількості оглянутих. Зубоальвеолярне видовження спостерігалося у 17 (4,9%) дошкільнят з дефектами зубних рядів. Такі зміни міжоклюзійних співвідношень, були зумовлені раннім видаленням тимчасових зубів на тлі вже сформованих аномалій прикусу, особливо мезіального та перехресного, при яких блокуються рухи нижньої щелепи по трансверзалі і значно порушується процес пережовування їжі. Вищенаведене не сприяло створенню оптимальних умов у подальшому формуванні фізіологічного прикусу при прорізуванні постійних зубів. При такій ситуації другий етап підвищення висоти прикусу, який пов'язаний з періодом прорізування перших постійних молярів та різців, не міг бути повністю реалізованим.

Аналізуючи дані обстеження дітей шкільного віку від 6 до 17 років слід відзначити, що глибокий прикус виявився найбільш розповсюдженою аномалією прикусу - у 223 (14,20%) дітей, із 1570 обстежених. Окрім того, він найчастіше спостерігався серед дівчаток - 71,70% (160 осіб), а у хлопчиків рідше - 28,30% (63 особи), від числа виявленої аномалії (223 чол.). Починаючи з 7 років поширеність глибокого прикусу серед школярів зростала - від 1,80% до 17,90% в одинадцятирічному віці. Після чого спостерігалася тенденція до її зниження - від 13,40% - у 12 років до 9,40% - у 17 років, але продовжувала бути високою. Це свідчить про те, що другий та третій періоди становлення висоти прикусу у цих дітей не змогли реалізуватися оскільки не було створено для цього відповідних фізіологічних умов. Причиною тому слугували значне руйнування коронок зубів та рання їх втрата, особливо тимчасових. Серед обстежених дітей шкільного віку ретенція склала 1,4% (23 осіб) від загальної їх кількості. Цей показник, враховуючи неможливість рентгенологічного його підтвердження в умовах масового обстеження, малодостовірний, бо за зверненням в клініку він був значно вищий - 6,9%.

Для вивчення морфологічних особливостей тканин тимчасових зубів і резорбції їх коренів в умовах ретенції комплектних постійних зубів нами було проведене морфологічне дослідження за допомогою світлової мікроскопії. Аналіз результатів цих досліджень дозволив констатувати наступні особливості їх метаболізму і структури. У тимчасових зубах, що затрималися, розвиваються процеси резорбції дентину й цементу, механізми яких подібні з такими, які описані в літературі при фізіологічній зміні тимчасових зубів. Резорбційні процеси виявляються як з боку періодонта, так і пульпи. Ступінь процесів резорбції може доходити до повного розсмоктування коренів. У дентині тимчасових зубів, що затрималися, крім процесів резорбції, розвивається нерівномірна, часом дифузна, демінералізація, що виявляється як в навколопульпарному, так і в плащовому дентині коронки й кореня. У пульпі тимчасових зубів, що затрималися, відзначається порушення структури судин гемомікроциркуляторного русла, транскапілярного обміну й трофіки, що обумовлює розвиток тканинної гіпоксії, що є причиною грубих дистрофічних змін всіх клітинних структур і фіброзу сполучної тканини. У цілому такі процеси визначають трофічну й пластичну недостатність пульпи в такій патологічній ситуації. Комплексний аналіз результатів морфологічних досліджень засвідчив зниження в тимчасових, затриманих в зубних рядах до 17-18 років, зубах міцності твердих тканин, активних процесів їх резорбції та демінералізації, зниження ступеня функціональної активності періодонта, трофічну й пластичну недостатність пульпи, що в цілому дозволив зробити висновок про недоцільність тривалого утримування у зубній дузі тимчасових зубів, що затрималися, при ретенції комплектних постійних зубів, які можна вивести у зубний ряд.

Клінічні дослідження показали, що причиною ретенції зубів можуть слугувати: несформованність кореня, атипове положення зачатків, надкомплектні зуби на ділянці ретенованих комплектних, кістковий бар'єр, тобто глибоке розташування ретенованих зубів в щелепних кістках, та неправильний нахил їх вісі прорізування, а також перепона з боку патологічно змінених ясен (фіброматоз, рубці після травми, тощо). Тому не останню роль в процесі прорізування ретенованих зубів відіграє також і стан ясен у пацієнта.

Для більш детального вивчення особливостей мікроструктури патологічно змінених ясен при вищезазначених захворюваннях нами були проведені дослідження на електронно-мікроскопічному рівні, які певним чином слугували орієнтиром у виборі тактики лікування пацієнтів з ретенцією зубів.

Результати проведених електронно-мікроскопічних досліджень, показали, що у слизовій оболонці над ретенованим зубом майже повністю відсутні нервові елементи та спостерігається різке зниження кількості мікросудин, що призводить до нейротрофічних порушень. Зниження нервової імпульсації в слизовій оболонці, на наш погляд, є однією з причин ретенції зуба. Значна кількість тучних клітин з ультраструктурними ознаками синтезу, накопичення та секреції секреторних гранул, з одного боку свідчить про хронічні запальні процеси, а з іншого - про зміни у місцевому гомеостазі. Останнє проявляється в перескороченні судин різних ланок кровообігу і в першу чергу їх венулярного ланцюга під впливом медіаторів тучних клітин. Це призводить до утворення локусів витоку в ендотелії і надмірного виходу рідини в інтерстиційний простір. Виділені з тучних клітин медіатори запалення в свою чергу сприяють формуванню рідинного ексудату та набряку оточуючого середовища. Все це стимулює синтетичну активність фібробластів і утворення великої кількості колагенових волокон з формуванням великих пучків, яке в більшій мірі проявляється при множинній ретенції зубів. Зміни у співвідношенні сполучної тканини та епітелію при хронічних запаленнях призводить до розростання епітелію у власну пластинку слизової оболонки. Відомо, що наближення зуба до слизової оболонки порожнини рота викликає регресивні зміни у сполучній тканині власної пластинки ясен (Быков В.Л., 1999). Разом з тим, велика кількість волокнистого компоненту міжклітинної речовини не сприяє такому переміщенню. Фібробласти, які зазвичай синтезують колаген та інші компоненти міжклітинної речовини, під час прорізування зубів припиняють ці процеси і починають поглинати та переварювати їх. Сприяє цьому процесу десмолітична дія лізосомальних ферментів емалевого епітелію, який редукує. Електронно-мікроскопічний аналіз показав, що в яснах при ретенції зубів порушуються аутолітичні процеси у сполучній тканині. Підтвердженням цьому є надто мала кількість макрофагів. Це дає підставу припустити, що порушення у сполучній тканині власної пластинки сосочкового шару запобігає зближенню епітелія ясен та емалевого епітелію. Усі ці процеси регулюються нейротрофікою, яка при даному захворюванні порушена.

Основним діагностичним критерієм при обстеженні дітей, прийнятих нами на лікування (148 дітей та підлітків віком від 2 до 17 років), слугувала кількість ретенованих зубів і тому всі вони були розподілені на три основні клінічні групи, а саме: першу клінічну групу (109) склали пацієнти з ретенцією не більше трьох зубів, другу групу (36) - пацієнти з ретенцією від 4 до 9 і більше зубів, а третю групу (3) - пацієнти з ретенцією усіх зубів, тобто повною ретенцією. Отже, найбільш поширеною формою даної зубощелепної аномалії виявилася часткова ретенція зубів - 73,65% серед осіб.

Другим діагностичним критерієм було обрано стан та розміщення ретенованих зубів у щелепних кістках. При цьому ми об'єднали класифікації Хорошилкіної Ф.Я., Проскуріна Е.Ф. (1977) та Неспрядько В.П. (1985), виділивши із них 4 такі типи: І тип - умовна (ідіопатична), або проста ретенція зубів при якій зуби знаходяться в щелепних кістках з правильним нахилом вісі прорізування до альвеолярного гребеня і такий зуб у подальшому може прорізатися самостійно, при умові усунення перепони; ІІ тип - з 4^ма ступенями відхилення повздовжньої вісі ретенованого зуба від правильної вісі його прорізування, тобто більше 15^о: а)від 15^о до 45^о, б)від 46^о до 89^о та в) від 90^о і більше; ІІІ тип - з різними ступенями розташування ретенованого зуба відносно альвеолярного гребеня по вертикалі (високе розташування - ближче до основи щелеп; в альвеолярному відростку та під слизовою оболонкою); у вестибуло-оральному напрямку (вестибулярно; орально та по центру альвеолярного гребеня); ІV тип - за станом кореня ретенованого зуба: 3^х ступенів сформованості коренів (несформований, сформованим на Ѕ та повністю сформований корінь), анкілозування та деформації.

Наступним діагностичним критерієм слугувала наявність у пацієнтів загальносоматичних та генетичних захворювань таких як: фіброматоз ясен, рахіт, черепно-ключичний дизостоз, хондродистрофія та ін., при яких спостерігалась ретенція великої кількості зубів.

Проведені дослідження показали, що основною причиною ретенції комплектних постійних зубів у пацієнтів І групи слугувало передчасне видалення тимчасових зубів - 41,28% від загальної кількості у цій групі; затримка у зубній дузі тимчасових зубів - 28,44%; невідповідність між величиною зубів та щелеп - 22,02%; аномалія закладки зубів - 16,51%. Разом з тим, у пацієнтів ІІ групи, тобто з множинною ретенцією комплектних постійних зубів, основною причиною їх затримки у щелепних кістках було: 41,67% - синдромальна патологія; 27,76% - наявність надкомплектних зубів; аномалія закладки зубів (13,89%) та рахіт (13,89%). Характеризуючи причини ретенції зубів у пацієнтів ІІІ групи, необхідно відмітити, що у всіх них в анамнезі фігурували системні захворювання такі як рахіт та хондродистрофія.

Проведені біометричні вимірювання діагностичних моделей пацієнтів І групи показали, що 85% з них мали дефіцит місця в зубному ряду для прорізування ретенованих постійних зубів. За даними клінічних спостережень серед пацієнтів цієї групи найчастіше в ретенції перебували ікла (48%), центральні (24%) та латеральні різці (15%), премоляри та моляри - 13%. Слід зауважити на те, що у пацієнтів І групи зустрічалися не більше двох ретенованих надкомплектних зубів і переважно у фронтальній ділянці, тоді як у пацієнтів ІІ групи - частіше на бічних ділянках і більше 4^х зубів.

На підставі вивчення причин, клінічних проявів та наслідків ретенції зубів нами була розроблена схема алгоритму проведення диференційної діагностики різних форм ретенції зубів, яка допомагала не тільки у визначенні діагнозу, а і у виборі раціонального методу лікування пацієнтів з даною зубощелепною аномалією (рис. 1).

Лікування пацієнтів І групи, тобто з частковою ретенцією зубів, проводилося з урахуванням віку пацієнта та групової належності зубів, що знаходилися у ретенції, причин її виникнення, глибини залягання ретенованих зубів у щелепних кістках, напрямку їх прорізування та ін.

При ретенції комплектних постійних зубів, зумовленою затримкою у зубній дузі тимчасових зубів, спочатку видалялися тимчасові зуби. У разі наявності дефіциту місця для постійних ретенованих зубів використовували знімну чи незнімну ортодонтичну апаратуру за допомогою якої створювали місце у зубній дузі. У випадках дефіциту місця - більше 50% для ретенованих іклів та майже повної його відсутності ми не завжди вдавалися до видалення премолярів, а створювали його за допомогою знімних ортодонтичних апаратів. Проте, як показали клінічні спостереження, це можливо здійснити лише у ранньому віці, реалізуючи біологічну потенцію росту щелеп. Слід відмітити, що тимчасовий зуб видалявся тільки після того, як було створено місце для ретенованого постійного. Це здійснювалося з метою попередження утворення значного прошарку кісткової тканини над ретенованим зубом, а також з естетичної точки зору.

При розташуванні ретенованих зубів під слизовою оболонкою або прорізуванні їх хоча б одним горбком, проводилося відсікання слизової за допомогою електрофульгурації з наступним фіксуванням зачіпного елемента (ортодонтичної кнопки чи брекета). Електрофульгурація забезпечувала надійний гемостаз і дозволяла провести фіксацію зачіпного елемента без використання додаткових гемостатичних засобів. При розміщенні ретенованого зуба в товщі кісткової тканини альвеолярного відростка з метою стимуляції його прорізування застосовувалися різноманітні подразнюючі ортодонтичні пластинки чи ортопедичні конструкції. При глибокому розташуванні ретенованого зуба, тобто ближче до основи щелепи, пацієнтам проводилися більш складні хірургічні втручання.

У випадках, коли ретеновані зуби були супутником різних аномалій прикусу, проводилося виведення ретенованих зубів одночасно з корекцією міжоклюзійних співвідношень за допомогою знімних ортодонтичних апаратів.

При відсутності міжальвеолярного простору в ретромолярній ділянці для прорізування перших постійних молярів по вертикалі, що слугувало причиною їх ретенції або напівретенції, тактика лікування пацієнтів полягала у наступному. Спочатку проводилося протезування тонкостінними індивідуальними металевими коронками з метою збереження зруйнованих тимчасових молярів і відновлення їх висоти коронкової частини та забезпечення умов для реалізації другого фізіологічного етапу підйому висоти прикусу. Якщо цього виявлялося недостатньо, додатково виготовлялася капа для розімкнення прикусу до повного прорізування перших постійних молярів. Таким чином, при необхідності створювалося місце по вертикалі для прорізування других постійних молярів.

Лікування пацієнтів ІІ групи, тобто з множинною формою ретенції зубів, проводилося також з урахуванням етіологічного чинника її виникнення. При наявності надкомплектних зубів проводили їх видалення з наступним витягненням комплектних постійних. У разі ретенції надкомплектних зубів спочатку проводили стимулювання їх прорізування за допомогою ортодонтичних апаратів-протезів, після їх прорізування вдавалися до їх видалення. При наявності у пацієнтів системної патології, яка зустрічалася у 30 (83,3%) із 36 пацієнтів цієї групи, нами проводилося комплексне лікування.

При фіброматозі ясен, ортодонтичне та ортопедичне лікування полягало у відсіканні фіброзних тканин, а також корекції положення окремих зубів у зубній дузі, нормалізації міжоклюзійних та міжщелепних співвідношень за допомогою, як знімних так і незнімних ортодонтичних апаратів, або зубних протезів при наявності дефектів зубних рядів. Відсікання фіброзної тканини проводилося за допомогою скальпеля (традиційна хірургічна техніка) або за допомогою «Електрофульгуратора», в залежності від площі ураження. У разі використання скальпеля для відсікання великих за розмірами фіброзних утворень, після оперативного втручання використовувався розроблений нами спосіб захисту післяопераційної поверхні піднебіння, який дозволяв не тільки перекрити велику ранову поверхню і попередити її повторне травмування, а й фіксувати йодоформний тампон для прискореного загоєння рани. Слід відмітити, що відсікання патологічних тканин біля пришийкових частин зубів, в міжзубних проміжках значно утруднене із-за анатомічних особливостей та рельєфу даних ділянок і супроводжується значною кровотечею. В цих випадках, а також при генералізований формі фіброматозу - коли ясна, що розрослися, покривали майже всі оклюзійні поверхні зубів і виникала необхідність вивільнення їх до пришийкової частини, використовували запропонований нами спосіб лікування фіброматозу ясен за допомогою електрофульгуратора, що дозволяло отримати за рахунок обвуглення сухий некроз тканин та чітку демаркаційну зону деструкції і тим самим запобігти розвитку їх набряку, а також забезпечити асептичні умови (озонування ранової поверхні) при проведенні втручання, яке можна повторювати неодноразово.

Причиною множинної ретенції зубів, слугувало і таке системне захворювання як черепно-ключичний дизостоз (синдром Марі-Шейтхауера-Сейнтона). Лікування таких пацієнтів, як показали проведені дослідження, досить складне та довготривале і потребує участі не тільки ортодонта та хірурга, а й інших фахівців, зокрема ЛОР-спеціалістів, психологів та ін. Видалення тимчасових зубів у фізіологічні терміни їх заміни не приводило до самостійного прорізування постійних. Комбіноване хірургічне та ортодонтичне лікування давало більш позитивні результати. В цьому плані була важливою рання діагностика даного захворювання. Клінічні спостереження показали, що видаляти тимчасові зуби у таких пацієнтів слід дуже обережно, а також з великою обережністю знімати фіброзну тканину, яка покриває постійні зуби, переважно з аномальним цементом, і перешкоджає їх прорізуванню. Адекватне хірургічне лікування стимулювало утворення цементу та нормалізувало розвиток коренів постійних зубів, але цього було іноді недостатньо для їх прорізування. Тактика лікування залежала від тяжкості захворювання та загального стану організму пацієнта. Оперативні втручання проводили з метою створення доступу до ретенованого зуба. Робили трапецієподібний розтин слизової оболонки, основою звернений до перехідної складки і відшаровували распатором слизово-окістний шматок. Потім видалялася кісткова тканина над ретенованим зубом з наступним глухим ушиванням рани і накладанням подразнюючого ортодонтичного апарату-протезу з метою стимуляції прорізування ретенованого зуба. При комплексному лікуванні таких пацієнтів використовували різні за конструкцією ортодонтичні апарати, зокрема розроблений нами апарат для витягнення зубів при множинній ретенції. Оскільки базис апарату встановлюють на ту щелепу, в якій знаходяться ретеновані зуби, то ортодонтичне зусилля, яке направлене на витяжіння ретенованих зубів, не скидає апарат, а ще надійніше фіксує його на щелепі.

Лікування пацієнтів з повною ретенцією усіх зубів (ІІІ групи), полягало в основному у виготовленні повних знімних зубних протезів, які підлягали заміні кожні 1,5-2 роки, в залежності від віку пацієнта. Ці протези допомагали поліпшити не тільки естетику обличчя, а і функцію жування, забезпечити більш фізіологічні умови формування зубощелепного апарату дитини. Окрім того, адаптувати пацієнта до майбутніх більш складних втручань на наступних етапах реабілітації, оскільки прорізування постійних комплектних ретенованих зубів у них було досить проблематичним внаслідок несформованості коренів та глибокого розташування їх в щелепних кістках.

На підставі проведених досліджень нами була складена схема-алгоритм лікування пацієнтів з різними формами ретенції зубів.

Таким чином, ретенція зубів складна зубощелепна аномалія, яка потребує виваженого підходу не тільки у проведенні диференційної діагностики її форм, а також у виборі раціональних методів лікування. Розроблені нами алгоритм диференційної діагностики та алгоритм лікування пацієнтів з різними формами ретенції зубів дозволяли підвищити ефективність ортодонтичного лікування таких пацієнтів та скоротити терміни їх реабілітації.

Висновки

У дисертаційній роботі представлено теоретичне узагальнення й нове вирішення актуального наукового завдання, пов'язаного з підвищенням ефективності ортодонтичного та ортопедичного лікування пацієнтів з ретенцією зубів шляхом удосконалення диференційної діагностики клінічних форм ретенції та розробки раціональних способів їх лікування.

1. Виявлено, що ретенція зубів за даними масових обстежень 1917 дітей та підлітків віком від 2 до 17 років в організованих дитячих колективах м. Києва становить 1,4%, а за зверненням у клініку - 6,9%. У ретенції найчастіше перебувають ікла (48%), центральні (24%) та латеральні різці (15%), рідше (13%) премоляри та моляри.

2. Результати проведених досліджень за допомогою світлової мікроскопії показали зниження в тимчасових зубах, що затримались в зубних рядах, міцності твердих тканин, активності процесів їх резорбції та демінералізації, зниження ступеня функціональної активності періодонта, трофічну й пластичну недостатність пульпи, що свідчить про недоцільність тривалого збереження таких тимчасових зубів у зубній дузі при ретенції комплектних постійних, які можна вивести у зубний ряд.

3. Електронно-мікроскопічний аналіз показав, що в яснах при ретенції зубів порушуються аутолітичні процеси у сполучній тканині, підтвердженням чого є надто мала кількість макрофагів. Це дає підставу припустити, що порушення у сполучній тканині власної пластинки сосочкового шару запобігає зближенню епітелію ясен та емалевого епітелію. Усі ці процеси регулюються нейротрофікою, яка при даному захворюванні порушена.

4. Основною причиною ретенції комплектних постійних зубів у пацієнтів з частковою ретенцією є: передчасне видалення і затримка у зубній дузі тимчасових зубів - 41,28% та 28,44%, відповідно; невідповідність між величиною зубів та щелеп - 22,02%; аномалія закладки зубів - 16,51% та надкомплектні зуби - 15,6%. Тоді як у пацієнтів з множинною ретенцією - синдромальна патологія - 41,67%; наявність великої кількості надкомплектних зубів - 27,76%, а також аномалія закладки зубів (13,89%). Причиною виникнення повної ретенції зубів у пацієнтів слугували системні захворювання такі як рахіт та хондродистрофія.

5. Використання розробленого апарату для витягнення зубів при множинній ретенції, способу захисту післяопераційної поверхні піднебіння та способу лікування фіброматозу ясен дозволяють підвищити ефективність ортодонтичного лікування пацієнтів з ретенцією зубів у 1,5-2 рази.

6. Запропоновані схема проведення диференційної діагностики та алгоритм лікування пацієнтів з різними формами (типами) ретенції зубів з урахуванням їх кількості, розташування в щелепних кістках та стану коренів, а також наявності системних спадкових захворювань організму можуть слугувати значним підґрунтям не тільки у визначенні діагнозу, а і у виборі раціонального та адекватного методу лікування пацієнтів з даною зубощелепною аномалією.

Практичні рекомендації.

1. За даними світлової мікроскопії та клінічних спостережень доведено, що недоцільно зберігати тривалий час в зубному ряду тимчасові зуби після фізіологічного терміну їх прорізування, при наявності ретенованих постійних зубів, які можна встановити у зубний ряд.

2. Рубцево-змінені після травматичних ушкоджень ясна над ретенованим постійним зубом, який прорізався із кістки, а також патологічно змінену слизову оболонку при фіброматозі ясен слід своєчасно відсікати, з метою усунення перепони для подальшого прорізування зубів, про що засвідчили дані електронної мікроскопії.

3. Відсікання ясен доцільно проводити за допомогою електрофульгурації, яка дозволяє отримати надійний гемостаз, контролювати глибину деструкції та здійснювати її у малодоступних місцях порожнини рота, уникнути ускладнень (запалення ясен) за рахунок сухого некрозу тканин та озонування ранової поверхні.

4. Лікування пацієнтів з множинною ретенцією зубів слід проводити поетапно за участю фахівців різного профілю. При наявності затриманих у зубному ряді тимчасових зубів та ретенованих надкомплектних, спочатку видаляти тимчасові зуби, стимулювати прорізування надкомплектних зубів за допомогою подразнюючих протезів-апаратів, а після їх прорізування та видалення проводити виведення із ретенції комплектних постійних зубів. У разі глибокого залягання ретенованих постійних зубів у щелепних кістках, тобто наявності великого прошарку кісткової тканини над ретенованими зубами, та довготривалого лікування (більше 2^х років) доцільного хірургічним шляхом зробити доступ до ретенованого зуба з наступним глухим ушиванням слизово-окістного клаптя і подальшим використанням подразнюючих пластинок або протезів-апаратів запропонованих нами.

5. Розроблені нами алгоритми проведення диференційної діагностики та лікування різних форм ретенції зубів з урахуванням кількості ретенованих зубів, розташування їх в щелепних кістках та наявності супутніх системних та спадкових захворювань організму можуть бути рекомендовані до широкого використання їх у практичній стоматології, зокрема в ортодонтії.

Перелік робіт, опублікованих за темою дисертації

1. Дорошенко С.И. Клиника и дифференциальная диагностика различных форм ретенции зубов у детей / С. И. Дорошенко, Е. А. Кульгинский // Сучасна ортодонтія. - 2010. - № 1 (19). - С. 3-13. Участь здобувача полягає у проведенні клінічних досліджень, аналізі отриманих результатів, підготовці статті до друку.

2. Дорошенко С.І. Морфологічні особливості тканин тимчасових зубів та резорбції їх коренів в умовах ретенції комплектних постійних зубів / С. І. Дорошенко, Н. А. Колєсова, Є. А. Кульгінський // Новини стоматології. - 2009. - № 1(58). - С. 69-74. Участь здобувача полягає в інтерпретації отриманих результатів, підготовці статті до друку.

3. Дорошенко С.І. Електронно-мікроскопічне дослідження стану слизової оболонки порожнини рота в пацієнтів із частковою та множинною ретенцією зубів / С.І. Дорошенко, Є.А. Кульгінський, Л.О. Стеченко, Т.П. Куфтирева // Український стоматологічний альманах. - 2009. - № 5. - С. 36-41. Участь здобувача полягає в інтерпретації отриманих результатів, підготовці статті до друку.

4. Дорошенко С.І. Поширеність зубощелепних аномалій та деформацій і дефектів зубних рядів серед дітей дошкільного віку / С. І. Дорошенко, А.М. Зволінська, Є. А. Кульгінський, Ю. В. Ієвлєва, О. В. Саранчук, Д.М. Махницький // Український стоматологічний альманах. - 2009. - № 2. - С. 37-39. Участь здобувача полягає в обстеженні дітей, аналізі отриманих результатів, підготовці статті до друку.

5. Дорошенко С.І. Розповсюдженість зубощелепних аномалій та деформацій, а також дефектів зубів та зубних рядів серед дітей шкільного віку м. Києва / С.І. Дорошенко, Є.А. Кульгінський, Ю.В. Ієвлєва, О.В. Саранчук, А. М. Зволінська, В.О. Прохницька // Вісник стоматології. - 2009. - № 2. - С. 76-81. Участь здобувача полягає в обстеженні дітей, аналізі отриманих результатів, підготовці статті до друку.

6. Деклараційний патент на корисну модель № 37014, Україна, МПК А61 С7/00. Спосіб захисту післяопераційної поверхні піднебіння / С.І. Дорошенко, Є.А. Кульгінський. - № u200808231; Заяв. 18.06.2008; Опубл. 10.11.2008. - Бюл. № 21. Участь здобувача полягає у проведенні інформаційного пошуку, формулюванні заявки, формули патенту, підготовці до друку.

7. Деклараційний патент на корисну модель № 41607, Україна, МПК А61В 18/04. Спосіб лікування фіброматозу ясен / С.І. Дорошенко, Є.А. Кульгінський. - № u200900811; Заяв. 04.02.2009; Опубл. 25.05.2009. - Бюл. № 10. Участь здобувача полягає у проведенні інформаційного пошуку, клінічних досліджень, формулюванні заявки, формули патенту, підготовці до друку.

8. Деклараційний патент на корисну модель № 46212, Україна, МПК А61С 7/00. Апарат для витягнення зубів при множинній ретенції / С.І. Дорошенко, Є.А. Кульгінський. - № u200906759; Заяв. 26.06.2009; Опубл. 10.12.2009. - Бюл. № 23. Участь здобувача полягає у проведенні інформаційного пошуку, клінічних досліджень, формулюванні заявки, формули патенту, підготовці до друку.

9. Кульгінський Є. А. Етіологія та патогенез ретенції зубів (огляд літератури) / Є. А. Кульгінський // Український стоматологічний альманах. - 2009. - № 4. - С. 42-45.

10. Дорошенко С. І. Диференційна діагностика клінічних форм ретенції зубів / С. І. Дорошенко, Є. А. Кульгінський // Інноваційні технології - в стоматологічну практику: ЙЙЙ (Х) з'їзд Асоціації стоматологів України, 16-18 жовтня 2008 р.: тези доп. - Полтава, 2008. - С. 466. Участь здобувача полягає у проведенні клінічних досліджень, аналізі отриманих результатів, підготовці тез до друку.

Анотація

Кульгінський Є.А. Удосконалення диференційної діагностики та особливості лікування дітей з різними формами ретенції зубів - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

за спеціальністю 14.01.22 - Стоматологія. - Державна установа «Інститут стоматології АМН України», Одеса, 2010.

Дисертаційна робота присвячена підвищенню ефективності ортодонтич-ного та ортопедичного лікування пацієнтів з ретенцією зубів з урахуванням їх кількості шляхом удосконалення диференційної діагностики клінічних форм ретенції та розробки адекватних і раціональних способів лікування.

Визначено поширеність ретенції зубів серед дітей та підлітків дошкільних та шкільних закладів м. Києва віком від 2 до 17 років.

Проведено детальне обстеження і лікування 148 пацієнтів віком від 2,5 до 17 років, які були розділені на три групи в залежності від кількості ретенованих зубів: часткову, множинну та повну. Визначені основні етіологічні чинники виникнення ретенції зубів.

На підставі клінічних, рентгенологічних методів дослідження розроблені алгоритми проведення диференційної діагностики та лікування різних форм ретенції зубів, які дозволяють полегшити визначення діагнозу та обрати раціональні і адекватні методи лікування пацієнтів.

Запропоновані оригінальні конструкції ортодонтичних апаратів та способи лікування пацієнтів з різними формами ретенції зубів.

Ключові слова: ретенція зубів, поширеність, етіологія, форми, лікування, ортодонтичні конструкції.

Аннотация

Кульгинский Е.А. Усовершенствование дифференциальной диагностики и особенности лечения детей с разными формами ретенции зубов - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.22 - Стоматология. - Государственное учреждение «Институт стоматологии АМН Украины», Одесса, 2010.

Диссертационная работа посвящена повышению эффективности ортодонтического и ортопедического лечения пациентов с ретенцией зубов с учетом их количества путём усовершенствования дифференциальной диагностики клинических форм ретенции, а также разработки адекватных и рациональных способов лечения.

Проведено обследование 1917 детей дошкольного (347) и школьного (1570) возраста г. Киева в возрасте от 2 до 17 лет. Среди обследованных детей школьного возраста ретенция составила 1,4% (23 чел.) от общего их количества (1570), а за данными обращения в клинику - 6,9%.

Клинические исследования показали, что причиной ретенции зубов могут быть: несформированность корня, атипичное положение зачатков, сверхкомплектные зубы в области ретенированных комплектных, костный барьер, т.е. глубокое расположение ретенированных зубов в челюстных костях, и неправильный наклон их оси прорезывания, а также преграда со стороны патологически измененной десны (фиброматоз, рубцы после травмы и т.д.).

Электронно-микроскопическое исследование выявило особенности структуры слизистой оболочки десен у пациентов с частичной и множественной ретенцией зубов. При помощи метода световой микроскопии изучены особенности твердых тканей временных зубов при ретенции одноименных комплектных постоянных.

Проведено детальное обследование и лечение 148 пациентов в возрасте от 2 до 17 лет, которые были разделены на три группы в зависимости от количества ретенированных зубов: первую клиническую группу (109) составили пациенты с частичной ретенцией - не более трех зубов; вторую группу (36) - пациенты с множественной ретенцией - от 4 до 9 и более зубов; третью группу (3) - пациенты с ретенцией всех зубов, т.е. с полной ретенцией. Определены основные этиологические факторы возникновения ретенции зубов. На основании изучения причин, клинических проявлений и последствий ретенции зубов разработаны алгоритмы проведения дифференциальной диагностики и лечения различных форм ретенции зубов, что позволяет облегчить не только поставку диагноза, но и избрать рациональный и адекватный метод лечения пациентов с данной зубочелюстной аномалией.